Статті в журналах з теми "Невербальний"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Невербальний.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Невербальний".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
ЯРУЧИК, Віктор, та Микола СУР’ЯК. "МОДУСИ ПОЕТИЧНОГО МОВЧАННЯ В «ЛІСОВІЙ ПІСНІ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 202–8. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто мовчання як невербальний засіб комунікації. Вербальні та невербальні засоби комунікації у структурі драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» взаємопов’язані та залежать один від одного, тому словесна інформація без урахування її невербальних складників деформує рецепційне навантаження та звужує горизонт читацьких сподівань. Акцентована увага на поетичному мовчанні. Центральним продуцентом поетичного мовчання виступає природа, допоміжними компонентами є природні явища, фауна, людина і Бог. У статті розмежовано модуси поетичного мовчання на модус емотивного плану, який виражає емоційне ставлення автора до об’єкта дослідження, модус волятивного плану, який висловлює бажання автора твору, і модус сенсорного плану, який висловлює чуттєве сприйняття насамперед автора, а вже потім читача. Проаналізовано модус емотивного плану, що вказує на емоційну забарвленість творів Лесі Українки, зокрема унікальне поєднання лексичних елементів, використання тропів і стилістичних фігур, що сприймає читач. Модус волятивного плану, у якому природа – головний комунікант. Природа виступає невід’ємною частиною твору, яка тісно пов’язана з життям і вчинками героїв. Зміна настрою дій відповідно до змін природи, гармонійне чергування реальних персонажів із фантастичними, багатство руху, світла, музики, діалоги, мінлива ритміка – все це робить драму-феєрію особливо сценічною. Модус сенсорного плану. Поетичні образи мовчання корелюють як із зоровими, так і зі слуховими органами сприйняття. У «Лісовій пісні» композиційно початок і кінець зведені в замкнене невербальне коло – початок, коли із величі тиші старезного пралісу народжується музика, за якою йде слово, та кінець, коли слово плавно переходить у музику, у голос сопілки, а відтак, знову у мовчання на тлі тихого та беззвучного налипання снігу. У статті проаналізовано режим існування поетичного мовчання, що передбачає осмислення основних комунікантів невербальної дії мовчання і аналізу модусів їх спілкування. Невербальність комунікування у творі Лесі Українки художньо та композиційно оформлена, а простір тексту візуалізований і сконцентрований на необхідності як споглядання, так і вслуховування.
2
Бердалиева, Р. "Особенности невербальной модели общения казахского народа". Turkology 106, № 2 (30 червня 2021): 44–57. http://dx.doi.org/10.47526/turkology.v106i2.630.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье рассматриваются компоненты невербальной модели общения казахского народа. Автором установлена невербальная модель казахского языка, главной особенностью которой является наличие лакунизированного компонента, содержащего в себе этикетные нормы поведения, жесты-табу, а также жесты-реалии, имеющие место только в казахской языковой культуре. На основе анализа невербальных средств русского и казахского языков, включенных в словари невербальных средств, выявлено, что не существует «международного» языка жестов, невербальный язык всегда национален как и вербальная речь. В статье описан целый ряд невербальных компонентов, которые присущи только казахскому языку. Результаты проведенного анализа невербальных средств показали, что в отношении жестов-табу не существуют альтернативных вариантов замены. Этикетной нормой невербального поведения является знание налагаемых культурой запретов на использование того или иного жеста, т.е. жестов-табу. Национальная специфика ярче выражена в ритуальных жестах-табу, которые имеют смысл только лишь в данной культуре. Что касается системы жестов в казахском языке, то она социально обусловлена и присуща лишь данному языковому сообществу, т.е. язык жестов дается как кинесика людей конкретной нации.
3
Івченко, Н. С. "КАРНАВАЛІЗОВАНИЙ АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОДИСКУРС: ЕКОЛОГІЯ ЕМОТИВНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 99–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Роботу присвячено вивченню взаємодії двох сучасних сфер наукових інтересів лінгвістики – емотіології та еколінгвістики. На їхньому стику сформувалася нова наукова галузь – емотивна еколінгвістика, яка досліджує мову крізь призму екологічної вмотивованості емоцій, що виражені емотивними засобами мови. Емоції є мотиваційною основою вербальної та невербальної поведінки, отже, безпосередньо визначають вибір засобів мовлення, які зі свого боку сприяють екологічному зростанню або знищенню. Уперше доведено, що до емотивних засобів мови належить не лише лексика, але й граматичні, стилістичні й синтаксичні засоби мови, які своєю виразністю сприяють емотивному забарвленню дискурсу. У дослідженні послідовно розглядаються способи вираження емотивності засобів мови вербальним модусом (номінація (пряма назва емоції), дескрипція (опис емоційного переживання) та експресія (емотивний вираз)), а також категорії емотивної семантики (афективи (емоційні засоби мови), конотативи (засоби, що мають асоціативне емотивне значення) та потенціативи (неемотивні засоби, що набувають емотивного значення в просторі анімації), репрезентовані в карнавалізованому анімаційному екодискурсі “Zootopia”. Під час передачі змісту емотивної семантики у вищезазначеному типі дискурсу не менш важливим є також і невербальний модус: аудіальний, який передає невербальні особливості мовлення, його гучність, тон, інтонації, звуки анімаційного простору, і візуальний – рухи тіла, жести, міміку, особливості побудови кадру, його яскравість, кут огляду, освітленість тощо. Особливо значущим у випадку саме карнавалізованого анімаційного дискурсу є те, яку саме емотивність транслює невербальний модус, іншими словами, чи він збігається, доповнює, регулює, або, навпаки, протистоїть чи замінює емотивне значення вербального модусу. У роботі визначено, що позитивна чи негативна забарвленість емотивів не має потенціалу впливати як на екологічність, так і на неекологічність, отже, емотивні засоби мови екологічні, якщо вони спрямовані на успішність комунікації, викладення проблем сьогодення та заохочують до екологічного зростання, і неекологічні, якщо вони орієнтовані на конфлікт і деструкцію екологічного світу.
4
ВАЩУК, ОЛЕСЯ. "Невербальна інформація в криміналістиці: доктринальні засади". Право України, № 2021/08 (2021): 104. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-104.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розроблення доктринальних засад використання невербальної інформації в криміналістиці. Актуальність такого дослідження полягає в тому, що вже розроблені положення щодо використання невербальної інформації в криміналістиці є достатніми для подальшого розроблення їх доктринальних засад, теоретично обґрунтовуючи таку інтегративну можливість, підвищуючи їхню роль та значення на практиці. Наголошено, що розроблення доктринальних засад використання невербальної інформації має такі теоретичні напрями, як то визначення і характеристика засад невербальної інформації в криміналістиці (теорія) та формування наукових положень щодо сприйняття і використання невербальної інформації у кримінальному провадженні. Здійснено узагальнення сучасного криміналістичного знання про положення невербальної інформації в кримінальному провадженні. Виділено етапи формування наукових підходів до розробленості проблеми, пов’язаної з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці із трьох напрямів: психологічного, кримінального процесуального та криміналістичного. Підкреслено, що розробленими та вживаними є такі два види невербальної інформації в криміналістиці: невербальна інформація, що наявна в речах матеріальної обстановки (навколишнього середовища, енвайроментджерельна); антроподжерельна невербальна інформація, що надходить із зовнішності учасника кримінально-релевантної події (у статиці) й антроподжерельні функціональні прояви почуттів, думок у вигляді міміки, жестів, рухів тіла, особливостей мовлення, погляду, що виражаються і сприймаються у процесі комунікативного процесу (в динаміці). Визначено принципи використання невербальної інформації в криміналістиці: ретроспективний підхід до вивчення невербальних проявів; єдність діяльності і свідомості особи; урахування взаємозв’язку фізичних і психічних проявів при дешифруванні невербальної комунікації; врахування двоаспектності проявів вербальної та невербальної поведінки. Сформовано доктринальні засади використання невербальної інформації в кримінальному провадженні. Розкрито значення доктринального напрацювання використання невербальної інформації в криміналістиці на теоретичному та практичному рівнях. Визначено, що метою такого доктринального підходу є інтенси-фікація використання положень невербальної інформації в криміналістиці, що сприяє вдосконаленню практики боротьби зі злочинністю. Зроблено висновок, що предметом наукового пізнання цих засад є енвайроментджерельна невербальна інформація та прояви антроподжерельної невербальної інформації осіб, причетних до кримінально-релевантної події на рівні злочинної діяльності і діяльності у сфері кримінального провадження. Запроновано впровадження у доктринальний обіг нових наукових категорій (“антроподжерельна невербальна інформація”, “енвайроментджерельна невербальна інформація”, “верифікація”, “валідація”, “вербалізація”).
5
Матіїшин, А. Я. "ПАРАВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ У ВІЗУАЛЬНО-ГРАФІЧНОМУ РОМАНІ ВІЛЛА АЙСНЕРА «НЬЮ-ЙОРК – ВЕЛИКЕ МІСТО»". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 147–52. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється проблема використання паравербальних засобів комунікації в романі відомого американського коміксиста Вілла Айснера «Нью-Йорк – велике місто» у площині методології мультимодальності. Розглянуто поняття невербальних засобів комунікації та визначено шляхи їх проявів у романі Вілла Айснера. Здійснено комплексний аналіз шрифтів, використання кольору, позиції тексту на сторінці. Проаналізовано взаємозв’язок вербального та невербального компонентів у художньому тексті та подано приклади їх вживання. Усі текстові фрагменти супроводжуються ілюстративним матеріалом. Доведено, що використання автором різноманітних шрифтів, збільшеної гарнітури літер вказують на основні елементи мультимодального тексту. Виявлено, що для акцентуалізації сказаного автор капіталізує текст та виділяє його жирним шрифтом. Таке виділення додає більшої експресії та емоційності. Невербальний канал комунікації у візуально-графічному романі відіграє надзвичайно велику роль у сприйнятті та розумінні мультимодального тексту. Також було з’ясовано, що у візуально-графічному романі звуки передаються за допомогою вербальних засобів через фоносемантичний канал невербальної комунікації. Увесь роман написано в єдиному стилі, похилим шрифтом. Текстове повідомлення автор позиціонує на сторінці по-різному – з лівого боку, посередині та з правого боку. Таке розміщення тексту візуалізується і, як наслідок, легше сприймається читачем. Автор наближує читачів до героїв, відкриваючи їхні думки, які на сторінці зображено у спеціальних хмаринках. Вілл Айснер висвітлює людські проблеми та переживання, тим самим демонструє реальне життя містян. Використання такого прийому вкотре доводить, що візуально-графічні романи містять серйозний контент і не створені для розваги. Читач має володіти візуальною грамотністю, щоб правильно сприйняти та інтерпретувати мультимодальний текст. Лише в такому разі можливе продуктивне декодування.
6
ЩЕРБАК, Олена. "ТИПИ ТА ВИДИ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ КІНОДИСКУРСІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 260–67. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі розрізнення типів і видів комунікативного впливу з опертям на тексти публіцистичного кінодискурсу. Розглянуто витоки та сучасний стан наукового пояснення комунікативного впливу, окреслено дискусійні положення в його студіюваннях; запропоновано дефінувати його як дію адресанта комунікації, учинену з одночасним використанням інструментів лінгвістичної та низки нелінгвістичних семіотичних систем із метою змінити чи фундаменталізувати наявні локальні та глобальні раціо- й емоціопрограми адресата. З огляду на наявність чималої кількості класифікацій та розбіжностей у них, у встановленні різновидів комунікативного впливу рекомендовано спиратися на принцип біологічної систематики К. Ліннея й розмежовувати типи (переконування, навіювання (сугестія), маніпулювання) та види (пряме переконування, прихована сугестія, вербальне маніпулювання тощо) комунікативного впливу залежно від широти репрезентації механізму його дії. У межах статті деталізовано такі види комунікативного впливу, як вербальне та невербальне переконування, вербальна та невербальна сугестія, вербальне та невербальне маніпулювання. Помічено, що вербальне переконування в текстах публіцистичного кінодискурсу актуалізують за допомогою числівників на позначення дати історичних подій, а також різних онімів, насамперед антропонімів і топонімів. Невербальне переконування характерне для відеофрагментів документальної хроніки, що унаочнюють вербальний ряд. Вербальну сугестію виражають за допомогою різного роду лексем і тропів, співвідносних з інструментами нейролінгвістичних процесів упущення, узагальнення та викривлення. Невербальна сугестія має місце в кадрах, де невербальна поведінка їх учасників семантично збігається з емоційним навантаженням вербального ряду. Для вербальної маніпуляції найчастіше в публіцистичному кінодискурсі використовують оцінні лексеми, а для невербальної – кадри та сцени за участю героїв, невербальна поведінка яких не збігається з вербальними коментарями.
7
Моргунова, Н. С. "Невербальний аспект педагогічного спілкування у контексті міжкультурної комунікації". Педагогіка та психологія, Вип. 56 (2017): 3–11.
Знайти повний текст джерела
8
ГРИГОР’ЄВА, Вікторія. "МЕТОДИ РОЗВИТКУ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ СТУДЕНТА-ХОРМЕЙСТЕРА В КЛАСІ ДИРИГУВАННЯ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 233–40. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-233-240.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва як важливої складової їх професійного навчання у педагогічному закладі вищої освіти. Зазначається, що невербальні засоби комунікації майбутнього хормейстера є важливою складовою диригентської підготовки поряд із опануванням мануальної техніки. Виконавська практика, а саме диригування, звертається до невербальної мови міміки та жесту, коли неможливий словесний або будь-який інший засіб комунікації. Таким чином, у результаті синтезу та природного відбору з’явилася система виразних жестів і рухів, що складають виразно-пластичну диригентську мову. Аналіз досліджень провідних педагогів-диригентів та актуальність зазначеної тематики дозволили сформулювати мету статті, яка полягає у висвітленні невербальних засобів комунікації диригента-хормейстера та методів їх розвитку в умовах роботи в класі диригування. Встановлено, що центр невербальної поведінки складають різні рухи: жести, погляди, пози, інтонаційно-ритмічні характеристики голосу, які пов’язані з мінливими психічними станами людини й визначають експресивний компонент. Саме така виразна поведінка є джерелом певної інформації для виконавців хорового колективу. Узагальнюючи теоретичні засади, автором обґрунтовано методи невербальних засобів комунікації студента-хормейстера в класі диригування. Представлено групи вправ, спрямованих на розвиток вищезазначених здібностей диригента. Автором зазначається, що вправи на вироблення свободи володіння диригентськими рухами та розвиток пантомімічних навичок є ефективним засобом удосконалення диригентської майстерності майбутніх учителів музичного мистецтва. Для розвитку пантомімічних здібностей використовуються не тільки репродуктивні методи, але й творчі завдання, представлені у вигляді рольових ігор та невеликих тематичних сценок. Вони сприяють розкутості диригента в показі емоцій і настроїв та мотивують до створення власної оригінальної інтерпретації хорового твору. Ключові слова: невербальні здібності, диригентсько-хорова підготовка, мануальна техніка, міміка і жести, студенти-хормейстера.
9
Волченко, Лариса. "Особливості невербальної комунікації у діяльності вчителя та проблема ефективності уроків у режимі online-навчання". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)Т1 (2020): 48–61. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-48-61.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянута проблема ефективності проведення уроків у режимі online-навчання та залежність її вирішення від опанування вчителем продуктивних форм невербальної комунікації. Проаналізовані різні форми невербальної активності індивіда та акцентовано розглянуті жести, міміка, пантоміміка та паралінгвістика, що є найбільш важливими для підвищення продуктивності смислового спілкування у віртуальному просторі. З’ясовано, що серед учителів є значна частка тих, хто потребує додаткового опанування навичок невербального спілкування. Існує проблема невербального позиціювання вчителів, розпізнання ними репрезентативних систем у процесі спілкування. Встановлено, що незначна кількість учителів використовує невербальні знаки спілкування під час проведення уроків у режимі online-навчання. Зазначено, що навчальна діяльність, яка здійснюється в online-форматі, стане більш ефективною, якщо вчитель буде зважати на паралінгвістичні особливості власної мови та використовувати потрібні предикати у реченнях при поясненні складного навчального матеріалу. Запропоновані шляхи розвитку навиків невербальної комунікації вчителів і підвищення продуктивності проведення уроків в режимі online-навчання, а також розвиток спроможності вчителя вживати невербальну мову у педагогічній діяльності з урахуванням репрезентативних систем учнів.
10
Волошина, Татьяна Геннадьевна, та Минара Алибеговна Радович. "Лингвокультурологические аспекты в ходе контактного взаимодействия". Вопросы журналистики, педагогики, языкознания 41, № 1 (8 квітня 2022): 114–24. http://dx.doi.org/10.52575/2712-7451-2022-41-1-114-124.
Повний текст джерелаАнотація:
Национально-культурная специфика способна оказывать существенное влияние на эффективность коммуникации. Возникновение препятствий в процессе осуществления межкультурного взаимодействия обусловлено влиянием как лингвистических, так и экстралингвистических факторов. Основными проблемами, вследствие которых межкультурные контакты являются неудачными, принято считать различия в области культурного самовосприятия коммуникантов, а именно их мироощущение и миропонимание. В ходе исследования анализу подвергается лингвокультурологическая специфика вербальной и невербальной коммуникации такого территориального варианта, как английский язык, функционирующий на территории Шотландии, который образовался в результате влияния явления креолизации, а именно адаптации английского языка к реалиям автохтонных лингвокультур Шотландии. Рассматриваемые компоненты коммуникации, вербальный и невербальный, функционируют в неразрывной связи друг с другом, при этом невербальные средства общения помогают усилить процесс коммуникации, придают ему нужную окраску, подчеркивают ключевые моменты. Без учета всех компонентов как вербальной, так и невербальной коммуникации невозможно прийти к полному и адекватному осмыслению культуры страны. В результате влияния интерференцонных процессов со стороны местных языков в ходе креолиации английского языка Шотландии структура территориального варианта английского языка Шотландии подвержена трансформациям в его фонетическом, грамматическом и лексическом строе, в результате чего в анализируемом территориальном варианте происходит фонетическая креолизация, грамматическая креолизация, лексическая креолизация.
11
Демиденко, Ганна Глебівна. "Вираження танцювальної культури українців засобами фразеології". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 77–86. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.90.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовуються семантичні й етнокультурні особливості українських фразем, які репрезентують специфіку танцювальної культури мовців, описують характер виражальних рухів, надають відомості про невербальний компонент хореографічної практики (пози, жести). Танцювальні здібності українського народу схарактеризовано як унікальне та самобутнє явище, що отримало лінгвальне втілення у сталих зворотах. До аналізу залучено дві групи висловів: 1) фразеологізми із дієслівним компонентом «танцювати»; 2) фразеологізми, внутрішня форма яких засвідчує рухову активність, подібну до танцювальної. Акцентовано, що семантика стійких словосполучень першої групи має метафоричний вияв, стає зрозумілою завдяки культурологічним коментарям, витлумаченню символічного навантаження. Сталі звороти другої групи ілюструють невербальну активність людини, дають оцінку мові тіла, що дає змогу визначити риси характеру українців, ментальні ознаки крізь призму танцювальної культури.
Спостереження за фактичним матеріалом дає підстави зробити висновок, що танець виник у результаті ритуалізації поведінкових стереотипів і сценаріїв. Вони є виявом загальної потреби до впорядкування танцювальних рухів на біологічній основі як засобів передачі адаптивно цінної когнітивної інформації. Мова танцю зумовлена соціокультурним життям, тому спостереження за тваринним світом, міжособистісне спілкування, міжнаціональні зв’язки, побут, навіть військова справа стали підґрунтям для певних моделей хореографічної культури.
12
Якимчук, М. Ю., та А. С. Багатко. "Роль невербальної комунікації у професійній діяльності адвоката". Прикарпатський юридичний вісник, № 5(34) (23 лютого 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).641.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито теоретичні підходи до особливостей становлення невербальної комунікації у професійній діяльності адвоката. Проаналізувавши педагогічні та юридичні наукові праці, ми уточнили дефініцію поняття «невербальна комунікація адвоката» не тільки як уміння інтерпретувати жести та міміку партнера адвокатом і контролювати свою поведінку, а і як психічну сутність поняття особистої території людини, її зони; національні особливості поведінки партнерів, їхнє взаємне розташування під час бесіди; вміння дешифрувати значення використанням допоміжних предметів. Зокрема з'ясували, що важливими складниками комунікації адвоката є жести, за якими можна судити про психологічний стан співрозмовника. Констатовано, що інколи жестикуляція діє на підсвідомому рівні, що й допомагає адвокату під час ведення допиту. Проаналізувавши наукову педагогічну, філологічну, юридичну літературу, ми можемо констатувати, що жести умовно поділяються на такі групи: автоматичні, презентаційні та інтонаційні. У процесі дослідження нами з'ясовано, що використовувати автоматичні та презентаційні жести адвокату під час виступу потрібно обережно, адже вони можуть відвертати увагу присутніх від основної думки. У статті виокремлено невербальні засоби комунікації, зокрема мімічні, за якими можна відстежити поведінку адвоката під час виступу в судовому засіданні, а саме: протест, здивування, стурбованість, страх, гнів тощо. На нашу думку, вдалий виступ адвоката під час судового засідання залежить не тільки від високого рівня вербальної комунікації, але й від умінь правильно застосовувати невербальну. Зокрема, зазначено рекомендації для адвокатів, як правильно слухати співрозмовника, а саме: варто бути завжди уважними, прислухатися до співрозмовника, дивитися на співрозмовника, зберігати візуальний контакт, дотримуватися зручної дистанції спілкування.
13
Демиденко, Ганна Глебівна. "Лінгвокультурні особливості міміки українців". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 11 (13 листопада 2014): 46–55. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v11i0.365.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто специфіку лінгвокультурного втілення мімічних реакцій українців; досліджено структуру й семантику фразем, пов’язаних з уявленнями носіїв мови про невербальний вимір людського спілкування. З’ясовано, що сталі конструкції дають змогу реконструювати параметри міжособистісної взаємодії у зв’язку з виразами обличчя, рухами окремих його частин; водночас такі лінгвоодиниці репрезентують ментальну складову комунікації, її національно-культурний характер.
14
Semeniuk, Tetiana, and Liudmyla Blyzniuk. "INTEREXTUAL CHARACTER OF POLYCODE TEXTS: NON-VERBAL ASPECT." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 8(76) (December 19, 2019): 39–42. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2019-8(76)-39-42.
Повний текст джерела
15
Макарук, Л. Л. "СПЕЦИФІКА МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ЛЕКСЕМ ТА СИНТАКСИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ У СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ РЕКЛАМІ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 151–57. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню мультимодальних лексем і синтаксичних конструкцій. На основі проаналізованого ілюстративного матеріалу встановлено, що частина сучасних англомовних синтаксичних конструкцій змінила свій статус із мономодальних на мультимодальні. Причиною слугує інформаційна революція, яка уможливлює імплементацію комунікаційних трансформацій на всіх можливих рівнях, починаючи від графічного й завершуючи текстовим. Установлено, що кількість засобів невербальної природи, які входять до складу однієї синтаксичної конструкції, не фіксована й варіюється залежно від кожного конкретного випадку. Серед них трапляються такі, в яких фігурує лише один складник невербальної природи або кілька в рамках однієї лексеми чи синтаксичної конструкції загалом. Ідентифіковано й такі, в яких немає жодного вербального складника. Вибір відповідної одиниці невербальної природи зумовлений тематикою та переважно відповідає змісту тексту. У корпусі ілюстративного матеріалу виявлено низку невербальних одиниць, які максимально уподібнюють заміщуваній лексемі задля забезпечення читабельності й упізнаваності. Вартим уваги є й той факт, що часто до складу мультимодальної лексеми входить один складник невербальної природи, який є віддзеркаленням повної назви продукту. Це свідчить про зміну семіотичних парадигм і потребу в переосмисленні наявних підходів до розгляду знаків і знакових систем, оскільки спостерігаємо існування знака в знакові, що є цілковитим дубляжем одного й того ж предмета. Ураховуючи проаналізовані приклади, маємо підстави стверджувати, що мультимодальні лексеми – це одиниці, які утворені шляхом поєднання виключно невербальних одиниць, що за формою відповідають кодифікованим алфавітним графемам; або вербальних і невербальних кодифікованих графем, сукупність яких утворює одиницю, яка на відміну від класичної лексеми має не лише відмінний план вираження, але й певною мірою трансформує план змісту.
16
Шепеленко, Т. Л. "НЕВЕРБАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЯК ЕЛЕМЕНТ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЕКОНОМІКИ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 459–64. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4885.
Повний текст джерелаАнотація:
З’ясовано сутність невербальної комунікації, особливості сприймання і розуміння зовнішніх засобів виразності. Виявлено чинники успішного розвитку вмінь невербальної комунікації студентів засобом тестування на самооцінку рівня їх сформованості. Визначено, що найбільші складнощі у студентів пов’язані з розвитком експресивних жестів. Аргументовано, що розвиток невербальної поведінки в груповій взаємодії здійснюється шляхом залучення студентів до участі в рольових іграх, які потребують одночасно сприймати невербальні сигнали учасників гри й реагувати на них адекватними засобами невербалики.
17
Анисимов, Владислав Евгеньевич, Анна Степановна Борисова та Екатерина Дмитриевна Калинникова. "Образы традиционной и современной Тувы в российском этнографическом кино (на примере фильма С. Родниной и А. Меньшова «Планета Тыва»)". New Research of Tuva, № 1 (10 березня 2022): 183–97. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2022.1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируются особенности аудиовизуальной репрезентации традиционного и современного образов Тувы в этнографическом кино. Объектом исследования выступает кинофильм «Планета Тыва» 2019 г. (режиссеры С. Роднина и А. Меньшова), снятый по заказу Русского географического общества.
Визуальные и аудиальные средства репрезентации элементов тувинской этнокультуры рассматриваются с точки зрения структурации фильма как кинотекста. Выявлено, что и визуальные, и аудиальные единицы кинотекста дифференцируются как репрезентанты образа Тувы на вербальные и невербальные.
Визуальный невербальный ряд представлен панорамными пейзажами, а также образами персонажей в процессе религиозной практики или трудовой деятельности. Визуальный вербальный ряд включает, прежде всего, субтитры-цитаты из книги С. Р. Минцлова «Секретное поручение: Путешествие в Урянхай» (1928), маршрут которого воссоздают авторы фильма. Эти отсылки создают канву киноповествования и служат для сопоставления образов современной Тувы и исчезнувшей «Тувы Минцлова».
Аудиальный ряд кинофильма представлен двумя категориями звуков: диегетическими (речь персонажей, пение, музыкальные мотивы, естественные звуки) и экстрадиегетическими (закадровая музыка, озвучивание цитат из книги С. Р. Минцлова). Наибольшей репрезентативностью среди аудиальных вербальных средств характеризуется речь персонажей (в естественных коммуникативных ситуациях), среди аудиальных невербальных средств — национальная музыка и звуковые фоны природы и бытовых действий.
Весь комплекс единиц кинотекста направлен на построение в массовом сознании зрителя гармоничного образа сегодняшней Тувы.
18
Шкіцька, І. Ю. "ОМОВЛЕННЯ НЕВЕРБАЛЬНОГО РЕАГУВАННЯ АДРЕСАТА НА МАНІПУЛЯЦІЮ ПОЗИТИВОМ У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ". Лінгвістичні дослідження 2, № 54 (2021): 172–83. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова розвідка присвячена дослідженню засобів омовлення невербальної реакції адресата на застосовану щодо нього маніпулятивну тактику підвищення значущості. Висвітлено труднощі, з якими стикається дослідник, вивчаючи невербальну реакцію на комунікативні стратегії та їх тактики. Показано переваги художнього дискурсу як матеріалу для вивчення невербальної комунікації. Виокремлено й описано три види невербального реагування на маніпулятивну тактику підвищення значущості співрозмовника: позитивне, нейтральне та негативне. Простежено зв’язок між предметом оцінки компліменту-маніпулеми й характером невербального реагування адресата на нього.
19
Манцаева, А. Н. "НЕВЕРБАЛЬНЫЕ МАРКЕРЫ СТРАХА И ИХ ВЕРБАЛИЗАЦИЯ В ХУДОЖЕСТВЕННОЙ КОММУНИКАЦИИ". Итоговая научно-практическая конференция профессорско-преподавательского состава, посвященная году науки и технологии, № 1 (19 березня 2021): 280–83. http://dx.doi.org/10.36684/36-2021-1-280-283.
Повний текст джерелаАнотація:
Целью данной работы является исследование невербальных маркеров страха и их вербализация в художественной коммуникации. Основополагающим вопросом в изучении невербальной речи является контролируемость средств языка тела или языка подсознания. Семантика признаков (ЭК) «страх» в англоязычной литературе базируется во многом на физиологических, поведенческих и мимических проявлениях этого чувства. Описание процесса вербализации мы можем наблюдать в художественной литературе.
20
Вавринюк, Тетяна Іванівна. "Маркери невербальної поведінки в художніх текстах". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 288–96. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.114.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про маркери невербальної поведінки в художніх текстах. Акцентовано на тому, що в художніх текстах лексеми на позначення невербальної поведінки персонажів є засобами змалювання їх психологічного стану, стилізацією живого безпосереднього спілкування. Зазначено, що невербальні маркери виступають системою немовних знаків, які використовують як засіб обміну інформацією між людьми. Як елементи невербальної поведінки розглядаються рухи тіла й жести, вираз обличчя, хода. Ці засоби доповнюють зміст вербального повідомлення про героїв. Підкреслено, що вираз очей – важлива деталь у створенні психологічного портрета літературного героя, вираження його ставлення до інших. Саме очі можуть виражати готовність до комунікації, контроль над партнером і його поведінкою. Такий кінетичний засіб, як вираз обличчя, письменники майстерно використовують для реалістичного зображення літературних героїв, для відтворення їхніх переживань і почуттів. Лексеми на позначення рухів тіла й жестів презентують етнокультурні системи поведінки. Як важливий зображальний засіб відзначено маркери невербальної етикетної поведінки українців.
21
Ташбалтаева, Элмира. "СРЕДСТВА ЯЗЫКОВОГО ПРЕДСТАВЛЕНИЯ НЕВЕРБАЛЬНЫХ КОМПОНЕНТОВ КОММУНИКАЦИИ В ТЕКСТЕ". Vestnik Bishkek Humanities University, № 50 (15 січня 2020): 22–26. http://dx.doi.org/10.35254/bhu.2019.50.47.
Повний текст джерелаАнотація:
Аннотация. Невербальные компоненты коммуникации составляют с вербальными компонентами единую смысловую систему и способствуют пониманию текста. Невербальные компоненты обладают высоким художественным потенциалом. Поэтому необходимо упорядочение лингвистических данных по проблеме роли невербальных компонентов в тексте. Поскольку реальное речевое общение всегда включает паралингвистические средства, художественный текст как форма речевой деятельности тоже не может существовать без паралингвистических включений. Чувства, эмоции, действия передаются в речи невербальными компонентами коммуникации. Статья посвящена анализу коммуникативно значимых невербальных компонентов, участвующих в реализации смысла текста, и выявлению способов их представления в художественном тексте. В статье рассмотрены невербальные компоненты как элемент художественной образности в повести Ч.Т.Айтматова «Джамиля». Проведен анализ лингвистических средств художественного текста, включающий невербальные компоненты коммуникации различных видов (жест, мимика, позы, взгляд), акциональных компонентов (перемещения в пространстве, динамика движения). Ключевые слова: вербальные и невербальные компоненты коммуникации, паралингвистические средства, фонационные компоненты, кинесические компоненты, акциональные компоненты, опосредованная коммуникация, смысловая информация, лексический контекст, прагматический контекст. Аннотация. Ооз эки түрдөгү эмес бөлүктөр бийик деңгээлдеги көркөм потенциалга ээ. Макалада мимиканын, үндүн, жаңсоонун элестүү кыймылдары эмоциялык абалын белгиси катары каралат. Макала коммуникативдүү маанилүү вербалды эмес бөлүктөргө, тексттин маанисин ишке ашыруу тууралуу, анын көркөм текстте аныктоо жолдорун анализдөөгө арналган. Макалада Чынгыз Айтматовдун «Джамиля» повестиндеги вербалдык эмес көркөм сүрөттөр тууралуу иш жүргүзү- лүп, карап чыгылган. Ошондой эле башка түрдөгү бөлүктөр менен пикирлер, жана ошондой эле тилдин каражаттарын айкаштырууга аракет кылынган. Түйүндүү сөздөр: компонент, коммуникация, вербалдык жана вербалдык эмес, лексикалык контекст, прагматикалык контекст. Annotation. Non-verbal components have a high artistic potential. The article is devoted to the analysis of communicatively significant incorrect components involved in the implementation of the meaning of the text, and to identify ways of their representation in the artistic text. The article discusses the wrong components as an element of artistic imagery in the novel by Jamil Aitmatov “Jamilya”. The analysis of the artistic text, including non-verbal components of communication of various kinds.
22
Демиденко, Ганна Глебівна. "Робота вчителя над засвоєнням фразеологізмів, що ілюструють невербальну поведінку українців". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 12 (5 травня 2015): 241–54. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v12i0.342.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано систему роботи над розумінням і засвоєнням фразеологізмів тематичної групи «невербальне спілкування» у старшій школі; акцентовано увагу на екстралінгвістичному принципі навчання фразеології, що відображає виховний і розвивальний характер сталих висловів; з’ясовано їх лінгвокультурологічний потенціал, пов’язаний із народним світоглядом, поведінкою українців як носіїв національного характеру. Подано практичні завдання з коментарями, розроблені автором і покликані виробити вміння розумітися на процесах семантизації стійких зворотів з невербальним компонентом, підвищити результативність роботи з культури спілкування.
23
Жуковська, А. В. "ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ ТАКЕСИЧНИХ НОМІНАЦІЙ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 91–98. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Невербальне спілкування надає можливість людям передавати значний обсяг інформації, що дозволяє розглядати його як невід’ємний і рівноправний поряд із вербальним спілкуванням компонент акту комунікації. Універсальність невербального спілкування, його постійність і наявність у практично будь-якій сфері діяльності роблять його вирішальним як у житті, так і в художній літературі, оскільки автори останньої імітують у своїх творах комунікацію в реальному житті. Кожен вираз обличчя та кожен жест сприяють передачі загального змісту висловлювання, а отже, можна стверджувати, що мова тіла супроводжує кожен мовленнєвий акт, і, якщо навіть людина не говорить, її невербальна поведінка постійно передає інформацію, яка може мати сенс. У сучасних дослідженнях простежується тенденція до розгляду невербальних складників комунікації як функціонально необхідних компонентів художнього твору. Дотик є первинним засобом розуміння світу через фізичний контакт із ним, що забезпечується диференційованим характером тактильної модальності, яку визначаємо як перцептивну систему, опосередковану шкірною та кінестетичною аферентними субсистемами. У ході дослідження виділено шість прагматичних функцій номінацій дотику в комунікативному акті: дейктичну, адаптивну, регулятивну, емотивну, іллокутивну й когнітивну. Дейктична функція такесичних номінацій здійснюється в соціальному, просторовому й особистісному планах дейксису; адаптивна функція номінацій на позначення тактильної поведінки персонажа реалізовується шляхом їх здатності виражати тілесні потреби комуніканта; регулятивна функція виявляється в здатності такесичних номінацій керувати дискурсом на фазах встановлення, підтримки й розмикання комунікативного контакту художніх персонажів; емотивна функція розкривається в їхньому потенціалі передавати гедонічне емоційне забарвлення та інтенсифікувати експліковані вербально емоційні вияви; іллокутивна функція визначається їхньою здатністю реалізовувати прагматичний зміст, передусім директивного й експресивного характерів; когнітивна функція полягає в тому, що номінації стають індикаторами пізнавальної та інтелектуальної діяльності художнього персонажа.
24
Бурчаева, Э. Х., та Т. Х. Абдулазимова. "РИТОРИЧЕСКИЙ ИДЕАЛ КАК ПРЕДМЕТ НАУЧНОГО ОПИСАНИЯ". Всероссийская научно-практическая конференция студентов, аспирантов и молодых ученых «Наука и молодежь», № 1 (22 жовтня 2021): 282–86. http://dx.doi.org/10.36684/52-2021-1-282-286.
Повний текст джерелаАнотація:
В данной статье изучено понятие «риторический идеал» как предмет научного описания. Сделан вывод о том, что риторический идеал трактуется как образец идеальной речи и поведения говорящего. В структуре риторического идеала мы выделяем такие составляющие: нравственная и личностная, правильное вербальное и невербальное поведение. Интонационная сторона высказывания чрезвычайно важна при составлении монологического высказывания, поскольку обеспечивает соблюдение вышеизложенных требований, гарантирует успешное выступление и заинтересованность аудитории. Использование невербальных средств общения (мимики, жестов, позы) должно осуществляться уместно, согласно теме высказывания.
25
Романюк, Олександра. "СУБ’ЄКТНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ДОМІНУВАННЯ-ПІДКОРЕННЯ ПІД ЧАС РОМАНТИЧНОГО ЗНАЙОМСТВА (ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ)". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Суб’єктне позиціонування домінування-підкорення є одним із найбільш фун- даментальних вимірів міжособистісних стосунків романтичної діади. Порівняльний аналіз демонструє нові уявлення щодо вербальних і невербальних засобів комунікації, які сигналізу- ють міжособистісне домінування-підкорення під час романтичного знайомства в рамках американської лінгвокультури, а також яким частинам тіла надають перевагу різностатеві гетеросексуальні незнайомці. Вибірка дослідження становить 40 репрезентативних кодів комунікативної поведінки, до яких увійшли 133 зразки вербальних і 1996 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими жінками, а також 116 зразків вербальних і 1087 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими чоловіками. За результатами дослідження встановлено, що розподіл ролей під час первинної романтичної інтеракції слідує традиційним ґендерним стереотипам, згідно з якими чоловіки обирають «маскулінну» позицію домінування, а жінки – «фемінну» позицію підкорення. Вербальну дис- тинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в рольовому дейксисі адресанта й адресата. У фемінному романтичному медіадискурсі превалює комуні- кативна установка на адресанта й адресата; у маскулінному романтичному медіадискурсі надано пріоритет комунікативній установці на адресанта. Невербальну дистинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в превалюванні невер- бального вираження домінування в маскулінному романтичному медіадискурсі; натомість надання преференцій невербальному вираженню підкорення простежено у фемінному роман- тичному дискурсі. Ґендерна паритетність виявляє себе у використанні однакових частин тіла для сигналювання позиції домінування, а дистинктивність частин тіла – для вираження позиції підкорення.
26
Чжу, Ченхуэй, та Л. Ю. Минакова. "Методы устранения влияния временных и пространственных факторов на межкультурную коммуникацию в поликультурной среде". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 72, № 5 (квітень 2021): 26–31. http://dx.doi.org/10.18411/lj-04-2021-179.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируются два фактора, определяющих невербальное общение - время и пространство - с точки зрения межкультурной коммуникации в процессе иноязычного общения между российскими и китайскими студентами. Подчеркивается важная роль этих двух факторов в решении проблем межкультурного барьера, возникающего в результате культурных различий. В статье выделены культурные причины этих различий, вызванные историческими и бытовыми обстоятельствами, традициями и обычаями двух стран. Учет выделенных невербальных аспектов коммуникации при реализации межкультурного общения помогает повысить его результативность. Использование метода ситуативного общения языковых партнеров позволяет снизить влияние факторов времени и пространства на межкультурную коммуникацию.
27
ВАСИЛЬЄВА, Н. О. "ДО ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАГМАТИКО-ЛІНГВІСТИЧНИХ РИС ПОЛІКОДОВИХ ТЕКСТІВ АНГЛОМОВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 111–17. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблему взаємодії семіотичних знаків, вербальних одиниць і прагматичних інтенцій автора на матеріалі полікодових текстів сучасної англомовної соціальної реклами. Рекламне повідомлення інтерпретується як структурно та логічно завершений письмовий текст, створений із певною метою. Як відомо, рекламне повідомлення соціальної тематики, на відміну від комерційного, порушує важливі питання і створюється для гуманізації суспільства. З позиції лінгвістики рекламний текст вважається негомогенним, тобто таким, що поєднує вербальний (мовний або мовленнєвий) і невербальний (містить одиниці, що належать до інших знакових систем) елементи. Враховуючи складну природу поняття «полікодовий тест», ми застосували класифікацію знаків Ч. С. Пірса на семантичному, синтаксичному і прагматичному рівнях пізнання та елементи прагматично-лінгвістичного аналізу для дослідження дібраних рекламних повідомлень. У результаті вивчення ілюстративного матеріалу було визначено, що кожне рекламне повідомлення акумулює низку знаків (іконічні, індексальні, символічні), котрі прямо чи опосередковано вказують на об’єкт або проблему, якій присвячена реклама. Показово, що ключову роль у відібраних полікодових текстах відіграє візуальний компонент (обрана кольорова палітра, графічні засоби, фотомонтаж, колаж тощо), а вербальний компонент (судження або висновок) лаконічно резюмує представлену соціальну проблему. Автори рекламних повідомлень звертаються до різних лінгвістично-стилістичних засобів (на фонетичному, лексичному, синтаксичному рівнях) для досягнення поставленої мети. При цьому знаки та лексико-стилістичні засоби гармонійно доповнюють одне одного, оптимізуючи текст соціальної реклами.
28
Макарук, Лариса. "Паралінгвальні графічні компоненти як стилістично марковані засоби інтеракції у сучасному англійському писемному дискурсі". East European Journal of Psycholinguistics 3, № 2 (22 грудня 2016): 61–68. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2016.3.2.mak.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено паралінгвальним графічним компонентам комунікації, які функціонують у сучасному англійському писемному дискурсі. Виокремлені паралінгвальні компоненти поділено на кілька груп на основі виявлених спільних ознак. Серед них – сегментація тексту та інші графічні ефекти; шрифт та колір; непіктографічні та нефотографічні текстові елементи; іконічні мовні елементи (зображення); інші невербальні засоби. Звернуто увагу на структуру, семантику та прагматику окремих елементів, які є складниками означених груп. Обґрунтовано їх специфіку та диференційні ознаки. На основі ілюстративного матеріалу доведено, що використання невербальних компонентів невипадкове, а зумовлене низкою причин, провідними серед яких можна вважати інформаційну революцію та бажання реципієнтів й продуцентів передати та отримати максимум інформації, використовуючи при цьому мінімум семіотичних ресурсів з досить потужним прагматичним потенціалом. Звернуто увагу на те, що паралінгвальні писемні семіотичні ресурси – своєрідні стилістично забарвлені компоненти, здатні миттєво впливати на реципієнтів, змінювати їхню поведінку, спонукати до небажаних та не планованих заздалегідь дій. Окреслено кореляцію вербальних та невербальних компонентів на різних рівнях.
Література
References
Forceville, C. and Urios-Aparisi, E. (ed). (2009). Multimodal Metaphor. Berlin: Mouton deGruyter.
Jewitt, C. (ed.) (2009). The Routledge Handbook of Multimodal Analysis. London: Routledge.
Kress, G. and Leeuwen, T. Van. (2001). Multimodal Discourse. Bloomsbury Academic.
Kress, G. (2010). Multimodality: A Social Semiotic Approach to ContemporaryCommunication. London: Routledge.
Kress, G. and Van Leeuwen, T. (2006). Reading Images: The Grammar of Visual Design.London: Routledge.
29
ПАШКЕВИЧ, Анна Валерьевна, та Татьяна Александровна САПРЫКИНА. "Какая она, престижная работа? Реконструкция представлений молодёжи на основе прочтения рисуночных данных". Monitoring of public opinion economic&social changes, № 5 (10 листопада 2015): 74. http://dx.doi.org/10.14515/monitoring.2015.5.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Вопросы, которые поднимались в ходе предлагаемого читателям исследования, можно сформулировать следующим образом: как молодежь представляет себе престижную работу, какими признаками она обладает и чем отличается от остальных (непрестижных) видов деятельности? Каковы эти представления, если раскрыть их в виде изображений – визуальных данных? В статье рассмотрены представления о престижной работе, полученные на основе применения рисуночной техники. Преимущество невербальной методики состоит в том, что респондент может сам определять смысловую композицию, поскольку здесь нет ограничений в виде заранее заданных исследователем вариантов ответов и когнитивных рамок на поставленный вопрос. Авторам удалось выявить, какие символы и характеристики престижной работы являются ключевыми, а какие, напротив, не акцентуированы в представлениях молодежи. На основе интерпретации рисунков выделены 12 устойчивых типов представлений о престижной работе. Мы не стремились противопоставить вербальным методикам что-то другое, наша задача – продемонстрировать и популяризировать возможности использования невербальных техник в социологическом исследовании.
30
Monastyrova, Liliia. "ПЕРЕКОНЛИВІ ТВЕРДЖЕННЯ ЯК ІНДИКАТОРИ БРЕХНІ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 218–21. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-218-221.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається сутність поняття обману та переконливих висловлювань. Наведено причини, чому переконливі заяви є найважливішими індикаторами обману. Щоб виявити обман, необхідно враховувати як вербальні (невідповідь, проблеми із запереченням, повторювані запитання, твердження без відповіді, суперечливі твердження, перехід в режим атаки, неадекватні запитання, занадто конкретні відповіді, неналежний рівень ввічливості, невідповідність рівень занепокоєння, вибіркова пам’ять тощо) та невербальні (пауза або затримка поведінки, вербально-невербальне роз’єднання, приховування рота чи очей, доглядальні жести тощо) ознаки обману. Згідно з результатами спостереження, існує три основні чинники, які роблять переконливі висловлювання більш ефективними: логіка (коли брехун апелює до розумних фактів і аргументів у логічному порядку), емоції (коли брехун звертається до емоцій слухача) і загальне переконання. що люди не будуть вам брехати.
31
Щербакова, Олена. "МЕТАКОГНІТИВНА УСВІДОМЛЕНІСТЬ ШКОЛЯРІВ ТА ЇЇ ПСИХОДІАГНОСТИКА". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (лютий 2020): 317–34. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – створити опитувальник мета когнітивної усвідомленості учнів основної школи. Методи і вибірка дослідження. У дослідженні подано адаптований для школярів опитувальник метакогнітивної усвідомленості, для перевірки його валідності застосовано тест для оцінки вербального, невербального (просторового) та математичного інтелекту Амтхауера, невербальний субтест методики Е. Торренса, оригінальна адаптована методика психодіагностики академічної саморегуляції Е. Десі і Р. Райана для учнів основної школи, опитувальник «Вольові якості особистості» (ВКО) для підлітків розроблений М.В. Чумаковим, оригінальний опитувальник імпліцитних теорій інтелекту та наполегливості при виконанні домашніх завдань. Усього у дослідженні взяли участь 331 учень 7-9 класів (204 учня навчаються за проектом «Інтелект Україна», 127 – учні гімназії). Результати. Було доведено надійність і валідність опитувальника метакогнітивної усвідомленості. Висновки. Визначено, що метакогнітивна усвідомленість поряд із метакогнітивними знаннями (знаннями про власну пізнавальну діяльність) та мета когнітивним досвідом (закріпленими патернами метакогнітивної регуляції) є компонентом метапізнання і виступає здатністю до свідомого моніторингу, регуляції та контролю пізнавальної діяльності. У результаті адаптації оригінального опитувальника до кінцевої його версії, адаптованої для підлітків, увійшло 35 пунктів, які мають високу надійність. Стандартизація опитувальника підтвердила його надійність та валідність. Встановлено, що метакогнітивна усвідомленість пов’язана із інтринсивною саморегуляцією, імпліцитними теоріями нарощуваного інтелекту, вольовими якостями енергійності, ініціативності, відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, наполегливістю при виконанні домашніх завдань, а також креативністю, математичним та просторовим інтелектом. Отримані зв’язки вказують на позитивну роль здатності до моніторингу, регуляції та контролю пізнавальної діяльності у навчальній діяльності школярів, успішність якої пов’язана не тільки з розумовими здатностями, а й з вольовими якостями, мотивацією, уявленнями про власну роль у діяльності.
32
Старинська, Олена. "ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ ПІЗНЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 8(53) (27 грудня 2019): 86–97. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2019.8(53).09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано результати емпіричного вивчення особливостей соціального інтелекту особистості пізнього юнацького віку, порівняно із соціальним інтелектом особистості зрілого віку. Презентовано психологічний смисл феномена «соціальний інтелект». За нашим розумінням, соціальний інтелект є складним комплексом здатностей особистості до пізнання і розв’язання завдань, що визначають успішність її взаємодій з іншими людьми у соціумі. Описано організацію і методи емпіричного дослідження. Метою дослідження є емпіричне вивчення особливостей становлення соціального інтелекту особистості пізнього юнацького віку. Досягненню визначеної мети сприяло застосування Тесту соціального інтелекту авторів Дж. Гілфорда і М. О’Саллівен в адаптації О. Михайлової. Проведено порівняльний аналіз результатів вивчення загального показника соціального інтелекту і його основних конструктів (здатності розуміти різні життєві ситуації, прояви невербальної й вербальної поведінкової експресії та прогнозування поведінки інших людей) у респондентів пізнього юнацького і зрілого віку. Емпірично з’ясовано, що особистість пізнього юнацького віку частіше проявляє нижче середнього і середній рівні здатності до пізнання соціальної поведінки інших людей та адекватного розуміння невербальних і вербальних проявів їх поведінки, на противагу особистості зрілого віку. Особистість пізнього юнацького віку нечасто здатна правильно проаналізувати і спрогнозувати стратегію успішної поведінки, як власної, так і інших людей, порівняно з особистістю зрілого віку. Не завжди особистість пізнього юнацького віку здатна адекватно зрозуміти прояви вербальної та невербальної поведінкової експресії інших людей, на противагу особистості зрілого віку. В особистості пізнього юнацького віку значно нижче розвинута здатність прогнозувати поведінку інших людей, порівняно з особистістю зрілого віку. Виявлені особливості становлення соціального інтелекту досить часто заважають успішності соціальних взаємодій особистості пізнього юнацького віку, на противагу особистості зрілого віку.
33
Мельник, Оксана, та Ольга Приступко. "Формування комунікативної компетентності майбутніх фармацевтів у процесі вивчення хімічних дисциплін". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 158–67. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано поняття «комунікативна компетентність майбутніх фармацевтів», яке ми розглядаємо як інтегративну властивість особистості, яка охоплює знання мови і практичні навички володіння її вербальними та невербальними засобами та вміння застосовувати їх у професійній діяльності; здатність та вміння налагоджувати спілкування і взаємодію з людьми як в професійному, так і в соціальному аспектах. Акцентовано увагу на значенні комунікативної компетентності у майбутній професійній діяльності фармацевта. Описано форми та методи роботи на заняттях з хімічних дисциплін, які є найбільш ефективними у процесі формування комунікативної компетентності. Це, насамперед, методи організації освітньої діяльності: бригадно-груповий, робота в парах; інтерактивні методи: евристична бесіда, метод проєкту, дискусія/диспут/дебати, ділові та імітаційні ігри; нестандартні форми проведення занять: заняття – виставка-конкурс,заняття – презентація.Наголошено на ефективності описаних методів, процесі за допомогою яких студенти активно тренують мовлення, невербальні навички комунікації, професійні комунікативні якості.
34
Макарук, Лариса. "ФУНКЦІЮВАННЯ ДІАКРИТИЧНИХ, МАТЕМАТИЧНИХ ТА ТИПОГРАФІЧНИХ ЗНАКІВ У СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ МАСМЕДІЙНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 111–18. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню невербальних та паравербальних ресурсів, які функціонують у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. У роботі проаналізовано діакритичні, математичні та типографічні знаки як невербальні елементи, що є складниками однієї з груп, які загалом охоплюють невербальні та паравербальні компоненти, що функціонують у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. До аналізованої групи «Непіктографічні та нефотографічні елементи» входять знаки пунктуації; діакритичні знаки; типографічні й інші допоміжні знаки; цифри (числа); математичні символи; абревіатури. У цій розвідці докладно висвітлено специфіку діакритичних, математичних та типографічних знаків як інтегральних модусів масмедійного середовища. Окреслено їх семантичні та структурні особливості, ідентифіковано функційне навантаження, обґрунтовано їх роль та призначення в сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. Крім традиційного використання, діакритичним, математичним та типографічним знакам також притаманне й нетрадиційне. Установлено, що в масмедійному просторі спектр потенційних можливостей діакритичних, математичних та типографічних знаків значно ширший, що й доводить їх поліфункційність. Діакритики поруч зі знаками пунктуації часто мають значення, яке виходить за рамки їх традиційного призначення. Такі комбінації невипадкові, це ретельно продумані та логічно виважені прийоми репрезентації інформації та тактики впливу на цільову аудиторію, які позбавляють масмедійні тексти монотонності та відрізняють їх від інших. Зафіксовано, що графічні символи використовують з декораційною метою або як ідентифікатори торгових марок. Стрілки виконують низку різноманітних функцій і слугують засобом посилання на сайт; переходу на наступну сторінку або посилання на інформацію в наступному номері; структурування інформації; підсилення семантики вербальних засобів що символізує рух вперед; ідентифікації початку статті або завершення цитати; дублікації семантики вербальних засобів із метою підсилення значення.
35
Дубцова, О. В. "КОМУНІКАТИВНІ НЕВДАЧІ, ЩО ЗУМОВЛЕНІ ЕТОЛОГІЧНИМИ ЧИННИКАМИ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО КІНОДИСКУРСУ)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 71–78. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі виявлено й описано комунікативні невдачі, що спричинені розбіжностями у структурах етологічних енциклопедичних знань комунікантів у межах інтерсуб’єктивної парадигми. Комунікативна невдача розглядається як нездатність суб’єктів інтеракції вивести інференцію або виведення хибної інференції в межах інтерсуб’єктного акту. Інтерсуб’єктний акт тлумачиться як взаємодія, в межах якої вербальні/невербальні комунікативні дії комунікантів розглядаються як перцептивні стимули, що запускають паралельні свідомі/несвідомі інференційні процеси, які включають когніцію, волевиявлення й афект в ініціацію мотивованої комунікативної соціальної дії. Інференційний аналіз, застосований у дослідженні, дає інструментарій для відтворення інференційних процесів комунікантів та уможливлює врахування когнітивних, перцептивних, афективних та волевиявних аспектів взаємодії, що зумовлюють їхні цілеспрямовані мотивовані вербальні/ невербальні комунікативні дії. Випадки комунікативних невдач, що підлягають інференційному аналізу, відібрані з американського кінодискурсу, представленого жанром ситуаційної комедії, який моделює живе спілкування. Ми стверджуємо, що розбіжності у структурах етологічних енциклопедичних знань комунікантів є однією з причин когнітивних комунікативних невдач. Когнітивні комунікативні невдачі залежать від центральності змісту та структури енциклопедичних знань, активованих вербальними/невербальними комунікативними діями суб’єктів інтеракції під час інтерсуб’єктного акту. Центральність залежить від того, наскільки відповідна концептуальна структура є укоріненою/сформованою у свідомості комуніканта, а також від контексту, в якому вживано мовну одиницю. Ми стверджуємо, що етологічні знання є одночасно декларативними та процедуральними за своєю природою. Ми доводимо, що когнітивні комунікативні невдачі, що спричинені розбіжностями у структурах етологічних енциклопедичних знань комунікантів, є наслідком неусвідомлення адресантом соціальних цінностей та етичних норм соціальної поведінки.
36
Христофорова, Наталья Игоревна. "К вопросу о роли вербальных и невербальных средств при реализации категории образности в электронном научно-популярном тексте с невербальным компонентом". ГУМАНИТАРНЫЕ НАУКИ, № 08 (2020): 185–90. http://dx.doi.org/10.37882/2223-2982.2020.08.38.
Повний текст джерела
37
Уздяев, Михаил Юрьевич, та Артем Валерьевич Рябинов. "Исследование подходов к классификации эмоций в невербальном речевом поведении на основе машинного обучения". Вестник ВГУ. Серия: Системный анализ и информационные технологии, № 4 (2 лютого 2021): 81–97. http://dx.doi.org/10.17308/sait.2020.4/3206.
Повний текст джерелаАнотація:
Распознавание эмоций является актуальной задачей ввиду активного развития систем человеко-машинного взаимодействия и цифровых систем коммуникации. В области автоматического распознавания эмоций исследуется, как правило, поведенческая компонента структуры эмоций, которую проще всего анализировать бесконтактно и без участия испытуемого. Экспрессивная компонента эмоций может быть представлена в различных модальностях: мимические выражения, поза и двигательная активность тела, вербальное и невербальное речевое поведение. Наряду с другими модальностями, невербальное речевое поведение может быть использовано для опосредованного распознавания эмоций. Его анализ становится особенно актуальным в случае недостатка или отсутствия данных других модальностей, а также в моделях многомодального распознавания. В данной статье рассматриваются вопросы распознавания эмоций в речи на основе обработки признаковых представлений записей речи в пространстве признаков eGeMAPS, позволяющем выделить наиболее значимую информацию о невербальном проявлении эмоций в аудиосигнале. Распознавание эмоций выполнялось на следующих наборах данных: CREMA-D, IEMOCAP, Emo-DB, RAVDESS, SAVEE, TESS, а также на их комбинациях. Для предварительной оценки применимости того или иного набора данных в рассматриваемом признаковом пространстве была использована предварительная визуализация данных при помощи алгоритма t-SNE. В качестве методов классификации были выбраны методы, основанные на метрической оценке взаимного расположения данных относительно друг друга: метод k-ближайших соседей и метод опорных векторов. В статье приводятся результаты оценки качества классификации исследуемых алгоритмов на основе следующих метрик: доля правильных ответов, точность, полнота. Проведенные эксперименты показали, что метод опорных векторов показывает лучшие результаты в задаче многоклассовой классификации, в то время как метод k-ближайших соседей — в задаче бинарной классификации. При распознавании отдельных классов оба метода достигают наибольшую, не ниже 0,55, точность при распознавании «гнева», наименьшую для классов «счастья» и «отвращения».
38
Сєрякова, І. І. "Семіозис невербальних знаків комунікації". Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія : Філологія 16, № 2 (2013): 121–26.
Знайти повний текст джерела
39
Orzechowska, Joanna. "Лингвокультурологические аспекты невербальной коммуникации". Studia Rossica Posnaniensia 46, № 2 (14 жовтня 2021): 271–79. http://dx.doi.org/10.14746/strp.2021.46.2.19.
Повний текст джерелаАнотація:
The article presents the issue of non-verbal communication from the perspective of translation and teaching a foreign language. The research is based on an experiment conducted among Russian students at the University of Warmia and Mazury, whose task it was to analyze data from Krystyna Jarząbek’s Dictionary of the Body Language of Polish People, from which about 30 unknown or unintelligible units of non-verbal communication were selected. The data show that body language, including gestures, is culture-rooted, and confirm that non-verbal means play a significant role in communication. This is why the author of the article believes it to be justified to introduce elements of non-verbal communication into teaching foreign languages and to compile bilingual dictionaries of body language.
40
Волченко, Лариса, та Сергій Гарькавець. "Фасилітація та розвиток професійних компетентностей сучасного педагога". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 53–63. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-53-64.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається взаємозв’язок між фасилітацією та розвитком професійних компетентностей сучасного педагога. Встановлено, що педагогічна фасилітація є багатовимірним, багатокомпонентним і динамічним утворенням, що інтегрує в собі різні прояви особистості, які визначають можливість ефективного виконання суб’єктом педагогічної діяльності, своїх функцій. Фасилітація виступає умовою розвитку професійних компетентностей учителя, його готовності до педагогічної діяльності відповідно до вимог сучасного освітнього середовища. З’ясовано, що формування та розвиток фасилітативної компетентності особистості пов’язані з функціонуванням таких компонентів її психічної активності як когнітивний, афективний та конативний. Визначено, що ефективні фасилітативні впливи стають можливими за наявності комунікативної та конфліктологічної компетентності педагога. Суттєве значення має невербальна активність суб’єкта діяльності, його спроможність викликати атракцію у інших. Наголошено, що жести, міміка, пантоміміка, проксеміка, ольфакторика можуть справляти як фасилітативний, так й інгібіційний впливи, а тому педагогу треба зважати на власну невербальну активність та відповідну активність учнів, щоб ця своєрідна форма спілкування сприяла одночасному полегшенню та стимулюванню процесу навчання, а не ускладнювала його. Обґрунтована необхідність розробки технологій розвитку фасилітативних якостей педагогів, як необхідної умови здійснення ними професійної діяльності, що відповідає потребам часу.
41
Матковська, Марія. "НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ БРИТАНЦІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ДЖОНА ФАУЛЗА)". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (13 липня 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена лінгво-семантичному аналізу моделей комунікативної поведінки британців, що співвідносяться із системою національної культури на матеріалі творів британського письменника Джона Фаулза. Увагу зосереджено на домінантних рисах англомовної комунікації, які відображають особливості сприйняття та інтерпретації вербальних повідомлень британцями. Автор, аналізуючи національно-специфічні особливості комунікативної поведінки британців, виявляє катего- рії англомовної комунікативної свідомості та презентує систему ціннісних орієнтацій британців. Мова й культура є взаємопов’язаними і загальновизнаними поняттями; але як саме моделі комунікативної поведінки співвідно- сяться із системою національної культури являє інтерес як для загальної теорії комунікації, так і для опису і ана- лізу комунікації в межах окремої мовної спільноти. В результаті аналізу висвітлено основні національно-специ- фічні особливості як вербальної, так і невербальної поведінки британців. Виявлено, що дистанційність лежить в основі базових ціннісних орієнтацій британців. Особистий простір є важливим невербальним компонентом британської культури. В процесі спілкування дистанціювання може слугувати могутнім інструментом впливу на оточуючих; це свого роду мистецтво, що дозволяє як у прямому розумінні слова, так і абстрактно регулювати ступінь близькості чи віддаленості співрозмовників. Останнім часом усе складнішою стає ситуація в міжнародних та міжетнічних відносинах, тому постулюється ідея, що знання стратегій, тактик та моделей комунікації дозволяє передбачити більшість конфліктних ситуацій у відносинах як між окремими комунікантами, так і в міжнаціональних відносинах, або деякою мірою просто попередити їх.
42
Ковальова, О. В., О. Г. Гавриш та В. В. Кудрявцева. "ДЕФЕКТИ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 110–18. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-110-118.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється проблема неефективної культури спілкування майбутніх педагогів, бар’єри в спілкуванні та способи їх подолання. Автори підкреслюють, що майбутнім викладачам необхідно оволодіти майстерністю спілкування, щоб інформація для студентів була зрозумілою та якісною. Розрізняють вербальні і невербальні засоби спілкування. Серед невербальних засобів важливими є жести, особливості ходи, голосу, міміка, мікроміміка, поза, пантоміміка та дистанція.
У статті також зазначено, що відсутність культури спілкування породжує чимало дефектів у комунікації, яка порушує всі норми та правила мовленнєвого етикету. У даному дослідженні зауважено, що моральна культура спілкування, зокрема, включає: знання культурних моделей поведінки і уміння їх адекватно використовувати в кожній конкретній ситуації спілкування. Відсутність культури спілкування свідчить про бездуховність людини.
Автори виділяють декілька видів дефектних рівнів спілкування: моральний вакуум, відсутність моральної ініціативи, моральний камуфляж, моральний примітивізм, моральна нетерпимість.
У статті зазначено також, що бар’єри у спілкуванні у широку сенсі поділяються на внутрішні та зовнішні, але деякі науковці дають більш детальну класифікацію. Вони виділяють наступні типи бар’єрів: комунікативний, психологічний, інтелектуальний, бар’єри культурних упереджень, естетичний, мотиваційний, емоційний тощо.
Крім цього, автори надають рекомендації щодо подолання бар’єрів та дефектів спілкування, наприклад, навчитися застосовувати гумор у певних ситуаціях, постійно вдосконалюватися, навчитися уникати конфліктів, підвищувати рівень стресостійкості, навчитися коректно робити зауваження, слідкувати за своєю мовою тощо.
43
Федорчук, М. А. "Особливості проведення допиту під час розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із рейдерським захопленням". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (23 вересня 2020): 229–34. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2449.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті піднімається питання використання засобів невербальної комунікації до підозрюваних осіб, які дають можливість слідчому у тій чи іншій невербально-комунікативній слідчій ситуації під час допиту підозрюваної особи оперативно обрати найбільш розумний, правильний напрям його процесуальної і тактичної діяльності. Також невербально-комунікативна ситуація в широкому її розумінні дає змогу слідчому оперативно вирішувати тактико-діагностичні і частково процесуально-діалектичні завдання.
Охарактеризовано таку першочергову слідчу розшукову дію, як допит, яка під собою розуміє інформаційний процес та має свою складну й багатоелементну структуру. Для досягнення цілей допиту необхідно правильно обрати тактику його проведення, що зводиться до використання певних тактичних прийомів, які сприяють одержанню більш докладної і повної інформації.
Автором проаналізовано, що у низці випадків неправдиві показання можуть бути пов'язані з обмовлянням або самообмовою. За підозри на обмовляння необхідно обов'язково виявити характер взаємостосунків, розбіжності інтересів. Так, якщо допитуваний викривається у брехні іншою особою, яка також є учасником провадження, то перш ніж використовувати ці показання, слід з'ясувати їхні стосунки: як вони познайомились, чи не було між ними неприязні, сварок, чи немає підстав для обмовляння. Якщо є, то слід поміркувати про доцільність пред'явлення цих показань, якщо ж скаже, що стосунки нормальні, то є менш імовірною заява про обмовляння.
Аргументовано, що поширеним випадком неправди з боку підозрюваного є повідомлення про своє алібі. Після того як допитуваний заявив про своє алібі, слідчий повинен конкретизувати його просторово-часові характеристики. З цією метою на стадії постановки запитань під час проведення допиту слідчому доцільно запропонувати підозрюваному самостійно записати до протоколу показання про алібі, скласти схему свого маршруту із зазначенням певних місць та часу, коли він там перебував. Під час допиту застосовується такий тактичний прийом, як деталізація показань. Підозрюваний, який заявив заздалегідь непідготовлене неправдиве алібі, зазвичай не має часу та можливості детально продумувати свої показання щодо узгодженості в деталях.
44
Балинська, О. М. "Семіотичні характеристики невербальних правових знаків". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, № 2 (67) (2014): 37–43.
Знайти повний текст джерела
45
Чумак, Н. В. "Жест как первометафора невербальной коммуникации". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філософія. Філософські перипетії", вип. 59 (2018): 121–27.
Знайти повний текст джерела
46
Чумак, Н. В. "Жест как первометафора невербальной коммуникации". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філософія. Філософські перипетії", вип. 59 (2018): 121–27.
Знайти повний текст джерела
47
Чумак, Н. В. "Жест как первометафора невербальной коммуникации". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філософія. Філософські перипетії", вип. 59 (2018): 121–27.
Знайти повний текст джерела
48
Kornilova, V. S., та E. A. Sochina. "ЗРИТЕЛЬНЫЙ КОНТАКТ КАК ФОРМА НЕВЕРБАЛЬНОЙ КОММУНИКАЦИИ: ОСНОВНЫЕ ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ". Russian Journal of Education and Psychology 11, № 4 (8 грудня 2020): 21. http://dx.doi.org/10.12731/2658-4034-2020-4-21-29.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность исследования зрительного контакта как формы невербальной коммуникации неуклонно возрастает в связи с исследовательским интересом поиска и разработки новых ресурсов воздействия на человека в разных сферах жизнедеятельности.Цель – проведение теоретического анализа литературы по заявленной проблематике для обоснования понятия, особенностей, функции и значения зрительного контакта.Методика исследования базируется на теоретическом обзоре работ отечественных и зарубежных ученых по проблеме зрительного контакта как формы невербальной коммуникации. В процессе исследования применялись методы теоретического анализа, сравнительного анализа, обобщения.Результаты. В статье представлен теоретический обзор основных научных подходов к проблеме изучения феномена зрительного контакта в процессе невербальной коммуникации, набирающего в последнее время популярность в отечественном психологическом сообществе.Выводы. «Пальма первенства» в исследовании зрительного контакта, как вида невербальной коммуникации, принадлежит зарубежным исследователям, работы которых помогли осмыслить понятия, особенности, функции и значение зрительного контакта.
49
Харченко, Л. П. "Особливості застосування невербальних засобів ділового спілкування". Соціальна педагогіка: теорія та практика, № 4 (2013): 58–66.
Знайти повний текст джерела
50
Акопян, Любовь Суреновна. "Невербальная картина детских страхов". Российский психологический журнал 7, № 2 (30 квітня 2010): 15–21. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2010.2.2.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье приведены результаты исследования образной картины страхов у детей младшего школьного возраста. В качестве исследовательского инструментария использован разработанный автором структурный опросник детских страхов (СОДС) и рисуночная проба. В большинстве рисунков обнаружена тенденция к «уравновешиванию» центрального образа страха изображением дополнительного положительноокрашенного элемента (сюжета), что подтверждает ранее полученный автором вывод об имманентности саморегуляционных процессов переживанию страха