Добірка наукової літератури з теми "Національний ренесанс"

Мета. Стаття присвячена дослідженню специфіки художніх інтерпретацій національної іден­тичності письменниками «католицької Русі» доби українського Ренесансу, виокремленню характерних рис, які дають підстави кваліфікувати їх творчість як таку, в якій послідовно наголошується на ук­раїнській національній ідентичності. Дослідницька методика. У дослідженні використано синтетичну наукову методологію, основану на різних методах інтерпретації фактів і текстів, зокрема порівняльно-історичного, філологічного, історико-літературного, культурно-історичного. Результати. Творчість письменників «католицької Русі» доби українського Ренесансу, зокрема Павла Русина з Кросна, Григорія Чуй Русина з Самбора, Симона Симоніда, Йосипа Верещинського, Мартина Пашковського, Георгія Ти­чинського Рутенця, Івана Туробінського Рутенця, Себастіяна Кленовича, Станіслава Оріховського, Івана Домбровського та ін. репрезентує систематичне підкреслення ними свого «руського» (українського) по­ходження. Важливим аргументом на користь їх української самоідентифікації є акцентування уваги на українській національній тематиці, актуалізація історичних подій у тогочасному суспільно-культурному просторі. Це була література, створена на межі двох культур і літератур – української та польської. Наукова новизна. У роботі вперше в історії української літературної медієвістики виокремлено специфіку художніх інтерпретацій національної ідентичності у творчості представників «католицької Русі», акцен­товано увагу на їх ідентифікації з українським походженням і світоглядом, що виявляється у зверненні до національної історії, тлумаченні фактів культурно-суспільного простору доби Відродження, додаванні до свого імені прикладки Русин, Рутенець, Роксоланин на означення української ідентичності. Практичне значення. Матеріал дослідження може бути використаний для подальшого вивчення літератури україн­ського Ренесансу, зокрема представників «католицької Русі», осмислення їх національної ідентифікації, студій над українсько-польським художнім контекстом кін. ХV – поч. ХVІІ ст.

Наукова розвідка ілюструє рецепцію в Чернівецькому обласному комітеті КПРС-КПУ та його структурних підрозділах розгортання національно-демократичного руху і культурного відродження української патріотично налаштованої громадськости Буковини на тлі перебудовних новацій у СРСР другої половини 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. Помітним зразком національнокультурного ренесансу Буковини стало проведення в Чернівцях у 1989 р. пісенного фестивалю “Червона Рута”, який став ілюстратором трансформації загальнодемократичних вимог у національні заклики, а відтак наштовхнувся на активну протидію місцевого партапарату

У статті оглядово представлені й проаналізовані теоретичні концепції дослідників і критиків Сполучених Штатів ХХ сторіччя, які відіграли найпомітнішу роль у давній академічній дискусії щодо термінологічного окреслення та визначення змістового субстрату і найхарактерніших атрибутів поняття «романтизм» у північноамериканських наукових студіях національної літературі доби «Американського Ренесансу».

Стаття присвячена актуальній для сучасного літературознавства проблемі вивчення праць західних україністів. У роботі відзначається, що доробок та досвід західного українознавства недостатньо вивчений у вітчизняній науці про літературу. Аналіз праць заокеанських літературознавців-україністів, пов’язаний з історією вітчизняної літератури ХХ століття. Мова йде про український ренесанс двадцятих років. Автор має на меті оцінити та проаналізувати вклад відомого науковця Олега Ільницького (Канада) в осмисленні специфіки українського футуризму. У дослідженні зазначено, що велика кількість літературного доробку цього періоду було вилучено з усіх друкованих після 30-х років антологій літератури, а твори визначних письменників, які були репресовані режимом Сталіна, надійшли до так званих спецфондів. Зрозуміло, що ці літературні надбання неможливо було вивчати в радянському літературознавстві, а їхні імена і твори згадувалися лише як взірці буржуазно-національної ідеології в літературі. На нашу думку, література футуризму творилася в контексті багатьох мистецтв. У дослідженні відзначено, що український футуризм дебютував тоді, коли українське суспільство ставило перед собою питання про те, якою має бути нова національна культурна норма. Науковці, вивчаючи цей період, дійшли до висновку, що поряд із авангардом, тріумфуваним у Москві й Санкт-Петербурзі, в Україні існував свій авангард, який свідомо захищав власні національні особливості. Зосереджений переважно в Києві та Харкові, він не став належним об’єктом зацікавлення Заходу, і був сприйнятим як «російський» чи «радянський», а не власне український.