Добірка наукової літератури з теми "Науковий керівник"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Науковий керівник".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Науковий керівник"
1
Козак, В. А. "Мій науковий керівник - професор В.Я. Тацій". Проблеми законності, Спеціальний випуск (2020): 203–7.
Знайти повний текст джерела
2
Козлик, І. В. "Мій науковий керівник - Ніна Євгенівна Крутікова". Всесвітня література та культура в навчальних закладах України, № 7/8 (2008): 59–64.
Знайти повний текст джерела
3
Siromskyi, Ruslan. "“У ЖИТТІ ВЧЕНОГО ГОЛОВНІ БІОГРАФІЧНІ ФАКТИ – КНИГИ”: ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОФЕСОРА СТЕПАНА КАЧАРАБИ". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 19-20 (1 жовтня 2019): 15–32. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2019.19-20.2348.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено огляд наукових напрацювань професора Степана Качараби – авторитетного дослідника історії української еміґрації, автора численних наукових публікацій з історії України, історичного краєзнавства та світової історії. Становлення С. Качараби як науковця розпочалося у другій половині 1980-х років і пов’язане з підготовкою кандидатської дисертації, присвяченої українській еміґрації з Галичини та Північної Буковини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Значний вплив на формування наукового світогляду молодого дослідника справив професор Степан Макарчук, науковий керівник під час написання кандидатської, а згодом – консультант докторської дисертації. Загалом, серед порушених у студіях вченого проблем варто виокремити такі аспекти, як напрямки еміґрації із західноукраїнських земель, еміґраційна політика та законодавство країн поселення українців, організація еміграційної політики у Львові та в Західній Україні загалом, суспільна опіка над еміґрантами та ін. Науково-організаційна діяльність С. Качараби – перебування на посаді заступника декана історичного факультету (1990–1994), завідувача катедри історичного краєзнавства (1998–2008) та завідувача катедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського університету (від 2008 р.).
4
Швидько, Г. К. "Професор М.П. Ковальський як науковий керівник: етична складова". Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України, Об"єднаний вип. 2013-2014 рр. (2014): 30–41.
Знайти повний текст джерела
5
Задорожна-Княгницька, Л. В. "НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЕТИКО-ДЕОНТОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ НА ПОЧАТКУ XXІ СТОЛІТТЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, № 5 (29 листопада 2019): 86–96. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-86-96.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено й розкрито найбільш важливі напрями розвитку етико-деонтологічного знання у сфері управління закладами освіти в Україні. Перший напрям розвитку управлінської деонтології полягає в обґрунтуванні її проблематики у площині управлінської культури. Відповідно до зазначеного підходу, управлінська культура визначається дослідниками як відповідність керівника вимогам, що ставляться до управлінської діяльності і до його особистісних якостей. Управлінська культура є універсальною і розглядається як фундамент професійної поведінки керівника, що обумовило упровадження у науковий обіг поняття «деонтологічна культура». Другим напрямом розвитку теорії управлінської деонтології на початку ХХІ ст. є «деонтологізація» управління. Науковцями розглядаються такі проблеми: механізми ціннісної та смислової детермінації управління закладом освіти, деонтологічні вимоги до керівника закладу освіти, сутність його професійного обов’язку й відповідальності, обґрунтування змісту деонтологічної етики. Третім напрямом розвитку теорії професійної деонтології є зростання інтересу вітчизняних науковців до проблем етичної та деонтологічної підготовки фахівців. Підкреслено, що у площині професійної підготовки менеджера освіти зазначена проблема висвітлюється побіжно. Причина цього полягає в розрізненості деонтологічних знань.
За результатами здійсненого дослідження зроблено висновок, що проблема оформлення статусу управлінської деонтології у системі наукового знання пов’язана з нагальною потребою її виділення з площини суміжних наук в окреме проблемне поле, систематизації й узагальнення деонтологічних знань у сфері управління освітою.
Ключові слова: професійна етика, управлінська деонтологія, управлінська культура, управління освітою, керівник закладу освіти.
6
Поліщук, Тетяна. "МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 109–15. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.109-115.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено методику дослідження стану та особливостей розвитку організаційної культури закладів професійної освіти аграрного профілю України. Засобом застосування методу рангової кореляції виявлено співвідношення пріоритетних цінностей педагогічних колективів, їх спрямованість на розвиток організаційної культури.Використано досвід застосування методів дослідження проблем організаційної культури науковцями, де представлено теоретичні й емпіричні методи. Проаналізовано коло теоретичних наукових джерел, пов’язаних з вивченням проблеми розвитку організаційної культури.Охарактеризовано взаємодії особистості з соціумом, між членами колективу, між керівництвом і підлеглими, у результаті чого відбувається формування і розвиток організаційної культури педагогічного колективу. Акцентовано увагу на важливості культурологічного підходу до вирішення проблеми розвитку організаційної культури як духовно-культурної складової цього процесу. Окреслено основні принципи методології дослідження. Серед них – принципи всезагальності, доступності, чіткості й однозначності, апріорності, поваги до особистісної (індивідуальної) та національної культур, партисипативності.Описано цікаві факти використання методів індукції, систематизації та узагальнення. Їх застосування дало можливість уточнити суть категорії «організаційна культура», систематизувати принципи її формування та розвитку. Розкрито особливості пріоритетних цінностей педагогічних колективів і з’ясовано, як вони співвідносяться із цінностями українського суспільства, а також з європейськими цінностями. Визначено науково-теоретичні та методологічні засади дослідження проблеми розвитку організаційної культури закладів професійної освіти аграрного профілю, розробленого та проведеного в рамках виконання дисертаційного дослідження (2013–2017 р.р.; науковий керівник – член-кор. НАПН України, доктор педагогічних наук, професор В.О.Радкевич).
7
Чернявський, С. С., та В. В. Юсупов. "Розвиток криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ". Криміналістичний вісник 35, № 1 (18 червня 2021): 7–18. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у висвітленні процесу формування та розвитку криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Методологія. Під час опрацювання матеріалу статті застосовувалися історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Обґрунтовано, що осередком розвитку криміналістичних наукових шкіл у Національній академії внутрішніх справ є кафедра криміналістики. Систематизовано та висвітлено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Доведено, що криміналістичні школи Національної академії внутрішніх справ розвиваються на основі започаткування двох наукових векторів – інноваційні дослідження нетрадиційних слідів злочину (школа професора М. В. Салтевського) та удосконалення слідчої діяльності й методик розслідування кримінальних правопорушень на підставі вивчення тактики злочинців, сучасних досягнень науки і техніки (школа професора В. П. Бахіна). Засвідчено наукові зв’язки криміналістичних шкіл Національної академії внутрішніх справ з іншими криміналістичними школами та центрами науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, правоохоронних органів. Висновки. Унаочнено роль керівників кафедр і провідних професорів Національної академії внутрішніх справ у започаткуванні криміналістичних наукових шкіл. Окреслено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Констатовано в результаті узагальнення доробку криміналістичних наукових шкіл академії та розкриття його значення у розвитку юридичної науки і освіти в Україні, що криміналістичний науковий осередок Національної академії внутрішніх справ робить вагомий внесок у розвиток юридичної науки і освіти, сприяє формуванню високого рівня професіоналізму правоохоронців та юристів, забезпечує єдність правозастосовної практики й освітньо-наукової діяльності у закладі вищої освіти.
8
Колода, Андрій Анатолійович. "ПРИЧИНИ ДОПУЩЕННЯ СЛІДЧИМ ПОМИЛОК У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ". New Ukrainian Law, № 1 (31 березня 2022): 202–7. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.31.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена дослідженню юридичної природи помилки слідчого органу досудового розслідування, який уповноважений проводити, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, кримінально-процесуальну діяльність, окрім цього, вказано про аналіз проблемних аспектів процесуальної діяльності слідчого органу досудового розслідування, полісистемність та диференціацію причин допущення помилок слідчого. Під причинами допущення помилок слідчого в даній статті розуміється підстави або приводи для дій вищестоящих суб’єктів зі здійснення процесуального контролю, що тягнуть за собою виправлення допущених помилок слідчими органів досудового розслідування та ін. У науковій статті встановлюється невичерпний перелік причин помилок слідчого, які підвищують рівень допущення помилок під час проведення досудового розслідування кримінального провадження. Автором статті вказано, що причиною допущення слідчим помилок в кримінальному провадженні є: перевантаженість слідчого органу досудового розслідування та вказані статистичні дані завантаженості різних правоохоронних органів України; відсутність «патронатності» над молодим спеціалістом – слідчого, який би прискорив оволодіння новими знаннями, навичками проведення як окремих (слідчих) розшукових дій, так і досудового розслідування в цілому; відсутність єдиного «процесуального бачення» подальших слідчих (розшукових) дій, тактики досудового розслідування керівником органу досудового розслідування, керівником слідчого відділення, процесуальним керівником, а також слідчим; недостатній або відсутній контроль зі сторони керівника органу досудового розслідування, керівника слідчого відділення, процесуального керівника і/або слідчого судді; несприятливі умови матеріально-технічного забезпечення; недостатній рівень компетенції, знань та навичок службових осіб органів досудового розслідування. Проведене наукове дослідження дає можливість створити наукові рекомендації, які стануть юридичним запобіжником допущення помилок слідчим у подальшому.
9
Султанова Н. В. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (22 січня 2022): 217–26. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.326.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито історико-педагогічні аспекти та сучасні організаційно-педагогічні засади процесу формування професійної компетентності керівників ЗДО в умовах установ післядипломної освіти, обґрунтовано можливості наступності дієвих механізмів та умов. Показано фактори впливу на підготовку та функційні обов’язки керівних кадрів у системі дошкільної освіти. Виявлено та представлено передумови розвитку освітніх установ та курсів для професійної підготовки педагогічних та керівних кадрів в Україні, у тому числі у галузі дошкільної освіти.Визначено актуальність формування професійної компетентності керівників закладів дошкільної освіти, яку ми трактуємо як динамічну комбінацію знань, умінь, навичок та інших особистісних і ділових якостей, що визначають їхню здатність та гарантують готовність до професійного виконання керівних задач. Розкрито основи управлінської культури керівників та зміст управлінської компетентності директорів дитячих садків. Проаналізовано Професійний стандарт Керівника закладу дошкільної освіти та виокремлено вимоги до його професійної діяльності у розрізі управлінських обов’язків та функцій. Наголошено, що формуванню професійної компетентності керівників закладів дошкільної освіти сприяє розвиток їхньої організаційної культури, у тому числі, у системі післядипломної освіти. Окреслено методологічне підґрунтя професійного розвитку керівників ЗДО з позицій професійно-особистісного, професійно-компетентнісного становлення та професійної діяльності безпосередньо. Розкрито сутність організаційно-методологічних засад їхньої професійної підготовки, в основі якої лежить єдність компонентів: аксіологічно-мотиваційного, когнітивного та особистісного. Акцентовано, що ядром професійної компетентності керівника закладу дошкільної освіти є кваліметрична складова, що відтворює єдність теоретико-управлінської підготовленості та практичної здатності фахівців комплексно застосовувати прикладні аналітико-оціночні технології на керівних посадах.Охарактеризовано мотиваційну складову та науково-методичний супровід курсів підвищення кваліфікації як системоутворюючих компонентів набуття професійної компетентності керівника закладу дошкільної освіти.Зроблено висновки, що дотримання певних організаційно-методологічних засад професійної підготовки керівників ЗДО в умовах післядипломної освіти сприятиме якомога ефективнішому формуванню їхньої професійної компетентності.
10
Гребеник, Т., та О. Сосненко. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (26 квітня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-001.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблему формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної підготовки, а також наукові джерела, які стосуються управлінської компетентності керівників закладів освіти
Формулювання проблеми. В наш час якісна освіта є основним індикатором соціально-економічного розвитку суспільства. В умовах прогресивних змін, реформування освіти та збільшення реальної автономії закладів, докорінно змінюється значущість керівних функцій управлінців, розширюється уявлення про зміст та роль управлінської діяльності керівників закладів освіти. Також актуальності набуває проблема формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці, специфіка якої обумовлена новими нормативними вимогами до особистості керівника закладу фахової передвищої освіти та його управлінської діяльності.
Матеріали і методи. У процесі написання статті застосовувались матеріали дисертаційних досліджень, психолого-педагогічної літератури та наукової періодики. Основними методами, які використовувались для дослідження окресленої проблеми, стали теоретичні й емпіричні методи.
Результати. Систематизовані наукові погляди на проблему формування управлінської компетентності майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти, що зумовлено становленням ступеневої освіти та змінами в управлінні освітніми закладами. Проаналізовано організаційно-педагогічні умови та фактори формування управлінської компетентності освітніх менеджерів нового покоління в процесі професійної підготовки, що є елементами освітнього середовища закладів, на які покладено зазначені функції.
Висновки. Узагальнення теоретичних джерел дозволили скласти уявлення про управлінську компетентність майбутніх керівників закладів фахової передвищої освіти як складову їх професійної компетентності. Управлінська компетентність керівника закладу освіти – це органічний комплекс загальних і спеціальних знань, умінь, навичок, здібностей, які забезпечують ефективність управління закладом освіти в сучасних умовах. Вона складається з низки компонентів, що формуються в процесі професійної підготовки. Подальшого дослідження потребують питання щодо розробки моделі формування управлінської компетентності керівників закладів фахової передвищої освіти в професійній підготовці та її організаційно-методичного забезпечення.
Дисертації з теми "Науковий керівник"
1
Гелеш, А. В. "Внесок аспірантури ЛПІ у розвиток науки і техніки Радянського Союзу (60-80-ті рр. ХХ ст.)". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8307.
Повний текст джерела
2
Горб, І. Ю. "Науково-організаційна та педагогічна діяльність В. Л. Кірпічова як наснага для студентства". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8305.
Повний текст джерела
3
Деревянко, Богдан Володимирович, та Bogdan Derevyanko. "Щодо розмежування компетенції між органами управління вищого навчального закладу". Thesis, Націон. ун-т «Одеська юридична академія», 2012. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/6735.
Повний текст джерелаАнотація:
Зазначено, що більш ефективною буде структура управління НЗ, за якої його керівник буде у більшій мірі управлінець, ніж вчений. Однак певний науковий ступінь у профільній галузі знань та вчене звання, присвоєне за відповідною кафедрою, він повинен мати. Його заступники з управління різними напрямами роботи крім наукового не зобов’язані мати науковий ступінь або вчене звання. Проте ці адміністратори не повинні бути членами органу ВНЗ, що має на меті розроблення інноваційних програм та проектів, розвиток наукових досліджень. Іншими словами, до складу вченої ради ВНЗ ІІІ і ІV рівнів акредитації не повинні входити головний бухгалтер (економіст), головний юрист (юрисконсульт), начальник відділу кадрів (заступник або проректор з кадрової роботи), заступник керівника з господарської роботи, завідувач бібліотеки, завідувач навчальним відділом та інші технічні або адміністративні працівники.
Is noted that more effective management structure of the institution in which his head is to a great extent a manager than a scientist. However, a certain degree in the profile area of knowledge and the rank he should have. His assistants on the management of various areas of science besides not required to have scientific degree or academic rank. However, these administrators do not have to be a member body of the university, which aims to develop innovative programs and projects, development of scientific research.
4
Федотова, Я. В. "Особливості професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи". Thesis, Чернігів, 2019. http://ir.stu.cn.ua/123456789/20165.
Повний текст джерелаАнотація:
Федотова, Я. В. Особливості професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи : 231 Соціальна робота / Я. В. Федотова ; керівник роботи Децюк Т. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2019. – 131 с.Актуальність дослідження особливостей професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи зумовлена недостатньою науковою розробленістю даної проблеми та відсутністю однозначного ставлення до формування конкретного образу науково-педагогічного працівникакерівника позааудиторної роботи. У розділі 1 магістерської роботи визначено сутність поняття «позааудиторна робота», здійснено теоретичне обґрунтування проблематики організації позааудиторної роботи в закладі вищої освіти, теоретично узагальнено наукові погляди щодо професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи. Розділ 2 присвячений емпіричному дослідженню професійноособистісних якостей керівника позааудиторної роботи на базі Чернігівського національного технологічного університету. Визначено критерії, показники та рівні дослідження професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи. Розділ 3 спрямований на надання рекомендацій щодо удосконалення професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи. Визначено особливості професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи. Розроблено тренінгову програму щодо удосконалення професійно-особистісних якостей керівника позааудиторної роботи, яку можна використовувати в процесі підготовки науковопедагогічних працівників до організації позааудиторної роботи із здобувачами вищої освіти на курсах підвищення кваліфікації, а також в роботі методичних об’єднань керівників позааудиторної роботи в умовах закладу вищої освіти
The relevance of the study of features of professional and personal qualities of the head of extracurricular work quality assurance is due to the insuficient scientific development of this problem and the lack of a clear attitude to the formation of a specific image of an scientific-pedagogical worker-head of extracurricular work. In the section 1 of the master's thesis defines the essence of the concept of «extracurricular work», provides a theoretical substantiation of the problem of organizing extracurricular work in higher education, theoretically generalizes scientific views on the professional and personal qualities of the head of extracurricular work. Section 2 is devoted to the empirical study of the professional and personal qualities of the head of extracurricular work at the Chernihiv National Technological University. Criteria, indicators and levels of research of professional-personal qualities of the leader of extracurricular work have been determined. Section 3 aims to provide guidance on how to improve the professional and personal qualities of the head of extracurricular work. The peculiarities of professional and personal qualities of the head of extracurricular work are determined. A training program on improving the professional and personal qualities of the head of extracurricular work has been developed, which can be used in the process of preparing scientific-pedagogical staff to organize extracurricular work with applicants for higher education, as well as in the work of methodological associations of managers in work higher education
5
Балагуровська, І. О., Лариса Петрівна Валенкевич, Лариса Петровна Валенкевич та Larysa Petrivna Valenkevych. "Наукові підходи до розуміння деструктивної та конструктивної природи лідерства". Thesis, Донецький національний технічний університет, 2021. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/86529.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено вивченню конструктивної та деструктивної природи лідерства. Описані теоретичні підходи до визначення цих понять. Розглянуто 3 варіанти появи деструктивних лідерів на різних рівнях організаційної ієрархії.Исследование посвящено изучению конструктивной и деструктивной природы лидерства. Описаны теоретические подходы к определению этих понятий. Рассмотрены 3 варианта появления деструктивных лидеров на разных уровнях организационной иерархии.
The study focuses on the constructive and destructive nature of leadership. Theoretical approaches to the definition of these concepts are described. 3 options for the emergence of destructive leaders at different levels of the organizational hierarchy are considered.
6
Крючок, Вікторія Павлівна. "Володимир Вернадський – фундатор Української академії наук". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/15899.
Повний текст джерела
7
Балагуровська, І. О. "Науково-методичні основи динамічного лідерства при підборі керівників середньої ланки у сфері надання соціальних послуг". Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76474.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі розкрито сутність та основні характеристики динамічного лідерства та стилів керівництва. Визначено вплив особистих якостей керівника на ефективність його діяльності. Проведено аналіз існуючих підходів до підбору менеджерів середньої ланки. Проаналізовано методи оцінки особистих якостей керівника-лідера. Описано вплив сфери діяльності на вибір стилю керівництва.
Запропоновано алгоритм визначення оцінки особистих та професійних якостей керівників середньої ланки. Описано шляхи удосконалення підбору керівних кадрів в сфері соціального обслуговування населення.В работе раскрыта суть и основные характеристики динамического лидерства и стилей руководства. Определено влияние личных качеств руководителя на эффективность его деятельности. Проведен анализ существующих подходов к подбору менеджеров среднего звена. Проанализированы методы оценки личных качеств руководителя-лидера. Описано влияние сферы деятельности на выбор стиля руководства. Предложен алгоритм определения оценки личных и профессиональных качеств руководителей среднего звена. Описаны пути совершенствования подбора руководящих кадров в сфере социального обслуживания населения.
The essence and basic characteristics of dynamic leadership and leadership styles are revealed in the paper. The influence of the personal qualities of the manager on the effectiveness of his activity is determined. The analysis of existing approaches to the selection of middle managers. The methods of assessment of personal qualities of the leader-leader are analyzed. The influence of the sphere of activity on the choice of leadership style is described. An algorithm for determining the assessment of personal and professional qualities of middle-level managers is proposed. Ways to improve the selection of management personnel in the field of social services are described.
8
Адаменко, Я. О. "Оцінка впливів техногенно небезпечних об'єктів на навколишнє середовище: науково-теоретичні основи, практична реалізація". Thesis, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 2006. http://elar.nung.edu.ua/handle/123456789/4094.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі порівняльного аналізу процедур оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) у провідних країнах Європи, Азії, Північної та Південної Америк, Африки і Австралії вперше науково обгрунтовані етапи виконання ОВНС для України: скринінг, скоупінг, альтернатива, участь громадськості, оцінка екологічної ситуації, які повинні виконуватись до початку проектування техногенного об'єкту і супроводжувати процес його будівництва та експлуатації. Запропонована нова методологія визначення сучасної екологічної ситуації території і об'єкту шляхом геоінформаційного еколого-техногеохімічного моделювання та прогнозування стану довкілля. Теоретично обгрунтовані структури баз даних екологічної інформації для десяти компонентів екосистем, що дозволило вдосконалити методологію їх картографування на основі новітніх ПС-технологій. Вперше розроблена найбільш повна геоінформаційна система екологічної безпеки для нафтогазового, енергетичного та рекреаційно-туристичного комплексів на прикладі різних інвестиційних проектів в Україні.
Процедура ОВНС повинна передувати запроектованій діяльності - цей теоретичний висновок дисертанта впроваджено на нафтогазових родовищах, при проектуванні золошлаковідвалів на Бурштинській тепловій електростанції, будівництві ліній електропередач, малих гідроелектростанцій та створенні нових гірськолижних курортів «Буковель» і «Бистриця» у Карпатах.На основе сравнительного анализа процедур оценки воздействия на окружающую среду (ОВОС) в ведущих странах мира - США, Канады, Великобритании, ФРГ, Японии, Латинской Америки и Карибского бассейна, Гонконга, Нидерландов, Дании, Швеции, Финляндии, Норвегии, Исландии, Израиля, Южно-Африканской Республики, Австралии и Океании - впервые научно обоснованы основные процедурные этапы выполнения ОВОС для Украины: скриннинг, скоупинг, альтернативы, участие общественности, оценка экологической ситуации, которые должны выполняться до начала проектирования техногенно опасного объекта и сопровождать процесс его строительства и эксплуатации. Диссертантом разработана новая методология определения современной экологической ситуации территории и объекта путем геоинформационного эколого-техногеохимического моделирования и прогнозирования экологического состояния окружающей среды. Теоретически обоснованы структуры баз данных экологической информации для десяти компонентов экосистем: геологической среды, геофизических полей Земли и Космоса и их влияния на экосистемы и здоровье человека, геоморфосферы и опасных геодинамических процессов, поверхностной и подземной гидросферы, атмосферы, почвенного и растительного покровов, изменений животного мира, демосферы и техносферы. Это позволило усовершенствовать методологию их экологического картирования на основе новейших ГИС-технологий. Впервые разработана наиболее полная геоинформационная система экологической безопасности для нефтегазового, энергетического и рекреационно-туристического комплексов на примере разных инвестиционных проектов в Украине. Предложена целая серия методологий сравнения альтернатив проектируемой деятельности на основе количественных расчетов и математического моделирования. Процедура ОВОС должна предшествовать проектируемой деятельности - этот теоретический вывод диссертанта внедрен на разрабатываемых нефтегазовых месторождениях, при проектировании золошлакоотвалов Бурштынской тепловой электростанции, строительстве линий электропередач, малых гидроэлектростанций и создании новых горнолыжных курортов «Буковель» и «Быстрица» в Карпатах.
Based on comparative analysis of the procedures of environmental impacts assessment (EIA) established in the leading countries of the world - the USA, Canada, Great Britain, Federal Republic of Germany, Japan, Latin America and the Caribbean, Hong Kong, Netherlands, Denmark, Sweden, Finland, Norway, Iceland, Israel, South African Republic, Australia - the basic stages of the EIA implementation in Ukraine were grounded: screening, scoping, alternative, public participation, assessment of environmental situation. These stages are to be carried out in the beginning of any technogenic object planning and to accompany the process of its construction and exploitation. The new methods of determination of present environmental situation of territory and object by the means of geoinformational technogeochemical modeling and prognosis of the environmental situation are offered. The structure of databases of environmental information is grounded for ten components of ecosystem that allowed improvement of the methods of the components mapping on the grounds of new GIS-technologies. For the first time complete geoinformational system of environmental safety is developed for ой and gas, energy, recreational and tourist sectors based on different investment projects in Ukraine. The EIA procedure should precede to any planned activity - this theoretical conclusion of the candidate was implemented in oil and gas fields, while planning ash-slag dumps of the Burshtyn heat power plant, power lines construction, small hydropower plants and construction of the new skiing resorts "Bukovel" and "Bystrytsya" in the Carpathians.
Книги з теми "Науковий керівник"
1
Педагогічна, майстерність керівника. Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару "Педагогічна майстерність керівника освітнього закладу: теорія і практика", (м. Полтава, 26-27 квітня 2007 р.). Полтава: Астрая, 2007.
Знайти повний текст джерела
2
Виховання, в. контексті. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції-семінару керівників ВНЗ та вчених-дослідників із проблем виховання студентства в сучасних умовах: Виховання в контексті соціальної адаптації ... Т. 1. Харків: Народна українська академія, 2003.
Знайти повний текст джерела
3
Виховання, в. контексті. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції-семінару керівників ВНЗ та вчених-дослідників із проблем виховання студентства в сучасних умовах: Виховання в контексті соціальної адаптації ... Т. 2. Харків: Народна українська академія, 2003.
Знайти повний текст джерела
4
Ковальчук, Інна, та Вікторія Поліщук, ред. Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації. Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2020. http://dx.doi.org/10.25264/26.11.2020.
Повний текст джерелаАнотація:
До збірника ввійшли матеріали і тези доповідей, подані учасниками Міжнародної науково-практичної конференції «Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації» 26 листопада 2020 року. Тексти публікуються в авторській редакції. За науковий зміст і якість поданих матеріалів відповідають автори, а також (для студентів і аспірантів) наукові керівники.
5
Жабенко, Олександр, Вікторія Муромець, Ірина Регейло, Юрій Скиба, Ганна Чорнойван та Ольга Ярошенко. Теоретичні основи розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України у контексті розширення інституційної автономії. Редактор Юрій Скиба. Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2020. http://dx.doi.org/10.31874/978-617-7486-40-3-2020.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналітичні матеріали (препринт) присвячено проблемі розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України в контексті розширення інституційної автономії. Авторами на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових праць визначено й обґрунтовано теоретичні основи (гіпотези, закономірності, тенденцій, принцип) розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України. Запропоновано розвиток науково-педагогічного потенціалу здійснювати за рівнями (інституційний, особистісний) та компонентами (інтелектуальний, емоційний, духовний). Обґрунтовано інноваційні педагогічні технології (супервізія, теленаставництво, ситуативне навчання та ін.) розвитку науково-педагогічних працівників. Уточнено підходи до оцінювання наукової активності науково-педагогічних працівників відповідно до концепції бібліометрики та концепції досконалості у вищій освіті та дослідженнях. Упровадження аналітичних матеріалів (препринту) сприятиме залученню розробників освітньої політики, керівників закладів вищої освіти, науковців, науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти до теоретичних основ розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України з метою розроблення стратегій розвитку університетів, підвищення їх рейтингу та конкурентоспроможності в Європейському просторі вищої освіти. Для розробників освітньої політики, науковців, керівників закладів вищої освіти, науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти.
6
Скиба, Юрій, Ганна Чорнойван, Олександр Жабенко, Ольга Ярошенко, Олена Отич та Сергій Мельник. Аналіз провідного вітчизняного та зарубіжного досвіду з розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів. Редактор Юрій Скиба. Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2021. http://dx.doi.org/10.31874/978-617-7644-51-3-2021.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналітичні матеріали (препринт) присвячено проблемі розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України в контексті розширення інституційної автономії. Авторами на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної практики розкрито вітчизняні здобутки і проблеми, також окреслено прогресивні ідеї зарубіжного досвіду в розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів. Упровадження аналітичних матеріалів (препринту) сприятиме залученню розробників освітньої політики, керівників закладів вищої освіти, науковців, науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти до теоретичних основ розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України з метою розроблення стратегій розвитку університетів, підвищення їх рейтингу та конкурентоспроможності в Європейському просторі вищої освіти. Для розробників освітньої політики, науковців, керівників закладів вищої освіти, науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти.
7
Дмитришин, В. С. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо покращення мотивації співробітників наукових закладів охорони здоров’я до створення та впровадження об’єктів інтелектуальної власності. ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, 2022. http://dx.doi.org/10.31612/guidelines-2022-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Методичні рекомендації призначені для використання керівними кадрами наукових закладів з метою допомоги у створення сприятливих організаційних і психологічних умов, матеріальних та моральних стимулів до підвищення ефективності творчої діяльності наукового персоналу. Результатом їх застосування може бути прийняття управлінських рішень з побудови організаційної структури, нормативно-правового та фінансового забезпечення процесу створення у наукових закладах психологічного клімату, адміністративних та міжособистісних відносин, які сприятимуть підвищенню рівня винахідницької, раціоналізаторської та авторської роботи.
8
Аніщенко, О. В., Н. В. Базелюк, Л. Д. Березівська, І. Д. Бех, В. Ю. Биков, А. Е. Бойко, О. П. Вашуленко та ін. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні (До 30-річчя незалежності України). Редактор В. Г. Кремень. Національна академія педагогічних наук України, 2021. http://dx.doi.org/10.37472/naes-2021-ua.
Повний текст джерелаАнотація:
У виданні здійснено всебічний аналіз стану і розвитку національної освіти за 30-річний період незалежності України, визначено актуальні проблеми освітньої сфери, виявлено причини їх виникнення, запропоновано науково обґрунтовані шляхи модернізації вітчизняної освіти в умовах глобалізації, європейської інтеграції, інноваційного розвитку та національної самоідентифікації. Розраховано на законодавців, державних управлінців, керівників закладів освіти, педагогічних і науково-педагогічних працівників, широку громадськість, усіх, хто прагне підвищення конкурентоспроможності української освіти в контексті цивілізаційних змін.
9
Базелюк, Олександр, Юрій Вітренко, Оксана Воробйова, Вікторія Ворона, Марія Дебич, Ольга Паламарчук, Олена Слюсаренко та Жаннета Таланова. Теоретичні основи політики та механізмів забезпечення ефективності освітньої діяльності в університетах у контексті євроінтеграції. Редактор Жаннета Таланова. Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2021. http://dx.doi.org/10.31874/978-617-7644-54-4-2021.
Повний текст джерелаАнотація:
Препринт «Теоретичні основи політики та механізмів забезпечення ефективності освітньої діяльності в університетах у контексті євроінтеграції» підготовлено за результатами виконання першого етапу наукового дослідження за темою «Політика та механізми забезпечення ефективності освітньої діяльності в університетах України в контексті євроінтеграції» колективом учених відділу забезпечення якості вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України. На цьому етапі виконання наукової роботи перед колективом дослідників ставилося завдання здійснити аналіз напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених, міжнародних документів щодо ефективності освітньої діяльності в університетах у контексті забезпечення й удосконалення якості вищої освіти. У роботі представлено узагальнення результатів вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо реалізації та оцінювання освітньої діяльності в закладах вищої освіти, виявлено теоретичні основи політики та механізмів забезпечення ефективності освітньої діяльності в університетах у контексті євроінтеграції. Видання буде корисним для викладачів, дослідників, керівників і здобувачів вищої освіти, а також інших зацікавлених осіб.
Тези доповідей конференцій з теми "Науковий керівник"
1
Лимаренко, Валерій. "МАЙБУТНІЙ КЕРІВНИК ВОКАЛЬНОГО АНСАМБЛЮ: МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ". У ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ НАУКОВОЇ ДУМКИ, chair Ольга Олексюк. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/31.01.2020.11.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Науковий керівник"
1
Дікунова, О. А., та Ю. С. Душко. Відкритий Всесвіт Валерії Семенівни Пікельної (на пошану пам’яті доктора педагогічних наук, професора Криворізького державного педагогічного інституту/університету, керівника наукової школи з теорії та практики управління навчальними закладами). Криворізький державний педагогічний університет, 2015. http://dx.doi.org/10.31812/0564/252.
Повний текст джерелаАнотація:
Покажчик присвячено Валерії Семенівні Пікельній, доктору педагогічних наук, професору кафедри педагогіки та методики трудового і професійного навчання Криворізького державного педагогічного інституту/університету, авторитетному фахівцю з теорії і методики моделювання управлінської діяльності та керівнику наукової школи з теорії та практики управління навчальними закладами. У покажчику подано бібліографію публікацій В. С. Пікельної. Це – монографії, науково-методичні та навчально-методичні посібники, публікації у збірниках наукових праць і матеріалах наукових конференцій та статті у фахових періодичних виданнях. У покажчику представлено матеріали про життєвий шлях та науково-педагогічну і громадську діяльність науковця. Покажчик адресовано фахівцям у галузі професійної освіти, викладачам вищих навчальних закладів, аспірантам, студентам, учителям шкіл і всім, хто цікавиться проблемами управлінської діяльності у сфері освіти.
2
Мінтій, І. С., та Т. В. Придача. Використання Google Forms у роботі майбутнього класного керівника. ЧДТУ, травень 2018. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2243.
Повний текст джерелаАнотація:
У проведеному дослідженні на основі аналізу визначено, що актуальним є питання підготовки майбутніх учителів до використання хмарних технологій у навчально-виховному процесі, зокрема при виконанні обов’язків класного керівника. Мета дослідження полягає у представленні досвіду окремих методичних аспектів навчання майбутніх учителів (класних керівників) прийомам роботи з хмарним сервісом Google Forms, зокрема його використанню у роботі з батьківським та учнівським колективом. Об’єкт дослідження – процес підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності. Предметом дослідження є підготовка майбутніх класних керівників з використанням Google Forms. В процесі дослідження були використані загально наукові методи дослідження, а саме аналіз, порівняння, узагальнення. Дослідження показало, що педагогічно виважене і методично обґрунтоване поєднання традиційних і хмарних технологій у роботі класного керівника сприятиме формуванню особистостей учнів, їх наукового світогляду, розвитку їх здібностей і нахилів, залученню батьків до виховання учнів, до спільних з ними творчих справ, налагодженню контакту між ними тощо.
3
Ковшар, О. В., та К. Є. Суятинової, ред. Дошкільна освіта: проблеми, пошуки, інновації: збірник наукових і навчально-методичних праць. КДПУ, травень 2022. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6093.
Повний текст джерелаАнотація:
У збірнику представлено наукові і навчально-методичні статті викладачів КДПУ та педагогів закладів дошкільної освіти м. Кривого Рогу з актуальних питань дошкільної освіти; представлені результати наукових досліджень з проблем виховання та розвитку дітей дошкільного віку. Матеріали розраховано на викладачів закладів вищої освіти, керівників і педагогів закладів дошкільної освіти, здобувачів освіти, які навчаються за спеціальністю «Дошкільна освіта», «Спеціальна освіта».
4
Кафедра педагогіки та методики ТО. Педагогічні читання з нагоди 90-річчя Криворізького державного педагогічного університету та вшанування пам’яті професорів П. І. Шевченка та В. С. Пікельної. КДПУ, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4192.
Повний текст джерелаАнотація:
У збірнику представлені матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Педагогічні читання з нагоди 90-річчя Криворізького державного педагогічного університету та вшанування пам’яті професорів П.І. Шевченка та В.С. Пікельної». Розглядаються соціальні та психолого-педагогічні проблеми професійної підготовки молоді, управління та моніторинг у професійній освіті, сучасні інноваційні технології в системі підготовки майбутніх фахівців професійної освіти, вимоги Нової Української школи до якісної підготовки майбутнього вчителя трудового навчання та технології, застосування інформаційно-комунікативних технологій у підготовці фахівців з готельно-ресторанної справи. Збірник призначений для науковців, викладачів, аспірантів, здобувачів вищої освіти, вчителів, вихователів дошкільних закладів а також для широкого кола читачів. За достовірність матеріалів та їхню інтерпретацію несуть відповідальність автори та наукові керівники.