Статті в журналах з теми "Наукова метафора"

У статті акцентовано на дискусійному характері сформованих наукових підходів до визначення фундаментальних принципів аналізу метафор. Досліджено метафоричне мовлення українського письменника Юрія Клена як засіб презентації індивідуально-авторської мовної картини світу в аспекті антропоцентричної лінгвістики; наголошено, що метафора є одним з основних засобів моделювання суб’єктивного авторського погляду на життя та його художньої інтерпретації. Проаналізовано бінарну концептуалізацію метафоричної системи поета, типи метафор, способи їх реалізації; доведено, що текст художнього твору може являти собою складну й багатошарову метафору. Запропоновано класифікацію домінантних типів метафор з урахуванням способів їх морфологічного вираження та синтаксичної організації.

У статті висвітлюється продуктивність дії візуальної метафори в контексті використання інформаційно-комунікаційних технологій, упровадження яких змінює формат освітнього процесу. Проведено аналіз візуальних метафор у парадигмі філософії освіти, які використовуються для опису різноманітних моделей світобачення, пізнання та рефлексії над смислом понять і знань, що стають предметом вивчення. Візуалізацію визначено як створення зображень для передачі і виразу символів, що надає можливість більш повного розуміння тексту, даних, відомостей, доповнюючи наукове пояснення або логічну аргументацію. З огляду на те, що в повсякденному сприйнятті метафори застосовуються як засоби візуалізації для «бачення» абстрактних понять, проаналізовано поняття «концептуальна метафора», яка в когнітивно-лінгвістичних дослідженнях асоціює мислення з візією та пояснює складні феномени, що визначають хід думок. Постулюється думка про залучення до процесу застосування інформаційно-комунікаційних технологій і засобів навчання візуальних метафор, які через комп’ютерну графічну презентацію сприяють більш глибокому розумінню тексту навчального матеріалу, його застосування. Доведено, що візуальні метафори є засобом підвищення рівня концепту, спрямовують думку в певне русло, а за умов використання інформаційно-комунікаційних технологій більш повно інформують, презентують, створюють можливості для рефлексій над смислами конкретних знань. Зазначається, що візуальні метафори виникають як в зображеннях, так і в мові, апелюючи до погляду, бачення, світла, візуального сприйняття, візуального досвіду. Проаналізовано ряд ключових візуальних метафор – «зорового споглядання», «сліпоти», «дзеркала», «світла» – та їх застосування в практиці проведення навчальних занять з гуманітарних дисциплін. Автори вбачають перспективними подальші дослідження використання інформаційно-комунікаційних технологій для формування всіх складників візуальної культури.

Стаття привячена способам передачі метафор оригінального тексту засобами української мови як таким, що допомагають домогтися найточнішого перекладу та передати все те, що хотів донести до читача автор оригіналу. Метою дослідження є аналіз способів передачі метафори тексту оригіналу в тексті перекладу. Дослідження ґрунтується на матеріалі роману Едгара Аллана По «Падіння дому Ашерів» і його українських перекладах, виконаних В. Вишневим та М. Йогансеном. Основні наукові результати отримані з використанням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, а саме: аналізу та узагальнення наукової літератури з проблем перекладу метафори; теоретичного узагальнення, аналізу й синтезу; цілісних та інтегральних підходів до дослідження лінгвістичних явищ; порівняльного, описового та аналітичного методів. Проаналізувавши роман Е. А. По «Падіння дому Ашерів» та його переклади, автор констатує, що автори перекладів використовують більше стилістичних прийомів, аніж автор оригінального тексту, вдаючись при цьому до всіх способів передачі метафор. Найчастіше використовують: прийом заміни слова чи словосполучення аналогом із тотожним значенням, але відтвореним по-різному; прийом структурної трансформації, тобто зміни граматичної структури чи порядку слів у тексті перекладу; прийом додавання чи вилучення певних лексичних одиниць. Ймовірно, це пов’язано з тим, що важко віднайти еквівалент, який би повністю відповідав оригіналу. Коли він навіть є, емоційне забарвлення в обох мовах може бути різним. Тож застосування зазначених прийомів доцільне. Автор на конкретних прикладах демонструє використання перекладачами таких трансформацій, як контекстуальна заміна, синонімічна заміна, компресія, декомпресія, експресивація, зокрема для того, щоб надати текстові перекладу відповідного емоційного забарвлення.

Мета статті – виявити знакові особливості при розкритті семантичної варіативності коней у діалозі Платона «Федр». Завдання: виділити варіативність коней використаних у метафоричному та стратегічному контекстах. Методологія. В ході роботи використано компаративний та семіотичний методи при дослідженні поставленого питання. Наукова новизна. Виділено три види тварин за знаковою символікою наближених до коней. До них входять: пегас, кінь як метафора людської душі та образ «коня в собі». До розгляду не було включено коня як матеріальну цінність. Пегас (чарівне створіння) постає трансцендентальною істотою, яка відрізняється від крилатого коня за сутністю природи походження та знаходження. Метафоричне зображення людської душі у формі білого та чорного коней, які поєднані колісницею, дає фундаментальну основу для розкриття дуалізму людської природи в глобальному контексті. Подібний дуалізм дає основу для семантичної варіативності у історичній ретроспективі розвитку бінарних систем. Кінь як приклад «ідеальної істоти» у протиставленні «тіні віслюка» дає розуміння цього виду тварин взагалі, в контексті світогляду тогочасного суспільства. Де експліцитно виражене знакове наповнення цієї тварини у ментальному сприйнятті. Цікаво що другорядні елементи літератури Давньої Греції наближають дослідників сьогодення до витоків джерел ментальності сучасності. Висновки. Глобалізація світу стає наступником у наслідуванні давньогрецької традиції на імпліцитно вираженому рівні засвоєння семантичної знаковості предметів у контексті мікро та макросвіту. Мова, символ та діяльність стають не просто елементами культури, а інструментами діалогу з минулим, де на перший план виходить «діяльність» як особлива форма людського буття.

У статті звертається увага на проблему науково-практичного обґрунтування використання метафоричних образів в якості проективного матеріалу в роботі практичного психолога. У результаті теоретичного аналізу автор описує метафору як проективний і терапевтичний інструмент, обґрунтовує необхідність звертання психологів до метафори, розглядає причини використання різноманітних метафор у психологічній практиці. Робиться акцент на розумінні метафори як засобі вираження та конструювання смислів, у тому числі екзистенційних. На прикладі змістовного наповнення метафоричних асоціативних карт піднімається проблема науково-практичного обґрунтування метафоричних образів, що використовуються у психологічній практиці. Автор вважає метафору руки важливим проективним матеріалом у роботі психолога та необхідним змістовним наповненням такого психологічного терапевтичного інструменту як метафоричні асоціативні карти. У результаті аналізу різноманітних досліджень символіки й значень руки, узагальнення досвіду використання зображення руки в практичній психології (на матеріалі діагностичних методів і різноманітних метафоричних асоціативних карт), а також на основі власного різноманітного досвіду практичної роботи автор запропонував робочу модель можливостей використання метафори руки як проективного матеріалу в роботі практичного психолога (на прикладі авторських метафоричних карт). З огляду на багатозначність, багатовимірність і відносну універсальність метафори руки, автор вважає, що залучення до психологічної практики очевидних (об’єктивних) і символічних характеристик руки дозволить практичним психологам працювати з великим репертуаром психологічних запитів (проблеми фізичного й психічного здоров’я; вікового розвитку й старіння; взаємин; соціального й професійного статусу; влади й підпорядкування; екзистенційні, моральні, ціннісно-смислові питання тощо). References Albedil, M.F. (2013). “Ty derjish mir v prostertoi dlani”: simvolika ruki [«You hold the world in the stretched out arm»: arm’s symbolics]. Teoriia Mody, 27, 155–172. Retrieved from: http://www.nlobooks.ru/node/3296. Anastazi, A., & Urbina, S. (2001). Psikhologicheskoe Testirovanie [PsychologicalTtesting]. S.-Petersburg: Piter. Vachkov, I. V. (2006). Metaforicheskii Trening [Metaphorical Training]. Moscow: “Os-89”. Metaforicheskie assotsiativnue karty. Rukovodstvo k primeneniiu [The Metaphoric Cards. Guidance for the Use] Germany: OH Verlag. Retrieved from http://pushkov.com.ua/ohcards/item/53-instrukcii-k-katam.html. 6. Mikhina, І. М. (2003). Rozvytok tvorchykh zdibnostei doshkilnykiv zasobamy terapevtychnoi metafory [Development of creation in under school age children by means of therapeutic metaphors]: Extended Abstract of Ph.D. dissertation. Ivano-Frankivsk. Mylnikova, N.V. (2009). Struktura i funktsionirovanie kontsepta «ruka» v russkom yazyke [Structure and functioning concept «hand» in Russian]. Extended Abstract of Ph.D. dissertation. Samara. Mylnikova, N.V. (2009). Funktsionalnyi aspekt soderjaniia kontsepta «ruka» [Functional aspect of the maintenance concept «hand»]. Vestnik Samarskogo Gosudarstvennogo Universiteta, 67, 157–163. Retrieved from: http://cyberleninka.ru/article/n/funktsionalnyyaspekt-soderzhaniya-kontsepta-ruka. Ortega y Gasset, J. (1990). Dve velikie metafory [The two great metaphors]. In: Teoriya Metafory. (pp. 68–82), N. Arutyunova, M. Zhurinska, (Eds.). Moscow: Progress. Pezeshkian, N. (2001) Psikhoterapia Povsednevnoi Zhizni: Trening Razrecheniia Konfliktov [Psychotherapy of a Daily Life: Training to Resolve Conflicts]. S.-Petersburg: Rech. Pergamenshchik, L. A. (2015). Teoreticheskiie osnovaniia krizisnoi psikhologii [The theoretical basis of the crisis psychology]. Lichnost v Ekstremalnykh Usloviiakh i Krizisnykh Situatsiiakh Zhiznedeiatelnosti, 5, 92–100. Retrieved from http://elib.bspu.by/handle/doc/9116. Popova, A. R. (2004) Polisemant Ruka i realizatsiia ego leksiko-frazeobrazovatelnykh vozmojnostei v russkom yazyke [Polysemant Hand and realisation of its lexical and phraseological possibilities in Russian]. Extended Abstract of Ph.D. dissertation.. Orel. Popova, A.R. (2009). Frazeobrazovatelnyi potentsial polisemanticheskoi leksemy i ego realizatsiia v natsionalnom russkom yazuke (na primere sushchestvitelnogo ruka) [Phraseological potential polysemantic lexemes and its realisation in national Russian (on an example of a noun a hand) Vestnik Cheliabinskogo Gosudarstvennogo Pedagogicheskogo Universiteta, 5, 264–277 Retrieved from http://cyberleninka.ru/article/n/frazeoobrazovatelnyy-potentsial-polisemantichnoyleksemy-i-ego-realizatsiya-v-natsionalnom-russkom-yazyke-na-primere. Ruka (simvol) [Hand (symbol)]. Megaentsiklopediia Kirilla i Mefodiia. Retrieved from: http://megabook.ru/article/Рука%20(символ). Svirepo, O. А., Tumanova, O. S. (2004). Obraz, Simvol, Metafora v Sovremennoi Psikhoterapii [Image, Symbol, Metaphor in Modern Psychotherapy]. Moscow: Institute of Psychotherapy. Shragina, L. I. (2016). Psykhologiia Verbalnoyi Uiavy: Funktsionalno-Systemnyi Pidkhid [The Psychology of Verbal Imagination: The Functional and Systemic Approach]. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishers.

Стаття присвячена виявленню специфіки метафори в науково-навчальних текстах економічного спрямування. Розглянуто теорії метафори в історичному аспекті. Проаналізовано моделі метафоричного термінотворення в науковому мовленні економістів. Визначено функції метафори в науковому стилі мовлення.

Purpose. The article is devoted to the problem of defining the term “consciousness” in psychology. The aim of the study is to identify the peculiarities of interpretations of the concept of “consciousness” in psychology.Methods. The study used general scientific methods: methodological and theoretical analysis, synthesis, comparison, and generalization. The criterion for the selection of materials was the influence of scientific sources on the development of discussion among scientists.Results. Consciousness as one of the central psychological phenomena has almost a hundred different interpretations. In retrospect, scholars’ views ranged from a complete denial of the existence of consciousness as a phenomenon to its metaphorical understanding (metaphor of projector light, flow, or wind). The current standard of development of the problem will take into account that consciousness as a psychological concept is abstract. It represents a common term, which often serves to identify a group of mental phenomena. The most common terms that define consciousness are “information”, “experience” and “state”. The main problematics of consciousness can be divided into three categories: description, explanation, and functional problems. One can distinguish two main approaches to study consciousness: material and immaterial.Conclusions. The process of finding a common interpretation is far from complete, given the increase in information on the subject of research each year. The critical analysis of the conceptual content of the category “consciousness” indicates significant contradictions in the definitions and approaches to it. There are two opposite tendencies in the constructs of the description of consciousness: eclecticism and reductionism, which respectively consider consciousness either too broadly or too narrowly. The author’s own interpretation of consciousness as a mental state, which is characterized by the experience of subjective experience and purposeful, conscious behavior, which provides its increased flexibility and complexityKey words: consciousness, definition, eclecticism, reductionism, scientific discussion. Мета. Статтю присвячено проблемі визначення терміна «свідомість» у зарубіжній психології. Метою дослідження є виявлення особливостей трактувань поняття «свідомість» у психології.Методи. У дослідженні використано загально-наукові методи: методологічного та теоретичного аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення. Критерієм до добору матеріалів стала впливовість наукових джерел на розвиток дискусії серед учених та досягнення консенсусу. Результати. Свідомість як одне з центральних психологічних явищ має майже сотню різних трактувань. У ретроспективі точки зору науковців варіювалися від повного заперечення існування свідомості як феномену до метафоричного її розуміння (метафора променю, потоку або вітру). Актуальний стан розробки проблеми вказує на те, що свідомість як психологічна категорія є ідеалізованим, абстрактним та збірним терміном, який часто використовують для позначення сукупності психічних феноменів.Незважаючи на поодинокі спроби деяких учених досягти консенсусу, кількість дефініцій терміна «свідомість» з плином часу зростає. Найпоширенішими термінами, через які визначають свідомість, є «інформація», «досвід» та «стан». Основну проблематику свідомості можна поділити на три категорії: опису, пояснення й функціональну проблематику. Можна виділити два основні підходи до дослідження свідомості: матеріалістичний та імматеріалістичний.Висновки. Процес знаходження спільного тлумачення далеко не завершений, враховуючи збільшення інформації щодо предмета дослідження щороку. Проведений критичний аналіз концептуального змісту категорії «свідомість» вказує на значні протиріччя у визначеннях та підходах до неї. Виділено дві протилежні тенденції у конструктах опису свідомості: еклектизму та редукціонізму, що відповідно розглядають свідомість або занадто широко, або занадто вузько. Надано власне авторське трактування свідомості як психічного стану, який характеризується переживанням суб’єктивного досвіду й цілеспрямованою, усвідомленою поведінкою, що забезпечує її підвищену гнучкість та складність.Ключові слова: свідомість, дефініція, еклектизм, редукціонізм, наукова дискусія.

Стаття присвячена дослідженню особливостей розуміння, реалізації та сприйняття концептів життя і смерті у поетичній творчості Лесі Українки за посередництвом флористичних метафор, що надає можливість розширити значимість флористичного аспекту у ліриці мисткині. Було з’ясовано на конкретних прикладах, що попри традиційне розуміння явищ у віршованих творах авторки вони існують не лише як бінарні опозиції, а й нерозривно, циклічно. Фізична смерть не сприймається ліричною героїнею як кінець, а як проміжний етап, натомість творче життя і творчість загалом усвідомлюється як життя вічне. Флористичні метафори відіграють важливу роль у розкритті специфіки концептосфери життя/смерть, бо в рослинні образи окремо вкладено часто символічний зміст, виходячи з якого відкриваються нові обшири для дослідження творчості Лесі Українки. Під час наукової розвідки до уваги був взятий біографічний фактор, що допомогло детальніше розкрити сенси вживаних авторкою метафоричних образів, які прямо чи опосередковано стосуються понять життя і смерті.

У статті досліджено семантичні процеси як чинники розвитку термінологічної лексики. Розглянуто специфіку таких семантичних процесів, як розширення, звуження й зміщення значення у сфері української науково-технічної термінології. На численних прикладах продемонстровано, що семантичний процес розширення значення в термінології супроводжується детермінізацією й ретермінізацією, процес звуження значення – термінізацією й ретермінізацією, а процес зміщення – термінізацією, ретермінізацією й транстермінізацією. Доведено, що мотивують семантичні процеси в термінології метафоричне переосмислення й метонімне зрушення вихідних значень. Ключові слова: семантичні процеси, термінологія, розширення значення, звуження значення, зміщення значення, метафора, метонімія.

У статті досліджується проблема «смислу» в контексті метафори, когнітивна природа якої відкриває простір для інтерпретації наукових текстів і положень. Важливим аргументом у визначенні смислу є комплекс: «знак» – «ідея» – «референт», на основі якого виникає процес комунікації. Смисл як інформаційний елемент постає як аргумент для доказу істинності чи хибності результатів дослідження.

Комплімент як важливий елемент соціальної взаємодії часто є об’єктом досліджень численних прагмалінгвістичних праць у різних лінгвокультурах. Проте все ще залишається поза увагою мовно-стилістичне вираження компліментів через оцінні лексеми. Саме тому метою статті є аналіз експресивної лексики з емотивно-оцінною семантикою та стилістичних тропів, що вживаються під час висловлення компліментів у німецькомовних драматичних творах протягом XVIII–XX століть. Ґрунтуючись на теорії мовленнєвих актів Дж. Остіна й Дж. Серля, досліджено лексичні особливості втілення прямих і непрямих експліцитних компліментів, що реалізуються через позитивно-оцінну лексику, зокрема з використанням прикметників, іменників, прислівників, дієслів і сталих зворотів. Показано, що під час висловлення компліментів типовими є оцінні й дескриптивні прикметники й іменники, адже саме через них відбувається характеристика зовнішності, внутрішнього світу, власності, досягнень і вмінь адресата. У діахронному розрізі простежено динаміку змін у мовній реалізації компліментів через прикметники на прикладі загальнооцінного прикметника gut і дескриптивного прикметника schön, а також через іменники на прикладі лексем Engel, Schönheit / Schöne й Kompliment. Стилістичний аналіз компліментів показав, що тільки для 8,2% прикладів характерне використання стилістичних тропів, з яких найуживанішими є метафора, порівняння, символ, метонімія та перифраз. Натомість рідкісним є вживання антитез, фразеологізмів, оксиморонів, алегорій, гіпербол, анафор, градацій та епітетів. Використання стилістичних засобів викликає більше зацікавлення в адресата, показує емоційність мовця, а самі компліменти робить інтенсивнішими. У діахронному аспекті виявлено найчастотніше застосування стилістичних тропів в епоху Ваймарської класики, зокрема через вживання метафор, метонімій і порівнянь, і встановлено важливість символів в епоху Літературного модернізму. Вважаємо, що динаміка використання інших стилістичних засобів у діахронному аспекті перспективна для подальших наукових досліджень.

The article deals with the investigation of conceptual metaphors as a means of realizing SELF-ALIENATION concept in the English science fiction. The study is based on the conceptual metaphor theory which states that metaphors incorporate thought, language and speech (Lakoff &Johnson, 2003). Conceptual metaphor modelling appears to be productive to analyze the structure of metaphors, since it is based on the interrelation between source and target domains and their mapping. SELF-ALIENATION concept is characterized by the range of conceptual metaphor models, among which SELF IS CONTAINER, SELF IS DISCLOSURE, SELF IS LIQUID and SELF IS DIGITAL UNIT are most frequently used in the English science fiction. SELF IS CONTAINER model is represented by the lexemes ‘personality’, ‘body’, ‘identity’ and ‘individuality’ which best represent the essence of the SELF-ALIENATION concept revealing implicit author’s intentions.

Мета роботи – виявити й дати характеристику наскрізним лейтин- тонемам і ритмоформулам вокально-інструментального циклу Л. Дюрея, що поглиблюють смисловий зміст поетики Г. Аполлінера і становлять основу системи музично-поетичних метафор. Методологія досліджен- ня ґрунтується на історико-контекстуальному, компаративному й системно-аналітичному методах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві аналізується вокаль- но-інструментальний цикл «Бестіарій або Кортеж Орфея», досліджу- ється естетика французького модернізму з погляду втілення поетичних метафор у семантиці музичного твору. Висновки. Аналіз музичної драма- тургії циклу показав, що на початку 20-х років XX століття Л. Дюрей відмовився від властивої його раннім творам тонально-гармонічної сис- теми письма, звернувшись до атональної музики. У рамках нової техніки виявлено звернення до «світлих» і «темних» тональних сфер, дієзних або бемольних, що дало змогу композитору поглибити музичні смислообрази поетичних метафор. «Білі» тональні сфери також присутні в циклі, їх подано в зіставленні з контрастними образами (№ 22 «Голуб» – образ чистоти, «№ 23 «Павич» – дурниці й порожнечі). У ході аналізу інтонаційної драматургії вокально-інструменталь- ного циклу «Бестіарій або Кортеж Орфея» Л. Дюрея виявлена систе- ма лейтинтонем і ритмоформул, що становить семантичну палітру твору. Смислові одиниці, складники драматургії циклу, відображають принцип «кодування», властивий модернізму як художньому напряму початку XX століття, є втіленням поетичних метафор у музичних смислообразах. Зіставлення концепцій поеми «Бестіарій або Кортеж Орфея» Г. Аполлінера й вокально-інструментального циклу Л. Дюрея довело, що в композиторській інтерпретації зберігається первісна творча ідея духовного очищення шляхом осягнення людських недоліків, подолання власного его, милування красою світу, осмислення високої сили любові. Композиція вокально-інструментального циклу ідентична літературному першоджерелу; виняток становлять номери «Орфей», які є рефреном композиції Г. Аполлінера та відсутні в композиторській інтерпретації Л. Дюрея.

Розкрито механізми моделювання професійної діяльності майбутнього вчителя музики на основі закономірностей поліфункціональної культури. З’ясовано функції заміщення та особливості задачного підходу в процесі моделювання професійної діяльності. Визначено сутність понять «синестетика» і «синестезія». Висвітлено шляхи використання метафор. Розкрито можливості синтезу різних видів мистецтв. Проаналізовано особливості поєднання наукових та художніх засобів пізнання світу.

The article deals with the analysis of conceptual metaphors in media discourse on the basis of English popular science texts. The material for the research includes texts from National Geographic resources (2016–2020), namely, from the National Geographic Magazine and Nat Geo Wild TV channel covering articles on history, environment, natural science, animal life and geography. The aim of the survey is to define the types of conceptual metaphors (after A. Chudinov) and to determine the dominant tendencies of their functioning. To achieve the aim, we used the conceptual analysis when determining conceptual models and their classification according to the types. Despite a somewhat indeterminate status of the popular science genre and its place in the structure of media or scientific discourse, scholars agree that such texts are characterized by a simplified presentation of scientific notions that should be easily understood by the audience which does not have the respective scientific background, as well as by the use of stylistic devices to make the text more expressive. In the survey, we have defined that all four types of metaphorical models are used in popular science media texts: anthropomorphous, nature-morphous, sociomorphous and artefact metaphors. Sociomorphous and artefact metaphors have been used most widely. By using sociomorphous metaphors, the authors of popular science texts compare natural phenomena with social relations between people. Namely, the behavior of animals or the functioning of plants is compared with military, sports or professional activity of people. The most prominent type was that of the artefact metaphors. By using such metaphors, authors draw parallels between how the animal world operates or how natural phenomena happen, and how more familiar artificial objects function. The most dominant in this group was the metaphor with the source domain “machine”, which is mapped on such spheres as “natural phenomenon”, “member of the animal world” etc. In addition to this source domain, artefact metaphors also included such concepts as clothes, building, food products. A relatively insignificant number of anthropomorphous and nature-morphous metaphors could be explained by the fact that in order to conceptualize natural phenomena, authors tend to use domains from noncontiguous spheres. The results of the article contribute to better understanding of how popular science texts function. Further research in this direction could be done in the examination of other lingual cognitive features of such texts, namely in researching how conceptual metonymies function here, as well as survey of other stylistically expressive means in these texts.

Вірші Василя Стуса й Тараса Мельничука, написані у 70-80-х роках ХХ століття, стали символами інтелектуального дисидентського спротиву. Образи рослин у цих віршах – традиційні образи-символи українського буття, вони стали основою колоритних метафор, кодами руху опору. Поезія в’язнів сумління, Василя Стуса й Тараса Мельничука, лавреатів Національної премії імені Тараса Шевченка, долі котрих були пов’язані з Поділлям та з Зоною 36, багата флористично, зацікавлює своєю екзистенційністю. Двоєдність «людина – природа» стала вдалою опозицією оспівуванню науково-технічного прогресу, у дискурсі тюремної поезії продублювала номен «Україна», стала її смисловою домінантою.

Метою даної статті є виявлення релігійно-культових засад композиторського методу як головних парадигматичних властивостей творчості Г. Свиридова. Методологія дослідження спирається на системний аналітичний підхід з виокремленням музично-історичного, етимологічного, текстологічного та семантичного музикознавчих методів, що дозволяє простежити шляхи формування стильових ознак творчості Г. Свиридова. Наукова новизна даної статті міститься у виявленні православної богослужбової традиції як культурної домінанти у творчому доробку Г. Свиридова. Висновки. Головні стильові настанови та провідні семантичні аспекти у творчості Г. Свиридова наочно демонструють те, що релігійно-культові тенденції набувають значення парадигми, а у пізньому періоді його творчості досягають філософської, майже богословської узагальненості. Композитор прагне з одного боку до ораторіальності як до однієї з постійних форм музичної виразності, наділеною стійкими інтонаційно-тематичними формулами як відображення сфери колективної піснетворчості як широкої музичної метафори пам'яті – соборності, з іншого – прагне до пісенності як до ідеального природнього способу буття музики.Ключові слова: релігійно-культова традиція, культ, соборність, канон, канонічний текст.

Розглядаються основні аспекти використання мови в сучасній філософії, яка сама є набором специфічних мовних ігор, що відбуваються за певними правилами. Вказано, що мовні ігри в філософії, використання слів з нечітко визначеним сенсом, застосування метафор і тропів, є не стільки недоліком метафізичного дискурсу, як вважають представники аналітичної філософії, а необхідністю, оскільки більш-менш повне відображення антропологічної і екзистенціальної проблематики вимагає саме таких лінгвістичних форм. Внутрішня картина свідомості людини не є чітко спланованою будовою, або планом, на якому відображаються всі ментальні компоненти, скоріше це сутінкова зона із невизначеною топологією, яка до того ж дуже рухлива. В той час, коли досліднику вдається вхопити щось постійне і чітке у внутрішньому світі людини, картина починає змінюватися, об’єкт трансформується до невпізнаваності, що робить недоречною будь-яку класичну наукову методологію. Теж саме можна сказати про філософські дослідження мови, культури, релігії, які постіно уникають чітких визначень і локалізації. Саме тому мова метафізики є відносно оптимальною для дослідження цих складних утворень і завдання полягає не в тому, щоб спростити і деметафорізувати мову філософії, а навпаки, в її подальшому розвитку і ускладненні.

У статті розглядається використання тропів як риторичних прийомів на прикладі політичного дискурсу про історичний контекст і міжнародні відносини. Ідентифіковані на емпіричному матеріалі тропи ілюструють можливості пояснення в суспільствознавчих дисциплінах, з опертям на методологічні підходи до пояснення, розроблені Ю.Міганом і П.Ротом, за якими пояснення у соціальних науках можливе як системна парадигма, в якій ідентифіковані структурні елементи у вигляді змінних та зв’язків між ними, що регулюються певними принципами. Ю.Міган використовує метафору карти по відношенню до пояснення: масштаб і форма залежить від позиції дослідника, а її формат – від конкретних дослідницьких завдань. За П.Ротом, у суспільствознавстві є низка пояснень, які просто неможливі без наративного викладу, в яких наратив і є поясненням і які він називає «сутнісно наративні пояснення». Проведений аналіз на прикладі витягів з праць Д.Саттера і С.Корсунського демонструє, що складні тропи (приміром металепсис) дозволяють ідентифікувати складові дискурсу та відтворити зв’язки між ними, які практично неможливо передати за допомогою символьної чи «сухої» наукової мови.

Мета статті — визначити культурно-історичні детермінанти глобалізаційних процесів культури у пострадянському просторі як феномен діалогу культур. Методологію дослідження становлять системний та компаративний методи, що дали змогу визначити специфіку глобалізаційних реалій пострадянського простору. Наукова новизна полягає у розкритті особливостей взаємодії глобалізації культури в цілому та локальних ініціатив національних культур, зокрема української. Висновки. Наголосимо, що глобалізація культури є метафорою, яка не дає можливостей визначити місце окремих культур у просторі тоталізації, гомогенізації та нівеляції культурно-історичного потенціалу в цілому. Посткомуністичний простір, на відміну від пострадянського простору культуротворення, теж є достатньо розмитою дефініцією, бо ліворадикальний локус не втрачає своєї актуальності. Втім, кореляція глобалістських інтенцій метамодернізму та посткомунізму свідчить про певну стратегію альтерглобалізму — поміркованого універсалізму культуротворчих інтенцій. Доведено, що пострадянські країни погано вписуються в ці стратегему та міфологему. Суперетатизм мімікрує в систему національного етатизму за умови розвитку автохтонного капіталізму, який межує з олігархатом. Визначено, що постмодерністське забарвлення національних культур у контексті виникнення стратегії постпостмодерну, або метамодерну, все більше трансформується в різного типу етноренесанси: музеєфікацію, фестивацію традиційних цінностей. Поле діалогу культур звужується, а в умовах локальних конфліктів між країнами колишнього СРСР взагалі сходить нанівець. Відтак, глобалізація як «модернізація», «макдоналізація», «транзитологія» західних цінностей масової культури є глобалістським синдромом нерівності і відображує вже минулий етап національного будівництва культури.

У статті розглядаються причини та джерела виникнення енантіосемії у сучасній французькій мові. У роботі вказано на актуальність дослідження, висвітлено мету, завдання, об’єкт та предмет. Здійснено аналіз сучасних досліджень енантіосемії вітчизняних та зарубіжних лінгвістів. Установлено, що енантіосемія – суперечливе явище, що відображено в наукових працях, присвячених цьому питанню. Зазначено, що основною причиною появи енантіосемії в мові є зміни, що відбуваються у слові, що функціонує, під впливом його вербального оточення, і які закріплюються в мові в результаті багаторазового вживання в процесі його історичного розвитку. На основі аналізу теоретичних джерел та фактологічного матеріалу з’ясовано, що у французькій мові є низка лексичних одиниць із протилежними семантичними значеннями та визначено основні причини виникнення енантіосемії у французькій мові. Виокремлено екстралінгвістичні (позамовні) та лінгвістичні (мовні) причини. До екстралінгвістичних причин належать: особливості мислення первісних людей, оскільки їх мислення будувалося на протилежностях; емоційний чинник, тобто тяжіння до експресивного вираження думок та почуттів (уживання слів із позитивним значенням в іронічному контексті, де воно набуває протилежного значення; а також уживання лайливих слів, назв хвороб, тварин у позитивному значенні); причини культурно-історичного характеру. До лінгвістичних чинників зарахували: багатозначність словотворчих морфем (антонімічність деяких дієслівних префіксів; антонімічність іменникових суфіксів); відмінність у спрямованості дії для досягнення певного протилежного результату; формування двовидових дієслів; поляризація актантів та заміна на протилежне того чи того суб’єктно-об’єктного відношення; метафора та метонімія; розмовне мовлення; ономатопеїчні елементи в словотворі. Резюмовано, що енантіосемічна лексика віддзеркалює вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Комплексне дослідження природи енантіосемії – вельми перспективний напрям, оскільки він дає змогу виявити та описати семантичні зміни в межах наявної лексеми, що згодом відбивається у французькій мовній системі.

Статтю присвячено аналізу власне мовних ресурсів для поповнення музичної термінології української мови, які сприяють збереженню автентичности національної наукової мови. Питомими засобами творення музичних термінів є використання наявних в українській мові моделей: вторинної номінації, морфологічного, морфолого-синтаксичного й аналітичного способів. Вторинна номінація має в основі один із лексико-семантичних засобів – метафору (вождь, ключ) або метонімію (веснянка, гучність), унаслідок відбувається звуження та розширення семантики, зміна обсягу поняття, перенесення назв за різноманітними асоціаціями. Одним із найзначніших джерел збагачення української музичної термінології є морфологічний спосіб творення: найширше представлене суфіксальне творення (оркестрування, співак), незначну кількість термінів утворено префіксальним (відголос), префіксально-суфіксальним (приструнник), безафіксним (заспів) способами, композицією (одноголосся), юкстапозицією (комедія-балет), абревіацією (ДТК), адже в морфологічній структурі термінів, утворених шляхом афіксації, слово- й основоскладання, закладені основи структурної систематизації термінів. Морфолого-синтаксичний спосіб творення широко використовували в церковно-музичній термінології ХV–ХVІІ ст. (владна, херувимська), а в сучасній музичній терміносистемі непродуктивний (колискова). Засвідчено процес субстантивації прикметників (трисвяте, півчий) в українській мові та запозичення субстантивованих прислівників: анданте, алегро, лярґо (назви темпів і творів). Аналітична деривація є одним із найпродуктивніших шляхів поповнення музичної терміносистеми (висхідний увідний тон, розмір такту). Складені терміни передають належність до класифікаційного ряду, що ґрунтується на гіперо-гіпонімічному зіставленні понять, а це сприяє широкому використанню цього способу творення в музичній термінології. Негативним явищем у сучасній українській музичній термінології є значний спад активності дериваційних процесів, що призводить до дисбалансу між термінотворенням і входженням запозичень. Позитивним процесом уважаємо міграцію діалектної лексики до периферії музичної терміносистеми, що сприяє самоутвердженню української культури та збереженню її національного колориту.

У статті розглядаються засоби вербалізації концепту «запах» на лексичному, синтаксичному і фразеологічному рівнях на матеріалі роману Патріка Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбивці». Зазначається, що саме ці чинники формують мовну і концептуальну картини світу. Методологічною основою дослідження є вивчення проблематики з позиції сучасної когнітивної парадигми. Аналізуються різні підходи щодо тлумачення понять «концепт» і «художній концепт», які є основними одиницями мовної картини світу письменника. Від мовних концептів і концептів культури текстові (художні) концепти відрізняються змістом і способом презентації на вербальному рівні, а також обсягом об’єктивації, який є здебільшого фіксованим Мова роману тісно пов’язана з мисленням і мовленнєвою діяльністю індивіда (у нашому випадку головного героя роману), його чуттєво-нюховим ставленням до навколишнього середовища у процесі його пізнання. Ольфакторний концепт «запах» є основним ідейнотворчим елементом індивідуально-авторської концептуальної картини Патріка Зюскінда, вважається безпрецедентним прикладом художнього тексту, у якому значне місце відводиться ольфакторним образам, що презентуються найрізноманітнішими вербальними засобами на різних рівнях мови. У романі відбивається специфіка авторського світобачення, актуалізуються ті рівні значень і смислів, які є аксіологічно вагомими та цікавими для адресата. Концепт «запах» є ключовим серед перцептивних концептів, оскільки він пов’язаний із нюховим сприйняттям дійсності, що певною мірою ускладнює його відтворення і потребує детального аналізу на вербальному рівні. У науковій розвідці здійснюється комплексний аналіз лексичної, синтаксичної та фразеологічної об’єктивації концепту «запах» у зазначеному художньому тексті, зокрема його номінативні та денотативні репрезентанти, зосереджується увага на дослідженні синтаксичної стилістики концепту «запах». Визначається статус концепту «запах» в індивідуально-авторській концептосфері Патріка Зюскінда, аналізуються найуживаніші види метафор, які виступають репрезентантами зазначеного концепту, зосереджується увага на його репрезентації на фразеологічному рівні.

У статті проаналізовано функціонування лексико-тематичних груп у соціальних діалектах. Зокрема функціонування зоо‑ та фітоморфізмів у кримінальному арго на території України у 20-30-х роках минулого століття досі не було об’єктом комплексного дослідження, що зумовлює актуальність нашої розвідки. З огляду на це, наша мета полягає в аналізі найчисельнішої лексико-тематичної групи, яку представлено у кримінальному арго 20-30-х років ХХ століття зоо- та фітоморфізмами та в дослідженні процесу лексичної метафоризації і динаміки розвитку пропонованої групи лексики. Аналізуючи різні моделі перенесення, варто зазначити, що метафоризація фітоморфізмів здійснюється за подібністю, що сприймається органами відчуття (зором, слухом, дотиком, нюхом) і за схожістю емоційно‑психологічного сприйняття. Позитивні чи негативні емоції дають змогу поєднувати в одній назві реалії дійсності, що зумовлюють однаковий емоційний стан або характеризуються однаковим емоційним станом. Охарактеризовано риси зоо- і фітоморфних перенесень, в яких яскраво виражена пейоративна маркованість. Риси, ознаки, властивості представників тваринного і рослинного світу спрямовуються на приниження гідності, підрив довір’я до людини. На позначення цього явища у лінгвістиці використовують термін «дисфемізм» або «какофемізм», які представляють троп, що полягає в заміні звичайної, нейтральної назви грубим, вульгарним словом або висловом з метою приниження об’єкта її позначення, для емоційного підсилення та увиразнення висловлення; іноді це є виявом мовної бравади, прагненням епатувати слухача. Таким чином визначено, що дисфемізми – це зоо- і фітоморфічні метафори стосовно людини, уживання грубих, лайливих, непристойних слів. На основі аналізу наукової літератури і словників, які містять жаргонну лексику, зафіксовано тенденцію вживання арготизмів у певному тематичному спрямуванні, зокрема і тих, що є російськими відповідниками. Джерелом метафоричного вживання арготизмів виступають такі тематичні групи слів: а) назви тварин; б) назви рослин; в) назви частин тіла людини. Негативна оцінна конотація відіграє вирішальну роль у метафоричних значеннях кримінального арго. Лексико-тематична група зоо- та фітоморфізмів у кримінальному арго свідчить про матеріальні і духовні цінності кримінального світу і дає змогу побачити суспільні проблеми в цілому.

Природа сміху, гумору протягом століть є предметом досліджень. Для багатьох єдина практична функція сміху полягає в тому, щоб принести тимчасове полегшення від тягаря утилітарності. Але сміх – це рефлекс, унікальний тим, що він служить явній біологічній і психологічній меті, тому його можна назвати рефлексом-розкішшю. Ще одна властивість сміху – заразливість. Психолог Роберт Провайн, який досліджував етологію сміху у людей, встановив, що люди сміються у тридцять разів частіше, коли вони знаходяться поруч з іншими людьми, ніж коли вони на самоті. Навіть коли люди сміються наодинці з собою, вони нерідко уявляють, що поруч із ними інші люди – вони читають текст, написаний іншою людиною, чують її голос по радіо чи бачать її по телевізору. Люди сміються, коли чують сміх, саме тому в телевізійних комедіях використовуються аудіозаписи сміху, щоб компенсувати відсутність живої аудиторії. Попередником цього явища був барабанний дріб або удар по обідку барабана після жарту одного з комедіантів у водевілі. Сміх виражається за допомогою звуків не тільки тому, що він являє собою вивільнення накопиченої емоційної енергії, а й тому, що так його можуть чути інші; сміх є формою комунікації. Спираючись на численні дослідження вчених, неможливо недооцінювати соціальну значимість артистів, що працюють у комічних жанрах. Таке явище дійсності для кожної людини має свої смислові ракурси. Одним з найуніверсальніших видів мистецтв, простих, на перший погляд, і водночас дуже складних, є пантоміма. Щоб поставити пантомімічний номер – мімодраму, «тілесну міму», алегоричну або комічну пантоміму, потрібно знати й розуміти специфіку використання інструментарію даного різновиду мистецтва, бачити різницю між традиційною і класичною пантомімою; досконало володіти технікою пантоміми, видами ідентифікацій, рівнями стилізації, простими і складними видами руху, його біомеханікою, диференціювати алегорію і метафору, гротеск і ексцентрику в пантомімі, вміти створювати комічні трюки – ґеги. У цьому списку гег є дуже потужним способом впливу на людські емоції і дуже рідкісним об'єктом наукових досліджень. Отже, розвідка спрямована на розширення, систематизацію і класифікацію, аналіз структурної одиниці комічного, процесу створення ґега.

Стаття присвячена дослідженню поняття алієнації в єдиному романі Сильвії Плат «Під скляним ковпаком», а також порівнянню оригіналу з його українським перекладом. Стаття містить узагальнену інформацію про автора, дослідження терміна «алієнація», її складових частин, окрему увагу звернено на психологічний аспект цього поняття та погляди на відчуження з різних галузей наукової діяльності. Стаття прагне надати тлумачення контексту та обставин конкретного твору, загальну схему аналізу оригіналу та перекладу текстів. Мета і предмет статті полягають у дослідженні алієнації із психологічного погляду, з’ясуванні найбільш критичних симптомів відчуження, виявленні цих станів в оригінальному тексті, з’ясуванні симптомів та станів, виражених в обох порівнюваних версіях роману. Поняття алієнації є досить розмитим, що залишає багатьох науковців і психологів без задовільного визначення. Зазвичай поняття алієнації стосується суб’єкта й об’єкта, які природно співіснують. Окрім самоалієнації, феномен алієнації передбачає стосунки між суб’єктом і окремим аспектом контексту або оточення і, навіть у разі самоалієнації (інтроспективна алієнація), можна простежити відношення між суб’єктом і, наприклад, його недосяжним «Я». Загалом алієнація поділяється на такі п’ять стадій, або складових частин: спустошення, злість, ненависть до інших, самовідмова, страх самотності. Вибрані цитати проаналізовано за критерієм наявності характерних ознак алієнації і за достовірним переданням цих ознак у перекладеному тексті. Особлива увага приділяється відмінностям між двома текстами та тому, як переклад твору відрізняється від оригіналу за тоном і окремими фразами, метафорами, іншими особливостями мови перекладу. Результати статті спрямовані на те, щоб побачити, як в оригіналі та перекладі твору передані стани, пов’язані з алієнацією, та які зміни й лінгвістичні трансформації здійснено в українському варіанті тексту, який знайомить українську аудиторію з такою письменницею, як Сильвія Плат, і, безумовно, оживляє цей твір в українському книжковому просторі.

Исходным пунктом теоретического анализа статьи является концепция социотехнического режима, раскрывающая взаимосвязь инерционных и инновационных тенденций, а также взаимовлияние внутринаучных и социокультурных факторов на развитие технонауки. Автор фокусируется на трансформативном потенциале генетических технологий, которые нередко описываются как перспективные, подрывные, платформенные, прорывные и т.п. В центре непосредственного интереса автора находятся технологии редактирования генома человека CRISPR-Cas9 и преимплантационная генетическая диагностика. Они сформировались под воздействием правил, лабораторных практик, академических институтов, рынков, инфраструктуры и т.п. сложившегося к настоящему времени социотехнического режима, на который постепенно стали также оказывать влияние. Вместе с тем инновации в генетике влияют на социальные представления о здоровье и болезни, о природе человека, о соотношении наследственного и социального, о способах предупреждения и лечения многих заболеваний, обещая решить множество проблем в здравоохранении, а в радикальном варианте «улучшить» природу человека. Оценка инноваций обществом в значительной степени обусловлена социально конструируемыми смыслами генетики – метафорами, мифами, образами, нарративами, благодаря которым неизвестное постигается через знакомые дискурсы и символы, встраивается в представления о перспективах развития биотехнонауки. Социальная значимость многих технологий и внимание общества к этой проблематике акцентируют необходимость учитывать социогуманитарные измерения современных инноваций, избегая узкотехнологических и односторонних подходов. При этом коммуникация между наукой и обществом должна быть открытой и конструктивной в том, как разрабатывается технология и какие риски могут возникнуть в результате её использования. Она должна принимать во внимание опыт предыдущей полемики и социальные репрезентации биотехнонауки, как показано в статье на примерах технологий редактирования генома CRISPR-Cas9 и ПГД. Существенную роль в процессах коммуникации может сыграть биоэтика, ориентированная на трансдисциплинарные способы согласования разных позиций, обеспечивающие эффективность и обоснованность процессов социальной акцептации инноваций – приемлемость одних технологий и социальные опасения в отношении других. The starting point of the theoretical analysis of the article is the concept of a sociotechnical regime, which reveals the relationship between inertial and innovative trends, as well as the mutual influence of intrascientific and sociocultural factors on the development of technoscience. The author focuses on the transformative potential of genetic technologies, which are often described as promising, disruptive, platform, breakthrough, etc. In the center of the author’s research interest are the CRISPR-Cas9 human genome editing technology and preimplantation genetic diagnostics. They have been shaped by the regulations, laboratory practices, academic institutions, markets, infrastructure, etc. of the current sociotechnical regime. In turn, they began to influence the regime gradually. Innovations in genetics affect social ideas about health and disease, about human nature, about the ratio of the hereditary and the social, about ways to prevent and treat many diseases, promising to solve many problems in health care and, in a radical version, to “enhance” human nature. The assessment of innovations by society is largely determined by the socially constructed meanings of genetics – metaphors, myths, images, narratives, which allow comprehending the unknown through familiar discourses and symbols, and embedding it in ideas about the prospects for biotechnology development. The social significance of many technologies and the attention of society to this issue emphasize the need to take into account the social and humanitarian dimensions of modern innovations, avoiding narrowly technological and one-sided approaches. At the same time, communication between science and society should be open and constructive in how the technology is developed and what risks may arise as a result of its use. This communication should take into account the experience of previous polemics and social representations of biotechnoscience, as shown in the article using the example of CRISPR-Cas9 genome editing technologies and PGD. Bioethics can play a significant role in communication processes, for it is focused on transdisciplinary ways of coordinating different positions that ensure the efficiency and validity of social acceptance of innovations – the admissibility of some technologies and social concerns about others.

The article deals with the notion of manipulation in advertising slogans of fast food restaurants. It focuses on techniques and means of language influence on the recipient. The article shows results of the study of 239 advertising slogans of fast food restaurants in English-speaking countries (a total number of 104 companies). Different language patterns which are used in advertising slogans and aimed at persuasion of customers on the subconscious level, are defined and analyzed; among them the most numerous are language patterns which create statements with distortions, deletions, and generalizations manifesting themselves in a variety of forms. The research also describes manipulative language patterns specifically related to advertising, such as unique selling proposition or life values. The article also shows quantitative proportions of the use of each pattern, as well as patterns used by the most successful and less successful restaurants. The most frequent of the manipulative language patterns are lost performatives, mind reading, and comparisons. The techniques of life values, mind reading, and antithesis are more common in advertising slogans of top restaurants compared to less popular ones. Individual slogans frequently manifest the use of more than one linguistic pattern of manipulation. References Alder, H. (2002). Handbook of NLP: A Manual for Professional Communicators. New York: Routledge Bandler, R, Grinder, J. (1975). The Structure of Magic (1st edition). USA: Science & Behavior Books. Burton, K., Ready, R. (2010). Neuro-linguistic Programming for Dummies. West Sussex: Wiley Ciotti, G. 5 Ways to Develop a Unique Selling Proposition Convince&Convert. Dec. 2013. Retrieved from http://www.convinceandconvert.com/digital-marketing/5-ways-to-develop-a-unique-selling-proposition/ Colbert, B. (2012). From Ordinary to Extraordinary – How to Live An Exceptional Life. Ireland: Gill Danciu, V. (2014). Manipulative marketing: persuasion and manipulation of the consumer through advertising. Theoretical and Applied Economics, 9(2), 19-34. Гесюк Ю. Застосування нейролінгвістичного програмування в рекламі. Медіапростір. 2014, № 5. С. 122-126. Горин С. НЛП: Техники россыпью. //Метафора экспромтом. Под ред. Н. Либман. М.: КСП+, 2004. С. 269-268. Каліщук Д. Психолінгвістичні прийоми мовленнєвого маніпулювання у політичному дискурсі «Гра у простонародність» // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2012. Вып. 1022, № 71. С. 59-63. Кутуза Н. Маніпулятивні прийоми в рекламному та політичному дискурсах: лінгвістичні аспекти // Науковий вісник Херсонського державного університету. 2006. № 3. С. 285-288. Lapšanská, J. (2006). The language of advertising with the concentration on the linguistic means and the analysis of advertising slogans. Diploma thesis, Bratislava: Comenius University in Bratislava, Faculty of Education. Romanenko, E. (2014). Linguistic analysis of on-line advertising in English. Bachelor thesis, Prague: Charles University in Prague, Faculty of education. Vaknin, S. (2008). The Big Book of NLP Techniques. Charleston: BookSurge. References (translated and transliterated) Hesiuk, Y. (2014). Zastosuvannia neirolinhvistychnoho prohramuvannia v reklami [The usage of neurolinguistic programming in advertising]. Mediaprostir, 5, 122-126. Horyn, S. (2004). NLP: Tehnyky rossypiu. [Writing techniques]. In: Metafora Expromtom, (pp. 269-268). N. Libman (ed). Moscow: KSP+. Kalischuk, D. (2012). Psykholinhvistychni pryiomy movlennievoho manipuliuvannia u politychnomu dyskursi. “Hra u prostonarodnist” [Psycholinguistic Techniques of Speech Manipulation in Political Discourse. “Plain Folks”]. Journal of V.N.Karazin National University of Kharkiv, 1022(71), 59-63. Kutuza, N. (2006). Manipuliatyvni pryiomy v reklamnomu ta politychnomu dyskursakh: linhvistychni aspekty [Manipulative techniques in advertisement and political discourse]. Informational-Methodical Journal of Kherson State University, 3, 285-288. Sources Advertising. 2017. In Business dictionary.com. Retrieved November 9, 2017, from http://www.businessdictionary.com/definition/advertising.html Advertising. 2017. In Cambridge dictionary. com. Retrieved November 9, 2017, from https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/advertising Advertising. 2017. In Longman Dictionary of Contemporary English. Retrieved November 9, 2017, from https://www.ldoceonline.com/dictionary/advertising Burger King Slogans. (2017). Retrieved September 09, 2017, from http://www.thinkslogans.com/ company/burger-king/ Eagle Boys Pizza Seeks Expansion In India. (2013, August 26). Retrieved September 10, 2017, from https://news.franchiseindia.com/Eagle-Boys-Pizza-seeks-expansion-in-India-2017 Eat Good And Feel Good. (2016, June 21). Retrieved September 09, 2017, from http://www.eatwithhop. com/2016/06/eat-good-and-feel-good-extreme-pita.html Famous restaurant slogans and taglines. (2017). Retrieved August 09, 2017, from http://sloganshub.org/restaurants-slogans/ Fast Food Slogans List A – F. (2017). Retrieved July 23, 2017, from http://www.ffood. net/fast_food_slogans.htm Fast food slogans. (2017). Retrieved September 01, 2017, from http://www.textart.ru/advertising/ slogans/fast-food.html Fish and chips slogans. (2017). Retrieved June 12, 2017, from http://www.textart.ru/advertising/ slogans/fish-and-chips.html Five Guys Prices. (2017, May 20). Retreived June 20, 2017, from https://fastfoodinusa.com/five-guys-prices/ Hunt, Kristin. “10 things you didn't know about steak 'n shake” Thrillist. May, 2014. Retrieved July 10, 2017 from https://www.thrillist.com/eat/nation/a-brief-history-of-steak-n-shake Manipulation. 2017. In Dictionary.com. Retrieved November 9, 2017, from http://www.dictionary. com/browse/manipulation?s=t Manipulation. 2017. In Oxford Learner’s Dictionary. Retrieved November 9, 2017, from https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/manipulation?q=manipulation Papa Murphy's Cowboy Pizza TV Commercial, 'Love at 425 Degrees. (2013). Retrieved August 09, 2017, from https://www.ispot.tv/ad/7d6y/papa-murphys-cowboy-pizza-love-at-425-degrees Perrotte, Ashley. “America’ dinner is always open”. Prezi. Oct, 2015. Retrieved July 20, 2017, from https://prezi.com/vn99xnq6may_/americas-diner-is-always-open/ Pizza Hut. (2017). Retrieved August 11, 2017, from http://www.bestslogans.com/v/237117/makin-it-great-again-and-again-pizza-hut/ Pret a manager. (2017). Retrieved June 09, 2017, from https://www.pinterest.com/pin/ 535013630709601320/ Rella, E. “We're lovin' it: McDonald's slogans over the last five decades” Finance. Mar. 2016. Retrieved June 09, 2017, from https://www.aol.com/article/2016/03/01/were-lovin-it-mcdonalds-slogans-over-the-last-five-decades/21320937/ https://genius.com/Fast-food-slogans-annotated Restaurant Slogans. (2017). Retrieved August 09, 2017, from http://www.advergize.com/slogans-list/restaurant-slogans/ Restaurants. (2013, March 03). Retrieved June 03, 2017, from . http://www.morrisanderson.com/ resource-center/entry/Chains-last-links-Nostalgia-helps-keep-once-thriving-restaurant-franchises-/ Sarodh, Waiz. “Krispy Kreme: Slogans & Humble Beginnings” Advergize Empowering Marketing, Mar. 2017. Retrieved August 09, 2017, from http://www.advergize.com/ advertising/krispy-kreme-slogans-and-humble-beginnings/ Smaktakula. “Commercials We Do Not Like: Bad Andy” Promethean Times. Feb. 2011. Retrieved September 22, 2017, from https://prometheantimes.com/2011/02/22/commercials-we-do-not-like-badandy/ Smith, Nelson. “Boston Pizza: Sink Your Teeth into This Delicious 6% Yield” Baystreet, May. 2017. Retrieved October 10, 2017, from http://www.baystreet.ca/dividends/159/Boston-Pizza-Sink-Your-Teeth-into-This-Delicious-6-Yield Subway. (2017). Retrieved June 10, 2017, from http://slogans.wikia.com/wiki/Subway 10+ Wendy’s Slogans Today, and Over the Years. (2017, June 8). Retrieved August 21, 2017, from http://www.advergize.com/advertising/10-wendys-slogans-today-years/ Wang, Eric. “McDonald's Slogans”. Flickr. Nov. 2006. Retrieved November 01, 2017, from https://www.flickr.com/photos/99353402@N00/300852871/

У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність. Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму. Покликання Список використаних джерел Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006. Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001. Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018. Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001. Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993. Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999. Список використаної літератури Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990. Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009. Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36. Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81. Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95. Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996. Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9. Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016. Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7. Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007. Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21. Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989. Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30. Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002. Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000. Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930. Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004. Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7. Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14. Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973. Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42. Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998. Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981. Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127. Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007. Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95. Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.

В работе рассматриваются возможности применения в России новых цифровых инструментов самоорганизации ученых и управления наукой. С учетом международной практики авторы выработали четыре экспериментальные модели децентрализованного самоуправления и группового принятия решений в науке, предположительно применимые для имплементации принципов цифрового управления (e-governance) в отечественной академической среде, и предложили их к обсуждению российским ученым в формате фокус-групп. Основным результатом обсуждения стала концептуализация системы отношений между членами научного сообщества в России при помощи социально-антропологической метафоры трайба. Авторы приходят к выводу, что предпосылками любых форм цифровизации отечественной науки должно стать как понимание партизанских практик ученых, так и установление в отношениях науки, общества и государства базового уровня видимости (понимания, кто что делает), подотчетности и делиберативности (обсуждаемости решений). Благодарность. Исследование выполнено при финансовой поддержке РФФИ и АНО ЭИСИ в рамках научного проекта №19-011-31522 («Цифровые механизмы управления и самоорганизации научного сообщества как необходимые условия научно-технологического прорыва»). Авторы благодарят Михаила Соколова (Европейский университет в Санкт-Петербурге) и анонимного рецензента журнала за ценные замечания по тексту статьи.

У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З’ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем. Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація. Покликання Список використаної літератури Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016. Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008. Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018. Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018. Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996. Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011. Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002. Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010. Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999. Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013. Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А. Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005. Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004. Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010. Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90. Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с. 68–75. Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6. Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979. Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998. Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij’s Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI: 10.1080/00085006.2017.1319619.