Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Народний учитель.
Статті в журналах з теми "Народний учитель"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-33 статей у журналах для дослідження на тему "Народний учитель".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Коваль, Лариса, та Майя Мороз. "Здійснення вокальної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі вивчення українського пісенного фольклору". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 106–12. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі фахової підготовки майбутніх учителів музики в закладах вищої освіти. Увага зосереджена на здійсненні вокальної підготовки майбутніх фахівців засобами української народної пісні. З’ясовано значення та вплив народної музики на формування вокальної майстерності студентів та посилення інтересу майбутніх учителів до народної музики як цілісного явища культури народу. Проаналізовано класифікацію українських народних пісень відповідно до їх призначення та смислового навантаження.Автор наголошує, що на заняттях із постановки голосу доцільно запропонувати студентам своєрідний народно-пісенний методичний лекторій, спрямований не лише на розвиток вокальної майстерності майбутніх фахівців, а й на опанування методикою ознайомлення школярів із художньо-виразними засобами української народної музики для застосування в подальшій музично-педагогічній діяльності. Основними формами роботи були те-матичні заняття, музичні лекції, бесіди, свята української народної пісні.Доведено, що ефективне використання усього багатства народної музичної творчості, врахування психологічних та індивідуальних особливостей майбутніх учителів музики допоможе в організації й здійсненні цілеспрямованої вокальної підготовки здобувачів освіти у закладах вищої освіти. Використання пісенного фольклору в освітньому процесі є не лише важливим засобом формування вокально-виконавських навичок студентів, а й розвитку та збагачення їхньої музично-естетичної культури, сприяє формуванню емоційно-ціннісного ставлення до явищ духовної культури свого народу.
2
Rachevsky, E. L. "The Key Point of the System of Professional Development Is to Provide the Teacher with an Opportunity for Self-Identification at Work." Психологическая наука и образование 22, no. 4 (2017): 7–9. http://dx.doi.org/10.17759/pse.2017220402.
Повний текст джерелаАнотація:
В рамках подготовки специального выпуска журнала «Психологическая наука и образование», посвященного профессиональному стандарту педагога, мы побеседовали о национальной системе учительского роста с директором Центра образования «Царицыно» № 548 г.Москвы, народным учителем России Ефимом Лазаревичем Рачевским.Национальная система учительского роста (НСУР) предусматривает введение нескольких педагогических должностей – «учитель», «старший учитель» и «ведущий учитель», – каждая из которых характеризуется все более разнообразным набором профессиональных компетенций.Представляем адаптированный журнальный вариант этого интервью.
3
ЖОРНЯК, Богдана, та Світлана ТКАЧУК. "ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (14 квітня 2022): 63–67. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється питання формування морально-етичних якостей майбутніх учителів музичного мистецтва в контексті сучасних проблем, що стосуються професійної підготовки педагога, його етичної культури і поведінки. Автори розглядають процес етико-педагогічних поглядів у контексті гуманізації освітнього процесу. У системі цінностей моральність є найвищим щаблем. Сутність моральності полягає у виробленні людиною власної позиції, ціннісних орієнтацій, інтересів та потреб, адже будь-яка дія людини, її поведінка може бути оцінена з морального боку. Розвиток моральності розпочинається з накопичення знань, моральних норм, усвідомлення їх значення для себе. Етика педагога трактується як комплексне інтегративне утворення, сутнісна характеристика його особистості. У своїй основі вона виступає як регулятор відносин учителя з учнями і ґрунтується на певних моральних вимогах до характеру такої взаємодії. Морально-етичні якості педагога розглядають як продукт соціальної життєдіяльності учителя. У формуванні морально-етичних якостей майбутнього вчителя музичного мистецтва особлива роль належить музичному вихованню, результатом якого є всебічний інтелектуальний і духовно-моральний розвиток особистості. Саме музика, будучи одним із видів мистецтва, є впливовим засобом пізнання життя, навколишнього світу. У сфері музичної освіти і виховання важливе місце посідає народна музика, яка є унікальним поєднанням чуттєвого і морального начал у формуванні гармонійної особистості. Яким повинен бути сучасний учитель? Яких принципів він має дотримуватись у стосунках з учнями? Які етико-педагогічні і моральні вимоги висувають до вчителя музичного мистецтва? Саме такі питання порушує сьогодні педагогічна наука і практика. У статті автори пропонують власний погляд на роль і призначення учителя як носія сучасних освітніх і суспільних ідеалів, духовності і моральності.
4
Расулев, Абдулазиз, та Шохжахон Хўжаев. "Народное образование: анализ проблем". Общество и инновации 3, № 3/S (8 травня 2022): 239–47. http://dx.doi.org/10.47689/2181-1415-vol3-iss3/s-pp239-247.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящее время школьное образование является одним из приоритетных направлений развития системе образования в целом. В данной статье на основе норм законодательства Республики Узбекистан и анализа различных событий в области школьного образования были проанализированы проблемы в области народного образования и пути их решения. Авторы указывают, что несмотря на имеющиеся достижения в области образования в целом, народное образование имеет ряд проблем. Особенно сегодня в эпоху информационного бума практически регулярно в социальных сетях можно увидеть сообщения или материалы о проблемах образования в школах. Среди них имеются, как и временные (переход к дистанционной форме образования, изменения в законодательстве), так и системные (отношение к преподавателям в обществе, проблемы социально-экономического характера) проблемы. По итогам статьи указывается, что при совершенствовании учебного процесса и педагогического мастерства следует усилить и активизировать деятельность Научно-исследовательского института изучения проблем и определения перспектив народного образования имени А. Авлони. Также авторы предложили ряд мер по улучшению качества народного образования в Республике Узбекистан, в частности формирование в обществе уважительного отношения к учителям, недопущение посягательств на честь и достоинство учителей, переход к Национальной учебной программе, нацеленной на повышение качества образования и применение креативного подхода, использование передового опыта организации учебного процесса в Президентских, творческих и специализированных школах для всех остальных школ в республике.
5
Матюшинець, Яна. "ВИСВІТЛЕННЯ ІДЕЙ ПРО РОЗВИВАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ДІТЕЙ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ «НАРОДНІЙ УЧИТЕЛЬ»". KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, № 8 (12 липня 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено різноаспектні трактування ідей про розвивальні середовища для дітей дошкіль- ного та молодшого шкільного віку, що домінували на теренах України в середині 20-х років ХХ ст. У результаті вивчення педагогічної преси актуалізовано ідеї про розвивальні середовища для дітей, що були висвітлені в педагогічній газеті «Народній учитель» (1925). Охарактеризовано педагогічні погляди М. Биковця, П. Волобуєва, П. Ганджулевича, С. Дігтяра, М. Донченка, Н. Калюжного, І. Соколянського та ін. щодо сутності впливу розви- вальних середовищ на виховання, навчання і розвиток дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та пода- но інтерпретацію авторських ідей про організацію розвивальних середовищ дитячих установ. Висвітлено роль розвивального середовища для реалізації трудового та соціального виховання в тогочасних дитячих установах (ясла, ясла-садки, дитячі садки, дитячі майдани, дитячі будинки, дитячі містечка). Представлено значення само- стійної та колективної дитячої праці у розвивальному середовищі для дітей. Окреслено нові на той час підходи до збагачення розвивальних середовищ методами експериментальної педагогіки: дослідницьким, екскурсійним та комплексним.
6
Гром, Галина. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО ХУДОЖНЬОГО ТКАЦТВА". Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, № 15 (2 березня 2020): 148–61. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2020-15-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті схарактеризовано сучасний стан підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів засобами українських народних ремесел, розкрито потенційні можливості традиційного художнього ткацтва, яке будучи складовою технологічної і мистецької освіти, спрямоване на формування професійних компетентностей майбутніх учителів трудового навчання та технологій. На основі аналізу наукових і методичних праць та власного педагогічного досвіду розкрито соціокультурний, технологічний та педагогічний потенціал й особливості традиційного художнього ткацтва, визначено основні напрями його використання для підвищення культурного та професійного рівня майбутніх учителів трудового навчання і технологій.
7
Товуу, Сайзана Сергеевна, Надежда Маасовна Кара-Сал та Татьяна Оюновна Санчаа. "Математическое образование в условиях развития системы образования в Республике Тыва". New Research of Tuva, № 4 (6 грудня 2020): 45–63. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2020.4.4.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлен обзор школьного математического образования в Туве исторической ретроспективе, показаны условия развития образовательной среды обучения математике. Выделены и проанализированы исторические периоды. Источниковой базой исследования выступили труды ученых по истории образования в Туве; нормативно-правовые акты, регулирующие государственную политику в области образования в последние годы.
Период до 1944 г. Основы математических знаний были заложены в традиционной тувинской семье, а также математические навыки и умения в системе народных мер измерения объема, длины, летоисчисления были связаны с традиционным укладом тувинского народа. С началом школьного строительства в период Тувинской Народной Республики (1921–1944 гг.) началось изучение элементарной арифметики; с созданием тувинской письменности — с базовыми математическими навыками на тувинском языке в образовательном процессе.
Период народного образования, советский период (1944–1990 гг.) — период преобразований и развития в системе образования, основанный на принципах всеобщего просвещения. Началось масштабное строительство школ, внедрение учебных программ и учебников советской системы образования. Появляются первые тувинские ученые-математики — педагоги, которые подготовили учителей математики для республики в стенах созданного Учительского института с 1952 г. Существенный пласт в методике преподавания математики того периода составляют труды по переводам математических терминов на тувинский язык и учебников.
Период реформирования образования с учетом национальных приоритетов с 1990-х годов по настоящее время.
Содержание математического образования существенно менялось с изменением образовательной среды и школьного образования под влиянием государственной политики в области образования, социально-экономического положения страны и региона. Исследования отдельных аспектов развития математического образования в самой Туве предопределили условно появление трех научных школ, сформированных по направлениям: теоретические проблемы науки математики, прикладной математики и методики преподавания математики в школе и вузе.
8
Лун, Цуй. "АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В КОЛЕДЖАХ КНР". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 342–49. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.402.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміни, які відбуваються у сфері вищої освіти Китайської Народної Республіки (КНР), спрямовані на підвищення якості професійної освіти студентів у коледжах та університетах.
Метою статті є здійснення аналізу сучасного стану розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури в коледжах КНР. Методами дослідження є аналіз педагогічної зарубіжної та вітчизняної літератури, систематизація та узагальнення досліджень з проблеми розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури в коледжах КНР та метод моделювання.
У статті проаналізовано сучасний стан підготовки майбутніх учителів у коледжах КНР, порушено проблему щодо необхідності модернізації вищої освіти, що спрямована на удосконалення якості викладання, оновлення освітніх програм тощо.
Обґрунтовано роль та значення розвитку професіоналізму майбутніх учителів фізичної культури. Схарактеризовано спрямування інтегрованих курсів, які викладаються для майбутніх учителів фізичної культури у коледжах КНР. Визначено основні напрями, на які має бути направлена змінена концепція підготовки майбутніх педагогів, зокрема вчителів фізичної культури.
Розкрито складові професіоналізму вчителя фізичної культури, професійні здібності, які мають бути сформовані у здобувачів у процесі підготовки до здійснення професійної діяльності.
Окреслено перспективи подальших наукових розвідок.
9
Жорова І. Я. та Швед Г. В. "ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УРСР (60-70-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 197–202. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.323.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено висвітленню історико-педагогічного аспекту розвитку професійного рівня педагогічних працівників закладів дошкільної освіти України. Схарактеризовано основні події означеного періоду, впродовж якого відбувався активний розвиток підвищення кваліфікації та трансформація змістової складової післядипломної освіти педагогічних працівників.Визначено, що у досліджуваний період післядипломна освіта педагогічних працівників дошкільної галузі набула активного розвитку, починаючи з 60-тих років ХХ століття, що обумовлено ґрунтовним нормативно-правовим забезпеченням організації та керівництва методичною роботою педагогічних кадрів.Представлено огляд основних форм підвищення професійного розвитку педагогічних працівників, серед яких виділено курсову та семінарську перепідготовку, а також методичні та кущові об’єднання, школи передового педагогічного досвіду, народні університети й самоосвітню діяльність педагогів. Установлено, що такі форми роботи, як науково-практичні конференції, педагогічні читання й педагогічні виставки також впливали на розширення знань у зазначеній галузі освіти.На курсах перепідготовки педагогічних працівників увагу лекторів було звернено на висвітлення актуальних проблем марксистсько-ленінської теорії, педагогіки, психології, теорії і практики навчально-виховної роботи дошкільного закладу, зокрема на засвоєння методичних аспектів організації освітнього процесу з дітьми різних вікових груп.Серед лекторів були кращі працівники дитячих закладів, працівники обласного відділу народної освіти, інституту удосконалення кваліфікації учителів, а також кращі викладачі педагогічних училищ та вчителі шкіл міста. Організацією педагогічної практики займалися як методисти на громадських засадах, так і працівники кабінету дошкільного виховання інституту удосконалення кваліфікації вчителів.У досліджуваному хронологічному проміжку особливу увагу було приділено вивченню, узагальненню й розповсюдженню передового педагогічного досвіду, що констатувалося у всіх формах перепідготовки та підвищення кваліфікації.
10
Пілецька, Любомира. "Соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутнього педагога засобами українського фольклору". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 267–77. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-267-277.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті автор розглядає соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутніх педагогів. Доведено, що особистісний і професійний саморозвиток необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку, оскільки професійний розвиток є продовженням загального розвитку людини. Визначено, що професійний саморозвиток майбутніх учителів початкової школи − це свідома самопізнавальна та самопроектувальна діяльність майбутнього вчителя, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог майбутньої професії та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає майбутню професію. Доведено, що освітнє середовище педагогічного коледжу, взаємодія його суб’єктів, ціннісно-мотиваційні відносини, процеси, які у ньому відбуваються, здатні впливати на готовність майбутніх учителів початкової школи до професійного саморозвитку. Автор вважає доцільним впровадження розробленого в освітній процес педагогічних коледжів спеціального курсу «Формування готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів початкової школи засобами фольклору». Звернення до фольклору дає змогу формувати світоглядну позицію майбутнього педагога, його національну самосвідомість, формує переконання в тому, що фольклор – частка історично-культурної спадщини народу. Виховна цінність народної музичної творчості полягає в тому, що ідеї духовності, моральних норм, завдяки образним музичним творам, дають змогу усвідомлювати загальнолюдські норми поведінки, формують у молоді стереотипи поведінки, звички, що регламентують певні норми життя. Крім того, художньо-естетичне пізнання музичного фольклору активізує розвиток творчого потенціалу, відчуття прекрасного, сприяє вихованню високодуховної особистості. Перспективами подальших наукових досліджень, на думку автора, є пошук шляхів і засобів впровадження народної пісенної творчості в позанавчальний час та її впливом на професійний саморозвиток майбутнього педагога.
11
Гура, Л. В. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УСПІШНОГО ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ВИХОВАННІ В УЧНІВ ЛЮБОВІ ДО ПРАЦІ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 187–90. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4833.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито наукові положення теорії комунікації. Виявлено їх вплив на формування комунікативних умінь у майбутніх вчителів технології. Аргументовано, що у майбутніх педагогів мають бути сформовані педагогічні комунікативні здібності як умова розвитку їх професійної компетентності. Акцентовано особливу увагу на взаємодії трудового навчання із залученням учнів до національних скарбів української культури, декоративно-прикладного мистецтва, до традиційних народних ремесел.
12
Сяофей, Ван. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 48–57. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йде мова про дослідження впливу отриманої педагогічної освіти на ефективність подальшої викладацької роботи в різних педагогічних закладах КНР. У КНР, як правило, відбувається навчання перед працевлаштуванням на посаду вчителя, так і навчання безпосередньо під час роботи. Мета цих заходів – дати майбутнім учителям можливість оволодіти знаннями і здібностями, необхідними для навчання та управління класами, і в кінцевому підсумку сприяти розвитку особистих педагогічних навичок. Освіту до працевлаштування також називають педагогічною, яка є відмінною формою вищої освіти з моменту заснування Нового Китаю. Статус вчителя до працевлаштування забезпечується безпосередньо рівнем навчання у закладі освіти з наступним отриманням відповідного ступеня, мотивацією в навчанні відповідного рівня установи, що надає ступінь, напрям академічної освіти за професійним спрямуванням, кваліфікацію та бажання продовжувати навчання на робочому місці. Ефективність вирішення такого питання була з’ясована за допомогою самозвіту респондентів. Результати дослідження вказують на те, що академічна кваліфікація викладачів в основному відповідає стандарту, але кількість викладачів з окремих предметів, в тому числі й з фізичного виховання, все ж таки є недостатньою. Рівень освіти більшості вчителів в основному відповідає вимогам підготовки, однак кількісний показник все ще потребує корегування. В початкових і середніх школах КНР існує серйозна нестача вчителів фізкультури, що різко контрастує з проханням уряду збільшити курси і заняття з фізичного виховання та основ здоров'я. Тому в майбутньому КНР необхідно змінити концепції і зосередитися на підготовці саме вчителів фізичної культури. Отримані результати можуть бути корисними для тих установ, які в даний час працюють над збільшенням кількості професійних курсів підготовки вчителів з відповідною кількістю годин навчання.
13
Галів, Микола. "ЗМІСТ ОСВІТИ У ДРОГОБИЦЬКІЙ УЧИТЕЛЬСЬКІЙ СЕМІНАРІЇ СЕСТЕР ВАСИЛІЯНОК (1920 – 1936 РР.)". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 54–59. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.54-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано зміст освіти в Приватній учительській жіночій семінарії сестер Василіянок зукраїнською мовою навчання, яка діяла у міжвоєнному Дрогобичі. Висвітлено заснування та головні віхи діяльності учительської семінарії сестер Василіянок, схарактеризовано педагогічний колектив семінарії, з’ясовано зміст освіти в семінарії, окреслено склад студентів. Сестрам чину Св. Василія Великого (ЧСВВ) у Дрогобичі вдалося забезпечити ці заклади матеріально, організувати належний педагогічний персонал, зібрати значну кількість семінаристок та учнів. З’ясовано, що освітній процес визначався державними програмами і планами, виховна ж робота зосереджувалася переважно на релігійно-моральному, естетичному та громадянському напрямах. За приблизними підрахунками,учительська семінарія сестер Василіянок підготувала понад 350 народних учителів.
14
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ". Інноватика у вихованні, № 9 (10 червня 2019): 145–52. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.144.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито деякі історіографічні аспекти проблеми підготовки вчителів образотворчого мистецтва в Україні. Проаналізовано базові поняття дослідження: «готовність», «підготовка», «підготовка педагога», «професійна підготовка педагога», «професійна підготовка вчителя образотворчого мистецтва». На основі аналізу науково-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що розглядали проблеми професійної підготовки фахівців у системі вищої освіти, психологічні аспекти професійного становлення вчителя, теоретичні та методичні підходи професійного становлення педагога, підготовку учителів образотворчого мистецтва. Окреслено найбільш значущі проблеми щодо підготовки педагогів образотворчого мистецтва, яких торкаються у своїх дослідженнях науковці, зокрема готовність вчителів до викладання дисциплін мистецького спрямування; формування творчих здібностей майбутніх учителів галузі мистецтва; складники професійної готовності майбутніх вчителів у галузі мистецької освіти (мотиваційний, когнітивний, ціннісно-естетичний, діяльнісно-технологічний, особистісно-рефлексивний); готовність майбутніх учителів мистецьких спеціальностей до професійного саморозвитку; формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; компоненти професійна культура вчителя образотворчого мистецтва (професійна мотивація, професійні знання, професійна майстерність); педагогічні умови щодо підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до виховання морально-естетичних почуттів учнів (культурна сфера, інтеграційний підхід); застосування народної художньої творчості у фаховій підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; підготовка вчителів декоративно-прикладного мистецтва як складова підготовки педагогів образотворчого мистецтва.
15
Бакум, В. А. "Формування музично-педагогічної культури майбутніх учителів музики засобами української народної пісні". Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки, вип. 1 (2017): 108–13.
Знайти повний текст джерела
16
Клейменова, Т. "Художнє відображення життя й діяльності народних учителів Галичини у повісті "Безіменні плугатарі" Івана Садового". Філологічні науки, Вип. 3 (6) (2010): 47–53.
Знайти повний текст джерела
17
Dermelova, Natalia, та Mykola Pshenychnykh. "ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОГО НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА В ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 8 (2) (27 грудня 2018): 111–17. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.8(2).2018.153796.
Повний текст джерела
18
Kotov, Volodymyr, та Mykola Pshenychnykh. "НАРОДНО-СЦЕНІЧНИЙ ТАНЕЦЬ ЯК ЗАСІБ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 8 (2) (27 грудня 2018): 140–50. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.8(2).2018.153799.
Повний текст джерела
19
Матвеев, Олег Владимирович. "From the History of Studying the Traditional Culture of the Terek Cossacks: Vladimir Vasilyevich Kikot." ТРАДИЦИОННАЯ КУЛЬТУРА, no. 3 (September 25, 2021): 149–60. http://dx.doi.org/10.26158/tk.2021.22.3.012.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья посвящена забытому ныне краеведу и собирателю Владимиру Васильевичу Кикотю, осуществлявшему сбор фольклорно-этнографического материала в Терской области по специальной программе Кавказского учебного округа. Записи В. В. Кикотя и его практика изучения традиционной культуры терских казаков крайне востребованы сегодня, когда многие аспекты духовного наследия терского казачества оказались утраченными в ходе социальных потрясений и этнополитических конфликтов, драматических потерь русского населения Северного Кавказа в ХХ в. Материалы, собранные учителем и опубликованные в «Сборнике материалов для описания местностей и племен Кавказа», носят во многом любительский, описательный характер; автор не задумывается над смыслом упоминаемых явлений народной культуры, смотрит порой на них с позиции интеллигентного учителя как на «суеверия», «предрассудки», «пережитки», «невежество». Однако его сведения позволяют сегодня проследить динамику развития традиционной культуры русского старожильческого населения на Тереке, уточнить географию распространения ее элементов, степень вовлеченности в контактную зону русско-кавказского культурного пограничья. This article is devoted to the now forgotten local historian and collector Vladimir Vasilyevich Kikot, who gathered folklore and ethnographic material in the Tersk Region under a special program of the Caucasian Educational District. Kikot’s recordings and his practice of studying the traditional culture of the Terek Cossacks are very much in demand today, since many aspects of the spiritual heritage of the Terek Cossacks have been lost due to social upheavals, ethnopolitical conflicts, and the dramatic decrease of the Russian population of the North Caucasus in the twentieth century. The materials Kikot collected and published in the “Collection of Materials for Describing the Localities and Tribes of the Caucasus” are largely amateur and descriptive in nature and the author does not consider the meaning of the phenomena of folk culture. He sometimes looks at them as “superstitions,” “prejudices,” “remnants,” and “ignorance.” The information he amassed, however, allows us to trace the development of the traditional culture of Russian oldtimers on the Terek River, to clarify the geography and distribution of its elements, and to assess its degree of involvement in the contact zone of the Russian-Caucasian cultural borderland.
20
ЛІСУНОВА, Людмила. "УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАРТИНА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА". Humanities science current issues 2, № 28 (24 липня 2020): 232–37. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/28.208681.
Повний текст джерела
21
Нитенко, О. В. "Роль інститутів народної освіти України в підготовці майбутніх учителів історії в 1920-1930 рр." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 2 (46) (2015): 85–92.
Знайти повний текст джерела
22
Лаврут, Ольга. "Громадсько-політична діяльність педагогів шкіл УРСР у 1950-1980-х роках". Старожитності Лукомор'я, № 3 (1 червня 2021): 103–15. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.3.81.
Повний текст джерелаАнотація:
Учительство у радянській державі розглядали у фокусі рупорів ідеології правлячої партії, котрі формували світогляд підростаючого покоління. Воно поставало і з позицій кадрової політики, яка носила чітко регламентований і централізований характер. На учительських з’їздах працівників народної освіти та комісіях з питань освіти обговорювали питання різних сфер життя педагогів і наголошували на їх участі у них.
Ще одним напрямком їх діяльності стало долучення до передвиборчих кампаній. Вони виступали у ролі й агітаторів, акцентуючи на особливостях і перевагах радянської системи, і кандидатів у депутати. Педагоги брали участь й у громадських заходах, приурочені річницям життя та творчості діячів культури. Учителі були агітаторами, членами Педагогічного товариства з поширення політичних і наукових знань. Під гаслами соціально-економічного поступу СРСР педагоги допомагали на підприємствах, на ланах і фермах колгоспів і радгоспів. З одного боку, ці заходи демонстрували інтеграцію кожного у державотворчі процеси, а з іншого – відривали учительство від його безпосередніх справ.
23
Монгуш, Виктория Чарызоловна. "Новые архивные данные по истории школьного строительства в Туве начала ХХ века". New Research of Tuva, № 2 (12 червня 2020): 187–200. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2020.2.13.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлен источниковедческий анализ делопроизводственных документов по истории школьного строительства в фонде Управления Заведующего устройством русского населения в Урянхайском крае 1907–1921 гг. Они повествуют о зарождении школьного дела в крае, которое в дальнейшем послужило мощным импульсом развития образования в Тувинской Народной Республике. Документы (914 единиц) хранятся в четырех описях (1–3 и 5) фонда 123 Национального (до 07.04.2020 г. — Государственного) архива Республике Тыва.Документы относятся к делопроизводственной документации. Сохранность в целом удовлетворительная. Подавляющая часть представлена рукописными материалами, меньшая — напечатана на машинке. Материалы описей неоднородны по объему и количеству единиц хранения. Среди них есть доклады, переписки, вырезки из статей, докладные записки, ведомости, дела о кадрах, планы, отчеты, сметы. Особый интерес представляет дело «О назначении учителей в поселки Урянхайского края».Практически все аспекты деятельности Переселенческого управления по школьному строительству отразились в 29 документах из 3 и 5 описей. Здесь есть переписка, протоколы, доклады, представления, авансовые отчеты и др.Введение в научный оборот малоизученного комплекса неопубликованных исторических источников позволит существенно расширить источниковое поле исследований по истории образования в республике.
24
Danyliuk, Liudmyla. "PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF NATIONAL CONSCIOUSNESS OF FUTURE TEACHERS OF FINE ARTS BY MEANS OF FOLK ART." Pedagogical Education: Theory and Practice 2, no. 26 (May 8, 2019): 60–64. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2019-26-2.60-64.
Повний текст джерела
25
Tarkivska-Nahynaliuk, Olena. "PEDAGOGICAL CONDITIONS FOR THE DEVELOPMENT OF METRO-RHYTHMIC FLAIR OF FUTURE MUSIC TEACHERS IN THE ENSEMBLE OF UKRAINIAN FOLK INSTRUMENTS"." Pedagogical Education: Theory and Practice 2, no. 25 (December 1, 2018): 108–15. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2018-25-2.108-115.
Повний текст джерела
26
Saifullova, Razilia R. "Daily Labor Routine of Public Teachers of the Russian Empire in the Second Half of 19th – Early 20th Centiries (Based on Materials of Kazan Province)." Historical Ethnology 3, no. 1 (2018): 149–57. http://dx.doi.org/10.22378/he.2018-3-1.149-157.
Повний текст джерела
27
Журина, Марина Ивановна, Татьяна Николаевна Юркина, and Зинаида Никитична Якушкина. "FOLKLORE AND DIALECTOLOGICAL PRACTICE: EXPERIENCE OF IMPLEMENTATION." Bulletin of the Chuvash State Pedagogical University named after I Y Yakovlev, no. 2(107) (July 30, 2020): 139–45. http://dx.doi.org/10.37972/chgpu.2020.107.2.018.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящей статье представлен опыт организации и проведения фольклорно-диалектологической практики студентов-филологов Чувашского государственного педагогического университета им. И. Я. Яковлева. Актуальность исследования, обусловленного совершенствованием качества подготовки конкурентоспособного учителя-словесника, возрастает в связи с потребностью современной школы в квалифицированных педагогах. Обращение к деятельности собирателя устного народного творчества и говоров поможет студенту как понять многовековую историю народа, так и осмыслить важность труда собирательства. Целями фольклорно-диалектологической практики являются углубление и закрепление материалов теоретических курсов «Устное народное творчество» и «Русская диалектология», овладение методиками и приобретение навыков собирания, систематизации, архивирования фольклорного и диалектного материала. В процессе прохождения данной практики студенты приобретают практические навыки записи, классификации и систематизации полевого материала на основе изучения региональной традиции; пополняют фольклорный и диалектологический архив, овладевают навыками архивной деятельности с использованием новых информационных технологий, при этом приобщаются к самостоятельной научно-исследовательской деятельности. В работе уделяется внимание истории и географии фольклорно-диалектологической практики, способам ее проведения и достигнутым результатам, позволяющим развивать научно-исследовательский потенциал студентов. This article presents the experience of implementation of folklore and dialectological practice of philology students of I. Yakovlev Chuvash State Pedagogical University. The relevance of the study, which is conditioned by the improvement of the quality of training of a competitive language and literature teacher, increases due to the need of a modern school for qualified teachers. Collecting of oral folk art and dialects will help the student to understand the centuries-old history of the people, and to understand the importance of collecting work. The goals of folklore and dialectology practice are to deepen and consolidate the materials of the theoretical courses «Oral Folk Art» and «Russian Dialectology», to master the techniques and acquire the skills of collecting, systematizing, and archiving folklore and dialect material. In the course of this practice, students acquire practical skills of recording, classifying and systematizing field material based on the study of regional traditions; they fill up the folklore and dialectological archive, master the skills of archival activity using new information technologies, and become involved in independent research activities. The paper focuses on the history and geography of folklore and dialectological practice, the methods of its implementation and the results achieved, which contribute to the development of the research potential of students.
28
ZANDERS, VIESTURS. "LATVIJOS BIBLIOTEKŲ ISTORIJOS TYRIMAI: AUTORIAI IR PUBLIKACIJŲ TEMOS (XVIII–XXI A.) (RUSŲ K.)." Knygotyra 60 (January 1, 2013): 212–21. http://dx.doi.org/10.15388/kn.v60i0.1365.
Повний текст джерелаАнотація:
Латвийский университет, Отделение изучения информации и библиотекLomonosova iela 1, Riga LV-1019, LatvijaE-mail: viesturs.zanders@lu.lvStraipsnyje pateikiama kelis šimtus metų vykdytų Latvijos bibliotekų tyrimų apžvalga. Viena pirmųjų bibliotekoms skirtų publikacijų yra Rygos Domo mokyklos mokytojo J. F. Willischo straipsnis (1743) apie Rygos municipalinę biblioteką, įsteigtą XVI amžiuje. Rygos miesto savivaldybės tarėjas J. C. Berensas tą patį knygų rinkinį aptaria (1792) kaip sociokultūrinį reiškinį Švietimo amžiaus kontekste. Naudodamiesi plačia šaltinių baze apie Rygos municipalinės bibliotekos atsiradimą ir raidą rašė jos direktoriai – istorikai A. Boehlendorffas (1901) ir N. Buschas (1911).Naudingos faktinės informacijos tolesniems Latvijos viešųjų bibliotekų tyrinėjimams galima rasti pedagogo J. Kriškānio ir Latvijos bibliotekininkųasociacijos organizatorius T. Līventālio (pirmasis XX amžiaus ketvirtis) darbuose. Pasibaigus Antrajam pasaulinio karui, bibliotekų istorijos tyrimai pasižymėjo tuo, kad pradėta daugiau naudoti archyvinės medžiagos. Septintajame–devintajame dešimtmetyje kartu su profesionaliais istorikais (G. Jenšs, M. Lācis, B. Brigere) vis labiau ėmė reikštis patys bibliotekų darbuotojai (F. Rancāns, M. Kluce etc.). 1991 m. atkūrus Latvijos valstybingumą, tyrinėjimų temų padaugėjo (pavyzdžiui, prabilta apie Latvijos bibliotekų sovietizavimą ir latvių bibliotekas tremtyje), taip pat atsirado gerokai daugiau galimybių dalyvauti tarptautiniuose tyrimų projektuose. 2005 metais pirmą kartą apginta daktaro disertacija iš bibliotekų istorijos (J. Dreimane).ИЗУЧЕНИЕ ИСТОРИИ БИБЛИОТЕК ЛАТВИИ: АВТОРЫ И ТЕМАТИКА ПУБЛИКАЦИЙ (XVIII–XXI в.)ВИЕСТУРС ЗАНДЕРС PезюмеЦель данной статьи – дать ретроспективный обзор основных тенденций развития изучения истории библиотек Латвии. Развитию Рижской городской библиотеки (осн. в 1524 году) посвящено большинство публикаций XVII – перой половины ХХ века: очерки преподавателя Рижской Домской школы И. Ф. Виллиша (1743), рижского патрициата И. К. Беренса (1792), статьи историков А. Белендорфа (1901) и Н. Буша (1911). Фактологически полезная информация для изучения истории народных (публичных) библиотек Латвии обобщают публикации учителя Я. Кришканса и активного организатора профессионального сообщества библиотекарей Т. Ливентала (первая четверть ХХ века). Более широкое использование архивных документов характерна для исследований по истории библиотек, написанных после Второй мировой войны.В 60-80-х гг. наряду с историками (Г. Енш, М. Лацис, Б. Бригере и др.) все более важное место в кругу авторов занимают также сотрудники библиотек (Ф. Ранцанс, М. Клуце и др.). После восстановления государственной независимости Латвии в 1991 году расширилась исследовательскаятематика (например, советизация библиотек Латвии и опыт работы библиотек латышской эмиграции), а также возможность участвовать в международных исследовательских проектах. В 2005 году была защищена первая докторская диссертация по истории библиотек данного периода (Я. Дреймане).Ключевые слова: библиотека, история библиотек, Рижская городская библиотека, Государственная библиотека Латвии.
29
Бакшаева, Елена Владимировна. "SOCIO-CULTURAL DOMINANTS IN THE REGIONAL PROGRAMME OF GENERAL MUSIC EDUCATION." Bulletin of the Chuvash State Pedagogical University named after I Y Yakovlev, no. 4(109) (January 26, 2021): 158–64. http://dx.doi.org/10.37972/chgpu.2020.109.4.019.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье раскрывается проблема определения содержания региональной программы общего музыкального образования путем обоснования ее социально-культурных доминант. На основе рассмотрения действующих программ «Музыка» в Чувашской Республике в контексте их социально -культурных ориентиров дается описание факультативного курса «Музыкальное путешествие по родному краю» для начальных классов общеобразовательных школ Чувашии, который базируется на национальном музыкально-художественном материале. Данный факультативный курс опирается на результаты факторного анализа, обосновывающего те социально-культурные доминанты содержания курса, которые направлены на формирование у детей комплекса как музыкальных, так и этнокультурных знаний, умений и представлений в области национальной культуры. Основой исследования послужили научные труды по методике и методологии художественного образованияЭ. Б. Абдуллина, О. А. Апраксиной, Л. Г. Арчажниковой, Л. В. Кузнецовой. В результате исследования был проведен факторный анализ действующих данных программ по музыке, который показал следующее: глобализация образования, затрагивающая школьные предметы гуманитарного и художественно-эстетического циклов, не должна стирать этническое своеобразие народных культур, что ярко представлено их музыкальными традициями, направленными на воспитание в ребенке любви к родному краю, к Отечеству; в некоторых из анализируемых программ не в полной мере применяются принцип художественной интеграции на уроках музыки и метод художественного контекста. Тем самым не уделяется должного внимания культуроемкости региональных программ школьного музыкального образования. Исходя из этого актуальными социально -культурными основами, т. е. доминантами содержания региональной программы общего музыкального образования определены следующие: воспитание патриотов своей малой родины и России; гуманистическая, культуротворческая направленность профессиональной деятельности педагога-музыканта; этнокультурная толерантность как механизм формирования гражданского самосознания обучающихся. Проведенное исследование обладает практической значимостью и может быть использовано в различных образовательных организациях республики: в детских общеобразовательных школах, детских школах искусств, в курсах методики музыкального обучения и воспитания в музыкальнопедагогических колледжах, на факультетах музыкального образования и начальных классов педагогических вузов, в содержании курсов специализации и повышения квалификации учителей музыки. The article reveals the problem of determining the content of the regional programme of general music education by substantiating its socio-cultural dominants. Considering of the existing programmes “Music” in the Chuvash Republic, in the context of their socio-cultural guidelines, the author describes an optional course “Musical Journey to the Native Land” for the primary classes of general education schools in Chuvashia, which is based on national musical and artistic material. This optional course is based on the results of a factor analysis that justifies the socio-cultural dominants of the course content, which are aimed at the formation of a complex of both musical and ethnocultural knowledge, skills and ideas in the field of national culture in children. The research was based on scientific works on methodology of art education: E. B. Abdullin, O. A. Apraksina, L. G. Archazhnikova, L. V. Kuznetsova. As a result of the study, a factor analysis of the current data of music programmes was carried out. It showed that the globalization of education, affecting school subjects of humanitarian and artistic-aesthetic cycles, should not erase the ethnic originality of folk cultures, which is clearly represented by their musical traditions aimed at cultivation of love for their native land in a child, for the Fatherland; in some of the analyzed programmes, the principle of artistic integration in music lessons is not sufficiently used, as well as the method of artistic context. Thus, the cultural intensity of regional school music education programmes is not given due attention. Hence, the following are determined by the relevant socio-cultural foundations, that is, the dominants of the content of the regional programme of general musical education: education of patriots of both their small homeland and Russia; humanistic, cultural and creative orientation of professional activity of teacher-musician; ethno-cultural tolerance as a mechanism for the formation of civic identity of pupils. The study has practical significance and can be used in various educational systems of the republic: at children’s general education schools, children’s art schools, at courses on the methodology of musical education and education in music and pedagogical colleges, faculties of music education and primary classes of pedagogical universities, in the content of courses of specialization and advanced training of music teachers
30
ЈОСИПОВИЋ, ВЕРИЦА. "ШКОЛСТВО СЕОСКЕ ОПШТИНE ДОБРЊА 1952–1960". ГЛАСНИК УДРУЖЕЊА АРХИВСКИХ РАДНИКА РЕПУБЛИКЕ СРПСКЕ 2, № 9 (16 травня 2019). http://dx.doi.org/10.7251/guars1709179j.
Повний текст джерелаАнотація:
У раду, који је настао углавном на основу архивске грађе фондова Народни одбор среза Бања Лука и Народни одбор општине Добрња, прати се отварање и рад основних школа у Сеоској општини Добрња за вријеме њеног постојања од 1952. до 1960. Указано је на проблеме који су пратили раз-вој школства и напор ове неразвијене општине да их ријеши. Такође су наведе-на имена учитеља који су радили и број ученика у разредима по школским годинама.
31
Сиротовић, Сузана. "С КОРИСНИЦИМА, ЗА КОРИСНИКЕ – НЕОБАВЕЗНО, НЕУОБИЧАЈЕНО". БИБЛИОТЕКАРСТВО СРПСКЕ 1, № 7 (4 жовтня 2018). http://dx.doi.org/10.7251/bscsr1807102s.
Повний текст джерелаАнотація:
Партнерство између јавне библиотеке и основних школавеома је важан и увек актуелан аспект за што успешнији радбиблиотекара са децом. У Народној библиотеци ,,Доситеј Новаковић“ уНеготину рођена је идеја да прича о здравој храни и рецепти исписани иукрашени руком ученика нађу своје место на страницама књиге. Тако јенастао ,,Ђачки посни кувар“, који је промовисан у Неготину, наРегионалном скупу библиотекара у Видину (Бугарска), Сабору учитеља уБеограду, Библионету, семинару вероучитеља Епархије тимочке, Радио–Београду… Рад показује како основци, ученици нижих разреда,корисници библиотеке, стварају за кориснике на необавезан инеуобичајен начин. Ученици припремајући ,,Сланише“ и ,,Слаткише“уче, раде, истражују, комуницирају, друже се и забављају уз помоћ новихинформационих технологија трудећи се да задовоље два главнакритеријума, а то су брзина и ефикасност. Ово је пример једне добрепраксе у виду сарадње и узајамне подршке Библиотеке, градскихосновних школа, Саборне цркве и Општине.
32
Shirshin, Grygory Ch. "Летопись советской Тувы 1950–1960-х гг. в дневниках Салчака Тока". New Research of Tuva, № 4 (2 грудня 2017). http://dx.doi.org/10.25178/nit.2017.4.4.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлен авторский анализ дневниковых записей Салчака Калбакхорековича Тока (1901–1973), известного государственного и общественного деятеля Республики Тыва, известного государственного и общественного деятеля Республики Тыва, первого секретаря ЦК Тувинской народно-революционной партии (1932-1944); первого секретаря Тувинского обкома КПСС (1944-1973). Его деятельность достаточно освещена в научной литературе, как в советский период, так и в последние годы. В 2012 г. общественность республики отмечала 110-летие со дня его рождения, проводилась отдельная научная конференция.Особую ценность для изучения деятельности С. К. Тока после вступления Тувы в состав СССР имеют его дневниковые записи — более 20 блокнотов 1954–1964 гг., которые автор делал на русском языке. Они были переданы автору статьи супругой Х. А. Анчима-Тока и хранятся ныне в его личном архиве. Сам автор был преемником С. К. Тока на посту первого секретаря Тувинского обкома КПСС (1973–1991).Записи в блокнотах отражают деятельность С. К. Тока, его руководящий стиль, методы работы, его убеждения. Приведены отрывки из записей: о людях, о быте, о промышленности, об идеологической работе, о работе школ и учителей. Материал иллюстрирован отсканированными копиями отдельных страниц дневников, показывающих как особенности письма автора, так и характер записей.
33
Горелова, Татьяна Анатольевна. "О цивилизационных типах цинизма: Ближний и Дальний Восток". Znanie. Ponimanie. Umenie, № 2 (28 червня 2019). http://dx.doi.org/10.17805/zpu.2019.2.3.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>В статье рассматриваются типы цинизма, возникшие в восточных цивилизациях, ядром которых были мировые религии — буддизм и ислам.</p><p> Мистическое направление буддизма (традиции дзен) в ХХ в. обретает черты «глобальной культурно-символической туманности» (А. Агаджанян) — глобального необуддизма. Она свободна от поклонения Богу, конкретных традиций и одновременно навязывает миру определенную духовную моду. Хотя она кажется альтернативной западным традициям, но проявляет себя как «прирученная альтернатива». Облик глобального необуддизма можно описать так: транснациональная сетевая структура с центрами вокруг харизматических учителей; медитация как ключевая практика; новое буддийское миссионерство (благотворительность, общественное участие, реклама в массмедиа); создание реформаторских установок на «очищение ядра» или «научный» буддизм. На примере буддизма видно, как западная культура тестирует, фильтрует, обрабатывает духовные феномены различных культур, вырывая их из национальной почвы и встраивая в глобальный масскульт.</p><p>Ядром ближневосточного, арабского мира, является ислам, имеющий мистическое направление — суфизм. В конце ХХ в. суфизм превращается в народный праздник, некое действо, промежуточное между мистерией и цирком, не предполагающее отныне духовных практик. В то же время традиционный ислам создает религиозно-политические организации и группировки, которые обозначаются как «радикализм», «экстремизм», «терроризм» с добавлением определения «исламский». Так отлаженная система глобального государственного террора, созданного Западом, запустила ответный механизм — терроризм групп и одиночек, который пытается противостоять глобализму в его же цинической системе координат. Цинизм усиливается тем, что постепенно «воины Аллаха» превращаются в глобальных наемников, которые начинают служить силе, против которой изначально создавались, — Западу.</p><p>Делается вывод, что духовное движение — это всегда движение против энтропийного овеществления и объективирования миропонимания. Когда антиэнтропийный процесс прекращается, в мире происходит распыление и ослабление духовности. И мировые религии, и крупные цивилизации прошли свой энтропийный путь, создав собственные типы цинизма. Всеобщий цинизм — тревожный сигнал глобального «разбожествления» мира.</p>