Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Нав’язування.
Статті в журналах з теми "Нав’язування"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-20 статей у журналах для дослідження на тему "Нав’язування".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Svyatnenko, I. O. "Насильство в гендерній культурі: проблема побудови типології (частина 2)". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 4(144) (11 липня 2017): 35. http://dx.doi.org/10.15421/171758.
Повний текст джерелаАнотація:
Гендерне насильство і кастраційні практики в матріархальній гендерній культурі закріплюються на декількох рівнях і складають комплексний механізм формування і відтворення прихованого насильства, дискримінації, підпорядкування, маніпуляції і контролю над чоловіками з боку жінок.Перший рівень стосується безпосередньо самого ціннісного рівня культурної системи. Сюди відносяться технології та практики конструювання міфів надцінності жінок; дискредитація чоловіків як неповноцінних у моральному відношенні істот; узурпація права встановлювати стандарти маскулінності.До соціального рівня відносяться дифузія кордонів гендерної сегрегації і нормування експлуатаційних практик щодо чоловіків; технології групового моббінгу «девіантних» чоловіків (прямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); формування негативної «громадської думки» навколо чоловіків- «девіантів» (непрямий груповий пресинг в конфліктних ситуаціях); заохочення регулярного одностороннього і асиметричного морально-психологічного і фізичного насильства жінок щодо чоловіків в інститутах виховання і освіти; примусова гетоїзація, упереджене (гендерно-заангажоване) судочинство.До психічного рівня відносяться створення умов для виникнення психоемоційних розладів на тлі всебічної деморалізації (емоційне маніпулювання) нав’язування комплексу провини і заниженої самооцінки; форматування чоловічих мікрокомунікацій (створення умов для обмеження часу спілкування з іншими чоловіками і жіноче опосередкування такого спілкування).До тілесного рівня відносяться приховане щеплення девіацій і управління сексуальними деприваціями (штучне нав’язування контрфізіологічних сексуальних патернів).
2
Galyns’ky, O. O., A. S. Trushenko, V. O. Galyns’ky, O. V. Severynovs’ka та A. I. Rudenko. "Моторна діяльність шлунка та дванадцятипалої кишки за умов блокування NO-ергічної системи". Biosystems Diversity 18, № 2 (14 жовтня 2010): 3–8. http://dx.doi.org/10.15421/011018.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості ультрадних ритмів шлунка та дванадцятипалої кишки щурів при різнотривалому блокуванні NO-синтази та пов’язаного з ним порушення регуляторних механізмів. Встановлено функціональний зв’язок між змінами МЕА шлунка та дванадцятипалої кишки, а також морфологічним станом їх слизової оболонки під час порушення синтезу монооксиду нітрогену (NO). Однократне блокування NO-синтаз викликало підвищення показників моторного індексу шлунка та ДПК (16,8 та 42,4 %, p < 0,05). На шосту добу дефіциту NO відмічалось збільшення моторного індексу в 1,5 раза (p < 0,05), нав’язування ритму дванадцятипалої кишки шлунка, що супроводжувалось дуоденогастальним рефлюксом. На дванадцяту добу дефіциту NO відмічалось зниження моторного індексу шлунка та ДПК порівняно з контролем, що вказує на виснаження адаптаційно-компенсаторних механізмів. Використання отриманих даних доцільне у патофізіології та у медичній практиці.
3
Sasyn, H. V. "Інформаційна війна: сутність, засоби реалізації, результати та можливості протидії (на прикладі російської експансії в український простір)". Grani 18, № 3 (10 лютого 2015): 18–23. http://dx.doi.org/10.15421/1715052.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність та специфіку інформаційної війни, яка як явище існує з давніх часів та є глобальним ресурсом сьогодення. Методи і засоби інформаційної боротьби є невід’ємною частиною сучасних збройних конфліктів, які здатні привести до трагічних наслідків. Встановлено проблему інформаційної війни в Україні та її передумови. Досліджено, що проти України вже давно здійснюються інформаційні атаки, які розхитують ситуацію всередині країни та створюють негативний імідж України в світі. Прикладом інформаційних атак зі сторони Росії є: нав’язування ідей федералізації, надання російській мові статусу другої державної, проблеми Чорноморського флоту, проблематика паливноенергетичного комплексу, проблеми Криму і кримських татар, звинувачення у продажу зброї у російськогрузинській війні тощо. Проаналізовано застосування Російською Федерацією проти України засобів та методів інформаційного впливу. Встановлено, що сьогодні Росія веде інформаційну боротьбу відкрито, не шкодуючи фінансування. Виявлені основні напрямки та способи маніпулятивних, психоінформаційних технологій Російської Федерації відносно України. Автором запропоновано підходи щодо захисту інформаційного простору та національної безпеки України.
4
Chuyko, Halyna, та Yan Chaplak. "ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ФОРМУВАННЯ КЛІПОВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТА СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 14, № 4 (19 квітня 2018): 37–53. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol14iss4pp37-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному аналізу специфіки впливу інформаційно-комунікативних технологій на формування кліпової свідомості (індивідуальної та суспільної) та кліпового мислення як її складової.
Констатується, що кліповий характер інформаційного середовища дозволяє використовувати досить багато маніпулятивних технологій цілеспрямованого соціально-психологічного впливу, перевантажуючи мозаїчністю інформаційно-комунікативні марафони задля нав’язування «потрібного» смислу сприйняття того чи іншого інформаційного контексту.
Визначена роль кліпової хаотичності подачі інформації у ЗМІ та Інтернеті у формуванні кліпового мислення, як складової кліпової свідомості, та психологічні особливості його прояву.
Зроблено висновок, що кліпове мислення вже стало частиною інформаційного простору та сучасного життя і світовідчуття людини, а зростаючий і швидкий потік інформації, в якому необхідно відшукати потрібне, ставить перед сучасною людиною вимогу адаптуватися до вимог ситуації, розвиваючи не лише швидкість сприйняття інформації, але й здатність вирізняти у безперервно змінюваному потоці важливе.
Ключові слова: кліпове мислення, інформаційно-мережева комунікація, соціальний вплив, інформаційна технологія, кіберпростір, кліпова хаотичність.
5
Pocelujko, A. O. "Засадничі відмінності між образом держави в суспільно-політичному та соціокультурному дискурсі". Grani 18, № 9 (17 липня 2015): 67–72. http://dx.doi.org/10.15421/1715178.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі співвідношення між особливостями структурування образу держави в суспільнополітичному та соціокультурному дискурсі. В авторському розумінні дискурс може бути визначено як раціональнокомунікативний процес, в якому будьяке висловлюване положення (думка, ідея, концепція тощо) може бути піддане критиці за умови наявності обмежень щодо будьяких домагань на встановлення домінантного комунікативного впливу в суспільстві, а також розповсюдження і нав’язування штучних щодо соціокультурного простору конкретного соціуму символічних форм. Інтенцією дискурсу є вироблення реального або штучного соціального консенсусу щодо тих чи інших питань суспільнополітичного та соціокультурного життя. Це, звісно, певна «ідеальна модель» дискурсу як такого, зміст якого уточнюється та коригується в його підвидах, зокрема – в суспільнополітичному та соціокультурному дискурсі. В запропонованій автором програмі емпіричного дослідження під дискурсом (як суспільнополітичним, так і соціокультурним) автор розумітиме макротекст, що створюється суб’єктами політичного, наукового та медіапростору задля виконання в соціальній комунікації функції щеплення (внедріння, вживлення) у суспільну свідомість певних соціальних уявлень, які в тій чи іншій мірі відображають моделі (схеми) структурування образу суспільства у відповідності із ідеологічними настановами парадигмальних версій етнічної історії.
6
Kovba, M., та V. Riy. "ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЖИВУЧОСТІ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 54–58. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.054.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки воєнно-технічна політика технічно-розвинутих країн відрізняється високою динамічністю, гнучкістю, сконцентрованістю на пріоритетних напрямках воєнно-технічного будівництва. Основним її завданням є створення систем озброєння, що здатні за рахунок якісної переваги забезпечити успішне рішення національними збройними силами бойових завдань з можливістю нав’язування противнику в ході бойових дій вигідних для себе форм і способів воєнного протиборства. Бойові дії на Сході України вимагають постійного вдосконалення технічних характеристик зразків озброєння та військової техніки з метою якісної протидії кількісній перевазі збройним силам Російської Федерації та іншим формуванням з нетиповою організаційно-штатною структурою. Великі втрати зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України обумовлюють постійний пошук нових ефективних шляхів підвищення живучості зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України. В ході проведеного авторами дослідження розглянуто основні напрямки підвищення живучості зразків автомобільної техніки військового призначення. В ході проведеного авторами дослідження використані основні положення протимінної стійкості, теорії живучості та загальнонаукові методи аналізу та синтезу. За результатами проведеного дослідження авторами визначено, що основні напрямки підвищення живучості автомобільної техніки військового призначення направлені на: оптимізацію компонувальних схем; впровадження засобів посилення протимінної стійкості; різні види бронювання з використанням сучасних високоміцних матеріалів; впровадження матеріалів і нових технологій, що забезпечують скритність; підвищення рухливості автомобіля. Реалізація зазначених напрямків підвищення живучості автомобільної техніки військового призначення дозволить зберегти життя особового складу та дозволить забезпечити виконання поставлених завдань
7
Давидюк, Руслана, Андрій Жив’юк та Володимир Старжець. "ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ: КОМУНІСТИЧНІ ВИКЛИКИ І НАЦІОНАЛІСТИЧНІ ВІДПОВІДІ (1944–1953 рр.)". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 54–71. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.234429.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження – проаналізувати становище освітян західноукраїнського регіону у контексті боротьби радянської влади і українського підпілля у повоєнний період, довести що саме вчительство опинилося на вістрі цього збройного та ідеологічного протистояння. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, системності, історизму, верифікації. У ході дослідження використовувались проблемно-історичний, пошуковий методи, а також методи мікроісторії та локальної історії. Наукова новизна статті полягає у вивченні особливостей життя і праці вчительства у повоєнний період крізь призму ідеологічного протиборства і збройного протистояння радянської влади і націоналістичного підпілля. Висновки. У науковій статті на основі розсекречених архівів спецслужб показано трагедію західноукраїнського вчительства, яке опинилося в епіцентрі двобою між радянською владою і українським повстанським рухом за вплив на освітній простір регіону. Стверджено, що сталінський режим, прагнучи уніфікувати освітнє життя у західних областях УРСР, вимагаючи прищеплювати комуністичний світогляд у школі, використовував для цього різноманітні механізми – від пропаганди до терору. Нав’язування атеїзму, культу російської мови і літератури, створення піонерських та комсомольських організацій викликало опір з боку українського підпілля. Складна ідеологічна атмосфери в регіоні впливала на життя і діяльність педагогів, які потерпали не лише від важких матеріально-побутових умов, але й опинилися в епіцентрі безкомпромісної боротьби двох сил. Такий двосторонній тиск на вчителів спричинив переслідування як з боку радянської влади, так і українських повстанців, внаслідок чого багато освітян ставали жертвами цього протистояння, або намагалися залишити небезпечний регіон.
8
Zelenyukh, O., A. Tymko та M. Pynchuk. "ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ ПІДВИЩЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БОЙОВИХ БРОНЬОВАНИХ МАШИН". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 50–53. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.050.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки воєнно-технічна політика технічно-розвинутих країн відрізняється високою динамічністю, гнучкістю, сконцентрованістю на пріоритетних напрямках воєнно-технічного будівництва. Основним її завданням є створення систем озброєння, що здатні за рахунок якісної переваги забезпечити успішне рішення національними збройними силами бойових завдань з можливістю нав’язування противнику в ході бойових дій вигідних для себе форм і способів воєнного протиборства. Бойові дії на Сході України вимагають постійного вдосконалення технічних характеристик зразків озброєння та військової техніки з метою якісної протидії кількісній перевазі збройним силам Російської Федерації та іншим формуванням з нетиповою організаційно-штатною структурою. Великі втрати зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України обумовлюють постійний пошук нових ефективних шляхів підвищення технічних характеристик бойових броньованих машин. В ході проведеного авторами дослідження розглянуто основні напрямки підвищення технічних характеристик бойових броньованих машин. В ході проведеного авторами дослідження використані основні положення протимінної стійкості, теорії живучості та загальнонаукові методи аналізу та синтезу. За результатами проведеного дослідження авторами визначено, що основні напрямки підвищення технічних характеристик бойових броньованих машин направлені на: оптимізацію компонувальних схем; впровадження засобів посилення протимінної стійкості; різні види бронювання з використанням сучасних високоміцних матеріалів; впровадження матеріалів і нових технологій, що забезпечують скритність; підвищення мобільності бойових броньованих машин; зменшення маси бойових броньованих машин; зменшення вартості розробки, експлуатації, ремонту та утилізації зразків бойових броньованих машин. Реалізація зазначених напрямків підвищення технічних характеристик бойових броньованих машин дозволить зберегти життя особового складу та дозволить забезпечити виконання поставлених завдань
9
Рій, В. Б. "Комплексна методика прогнозування втрат зразків озброєння та військової техніки в операціях". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 25–29. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.03.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки воєнно-технічна політика технічно-розвинутих країн відрізняється високою динамічністю, гнучкістю, сконцентрованістю на пріоритетних напрямках воєнно-технічного будівництва. Основним її завданням є створення систем озброєння, що здатні за рахунок якісної переваги забезпечити успішне рішення національними збройними силами бойових завдань з можливістю нав’язування противнику в ході бойових дій вигідних для себе форм і способів воєнного протиборства. Бойові дії на Сході України вимагають постійного вдосконалення технічних характеристик зразків озброєння та військової техніки з метою якісної протидії кількісній перевазі збройним силам Російської Федерації та іншим формуванням з нетиповою організаційно-штатною структурою. Великі втрати зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України обумовлюють постійний пошук нових ефективних шляхів підвищення живучості зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України. В ході проведеного автором дослідження проведено розробку комплексної методики прогнозування втрат зразків озброєння та військової техніки в операціях. В ході проведеного авторами дослідження використані основні положення протимінної стійкості, теорії живучості та загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Відмінність запропонованої методики полягає в наступному: дозволяє провести прогнозування рівня втрат зразків озброєння та військової техніки на всьому періоді ведення операції; дозволяє спланувати кількість зразків озброєння та військової техніки, які потрібно виділити до резерву; обґрунтувати структуру та кількість зразків озброєння та військової техніки для досягнення мети операції; визначити кількість та структуру ремонтних підрозділів, які необхідно залучити для відновлення зразків озброєння та військової техніки. Реалізація зазначеної методики дозволить провести прогнозування кількості зразків озброєння та військової техніки в операціях та декомпозицію причин, що призвели до виходу їх з ладу.
10
Біляковська, О. О. "ЯКІСНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У КОНТЕКСТІ АКСІОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 107–11. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошено на вагомості аксіологічної складової частини у процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Зауважено, що відмова від традиційних основ освіти, перехід на компетентнісну й особистісно зорієнтовану освітню парадигму, реалізація гуманістичних принципів, продуктивна взаємодія учасників освітнього процесу на суб’єкт-суб’єктних засадах потребує якісно нової концепції підготовки майбутніх учителів. Аксіологічна складова частина виступає важливим компонентом педагогічної освіти, визначає ціннісний орієнтир майбутнього вчителя, сприяє особистісному розвиткові та формуванню ціннісних орієнтацій, які забезпечать ефективну професійну діяльність. Процес навчання на кожному етапі професійної підготовки не може якісно відбуватися без свідомо визначених цінностей, які регулюють та впорядковують усю систему. Саме цінності визначають змістову основу професійної підготовки майбутніх учителів, а освітній процес у закладах вищої освіти – це не лише трансформація системи знань, а й озброєння студентів системою загальнолюдських і професійних цінностей, які становлять зміст особистих переконань та педагогічного бачення. Окреслено основні напрями розвитку ціннісних орієнтацій у процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Зазначено, що формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів – досить складний та тривалий процес, який виключає нав’язування, потребує делікатності у становленні аксіологічної позиції. Наголошено, що основу аксіологічних орієнтирів майбутнього вчителя повинні становити національні цінності, які об’єднують загальнолюдське та ментальне, формують аксіосферу педагога, стимулюють духовний розвиток особистості. Розглянуто етапи формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів та виокремлено умови, які сприяють вирішенню аксіологічних проблем у процесі професійної підготовки. Якісна професійна підготовка повинна спиратися на цінності, які стануть життєвим ресурсом майбутніх учителів, що формує сенс життя, визначає цілі, постає своєрідним орієнтиром у провадженні педагогічної діяльності.
11
Gugnin, Eduard Anatoliyovych. "КОНСЕНСУАЛЬНІ ТА КОНФЛІКТНІ СТРАТЕГІЇ ОБМЕЖЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНІЙ ВПЛИВ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ (НА ПРИКЛАДАХ ВІРМЕНОЦИДІВ ТА АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ). ЧАСТИНА 2." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 2 (20 грудня 2020): 72–80. http://dx.doi.org/10.15421/342034.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов’язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав’язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв’язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв’язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах.
12
Chaplinska, Iuliia, та Polina Kabanova. "Ризики кіберсоціалізації: сьгодення і недалеке майбутнє". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 47(50) (3 липня 2021): 160–79. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).220.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначаються поточні і можливі в перспективі психологічні ризики, пов’язані зпроцесом активного переходу сучасних цифрових технологій зі сфери наукових розробок уповсякденне життя людей. Основними завданнями дослідження були: якісний аналіз науковоїта науково-популярної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, представленняавторського бачення найбільш актуальних для сьогодення ризиків кіберсоціалізації тапрогнозування тих, з якими людство може зіткнутися в недалекому майбутньому. Зокрема,розглянуто вісімнадцять ризиків, які виявляються як на індивідуальному рівні або на рівнімалої групи, так і на загальносвітовому рівні, а саме: збіднення емоційної сфери людини,надмірна довіра до новітніх технологій, послаблення когнітивних функцій людини,психологічна залежність людей від техніки, загроза здоров’ю і блокування фізичногорозвитку, кіборгізація людського тіла, руйнування соціальних стосунків та віддалення людейодне від одного, переорієнтація емоційних прихильностей, спотворення уявлень просексуальне життя, викривлення уявлення про людську красу, нав’язування феномену«фальшивого життя», поширення кіберзлочинності, руйнування репутації, витіснення людей зробочих місць і заміна їх роботами, руйнування соціальної структури суспільства, посиленняінформаційної диктатури держави, парасоціальність та симулякризація політичних суб’єктів,загроза людському життю з боку роботів та штучного інтелекту. Разом з тим авторизауважують, що світовий технологічний ринок щороку випускає нову продукцію, яка може якполіпшити людське життя, так і зробити його складнішим, породити відтак новий витокпсихологічних ризиків. Тож опис представлених ризиків може втратити, на думку авторів,актуальність уже через кілька років. Представлений у роботі матеріал можна використовуватидля виховної роботи з неповнолітніми як у шкільному, так і в сімейному колі, длярозроблення практичних занять і тренінгів з медіаграмотності, а також для підготовки лекційз медіа- і кіберпсихології. Обмеження дослідження полягають у тому, що представлені ризикиє найбільш проблематичними на сучасному етапі розвитку суспільства або такими, щоможуть створити реальні проблеми в недалекому майбутньому. Подальші перспективипов’язуються з детальним вивченням психологічних аспектів взаємодії на рівні «людина-робот» (ставлення людей до кіборгізації власного тіла, ризиків роботизації суспільства нарівні медіаобразів, створених кіноіндустрією), з висвітленням актуального нині феноменусексроботів.
13
Pocelujko, A. O. "Особливості структурування образу України в суспільно-політичному та соціокультурному дискурсі". Grani 18, № 10 (17 серпня 2015): 125–30. http://dx.doi.org/10.15421/1715206.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі визначення особливостей структурування образу України в суспільно-політичному та соціокультурному дискурсах в різні періоди державної незалежності. Відмінності між образом держави в суспільно-політичному та соціокультурному дискурсах стосуються переважання в суспільно-політичному дискурсі відповідних системних інтенцій та інтересів, себто, переважанням в суспільно-політичному дискурсі прихованих настанов щодо нав’язування громадськості певних ідей, вигідних для представників влади (маніпулятивна складова), яка може реалізовуватись засобами політичної риторики із впливом на громадську свідомість та чуттєво-емоційну складову людини. Соціокультурний дискурс перебуває в зоні наближеності до ознак дискурсу на основі комунікативної раціональності за Габермасом, оскільки є проникним щодо критики та вільнішим (у порівнянні із суспільно-політичним дискурсом) щодо цензурного тиску на суб’єктів комунікації. Таким чином, в суспільно-політичному, або ж просто, політичному дискурсі від початку структурується ситуація, в якій «народжується політична продукція», де беруть участь, з одного боку, «конкуруючі агенти», з іншого - «споживачі політичної продукції», з яких найважливішою продукцією є образ держави.Шарами суспільно-політичного дискурсу в розділі визначено офіційно-державний та історично-історіографічний дискурси. Ці дискурси презентують образ держави в контексті національної історії як джерела, на якому за допомогою цілеспрямованої державної політики формується ідентичність держави та впроваджуються в якості мови інституційного спілкування. Образи держави, які створюються в офіційно-державному та історично-історіографічному дискурсах як сукупності етнічних міфів, фреймів, стереотипів, призначених для формування механізмів сприйняття і інтерпретації минулого своєї країни, використовуються в освітній політиці як інструмент формування національної ідентичності із відповідним йому дискурсом ідентичності. Соціокультурний дискурс та відповідний йому образ держави характеризується вираженою плюральністю, концептуальністю, ідеологічною нецензурованістю, мультипарадигмальністю. В соціокультурному дискурсі відбувається концептуалізація образу держави як складової життєвого світу на противагу суспільно-політичному дискурсу, в якому образ держави постає радше як ідеологічно-догматичний конструкт, який тяжіє до однозначності. При цьому в науковому дискурсі в конструюванні образу держави переважає інтелектуально-концептуальна складова, в той час як в медіадискурсі образ держави формується на базі емоційно-забарвлених соціальних уявлень. Останні поширюються у макротекстах, розрахованих на створення відповідних соціальних настроїв, сенсаціонування, мобілізацію різних соціальних груп на різні акції тощо.
14
Bukach , V. V., та N. V. Kaminska . "Структурна характеристика державної влади як інституту конституційного права України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (27 квітня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Державна влада завжди була однією з найважливіших складових конституційного права. Проте саме поняття конституційно-правовий інститут державної влади, на жаль, належної теоретичної розробки в Україні не здобуло. Нові концептуальні підходи до дефініції державної влади в Україні вимагають заповнити цю прогалину, оскільки вивчення цього явища має не лише суто теоретичне, а й практичне значення у складний період розбудови Української держави.
Метою статті є розкриття змісту структурних елементів та обґрунтування правових категорій щодо функціонування державної влади як самостійного інституту конституційного права України, а також викладення власного бачення щодо оптимальної методологічної основи для визначення конституційного інституту державної влади. Розкриття змісту цих питань дає змогу визначити основні елементи, складові влади в Україні, які у своїй сукупності допоможуть сформулювати визначення цього конституційно-правового інституту.
Наукова новизна полягає у тому, що сучасний період розвитку України характеризується діяльністю органів державної влади в умовах парламентсько-президентської форми правління, а тому з огляду на зазначене виникає необхідність дослідити теоретичні питання щодо структурної характеристики самостійного конституційно-правового інституту конституційного права України та запропонувати новітні шляхи його удосконалення на основі інтеграції держави в європейський простір. Наукою конституційного права України не достатньо ґрунтовно досліджена структурна характеристика конституційно-правового інституту державної влади, а тому питання правових категорій, що розкривають її зміст, потребують подальшого вивчення та удосконалення.
Висновки. Державна влада як конституційно-правовий інститут є комплексним поняттям, яке розглядається як різновид поняття «соціальна влада», як інтелектуальне підґрунтя будь-якої системи політичного та юридичного знання. Зміст влади характеризується відносинами, що виникають між суб’єктами й об’єктами влади, у таких відносинах є дві сторони: передавання або нав’язування влади суб’єкта щодо об’єктів і підпорядкування об’єктів влади суб’єктам влади. Отже, структуру конституційно-правового інституту державної влади можна визначити як його внутрішню будову. Тобто, структура конституційного інституту державної влади говорить про те, як він побудований і з яких елементів складається. Структуру інституту державної влади розглядається з трьох точок зору: з погляду структури влади, з урахуванням принципу поділу влади і з урахуванням власної структури або структури відносин влади.
15
АНТОНЕНКО, АНАСТАСІЯ. "Про причини відсутності адміністративно-правових досліджень проблематики з відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності". Право України, № 2019/07 (2019): 247. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-247.
Повний текст джерелаАнотація:
Адміністративно-правова природа відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності повністю або в певній частині (у випадках обґрунтування змішаної юридичної природи) визнається вітчизняними та європейськими вченими протягом тривалого часу – з дореволюційних часів і дотепер. Однак досі адміністративно-правові дослідження відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності відсутні як в Україні, так і в країнах пострадянського простору. Натомість адміністративно-правові відносини, які виникають у цій сфері (зокрема, процедури прийняття адміністративних актів), вивчаються у межах приватноправових досліджень. Такий стан наукових розробок з окресленої проблематики викликає здивування і потребує пояснення, яке, утім, не надавалося. Доцільність з’ясування причин існування зазначеної ситуації підсилюється також у зв’язку зі стрімким розвитком сучасного адміністративного права України, розширенням його предмета і системи, суб’єктного складу адміністративно-правових відносин та інструментарію публічної адміністрації, які дають змогу переглядати усталені погляди, концепції, правові конструкції та ін. Метою статті є визначення причин відсутності адміністративно-правових досліджень проблематики з відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Встановлено, що основними причинами відсутності адміністративно-правових досліджень відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності є: 1) історичні обставини, які створили перепони у роз витку адміністративно-правових досліджень вказаної сфери правовідносин: пізній початок становлення й розвитку адміністративного права, Жовтневий переворот та інші події, які після нього відбулися, прихід радянської влади та нав’язування її ідеології – все це стримувало розвиток вітчизняного адміністративного права у тому напрямі, що й західноєвропейське право; 2) розвиток вітчизняної правової науки у напрямі відмови й заперечення радянської ідеології та результатів наукових розробок, які їй відповідали, що цілком імовірно спонукало дослідників формулювати підходи, прямо протилежні радянським, та призвело до домінування приватноправової концепції розуміння відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. З’ясовано, що сучасна практика європейських держав, вітчизняний та зарубіжний історичний досвід, загальновизнаний публічно-правовий характер відчуження об’єктів приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (повністю або частково) вказують на те, що: 1) немає реальних підстав для того, щоб ці дослідження не проводилися і надалі; 2) ці дослідження доцільно провести, оскільки це є певною мірою стандартом у розвинених європейських країнах, крім того, до цього прагла й наша країна протягом усього часу, але не могла реалізувати внаслідок розглянутих обставин.
16
ВЕРЛОС, НАТАЛЯ. "Рецепція у муніципальному праві". Право України, № 2020/10 (2020): 110. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-110.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний стан державотворення в Україні супроводжується динамічним процесом реформування системи законодавства у напрямі децентралізації влади, поступовим оновленням інституційного дизайну конституційного механізму публічної влади, виокремленням муніципальної влади як окремого виду публічної влади. Цей процес супроводжується рецепцією окремих ідей, концепцій, доктрин, інститутів і норм муніципальним правом України. Саме дослідження проблеми рецеп ції в муніципальному праві України є нагальною потребою сьогодення і вимагає від науки доктринального визначення та вироблення якісно оновленого концепту державного будівництва. Метою статті є дослідження сутності та змісту рецепції як загальнотеретичного та муніципально-правового феномену, визначення доктринальної дефініції рецепції у муніципальному праві крізь призму виділення характерних ознак з урахуванням галузевої специфіки та прогностичних тенденцій розвитку муніципального права. Встановлено, що сучасні доктринальні підходи до розуміння поняття “рецепція” пропонують розглядати її: по-перше, як сприйняття правом тієї чи іншої держави норм (положень) раніше існуючих держав; по-друге, як процес технічного прийняття відповідними органами державної влади норм права, які текстуально повторюють норми міжнародно-правових; по-третє, як нав’язування (змушування) прийняття норм права однією державою іншій унаслідок певного політичного тиску; по-четверте, як добровільне запозичення норм права певної держави у разі пробільності правового регулювання визначеного кола суспільних відносин. Доведено, що механізм муніципально-правової рецепції починається зі сприйняття доктринальної ідеї і завершується засвоєнням та ефективним функціонуванням муніципально-правової норми чи інституту. Пропонується у процесі формування доктринальної дефініції та вироблення системного уявлення про сутність рецепції в муніципальному праві виділяти низку характерних ознак, серед яких: 1) муніципально-правовий феномен і глобальний процес міждержавної взаємодії; 2) у процесі рецепції можуть сприйматися не тільки ідеї, доктрини, норми тощо, а й міжнародно-правові норми; 3) може мати односторонній характер і відбуватися за ініціативи тільки країни-реципієнта або країни-донора, а в деяких випадках двосторонній (країна-донор – країна-реципієнт)або багатосторонній характер (у процесі сприйняття міжнародно-правових норм); 4) має кростемпоральний характер, що виявляється у сприйнятті, впровадженні та засвоєнні зарубіжного правового матеріалу створеного як у сучасну, так і в історичну епохи; 5) має усвідомлений, вольовий характер, тобто механізм реалізації обов’язково відбувається за ініціативи органів публічної влади на підставі нормативного закріплення; 6) має на меті сприяти розвитку та модернізації муніципального права, але може мати як конструктивні, так і деструктивні правові наслідки. У результаті проведеного дослідження пропонується розуміти “рецепцію у муніципальному праві” як муніципально-правовий феномен і процес міждержавної правової взаємодії, що має кростемпоральний характер та полягає у можливості чи необхідності сприйняття, впровадження та засвоєння зарубіжних муніципально-правових ідей, доктрин, концепцій, норм, інститутів (міжнародно-правової норми) національною системою права з метою модернізації та розвитку системи місцевого самоврядування.
17
Гречуха, Леся, та Владислава Кузебна. "Невербальні засоби переконання у оформленні упаковки фармацевтичної продукції". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 47–55. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.231942.
Повний текст джерелаАнотація:
Постановка проблеми. Одним із найпоширеніших засобів стимулювання споживацького попиту виробником є маніпуляція бажанням покупця, як вербально, так і невербально. Завдяки майстерному використанню різноманітних важелів впливу, відбувається нав’язування споживачу відповідної думки, що часто не збігаються з його чинними бажаннями, адже головне завдання будь-якого виробника – переконати споживача придбати саме його вироби. У рамках невербального переконання на упаковках фармацевтичних препаратів варто розглядати семантику кольору, семантику зображень та форму й розмір написання назв препаратів.
Мета статті. Аналіз методів невербального впливу на споживача, до яких вдаються виробники медичних препаратів, презентуючи свою продукцію широкому загалу через оформлення та дизайн упаковки фармацевтичних препаратів.
Методи дослідження. Аналіз візуальних складових упаковки медичного препарату.
Основні результати дослідження. Сприйняття кольору залежить від емоційного стану людини. Саме цим пояснюється те, що людина, в залежності від свого емоційного стану, краще сприймає одні кольори та абсолютно байдужа до інших і взагалі не сприймає третіх. Варто підкреслити той факт, що у переважній більшості виробники фармацевтичних препаратів використовують кілька кольорів (2 та більше), створюючи дизайн упаковки своєї продукції, але один колір завжди домінуючий. Аналізуючи представлені лікарські засоби на сайті apteka911.ua, було помічено, що найчастіше звертаються до червоного кольору та його варіацій, синього, блакитного, зеленого, білого відтінків. Зображення також відіграє не останню роль при виборі лікарського засобу. Покупець скоріше надасть перевагу тому товару, упаковка якого є «зрозуміло інформативною», тобто зображення (якщо таке присутнє) можна ідентифікувати чи простежити його символізм. У іншому випадку незрозумілі знаки, картинки, написи можуть відштовхнути покупця і він надасть перевагу товару конкурента. Щодо штифту, то він обирається виробником індивідуально. Головне, щоб назва препарату була «читабельною» та наводилася зрозумілою пересічному користувачу мовою. Однозначність у тому, де вказується назва препарату, не простежується й. Виробники єдині лише в тому, що саме назва є тим, що першим має впадати у око покупцеві.
Висновки і перспективи. Таким чином, розуміння тлумачення невербальних чинників сугестивного впливу є важливим як для виробників фармацевтичної продукції, так і для її споживачів, оскільки першим воно допомагає досягнути головного завдання, - продати товар, а для інших, з-поміж численних аналогічних товарів обрати той, що буде задовольняти як їхні як естетичні, так і інші потреби. У подальшому дослідження специфіки репрезентативності фармацевтичної продукції розкриває широкі можливості для виробника у розширенні ринків збуту, для покупця – полегшить вибір препарату серед аналогічно представлених на ринку, що, безумовно, відкриває широке поле для подальших досліджень у цій сфері.
18
Дем’яненко, Борис Леонідович, та Віра Миколаївна Дем’яненко. "«КИТАЙСЬКА МОДЕЛЬ (РЕФОРМ)» («ПЕКІНСЬКИЙ КОНСЕНСУС»): ПРИЧИНИ І СУТНІСТЬ СТРІМКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПІДНЕСЕННЯ КИТАЮ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 165–95. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249046.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено спробу концептуалізації «китайської моделі (реформ)» («Пекінського консенсусу») в контексті стрімкого економічного піднесення сучасного Китаю. Ознайомлення з опублікованими джерелами і літературою, на сторінках яких знайшли відображення різні погляди вітчизняних, західних і китайських учених із анонсованої нами проблеми, дозволило констатувати, що одні з них сприймають китайську модель позитивно, інші бачать у ній поряд із перевагами також і недоліки, треті – майже виключно або головним чином негативні моменти (експлуатацію, поляризацію суспільства, екологічні катастрофи тощо). Ці треті часто протиставляють сучасній китайській дійсності епоху Мао Цзедуна, яка зображується ними як втілення справжнього соціалізму. Зроблено висновок, що високий показник економічного зростання КНР досягнуто завдяки стратегії, розробленій Ден Сяопіном і спрямованої на проведення масштабних економічних реформ, політики «відкритості» країни, яка допомогла Китаю зайняти лідируючі позиції в світі. Обґрунтовано тезу, що в сучасних умовах функції КПК (здійснення вищої політичної влади, координуюча, мобілізаційна, реформаторська, презентаційна) як хранительки офіційних догм вдало доповнюються реформаторськими діями, що демонструє значну пристосованість партії до нової суспільно-політичної та економічної ситуації в Китаї. Авторами стверджується думка, що китайська зовнішня політика на поч. ХХІ ст. все більше глобалізується й стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему власних інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів. Використання потужного арсеналу «м’якої сили» дозволяє Китаю успішно здійснювати економічне співробітництво, не обумовлюючи його політичними, ідеологічними чи історичними проблемами. Констатовано, що довгостроковою метою Китаю є підтримка мирної міжнародної обстановки, необхідної для захисту китайських інтересів, зокрема для успішного просування глобальних проєктів і модернізації країни. При цьому стратегічна активність КНР давно вийшла за межі держави, яка завдячуючи інтенсивній економічній експансії, стала участницею перерозподілу сфер впливу у світі на свою користь, витісняючи акторів-конкурентів із тих регіонів світу, де вони до недавнього часу домінували. Китайський шлях у бік багатополюсності пов’язаний не з силовою політикою, створенням військово-політичних блоків, нав’язуванням власних ідеологічних стандартів тощо, а реалізовується шляхом використання фактора економічного потенціалу й допомоги.
19
Kud A.A. "ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ УРЯДУ В ЕКОНОМІЦІ 21 СТОЛІТТЯ: АНАЛІЗ НА ОСНОВІ ТРАДИЦІЙНИХ ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ". Актуальні Проблеми Державного Управління 2, № 58 (15 січня 2021). http://dx.doi.org/10.34213/ap.20.02.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття пропонує авторський погляд на нову роль держави в економіці 21 століття, щовикликано нездатністю колишніх і нинішніх моделей взаємодії держави і ринку долати регу-лярні “провали ринку” і “провали держави”. Мета статті – теоретично обґрунтувати підхід доподальшого переосмислення нової сучасної ролі держави, використовуючи прийом пере-гляду традиційних державних програм в сфері соціального забезпечення. В основу стат-ті покладено припущення, що навіть в умовах почастішання “провалів ринку” роль і межідержавного регулювання не будуть незмінними, при цьому визнається, що приватні ринкибезперервно розвиваються і відносно швидко змінюються, що дозволяє їм задовольнятизапити все більшого числа людей. В результаті огляду сучасної літератури і ґрунтуючись наекономічній теорії Річарда Талера про “поведінкові підштовхування”, автор критично пере-глядає можливість заміни частини державних соціальних програм на програми з альтерна-тивних джерел. Автор приходить до висновків, що державу потрібно все більше розглядатияк суб’єкт із більшим ступенем автономії, ніж є сьогодні, та який виконує задані функції, а та-кож дотримується доступних йому фінансових ресурсів. Не дотримуючись якоїсь теоретич-ної моделі майбутньої держави, варто зазначити, що найближчим часом набагато більшогозначення матимуть інші інструменти, окрім податків і державних бюджетних видатків, – на-самперед інструменти регулювання. І це значно ближче до тієї ролі, що належала державідо 20 століття, але якість цієї ролі буде зовсім іншою. Проте регулювання буде спрямованона допомогу громадянам і гарантію їх права без нав’язування своїх послуг, а не на пряме до-бування ренти деякими привілейованими групами підприємців або корумпованими політика-ми. Проте на цей час нема упевнених прогнозів, яка роль держави стане успішною не лишез ідеологічного, політичного та соціально-економічного погляду, але й з погляду безпеки.
20
Larysa Kriuchkova та Ivan Tsmokanych. "ОГЛЯД МЕТОДІВ ЗАХИСТУ АКУСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІД ВИТОКУ КАНАЛАМИ, СФОРМОВАНИМИ ВИСОКОЧАСТОТНИМИ НАВ’ЯЗУВАННЯМИ". International Journal of Innovative Technologies in Social Science, № 3(31) (17 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ijitss/30092021/7685.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто існуючі методи захисту інформації від витоку каналами високочастотного нав'язування. Описано головні відмінності між ними, їх загальні переваги та недоліки, а також основні методи високочастотного нав'язування. Проаналізовано способи використання методів захисту, їх комплексне поєднання задля забезпечення повноцінного захисту інформації. Охарактеризовано типи сигналів, які можуть бути присутні на об'єкті, де обробляється критично важлива інформація. Описано канали витоку інформації як в каналах електроживлення та заземлення, так і через діелектрик (повітря). Також розглянуто основні складові сигналу, які потрібно враховувати при оцінці електромагнітної обстановки на об’єкті. Досліджено приклади застосування пасивних, активних та комплексних заходів щодо забезпечення захисту інформації. Сформовано мету подальших досліджень, яка полягає у поглибленому вивченні параметрів небезпечного сигналу, удосконаленні наявних методів захисту інформації з метою забезпечення якісного захисту інформації та розробці алгоритму швидкого реагування на зміну електромагнітної обстановки на об’єкті з метою забезпечення швидшої реакції, що дозволить унеможливити витік інформації. Пріоритетними завданнями визначено математичне та експериментальне дослідження параметрів небезпечного сигналу з метою виявлення можливостей щодо руйнування його основних параметрів з метою зменшення рівня його інформативності, а також пошуку алгоритму швидкого реагування на зміни в електромагнітній обстановці. Окреслено як позитивні моменти, так і труднощі, які можуть трапитись в ході проведення вищезгаданих досліджень.