Статті в журналах: "М’яза"

1

A. Pashov та I. Zharova. "Клінічні особливості порушення реципрокного гальмування лицьових м’язів-антагоністів як об ́рунтування для застосування програм реабілітації пацієтів з давнім невідновленим паралічем Белла". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 92–98. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.92-98.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначити порушення в реципрокному гальмуванні лицьових м’язівантагоністів як можливу причину їхніх спільних скорочень під час спонтанних та вільних мімічних рухів у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла, та обґрунтувати застосування програм реабілітації в процесі відновлення таких пацієнтів. Методи. Проаналізувати динаміку спільних скорочень у парах м’язів: м’яз – підіймач верхньої повіки – коловий м’яз ока (повікова частина), лобовий м’яз – коловий м’яз ока (очноямкова частина) і виличний м’яз – м’яз – опускач кута рота і підборідний м’яз. Дослідити порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки як можливого фактора, що сприяє формуванню повіко-губної сінкінезії. Результати. Порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки при спонтанному морганні і довільному заплющуванні очей у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла викликає надмірне посилення скорочувальних сигналів від кори головного мозку в напрямку колового м’яза (повікової частини) і часто призводить до неповного закриття очної щілини. Це порушення, ймовірно, також сприяє формуванню повіко-губної синкінезії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Lazarev, I. A., O. A. Radomskyi, P. V. Riabokon та M. V. Skyban. "Біомеханічні умови функціонування триголового м’яза при переломі п’яткової кістки". TRAUMA 16, № 4 (1 жовтня 2015): 28–34. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.16.2015.79885.

Повний текст джерела

Анотація:

На математичній моделі досліджено біомеханічні умови функціонування триголового м’яза гомілки при переломах п’яткової кістки зі зміщенням периферичного фрагмента. Відбувається укорочення триголового м’яза гомілки та порушення функції, пов’язане з одночасним зменшенням його довжини та плеча сили. Менше порушень роботи триголового м’яза спостерігається при зменшенні плеча сили та сталій довжині м’яза або при укороченні довжини м’яза, але збереженому плечі сили. Подовження, так само як і вкорочення триголового м’яза внаслідок перелому п’яткової кістки із зміщенням периферичного фрагмента викликає зменшення екскурсії та сили м’яза, а також збільшує енерговитрати при його роботі. Навіть невеликі зміщення периферичного фрагмента допереду та догори призводять до швидкого зростання напружень на ахілловому сухожилку. При значних зміщеннях відламка напруження на ахілловому сухожилку можуть перевищувати границю його міцності. Необхідне обов’язкове відновлення анатомічної цілісності та просторової геометрії п’яткової кістки при її переломі із зміщенням фрагментів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Zay, Svitlana, Vladislav Belobrov, Dariya Vulitska, Oleksandr Nozdrenko, Olga Abramchuk та Oleksandr Motuziuk. "Зміна швидкісно-силових параметрів скорочення musculus soleus щурів при хронічній алкоголізації". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 13(362) (11 липня 2018): 90–97. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-362-13-90-97.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено дослідження стосовно змін макропараметрів скорочення musculus soleus щурів при виникненні алкогольної міопатії. Показана нездатність м’яза з описаними патологіями адекватно реалізовувати імпульсні сигнали стимуляційного патерна, оскільки із врахуванням можливого збільшення тривалості латентного періоду, яке може бути спричинене затримкою генерації ПД і погіршенням провідності, імпульси не потрапляють у фазу латентного періоду, а зміщені в бік фази скорочення м’яза. Це призводить до погіршення ефективності частотної сумації тетанічних скорочень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Колосова, О. В., О. М. Лисенко, С. Ф. Гасанова та Д. Ю. Берінчик. "Електронейроміографічні критерії ризику травматизму у різних гендерних групах спортсменів, що спеціалізуються у боксі". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (21 травня 2019): 55–62. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.55-62.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідити функціональний стан нервово-м’язового апарату у різних гендерних групах спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у боксі, виявити його можливі функціональні і структурні порушення за допомогою методів електронейроміографії (ЕНМГ). Методи. Метод Н-рефлексометрії камбалоподібного м’яза, визначення швидкості проведення нервового імпульсу по моторних волокнах великогомілкового серединного та ліктьового нервів за допомогою нейродіагностичного комплексу Nicolet Viking Select (США-Німеччина). Результати. У двох із семи чоловіків (28 %) та однієї з дев’яти жінок (11 %) з різних гендерних груп спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у боксі, виявлено відхилення ЕНМГ-параметрів від норми, а саме зменшення амплітуд Н-відповідей та зниження величини співвідношення максимальних амплітуд Нта М-відповідей камбалоподібного м’яза. У групі спортсменів, ЕНМГ-показники яких знаходяться у межах норми, у 85 % чоловіків та 33 % жінок виявлено значну асиметрію амплітуд М-відповідей камбалоподібного м’яза, що може бути ознакою реакції опорно-рухового апарату на дію неадекватного навантаження та збільшує ризик порушень функціонування нервово-м’язової системи. Статистично значущих гендерних відмінностей ЕНМГ-показників у боксерів не спостерігається, на відміну від біатлоністів, веслувальників на байдарках та каное. Це може бути наслідком незначної різниці в об’ємі м’язових волокон у чоловіків та жінок та відображенням однаково спрямованих адаптаційних змін функціонального стану нервово-м’язової системи у боксерів різних гендерних груп. Висновки. В обох гендерних групах кваліфікованих спортсменів, що спеціалізуються у боксі, виявлено відхилення ЕНМГ-параметрів від норми та значну асиметрію амплітуд М-відповідей камбалоподібного м’яза, що збільшує ризик травматизму. Відсутність значущих гендерних відмінностей ЕНМГ-показників у боксерів може свідчити про подібність специфічної адаптації до тренувального навантаження в боксі у чоловіків та жінок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Motuziuk, Oleksandr, та Vasyl Pykaliuk. "Гістологічні особливості литкового м’яза щура за умов хронічної алкоголізації та ішемії різної тривалості". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 3 (22 серпня 2019): 137–47. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-137-147.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – провести аналіз гістологічних змін у литковому м’язі за умов експериментальної ішемії різної тривалості, ускладненої хронічною алкоголізацією. Експеримент реалізовано на щурах інбредної лінії Wistar масою 140–160 г. Виділено такі групи тварин: контрольна, тварини з ішемією (1, 2 та 3 год), алкоголізовані тварини й алкоголізовані тварини з експериментально-індукованою ішемією тривалістю 1, 2, 3 год. Експериментальну ішемію здійснювали через 30 днів після введення останньої дози етилового спирту методом Халілова-Захірходжаєва через перетискування джгутом основних артерій. Гістологічну обробку тканини проводили за загальноприйнятою методикою, фарбувалили за методом Ван-Гізон. Виявлено, що за умов хронічної алкоголізації й ішемії різної тривалості порушуються структура й хід частково атрофованих унаслідок алкогольної міопатії волокон, відбуваються дегенеративні зміни в цілісності сарколеми, у деякої частини волокон зменшується об’єм міофібрил, ендомізій набрякає та починає некротизуватися, міофібрили роз’єднуються. Відзначено появу нейтрофілів поміж міофібрил і дифузні крововиливи, але, попри це, в окремих ділянках зберігається типова поперечна посмугованість. Отримані результати свідчать про негативну синергію міотоксичних впливів етилового спирту та руйнівного впливу судинної ішемії на волокна литкового м’яза щурів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Motuziuk, Oleksandr, та Vasyl Pykaliuk. "Гістологічні особливості литкового м’яза щура за умов хронічної алкоголізації та ішемії різної тривалості". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 3 (22 серпня 2019): 137–47. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-137-147.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – провести аналіз гістологічних змін у литковому м’язі за умов експериментальної ішемії різної тривалості, ускладненої хронічною алкоголізацією. Експеримент реалізовано на щурах інбредної лінії Wistar масою 140–160 г. Виділено такі групи тварин: контрольна, тварини з ішемією (1, 2 та 3 год), алкоголізовані тварини й алкоголізовані тварини з експериментально-індукованою ішемією тривалістю 1, 2, 3 год. Експериментальну ішемію здійснювали через 30 днів після введення останньої дози етилового спирту методом Халілова-Захірходжаєва через перетискування джгутом основних артерій. Гістологічну обробку тканини проводили за загальноприйнятою методикою, фарбувалили за методом Ван-Гізон. Виявлено, що за умов хронічної алкоголізації й ішемії різної тривалості порушуються структура й хід частково атрофованих унаслідок алкогольної міопатії волокон, відбуваються дегенеративні зміни в цілісності сарколеми, у деякої частини волокон зменшується об’єм міофібрил, ендомізій набрякає та починає некротизуватися, міофібрили роз’єднуються. Відзначено появу нейтрофілів поміж міофібрил і дифузні крововиливи, але, попри це, в окремих ділянках зберігається типова поперечна посмугованість. Отримані результати свідчать про негативну синергію міотоксичних впливів етилового спирту та руйнівного впливу судинної ішемії на волокна литкового м’яза щурів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Vinnikova, L., та V. Tsyhura. "Вплив спрямованого годування на амінокислотний склад м’яса". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (3 лютого 2017): 102–5. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7520.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена вивченню впливу спрямованого годування на амінокислотний склад м’яса свиней. Біологічна цінність білка характеризується ступенем відповідності його амінокислотного складу потребам організму в амінокислотах для синтезу білка. Білкові речовини, до складу яких не входить хоча б одна з життєво необхідних амінокислот чи міститься їх у дуже незначній кількості, що не може забезпечити нормальну діяльність організму, належать до неповноцінних. Тому, визначаючи харчову цінність м’яса враховували насамперед, якою мірою кількісне співвідношення незамінних амінокислот, що міститься в ньому, наближається до оптимального, визначеного міжнародною комісією ФАО/ВООЗ, а також сумарне співвідношення незамінних та замінних амінокислот. Амінокислотний склад білкових речовин може змінюватися залежно від виду, статі, віку і навіть фізіологічного стану тварин перед забоєм. Співвідношення вмісту в м’язовій тканині незамінних амінокислот наближається до оптимального. Тому м’язову тканину продуктивних тварин потрібно розглядати як основне джерело білкових ресурсів харчування і як найціннішу складову м’яса. В зразках, отриманих від дослідних груп свиней породи ландрас, виявили підвищення синтезу незамінних амінокислот порівняно з контрольною групою. У 100 г білка м’язової тканини, отриманої від туш контрольної групи свиней міститься 4,051 г незамінних амінокислот; у м’ясі туш І дослідної групи – 4,202 г, у м’ясі туш ІІ дослідної групи – 4,505 г. Для оцінки біологічної цінності м’яса визначили амінокислотний скор білків найдовшого м’яза спини. Амінокислотний скор білків м’яса свиней в дослідних групах порівняно з контрольною збільшується для лізину, сірковмісних (метіонін, цистин), треоніну, ізолейцину, валіну та ароматичних (фенілаланін + тирозин) амінокислот. Розроблені раціони позитивно вплинули на амінокислотний склад свинини. Співвідношення незамінних амінокислот до замінних підвищується в дослідних групах, що свідчить про зниження вмісту сполучної тканини та поліпшення ніжності м’яса.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Sagan, N., та O. Antimis. "Порівняльна структурна характеристика жувального м’яза при йододефіцитному стані та йододефіциті iз застосуванням струмогенів". Терапевтика 2, № 1 (30 липня 2021): 62–66. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.62.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження було порівняти особливості морфологічної організації судинного русла й м’язових волокон жувального м’яза щурів при експериментально змодельованому йододефіциті та йододефіциті з додаванням струмогенних речовин. Результати біохімічних досліджень показали зменшення вмісту гормонів щитоподібної залози, особливо в ІІІ експериментальній групі. У судинному руслі жувального м’яза збільшуєтьсятовщина артеріальної стінки, що зумовлено набряковими змінами, які підтверджуються і на субмікроскопічному рівні. Кількість гемокапілярів в 1 мкм2 зменшувалася на 6,55% (р<0,01). М’язові волокна характеризуються нерівномірним чергуванням темних і світлих смужок із набряковими змінами, що підтверджується зростанням діаметра поперечного перерізу у всіх типах м’язових волокон та результатами ультраструктурного дослідження. Ендомізій та перимізій розширені. При дослідженні СДГ активності відмічається зменшення кількісті м’язових волокон із проміжною активністю сукцинатдегідрогенази в 1,5 раза з одночасним зростанням м’язових волокон із низькою активністю сукцинатдегідрогенази (у 2 рази), що можна пояснити зміною кровопостачання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Dmytruk, Iryna. "Терапевтичний вплив фулеренів С60 на механокінетику розвитку процесів втоми у скелетних м’язах щурів, викликаних введенням пептидів кардіоемболічного інсульту". Notes in Current Biology, № 1 (1) (16 вересня 2021): 102–7. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.1.102-110.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження було з’ясувати вплив фракції пептидів гострої фази кардіоемболічного інсульту на показники параметрів скорочення скелетних м’язів, а також можливий терапевтичний вплив на розвиток м’язової дисфункції водорозчинного фулерену С60. Зразки плазми крові були взяті у здорових осіб та пацієнтів із кардіоемболічним ішемічним інсультом. Ін’єкції пептидів вводили внутрішньовенно за 2 години до початку експерименту, фулерени С60 – через годину після введення пептидів. Виділено такі експеримен-тальні групи: контрольна, кардіоемболічний інсульт (гостра фаза), кардіоемболічний інсульт + ін’єкції фуле-рену С60. Аналіз механограм втоми показав значне зменшення часу виникнення втоми м’язів, м’язової поту-жності і максимально можливого рівня генерації силового зусилля при застосуванні пептидів гострої фази кардіоемболічного інсульту. Терапевтичне застосування ін’єкцій С60 фулерена істотно зменшує рівень цих патологій і стабілізує біомеханічні параметри скорочення м’яза. Виявлено, що С60 фулерени здатні підтри-мувати активний м’яз у межах фізіологічної норми впродовж усього процесу скорочення. Отже, фулерени С60 можна розглядати як потенційні засоби, що здатні корегувати патологічні стани м’язової системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Zaletskiy, B. V., D. V. Dmytriiev, E. O. Glazov та V. L. Vitkovskyi. "Оцінка аналгетичної ефективності блокади квадратного м’яза попереку (Quаdratus Lumborum block), виконаного під контролем ультразвуку у дітей після апендектомії". Pain medicine 4, № 1/1 (16 травня 2019): 21. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t2.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. За даними літератури, для знеболення в періопераційному періоді використовують регіональні методи знеболення. Аналгетичну ефективнiсть блокад передньої черевної стiнки в педіатричній практиці вивчено недостатньо. Метою дослідження було оцінити аналгетичну дію блокади квадратного м’яза попереку (QLB) у педіатричних пацієнтів після апендектомії. Методи. Дане дослідження було виконане на базі Вінницького національного медичного університету, м. Вінниця, Україна, з грудня 2018 по лютий 2019 року. Рандомізовані до групи Q (група з виконанням блокади QLB) та групи С (контрольна). Після отримання загальної анестезії групі Q виконано блокаду квадратного м’яза попереку (QL) з використанням 0,3 мл/кг 0,25 % бупівакаїну з одної сторони, та група C отримала контрольний блок з використанням 0,3 мл/кг 0,9 % хлориду натрію. Протягом перших 24 годин після операції біль у пацієнтів оцінювали за допомогою візуальної аналогової шкали (VAS) у спокої і при кашлі. Післяопераційний пацієнт контролював споживання морфіну, аналгезію, показники VAS та побічні ефекти. Результати. Із 22 пацієнтів, у пацієнтів групи Q (n = 10) мала значно нижчі показники VAS-болю, ніж група C (n = 12) як у спокої, так і під час кашлю. Загальний рівень споживання морфіну був нижчим (5,3 ± 2,2) проти 12,4 ± 3,4 мг, р < 0,001) протягом 24 годин після операції. Висновок. Як частина мультимодального знеболення після оперативних втручань з приводу апендициту, показники споживання морфіну та VAS-балів були значно нижчими серед тих, хто отримував 0,3 мл/кг 0,25 % розчину бупівакаїну, який вводили для блокади квадратного м’яза попереку, порівняно з групою контролю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Nozdrenko, Dmytro, Nataliya Nurishenko, Tetyana Matvienko, Danylo Zavodovskiy, Оleksandr Motuzuyk та Volodymer Belobrov. "Розвиток м’язової втоми muscle soleus щурів при ожирінні". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (31 січня 2019): 212–18. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-212-218.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено процеси розвитку втоми скелетного м’яза muscle soleus щурів при розвитку ожиріння. Результати досліджень показали, що під час ожиріння відбувається значне пригнічення скоротливої активності скелетних м’язів. Установлено, що порушення скоротливої здатності скелетних м’язів виникає в результаті нехолінергічних ефектів цієї патології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Дроздовська, С. Б. "Молекулярно-генетичні фактори розвитку гіпертрофії міокарда при інтенсивних фізичних навантаженнях". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (20 квітня 2017): 19–25. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.1.19-25.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: розглянути молекулярно-генетичні механізми розвитку гіпертрофії міокарда у відповідь на систематичні фізичні навантаження та встановити ключові фактори, що сприяють розвитку крайніх форм гіпертрофії, виявити спадкові фактори, які сприяють її розвитку. Методи: аналіз наукової та науково-методичної літератури. Результати. Встановлено, що схильність до розвитку гіпертрофії міокарда під впливом інтенсивних фізичних навантажень має спадкові особливості, які залежать від поліморфізмів генів та рівня їх експресії. До переліку таких генів належать гени білків–регуляторів метаболічних мереж, ренін-ангіотензинової системи, структурних білків серцевого м’яза, факторів росту та гени некодуючих РНК (мікрота довгих некодуючих РНК). Висновки. Дослідження поліморфізмів генів білків–регуляторів метаболічних мереж, ренін-ангіотензинової системи, структурних білків серцевого м’яза, некодуючих РНК та рівня їх експресії у відповідь на фізичні навантаження дозволять розкрити молекулярногенетичні механізми регуляції адаптаційної відповіді серцево-судинної системи та слугуватимуть основою створення методу неінвазивної діагностики схильності до розвитку патологічних форм гіпертрофії міокарда. Експресія генів некодуючих РНК є потенційним інформаційним маркером перебігу адаптаційних процесів до фізичних навантажень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Duda, B. S., та V. V. Protsenko. "Особливості ендопротезування колінного суглоба при пухлинах кісток, коли спостерігається дефіцит м’яких тканин". TRAUMA 16, № 6 (18 грудня 2015): 59–64. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.6.16.2015.79701.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті повідомляється про результати ендопротезування колінного суглоба при пухлинах кісток у 72 пацієнтів. У 43 пацієнтів під час ендопротезування застосована трубка з поліетилентерефталату для ізоляції ендопротеза та підшивання до неї резеційованих м’язів та сухожилків. У 28 пацієнтів при ендопротезуванні колінного суглоба виникла необхідність у формуванні адекватного м’язового футляра для укриття ендопротеза, що вимагало проведення додаткового пластичного етапу операції. Як пластичний матеріал застосовано м’язовий клапоть, сформований із медіальної частини литкового м’яза, та м’язовий клапоть, сформований із медіальної частини широкого м’яза стегна. Частка інфекційних ускладнень після ендопротезування колінного суглоба становила 18,06 %. У групі з 43 пацієнтів, у яких застосовувалася трубка з поліетилентерефталату, при ендопротезуванні колінного суглоба інфекційні ускладнення спостерігалися у 4 пацієнтів, а в групі з 28 пацієнтів, яким виконано пластичний етап операції, інфекційні ускладнення відзначені в 1 пацієнта. Отже, застосування пластичного етапу операції при дефіциті м’яких тканин та трубки з поліетилентерефталату для ізоляції ендопротеза дозволило розширити показання до ендопротезування колінного суглоба при пухлинах кісток та знизити кількість інфекційних ускладнень у ложі ендопротеза після ендопротезування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Stanishevskaya, Tetayna. "Закономірності тиреоїдної модуляції фізіологічних ефектів адреналіну". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(302) (31 жовтня 2018): 217–21. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-302-217-221.

Повний текст джерела

Анотація:

Виявлено закономірності у ступені ефективності адренергічної стимуляції скелетного м’яза. У межах фізіологічної шкали і за її межами, у діапазоні 8,8–11,5 пмоль/л, вираженість активації адреналіном функ-ціональних показників наростає, у секторі 8,8–20 пмоль/л вона послаблюється, а потім (21–45 пмоль/л) повністю зникає або ж інвертується.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Mosendz, T. N., та B. M. Mytskan. "Композиція та гісто-ультраструктурна будова прямого м’яза стегна в нормі". Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine 3, № 1 (29 лютого 2012): 70–77. http://dx.doi.org/10.15421/021210.

Повний текст джерела

Анотація:

The information on histometric and electron microscopic study of the muscle fibers of the rats’ rectus femoris in the norm is presented. The basic types of muscle fibers and their composition are described. The composition reflects the close morphological interdependence of the structure of myoneural junctions and elements of muscular tissue. It may determine different patterns of both reactive and destructive processes in the skeletal muscles.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Birta, Habriella, Yurii Burhu, Liudmyla Floka, Eugenia Khmelnytsky та Zoja Rachynska. "МОРФОЛОГІЧНИЙ СКЛАД ТА М’ЯСО-САЛЬНІ ЯКОСТІ ТУШ СВИНЕЙ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(43) (25 грудня 2020): 27–32. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.4.4.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджувалась м’ясність туш при різних рівнях годівлі свиней великої білої, миргородської, ландрас, полтавської м’ясної, червоної білопоясної порід. Морфологічний склад туш вивчали шляхом обвалки правої напівтуші. Масу м’язової тканини визначали за різницею між масою напівтуші і сумарною масою сала та кісток. Площу «м’язового вічка» вимірювали на поперековому розрізі найдовшого м’яза спини, між останнім грудним і першим поперековим хребцями методом копіювання «малюнку зрубу» на кальку та вимірювання його за допомогою планіметра. Результати обвалки туш піддослідних свідчать, що морфологічний склад туші залежить від породних особливостей тварин. При середньодобових приростах 250-350 г за рахунок низьких приростів і, як правило, більшого при цьому осалення, вихід м’яса у тварин всіх піддослідних груп був низьким. При цьому найбільший вихід м’яса мали тварини червоної білопоясної породи: при забої в 100 кг – 50,6 %, при забої в 125 кг – 48,9 %. При збільшенні забійної маси до 125 кг питома маса кісток в тушах зменшувалась в усіх піддослідних групах на 0,3-0,6 %. Відмічалось зменшення відношення сала до м’яса в межах 0,46-0,61 при забої в 100 кг і 0,49-0,70 – в 125кг. Збільшення середньодобових приростів на відгодівлі до 800-1000 г сприяло збільшенню виходу м’яса в тушах в порівнянні з тушами свиней середнього рівня годівлі. Різниця між тушами свиней в 100 кг дорівнювала 1,1-1,7 %; при збільшенні забійної маси різниця склала 1,4-2,1 %. Найвищою енергетичною цінністю характеризувалося м'ясо тварин м'ясо-сальних і сальних генотипів (I та ІI групи). При типовому рівні відгодівлі калорійність їх м'яса становила в середньому 134,9-135,8 ккал при забої у 100 кг і 141,5-144,2 ккал - у 125 кг, що відповідно на 8,1-9,0 та 11,1-13,8 ккал більше в порівнянні з представниками породи ландрас, де цей показник був найменшим. При збільшенні середньодобових приростів спостерігалось зменшення калорійності м’яса. Найменшою вона спостерігалась у свиней, вирощених при інтенсивному рівні відгодівлі. Отже, при середньодобових приростах 250-350 г за рахунок низьких приростів і, як правило, більшого при цьому осалення, вихід м’яса у тварин всіх піддослідних груп був низьким. Збільшення середньодобових приростів на відгодівлі до 800-1000 г сприяло збільшенню виходу м’яса в тушах порівняно з тушами свиней, вирощених при оптимальних умовах. Різниця між тушами свиней в 100 кг дорівнювала 1,1-1,7 %; при збільшенні забійної маси різниця склала 1,4-2,1%. Дисперсійний аналіз впливу рівня годівлі на вміст м’яса в тушах показав, що коефіцієнт детермінації, тобто питома вага факторіальної дисперсії

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Khoma, OM, DA Zavodovs'kyĭ, DN Nozdrenko, OV Dolhopolov, MS Miroshnychenko, and OP Motuziuk. "Dynamics of ischemic skeletal soleus muscle contraction in rats." Fiziolohichnyĭ zhurnal 60, no. 1 (February 25, 2014): 34–40. http://dx.doi.org/10.15407/fz60.01.034.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Yemchenko, V. "Topography of inferior oblique muscle’s insertion to the sclera." Oftalmologicheskii Zhurnal 61, no. 3 (June 17, 2016): 6–9. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh2016369.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Yemchenko, V. "Topography of superior oblique muscle’s insertion to the sclera." Oftalmologicheskii Zhurnal 60, no. 2 (March 29, 2016): 9–12. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh20162912.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Шафета, О. Б., та Л. М. Яковенко. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ВЕЛОФАРИНГЕАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ У ДІТЕЙ У НОРМІ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 56–62. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Велофарингеальний комплекс через глибоке розміщення, обмеження повітроносними шляхами, м’язами та кістками є досить важким об’єктом для дослідження. Основними методами дослідження є: антропометричні, ендоскопічні, логопедичні. Жоден із них не візуалізує основні м’язи м’якого піднебіння, не дає повної характеристики всіх структур ВФК та його анатомо-топографічні співвідношення з оточуючими тканинами. Останніми роками досить поширеною стала магнітно-резонансна томографія, яка є неінвазивним методом, швидко проводиться сканування, дозволяє провести оцінку м’язів м’якого піднебіння та задньої стінки глотки, виявити причину велофарингеальної недостатності та спланувати оперативне втручання. Матеріали та методи. Досліджено 115 МРТ дітей без патології велофарингеального комплексу віком від 3 місяців до 18 років. Результати. МПМП має 2 піки росту: до 1 року збільшуються в 2 рази порівняно з 4 міс. та в 6 років – в 1,2 раза порівняно з 5 роками. До року МПМП росте за рахунок як інтравелярної та екстравелярної частини його. Після 1 року до 6 років екставелярна частина збільшується в 2 рази, а інтравелярна вже після 12 міс. не має значного росту. Відстань між місцями прикріплення МПМП збільшується в 2,5 раза до 6 років, а відстань між місцями вплетення в м’яке піднебіння збільшується в 1,4 раза до 12 міс. та в 1,3 раза до 18 років порівняно з 12 міс. МНМП збільшується до 6 років в 1,4 раза, після чого подальші зміни статистично не достовірні. Екстравелярна та інтравелярна частини його збільшуються також в 1,4 раза. Довжина м’якого піднебіння показує поступове збільшення протягом усього вікового періоду дослідження – в 1,5 раза до 18 років, а показник товщини м’якого піднебіння збільшується до 1-го року в 2 рази та не показує зміни до 18 років. Відстань до задньої стінки глотки збільшується до 1 року в 3–4 рази. Розміри мезофарингсу показують збільшення своїх показників до 18 років від 2,2 до 3,5 раза. Але відзначаються значні вікові варіації їх. Висновки. Ріст м’якого піднебіння превалює за рахунок м’яза підіймача в період до 2 років за рахунок як екстра-, так і інтравелярної його частини, з 3-річного віку подовження відбувається і за рахунок м’яза натягувача м’якого піднебіння. Ширина, глибина та висота мезофарингсу збільшується з віком дитини та вказує на залежність більшою мірою від екстравелярної частини м’язів підіймача та натягувача м’якого піднебіння, а також від об’єму лімфоїдної тканини носоглотки. Відстань до задньої стінки глотки залежить від довжини м’якого піднебіння та вираження аденоїдних вегетацій. Для ефективного результату проведення операцій з приводу незрощення м’якого піднебіння необхідне подовження останнього та зменшення ширини та глибини мезофарингсу. Для цього необхідно провести міопластику до рівня вплетення м’язів у м’яке піднебіння та перемістити в правильне положення. А у разі вираженого недорозвитку незрощених фрагментів провести зменшення глибини мезофарингсу шляхом ретротраспозиції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Kopanytsia, O. M., та O. P. Mialiuk. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ БІЛИХ ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ДОЗ КАРАГІНАНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (14 листопада 2019): 25–29. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10514.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Вивчити структурну організацію стінки тонкої кишки, міокарда і печінки експериментальних тварин при застосуванні різних концентрацій κ-карагінану. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 36 статевозрілих білих нелінійних щурах-самцях. Тваринам експериментальних груп забезпечили вільний доступ до 0,5 і 1,0 % розчину карагінану в питній воді протягом 1 місяця. Результати й обговорення. Результати гістологічного дослідження стінки тонкої кишки експерементальних тварин, які отримували 0,5 % розчин карагінану, продемонстрували картину помірно виражених дистрофічних змін епітелію слизової оболонки та ознаки запального процесу (лімфоцитарно-макрофагальна інтоксикація, деформація ворсинок тонкої кишки, відсутність базальної мембрани на деяких ділянках). На світлооптичному рівні мікроскопії патологічні зміни у печінці були мінімальними; будова серцевого м’яза у більшості щурів не відрізнялася від інтактних тварин. При мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів білих щурів, які отримували 1 % розчин карагінану, в епітелії слизової оболонки тонкої кишки відмічали ознаки дистрофії: вакуолізацію епітеліоцитів, зміну тинкторіальних властивостей їх цитоплазми, місцями відсутність війчастої облямівки. У печінці балкова структура органа зберігалася. Спостерігали помірно виражений стромальний набряк. Подекуди мали місце помірно виражені альтеративні зміни гепатоцитів, що проявлялися розвитком дрібнокраплинної жирової дистрофії. Зміни серцевого м’яза в експерементальних тварин були виражені помірно. В деяких полях зору поперечна посмугованість кардіоміоцитів визначалася нечітко. Простежували помірно виражений набряк, місцями повнокров’я судин та наявність поодиноких еритроцитів у перивазальних ділянках. Також подекуди були незначні скупчення лімфоцитів. Висновки. Морфологічні дослідження показали, що введення щурам 0,5 % розчину карагінану зумовлює запальні зміни у тонкій кишці, проте не призводить до значних структурних змін у печінці й серці. Ушкодження епітеліоцитів та їх дистрофія, дезорганізація сполучнотканинних елементів підслизового шару тонкої кишки при застосуванні 1 % карагінану супроводжується морфологічними змінами у печінці й серці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Ugnivenko, А. M., N. V. Kos, T. A. Antoniuk, O. M. Zhukorskiy, and O. P. Kruk. "MARBLING OF CATTLE M. LONGISSIMUS DORSI." Animal Science and Food Technology 11, no. 3 (December 2020): 77–84. http://dx.doi.org/10.31548/animal2020.03.092.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження спрямоване на встановлення відмінностей у мармуровості яловичини залежно від віку молодняку та особливостей його росту. Його проводили на бугайцях української чорно-рябої молочної породи у ФГ “Журавушка”, Броварського району, Київської області. Худобу вирощували і відгодовували за технологією виробництва яловичини у молочному скотарстві. Забій її провели у забійному цеху с. Калинівка. Оцінювання мармуровості m. longissimus dorsi здійснили за 12-бальною шкалою згідно з методикою JMGA (2000). Встановлено, що мармуровість найдовшого м’яза спини збільшується на 45,8 % за підвищення віку забою від 20 до 22 місяців. Кореляція між мармуровістю і товщиною підшкірного жиру у віці 22 місяці становить 0,68. У тварин за різної фактичної живої маси перед забоєм мармуровість m. longissimus dorsi коливається від 2,7 до 4,0 бала. Вона має тенденцію до збільшення на 42,9 *% за підвищення живої маси перед забоєм від 350-400 до 500 кг і більше. Найвищий її показник є за живої маси перед забоєм понад 500 кг. Мармуровість “м’язового вічка” за підвищення середньодобових приростів від народження до забою від 500 г до 651-700 г має тенденцію до зростання на 24,1%. Кращою мармуровістю характеризується м’яз бугайців за середньодобових приростів від 651 до 700 г. На підставі проведених досліджень можна констатувати, що мармуровість яловичини залежить від віку забою тварин та особливостей їх росту. В Україні слід дослідити вплив на її мармуровість статі, породи, генотипу та рівня годівлі з метою розроблення і адаптування вітчизняних стандартів до світових на реалізовану велику рогату худобу за якістю яловичини, у т.ч. її мармуровістю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Андрєєва, Діана Миколаївна. "ВПЛИВ ІМУННОЇ КАСТРАЦІЇ СВИНОК ТА ЇХ ПЕРЕДЗАБІЙНОЇ ЖИВОЇ МАСИ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ М’ЯСА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (46) (12 жовтня 2021): 37–45. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.3.6.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті порівняно фізико-хімічні показники та хімічний склад найдовшого м’язу спини (m. longissimus dorsi) в іму-нокастрованих та некастрованих свинок отриманих від помісних свиноматок ірландського ландраса та ірландського йоркшира і кнурів синтетичної лінії Maxgrо за їх забою в 110 кг та 130 кг. Встановлено, що за фізико-хімічними показни-ками м’яса імунокастрованих та некастрованих свинок обох досліджуваних вагових категорій суттєвих розбіжностей не було. Проте спостерігалась тенденція до збільшення у м’ясі імунокастрованих тварин відсотку вільної вологи через 48 годин та на 6-ту добу після забою, вологоутримуючої здатності, вмісту зв’язаної вологи у % до загальної вологи та мармуровості порівняно зі своїми некастрованими аналогами. Водночас за показниками колірності та електропровідно-сті через 48 годин та на 6-ту добу після забою мали перевагу над своїми аналогами некастровані свинки живою перед-забійною масою 110 кг, тоді як, у тварин за вагової категорії 130 кг спостерігалась зворотна тенденція за досліджува-ними показниками. З аналізу показнику активної кислотності найдовшого м’язу спини встановлено що дозрівання м’язової тканини імунокастрованих свинок за обох вагових категорій було дещо повільнішим в порівнянні з некастрова-ними свинками. З підвищенням передзабійної живої маси з 110 до 130 кг м’ясо, як імунокастрованих так і некастрованих свинок набуває кислішої реакції. За хімічним складом найдовшого м’язу спини значних відмінностей між імунокастровани-ми та некастрованими тваринами за різної їх передзабійної живої маси не встановлено, та всі досліджувані показники знаходились в межах норми для м’яса категорії NORM. За показникам масової частки вологи та золи спостерігалась тенденція до збільшення їх у м’ясі імунокастрованих свинок з передзабійною живою масою 110 кг на 0,15% та на 0,02%, а з передзабійною живою масою 130 кг відповідно на 0,20% та на 0,01% порівняно зі своїми некастрованими аналогами. Встановлено більшу масову частку білку була у м’ясі некастованих свинок за передзабійної живої маси як 110 так 130 кг відповідно на 0,21% та 0,18% порівняно з імунокастрованими тваринами таких же самих вагових категорій. Масова частка жиру у м’язовій тканині імунокастрованих свинок за живої маси 110 кг була більша на 0,04% в порівнянні з м’ясом їх некастрованих аналогів. Водночас за вагової категорії 130 кг у найдовшому м’язі спини імунокастрованих свинок масо-ва частка жиру виявилось меншою на 0,03% порівняно з некастрованими тваринами аналогічної вагової категорії. За результатами двофакторного дисперсійного аналізу дія фактору передзабійної живої маси тварин, типу кастрації та їх взаємодія не мала статистично вірогідного впливу на більшість досліджуваних фізико-хімічних показників які у більшості випадків залежали від неврахованих факторів. Отримані результати досліджень засвідчили, що застосування імунної кастрації для свинок не має негативного впливу на якісні показники м’яса свинок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Kuras, L. D., та A. M. Erstenyuk. "ПОКАЗНИКИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБМІНУ В СЕРЦЕВІЙ ТКАНИНІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ЗА УМОВ ВПЛИВУ КАДМІЙ ХЛОРИДУ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (12 квітня 2019): 25–31. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9900.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Катіони кадмію можуть надходити в організм людини і тварин з їжею, питною водою й атмосферним повітрям. Їх дія полягає у пригніченні функціонального стану мітохондрій, що призводить до виснаження енергетичних ресурсів та порушення ряду життєво важливих процесів. Кадмій, проникаючи в клітини, взаємодіє з меркаптогрупами, пригнічує ензимні системи енергозабезпечення шляхом заміщення двовалентних металів, які входять до складу ензимів. Мета дослідження – з’ясувати стан енергетичного обміну в серцевому м’язі експериментальних тварин (щурів) за умов впливу кадмій хлориду. Методи дослідження. Інтоксикацію здійснювали шляхом внутрім’язового введення кадмій хлориду в дозі 1/10 LD50 протягом 10-ти днів. Тварин було поділено на 2 групи: 1-ша – інтактні; 2-га – експериментальні, яким вводили кадмій хлорид. Забір матеріалу проводили після декапітації під тіопенталовим наркозом на 1-шу, 14-ту, 28-му доби після завершення введення токсиканту. Показники енергетичного обміну визначали таким чином: активність АТФ-ази, лактатдегідрогенази – ензиматичним методом; концентрацію глюкози – глюкооксидазним методом; рівень піровиноградної, молочної, аденозинтрифосфорної (АТФ) кислот – спектрофотометрично; вміст макро- та мікроелементів (Cd, Zn, Cu, Mg) – за допомогою атомно-абсорбційного спектрофотометра. Результати й обговорення. Отримані результати свідчать про посилене використання глюкози серцевим м’язом за анаеробним шляхом, оскільки спостерігали підвищення концентрації молочної кислоти. Це підтвердило літературні дані про розвиток гіпоксії за умов дії іонів кадмію. Водночас відмічено зниження рівня аденозинтрифосфорної кислоти, а також активності АТФ-ази у тканині серця. Встановлено збільшення вмісту магнію (активатора АТФ-ази) та цинку (активатора лактатдегідрогенази) в серці експериментальних тварин. Висновок. Результати проведених досліджень вказують на порушення енергетичного забезпечення тканин серцевого м’яза за умов кадмієвої інтоксикації, що підтверджується активацією анаеробного окиснення глюкози, зниженням її рівня та вмісту аденозинтрифосфорної кислоти в міокарді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Тончева, К. Д., Д. М. Король, М. Д. Тончев, Р. В. Козак та І. В. Запорожченко. "ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ РОБОТИ ЖУВАЛЬНИХ М’ЯЗІВ ТА КОЛОВОГО М’ЯЗА РОТА У ПАЦІЄНТІВ З ІНСУЛЬТОМ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)". Medical and Ecological Problems 24, № 1-2 (29 квітня 2020): 44–48. http://dx.doi.org/10.31718/mep.2020.24.1-2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті автори звертають увагу на необхідність відновлення жувальної функції у пацієнтів з такою общесоматической патологією як інсульт для повноцінної реабілітації. Метою даного дослідження була діагностика порушень роботи жувальної і мімічної мускулатури у пацієнтів з ускладненим перебігом гострого порушення мозкового кровообігу по гемітіпу для подальшої розробки та проведення відповідного комплексного лікування. Автори на прикладі трьох пацієнтів з різним розташуванням вогнища патології вибрали метод функціональної ЕМГ як один з найбільш інформативних, оскільки він застосовується з метою визначення фаз м'язової активності циклу руху, дослідження амплітуди і тривалості дії, а також дає можливість для пацієнта отримати зворотній зв'язок про правильність реалізації стереотипу руху. Інформація, отримана при проведенні ЕМГ дозволяє зробити вибір правильної реабілітаційної стратегії. Дані електроміографічних досліджень біоелектричної активності м'язів пацієнтів з геміпарезом/геміплегією внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу є інформативними і відображають зміну рухової функції жувальних і мімічних м'язів даної категорії хворих. Дана робота показала, що в залежності від локалізації ураження головного мозку має місце гіпертонус при ураженні центральних частин і гіпотонус при ураженні периферичних частин мезга, що в свою чергу вимагає різної тактики в реабілітаційному процесі пацієнтів перенесли інсульт.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Почерняєв, К. Ф., В. М. Балацький та І. К. Лядський. "ЗВ'ЯЗОК G.143C>T ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА CTSL ІЗ ВІДГОДІВЕЛЬНИМИ І М’ЯСНИМИ ЯКОСТЯМИ СВИНЕЙ ВЕЛИКОЇ БІЛОЇ ПОРОДИ УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2014): 88–90. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.02.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Викладені результати досліджень зв’язку гена ctslіз відгодівельними і м’ясними якостями свиней вели-кої білої породи України. Проаналізовано особливостіалелофонду гена ctsl у різних популяціях свиней ВБпороди; проведено аналіз частот і розповсюдженнярізних генотипів; вивчено зв'язок g.143C>T полімор-фізму цього гена з товщиною відкладення сала посередині спини та в ділянці 6–7-го ребер, а також ізсередньодобовими приростами,товщиною найдовшо-го м’яза спини й виходом м’яса. Визначено силу впли-ву g.143C>T поліморфізму гена ctsl на ці ознаки.Встановлено достовірні відмінності (P<0,05) за де-якими з вищезгаданих ознак у свиней із різними гено-типами гена ctsl. На підставі проведених дослідженьзроблені висновки та подані пропозиції виробництву. The results of researches of the association of gene ctsl with the formation of fattening and meat qualities in pigs of the Large White breed of Ukraine are given. It has been analysed the features of gene ctsl alelofund in different populations of pigs of LW breed, it was carried out the analysis of frequencies and distribution of different genotypes. The association g.143C>T polymorphism of this gene with thick deposits of fat in the middle of the back and in area of 6-7 ribs, as well as average daily gains , thickness of the longest muscles and meat yield was studied. It has been determined the impact force g.143C>T polymorphism of gene ctsl on these traits. It was found out significant differences (P <0.05) for some of the above traits in pigs with different genotypes of gene ctsl. On the basis of the researches it was made conclusions and advanced proposals to producers.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Побережец, Юлия, Роман Чудак, Валентина Добронецька та Оксана Вознюк. "КАЧЕСТВО МЯСА ПЕРЕПЕЛОВ ЗА ДЕЙСТВИЯ ФИТОБИОТИКИ". Modern engineering and innovative technologies, № 06-02 (29 грудня 2018): 4–10. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2018-06-02-002.

Повний текст джерела

Анотація:

Встановлено, що використання у годівлі перепелів сухого екстракту ехінацеї блідої сприяє більшому накопиченню протеїну та зменшенню відкладання жиру в грудних м’язах. Метою досліджень було вивчити фізико-хімічні показники м’яса перепелів м’ясної породи «Ф

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Hlyniana, Oksana, та Daryna Danko. "Комплексний підхід до фізичної терапії осіб з вертеброгенними тораколгіями". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(56) (31 грудня 2021): 37–42. http://dx.doi.org/10.29038/10.29038/2220-7481-2021-04-37-42.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Вертеброгенні тораколгії як патології вражають 25,4 особи дорослого віку зі 100 опитаних та характеризуються болями в спині, обмеженнями функцій у шийному та грудному відділах хребта, погір- шенням якості життя. Питанням фізичної терапії займалося багато вітчизняних і закордонних авторів, однак у їхніх програмах відсутні комплексний підхід та сучасні засоби, які можуть значно підвищити ефективність відновлювального періоду й знизити повторні рецидиви. Мета дослідження – розробити комплексну програму фізичної терапії для осіб із вертеброгенними тораколгіями та оцінити її ефективність. Матеріал і методи. Дослідження проводили на базі клініки вертебрології й нейроортопедії «Vertebra» з квітня по жовтень 2021 р. У дослідженні брали участь 10 осіб із діагнозом вертегрогенна тораколгія, який був поставлений лікарем- невропатологом. Вік респондентів – 41+ 3,2(x ±S). Під час роботи використано такі методи, як аналіз науково- методичної літератури, синтез та її узагальнення, опитування, огляд, пальпація, візуально-аналогова шкала болю (VAS), мануально-м’язове тестування, оцінка плечового індексу й оцінка якості життя за опитувальником MOS SF-36. Результати роботи. Проведено аналіз науково-методичної літератури з питання фізичної терапії осіб із вертеброгенними тораколгіями та виявлено відсутність сучасних підходів у їх побудові. Створено комплексну програму фізичної терапії для осіб із вертеброгенними торакалгіями в підгострому періоді, яка розрахована на 30 днів і включала три рухові режими: щадний, щадно-тренувальний та тренувальний. Методами й засобами фізичної терапії були кінезіотерапія, лікувальний масаж, преформовані фізичні чинники, міофасциальний реліз, концепція Малліган, кінезіотейпування, багатофункціональний тренажер С. М. Бубновського й петлів TRX. Унаслідок проведеної програми показники больових відчуттів у стані спокою при активних рухах та під час пальпації значно покращилися в основній групі (ОГ) порівняно з контрольною (КГ). Під час обстеження пацієнтів із вертеброгенною тораколгією нами виявлено перенапругу трапецієподібного м’яза, яка в динаміці із 65,3 % знизилася до 29 % у пацієнтів ОГ, значення в представників КГ теж покращилося з 65,8 % до 48 %, однак показник був трошки гірший у КГ, порівняно з ОГ (p<0,05); показник ромбоподібного м’яза з 31 % знизився до 18,2 % в ОГ, у хворих КГ – із 31,7 % до 20,8 %. Висновки. За результатами дослідження доведено ефективність програми фізичної терапії для осіб із вертеброгенними тораколгіями в ОГ, порівняно з КГ, яка займалася за програмою лікувального закладу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Stanishevska, T. I., and V. I. Sobolev. "Thyroid control of the excitability of skeletal muscle of white rats (in situ stady)." Studia Biologica 6, no. 3 (2012): 85–96. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0603.221.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Danylovych, Yu V., H. V. Danylovych, and S. O. Kosterin. "ROLE OF POTASSIUM IONS IN NITRIC OXIDE BIOSYNTHESIS BY SMOOTH MUSCLE MITOCHONDRIA." Fiziolohichnyĭ zhurnal 67, no. 1 (January 28, 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.15407/fz67.01.016.

Повний текст джерела

Анотація:

The NO-synthase activity (mtNOS) in mitochondria of uterine smooth muscle was studied. The mitochondrial localization of NO synthesis in myocytes was proved using laser confocal microscopy method and specific fluorescent probes MitoTracker Orange (specific to mitochondria) and DAFFM (NO-sensitive fluorescent probe). It was demonstrated using flow cytometry that nitric oxide biosynthesis in isolated mytochondria decreased in the presence of a constitutive NOsynthase blocker 2-aminopyridine (100 μmol per l, 50% inhibition) and monoclonal antibodies (2.5 μg anti-Let m1 per 50 μg protein) against the H+-Ca2+-exchanger (Letm1 protein), but was’t sensitive to the mitochondrial permeability transition pore inhibitor cyclosporin A (5 μmol per l). A decrease of potassium ions concentration in the incubation medium and the presence of various types of potassium channel inhibitors significantly inhibited the NO-synthase reaction. We have concluded that potassium permeability of the inner mitochondrial membrane plays important role in the regulation of mtNOS activity.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Dekhtyar, Yu М., F. І. Коstev, О. І. Yatsyna, R. V. Savchuk та К. А. Zalyva. "Особливості уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих за ідіопатичного гіперактивного сечового міхура". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 71–73. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.71.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Гіперактивність сечового міхура (ГАСМ) - тяжкий розлад сечовипускання, що виявляють майже у 17% населення віком старше 40 років, з них 56% - жінок, 44% - чоловіків. Мета. Визначення частоти і клінічного значення окремих уродинамічних симптомів, що виявляють за результатами комплексного обстеження хворих за ідіопатичної ГАСМ (ІГАСМ). Матеріали і методи. Комбіноване уродинамічне дослідження проведене у 137 хворих за ІГАСМ (105 жінок, 32 чоловіків). Результати. Імперативний характер сечовипускання у хворих за ІГАСМ зумовлює зменшення максимальної цистометричної місткості - у 75,9% хворих, зниження порогу чутливості сечового міхура (СМ) у 70,8%, гіперактивності м’яза – випорожнювача СМ (МВСМ) у 35,8%, комплаєнтності - у 43,1%, нестабільності сечівника - у 24,8%. Висновки. Зменшення здатності СМ до накопичення й утримання сечі за нормального або низького внутрішньоміхурового тиску та часте поєднання нестабільності СМ з ознаками обструкції сечовипускання є основними особливостями порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів (НСШ) у хворих за ІГАСМ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Bogutska, K. I., and Yu I. Prylutskyy. "Influence of zinc ions on myosin ATPase activity and superprecipitation reaction of actomyosin of cardiac muscle." Biopolymers and Cell 27, no. 6 (November 20, 2011): 446–52. http://dx.doi.org/10.7124/bc.000116.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Korzik, Olha, Olena Kurichyk та Alevtuna Morenko. "Електроміографічна активність поверхневих м’язів пальців кисті під час мануальної моторики в чоловіків із різними характеристиками α-частоти". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(356) (3 липня 2018): 182–88. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-182-188.

Повний текст джерела

Анотація:

Обстежено 124 чоловіки віком 19−21 рік, яких розділено на дві групи – із високими та низькими значеннями індивідуальної модальної альфа-частоти (ІαЧ) ЕЕГ, визначеної індивідуально в стані спокою. Електроміограми м’яза-згинача (m. flexor digitorum superficialis) та розгинача (m. extensor digitorum) пальців кисті чоловіків реєстрували в стані спокою й під час стискання та розтискання пальців кисті правої й лівої рук у відповідь на ритмічні слухові сигнали. Функціональний стан м’язів у спокої оцінювали за середніми амплітудою та частотою фонових осциляцій ЕМГ, стан цих м’язів під час мануальних рухів – за логарифмічними коефіцієнтами змін середніх амплітуди й частоти ЕМГ. У чоловіків із високою ІαЧ у стані спокою встановлено більш значущі латеральні та реципрокні відмінності параметрів електроміограми флексорів й екстензорів пальців кисті руки, порівняно з обстежуваними з низькою індивідуальною α-частотою. У чоловіків із високою α-частотою під час мануальних рухів відзначено меншу скорочувальну активність поверхневих м’язів пальців кисті, особливо згиначів. Для чоловіків із низькою α-частотою притаманні менш специфічні й диференційовані процеси активації поверхневих м’язів пальців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Kopchak, V. M., L. O. Pererva, I. V. Khomiak, O. V. Duvalko, H. H. Shevkolenko, N. G. Davydenko та K. V. Kopchak. "Саркопенія як фактор прогнозування розвитку післяопераційних ускладнень у хворих з аденокарциномою підшлункової залози". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 10 (29 жовтня 2018): 17–20. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначення впливу саркопенії на виникнення ускладнень після резекційних оперативних втручань на підшлунковій залозі (ПЗ) з приводу її злоякісних пухлин. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 87 пацієнтів, яким були виконані радикальні оперативні втручання. За допомогою передопераційної комп’ютерної томографії (КТ) розраховували в одиницях Хаунсфільда (од. Х.) середнє значення щільності (Hounsfield Unit Average Calculation - HUAC) та сумарний індекс (Total Psoas Index - TPI) великого поперекового м’яза на рівні ІІІ поперекового хребця. Результати. У 35 (40,2%) пацієнтів виявили саркопенію, застосовуючи показник HUAC. Післяопераційні ускладнення виникли у 21 (60%) хворого з саркопенією, померли 2 (5,7%) хворих. Післяопераційні ускладнення виникли у 16 (30,8%) хворих без саркопенії, помер 1 (1,9%) хворий. Застосовуючи показник TPI, саркопенію діагностували у 38 (43,7%) хворих, із них ускладнення виникли у 21 (55,3%), померли 2 (5,3%). Ускладнення виникли у 16 (32,6%) хворих без саркопенії, помер 1 (2,0%) хворий. Висновки. Саркопенія достовірно впливає на частоту післяопераційних ускладнень, її виявлення може бути використано для покращення відбору пацієнтів перед виконанням резекції ПЗ з приводу її злоякісних новоутворень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Зазірний, І. М., І. П. Семенів та Є. А. Сім’ячко. "ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЇ ОБЕРТАЮЧОЇ МАНЖЕТИ ПЛЕЧА". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, № 3-4 (23 липня 2020): 91–97. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Хронічна нестабільність плечового суглоба при часткових ушкодженнях сухожилків коротких ротаторів плеча є найчастішою і в той же час найбільш неоднозначною з точки зору лікування. Для неї характерний значний поліморфізм клінічних проявів, що пояснюється різноманітністю природи, механізму та морфології виникнення даного виду патології. У статті наведено аналіз вітчизняної і світової літератури з проблеми природи виникнення і лікування імпінджемент-синдрому за період із 30-х років минулого століття до теперішнього часу. Показано, що є значний відсоток пацієнтів із незадовільними віддаленими наслідками лікування. Зроблено висновок про те, що використовуваний авторами обсяг операцій дозволяєзбільшити субакроміальний простір, звільнити дзьобоподібно-акроміальний проміжок і, тим самим, ліквідувати або знизити больовий синдром за рахунок усунення вклинювання патологічно зміненого сухожилля. Однак недоліком описаних методик лікування часткових ушкоджень манжети є неможливість відновлення активного відведення плеча через неусунення збільшеної довжини сухожилля надостьового м’яза. Це обумовлено тим, що діагностика подібних станів найбільш важка й остаточний діагноз може бути встановлений магнітно-резонансним або сонографічним дослідженням за наявності достатнього досвіду оперативного лікування даного контингенту хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Venher, I. K., N. I. Herasymiuk, S. Ya Kostiv, A. R. Vayda та I. I. Loyko. "Хірургічне лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (25 березня 2019): 10–14. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9904.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень. Матеріали і методи. Оперативні втручання виконано 47 пацієнтам із поєднаним ураженням екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового артеріального русла в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень. При поєднаному оклюзійно-стенотичному ураженні екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень відновні операційні втручання необхідно здійснювати одномоментно: перший етап – реваскуляризація естракраніальних артерій, другий – операційне втручання на аорто/клубово-стегновому судинному руслі. Результати досліджень та їх обговорення. При одномоментній реваскуляризації обох гемодинамічно значимих артеріальних сегментів вдається запобігти розвитку таких ускладнень, як прогресування ішемічних розладів мозкового кровотоку, поглиблення ішемії нижніх кінцівок, вираженої ниркової недостатності та деяких інших грізних реперфузійних ускладнень. Поряд із наведеним, на інтраопераційному етапі та у ранньому післяопераційному періоді діагностували один прояв транзиторної ішемічної атаки (розширене втручання на екстракраніальних судинах), 3 випадки порушення ритму і провідності серцевого м’яза та 2 прояви минущої ниркової недостатності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Sidelkovskiy, A. L. "Ураження нервової системи в пацієнта із синдромом Еді (клінічний випадок)". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, № 7 (27 січня 2022): 36–38. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.7.2021.245563.

Повний текст джерела

Анотація:

Синдром Еді (Adie-Holmes), або синдром тонічної зіниці, — стан, що характеризується тріадою основних симптомів: одностороннім тонічним розширенням зіниці, парезом акомодації з відсутністю або значним зменшенням реакції зіниці на світло і зниженням сухожильних рефлексів. В основі захворювання лежить порушення функції парасимпатичної нервової системи. Синдром виникає внаслідок ураження циліарного ганглія, що забезпечує парасимпатичну іннервацію м’яза зіниці (m. sphincter pupillae), рогівки й оболонки очного яблука. Нерідко стан супроводжується порушенням функції спінальних гангліїв і, як наслідок, вегетативною дисфункцією у вигляді розладу потовиділення, зазвичай на одній стороні тіла, рідше — розладом серцевого ритму, лабільністю артеріального тиску. Частий супутник синдрому Еді — відсутність або зниження колінних рефлексів, рідше — ахіллових. Етіологія захворювання остаточно не з’ясована, не виключений бактеріальний або вірусний чинник. Діагностика синдрому Еді переважно заснована на клінічному зіставленні симптомів захворювання, а також на ретельному й всебічному огляді нейроофтальмолога з обов’язковим проведенням тестування зіничних реакцій за допомогою низьких доз пілокарпіну (характерне звуження зіниці). Незважаючи на позитивний прогноз щодо життя хворого і його працездатності, стан належить до групи складнокурабельних, а лікування зводиться до симптоматичної корекції зору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Тyazhelov, А. А., М. Yu Karpinsky, D. A. Yurchenko, O. D. Karpinska та L. E. Goncharova. "Математичне моделювання як інструмент дослідження функції м’язів тазового пояса при диспластичному коксартрозі". TRAUMA 23, № 1 (16 травня 2022): 4–11. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.876.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Диспластичний коксартроз у дорослих пацієнтів характеризується зміною геометричних параметрів, проксимального відділу стегнової кістки, вертлюжної западини та їх співвідношень. При зміненні геометричних параметрів кульшового суглоба змінюються кути прикріплення м’язів та плечі їх сил, що обумовлює особливості роботи м’язів тазового пояса. Мета роботи — обґрунтування та побудова математичної моделі роботи м’язів тазового пояса при диспластичному коксартрозі. Матеріали та методи. В основу будови моделі роботи м’язів тазового пояса при диспластичному коксартрозі було покладено базову фізичну модель таза та нижньої кінцівки. Зміну параметрів кульшового суглоба виконували згідно з даними проведеної раніше рентгенометрії 49 кульшових суглобів дорослих пацієнтів із диспластичним кокс-артрозом. Для кожного з м’язів було визначено параметри його роботи та його внесок у збереження горизонтальної рівноваги таза, складено рівняння рівноваги моментів сил м’язів тазового пояса та проаналізовано роботу всіх м’язів тазового пояса, зазначених у моделі. Результати. Кожен із м’язів, що забезпечують горизонтальну рівновагу таза, у нормі (при вазі пацієнта 80 кг) розвиває силу, що становить близько половини своєї максимально можливої сили, тобто всі м’язи працюють як мінімум із дворазовим запасом міцності. Збільшення ваги пацієнта на 20–25 % (до 100 кг і більше) помітно погіршує ефективність роботи м’язів. Вони змушені задіяти понад 70–80 % своєї абсолютної сили, що різко знижує їх витривалість та ефективність роботи. При легкому ступені дисплазії (1-й тип за Crowe) кожен з аналізованих м’язів розвиває силу, лише на третину менше її абсолютних значень. Збільшення ваги пацієнта на 20 % вимагає від кожного з м’язів майже максимальних зусиль. А подальше збільшення ваги потребує сили, що перевищує можливості м’яза. При тяжкому ступені дисплазії кульшового суглоба (3-й тип за Crowe) м’язи не в змозі впоратися з роботою зі збереження горизонтальної рівноваги таза. Пацієнти змушені будуть користуватися додатковою опорою або застосовувати пристосувальні механізми для полегшення пересування. Висновки. Розроблена нами математична модель роботи м’язів тазового пояса при дисплазії кульшового суглоба відображає клінічні прояви диспластичного коксартрозу та дозволяє вивчати особливості роботи м’язів тазового пояса до та після ендопротезування диспластичного кульшового суглоба. Зміна геометричних параметрів кульшового суглоба призводить до порушення функції м’язів тазового пояса та зменшує ефективність роботи абдукційного механізму. Найбільш значущий негативний вплив на роботу м’язів тазового пояса мають геометричні зміни кульшового суглоба, які збільшують момент сили гравітації та зменшують момент сили м’язів-абдук-торів. Корекція зазначених параметрів при ендопротезуванні кульшового суглоба покращує біомеханічні умови роботи м’язів тазового пояса і підвищує ефективність абдукційного механізму. Отримані результати показали, яким чином диспластичні зміни кульшового суглоба негативно впливають на роботу м’язів тазового пояса, довели, що найважливішими факторами ефективної роботи абдукційного механізму є сила м’язів та вага пацієнта. І саме ці фактори мають критичний вплив на роботу м’язів тазового пояса щодо збереження горизонтальної рівноваги таза.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Цзао, Іньінь, О. Б. Кисельов та Чанчжун Лю. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВ ЕКСТРАКТУ ASTRAGALUS ТА ЕКСТРАКТУ GLYCYRRHIZA НА ПРОДУКТИВНІСТЬ БРОЙЛЕРІВ, РІВЕНЬ МЕТАБОЛІЗМУ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН ТА ЯКІСТЬ М’ЯСА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (46) (12 жовтня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.3.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою наших досліджень було вивчити вплив екстракту astragalus та екстракту glycyrrhiza на продуктивність бройлерів, швидкість метаболізму поживних речовин, індекс внутрішніх органів та якість м’яса. Експеримент був прове-дений в Юньнаньській академії тваринництва, для визначення якості м’яса використовували лабораторії науково-технічного інституту у місті Хенань. Всього в експерименті було використано 360 здорових 1-денних курчат-бройлерів, які були випадковим чином поділені на три групи, кожна з яких мала 6 повторів, і кожна по 20 курчат у групі. Дослідження показало, що додавання полісахаридів astragalus до раціону птиці може значно збільшити ADFI (середньодобове спожи-вання корму) та покращити FCR (коефіцієнт конверсії корму) (P <0,05). Швидкість метаболізму поживних речовин є важливим показником для вимірювання травлення та засвоєння поживних речовин тваринами. Його рівень безпосередньо впливає на показники росту тварин, а також відображає харчову цінність раціону. Це дослідження показало, що додаван-ня до раціону екстракту astragalus та екстракту glycyrrhiza збільшує швидкість метаболізму сирого білку (Р <0,05), але має низку ефективність на швидкість метаболізму енергії, сирого жиру, кальцію та фосфору. Відносна вага таких орга-нів як тимус, селезінки та показник бурсального індексу може певною мірою відображати загальну імунну функцію органі-зму. Вважається, що великий індекс імунних органів вказує на те, що імунні органи добре розвинені, а імунітет організму високий. Дослідження показало, що додавання 0,2% або 0,3% екстракту astragalus значно збільшило індекс тимусу та індекс бурси бройлерів (Р <0,05), а індекс селезінки мав тенденцію до зростання. Показник РН м’язів, сила заклякання та вологоутримуюча здатність є показниками для оцінки фізичних та хімічних властивостей якості м’яса. Це дослідження показало, що додавання до раціону екстракту astragalus та екстракту glycyrrhiza суттєво впливає на показник рН курки. У порівнянні з групою антибіотиків показник рН значно збільшився (Р <0,05), при цьому рН комбінованої групи значно знизився (Р <0,05), для інших показників відмінностей не було (Р> 0,05). Вміст жирних кислот у м’язах є показником для оцінки харчової цінності якості м’яса. Жирна кислота є важливою хімічною речовиною, що входить до складу жиру, а також є важливим фактором, що впливає на смак м’яса. Це дослідження показало, що додавання до раціону екстракту astragalus та екстракту glycyrrhiza збільшувало вміст SFA, USFA, MUFA, PUFA та EFA у м’язах, що свідчить про те, що додавання екстракту astragalus та glycyrrhiza за цих умови досліджень суттєво покращує показники свіжості м’яса, але при цьому не вплинули на смак м’яса. Таким чином, додавання до раціону 300 мг/кг екстракту astragalus та 150 мг/кг екстракту glycyrrhiza може покращити продуктивність та імунну функцію бройлерів та свіжість курячого м’яса, а також може використовуватися як замінник антибіотиків у птахівництві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Kolomiets, O. V., Yu V. Danylovych, G. V. Danylovych, and S. O. Kosterin. "Ca(2+) accumulation study in isolated smooth muscle mitochondria using Fluo-4 AM." Ukrainian Biochemical Journal 85, no. 4 (August 27, 2013): 30–39. http://dx.doi.org/10.15407/ubj85.04.030.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Kravets, O. V., A. V. Kopchak, O. V. Khlynin, O. V. Burtyn та V. G. Hurianov. "Ефективність застосування регіонарного модифікованого клаптя великого грудного м’яза та проти вільного променевого клаптя передпліччя для заміщення субтотальних дефектів язика в онкологічних хворих". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 2 (27 лютого 2019): 38–42. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.02.38.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Порівняти ефективність застосування регіонарного модифікованого клаптя великого грудного м’яза (РМКВГМ) та вільного променевого клаптя передпліччя (ВПКП) для пластичного заміщення субтотальних дефектів язика. Матеріали і методи. До дослідження включено 69 пацієнтів з раком язика III – IV стадій. Хворих розподілили на дві групи в залежності від виду реконструктивної методики. Основну групу склав 31 пацієнт, якому для усунення дефекту язика використали ВПКП, порівняльну – 38 хворих, яким для усунення дефектів язика використали РМКВГМ. Результати. Середня тривалість операції у пацієнтів основної групи становила (9,91 ± 0,21) год, у пацієнтів порівняльної групи – (6,03 ± 0,19) год (p < 0,001), середня тривалість стаціонарного лікування – відповідно (15,8 ± 1,3) та (14,5 ± 1,5) діб (p=0,002). Статистично значущих відмінностей за частотою виникнення ускладнень після пересадки клаптів (p=0,81), післяопераційних ускладнень (p=0,49), функціональним статусом (p > 0,05) та якістю життя (p > 0,05) між групами не виявлено. Висновки. У разі застосування РМКВГМ для заміщення субтотальних дефектів язика у порівнянні із застосуванням ВПКП достовірно скорочується тривалість оперативного втручання та стаціонарного лікування, а показники функціональної реабілітації і якості життя хворих порівнянні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Stapay, P., N. Paraniak, V. Tkachuk, and N. Stakhiv. "The content and composition of lipids of the longest back muscle in young sheep of different age under conditions of intensive fattening." Animal Biology 20, no. 2 (June 2018): 71–76. http://dx.doi.org/10.15407/animbiol20.02.071.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Stanishevs'ka, TI, and VI Soboliev. "Characterization of the latent periods of excitation and shortening of anterior tibial muscle of white rats depending on the blood level of triiodothyronine." Fiziolohichnyĭ zhurnal 58, no. 1 (February 20, 2012): 68–75. http://dx.doi.org/10.15407/fz58.01.068.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Стронський, І. Ю., М. Р. Сімонов та Ю. С. Стронський. "ЯКІСТЬ СВИНИНИ, ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ПЕРЕДЗАБІЙНОГО УТРИМАННЯ СВИНЕЙ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (55) (10 травня 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.4.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою даної роботи було вивчити взаємозв’язок між часом передзабійної витримки свиней і якістю отриманого м’яса. Матеріалом для досліджень була кров і м’ясо свиней промислового та домашнього походження. Було сформовано 12 груп забійних свиней з різними комбінаціями часу відлучення від корму та перебування на м’ясопереробному підприємстві до забою. Визначали вміст кортизолу та лактату в крові, рН та якість м’яса. Якість свинини залежить від величини та тривалості стресу, який відчувала тварина перед забоєм. Найвищий рівень кортизолу встановлено у плазмі крові свиней промислового вирощування та забою, які були відлученими від корму за 22-24 год до забою, а найнижчий у свиней, які вирощувалися та були забитими в умовах дрібних присадибних господарств. Найвищий рівень лактату встановлено в крові свиней, які були відлученими від корму за 6-8 та 10-12 год до забою, 1-1,5 з яких вони перебували на м’ясопереробному підприємстві. У м’ясі свиней з високим рівнем лактату в крові реєструвалося зрушення рН в кислу сторону з подальшим поступовим зниженням рівня під час дозрівання. Недивлячись на нижчі рівні лактату в крові свиней, після 22-24 год голодної витримки, рН м’яса було більш кислим, яке незначно знижувалося впродовж 12-годинного дозрівання. За таких умов значна кількість проб найдовшого м’язу спини були низької якості. Основною причиною негативного впливу є використання м’язових вуглеводів під дією тривалого стресу, заклякання м’язових волокон з незначним виходом ексудату та отримання в результаті сухого, твердого та темного м’яса. Не дивлячись на нижчий рівень стресових маркерів у свиней домашнього походження значна кількість проб м’яса теж були низької якості, що пов’язано з поганим знекровленням туш. Оптимальними умовами передзабійного утримання свиней є їх відлучення від корму за 10-12 год до забою, 3-4 з яких вони проведуть на м’ясопереробному підприємстві. За таких умов досягається найвища якість м’яса. Збільшення терміну голодної витримки, як і скорочення або ж продовження часу перебування тварин на м’ясопереробному підприємстві може негативно вплинути на якість отриманого м’яса через зростання впливу стресового чинника. За умови забою свиней у дрібних присадибних господарствах рекомендується проводити голодну передзабійну витримку протягом 10-12 год.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Кушта, А. О., та С. М. Шувалов. "ТОПОГРАФО-АНАТОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВАЖКОСТІ КОВТАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ВЕЛИЧИНИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ДЕФЕКТУ ТКАНИН ПОРОЖНИНИ РОТА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 116, № 3 (18 листопада 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-41-3.4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті деталізовано опис об’єму дефектів, де в основу оцінки післяопераційного дефекту покла- дені анатомо-фізіологічні дані груп м’язів та орга- нів, що відповідають етапам формування харчової грудки і ковтання. Так, анатомо-фізіологічні струк- тури систематизовані нами залежно від послідов- ності акту жування та ковтання. До м’язів, які при- ймають участь в акті відкушування, розжовування та жування, належать переднє черевце двочеревце- вого м’язу, щелепно-під’язиковий та жувальний, скро- невий, латеральний і медіальний криловидні м’язи, які іннервуються нижньощелепною гілкою трійчас- того нерву. М’язи, які беруть участь в підйомі кореня язика догори і вкорочують його, таким чином готу- ючи харчову грудку до проштовхування в гортано- глотку за межі глотково-надгортанної згортки – це заднє черевце двочеревцевого м’язу, шилопід’язиковий, під’язиково-язиковий. Іннервація здійснюється лице- вим нервом, який забезпечує повільне, регульоване ско- рочення м’язів. Третій нейром’язовий комплекс – це м’язи гортані та глотки. Тут відбувається мимовіль- ний етап ковтання, неконтрольоване проходження їжі в гортаноглотку і стравохід. Іннервація відбува- ється переважно язикоглотковим нервом. Мета роботи. Провести топографо-анатомічний аналіз механізму ковтання і розподіл нейром’язових комплексів рота та глотки, які беруть участь у формуванні харчової грудки та проковтуванні її, на три відділи, які пов’язані онтогенетично як похідні І, ІІ та ІІІ зябрових дуг. Про- вести оцінку важкості порушення ковтання в залеж- ності від виду і величини післяопераційного дефекту. Наукова новизна. Внаслідок клінічних спостережень на основі анатомічного розподілу та онтогенетич- ного походження був проведений аналіз порушення ковтання в післяопераційному періоді залежно від величини дефекту. Вперше розподілені на групи паці- єнти від об’єму видалених тканин та пов’язаних з ними порушень. Виявлені межі проведення опера- тивного втручання для збереження функції ковтання. Висновки: 1. Розподіл нервово-м’язового апарату роту та ротоглотки за функціями надзвичайно важливий при плануванні оперативних втручань і передбачення мож- ливих порушень формування харчової грудки і ковтання. 2. Межа нейром’язових комплексів між похідними ІІ та ІІІ зябрових дуг надзвичайно важлива для збере- ження функції ковтання. 3. Враховуючи особливості онтогенетичного похо- дження та іннервацію нейром’язових комплексів, осо- бливого значення набуває розробка провідникових бло- кад для знеболення тканин в післяопераційному періоді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Stanishevskaya, T. I., and I. P. Anosov. "THE INFLUENCE OF DIFFERENT THYROID STATUS ON ELECTROPHYSIOLOGICAL AND MYOGRAPHICAL PARAMETERS OF SKELETAL MUSCLES CONTRACTION IN WHITE RATS." Fiziolohichnyĭ zhurnal 62, no. 2 (March 24, 2016): 57–63. http://dx.doi.org/10.15407/fz62.02.057.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Danylovych, Н. V., Yu V. Danylovych, R. V. Rodik, V. I. Kalchenko та A. Ju Chunikhin. "CALIX[4]ARENES AS MODULATORS OF ENERGY-DEPENDENT CА2+- ACCUMULATION AND FUNCTIONING OF THE ELECTRON TRANSPORT CHAIN IN SMOOTH MUSCLE MITOCHONDRIA". Fiziolohichnyĭ zhurnal 62, № 5 (20 жовтня 2016): 27–36. http://dx.doi.org/10.15407/fz62.05.027.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Cherkashyna, Liudmyla, та Roman Cherkashyn. "Взаємозвʼязки силової підготовленості та морфо функціонального стану молоді". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 77–83. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-77-83.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення силової підготовленості молоді як засобу різнобічного оздоровчого впливу на організм молоді. Мета дослідження – визначити взаємозв’язки силової підготовленості та морфофункціонального стану молоді. Методи дослідження – теоретичні (аналіз психолого- педагогічної та спеціальної літератури, порівняння, систематизація інформації), емпіричні (антропометричні вимірювання, педагогічне тестування, медико-біологічні методи), статистичні. Із метою вивчення можливих функціональних взаємозв’язків між показниками розвитку сили й складниками фізичного стану проведено кореляційний аналіз. Результати роботи. Дані згинання й розгинання рук в упорі лежачи позитивно взаємопов’язані з окружністю грудної клітки (r = 0,34), плеча (0,47), передпліччя (0,37), зап’ястя (0,34) і від’ємно – із довжиною тіла (-0,32), товщиною шкірно-жирових складок трицепса (-0,36), над клубовою кісткою (-0,37), гомілкового м’яза (-0,43) Результати згинання й розгинання рук в упорі лежачи мають окремі зв’язки з іншими силовими показниками молоді. Зокрема, отримані результати пов’язані з даними вису на зігнутих руках (0,57), підтягування у висі (0,62), підйому в сід із положення лежачи за 1 хв (0,32), становою силою (0,34). Станова сила позитивно пов’язана з динамометрією (0,31), стрибком у довжину з місця (0,30), нахилом уперед із положення сидячи; вис на зігнутих руках – із підтягуванням (0,64). Динамометрія кисті пов’язана з масою тіла (0,35) та окружністю гомілки (0,36); стрибок у довжину з місця – із довжиною тіла (0,31). Висновки. Результати дослідження свідчать про наявність позитивних і негативних зв’язків між силовою підготовленістю, фізичним розвитком і функціональними можливостями молоді. Виявлені закономірності потрібно враховувати в процесі планування навчально-тренувальних занять із фізичного виховання в навчальних закладах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Петрачков, Олександр, та Олена Ярмак. "Використання засобів функціонального тренінгу у підвищенні показників фізичного стану юнаків". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 50–54. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.50-54.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Однією із актуальних проблем у практиці фізичного виховання студентської молоді на сьогодні стоїть питання пошуку та розробки оздоровчих технологій, які будуть сприяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я. Мета. Визначити вплив засобів функціонального тренінгу на фізичний стан юнаків 18–19 років у процесі фізичного виховання. Методи. Аналіз літературних джерел і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; педагогічне спостереження, педагогічне тестування фізичної підготовленості та педагогічний експеримент; методи антропометрії і функціональної діагностики; методи математичної статистики. Результати. В ході педагогічного експерименту було встановлено, що заняття із використанням засобів функціонального тренінгу мали позитивний комплексний вплив на роботу кардіо-респіраторної системи, рівень фізичної працездатності і підготовленості. Порівнюючи результати показників функціонального стану наприкінці педагогічного експерименту, виявили у юнаків вірогідні зміни (р < 0,05; р < 0,01) у показниках частоти серцевих скорочень у стані відносного спокою та пробах із затримкою дихання Штанге і Генчі. Середньогрупові значення індексу Руф’є та Робінсона теж зазнали позитивних вірогідних змін (p < 0,05; p < 0,01), що вказує на покращення функціональної здатності серцевого м’яза, резервних можливостей серцево-судинної та дихальної систем. Завдяки заняттям функціональним тренінгом переважна більшість юнаків змогли скласти тести і нормативи щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України на позитивні бали. Отримані результати педагогічного експерименту дають підстави стверджувати, що засоби функціонального тренінгу, які застосовували у процесі фізичного виховання, мали позитивний вплив на переважну більшість досліджуваних показників. Ключові слова: фізичний розвиток, кардіо-респіраторна система; фізична підготовленість, студентська молодь.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Кучерук, М. Д. "ОРГАНОЛЕПТИЧНА ТА ДЕГУСТАЦІЙНА ОЦІНКА М’ЯСА ОРГАНІЧНИХ ПІВНИКІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2019): 219–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.29.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі наведено оцінку якості м’яса півників, вирощених органічним способом та запропонова-но для використання в органічному птахівництві курей, які придатні для отримання як м’ясної, так іяєчної продукції. Використано для порівняння м’ясо традиційно вирощених курчат-бройлерів (тушкибули придбані в роздрібній мережі) та м’ясо органічно вирощених півників (із сертифікованої органі-чної ферми). Порівняно смакові якості грудних та стегнових м’язів, а також м’ясо-кісткового буль-йону. Пробопідготовка та дегустація здійснювалася за стандартною методикою. М’ясо органічнихпівників має високі смакові властивості. Встановлено значну перевагу за смаковими якостями білого(грудні м’язи) та червоного (стегнові) м’яса. Позитивні відмінності порівняно з м’ясом курчат-бройлерів стосуються смаку, аромату як самого м’яса, так і бульйону, водночас, воно має дещо щільнішу консистенцію, яка надає особливого смаку м’ясу. М’ясо-кістковий бульйон, отриманий зпроб органічних півників перевершує отриманий від варки проб курчат-бройлерів, маючи підвищеніорганолептичні якості. Отже, можливим і доцільним в органічному птахівництві є використанням’ясо-яєчної породи курей, оскільки курочки вирощуються для отримання яєць, а півників не утилі-зують у добовому віці, а утримують у належних умовах органічного господарства для отриманням’яса. Органічну курятину можна використовувати в дитячому та дієтичному харчуванні, оскількивідповідність умов утримання та якість годівлі контролюється сертифікуючими організаціями. Об-ґрунтовано, зокрема з точки зору біоетики та гуманності доцільність органічного вирощування пів-ників для отримання м’ясної продукції. М’ясо курчат-бройлерів за своїми смаковими та якіснимивластивостями також поступається органічній курятині. З економічної точки зору органічне куря-че м’ясо буде мати додану вартість, а витрати на сертифікацію в багатьох областях України ком-пенсуються державою. Отже, раціональне господарювання з використанням відповідних порід ку-рей сприятиме розвитку органічного виробництва в Україні, що є важливим кроком для забезпеченняздоров’я нації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "М’яза"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями