Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мішанина.
Статті в журналах з теми "Мішанина"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-47 статей у журналах для дослідження на тему "Мішанина".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Криницька, О. Г., В. Й. Яхницький та В. О. Крамарець. "Ксилотрофні макроміцети мішаних хвойно-листяних лісостанів Львівського Розточчя". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 76–81. http://dx.doi.org/10.36930/40310412.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено видовий склад ксилотрофних макроміцетів у грабово-сосново-дубових деревостанах (стаціонар кафедри лісівництва: секція I – 120-130-річне материнське насадження і 50-річні лісостани, відтворені природним шляхом після здійснених різних способів поступових рубань – секції II, III, IV) та в сосново-букових, букових і соснових деревостанах Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату. Найбільше різноманіття ксилотрофних макроміцетів виявлено в материнському деревостані. Серед дослідних секцій найбільшу видову різноманітність ксилотрофних грибів виявлено на секції III, де проведена рівномірна поступова двоприйомна рубка, найменшу – на секції II, де проведена рівномірна поступова триприйомна рубка. Однак таксаційні показники деревостанів, відновлених природним шляхом, не вплинули істотно на видовий склад афілофорових грибів. Гірший санітарний стан характерний для материнського деревостану на контрольній секції, що пов'язано із значним віком дерев і проведенням у 2013-2014 рр. на дослідних секціях доглядових рубань низовим методом. Загалом санітарний стан дуба на всіх контрольних секціях є гіршим порівняно із сосною та грабом. Для дерев дуба також встановлено найвищий коефіцієнт ослабленості на усіх дослідних секціях. Інтенсивність процесів диференціації дерев за санітарним станом найвищим є на контролі, де деревостан уже перейшов у вікову групу – перестиглі. У сосново-букових, чистих букових і соснових деревостанах формується склад ксилотрофних макроміцетів, ідентичний з грабово-сосново-дубовими лісостанами. Водночас бук і сосна у чистих деревостанах мають гірші показники санітарного стану, ніж у мішаних лісостанах. У чистих соснових і букових деревостанах вищим є коефіцієнт інтенсивності процесів диференціації дерев порівняно із мішаними насадженнями. Встановлено зростання кількості дерев із різноманітними патологіями та пошкодженнями в чистих деревостанах бука порівняно із мішаними. У чистих сосняках вищою є кількість дерев із стовбуровими гнилями та плодовими тілами трутовиків. У всіх обстежених мішаних деревостанах переважають макроміцети із екологічної групи сапротрофи на незруйнованій деревині. Серед паразитичних макроміцетів найбільшу небезпеку становлять Fomes fomentarius, Laetiporus sulphureus, Ganoderma applanatum, Porodaedalea pini, які є причиною втрати технічної якості деревини.
2
Myklush, S., та Y. Myklush. "Формування та ріст рівнинних букових природних насіннєвих деревостанів у свіжій бучині". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 15 (30 листопада 2017): 98–104. http://dx.doi.org/10.15421/411712.
Повний текст джерелаАнотація:
За матеріалами повидільної бази даних лісовпорядкування проаналізовано формування чистих та мішаних букових деревостанів в умовах свіжої грабової та дубово-грабової бучин. Порівняно з 1996 р. площа рівнинних букових деревостанів збільшилась на 14 тис. га та змінилась структура їх лісового фонду. В умовах свіжого груду найбільші площі букових деревостанів зосередженні у свіжій грабовій (22,5%) та дубово-грабовій (75,7%) бучині. Кількість ділянок мішаних деревостанів більш, ніж у два рази перевищує кількість чистих, але за площею та сумарними запасами чистих і мішаних букових лісостанів відмінність не така суттєва. На запаси чистих деревостанів припадає понад 40% сумарного запасу букових деревостанів.
До 25-30 років рівнинні букові деревостани переважно характеризуються І класом бонітету, після 30 років інтенсивність їх росту зростає і на віковому проміжку 30-80 років переважають насадження, де бук характеризується Іа та вищими класами бонітету, але пізніше інтенсивність росту чистих і мішаних деревостанів сповільнюється і вони знову характеризуються І класом бонітету. Середній клас бонітету чистих та мішаних деревостанів – Іа,5. Інтенсивне нагромадження запасів в них спостерігається до 80 років, коли досягає 350 м3/га, але їхні запаси є нижчими, ніж у нормальних деревостанах. Суттєво нижчі запаси досліджуваних деревостанів після 80 років, порівняно з нормальними та модальними деревостанами, свідчать про необхідність кваліфікованого підходу до планування та виконання поступових і вибіркових рубок у букових лісостанах.
3
Агій, В. О., С. Л. Копій, Ю. Й. Каганяк, М. Л. Копій, І. В. Фізик, Л. І. Копій та А. А. Новак. "Особливості формування мішаних дубових молодняків в умовах Закарпаття". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 29–35. http://dx.doi.org/10.36930/40300305.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості формування мішаних дубових молодняків в умовах Закарпаття, що передбачає здійснення комплексу лісогосподарських заходів, які забезпечують умови для появи самосіву дуба звичайного, або штучне створення способом висаджування саджанців дуба на лісокультурних площах. Встановлено, що молоді деревостани за участю дуба звичайного характеризуються високою інтенсивністю нагромадження запасу та формування видового складу на початкових етапах росту і потребують належної оцінки їх таксаційних параметрів у молодому віці. Виконано низку облікових робіт, які спрямовані на оцінення лісівничо-таксаційних параметрів мішаних дубових молодняків на стаціонарних дослідних об'єктах з реалізацією різних варіантів системи рубок формування деревостанів. Відповідно до виконаних розрахунків на дослідних секціях зосереджені грабово-дубові та грабово-ясенево-дубові молодняки ІІ класу бонітету. Оцінка відносної повноти таких об'єктів показує, що мішані деревостани в цьому віці здатні рости з більшою фактичною продуктивністю. Показник відносної повноти перевищує норму в 2–3 рази. За густотою аналізовані об'єкти також істотно відрізняються між собою (приблизно в 4 рази). Сильно змінюється і частка дуба в деревостані (приблизно 5 одиниць). Отже, попри однакову потенційну продуктивність, дубові молодняки на секціях стаціонарів сильно відрізняються за іншими таксаційними параметрами. Відзначено, що за одночасного врахування показників частки дуба в складі, запасу деревостану, середньої висоти та кількості дерев дуба звичайного – оптимальним варіантом формування корінних, високопродуктивних мішаних деревостанів за участю дуба є лісостани, що сформовані за програмою заходів, які реалізовано на секції С-1 та секції СВ-1(1/3Гр), де зрубано 1/3 висоти стовбурів підросту граба. У будь-якому разі система лісогосподарських заходів, реалізована на стаціонарі С-1 та СВ-1(1/3Гр), дає на початковому етапі формування мішаних дубових деревостанів оптимальний результат, як для досягнення високого загального запасу деревостаном, так і для формування дубового елемента лісу, зокрема. На підставі здійснених досліджень встановлено, що зволікання з проведенням освітлення дуба звичайного у віці до 10 років, може зумовити різке випадання зі складу молодого насадження сіянців та саджанців головної лісотвірної деревної породи (Контроль та секція С-4). Своєчасне регулювання висоти граба звичайного (секція С-1 та СВ-1) дає змогу істотно посилити позиції дуба звичайного у конкурентній боротьбі з другорядними деревними породами. Недоцільною, на нашу думку, є суцільне вирубування підросту граба та інших деревних видів, тому що такий захід спричиняє сповільнення приросту верхівкового пагона дуба звичайного та сприяє розростанню бокових.
4
Tarnopylska, O. M., V. A. Luk’yanets, L. S. Lunachevskyy, O. V. Kobets та M. G. Rumyantsev. "Ріст, структура і стан насаджень, створених на зрубах уражених кореневою губкою соснових деревостанів". Forestry and Forest Melioration, № 135 (25 березня 2020): 30–40. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.135.2019.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження проведено у мішаних лісах із сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) і берези повислої (Betula pendula Roth.) на території лісогосподарських підприємств ДП «Корюковське ЛГ» і ДП «Семенівське ЛГ» у Східному Поліссі України. Мета досліджень полягала в порівняльному аналізі лісівничо-таксаційних показників, продуктивності й санітарного стану мішаних насаджень другої генерації, створених на зрубах соснових насаджень, уражених кореневою губкою. Встановлено, що, згідно з непараметричним критерієм узгодженості Колмогорова-Смірнова (λ), порівнювані емпіричні сукупності розподілу кількості стовбурів за ступенями товщини залежно від середнього діаметра деревостану в осередку всихання і на контролі (міжосередковий простір) належать до різних генеральних сукупностей і описані відмінними кривими. Виявлено, що густота і запас деревини мішаних штучних соснових насаджень в осередках усихання є значно меншими, ніж у міжосередковому просторі (на 15−62 % і 15–59 % відповідно), унаслідок патологічного відпаду. Середній діаметр живих дерев сосни в осередку всихання, якщо порівнювати з міжосередковим простором, різниться на 12 % як у більший, так і менший бік. В осередку всихання всихають товстіші дерева (у середньому на 15–42 %), ніж у міжосередковому просторі. У мішаних соснових насадженнях березова частина є стійкішою до ураження кореневою губкою та має значно кращий санітарний стан (індекс санітарного стану становить І,5–ІІ,0 в осередку всихання проти І,2–І,5 в міжосередковому просторі), ніж соснова (індекс санітарного стану – ІІ,1–ІV,3 проти І,7–ІІ,5 відповідно).
5
Tarnopilsky, P. B. "ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ ДУБА ЧЕРВОНОГО (QUERCUS RUBRA L.) З ВІЛЬХОЮ СІРОЮ (ALNUS INCANA (L.) MOENCH) НА РЕКУЛЬТИВОВАНИХ ЗЕМЛЯХ У ЛІСОСТЕПУ". Forestry and Forest Melioration, № 133 (3 грудня 2018): 54–64. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.133.2018.54.
Повний текст джерелаАнотація:
На стаціонарному досліді з лісової рекультивації досліджували особливості росту лісових культур дуба червоного (Quercus rubra L.) від І до ІІІ класів віку з участю вільхи сірої (Alnus incana (L.) Moench.) як меліоративної породи. У чистих культурах дуба червоного та мішаних (дуб червоний із вільхою сірою) вивчено динаміку таксаційних показників та взаємовплив деревних порід протягом усього періоду їхнього росту. Встановлено, що протягом 28 років збільшується інтенсивність росту як у чистих культурах дуба, так і в мішаних. З 12 до 28 років у чистому насадженні дуба його бонітет зріс з V до І класу, а в мішаних – з ІІІ до Іа. Визначено коефіцієнти рівнянь ходу росту за таксаційними показниками насадження для кожного варіанта досліду та кожної породи зокрема. Встановлено вік вилучення вільхи сірої із насадження у зв’язку із її всиханням та втратою меліоративної функції. Уведення вільхи сірої в лісові культури дуба червоного дає можливість суттєво покращити їхній ріст, зменшити тривалість фаз розвитку насадження, а саме скоротити період до зімкнення культур, а також сприяє швидшому формуванню лісового середовища.
6
Kratiuk, O. L. "Лісівничо-таксаційна характеристика насаджень у вольєрах Центрального Полісся". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 3 (25 квітня 2019): 36–38. http://dx.doi.org/10.15421/40290307.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено лісівничо-таксаційну структуру лісових насаджень вольєрів Центрального Полісся. У межах регіону функціонує 20 вольєрів загальною площею 639,5 га. Встановлено, що 74,7 % (477,6 га) їх площі становлять лісові насадження. У межах вольєрів виділено 13 типів лісу. Боровий комплекс представлений тільки А2С (0,2 га). У суборових умовах серед чотирьох типів лісу (В2ДС, В3ДС, В4ДС, В5БС) абсолютна перевага належить В2ДС – 95,3 га, або 14,9 % від загальної площі лісових насаджень. Сугруди представлені 8 типами лісу. Переважаючими є С2ГДС (116,6 га) та С3ГДС (100,1 га). Ще 3 типи лісу займають великі площі, а саме: С2ГД (33,9 га), С3ГД (55,9 га) та С4Влч (25,0 га). У вольєрах переважають мішані насадження 56,1 % (268,1 га). Серед чистих найбільшу площу займають соснові насадження – 123,5 га, з яких 82,4 га належить типу лісу В2ДС. У вольєрах переважають пристигаючі насадження (48,3 %, або 230,8 га). На території вольєрів значна площа перестійних насаджень (36,3 га, або 7,6 %). Середня повнота становить 0,71. Виділено шість класів бонітету (від Іb до ІV), за якими зростають деревостани у вольєрах. Найбільші площі займають Іа (100,7 га), І (168,5 га), і ІІ (156,8 га). Серед мішаних насаджень переважають пристигаючі деревостани (53,7 %, або 143,9 га), молодняки вкривають 12,8 % площ (34,4 га), середньовікові – 17,1 % (45,8 га). Площа мішаних перестійних насаджень (25,4 га або 9,5 %) більша за стиглі (18,6 га, або 6,9 %). Повнота мішаних насаджень змінюється від 0,46 до 1,0. Класи бонітету змінюються від Іb до ІІІ. Найпоширенішими класами бонітету є Іа (69,4 га), І (60,3 га), і ІІ (104,7 га), що разом займають 87,4 % від площі мішаних насаджень.
7
Лопотко, О. "Інтегральне зображення пари мішаних додатно визначених функцій двох змінних". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Математика. Механіка, вип. 2 (36) (2016): 10–13.
Знайти повний текст джерела
8
Бутенко, О. Т. "Бінарний урок на тему "Зона мішаних лісів", 8 клас". Географія та економіка в сучасній школі, № 4 (134) (2013): 15–19.
Знайти повний текст джерела
9
Репетило, С. М., та Я. М. Глинський. "РЕГУЛЯРИЗАЦІЯ КРАЙОВОЇ ЗАДАЧІ З МІШАНИМИ УМОВАМИ ДЛЯ ГІПЕРБОЛІЧНОГО РІВНЯННЯ ДРУГОГО ПОРЯДКУ". PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Number, № 16(60) (22 жовтня 2021): 11–19. http://dx.doi.org/10.31471/2304-7399-2021-16(60)-11-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання коректної розв’язності та побудови розв’язку за системою ортогональних функцій крайової задачі з даними на всій межі області для лінійного однорідного гіперболічного рівняння другого порядку зі змінними за просторовими координатами коефіцієнтами. Для випадку, коли праві частини крайових умов задано з похибкою, побудовано регуляризуючий алгоритм для знаходження наближеного розв’язку розглядуваної задачі.
10
Лях, В. В. "Мішана задача плоскої теорії пружності для зрізаного клина". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Математика. Механіка, вип. 13/14 (2005): 59–62.
Знайти повний текст джерела
11
Гінзбург, Михайло Давидович. "ПРОПОНОВИ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКЕ МОВОЗНАВСТВО КОНЦЕПЦІЇ МІШАНИХ ЧАСТИН МОВИ". Мова: кодифікація, компетенція, комунікація, № 1(4) (30 червня 2021): 7–29. http://dx.doi.org/10.24025/2707-0573.1(4).2021.231684.
Повний текст джерелаАнотація:
Постановка проблеми. Актуальність запропонованої статті пов’язана з потребою подолати принципові розбіжності між висновками академійних мовознавчих праць і рекомендаціями посібників з культури української мови, з одного боку, і тим, чому навчають в українських вишах, з другого. Ці розбіжності пов’язані з особливостями українських засобів подавання процесів, які відрізняють їх від засобів сусідніх слов’янських мов.
Зазначені розбіжності спричинені тим, що українському мовознавству бракує однозначної, несуперечливої та загальновизнаної концепції дієслова як частини мови і частиномовної належності дієслівних утворів, системи їхніх граматичних ознак і пов’язаного з цим розуміння їхньої семантики та правил уживання в різних синтаксичних конструкціях.
З огляду на це потрібно:
– порівняти два панівні підходи до визначення дієслова як частини мови: 1) узвичаєний підхід, утілений у радянських і пострадянських граматиках; 2) новий семантико-граматичний, який запропонував І.К. Кучеренко та розвинув І.Р. Вихованець;
– запропонувати як далі визначати дієслово та похідні дієслівні утвори.
Мета статті – запропонувати як усунути деякі суперечливі положення нового семантико-граматичного підходу та доповнити його концепцією мішаних частин мови.
Методи дослідження. Основним методом є аналізування граматичних та термінознавчих праць.
Основні результати дослідження. Порівняно два зазначені панівні підходи до визначення дієслова як частини мови і показано істотні переваги та певні суперечливості другого.
Зокрема проаналізовано семантику, граматичні ознаки та ужиткові особливості дієслівних форм на ‑но, ‑то, інфінітива, дієприслівника, віддієслівного іменники на ‑ння, ‑ття з процесовим значенням (далі – дієслівного іменника) та дієприкметника. Підтверджено, що дієслівні форми на ‑но, ‑то та інфінітив належать до дієслова як частини мови, тоді як дієприслівник, дієслівний іменник і дієприкметник є не формами дієслова, а лексико-граматичними розрядами віддієслівного прислівника, іменника та прикметника відповідно.
Показано, що успадковування граматичного значення категорії виду та певних валентних позиції твірних дієслів пов’язує дієприслівник, дієслівний іменник та дієприкметник з дієсловом не лише словотвірно і семантично, а й граматично. і завдяки цьому граматичному зв’язку вони істотно відрізняються від спільнокореневих власне віддієслівних прислівників, іменників та прикметників, які повністю втратили всі дієслівні граматичні категорії і тому є результатом повного семантичного перейдення дієслова в прислівник, іменник та прикметник відповідно.
Висновки та перспективи. Саме граматичний зв’язок дієприслівника, дієслівного іменника та дієприкметника з дієсловом дає підстави вважати ці утвори мішаними частинами мови.
Запропоновано уточнити структуру курсу української граматики і ввести до нього спеціальний розділ «Мішані частини мови», щоб чітко відбити граматичну, семантичну й ужиткову відмінність цих утворів від власне віддієслівних прикметників, прислівників та іменників.
Ключові слова: вид, валентність, дієвідмінювані дієслівні форми, дієслівний іменник (віддієслівний іменник на ‑ння, ‑ття), дієслівна форма на ‑но, ‑то, дієприкметник, дієприслівник, інфінітив, процес.
12
Пісоцька, В. В. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОРНІТОКОМПЛЕКСІВ РІЗНИХ ТИПІВ ПОЛЕ-ЗАХИСНИХ ЛІСОСМУГ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», № 21 (14 квітня 2021): 237–41. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/34.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати орнітологічних досліджень різних за фітоценотичним складом типів лісосмуг (кленово-ясе-нові продувні, мішані продувні, мішані щільні, горобинові продувні, кленово-липові ажурні). Зареєстровано 44 види птахів, які належать до 8 рядів: Falconiformes, Galliformes, Columbiformes, Cuculiformes, Upupiformes, Piciformes, Passeriformes, Ciconiiformes. За резуль-татами аналізу індексу подібності біорізноманіття різних типів лісосмуг найбільш схожими між собою, за видовим складом птахів, є мішані щільні лісосмуги із кленово-липовими ажу-рними лісосмугами та кленово-ясенові продувні лісосмуги з мішаними продувними лісосму-гами.
13
Shopa, Tetiana. "Vibration of orthotropic cylindrical shell with a set of cutouts of arbitrary configuration and mixed boundary conditions." Physico-mathematical modelling and informational technologies, no. 27 (December 31, 2018): 130–35. http://dx.doi.org/10.15407/fmmit2018.27.130.
Повний текст джерела
14
Kobets, O. V. "ХІД РОСТУ МОДАЛЬНИХ ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ ВЕЛИКОАНАДОЛЬСЬКОГО ЛІСОВОГО МАСИВУ ТА ВИКОРИСТАННЯ НИМИ ЛІСОРОСЛИННОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 10 (29 грудня 2015): 54–60. http://dx.doi.org/10.15421/40251007.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено математичні моделі і складено таблиці ходу росту модальних мішаних штучних дубових деревостанів Великоанадольського лісового масиву, створених в умовах свіжої берестово-пакленової діброви сухого відкритого підвищеного північного Степу. За основу взято функцію Мітчерліха, яка має широке застосування для моделювання процесів росту лісових насаджень. Визначено показник використання лісорослинного потенціалу лісових земель модальними насадженнями масиву. Порівняно із показниками продуктивності корінних деревостанів в умовах Степу, за данимиІ.В. Туркевича, він змінюється в межах 70-84 %.
15
Kalenyuk, Yu S., та V. K. Zaika. "Діелектричні показники дуба і липи в деревостанах свіжої грабової діброви Західного Поділля". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 33–37. http://dx.doi.org/10.15421/40281106.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено діелектричні показники дуба звичайного й липи дрібнолистої в деревостанах 41–100-річного віку свіжої грабової діброви Західного Поділля. Частка липи і дуба у складі цих деревостанів змінюється від поодиноких дерев до 10 одиниць. Встановлено, що у липи дрібнолистої середнє значення показників імпедансу на дослідних ділянках в середині вегетаційного періоду становить 5,0–9,4 кОм, а поляризаційної ємності – 1,58–3,86 нФ. У дуба звичайного вони, відповідно, змінювались в межах 5,5–9,7 кОм і 1,92–2,73 нФ. Високу інтенсивність процесів життєдіяльності у дуба встановлено в деревостанах, де він значно перевищує липу й інші деревні види за висотою за різної його частки у складі мішаних деревостанів. Істотне зниження процесів життєдіяльності дуба виявлено в чистих дубових і мішаних деревостанах, де дуб формує верхній ярус. Високий ступінь життєдіяльності у липи встановлено в деревостанах, де вона переважає дуба за часткою у їх складі та не відстає від нього в рості, а пригнічення життєвих процесів – за її перебування у другому ярусі деревного намету. Діелектричні показники дуба характеризуються вищою кореляційною залежністю від лісівничо-таксаційних показників, ніж липи. Імпеданс і поляризаційна ємність дуба проявляє переважно значну і помірну тісноту кореляційного зв'язку з лісівничо-таксаційними показниками деревостанів, а липа – слабку, що вказує на її пригнічення з боку дубового намету. Загалом наші дослідження показали, що інтенсивність перебігу процесів життєдіяльності у дуба не залежить від його частки у складі деревостанів, а визначається ступенем його перевищення за висотою над іншими деревними видами.
16
Debryniuk, Iurii. "Larix kаempferi Carr. як перспективний деревний вид для плантаційного лісовирощування у лісостанах Західного Лісостепу України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 20 (4 червня 2020): 93–106. http://dx.doi.org/10.15421/412009.
Повний текст джерелаАнотація:
У Західному Лісостепу України Larix kaempferi відзначається дуже високими інтенсивністю росту (Id-Ie класи бонітету) та конкурентоздатністю в молодому віці, переважно витісняючи зі складу насаджень інші деревні види.
У чистих насадженнях L. kaempferi нагромаджує найвищі запаси стовбурової деревини, хоча її середні висота та діаметр тут помітно менші, ніж у мішаних деревостанах. Водночас, у разі встановлення в чистих культурах модрини густоти, близької до оптимальної, середні таксаційні показники хвойної породи наближаються до таких у мішаних насадженнях.
Збереженість модрини навіть і в початково чистих насадженнях характеризується високою варіабельністю, причиною чого є різні підходи до інтенсивності проведення рубок догляду. Відсутність конкретної програми вирощування модринових насаджень щодо встановлення близької до оптимальної густоти у різні вікові періоди є причиною неповного використання едафічного потенціалу типів лісорослинних умов, недоотримання значних обсягів деревини.
Доцільно на території лісового фонду Західного Лісостепу та прилеглих територій створювати чисті насадження модрини Кемпфера з рівномірним розміщенням садивних місць та постійним підтримуванням високої зімкнутості деревостану. Створювати плантаційні насадження цього деревного виду доцільно в умовах дібров і судібров, бучин і субучин, яличин і суяличин.
Як об’єкт плантаційного лісовирощування, L. kaempferi задовольняє низку важливих вимог: інтенсивний ріст та швидке нагромадження стовбурової деревини; проста технологія вирощування; відносно широка екологічна амплітуда, можливість успішного культивування в чистих насадженнях, цінна деревина; стійкість проти шкідників і хвороб; широкий діапазон застосування деревини; можливість ведення інтенсивного проміжного користування.
17
Chernukha, Olha, and Yurii Bilushchak. "To construction of integral transformation for operator of equation of convective diffusion under mixed boundary conditions." Physico-mathematical modelling and informational technologies, no. 30 (September 21, 2020): 85–102. http://dx.doi.org/10.15407/fmmit2020.30.085.
Повний текст джерела
18
Kratiuk, O. L. "Лісівничо-таксаційна характеристика насаджень у вольєрах Західного Полісся". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 6 (27 червня 2019): 45–48. http://dx.doi.org/10.15421/40290609.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено лісівничо-таксаційну структуру лісових насаджень вольєрів Західного Полісся. У межах регіону функціонує 24 вольєри загальною площею 1524,1 га. Встановлено, що за структурою це 1272,7 га території лісового фонду та 251,4 га польові угіддя. У межах вольєрів виділено 21 тип лісу. Боровий комплекс представлений А1С, А2С, А3С, А4С та А4СО (111,3 га). У суборових умовах серед 5 типів лісу (В2ДС, В3ДС, В4ДС, В5БС, В5БСО) домінує В3ДС – 245,5 га або 21,7 % від загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель. Сугруди представлені 11 типами лісу (С2ГД, С2ГДС, С2ГСД, С3ГД, С3ГДС, С3ГСД, С3ЯГС, С4ГДС, С4Влч, С4ВлО, С5Влч). Домінуючим є С4Влч (303,6 га або 26,8 %). Ще 2 типи лісу займають значні площі, а саме: С3ГДС (159,4 га) та С2ГДС (78,7 га). У вольєрах переважають мішані насадження – 396,2 га (35,0 %). Серед чистих найбільшу площу займають соснові насадження – 359,3 га (31,7 %). Площі чистих вільхових та березових насаджень становлять відповідно 255,7 га (22,6 %) та 113,3 га (10,0 %). Загалом у вольєрах переважають середньовікові насадження (463,0 га або 40,9 %). Повнота насаджень змінюється від 0,31 до 0,9. Середня повнота становить 0,71. Деревостани у вольєрах зростають за сімома класами бонітету (від Іb до V). Деревостани зростають за І (514,9 га), Іа (167,4 га) та ІІ (334,0 га) класами бонітету. Серед мішаних насаджень переважають середньовікові деревостани (44,0 % або 174,3 га). Повнота мішаних насаджень змінюється від 0,42 до 0,93, а середня становить 0,70. Деревостани зростають за Іа – ІІІ класами бонітетів. Найпоширенішими є Іа (61,3 га), І (168,1 га) та ІІ (117,7 га).
19
Buhrii, O. M. "Initial-boundary value problem for doubly nonlinear integro-differential equations with variable exponents of nonlinearity." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 2 (March 14, 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2017.02.003.
Повний текст джерела
20
Andreieva, O. Yu, I. D. Ivaniuk, T. M. Ivaniuk та I. P. Budnik. "Типологічна структура соснових насаджень Центрального Полісся". Forestry and Forest Melioration, № 136 (25 червня 2020): 165–71. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.136.2020.165.
Повний текст джерелаАнотація:
У лісовому фонді державних лісогосподарських підприємств Житомирської області, які є характерними для Центрального Полісся, соснові насадження становлять від 31,5 до 87,7 % від площі вкритих лісовою рослинністю земель. Переважають свіжі та вологі субори й сугруди. Частка чистих соснових насаджень становить у середньому 23,9 % від площі вкритих лісовою рослинністю земель і 37,3 % від площі соснових насаджень, а потенційно можлива для створення чистих соснових насаджень – 7,7 і 11,2 % відповідно. Здійснені розрахунки є підставою для підвищення стійкості соснових насаджень регіону шляхом збільшення площі мішаних насаджень на ділянках із придатними для цього лісорослинними умовами. Водночас слід брати до уваги можливість зміни гігротопів унаслідок зміни клімату останніх років.
21
Олійник, В. С., та А. М. Зейналян. "Лісівничо-таксаційні особливості всихання ялинових насаджень у басейні річки Бистриця Солотвинська". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 9–12. http://dx.doi.org/10.36930/40300301.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано кількість осередків, розміри площ і види всихання похідних ялинників за 2011–2019 рр. у висотному діапазоні схилів 350–1450 м н.р.м. басейну річки Бистриця Солотвинська для наявного тут спектра вертикальних рослинних поясів у такій послідовності: передгірних ялицево-букових, гірських буково-ялицевих, буково-ялицево-ялинових і чистих ялинових лісів. Визначено показники співвідношення площ часткового і суцільного видів всихання насаджень та їх приуроченість до висотних рослинних поясів. З'ясовано, що у досліджуваних умовах для цього стихійного явища характерні перманентність і значна мінливість із року в рік. Статистичним аналізом матеріалів 9-річного періоду не встановлено чітко вираженого тренду до збільшення або зменшення цього процесу із плином часу. Наведено кількісні показники різних видів всихання ялинників для груп типів лісу та визначено тісноту зв'язків їхніх площ. Відзначено найбільшу інтенсивність цього явища у висотному діапазоні 350–1150 м н.р.м. у мішаних ялицево-дубових, ялицево-букових, буково-ялицевих і ялиново-ялицево-букових лісах і незначне поширення всихання у високогірних ялинниках. Наведено межі верхніх гіпсометричних рівнів масового і поодинокого поширення осередків суцільного і часткового всихання ялини. Оцінено роль таксаційних особливостей насаджень у процесах їх всихання. Зазначено, що це явище найбільше залежить від породного складу й віку деревостанів і меншою мірою – від їх повноти. На підставі показників 360 ділянок розраховано емпіричні рівняння залежності середніх площ осередків часткового, суцільного і сумарного видів всихання насаджень від частки у їх складі ялини (від 1 до 10 одиниць) та віку (діапазон 40–150 років). За результатами досліджень встановлено, що в мішаних ялицевих і букових лісах найвразливіші до всихання похідні насадження із часткою ялини понад 3, особливо 5, одиниць, віком 40–60 років і повнотою 0,6–0,8. Акцентовано увагу на актуальності застосування лісогосподарських заходів щодо запобігання всиханню похідних ялинників у лісорослинних умовах передгір'я і низькогір'я.
22
Bondaruk, M. A., I. F. Buksha та O. G. Tselishchev. "Синфітоіндикаційне моделювання кліматопів лісових екосистем за даними моніторингу лісів лісостепової частини України". Forestry and Forest Melioration, № 136 (25 червня 2020): 117–25. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.136.2020.117.
Повний текст джерелаАнотація:
Викладені в роботі методичні підходи синфітоіндикаційного моделювання й приклади їхнього застосування розкривають перспективність цього наукового напряму для регіонального (зонального) екологічного моніторингу кліматичних режимів лісових екосистем. Розроблено моделі клімафону (термо-, контрасто-, омбро- та кріофони) лісових екосистем Лісостепової лісогосподарської області та клімафонів хвойних, мішаних і листяних лісів; визначено тенденції динаміки фітоіндикаційних показників кліматичних режимів згідно зі змінами лісорослинних умов. Порівняння отриманої балової оцінки в різні часові періоди (наприклад, раз на 5 років) у кожному регіоні України дасть можливість оцінювати інтенсивність, глибину, спрямованість (тренд), просторовий розподіл та особливості зміни кліматичних режимів унаслідок впливу кліматичних змін на лісові екосистеми України на регіональному та національному рівнях, що є важливою складовою моніторингу лісових екосистем в умовах зміни клімату. Об’єкти досліджень – 642 ділянки моніторингу лісів I рівня в межах Лісостепової лісогосподарської області України.
23
Krasnov, V. P., O. O. Orlov та O. V. Zhukovskyi. "Динаміка питомої активності 137Cs у надземній фітомасі багна болотного (Ledum palustre L.) у лісах Полісся України після аварії на Чорнобильській АЕС". Forestry and Forest Melioration, № 138 (21 червня 2021): 83–90. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.138.2021.83.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено динаміку рівнів радіоактивного забруднення 137Cs (1991–2018 рр.) надземної фітомаси багна болотного (Ledum palustre L.) – поширеної лікарської рослини, яка росте в перезволожених соснових (рідше мішаних) лісах та на відкритих оліготрофних і мезотрофних болотах Українського Полісся. Виявлено зниження цього показника за період досліджень у 3,1–6,5 разу. На всіх постійних пробних площах зменшилася щільність радіоактивного забруднення ґрунту у 2,1–2,7 разу, що пояснюється природним розпадом радіонукліда та перерозподілом між компонентами лісових екосистем. За період досліджень відзначено також зниження інтенсивності надходження 137Сs до фітомаси багна болотного – коефіцієнт переходу знизився у 1,2–3,0 разу. Результати досліджень дали змогу визначити залежності зміни питомої активності 137Сs в олистяних пагонах багна болотного та коефіцієнтів переходу в часі, які можна використовувати для прогнозування їхнього радіоактивного забруднення в наступні роки.
24
Chernyavskyy, M., P. Telish, and I. Kolyadzhyn. "Optimization of the structure of mixed fir forests in the basin of rivers Sivka and Chechva on principals of close to nature forestry." Visnyk of the Lviv University. Series Geography, no. 45 (May 20, 2014): 331–46. http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2014.45.1187.
Повний текст джерелаАнотація:
The condition and performance of mixed fir forests Precarpathians a 40-year period was analyzed. Chance and simplified twometodical gradual system of management led to a decrease in stability and performance of spruce-beech-fir stands. Was made the system of measures aimed at the restoration and reconstruction of derivatives fir forests and logging reorganization in the forests and river basins Sivka and Chechvy. Was proposed the target parameters stands, measures to reasonably close to natural forestry. Кey words: watershed of r. Sivka and Chechva, close to nature forestry, productivity, stability, target forest stands.
25
Rumiantsev, M. Н., L. S. Lunachevskyy, V. P. Samoday, V. A. Ihnatenko та A. V. Sotnikova. "Вплив рубок догляду різної інтенсивності на стан і товарно-сортиментну структуру штучних дубових насаджень у Лівобережному Лісостепу". Forestry and Forest Melioration, № 138 (21 червня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.138.2021.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати 72-річних досліджень впливу рубок догляду різної інтенсивності на динаміку таксаційних показників штучних дубових насаджень на стаціонарному багатоваріантному дослідному об’єкті в умовах свіжої кленово-липової діброви ДП «Тростянецьке ЛГ». Установлено, що в цих умовах сформовані мішані за складом високопродуктивні дубові насадження повнотою 0,7 і вище, які ростуть за Іа класом бонітету. Проаналізовано товарно-сортиментну структуру та санітарний стан насаджень на чотирьох секціях: контроль (без зрідження), низька, помірна та висока інтенсивність зрідження. Виявлено, що насадження, в яких проводили рубки догляду низької та високої інтенсивності зрідження, характеризуються вищими лісівничо-таксаційними показниками, зокрема продуктивністю й запасом ділової деревини, та кращими санітарним станом і товарно-сортиментною структурою, ніж насадження на контролі. З метою збільшення періоду повторюваності рубок догляду, підвищення стійкості, товарності та якості мішаних за складом дубових насаджень рекомендовано проведення в них прочищень інтенсивністю 10–35 %, однієї прохідної рубки високої або дуже високої інтенсивності (30–45 %) та своєчасних вибіркових санітарних рубок.
26
Lakyda, P., L. Matushevych та M. Soroka. "Періодичний і поточний прирости компонентів фітомаси крони дерев дуба звичайного у Східному Поліссі України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (2 листопада 2015): 133–38. http://dx.doi.org/10.15421/411518.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами експериментальних досліджень, зібраних на п’яти тимчасових пробних площах у мішаних дубових деревостанах Східного Полісся, здійснено оцінку та аналіз періодичного і поточного приростів гілок крони дерев дуба звичайного за окремими компонентами як основи розробки нормативно-інформаційного забезпечення для оцінення біотичної продукції цієї категорії лісів.
Опрацьовано спеціальну методику дослідження періодичного та поточного приростів гілок крони дерев дуба за основними таксаційними параметрами у межах трьох шарів крони – нижнього, серединного та верхівкового. Для дослідження приросту гілок крони дерев дуба звичайного за окремими компонентами, на 20 зрубаних модельних деревах із різних частин крони відібрано та обміряно 56 модельних гілок. Модельні гілки згруповано відповідно до визначеного інтервалу межі початку й закінчення нижньої, серединної та верхівкової частин крони.
Зібрано дослідні дані, здійснено їх графо-аналітичну оцінку, що дало змогу отримати інформаційну основу для моделювання періодичного та поточного приростів параметрів гілок крони дерев і деревостанів дуба звичайного як основи прогнозування обсягів і темпів нагромадження вуглецю у цій категорії деревостанів.
27
Lavrov, V. V., O. I. Slobodeniuk та L. A. Savchuk. "Стан зелених насаджень міста Умань". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 8 (31 жовтня 2019): 25–30. http://dx.doi.org/10.36930/40290802.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив діяльності людини на рекреаційно-оздоровчі, захисні і природоохоронні деревостани Умані. З'ясовано ступінь, діагностичні і просторові особливості їх порушення залежно від їх функціонального призначення, лісівничо-таксаційної характеристики, розміщення у ландшафті, відносно об'єктів комунікації та атрактивних центрів скупчення і відпочинку людей. Встановлено, що в районах найпривабливіших об'єктів дендропарку "Софіївка" дерева механічно пошкоджені, витоптується травостій і ґрунт, що на крутих схилах призводить до площинної і вертикальної ерозії ґрунту. Більше деградовані ґрунтозахисні та водоохоронні насадження міста у захисних смугах річок. Поблизу кладовища з могилою духовного наставника хасидів насадження дуба звичайного інтенсивно засмічені, витоптані, дерева мають механічні рани, пошкоджені вогнем. Біля заплави річки Уманки деревостани починають всихати. Це може активізувати розвинену у минулому на схилах систему ярів. У передмісті Мішанка захисні насадження середньо та інтенсивно пошкоджені лише біля річки Олександрівки, що спричинило активізацію розмивів ґрунту. Необхідне удосконалення організації зон відпочинку і регулювання їх відвідування з урахуванням ландшафтно-екологічних, урбоекологічних та природоохоронних норм. Актуальним є збереження пріоритетних захисних функцій досліджуваних насаджень.
28
Бігусяк, Михайло. "ДІАЛЕКТНЕ ЧЛЕНУВАННЯ ГОВОРІВ ПРИКАРПАТСЬКОГО АРЕАЛУ В ЛІНГВІСТИЧНИХ СТУДІЯХ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ". Українознавчі студії, № 19 (29 березня 2018): 59–69. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.59-69.
Повний текст джерелаАнотація:
вітчизняних та зарубіжних дослідників української мови першої третиниХХ століття, у котрих приділяється увага діалектному членуванню українськоїмовної території. До уваги взято дослідження А. Кримського, В. Гнатюка,представників Московської діалектологічної комісії – М.М. Дурново, М.М. Соколова,Д.М. Ушакова – І. Зілинського, В. Ганцова, Я. Янова, Б. Кобилянського, які присвячені проблемам групування наріч і говорів української мови в цілому, а такождосить складного у цьому плані Карпатського ареалу. Звернуто також увагу наусталення наукових підходів та застосування новітніх методів щодо діалектногогрупування наріч і говорів на основі диференційних ознак, з’ясування їх типологічних зв’язків, описи генези цих мовно-територіальних утворень, зв’язок їх зколишніми родоплемінними діалектами. Кожну працю проаналізовано під кутомзору виокремлення діалектних меж говорів прикарпатського ареалу: гуцульського, бойківського, покутського, наддністрянського та перехідних чи мішаних говірок. Акцентовано на тому, що найбільше відповідають реальній дійсності межігуцульського говору у дослідженні Б. Кобилянського. Відзначено, що у дослідженнях цього періоду практично не використовується назва наддністрянський говір,більш уживаною є назва галицький чи опільський діалект. Подано інтерпретаціюперших лінгвістичних карт та їх описів, що додаються до окремих досліджень.
29
МАЛИНОВСЬКИЙ, Артур. "«ТАТАРСКИЕ НАБЕГИ» Г. Ф. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА: ВІД ЗАВОЮВАННЯ ФРОНТИРІВ ДО УТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНОГО ТИГЛЯ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 240–51. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про один із «харківських» текстів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка «Татарские набеги». Розглянуто актуальну з погляду національної ідентичності, становлення української державності проблему фронтиру як виразного втілення етнокультурного, геополітичного, територіального пограниччя. Мета дослідження – з’ясувати механізм спо- лучення категорії історичної пам’яті з реконструюванням фронтиру, між- національного прикордоння та етнокультурної розмаїтості слобожанського регіону. Методологія дослідження пов’язана з обґрунтуванням поняття фронтирного тексту як крос-культурного утворення на помежів’ї антропо- логії, геопоетики, постколоніальної теорії та ін. При цьому фронтир постає надто рухливою категорією, пов’язаною з просуванням углиб степу, освоєнням Дикого поля, перетворенням стихійних поселень на цивілізаційні оази. Наукова новизна полягає у тому, що вперше простежено зв’язок між просторовим пограниччям і текстовою структурою, зроблено висновок про можливість категоризації так званого тексту фронтирного типу. Такий тип кореляції між об’єктним і суб’єктним планами створює особливе напруження, своє- рідне «мерехтіння» кордонів, зону відчутної сенситивності, яку читач пізнає крізь призму історичної пам’яті, зафіксованих в усній або писемній традиціях національних наративів. Зосереджено увагу на кшталтуванні кордонів Слобо- жанщини як поліетнічного регіону України, якому притаманні ознаки культур- ної відкритості, семантичної продуктивності, діалогічності. Наголошено на важливості номадизму як специфічного концепту етно- культурного пограниччя та потужного євразійського чинника української істо- рії. Простежено вплив кочівницького національно-етнічного компоненту на становлення української ментальності, з’ясовано механізми перетину кордонів як надзвичайно продуктивних із погляду державотворення культурних акцій. Уведено поняття культурного тигля як культурної та етнічної мішанини, від- твореної в межах художності першої половини XIX ст. Проблему фронтиру розглянуто в інтердисциплінарній площині, отже, людина лімінального типу або певний хронологічний проміжок, відрізок життя розкриваються повніше під кутом зору національної психології, історії, соціокультурних обставин.
30
Kerimov, E. I., та V. K. Zaika. "Біоелектричні потенціали модрини європейської в деревостанах Кременецького горбогір'я". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 42–47. http://dx.doi.org/10.15421/40281108.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено біоелектричні потенціали модрини європейської, дуба звичайного, ялини європейської і сосни звичайної, які формують деревостани в різних типах лісорослинних умов Кременецького горбогір'я. Вік деревостанів становить 12–109 років. Частка модрини в їх складі змінюється в межах 1–10 одиниць. Модрина європейська в умовах суборів і сугрудів характеризується нижчими абсолютними показниками БЕП кореневої шийки, порівняно з сосною звичайною, а в умовах грудів – вищими, порівняно з дубом звичайним і ялиною європейською. Встановлені відмінності між деревними видами зберігаються упродовж дня. Відмінності між модриною і дубом за абсолютними показниками біопотенціалів посилюються у другій половині дня. У модрини в мішаних молодняках і середньовікових деревостанах абсолютні значення БЕП виявились вищими, ніж у чистих деревостанах. Встановлено три типи денних біопотенціалограм, які характеризують динаміку проходження метаболічних процесів у деревних видів у деревостанах різних лісорослинних умов та видового складу. Між біометричними показниками модельних дерев різних деревних видів і середньоденними показниками біопотенціалів переважно спостережено помірний і значний прямий кореляційний зв'язок. Більш тісною залежність денної зміни біопотенціалів виявлено від денної динаміки температури і вологості повітря, аніж від інтенсивності світла. Між вологістю повітря і біоелектричними потенціалами існує зворотний кореляційний зв'язок.
31
Yuskevych, T. V., R. R. Vytseha та H. H. Hrynyk. "Залежність показників крон від морфолого-таксаційних параметрів дерев інтродукованих видів сосен в умовах Західного регіону України". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 5 (30 травня 2019): 75–81. http://dx.doi.org/10.15421/40290515.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати дослідження крон соснових інтродуцентів в умовах Західного регіону України. Досліджено деревостани з участю сосни чорної, сосни Веймутова, сосни Банкса, сосни жорсткої та сосни звичайної (контроль). Удосконалено методику таксації крон дерев мішаних деревостанів з використанням ГІС Field-Map. Проаналізовано закономірності між морфолого-таксаційними параметрами окремих дерева та морфологічними показники їхніх крони. Здійснено розрахунок середніх значень середнього діаметра та висоти стовбура дерева, діаметра крони, висоти її початку, протяжності крони, її проекції, об'єму та площі поверхні, а також об'єму стовбура. Розраховано основні статистики досліджуваних морфолого-таксаційних параметрів і показників дерев. Крім того, здійснено кореляційний аналіз рядів відповідних параметрів і показників та здійснено відбір для можливості моделювання залежності морфологічних показників крон від морфолого-таксаційних параметрів дерев досліджуваних видів сосен. Встановлено, що для моделювання значень площі проекції крони, її об'єму та площі поверхні крони найпридатнішими є діаметр стовбура та діаметр крони досліджуваних видів сосен. Розроблені моделі залежностей адекватно описують емпіричний матеріал з високим рівнем апроксимації та характеризуються достатньою статистичною достовірністю. Отримані моделі можуть бути основою для створення нормативно-довідкових матеріалів для оцінення щільності компонентів фітомаси крони з використанням відповідних перевідних коефіцієнтів.
32
Kerimov, E. I., та V. K. Zaika. "Діелектричні показники деревних видів у деревостанах за участю Модрини Європейської". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 8 (25 жовтня 2018): 23–27. http://dx.doi.org/10.15421/40280804.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено діелектричні показники прикамбіальних тканин лубу деревних видів у модринових деревостанах, які ростуть у різних лісорослинних умовах Кременецького горбогір'я. Вік деревостанів становить 12–109 років. Встановлено зниження інтенсивності життєвих процесів у модрини й інших деревних видів зі зменшенням трофності ґрунтів. У модрини молодняків, які ростуть в суборах і в перехідних до борів умовах, порівняно з грудами, величина імпедансу зросла істотно на 10,8–35,5 %, а поляризаційної ємності знизилась на 10,7–31,0 %. У липні-серпні показники імпедансу в модрини різного віку змінюються в межах 7,3–16,3 кОм, а поляризаційної ємності – 1,25–2,51 нФ. У дуба вони, відповідно, становлять 7,1–14,7 кОм і 1,25–2,10 нФ. У переважній кількості деревостанів модрина і дуб характеризуються високим життєвим потенціалом. Найкращі умови для їхнього росту і функціонування складаються в мішаних деревостанах, де частка модрини становить 3–6, а дуба не більше 2-х одиниць. Найбільшими антагоністами для модрини є дуб – червоний і ясен звичайний. За їх частки у складі середньовікових деревостанів 3 і більше одиниць у модрини встановлено найвищі показники імпедансу і найнижчі поляризаційної ємності. У стиглих і перестійних деревостанах із часткою модрини 6–8 і дуба 1–3 одиниці ці деревні види проявляють високий життєвий потенціал.
33
Shlapak, V. P., S. P. Sonko, Yu O. Kyseliov, Ya A. Shvets та V. I. Chernysh. "Геоботанічні аспекти екотонізації природних ландшафтів". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (26 вересня 2019): 76–79. http://dx.doi.org/10.15421/40290715.
Повний текст джерелаАнотація:
Відзначено, що більшість сучасних ландшафтів – як натуральних природних, так і антропогенних – мають характер екотонів. Наголошено, що екотонізація виразно позначається на педобіогенному компоненті-чинникові ландшафту. Зауважено, що формування екотонів відбувається як на макро- й мезо-, так і на мікрорівні організації рослинного компоненту. Проілюстровано, що явище поступового переходу від однієї фізико-географічної зони до іншої яскраво проявляється на прикладах лісостепу Правобережної України – як у межах екотону "зона мішаних лісів" – "лісостеп", так і в смузі екотону "лісостеп" – "степ". Наголошено, що процесам екотонізації ландшафтів істотно сприяє втручання антропогенного чинника. Розглянуто різні варіанти екотонізації лісових фітоценозів, зокрема висвітлено особливості природних і антропогенних екотонів "ліс – галявина", "ліс – прогалина", "ліс – узлісся", "ліс – зруб" тощо. Відзначено високий рівень біорізноманіття, властивий лісовим ландшафтам завдяки їхній екотонізації. Проаналізовано феномен "екотону в часі", що проявляється на сукцесійних стадіях розвитку лісових фітоценозів. Окреслено основний зміст концепцій змін порід деревної лісової рослинності відповідно до поглядів В. П. Кучерявого та Г. Ф. Морозова. Зауважено, що сукупна дія природних і антропогенних чинників увиразнює розмитість меж природних регіонів і в такий спосіб підсилює екотонізацію ландшафтів, зокрема лісових. Наголошено, що дослідження екотонів становить комплексну міждисциплінарну наукову проблему, що перебуває на пограниччі географії, геоботаніки, лісознавства, ландшафтної та соціоекології.
34
Kalenyuk, Yu S., та V. K. Zaika. "Формування лісової підстилки в деревостанах за участю липи дрібнолистої в умовах свіжої грабової діброви Західного Поділля". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 2 (3 квітня 2019): 43–46. http://dx.doi.org/10.15421/40290208.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено формування лісової підстилки в 41-100-річних деревостанів за участю липи дрібнолистої. У складі деревостанів частка липи і дуба коливається від поодиноких дерев до 10 одиниць. У них також представлені клен гостролистий і явір, граб звичайний, в'яз голий, ясен звичайний, черешня та інші види. У деревостанах свіжої грабової діброви Західного Поділля запас не розкладеної лісової підстилки наприкінці вегетаційного періоду коливається в межах 0,28-1,34 кг/м2. Встановлено найменший запас підстилки в деревостанах, де частка липи становить 8-10 одиниць. Відносно чистого липового деревостану в мішаних запас лісової підстилки істотно зріс – у 1,61-4,78 раза. У його складі переважає листя деревних видів, маса якого становить 0,19-1,15 кг/м2 або 51,5-86,3 %. Маса пагонів, плодів, кори тощо у складі лісової підстилки коливається в межах 0,08-0,54 кг/м2 (13,7-48,5 %). Зв'язок нагромадження лісової підстилки з часткою липи у складі деревостанів характеризується тісною зворотною кореляційною залежністю (r = –0,68). Коефіцієнт варіації загальної маси лісової підстилки в деревостанах коливається в межах 6,3-32,1 %. Переважає слабкий і середній рівень мінливості. Аналогічною мінливістю характеризується фракція листя у складі лісової підстилки (V = 5,2–33,9 %). Встановлено значне зростання варіювання фракції пагонів, кори, плодів тощо у складі лісової підстилки, що характеризується переважанням сильних значень коефіцієнтів варіації.Ключові слова: дубові деревостани; лісова підстилка; опад; лісівничо-таксаційні показники; липа дрібнолиста.
35
Янь, Тенфей, Є. О. Кременецька, Шибін Ван, Цян Ху та Сонглін Він. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ УГРУПОВАНЬ ТА ПОШИРЕННЯ ЗМІШАНИХ ЛІСІВ ПОРУЧ ІЗ ОЗЕРОМ НАНЬВАН". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 45, № 3 (21 лютого 2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.3.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Розподіл структури угруповання у лісі, що зростає у зоні узбережжя, є важливим показником різноманітності та сталого розвитку прибережної екосистеми, а також важливою основою для управління лісовими землями. Для того, щоб зрозуміти екологічну функцію прибережної зони озера Наньван (місто Сіньян, провінція Хенань, Китай), досліджено стан зростання лісу у нижній течії водойми. Результати дослідження свідчать про те, що Pinus massoniana Lamb і Pistacia chinensis Bunge є переважаючими видами у складі насаджень прибережної зони. Відбувається поступове зменшення представництва Pinus massoniana Lamb у даному угрупованні. Нижній ярус із Quercus dentate Thunb. і Pistacia chinensis Bunge демонструє значний потенціал для заміни верхнього ярусу. Характеристики структури дерев (діаметр стовбура дерева на висоті грудей (1,3 м), висота дерева та ширина крони) були встановлені на кожній експериментальній ділянці. Характеристики структури дерев підтверджують перевернутий розподіл «J» і лінійний зв’язок між діаметром на висоті грудей і висотою дерев у насадженні (можна добре описати за допомогою рівняння моделі Річарда), рівняння моделі H=1.3+20.095(1–e-0.090D)1.765. За умови відсутності антропогенних аварій або природних екстремальних явищ, лісові землі навколо озера Наньван ще довго могли б ефективно використовувати екологічні переваги. З метою покращення рівня ведення лісового господарства у мішаних лісах на даних територіях, пропонується уважно стежити за станом росту дерев, видаляти загиблі або погано зростаючі дерева Pinus massoniana Lamb, а також запобігати виникненню лісових пожеж.
36
Pelyukh, O. R., та L. D. Zahvoyska. "Дослідження уподобань населення львівщини щодо рекреаційних лісів методом експерименту з вибором". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 9 (25 жовтня 2018): 73–80. http://dx.doi.org/10.15421/40280915.
Повний текст джерелаАнотація:
Зростання попиту на відпочинок у лісах Карпат ставить перед менеджерами лісового господарства нові виклики, пов'язані з необхідністю формування рекреаційно привабливих лісів. В Європі останніми десятиліттями проведено чимало досліджень щодо суспільного сприйняття рекреаційних лісів, уподобань щодо їхніх характеристик. В Україні таке здійснюють дослідження, однак у них ліси розглядали як узагальнене поняття. Для дослідження вподобань щодо характеристик рекреаційних лісів застосовано один із методів дослідження висловлених переваг – метод експерименту з вибором, теоретичним підґрунтям якого слугують імовірнісна теорія максимізації корисності Д. Макфаддена і "характеристична" теорія поведінки споживача, які сформулювів К. Ланкастером. Моделювання дискретного вибору рекреантом характеристик лісу для відпочинку виконано з використанням багатофакторних регресійних моделей – логіт і пробіт моделей – методом найбільшої правдоподібності з використанням програмного забезпечення BIOGEME 1.8. За результатами аналізу даних з'ясовано, що населення Львівської обл. віддає перевагу мішаним різновіковим лісам, у рекреаційних зонах яких є інформаційно-освітні стенди. Оцінки коефіцієнтів регресії для цих характеристик в обох моделях статистично значущі, додатні і мають найвищі значення. Разом із тим, респонденти не схильні відвідувати ліс, який розташований далеко від місця їх проживання, та ліс, в якому є відмерла деревина. Визначено граничну готовність платити і готовність подолати відстань для відвідування лісу, який відповідає уподобанням респондентів. Обґрунтовано необхідність інтеграції отриманих результатів дослідження у практику прийняття управлінських рішень для зменшення сировинного та розширення рекреаційного використання лісів, відтак формування рекреаційно привабливих лісових ландшафтів і стійких до зміни клімату та антропогенних навантажень деревостанів.
37
Kerimov, E. I., та V. K. Zaika. "Формування лісової підстилки в деревостанах за участю модрини європейської в умовах Кременецького горбогір'я". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 30–33. http://dx.doi.org/10.15421/40290105.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено формування лісової підстилки в 14–109-річних деревостанах за участю модрини європейської. У складі деревостанів частка модрини змінюється в межах 1–10 одиниць. Встановлено, що під наметом деревостанів за участю модрини європейської запас лісової підстилки в абсолютно сухому стані становить 0,30–1,96 кг/м². У її складі маса листя і хвої змінюється в межах 0,22–1,18 кг/м², або 9,4–84,9 %, а пагонів, шишок, кори тощо – від 0,08 до 1,55 кг/м², або 15,1–90,6 % від загальної її маси. У модрини у віці молодняків розпочинається і продовжується в середньовікових деревостанів до 50–60 років інтенсивне відмирання пагонів та очищення стовбурів дерев від сучків. Воно призвело до збільшення у складі лісової підстилки маси пагонів і кори до 50–90 %. У чистих модринових деревостанах нагромаджується більший запас лісової підстилки, ніж у мішаних. У молодняків запас лісової підстилки в чистому модриновому деревостані перевищує мішані на 2,1–88,6 %. У середньовікових, стиглих і перестиглих деревостанів такі відмінності становлять 4,7–75,4 %. Показано, що лісостани характеризуються різним варіюванням маси лісової підстилки загалом чи її фракцій у межах деревостану. Коефіцієнт варіації маси лісової в деревостанах виявився в основному середнім і рідше слабким (V = 6,1–20,5 %). Поряд з цим значно зростає варіювання фракцій лісової підстилки. Так, варіювання маси хвої і листя змінюється в межах 6,8–33,1 %, а фракції пагонів, шишок, кори тощо – 6,1–42,9 %.
38
Kalenyuk, Yu S., та V. K. Zaika. "Біоелектричні потенціали дуба і липи в деревостанах свіжої грабової діброви Західного Поділля". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 49–53. http://dx.doi.org/10.15421/40290110.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено біоелектричні потенціали (БЕП) кореневої шийки дуба звичайного і липи дрібнолистої в 44–92-річних дубових деревостанах Західного Поділля. Лісостани ростуть в умовах свіжої грабової діброви та характеризуються різною часткою цих видів у складі деревостанів. Встановлено перевищення абсолютних середньоденних показників біопотенціалів дуба мішаних липово-дубових деревостанів над чистим дубовим деревостаном на 9,6–129,6 %. Найбільші показники БЕП виявлено в лісостанах, де дуб перевищує липу за висотою і діаметром, а його частка у складі деревостанів становить 1–5 одиниць. Середньоденні біоелектричні потенціали липи дрібнолистої змінюються від -58,6 до -116,5 мВ. Встановлено, що в деревостанах, де частка липи у складі становить 5–6 одиниць, її абсолютні середньоденні показники біопотенціалів перевищують показники чистого липового деревостану на 7,0–23,2 %, а на ділянках з часткою липи 2–4 одиниці вони виявились істотно (на 14,4–38,1 %) нижчими. Найкращі умови для функціонування дуба і липи склались в деревостанах, де частка дуба змінюється в межах 1–4 одиниць, а липи – від 4 до 6 одиниць. У денній динаміці впродовж першої половини дня знижуються абсолютні показники БЕП у дуба і липи та зростають у другій його половині. Кореляційні зв'язки між денною динамікою мікрокліматичних показників і динамікою БЕП у дуба і липи в різних деревостанах змінюються в дуже широкому діапазоні – від слабкої до дуже високої тісноти. Абсолютні показники БЕП характеризуються прямою залежністю з температурою повітря й інтенсивністю світла та зворотною – з вологістю повітря.
39
Maslovata, S. A., V. L. Kulbitskyi та M. Yu Osipov. "Систематика та філогенетичні зв'язки роду Ulmus L." Scientific Bulletin of UNFU 29, № 5 (30 травня 2019): 51–55. http://dx.doi.org/10.15421/40290510.
Повний текст джерелаАнотація:
За літературними джерелами досліджено філогенетичні зв'язки роду Ulmus L. Встановлено за даними бази GRIN, що у світі всього нараховується понад 30 видів роду Ulmus, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. З них 10 трапляються на території України, в помірній зоні європейської частини, на Північному Кавказі, в Забайкаллі та на Далекому Сході в широколистяних і хвойно-широколистяних лісах. По берегах річок на півночі зони зростання вклинюються у європейську темнохвойну тайгу, а на півдні – у Степову та Лісостепову зони. Як типові супутні породи мішаних лісів Європи найпоширеніші такі представники роду Ulmus: U. laevis Pall., U. glabra Huds., U. suberosa Moench, U. elliptica K. Koch; в Азії – U. propinqua, U. laciniata (Trautv.) Mayr та U. pumila L; у Північній Америці – U. americana L. На території України поширені сім аборигенних видів U. androssowii Litv., U. minor Mill., U. glabra Huds., U. laciniata (Trautv.) Mayr, U. laevis Pall., U. macrocarpa Hance, U. pumila L. та три інтродукованих види: U. japonica (Rehd.) Sarg., U. americana L. та U. densa Litw. З'ясовано, що номенклатура видів роду Ulmus складна і заплутана. Складність полягає не тільки в народних, але й у латинських назвах. Так, у літературних джерелах виявлено безліч синонімів латинських назв. Причиною, яка ускладнює таксономію в'язів, є поширення процесів природної гібридизації в межах роду Ulmus. Виявлено понад 15 морфологічних ознак, які змінюються в одному і тому ж напрямку в багатьох видів роду Ulmus різного ступеня споріднення.
40
Zayachuk, Vasyl. "Taxus baccata L. в Українських Карпатах: поширення, участь у складі лісостанів, продуктивність". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 18 (28 березня 2019): 57–67. http://dx.doi.org/10.15421/411905.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано історичний хід наукових досліджень, пов’язаним із тисом ягідним в Українських Карпатах. Встановлено теперішню типологічну, висотну та експозиційну структури поширення насаджень за участю тиса ягідного в Українських Карпатах. Уточнено площу поширення деревостанів за участю цього деревного виду в регіоні досліджень. Встановлено, що загальна площа насаджень за участю тиса ягідного в Українських Карпатах складає 285,0 га. Вид поширений переважно у типах лісорослинних умовах – вологих грудах (192,7 га / 68,36%) та вологих сугрудах (86,5 га / 30,68%). Росте, в основному, під наметом перестійних (158,5 га / 56,23%) та середньовікових (103,6 га / 36,75%) насаджень і приурочений до середньоповнотних (188,6 га / 66,90%) і високоповнотних (91,7 га / 32,53%) деревостанів. Тис ягідний переважно виступає як домішка у складі мішаних і широколистяних лісів (206,7 га / 73,32%) під наметом високобонітетних деревостанів І-Іа класів (199,7 га / 70,84%). Природні деревостани тиса ягідного поширені переважно на Закарпатті у висотних діапазонах 700-800 (112,8 га) та 900-1000 м (38 га) н.р.м., а також у Прикарпатті до висоти 300 м (64,9 га) н.р.м. Проаналізовано екологічну, лісівничу та господарську цінність цього виду, деталізовано причини його зникання в регіоні досліджень, встановлено лімітуючі чинники поширення тиса ягідного на території Українських Карпат. Причинами значного скорочення ареалу тиса ягідного в Карпатах та масового зрубування його дерев у минулому є надзвичайно висока господарська цінність деревини, незадовільне природне поновлення, повільний ріст, низька конкурентна здатність, незадовільне насіннєношення під наметом деревостанів, отруйність деревного виду.
41
Meshkova, V. L., та K. V. Davydenko. "Вертицильозне в’янення клена гостролистого (Acer platanoides l.) на сході України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 14 (13 січня 2018): 174–79. http://dx.doi.org/10.15421/411624.
Повний текст джерелаАнотація:
У 2016 р. зареєстровано інтенсивне в’янення клена гостролистого в лісових і декоративних насадженнях сходу України.
Метою досліджень була ідентифікація збудника в’янення клена гостролистого, попередній аналіз поширення й розвитку хвороби в лісових і декоративних насадженнях Сходу України, а також спроба розробити стратегію захисту від її наслідків.
Обстежені насадження лісового фонду державних лісогосподарських підприємств "Вовчанське ЛГ", "Жовтневе ЛГ", "Чугуєво-Бабчанське ЛГ", "Скрипаївський навчально-дослідний лісгосп" ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, Харківської ЛНДС УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького, а також декоративні насадження Київського й Шевченківського районів Харкова, парку Ветеранів і Дендропарку ХНАУ ім. В.В. Докучаєва.
У кожному насадженні обстежували по 50-100 дерев клена гостролистого, вибірково оглядаючи зрізи гілок між живою та мертвою частинами та реєструючи наявність в’янення, дехромації листя, ксилеми або судин, відмирання гілок. В аналізі погодних умов використані дані метеостанції Харків.
Виконаний у серпні мікологічний аналіз листків, черешків і фрагментів дехромованої заболоні й культивування на картопляно-декстрозному агарі упродовж трьох тижнів за 22°C дав змогу визначити збудника як Verticillium dahliae.
Установлено, що рівень пошкодження крони зменшується у міру збільшення діаметра стовбура на висоті грудей. Пошкодження найбільш інтенсивне в лісі (78,5 %), найнижче у вуличних посадках (21,5 %) і проміжне у парках (44,9 %). У вуличних посадках пошкодження листя кленів становило 59,4 і 30,5% серед дерев із наявністю та відсутністю механічних пошкоджень на нижній частині стовбура. Такі пошкодження були відсутні у лісі. Погодні умови 2016 р. (ранній початок сокоруху, коливання температури, висока максимальна температура повітря й низька кількість опадів) були сприятливі для розвитку вілту. Заходи профілактики поширення хвороби можуть бути застосовані лише у розсадниках. Вилучення хворих дерев клена із мішаних дубових насаджень може несприятливо позначитися на рості дуба.
42
Kubik, Оlha Yevhenivna. "СПЕЦИФІКА ДУЕТУ ЯК АНСАМБЛЕВОЇ ФОРМИ СУЧАСНОГО БАНДУРНОГО МИСТЕЦТВА". Музичне мистецтво і культура 1, № 31 (17 листопада 2020): 42–56. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторка статті висвітлює історію зародження та функціонування одного із видів ансамблевого бандурного мистецтва – дуету бандурис- тів. Мета статті – аналіз творчої специфіки дуетного виконавства у бандурному мистецтві. Серед завдань: історія зародження та розвитку ансамблевого виконавства бандуристів в Україні та за її межами; кла- сифікація бандурних дуетів; висвітлення творчої діяльності та профе- сійних здобутків провідних дуетних колективів бандуристів. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові методи дослі- дження – емпіричні (спостереження, опис, інтерв’ю), теоретичні (аналіз) та порівняльно-історичний метод. Наукову новизну статті складає визначення засад класифікації бандурних дуетів та критеріїв аналізу їх творчості. Зазначено, що дует у типології бандурних колективів – найпрості- ший за формою, але, водночас, представлений різноманітними виконав- ськими зразками. Визначено основні типи дуетів – однорідні та мішані, які, у свою чергу, поділяються на інструментальні та вокально-інстру- ментальні. У статті також проаналізовано експериментальні типи мішаних форм сучасних дуетів України та зарубіжжя за участю банду- ри, зокрема баян і бандура, гітара і бандура та ін. Підкреслено значення композиторської творчості (О. Герасименко, Ю. Олійника, В. Павлі- ковського, Р. Гриньківа та ін.) у створенні ансамблевого бандурного репертуару, зокрема для дуетів бандури і фортепіано. Визначено принципи формування репертуару дуетів у бандурному виконавстві, що охоплює як оригінальну композиторську творчість, так і аранжування, кавери та обробки творів фольклорного, академіч- ного та джазово-естрадного спрямування. Провідні ансамблеві дуетні колективи («Бандурна розмова», B&B Project, «Діалоги», «Double Blast» та ін.) успішно гастролюють в Україні та за кордоном, беруть участь у міжнародних конкурсах та фестивалях, пропагуючи можливості українського народно-академічного інструментарію. Висновки. Дуети бандуристів – одна з найдавніших ансамблевих форм, яка постійно перебуває в процесі творчого експериментування. Сучасні дуетні колективи – в пошуках нового репертуару та реаліза- ції себе в різноманітних жанрах.
43
Debryniuk, Iurii. "Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco як перспективний деревний вид для плантаційних лісових насаджень західного регіону України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 21 (28 грудня 2020): 87–96. http://dx.doi.org/10.15421/412029.
Повний текст джерелаАнотація:
Pseudotsuga menziesii є інтродуцентом з яскраво вираженою специфікою росту – порівняно повільноросла у молодому віці, але з наступним зростанням швидкості росту і підтриманням його високої інтенсивності впродовж тривалого періоду часу – до ста і більше років.
У молодих насадженнях до 25-30-річного віку псевдотсуга поступається за інтенсивністю росту ялині і особливо – модрині. При цьому перевага модрини за висотою та діаметром може складати два рази і більше. Якщо в чистих культурах псевдотсуга росте за Іа-Іb класами бонітету, в дубово-дугласієвих – за Іа, в дугласієво-ялинових – за І, то в дугласієво-модриново-ялиновому – за ІІ класом бонітету, тоді як ялина росте за Іb, а модрина – за Іс і вище класами бонітету. Після 35-річного віку псевдотсуга нарощує темпи росту і відставання її за середніми таксаційними показниками від модрини та ялини зменшується.
Для 35-річного віку в мішаних культурах за 60%-ої участі в складі, близьким до оптимального розміщення дерев дугласії можна вважати 4 × 3 м; при цьому відбувається добре очищення стовбурів від сучків, формування компактної крони за середньої її площі в межах 12-15 м2.
Після 35-річного віку і за участі в складі більше 60% дугласія суттєво нарощує інтенсивність росту і збільшення її густоти в усіх досліджених насадженнях супроводжується збільшенням запасу стовбурової деревини.
При плантаційному лісовирощуванні P. menziesii розраховувати на отримання значних запасів деревини до 30-40-річного віку не варто. Завдання полягає у подальшому вирощуванні насаджень в режимі оптимальної густоти, що забезпечить значне посилення інтенсивності росту деревного виду після вказаного віку, і вже в період 50-60 років запаси деревини сягатимуть 700 м3∙га-1 і більше.
Найвищих класів бонітету псевдотсуга Мензіса досягає у насадженнях 40-60-річного віку за різних початкових схем розміщення садивних місць – 2,0-6,0 × 0,8-2,0 м.
44
Васильєва, Оксана, та Алла Соколова. "Специфіка викладання диригентсько-хорових дисциплін у підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва". Professional Art Education 2, № 1 (15 квітня 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у виявленні специфіки викладання диригентсько-хорових дисциплін в процесі фахової підготовці майбутніх вчителів музичного мистецтва з огляду на основні напрями вокально-хорової роботи вчителя музичного мистецтва: хоровий спів як вид колективної музичної діяльності на уроках музики та керування шкільними хорами, вокальними ансамблями у позаурочний час.Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системно-діяльнісний, культурологічний, праксеологічний, аксіологічний підходи та філософський, термінологічний, когнітивний принципи. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, порівняння, класифікація), емпіричні, прогностичні методи дослідження.Наукова новизна. У дослідженні схарактеризовано особливості викладання таких основних дисципліни диригентсько-хорового циклу, як: «Хорове диригування», «Хорове аранжування», «Хорознавство», «Хоровий клас» та «Практикум роботи з хором». Розкрито мету предмету «Хорове диригування», яка полягає у наданні майбутньому вчителеві музичного мистецтва як керівнику дитячого шкільного хору базової диригентської підготовки. Окреслено основні завдання дисципліни: оволодіння диригентсько-хоровими знаннями, розвиток професійних здібностей, формування умінь вчителя-хормейстера.У результаті дослідження розкрито специфіку змісту курсу «Хорове аранжування», який слід зосередити на оволодінні навичками створення партитур для дитячих хорів різних вікових категорій: починаючих дитячих хорових колективів, розвинутих хорових дитячих колективів, хорів старшокласників (однорідних, неповних мішаних). Оцінено роль курсу «Хоровий клас», в процесі якого студенти на основі отриманих знань з музично-теоретичних і вокально-хорових дисциплін удосконалюють професійні навички, необхідні для майбутньої практичної вчителя музичного мистецтва. Доведена необхідність введення у структуру підготовки вчителя музичного мистецтва курсу «Практикум роботи з хором», де здобувачі на практиці засвоюють вміння роботи із шкільним хором. Встановлено роль керівника хорового класу та викладача з хорового диригування у підготовці до ефективної роботи з хором. Розглянуто коло тем з «Хорознавства», які мають охоплювати історичні аспекти вітчизняної та зарубіжної теорії і практики вокально-хорової роботи з дітьми, висвітлювати основні напрями дитячого хорового виконавства і творчості, знайомити з особливостями розвитку голосового апарату дітей різного віку, надавати знання з охорони дитячого голосу, виявляти специфіку вокально-хорової роботи з дитячими хоровими колективами.Висновки. У ході дослідження встановлено, що методика викладання диригентсько хорових дисциплін має специфічні особливості і обумовлена змістом практичної діяльності педагога-музиканта у загальноосвітніх закладах середньої освіти.
45
Matushevych, Liubov, та Petro Lakyda. "Моделювання первинної продукції компонентів надземної частини дерев сосни звичайної Східного Полісся України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 22 (10 червня 2021): 141–55. http://dx.doi.org/10.15421/412112.
Повний текст джерелаАнотація:
Первинну продукцію компонентів надземної фітомаси (стовбура і крони) оцінено для дерев сосни звичайної, які ростуть переважно у чистих та мішаних (домішка від 1 до 3 од.) соснових насадженнях штучного походження Східного Полісся України. Насадження високопродуктивні (II, I, Ia і вище класів бонітету), середньо- та високоповнотні, ростуть у свіжих борах (А2), суборах (B2) та сугрудах (C2). Використано дані 80 тимчасових пробних площ (ТПП), які закладено у соснових деревостанах Сумської (36 ТПП) та Чернігівської (44 ТПП) областей. Зрубано й обміряно 900 модельних дерев (МД) сосни звичайної, з яких 226 МД опрацьовано з пофракційним оцінюванням компонентів надземної фітомаси та 674 МД – без оцінювання фітомаси крони. Обмір моделей і розрахунки первинної продукції компонентів надземної фітомаси дерев сосни звичайної виконано за допомогою удосконалених загальноприйнятих методів та розробленого алгоритму.
Сукупність значень дослідного матеріалу характеризується їх нормальним розподілом за віком, діаметром, висотою дерев та відносною повнотою насаджень. Встановлено тісноту зв’язку між досліджуваними показниками модельних дерев сосни звичайної (від помірного – -0,31 < r < -0,50, до дуже високого – r > 0,91); слабкої тісноти зв'язок (0,11 < r < 0,30) виявлено між повнотою насаджень та часткою поточного об’ємного приросту з показниками компонентів фітомаси крони дерев.
Розраховано регресійні математичні моделі для оцінювання абсолютного та відносного поточного об’ємного приросту деревини стовбурів, об’єму кори стовбурів, маси деревини, кори гілок і маси хвої в абсолютно сухому стані, в яких аргументами є вік та діаметр дерев (R2 = 0,72-0,92). Для частки хвої 1-го року зв’язок з віком дерев обернений та помірний, але значущий на 5%-му рівні (R2 = 0,33).
Розроблені нормативні таблиці первинної стовбурової продукції деревини та первинної продукції надземної частини дерев сосни звичайної показали, що за однакового діаметра зі збільшенням віку дерев первинна продукція стовбурової деревини збільшується лише до певного віку, а досягнувши максимуму – зменшується. Зі збільшенням діаметра за однакового віку первинна продукція стовбурової деревини зростає. Первинна продукція надземної частини дерев, подібно до окремих компонентів надземної фітомаси, зі збільшенням віку та діаметра також збільшується. У типових лісорослинних умовах Східного Полісся середньовікове дерево (50 років) сосни звичайної в надземній частині може нагромаджувати 15,22 кг·рік-1 первинної продукції.
46
Debryniuk, Iurii, та Svitlana Raspopina. "Вплив лісових насаджень плантаційного типу на показники родючості лісових ґрунтів в умовах Західного Лісостепу України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 18 (28 березня 2019): 35–45. http://dx.doi.org/10.15421/411903.
Повний текст джерелаАнотація:
Між насадженнями різного складу та родючістю ґрунту існує тісна взаємодія, яку можна корегувати, змінюючи участь порід у складі деревостану. Питання особливо актуальне з погляду запровадження плантаційних лісових насаджень на місці низькопродуктивних деревостанів. Тому вивчення змін показників родючості ґрунту у системі – плантаційні насадження → ґрунт → корінний деревостан, є надзвичайно важливим чинником забезпечення високої продуктивності та біотичної стійкості лісових фітоценозів.
Досліджені темно-сірі опідзолені ґрунти на лесоподібному суглинку характеризуються високим лісорослинним потенціалом, результатом якого є формування чистих і мішаних насаджень модрини та ялини за високими класами бонітету – від І до Іс. Водночас значення показників родючості ґрунтів (вміст гумусу та рухомих сполук NPK) під цими насадженнями відрізняються.
Вміст гумусу у ґрунтах під насадженнями за участю ялини коливається в межах від 0,32 до 4,52 % та в середньому становить 1,80 %, що нижче, ніж під насадженнями модрини – 0,32-9,32 % та 2,17 % відповідно.
Склад насаджень впливає на вміст у ґрунті усіх досліджених елементів живлення. Середній вміст легкогідролізованого азоту у ґрунтах під насадженнями за участю ялини є нижчим (5,68 мг/100 г ґрунту), ніж за участю модрини (7,10) та більш амплітудно знижується вниз по профілю. Так, його середній вміст у Не-горизонті становить 9,63 мг/100 г ґрунту, в НІ – 4.87, в І – 2,52, а під насадженнями за участю модрини – 10,41, 6,51 та 4,24 мг/100 г ґрунту відповідно.
Середній вміст рухомих сполук фосфору в обох групах насаджень є доволі подібним –5,93 мг/100 г ґрунту за участю ялини та 5,80 – модрини. Водночас в І-горизонті у культурах з модриною він значно вищий, ніж у культурах з ялиною – 7,70 проти 2,64 мг/100 г ґрунту, що сприяє росту модрини за Іb-Iс класами бонітету. Характер розподілу обмінного калію за профілем ґрунту принципово відрізняється. Так, якщо під насадженнями за участю модрини його найвищий вміст (9,50 мг/100 г ґрунту) зафіксовано в Не-горизонті, то за участю ялини – у І-горизонті (11,85), що свідчить про інтенсивний прояв процесу кислотного гідролізу у ґрунтах під впливом опаду ялини. Проте середньопрофільний вміст обмінного калію у ґрунтах під обома групами насаджень є доволі подібним – 8,90 мг/100 г ґрунту у культурах з модриною та 9,17 – з ялиною.
Загалом чисті ялинові та модринові культури в умовах свіжого і вологого груду Західного Лісостепу України не виявляють негативного впливу на показники родючості темно-сірого опідзоленого ґрунту. Водночас сприятливіші поживні властивості формуються у ґрунтах під насадженнями за участю модрини, які, своєю чергою, забезпечують найвищий рівень їх продуктивності, що необхідно брати до уваги під час проектування складу лісових культур плантаційного типу.
47
Hart, L. L., T. O. Firsova та N. Y. Yatsechko. "ЧИСЕЛЬНА РЕАЛІЗАЦІЯ СІТКОВИХ АЛГОРИТМІВ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОЕФІЦІЄНТНОЇ ОБЕРНЕНОЇ ЗАДАЧІ ДЛЯ ЕЛІПТИЧНОГО РІВНЯННЯ". Problems of applied mathematics and mathematic modeling, 11 січня 2022. http://dx.doi.org/10.15421/322105.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено, алгоритмізовано та програмно реалізовано сіткові регуляризуючі схеми для розв’язання коефіцієнтної оберненої задачі для еліптичного рівняння другого порядку з мішаними крайовими умовами. Вивчено властивості еквівалентної задачі оптимального керування за наявності диференціальних обмежень еліптичного типу зі змінними коефіцієнтами та обмежень на керуючий вплив. Досліджено практичну збіжність та ефективність обчислювальних алгоритмів, заснованих на методі сіток і ітераційних методах градієнтного типу, проведено порівняльний аналіз результатів роботи зазначених алгоритмів на прикладі розв’язання конкретних задач.