Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: МІС.
Статті в журналах з теми "МІС"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "МІС".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Гудзевата, Марина. "Піднебесні міс". Міжнародний туризм, № 5 (89) (2009): 86–93.
Знайти повний текст джерела
2
Будько, Євген. "Помаранчева міс". Міжнародний туризм, № 1 (2005): 18–24.
Знайти повний текст джерела
3
Pochukalin, A. Ye. "ПОПУЛЯЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ВІДБОРУ ЗАВОДСЬКИХ РОДИН ВОЛИНСЬКОЇ М’ЯСНОЇ ХУДОБИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(39) (23 грудня 2019): 68–71. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.4.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток і перспективність використання у виробництві спеціалізованої породи пов'язаний з чітко окресленими параметрами структурних її формувань (заводських типів, ліній, родин), які постійно знаходяться у русі і змінюють породу в бажаному напряму. Тому завданням зазначеної статті є аналіз популяційно-генетичних параметрів відбору у заводських родинах. Матеріалом дослідження були тварини волинської м’ясної породи великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності, які належать племінному заводу ТОВ «Зоря» Ковельського району Волинської області. Сформовано вісімнадцять заводських родин, які розподілені по три у шести лініях зі загальним поголів’ям 160 корів та 13 бугаїв-плідників. Основними параметрами, які були включені у дослідження були – фенотипові мінливість і кореляція, успадковуваність та сила впливу. Успадковуваність визначали методом подвоєного коефіцієнту кореляції «мати-дочка», тоді як силу впливу через співвідношення факторіальної дисперсії до загальної.
Максимальне і мінімальне значення живої маси телиць заводських родин у віці 7, 12, 15 та 18 міс. становить відповідно 183 кг … 197 кг, 283 кг ... 305 кг, 342 кг ... 357 кг, 390 кг … 415 кг. За коефіцієнта варіації у зазначених вище вікових періодах телиць отриманий низький ступінь мінливості, який не перевищує 8%. У родинах Буланої 943 (7 міс.), Гарної 536 (12 міс.), Казки 433 (15 міс.) та Корони 2382 (18 міс.) отримані значення середнього ступеня мінливості. Найвище значення середньодобових приростів телиць отримано від наступних родин: Верби 1536 (0-7 міс. – 810 ± 21,3 г), Пальми 275 (7-12 міс. – 766 ± 47,7 г), Вісли 1016 (12-15 міс. – 703 ± 22,8 г) та Корони 2382 (15-18 міс. – 802 ± 106,7 г). Мінливість середньодобових приростів телиць коливається від 8,2% у період 7-18 міс. до 38,5% у період від 15-18 міс.
Кореляційний зв'язок між живою масою і молочністю корів та проміром висоти в холці, тривалістю використання і бальною оцінкою був додатним. Від 72% до 83% заводських родин між висотою в холці та живою масою повновікових корів, молочністю був низький. Слід відмітити заводські родини Корони 2382, Верби 1536 (висота в холці-молочність), Калини 212 (жива маса корів-тривалість використання), Розетки 1313, Вісли 1016 (бальна оцінка екстер’єру- жива маса корів). Щодо сили впливу, то неістотно впливають на селекційні ознаки лінії матері і батька (1-9%) порівняно з впливом матерів і батьків (52-90%).
Поставлена проблема розв’язання раніше не вирішених питань, щодо оцінки заводських родин за господарськи корисними ознаками, а також їх популяційно-генетичні параметри дає змогу аналізувати і проводити селекційну роботу не тільки з лініями, але й заводськими родинами.
4
Tsereniuk, O. M., I. M. Martyniuk, O. V. Akimov, N. M. Shkavro та L. M. Khmelnychyi. "КОЕФІЦІЄНТИ ФЕНОТИПОВОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ ПОКАЗНИКУ БАГАТОПЛІДНОСТІ СВИНОМАТОК УЕЛЬСЬКОЇ ПОРОДИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1-2(36-37) (1 липня 2019): 102–6. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.1-2.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою досліджень, результати якої викладені у статті, було вивчення впливу віку свиноматок і кнурів на їх багатоплідність із урахуванням сезону року та віку тварин. Дослідження проводилися в дослідному господарстві ДП ДГ „Гонтарівка” Вовчанського району Харківської області. Для відтворення поголів’я у господарстві використовують природне парування свиноматок. Осіменіння свиноматок було проведено згідно зі схемою досліджень. Для проведення експериментальної роботи на свинофермі племзаводу було відібрано 35 голів основних свиноматок та 4 кнури породи уельс різного віку та різної живої ваги. Було сформовано чотири групи маток. З метою вивчення впливу сезону року на продуктивність свиноматок, першу серію досліджень провели восени, другій серію – навесні за тією ж схемою. Використовували у обох серіях досліджень одних і тих самих тварин. По різних групах тварин багатоплідність коливалась в межах від 10,56 до 11,78 голів. Краща група (матки у віці 18 міс. за зимових опоросів) перевершувала рівень багатоплідності гіршої групи (матки у віці 24 міс. за літніх опоросів) на 11,55 % (р < 0,05). В той же час, влітку було отримано на 1,81 % більші значення показника багатоплідності (11,26±0,189 порося на матку), порівняно з зимовими опоросами (11,06±0,189 порося на матку), хоча й різниця була не вірогідною. В межах окремих серій досліджень, кращі значення багатоплідності були отримані за використання більш вікових кнурів (48 міс.), хоча й різниці також були не вірогідними. Вірогідні розбіжності встановлено між молодими матками (18 міс.), що були осімінені дорослими кнурами (48 міс) за літніх опоросів, та молодими матками (18 міс.), що були осімінені молодими кнурами (18 міс.) за зимових опоросів. Ці розбіжності були на рівні 4,68 % (р < 0,05). Відносно консолідований показник багатоплідності (за визначення коефіцієнтів фенотипової консолідованості обома способами) було отримано лише по одній групі тварин – свиноматок середнього віку (24 міс.) за їх осіменіння кнурами середнього віку (24 міс.) за літніх опоросів. Найменш консолідованими (за визначення коефіцієнтів фенотипової консолідованості обома способами) були показники багатоплідності у вікових маток (48 міс.) за їх осіменіння віковими кнурами (48 міс.) як у літній так і у зимовий періоди
5
Ягниця, Вікторія. "Конкурс "Міс географія"". Географія та основи економіки в школі, № 5 (2005): 26–27.
Знайти повний текст джерела
6
Сидоренко, Віктор. "Міс та три міста". Міжнародний туризм, № 5 (2007): 150.
Знайти повний текст джерела
7
Луців, І. І., Д. В. Попович та О. В. Денефіль. "Динаміка діурезу і швидкості клубочкової фільтрації у щурів із двобічною оваріоектомією в період пізніх проявів травматичної хвороби та ефективність гормональної замісної терапії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (27 серпня 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12298.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: з’ясувати вплив краніоскелетної травми на динаміку діурезу та швидкості клубочкової фільтрації у щурів із двобічною оваріоектомією в період пізніх проявів травматичної хвороби та оцінити ефективність гормональної замісної терапії.
Матеріали і методи. Експерименти виконано на 42 нелінійних білих щурах-самках масою 200–220 г. Модель гіпоестрогенного стану виконували шляхом операційного видалення гонад. Через 1 міс. після видалення гонад у щурів моделювали краніоскелетну травму. З метою корекції в окремій підгрупі щурів із видаленими гонадами та краніоскелетною травмою проводили гормональну замісну терапію. Контрольні групи склали інтактні щури та щури із остеопорозом через 1 міс. після видалення гонад, яких не травмували. У контрольних групах та через 1 і 2 міс. посттравматичного періоду в піддослідних щурів визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження і встановлювали діурез та швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ).
Результати досліджень та їх обговорення. Через 1 міс. після видалення гонад у щурів виникають порушення функціонального стану нирок, які проявляються зниженням діурезу та значним сповільненням ШКФ. Нанесення краніоскелетної травми через 1 міс. супроводжувалося ще більшим порушенням досліджуваних показників, які переважали у щурів із гонадектомією і не стихали через 2 міс. посттравматичного періоду. У щурів без гонадектомії діурез і ШКФ у відповідь на водне навантаження через 2 міс. після моделювання краніоскелетної травми поверталися до рівня контрольної групи. Застосування гормональної замісної терапії в ході посттравматичного періоду у щурів з гонадектомією зумовлювало суттєве зростання досліджуваних показників, порівняно зі щурами без корекції.
8
Халак, В. І., М. О. Ільченко та П. В. Петулько. "ОЗНАКИ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ СВИНОМАТОК РІЗНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЦІННОСТІ ТА РІВЕНЬ ЇХ ДИСКРЕТНОСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 159–65. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено показники відтворювальних якостей свиноматок великої білої породи, зважаючи на їхню експлуатаційну цінність, розраховано рівень дискретності зазначеної групи ознак та економіч-ну ефективність результатів експерименту. Дослідження проведено в умовах племінного репродук-тора з розведення свиней великої білої породи СТОВ «Дружба-Казначеївка» Дніпропетровської обла-сті та лабораторії тваринництва Державної установи Інститут зернових культур НААН. Оцінку свиноматок великої білої породи за основними показниками рівня адаптації та відтворювальних яко-стей по групі (S) та сукупності загалом (σ) проводили, зважаючи на такі кількісні ознаки: трива-лість життя, міс., тривалість племінного використання, одержано опоросів (S1, σ1), одержано по-росят усього, гол. (S2, σ2), одержано живих поросят, гол. (S3, σ3), багатоплідність гол. (S4, σ4), маса гнізда на час відлучення у віці 28 діб, кг (S5, σ5), збереженість, %, тривалість міжопоросного періоду, діб, кількість непродуктивних діб з розрахунку на один опорос. Експлуатаційну цінність тварин ос-новного стада досліджували за методикою Коряжнова Е. В. (1985), рівень дискретності (D) – Се-ромолота В. В., Святченко С. И. (1984). Біометричну обробку одержаних результатів досліджень проводили за методикою Г. Ф. Лакіна (1990). Встановлено, що свиноматки великої білої породи під-контрольного стада за основними показниками відтворювальних якостей (багатоплідність, гол.; маса гнізда на час відлучення у віці 28 діб, кг) відповідають мінімальним вимогам І класу та класу еліта. Достовірну різницю між групами тварин категорій «висока експлуатаційна цінність» та «низька експлуатаційна цінність» встановлено за показниками «тривалість життя, міс.» (29,9 міс., td=13,71), «тривалість племінного використання, міс.» (29,6 міс., td=14,50), «одержано опоросів» (5,7 опоросів, td=14,50), «одержано поросят усього, гол.» (70,5 гол., td=13,85), «одержано живих поросят, гол.» (67,7 гол., td=20,83), «багатоплідність, гол.» (3,3 гол., td=10,31), «маса гнізда на час відлучення у віці 28 діб (6,5 кг, td=2,55). Коефіцієнт дискретності (D) ознак відтворювальних якос-тей свиноматок різної експлуатаційної цінності коливався в межах від 0,765 до 0,992. Максимальну прибавку додаткової продукції за показником «маса гнізда на час відлучення у віці 28 діб, кг» одер-жано від свиноматок категорії «висока експлуатаційна цінність» – 6,03 %.
9
Usenko, O. Yu, O. A. Lavryk, A. Yu Zgonnyk, M. V. Manoylo та A. S. Lavryk. "Модифіковане біліопанкреатичне шунтування в лікуванні метаболічного синдрому та цукрового діабету 2-го типу у пацієнтів з морбідним ожирінням". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 10 (29 жовтня 2018): 5–9. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчення впливу операції біліопанкреатичного шунтування (БПШ) на перебіг метаболічного синдрому (МС) у хворих з морбідним ожирінням (МО).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 76 хворих з МО, яким виконали операцію БПШ в Інституті. Вік хворих коливався від 23 до 65 років, середній індекс маси тіла (ІМТ) становив 57 (44 - 87) кг/м2. Артеріальну гіпертензію мали 49 (64%), дисліпідемію - 53 (70%), сонне апное - 13 (17%), астму - 14 (18%), цукровий діабет (ЦД) 2-го типу - 30 (39%) пацієнтів. Середній строк спостереження становив 36 міс. Визначали антропометричні та клінічні параметри, індекс НОМА (Нomeostasis Model Assessment - індекс інсулінорезистентності), рівні інсуліну, глюкози, С-пептиду та холестерину (ХС) через 1, 3, 6 та 12 міс після операції.
Результати. Через 3 міс після БПШ середній ІМТ становив 45,3 (34 - 59), через 6 міс - 36,1 (39 - 55), через 9 міс - 34,2 (33 - 42) кг/м2. До операції індекс НОМА становив (7,6 ± 0,4) ум. од., середній рівень глікемії натще - (7,8 ± 0,4) ммоль/л, інсуліну натще - (21,2 ± 2,5) мкМО/мл, глікованого гемоглобіну (HbA1с) - (6,8 ± 0,3)%. Через 36 міс після операції індекс НОМА, рівні глікемії натще, інсуліну натще, С-пептиду та HbA1с нормалізувалися. Рівні загального ХС та атерогенних ліпідів поступово знижувалися до нормальних величин.
Висновки. БПШ забезпечує тривале та ефективне зменшення маси тіла (МТ) з корекцією компонентів МС.
10
Нагорна, Л. В., та В. І. Рисований. "ПОШИРЕННЯ НЕОАСКАРОЗУ ТЕЛЯТ В УМОВАХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 218–23. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Нематодози є нерозв’язаною проблемою в господарствах, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби. Для молодняка великої рогатої худоби актуальним є інвазування неоаскарисами. Па-разитування неоаскарисів призводить до розладів органів травлення, появу бронхопневмоній парази-тарної етіології. Тварини відстають у рості та розвитку, а у разі високої інтенсивності інвазії ги-нуть. Метою нашої роботи було з’ясувати поширення неоаскарозу телят в умовах дрібних фермер-ських господарств Сумської області. Для досягнення мети необхідно було розв’язати такі задачі: провести лабораторне дослідження фекалій, здійснити аналіз впливу антропогенних чинників, тех-нологічних схем вирощування тварин, санітарно-гігієнічних умов у господарствах на поширення нео-аскарозу. Роботу виконували на базі лабораторії кафедри епізоотології та паразитології Сумського національного аграрного університету, а також в умовах фермерських господарств Сумської області. Дослідженню піддавали різні вікові групи молодняка, зокрема 1–3 міс., 4–5 міс. та 6–12 міс. Для копроовоскопії застосовували стандартизований метод флотації з розчином нітрату амонію за Г. О. Котельниковим та В. М. Хреновим. За результатами проведених досліджень встановлено по-ширення неоаскарозу телят в умовах фермерських господарств Сумської області. Середня екстен-сивність інвазії в обстежених господарствах становила 61 %. Зі 112 обстежених голів різних віко-вих категорій – 69 голів виявилися інвазованими неоаскарисами. Максимальний прояв хвороби в моло-дняка тварин відмічали у весняно-осінній період. З’ясовано, що у разі неоаскарозу телят показники екстенсивності інвазії з віком тварин зменшувалися. Максимально уражалися неоаскарисами теля-та у віці 1–3 міс. (ЕІ 84,8 %). У групі телят віком 4–5 міс. ЕІ була нижчою і становила 62,9 %. Най-нижчу ЕІ в обстеженого поголів’я молодняка великої рогатої худоби (25,8 %) було діагностовано у групі телят віком 6–12 міс.
11
Gabriyelyan, A. V. "Віддалені результати лікування хворих з ішемічною кардіоміопатією із застосуванням стовбурових клітин пуповинної крові". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 3 (28 лютого 2019): 19–23. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.03.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Порівняльний аналіз віддалених результатів трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові (ТСКПК) та хірургічної реваскуляризації у хворих з ішемічною кардіоміопатією (ІКМП).
Матеріали і методи. Проаналізовано віддалені результати лікування 113пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на тлі ІКМП. У 38 (33,6%) пацієнтів було виконано ізольоване коронарне шунтування, у 35 (31,0%) - стентування коронарних артерій, у 20 (17,7%) - хірургічну реваскуляризацію було доповнено ТСКПК. Окрему групу склали 20 (17,7%) хворих, яким проводили тільки консервативну терапію. Термін спостереження становив 12 міс.
Результати. Через 6 міс після ТСКПК у хворих з ІКМП фракція викиду лівого шлуночка зросла з 24,8 до 33,3% (р < 0,05), рівень попередника натрійуретичного пептиду (proBNP) знизився на 51,6% (з 499,0 до 257,5 пг/мл). Досягнутий ефект зберігався впродовж 12 міс спостереження. Холтерівський добовий моніторинг електрокардіограми, проведений через 3, 6 та 12 міс після ТСКПК, не показав достовірного збільшення ризику виникнення фатальної аритмії.
Висновки. Застосування ТСКПК у комплексі лікування хворих з ІКМП поліпшує прогноз серцево-судинної смертності, знижує прояви серцевої недостатності, достовірно поліпшує якість життя і скоротливу функцію міокарда.
12
Dola, O. L., V. P. Lakatosh, M. I. Antonuk та P. V. Lakatosh. "Показники місцевого імунітету у жінок з персистуючою формою латентної папіломавірусної інфекції шийки матки після вакцинації проти ВПЛ". Likarska sprava, № 3-4 (27 червня 2018): 41–46. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(6).
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано зміни показників місцевого імунітету, виявлені через 1 та 6 міс після вакцинації ЦервариксомТМ 35 жінок з діагностованою персистуючою формою латентної папіломавірусної інфекції (ПВІ) шийки матки (ШМ). Під впливом вірусом папіломи людини (ВПЛ) вакцинації через 6 міс у жінок з латентною ПВІ ШМ відмічено тенденцію до нормалізації показників, що характеризують місцевий імунітет, – вмісту в цервікальному відділі sIgA, a- та g-ІФН, ФНП-a та ІЛ-10 (підвищення співвідношення двох останніх показників вказувало на відновлення балансу про- та антизапальних цитокінів). Активізацію гуморального шляху імунної відповіді спостерігали через 1 міс після введення першої дози ЦервариксуТМ – відмічено підвищення порівняно з контролем медіани для ІЛ-10 в 2,5 раза проти 2,2 раза до вакцинації.
13
Ладика, Володимир Іванович, та Сергій Леонтійович Хмельничий. "ВІКОВІ ПАРАМЕТРИ ЛІНІЙНОГО РОСТУ ТЕЛИЦЬ СУМСЬКОГО ВНУТРІШНЬОПОРОДНОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4 (47) (5 січня 2022): 3–6. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведені результати досліджень з оцінки ремонтних телиць сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи за показниками росту і розвитку за використання лінійних промірів статей екстер’єру та приростів живої маси. Оцінку ремонтних телиць за основними екстер’єрними промірами та живою масою у межах сформованих вікових груп від народження до 18-місячного віку проводили в стаді приватного підприємства “Буринське” Підліснівської філії Сумського району. Визначали 11 основних промірів статей: висоту в холці та крижах, глибину та ширину грудей (мірною палицею); ширину в клубах, у кульшових зчленуваннях та сідничних горбах, бічну довжину заду (мірним циркулем); навкісну довжину тулуба, обхват грудей та п’ясті (мірною стрічкою). Зважувались тварини у день взяття промірів. Найбільш інтенсивним ростом характеризувалися телиці у молочний період свого розвитку, надалі цей процес сповільнювався. Реалізація цієї особливості забезпечила відносний приріст живої маси від народження до 3-х місячного віку на рівні 97,0%, у наступні періоди – від 3 до 6 міс. відповідно – 50,8%, від 6 до 9 міс. – 29,9%, від 9 до 12 міс. – 20,9%, від 12 до 15 міс. – 13,7% та від 15 до 18 міс. – 11,9%. Розвиток живої маси ремонтних телиць сумського внутрішньопородного типу забезпечив її приріст на час парувального віку на рівні 425 кг, забезпечивши вимоги бажаного типу. На основі вікової динаміки росту розроблені параметри лінійних ростових стандартів від народження до 18-ти місячного віку, використання яких дозволяє контролювати процес інтенсивності вирощування ремонтних телиць.
14
Veligotskiy, M. M., V. V. Grubnik, V. V. Komarchuk, Ye V. Komarchuk, M. R. Paranyak та V. V. Grubnik. "Діагностика та хірургічна корекція атипових проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби". Klinicheskaia khirurgiia, № 8 (7 вересня 2017): 8. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.08.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У 10% пацієнтів при гастроезофагеальній рефлексній хворобі (ГЕРХ) відсутні типові прояви захворювання, а основні симптоми виявляють у дихальній, серцево–судинній системах, ЛОР–органах.
Мета. Покращення діагностичного алгоритму при виявленні позастравохідних проявів ГЕРХ; встановлення ефективності лапароскопічної фундоплікації у хворих за різних видів гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР).
Матеріали і методи. З використанням опитувальників якості життя (ЯЖ) SF–36 та GERD–HRQL оцінювали віддалені результати консервативної терапії та хірургічного лікування пацієнтів за наявності респіраторних та ЛОР проявів ГЕРХ.
Результати. Більш суттєве покращення фізичного та психологічного компонентів ЯЖ відзначене у хворих, яким виконували лапароскопічну фундоплікацію. За опитувальником GERD–HRQL, ЯЖ хворих пысля хірургічного лікування покращилась через 6 міс – з (16,4 ± 5,3) до (6,2 ± 0,6) бала (р < 0,001), через 12 міс – до (6,4 ± 0,8) бала (р < 0,001); після консервативної терапії через 6 міс – з (15,9 ± 6,6) до (9,2 ± 1,9) бала (р < 0,001), через 12 міс – до (11,4 ± 1,5) бала (р < 0,05).
Висновки. Лапароскопічна фундоплікація порівняно з консервативною терапією більш ефективний метод лікування пацієнтів за наявності позастравохідних проявів ГЕРХ.
15
Ivashkivskyi, O. I., T. A. Karasevska, M. B. Dzhus, R. A. Potiomka та M. S. Kulyk. "Вивчення ефективності та безпечності препарату Піаскледин у лікуванні хворих з остеоартрозом колінних суглобів". TRAUMA 16, № 5 (2 листопада 2015): 26–30. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.16.2015.79782.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані літератури та результати власного спостереження щодо ефективності та безпечності препарату Піаскледин. У дослідження включили 20 жінок (середній вік 58,90 ± 7,36 року, зріст 164,60 ± 5,26 см, вага 80,40 ± 12,94 кг, ІМТ 29,8 ± 1,4). Дизайн дослідження включав огляд хворих та анкетування на початку лікування, через 1, 3 та 5 міс. прийому Піаскледину. Піаскледин призначали по 1 капсулі 300 мг один раз на добу протягом 5 міс. Після завершення курсу лікування відмітили вірогідне зменшення больового синдрому як у спокої (62,60 ± 14,06 проти 43,70 ± 19,23; р < 0,05), так і під час руху (77,70 ± 11,65 проти 58,50 ± 14,84; р < 0,05), тривалості ранкової скутості (19,5 ± 11,57 проти 14,30 ± 5,85; р < 0,05) та її інтенсивності (59,1 ± 21,8 проти 45,40 ± 21,12; р < 0,05), зниження сумарного індексу WOMAC через 3 міс. (1259,7 ± 316,7 проти 1028,7 ± 381,7; р < 0,05) та 5 міс. (1031,4 ± 336,9; р < 0,05) прийому Піаскледину. Загалом відмітили зменшення потреби в нестероїдних протизапальних препаратах, високий комплайєнс хворих, безпечність та ефективність препарату Піаскледин у лікуванні остеоартрозу колінних суглобів, що сприяє зменшенню вираженості больового синдрому та покращанню функціональної активності в пацієнтів.
16
Pasichnyk, S. M. "Оцінка функціонального ниркового резерву після резекції нирки у хворих з нирково-клітинним раком різних вікових груп". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 8 (29 серпня 2019): 46–49. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.46.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити функціональний нирковий резерв (ФНР) у хворих на ранніх стадіях нирково-клітинного раку (НКР) різних вікових груп та його зміни в післяопераційному періоді.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 49 хворих з НКР на стадії Т1N0M0, G1 – G3, гістологічний підтип НКР: світлоклітинний рак. У всіх хворих спостерігали ознаки сечового синдрому. Всім хворим виконали резекцію нирки. У 1-шу групу включили 9 пацієнтів віком 25 – 43 роки, середній вік становив (34 ± 2,3) року; у 2-гу групу - 17 пацієнтів віком 44–59 років, середній вік становив (50 ± 1,3) року; у 3-тю групу - 23 хворих віком 60 – 74 роки, середній вік становив (67 ± 2,1) року. Швидкість клубочкової фільтрації у всіх хворих дорівнювала або перевищувала 90 мл/хв/1,73 м2.
Результати. Через 1 міс після проведеного хірургічного лікування середнє значення ФНР у пацієнтів 1-ї групи становило (13,60 ± 1,24)%, 2-ї групи - (8,70 ± 0,21)%. Через 12 міс після проведеного хірургічного лікування середнє значення ФНР у хворих 3-ї групи становило (3,22 ± 1,16)%.
Висновки. У пацієнтів з НКР віком від 25 до 43 років ФНР збережений. Резекція нирки у пацієнтів даної вікової групи не призводить до зниження ФНР протягом 12 міс спостереження. У пацієнтів з НКР віком від 44 до 59 років ФНР також збережений. Після резекції нирки у пацієнтів даної вікової групи протягом 12 міс спостереження відбувається зниження ФНР. У пацієнтів з НКР віком від 60 до 75 років ФНР знижений. Після резекції нирки пацієнти даної вікової групи протягом 12 міс спостереження втрачають ФНР.
17
Cherniuk, S. V., A. S. Kozliuk та R. M. Kirichenko. "Інструментальна діагностика міокардиту: сучасні можливості". Likarska sprava, № 3-4 (5 грудня 2018): 63–67. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(9).
Повний текст джерелаАнотація:
Нами досліджено діагностичну цінність магнітно-резонансної томографії (МРТ) серця та спекл-трекінг ехокардіографії у хворих з клінічно підозрюваним міокардитом. Обстежено 62 пацієнти з клінічно підозрюваним дифузним міокардитом на 1-му місяці від дебюту захворювання та через 12 міс спостереження. В результаті проведених досліджень встановлено, що на 1-й місяць від дебюту дифузного міокардиту спостерігається значна дилатація лівого шлуночка (ЛШ) та зниження його скоротливої здатності, що обумовлено активним запальним процесом, а через 12 міс спостереження на фоні регресу набряку і гіперемії та розвитку фібротичних змін міокарда відбувається поступове відновлення скоротливої функції серцевого м'яза. У хворих на дифузний міокардит запальні зміни міокарда, виявлені при МРТ серця, асоціюються з порушенням глобальної скоротливості ЛШ як в дебюті захворювання, так і через 12 міс спостереження.
18
Sudakevych, S. M., O. A. Loskutov, I. P. Shlapak, O. K. Nosovets та B. M. Todurov. "Залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції від глибини анестезії у хворих після коронарного шунтування". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 12 (28 грудня 2018): 46–49. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.12.46.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проаналізувати залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) від глибини анестезії у хворих після оперативного втручання з приводу ішемічної хвороби серця (ІХС) - коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу.
Матеріали і методи. Шунтування коронарних судин виконано 79 пацієнтам з ІХС, яких розподілили на дві групи за єдиним критерієм - в залежності від глибини анестезії під час перфузії. До 1-ї групи увійшли пацієнти, у яких під час анестезії показник біспектрального аналізу (BIS) утримувався на рівні менше 40, до 2-ї – на рівні від 40 до 55. До оперативного втручання, на 7-й день та через 3 міс після нього в обох групах застосовували нейрокогнітивні тести: шкалу оцінки психічного статусу (Mini Mental state examination - ММSЕ), а також тести за методикою Grooved pegboard і за методикою Trial Making Test Part A.
Результати. Застосування тесту MMSE продемонструвало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції набирали на 7,8% (14,2; 5,6), а через 3 міс – на 3,8% (7,3; 3,4) менше балів у порівнянні з кількістю балів, яку вони набирали до операції. Пацієнти 2-ї групи на 7-й день після операції набирали на 4,3% (-8,3; 4,3) менше балів, а загальна кількість балів, яку вони набирали через 3 міс, не відрізнялася від загальної кількості балів, набраної ними до операції (-5,3; 0).
Застосування тесту візуальної уваги (Trial making test Part A) показало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тестового завдання на 13,8% (11; 16,5), а через 3 міс - на 3,3% (0; 5,7) більше часу у порівнянні з доопераційними показниками. У 2-й групі на 7-й день після операції пацієнти витрачали на виконання тесту на 3% (-2,4; 5,7) більше часу, а через 3 міс - на 2,6% (3,7; 2,9) менше часу, ніж до операції.
Результати тестування за методикою Grooved pageboard були такими. Пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тесту на 8% (5,5; 10,9), а через 3 міс - на 4,8% (2,5; 9,4) більше часу, ніж до оперативного втручання, пацієнти 2-ї групи – відповідно 7,1 (5,2; 12,3) та 3,6% (2,4; 9,8).
Висновки. Результати клінічних досліджень у хворих після виконання коронарного шунтування показали, що під час штучного кровообігу показники BIS на рівні 40 – 55 відповідають оптимальній глибині анестезії, що є запорукою зменшення частоти виникнення ПОКД у ранньому періоді та через 3 міс після оперативного втручання. Фактором ризику виникнення ПОКД під час шунтування коронарних артерій в умовах штучного кровообігу є показники BIS менші 40.
19
Savchuk, R. V., F. I. Kostyev, N. I. Molchanyuk, Yu M. Dekhtiar та S. V. Golovko. "Ультраструктурна адаптація слизової оболонки ортотопічного ілеального сечового міхура в динаміці у віддаленому періоді в експерименті". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 2 (27 лютого 2019): 70–73. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.02.70.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити в експерименті ультраструктурні зміни слизової оболонки ортотопічного сечового міхура (СМ) карликових свиней через 12 міс після виконання ілеоцистопластики.
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 18 самицях карликових свиней віком 4 – 15 міс, яким виконали цистектомію із формуванням ортотопічного СМ з клубової кишки.
Результати. В ультраструктурі слизової оболонки штучно створеного СМ під тривалим впливом сечі стовпчасті клітини в епітеліальному шарі поступово заміщалися клітинами іншого типу, за структурою близькими до епітелію СМ, для виконання його повноцінної функції. Власна пластинка слизової оболонки мала явища деструктивного характеру переважно клітинних елементів, на окремих ділянках волокнисті структури переважали над клітинними.
Висновки. Ультраструктурні зміни слизової оболонки штучно створеного СМ через 12 міс після ілеоцистопластики свідчать про її повну трансформацію і адаптацію з елементами еволюції та пристосування до нових умов життєдіяльності.
20
Sedyuk, Igor, Andrey Zolotarev, Svetlana Zolotareva та Mykola Mashkin. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЕНЕРГО–ПРОТЕЇНОВИХ ДОБАВОК ІЗ ЗАХИЩЕНИМ ПРОТЕЇНОМ ПРИ ВИРОЩУВАННІ РЕМОНТНИХ ТЕЛИЦЬ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1 (40) (24 лютого 2020): 82–86. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені результати дослідження з визначення ефективності використання в годівлі ремонтних телиць розроблених енерго–протеїнових добавок з захищеним від розщеплення в рубці протеїном на 62 – 65% при вирощуванні ремонтних телиць з після молочного періоду до запліднення у порівнянні з традиційними білковими добавками – соняшниковим та соєвим шротами. Кормові добавки ТЕП-мікс і КЕБ розроблені спільно співробітниками Інституту тваринництва НААН та ТОВ «Арніка ФІД» (м. Глобине Полтавської області). Науково-господарські дослідження проводили на базі ДП ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН. У досліді тривалістю 487 днів на чотирьох групах молодняку молочного напрямку продуктивності по 12 голів у кожній вивчали фактичне споживання кормів, визначали динаміку живої маси, середньодобові прирости, термін першого приходу в охоту, першого осіменіння та запліднення. Доведено позитивний вплив використання розроблених енерго–протеїнових добавок з захищеним протеїном ТЕП-мікс і КЕБ в годівлі ремонтних телиць з післямолочного періоду. Введення до складу раціону ремонтного молодняку молочного напрямку продуктивності добавки ТЕП-мікс дозволило отримати середньодобові прирості за весь період вирощування на 4,53 % більші у порівнянні з використанням в раціонах шроту соняшникового, та скорочення віку плодотворного осіменіння на 1,43 міс. У середньому на 1,81 міс. отримано скорочення плодотворного осіменіння телиць на раціонах з ТЕП-мікс у порівнянні з використанням раціонів з соєвим шротом. Застосування добавки КЕБ дозволило отримати середньодобові прирості за весь період вирощування на 11,21 % більші у порівнянні використанням соняшникового шроту та на 6,22 % у порівнянні з використанням соєвого шроту, знизити вік першого осіменіння на 0,65 і 0,29 місяців відповідно та скоротити вік плодотворного запліднення на 1,62 та 2,0 місяці відповідно.
21
Шафета, О. Б., та Л. М. Яковенко. "МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ВЕЛОФАРИНГЕАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ У ДІТЕЙ У НОРМІ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 56–62. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Велофарингеальний комплекс через глибоке розміщення, обмеження повітроносними шляхами, м’язами та кістками є досить важким об’єктом для дослідження. Основними методами дослідження є: антропометричні, ендоскопічні, логопедичні. Жоден із них не візуалізує основні м’язи м’якого піднебіння, не дає повної характеристики всіх структур ВФК та його анатомо-топографічні співвідношення з оточуючими тканинами. Останніми роками досить поширеною стала магнітно-резонансна томографія, яка є неінвазивним методом, швидко проводиться сканування, дозволяє провести оцінку м’язів м’якого піднебіння та задньої стінки глотки, виявити причину велофарингеальної недостатності та спланувати оперативне втручання. Матеріали та методи. Досліджено 115 МРТ дітей без патології велофарингеального комплексу віком від 3 місяців до 18 років. Результати. МПМП має 2 піки росту: до 1 року збільшуються в 2 рази порівняно з 4 міс. та в 6 років – в 1,2 раза порівняно з 5 роками. До року МПМП росте за рахунок як інтравелярної та екстравелярної частини його. Після 1 року до 6 років екставелярна частина збільшується в 2 рази, а інтравелярна вже після 12 міс. не має значного росту. Відстань між місцями прикріплення МПМП збільшується в 2,5 раза до 6 років, а відстань між місцями вплетення в м’яке піднебіння збільшується в 1,4 раза до 12 міс. та в 1,3 раза до 18 років порівняно з 12 міс. МНМП збільшується до 6 років в 1,4 раза, після чого подальші зміни статистично не достовірні. Екстравелярна та інтравелярна частини його збільшуються також в 1,4 раза. Довжина м’якого піднебіння показує поступове збільшення протягом усього вікового періоду дослідження – в 1,5 раза до 18 років, а показник товщини м’якого піднебіння збільшується до 1-го року в 2 рази та не показує зміни до 18 років. Відстань до задньої стінки глотки збільшується до 1 року в 3–4 рази. Розміри мезофарингсу показують збільшення своїх показників до 18 років від 2,2 до 3,5 раза. Але відзначаються значні вікові варіації їх. Висновки. Ріст м’якого піднебіння превалює за рахунок м’яза підіймача в період до 2 років за рахунок як екстра-, так і інтравелярної його частини, з 3-річного віку подовження відбувається і за рахунок м’яза натягувача м’якого піднебіння. Ширина, глибина та висота мезофарингсу збільшується з віком дитини та вказує на залежність більшою мірою від екстравелярної частини м’язів підіймача та натягувача м’якого піднебіння, а також від об’єму лімфоїдної тканини носоглотки. Відстань до задньої стінки глотки залежить від довжини м’якого піднебіння та вираження аденоїдних вегетацій. Для ефективного результату проведення операцій з приводу незрощення м’якого піднебіння необхідне подовження останнього та зменшення ширини та глибини мезофарингсу. Для цього необхідно провести міопластику до рівня вплетення м’язів у м’яке піднебіння та перемістити в правильне положення. А у разі вираженого недорозвитку незрощених фрагментів провести зменшення глибини мезофарингсу шляхом ретротраспозиції.
22
Stepanova, N., L. Korol, V. Novakivskyy та M. Kolesnyk. "Взаємозв'язок між дозою тривалого активатора рецепторів еритропоетину та оксидативним стресом у хворих, які лікуються методом гемодіалізу". Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, № 3(59) (30 вересня 2018): 18–24. http://dx.doi.org/10.31450/ukrjnd.3(59).2018.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукові дані щодо дозозалежного впливу тривалого активатора рецепторів еритропоетину (ТАРЕ) на показники оксидативного стресу та перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на хронічну хворобу нирок V, які лікуються гемодіалізом (ГД), є обмеженими.
Метою нашої роботи було оцінити взаємозв’язок між застосованою дозою ТАРЕ та інтенсивністю оксидативних процесів у ГД пацієнтів.
Матеріал та методи. 38 ГД пацієнтів були включені до одномоментного обсерваційного дослідження. Протокол дослідження був схвалений локальною етичною комісією ДУ «Інститут нефрології НАМН України». Усі пацієнти надали письму інформовану згоду на участь у досліджені. Пацієнти були стратифіковані за квартилями (≤ 25% та ≥ 75%) відповідно до середньої дози ТАРЕ і розподілені наступним чином: I групу склали хворі, які отримували ТАРЕ більше 6 місяців у дозі ≤ 50 мкг/міс (n = 20), до II групи увійшли хворі, у яких доза ТАРЕ склала ≥ 125 мкг/міс (n = 18). Поряд із стандартними діагностичними методами досліджували концентрацію малонового діальдегіду у сироватці (МДА) й еритроцитах (MДAe), вміст у крові церулоплазміну (ЦП) та трансферину (ТР). Крім того, визначали загальну пероксидазну активність (ЗПА) у еритроцитах, проникність еритроцитарних мембран (ПЕМ), підрахували відсоток гемолізу.
Результати. У ГД пацієнтів, які лікувались ТАРЕ у дозі ≥ 125 мкг/міс визначено підвищення концентрації ЦР (р = 0,007) та ТР (р = 0,0003), тоді як ЗПА була статистично значуще зниженою порівняно з ІІ групою (р = 0,02). Крім того, У пацієнтів І групи встановлено вищий відсоток гемолізу (р = 0,03) та ПЕМ (р ˂ 0,0001). Використовуючи модель пробіт-регресії, ми визначили дозозалежний вплив ТАРЕ на рівень ПЕМ: χ2 = 21; р ˂ 0,0001.
Висновки. Таким чином, застосування ТАРЕ у дозі понад 125 мкг на місяць покращує антиоксидантний статус ГД хворих, але разом з тим, підвищує гемоліз еритроцитів та ПЕМ. Отримані нами дані потребують подальшого підтвердження.
23
Шмакова, І. П., Т. В. Кафтан, Ю. В. Прокопчук та І. В. Аніконова. "Застосування фізичних факторів та лікувальної фізкультури у хворих з надмірною масою тіла та ожирінням на амбулаторно-поліклінічному етапі". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 47. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.24747.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Згідно з показниками 2016 року, близько 1,1 млрд людей у світі страждають від надмірної маси тіла (НМТ) та ожиріння, що вимагає розробки ефективних підходів лікування з використанням комплексу фізичних факторів та лікувальної фізичної культури (ЛФК).
Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих з НМТ та ожирінням шляхом застосування в комплексному лікуванні голкорефлексоі вібровакуумтерапії з урахуванням особливостей перебігу захворювання.
Матеріали та методи. Проведено клінікоінструментальне обстеження 125 хворих з НМТ та ожирінням обох статей у віці від 23 до 70 років, середній вік 45,4 ± 2,3 років, які надійшли на амбулаторно-поліклінічне лікування в поліклініку № 29 м. Одеса. Всім пацієнтам визначали зріст і вагу з подальшим розрахунком індексу маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ), показники ліпідного та коагуляційного гомеостазу, реєстрували ЕКГ, офісний артеріальний тиск (САТ, ДАТ). Проводили тестування для визначення важкості розладів харчової поведінки за допомогою модифікованого опитувальника Van Strien T. та співавторів (1986), а також вираженості апетиту і потягу до солодощів за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ). Оцінювали динаміку змін показників якості життя. Динаміку показників якості життя оцінено за SF-36. Пацієнтам основної групі призначали дієту, ЛФК з розрахунком енергетичних витрат, голкорефлексотерапію на аурикулярні та корпоральні точки, пацієнтам групи порівняння додатково призначали вібровакуумтерапію на місця накопичення жиру.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що комплексне застосування ЛФК, голкорефлексота вібровакуумтерапії у хворих з НМТ та ожирінням І, ІІ та ІІІ ст. істотно підвищує ефективність лікування на амбулаторно-поліклінічному етапі за рахунок нормалізуючої дії на клінічні, антропометричні (зниження маси тіла через 3 міс. на 11,0 %, через 6 міс. – на 15,5 % при НМТ, через 3 міс. – на 7,7 %, через 6 міс. – на 9,4 % при ожирінні), показники зниження апетиту (від 5,58 ± 0,23 до 2,8 ± 0,22, за ВАШ р < 0,001 при НМТ; від 7,0 ± 0,21 до 4,0 ± 0,08, за ВАШ р < 0,001 при ожирінні) і потягу до солодощів (від 5,03 ± 0,25 до 2,5 ± 0,21 за ВАШ р < 0,001 через 6 міс. при НМТ, від 5,0 ± 0,8 до 3,8 ± 0,11, за ВАШ р < 0,001 через 6 міс. при ожирінні), значного покращення харчової поведінки (розлади не реєструвалися через 6 міс. при НМТ, зменшилися на 26,6 % при ожирінні), поліпшення функціонального стану нервової, серцево-судинної систем (зниження САТ, ДАТ, р < 0,001; покращення процесів реполяризації у 30,0 % ), біохімічних показників і якості життя у 80,0 % хворих з НМТ та ожирінням. Цей лікувальний комплекс ефективний у всіх хворих з НМТ та ожирінням I, II і III ст.
Висновки. Запропоновані фізичні фактори і ЛФК у хворих з НМТ та ожирінням підвищують ефективність лікування на амбулаторно-поліклінічному етапі.
Перспективи подальших досліджень. Планується розробка нових підходів лікування вказаного контингенту хворих з додатковим призначенням медикаментозних препаратів.
24
Nychitaylo, M. Y., A. P. Kondratiuk, Yu A. Khilko, P. V. Ogorodnyk, A. G. Deinychenko, V. A. Kondratiuk, N. A. Yermak та T. A. Yusupov. "Динаміка показників гепатодепресивного синдрому у хворих з механічною жовтяницею пухлинного ґенезу після ендоскопічної і лапароскопічної паліативної декомпресії загальної жовчної протоки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (17 жовтня 2018): 91–99. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9448.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи з’ясувати динаміку показників гепатодепресивного синдрому у хворих із механічною жовтяницею пухлинного генезу після ендоскопічної і лапароскопічної паліативної декомпресії загальної жовчної протоки.
Матеріали і методи. Під спостереженням в період з 2011 до 2017 р. перебували 48 пацієнтів, в яких внаслідок комплексного обстеження виявили інкурабельні пухлини на тлі вираженої механічної жовтяниці. Усім хворим виконано паліативну декомпресію загальної жовчної протоки: 30 пацієнтів – із застосуванням ендоскопічних методів; 18 пацієнтів – із використанням лапароскопічної гепатикоєюностомії. Кожну підгрупу рандомізували за віком, статтю, тривалістю жовтяничного періоду та основними біохімічними показниками, визначеними до операції. Пацієнти перебували під спостереженням протягом 6 міс. після декомпресії. До операції, через 1, 7 і 14 діб, а також 3 і 6 міс. у пацієнтів визначали маркери гепатодепресивного синдрому: протромбіновий час, вміст загального білка й альбумінів у сироватці крові за загальновідомими методами.
Результати досліджень та їх обговорення. Лапароскопічна декомпресія загальної жовчної протоки шляхом формування гепатикоєюноанастомозу порівняно з ендоскопічними методами супроводжується швидшим відновленням функціонального стану печінки, що проявляється сталим зниженням протромбінового часу індексу INR і збільшенням вмісту в сироватці крові загального білка та альбумінів через 3–6 міс. після декомпресії. На тлі ендоскопічної декомпресії в цей період протромбіновий час і індекс INR статистично вірогідно більші, вміст у сироватці крові загального білка і альбумінів – менший, порівняно з лапароскопічною декомпресією. Через 3-6 міс. після втручання за умов ендоскопічної декомпресії показники гепатодепресивного синдрому суттєво погіршуються, що пов’язано з розвитком у 30 % пацієнтів ускладнень.
25
Лазарєва, О. Б., та Є. В. Василенко. "Особливості психофізичного розвитку недоношених дітей різного ступеня гестації з руховими порушеннями у перші три місяці життя як передумова складання програми фізичної реабілітації". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (21 жовтня 2016): 54–60. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.2.54-60.
Повний текст джерелаАнотація:
У 2012 р. у доповіді Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про глобальні заходи щодо передчасних пологів «Народжені занадто рано» відзначалося, що недоношеність є серйозною проблемою і становить усе більшу загрозу для здоров’я і добробуту майбутнього населення світу. Наслідки недоношеності часто виявляються протягом усього життя людини і можуть мати вигляд церебрального паралічу та інших рухових розладів, порушення інтелектуального розвитку, хронічних захворювань легенів, втрати зору і слуху [1, 3–5, 8]. Мета роботи. Визначити особливості психофізичного розвитку недоношених дітей з руховими порушеннями різного ступеня гестації від народження до 3 міс. життя. Матеріали і методи. Було вивчено досвід вітчизняних і закордонних фахівців з фізичної реабілітації недоношених дітей на етапі від народження до 3 міс. Також було проаналізовано, наскільки змінилися показники антропометричних даних і рухових функцій недоношених дітей протягом цього періоду у різних випадках [1–15]. Методи дослідження. Аналіз спеціальної науковометодичної літератури, джерел у мережі Інтернет, антропометричних показників, методу оцінки психофізичного розвитку (шкала INFANIB). Результати. Концепція побудови етапу фізичної реабілітації для недоношених дітей з порушеннями рухових функцій від народження до 3 міс., що була розроблена з урахуванням гестаційного віку, фізіологічних особливостей і наявності патологічних процесів у новонародженого. Висновки. Застосування програми реабілітації для недоношених дітей з порушеннями рухових функцій на етапі від народження до 3 міс. є високоефективним для недоношених дітей з I та II ступенем недоношеності. Організм дітей з ІІІ та IV ступенем недоношеності характеризується глибокою незрілістю, а тому часто потребує тривалого виходжування у перинатальному центрі, відділенні інтенсивної терапії, що унеможливлює застосування активних засобів фізичної реабілітації. У цей період пріоритетними є заходи, спрямовані на усунення вроджених дисфункцій організму дитини, підтримання і стабілізацію його фізіологічних процесів.
26
V. Kutsenko. "Застосування методики аутогенного тренування в комплексній реабілітації пацієнтів із синдромом хронічної втоми". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (28 лютого 2018): 82–86. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.1.82-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Систематизувати та узагальнити науково-методичні знання і результати практичного досвіду застосування аутогенного тренування у пацієнтів із синдромом хронічної втоми. Методи. Теоретичний комплексний аналіз науково-методичної літератури та джерел, інструментальні методи досліджень (спірометрія, пікфлоуметрія). Результати. Проаналізовано результати власних досліджень пацієнтів (39 жінок і 27 чоловіків) із синдромом хронічної втоми. На підставі отриманих протягом 2 міс. результатів автором практично встановлено позитивний вплив методики аутогенного тренування на стан дихальної системи. Висновки. Аналіз показників дихальної функції легень у чоловіків і жінок із синдромом хронічної втоми показав поліпшення всіх показників дихальної функції легень. Крім того, застосування методики аутогенного тренування підтверджує можливість непрямої регуляції діяльності дихальної системи. Перспективою подальших досліджень є оцінка стану дихальної системи у пацієнтів із синдромом хронічної втоми на віддалених етапах спостереження (через 12 міс. та більше).
27
Khalak, Viktor. "ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ЯКОСТІ СВИНОМАТОК ВЕЛИКОЇ БІЛОЇ ПОРОДИ РІЗНОЇ ВНУТРІПОРОДНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ЗА ІНДЕКСОМ «РІВЕНЬ АДАПТАЦІЇ» ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХНЬОГО ВИКОРИСТАННЯ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1(44) (29 березня 2021): 98–102. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.1.14.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі наведено результати досліджень показників довготривалої адаптації та відтворювальних якостей свиноматок великої білої породи, розраховано показники мінливості ознак та їх кореляційний зв’язок, а також економічну ефективність результатів досліджень. Експериментальну частину роботи проведено в агроформуваннях Дніпропетровської області (ТОВ «АФ «Дзержинець», ТОВ «Відродження») та лабораторії тваринництва Державної установи Інститут зернових культур НААН. Робота виконана згідно ПНД НААН №30 «Інноваційні технології племінного, промислового та органічного виробництва продукції свинарства («Свинарство»). Об’єктом досліджень були основні свиноматки великої білої породи. Оцінку тварин зазначеної виробничої групи та породи за показниками рівня адаптації та відтворювальних якостей проводили з урахуванням наступних кількісних ознак: тривалість життя (ТЖ), міс; тривалість племінного використання (ТПВ), міс; одержано опоросів за період племінного використання, одержано поросят усього, гол; багатоплідність, гол; маса гнізда на час відлучення у віці 28 діб, кг; збереженість поросят до відлучення, %. Індекс «рівень адаптації розраховували за методикою В.С. Смірнова (2003), індекс відтворювальних якостей свиноматки – за методикою М.Д. Березовського (П.А. Ващенко, 2019). Встановлено, що тривалість життя свиноматок основного стада становить 44,1 місяців, тривалість племінного використання – 32,8 місяців, індекс «рівень адаптації» – 11,87 балів. За показниками багатоплідності та маси гнізда на час відлучення тварини основного стада належать до І класу та класу еліта. З урахуванням внутріпородної диференціації за індексом «рівень адаптації» свиноматки класу М- достовірно переважали ровесниць класу М+ за тривалістю життя, тривалістю племінного використання і індексом «рівень адаптації» в середньому на 64,11 %. Достовірну різницю між групами тварин зазначених класів встановлено за багатоплідністю (2,0 гол, td=2,22), масою гнізда на час відлучення у віці 28 діб, кг (5,9 кг, td=2,56), індексом відтворювальних якостей свиноматки (індекс М.Д. Березовського) (3,9 бала, td=2,60). Коефіцієнти парної кореляції між ознаками, що характеризують рівень адаптації та відтворювальні якості свиноматок коливаються у межах від -0,704 (tr=10,80) до +0,982 (tr=213,05). Використання свиноматок великої білої породи класу М- за індексом «рівень адаптації» забезпечує одержання максимальної прибавки продукції (+5,71 %).
28
Сорокова, С. С. "ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРОНГІЛОЇДОЗУ ОВЕЦЬ В УМОВАХ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (25 березня 2022): 157–63. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Стронгілоїдоз – досить поширене захворювання як серед домашніх тварин так й представників дикої фауни. З-поміж жуйних тварин, зокрема овець хворобу викликає нематода Strongyloides papillosus (Wedl, 1856) яка завдає організму тварин значної шкоди, що може проявлятися починаючи від банальних розладів у роботі травної системи, і аж до загибелі тварин за високої інтенсивності інвазії. Збудник хвороби є надзвичайно поширеним у багатьох країнах світу й пристосованим до існування у різних кліматичних зонах, чому сприяє складна біологія розвитку паразита. Метою дослідження було визначити епізоотологічні особливості стронгілоїдозної інвазії овець в умовах господарств Полтавської області. Для досягнення поставленої мети було здійснено дослідження 2108 голів овець 4 вікових груп – ягнята до 4 міс., молодняк 4–12 міс., вівці 12–24 міс., вівці старші 24 міс., що утримувалися в умовах вівцегосподарств різної форми власності та потужностей на території Полтавського, Миргородського, Кременчуцького та Лубенського районів Полтавської області. Копроовоскопічні дослідження овець здійснювали в умовах лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету за кількісною методикою Трача. З’ясовано, що стронгілоїдоз овець є поширеною інвазією на території Полтавської області за середніх показників екстенсивності інвазії 30,88 % та інтенсивності інвазії 280,07±14,20 яєць в 1 г фекалій. Найбільш неблагополучним щодо хвороби виявився Полтавський район, де було зафіксовано найвищі показники як екстенсивності так й інтенсивності інвазії (57,17 % та 324,52±15,60 ЯГФ відповідно). Доведено, що на території Полтавської області стронгілоїдоз частіше реєструється серед молодняку у віці 4–12 місячного віку, де показник ЕІ в середньому становив – 50,07 %, за ІІ – 391,21±20,72 ЯГФ. Дослідження доводять, що найчастіше стронгілоїдоз у овець на території Полтавської області перебігає у складі мікстінвазій на частку яких припадає 79,88 % від загальної кількості хворих тварин. Загалом було виявлено 14 різновидів мікстінвазій серед яких виявлено збудників нематодозів травного каналу (стронгілідозів травного каналу, нематодірозу, трихурозу), цестодозів (монієзіозу) та протозоозів (еймерозу) у різних комбінаціях. З поміж мікстінвазій зафіксовано дво-, три-, чотири- та п’ятикомпонентні асоціації на частку яких припадало (79,04, 13,27, 4,81 та 2,88 % відповідно від загальної кількості хворих на мікстінвазії овець).
29
Dmukhalska, Ye B., та T. Ya Yaroshenko. "ОКИСНЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ ЗА КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ФОСФОРОРГАНІЧНИХ ПЕСТИЦИДІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (11 липня 2019): 97–102. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10301.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Отруєння солями важких металів, таких, як Плюмбум, Купрум, є небезпечним для здоров’я населення. В організм людини велика частина цих сполук надходить із продуктами харчування, питною водою, атмосферним повітрям та ін. Свинець, мідь та їх сполуки проявляють кумулятивну, цитотоксичну дію на організм, викликають активацію окcидативного стресу.
Мета дослідження – вивчити коригувальну дію пептиду на окиснювальні процеси у тварин різних вікових періодів, уражених Плюмбуму ацетатом, Купруму сульфатом і гліфосатом у формі раундапу.
Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових періодів: статевонезрілих (молодих масою 70–90 г і віком 1–3 міс.), статевозрілих (дорослих масою 170–210 г і віком 5–8 міс.), старих (масою 250–300 г і віком 20–24 міс.), яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі гербіциду раундапу та виконували корекцію порушень вільнорадикального окиснення ліпідів і білків пептидом цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцином. Швидкість процесів вільнорадикального окиснення оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів, дієнових кон’югатів та окисномодифікованих білків (ОМБ370 і ОМБ430) у сироватці крові.
Результати й обговорення. Досліджено комбіновану дію Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату на показники окисної модифікації білків і ліпідів у щурів різних вікових періодів. Встановлено, що досліджувані ксенобіотики підвищують концентрацію ТБК-активних продуктів, дієнових кон’югатів, окисну модифікацію білків.
Висновок. Введення Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі раундапу викликає в щурів оксидативний стрес, який супроводжується зростанням вмісту продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів та білків.
30
ХАЛЯВКА, Лідія. "ТИПИ ОБРАЗІВ РОМАНУ ДЖЕЙМСА ГЕДЛІ ЧЕЙЗА «НЕМАЄ ОРХІДЕЙ ДЛЯ МІС БЛЕНДІШ»". Humanities science current issues 4, № 29 (10 серпня 2020): 78–82. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.4/29.209649.
Повний текст джерела
31
Моrgun, V. V. "ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ТА КОМБІНОВАНОГО ЛІКУВАННЯ МЕДУЛОБЛАСТОМ МОЗОЧКА У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ВІКУ". Klinicheskaia khirurgiia, № 10 (24 листопада 2017): 36. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.36.
Повний текст джерелаАнотація:
Медулобластоми мозочка (ММ) є високозлоякісними ембріональними пухлинами головного мозку, що діагностують переважно у дітей, характеризуються раннім метастазуванням. Дані літератури свідчать про особливості перебігу та результатів лікування ММ у дітей різного віку.
Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 297 дітей різного віку з приводу ММ. В усіх дітей видаляли пухлину та проводили ад’ювантну терапію у різному обсязі.
Результати. Тотальне видалення пухлини здійснене у 40,6% хворих, субтотальне – у 53,6%, часткове чи біопсія – у 5,8%. У 71 (25,5%) хворих видалення пухлини доповнене лікворошунтувальними операціями. У строки до 30 днів після видалення пухлини помер 31 (10,8%) хворий. Медіана виживання дітей віком до 3 років становила 12 – 18 міс залежно від обсягу лікування, дітей старшого віку – 24 – 36 міс.
Висновки. Тотальне видалення пухлин виявилося можливим у 40,3% дітей молодшого віку, субтотальне – у 42%. У дітей віком до 3 років гірший прогноз виживання.
32
Рой, I., H. Борзих, Л. Катюкова, A. Кудрін, O. Бовсуновський, H. Медведовська та Л. Кравчук. "Особливості реабілітації пацієнтів з торакалгіями на фоні остеохондрозу грудного відділу хребта". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (15 лютого 2021): 86–90. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.86-90.
Повний текст джерелаАнотація:
В аспекті ортопедо-травматологічної допомоги звертають на себе увагу омолодження контингенту з остеохондрозом грудного відділу хребта, який призводить до стійкого больового синдрому – торакалгій, що потребує диференціальної діагностики із захворюваннями серцево-судинної системи та вибору комплексного лікування. Мета. Удосконалитиреабілітаційну програму хворих з торакалгіями на фоні остеохондрозу грудного відділу хребта. Матеріали та методи. Було проаналізовано результати обстеження 50 пацієнтів. Обсяг обстеження передбачав загальні клінічні дані, рентгенографію грудного відділу хребта, магнітно-резонансну томографію, електрокардіографію, ехокардіографію, функціональні проби, анкетування. Результати. Запропонована удосконалена програма відновного лікуванняхворих, суть якої в персоніфікованому підходу до нього з урахуванням наявності ізольованої чи поєднаної з серцево-судинними захворюваннями патології, а також ступеня вираженості больового синдрому, як одного з основних критеріїв звернення пацієнтів за допомогою. Висновки. Використання удосконаленої програми реабілітації дозволило достовірно знизити больовий синдром у пацієнтів обох груп, результат продовжував набувати позитивної динамікичерез 1,5 міс. поспіль і залишався практично стабільним впродовж наступних 1,5 міс.
33
Tsereniuk, Alexander, Ірина Martyniuk, Alexander Akimov та Victoria Vechorka. "КОЕФІЦІЄНТИ ФЕНОТИПОВОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ ІНДЕКСУ СІВЯС СВИНОМАТОК УЕЛЬСЬКОЇ ПОРОДИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (41) (26 жовтня 2020): 86–91. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.2.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою досліджень, результати якої викладені у статті, було вивчення впливу віку свиноматок і кнурів на їх показники індексу СІВЯС із урахуванням сезону року та віку тварин. Дослідження проводилися в дослідному господарстві ДП ДГ „Гонтарівка” Вовчанського району Харківської області. Для відтворення поголів’я у господарстві використовують природне парування свиноматок. Осіменіння свиноматок було проведено згідно зі схемою досліджень. Для проведення експериментальної роботи на свинофермі племзаводу було відібрано 35 голів основних свиноматок та 4 кнури породи уельс різного віку та різної живої ваги. Було сформовано чотири групи маток. З метою вивчення впливу сезону року на показники індексу СІВЯС свиноматок, першу серію досліджень провели восени, другій серію – навесні за тією ж схемою. Використовували у обох серіях досліджень одних і тих самих тварин. По різних групах тварин індекс СІВЯС коливався в межах від 93,88 до 98,41 балів. Хоча й не було отримано вірогідних розбіжностей між групами за індексом СІВЯС, вірогідні відмінності були отримані за абсолютними показниками. Краща група перевершувала рівень багатоплідності гіршої групи на 11,55 % (р < 0,05). Враховуючи те, що індекс є комплексним показником, що характеризує загальний рівень відтворної здатності свиноматок, значення показників живої маси при відлученні, враховуючи молочність свиноматок, в певній мірі нівелювали розбіжності між групами. Та разом із тим, всього чотири групи перевершували середні значення по всім групам. Ці групи були сформовані із маток різного віку. Їх об’єднувало те, що вони були осемінені більш віковими кнурами. В межах окремих серій досліджень, кращі значення багатоплідності також були отримані за використання цих кнурів. Саме це, за достатньо вирівняної маси гнізд при відлученні, було визначальним фактором за розрахунку індексу СІВЯC. Більш консолідовані значення показнику індексу СІВЯС були за літніх опоросів. В межах вікових періодів найменш консолідованим рівнем показника індексу СІВЯС в період зимових опоросів відзначались матки у віці 18 міс. за їх осіменіння кнурами того ж віку. В період літніх опоросів – вікові матки за їх осіменіння віковими кнурами. Натомість найбільш консолідованими в період зимових опоросів були матки молодші матки з кнурами у віці 24 та 48 міс. В літній же період найбільш консолідованими були матки молодші матки за їх осіменіння віковими кнурами.
34
Savoliuk, S. I., B. V. Svyrydiuk та O. V. Ivanko. "Оцінка якості життя хворих похилого та старечого віку після мініінвазивних оперативних втручань з приводу гострого калькульозного холециститу та холедохолітіазу". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 15–18. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити якість життя (ЯЖ) хворих похилого та старечого віку після виконаних мініінвазивних оперативних втручань.
Матеріали і методи. Проаналізовані показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником Outcomes Study Short Fait (SF-36) у 255 хворих похилого та старечого віку із гострим холециститом (ГХ) у поєднанні з холедохолітіазом після мініінвазивного хірургічного лікування. Вибір способу корекції патології жовчовивідних шляхів залежав від клініко-морфологічної форми захворювання та вихідного соматичного статусу хворих.
Результати. Показники фізичного компонента ЯЖ пацієнтів основної групи через 3 міс після операції були достовірно вищі порівняно з аналогічними показниками пацієнтів контрольної групи (р < 0,05). Показники психологічного компонента ЯЖ були вищі також у хворих основної групи (р > 0,05). Показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ у хворих основної та контрольної груп через 6 міс після оперативного втручання достовірно не відрізнялися.
Висновки. Після застосування мініінвазивних лапароскопічних методик показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником SF-36, кращі. ЯЖ хворих зі збереженою функцією великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДПК) вища.
35
Gertsen, I. G. "Наш досвід малоінвазивного методу лікування вродженого вертикального положення таранної кістки". TRAUMA 15, № 2 (1 березня 2014): 69–72. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.15.2014.81365.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виконаний аналіз методів диференціальної діагностики вродженого вертикального положення таранної кістки, проведена оцінка якості лікування ригідної «стопи-качалки» за методикою Dobbs у дітей від 0 міс. до 1 року, а також проаналізовані результати підтаранного артродезу стопи в комбінації з видовженням косою остеотомією переднього суглобового відростка п’яткової кістки.
36
Olkhovska, O. M. "Механізми формування варіанту клінічного перебігу кишкових інфекцій у дітей раннього віку". CHILD`S HEALTH, № 4.39 (1 квітня 2012): 109–11. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.0.4.39.2012.100911.
Повний текст джерелаАнотація:
У 81 дитини віком 1 міс. — 3 роки, хворих на тяжкі форми шигельозу, сальмонельозу та ешерихіозу, досліджено показники імунної відповіді (цитокіни і CD-клітини) залежно від вираженості та наявності основних клінічних проявів хвороби. Виявлено вплив імунних показників на формування інтоксикаційного синдрому й ексикозу, млявості, анорексії, блювоти, олігурії та кетоацидозу.
37
Korsunov, V. A. "Спланхнічний кровообіг, кисневий бюджет та їх зв’язок із вмістом оксиду азоту при сепсисі у дiтей". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 152–57. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79626.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити продукцію оксиду азоту (NO) при септичних станах у дітей. Визначити взаємозв’язок між рівнем NO сироватки та транспортом і споживанням кисню і спланхнічним кровообігом. Матеріали та методи. До дослідження увійшло 36 дітей із сепсисом, тяжким сепсисом і септичним шоком. Діагноз встановлювався за критеріями SCCM/ESICM/ACCP/ATS/SIS (2001). Вік пацієнтів становив 41,3 ± 7,5 міс. Проводилися моніторинг частоти серцевих скорочень, середнього артеріального тиску, центрального венозного тиску, насичення крові киснем, ехокардіоскопія, імпульсно-хвильове допплерівське сканування кровотоку у магістральних артеріях та венах спланхнічної зони. Визначалися показники кислотно-основного стану, газів артеріальної та центральної венозної крові, рівень глікемії, С-реактивного протеїну, NO сироватки. Хворих розподілено на групи: із споживанням кисню менше 120 мл/хв/м2 (група А — 19 хворих) та із споживанням кисню понад 120 мл/хв/м2 (група В — 17 хворих). Групу контролю становили 9 здорових дітей. Вірогідність відмінностей між групами визначалась за критерієм t (Стьюдента). Кореляції між досліджуваними показниками вивчалися за допомогою коефіцієнта r (Спірмена).Результати. Показана взаємозалежність між високим споживанням кисню та рівнем метаболітів оксиду азоту. Продемонстровано взаємозв’язок між гіперпродукцією оксиду азоту та прискоренням кровотоку в артеріальних і венозних судинах портальної зони.Висновки. У дітей із сепсисом спостерігається вірогідне збільшення продукції NO, що корелює із показниками серцевого викиду, спланхнічного кровообігу, доставки і споживання кисню.
38
Todoriko, L. D., та I. V. Yeremenchuk. "Патогенетичне обґрунтування застосування тівортіну у хворих на мультирезистентий туберкульоз легень". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.07 (15 липня 2015): 58–62. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.07.2015.78621.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані щодо оптимізації патогенетичної терапії шляхом призначення тівортіну в інтенсивну фазу хіміотерапії хворим на мультирезистентний туберкульоз легень. Встановлено, що застосування тівортіну позитивно впливає на основний етіологічний процес, скорочує термін стаціонарного етапу лікування за рахунок швидкого припинення бактеріовиділення в середньому через 3,8 ± 0,7 міс. у 75 % осіб (р < 0,001).
39
Kopchak, V. М., К. V. Коpchak, L. О. Pererva, І. V. Khomyak, О. V. Duvalko, G. G. Shevkolenko, N. G. Davydenko, S. V. Аndronik та І. V. Skrypnychuk. "ВИКОНАННЯ РОЗШИРЕНОЇ РЕЗЕКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ З ПРИВОДУ ЇЇ ПУХЛИН". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 5. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити результати виконання розширеної резекції підшлункової залози (ПЗ) у лікуванні хворих з приводу її пухлин.
Матеріали і методи. За період 2010 – 2016 рр. оперовані 545 пацієнтів з приводу аденокарциноми ПЗ, дистальна резекція (ДР) ПЗ виконана у 127 (23,3%) з них, панкреатодуоденальна резекція (ПДР) – у 402 (73,8%), тотальна панкреатектомія (ТПЕ) – у 16 (2,9%).
Розширена резекція ПЗ виконана у 121 (22,2%) хворого, в тому числі ПДР – у 65 (53,7%), ДР ПЗ – у 46 (38%), панкреатектомія – у 10 (8,3%).
Результати. Ускладнення виникли у 167 (39,4%) пацієнтів після стандартної резекції ПЗ та у 51 (42,1%) – розширеної (c2 = 0,29, p = 0,58). Летальність становила 2,6% (померли 14 хворих), з них 5 (4,1%) – після розширеної резекції ПЗ, 9 (2,1%) – стандартної (c2 = 1,52, p = 0,22). Медіана виживання та показники 5–річного загального виживання недостовірно менші у пацієнтів після розширеної резекції ПЗ, ніж стандартної – відповідно 21 міс і 26% та 28 міс і 29% (c2 = 0,15, p = 0,69).
Висновки. Летальність, частота післяопераційних ускладнень, віддалені результати після розширеної резекції ПЗ зіставні з такими після її стандартної резекції.
40
Melnychuk, M. P. "Особливості повторної біопсії у пацієнтів з простатичною інтраепітеліальною неоплазією". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 11 (1 листопада 2018): 68–70. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.68.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити оптимальну кількість біопсійних стовпчиків у разі підозри на рак передміхурової залози (РПЗ) та оптимальні строки повторної біопсії передміхурової залози (ПЗ) у пацієнтів з простатичною інтраепітеліальною неоплазією (ПІН).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати трирічного спостереження за 166 пацієнтами з ПІН, у яких діагноз було встановлено за допомогою біопсії ПЗ із взяттям 6 - 18 стовпчиків тканини.
Результати. Із 166 пацієнтів з ПІН у 58 (34,9%) виявили РПЗ. Найменша (23,1%) частота виявлення РПЗ була у хворих, яким виконали 12-точкову первинну біопсію. Найбільшою (62,5%) частота виявлення РПЗ була у хворих, яким виконали секстантну первинну біопсію. Після секстантної біопсії більшість спостережень РПЗ реєстрували протягом першого року. Після біопсії із взяттям тканини з 12 і більше точок найчастіше виявляли РПЗ на третьому році. У хворих після біопсії із взяттям 8 - 10 стовпчиків тканини РПЗ виявляли протягом другого року.
Висновки. Оптимальна кількість біопсійних зразків тканини - 12 стовпчиків, оптимальні строки повторної біопсії 6 - 12 міс ПЗ -після секстантної біопсії та 24 - 36 міс - після біопсії із взяттям тканини з 12 і більше точок.
41
Grygorenko, V. М., А. P. Оnyshchuk, М. V. Vikarchuk, R. О. Danylets, А. P. Nesterchuk, О. О. Banas та L. V. Pereta. "Порівняння онкологічних результатів нефректомії та резекції нирки у лікуванні хворих із раком нирки стадій T1B ТА T2". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 3 (3 березня 2018): 48–51. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.03.48.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Продемонструвати можливості органозберігаючого хірургічного лікування у хворих з нирково-клітинним раком (НКР) стадій T1b-T2N0M0 та порівняти онкологічні результати резекції нирки (РН) та нефректомії (НЕ).
Матеріали і методи. З 2012 по 2015 р. з приводу НКР клінічних стадій T1b-T2N0M0 прооперовано 167 хворих: РН виконана 79 (47,0%) хворим (1-ша група), НЕ - 88 (53%) хворим (2-га група).
Результати. Обидві групи статистично не відрізнялись за віком та статтю. В 1-шій групі середній розмір пухлини дорівнював 5,7 см, у 2-гій - 8,7 см (р=0,002). Середній спостереження склав 49,1 міс - у 1-шій групі, 46,9 міс - у 2-гій групі (р=0,4). Рецидив за час спостереження виявлено у 16 хворих: у 6 (7,6%) - у 1-шій групі, у 10 (11,3%) - у 2-гій. У 1-шій і 2-гій групах 5-річна безрецидивна виживаність становила 93,1 та 90,8% (р=0,315), 5-річна загальна виживаність - 89,7 та 90,4% (р=0,929), 5-річна канцерспецифічна виживаність - 91,6 та 89,5% (р=0,414) відповідно.
Висновки. Онкологічні результати РН та НЕ однакові в хірургічному лікуванні НКР стадій T1b-T2N0M0. Основним критерієм для вибору операції з приводу НКР є не розміри пухлини, а особливості її розташування та кількість залишкової функціональної паренхіми.
42
Horbovets, V. S., S. I. Savoluk, O. O. Dyadyk, M. M. Gvozdiak та A. A. Balabai. "Автоматичний режим ендовенозного електрозварювання в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 11 (1 листопада 2018): 37–39. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.37.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити ефективність застосування автоматичного режиму ендовенозного електрозварювання (ЕВЕЗ) в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК).
Матеріали і методи. Автоматичний режим ЕВЕЗ досліджували на видалених сегментах великої підшкірної вени (ВПВ), визначаючи температуру, опір та морфологічні зміни. Проаналізовані результати застосування методу у 56 пацієнтів з ВХНК С2 - С5 класів (за класифікацією СЕАР - clinic, etiolody, anatоmy, pathogenesis): 21 чоловіка та 35 жінок у віці 18 - 63 років. Критерії оцінки: післяопераційний біль (ПБ), анатомічний результат, ускладнення. Втручання виконували під інфільтраційною анестезією 0,125% розчином бупівакаїну. Результати визначали під час ультразвукового ангіосканування через 14 діб, 3 і 6 міс.
Результати. Протягом автоматичного циклу ЕВЕЗ (5 - 12 с) відбувалася оклюзія ВПВ при температурі 55 - 75 °С. Визначена альтерація вени на глибину ендотеліального та субендотеліального шарів без пошкодження паравазальної клітковини. ПБ був помірний. Фіброзну трансформацію (ФТ) ВПВ через 6 міс встановили у 55 (98,2%) пацієнтів. Екхімози та парестезію спостерігали у 4 (7,1%) та 2 (3,6%) пацієнтів.
Висновки. Автоматичний режим ЕВЕЗ, який ґрунтується на взаємозв’язку електричних параметрів зварювання та опору тканин, забезпечує оклюзію ВПВ з подальшою ФТ, супроводжується низьким нагрівом вени та виключає вплив суб’єктивних факторів на результати операції.
43
Shevchuk, V. I., Yu O. Bezsmertnyi та H. V. Bezsmertna. "Кістково-міопластична ампутація та реампутація гомілки". Likarska sprava, № 3-4 (27 червня 2018): 132–40. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(21).
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз 340 ампутації і реампутації гомілки. У 206 хворих (дослідна група) здійснювали кістково-м'язову пластику із закриттям кістковомозкового каналу тонкою кортикальною пластинкою, формуванням синостозу між усіченими кістками і м'язовою пластикою з фіксацією м'язів до кістки і трансплантата. В контрольній групі проводили традиційну міопластику із зшиванням м'язів-антагоністів під опилом кістки (134 хворих). Термін спостереження – 2–10 років. Методи дослідження: клінічний, рентгенологічний, СКТ, УЗД, тонусометрія, тензометрія, вимірювання внутрішньокісткового тиску, морфологічний. Закриття кістковомозкової порожнини приводило до відновлення внутрішньокісткового тиску, швидкого (1–2 міс) формування кісткової замикальної пластинки, збереження форми і структури кісткової кукси. Синостозування кісток дозволяло запобігти балотуванню малогомілкової кістки. Фіксація м'язів до кістки забезпечувала добре закриття опилів і формування витривалої м'язової кукси. Кукси після кістково-міопластичної ампутації витривалі, функціональні, безболісні і довговічні. У жодному випадку не було проведено реампутації. У контрольній групі формування кісткової замикальної пластинки в більшості спостережень порушувалось, відбувалась резорбція кортикального шару кістки, значно більшою була атрофія м'язів, виникав больовий синдром різної інтенсивності. У ряді випадків необхідна була реампутація або реконструктивна операція.
44
Коrpusenko, І. V., та Yu F. Savenkov. "Одномоментна двобічна резекція легень з приводу туберкульозу". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 45–48. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.45.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: підвищення ефективності хірургічного лікування двобічного туберкульозу легень.
Матерали і методи. Проаналізовані результати оперативного лікування 53 хворих з приводу двобічного туберкульозу легень. У 28 з них виконано відеоасистовану торакоскопічну (ВАТС) одномоментну двобічну резекцію легень (основна група), у 25 - двобічну резекцію легень з використанням трансстернального доступу (група порівняння).
Результати. При збільшенні операційного доступу збільшувався об’єм крововтрати. Відзначений позитивний, достовірний кореляційний зв’язок між величиною крововтрати й об’ємом ексудації в 1-шу добу після операції. За даними вивчення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД) через 2 міс після операції у хворих обох груп виявлене помірне порушення біомеханіки дихання за типом ізольованої обструкції периферійних дихальних шляхів, зменшення співвідношення та життєвої ємності легень (ЖЄЛ) об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФЛ1) внаслідок зменшення обсягу легеневої тканини. Бронхіальна прохідність на рівні максимальної об’ємної швидкості (МОШ25) не порушена. Повне відновлення показників ФЗД відзначене тільки в основній групі.
Висновки. Застосування ВАТС резекції легень дозволило зменшити травматичність оперативного втручання, вираженість розладів ФЗД, крововтрату - в 1,5 раза, частоту післяопераційних ускладнень в 1,6 раза.
45
Sushko, Yu I., та A. A. Hudyma. "Вплив експериментальної краніоскелетної травми на активність процесів ліпідної пероксидації в легенях щурів різного віку". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (3 січня 2019): 46–49. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9712.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: встановити вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у легенях у динаміці ранніх проявів краніоскелетної травми в особин різних вікових груп.
Матеріали і методи. Експерименти проведено на нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп (100–120 днів, 6–8 міс. і 19–23 міс.). У дослідних групах під тіопентал-натрієвим знеболенням моделювали краніоскелетну травму, еквівалентну для тварин різних вікових груп. Контрольну групу склади 7 тварин кожної вікової групи, яких тільки вводили в тіопентал-натрієвий наркоз. Через 1, 3 і 7 діб після нанесення травми у легенях піддослідних тварин оцінювали активність процесів ліпідної пероксидації за вмістом реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів).
Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження показали, що у контрольних тварин різних вікових груп статистично значущих відмінностей за вмістом воринних продуктів ліпідної пероксидації не спостерігали. Після нанесення краніоскелетної травми в гострий період і ранніх проявів травматичної хвороби вміст ТБК-активних продуктів із збільшенням віку зростав, що вказує на більше вторинне ураження легень у тварин старших вікових груп і свідчить про вікове зниження в легенях антиоксидантного резерву. Вікове посилення процесів ліпопероксидації в легенях у відповідь на краніоскелетну травму є вагомим фактором патогенезу їх вторинного ураження в умовах гострого періоду та періоду ранніх проявів травматичної хвороби, що слід враховувати при розробці патогенетично обґрунтованих методів корекції.
46
Гупало, Ю. М., Д. Ю. Шаповалов, В. В. Шапринський, А. В. Шамрай-Сас, О. А. Голяченко та Б. Л. Куліковський. "Ангіосомна реваскуляризація стопи у хворих на цукровий діабет". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 30–33. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.30-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Під спостереженням було 35 хворих на цукровий діабет з атеросклеротичним ураженням гомілкових артерій Chroniclimbthreaten in gischaemia (CLTI) трофічними порушеннями стопи the Wound, Ischaemia and foot Infection (WIfI) 3-4 ст., яким виконано 55 оперативних втручань: чоловіків 25 (71,4%), жінок – 10 (28,6%); середній вік – 68 років [7]. Вказаним пацієнтам виконували ультразвукове дуплексне сканування (УЗДС) артерій. За даними результатів реваскуляризації ми виділили 3 групи: пряма ангіосомна реваскуляризація була виконана 16 пацієнтам, хірургічних втручань – 22 (40%). Непряму ангіосомну реваскуляризацію виконано у 16 пацієнтів, хірургічних втручань − 28 (50,9%). Неангіосомну реваскуляризацію виконано 3 пацієнтам, втручань – 5 (9,1%). В І групі хворих 16 пацієнтів, у 2 (12,5%) виконувались повторні хірургічні втручання для покращення кровопостачання ураженої нижньої кінцівки. Із них у 1 (6,25%) виконана висока ампутація нижньої кінцівки. В ІІ групі із 16 пацієнтів у 5 (31,25%) виконані повторні втручання. Із них у 4 (25%) як результат виконана висока ампутація, а у 1 (20%) відбулось загоєння трофічних порушень. У ІІІ групі пацієнтів 3, у 1 (33%) двічі виконані повторні втручання, як результат виконана висока ампутація, у 1 (33%) – загоєння трофічних порушень впродовж 2 міс., у 1 (33%) – трофічні порушення не загоїлись (через 2 міс. після операції смерть з інших причин). Ключові слова: цукровий діабет, оклюзійно-стенотичні ураження гомілкових артерій, реваскуляризація артерій, ангіосомна теорія, ультразвукове дуплексне сканування.
47
ХАЛЯВКА, Лідія. "СТРУКТУРА ТА ЕЛЕМЕНТИ ЗМІСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РОМАНУ «НЕМАЄ ОРХІДЕЙ ДЛЯ МІС БЛЕНДІШ» ДЖЕЙМСА ХЕДЛІ ЧЕЙЗА". Humanities science current issues 3, № 30 (18 вересня 2020): 140–43. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.3/30.212471.
Повний текст джерела
48
Shadrin, O. G., D. O. Dobryansky, S. L. Nyankovsky, V. A. Klymenko, O. Yu Belousova та O. S. Ivakhnenko. "Сучасні тенденції в харчуванні дітей раннього віку (12–36 міс.): європейський та світовий досвід". CHILD`S HEALTH, № 2.45 (22 квітня 2013): 95–107. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.2.45.2013.88242.
Повний текст джерела
49
Камардіна, Ю. В. "ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВИЗНАЧЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ «ПИТАННЯ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ» В КОНТЕКСТІ МУНІЦИПАЛЬНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (21 січня 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).181.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються нормативно-правові основи і теоретичні підходи до розгляду юридичної ка-тегорії «питання місцевого значення». Встановлено, що найважливішим напрямом удосконалення системи місцевого самоврядування в Україні має бути чітке те-оретико-правове обґрунтування юридичної категорії «питання місцевого значення», що враховує конститу-ційний принцип самостійності вирішення населенням питань місцевого значення та виключає можливість некоректного визначення і неефективної реалізації повноважень органів місцевого самоврядування. Дове-дено, що взаємозв’язок теоретичних проблем тракту-вання юридичної категорії «питання місцевого значен-ня» і повноважень органів місцевого самоврядування створює практичні труднощі для ефективних меха-нізмів участі громадськості у виробленні органами місцевого самоврядування важливих управлінських рішень, зокрема і з питань визначення стратегії роз-витку територіальної громади, затвердження статутів територіальних громад тощо. Запропоновано визначи-ти питання місцевого значення як частину публічних справ, здійснення яких спрямоване на безпосереднє забезпечення життєдіяльності населення на терито-рії відповідної територіальної громади. Ці справи ма-ють виконуватися населенням безпосередньо і (або) через виборні та інші органи місцевого самоврядуван-ня. Зроблено висновки про можливість застосування низки теоретичних підходів до осмислення питань міс-цевого значення як складової частини інституту міс-цевого самоврядування. Це надасть можливість більш ефективно та системно реалізувати головне завдання муніципальної реформи – визначення питань місце-вого значення, від змісту яких залежить безпосереднє забезпечення життєдіяльності населення територіаль-ної громади, зміст діяльності органів місцевого само-врядування, склад комунальної власності, обсяг видат-ків з місцевих бюджетів, джерела доходів місцевих бюджетів.
50
Bidovanets, L. Y. "ДИНАМІКА ПІСЛЯІНФАРКТНОГО РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ НА ФОНІ ПРИЙОМУ РАМІПРИЛУ І ЗОФЕНОПРИЛУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11755.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Сьогодні в Україні понад 500 тис. хворих вмирають від серцево-судинних захворювань, що складає 64 % у загальній структурі смертності. За даними дослідження вітчизняних науковців, загальна захворюваність на інфаркт міокарда в Україні зросте до 2025 року на 24 %. За останні майже 40 років кількість хворих на цукровий діабет у світі зросла в чотири рази. В Україні значна поширеність артеріальної гіпертензії серед населення обумовила збільшення кількості хвороб системи кровообігу протягом 1991–2016 рр. у 3 рази.
Мета – оцінити динаміку післяінфарктного ремоделювання серця, застосовуючи метод ехокардіоскопії у хворих на інфаркт міокарда в коморбідності з цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією.
Матеріал і методи. Нами було обстежено 54 хворих, яким при госпіталізації був встановлений діагноз гострого інфаркту міокарда та які мали супутню патологію – цукровий діабет та артеріальну гіпертензію.
Результати. Порівняння груп пацієнтів з інфарктом міокарда та супутньою патологією – цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією – показало, що, не залежно від наявності ЦД, обидва досліджуваних препарати не зумовлювали статистично значущих відхилень величини кінцеводіастолічного індексу (КДІ) у групах досліджуваних пацієнтів (р1>0,05; р2>0,05). Порівняння груп пацієнтів, яким призначали різні препарати, показало, що у групі без ЦД після застосування зофеноприлу величина КСІ в пізній термін спостереження виявилася істотно меншою, ніж у групі, в якій застосовували раміприл (на 18,7 %, р1<0,05). За наявності ЦД вплив обох препаратів на величину КСІ був практично однаковим (р1>0,05, р2>0,05). Порівняння груп пацієнтів залежно від застосованих антигіпертензивних препаратів показало, що в пацієнтів без ЦД і раміприл, і зофеноприл зумовлювали практично однаковий рівень УІ в динаміці обстеженя (р1>0,05). Водночас, у пацієнтів з ЦД через 3 міс. за умов застосування зофеноприлу величина УІ ставала статистично вірогідно більшою, ніж за умов застосування раміприлу (на 19,2 %, р2<0,05). Порівняння обох груп спостереження показало, що через 3 міс. величина ФВ була істотно більшою у хворих з ЦД, порівняно з пацієнтами без ЦД (на 13,0 %, р<0,05).
Порівняння груп пацієнтів залежно від застосованих антигіпертензивних препаратів показало, що в пацієнтів без ЦД через 3 міс. спостереження зофеноприл зумовлював статистично вірогідно більшу ФВ, порівняно з пацієнтами, які отримували раміприл (на 16,8 %, р1<0,05).
Висновки. Проведені нами дослідження виявили диференційний вплив раміприлу та зофеноприлу на продуктивність серця за умов інфаркту міокарда залежно від наявності ЦД. Отримані дані щодо перебудови внутрішньокардіальної гемодинаміки у хворих із супутнім ЦД вказують на вищий ефект від застосування зофеноприлу, тоді як у хворих без супутнього ЦД – раміприлу.