Статті в журналах: "Місця публічні"

1

Дудник, Р. М. "ДУАЛЬНІСТЬ СИСТЕМИ ПРАВА". Актуальні проблеми держави і права, № 92 (24 січня 2022): 29–35. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3258.

Повний текст джерела

Анотація:

Дудник Р. М. Дуальність системи права: проблеми теорії і практики. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню проблем теорії та практики дуальності системи права України. І хоча дуальність системи права як правове явище зародилась ще за часів римської державності, сучасна правова реальність формує потребу в її новому осмисленні, оскільки розвиток відомих та виокремлення нових галузей права, зокрема комплексних, встановив тенденцію до поєднання в межах однієї галузі ознак публічного та приватного права. Так, стан системи права в сучасних умовах характеризується наявністю складних та суперечливих процесів. Вказане пов’язується, зокрема, з постійними політичними, соціальними, культурними та іншими перетвореннями, що активно відбуваються в суспільстві. Динаміка трансформацій суспільних відносин наразі не тільки не знижується, а й стрімко підвищується, у зв’язку із чим дуальна побудова системи права в її традиційному розумінні вже не в змозі охоплювати той масив правових явищ, що породжуються в межах різноманітних правовідносин. Автором констатовано відсутність чіткої градації права на публічне та приватне, підтримано точку зору необхідності виокремлення галузей права за предметом правового регулювання. У статті розвинено ідею розділення галузей права на суто приватні, публічні та змішані (публічно-приватні) галузі. Висловлено думку, що дуальність системи права в нинішній правовій дійсності породжує чималі дискусії серед теоретиків та ускладнює можливість формування чіткої структурної побудови системи права. Так, без дослідження особливостей системи права в умовах оновлення правової реальності сформувати дійсне та істинне наукове уявлення про таку систему, що відображатиметься на практиці, та, як наслідок, забезпечити ефективність правового регулювання відносин неможливо. Здійснено практичний аналіз впливу дуальності системи права на прикладі здійснення реєстрації місця проживання. Таким чином, автором продемонстровано, що надмірне зловживання дуальністю системи права призводить до виникнення значних недоліків правового регулювання таких буденних речей, як закріплення особою шляхом звернення до органу реєстрації адреси свого місця проживання (перебування).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Якимчук, Н. Я. "Проблеми місця інституту права власності на публічні фонди коштів у сисмтемі права України". Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Правознавство, вип. 187 (2003): 87–93.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

PROVOTAR, Natalia, and Nadiia OHIICHUK. "PUBLIC SPACES OF ZHYTOMYR: A PLACE THAT ENCOURAGES RESIDENTS TO GO OUT TO THE CITY." Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya, no. 86 (2021): 40–52. http://dx.doi.org/10.17721/2413-7154/2021.86.40-52.

Повний текст джерела

Анотація:

The article presents an analysis of participatory urban planning practices in the context of their impact on providing the city with advanced high-quality public spaces. The case of the Heroes of the Heavenly Hundred Square in Zhytomyr shows the positive impact of urban activism on improving the quality of abandoned public space by means of its reconstruction. The assessment of the quality and the use of the Heroes of the Heavenly Hundred Square after the reconstruction was conducted on the basis of calculations of indices specifying an intensity of use and, in particular, social use, duration of stay of visitors, variety of use and users, and time variety of use. The indices were calculated based on the data collected during the structured observation. The results demonstrate that the square is characterized by a moderate level of intensity of social interaction, high level of intensity, variety and time diversity of use, as well as very high level of user diversity index. Eight areas by the location of different types of square visitors activities have been identified according to the results of observations and surveys; in particular, it is revealed that the areas of chess tables, a cafe, playground and various benches are in the greatest demand in the square. The inclusive accessibility, comfort and safety of the square after its reconstruction are analyzed. It was found that the high social intensity of the Heroes of the Heavenly Hundred Square use show its sacredness for citizens as a place of memory, a place of identity formation, a place that attracts visitors, and a place that encourages Zhytomyr residents to go out to the city. The study of the impact of urban activism on improving the quality of the abandoned public space (the Heroes of the Heavenly Hundred Square in Zhytomyr) contributes to the discourse on modern transformations of public spaces in the cities of post-socialist countries.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Yevdokymov, V. "ТЕМНИЙ БІК МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ НА ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 144–51. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто актуальне теоретичне завдання обґрунтування напрямів удосконалення мотивації праці публічних службовців як управлінської компетенції керівника та розробки практичних рекомендацій щодо підвищення її результативності за рахунок побудови власної моделі поведінки. На основі аналізу результатів анкетування публічних службовців, нормативної бази та практичного досвіду діяльності керівників публічної служби виявлено проблеми та слабкі місця в системі мотивації праці посадовців. Обґрунтовано необхідність побудови керівником власної мотиваційної системи за рахунок використання мотивів досягнення та уникнення з метою підвищення ефективності управління персоналом на публічній службі. Впровадження в управлінську діяльність мотивів уникнення дозволить керівнику без додаткового використання організаційних ресурсів направити зусилля підлеглого на вирішення поставленого перед ним завдання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Лєнь, Т. В. "ПРАВА РІВНОСТІ: БОРОТЬБА ТРИВАЄ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 58–63. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.8.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано історичний огляд світового й українського жіночого руху за свої права як ідеї становлення та розвитку правової рівності чоловіків і жінок та сучасні реалії правового забезпечення жінок в Україні. Поява фемінізму цілком закономірна, оскільки пов’язана не тільки із соціально-економічними змінами, а й зі зростанням жіночої свідомості, намаганням жінки знайти своє місце у світі, що змінюється, та бажанням змінити ступінь впливу жінки на суспільство. Феміністичний/жіночий рух вніс зміни до законодавства на користь жінок. Незважаючи на декларовані права особи незалежно від статі, у реаліях вони не дотримуються. Упередження та гендерна дискримінація продовжують панувати. Жінки та чоловіки мають нерівний доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство потребує переосмислення ролі та місця жінки у суспільстві та її рівноправної участі в усіх сферах життя, зокрема у політиці та державотворенні, проте сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, гендерні стереотипи населення, офіційна гендерна політика свідчать про те, що це станеться нескоро. Підставою для такого висновку є стан гендерних відносин в економічній, соціальній, правовій і політичній сферах українського суспільства, а також стан суспільної свідомості, котрий досі успішно відтворює низку глибоко вкорінених гендерних стереотипів. У суспільстві існує подвійний стандарт оцінок соціального внеску людини залежно від статі, різна оцінка мотивації для чоловіків і жінок (публічні зобов’язання перед суспільством для чоловіків; безкорисливі, особистісні, мотивовані сімейними обов’язками для жінок). Враховуючи проблему впровадження механізму забезпечення рівних прав чоловіків і жінок, Україна отримала новий виклик – Партнерство Біарріц. У рамках Партнерства Кабінет Міністрів України підтримав План реалізації зобов’язань. Визначено цілі та пріоритети реалізації у рамках Партнерства. Налагоджено внутрішнє партнерство з Урядом і міжнародними колегами. Приєднання України до Партнерства Біарріц є визнанням зусиль України щодо сприяння досягнення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Barabash , B. A. "Принцип місцевого самоврядування (Home rule) та його роль у системі поділу влад". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (27 квітня 2021): 6–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є розгляд ролі, значення та місця у загальній системі публічної влади принципу місцевого самоврядування (Home rule), структурної побудови органів місцевого самоврядування як самостійного рівня такої влади. Детально аналізуються відмінності органів місцевого самоврядування від місцевих органів державної влади, в контекстуалізації чого автор приділяє велику увагу економічним та політичним аспектам здійснення влади на місцях. Доведено, що місцеве самоврядування при всіх суперечностях, які мають місце, виявляє стійку тенденцію до посилення значущості своєї ролі на фоні децентралізації влади. Констатується, що принцип місцевого самоврядування (Home rule) виступає одним із найважливіших принципів становлення, розвитку та вдосконалення сучасної демократичної правової державності. Процеси, які скеровані на поглиблення демократичних принципів управління, розширюють права органів місцевого самоврядування, роблячи їх фундаментом всієї вертикалі публічної влади, причому як державної, так і самоврядної (муніципальної) влади. Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді місця органів місцевого самоврядування в системі організації публічної влади, який зроблений на базі класичних та новітніх наукових робіт. Автор також досліджує принципи здійснення публічної влади органами місцевого самоврядування у розвинутих державах світу. Висновки. Місцеве самоврядування при усіх суперечностях, притаманних цьому інституту, виявляє стійку тенденцію до посилення значущості своєї ролі у процесі становлення демократичної правової державності, особливо на фоні процесів децентралізації повноважень публічної влади. Процеси, що скеровані на поглиблення демократичних принципів управління, об’єктивно розширюють права органів місцевого самоврядування, трансформуючи їх у фундамент всієї вертикалі публічної влади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Лемеха, Р. "Співвідношення приватного та публічного інтересів у процесі реалізації митних режимів в Україні". Юридичний вісник, № 5 (8 грудня 2020): 39–47. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2000.

Повний текст джерела

Анотація:

У науковій публікації досліджуються актуальні питання співвідношення приватного та публічного інтересів у процесі реалізації митних режимів в Україні. Зазначається, що у процесі реалізації митних режимів публічний інтерес органів публічної адміністрації в особі Державної митної служби України полягає в забезпеченні належного митного оформлення переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України й ефективному здійсненні митного контролю дотримання норм Митного кодексу України й інших законодавчих актів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Водночас зазначеним публічним інтересам часто протистоїть приватний інтерес підприємців - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності мінімізувати розмір митних платежів або ухилитися від належного митного оформлення та контролю переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Формулюється висновок про те, що чинне національне законодавство у сфері правового регулювання митних відносин потребує вдосконалення в напрямі забезпечення оптимального балансу між публічними та приватними інтересами. З огляду на нові виклики глобалізації та необхідність захисту національної економіки, створення нових робочих місць та підтримки національного виробника існує необхідність створення додаткових правових стимулів щодо розвитку митних режимів експорту, реекспорту та транзиту, а також переробки на митній території України. Особливу увагу органи публічної адміністрації повинні приділяти правовим засобам обмеження небажаного для національної економіки імпорту, застосовувати в необхідних випадках заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відзначається, що ефективний захист публічних інтересів у процесі реалізації митних режимів в Україні є гарантією реалізації приватних інтересів громадян України як кінцевих споживачів товарів, які імпортуються в Україну, щодо безпечного та якісного рівня життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Крилов, Д. В. "ДОСВІД ОКРЕМИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ У СФЕРІ ЗДІЙСНЕННЯПУБЛІЧНО-СЕРВІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (10 квітня 2020): 28–32. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).389.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – узагальнення досвіду окремих європейських держав у сфері здійснення публічно-сервісної діяльності органами державної влади, з’ясування можливості його використання в Україні. У статті, на основі аналізу наукових поглядів учених, узагальнено закордонний досвід у сфері здійснення публічно-сервісної діяльності органами державної влади, визначено можливості його використання в Україні. Обґрунтовано необхідність підвищення уваги законодавця до професійної підготовки державних службовців, зокрема зазначено, що варто посилити їхню психологічну готовність до здійснення відповідної діяльності. Наголошено на важливості суттєвого покращення матеріально-технічного забезпечення публічних адміністрацій. Визначено, що в Польщі формування єдиної централізованої системи надання публічних послуг населенню пов’язане з адміністративно-територіальною реформою, яка проводилася у країні у 2000-х роках, відповідно до якої організацію надання публічних послуг було покладено на органи територіального самоврядування. Територіальне самоврядування є важливою частиною публічної адміністрації в Республіці Польща. З’ясовано, що в Польщі також реалізовано ідею єдиного офісу для громадян – WOM, так було заплановано в усіх районах Варшави для забезпечення мешканцям міста належної якості послуг та прискорення адміністративних процедур. Зазначені відділи створено як установи, де кожен мешканець Варшави має можливість легко вирішити свої справи в офіційній сфері, зокрема питання обміну ID-карток, реєстрації транспортного засобу, отримання ліцензії тощо. Наголошено, що аналіз естонського досвіду дозволяє говорити про низку корисних результатів надання адміністративних послуг в електронному вигляді. Сюди передусім можна віднести вільний доступ споживачів до послуг у будь-який час із будь-якого місця, де є доступ до Інтернету. Зроблено висновок, що особливо актуальна для України безпека електронного документообігу, зведення до мінімуму технічних помилок, створення умов для більшої прозорості та зменшення корупціогенної складової частини під час надання адміністративних послуг. У свою чергу, це дозволяє створити позитивний імідж органів публічного управління та налагодити їх взаємодію із широкою громадськістю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

РЕВУЦЬКА, Світлана. "У ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАННЯ МАРКА ВОВЧКА «КАТЕРИНА»)". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 152–58. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Феномен ідентичності є предметом зацікавлення науковців останні два десятиліття; це поняття увійшло до активного вжитку представників абсолютно різних сфер: публічні особи, журналісти, педагоги, письменники, громадські діячі. Література як складник, під впливом якого формується зокрема культурна ідентичність, є чудовим джерелом вивчення сутності загальних процесів ідентифікації в часі. У процесі життя ідентичність особистості може змінюватися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Твори Марка Вовчка з позиції ідентичності (культурної, національної, етнічної) досліджено принагідно, і це при тому, що сама авторка є чудовим об’єктом для дослідження процесів формування ідентичності, насамперед національної. Метою цієї статті є виявити шляхи пошуку ідентичності персонажем твору «Катерина», зокрема простежити сам процес ідентифікації дівчини в чужому краї через аналіз її емоцій, настроїв, станів і почуттів. Так, авторка описує болісний процес пошуку ідентичності молодою дівчиною, яку дитиною вивезли з батьківщини. Через акцент здебільшого на афективному компоненті ідентичності особистості демонструє тісний її зв’язок з іншими видами ідентичності, зокрема національною, соціальною, мовною, культурною. Особистісна ідентифікація не є сталим феноменом, у різні етапи життя вона може зазнавати змін під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що і спостерігаємо в Катерини. Якщо на початку твору дівчинка намагається зберегти й усіма можливими способами відстояти свою національну ідентичність через мову, одяг, то після депресії починає приховувати її. Мовний критерій стає одним із ключових у поділі нею суспільства на «чужих» і «своїх». Увесь шлях пошуку себе, свого місця в суспільстві надзвичайно болісний, руйнівний. Страшну руйнівну силу болю і суму молода жінка сприймає як один із визначальних факторів руйнування особистості та її фізичного здоров’я. Такі процеси авторкою вже були зображені в україномовних творах («Олеся»), коли дитина помирає у тузі за рідними на чужині.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

БАТАНОВ, ОЛЕКСАНДР. "Народовладдя та муніципальна влада: феноменологія співвідношення і взаємодії". Право України, № 2019/10 (2019): 175. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-175.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються конституційно-правові проблеми організації та функціонування муніципальної влади в контексті її співвідношення з феноменом народовладдя. Висвітлюється еволюція системи уявлень про місцеве самоврядування у вітчизняній та зарубіжній юридичній думці в аспекті теоретико-методологічного розуміння вчення про муніципальну владу. Така постановка питання обумовлюється тим, що питання щодо місця і ролі муніципальної влади у системі народовладдя, її правової природи, співвідношення та взаємодії таких феноменів, як народовладдя та громадоправство, відносяться до найбільш дискусійних у сучасній конституційній теорії. Метою статті є поглиблення концептуально-конституційних основ муніципальної влади як загальноправової категорії, категорії сучасного конституційного права та народовладдя, а також як виду публічної влади. Отримати найпродуктивніші результати та зробити найоптимальніші висновки щодо проблем муніципальної влади у межах загальної теорії народовладдя можна тільки за умови використання комплексного концептуально-конституційного підходу, розглядаючи, наприклад, становлення і розвиток місцевого самоврядування та муніципальної влади у межах еволюційного процесу розвитку природи та суспіль ства як цілісного організму. За такого методологічного підходу муніципальну владу необхідно розглядати як політико-правовий та соціально-культурний феномен, який виникає у результаті еволюції людства. З цієї точки зору муніципальна влада – це вже не результат акту октроювання державою або породження суб’єктивної волі більшості, а прояв об’єктивних (закономірних) явищ соціально-політичного розвитку, які необхідно враховувати. Робиться висновок, що публічна влада не є винятково прерогативою держави, існує кілька її видів. Диференціація публічної влади обумовлена її специфічними ознаками, видовими та формальними, суб’єктно-об’єктними та функціональними характеристиками. Відзначаючи багатовимірність і багатоаспектність феномена влади, автор ґрунтується на концептуальній позиції, згідно з якою джерелом влади є організація суспільства, для якого вона є важливою функцією, що забезпечує впорядковуючий, регулюючий вплив на всі основні сфери суспільного життя. Стверджується, що в основі сучасного вчення про публічну владу має бути покладено ідею щодо форм, видів та рівнів публічної влади, зокрема наявності трьох форм публічної влади (безпосереднє народовладдя, народне представництво, непредставницькі форми функціонування публічної влади, або так зване професійне владарювання), трьох видів публічної влади (публічна влада Українського народу, державна влада та муніципальна влада) і трьох рівнів її здійснення (загальнодержавна, регіональна та локальна). Аналіз концептуальних проблем організації та функціонування публічної влади в сучасній Україні, які обумовлені формуванням демократичної соціально-правової держави та інститутів громадянського суспільства, показує, що в основі цих процесів – визнання і гарантування місцевого самоврядування як самостійного рівня здійснення Українським народом належної йому влади та організаційно й функціонально відокремленого від держави виду публічної влади територіальної громади, яку (владу) доцільно розглядати як муніципальну. У цьому контексті розкривається конституційно-правова природа муніципальної влади як виду публічної влади в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Blazhivska , M. "ОСОБЛИВОСТІ УПРОВАДЖЕННЯ ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИХ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Theory and Practice of Public Administration 1, № 68 (28 лютого 2020): 180–89. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано змістове наповнення: поняття і сутності децентралізації публічної влади; стратегічного напряму сучасної муніципальної реформи. Запропоновано шляхи щодо зміцнення інституту місцевого самоврядування та розширення прав і можливостей територіальних громад, регіонів у цілому, а також реформування органів публічної влади на місцях. Вказано, що умови регіонального розвитку в Україні в останнє десятиліття суттєво змінилися, і це викликало необхідність розроблення нової регіональної політики, децентралізації, підвищення конкурентоспроможності адміністративно-територіальних одиниць базового рівня – територіальних громад, розкрито зміст публічно-управлінських механізмів їхнього розвитку, обґрунтовано причини деструктивного впливу на цей процес, запропоновано можливі шляхи вирішення актуальних проблем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Макаренков, О. "Компоненти структури глобалізаційних трендів антикорупційних перетворень публічного права у відкритому суспільстві". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 194–201. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1579.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено компоненти структури глобалізаційних трендів антикорупційних перетворень публічного права у відкритому суспільстві. Визначено, що глобалізація і право (зокрема публічні антикорупційні законодавство і практика його застосування) -явища соціальні, динамічні, мінливі, історичні й цивілізаційні. Негідне людини та тварини насильство ХХ ст. проілюструвало необхідність неухильного дотримання загальних для усіх людей цінностей, які стосуються кожного й усіх одразу, у будь-якому місці на Землі та будь-коли. Відбувалося розуміння глобальності правових цінностей і людських чеснот, взаємозалежності людей один від одного. Хоча внаслідок такого перетворення доведених у правовій доктрині аксіом гуманітарного змісту, вищезазначений тип насильства тільки поменшав, а точніше, змістився у регіони, що виявилися економічно, військово, духовно нездатними його попередити та йому протистояти. Ця тенденція творення насильства наслідок тенденції потурання людським вадам, зневажання права у публічних правових національних і міжнародних відносинах. Визначено, що тренди в антикорупційних трансформаціях публічного права становлять усі суттєві перетворення механізмів утвердження людських чеснот у сфері публічно-правових відносин правовими засобами, які впродовж конкретного часу домінують над будь-якими іншими трансформаціями та підпорядковують їх. Глобальним вони стають, оскільки стосуються громадян усіх націй.Підсумовано, що серед ключових елементів глобалізаційних тенденцій антикорупційних перетворень норм публічного права наявні суб'єкт, суб'єктивна сторона (наміри, мотиви та інші елементи психічного ставлення людини), об'єкт та об'єктивна сторона, а також конкретно історичні, цивілізаційні, культурні та інші соціально детерміновані характеристики життєвих обставин. Специфічними для них усіх у контексті порушеної проблематики людські чесноти стають не меншою мірою, ніж соціально детерміновані вади людської природи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

КОЛПАКОВ, ВАЛЕРІЙ, та ТЕТЯНА КОЛОМОЄЦЬ. "Правова природа патронатної служби". Право України, № 2019/05 (2019): 80. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-080.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед інституціональних складових службового права (державна служба, служба в органах місцевого самоврядування, дисциплінарна відповідальність, заохочення по службі тощо) важливе місце посідає інститут патронатної служби. Він є системною складовою публічної служби відповідної галузі законодавства. Метою статті є встановлення і висвітлення правової природи відносин патронатної служби як базового підґрунтя для уточнення їх місця в предметі адміністративного і службового права, співвідношення з державною службою і службою в органах місцевого самоврядування, критеріїв визначення переліку посад працівників, які виконують функції з обслуговування, перспектив адаптації до європейських стандартів і принципів. Для її досягнення у статті досліджені погляди вчених-адміністративістів на правову природу, поняття, принципи, сучасний стан і перспективи розвитку патронатної служби, представлені у публікаціях, які умовно можна поділяти, по-перше, на такі, де патронатна служба розглядається у контексті дослідження інших інституцій службового права; по-друге, спеціально присвячені питанням патронатної служби. Проаналізовані положення основних нормативних документів, які здійснювали регулюючий вплив на становлення і розвиток патронатної служби в Україні. У результаті здійсненого дослідження автори вважають, що є підстави: а) визнати патронатну службу необхідним ресурсом забезпечення ефективності функціонування відповідних категорій публічних службовців; б) правовим засобом гарантування еволюційного розвитку правових та організаційних засад службових відносин; в) належним інструментом становлення політично неупередженої, професійної, ефективної, орієнтованої на громадян публічної служби, яка функціонувала б в інтересах держави і суспільства; г) відносини патронатної служби регулюються нормами службового права, яке, зі свого боку, є підгалуззю права адмі ністративного. Звідси випливає, що патронатна служба має адміністративно-правову природу. Вона являє собою законодавчо виокремлену систему юридичних норм, якими забезпечується цілісне регулювання окремого різновиду службових відносин, тобто має свій предмет регулювання. Це свідчення того, що патронатна служба є інститутом службового права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Шеховцов, В. "Правове забезпечення публічних та приватних інтересів у фауністичному праві України в контексті права власності на тваринний світ". Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються основні питання права власності на тваринний світ і його об'єкти через призму публічної і приватної власності. Встановлено, що тваринний світ є унікальним природним ресурсом, а видові, фізіологічні та біологічні особливості тварин обумовлюють міждисциплінарний характер правової регламентації суспільних відносин в сфері власності на твариний світ. Розмежування сфер впливу громадянського (приватного) і екологічного (публічного) права має важливе як теоретичне, так і практичне значення для забезпечення реалізації відповідних інтересів учасників суспільних відносин. На підставі узагальнення наукової доктрини, автор підтримує існуючі напрацювання та обґрунтовує необхідність оптимального збалансування цих інтересів, а в разі виникнення конфлікту інтересів пропонує пріоритетом визнвати публічні інтереси, які спрямовані на раціональне використання об'єктів тваринного світу, збереження популяцій диких тварин і місць їх проживання зокрема, і забезпечення сприятливої екологічної обстановки в світі у цілому. Безпосереднє апелювання до фауністичного законодавства доводить існування подвійної юридичної конструкції права власності: з одного боку, власником всього тваринного світу як об’єкту права власності є Український народ як інтегруюча правова категорія, а з іншого боку, конкретні індивідуалізовані об’єкти тваринного світу можуть перебувати й у державній, комунальній або приватній власності. Особливості змісту права власності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами тваринного світу ґрунтуються на екстраполяції норм двох галузей права, що обумовлює співвідношення еколого-правових та цивільно-правових підстав виникнення, зміни та припинення права власності на тваринний світ. Такий міжгалузевий підхід до правового регулювання відносин приналежності на зазначений об’єкт охорони навколишнього природного середовища вимагає дотримання публічних та приватних інтересів, що, у свою чергу, може забезпечуватися імплементацією екологічного імперативу у приватне право.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Петров, С. Є. "МІСЦЕ ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СУБЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 298–309. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.33.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що необхідність визначення місця Головного сервісного центру в системі суб’єктів адміністративного права зумовлена потребою розподілу компетенції між органами державної виконавчої влади, визначення об’єму повноважень, необхідних для ефективного виконання поставлених перед цим органом завдань. Відсутність глибоких теоретичних розробок та керівництво виключно доцільністю створення нового органу з надання сервісних послуг в системі МВС на практиці виявило чимало проблем, в усуненні яких виникла потреба. Серед них – складність структури підпорядкування регіональних та територіальних сервісних центрів МВС, а точніше, відсутність такого підпорядкування територіальний сервісних центрів Головному сервісному центру МВС, визначення статусу і Головного сервісного центру і Регіональних сервісних центрів як самостійних юридичних осіб публічного права ускладнило підпорядкування останнього. Спроба усунути цю прогалину шляхом визнання регіональних сервісних центрів філіями Головного сервісного центру породила ще більшу проблему у визначенні адміністративно-правового статусу територіальних сервісних центрів, яка наразі є невизначеною і позиціонується як структурні підрозділи Регіональних сервісних центрів МВС. У статті досліджується питання місця Головного сервісного центру МВС в системі суб’єктів адміністративного права. Аналізуються підходи до визначення значення визначеності місця органа державної виконавчої влади в системі суб’єктів адміністративного права, та визначається ефективність обраної структури системи сервісних послуг МВС України завданням, поставленим перед Головним сервісним центром МВС. Запропоновано удосконалення такої структури та внесення змін та доповнень до Положення про Головний сервісний центр МВС. Визначено основні критерії та чинники, які визначають місце органу виконавчої влади, зокрема, Головного сервісного центру МВС в системі суб’єктів адміністративного права. Визначено, що він є спеціалізованим органом виконавчої влади, який перебуває у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України, самостійною юридичною особою публічного права, за організаційно-правовою формою – спеціалізованим органом державної влади, який має власну компетенцію – забезпечення державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та безпеки експлуатації транспортних засобів, що має власну структуру: підпорядковані регіональні сервісні центри, з визначеними функціями та завданнями, та відповідними повноваженнями, серед яких основні: публічно-управлінські та публічно- сервісні, визначені Положенням про Головний сервісний центр МВС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Гнатовська, А. І. "ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЯХ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 67–71. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.318.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто загальні засади інформатизації суспільства, визначені суттєві відмінності рівня здійснення діджиталізації на рівні держави та адміністративно-територіальних одиниць. Зроблено акцент на важливості фінансового забезпечення процесів діджиталізації та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на місцях. Акцентовано увагу на тому, що ефективне публічне адміністрування полягає у безперервному контролі громадянського суспільства, що підіймається на публічний рівень, використовуючи знання, досвід та інформацію, де зберігаються і через яку передається цей досвід як головний інструмент вирішення проблем суспільства в цілому. Процес впровадження інформаційно-комунікаційних технологій фактично сформував якісно нову, глобальну організаційну культуру, в якій індивід, що вільно управляє інформацією, здатний істотно впливати на соціально-організаційні правила гри, роблячи виклик самому інституту держави і права. Для сучасної системи державної влади не тільки необхідно, а й природно використовувати передові інформаційно-комунікаційні технології. Але ці процеси повинні одночасно реалізовуватися і в програмах на місцях, які повинні максимально наближувати людину до реального вирішення питань місцевого значення та негайного отримання інформації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Сурай, Інна. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ: НАУКОВО-СУТНІСНИЙ ДИСКУРС". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 244–54. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-244-254.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено сутність публічного управління як моделі управлін- ня справами суспільства для створення підґрунтя законодавчого закріплен- ня терміна “публічне управління” в Україні. Зауважимо, що в українському законодавстві не закріплено поняття “публічне управління”. Водночас цим дослідженням ще раз підтверджено, що поняття “публічне управління” вже у науковому обігу. В процесі рефор- мування державного управління в Україні також здійснено певні кроки до становлення й розвитку публічного управління. Крім цього, до переліку га- лузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, внесено “Публічне управління та адміністрування”. Наразі в Україні відбуваються еволюційні процеси формування публічно- го управління, але практично управління справами українського суспільства все ще здійснюється через адміністрування, лише окремі елементи менеджменту мають місце. Це стосується як функціонально-організаційних струк- тур, так і майже немодернізованих зв’язків між ними, а також відсутності ін- ших механізмів, притаманних менеджменту. Управління країною як соціально-економічною системою потребує за- лучення до процесу прийняття управлінських рішень представників усього громадянського суспільства. Таким чином, управління на рівні держави на- буває рис публічності, а розвиток теорії та практики державного управління створює підстави для усвідомлення провідної ролі публічного управління в суспільному еволюційному контексті. Установлено, що перехід до публічного управління пов’язаний з “роз- державленням управління”: деконцентрацією й децентралізацією функцій і повноважень між суб’єктами управління; збільшенням суб’єктів управлін- ня; застосуванням кращих практик менеджменту. Запропоновано державне управління, яке здійснюється через адміністрування, позначати як Public administration. При застосуванні елементів менеджменту, навіть на пере- хідному етапі розвитку суспільства від адміністрування до менеджменту — “Public management”. Адміністрування й менеджмент є різновидами управ- ління, його еволюційними рівнями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Косяченко, Ксенія. "АДВОКАТУРА ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА МІСЦЕ В ІНСТИТУТІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 278–81. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-58.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливим інститутом громадянського суспільства в Україні є інститут адвокатури. Про це свідчить імператив професійного захисту прав та законних інтересів осіб у суді, публічно-правовий статус досліджуваного інституту, надання державою права на отримання юридичної допомоги абсолютно всім фізичним і юридичним особам, також у даній статті розглядається питання призначення, ролі та місця адвокатури в інституті громадянського суспільства. Досліджується та висвітлюється місце інституту адвокатури, фундаментальним та головним призначенням якого – є захист прав людини. Паралельно наголошуються питання діяльності органів адвокатури, а також важливі проблеми їх реформування. На сьогоднішній день розвиток цього інституту відбувається в рамках процесу модернізації правової системи – комплексу соціальних, економічних, правових, політичних, культурних та інтелектуальних трансформацій. Для інституту адвокатури України цей процес є дуже складним і суперечливим, оскільки в державі ще не сформувалися надійні механізми практичної реалізації громадянських прав і свобод.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

BAZELI, BEATA, PETRO GUDZ та PATRYK KRZEMIENIEWSKI. "АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТУ ГМІНИ ХОДЗЄЖ В 2014-2018 РОКАХ". Economic innovations 21, № 3(72) (20 вересня 2019): 8–17. http://dx.doi.org/10.31520/ei.2019.21.3(72).8-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Актуальність дослідження питань формування і використання бюджету гміни викликана потребою збалансованого просторового розвитку та узгодженої програми дій в межах європейської політики стратегічного розвитку. Тому напрям досліджень від регіоналізації до локалізації економічного розвитку є необхідною передумовою SMART-спеціалізації регіонів.Мета та завдання. Метою статті є аналіз та оцінка впливу процесу формування та використання бюджету гміни на економічний розвиток території на прикладі гміни Ходзєж та генерування пропозицій для збалансованого бюджетного процесу для інших територіальних громад.Результати. В рамках визначеного правового поля адміністрування публічними фінансами в Польщі виняткової ваги набуває процес публічності й прозорості його формування та використання, у тому числі для гміни. Основними напрямками адміністрування є вирішення завдань господарчих, інвестиційних, суспільних і поточних. Основними статтями доходу польських низових рівнів територіальної громади є власні доходи, субвенції, цільові дотації уряду. кошти Європейського Союзу, кошти з-поза меж Польщі, які не підлягають поверненню. Планування доходів і витрат дає можливість визначати пріоритети та реалізовувати інвестиційні стратегії розвитку гміни. Упродовж 2014-2018 років послідовно зростають доходи: у 2016 році наступило зростання цих доходів з приблизно 8 млн золотих; у 2017 р. можна відмітити наступне виразне зростання дотації і дотації в межах дофінансування . ресурсів на суспільну допомогу з метою реалізації нової урядової програми з назвою „Сім'я 500 плюс”. З метою аналізу структури доходів бюджету гміни застосовано індикатори структури: індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету; індикатор величини участі в доходах з податків; індикатор участі дотації і дотації в доходах бюджету. Індикатор участі власних доходів в доходах всього бюджету гміни скоротився в 2014-2018 році склав 35,03% до 25, 17% внаслідок скорочення дотацій і субвенцій – публічні фінансова політика спрямована на те, щоб гміни заробляли кошти, а не були утриманцями.Аналіз видатків за останні п’ять років показав, що на першому місці серед витрат знаходяться видатки на утримання адміністрації; на другому - поточні видатки та інші видатки, до складу яких входять видатки, пов'язані з реалізацією статутних завдань, платежі у цільові фонди, а також видатки на фінансові програми розвитку гміни.. Третя стаття витрат пов’язана із забезпеченням потреб фізичних осіб – мешканців громади: соціальні виплати, допомога тощо. Позитивним кроком з 2017 р. є значне зростання майнових видатків, витікаюче із збільшення інвестицій бюджету у рамках реалізації проекту розвиток низько емісійної стратегії міста. Прикладом подібної стратегії є У рамках проекту закуплено 5 автобусів, перебудовано лінію міської комунікації а також введено в дію систему міського велосипеда. Інвестиція та має на меті поліпшення якості життя в місті, а також зменшення засмічення середовища. Результатом аналізу бюджету стало зіставлення фінансових результатів міської гміни Ходзєж в 2014-2018 роках показало, що бюджетний дефіцит в гміні наступив в 2017-2018 рр. – від 4,25 до 3,69 %, що був спричинений збільшеними інвестиціями з власних доходів, які у попередні роки закривалися бюджетними надлишками. Найбільший надлишок був досягнутий в 2015 році, виносила вона 6 215 333,02 злотих і складала аж 11% загальних доходів цього року.Висновки. Оцінюючи раціональність виконання видатків вважаємо, що міська гміна ходзєж правильно визначає і спрямовує ресурси, призначені на поточні завдання. На поточний період гміна володіє вільними ресурсами, які дають можливості потенціальних інвестицій. Інвестиційне поліпшення створює передумови для покращення якості життя в місті, створює нові робочі місця праці і привертає нових потенційних інвесторів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

МОСЬОНДЗ, СЕРГІЙ. "Концептуалізація освітнього права як підгалузі адміністративного права України". Право України, № 2019/05 (2019): 111. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-111.

Повний текст джерела

Анотація:

На сучасному етапі розвитку українського суспільства констатується факт відсутності концептуального уявлення про освітнє право. Питання про правову природу освітнього права є досить складним і багато в чому суперечливим. Сьогод ні, з приводу названої галузі права, науковці висловлюють досить різні погляди щодо його місця у системі вітчизняного права, які зводяться переважно до того, що освітнє право є або комплексною галуззю права, або самостійною галуззю права. Викладене обумовлює необхідність формулювання завершеної та досконалої теорії освітнього права. Мета статті – через призму аналізу норм чинного законодавства, а також критичного вивчення праць сучасних учених сформулювати авторську концепцію освітнього права як підгалузі адміністративного права України. Досягнення сформульованої мети здійснюється за допомогою комплексного та послідовного застосування відповідного наукового інструментарію, представленого такими методами наукового пізнання: логіко-семантичним, системним, структурнологічним, методами групування, дедукції, індукції, аналізу та синтезу тощо. Проведено аналіз наукових доробків, присвячених з’ясуванню підстав виокремлення освітнього права у системі права України. Вдалося встановити, що виокремлення освітнього права за предметом і методом правового регулювання не лише ускладнює його розуміння у національній системі права, а й створює проблеми у сфері правотворчої та правозастосовної діяльності. На думку автора, для вирішення цього завдання за основу виділення освітнього права в системі права України необхідно взяти напрям функціонування публічної адміністрації. А оскільки публічна адміністрація може функціонувати лише у чітко визначеному напрямі з обов’язковим дотриманням положень чинного законодавства, то його норми утворюють підгалузь особливого адміністративного права. Зроблено висновок, що в Україні сформована система нормативних актів, покликаних регулювати порядок організації та діяльності суб’єктів публічної адміністрації, спрямованої на реалізацію державної політики у сфері освіти. Виконуючи названі завдання, публічна адміністрація тим самим сприяє забезпеченню та реалізації права на дошкільну, повну загальну середню, позашкільну, професійно-тех-нічну, вищу і післядипломну освіту, зафіксованого у ст. 53 Конституції України. Сукупність таких правових норм й об’єднується у рамках освітнього права, сформованого у межах особливого адміністративного права України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

БОЙКО, ІРИНА. "Доктринальні ідеї та цілі адміністративного права". Право України, № 2019/05 (2019): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-013.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано питання впливу правової доктрини на розвиток адміністративного права. Констатовано, що ідеї, теоретичні конструкції, уявлення про напрями розвитку суспільства і держави, зароджені в доктрині права, становлять собою підґрунтя для формування правил поведінки, які об’єктивуються у законодавчі норми. Особливо залежним від ідеологічних парадигм вважається адмі ністративне право. На сучасному етапі становлення громадянського сус пільства й державотворення відбувається пошук оптимальної моделі правового регулювання відносин між приватною особою та державою у сфері публічного адміністрування. Підґрунтям для розвитку адміністративно-правової доктрини слугують конституційні норми, найбільш значущу роль серед яких відіграють положення про те, що Україна є правовою державою, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю, а також що орга ни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Концепція “людиноцентризму”, породжена Конституцією України і підтримана абсолютною більшістю адміністративістів, стала осно вою, до якої тяжіють наукові розвідки у сфері адміністративного права. Вона сформувала уявлення про адміністративне право як таке, що спрямоване на реалізацію та захист конституційних прав і свобод людини та громадянина. “Людиноцентризм” проявився у впровадженні в інструментарій адміністративно-правової науки категорії “суб’єктивних публічних прав”, що відіграє принципову роль для підтвердження можливості приватної особи за власної ініціативи вступати у відносини з публічною адміністрацією та вимагати від останньої поведінки, спрямованої на задоволення потреб такої особи. Зазначено, що суб’єктивні публічні права являють собою умови реалізації основних прав людини і громадянина, закріплених Конституцією України. Важливого для адміністративного права значення набуває ідея адміністративної процедури, сутність якої полягає в установленні обов’язків суб’єктів влади приймати рішення щодо приватних осіб за уніфікованими правилами, серед яких визначальне місце займають: гарантування права особи бути вислуханою при розгляді її справи; забезпечення права брати участь в адміністративній процедурі особисто або через представника; зазначення засобів правового захисту; необхідність мотивувати рішення, прийняте не на користь приватної особи; доступ особи до інформації про її справу. Констатовано, що адміністративне право також має своїм призначенням вироблення правового механізму для задоволення публічного інтересу. Шляхами його забезпечення визначено, по-перше, діяльність суб’єктів публічного адміністрування, спрямовану на виконання законів щодо організації та функціонування певних інституцій, у яких об’єктивуються потреби різних осіб – громадян, об’єднань, держави. До таких сфер життєдіяльності належать: охорона здоров’я, освіта, національна безпека, оборона, публічний порядок тощо. По-друге, способом забезпечення публічного інтересу названо можливість представників влади обмежувати права і свободи приватних осіб із мотивів потреб демократичного суспільства, як-то: належного визнання та поваги прав і свобод інших, справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Гнатовська, А. "ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОДИНИЦЯХ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 105–11. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2272.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто загальні засади інформатизації суспільства, визначені суттєві відмінності рівня здійснення діджиталізації на рівні держави та адміністративно-територіальних одиниць. Зроблено акцент на важливості фінансового забезпечення процесів діджиталізації та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на місцях. Акцентовано на тому, що ефективне публічне адміністрування полягає у безперервному контролі громадянського суспільства, що підіймається на публічний рівень, використовуючи знання, досвід та інформацію, де зберігаються і через яку передається цей досвід як головний інструмент вирішення проблем суспільства загалом. Процес впровадження інформаційно-комунікаційних технологій фактично сформував якісно нову, глобальну організаційну культуру, в якій індивід, що вільно управляє інформацією, здатний істотно впливати на соціально-організаційні правила гри, роблячи виклик самому інституту держави і права. Для сучасної системи державної влади не тільки необхідно, а й природно використовувати передові інформаційно-комунікаційні технології. Але ці процеси повинні одночасно реалізовуватися і в програмах на місцях, які повинні максимально наближувати людину до реального вирішення питань місцевого значення та негайного отримання інформації. Зроблено висновок, що процеси інформатизації та діджиталізації нашого суспільства та держави тісно переплелись та нерозривно пов’язані одне з одним. У зв’язку з цим на місцях важливо забезпечити доступ громадян до бездротової мережі Інтернет, створити при органах місцевого самоврядування комп’ютерні центри для всіх верств населення, сприяти розвитку комп’ютерної освіти громадян, поширювати інформацію про важливість та необхідність діджиталізації суспільства в цілому та кожного громадянина зокрема.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Разіна, Т. І. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (27 січня 2020): 129–34. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).203.

Повний текст джерела

Анотація:

У науковій публікації досліджуються поняття та види адміністративно-правових засобів забезпечення позитивного інвестиційного клімату в Україні. Зазна-чається, що адміністративно-правові засоби як різно-вид правових засобів вирізняються тим, що створюють-ся та застосовуються суб’єктами владних повноважень органів публічної адміністрації з метою регулювання публічних (адміністративно-правових) відносин. Ад-міністративно-правові засоби використовуються гро-мадянами та юридичними особами у відносинах з ор-ганами публічної адміністрації з метою реалізації та захисту свої прав і свобод. До адміністративно-правових засобів забезпечення позитивного інвестиційного клімату в Україні зарахо-вано: норми Конституції України; міжнародні дого-вори, ратифіковані Верховною Радою України, серед яких провідне місце посідає Угода про асоціацію між Україною та ЄС; відповідне національне законодавство; відомчі нормативно-правові акти міністерств та інших органів публічної адміністрації; акти судової гілки влади, серед яких провідне місце займають Рішення Конституційного Суду України, Висновки (правові по-зиції) Верховного Суду; типові інвестиційні договори та супровідні документи, які є результатом усталеної юридичної практики у сфері інвестиційної діяльності; методичні рекомендації доктринального рівня щодо порядку та засобів здійснення інвестиційної діяльно-сті; індивідуальні економіко-юридичні консультації фахівців у сфері інвестиційної діяльності; інформацій-ні ресурси мережі Інтернет економічного та юридич-ного характеру, які містять інформацію про об’єкти інвестиційної діяльності.Формулюється висновок, що з метою удосконален-ня системи адміністративно-правових засобів забез-печення позитивного інвестиційного клімату в Укра-їні доцільним вбачається проведення систематизації нормативно-правового матеріалу у сфері інвестицій та інвестиційної діяльності у формі консолідації та ство-рення єдиного нормативно-правового акта, який буде регулювати основні питання інвестиційної діяльності, засобів її стимулювання та розвитку, містити типові види інвестиційних угод.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Хоміч, Юрій Григорович. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 13–17. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню функціональних особливостей діяльності правоохоронних органів у системі публічного управління. Уточнено визначення правоохоронної функції держави як відносно самостійного, унормованого законами України і відокремленого напряму діяльності спеціально уповноважених державою органів та посадових осіб державної влади, інститутів громадянського суспільства та окремих громадян у сфері правоохорони та забезпечення правопорядку у суспільстві. Показано сучасний функціональний зміст правоохорони у контексті державно-управлінських реформ і подано сутність правоохорони як інтегрованого комплексу специфічних заходів держави із підтримання правопорядку в ній. Уточнено зміст поняття «функціональне забезпечення право охорони» через установлення особливостей реформування системи правоохорони на рівні держави. Розглянуто проблеми систематизації загальних функцій держави, визначення місця правоохоронної функції у системі державних функцій, встановлено її внутрішній зміст у контексті із правоохоронними органами. Систематизовано сучасні підходи до розуміння інституційної дихотомії понять «правоохоронна функція держави» і «правоохоронні органи держави» із позицій нормативного трактування. Проаналізовано наявні дослідницькі підходи до системної реформи органів влади, що забезпечують реалізацію правоохоронної функції. У статті з позицій публічно-управлінського концепту розкрито раціональну модель правоохоронної функції держави, критерії віднесення державних органів до правоохоронних, удосконалення механізму управління правоохоронною системою. Обґрунтовано новий підхід до змісту правоохоронної функції держави як суб’єкта публічної сфери та на цій основі детерміновано сутність правоохоронного змісту публічної діяльності, що реалізується тільки державою. Доведено, що з позицій функціональності правоохоронна функція виступає об’єктивно необхідним напрямом діяльності всього державного механізму, адже як держава, так і соціальна структура будь-якої спільноти не можуть виконувати свої функції без інструментів правозабезпечення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Маслова, Я. І. "ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ". Знання європейського права, № 2 (30 червня 2021): 75–79. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.209.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню сутності адміністративно-правового статусу Президента України як особливого суб’єкта публічної адміністрації. Встановлено, що в системі суб’єктів публічної адміністрації Президенту України відведено місце серед суб’єктів публічної адміністрації, яких не віднесено до органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, але яких наділено окремими повноваженнями щодо забезпечення управлінського впливу у сфері публічного адміністрування поряд із Верховною Радою України, Національним Банком України, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, військово-цивільними адміністраціями тощо. Звернено увагу на те, що з моменту впровадження посади Президента України його роль у функціонуванні органів державної влади постійно переглядалась: від зайняття місця глави виконавчої влади до винесення Президента України за межі тріади гілок влади та надання йому статусу арбітра в системі стримувань та переваг, як це передбачено Основним Законом. Визначено, що правовий статус Президента України у сфері публічного адміністрування опосередковано його визнанням як глави держави, який діє від її імені; гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина; гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північно-атлантичного договору. Встановлено, що правовий статус Президента України, якого закріплено Конституцією України, є основою формування його адміністративно-правового статусу. Змістовне наповнення останнього складають повноваження, визначені у ст. 106 Основного Закону. З огляду на критерій функціонального призначення повноваження Президента України у сфері публічного адміністрування доцільно поділяти на повноваження щодо контролю (п. п. 15, 16, 29, 30); повноваження щодо організації органів виконавчої влади (п. п. 9–14, 22, 28); повноваження щодо керівництва (п. п. 17, 18); повноваження щодо встановлення окремих станів (п. п. 19, 20, 21); інші повноваження (п. п. 24–27).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Вилегжаніна, Т. "Публічна бібліотека як "третє місце" в громадському просторі". Бібліотечна планета, № 2 (80) (2018): 4–6.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Пержун, Володимир. "ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА УПРАВЛІНСЬКУ РОБОТУ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 223–27. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.36.

Повний текст джерела

Анотація:

Упровадження результативної системи публічного управління та застосування нових підходів у професійній роботі публічних службовців суттєво залежить від позитивно сформованої управлінської культури самих службовців. Такі складники управлінської культури, як галузева компетентність, знання і досвід, вміння самостійно думати і працювати, моральні якості, самодисципліна, саморозвиток і самореалізація, пова- га до колег і громадян, яким надаються послуги тощо, допоможуть публічним службовцям піднімати рівень своєї професійної управлінської здатності, успішно досягати кар’єрного зросту, підвищувати свій соціальний і професійний статус і т. п. Проблема впливу управлінської культури на управлінську діяльність публічних службовців в Україні нині акту- альна, маловивчена та вимагає подальшого наукового дослідження. Вважаємо, що управлінська культура постає окремим зрізом загальної культури зі своїми особливостями, якостями і ознаками. Тому ми констатуємо факт, що вона є своєрідним і достатнім соціально-політичним і державно-управлінським феноменом суспільного життя. Тут також важливо враховувати, що управлінська культура згідно зі своїми ознаками, якостями і характеристиками досить чітко уявляється як соціокультурний зріз інституційного рівня, котрий впливає на основні соціальні інститути суспільства: політику, економіку, культуру, релігію, освіту, науку тощо. До того ж, важливо зазначити її вплив на державно-управлінські відомчі структури – виконавчі органи влади, органи місцевого самоврядування, управлінські бізнес-структури та ін. Отже, сучасні трансформаційні процеси в українському суспільстві та певні реформи державного управління спонукають до змін у розумінні місця і ролі в них публічних службовців. Насамперед вони мають осмислити свою важливість у державному реформуванні, змінити стиль управлінської діяльності, визначитися й усвідомити, що саме від них багато залежить успішне запровадження в практику публічного управління новітніх управлінських методів і форм роботи, сучасних управлінських технологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

ІВАНОВ, С. М. "ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ ЩОДО РЕЄСТРАЦІЇ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ОСОБИ". Наше право, № 2 (2021): 75–79. http://dx.doi.org/10.32782/np.2021.2.12.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Старченко, Г. В. "Необхідність інституційно-управлінських та інституційно-правових змін в сфері управління публічними проєктами та програмами". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, № 1 (20 жовтня 2021): 100–104. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-15.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті зазначено, що швидкий розвиток інформаційних технологій під впливом глобалізаційних процесів призводить до необхідності зміни вектору розвитку сфери публічного управління України та вимагає впровадження інституційно-управлінських та інституційно-правових змін в сфері управління публічними проєктами та програмами через трансфер інновацій у сферу публічного управління. Необхідність зміни вектору розвитку сфери публічного управління повинно відбуватися через формування відповідного інституційного та організаційного забезпечення, а саме через наявність адекватного ринкового середовища, законодавчого та організаційного забезпечення, інноваційної інфраструктури, відповідних проєктно-орієнтованих управлінських структур, а також шляхом встановлення ефективної колаборації між освітою, наукою, бізнесом, державою та іншими суспільними інститутами. Підкреслено, що від стану та особливостей інституційного та організаційного забезпечення проєктно-орієнтованого управління публічною сферою у великій мірі залежить адаптивність, керованість та ефективність її розвитку, а також її ресурсний, структурний та часовий виміри. Наголошено, що система інституційного забезпечення проєктно-орієнтованого управління розвитком публічної сфери повинна розглядатись як відкрита та динамічна система, яка реагує на вплив зовнішнього глобального простору, наприклад, міжнародних інституцій та внутрішніх чинників державного розвитку. Особливе місце в системі інституційного забезпечення проєктно-орієнтованого управління розвитком публічної сфери доцільно відвести синергетичному зв'язку, який при спільних діях незалежних проєктно-орієнтованих суб’єктів економіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Lukin, S. "СУСПІЛЬНО-ГРОМАДСЬКИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ПРОСТОРІВ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 58–63. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.07.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто процес ідентифікації публічного простору через розгляд місця суспільного і громадського аспектів. Досліджено суспільний простір міста, що дав доволі різнобічну інформацію про особливості функціонування суспільства, його цінності, пріоритети та орієнтації, рівень інтегрованості та розвитку. Визначено параметри та функціональність громадського простору. Модель “резидентного розміщення” (Т. Парсонс) може бути і далі використано для більш детального розгляду темпоральності організації простору соціальної взаємодії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Я. О. Берназюк. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ТА ВІДСТУПУ ВІД ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ВЕРХОВНОГО СУДУ (НА ПРИКЛАДІ ВИРІШЕННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ)". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 90 (26 серпня 2020): 77–89. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.77-89.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються теоретико-правові питання забезпечення єдності судової практики та порядку відступу від правових позицій, сформованих у постановах Верховного Суду, на прикладі вирішення публічно-правових спорів. На підставі аналізу міжнародних та національних правових актів визначено місце єдності судової практики в системі засадничих міжнародних та конституційних принципів. Обґрунтовано, що принцип єдності судової практики не є абсолютним; досліджено поняття та значення відступу від правових позицій. Систематизовано підстави відступу від правових позицій на основі аналізу судової практики вирішення публічно-правових спорів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Мазалова, А. О. "Публічно-приватне партнерство: місце в системі взаємин держави та бізнесу". Проблеми законності, Вип. 143 (2018): 108–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Вилегжаніна, Т. "Роль і місце публічної бібліотеки в українському суспільстві". Бібліотечна планета, № 2 (2008): 4–5.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Лісніченко, А. С. "Адміністративно-територіальні аспекти реалізації територіальними громадами права на місцеве самоврядування". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 96–101. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).524.

Повний текст джерела

Анотація:

Характерними для сучасної України є децентра-лізаційні процеси, спрямовані на посилення ролі міс-цевого самоврядування та надання територіальним громадам широких можливостей, що сприяє кращому вирішенню питань місцевого значення та забезпечен-ню балансу влади в межах суверенної території краї-ни. Децентралізація наближає жителів, які належать до територіальних громад, до процесу здійснення пу-блічних функцій урядування з метою задоволення їх різнобічних потреб, покладаючи при цьому на відпо-відних суб’єктів публічної адміністрації відповідаль-ність за реалізацію прав таких жителів. У сучасних дослідженнях з адміністративного пра-ва децентралізацію визначено як спосіб організації публічної влади в державі, за якого територіальній громаді надається та гарантується можливість безпосе-редньо або через власних суб’єктів публічної адміні-страції добровільно та самостійно вирішувати питання місцевого значення, обсяг яких визначається Консти-туцією та законами.Слід звернути увагу на те, що в умовах децентралі-заційних процесів, які мають місце в Україні, дослі-дження адміністративно-територіальних аспектів ор-ганізації місцевого самоврядування має надзвичайно важливе значення, оскільки визначає просторові межі діяльності всіх суб’єктів місцевого самоврядування, в тому числі й територіальних громад. Адміністратив-но-територіальна одиниця як частина адміністратив-но-територіального устрою України є тією просторовою площиною, яка пов’язує між собою територіальні гро-мади і їх представницькі органи місцевого самовряду-вання, визначає межі виникнення адміністративних правовідносин між згаданими суб’єктами адміністра-тивного права.Дослідження напрацювань українських науковців та аналіз положень законодавства України засвідчив наявність низки проблем, пов’язаних із недосконало-стями нормативно-правового регулювання адміністра-тивно-територіального устрою, що створює перепони для здійснення закріпленого Конституцією України та законами України права жителів відповідних ад-міністративно-територіальних одиниць на місцеве са-моврядування. За цієї умови певні категорії жителів не мають змоги вступати в адміністративні правовід-носини з органами місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації своїх публічних інтересів. Загалом статтю присвячено висвітленню адміністра-тивно-територіальних аспектів, які впливають на ре-алізацію територіальними громадами України права на місцеве самоврядування

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Piliai, A. M. "Побудова публічно-сервісної держави в Україні: оцінка експертів та українські реалії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 39–47. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті. У статті досліджується теоретична складова адміністративної реформи в рамках побудови публічно-сервісної держави в Україні через призму Звіту про базові вимірювання «Принципи державного управління», проведеного Аналітичним центром Європейського Союзу «Програма підтримки вдосконалення врядування та менеджменту». Наукова новизна: У зв’язку з проведенням дослідження Аналітичним центром Європейського Союзу «Програма підтримки вдосконалення врядування та менеджменту», який є неурядовою та неупередженою організацією, проведено аналіз стану побудови публічно-сервісної держави в рамках проведення адміністративної реформи в Україні. Висновки. У процесі дослідження питання ефективності впровадження принципів публічно-сервісної держави важливим було визначення правильності розуміння самого терміну «публічно-сервісної держави» та її основних рис. Тому в першій частині статті на основі проведених досліджень вітчизняних науковців визначено перелік основних рис, притаманних саме публічно-сервісній державі, серед яких: 1) першочерговим завданням держави є забезпечення прав і свобод своїх громадян; 2) держава в процесі реалізації своїх функцій тісно співпрацює з громадянами; 3) державний службовець є суб’єктом надання адміністративних послуг громадянам; 4) прозорий конкурсний відбір для державних службовців; 5) передача максимальної кількості повноважень органам державної влади на місця; 6) проста процедура погодження рішень держслубовцями. Для впровадження принципів публічно-сервісної держави в Україні в рамках проведення адміністративної реформи вже прийнято ряд законодавчих актів, серед яких ключовими є: Стратегія реформування державного управління України на 2016 – 2020 роки, Стратегія реформування системи управління державними фінансами на 2017 – 2020 роки, закони України «Про адміністративні послуги» та «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Проте поки не прийнятий важливий для реалізації публічно-сервісної держави Адміністративно-процедурний кодекс України. Фактично впроваджені кроки зі створення публічно-сервісної державі в Україні та їх реалізація найкраще висвітлені у Звіті про базові вимірювання «Принципи державного управління». Аналіз зазначеного звіту дав змогу дійти висновку про широке впровадження принципів публічно-сервісної держави на законодавчому рівні, не останню роль в якому відіграє імплементація в українське законодавство положень європейського законодавства, передбачених, у першу чергу, Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами. Щодо практичного впровадження принципів публічно-сервісної держави, то обсяг фактично здійснених кроків ще є недостатнім для надання остаточної оцінки зазначеному процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

І., Гречана С. "СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОГЛЯДІВ ВЧЕНИХ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (39) (21 квітня 2020): 55–65. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-39-1-55-65.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено сутність адміністративного судочинства через наукові погляди вчених та узагальнено сучасні уявлення про правосуддя. Проаналізовано такі поняття як адміністративне судочинство та адміністративний процес, визначено їх місце в системі права України. Висвітлено, як виняткову форму захисту громадян – правосуддя. Встановлено, що правова держава не мислима без організації та здійснення правосуддя. Розвиток адміністративного судочинства вирішує публічно-правові спори, що надає громадянам змогу протистояти адміністративному апарату. Однак, проблема невирішеності питань щодо сутності адміністративного судочинства існує і потребує дослідження в сьогоденних умовах з врахуванням евроінтеграційних процесів, що зумовлюють нашу країну існувати по новому і реалізувати конституційні права на лад сучасного правосуддя. Розвиток України, як правової держави, передбачає якісно новий рівень судового захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також їх посадових і службових осіб, а особливе місце у цій діяльності займає система адміністративних судів України, розбудова та діяльність якої повинна здійснюватися відповідно до нових вимог сьогодення. Ключові слова: адміністративне судочинство, адміністративний процес, правосуддя, правова держава, кодекс адміністративного судочинства України, права, свободи та інтереси громадянина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Tkachenko, N. "МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО СИРІТСТВА". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 84–91. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що нa cyчacнoмy eтaпi в Укрaïнi cклaлиcя пeвнi ocoбливocтi cycпiльниx вiднocин, внacлiдoк якиx нaйвищoю цiннicтю yкpaïнcькoгo cycпiльcтвa є пoтpeби тa пpaвa iндивiдa. Ocoбливoю цiннicтю кoжнoгo cycпiльcтвa є дiти, ocкiльки caмe вoни є ocнoвoю мaйбyтньoгo кpaïни. Дepжaвa чepeз нopмaтивнo-пpaвoвy бaзy й opгaни влaди пoвиннa зaбeзпeчити кoжнiй дитинi гiднe життя тa cтвopити yмoви для вceбiчнoгo poзвиткy. Пpoтe icнyє cитyaцiя, кoли дiти з piзниx пpичин зaлишaютьcя бeз бaтькiвcькoгo пiклyвaння, тoдi вiдcтoяти влacнi пpaвa тa iнтepecи ïм вкpaй тяжкo. У тaкиx cитyaцiяx дepжaвa бepe нa ceбe зобoв'язaння щoдo yтpимaння тa виxoвaння дiтeй-cиpiт тa дiтeй, пoзбaвлeниx бaтькiвcькoгo пiклyвaння. Cтaвлeння дepжaви дo пpoблeм дiтeй, a ocoбливo дo пpoблeм дiтeй-cиpiт тa дiтeй, пoзбaвлeниx бaтькiвcькoгo пiклyвaння, є пoкaзникoм poзвиткy cycпiльcтвa. Мета статті полягає у тому, щоб на основі аналізу досягнень юридичної науки, положень вітчизняного законодавства та правозастосовної практики, визначити та дослідити проблемні питання щодо місця Міністерства соціальної політики України в системі публічної адміністрації щодо забезпечення формування державної політики у сфері соціального сирітства. У статті визначено місце Міністерства соціальної політики України в системі публічної адміністрації щодо забезпечення формування державної політики у сфері соціального сирітства. Адміністративно-правовий статус Мінсоцполітики складається з таких елементів: мета, завдання та функції, порядок утворення, реорганізації, ліквідації органу, його компетенція, структура, лінійна і функціональна підпорядкованість. Визначено завдання Директорату розвитку соціальних послуг та захисту прав дітей, який є самостійним структурним підрозділом апарату Мінсоцполітики. Зроблено висновок, що незважаючи на значні успіхи з боку держави в особі уповноважених органів виконавчої влади, зокрема, Мінсоцполітики щодо забезпечення формування державної політики у сфері соціального сирітства, доцільно звернути увагу на те, що соціальна політика держави залежить від злагодженої взаємодії зазначених органів ті повинна бути спрямована на посилення соціального захисту сімей в умовах соціально-економічної трансформації українського суспільства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Михайловська, О. В. "Формування потенціалу публічно-партнерської взаємодії в системі публічного управління". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, № 1 (20 жовтня 2021): 73–79. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено напрями розвитку взаємодії між державою та суспільством в системі публічного управління та актуалізовано питання про пошук шляхів формування потенціалу взаємодії між державою та суспільством. Доведено необхідність побудови концептуальної основи публічно-партнерської взаємодії між органами державного управління, місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства на партнерських засадах. Схарактеризовано наукові погляди щодо тлумачення поняття «громадянське суспільство». Зауважено, що становлення громадянського суспільства виявляється у формуванні та функціонуванні його інститутів. Представлено результати дослідження законодавчо-нормативного поля відносно сутності поняття «інститути громадянського суспільства» та його розмежування з іншими поняттями. Наведено місце інститутів громадянського суспільства у соціальній системі. Розкрито важливість інститутів громадянського суспільства у практичному вимірі функціонування системи публічного управління. Ідентифіковано сутність поняття «потенціал публічно-партнерської взаємодії» та виокремлено його складові елементи. З’ясовано, що наявні погляди науковців щодо трактування категорії «потенціал» не суперечать один одному і є взаємодоповнюючими. Виокремлено ключові характеристики потенціалу в системі публічного управління. Сформована основа публічно-партнерської взаємодії та визначені напрями забезпечення її ефективності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Gacim , S., I. Yu Gryshova та O. V. Zhuravlov . "Публічна політика інституційних трансформацій в умовах глобальної пандемії". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 75–91. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Глобальний світ опинився у складній ситуації структурних зрушень інституційного середовища не тільки на формальному, але й на неформальному рівні під впливом пандемії коронавірусної інфекції. Оцінка процесів формування публічної політики інституційних трансформацій та її вплив в умовах пандемії COVID-19 на економічну систему є динамічним явищем і потребує глибинного міждисциплінарного підходу. Запропоновані теоретичні моделі, які включають різноманітні інституційні чинники. Оцінка моделей дозволила зробити висновок про переважну статистичну значущість інституційних факторів на ефективність економічних трансформацій.Метою статті є визначення основних напрямів публічної політики трансформації економічних систем через призму дослідження «правил гри» (інститутів) і цінностей в умовах пандемії. Наукова новизна полягає в оцінці інституційних трансформацій економіки в умовах глобальної пандемії через призму дослідження інститутів та цінностей, що створює наукове підґрунтя для модернізації управлінських та статистичних концепцій і має на меті запобігти створенню екстрактивного інституційного середовища. Висновки. Для коректного статистичного моделювання варто розглядати економічні процеси через призму нової інституційної теорії, яка дозволяє виявити траєкторії економічного розвитку з урахуванням географічних особливостей, історії, культури і місця політичних еліт. Саме інституційний підхід у статистичному моделюванні дає більш фундаментальне усвідомлення складних процесів переходу від екстрактивних інститутів до інклюзивних. За оцінкою моделі коінтеграції панельних даних нами виявлено тісний довгостроковий зв’язок між такими чинниками, як економічне зростання, витрати на освіту, ефективність урядування, верховенство права та збільшення частки послуг у структурі ВВП. Такі результати підтверджують значущість інституційного середовища для траєкторії економічного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Перебийніс, Є. "Роль та місце публічної інформації у забезпеченні національних інтересів держави". Україна дипломатична, Вип. 14 (2013): 915–20.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Ковальова, Ю. О. "Поняття публічних послуг та їх місце у розбудові "сервісної" держави". Адміністративне право і процес, № 1 (11) (2015): 245–51.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Іщенко, О. В., та О. М. Верховцова. "ВІДОБРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНИОГО КОМПОНЕНТА У ПЕРЕКЛАДІ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (НА ОСНОВІ ФРАГМЕНТІВ ПОЛІТИЧНИХ ДЕБАТІВ)". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Ораторська мова політичних діячів – це спосіб прояву мовної особистості. Слово – це головна зброя політика. Політична діяльність є діяльність мовною. Політик звертається до виборців під час виборчої кампанії або до громадян із приводу якоїсь суспільної проблеми чи нагального питання. Перемагає той, хто може переконати, висловлюючи думки вдало, впевнено, захоплююче, застосовуючи стилістичні, лексичні та граматичні мовні засоби, що роблять публічні виступи особливо ефектними й ефективними. Емоційно-експресивні засоби служать для створення ефекту на реципієнта. Вони можуть виконувати естетичну функцію, тобто стосуватися прекрасного, або аргументовану функцію – маніпулювати простими громадянами, тобто тими, хто створює громадську думку і є потенційним виборцем. Часто передвиборча промова характеризується розривом, віддаленістю від реальності, від очікувань громадян. Орієнтуючись на ідеологію, роблячи політичні ставки, оратор прагне отримати владу. Дійсно важко передбачити політичну боротьбу без політичного дискурсу, але у більш широкому розумінні до політичного дискурсу можна підходити досить просто, як до публічного виступу про державні справи. У цьому сенсі будь-яка форма вираження поглядів, яка бере за об’єкт режим управління державними установами, політичними діячами, різними повноваженнями держави, питаннями, що становлять суспільний інтерес у суспільстві, є політичним дискурсом. Така промова свідчить про стурбованість людини щодо управління країною, народом. Ми розглядатимемо політичну промову як засіб впливу, метою якого є змусити публіку діяти, думати та повірити. Ораторська трибуна постає як місце боротьби за голоси громадян, за прихильність політичних партій. Театральність, володіння ораторським талантом, мистецтво переконання є запорукою успіху політичного промовця. Дослідження прийомів досягнення експресивності стає необхідним етапом аналізу політичного дискурсу, оскільки емоційно-експресивне оцінне навантаження суспільно-політичної лексики публічних виступів допомагає окреслити думку автора та здійснити вплив на аудиторію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Правоторова, О. М. "МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (27 січня 2020): 124–28. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).202.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що міжнародні стандарти адміністра-тивно-правової охорони базуються, по-перше, на За-гальній декларації прав людини та пактах. Європей-ський суд із прав людини передбачає як негативний (невтручання держави) обов’язок держави, так і пози-тивний (активні дії з боку держави) обов’язок. Нега-тивний обов’язок полягає в тому, що суб’єкти владних повноважень не мають права втручатись у приватне та сімейне життя особи, а також порушувати право на повагу до особистого житла та кореспонденції осо-би. Наголошено, що провідне місце у визначенні на-прямів розвитку сфери адміністративно-правової охо-рони в країнах-учасницях ЄС посідає адміністрація або ж законодавчо визначене профільне міністерство, що відповідає за політику, розвиток, планування та координацію системи адміністративно-правової охо-рони. Доведено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не розкриває змісту терміна «приватне життя», оскільки описує його як «термін із широким значенням, який не піддається визначенню». З’ясовано, що багато країн включають основні поло-ження Декларації у своє базове законодавство. Саме її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів із прав людини.На основі аналізу Конвенції про захист прав лю-дини й основоположних свобод сформовано стандарти прав, свобод людини і громадянина у сфері адміністра-тивно-правової охорони, а саме: публічна адміністра-ція зобов’язана поважати права людини, а органи виконавчої влади і місцевого самоврядування мають у межах своєї компетенції гарантувати відновлення прав, свобод і законних інтересів усіх, хто перебуває під їх захистом; кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; публічна ад-міністрація має поважати право приватного і сімейного життя особи; кожен, чиї права та свободи було поруше-но, має право на ефективний засіб юридичного захисту в адміністративному порядку, навіть якщо таке пору-шення було вчинене особами, які здійснювали свої офі-ційні повноваження; під час війни або іншої суспіль-ної небезпеки, яка загрожує існуванню нації, держава може вживати заходів щодо обмеження певних прав і свобод, однак виключно в тих межах, яких вимагає го-строта становища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Goncharenko , M. V. ,. "МІСЦЕВІ ФІНАНСИ ЯК ОБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МІСЦЕ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 73 (19 березня 2021): 102–9. http://dx.doi.org/10.34213/tp.21.02.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено уточненню сутності місцевих фінансів як об’єкта публічного управління та ролі їх у фінансовій системі держави в умовах децентралізації. Узагальнено зміст, основні риси та підходи до структуризації фінансової системи держави, визначено роль місцевих фінансів у фінансовій системі та системі публічних фінансів зокрема. Досліджено наукові погляди на трактування понять “місцеві фінанси” та “фінанси органів місцевого самоврядування”. Систематизовано особливості фінансів органів місцевого самоврядування як складника системи публічних фінансів. Визначено, що місцеві фінанси реалізують свою економічну сутність через функції, серед яких розподіл і перерозподіл ВВП, формування фіскальної політики на місцевому рівні, фінансування громадських послуг, забезпечення економічного зростання територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Sanakoiev, D. B. "Досвід нормативно-правового регулювання застосування спеціальних засобів у США в контексті реформування національної поліції України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (8 лютого 2017): 70–77. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.01.12.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються особливості законодавчого регулювання застосування спеціальних засобів у США. Опрацьовано та розкрито загальний зміст меморандумів, розпоряджень та інструкцій, федерального законодавства США. Здійснено спробу з’ясувати місце і роль, що відводиться спеціальним засобам у діяльності поліції щодо забезпечення публічної безпеки та порядку

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Сусловець, А. О. "Місце та роль публічної служби в органах державної податкової служби України". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 11 (133) (2012): 64–68.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Карпа, М. І. "Місце та роль державно-приватного партнерства у виконанні функцій публічної служби". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія "Державне управління", № 2 (85) (2017): 95–103.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Burakova, A. M. "Місце визнання недійсними рішень суб’єктів владних повноважень у системі способів захисту земельних прав". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (26 жовтня 2017): 57–62. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.06.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто інститут визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Аргументовано, що даний інститут має змішаний приватно-публічний правовий характер. Визначено співвідношення понять нормоконтролю та визнання недійсним акта державного органу або органу місцевого самоврядування як способу захисту земельних прав.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Серьогін, В. О., М. М. Воронов та А. О. Червяцова. "КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЯК ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Знання європейського права, № 4 (11 лютого 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.124.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюється концептуальне бачення ролі та місця конституційного права в системі права ЄС, надається його комплексна характеристика за формальними та матеріальними критеріями. В основу роботи покладено гіпотезу про те, що роль і місце конституційного права в системі права ЄС є аналогічними, тим, що характернідля відповідної галузі в будь-якій національній системі правої, демократичної держави, з особливостями, зумовленими наднаціональним характером цієї системи права.Обґрунтовується думка, що формування права ЄС як автономної наднаціональної системи права передбачаєне тільки накопичення й інтеграцію відповідного нормативного масиву, але й поступову його диференціаціюз виокремленням певних галузей та інститутів. Провідну роль у системі права ЄС, як і в національних правовихсистемах, посідає конституційне право, що зумовлено передусім його предметом правового регулювання.Звертається увага на те, що після провалу проєкту загальноєвропейської конституції термін «конституція»щодо правової системи ЄС вживається тільки в матеріально-правовому сенсі, а сама конституція є неписаною(багатоджерельною, комбінованою), на зразок британської. Водночас система джерел конституційного права ЄСхарактеризується багатоманітністю і складається з трьох рівнів (підсистем), що регулюють основоположні політико-правові відносини, пов’язані з європейською інтеграцією: первинного права, вторинного права, звичаєвогоправа і прецедентного права.Зазначається, що ядро предмета конституційного права ЄС становлять два блоки суспільних відносин: а) відносини, що визначають інституційно-функціональну організацію публічної влади в ЄС; б) відносини, що характеризують основи правового статусу особи в ЄС. Ці базові політико-правові відносини виступають тією матрицею,що зумовлює формування і розвиток відповідних генеральних інститутів конституційного права ЄС.На прикладі конституційних засад громадянського суспільства ЄС демонструється, що процес виокремленняв галузевій структурі конституційного права ЄС окремих інститутів триває. Водночас загалом структуруванняконституційно-правових інститутів в ЄС повторює ґенезу національного конституційного права, принаймні ту,що мала місце в державах континентальної Європи.Звертається увага на те, що підготовка фахівців-правників в Україні має відповідати тим викликам, що постають перед юридичною освітою в умовах євроінтеграції. Одним із важливих кроків на цьому шляху має статизапровадження в навчальний процес юридичних вишів нашої держави навчальних дисциплін, присвячених окремим галузям права ЄС, зокрема й конституційному праву ЄС як провідній галузі цієї системи права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Ковальський, М. Р., та О. І. Платонов. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ МУЛЬТИМОДАЛЬНИМИ МОДЕЛЯМИ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 81–86. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Доведено, що на територіальному рівні існує подвійний позитивний зворотний зв’язок у мультимодальному «міському мультиплікаторі»: населення території, економічна структура території, що склалася при вже досягнутому рівні активності. Разом з тим територіальний рівень активності визначається конкуренцією з аналогічними центрами економічної активності, розташованими в інших місцях. Збут вироблених продуктів або послуг залежить від вартості транспортування їх до споживача і масштабів підприємства. Розширення будь-яких підприємств визначається попитом на товар або послугу, виробництва яких воно сприяє і за виробництво яких дані підприємства конкурують з іншими. Таким чином, між відносним зростанням населення і продуктивною діяльністю або сферою послуг існує сильний зворотний зв’язок і нелінійні залежності. Встановлено, що сьогодні на економічну науку зробили вплив новітні математичні дослідження хаосу, і економісти намагаються інтерпретувати хаотичні явища в термінах детермінованих систем. Розглянуто ситуації, коли економічний хаос ініційований не тільки екзогенними факторами. Стверджено, що економічний хаос може бути викликаний ендогенними факторами навіть у відносно простих нелінійних системах. Тим більше хаос притаманний територіальної системі, що представляє собою складну, динамічну, нелінійну систему, в рамках якої динаміки різних підсистем взаємодіють між собою, що призводить до появи турбулентності розвитку всієї системи. Запропоновано, за початковий стан в розглянутій моделі прийняті гіпотетичні початкові умови, при яких в різних точках спостерігається (сільськогосподарська) активність. Модель дозволяє простежити виникнення ієрархічно впорядкованої активності, відповідної більш високих рівнів ієрархії, тобто що має на увазі експорт виробленої продукції в більш широку область. У той час як симетричний розподіл ігнорує «історію», викладений вище сценарій враховує її (принаймні мінімальним чином) як взаємодія «законів», що мають у цьому випадку суто економічну природу, і «випадку», керуючого послідовністю, в якій виникають підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Місця публічні"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями