Добірка наукової літератури з теми "Містичне"

У статті досліджено сакральне значення весільного танцю в романі «Солодка Даруся» М. Матіос. Вказано, що гуцульський танець сповнений ритму, театральності, має ще й містичне значення – це закодований символ долі молодих.

Яценко О. Д. Суб’єктивність та соціальність у мета­фізиці волі середньовічної культури. - Стаття. В статті обґрунтовано, що середньовічна культура втілює дві протилежні тенденції: з одного боку, акцен­тується локальний рівень її формування та розвитку, а з іншого - християнська релігія та інститут церкви сприяє уніфікації та інтеграції національних культур в європейську культурну традицію. Вплив христи­янства на західну культуру виявляється у зростанні внутрішньої організації суб’єктивності, що в контек­сті морально-емотивних аспектів життєдіяльності реалізується у вигляді процедури «знаходження себе в світі». Тому автор стверджує, що антична метафізи­ка споглядання в цей історичний період поступається метафізиці волі, згідно з якою екзистенційні детер­мінанти важливіші за суто онтологічні, а визначення екзистенції передбачає апеляцію до атрибутів транс­цендентного ґатунку. Аргументовано, що свобода волі є найвищою цінністю людської суб’єктивності і водно­час причиною принципової невизначеності інтелекту­альних пошуків. Для подолання цієї невизначеності необхідне спільне зусилля, або експлікація соціально­сті, що у середньовічній культурі іменовано соборні­стю - єднанням суб’єктивностей для подолання страху смерті та здобуття сенсу життя. Відповідно, автор ін­терпретує інститут церкви як містичне соціальне тіло, початок, що поєднує розрізнену дифузну масу індиві­дів у над-персональну єдність культури. Доведено, що сакралізація семіотичних та герменевтичних процедур пізнання є наслідком середньовічної метафізики волі, що обґрунтовує порядок екзистенційного пориву суб’єктивності до трансценденції. Автор доводить, що згідно з таким форматом світоглядних пошуків, знач­ної трансформації зазнають просторово-темпоральні орієнтири людського буття. Так, простір визначають через категорію світла як божественної іпостасі, а час отримує психологічні координати дефініції. Доведено, що розуміння часу як одиниці праці, вимір не пережи­того, а заробленого суттєво змінює світоглядні орієн­тири наступних епох.

Мета роботи – аналіз основних характеристик «життя звуку» як ви- значального метафізичного концепту в музиці Каї Сааріахо, що відкриває шляхи до розуміння художньо-філософського смислу її творів. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний, концептологічний та метафізичний методи, які відповідають актуальному на початку тре- тього тисячоліття спрямуванню музичної науки до міждисциплінарного аналізу. Наукову новизну визначає включення в український музикознавчий науковий дискурс засадничих положень композиторських стратегій та звукової практики видатної представниці сучасної культури Каї Саарі- ахо. Висновки. Концепт «життя звуку» створює передумови розуміння генерального напряму пошуку композиторів кінця ХХ – перших десятиліть XXI століття у сфері можливості представляти слухачеві «невидимий світ сутнісного». Він включає музичний доробок Каї Сааріахо у сферу он- тологічних запитань сучасної людини. Концепт «життя звуку» відкри- вається в кожному творі композиторки в неповторних проєкціях через розгортання музичної тканини твору від «серця звуку» (К. Сааріахо) до космічної безмірності його «метафізичних обертонів». Його дослідження проявляє визначальні риси духовного життя сучасної людини, що змушена існувати в багатовимірному музичному універсумі і страждає від «забруд- нення звукового середовища» (К. Сааріахо, “la pollution sonore”). Тотальна невизначеність координат, за якими можливе формування звукового світу у відповідності до запитів сьогодення, підсилює гостру актуальність пошуку маркерів для створення «чистого» простору кому- нікації, в якому б людина почула голоси цього світу (світла, ночі, подиху вітру, співу птахів, часового проміжку століть, діалогу артефактів тощо) неспотвореними та унікальними в їх єднанні із неповторним «я» кожного, хто віддає частину себе самого в побудову комунікаційного «моста». Як у справжньому житті, де зустрічається початок і кінець певної людської долі, щоб врешті-решт набути позачасовий вимір і пе- рейти у містичне «ніщо», яке є «всім», у музиці Каї Сааріхо звук має власне життя і його проєкції відтворюють для уважного слухача ті вічні духовні цінності, які є далеко за межею повсякденного і дозволя- ють людині залишатися людиною.

Обґрунтовано головну роль у художницькій парадигмі М. Метерлінка містичного елементу, де реалізовувалася притаманна йому імпліцитна релігійність, яку він сам не визнавав, вважаючи себе скептиком і атеїстом. Здійснено філософсько-культурологічний аналіз засад творчості Метерлінка, в еволюції яких провідною тенденцією було посилення значущості оптимістично-моральної компоненти. В образно-символічній системі Метерлінка домінує діалектика естетичної категорії трагічного і рельєфно розгортається категорія прекрасного. Трагічне є своєрідним контрапунктом, який задається темою смерті та пов'язаний із містичним – невимовним, ірраціональним, пануючим над людиною. У Метерлінка наявні християнські смисли: у героях його драм угадуються риси відомих персонажів Святого Письма, а у сюжетах символічно репрезентовані біблійні алегорії. Уперше філософсько-антропологічну парадигму Метерлінка проаналізовано у контексті православної традиції ісихазму. Показано, що у цілому в еволюції Метерлінка, драматурга і філософа, явно проступає логіка його життєвої філософії: він йде від визначення внутрішнього трагізму і містичної основи буття до етичних висновків, до проповіді містичної моралі, коли трагізм долі долається вкладеною в людину мудрістю, що нескінченно вдосконалюється.

Обґрунтовано головну роль у художницькій парадигмі М. Метерлінка містичного елементу, де реалізовувалася притаманна йому імпліцитна релігійність, яку він сам не визнавав, вважаючи себе скептиком і атеїстом. Здійснено філософсько-культурологічний аналіз засад творчості Метерлінка, в еволюції яких провідною тенденцією було посилення значущості оптимістично-моральної компоненти. В образно-символічній системі Метерлінка домінує діалектика естетичної категорії трагічного і рельєфно розгортається категорія прекрасного. Трагічне є своєрідним контрапунктом, який задається темою смерті та пов'язаний із містичним – невимовним, ірраціональним, пануючим над людиною. У Метерлінка наявні християнські смисли: у героях його драм угадуються риси відомих персонажів Святого Письма, а у сюжетах символічно репрезентовані біблійні алегорії. Уперше філософсько-антропологічну парадигму Метерлінка проаналізовано у контексті православної традиції ісихазму. Показано, що у цілому в еволюції Метерлінка, драматурга і філософа, явно проступає логіка його життєвої філософії: він йде від визначення внутрішнього трагізму і містичної основи буття до етичних висновків, до проповіді містичної моралі, коли трагізм долі долається вкладеною в людину мудрістю, що нескінченно вдосконалюється.

Гордибакіна Н. В. Практика меморіалізації на сучасному українському телебаченні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 061 "Журналістика" / наук. керівник К. Г. Сіоіньок-Долгарьова. Запоріжжя : ЗНУ, 2019. 77 с.
UA : Тема кваліфікаційної роботи магістра: «Практика меморіалізації на сучасному українському телебаченні». Сторінок основного тексту – 65, використаних джерел – 67. Мета роботи – з’ясувати шляхи втілення практики меморіалізації на сучасному вітчизняному телебаченні. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання: - проаналізувати теоретичні відомості щодо символіки смерті, феномену пам’яті та практики меморіалізації; - визначити поняття «пам’ять» і «меморіал»; - з’ясувати передумови виникнення, значення та функції мортальної символіки у телепроектах містичного змісту; - виокремити моральні й естетичні проблеми сприйняття меморіалізації смерті публікою; - охарактеризувати репрезентацію практики меморіалізації на прикладі містичних телепроектів загальнонаціонального телеканалу «СТБ». Об’єкт дослідження: телепроекти загальнонаціонального каналу «СТБ»: - «Містичні історії з Павлом Костіциним» з 2010 р. до 2016 р.; - другий випуск восьмого сезону міжнародного телепроекту та реаліті-шоу «Битва екстрасенсів» – «Віч-на-віч зі смертю» від 01.10.2013 р.; - 31-ий випуск програми «Слідство ведуть екстрасенси» від 24.04.2018 р. Предмет дослідження: методи втілення практики меморіалізації на сучасному вітчизняному телебаченні. У процесі дослідження використано такі методи: порівняльний, описовий, системно-структурний, теоретико-методологічний, аналіз і синтез інформації при виробленні наукової концепції роботи, моніторинг. Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці соціологів, антропологів, етнографів, культурологів, теоретиків смерті, містики та практики меморіалізації, таких учених: А. Аппадураі, Ю. Арабов, З. Бауман, Е. Беккер, А. Вартанов, В. Герасимова, Б. Ен, Е. Кац, Д. Комарофф, Н. Коулдрі, О. Лофгрен, Б. Малиновський. Наукова новизна отриманих результатів: уперше: - охарактеризована репрезентація практики меморіалізації на прикладі містичних телепроектів українського телепродукту; конкретизовано: - значення символіки й образності смерті на сучасному вітчизняному телебаченні; набуло подальшого розвитку: - вивчення практик меморіалізації в українськрому мас-медійному дискурсі. Практичне значення: результати роботи знадобляться для написання рефератів, курсових і дипломних, магістерської робіт; при підготовці до практичних і лекційних занять із таких фахових дисциплін: журналістська етика, жанри тележурналістики, дисциплін спеціалізації з телевізійної журналістики; у практичній діяльності – допоможуть працівникам медійного простору реалізовувати власні проекти містичного спрямування. Теоретичне значення дослідження: матеріали дослідження можуть бути використані для подальших наукових робіт на тему використання символіки смерті, ритуалів і практики меморіалізації на телебаченні. Також є можливість використати результати дослідження для продовження аналізу шляхів втілення практики меморіалізації на сучасному вітчизняному телебаченні.
EN : Significance. On modern Ukrainian television, the «exploitation of the fear of death» – the most emotional feeling of a person – has not lost popularity. These are journalistic materials about the terminally ill and victims of war, for example. The viewer triggers a «sense of death», so similar media products motivate and direct. However, all this is merely the introduction of the idea that the worst thing is the betrayal and death of loved ones. That is why modern television and cinema offer symbolization of death, «virtual immortality» and memorialization practices. The study aims to find out ways to embody the practice of memorialization on modern Ukrainian television. Objectives: 1) to analyze theoretical information about death symbolism, memory phenomenon and memorialization practices, 2) to define the terms «memory» and «memorial», 3) to find out the prerequisites for the emergence, meaning and function of mortal symbolism in TV projects of mystical content, 4) to distinguish moral and aesthetic problems of perception of memorialization of death by the public, 5) to characterize the representation of the practice of memorialization on the example of mystical TV projects of the national TV channel «STB». Research Methodology: comparative, descriptive, system-structural, theoretical and methodological, analysis and synthesis of information in the development of scientific concept of work, monitoring. Results. Modern Ukrainian Television is fully performing the functions of not only mass rituals. They work at the level of personalized emotions of grief, creating a so-called «media ritual practice». Therefore, modern Ukrainian television independently transforms into a ritual and forms a kind of funeral rite. The display of symbols, images of death and mysticism, the application of the practice of memorialization on the air – is the creation of a «media funeral order» that replaces traditional forms.

У статті досліджено сакральне значення весільного танцю у романі «Солодка Даруся» М. Матіос. Вказано, що гуцульський танець сповнений ритму, театральності, має ще й містичне значення – це закодований символ долі молодих.

Визначено природу магічного реалізму раннього періоду творчості Олеся Гончара як різкий зсув часових площин, існування надреального у світі реального, повторюваність мотиву містичної зустрічі жіночого і чоловічого начал у хаосі війни й народнопоетичних міфологічних образів.

З’ясовано, що в основі магічного світогляду замовлянь – уявлення про всеєдність і цілісність буття, про містичний зв’язок усіх ланок життя. Наголошено, що в основі замовлянь як словесного магічного жанру лежить неконвенційне сприйняття словесного знака, глибоке переконання в магічній силі мови. Проаналізовано семантику й структуру українських замовлянь, що виявляють особливості двовірного світогляду творців і виконавців цих магічних текстів.