Статті в журналах з теми "Мінімізація ризиків безпеки"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мінімізація ризиків безпеки.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-23 статей у журналах для дослідження на тему "Мінімізація ризиків безпеки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Sukach, Olena. "Risk Minimization as a Tool to Ensure the Banks Security." Modern Economics 22, no. 1 (August 27, 2020): 90–94. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v22(2020)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Introduction. The banking system of Ukraine, in the conditions of the current crisis, turned out to be untenable to quickly adapt to structural changes in the economy, which manifested itself in the absence of an effective system for managing banking risks. Further instability in the financial market will increase the negative impact on the level of financial security of the banking sector. Today there is a need for the formation of preventive measures for risk management, prevention of their occurrence and minimization, which will contribute to the safe position of the bank. Purpose. The main purpose of the study is to identify modern methods and approaches regarding the classification of banking risks and substantiation of proposals for their minimization, as well as ensuring the financial security of the banking sector in Ukraine. The main research methods are methods of quantitative, qualitative analysis and statistical analysis, as well as methods of expert assessments. Results. Summarizing the results of research by scientists, it was stated that banking risk is the likelihood of losses in the form of loss of assets, shortfall in planned income, or the appearance of additional costs as a result of the bank’s financial transactions. The main results of the banking system of Ukraine in 2019 and the dynamics for 7 months of 2020 are determined. Despite the positive trends of 2019, there is a risk of new problem loans due to non-conservative policy of banks in the growing segment of consumer lending. Modern practice shows that any credit product of a bank leads to the formation of a certain credit risk, and until the client returns the received resources, the bank is forced to form reserves for possible losses from non-repayment of funds. Conclusions. Сonclusions are drawn regarding the credit risk management tools. Based on the results of the study, the author’s approach to the classification of risks and reasonable approaches to their management are presented. In particular, it has been proved that during the formation of risk management tools, namely credit risk, and ensuring the bank’s security, it is necessary to take into account that risk assessment indicators should consider not only the ratio between assets and liabilities, but also their maturity dates.
2
Скрипник, М. І., та О. О. Григоревська. "РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ ПОДАТКОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ COVID-19". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 64–69. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена узагальненню підходів до виділення ризиків та загроз для податкової безпеки підприємства, а також окресленню шляхів їх мінімізації під впливом Covid-19. У процесі дослідження використовувались методи спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення. Обґрунтовано, що ризики глобальних епідемій, ризики військових конфліктів, ризик дизфункції системи управління та ризик соціальної нестабільності стали новою загрозою для податкової безпеки. Наведено етапи управління ризиками підприємства, якими є ідентифікація, планування, визначення методів управління ризиками, оцінювання ризику, моніторинг податкових ризиків та аналіз ефективності управління ними. Охарактеризовано методи управління податковим ризиком в умовах Covid-19 (українська практика) та доведено необхідність внесення пропозицій щодо розроблення Фіскальної дорожньої карти відновлення економіки, що має включати такі етапи: 1) пандемічний період; 2) постпандемічний період; 3) стабілізаційний період.
3
Ставицький, Олег, та Сергій Макаров. "ОСНОВНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ УРАЗЛИВОСТІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, № 2 (23 лютого 2020): 167–85. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.197.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено основні теоретичні підходи та запропоновані складові методики оцінки уразливості системи охорони державного кордону щодо встановлених загроз. Уточнена загальна схема оцінки ризиків на основі діючих нормативно-правових актів, досвіду оперативно-службової діяльності органів та підрозділів охорони кордону та рекомендацій Агенції Європейського Союзу Frontex щодо оцінки і аналізу ризиків у сфері прикордонної безпеки. Методика оцінка уразливості щодо встановлених загроз включає: блок оцінки проникності кордону (за показниками – ландшафт, інфраструктура, можливості, потоки); блок оцінки операційної діяльності (за показниками – персонал, підготовка, взаємодія); блок оцінки ефективності заходів протидії;блок оцінки факторів тяжіння: Розглянуто декілька методів та стандартів для оцінювання, які можуть бути застосовані (за умов належної адаптації їх науково-методичного апарату) у процесі оцінки і аналізу ризиків прикордонній безпеці органами охорони державного кордону ДПСУ. Зокрема описані методи RiskWatch, CRAMM та ГРИФ. Враховуючи практичність та легкість використання методу ГРИФ, пропонується його адаптація до системи аналізу ризиків у ДПСУ. Наліз проводиться п’ять етапів: на першому етапі розраховують рівень загрози за уразливістю на основі уразливості певного елементу системи охорони та захисту та ймовірності реалізації загрози через цю уразливість; на другому етапі розраховують рівень загроз за всіма уразливостями через які можлива реалізація цієї загрози на певній ділянці державного кордону (ділянці відповідальності органу охорони державного кордону); на третьому етапі розраховують загальний рівень загрози прикордонній та внутрішній безпеці (враховуючи у тому числі всі загрози, що впливають на систему охорони та захисту державного кордону); на четвертому етапів визначають ризик за певною ділянкою (напрямком) відповідальності органу охорони кордону; на п’ятому етапі визначаються загальний ризик. За результатами співставлення оцінок загроз та оцінок уразливості системи охорони державного кордону аналітиками інформаційно-аналітичного відділу визначається рівень залишкового ризику та розробляються прогнозні варіанти (сценарії) дій щодо мінімізації ризику до рівня прийнятного.
4
Evtushenko, N. O. "Податкові ризики та система керування ними". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 68. http://dx.doi.org/10.15421/191607.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.
5
Kalashnikova, L. V. "Співвідношення понять «невизначеність», «ризик», «виклик», «загроза», «небезпека» у контексті соціології безпеки життєдіяльності". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 5(145) (13 липня 2017): 16. http://dx.doi.org/10.15421/171769.
Повний текст джерелаАнотація:
Розуміння сутності концепту безпеки життєдіяльності нерозривно пов’язане з поняттями «невизначеність», «ризик», «виклик», «загроза», «небезпека». Невизначеність слід розглядати як стан неоднозначності тенденцій зміни об’єкта з плином часу. З іншого боку, невизначеність є джерелом ризику, який визначає ймовірність завдати шкоди об’єкту безпеки, що знаходиться в стані динамічної рівноваги і постійно змінюється. Виклик являє собою мінімальний ризик, його відрізняє наявність уявної готовності завдати шкоди. Загроза характеризується реальністю, адресністю, високим ступенем готовності нанесення шкоди об’єкту безпеки. Небезпека як сукупність факторів, що негативно впливають на природу, людину, суспільство, технічні системи, є гіпотетичністю, відсутністю адресності. Відмінності між даними поняттями можна визначити за допомогою співвідношення суб’єктивних намірів і об’єктивних можливостей об’єктів та суб’єктів безпеки. Натомість спільною для них всіх рисою є ступінь небезпеки заподіяння шкоди об’єктам безпеки життєдіяльності. Побудова логічного ряду означених понять, що пов’язані категорією «небезпека», дозволить ранжувати спектр можливих загроз безпеці життєдіяльності, а також сприятиме розробці актуальних, адекватних технологій протидії їм, мінімізації негативних наслідків і як результат дозволить вдосконалити існуючу систему забезпечення безпеки особистості, суспільства, держави.
6
Savchenko, Volodymyr Fedorovych, Vitalii Oleksandrovych Stoika та Serhii Oleksandrovych Stoika. "ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ СКЛАДОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(14) (1 березня 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-1-2(14)-16-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Розвинуті країни світу, спираючись на потужний інноваційний потенціал та розроблені методи впливу, бажають наростити свої переваги і отримані нагромадження. Це, а також слабка власна конкурентоспроможність, створює нові фактори ризику для багатьох держав, у тому числі України. Постановка проблеми. Доцільними є аналіз чинників, які формують загрози розвитку нашої держави, та окреслення заходів щодо мінімізації їх впливу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати вивчення проблем забезпечення економічної безпеки в Україні та світі висвітлено у працях О. С. Власюка, В. М. Гейця, В. П. Горбуліна, Т. С. Клебинової, В. А. Предборського, А. І. Семенченка, Г. П. Ситника та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи теоретичні та практичні здобутки напрацювань вчених, необхідно також зазначити, що багато проблем потребують подальшого вивчення. Постановка завдання. Метою статті є дослідження проблем економічної безпеки в Україні, та розробка рекомендацій у даному напрямку. Виклад основного матеріалу. У статті проведено аналіз з питань забезпечення економічної безпеки на сучасному етапі розвитку держави і суспільства. Охарактеризовано світовий досвід сьогодення, коли економіка все більше інтегрується у глобальні процеси. Досліджено внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці. Визначено основні завдання економічної безпеки в Україні. Висновки. Вагому роль у частині забезпечення економічної безпеки держави відіграють процеси інтеграції і глобалізації, що призводять до необхідності розробки власної моделі розвитку, яка гармонійно поєднується із зазначеними явищами і мінімізує наслідки криз в економіці. Зроблено висновок, що економічна безпека України є особливо складною і важливою категорією і потребує додаткових заходів інституційно-правового, економічного та інформаційно-аналітичного характеру.
7
Лупак, Р. Л., Т. Г. Васильців, О. В. Рудковський та Я. П. Березівський. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ, ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАСОБИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних пріоритетів та засобів державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва України. Узагальнено теоретично-методичні підходи до сутнісного трактування поняття «фінансово-економічна безпека». Надано авторське трактування поняття фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. За результатами аналізу обґрунтовано, що стан фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні недостатній. Виявлено проблемні аспекти фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого бізнесу в Україні. Обґрунтовано мету, стратегічні пріоритети, завдання та засоби державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні. Зокрема, основна мета відповідної політики полягає у створенні належних умов підприємницької діяльності, забезпеченні належного рівня захищеності підприємницького сектору від внутрішніх та зовнішніх загроз, посиленні ролі суб’єктів підприємництва в мінімізації ризиків безпеки держави, забезпеченні інноваційного складника конкурентоспроможності національної економіки. Визначено операційні цілі, засоби реалізації та засоби контролю ефективності державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки малого підприємництва в Україні. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні методичних засад моніторингу як процесу збору, формування та узагальнення даних та діагностики як установлення діагнозу і визначення методів та засобів поліпшення стану фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. Методика базується на інформаційному забезпеченні, сформованому зі значень індикаторів безпеки, підібраних за такими групами параметрів, як: фінансово-економічна незалежність; стабільність та стійкість, ефективність функціонування; захищеність фінансово-економічних інтересів; захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз; здатність суб’єктів малого підприємництва до розвитку.
8
ЄМЧЕНКО, І. В. "ЧИННИКИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ У МИТНІЙ БРОКЕРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (12 березня 2021): 113–22. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначення чинників, що впливають на ефективність діяльності митних брокерів, як посередників між митними органами та суб’єктами господарювання. Виявлення обставин, що створюють підґрунтя для появи ризиків під час здійснення митних формальностей. Пошук шляхів мінімізації ризиків у посередницькій діяльності митних брокерів.
Методика. При дослідженнях використовували методи на основі системного аналізу статистичних даних. Для підведення підсумків роботи використовували методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування.
Результати. Проаналізована посередницька підприємницька діяльність з надання брокерських послуг в митній галузі в умовах реформування митниці. Наведені засади формування ринку митно-брокерських послуг в Україні. Обґрунтовано представницькі функції митного брокера та висвітлено класифікаційні ознаки його діяльності. Визначено основні чинники, які забезпечують ефективність посередницьких функцій митного брокера. Це наявність сучасних інформаційних технологій, кількість митних брокерів у реєстрі Держмитслужби України, якість надання митних послуг, рівень відповідності митної брокерської діяльності світовим стандартам. Показано, що імпортери та експортери приділяють все більшу увагу тим митним брокерам, які надають якісні митні послуги із забезпеченням надійності та безпеки. Зроблений аналіз діяльності з надання посередницьких митних послуг. Наведені критерії класифікації митних послуг. Представлена роль розвитку та розширення функціональних можливостей сервісу «Єдине вікно» для підвищення ефективності роботи митних брокерів. Названо найрозповсюджені програмні продукти, якими користуються у своїй діяльності митні брокери.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у критичному аналізі шляхів зведення до мінімуму комерційних ризиків діяльності митних брокерів. Проведено аналіз заходів з впровадження інноваційних проектів у діяльність митних брокерів з надання митних послуг з декларування.
Практична значимість полягає у визначенні проблемних питань та встановленні сукупності чинників, що формують дієвість інституту митних брокерів. Окреслені заходи з підвищення рівня довіри до митних брокерів з боку суб’єктів господарювання.
9
СКОРОБАГАТЬКО, Тарас, Андрій БОРИСОВ, Павло ІЛЛЮЧЕНКО, Андрій ПРУСЬКИЙ, Михайло ДІВІЗІНЮК та Олег ГУДОВИЧ. "ПИТАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ГАСІННЯ ПОЖЕЖ НА ОБ’ЄКТАХ З НАЯВНІСТЮ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ". Науковий вісник: Цивільний захист та пожежна безпека, № 2(12) (23 грудня 2021): 82–91. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2021.2(12).82-91.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто небезпеки, що пов’язані з ліквідацією пожеж та надзвичайних ситуацій на об’єктах із наявністю сонячних електростанцій. Проведено аналіз вітчизняних та зарубіжних праць за напрямом досліджень. Виявлено, що в доступних джерелах інформації надзвичайно мало результатів досліджень вітчизняних науковців щодо питань особливостей гасіння пожеж на об’єктах з наявністю сонячних електростанцій. Підкреслено, що особливої уваги варта робота німецьких дослідників, яка присвячена оцінці пожежних ризиків у фотоелектричних системах та розробленню концепцій безпеки для їх мінімізації. Зазначено, що ці дослідження охоплюють декілька тематичних комплексів, а саме: оцінку пожежного ризику у фотоелектричних системах; оцінку ризиків для служб обслуговування фотоелектричних систем, аварійних служб, зокрема пожежних команд, та стратегію уникнення ризиків; оцінку можливостей мінімізації ризику виникнення пожежі та її поширення на об'єктах із наявністю фотоелектричних систем; розроблення рекомендацій для виробників щодо конструкції компонентів фотоелектричних систем, її складових матеріалів, забезпечення якості під час виробництва, монтажу та експлуатації, що є актуальним для України. Проаналізовано нормативні документи, в яких регламентовано порядок оперативно-тактичних дій пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж на енергетичних об’єктах і спорудах, зокрема й на об’єктах із наявністю сонячних електростанцій, наголошуючи на забезпеченні безпечних умов праці особового складу. Встановлено, що в розглянутих національних нормативних документах міститься ряд положень щодо основних принципів порядку дій у разі гасіння пожеж в організаціях і на підприємствах енергетичної галузі та в електроустановках під напругою. Проте в них не повністю враховано особливості конструкції та експлуатування саме сонячних електростанцій, зокрема й тих, що використовуються у приватному житловому секторі, а також порядок оперативно-тактичних дій пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій і гасіння пожеж на таких об’єктах. Наголошено на актуальності цього напряму досліджень та сформовано задачі, які потребують розв’язання під час подальших наукових досліджень.
10
Бойко, В. В., та В. О. Вінник. "ІНСТРУМЕНТИ КОНТРОЛІНГУ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено стратегічну важливість контролінгу в процесах мінімізації ризиків невизначеності прийняття управлінських рішень на підприємстві. Ідентифіковано передумови обґрунтування інструментів контролінгу в системі економічної безпеки підприємства. Проведено SWOT-аналіз стану використання контролінгу вітчизняними підприємствами в системі їх економічної безпеки. Розроблено матрицю узгодження завдань і пріоритетних заходів контролінгу з базовими функціональними складовими частинами економічної безпеки підприємства (фінансовою, силовою, виробничою, ринковою, техніко-технологічною, кадровою, інформаційною та екологічною). Запропоновано реалізацію комплексу інструментів контролінгу в системі економічної безпеки, серед яких слід назвати інституційно-правові, фінансово-економічні, організаційно-управлінські, науково-методологічні та інформаційно-комунікаційні.
11
Бужанська, М. В. "ПРОБЛЕМИ СФЕРИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ КОРОНАВІРУСУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 27 (3 листопада 2021): 40–46. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-27-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Важлива глобальна проблема XXI століття – безпека продуктів харчування. Сьогодні в умовах загрози швидкого поширення коронавірусу в Україні та світі питання продовольчої безпеки як ніколи є пріоритетним. У статті проаналізовано проблеми у сфері продовольчої безпеки в умовах пандемії коронавірусу. Зокрема, розглянуто основні проблеми, до яких призвела пандемія, зменшення об’ємів загального постачання продуктів харчування, брак сезонних робітників-мігрантів, закриття багатьох підприємств, шкіл та інших закладів освіти, а також обмеження щодо подорожей і соціаль- них зборів, зниження споживчих настроїв, зупинка декількох галузей – роздрібної торгівлі, готельного й ресторанного бізнесу, авіаперевезень, зменшення обсягів надходжень до бюджету, замороження інвес- тицій і виробничих ланцюжків українськими компаніями. Автор обґрунтовано показує вплив якості й доступності харчових продуктів на рівень життя, соціальну активність людини, на демографічний аспект її існування. Проаналізована економічна доступність продовольства України у 2016–2020 рр. Досліджені проблеми привертають увагу науковців і суспільства з огляду на необхідність реагування на виклики, зумовлені коронавірусною пандемією в продовольчій галузі. Доведено необхідність упрова- дження інноваційних технологій для підтримки харчової галузі та мінімізації ризиків продовольчої без- пеки. Описані в праці проблеми підштовхують наголосити на необхідності реагування суспільства на виклики, спричинені пандемією в продовольчій сфері, і стимулюють товаровиробників упроваджувати інновації науки й технологій для підтримки харчової галузі.
12
Yavorovsky, O. P., M. M. Rygan, A. V. Ivanko, Yu M. Skaletsky, R. P. Brukhno, P. M. Mikhailenko, T. A. Zinchenko та M. I. Badiuk. "Система забезпечення безпеки персоналу і пацієнтів у лікарняних закладах: стратегія удосконалення". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 23–33. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-023.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: враховуючи міжнародний досвід оцінити стан інтегрованості питань безпеки пацієнтів і безпеки медичного персоналу у вітчизняних лікарняних закладах та розглянути можливості посилення їх взаємозв’язку і взаємовпливу на користь мінімізації ризиків лікарняного середовища.
Матеріали і методи. Проаналізовані декларації, стратегії ВООЗ, окремих країн, інші документи і тематичні наукові публікації. Досліджено вітчизняну нормативну базу і частково практику формування безпечного лікарняного середовища у 4-х закладах охорони здоров’я (ЗОЗ). Методи досліджень: бібліосемантичний, гігієнічний, системного підходу, аналітичний, статистичні та математичні.
Результати. Оцінено стан інтегрованості питань безпеки пацієнтів і безпеки медичного персоналу у вітчизняних лікарняних закладах. Встановлено, що попередження випадків виробничого травматизму і інцидентів безпеки пацієнтів у вітчизняних лікарняних закладах здійснюється автономно за різними планами та програмами і є неефективним, про свідчить зростання як нещасних випадків у вітчизняних лікарняних закладах, так і стаціонарної та післяопераційної летальності. Запропоновано підходи до трансформації структури і функцій безпекових підрозділів закладів охорони здоров’я з метою формування безпечного лікарняного середовища на засадах культури безпеки.
Висновки. Інтеграція питань безпеки пацієнтів та безпеки медичного персоналу у єдиних програмах є стратегічним напрямом і кращою практикою у формуванні безпечного лікарняного середовища за кордоном і її доцільно впроваджувати в нашій країні. Вітчизняна нормативна база і практика передбачає автономне і роздільне вирішення безпекових проблем щодо пацієнтів, медичного персоналу і оточуючого середовища. Трансформація структури і функцій підрозділів закладів охорони здоров’я, задіяних у забезпеченні безпеки пацієнтів, медичного персоналу, екологічної безпеки, за єдиною узгодженою стратегією сприятиме формуванню безпечного лікарняного середовища на засадах культури безпеки.
13
Tikhonenko, Oleksandr. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФАЙЛІНГУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ БЕЗПЕКОЮ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 59–64. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз визначення профайлінгу як методу верифікації інформації, що сповіщається, та розглянуто деякі теоретичні аспекти, що стосуються процедури профайлінгової перевірки інформації, специфічних особливостей міжособистісної комунікації. В сучасній перспективі важливість визначення достовірності інформації, що надається, залишається досить актуальною. Зокрема, саме достовірність інформації може стати рятівною під час оцінці ризиків та кризових явищ різного ступеня, характеру. У свою чергу процес моніторингу, виявлення та розробки відповідних заходів з мінімізації наслідків виникнення останніх зазвичай є особливо важким періодом часу для збору перевірених даних, які в подальшому будуть піддаватися аналізу.
14
Haman, Petro, та Nataliia Haman. "ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (12 грудня 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0204.
Повний текст джерелаАнотація:
Цивілізаційні процеси початку ХХІ століття означені глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні, зовнішньо– і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розробки оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Система освіти будь-якої держави є невід`ємною частиною загальної сукупності її соціально-економічних відносин. Реалізація адекватного аналізу функціонування та розвитку освітніх процесів і систем, організація ефективного управління ними, забезпечення відповідного рівня якості результатів діяльності фактично неможливі без урахування їх взаємодії з навколишнім середовищем, а також мінімізації ризиків виникнення конфліктів інтересів. Загальна безпека країни може бути забезпечена лише за рахунок одночасного вирішення цього питання в ряді різноманітних галузей, а саме: військовій, технічній, технологічній, економічній, фінансовій, політичній, екологічній, інформаційній тощо. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку. Для вищої освіти України такі процеси розглядаються через призму завдань входження до Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), вихідним концептом якого з 2005 року є реалізація принципів Болонського процесу. Освітня сфера не може бути винятком із наведеного вище переліку, хоча б у зв`язку з тим, що першочерговим завдання її функціонування є підготовка висококваліфікованих фахівців для всіх без винятку перерахованих галузей. І в такому сенсі аспекти безпеки освіти є визначальними для всіх інших сфер соціально-економічного життя.
15
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 1)". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 112–24. http://dx.doi.org/10.15421/40281121.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
16
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 2)". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 126–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290127.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
17
Пузирна, Н. С. "ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ БЮРО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 2 (30 червня 2021): 80–83. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.210.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено науковому аналізу та дослідженню правових аспектів створення та діяльності Бюро економічної безпеки України. Проаналізовано історію створення цього органу в нашій державі. Зазначено, що історія створення єдиного правоохоронного органу України у сфері економічної безпеки має досить непростий шлях. Зазначено, що сьогодні в нашій країні втілено чимало реформаторських заходів юридичного, економічного та організаційного характеру, спрямованих на зменшення впливу криміногенних чинників, зниження рівня корупції тощо. Утворено низку правоохоронних та антикорупційних органів, які комплектуються на суттєво оновлених засадах і принципах, проте робота щодо боротьби зі злочинністю, особливо з економічною та найбільш небезпечними її викликами і формами, потребує активізації та посилення. У статті зазначено, що необхідність створення єдиного правоохоронного органу – суб’єкта забезпечення економічної безпеки держави було нагальним питанням сьогодення. Бюро економічної безпеки України розглядається як правоохоронна організація у сфері охорони економічної безпеки держави. Визначено функції та основні завдання діяльності Бюро економічної безпеки України. У контексті аналізу міжнародного досвіду щодо створення аналогічних органів та впровадження його в законодавство України досліджено діяльність органів забезпечення економічної безпеки у США, Великій Британії та Росії. Підтримано позицію про те, що свідченням побудови ефективної системи забезпечення економічної безпеки є її спроможність завчасно виявляти ризики й загрози, вживати оперативні та адекватні заходи щодо їх мінімізації і нейтралізації та загалом забезпечувати оптимальний стан відповідних індикаторів. Зроблено висновок, що Бюро економічної безпеки України – це правоохоронний орган держави у сфері охорони економічної безпеки, що створений для протидії економічним правопорушенням. Створення Бюро економічної безпеки України як єдиного державного органу, відповідального за боротьбу з економічними порушеннями, мало на меті, крім іншого, також уникнення дублювання відповідних функцій у різних правоохоронних органах.
18
Kyryliuk, I. M., та L. A. Chvertko. "БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 178–89. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.178-189.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей, проблем та механізмів забезпечення безпеки туризму в умовах пандемії COVID-19.
Під час дослідження були використані діалектичний та абстрактно-логічний методи, методи системного підходу, порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін.
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти, інформація Всесвітньої туристичної організації, Міністерства культури і туризму Турецької Республіки, наукові публікації, інтернет-джерела.
Визначено сукупність обставин, що вказують на необхідність вирішення проблем забезпечення достатнього рівня безпеки для розвитку туризму в умовах пандемії COVID-19. Проаналізовано сучасний стан галузі та виявлено тенденції, які впливають на розвиток туризму в періоди встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби. Охарактеризовано проблеми забезпечення безпеки в туризмі, що стримують розвиток туристичної галузі. Обґрунтовано, що особливості функціонування туристичної галузі в умовах пандемії COVID-19 значною мірою залежать від скоординованих дій урядів країн щодо безпечності поїздок, узгодження протоколів безпеки та ефективних комунікацій, у контексті яких реалізуються заходи державної політики забезпечення безпеки розвитку туризму. Визначено чинники, що дозволяють стимулювати зростання рівня безпеки сфери туризму. Доведено, що необхідність забезпечення превентивних заходів із запобігання ризиків у сфері туризму є важливим завданням як кожної окремої країни, так і міжнародних організацій. Проаналізовано заходи, інструкції та методи захисту туристів, які були визначені міжнародними організаціями як необхідні. Розглянуто заходи, які впроваджуються країнами світу для мінімізації негативних наслідків кризи в туристичній галузі та забезпечення її подальшого функціонування й пристосування до обмежувальних економічних умов розвитку. Окреслено напрями забезпечення безпеки учасників туристичного ринку для відновлення їх туристичної активності.
Наукова новизна полягає в оцінці загроз розвитку туризму та виявленні стійких тенденцій змін, як наслідку їх прямого впливу, в умовах пандемії COVID-19 та обґрунтуванні необхідності стимулювання розробки заходів безпеки в туристичній галузі з урахуванням наявного практичного досвіду країн світу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних рекомендацій для подальшого розвитку туризму в обмежувальних умовах, що пов’язані з поширенням коронавірусної хвороби.
19
Гречанінов, В. Ф. "Особливості підтримки прийняття рішень у ситуаційних центрах органів влади з метою захисту критичної інфраструктури". Реєстрація, зберігання і обробка даних 23, № 3 (21 вересня 2021): 80–90. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2021.23.3.244885.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно із прогнозами, до кінця поточного року Верховна Рада України має ухвалити законопроєкт № 5219-1 «Про критичну інфраструктуру та її захист», внесений Кабінетом Міністрів України 18.03.2021. Метою статті є висвітлення важливості та актуальності проблем з підтримки прийняття рішень щодо захисту критичної інфраструк-тури. Окреслено проблему стосовно прийняття законодавчо-норма-тивних актів, які визначать (конкретизують) завдання з мінімізації ризиків і забезпечення захисту об’єктів критичної інфраструктури. Розглянуто процеси прийняття рішень з метою захисту критичної інфраструктури і особливості їхнього проектування. Надано описи перебігу перетворення інформації і вимог до моделювання ситуацій для цих процесів, а також рекомендації щодо підвищення ефективності розв’язання проблем та інтелектуалізації знаходження технологій прийняття рішень, що дають змогу після прийняття указаного закону розвивати ситуаційні центри органів державної влади із захисту критичної інфраструктури як сучасні системи управління забезпе-ченням безпеки в Україні. Наведено, що найбільш економічним підходом до покращення діючої системи державного моніторингу є удосконалення процесів обробки даних і перетворення інформації. Матеріали цієї статті, після введення в дію закону, можуть бути використані для удосконалення процесів прийняття рішень у ситуаційних центрах органів державної влади з метою захисту об’єктів критичної інфраструктури.
20
Potapchuk , H. V. "Екологічні права людини: від онто-аксіологічного значення до новелізації конституційного розуміння та модернізації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 79–93. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розгляд теоретико-нормативних підходів до розуміння змістовно-просторового наповнення феноменології екологічних прав людини в контексті їх онтологічного й аксіологічного значення, об’єктивізації перспектви новелізації їх конституційного розуміння та модернізації, що детерміновані глобалізаційними факторами. Доводиться, що проблематика екологічних прав людини об’єктивується й активізується завдяки складним та суперечливим процесам протидії негативним тенденціям у зазначеній сфері, що можна визначити по відповідних напрямках, інтерпретуючи загрози, які виникли в охоронному та правоохоронному контекстах, а саме: а) завдання мінімізації, а за можливості нейтралізації негативного впливу на навколишнє природне середовище при здійсненні господарської діяльності, експлуатації природних ресурсів та їх вилучення для виробництва матеріальних благ; б) подолання відсутності або обмеженого використання ресурсозберігаючих технологій; в) посилення державного та міжнародного контролю (нагляду) ризиків можливих випадків екологічного лиха і катастроф техногенного характеру; г) підвищення ефективності економіко-соціальних механізмів запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій; ґ) формування на локальному, регіональному, державному та міжнародному рівнях системи екологічної безпеки як стану захищеності навколишнього середовища, населення, територій, господарських та інших об’єктів від різних загроз, які виникають внаслідок негативних змін компонентів навколишнього середовища в результаті антропогенного впливу, що повинно забезпечуватися комплексом правових, організаційних, фінансових, матеріальних та інформаційних заходів, призначених для прогнозування, запобігання, ліквідації реальних і потенційних загроз безпеки, мінімізації їх наслідків; д) розробка державою та послідовне здійснення екологічно орієнтованої стратегії суспільства, що диктується як національними, так і міжнародними реаліями, бо екологічна безпека може бути забезпечена тільки в результаті дій усього світового співтовариства; е) активізація процесів по формуванню екологічної свідомості, екологічної індивідуальної, групової, колективної психології, в основі якої лежить розуміння того, що забезпечення лише власного екологічного добробуту за рахунок перенесення із власної території екологічно шкідливих виробництв, захоронення відходів та ін. неможливо, оскільки транскордонне та транстериторіальне забруднення знижує загальний рівень екологічної безпеки, призводить до непоправного збитку для біосфери, є зростаючою загрозою політичному, економічному й соціальному добробуту, сталому розвитку суспільства; є) активізація та контекстуалізація заходів щодо подолання низької екологічної культури суспільства на різних рівнях його існування і функціонування, – починаючи від локального, тобто там, де існують і функціонують в умовах місцевого самоврядування в стані повсякденності територіальні громади, соціуму на рівні регіонів та всієї держави, географічних субрегіонів і регіонів, та закінчуючи світовим (глобальним) соціумом, що репрезентується міжнародним співтовариством держав.
Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді процесів виникнення, формування, доктриналізації, легалізації феноменології екологічних прав людини (громадянина) в Україні та зарубіжних державах, а також на рівні міжнародного співтовариства держав та у формулюванні пропозицій щодо нового бачення профільних прав та новелізації їх розуміння на конституційному рівні їх регламентації.
Висновки. Зростання значення та ролі екологічних прав людини детермінується кризовим станом розвитку людської цивілізації в умовах глобалізації та змін, що нею викликані, зокрема змінами у сфері промислового виробництва на фоні становлення, формування та розвитку системи світового господарства. Системно аналізуючи та обов’язково враховуючи екзистенційні константи існування та функціонування людської цивілізації, можна стверджувати, що успіх завдань збереження та позитивного посилення екологічного стану природного середовища напряму залежить від формування, існування, легалізації, легітимації, розвитку, вдосконалення феноменології екологічних прав людини. Змістовне навантаження конституційних екологічних прав людини в умовах глобалізації екологічної кризи об’єктивно потребує новелізації свого конституційного розуміння та модернізації через кореляцію й інтерпретацію із відповідним конституційно-проєктним та конституційно-нормотворчим супроводженням і забезпеченням. В основу конституційної кореляції мають бути покладені такі позиції: а) на конституційному рівні треба регламентувати та регулювати не стільки екологічні права громадян, скільки екологічні права людини; б) під сумнів повинен ставитися розподіл екологічних прав людини на галузеві та міжгалузеві, бо саме конституційні екологічні права людини не можуть бути розподілені таким чином, адже це їх нівелює та дискредитує в контексті розуміння їх правової сили; в) із метою підсилення важливості й оптимізації формулювання екологічних прав людини вважаємо некоректним використання термінологічної зв’язки «людина/громадянин», – виступаючи на користь застосування терміну «людина». Важливим фактором, що підкреслює актуалізацію та контекстуалізацію наведених висновків, є феноменологія екологічного конституціоналізму, активні процеси формування та легалізації якого в доктринально-теоретичній та практично-функціональній площинах національного конституційного та загального міжнародного права спостерігаються у вигляді стійкої тенденції.
21
Гринь, Вікторія Петрівна. "Інтегрована звітність як інструмент стратегічних облікових комунікацій". Економіка, управління та адміністрування, № 2(96) (7 липня 2021): 47–53. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-47-53.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано необхідність проведення досліджень щодо аналізу факторів, які впливають на розкриття стратегічної інформації в інтегровані звітності. Розроблено модель політики розкриття стратегічно орієнтованої облікової інформації в інтегрованих звітах. Визначено, що така політика є компромісом між перевагами оприлюднення стратегічно орієнтованої облікової інформації в інтегрованих звітах та обліковою інформаційною безпекою підприємства. Обґрунтовано причини існування ризику прийняття несприятливих рішень стейкхолдерами в результаті оприлюднення інтегрованої звітності. Проаналізовано причини необхідності обмеження розкриття стратегічної інформації в інтегрованій звітності. Встановлено необхідність застосування нових та менш витратомістких способів донесення та оприлюднення додаткової інформації до користувачів з метою мінімізації витрат на розкриття стратегічної інформації в інтегрованій звітності. Проаналізовано поняття «інтегрованої звітності» в широкому розумінні та особливості її розкриття в Україні. Обґрунтовано перспективи розвитку інтегрованої звітності як інструмента стратегічних облікових комунікацій.
22
Azarenko, Olena, Yuliya Goncharenko, Mykhailo Divizinyuk, Volodimir Mirnenko та Oleksandr Farrakhov. "Особливості управління надзвичайною ситуацією на водному транспортному засобі". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 9, № 3 (30 червня 2019): 137–52. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2019.9.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу основних підходів до опису процесу аварійного управління і регулярності аварійної ситуації як просторово-часового процесу пропонується використовувати концепцію ризику в якості одного з критеріїв, які використовуються для оцінки ефективності аварійного управління водного транспортного засобу.
Метою даної роботи є визначення особливостей управління на водному транспортному засобі у внутрішніх і територіальних водах України. Для досягнення цієї мети проаналізовано основні підходи до опису процесу управління надзвичайними ситуаціями, розглянуті закономірності виникнення надзвичайної ситуації як просторово-часового процесу і використана концепції ризику в якості одного з критеріїв, які використовуються для оцінка ефективності аварійного управління на водному транспортному засобі.
В роботі оцінюється можливість виникнення небезпечних явищ за допомогою ризику. Ці явища включають природні, техногенні, соціальні, економічні явища, які відбуваються в природі, техносфери, суспільстві, економіці і є результатом розвитку відповідних процесів. Розвиток цих процесів призводить до формування в середовищі негативних (шкідливих, несприятливих) впливів на населення, об'єкти техносфери та природне середовище, що погіршують умови діяльності соціально-економічних систем. Індивідуальні інтереси людей (організацій) задовольняються в рамках окремих систем діяльності. Вони можуть включати в себе людину і об'єкти навколишнього середовища, які взаємодіють для досягнення конкретного людського інтересу. Процеси життя і діяльності по відношенню до людей і організаціям мають властивості, найважливішим з яких є небезпека і безпеку.
На підставі отриманих результатів доведено, що рівень ризику надзвичайної ситуації має якісну оцінку екстреного управління на водному транспортному засобі, а в майбутньому ефективність екстреного управління оцінюється за ступенем мінімізації наслідків надзвичайної ситуації.
23
ТИМЧЕНКО, ЛЕОНІД, та ВАЛЕРІЙ КОНОНЕНКО. "Міжнародно-правовий захист морських просторів України в умовах агресії Росії проти України". Право України, № 2020/12 (2020): 22. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-022.
Повний текст джерелаАнотація:
Звернення до міжнародно-правових засобів вирішення міжнародного спору є єдино можливим способом урегулювання міжнародних суперечок. Мирне врегулювання – це основний компонент забезпечення безпеки, формування системи міжнародних відносин, заснованих на виключенні застосування сили, взаєморозумінні, співпраці та довірі між суб’єктами міжнародного права. Та на скільки ефективні такі засоби, коли взаєморозуміння та довіра вже відсутні і, навпаки, діалог відбувається з позиції сили? Метою статті є аналіз механізмів міжнародно-правового захисту морських просто рів, їхня ефективність і проблеми застосування з метою захисту морських просторів України в умовах агресії Російської Федерації (РФ) проти України в судових закладах Організації Об’єднаних Націй (ООН) – Міжнародному суді ООН і Міжнародному трибуналі ООН з морського права (Трибунал). Подання позову до Міжнародного суду ООН з метою міжнародно-правового захисту морських просторів України в умовах агресії РФ проти України не є ефективним, оскільки існують певні юрисдикційні обмеження, які унеможливлюють звернення до нього у деяких категоріях справ. А тому держави вдаються до певних хитрощів, намагаючись обґрунтувати юрисдикцію Міжнародного суду ООН на підставі міжнародних актів, які опосередковано регулюють спірні правовідносини, але мають арбітражне застереження. У таких справах існує ризик програшу, а тому в таких випадках пропонується подавати позов щодо конкретного міжнародного правопорушення, використовуючи принцип forum prorogatum, який передбачає можливе визнання юрисдикції Суду ООН після звернення до нього. Офіційне вживання термінів “агресія”, “збройна агресія” в юридичній площині може вивести РФ із-під юрисдикції Трибуналу за допомогою застереження останньої відповідно до ст. 298 Конвенції ООН з морського права (Конвенція) (про суперечки щодо військової діяльності, включаючи військову діяльність урядовими суднами та літаками). Хоча РФ зробила застереження щодо юрисдикції Трибуналу про суперечки, які стосуються військової діяльності, Трибунал постановив, що справа щодо затриманих українських моряків не є суперечкою щодо військової діяльності, як це передбачено ст. 298 (1) (b). Це важливе рішення, враховуючи відсутність чіткого визначення поняття “військова діяльність”, яке дає змогу державам-учасницям звільнятися від процедури примусового врегулювання спорів згідно з Конвенцією. Трибунал ухвалив наказ про звільнення членів екіпажів затриманих військових кораблів України всупереч її позиції про саме військову діяльність РФ, якою вона намагалася вивести РФ із-під його юрисдикції. Так, він встановив, що протистояння з приводу мирного проходу було скоріше навігаційним питанням, аніж питанням військової діяльності, а тимчасове припинення РФ мирного проходу для зупинки транзиту українських військових кораблів є правоохоронною, а не військовою діяльністю. Проміжне рішення Трибуналу містить суттєву політичну складову, яка не є сталою категорією і може змінюватися з огляду на політичну кон’юнктуру. З урахуванням позиції представників України необхідний аналіз стану процесуальної реалізації гарантій безпеки держави та захисту її інтересів, визначення шляхів мінімізації негативних наслідків неналежного представництва держави в міжнародних судових інстанціях.