Статті в журналах з теми "Мінімізація ризикиів"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мінімізація ризикиів.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Мінімізація ризикиів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Скрипник, М. І., та О. О. Григоревська. "РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ ПОДАТКОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ COVID-19". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 64–69. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена узагальненню підходів до виділення ризиків та загроз для податкової безпеки підприємства, а також окресленню шляхів їх мінімізації під впливом Covid-19. У процесі дослідження використовувались методи спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення. Обґрунтовано, що ризики глобальних епідемій, ризики військових конфліктів, ризик дизфункції системи управління та ризик соціальної нестабільності стали новою загрозою для податкової безпеки. Наведено етапи управління ризиками підприємства, якими є ідентифікація, планування, визначення методів управління ризиками, оцінювання ризику, моніторинг податкових ризиків та аналіз ефективності управління ними. Охарактеризовано методи управління податковим ризиком в умовах Covid-19 (українська практика) та доведено необхідність внесення пропозицій щодо розроблення Фіскальної дорожньої карти відновлення економіки, що має включати такі етапи: 1) пандемічний період; 2) постпандемічний період; 3) стабілізаційний період.
2
Loiko, Valeryia, та Maria Boieva. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (5 серпня 2019): 21–29. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.
3
Худіч, Л. Б. "Мінімізація ризиків з використанням опціонів". Науковий вісник Національного аграрного університету, № 110, Част. 2 (2007): 198–200.
Знайти повний текст джерела
4
Evtushenko, N. O. "Податкові ризики та система керування ними". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 68. http://dx.doi.org/10.15421/191607.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.
5
Орлов, О. В. "Мінімізація кредитних ризиків у діяльності сільських кредитних спілок із використанням систем скорингу". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2015): 99–102. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.04.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему кредитних ризиківу роботі сільських кредитних спілок та запропонова-но ефективну систему оцінки таких ризиків з викорис-танням системи скорингу. Наведені теоретичніджерела скорингу, як наукового методу. Надані кон-кретні пропозиції щодо розвитку та застосуванняскорингу в роботі сільських кредитних спілок. Акцен-товано увагу на важливості та необхідності засто-сування зазначеного методу в практичній діяльностіданих організацій, доцільності розробки єдиної моде-лі автоматизованої системи кредитного скорингудля мінімізації кредитних ризиків в роботі сільсько-господарських кредитних спілок.
The article deals with the problem of credit risk in the rural credit unions and we offer an effective system of risk assessment using the scoring system. Theoretical sources of scoring as the scientific method are adduced. Specific offers for the development and application of scoring in the rural credit unions are given. We emphasize the importance and the need to use this method in practical activities of these organizations, the feasibility of developing of a single model of an automated credit scoring system in order to minimization of credit risk in the rural credit unions.
6
Karabyn, V. V. "Заходи мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій екологічної генези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 68–70. http://dx.doi.org/10.15421/40281113.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано заходи мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій екологічного походження на ділянках впливу нафтогазових свердловин, здійснено їхню класифікацію. Виокремлено організаційні та технічні, геологічні і біологічні групи заходів. Серед організаційних заходів виділено підгрупи кризового моніторингу, аудиту, експертизи та інспектування. До групи технічних, геологічних та біологічних заходів віднесено превентивні, оперативні та рекультиваційні. До програми кризового моніторингу потрібно віднести обґрунтування мережі пунктів спостережень, періодичності відбору проб, основну і додаткову програму лабораторних досліджень, систему оброблення інформації та систему прогнозування ризиків та реагування на них. До превентивних та оперативних технічних заходів віднесено гідроізоляцію поверхні бурового майданчика, встановлення противикидного обладнання, технічні рішення для недопущення забруднення ґрунтових вод глибинними флюїдами, мінімізацію використання особливо небезпечних компонентів бурового розчину. Серед рекультиваційних заходів виокремлено технічну та біологічну складові. Успішність виконання робіт запропоновано оцінювати аудитом та інспектуванням рекультиваційних робіт. Обґрунтовано, що всі групи заходів є взаємопов'язаними й ефективне управління ризиками залежить від їх синергетичної дії.
7
Диба, О. "Мінімізація ризиків у кредитуванні інноваційних проектів". Банківська справа, № 3/4 (123) (2014): 101–9.
Знайти повний текст джерела
8
Parkhomenko, Pavlo. "Мінімізація втрат бюджетної програми при зменшенні її фінансування". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 2 (30 квітня 2020): 105–12. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянута одна із проблем, що виникає у повсякденній практиці керівного складу – розпорядників коштів при прийнятті управлінських рішень. А саме – необхідність перерозподілу асигнувань між бюджетними програмами та обраними заходами, скорочення фінансування, яких найменше позначиться на результативності програми та мінімізує ризики невиконання програми в цілому.
Для розв’язання проблеми запропонований підхід із застосуванням статистичного методу кількісного аналізу ризиків на підставі визначення двох показників: імовірності отримання втрат (збитків) у випадку скорочення фінансування програми та середнього значення і діапазону коливання цих очікуваних втрат (збитків).
Наведений приклад використання запропонованого підходу для двох можливих варіантів скорочення фінансування деякої програми між трьома потенційними групами заходів цієї програми. Запропонований механізм зведення розрахунків у підсумкову таблицю, прийнятну для аналізу та прийняття кінцевого рішення в інстанції управління стосовно вибору найменш ризикового варіанту.
Зазначено, що розглянутий підхід може бути застосований і при наявності більш ніж двох альтернативних варіантів скорочення фінансування програми та для більш ніж трьох потенційних груп заходів що обираються для зменшення фінансування.
9
М., Вінник О. "ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ В РАКУРСІ НОВИХ ЗАГРОЗ ДЛЯ СУСПІЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (39) (21 квітня 2020): 11–18. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-39-1-11-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі мінімізації ризиків цифровізації з метою забезпечення соціального їїспрямування. Явища цифровізації (штучний інтелект, віртуальні підприємства, Інтернет-магазинитощо) розглядаються з точки зору не лише їх переваг, а й можливих негативних наслідків в результатіїх неконтрольованого або недобросовісного використання. Підкреслюється важливість вжиття право-вих засобів, спрямованих на зменшення ризиків цифровізації, та пропонуються відповідні новели до зако-нодавства. Зокрема пропонується закріпити на рівні кодифікаційного акту (щодо цифро візованих від-носин): поняття цифрових прав, принципи використання цифрових технологій та цифро візованих явищв публічних сферах, відповідні завдання держави, включно з подоланням цифрової неграмотності,обов’язкову реєстрацію осіб, відповідальних за використання подібних ресурсів, та основні засади відпо-відальності в цій сфері.
Ключові слова: цифровізація, ризики цифровізації, віртуальні підприємства, штучний інтелект,вдосконалення законодавства.
10
Калитчук, В. М. "Концептуальні напрями мінімізації ризиків державного боргу". Наукові праці НДФІ, Вип. 2 (51) (2010): 94–103.
Знайти повний текст джерела
11
ЄМЧЕНКО, І. В. "ЧИННИКИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ У МИТНІЙ БРОКЕРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (12 березня 2021): 113–22. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначення чинників, що впливають на ефективність діяльності митних брокерів, як посередників між митними органами та суб’єктами господарювання. Виявлення обставин, що створюють підґрунтя для появи ризиків під час здійснення митних формальностей. Пошук шляхів мінімізації ризиків у посередницькій діяльності митних брокерів.
Методика. При дослідженнях використовували методи на основі системного аналізу статистичних даних. Для підведення підсумків роботи використовували методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування.
Результати. Проаналізована посередницька підприємницька діяльність з надання брокерських послуг в митній галузі в умовах реформування митниці. Наведені засади формування ринку митно-брокерських послуг в Україні. Обґрунтовано представницькі функції митного брокера та висвітлено класифікаційні ознаки його діяльності. Визначено основні чинники, які забезпечують ефективність посередницьких функцій митного брокера. Це наявність сучасних інформаційних технологій, кількість митних брокерів у реєстрі Держмитслужби України, якість надання митних послуг, рівень відповідності митної брокерської діяльності світовим стандартам. Показано, що імпортери та експортери приділяють все більшу увагу тим митним брокерам, які надають якісні митні послуги із забезпеченням надійності та безпеки. Зроблений аналіз діяльності з надання посередницьких митних послуг. Наведені критерії класифікації митних послуг. Представлена роль розвитку та розширення функціональних можливостей сервісу «Єдине вікно» для підвищення ефективності роботи митних брокерів. Названо найрозповсюджені програмні продукти, якими користуються у своїй діяльності митні брокери.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у критичному аналізі шляхів зведення до мінімуму комерційних ризиків діяльності митних брокерів. Проведено аналіз заходів з впровадження інноваційних проектів у діяльність митних брокерів з надання митних послуг з декларування.
Практична значимість полягає у визначенні проблемних питань та встановленні сукупності чинників, що формують дієвість інституту митних брокерів. Окреслені заходи з підвищення рівня довіри до митних брокерів з боку суб’єктів господарювання.
12
Кійко, С. Г. "Управління ризиками при реалізації енергетичної програми підприємства". Системи озброєння і військова техніка, № 4(64), (17 грудня 2020): 75–85. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.64.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні для авіабудування ПрАТ “Дніпроспецсталь” виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. На прикладі ПрАТ “Дніпроспецсталь” розглянуто основні етапи процесу управління ризиками для підприємств оборонно-промислового комплексу України. Акцент зроблено на розробці методів і моделей формування портфеля проектів енергозбереження з урахуванням стратегічних цілей обмеженості ресурсів і ризиків, яка дозволяла б здійснювати багатокритерійний вибір проектів, враховуючи при цьому: різноманітність вирішуваних завдань на металургійних підприємствах; планування реалізації проектів в різному часовому аспекті, що існують між проектами взаємозв'язку і координаційні узгодження, ризики, а також механізми фінансування. Розглянуто організаційні аспекти управління ризиками при реалізації проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. В результаті реалізації процесів системи управління ризиками визначено перелік критичних ризиків і їх власників, проведена оцінка причин ризиків, розроблені заходи щодо їх управління. Розглянуто методи аналізу ризиків та невизначеності при управлінні портфелем проектів з використанням методів матриць взаємовпливу, векторного аналізу і багатокритеріальної експертної оцінки сукупного ризику. Практичне застосування такого підходу істотно підвищує можливість вибору найкращого проекту для реалізації з урахуванням сукупного ризику проекту в портфелі. Крім того, це дає можливість визначити і оцінити взаємовплив проектів через зміну сукупних ризиків проектів при їх одночасній реалізації. За допомогою запропонованого підходу і моделей оцінювання ризиків був сформований портфель проектів енергозбереження ПрАТ “Дніпроспецсталь”, куди увійшли перспективні до реалізації проекти у відповідності до енергетичної стратегії.
13
Melnyk, L. V. "МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРИ ІПОТЕЧНОМУ КРЕДИТУВАННІ АГРАРНОЇ СФЕРИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 83 (23 липня 2019): 120. http://dx.doi.org/10.31713/ve3201812.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено сутність ризиків іпотечного кредитування аграрної сфери. Виділено особливості ризиків земельно-іпотечного кредитування. Проведено класифікацію ризиків залежно від періодичності їх виникнення. Систематизовано методи управління ризиками іпотечного кредитування залежно від періоду досягнення поставлених цілей. Наголошено на важливості використання методу диверсифікації для мінімізації кредитних ризиків.
14
Вербицька, Г. Л. "Мінімізація валютних ризиків підприємств в умовах міжнародних економічних відносин". Економіка. Фінанси. Право, № 4 (2019): 26–30.
Знайти повний текст джерела
15
Яшків, Д. С. "Флоучарт як засіб мінімізації логістичних ризиків промислового підприємства". Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія "Економіка", вип. 1 (5) (2016): 196–200.
Знайти повний текст джерела
16
Цимбал, О. І. "Інституціоналізація механізмів мінімізації ризиків економічної актуалізації людського потенціалу". Review of transport economics and management, Вип. 1 (17) (2019): 180–91.
Знайти повний текст джерела
17
Kneysler, Olga, Serhiy Nadal, and Nataliia Spasіv. "OPTIMIZATION OF THE TERRITORIAL COMMUNITIES’ BUDGET REVENUES STRUCTURE THROUGH THE PRISM OF BUDGET RISKS MINIMIZATION." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 20(48) (March 24, 2021): 118–24. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2021-20(48)-118-124.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження методичних засад оцінювання доходів бюджетів територіальних громад, розроблено авторський підхід щодо оптимізації їхньої структури в контексті мінімізації бюджетних ризиків в умовах фінансової децентралізації. Проведено розрахунки за використання постулатів портфельної теорії, зокрема портфельного підходу Дж. Хікса, що дало змогу сформувати раціональну структуру доходів бюджетів територіальних громад у розрізі загального і спеціального фондів та ідентифікувати напрями мінімізації бюджетних ризиків з метою забезпечення оптимальної структури доходів без урахування міжбюджетних трансфертів в умовах перманентних кризових явищ, що дозволить органам місцевого самоврядування територіальних громад підвищити виконання показників доходів їхніх бюджетів.
18
Yuliia, Vorzhakova. "METHODS OF MINIMIZATION OF PERSONAL RISKS." Scientific Herald of Kherson State University: Economics Sciences 33 (March 25, 2019): 89–92. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2019-33-17.
Повний текст джерела
19
Бричко, Аліна Михайлівна, та Світлана Миколаївна Лукаш. "Мінімізація ризиків інноваційного розвитку бізнесу (на прикладі закладів охорони здоров’я)". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-37-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Специфічний характер медичної сфери вимагає особливого підходу до надання медичної допомоги з огляду на характер продукту – медичної послуги. Соціальне значення медичної практики диктує використання спеціальних методів управління. Щороку комерційний сектор охорони здоров’я країни постійно зростає, а населення все більше пристосовується до платних медичних послуг. Однак ментальність значної частини населення все ще не дозволяє фактично приймати платну медицину як належне. Варто розуміти, що інноваційна діяльність у галузі охорони здоров’я призводить до розвитку медичних технологій, досліджень та найкращих практик, спрямованих на отримання якісно нової ідеї щодо оздоровлення, лікування, управління процесами в медицині, закупівлі нових медичних виробів, технологій або послуг з конкурентними перевагами.
Стаття присвячена дослідженню теоретико-методичних і прикладних засад мінімізації ризиків на шляху створення і управління інноваціями у закладах охорони здоров’я.
Сформульовано низку «сил управління на ринку» медичних послуг. До них належать: учасники ринку в цій галузі; фінансування; громадський порядок; технології; клієнти; інвестори (спонсори). Усі вони можуть або сприяти, або перешкоджати впровадженню інновацій. Для того щоб захистити життя та здоров’я людей, законодавча база в сфері охорони здоров’я вимагає проходження інновацією великої кількості процедур та акредитацій перед впровадженням у стандарти лікування.
Для вдосконалення національного регулювання інновацій у галузі охорони здоров’я у напрямі створення та впровадження інновацій у цьому секторі необхідно постійно контролювати перешкоди на шляху управління інноваційними проєктами для своєчасного виявлення та ефективного управління ризиками. Серед найважливіших напрямів, пов’язаних із підвищенням ефективності управління в закладах охорони здоров’я, безумовно необхідно враховувати умови та можливості реформування процесів управління охороною здоров’я шляхом запровадження нових структурних підрозділів.
20
Герасимчук, Н. А. "Шляхи мінімізації економічних ризиків сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах". Актуальні проблеми економіки, № 6 (120) (2011): 75–82.
Знайти повний текст джерела
21
Ковальова, М. Л. "Міжнародна стандартизація як інструмент мінімізації ризиків в зовнішньоекономічній діяльності". Менеджер. Серія "Економіка", № 2 (79) (2018): 79–84.
Знайти повний текст джерела
22
Герасименко, В. "Ризики вкладників банку: їх запобігання та мінімізації". Вісник Національного банку України, № 2 (192) (2012): 8–14.
Знайти повний текст джерела
23
Заїка, К. "Корупційні ризики: поняття та засоби їх мінімізації". Актуальні проблеми правознавства, Вип. 2 (14) (2018): 35–38.
Знайти повний текст джерела
24
Sukach, Olena. "Risk Minimization as a Tool to Ensure the Banks Security." Modern Economics 22, no. 1 (August 27, 2020): 90–94. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v22(2020)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Introduction. The banking system of Ukraine, in the conditions of the current crisis, turned out to be untenable to quickly adapt to structural changes in the economy, which manifested itself in the absence of an effective system for managing banking risks. Further instability in the financial market will increase the negative impact on the level of financial security of the banking sector. Today there is a need for the formation of preventive measures for risk management, prevention of their occurrence and minimization, which will contribute to the safe position of the bank. Purpose. The main purpose of the study is to identify modern methods and approaches regarding the classification of banking risks and substantiation of proposals for their minimization, as well as ensuring the financial security of the banking sector in Ukraine. The main research methods are methods of quantitative, qualitative analysis and statistical analysis, as well as methods of expert assessments. Results. Summarizing the results of research by scientists, it was stated that banking risk is the likelihood of losses in the form of loss of assets, shortfall in planned income, or the appearance of additional costs as a result of the bank’s financial transactions. The main results of the banking system of Ukraine in 2019 and the dynamics for 7 months of 2020 are determined. Despite the positive trends of 2019, there is a risk of new problem loans due to non-conservative policy of banks in the growing segment of consumer lending. Modern practice shows that any credit product of a bank leads to the formation of a certain credit risk, and until the client returns the received resources, the bank is forced to form reserves for possible losses from non-repayment of funds. Conclusions. Сonclusions are drawn regarding the credit risk management tools. Based on the results of the study, the author’s approach to the classification of risks and reasonable approaches to their management are presented. In particular, it has been proved that during the formation of risk management tools, namely credit risk, and ensuring the bank’s security, it is necessary to take into account that risk assessment indicators should consider not only the ratio between assets and liabilities, but also their maturity dates.
25
Проскура, К. П. "Управління структурою фінансових ресурсів за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків". Економічний часопис - 21, № 3/4 (2011): 36–39.
Знайти повний текст джерела
26
Проскура, К. П. "Управління структурою фінансових ресурсів за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків". Економічний часопис - 21, № 3/4 (2011): 36–39.
Знайти повний текст джерела
27
Логінов, П. "Свопові угоди для мінімізації кредитних ризиків та їх правове регулювання". Фінансовий ринок України, № 12 (62) (2008): 7–9.
Знайти повний текст джерела
28
Берідзе, T., З. Бараник, І. Дашко, О. Гамова та С. Ткаченко. "ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 429–36. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245194.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Метою статті є дослідження особливостей інвестиційних ризиків і визначення відповідних методів щодо їх оцінювання у процесі господарської діяльності підприємстві. Сформовано науково-практичний підхід щодо економіко-математичного моделювання на основі мінімізації ризику інвестиційного портфеля задля ухвалення ефективних управлінських рішень. Сучасні методи управління економікою значною мірою спираються на застосуванні економіко-математичних методів, а саме моделювання. Процес інвестування пов’язаний із ризиками. Нестабільність у розвитку сучасної економіки призводить до похибок при ухваленні рішень щодо управління промисловим підприємством. Перш за все, це пов’язано з розподілом фінансових коштів, які зберігаються на балансі підприємств. У підсумку це призведе до наявності фінансового ризику при розподілі фінансів. Наукові доробки зумовлюють актуальність і необхідність подальшого дослідження питання щодо особливостей інвестування для підприємств із відповідним оцінюванням ризику. Формально представлена постановка завдання і послідовне її вирішення шляхом реалізації відповідного алгоритму задля коригування його вартості.. Запропоновано постановку і вирішення завдань формування фінансового портфеля на основі мінімізації фінансового ризику і відповідних втрат, що дозволяє ефективно розподілити фінансові кошти промислового підприємства. Доведено, що для збереження стабільної структури портфеля доцільно мінімізувати дисперсію за обмежень, які накладені на величину інвестицій і ставку прибутковості. Аналіз отриманих результатів економіко-математичного моделювання на основі статичних даних щодо діяльності промислового підприємства ПАТ «Запоріжсталь» підтвердив дієвість запропонованого підходу, що дозволило скоригувати вартість портфеля в бік його зменшення. Доведено, що прибутковість портфеля не може бути більшою від прибутковості самого дохідного цінного папера (акції), що входить у портфель; завжди варто обирати між збільшенням прибутковості і зменшенням ризику. Ключові слова: ризик, інвестиції, портфель, модель, підприємство, прибутковість. Формул: 25; рис.: 1; табл.: 2; бібл.: 17.
29
Kondratska, N. M., та V. I. Dziuba. "ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ: СТРУКТУРА, ДИНАМІКА ТА НАПРЯМИ ЙОГО МІНІМІЗАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 82 (26 червня 2019): 59. http://dx.doi.org/10.31713/ve220187.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз динаміки та структури державного боргу протягом основних періодів розвитку держави. Обґрунтовано доцільність виділення нового періоду – пришвидшеного зростання державного бору. Виділено основні загрози в управлінні державним боргом та запропоновано ряд заходів, спрямованих на розбудову системи управління державним боргом, серед яких: оптимізація структури державного боргу, розвиток ринку державних ціннихпаперів, макроекономічного та бюджетного планування та прогнозування, оцінки та мінімізації фіскальних ризиків.
30
Kryvoshein, V. V. "Ризики делегітимації політичної влади в умовах субполітизації сучасного суспільства та шляхи їх мінімізації". Grani 18, № 8 (13 червня 2015): 64–70. http://dx.doi.org/10.15421/1715158.
Повний текст джерелаАнотація:
Показано, що у профілі ризиків, які загрожують нормальному, стабільному функціонуванню політичної влади, ризики делегітимації посідають провідне місце, оскільки з посиленням делегітимаційних тенденцій збільшуються деструктивні, дисфункціональні процеси, наростають кризові явища у владнополітичній сфері. Обгрунтовано, що в сучасних умовах ризик делегітимації політичної влади ускладнюється процесами субполітизації суспільства, головними сферами прояву яких є держава, транснаціональна економіка, наука і технології, приватне життя. З’ясовано, що джерелами ризику делегітимації політичної влади є: інституціоналізована корупція у державному управлінні та в судових органах; домінування медіаполітики та політики скандалів в управлінні суспільними відносинами; невиконання правлячими політичними суб’єктами передвиборчих програм, порушення ними правил демократичних процедур, ухвалення рішень поза рамками демократичної системи ухвалення рішень або коли законно обрані політики здійснюють владу, укладаючи угоди та досягаючи компроміси з деякими політичними, суспільними чи комерційними структурами, тим самим псуючи свою репутацію як суверенно та незалежно правлячих суб’єктів; послаблення традиційних каналів впливу на уряд (через голосування чи пресу) представників певних суспільних кіл одночасно з погіршенням їхнього соціальноекономічного становища; невідповідності зростаючих очікувань суспільства та можливостей влади їх задовольнити наявними засобами та ін. Визначено такі стратегічні напрями подолання делегітимаційних тенденцій: реальне чи формальне розширення участі громадян у прийнятті політичних рішень; перекладання відповідальності на окремі органи влади чи посадових осіб; весь арсенал спіндокторської діяльності; будьякі аргументовані чи емоційно забарвлені обіцянки політичних партій та окремих політиків, які виборють владу. Показано, що дієвим засобом протидії делегітимації політичної влади є або чіткі кроки з удосконалення процедур ухвалення політичних рішень (у плані чесності та прозорості) з показовим покаранням винних у порушенні, або поступове задоволення інтересів основних верств суспільства.
31
Куренда, С. В. "Окремі правові аспекти корупційних ризиків у сфері земельних відносин та їх мінімізація". Наше право, № 3 (2015): 163–69.
Знайти повний текст джерела
32
Вишневська, Катерина, та Світлана Барадакова. "Шляхи вдосконалення управління споживчим кредитуванням на основі визначення платоспроможності позичальника комерційного банку". Фінансовий простір, № 4(44) (28 грудня 2021): 49–59. http://dx.doi.org/10.18371/fp.4(44).2021.495961.
Повний текст джерелаАнотація:
Обгрунтовано важливість удосконалення процесу формування структури та управління портфелем споживчих кредитів банку, мінімізації кредитних ризиків і оцінювання платоспроможності позичальників. Аргументовано доцільність формування відповідної організаційної структури, підвищення повноти інформаційного забезпечення, наукової обґрунтованості аналітичної підтримки процесу кредитування та управління ризиками. Запропоновано оцінювання платоспроможності позичальника на основі результативного та ресурсного підходів, що дозволяє проаналізувати фактичне фінансове навантаження, виявити рівень платоспроможності завдяки оптимізаційної моделі, що сприяє зменшенню кредитних ризиків, підвищенню якості кредитного портфелю і дохідності кредитних операцій банку.
33
Ковальчук, Т. "Макроекономічні ризики: класифікаційні ознаки, способи вимірювання, шляхи мінімізації". Банківська справа, № 4 (145) (2017): 3–13.
Знайти повний текст джерела
34
Ковальчук, Т. "Макроекономічні ризики: класифікаційні ознаки, способи вимірювання, шляхи мінімізації". Банківська справа, № 4 (145) (2017): 3–13.
Знайти повний текст джерела
35
Немеш, Олена. "ВПЛИВ МЕДІА НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 166–76. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.166.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується соціалізуючий вплив сучасних медіа на молодь, його позитивні та негативні наслідки. Розглядається медіаповедінка молоді як система дій особистості в медіапросторі, яка включає різноманітні форми медіаспоживання та медіавиробництва, що зумовлюються її медіавподобаннями і спрямовуються на задоволення комунікативних, інформаційних, когнітивних, культурних, рекреаційних та інших потреб. Визначаються особливості формування особистості сучасної молодої людини як представника «цифрового покоління». Особлива увага приділяється новим медіа, зокрема Інтернету, та тим можливостям, які він надає молоді для задоволення її потреб. Аналізується феномен інтернет-аддикції, його типи, прояви та ризики. Акцентується роль сім’ї як традиційного інституту соціалізації у формуванні медіаповедінки молоді.
Констатується, що медіасоціалізація, з одного боку, є соціалізацією, яка відбувається за активного втручання аудіовізуальних медіа, а з другого – є вимушеною самосоціалізацією, яка здійснюється в умовах недостатньої участі у житті й соціалізації дітей їх соціалізаційного оточення, передусім близьких і значущих дорослих. Формулюється висновок про необхідність формування медіакультури особистості, що визначається як готовність та підготовленість людини до ефективної взаємодії з медіа, як спосіб поводження в інформаційному середовищі, що забезпечує мінімізацію ризиків медіавпливу.
36
Omelchenko, O. I., and D. M. Ostrovskyi. "The Ways to Minimize the Risks of Legalization of the Bank’s Customers’ Incomes." Business Inform 6, no. 497 (2019): 239–45. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-6-239-245.
Повний текст джерела
37
Kovalenko, V. V. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИЧОК НА ОСНОВІ МЕТОДІВ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 3–10. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження методів та інструментів управління ризиком забезпечення банківських позичок. Обґрунтовано, що ефективність управління ризиком забезпечення банківських позичок залежить від системності, адекватності способів їх оцінки, методів контролю та своєчасності системи реагування з боку банків та регулятора.
Метою статті є розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ризиком забезпеченням банківських позичок з урахуванням ризиків, що притаманні процесу супроводження заставного портфеля банків, в умовах значної невизначеності функціонування банків.
Доведено, що ризик забезпечення банківських позичок в кредитному менеджменті доцільно розглядати через характеристику ризиків, які формують сукупний кредитний ризик.
Обґрунтовано, що управління ризиком забезпечення відповідає класичному ризик-менеджменту, який виділяє чотири основні етапи: ідентифікація; оцінка ризику забезпечення; контроль ризику; мінімізація ризику.
38
Писаренко, В. В., та Я. Ю. Лях. "СУТНІСТЬ МАРКЕТИНГОВИХ РИЗИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2014): 65–70. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.04.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено та розглянуто сутність маркетинговихризиків сільськогосподарських підприємств. Дослід-жено джерела маркетингових ризиків сільськогоспо-дарських підприємств, зокрема вітчизняних сільгосп-виробників у сучасних умовах. Запропонована класи-фікація маркетингових ризиків сільськогосподарськихпідприємств, яка є необхідною для ідентифікації тааналізу маркетингових ризиків у процесі їх управлін-ня, зокрема адекватного прийняття ризиків підпри-ємством, мінімізації впливу їх негативних наслідківна господарську діяльність та найповнішого охоп-лення можливих сфер їх виникнення.
The article presents defining and consideration of the essence agriculture enterprises’ marketing risks. There are have studied sources of marketing risks agriculture enterprises in the Ukrainian contemporary environment. Authors have proposed the classification of marketing risks agriculture enterprises. It is useful for edification and analyst of marketing risks during their management, in edition it is useful for adequate accepting risks by an enterprise, minimizing their negative implications, wide overegging areas of their arising.
39
Коваленко, В. В. "Удосконалення програмного забезпечення функціонування банків як засіб мінімізації технологічних та фінансових ризиків". Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ, № 6 (73) (2010): 118–23.
Знайти повний текст джерела
40
Тульчинська, С. О., та О. С. Солосіч. "ПРИЧИНИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.
41
Ushakova Mariia. "Обумовлені грошові трансферти в контексті політики розвитку людського потенціалу". Theory and Practice of Public Administration 3, № 66 (24 вересня 2019): 141–48. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу обумовлених грошових трансфертів, що за своєю суттю є комплексними програмами соціальної політики, спрямовані на мінімізацію негативних ефектів, що виникли внаслідок структурної бідності, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Здійснено огляд ризиків, що впливають на результативність обумовлених грошових трансфертів, а також заходів, що створюють додаткові стимули для розвитку людського потенціалу в контексті державної підтримки.
42
Однолько, І. В. "ШЛЯХИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ (МЕХАНІЗМ РЕАГУВАННЯ)". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (13 квітня 2020): 135–39. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).410.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду існуючих шляхів протидії корупції в Україні та розробці на цій основі механізмів реагування на корупційну злочинність через виконання завдань, пов’язаних з аналізом здо-бутків вітчизняних та зарубіжних науковців щодо за-гальнодержавних шляхів запобігання та необхідності здійснення заходів на зменшення корупційної актив-ності громадян.
Визначено важливість підвищення антикорупцій-ної культури населення для формування негативного ставлення в суспільстві до явища корупції, проаналізо-вано наукові підходи до визначення механізму реагу-вання на корупційні правопорушення, проаналізовано міжнародний досвід реагування на корупційні прояви.
Розкрито наукове обґрунтування певних шляхів про-тидії корупції в українській державі, а також на основі проведеного дослідження запропоновано авторське ба-чення протидії корупції, а також підтримано позицію провідних українських кримінологів щодо ефективної протидії корупції через прояв політичної волі, спрямо-ваної на реальну протидію зазначеному виду злочинів.
Окремо зазначається, що ефективна протидія ко-рупції можлива лише за умови комплексного підходу до мінімізації цього явища. Для цього потрібно шля-хом проведення просвітницької роботи сформувати не-гативне ставлення до корупційних правопорушень гро-мадян. Необхідним є використання сучасних ресурсів, які дають змогу мінімізувати можливість застосування корупційних схем.
Як підсумок визначено, що в Україні, яка обрала за-раз вектор на успішну євроінтеграцію, потрібно належ-ним чином підходити до викорінення явища корупції, використовуючи увесь можливий арсенал способів та заходів запобігання. Найбільш ефективними шляхами протидії корупції сьогодні є формування антикоруп-ційної культури населення, використання міжнарод-ного досвіду та застосування більшої кількості ресур-сів, спрямованих на мінімізацію корупційних ризиків, а також реалізація загальнонаціональної стратегії дер-жави щодо подолання цього явища.
43
РЄЗНІКОВА, ВІКТОРІЯ, та РУСЛАН СТЕФАНЧУК. "Оцінка ризиків у підприємництві та управління ними". Право України, № 2018/05 (2018): 101. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-101.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема дослідження феномена ризику гостро постала у минулому столітті, що було пов’язано з бурхливим розвитком ринкової економіки. Ризик притаманний усім ринковим процесам, тому управління ризиками є невід’ємною части ною ефективного управління будь-якою організацією. У зв’язку з цим істотного значення набуває питання оцінки ризиків із правової точки зору та удосконалення механізму управління ними, зокрема й за допомогою правових засобів. Мета статті полягає у розкритті правової та економічної сторін оцінки ризику та з’ясуванні особливостей правового управління ними. Розкрито природу феномена ризику, досліджено правову та економічну сторони оцінки ризиків, проаналізовано особливості управління ризиками за допомогою правових засобів, а також надано характеристику основним нормативним актам і міжнародним стандартам у сфері оцінки та управління ризиками. Доведено, що право є універсальним засобом правового управління ризиками, оскільки стабілізує ситуацію вибору (наприклад, між правомірним і неправомірним ризиком), або ж, навпаки, збагачує, розширює вибір ризикуючого суб’єкта різноманітними варіантами, диверсифікує ризики, надає свободу в прийнятті ризику (право на ризик). Визначено управління ризиками в господарському праві як діяльність суб’єктів господарювання, спрямована на аналіз, прогнозування та оцінку ймовірності настання ризику в умовах невизначеності з вибором превентивних заходів з метою мінімізації можливих майнових втрат, а у разі їх виникнення – розподілу тягаря несення таких втрат між учасниками господарських правовідносин належної законодавчої бази для ефективного управління ризиками, оскільки національні стандарти не враховують положення нормативно-правових актів України, що регулюють окремі сторони діяльності організацій при здійсненні процесів ризик-менеджменту, а також культуру менеджменту, яка сформувалася у нашій країні. Тому на часі розробка вітчизняних стандартів управління ризиками, які ґрунтувалися б на міжнародному досвіді, використовували адаптовану термінологію, а також враховували особливості економічної ситуації в Україні.
44
Стадниченко, Т. "Ризики в діяльності недержавних пенсійних фондів та шляхи їх мінімізації". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, № 3 (2012): 127–33.
Знайти повний текст джерела
45
Волошенко, А. В. "Корупційні ризики в оборонній сфері: природа, чинники та шляхи мінімізації". Актуальні проблеми економіки, № 10 (172) (2015): 95–105.
Знайти повний текст джерела
46
Іленко, Є. Ю., М. Б. Сушак та П. М. Стешенко. "Вирішення задачі мінімізації ризиків імпортозаміщення в процесі заводського ремонту військової авіаційної техніки в умовах особливого періоду". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(65), (1 жовтня 2020): 43–49. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.65.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати аналізу питання забезпечення післяремонтної надійності військової авіаційної техніки при налагодженні виготовлення комплектуючих деталей (запасних частин, агрегатів) вітчизняними підприємствами у процесі імпортозаміщення та наведені рекомендації щодо мінімізації ризиків імпортозаміщення процесів заводського ремонту в умовах особливого періоду. Рекомендації стосуються державної політики у сфері оборони, законодавчої бази на технічну документацію підприємств, заходів щодо матеріалознавства та технології виробництв, врахування залежності рівня надійності від конструктивно-схемних рішень.
47
Havryliuk, O. "GLOBAL RISKS AND INSTRUMENTS OF ITS MINIMIZATION." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 160 (2014): 9–13. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/160-7/2.
Повний текст джерела
48
Parkhomenko, Pavlo. "Імовірнісний підхід до вибору варіантів розміщення замовлення з метою мінімізації ризиків витрачання фінансового ресурсу при прийнятті управлінських рішень". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 1 (29 лютого 2020): 188–94. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.1.19.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянута одна із проблем, що виникає у повсякденній практиці керівного складу – розпорядників коштів при прийнятті управлінських рішень, а саме – пошук найбільш економного (заощадливого) варіанту розміщення замовлення між декількома потенційними виконавцями з метою економії бюджетних коштів та мінімізації можливих ризиків з перевищення витрат замовника.
Для розв’язання проблеми запропонований підхід із застосуванням статистичного методу кількісного аналізу ризиків на підставі визначення двох показників: імовірності отримання економії та ризику не отримання очікуваної економії. Наведений приклад використання запропонованого підходу для двох варіантів розміщення замовлення між трьома потенційними виконавцями. Запропонований механізм зведення розрахунків у підсумкову таблицю прийнятну для аналізу та прийняття кінцевого рішення в інстанції управління.
Зазначено, що розглянутий підхід може бути застосований і при наявності більш ніж двох альтернативних варіантів розподілу замовлень та для більш ніж трьох потенційних виконавців замовлення.
49
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 1)". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (27 грудня 2018): 112–24. http://dx.doi.org/10.15421/40281121.
Повний текст джерелаАнотація:
Встановлено, що сучасний пришвидшений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазовій промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної тощо) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних рис; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано й побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод вирішення конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.
50
Sikora, L. S., N. K. Lysa, R. L. Tkachuk, B. I. Fedyna та V. I. Kunchenko-Kharchenko. "Інтеграція ігрових, системних та інформаційно-ресурсних концепцій оцінки енергоактивної взаємодії техногенних і екологічних систем (Ч. 2)". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 126–35. http://dx.doi.org/10.15421/40290127.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний прискорений розвиток техногенних виробничих структур призвів до росту концентрації шкідливих викидів та їх об'єму в екосередовище (ґрунт, воду, атмосферу), зріс рівень забруднення сіл, міст, цілих регіонів. Ускладнення технологічних процесів, ріст виробничих потужностей теплових електростанцій, транспорту, нафтогазової промисловості, у структуру яких входять енергоактивні об'єкти, ускладнив процеси управління, що призвело до зниження в певних галузях рівня безпеки їх функціонування та підвищило ризики аварій та катастроф. При цьому рівень ризиків аварій і техногенних катастроф залежить від багатьох факторів і компонент надійності систем: надійність і якість проектів техногенних систем, моделей і алгоритмів функціонування; якість конструкцій, агрегатів, комплектуючих, способу їх монтажу; відповідність побудованих структур до проектних вимог, методів їх налагодження та випробування для введення в експлуатацію; якість стратегій, алгоритмів опрацювання даних та прийняття управлінських рішень; якість підготовки (інженерної, знаннєвої, практичної…) виробничого й адміністративного персоналу, а також їхніх позитивних і негативних ознак; підготовка ресурсів для виконання виробничого процесу та їх якості; здатність протистояти ресурсним та інформаційним атакам на техногенну систему; здатність протистояти інформаційним та ментально-психологічним атакам на оперативно-керуючий персонал при прийнятті управлінських рішень. Усі ці аспекти оцінки ризиків мають як стратегічний, так й ігровий характер і визначають динаміку процесів у техногенних системах, а також рівень і характер впливу на екологічне середовище. Для вирішення цієї проблеми виділено, розв'язано та розроблено такі задачі та методи: визначено та оцінено актуальність проблеми мінімізації ризиків техногенних систем на екологічне середовище; проаналізовано літературні джерела, в яких розглядають цю проблему; сформульовано мету дослідження та методи розв'язання задач; проаналізовано причини і фактори виникнення конфліктних ситуацій як технічного, так й інформаційного характеру; проаналізовано і побудовано ігрові моделі стратегій управління; розроблено метод розв'язання конфліктів у техногенних системах; розроблено метод структуризації системи та її агрегації; розглянуто системну гру та спосіб її представлення; побудовано загальну схему взаємодії техногенних систем, які формують шкідливі викиди, з екологічним та соціальним середовищем, як основу вироблення координаційних стратегій екозахисту та технології глибинного перероблення відходів; виявлено нові техногенні характеристики та їхній характер і вплив на екологічне середовище.