Статті в журналах з теми "Мікроциркуляція крові"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мікроциркуляція крові.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-19 статей у журналах для дослідження на тему "Мікроциркуляція крові".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Horban, D. D., O. V. Yusupova, M. I. Sobichanska та V. G. Chorna. "ОСОБЛИВОСТІ МІКРОЦИРКУЛЯЦІЇ КРОВІ У СТУДЕНТІВ". Biological Bulletin of Bogdan Chmelnitskiy Melitopol State Pedagogical University 5, № 03 (18 грудня 2015): 122–29. http://dx.doi.org/10.15421/2015031.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>The experimental research included the study of the functional state of blood microcirculation by means of laser Doppler flowmetry (LDF). Allowing to assess the condition of tissue blood flow and to detect the features of the microcirculation under different types of higher nervous activity. The obtained results showed that at most of students high-amplitude LDF was registered. Determining the characteristics of students` blood microcirculation with different types of higher nervous activity among healthy students 17-22 years showed that the prevailing strong and active types of temperament (choleric and sanguine) students hiperemichnym type of temperament. Percentage strong, but few mobile (phlegmatic) students was minimal and there was a greater number of students with hiperemichnym type of microcirculation, and the percentage weak sedentary (melancholic) type had a mean and often observed in students from normoemichnym type of blood microcirculation.</p> <p><em>Keywords: the blood microcirculation, LDF-metry,</em><em> </em><em>the</em><em> higher nervous activity, temperament.</em></p>
2
Станішевська, Т. І., О. І. Горна та Д. Д. Горбань. "Особливості гемодинаміки у пубертатний та постпубертатний етапи онтогенезу людини". Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, № 1 (2 серпня 2021): 50–58. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню особливостей вікової динаміки індивіду- ально-типологічних показників мікроциркуляції крові на пубертатному і постпубертатному періодах розвитку організму людини. Дослідження проводилися на базі лабораторії фізіологічних досліджень. У дослідженні взяли участь 63 умовно здорові досліджувані за добровільною згодою віком 14–15 та 18–19 років. З метою вивчення функціонального стану мікроцир- куляції крові в організмі людини був використаний метод лазерної доппле- рівської флоуметрії. В осіб чоловічої та жіночої статей на вивченому етапі онтогенезу спостерігали збереження гетерохронності за величинами пара- метрів мікроциркуляції крові та середнього квадратичного відхилення тка- нинного кровотоку. Так, на одному віковому відрізку були вищими показ- ники у досліджуваних жіночої статі, а на іншому – в осіб чоловічої статі. Середні величини показників мікроциркуляції крові у хлопців та дівчат одного віку достовірно не відрізнялися. Комп’ютерна програма обробки дозволяла визначити такі характеристики мікроциркуляції, як: параметр мікроциркуляції, середнє квадратичне відхилення реєстрованих доппле- рівських сигналів та коефіцієнт варіації. В обстежених пубертатного та постпубертатного віку обох статей виявлено три типи мікроциркуляції. Аперіодична ЛДФ-грама відповідала нормоемічному типу мікроцирку- ляції крові, що характеризується збалансованістю механізмів вазомотор- ної, метаболічної та нейрогенної регуляції мікроциркуляції за частотою і амплітудою. Для синусоїдальної ЛДФ-грами, що відповідає гіпоемічному типу мікроциркуляції крові, характерний низький показник параметру мікроциркуляції, зумовлений зниженням вазомоторних механізмів у регу- ляції. Монотонна ЛДФ-грама гіперемічного типу характеризувалася висо- ким параметром мікроциркуляції, переважанням пасивних механізмів, дихальних і серцевих ритмів у регуляції мікроциркуляції. Частота спів- відношення різних мікроциркуляторних типів приблизно однакова у осіб жіночої та чоловічої статі і безпосередньо залежить від їхнього віку.
3
Stanishevska, Tetayna, Oksana Gorna, Julia Khrustaleva, Iana Sukova та Viktoriia Kardashevska. "Вікові особливості тканинного кровотоку в дітей у період пубертатного розвитку". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 13(362) (11 липня 2018): 131–35. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-362-13-131-135.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз стану тканинного кровотоку в дітей засвідчив, що показник мікроциркуляції крові підвищувався впродовж пубертатного віку від 12 до 16 років. Стан регуляторних механізмів, що забезпечують адекватний рівень мікроциркуляції, підвищується за рахунок внеску активних механізмів у модуляцію тканинного кровотоку.
4
Stanishevska, Tatiana, Oksana Gorna та Darya Horban. "Особливості резистентності капілярного кровотоку в студентів при оклюзійній пробі". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (30 січня 2019): 156–60. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-156-160.
Повний текст джерелаАнотація:
Експериментальне дослідження включало вивчення функціонального стану капілярного кровотоку за допомогою методу лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) у юнаків та дівчат. Аналіз стану кровотоку дав підставу виявити ознаки його зміни при оклюзійній пробі. Установлено, що рівень резистентності на оклюзійну пробу залежав від типу мікроциркуляції крові.
5
Домбровський, Д. Б., В. В. Савін та Ю. Р. Пшиборовська. "Клініко-функціональні аспекти трансплантації клітин кордової крові у хворих із дистальним ураженням артерій нижніх кінцівок". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 38–44. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.38-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В Україні хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок займають більше 20% серед всіх уражень серцево-судинної системи.
Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз клінічного стану пацієнтів із дистальним ураженням артеріального русла при використанні стандартної консервативної терапії із застосуванням трансплантації клітин кордової крові та без неї.
Матеріали та методи. Дослідну групу формували пацієнти з проявами хронічної ішемії нижніх кінцівок на тлі облітеруючого атеросклерозу, яким проводилася трансплантація клітин кордової крові в поєднанні з консервативною терапією. До групи контролю ввійшли пацієнти з облітеруючим атеросклерозом та дистальним ураження мсудин нижніх кінцівок, що отримували базовий курс консервативної терапії. Для визначення якості життя до та після трансплантації клітин кордової крові ми використали низку уніфікованих опитувальників, за допомогою яких визначали дистанцію переміжної кульгавості та проводили суб’єктивну оцінку рівня особистого благополуччя пацієнтів. Для аналізу стану мікроциркуляції в ішемізованій кінцівці ми використали метод лазерної доплерівської флоуметрії.
Результати досліджень та їх обговорення. Після трансплантації клітин кордової крові відзначається покращення загального стану хворих, зменшення ступеня ішемії за класифікацією Рутерфорда, збільшення дистанції та швидкості безбольової ходьби протягом перших 3 місяців на 5-10%, і у 1,3 разу через 12 місяців, порівняно з контрольною групою. Покращення мікроциркуляторних показників лазерної доплерівської флоуметрії відзначається починаючи з кінця першого і до 12 місяця після трансплантації, що свідчить про поліпшення стану мікрогемодинаміки.
Висновки. Використання трансплантації клітин кордової крові з метою стимуляції ангіогенезу дозволяє отримати тривалий позитивний клінічний ефект, який проявляється у вигляді збільшення дистанції та швидкості безбольової ходьби, покращення працездатності, поліпшення особистого благополуччя пацієнтів у фізичній, психологічній та соціально-економічній сфері, що корелює з даними лазерної доплерівської флоуметрії та розширює можливості успішного лікування хворих з хронічною ішемією нижніх кінцівок на тлі облітеруючого атеросклерозу.
Ключові слова: облітеруючий атеросклероз, хронічна ішемія нижніх кінцівок, трансплантація, кордова кров.
6
Kizilova, N., and A. Korobov. "Modeling of blood microcirculation, heat and mass transfer in human tissues." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Physics and Mathematics, no. 4 (2018): 58–61. http://dx.doi.org/10.17721/1812-5409.2018/4.8.
Повний текст джерелаАнотація:
A mathematical model of the structure of the blood vessels system which provides blood microcirculation in the superficial tissues of human, namely the skin, to provide blood supply as a fluid, which heats / cools, and determines thermoregulation in changes of ambient temperature and overheating / supercooling is proposed. The model is based on data from current studies of the structure of microcirculatory beds based on microCT technologies. The microvascular system is modeled as a fractal binary tree optimized for uniform supply of a nutrient fluid (blood for biological tissues) due to the homogeneous distribution of capillaries, optimal values for diameters, lengths and branching angles in bifurcations of tubes that provide flow distribution with minimal energy costs. The model has been developed to use in computer-based monitoring systems for the planning of physiotherapy procedures for different diseases.
7
Kurapov, Ye P., O. G. Kalinkin, Ye I. Gridasova та V. A. Gridasov. "Інфузійно-трансфузійна терапія у хворих із синдромом посттравматичної жирової емболії". TRAUMA 15, № 5 (1 вересня 2014): 75–78. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.5.15.2014.81775.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі визначені основні пункти інфузійно-трансфузійної терапії (ІТТ) у хворих із синдромом посттравматичної жирової емболії (СЖЕ), направлені на корекцію ряду патогенетичних ланцюгів його формування.Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження (3-тя — 7-ма доба) 48 хворих із травмою нижніх кінцівок і таза, ускладненою підгострою формою СЖЕ. Проведені дослідження та аналіз літературних джерел дозволили визначити основні патогенетичні ланки СЖЕ. В сукупності з характером і тяжкістю травматичних пошкоджень ці моменти регламентували склад, об’єм та темп інфузійно-трансфузійної терапії у хворих із СЖЕ. Задачі, які вирішувались за допомогою ІТТ — це підтримка водно-електролітного балансу, усунення порушень метаболізму, корекція анемії, поліпшення мікроциркуляції крові, забезпечення ефективноrо транспорту кисню та метаболітів, дезінтоксикація, корекція гіповолемії, гіпоксії та синдрому системної запальної відповіді, які лежать в основі формування поліорганної недостатності у цієї категорії хворих. До складу ІТТ включали розчини електролітів, крохмалів, амінокислот, альбуміну, реамберину, тівортіну та багатоатомних спиртів. Обмежували інфузії розчинів глюкози, трансфузії компонентів крові та плазми. Вилучали із складу ІТТ жирові емульсії.Наведена програма ІТТ використовувалась у всіх хворих із СЖЕ, що сприяло зниженню летальності у цієї категорії хворих (з 27,8 % у 2001–2004 рр. до 7,7 % у 2005–2011 рр.).
8
Stanishevska, T. I., O. I. Gorna, and T. V. Kopylova. "Reactivity of the Blood Microcirculation System in Primary School Children to the Temperature Factor." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 6 (December 25, 2021): 282–88. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.06.282.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the study was to investigate the adaptive capacity of the blood microcirculation system in children of primary school age for a functional test with heating. The article deals with the study of the blood microcirculation system in primary school children by laser Doppler flowmetry and the study of the reserve capacity of tissue blood flow in children on a test with increasing temperature factor. Materials and methods. The research was conducted on the basis of the laboratory of physiological research of the Department of Anatomy and Physiology of People and Animals of Bohdan Khmelnytsky Melitopol State Pedagogical University. The surveyed contingent consisted of 80 practically healthy children aged 6 to 9 years old, secondary school students in Melitopol. Based on a comprehensive morphofunctional study, we obtained data on individual-typological features of blood microcirculation in primary school children and the reserve capacity of tissue blood flow using functional tests. It is established that the adaptive features of the blood microcirculation system in boys and girls of early school age are due to different levels of local and central mechanisms of microvessel regulation. Results and discussion. The results obtained during the thermal test indicate different levels of reactivity of the body to increasing the temperature factor and the neurogenic vasoconstrictor effects of the sympathetic nervous system on the vessels of the arteriolar part of the microcirculatory tract. The reaction to the thermal test directly depends on the individual-typological features of blood microcirculation. Conclusion. At a ratio of reaction to thermal influence in children with various types of microcirculation, the maximum increase in tissue perfusion was observed in children with type III of laser Doppler flowgram. This level of microvascular reactivity, as well as the relatively rapid recovery of blood flow after thermal hyperemia is explained by the fact that children with hyperemic type of microcirculation have increased microvascular tone due to neurogenic effects of the sympathetic chain of tissue blood flow regulation. Children with the hypoemic type of microcirculation, on the other hand, have a somewhat reduced sympathetic tone relative to the normoemic type, as a result of which the reserve of capillary blood flow is reduced and the time of blood flow recovery after thermal exposure is prolonged
9
Abramovich, N. D., S. K. Dick, L. O. Vasilevska, I. I. Khludeiev, V. G. Petruk, and S. M. Kvaterniuk. "Assessment of the Functional State of Microcirculation of the Blood in Human Tissues by Methods of Specklemetry and Doppler Flowmetry." Visnyk of Vinnytsia Politechnical Institute 141, no. 6 (2018): 7–17. http://dx.doi.org/10.31649/1997-9266-2018-141-6-7-17.
Повний текст джерела
10
Dubova, O. A., та A. A. Duboviy. "Гепатопатія та нефропатія за бабезіозу собак: псевдогепаторенальний синдром". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (27 лютого 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8320.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати досліджень симптомокомплексу гепатопатії та нефропатії за спонтанного бабезіозу собак. Паразитування збудників приводить до ураження багатьох життєво важливих органів завдяки втягуванню у патологічний процес ускладнень у вигляді шоку. Самі ускладнення індукуються діяльністю паразитів, в тому числі й руйнуванням еритроцитів. Потужні порушення виникають у полі мікроциркуляції. Нами було помічено, що останнім часом збільшилася кількість випадків гострої ниркової недостатності на фоні гострої печінкової недостатності у хворих на бабезіоз собак. За мету було поставлено вивчення особливостей перебігу гепатопатії та нефропатії, клінічної і лабораторної діагностики синдромів, встановлення їхнього зв’язку з загальною патогенетичною віссю захворювання. Наростання чисельності випадків симптомокомплексу гепатопатії з нефропатією було суттєвим впродовж останніх років. Синдроми супроводжуються характерними клінічними ознаками та зрушеннями у лабораторних показниках: анорексією, блювотою жовчю, жовтяницею, олігурією з подальшою анурією, гемоглобінурією з гематурією, протеїнурією, а також гіпербілірубінемією, наростанням активності трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, уремією, креатинінемією. Загальні гематологічні дослідження свідчать, що в організмі хворих тварин відбувається потужний генералізований запальний процес, що підтверджується гіперлейкоцитозом та достовірним прискоренням швидкості осідання еритроцитів майже у 8 разів. Наявність синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) підтверджується достовірним зростанням у плазмі рівня продуктів деградації фібриногена/фібрина та розчинних фібрин-мономерних комплексів, достовірною тромбоцитопенією. Циркуляторні розлади засвідчені зниженням гематокритної величини, що вказує на зниження об’єму ефективно циркулюючої крові. Синдром ДВЗ і циркуляторні розлади визначають шоковий стан. Таким чином, симптомокомплекс гепатопатії та нефропатії за бабезіозу собак є елементом шоку як загальнопатогенетичної осі ускладнень і, в силу вищевикладеного, може бути визначений як псевдогепаторенальний синдром. Такий стан вимагає негайного застосування засобів невідкладної терапії.
11
Нечипорук, В. М., та М. М. Корда. "СУБМІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ НИРКИ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА ФОНІ ГІПЕР- ТА ГІПОТИРЕОЗУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 128–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12811.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Дисфункція щитоподібної залози може спричинити значні зміни у функції нирок та серцево-судинної системи. Встановлено, що гіпотиреоз пов’язаний зі зниженням ниркового плазмотоку та низькою швидкістю клубочкової фільтрації. Показано, що при хронічній хворобі нирок зростає рівень гомоцистеїну (ГЦ) в плазмі крові, а проблема гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) залишається предметом постійної уваги нефрологів. ГГЦ є незалежним фактором ризику серцево-судинних ускладнень, особливо серед хворих з порушеною функцією нирок та пацієнтів з гіпотиреозом.
Метою роботи було встановлення реорганізації субмікроскопічних структурних компонентів нирок за умов змодельованої ГГЦ на тлі гіпер- та гіпортиреозу. ГГЦ моделювали введенням тваринам тіолактону в дозі 100 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 28 діб. Гіпертиреоз моделювали шляхом щоденного введення L-тироксину в дозі 200 мкг/кг протягом 21-го дня, гіпотиреоз - щоденного введення мерказолілу в дозі 10 мг/кг протягом 21-го дня. Окремим групам тварин вводили L-тироксин або мерказоліл паралельно з ГЦ.
Встановлено, що за умов поєднання ГГЦ та гіпотиреозу в нирках спостерігалися найбільш виражені деструктивно-дегенеративні зміни усіх складових компонентів нефронів та гемомікроциркуляторного русла. Гемокапіляри мали розширені просвіти з деструктивно зміненими форменими елементами крові (затромбовані та колабовані гемокапіляри), органели були деструктивно змінені і пошкоджені, спостерігалося руйнування зовнішньої мембрани мітохондрій. Також виявлені клітини з проявами апоптозу.
Висновок. Як ГГЦ, так і гіпер- чи гіпотиреоз викликають розлади мікроциркуляції, відбувається порушення транскапілярного обміну і ультрастуктурної реорганізації ядер і цитоплазми епітеліоцитів ниркових тілець і канальців нефронів, ендотеліоцитів гемокапілярів. Деструктивно-дегенеративні зміни компонентів нефронів, альтерація та ультраструктурне ремоделювання компонентів нирки були особливо виражені при поєднаному впливі ГГЦ та гіпотиреозу.
12
Нечипорук, В. М., З. М. Небесна, О. В. Ковальчук, Л. О. Пентюк та М. М. Корда. "УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА ТЛІ ГІПО- ТА ГІПЕРТИРЕОЗУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 51–60. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12339.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Гормони щитоподібної залози відіграють вирішальну роль у підтриманні метаболічного гомеостазу протягом усього життя. Загальновідомо, що печінка та щитоподібна залоза тісно пов’язані між собою, при цьому тиреоїдні гормони відіграють важливу роль у ліпогенезі de novo, бета-окисненні жирних кислот, обміні холестеролу та вуглеводному обміні. Високий рівень циркулюючого гомоцистеїну (ГЦ) (гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ)) є незалежним фактором розвитку атеросклерозу, індукує завершення клітинного циклу, пришвидшує процеси старіння, викликає апоптоз в ендотеліальних клітинах та нейронах.
Мета дослідження – встановити реорганізацію структурних компонентів печінки за умов змодельованої гіпергомоцистеїнемії, гіпер- та гіпотиреозу та при їх поєднаному впливові.
Матеріали і методи. Тіолактонову ГГЦ моделювали введенням тваринам екзогенного ГЦ у вигляді тіолактону в дозі 100 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 28 діб. Гіпертиреоз моделювали шляхом щоденного введення L-тироксину в дозі 200 мкг/кг протягом 21-ї доби, гіпотиреоз – шляхом щоденного введення мерказолілу в дозі 10 мг/кг упродовж 21-ї доби. Окремій групі тварин вводили L-тироксин і мерказоліл паралельно з ГЦ.
Результати. Встановлено, що за умов змодельованої ГГЦ, гіпо- та гіпертиреозу в печінці дослідних тварин спостерігаються розлади мікроциркуляції, що на субмікроскопічному рівні проявляється сладжами та стазами формених ементів крові у розширених просвітах синусоїдів, ушкодження ультраструктури ендотеліальних клітин, розширені окремі канальці ендоплазматичної сітки, вакуолі й канальці комплексу Гольджі, поодинокі мітохондрії із гомогенним, світлим матриксом і лізованими кристами, розширені простори Діссе, в яких наявні клітини Купфера, просвітлена, набрякла та деструктивно змінена цитоплазма ендотеліоцитів синусоїдів, в просвітах яких наявні формені елементи крові, вакуолеподібні структури.
Висновки. Результати дослідження показали, що і ГГЦ, і гіпо- чи гіпертиреоз окремо та особливо їх поєднання зумовлюють розвиток деструктивних та некротичних змін у печінці. Розвиваються незворотні ушкодження компонентів ядер та органел гепатоцитів, що призводить до порушення синтетичних, енергетичних та детоксикаційних процесів у печінці.
13
Maly, V. P., I. M. Asoyan, I. V. Sai та I. V. Andrusovych. "ПАТОГЕНЕЗ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ COVID-19". Інфекційні хвороби, № 3 (4 грудня 2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11555.
Повний текст джерелаАнотація:
Коронавірус SARS-CoV-2 проникає через слизові оболонки дихальних шляхів (ДШ) і ентероцити тонкої кишки за допомогою рецепторів ангіотензин перетворюючого фактора 2 (АПФ2). У найбільшій кількості АПФ2 експресується на поверхні клітин дихального тракту, особливо на альвеолоцитах І і ІІ типу, що пояснює ураження легень у інфікованих. Порушення процесу газообміну, пов’язане з ураженням альвеол і капілярів, призводить до гіпоксемії і вторинних (опосередкованих) уражень внутрішніх органів і систем. Збуднику SARS-CoV-2 сприяють протеази, які знаходяться всередині цих клітин. Активність АПФ2 обумовлена інтерфероном (ІФН), роль і дольова участь яких в інфекційному процесі вивчається. Розвиток системного васкуліту у зв’язку з тропністю глікопротеїну коронавірусів (КВ) до ендотеліоцитів, які мають рецептор АПФ2, також опосередковано призводить до патологічних змін у легенях, серці, мозку, нирках, травному каналі (ТК). У результаті ендотеліальної дисфункції та запрограмованої некротичної загибелі клітин (апоптоз і піроптоз) при COVID-19 виникає системне порушення мікроциркуляції в судинному руслі різних органів і систем, що характеризує клінічні прояви та наслідки в інфікованих. Не виключається і автоімунний механізм ураження внутрішніх органів. Зв’язування SARS-CoV-2 з рецепторами на поверхні клітин призводить до запального процесу з продукцією прозапальних цитокінів, концентрація яких може бути надзвичайно високою у вигляді так званого «цитокінового шторму», який лежить в основі гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) і сндрому поліорганної недостатності (СПОН). Ризик летального висліду асоційований безпосередньо з високим рівнем інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у сироватці крові.
Через 5-7 діб від початку хвороби виникає інтерстиційна пневмонія, спочатку вогнищева, яка швидко перетворюється на зливну. Уражається система мононуклеарних фагоцитів; розвивається лімфопенія, пригнічується синтез ІФН. КВ пневмонія може ускладнитися приєднанням бактерійної флори, про що свідчить підвищення рівня прокальцитоніну в сироватці крові. Також це відбувається і при погіршенні стану хворого. Крім того, на тяжкість хвороби вказує високий рівень С-реактивного білка (СРБ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), D-димеру, феритину тощо. Паралельно відбуваються зміни і в системі згортання крові. Знижується рівень гемоглобіну, що обтяжує гіпоксичний синдром.
Патоморфологічні зміни ГРДС включають гостру ексудативну та продуктивну фази. У першій фазі переважають ознаки дифузного альвеолярного пошкодження, гострого бронхіоліту, набряку і геморагій інтерстиційної тканини. Для продуктивної фази властиві розвиток фіброзуючого альвеоліту з організацією ексудату в просвіті альвеол і бронхіол. Також КВ інфекція може спричиняти серйозні ураження в інших внутрішніх органах і системах.
Таким чином, патоморфологічні зміни в інфікованих SARS-CoV-2 обумовлені безпосередньою дією nCoV, гіперактивністю імунної системи, високим рівнем цитотоксичності СD8+ Т-клітин, автоімунними процесами тощо.
14
Венгер, І. К., Т. О. Добрянський та М. І. Швед. "Клінічна ефективність корекції ендотеліальної дисфункції судин у пери- та післяопераційний періоди в пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (30 квітня 2021): 10–17. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.1.12016.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: вивчити ефективність інтервенційного та медикаментозного лікування хворих на гострий коронарний синдром без підйому сегмента SТ у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом магістральних судин на стадії критичної ішемії нижніх кінцівок та високим ризиком розвитку кардіальних ускладнень на стаціонарному етапі лікування.
Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 54 хворих на гострий коронарний синдром без підйому ST в поєднанні з облітеруючим атеросклерозом з ІІІ–ІV стадіями хронічної ішемії за класифікацією Б. В. Покровського або Fontaine, що відповідає критичній ішемії 4, 5 і 6 категорій (grade II–III) за Rutherford (ESC, 2017), яких залежно від вибраної тактики лікування розподілили в 2 групи: основна дослідна група – 34 хворі, які, окрім стандартного лікування ГКС, додатково внутрішньовенно отримали 4,2 г L-аргініну та 2,0 г L-карнітину у формі розчину для інфузій по 100 мл один раз на добу курсом 7 днів. Одне вливання препарату проводили перед інтервенційним втручанням. Контрольна група – 20 пацієнтів, яким також проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфаркт-залежної коронарної артерії, але хворі цієї групи отримували лише стандартне протокольне лікування.
Окрім загальноклінічних, інструментальних та лабораторних методів (загальний аналіз крові, МВ фракції креатинфосфокінази (КФК-МВ), тропоніну Т, насичення артеріальної крові киснем (SpO2 ), ЕКГ у 12 стандартних відведеннях тощо), проводили визначення функціонального стану судинного ендотелію за концентрацією ендотеліну-1(ЕТ-1) в плазмі крові (за допомогою імуноферментного набору фірми “Amersham Pharmacia Biotech”) та вмістом стабільних метаболітів NO, які визначали за реакцією з реактивом Гріса.
Результати досліджень та їх обговорення. У вихідному стані у хворих на ГКСбпST в поєднанні з ОАНК встановлено виражені порушення мікроциркуляції та ендотеліальної функції та їх додаткове погіршення в пери- і післяопераційному періодах після перкутанного коронарного втручання, що супроводжується розвитком реперфузійного синдрому з різною тривалістю та виразністю лівошлуночкової недостатності та порушень ритму і провідності. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у хворих контрольної групи встановлено наявність резистентних до лікування суправентрикулярних та шлуночкових екстрасистол. Водночас у хворих на ГКСбпST у поєднанні з ОАНК дослідної групи під впливом комплексного медикаментозного лікування з включенням L-аргініну та L-карнітину вже на другу добу спостереження встановлено суттєве зменшення частоти порушень ритму і провідності, а після курсу лікування в коморбідних хворих дослідної групи частота порушень ритму і провідності знизилась на 53,1 % і проявів гострої серцевої недостатності на 44,2 %.
Отриманий результат обґрунтовує доцільність впровадження запропонованої цитопротекторної антиоксидантної терапії в передопераційному періоді для запобігання проявам реперфузійного синдрому та її продовження в післяопераційному періоді для стабілізації клінічного стану пацієнтів та вторинної профілактики ускладнень.
15
Rozova, E. V., E. P. Timoshenko, V. P. Vyunitsky, M. V. Belikova, and N. G. Sidoryak. "FEATURES OF STRUCTURAL CHANGES IN THE GASTROCNEMIUS MUSCLE TISSUE AND MYOCARDIUM AND BLOOD MICROCIRCULATION CHARACTERISTICS UNDER DOSED PHYSICAL TRAINING IN ANIMALS WITH DIFFERENT DEGREE OF TRAINING." Fiziolohichnyĭ zhurnal 65, no. 4 (July 30, 2019): 20–30. http://dx.doi.org/10.15407/fz65.04.020.
Повний текст джерела
16
Опарін, А. А., Т. Н. Опаріна та В. В. Буткевич. "ЗАСТОСУВАННЯ МАСАЖНОЇ КРІОПРОЦЕДУРИ ПРИ БОЛЬОВОМУ СИНДРОМІ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (8 грудня 2021): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12573.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті представлено проблематику поширення больового синдрому серед населення та подолання болю медикаментами; подано коротку історичну довідку та проаналізовано наукові публікації щодо застосування кріопроцедур при лікуванні різних захворювань, у тому числі больового синдрому опорно-рухового апарату. Проведено огляд видів больового синдрому, розглянуто механізм фізіологічного впливу локальної кріотерапії на біль у м’язах, фасціях та суглобах. Обґрунтовано доведено позитивну дію кріотерапії при хронічному болю, що супроводжуються застійними явищами у тканинах, порушенням мікроциркуляції крові й лімфи та запальним процесом.
Мета дослідження – обґрунтувати ефективність дії кріомасажу на пацієнтів із больовим синдромом опорно-рухового апарату.
Матеріали і методи. Описано різноманітні сучасні методи кріовпливу, а також особливості методу кріомасажу льодом, перелік застережень щодо його застосування. Вважають, що альтернативним методом подолання больового синдрому є кріомасаж, який не має побічних негативних наслідків та не потребує особливих зусиль.
Результати. З’ясовано, що холод надає потужний подразнювальний ефект на центральну нервову систему, пригнічує біль та пришвидшує кровотік. Виявлено, що під час кріомасажу відбувається швидке відновлення тканин та їх функціональності, дана техніка є простою у виконанні, не потребує особливих витрат, може проводитися у домашніх умовах та в якості звичайного масажу. Автори статті зазначили, що протипоказання до кріомасажу носять загальний характер та не відрізняються від тих, що зазначені для класичного. Важливим фактором є те, що потенціал кріопроцедур обмежений адаптивними можливостями людини, тому реакції можуть бути різними. Незважаючи на деякі недоліки, застосування кріомасажу є надзвичайно ефективним та у більшості випадках дає хороший результат. У процесі дослідження було виявлено, що ключовою перевагою кріомасажу є відсутність побічних ефектів та звикання, що спостерігається при лікуванні медикаментами.
Висновки. Одним з альтернативних методів подолання больового синдрому та його причин є кріомасаж. На відміну від медикаментів кріопроцедури не мають побічних негативних наслідків. Холод здійснює багатосторонній потужний подразнювальний вплив на центральну нервову систему, який викликає низку позитивних зрушень в ендокринній, імунній, кровоносній, лімфатичній та інших системах організму, знеболює, призупиняє запальний процес.
17
Serdulets, J. I. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ПЕРОКИДАЦІЇ ЛІПІДІВ, ГЛУТАТІОНОВОЇ ЛАНКИ ПРОТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ, ІЛ-18, ІЛ-10 ТА МАТРИЛІНУ 3 У ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ, ПОЄДНАНИЙ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ, ОЖИРІННЯМ, АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (2 жовтня 2018): 125–31. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9222.
Повний текст джерелаАнотація:
Низка досліджень вказує, що оксидативний стрес (ОС) впливає на патогенез та прогресування остеоартрозу (ОА). Відомо, що ОС є порушенням рівноваги між прооксидантними й антиоксидантними системами в клітинах і тканинах. Інтенсифікація пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) призводить до вивільнення прозапальних цитокінів, порушення мікроциркуляції, структури колагену і сприяє прогресуванню дегенеративного процесу в суглобових тканинах.
Мета дослідження – визначити зміни показників пероксидації ліпідів та глутатіонової ланки протиоксидантного захисту, ІЛ-18, ІЛ-10 та матриліну 3 у хворих на остеоартроз, поєднаний з цукровим діабетом 2 типу, ожирінням, артеріальною гіпертензією.
Матеріал і методи. Обстежено 116 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, ожирінням та артеріальною гіпертензією, віком від 16 до 65 років (середній вік склав 40,5 років). При розподілі хворих на групи за віком були прийняті якісні вікові періоди, рекомендовані комітетом експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) [37]: молодий вік (16–29 років) – 0,79 %, зрілий вік (30–44 роки) – 10,24 %, середній вік (45–59 років) – 53,54 %, похилий вік (60–65 років) – 35,43 %. Основна частина хворих була середнього працездатного віку. Було виділено 4 клінічні групи динамічного спостереження (хворі з ізольованим остеоартрозом та із супутніми захворюваннями).
Пероксидацію ліпідів вивчали за методикою Владимирова Ю. А (1999), стан показників глутатіонової ланки протиоксидантного захисту – титраційним методом за О. В. Травіною в модифікації І. Ф. Мещишена, І. В. Петрової (1983). Доcлiдження цитокінів у cироватцi кровi: інтерлейкінів 10 та 18 – виконано з викориcтанням вiдповiдних наборiв фiрми Bender MedSystems GmbH (Авcтрiя) твердофазовим iмуноферментним методом Platinum ELISA, згiдно з iнcтрукцiєю виробника.
Результати. У всіх групах хворих показники малонового альдегіду підвищувалися, але більшою мірою у пацієнтів, у яких остеоартроз перебігав із цукровим діабетом типу 2, ожирінням та артеріальною гіпертензією. Зниження антиоксидантного захисту за даними глутатіону відновленого найвираженішим було також у хворих цієї групи. Показники ІЛ-18 були найвищими при остеоартрозі з ожирінням та артеріальною гіпертензією, а ІЛ-10 – за наявності цукрового діабету. Показники матриліну 3 змінювалися неоднозначно.
Висновки. У хворих на остеоартроз із цукровим діабетом 2 типу, ожирінням та артеріальною гіпертензією значно порушується рівновага між процесами пероксидації ліпідів та глутатіоновою ланкою протиоксидантного захисту, що асоціюється з активацією ІЛ-18 і суттєвою недостатністю ІЛ-10. Показники матриліну 3 знижуються при ізольованому остеоартрозі та за його поєднання з артеріальною гіпертензією, підвищуючись у ІІІ та ІV групах порівняно з ПЗО.
18
Chornomydz, I. B., T. M. Kosovska та V. O. Kosovska. "ЗНАЧЕННЯ ЕНДОТЕЛІНУ У ПЕРЕБІГУ ПОЗАЛІКАРНЯНОЇ ПНЕВМОНІЇ У ДІТЕЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (2 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8925.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки все більше уваги приділяють ролі порушень мікроциркуляції та ендотеліальній дисфункції у патогенезі багатьох захворювань, зокрема і пневмонії. Не вивченою на сьогодні є роль ендотеліну, як маркера ушкодження ендотелію судин, у розвитку пневмонії у дітей.Мета дослідження – вивчити роль ендотеліну-1 у перебігу позалікарняної пневмонії у дітей та встановити зв'язок рівня цього медіатора у крові з тяжкістю перебігу пневмонії та розвитком ускладнень.Матеріал і методи. Обстежено 96 дітей віком від 6 до 14 років, хворих на гостру позалікарняну пневмонію різної тяжкості. Рівень ендотеліну-1 у крові визначали імуноферментним методом з використанням набору реактивів «R&D», США. Дослідження проводили до та після проведеного лікування.Результати. Встановлено достовірне зростання вмісту ендотеліну-1 у крові дітей, хворих на позалікарняну пневмонію середньої тяжкості, та при тяжкому перебігу захворювання. Рівень цього показника збільшується при зростанні тяжкості патологічного процесу, при цьому рівень ендотеліну перед лікуванням перевищує показники здорових осіб приблизно в 4 рази при пневмонії середньої тяжкості та у 6 разів – при тяжкій. Після лікування у крові утримуються високі показники рівня ендотеліну, що може призвести до порушень мікроциркуляції, гіпоксії та збільшує ризик хронізації патологічного процесу. Встановлено, що високі показники ендотеліну-1 у крові можуть призвести до збільшення ризику розвитку тяжких гнійних ускладнень позалікарняної пневмонії.Висновки. У дітей, хворих на позалікарняну пневмонію, встановлено зростання у крові рівня ендотеліну-1. При зростанні тяжкості перебігу захворювання пропорційно зростає і рівень ендотеліну у крові. Підвищення рівня ендотеліну-1 у крові може свідчити про ймовірний розвиток тяжких гнійних ускладнень позалікарняної пневмонії. Після лікування позалікарняної пневмонії у дітей залишається підвищений вміст ендотеліну у крові, що може стати причиною хронізації патологічного процесу в легенях.
19
Дейкало, І. М., В. В. Буката та А. В. Чорномидз. "ЗМІНИ АМПЛІТУДНО-ЧАСТОТНОГО СПЕКТРУ КОЛИВАНЬ КРОВОТОКУ ПІД ЧАС ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ З ПРИВОДУ СПАЙКОВОЇ КИШКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ". Art of Medicine, 5 січня 2020, 65–72. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.65.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Мета роботи: дослідити зміни амплітудно-частотного спектру коливань кровотоку протягом інтраопераційного періоду у пацієнтів із спайковою кишковою непрохідністю.
Матеріали та методи дослідження. Нами обстежено 57 хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. Серед них 31 хворий прооперований відкритим способом та 26 хворих, яким проведено малоінвазивні втручання. Усім хворим проведено лазерну допплерівську флоуметрію. Обстеження проводили у безперервному режимі протягом усього оперативного втручання. Аналіз амплітудно-частотного спектру коливань кровотоку проводили за допомогою вейвлет-аналізу.
Результати дослідження. Встановлено, що протягом оперативного втручання стан мікроциркуляції зазнає змін залежно від періоду оперативного втручання. В усіх хворих на початку операції відмічається зростання усіх амплітуд коливань кровотоку. В подальшому при лапаротомних оперативних втручаннях виявлені зміни, що вказують на зниження кровопостачання тканин, підвищення резистентності артеріол та порушення відтоку крові з капілярного русла. При лапароскопічних втручаннях виявлено ознаки зниження функціональної активності ендотелію, зростання тиску у капілярах, виникнення застою в капілярному руслі.
Висновки. В обстежених хворих інтраопераційно виявлено значні зміни на рівні системи мікроциркуляції, що можуть призвести до гіпоксії органів та систем, розвитку дисфункції паренхіматозних органів, зростання ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень та ін. Отже, як відкриті, так і лапароскопічні оперативні втручання мають, відносно досліджуваних показників, свої переваги та недоліки, на які необхідно звертати увагу під час хірургічного лікування спайкової кишкової непрохідності.