Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мікроорганізми патогенні.
Статті в журналах з теми "Мікроорганізми патогенні"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Мікроорганізми патогенні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Chobotar, A. P. "АКАНТАМЕБИ ЯК РЕЗЕРВУАР ПАТОГЕННИХ БАКТЕРІЙ ТА ВІРУСІВ (огляд літератури)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 серпня 2019): 12–21. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10364.
Повний текст джерелаАнотація:
Вільноживучі найпростіші роду Acanthamoeba є представниками багатьох об’єктів зовнішнього середовища та постійно взаємодіють з іншими мікроорганізмами (вірусами і бактеріями), що населяють ці екологічні ніші. Особливості цих взаємовідносин вивчають дослідники з усього світу вже понад 20 років. Досліджено низку патогенних та умовно патогенних бактерій, які здатні співіснувати з акантамебами. Описано симбіотичну взаємодію амеб з ентеробактеріями, мікобактеріями, легіонелами, псевдомонадами, стафілококами, стрептококами та рядом інших прокаріот. Встановлено, що при співкультивуванні найпростіших з бактеріями збільшується термін виживання останніх та підвищується їх резистентність до впливу шкідливих факторів навколишнього середовища. Ряд наукових робіт присвячено також вивченню взаємодії Acanthamoeba sp. з представниками царства Vira, а саме родів Adenovirus, Norovirus, Rotavirus та Enterovirus. Характер взаємодії бактерій та вірусів із представниками вільноживучих найпростіших на клітинному рівні досліджується найчастіше з використанням мікроскопічних та сучасних молекулярно-генетичних методів.
Мета – аналіз здатності вільноживучих амеб взаємодіяти з бактеріями та вірусами, а також виконувати роль резервуара для патогенних мікроорганізмів.
Висновок. Детальний аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок, що вільноживучі амеби здатні активно поглинати патогенні мікроорганізми. Доведено також, що вільноіснуючі найпростіші можуть виконувати роль резервуара для патогенних мікроорганізмів та слугувати вектором передачі збудників інфекційних захворювань. Таким чином, амеби виконують роль «троянського коня» мікробного світу.
2
Шкромада, О. І., та Ю. А. Дудченко. "ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИМІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ ПРОБІОТИЧНИХ ШТАМІВ BACILLUS". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (55) (10 травня 2022): 38–43. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.4.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Невиправдане та неконтрольоване використання протимікробних препаратів у тваринництві може призвести до збільшення антибіотикорезистентності та вплинути на здоров’я тварин та людей. Дослідження проводились у господарстві з вирощування великої рогатої породи голштин худоби України ТОВ агрофірма «Лан» у період березень-квітень 2021 року. Проводили моніторинг мікроорганізмів у господарстві, визначали їх кількість і видову належність. В якості елективного середовища для Escherichia використовували агар Ендо; визначення Staphуlococcus aureus проводили на агарі Чистовича, визначення грибів та дріжджів – на агарі Сабуро. Застосовували полімеразну ланцюгову реакцію для визначення Mycoplasma spp.. Також визначали антагоністичні властивості пробіотичних штамів Bacillus методом дифузії в агарові лунки. Визначали розмір зони затримки росту у мм навколо різних штамів: Bacillus amyloliquefaciense NR 59, Bacillus mucilaginosus ACH 82, Bacillus coagulans ALM86, Bacillus megaterium NCH 55, Bacillus pumilus LA 56 в розведенні 1×109, КУО/г. В якості контролю використовували диски з антибіотиком цефалексином. В кожну лунку з м'ясо-пептонним агаром з відповідним ізолятом вливали відповідний штам пробіотичного мікроорганізму. Далі проводили інкубацію протягом 24 годин за температури 37 ºС та визначали демаркаційну зону навколо кожної лунки. Визначені основні збудники захворювань молочних телят на фермі: S. agalactiae (23 %), S. aureus (11 %), S. epidermidis (18 %), E. fecalis (10 %), E. coli (12 %), Mycoplasma spp. (7 %), гриби Candida (9 %) та асоційована мікрофлора (10 %). Визначено три пробіотичних штамів мікроорганізмів, до яких проявили найбільшу чутливість мікроорганізми ізольовані у приміщенні телятника. Встановлено, що Bacillus coagulans ALM 86 проявляв антагоністичні властивості більше порівняно з антибіотиком стосовно S. agalactiae – на 18,93 %; Candida – на 29,16 %; S. aureus – на 15,56 %. Штам Bacillus pumilus LA 56 пригонічував більше ніж цефалексин ріст колоній S. epidermidis на 20,49 %; E. coli 28,78 %; Candida – на 7,33 %. B. Megaterium NCH 55 проявляв протимікробні властивості до S. aureus та E. fecalis однакову з антибіотиком цефалексином. В результаті проведених досліджень визначені пробіотики, які можуть стати альтернативою для заміни антибіотиків. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямку є визначення механізму дію пробіотиків Bacillus megaterium NCH 55, Bacillus coagulans ALM 86 та Bacillus pumilus LA 56 на патогенні мікроорганізми та визначення терапевтичного ефекту на тварин.
3
Ткаченко, А. С., та Л. М. Губа. "БІОДЕГРАДАБЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПАКУВАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ОРГАНІЧНИХ КЕКСІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics. Technical sciences, № 23 (4 травня 2020): 221–27. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2020-23-31.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі наведено результати досліджень змін органолептичних та мікробоілогічних показників, а також пероксидного числа розроблених органічних кексів «Гречаник» та «Житниця» протягом 7 днів зберігання. Зразки були упаковані у біорозкладну упаковку для харчових продуктів (паперовий пакет для борошняних виробів з віконцем) Shantou Weiyi Packaging Co., Ltd та індивідуальну біоразкладну РЕТ упаковку для харчових продуктів Stand Up Pouch. Кекси зберігали за температури (18±2) °С і відносної вологості повітря 75%. Для дослідження використані стандартні методи і методики. Органолептичну експертизу зразків здійснювали методами сенсорного аналізу на основі дегустаційної оцінки. Пероксидне число у ліпідній фракції кексів було досліджено йодометричним методом. Мезофільні аеробні та факультативно-анаеробні мікроорганізми визначали за допомогою обчислення колоній, які зростають на твердому живильному середовищі після інкубації за температури 30 °С. Бактерії групи кишкових паличок визначали методом, який базується на здатності розщеплювати глюкозу та лактозу. Патогенні мікроорганізми, в т.ч. бактерії роду Сальмонела визначали методом, який базується на виявленні характерного росту колоній на агаризованих диференційно-діагностичних середовищах. Встановлено, що після 7 діб зберігання кексів органолептичні показники погіршилися не суттєво. Проте кращі оцінки мали зразки, упаковані в індивідуальному біорозкладному РЕТ пакованні. Зростання пероксидного числа під час зберігання найбільш суттєвим було у виробах, які зберігалися у паперовому пакеті. Пероксидне число ліпідної основи кексу «Гречаник» збільшилося у 4 рази, а ліпідної основи кексу «Житниця» – у 3 рази. У зразках, що зберігалися у РЕТ-пакованні пероксидне число ліпідів кексу «Гречаник» збільшилося у 3,5 раза, а кексу «Житниця» – у 2,7 раза. Після 7 діб зберігання у жодному зразку не було перевищено значення вмісту МАФАМ, проте найменший вміст МАФАМ було зафіксовано у обох зразках, які зберігалися в індивідуальному РЕТ пакованні. Бактерій групи кишкової палички та патогенних мікроорганізмів, у тому числі бактерій групи Salmonella у зразках не виявлено. В цілому вміст мікробіологічних показник не перевищував допустимих меж у обох зразках, не залежно від типу паковання. Подальші дослідження планується присвятити дослідженню збереженості показників якості та безпечності кексів у інших пакувальних матеріалах.
4
Khomko, O. Y., R. I. Sydorchuk, P. M. Volyanyuk, O. A. Karliychuk, B. V. Petryuk, I. I. Bilyk та R. P. Knut. "Стан клітинного імунітету при синдромі діабетичної стопи". Klinicheskaia khirurgiia, № 8 (7 вересня 2017): 48. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.08.48.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовані зміни клітинного імунітету у хворих при синдромі діабетичної стопи (СДС). Відзначено тенденцію до збільшення на 28,7% абсолютної кількості загального пулу Т–лімфоцитів, проте, зменшення їх відносної кількості на 16,5%. При цьому виявлені імунні розлади першого (у 62,5% хворих) та другого (у 37,5%) ступеня. Можливою причиною таких змін є те, що збудниками гнійно–некротичних процесів м’яких тканин є умовно патогенні мікроорганізми, локалізовані у позаклітинних просторах, проти яких формується в основному гуморальна імунна відповідь, на відміну від імунної відповіді проти внутрішньоклітинних збудників, що забезпечує клітинна ланка імунітету.
5
Orishchuk, O., та S. Tsap. "ПРОДУКТИВНІСТЬ КУРЧАТ-БРОЙЛЕРІВ ЗА ВВЕДЕННЯ У КОМБІКОРМ ДРІЖДЖІВ SACCHAROMYCES CEREVISIAE". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (41) (26 жовтня 2020): 56–61. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.2.9.
Повний текст джерелаАнотація:
В даний час існує проблема отримання екологічно чистої продукції, що не приносить шкоди людині.
Протягом багатьох років основним засобом контролю кишкової мікрофлори птиці були кормові антибіотики. Однак, вони мають ряд суттєвих недоліків, зокрема, здатність до накопичення їх залишкових кількостей у продуктах птахівництва та розвитку стійкості й адаптації мікроорганізмів до даних препаратів у результаті їх тривалого застосування.
У науковій літературі з’явилася інформація за результатами досліджень про накопичення та збереження в органах і тканинах антибіотиків після забою тварин. Ці негативні сторони при використанні антибіотиків спонукають виробників тваринницької продукції шукати нові препарати для стимулювання росту й розвитку курчат-бройлерів, замість заборонених в Європі кормових антибіотиків.У зв’язку з цим у нас в країні й за кордоном збільшилися дослідження з вивчення і створення препаратів, альтернативних антибіотиків. До них можна віднести пробіотики й ферментні препарати.
Введення пробіотиків у технологію вирощування молодняка – найбільш сучасний спосіб профілактики шлунково-кишкових захворювань, заснований на екологічно безпечних механізмах підтримки високого рівня колонізаційної резистентності кишечника. Використання ферментних препаратів здатне підвищити кількість корисних бактерій у кишечнику, надають позитивну дію на гнильні й умовно-патогенні мікроорганізми шлунково-кишкового тракту, а також поліпшують склад мікрофлори травного тракту (Isolauri et al., 2001; Czap & Orishhuk, 2015).
Дослідження, спрямовані на вивчення впливу кормових дріжджів препарату як окремо, так і при комплексному використанні у складі пробіотичного комплексу на продуктивність й якісні показники м’яса курчат-бройлерів, є актуальними, становлять великий науковий та практичний інтерес.
Доведено, що введення їх до раціону курчат-бройлерів сприяє підвищенню продуктивності та покращенню перетравності поживних речовин раціону
6
Чечет, О. М. "ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ У ПТАХІВНИЦТВІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 60–69. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Птахівнича галузь в Україні динамічно розвивається за рахунок економічної привабливості і досить швидкого повернення інвестицій, що стимулює інтенсифікацію вирощування птиці. Через це переущільнюється поголів’я, скорочуються санітарні розриви, що призводить до накопичення патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори у навколишньому середовищі. Порушення ветеринарно-санітарних правил, низька якість кормів, збої у технології вирощування, стреси різного походження створюють умови для зниження резистентності організму птиці, послаблюють імунну систему і, як наслідок, стають причиною виникнення інфекційних хвороб різної етіології. Перебіг асоційованих інфекцій у латентній формі відбувається у більш тяжкій формі та більш тривалий час зі значною варіабельністю клінічних ознак і різними ускладненнями, що обтяжує проведення діагностичних і профілактичних заходів. Окрім того, тісні зв’язки між вітчизняними та зарубіжними сільськогосподарськими товаро- виробниками є основною причиною занесення на територію України збудників інфекційних хвороб. Наявна загроза епізоотії та, відповідно, збитків для птахівництва вимагає застосування повного комплексу прогресивних програм імунної корекції і профілактики захворювань, ефективних заходів біологічного захисту, що оптимізують метаболічні процеси в організмі птиці, підвищуючи природну резистентність. Мета роботи – вивчення, моніторинг, аналіз, узагальнення та оцінка ринку імунобіологічних препаратів, біоцидів і кормових добавок для птахівничої галузі на сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору. Аналіз запропонованих та офіційно зареєстрованих в Україні імуномодулюючих препаратів, антибіотиків, біоцидів, нутріцевтиків і кормових добавок для птахівництва свідчить, що більшість із них (65,8%) - це засоби, представлені зарубіжними виробниками, однак асортимент вітчизняної фармакологічної індустрії (34,2%) свідчить про високий потенціал українських виробників ветеринарних препаратів і кормових добавок для птахівничої галузі. Задля ефективної і пролонгованої дії цих заходів потрібно здійснювати систематичну ротацію біоцидів із метою запобігання виникненню стійкості збудників захворювань заразної етіології серед поголів’я птахів. Комплекс лікувально-профілактичних заходів має обов’язково враховувати локальну епізоотичну ситуацію, стійкість бактерій і вірусів до дії фізико-хімічних факторів і дезінфектантів, прогресивні та універсальні методи імунної модуляції організму птиці. Для технологічної системи вирощування птахів нами запропоновано нові біоцидні препарати «Біолайд» і «Діолайд». Комплексне використання препаратів на основі цих діючих речовин не потребує ротації дезінфікуючих засобів і пролонгованої дії на патогенні мікроорганізми. Нами запропоновано також нові пробіотичні препарати «Біозапін» і «Біомагн». Комплекс запропонованих препаратів покращить профілактику інфекційних хвороб і підвищить продуктивність у птахівництві.
7
Bai, U. A. "КВАРЦ. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ. ОЗОН. ВПЛИВ НА ВІРУС COVID-19". Медсестринство, № 2 (8 липня 2020): 41–42. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2020.2.11238.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано вплив ультрафіолетового випромінювання, кварцу та озону як на людський організм, так і на мікроорганізми. Пояснено, що внаслідок дезактивації ДНК бактерій, вірусів та інших патогенних мікроорганізмів руйнується їх здатність до розмноження та виникнення хвороби, що робить доцільним використання ультрафіолетового випромінювання з метою дезінфекції, особливо в період такої вірусної епідемії, як COVID-19.
8
Horiuk, Yu V., M. D. Kukhtyn, Yu B. Perkiy та V. V. Horiuk. "Поширення основних збудників маститу корів на молочних фермах західного регіону України". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 83 (27 лютого 2018): 115–19. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8322.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на багаторічну боротьбу та розробку високоефективних лікувальних схем, мастит залишається найпоширенішим захворюванням молочного стада у всіх країнах світу. Основною причиною виникнення маститу є патогенні мікроорганізми. Метою досліджень було визначити поширення основних збудників маститу корів на молочних фермах західного регіону України. Експериментальні дослідження проводили в лабораторіях Тернопільської дослідної станції Інституту ветеринарної медицини НААН, Подільському державному аграрно-технічному університеті та господарствах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Львівської областей. Діагностику маститу корів, відбір проб секрету молочної залози, доставку їх в лабораторію та мікробіологічні дослідження проводили згідно з загальноприйнятими методиками. Корів вважали хворими на мастит при виділенні збудників з секрету молочної залози (коагулазопозитивні стафілококи, S. agalactiae, S. dysgalactiae, S. uberis та E. coli). Встановлено, що у період лактації із секрету хворих чверток вимені корів найчастіше виділяються бактерії роду Streptococcus (47,7%) та Staphylococcus (45,5%), що свідчить про їх головну етіологічну роль у виникненні субклінічного маститу. У період сухостою субклінічний мастит корів стрептококової етіології діагностується у 2,4 раза (Р ≤ 0,01) частіше ніж стафілококової і відповідно становить 62,5% випадків. Також у період лактації та сухостою спостерігали наявність субклінічного маститу змішаної етіології (стрептококи, стафілококи, коліформи) відповідно в 6,8 і 8,3% випадків. Дослідження видового складу мікрофлори секрету вимені корів при субклінічному маститі стафілококової етіології показали, що на молочних фермах домінував коагулазопозитивний стафілокок, ідентифікований нами як S. aureus subsp. aureus. При субклінічному маститі стрептококової етіології у період лактації в однаковій кількості проб секрету вимені (47,4%) виділяються бактерії виду S. agalactiae і S. dysgalactiae, в меншій мірі S. uberis (5,2%). У період сухостою збудники S. agalactiae при субклінічному маститі стрептококової етіології виділяються з проб секрету корів у 1,3 раза менше, S. dysgalactiae – у 1,2 раза, а бактерії виду S. uberis – у 4,4 раза більше, ніж у період лактації (Р ≤ 0,01). Дані результати досліджень підтверджують важливість контролю стану здоров’я молочної залози корів у період сухостою та лактації для проведення ефективних профілактичних і лікувальних заходів.
9
Mishyna, M., M. Gonchar, O. Logvinova, H. Isaieva, and M. Basiuk. "DISTRIBUTION OF THE CAUSATIVE AGENTS OF RESPIRATORY TRACT INFECTIONS IN CHILDREN." Inter Collegas 7, no. 1 (April 16, 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.35339/ic.7.1.38-44.
Повний текст джерелаАнотація:
DISTRIBUTION OF THE CAUSATIVE AGENTS OF RESPIRATORY TRACT INFECTIONS IN CHILDREN.
Mishyna М., Gonchar M., Logvinova O., Isaieva H., Basiuk M.
The study aimed to investigate prevalence of microorganisms depending on the site of isolation and disease. The study involved 48 children aged 1 year to 17 years. Acute bronchitis (54, 17%), community-acquired pneumonia (CAP) (33, 33%), bronchial asthma (12, 50%) were diagnosed. Were isolated 173 strains of microorganisms. Gram-positive microorganisms were detected 106 strains (61, 3%), Gram-negative microorganisms - 49 strains (28, 3%), fungi - 18 strains (10, 4%). We investigated 100 samples from nose (nasal swabs), pharynx (throat swabs) and sputum. In 83 cases were isolated Gram-positive microorganisms, in 36 cases were isolated Gram-negative microorganisms, in 18 cases - fungi. Analysis reviled that Staphylococcus aureus most often isolated from patients with acute bronchitis; Gram-negative microorganisms most often detected from throat swabs, comparing with microorganisms detected from nose swabs and sputum.
Keywords: microorganisms, biofilms, respiratory diseases, children.
Анотація
ПОШИРЕНІСТЬ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ.
Мішина М.М, Гончарь М. О., Логвінова О.Л., Ісаєва Г.О., Басюк М.А.
Метою дослідження було вивчити переважання умовно-патогенних мікроорганізмів, які викликають захворювання органів дихання у дітей, в залежності від місця виділення та захворювання. У дослідженні було 48 дітей у віці від 1 року до 17 років. Пацієнти були з такими діагнозами: гострі бронхіти (54, 17%), негоспітальні пневмонії (33, 33%), бронхіальна астма (12, 50%). Було виділено 173 штама умовно-патогенних мікроорганізмів. Грампозитивних мікроорганізмів було виділено 106 штамів (61, 3%), грамнегативних мікроорганізмів – 49 штамів (28, 3%), грибів – 18 штамів (10, 4%). Було досліджено 100 зразків з зіву, носу, мокротиння. Грампозитивні мікроорганізми були виділені з 83 зразків, грамнегативні – з 36 зразків, гриби – з 18 зразків. Проведене дослідження довело, що Staphylococcus aureus найчастіше виділявся у пацієнтів з гострими бронхітами. Грамнегативні мікроорганізми частіш за все виділялись зі зразків із зіву в порівнянні з мазками з носу та мокротинням.
Ключові слова: мікроорганізми, біоплівки, захворювання органів дихання, діти.
Абстракт
РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ ИНФЕКЦИЙ ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ У ДЕТЕЙ.
Мішина М.М., Гончарь М. О., Логвінова О.Л., Ісаєва Г.О., Басюк М.А.
Целью исследования было изучить преобладание условно-патогенныхмикроорганизмов, вызывающих заболевания органов дыхания у детей, в зависимости от места забора материала и заболевания. Исследование включало 48 детей в возрасте от 1 года до 17 лет. Пациенты находились с такими заболеваниями: острые бронхиты (54, 17%), внегоспитальные пневмонии (33, 33%), бронхиальная астма (12, 50%). Всего было выделено 173 штамма условно-патогенных микроорганизмов. Грамположительных микроорганизмов было выделено 106 штаммов (61, 3%), грамотрицательных микроорганизмов – 49 штаммов (28, 3%), грибов – 18 штаммов (10, 4%). Было исследовано 100 образцов из зева, носа, мокроты. Грамположительные микроорганизмы были выделены из 83 образцов, грамотрицальные – из 36 образцов, грибы – из 18 образцов. В ходе исследования было доказано, что Staphylococcus aureus чаще всего выделялся от пациентов с острыми бронхитами. Грамотрицательные микроорганизмы чаще всего выделялись из мазков из зева по сравнению с мазками из носа и мокротой.
Ключевые слова: микроорганизмы, биопленки, заболевания органов дыхания, дети.
10
Chobotar, A. P. "АКАНТАМЕБИ ЯК РЕЗЕРВУАР ПАТОГЕННИХ БАКТЕРІЙ ТА ВІРУСІВ". Інфекційні хвороби, № 2 (30 липня 2019): 66–74. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.2.10328.
Повний текст джерелаАнотація:
Огляд літератури показав, що вільноживучі найпростіші роду Acanthamoeba є представниками багатьох об’єктів зовнішнього середовища та постійно взаємодіють з іншими мікроорганізмами (вірусами та бактеріями), що населяють дані екологічні ніші. Особливості цих взаємовідносин вивчаються дослідниками з усього світу вже більше 20 років. Досліджено низку патогенних та умовно-патогенних бактерій, які здатні співіснувати з акантамебами. Так, наприклад, описано симбіотичну взаємодію амеб з ентеробактеріями, мікобактеріями, легіонелами, псевдомонадами, стафілококами, стрептококами та рядом інших прокаріот. При співкультивуванні найпростіших з бактеріями збільшується термін виживання останніх та підвищується їх резистентність до впливу шкідливих факторів навколишнього середовища. Ряд наукових робіт присвячено також вивченню взаємодії Acanthamoeba sp. з представниками царства Vira, а саме родів Adenovirus, Norovirus, Rotavirus та Enterovirus. Характер взаємодії бактерій та вірусів із представниками вільноживучих найпростіших на клітинному рівні досліджується найчастіше з використанням мікроскопічних і сучасних молекулярно-генетичних методів. Доведено також, що вільноживучі амеби можуть виконувати роль резервуару для патогенних мікроорганізмів та слугувати вектором передачі збудників інфекційних захворювань.
11
Aussi, Marvan. "Особливості умовно-патогенної мікрофлори пацієнток із перинатальними втратами". ACTUAL INFECTOLOGY, № 3.04 (1 липня 2014): 106–10. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82464.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність проблеми діагностики умовно-патогенних мікроорганізмів урогенітального тракту не підлягає сумніву в даний час. Мета даного дослідження — вивчення умовно-патогенної мікрофлори в пацієнток із перинатальними втратами в І триместрі. Під спостереженням перебували 184 вагітні з перинатальними втратами віком 19–34 роки: 110 вагітних, обстежених і пролікованих за розробленою схемою (основна група); 74 — за загальноприйнятою (група порівняння). Контрольну групу становили 30 умовно здорових вагітних.Для біоценозу піхви характерна динамічність, у мікробних асоціаціях із часом виникають природні або вимушені зсуви в кількості й наявності окремих мікроорганізмів. Але в ряді випадків ці коливання мають патологічний характер і закінчуються не мимовільним відновленням, а, навпаки, розвитком клінічно вираженого захворювання, що може прогнозувати наявність L.plantarum у кількості близько 6 • 107 КУО/мл.
12
Поспєлова, Г. Д., Н. П. Коваленко, Н. І. Нечипоренко, Р. О. Степаненко та О. Л. Шерстюк. "ВПЛИВ ФУНГІЦИДНИХ ПРОТРУЙНИКІВ НА ПАТОГЕННИЙ КОМПЛЕКС І ЛАБОРАТОРНУ СХОЖІСТЬ НАСІННЯ СОЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 72–79. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані щодо фітосанітарного стану насіння сої сортів Вільшанка, Єлена та Во-рскла, рівня контамінації патогенними мікроорганізмами. Мета досліджень полягала в оцінці ефек-тивності фунгіцидних протруйників проти грибкової і бактеріальної інфекції сої та їх впливу на по-сівні якості насіння. Варіанти досліду включали: 1. Контроль. 2. Фундазол, 500 г/кг з.п. (St) 3 кг/т. 3. Вітавакс 200 ФФ, 400 г/л в.с.к. 4. ТМТД 400 г/л к.с. 6 л/т. 5. Віал Траст, 140 г/л: к.с. 2,5 л/т. Для встановлення впливу протруйників на стан та розвиток рослин сої їх вирощували до фази двох спра-вжніх листків у вегетаційних ємностях. Визначення лабораторної схожості і вивчення мікрофлори насіння здійснювали методом пророщування у вологій камері в чашках Петрі на фільтрувальному папері, згідно з ДСТУ 4138-2002, а польову – при сівбі в горщики із землею. Зараженість насіння збу-дниками хвороб визначали біологічним методом, основаним на стимулюванні росту і розвитку пато-генних мікроорганізмів як на протруєному, так і не на протруєному насінні. Виявлено, що загальна зараженість насіння сої фітопатогенними мікроорганізмами складала 27,3–37,0 %, при цьому за-раженість грибною інфекцією складала 68,3–83,9 % від загальної кількості та 6,4–17,3 % – зміша-ною інфекцією. Ураження бактеріальною інфекцією було в межах норми (до 5 %) у сортів Єлена (3,5 %) та Вільшанка (2,3 %). У сорту Ворскла цей показник становив 6,4 %. Найбільшою часткою ізоляції відрізнялися гриби роду Alternaria, частина яких становила 5,3–11,3 % залежно від сорту. Менше поширення мали гриби роду Fusarium: 3,9–6,5 % від загальної кількості насіння, ураженого патогенами грибної етіології. Незначним проявом характеризувалися гриби роду Botrytis – у межах 2,5–3,5 % залежно від сорту. На насінні сорту Єлена та Ворскла одночасно були виділені спори цих патогенів. Досить широко були репрезентовані на насінні сої представники вторинної інфекцій (Aspergillus, Mucor та Penicillium), поширеність яких становила 4,4–10,1 %. Частка кожного з цих патогенів, за винятком Mucor, незначна – від 0,5 % до 2,5 %. Частка ізоляції грибів роду Mucor дещо вища, максимальна на сорті Єлена – 5,5 % і мінімальна на сорті Вільшанка – 3,3 %. Для знезаражен-ня насіння від патогенної флори грибного та бактеріального походження доцільно використовувати двокомпонентний фунгіцидний протруйник Вітавакс 200 ФФ, 400 г/л в.с.к. з нормою використання 2,5 л/т насіння, який також має найкращий стимулюючий ефект на лабораторну схожість насіння сої.
13
Дацько, Оксана Миколаївна. "РОСЛИННІ ПРОБІОТИКИ: ВПЛИВ НА РОСЛИНИ В УМОВАХ СТРЕСУ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 43, № 1 (12 жовтня 2021): 10–18. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.1.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Світове сільське господарство стоїть на порозі нової революції. Агровиробники прагнуть використовувати менше мінеральних добрив та пестицидів і при цьому отримувати високі врожаї. Одим із інструментів, що можуть сприяти цьому, є рослинні пробіотики. Тому мета цієї статті дослідити вплив корисних мікроорганізмів на сільськогосподарські культури, а саме на те які бактерії чи гриби можуть сприяти в боротьбі рослин проти стресу від посухи, засолених ґрунтів чи патогенів. Важливим аспектом дослідження стала також інформація про те, що міроорганізи позитивно впли-вають на поглинання рослинами поживних речовин. Всі ці фактори негативно впливають на вирощування кукурудзи на силос (Zea mays L.), особливо в умовах швидкої зміни клімату. Для проведення дослідження було проаналізовано літера-турні джерела зарубіжних та вітчизняних авторів. В результаті дослідження було з’ясовано, що на стрес від посухи у посівах кукурудзи впливає Azospirillum lipoferum. На засолених ґрунтах рослини кукурудзи краще переживають стрес за інокуляції рослин Pseudomonas syringae, Enterobacter aerogenes, P. fluorescens, Bacillus aquimaris, Serratia liquefaciens, Gracilibacillus, Staphylococcus, Virgibacillus, Salinicoccus, Bacillus, Zhihengliuella, Brevibacterium, Oceanobacillus, Exiguobacterium, Pseudomonas, Arthrobacter, Halomonas та ін. Дію на патогени в посівах кукурудзи виявляють Pseudomonas fluorescens, Fusarium oxysporum, Fusarium verticillioides, Pseudomonas, Bacillus cereus. На засвоєння рослинами кукурудзи по-живних речовин впливають Pseudomonas alcaligenes, Bacillus polymyxa, Mycobacterium phlei, Burkholderia, Bacillus spp., Herbaspirillum, Enterobacteriales, Streptomyces pseudovenezuelae, Ruminobacter amylophilus, Fibrobacter succinogenes, Enterococcus faecium, Арбускулярні мікоризні гриби, Enterobacter E1S2, Klebsiella MK2R2, Bacillus B2L2, Azospirillum brasilence, Micromonospora, Streptomyces, Bacillus, Hyphomicrobium, Rhizobium, Azohydromonas spp., Azospirillum spp. та інші. Цікавим фактом, що було виявлено в результаті цієї статті стало те, що деякі мікроорганізми можуть виявляти позитивну дію на рослину-госоподаря не лише в одному напрямку як наприклад, Pseudomonas fluorescens.
14
Shcherba, V. V., та M. M. Korda. "Особливості мікробіоценозу ротової порожнини у щурів із пародонтитом на тлі гіпер- та гіпотиреоз". Clinical Dentistry, № 2 (6 вересня 2019): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.2.10400.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Порожнина рота є екологічною системою, яку заселяють більше 700 видів мікроорганізмів, організовані у біоплівку. Явища дисбіозу відіграють важливу роль у патогенезі пародонтиту.
Мета дослідження – здійснити порівняльний аналіз частоти колонізації мікроорганізмами порожнини рота у щурів контрольної групи та у тварин із пародонтитом без супутньої патології і на тлі гіпер- та гіпотиреозу.
Матеріали і методи. Досліди проведено на 48 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях масою 180–200 г. Забір матеріалу для мікробіологічних досліджень (з поверхні зубів на межі твердої тканини та ясен у міжзубних проміжках) проводили за допомогою стандартного стерильного тампона транспортної системи «Sarstedit» (Німеччина). Ідентифікацію виділених чистих культур проводили за морфологічними, тинкторіальними, культуральними, біохімічними властивостями та ознаками патогенності.
Результати досліджень та їх обговорення. Зіставляючи видовий склад і відсоток виділення окремих видів мікроорганізмів у щурів контрольної групи та тварин із змодельованим пародонтитом, встановлено зміни якісного складу мікрофлори, що проявилися появою штамів Staph. аureus, E. coli, P. аeruginosa і дріжджоподібних грибів роду Candida albicans. Порівнюючи між собою видовий склад і відсоток виділення окремих видів мікроорганізмів у щурів із змодельованим пародонтитом без супутньої патології і на тлі тиреоїдної дисфункції встановлено відсутність змін у видовому складі, проте вірогідно вищу частоту колонізації для штамів Staph. аureus і дріжджоподібних грибів роду Candida albicans. При цьому вірогідних змін між групами з пародонтитом на тлі гіпер- та гіпотиреозу не виявлено.
Висновки. Дистрофічно-запальний процес у пародонті щурів на тлі тиреоїдної дисфункції супроводжується збільшенням видової кількості мікроорганізмів, що, ймовірно, є чинником посилення запальних процесів у пародонті, зміни його функціональних і антигенних властивостей, а також чинником модуляції місцевих і системних імунних реакцій.
15
Donets, N. N., I. E. Sokolova, A. A. Moskalenko, A. L. Drobina та A. I. Vinnikov. "Моніторинг умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів у лікарняних відділеннях хірургічного профілю м. Дніпродзержинськ". Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology, medicine 4, № 1 (19 березня 2013): 23–29. http://dx.doi.org/10.15421/021304.
Повний текст джерелаАнотація:
The paper presents monitoring results of the spread of opportunistic and pathogenic microorganisms in patients of surgical departments of the Dniprodzerzhynsk city hospital No 7. 1464 strains of bacteria isolated from biological material of the patients from January to December 2012 were studied. Relevant standard methods of research and data interpretation in accordance with the regulatory guidelines were used. The microorganisms’ sensitivity to antibiotics was determined by the disk diffusion method. Assessment of the resistance of isolated microorganisms to antibiotics was made with the software Whonet 5.1. At the first stage of investigation sampling biological material and inoculation in the culture medium were made. The discharges of wounds, throat, nose, ears, vagina and urethra, and also urine from patients of surgical departments were sampled for bacteriological analysis. The main substratum was 5% blood agar. There may additionally be used the selective growth media (yolk-salt agar, Endo, and Saburo). At the second stage we identify microorganisms with bacterioscopic, bacteriological and biochemical methods. Identifying microorganisms of the genus Staphylococcus was made by the reaction of lecithinase presence, plasma-coagulation reaction and the mannitol oxidation reaction. For the identification of bacteria of the family Streptococcaceae the growth pattern in 0.5% sugar medium was used. It was differentiated from bacteria of the genus Enterococcus by plating onto egg yolk agar base and milk with 0.1% methylene blue. Identification of bacteria of the Enterobacteriaceae family was made by studying their colonies on dense differential diagnostic media. Suspicious colonies were transferred on a combined medium for primary identification (Olkenitsky's medium). Then the biochemical signs of enterobacteria were studied in the minimum number of tests. The third phase of the study included the determination of the sensitivity of microorganisms to antibiotics. To do that, we use the disc diffusion method. The antibiogram tests of isolated bacterial strains used Mueller-Hinton agar. According to the data obtained we assign of microorganisms to certain category of sensitivity: sensitive, moderately resistant or resistant. Monitoring of prevalent microorganisms showed that 61% (893 of 1464) isolates were gram-positive bacteria, 696 strains of them are staphylococci. 477 of these are identified as S. aureus, representing 68.5% of all Staphylococcus. We found coagulase negative staphylococci in 192 patients, and the strains of S. haemolyticus are dominated. Strains of the family Streptococcaceae isolated from 197 patients. Among them the E. faecalis accounted for 66% of the total number of Streptococcus. Gram negative bacteria were presented by the families Enterobacteriaceae and Pseudomonaceae. Enterobacteriaceae accounted for 90.7% (518 of 571). E. coli plays the leading role and accounted for 42% of all Enterobacteriaceae. The strains of P. aeruginosa were identified in 53 patients. S. haemolyticus has played an important role as a pathogen as well as S. aureus. Its resistance to antibiotics is much higher than that of S. aureus. Although S. haemolyticus is opportunistic coagulase negative, it can be isolated from patients not only with chronic, but with acute infection. Thus nowadays the strains of S. haemolyticus gained high pathogenic and virulent properties.
16
Скибчик, О. В. "Мікробіота пародонтальних кишень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічним генералізованим пародонтитом". CLINICAL DENTISTRY, № 2 (27 серпня 2021): 47–55. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12330.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Хронічний генералізований пародонтит (ХГП) визнаний одним із незалежних факторів ризику у виникненні ішемічної хвороби серця (ІХС). Існують припущення про те, що одним із основних пускових факторів розвитку атеросклеротичного ушкодження судин унаслідок ХГП виступає саме патогенна мікробіота пародонтальних кишень, яка спричиняє вивільнення прозапальних медіаторів, С-реактивного білка і, як наслідок, призводить до виникнення системного запалення та дисфункції ендотелію.
Мета дослідження – визначити склад мікробіоти пародонтальних кишень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічним генералізованим пародонтитом.
Матеріали і методи. Проведено мікробіологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень 84 хворих із ХГП початкового-І, ІІ та ІІІ ступенів тяжкості: 64 хворих із ХГП та ІХС основної групи (середній вік – (56,9±7,9) року) та 20 осіб із ХГП, не обтяжених ІХС, що склали групу порівняння (середній вік – (45,2±11,8) року).
Результати досліджень та їх обговорення. У результаті мікробіологічного дослідження вмісту пародонтальних кишень у всіх обстежених хворих на ІХС та ХГП було виявлено наявність патогенної мікробіоти, яка характеризувалася видовою різноманітністю та високим рівнем загального обсіменіння. У хворих основної групи простежувалося переважання стрептококів (Str. Mitis, Str. Salivarius, Str. Pyogenes) та коринебактерій (Corynebacterium spp.). За показниками частоти виявлення представників анаеробної ланки в основній групі зареєстровано переважання висівання A. actinomycetemcomitans, P. intermedia, B. melaninogenicus, Fusobacterium spp., Veillonella spp. та E. Corrodens., частота виявлення яких зростала із ступенем тяжкості патологічного процесу в тканинах пародонта.
Висновки. Результати аналізу проведених мікробіологічних досліджень показали зміни мікробіоти вмісту пародонтальних кишень, у тому числі аеробних та анаеробних мікроорганізмів у хворих із ХГП на тлі ІХС. Встановлено високий рівень колонізації патогенною пародонтальною мікробіотою, порівняно з групою осіб із ХГП, не обтяжених ІХС. Простежується перерозподіл між грамнегативною та грампозитивною мікробіотою: при ХГП ІІ ступеня та ХГП ІІІ ступеня частка грамнегативних анаеробів зростає та активності набирає більша кількість їх видів.
17
Боровик, І. В. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРО БІОТИЧНИХ МІКРООРГАНІЗМІВ BACILLUS SPP. ДЛЯ САНІТАРНИХ ОБРОБОК ПОВЕРХОНЬ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування пробіотиків дозволяє зменшити контамінацію і продовжити термін придатності продукції, що є актуальним у сфері безпеки харчових продуктів для споживача. У лабораторних умовах методом in vitro експериментально підібрано оптимальний склад пробіотиків із 5 штамів Bacillus (Bacillus subtilis UNCSM 020, Bacillus amyloliquefaciens ALB65, Bacillus licheniformis UNCSM 033, Bacillus pumilusUNCSM 026, Bacillus subtilis var. mesentericus UNCSM 031). Вивчено мікробне забруднення серветок, що утримують вологу, оброблених пробіотиком під час зберігання на них зразків м’ясної продукції. Здійснено порівняння КМАФАнМ м’яса і субпродуктів, необробленого та одноразово аерозольно обробленого пробіотиком. Проведено штучне забруднення патогенними мікроорганізмами зразків м’ясної продукції із подальшою контамінацією пробіотиками. Дослідження проведено з метою вивчення можливого заміщення патогенної мікрофлори поверхні продукції на корисну. Ми порівнювали ефективність оброблення робочих поверхонь у м’ясному магазині пробіотиком і дезінфектантом. Під час дослідження серветки, що утримує вологу, обробленої пробіотиками на другій добі зберігання м’яса, спостерігалося розмноження Bacillus spp. і пригнічення росту патогенів. Оброблення пробіотиком серветки, що утримує вологу, покращило органолептичні властивості м’ясної продукції. Із другої доби зберігання продукції забрудненість м’яса птиці, обробленого пробіотиком, в 11 разів є меншою порівняно із необробленою продукцією. Показник КМАФАнМ обробленого пробіотиком м’яса зменшувався до 5 доби на відміну від необробленого, де бактеріальне забруднення збільшилося більше ніж у 1500 разів порівняно із першим днем. Виявлено, що пробіотичні бактерії Bacillus spp. є ефективним засобом для боротьби із патогенними мікроорганізмами Listeria spp, Salmonella spp, E. coli, Pseudomonas spp, St. aureus, а також пригнічували ріст пліснявих грибів і дріжджів в умовах м'ясопереробних підприємств. Через 8 годин після оброблення пробіотиком мікробне обсіменіння лотків, інвентарю, дошок, холодильників стало меншим у відповідно 5,2; 10,3; 18,9; 5,2 разів порівняно з обробленням хлоровмісним дезінфектантом.
18
Kotsarenko, K. V., A. I. Vinnikov, L. P. Golodok, V. E. Kudryavceva та S. Y. Egorova. "Дослідження впливу аутоцитокінів на стан мікрофлори товстої кишки у хворих гастроентерологічного профілю". Biosystems Diversity 17, № 1 (3 березня 2009): 106–10. http://dx.doi.org/10.15421/010916.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено вплив препаратів аутоцитокінів на зміну біологічних властивостей мікроорганізмів, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт. Установлено стимулювальну дію препаратів аутоцитокінів на ріст представників нормальної мікрофлори товстої кишки та пригнічувальний ефект відносно умовно-патогенних мікроорганізмів. З’ясовано, що аутоцитокіни не виявляють достовірного впливу на зміну антибіотикочутливості мікроорганізмів.
19
Romaniuk, L. B., N. Ya Kravets, S. I. Klymniuk, V. S. Kopcha та O. Y. Dronova. "АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ УМОВНО-ПАТОГЕННИХ МІКРООРГАНІЗМІВ: АКТУАЛЬНІСТЬ, УМОВИ ВИНИКНЕННЯ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ". Інфекційні хвороби, № 4 (20 березня 2020): 63–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10965.
Повний текст джерелаАнотація:
Неправильне використання антибіотиків у медицині та застосування їх у різних галузях тваринництва прискорюють виникнення антибіотикорезистентності. Внаслідок цього лікування багатьох інфекційних захворювань, зокрема, респіраторних (пневмонії, бронхіти, бронхіоліти, навіть туберкульозу), стає важчим: подовжується період перебування хворих у стаціонарі, зростають витрати на лікування та збільшуються показники смертності від цих недуг. Полімедикаментозну стійкість, зазвичай, виявляють у патогенних бактерій, а також у коменсальних мікрорганізмів, які колонізують кишковий канал, верхні дихальні шляхи та шкіру людини. Формування антибіотикорезистентності у всіх випадках зумовлене генетично, внаслідок набуття нової генетичної інформації або завдяки зміні рівня експресії власних генів бактерійної клітини. Важливим фактором боротьби з поширенням антибіотикорезистентності є фармакодинамічне обґрунтування режимів дозування антибактерійних препаратів, використання лікарняного формуляру, що ґрунтується на локальних даних про розповсюдження антибіотикорезистентності конкретних мікроорганізмів.
20
Tsyhura, V. V., та L. G. Vinnikova. "Продовження термінів зберігання м’яса шляхом підвищення стресостійкості свиней". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (5 жовтня 2017): 115–18. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8024.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню можливості продовження термінів зберігання свинини за допомогою використання у відгодівлі свиней речовин, що підвищують стеростійкість свиней. М'ясо забійних тварин є сприятливим поживним середовищем для розвитку багатьох мікроорганізмів. На безпечність і якість м’яса має значний вплив бактеріальне обсіменіння під час первинної переробки туш, зумовлене внутрішніми та зовнішніми чинниками. На якість та технологічну придатність та безпечність свинини впливає ряд факторів, серед яких не останнє місце займає стійкість свиней до дії зовнішніх факторів. У здорових тварин прижиттєве забруднення окремих органів відбувається за умов ослаблення природного імунітету під впливом різних несприятливих факторів з кишечника через лімфатичні і кровоносні судини. Вживання такого м’яса може бути небезпечним для споживача. На якість і безпечність м’яса та м’ясних продуктів мікробіологічний стан м’яса. Важливу роль у зменшенні бактеріального обсіменіння відіграє якісне виконання технологічних етапів, починаючи з відгодівлі тварин, транспортування, передзабійної витримки, забою та первинної переробки. Важливим фактором, який впливає на терміни зберігання м’яса є активність води. У технології м’яса і м’ясопродуктів має значення досить вузький діапазон зміни активності води – від 0,80 до 1,00. Значення активності води відіграє вирішальну роль у забезпеченні безпеки і збереженні їх якості, тому що значення аw нижчі 0,95 виключають можливість активного зростання більшості патогенних мікроорганізмів, а також мікроорганізмів, що викликають псування продуктів і харчові отруєння ( Cl. botulinum, Cl. perfringens, Васillш, Citrobacter, Enterobacter, Escherichia, Proteus, SalmonelIa, Pseudomonas, Corynobacterium та ін.). При дослідженні виявлено, що після забою кількість МАФАнМ, КУО/г, відповідають вимогам нормативним показникам, на 5 та 10 добу загальна кількість мікроорганізмів зростає, але не перевищує встановлених вимог. На 15 добу після забою в контрольній групі показник перевищив допустиму норму на 3·105 КУО, а в дослідних групах відповідає нормі. Патогенні організми роду Salmonella не виявлено. В процесі зберігання на 5 добу зберігання кількість бактерій Enterobacteriaceae зростає, а на 10 добу різко зменшується в зв’язку з пригніченням активності бактерій під дією холоду та зміною рН середовища. Доведено можливість продовження термінів зберігання свинини за рахунок використання в раціонах природних речовин, які впливають на стресочутливість свиней.
21
Приліпко, Т. М., В. М. Федорів та В. Б. Косташ. "РОЗРОБКА СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ І БЕЗПЕКИ СИРОВИНИ І ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ЗГІДНО ЗІ СТАНДАРТАМИ І НОРМАТИВАМИ ЄС". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 1 (8 квітня 2022): 113–24. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведені результати розробки методів бактеріологічного дослідження у молоці та молокопродуктах. Через причини, пов’язані з відбором проб, методологією та нерівномірним розповсюдженням мікроорганізмів, тільки мікробіологічні дослідження ніколи не можуть гарантувати безпечності харчових продуктів, що досліджуються і безпечність харчових продуктів можна гарантувати шляхом застосування структурованого профілактичного підходу. Обов’язкові мікробіологічні критерії необхідно застосовувати лише стосовно тих продуктів та/або в тих точках харчового ланцюга, у яких неможливо застосовувати інші, більш ефективні, а також у випадках, коли очікується, що мікробіологічний критерій може підвищити ступінь захисту, що пропонується споживачу. Мікроорганізми, що входять до складу компонентів критерію, мають бути загальновизнаними, як такі – патогени або індикаторні організми – що мають відношення до певних харчових продуктів та технологічних процесів. Отримані дані при використанні удосконалених методів виявлення listeria monocytogenes, salmonella та коагулазопозитивних стафілококів у молоці та молокопродуктах були стабільними та достовірними, тому ці показники можна використовувати при оцінюванні безпечності молока та молокопродуктів. Встановлено, що метод є економним, простим у виконанні, а його результати дають конкретні якісні показники по червоному забарвленню ізольованих типовий колоній Salmonella. Розроблений метод пропонується як якісний спосіб удосконалення горизонтального методу виявлення коагулазопозитивних стафілококів у молоці та молокопродуктах поряд з іншими методами визначення їх безпечності (визначення загальної кількості мікроорганізмів, визначення бактерій групи кишкової палички, лістерій, сальмонел і має перевагу перед існуючими якісними методами визначення безпечності молока та молокопродуктів тому, що результати мають достовірні показники за забарвленням типових колоній коагулазопозитивних стафілококів. Крім того, слід зазначити, що методи є економними, простими у виконанні, а його результати дають конкретні якісні показники.
22
Поспєлова, Г. Д. "Видовий склад фітопатогенної флори насіння сої". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1-2 (26 червня 2015): 44–48. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.1-2.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Викладено результати фітоекспертизи насіннясої. Визначено показники якості, ступінь інфікуваннята видовий склад патогенних мікроорганізмів. Іден-тифіковані представники грибної (роди Alternaria,Fusarium, Peronospora, Cladosporium, Botrytis, Aspergillus,Penicillium, Mucor) і бактеріальної флори (бак-терії роду Pseudomonas). Серед виявлених патогенівнайбільшу поширеність мали гриби родів Alternaria(26–35 %) і Mucor (22–47 %). Встановлено, що видо-вий склад патогенів є неоднаковим на різних сортахсої. Найбільш різноманітним він був у насінні сої сор-ту Київська 98.
The results of photoexpress of soybean seeds are presented. The quality indicators, the degree of contamination and species composition of pathogenic microorganisms are defined. The representatives of mushrooms (genus Alternaria, Fusarium, Peronos-pora, Cladosporium, Botrytis, Aspergillus, Penicil-lium, Mucor) and bacterial flora (bacteria of the genus Pseudomonas) are identified. Among the pathogenic microorganisms was widely spread fungi of the genus Alternaria (26–35 %) and Mucor (22–47 %). The species composition of pathogens is varies on different soybean varieties. It was more diverse of soybean seed’s variety Kyivs’ka 98.
23
Sinetar, E. O., та M. M. Lоskutova. "Вплив препарату Афлазин® на адгезивні властивості мікроорганізмів — збудників катетер-асоційованих інфекцій". KIDNEYS, № 2.04 (1 квітня 2013): 11–16. http://dx.doi.org/10.22141/2307-1257.0.2.04.2013.85346.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчений вплив препарату Афлазин® (UTIRoseтм) й окремо його комбінації з левофлоксацином на адгезивні якості умовно-патогенних мікроорганізмів. Установлено, що додавання діючої речовини препарату Афлазин® (UTIRoseтм) сприяє істотному (р ≤ 0,05) зниженню показників адгезії мікроорганізмів в 1,4–5,0 раза порівняно з контролем. Додавання комбінації діючої речовини препарату Афлазин® (UTIRoseтм) й левофлоксацину сприяло ще більшому зниженню показників адгезивності для досліджуваних штамів.
24
Вірич, Павло, Оксана Надтока, Петро Вірич, Віктор Мартинюк, Василь Криса, Богдан Криса та Наталя Куцевол. "Фотоінактивація in vitro Staphylococcus aureus світлом різних ділянок видимого спектру". Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем, № 18 (2021): 40–50. http://dx.doi.org/10.31392/iscs.2021.18.040.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання ефективної антисептичної обробки в медицині залишається актуальним і його вирішення спонукає до пошуку нових засобів впливу на патогенну мікрофлору. Фотодинамічна терапія є альтернативним до антибіотиків сучасним методом інактивації патогенних мікроорганізмів, що заснований на використанні різних фотобіологічних ефектів, що викликаються за допомогою поєднаного застосування світлового випромінювання, кисню і фотосенсибілізатора. Перевагами такого підходу є відсутність селективності та розвитку резистентності бактерій. Як відомо, жорстке ультрафіолетове випромінювання застосовують для стерилізації поверхонь, медичних інструментів тощо. Світло даного діапазону хвиль однаково шкідливе як для прокаріотичних, так і для еукаріотичних клітин, що й обмежує сферу його застосування. За певних умов світло з більшою довжиною хвилі також може виявляти антимікробну дію. Якщо у бактеріальних клітинах присутні специфічні речовини – фотосенсибілізатори, які мають максимуми поглинання у ділянках електромагнітного спектру – при опроміненні такі сполуки взаємодіють із оточуючими молекулами, зокрема кисню, і генерують утворення токсичних для клітин вільних радикалів. Досліджували дію світла з довжинами хвиль 390, 460, 530 нм та комплексний ефект червоного світла (660 нм) із фотосенсибілізатором метиленовим синім на інактивацію in vitro диких штамів Staphylococcus aureus. Мікроорганізми отримували на середовищі жовтково-сольового агару (ЖСА). Оцінку чутливості мікроорганізмів до дії світла відповідної довжини хвилі проводили у суспензії бактерій, яку готували у середовищі Мюллера-Хінтона. Суспензію інкубували на водяній бані 20 хв при 37 оС. Опромінення суспензії проводили монохроматичним світлом 390, 460, 530 та 660 нм (Lika-Led, Фотоніка Плюс, Черкаси) з емісією 0,1 Дж/с та часовою дискретизацією 2 хв. Розрахунок дози опромінення (Дж/мл) проводили відносно об’єму суспензії бактерій, що становила 10 мл. Ефективність бактерицидної дії світла (%) оцінювали при порівнянні опромінених зразків з контрольними, які перебували в аналогічних умовах, але не піддавалися дії світла. Дослідження дії світла з довжиною хвилі 390 нм та енергією емісії 0,1 Дж/с показали високу бактерицидну ефективність при дозі опромінення 10-11 Дж/мл бактеріальної суспензії, в результаті чого гине 50% КУО. При менших дозах опромінення виявлено інактивацію близько 40% мікроорганізмів від початкової популяції. Наступне збільшення енергії сприяє лінійному зростанню бактерицидної активності світла. Виявлено, що при активації синім світлом 460 нм з дозою опромінення менше, ніж 1,5 Дж/мл, відбувається слабка ініціація загибелі бактеріальних клітин та інактивується лише 4-5% КУО. Подальше збільшення дози опромінення до 10 Дж/мл забезпечує лінійне зменшення кількості КУО до 40% від початкової популяції з виходом на плато. Дія зеленого світла з довжиною хвилі 530 нм має близьку до синього ефективність. Початкова доза опромінення, необхідна для ініціації загибелі бактерій у суспензії становить 2,5-3 Дж/мл, а її збільшення сприяє різкому зниженню кількості КУО на 35%. Подальше зростання сумарної енергії опромінення виявляє значно меншу ефективність. Максимальний бактерицидний ефект становить 50% при дозі 14-16 Дж/мл. Метиленовий синій виявляє слабкі бактерицидні ефекти при концентраціях вище 0,01%. У нашому дослідженні виявлено, що при дозі опромінення 1-1,5 Дж/мл та присутності у суспензії 0,0001% метиленового синього кількість КУО у знижується на 25%. Максимальний ефект комплексної дії світла та сенсибілізатора досягається при дозі опромінення 4,5-5 Дж/мл і становить 55-60%. Опромінення in vitro диких штамів Staphylococcus aureus світлом з довжинами хвиль 390, 460 і 530 нм забезпечує інактивацію більш ніж половини КУО у суспензії клітин. Завдяки комплексній дії червоного світла (660 нм), яке має найвищу проникну здатність у тканини, та сенсибілізатора метиленового синього при концентрації 0,0001% досягається висока бактерицидна активність при дозі опромінення 4,5-5 Дж/мл.
25
Ponomareva, I. G., T. A. Lisyana та О. N. Matsola. "ОСОБЛИВОСТІ БІОЦЕНОЗУ ПІХВИ У ЖІНОК ІЗ МІКОПЛАЗМОВОЮ ІНФЕКЦІЄЮ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 129–34. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11851.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити особливості біому статевих органів та структуру асоціативних форм інфікування піхви у жінок із мікоплазмовою інфекцією.
Матеріали та методи. Обстежено 80 жінок із мікоплазмовою інфекцією та запальними захворюваннями статевих шляхів (І група) та 70 жінок без мікоплазмової інфекції, але із запальними захворюваннями статевих шляхів (ІІ група).
Проведення мікробіологічних досліджень та облік результатів здійснювали відповідно до наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Гарднерельоз діагностували методом бактеріоскопії шляхом фарбування мазків за Романовським із подальшим урахуванням «ключових» клітин, постановкою амінового тесту та визначенням pН. Діагностику хламідіозу здійснювали люмінесцентним методом за допомогою наборів «Хламі-Скан» (Москва, Росія). Діагностику мікоплазмозу здійснювали двома методами: люмінесцентним методом, за допомогою наборів «Міко-Скан» (Москва, Росія) та культуральним методом із застосуванням електроліт-дефіцитного поживного агару для виділення та ідентифікації мікроорганізмів у сечі (Махачкала, Росія). Результати бактеріологічних досліджень підлягали статистичній обробці за методом Стьюдента.
Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що мікроекологія піхви в обстежених жінок характеризується дисбалансом між нормальною мікрофлорою Lactobacillus та умовно-патогенною мікрофлорою та формуванням 3–4-компонентних асоціацій аеробних та анаеробних мікроорганізмів, грибів р. Candida в поєднанні з Chlamydia trahomatis. Виявлено, що у пацієнток із запальними захворюваннями статевих шляхів без мікоплазмової інфекції біоценоз піхви відрізняється від стану мікроекології статевих органів жінок із мікоплазмовою інфекцією зниженням частоти діагностики хламідіозу та гарднерельозу на фоні збільшення концентрації умовно-патогенної мікрофлори.
Висновки. Результати роботи свідчать про необхідність бактеріологічного обстеження жінок на наявність мікоплазмової інфекції, поглибленого вивчення етіології інфекційно-запальних захворювань статевих органів та застосування адекватних методів профілактики й терапії дисбіотичних захворювань піхви.
26
Титух, Ярослав Вікторович. "ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ЗБУДНИКІВ МАСТИТУ НА СКЛАД МОЛОКА". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 2 (53) (27 січня 2022): 33–38. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.2.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Традиційно ідентифікація і діагностика мікоплазм проводилися за допомогою мікробних культур. Зовсім недавно використання полімеразної ланцюгової реакції запропоновано для виявлення мікоплазм з молока великої рогатої худоби. Полімеразна ланцюгова реакція має більш високу ефективність, специфічність і чутливість для лабораторної діагностики в порівнянні з традиційними методами, заснованими на мікробіологічних дослідженнях. Дослідження проводили ТОВ «Агрофірма Лан», Сумська обл., Сумський р-н, с. Кіндратівка. Процедури поводження з тваринами в рамках дослідження були затверджені Комітетом з етики Сумського національного аграрного університету (затвердження №: 2017/01). Експерименти виконувались на коровах голштинської породи 1-5 лактації. Загалом було досліджено 200 голів. Захворювання на мастит визначали за допомогою каліфорнійського тесту та визначення кількості соматичних клітин у молоці. Проби молока для дослідження збирали під час ранкового доїння з кожної чверті вимені щотижня. Всі дослідження експерименти виконувались згідно рекомендацій та норм. Також у молоці мікробіологічними методами визначали мікроорганізми-збудники субклінічного маститу. Сортність молока за кМАФАнМ визначали згідно з ДСТУ 7357, ДСТУ 7089, ДСТУ ISO 4833, ДСТУ IDF 100B та соматичних клітин згідно з ДСТУ ISO13366-1, ДСТУ ISO13366-2, ДСТУ 7672. Крім того, були проведені молекулярно-генетичні дослідження біологічного матеріалу (молоко) від корів у ПЛР. Дослідженнями було встановлено, що кількість соматичних клітин (КСК) у молоці корів 1 дослідної групи було більше на 1265 %, кількість мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів (кМАФАнМ) було більше на 31 %, порівняно до здорових тварин у контролі. Також у корів 1 дослідної групи шляхом проведення ПЛР у молоці була виявлена Mycoplasma spp. У другій дослідній групі, де був виділений Staphylococcus spp.у молоці, КСК було вище на 18,5% та кМАФАнМ – на 1010 %. У корів 3 дослідної групи основний патоген у молоці був виділений E. coli . При цьому КСК було вище на 24 %, а кМАФАнМ – на 1108 %, порівняно до здорових тварин. За результатами проведених досліджень було встановлено, що виділені ізоляти мікроорганізмів проявляли чутливість до пеніцилінових, аміноглікозидів та цефалоспоринофих груп антибактеріальних препаратів.
27
Koloskova, O. K., T. M. Bilous та M. N. Haras. "Патогенетичне обґрунтування оптимізації лікування вірусних діарей у дітей за допомогою спороутворювальних бацил, здатних до самоелімінації". ACTUAL INFECTOLOGY, № 3.04 (8 листопада 2016): 49–52. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.04.2014.82439.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті продемонстровано ефективність Субаліну як пробіотика, що належить до групи антагоністів, які здатні до самоелімінації. Субалін є рекомбінантним бацилярним пробіотичним штамом, одна доза якого містить 1 • 109–8 • 109 живих мікробних клітин В.subtilis 23–35/105, що отриманий шляхом введення плазмідної ДНК. Це зумовлює посилений синтез позаклітинного α-2-інтерферону людини при збереженні високої антагоністичної активності вихідного штаму щодо патогенних та умовно-патогенних збудників. Завдяки противірусній ефективності, зумовленій інтерфероногенними властивостями, пробіотик Субалін виявився ефективним в офтальмології, у лікуванні вірусних гепатитів та гострих кишкових інфекцій у дітей. Лікувальну дію Субаліну визначають живі бактерії, що мають високу антагоністичну активність стосовно патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і сприяють нормалізації якісного і кількісного складу кишкової мікрофлори. Призначення Субаліну оптимізує ефективність комплексного лікування вірусних захворювань у дітей, зокрема вірусних гастроентеритів.
28
Гаврик, К. А. "ОСОБЛИВОСТІ ЧУТЛИВОСТІ ДО АНТИБІОТИКІВ МІКРООРГАНІЗМІВ, ІЗОЛЬОВАНИХ ІЗШКІРИ СОБАК, ХВОРИХ НА ДЕМОДЕКОЗ ТА ОТОДЕКТОЗ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2014): 176–78. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.02.37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлені особливості видового складуумовно-патогенної мікрофлори ураженої шкіри, щоускладнює перебіг демодекозу та отодектозу в собак, атакож встановлено чутливість виділених ізолятів доантибіотиків. Мікробіоценоз шкіри за акарозів харак-теризується видовою різноманітністю мікроорганізміві представлений грамнегативними паличками (44,4 %),грампозитивними коками (33,3 %), грампозитивнимипаличками та дріжджоподібними грибами (по 11,1 %відповідно). Більшість виділених штамів виявилися чут-ливими до амоксициліну, оксациліну, еритроміцину, лін-коміцину, доксицикліну та фторхінолонів, але стійкимидо гентаміцину.
The article highlights the features of the species composition of pathogenic microflora of the affected skin, which complicates the course of demodicosis and otodektosis in dogs and set the sensitivity of selected isolates to antibiotics. Microbiota of the skin characterized by akaroses species diversity of microorganisms and gram-negative bacilli represented (44,4 %), Gram-positive cocci (33,3 %), Gram-positive bacilli and yeast-like fungi (11,1 % respectively). Most isolates were susceptible to amoxicillin , oxacillin , erythromycin, lincomycin, doxycycline and fluoroquinolones but resistant to gentamicin .
29
Goychuk, А., V. Drozda та І. Kulbanska. "Туберкульоз ясена звичайного у Західному Поділлі України: етіологія, симптоматика, патогенез". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 16 (31 травня 2018): 31–40. http://dx.doi.org/10.15421/411804.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень патологічних змін вегетативних і генеративних органів ясена звичайного під дією патогенної міко- та мікробіоти, зокрема фітопатогенних бактерій, а також шкодочинної ентомофауни. Показано, що в Україні епіфітотійним захворюванням ясена звичайного є туберкульоз. Збудник хвороби – фітопатогенна бактерія Pseudomonas syringae pv. savastanoi (Smith 1908) Young et al. 1978 – уражує як стовбури, гілки та пагони, так і суцвіття ясена звичайного. Удосконалено методи діагностики бактеріальних хвороб ясена звичайного. Зокрема, виділено п’ять етапів (фаз) розвитку туберкульозу ясена («парша», «поширення», «власне туберкульоз», «деформація генеративних органів», «вади деревини») та наведено основні симптоматичні характеристики уражень, що дозволяє вчасно розпізнати уражене дерево для кожної вікової групи насаджень. Описано ряд збудників мікофітозів та представників шкодочинної ентомофауни, що внаслідок своєї діяльності суттєво послаблюють ріст, розвиток та знижують якісні характеристики деревини ясена звичайного. Показано, що патологія ясена звичайного – явище багатогранне з взаємопов'язаними процесами інфекційного та неінфекційного характеру, що необхідно враховувати при симптоматиці і діагностиці захворювань під час проведення заходів з підвищення біостійкості насаджень у системній єдності складників лісового біоценозу. Акцентується увага на перспективності та доцільності використання антагоністичних властивостей мікроорганізмів і біопрепаратів на їхній основі для профілактики і захисту ясеневих насаджень від збудників бактеріозів.
30
Кравець, Н. Я., та С. І. Климнюк. "ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МІКРОБІОЛОГІЯ, ВІРУСОЛОГІЯ І ІМУНОЛОГІЯ» НА ОСНОВІ НАУКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ І СУЧАСНИХ ПРАКТИК". Медична освіта, № 2 (13 жовтня 2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12409.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розглянуто зміст навчальної дисципліни «Мікробіологія, вірусологія і імунологія», що належить до циклу вибіркових дисциплін професійної підготовки освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії (здобувачів третього рівня вищої освіти) за спеціальністю 091 «Біологія» у галузі знань 09 «Біологія». Сучасне суспільство сьогодні потребує конкурентоспроможного науковця та викладача, тож забезпечення високої якості освітньої підготовки доктора філософії є необхідною умовою при підготовці аспіранта. Зміна освітньої парадигми вимагає оновлення змісту згідно з європейськими стандартами.
У статті висвітлено зміст дисципліни «Мікробіологія, вірусологія і імунологія» та зміни, які відбулися у робочій програмі, що пов’язано з розвитком наук мікробіології, вірусології, імунології, оновленням інформації про нові структури інфекційної патології, повʼязаної зі зростанням кількості збудників інфекцій, збільшенням частоти персистентних форм інфекційного процесу, розширенням спектра умовно-патогенних мікроорганізмів з множинною стійкістю до протимікробних засобів, використанням нових методів дослідження матеріалу та ідентифікації мікроорганізмів. Таким чином, зміни в робочій програмі «Мікробіологія, вірусологія і імунологія» для підготовки докторів філософії за спеціальністю 091 «Біологія» спрямовані на поєднання навчальної діяльності з науковим пошуком.
31
Menchynska, A. A., O. V. Yablonska та T. K. Lebska. "Встановлення режимів термічної обробки ікри прісноводної риби для підвищення її мікробіологічної безпеки". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 80 (5 жовтня 2017): 119–22. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8025.
Повний текст джерелаАнотація:
Рибна ікра є одним з найцінніших продуктів харчування та сприятливим середовищем для існування та розмноження мікроорганізмів. Одним із найбільш відомих методів збереження якості ікри є пастеризування. На даний час використовують різні режими пастеризування як за температурою, так і за часом. Температура може коливатися від 63 °С до вище 100 °С. За рахунок вмісту білку, поліненасичених жирних кислот ікра дуже чутлива до температурного впливу. Успішна розробка якісних та безпечних харчових продуктів на основі ікри прісноводної риби можлива за умови удосконалення і уточнення режимів термічного оброблення ікри. Метою роботи є обґрунтування режимів термічного оброблення ікри прісноводної риби на основі мікробіологічних показників. В якості сировини для дослідження використовували ікру товстолобика (Hypophthalmichthys) і коропа (Cyprinus carpio). З метою визначення оптимальної температури теплового оброблення ікру прісноводної риби піддавали термічному обробленню за температури 60 °С, 65 °С, 70 °С, 75 °С, 80 °С протягом 60 хвилин. Оптимальною температурою, що забезпечувала повне знищення умовно-патогенних мікроорганізмів і допустиму кількість залишкової мікрофлори (МАФАнМ) визначено 70–75 °С. Тривалість процесу термічного оброблення встановлювали на основі оцінки динаміки зміни кількості МАФАнМ за температури 70 °С протягом 30, 45, 60, 75, 90 хвилин. Раціональною тривалість теплового оброблення є 75 хвилин, що забезпечує знищення вегетативних форм мікроорганізмів, а кількість залишкової мікрофлори знаходиться в межах допустимої норми.
32
Bordunova, Olga, Evgeniya Samokhina, Leontiy Khmelnychyi, Mykola Povod, Victoria Vechorka та Vyacheslav Popsuy. "БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУЮВАННЯ «GREEN ARTICLE» ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ БІОКЕРАМІЧНОГО ЗАХИСНОГО ШАРУ ШКАРАЛУПИ ЯЄЦЬ КУРЕЙ В ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ІНКУБАЦІЇ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 27–32. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Авторами теоретично обґрунтована та практично доведена ефективність застосування розробленого способу передінкубаційної обробки яєць з використанням біоміметичної технології «штучна кутикула» «ARTICLE» («ARTIficial cutiCLE») «GREEN ARTICLE» для поліпшення структурних і фізіологічних характеристик шкаралупи як біокерамічного захисного шару інкубаційних яєць, котра полягає в утворенні на поверхні яйця захисної плівки з суміші штучних і природних матеріалів, що регулює рівень газопроникності шкаралупи пташиного яйця. Захисна плівка являє собою полікомпонентне покриття для відновлення та посилення бар’єрних властивостей біокерамічних структур шкаралупи і шкаралупних мембран, якому притаманна біоцидна (антибактеріальна та антивірусна) активність, а також здатність оптимізувати газообмін ембріонів протягом інкубації та поліпшувати процеси обміну речовин ембріона і якість молодняка птиці. Метою нашої роботи була розробка технології передінкубаційної обробки курячих яєць «GREEN ARTICLE» з використанням захисних нанокомпозитних покриттів «Штучна кутикула», що були створені за біоміметичним принципом, для зниження контамінації патогенною мікрофлорою та підвищення виводимості яєць. Для проведення досліду було сформовано три партії яєць, котрі були отримані від курей-несучок Легорн білий, по 540 штук в кожній групі. В кожній партії був контроль і дослідна група. Інкубацію проводили в інкубаторі «Універсал» протягом 21 доби згідно методики. Першу групу яєць перед закладкою на інкубацію обробляли кислото розчинним хітозаном, другу – водорозчинним хітозаном, третю – водорозчинним хітозаном сукцинат. Рахували відсоток браку інкубації, вивід та виводимість курчат. Перед закладкою на інкубацію, а також на сьому та вісімнадцяту добу інкубації, перед перенесенням яєць у вивідну шафу, брали змиви з поверхні шкаралупи і досліджували їх на наявність мікробної контамінації. Доведено, що використання для передінкубаційної дезінфекції курячих яєць композиції на основі кислоторозчинного хітозана з додаванням надоцтової кислоти, пероксиду водню (H2O2) та наночасток металів (нанодисперсного діоксиду титану TiO2, оксиду заліза Fе2O3 та сульфату міді CuSO4), стимулює розвиток ембріонів та забезпечує підвищення виводимості яєць на 7,7 % відносно контролю. Технологія «GREEN ARTICLE» для передінкубаційної обробки яєць з використанням препарату «Штучна кутикула» призводить до значного зниження кількості патогенних мікроорганізмів на поверхні шкаралупи, що призводить до підвищення виводимості яєць.
33
Demkovych, A. Ye, M. M. Yakymchuk та A. S. Sverstiuk. "Етіологічні фактори ризику виникнення периімплантиту". Clinical Dentistry, № 2 (23 вересня 2020): 62–69. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.2.11401.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті викладено сучасні дані щодо етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту, який ставить під загрозу результат реставрації з опорою на імплантати. Тому вивчення етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту є актуальною медико-соціальною проблемою сучасного суспільства.
Мета дослідження – на основі аналізу літературних даних визначити найбільш значущі етіологічні фактори ризику виникнення периімплантиту.
Матеріали і методи. У дослідженні було використано методи структурно-логічного, бібліосемантичного та аналітичного аналізів літературних джерел.
Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються етіологічних факторів ризику виникнення периімплантиту.
Висновки. У розвитку периімплантиту провідну роль відіграє багато етіологічних чинників та факторів ризику, що у своїй сукупності сприяє розвитку запальної реакції організму на встановлення імплантату. Одну із ключових ролей відіграють мікроорганізми ротової порожнини, які утворюють колонії на поверхні імплантату після його встановлення, а пародонтальні кишені слугують резервуаром патогенних бактерій.
34
Rusyn, V. І., G. М. Коvahl, F. М. Pavuk, Yu S. Lozynskyi та О. V. Leoshyk. "СИНДРОМ МАЛЬАБСОРБЦІЇ У ХВОРИХ, ЯКИМ НАКЛАДЕНО СТОМУ". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 31. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.31.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведені мікробіологічне дослідження та аналіз копрограм у 29 хворих, яким накладено стому. Залежно від рівня (локалізації) стоми хворі розподілені на 3 групи: I група – 7 хворих, у яких ілеостома накладена з приводу запальних захворювань кишечнику, зокрема, неспецифічного виразкового коліту (НВК), хвороби Крона (ХК); II група – 9 хворих, у яких сформовано асцендоколостому (у 2 – цекостому, у 7 – стому на рівні правого згину товстої кишки); III група – 13 хворих, у яких накладено десцендоколостому. Хворі II і III груп оперовані з приводу обструктивного раку, гострої непрохідності кишечнику. Встановлено, що синдром мальабсорбції найбільш виражений після ілеостомії, найменш виражений – після десцендоколостомії. В усіх хворих діагностований дисбаланс мікрофлори з збільшенням коцентрації клостридій та умовно патогенних мікроорганізмів.
35
Maliuvanchuk, S. V., R. V. Kutsyk та A. R. Grytsyk. "ДОСЛІДЖЕННЯ АНТИМІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ ВОДНО-ЕТАНОЛЬНИХ ВИТЯГІВ іЗ ТРАВИ ГОРЛЯНКИ ПОВЗУЧОЇ (AJUGA REPTANS L.)". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 63–72. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11648.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Визначення мікробіологічної чистоти трави горлянки повзучої та антимікробної активності водно-етанольних витягів трави горлянки повзучої відносно клінічних штамів умовно-патогенних бактерій та дріжджоподібних грибів.
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження була антимікробна активність водно-етанольних витягів із трави горлянки повзучої, заготовленої в період масового цвітіння. Дослідження антимікробної активності екстрактів виконано на клінічних ізолятах антибіотикочутливих і антибіотикорезистентних мікроорганізмів. Бактеріальні культури ідентифікували за допомогою біохімічних мікротестів «STAPHYtest 16», «ENTEROtest 24», «NEFERMENTtest 24» (Lachema, Чехія), а також із врахуванням комплексу морфологічних і культуральних властивостей згідно з рекомендаціями 9-го видання «Визначника бактерій Берджі». Культури дріжджоподібних грибів ідентифікували на основі 40 біохімічних тестів за допомогою системи VITEK 2 з використанням VITEK 2 YST ID card (Biomerieux, Франція). Антимікробну дію витягів вивчали мікрометодом дифузії в агар.
Результати й обговорення. Проведено скринінг протимікробних властивостей для водно-етанольних витягів (40 %, 50 %, 70 %, 90 % об/об) трави горлянки повзучої та досліджено мікробіологічну чистоту рослинних витягів на 25 тест-штамах мікроорганізмів.
Висновки. Враховуючи результати досліджень, вважаємо перспективним детальніше вивчення витягів із трави горлянки повзучої на можливу антимікробну дію та проведення мікробіологічних досліджень для розширення асортименту антимікробних лікарських рослинних засобів.
36
Zozulia, A., та M. Simonov. "Вплив терміну зберігання на мікробіологічний склад йогуртів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 85 (2 березня 2018): 119–22. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8522.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначальна роль для здоров’я людини відводиться представникам корисної мікрофлори кишківника – молочнокислим бактеріям і біфідобактеріям. Позитивний ефект досягається використанням цих мікроорганізмів у складі заквасок при отриманні продуктів харчування, в тому числі на основі молока. Одним із основних джерел молочнокислих бактерій є кисломолочні продукти, зокрема йогурти. Йогурт – це продукт, корисний для здоров’я і гарного самопочуття. У ньому міститься велика кількість корисних речовин і вітамінів. Йогурт готують з молока – шляхом сквашування термофільних стрептококів і болгарської палички (Lactobacillus bulgaricus i Streptococcus thermophilus) з можливим додатковим використанням інших культур. На сьогодні продукти, створені з використанням молочнокислих бактерій і біфідобактерій, розглядаються як основа функціонального харчування людини, вони сприяють профілактиці ряду захворювань. Метою даної роботи було визначити відповідність якісного і кількісного складу мікроорганізмів у кисломолочних йогуртах нормативним документам та встановити залежність мікробіологічного складу продукту від терміну його зберігання, а також встановити співвідношення між молочнокислими бактеріями та умовно-патогенною мікрофлорою. Лабораторні дослідження якісного та кількісного складу мікроорганізмів проводили в лабораторії мікробіології Львівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, яка акредитована для проведення даних досліджень. Для проведення досліджень було обрано 6 зразків йогуртів двох торгових марок, термін придатності яких становить 14 діб. Дослідження проводилися зі свіжими зразками, зразками, у яких закінчується термін придатності та протермінованими зразками. Як показали отримані результати досліджень у всіх зразках, незалежно від терміну зберігання та походження, кількість молочнокислих бактерій відповідала нормам ДСТУ 4343:2004. Проте у зразках однієї з обраних торгових марок було виявлено плісняву та дріжджі, що у свіжих зразках була на верхній межі норми, а у інших зразках значно перевищувала регламентовані норми.
37
Podpryatov, S. S., S. G. Gychka, І. М. Slobodyanyuk, О. І. Umanets, V. А. Тkachenko, S. М. Коrbut, V. V. Salata та ін. "АНТИБАКТЕРІЙНА СТІЙКІСТЬ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО З’ЄДНАННЯ ЖИВИХ ТКАНИН". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 55. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.55.
Повний текст джерелаАнотація:
Матеріали і методи. Антибактерійна стійкість електрозварного з’єднання (ЕЗ) досліджена в умовах гнійно–некротичного ураження, бактеріального забруднення, параканкрозного запалення або наявності калу у міжкишковому анастомозі (МКА), в судинах діаметром до 10 мм, міхуровій протоці діаметром до 12 мм, анальній нориці діаметром до 5 мм. В експерименті на 17 свинях, маса тіла 45 – 75 кг, та в клініці у 74 хворих віком від 24 до 72 років використовували апарати ЕК–300М1 і ЕКВЗ–300 ПатонмедТМ.
Результати. У строки спостереження до 30 діб неспроможність ЕЗ у відкритій рані, черевній порожнині, відхіднику не спостерігали. Виявлені E. coli (3 штами), E. faecalis, E. cloacae, C. hofmanii, S. aureus в концентрації до 108, патогенні штами Clostridium у 3 хворих. Відзначене утворення цілісної структури біологічної тканини по всій лінії створення ЕЗ. Вже на 4–ту добу в МКА виявляли новоутворену грануляційну тканину з судинами, продуктивне запалення.
Висновки. ЕЗ є суцільним, зберігає просторову структуру залучених волокон, не містить вільних клітинних фрагментів, що є тригерами запалення та поживними речовинами, забезпечує первинне загоєння у присутності мікроорганізмів з лізуючими властивостями.
38
Shvets, I. E., та M. O. Iskiv. "Ефективність застосування місцевої терапії на мікробіоценоз ротової порожнини у пацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі ураження шлунково-кишкового тракту". Clinical Dentistry, № 3 (9 грудня 2020): 42–47. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.3.11569.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Захворювання пародонта посідають друге місце за частотою і поширеністю після карієсу та залишаються актуальною проблемою у стоматології. Дана патологія виникає унаслідок дії цілого ряду факторів. Особливо часто патологічні процеси в пародонті зустрічаються у пацієнтів із загальносоматичними захворюваннями, зокрема в осіб із хворобами шлунково-кишкового тракту. Проведено порівняльне вивчення видового складу анаеробної мікрофлори пародонтальних кишень у пацієнтів із запально-деструктивними захворюваннями тканин пародонта на тлі Helicobacter pylori – асоційованої патології органів травлення після лікування, яке ми розробили.
Мета дослідження – з’ясувати клінічну ефективність місцевої терапії на мікробіоценоз ротової порожнини у пацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі ураження шлунково-кишкового тракту.
Матеріали і методи. Видовий склад анаеробних мікроорганізмів у пародонтальних кишенях вивчали у 52 пацієнтів (основна група) з генералізованим пародонтитом, у яких лікування захворювань пародонта проводилось із застосуванням запропонованої місцевої терапії, та 46 пацієнтів (порівняльна група) із ГП І–ІІІ ступенів тяжкості, у яких для лікування уражень тканин пародонта застосовувалась базисна місцева терапія. Детекцію патогенів у ротовій порожнині (вміст пародонтальних кишень) здійснювали методом мультипраймерної полімерно-ланцюгової реакції. Як засіб патогенетичної місцевої фармакотерапії, застосовували у вигляді аплікацій на ясна гель «Холісал». У якості місцевої фізіотерапії хворим на ГП І–ІІІ ступенів тяжкості основної групи проводили озонотерапію за допомогою озоногенератора «OzonyMed». Задля покращення і закріплення ефектів місцевої терапії застосовували полоскання, іригації, гідромасаж мінеральною водою «Моршинська», джерела № 1.
Результати досліджень та їх обговорення. У віддалені терміни дослідження (12–18 місяців), незважаючи на незначне збільшення пацієнтів основної групи, у яких в пародонтальних кишенях були ідентифіковані анаеробні види мікроорганізмів, у 2,8 раза зменшилась кількість досліджуваних, у яких об’єктивізувались Helicobacter pylori та Treponema denticola; у 2,5 раза – з Fusobacterium nucleatum та Prevotella intermedia; в 1,7 раза – кількість носіїв Bacteroides forsythus, Porphyromonas gingivalis та Actinobacillus actinomycetemcomitans, (р<0,01). Кількість пацієнтів контрольної групи, де застосовувалась традиційна терапія при лікуванні ГП, у пародонтальних кишенях яких діагностувались анаеробні види мікроорганізмів, повернулась до референтних значень (р>0,05).
Висновки. Зменшення кількості пацієнтів із ГП – носіїв анаеробних видів мікроорганізмів, засвідчує адекватність лікувально-профілактичного комплексу для лікування запальних захворювань тканин пародонта, який ми застосували.
39
Goncharuk-Khomyn, M. Y., N. I. Melnychuk, S. S. Tsuperyak, Kh V. Pohoretska та L. O. Patskan. "Оцінка кількісних змін мікробіологічного профілю зубного нальоту з ділянки зубоясенної боріздки у пацієнтів із І стадією пародонтиту". Clinical Dentistry, № 3 (8 листопада 2019): 11–17. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.3.10571.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Виникнення пародонтиту доказово асоційоване із впливом специфічних видів мікроорганізмів, категоризованих у відповідні комплекси, проте характер клінічного перебігу патології та ефективність лікування визначають складною взаємодією між патогенетичними факторами та індивідуальними генетичними, імунологічними та бактеріологічними пацієнтасоційованими параметрами.
Мета дослідження – встановити середні показники кількості основних пародонтопатогенів у складі мазків зубного нальоту в пацієнтів із І стадією пародонтиту.
Матеріали і методи. У ході реалізації поставленої мети були сформовані дослідна та контрольна групи осіб. До складу дослідної групи було включено 19 осіб із І стадією пародонтиту, до складу контрольної – 17 осіб без клінічно зареєстрованих ознак ураження тканин пародонта. Оцінку стадії пародонтиту проводили згідно з рекомендаціями American Academy of Periodontology від 2017 р. Визначення кількісного складу цільових пародонтопатогенів в умовах норми та І стадії розвитку пародонтиту проводили із застосуванням аналізу «Пародонтоскрин», котрий виконували в лабораторних умовах та передбачав проведення полімеразно-ланцюгової реакції з ідентифікацією кількості умовно-патогенних мікроорганізмів у режимі реального часу.
Результати досліджень та їх обговорення. Проведений аналіз виявив наступні середні показники кількості ключових пародонтопатогенів у мазках зубного нальоту з ділянки зубоясенної боріздки серед пацієнтів із І стадією розвитку пародонтиту: P. gingivalis – (5,4±0,3) Lg (ГЕ/зразок), T. forsythia – (5,1±0,2) Lg (ГЕ/зразок), P. intermedia – (5,0±0,5) Lg (ГЕ/зразок), T. denticola – (3,9±0,7) Lg (ГЕ/зразок). При цьому показник загальної бактеріальної маси складав (6,7±0,4) Lg (ГЕ/зразок).
Висновки. Виходячи із отриманих даних можна констатувати факт статистично значимого зростання кількості усіх дослідних мікроорганізмів при І стадії пародонтиту, порівняно з показниками, котрі були зареєстровані серед осіб контрольної групи без клінічновиражених ознак ураження тканин пародонта (р<0,05). Подальші дослідження повинні бути спрямовані на модифікацію існуючих протоколів лікування пародонтальних уражень шляхом їх індивідуалізації з урахуванням зареєстрованих змін мікробіологічного профілю.
40
Передера, О. О., Р. В. Передера та К. С. Савченко. "ДІАГНОСТИКА САЛЬМОНЕЛЬОЗУ БРОЙЛЕРІВ У ПРИВАТНОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 219–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено основні моменти діагностики, ліквідації та профілактики бройлерів. У період досліджень було вивчено епізоотичний процес захворювання бройлерів на сальмонельоз у динаміці. При цьому брали до уваги синхронність захворювання значної кількості птиці, зміну корму для групи птиці, де було зареєстроване захворювання. Один зі складників комбікорму (м’ясо-кісткове борошно) мало сумнівне походження, приватного виробництва. Клінічні ознаки у бройлерів не були характер-ними для сальмонельозу. У курчат стрімко розвивалося пригнічення. Бройлери відмовлялися від кор-му. Анемія була досить помітною при дослідженні шкіри гребеня, сережок і слизових оболонок. Кури сиділи, нахохливши пір’я, через 1‒2 доби від появи перших клінічних ознак гинули. Виявлені при розти-ні патологоанатомічні зміни були типовими для сальмонельозу птиці. Добре вираженими були зміни, що настали в результаті сепсису. Найбільш характерні патологічні зміни виявляли в селезінці, серці, печінці та тонкому відділі кишківника. Зміни в печінці більшості бройлерних курчат вказували на тривалі токсичні процеси, що могли бути пов’язані не лише з інтенсивним розмноженням і виділен-ням ендотоксинів патогенними мікроорганізмами, а й наслідком дії токсинів гриба. У всіх бройлерів при розтині виявляли ознаки фібринозного перитоніту та численні спайки в порожнині. Реєстрували збільшення нирок. Матеріалом для бактеріологічного та мікологічного дослідження слугували шма-точки внутрішніх органів загиблої птиці, проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна. При про-веденні бактеріологічних досліджень застосовували також специфічні поживні середовища: середо-вище Ендо, агар Плоскирєва, середовище Лєвіна, та вісмут сульфіт агар. Проби комбікорму та м’ясо-кісткового борошна для виявлення патогенних грибів культивували на агарі Сабуро. У резуль-таті бактеріологічного дослідження збудник сальмонельозу було виявлено у внутрішніх органах за-гиблої птиці, комбікормі та м’ясо-кістковому борошні. Ріст збудника сальмонельозу на диференцій-них поживних середовищах був характерний, швидкий та інтенсивний. У пробах комбікорму і м’ясо-кісткового борошна були виявлені гриби роду Aspergilus. Одним із важливих моментів у діагностиці інфекційних хвороб є визначення чутливості виділеної мікрофлори до лікарських засобів. Для визна-чення чутливості мікроорганізмів до антимікробних засобів диско-дифузійним методом відповідно до загальноприйнятого стандарту NCCLS застосовували агар Мюллера-Хинтона. Згідно з резуль-татами досліджень виділена культура сальмонел була резистентною до поліміксину, тілозину, нео-міцину, тетрацикліну, левоміцетину, ріфампіцину, декаметоксину. Помірну стійкість збудник про-демонстрував до гентаміцину, канаміцину, цефалозоліну. У досліджуваному приватному господарс-тві чиста культура виділеного збудника показала найвищу чутливість до амоксициліну.
41
Boyko, G. O., та O. V. Bashta. "МІКОБІОТА НАСІННЯ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ PINUS SYLVESTRIS L." Scientific Bulletin of UNFU 25, № 9 (25 листопада 2015): 28–34. http://dx.doi.org/10.15421/40250905.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено видовий склад насіння сосни звичайної різного забарвлення (біле, буре та чорне). Встановлено частоту трапляння видів та коефіцієнт спільності видів мікобіоти насіння. Виявлено, що домінують у мікобіоті представники видів Mycelia sterilia (83,3-95,8 %), Trichoderma (79,2-95,8 %), Alternaria (41,7-91,7 %) – потенційні патогени рослин та антагоністи шкідливих мікроорганізмів. До типових компонентів мікобіоти також належать представники родів Penicillium (8,7-37,5 %) та Aspergillus (16,7-37,5 %), які є потенційними продуцентами мікотоксинів, продукування яких є небезпечними для росту та розвитку рослин. Визначено, що насіння чорного кольору відрізняється видовим складом мікроміцетів від білого на 5,7 %, буре та біле насіння майже не має відмінностей за компонентами мікобіоти (показник подібності становить 99,2 %). На насінні ідентифіковано 31 вид мікроміцетів, які віднесено до 4 відділів, 4 класів, 6 родин, 13 родів, серед них траплялись види із різним ступенем паразитизму: облігатні та факультативні сапротрофи і паразити.
42
Паничев, В. О., М. А. Андрейчин, Ю. А. Кравчук, А. Г. Даутов та А. М. Дубровська. "ЗАРАЖЕНІСТЬ КЛІЩІВ У ЛІСОВИХ БІОТОПАХ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Інфекційні хвороби, № 2 (30 червня 2021): 44–52. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12164.
Повний текст джерелаАнотація:
Зараженість кліщів патогенними мікроорганізмами впливає на епідемічне благополуччя територій, адже ці членистоногі є резервуаром і вектором передачі збудників багатьох зоонозних хворобах. Кліщі забезпечують циркуляцію низки бактерій у природних осередках як важлива складова паразитарних систем.
Мета роботи. З’ясувати зараженість кліщів окремими патогенними мікроорганізмами у трьох погодно-географічних зонах Тернопільської області: малому Поліссі, холодному та теплому Поділлі. Порівняти ступені їх зараженості, спектри патогенів. Дослідити структуру угрупувань мишуватих гризунів як складової паразитарних систем.
Матеріали і методи. Ентомологічні: збір кліщів та їх ідентифікація за допомогою визначника. Облік чисельності кліщів з обрахунком індексу рясності. Вивчення видового складу та чисельності угрупувань мишуватих гризунів, їх відловлення стандартними живоловками, встановленими в одну лінію. Перевірку здійснювали через добу, облік вели у пастко-добах і відсотках потрапляння.
Лабораторні: дослідження суспензії кліщів у полімеразно-ланцюговій реакції (ПЛР) в режимі реального часу. Використовували тест-системи виробництва Vector-Best для визначення фрагментів ДНК B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, Babesia sp., А. phagocytophilum, E. muris та E. chaffeensis.
Результати. Встановлено середні значення індексів рясності кліщів у погодно-географічних зонах за трирічний період. Отримано дані щодо чисельності та складу популяцій мишуватих гризунів в обраних біотопах. Виявлено фрагменти ДНК B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, Babesia sp., A. рhagocytophilum. Не виявлено – E. muris та E. сhaffeensis.
Висновки. Кліщі у лісових біотопах трьох погодно-географічних зон Тернопільської області заражені B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, Babesia sp., А. phagocytophilum. Домінуючим паразитом є I. ricinus, роль хазяїна забезпечують вісім видів мишуватих гризунів.
43
Мусій, Л. Я., О. І. Цісарик та І. М. Сливка. "РОЗРОБЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЙОГУРТУ, ЗБАГАЧЕНОГО СЕЛЕНОМ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 28 (10 січня 2022): 30–36. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-28-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальним нині є збагачення продуктів харчування мінеральними сполуками, які здебільшого споживаються людством у недостатній кількості. Серед особливо дефіцитних виділяють органічні сполуки селену. Метою роботи було розробити технологію, дослідити властивості та показники якості йогурту із використанням біологічно активної добавки «Селен Альга Плюс». Біодобавка «Селен Альга Плюс» містить у своєму складі органічний селен, вітаміни Е, С, йод та топінамбур. На першому етапі експериментальних досліджень визначали вплив біодобавки на органолептичні показники дослідних зразків йогурту. Контролем служив класичний йогурт. Досліджували два способи внесення біодобавки: до пастеризації в нормалізовану суміш; після пастеризації перед заквашуванням. Контрольним зразком був класичний йогурт. У результаті експериментальних досліджень встановлено концентрацію біодобавки «Селен Альга Плюс» у кількості 0,6% від маси суміші до пастеризації або 0,4% після пастеризації, що відповідає 50% нормі споживання селену на добу за вживанні в їжу 200 г продукту. У зразках йогурту протягом зберігання на 1, 7, 14-ту доби досліджували органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники згідно ДСТУ 4343:2004 «Йогурти. Загальні технічні умови». Протягом 7 діб не було помічено погіршення органолептичних показників. Проте, в наступні доби зберігання спостерігали незначне виділення сироватки у всіх зразках йогурту, що впливає на споживчі властивості продукту. З аналізу отриманих показників титрованої кислотності йогурту з селеном під час зберігання випливає закономірність інгібуючого впливу біодобавки в концентрації 0,6 і 0,4%. Встановлено, що в контрольному зразку йогурту без селену, відбувалося поступове зростання молочнокислих мікроорганізмів упродовж 14-добового періоду зберігання. За вмістом патогенних мікроорганізмів впродовж зберігання зразки йогурту відповідали вимогам чинного ДСТУ.
44
Гавриленко, О. С., О. А. Хоміцька та О. В. Загорулько. "Визначення мікробіологічних ризиків під час дослідження м'яса свиней, уражених саркоцистозом". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2015): 64–67. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2015.04.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено підходи до оцінки мікробіоло-гічних ризиків під час використання в їжу свинини,отриманої від уражених саркоцистозом тварин.Проведено аналіз мікробіологічного ризику м'яса сви-ней, уражених саркоцистозом, включено кількісну таякісну інформацію мікробіологічних небезпек у дослід-женому матеріалі. Встановлено, що в зразках з різ-ним ступенем ураження саркоцистами підвищуєтьсяне тільки кількість мезофільних аеробних і факуль-тативно анаеробних мікроорганізмів (МАФАМ) ум'ясі, але й кількість патогенних і умовно-патогеннихмікроорганізмів.
In the article the approaches to the microbiological risk assessment of pork, that was obtained from animals infected by sarcocystis, were described. The analysis of microbiological hazards of pigs’ meat infected by sarcocystis, included quantitative and qualitative information of microbiological hazards in materials research. We found that in samples with different degree of defeat by sarcocystis not only the number of mesophilic aerobic and facultative anaerobic microorganisms (MAFAM) in meat increases, but the number of pathogenic and conditional-pathogenic microorganisms.
45
Пінчук, Н. Г., та Н. А. Пустовіт. "Кампілобактеріоз як важлива харчова токсикоінфекція". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2018): 136–40. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.02.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Харчові токсикоінфекції – це широка група гострих кишкових інфекцій, які розвиваються після вживання в їжу продуктів, інфікованих патогенними чи умовно-патогенними мікроорганізмами. Клінічно ці хвороби характеризуються раптовим початком, поєднанням синдромів інтоксикації, гастроентерита і обезводнення. Кампілобактеріоз (Сampylobacteriosis) – одна з найбільш актуальних задач гігієни харчування. Ця задача диктується необхідністю включення мікробіологічних досліджень в систему профілактики ГКІ, а також проведення моніторингу патогенних мікроорганізмів у харчових продуктах. У розвинених країнах світу пік захворюваності на Сampylobacter jejuni припадає на дитячий вік, але може спостерігатись у дорослішому віці. В організм людини кампілобактерії потрапляють частіше з контамінованими продуктами харчування тваринного походження. Забруднення води і їжі бактеріями роду Campylobacter, прямий контакт з інфікованими тваринами може бути причиною виникнення гострих кишкових інфекцій.
Nutrition toxiconinfection is a wide group of acute intestinal infections that develop after eating foods infected with pathogens or opportunistic microorganisms. Clinically these diseases are characterized by sudden onset, the combination of intoxication syndromes, gastroenteritis and dehydration. Food-borne toxiconinfection occurs everywhere, which is due to the widespread spread of these pathogens in the environment. The highest morbidity is observed in economically developed countries of the world. In the general structure, acute intestinal infections occupy a dominant position, but their statistical record is imperfect. Therefore, it is not possible to fully assess the distribution of this group of diseases in the environment. Campylobacteriosis is one of the most urgent problems of food hygiene. This task is dictated by the necessity of incorporating microbiological research into the GKI prevention system, as well as the monitoring of pathogenic microorganisms in food products. In the developed world, the peak of the incidence of Smylobacter jejuni occurs in childhood, but it can also be seen in a larger adult age. Campylobacteriosis is characterized by polymorphism of clinical manifestations of infection. The most common form of infection is enterocolitis. Systemic lesions may also occur (septicemia, meningitis, cardiovascular disorders such as: thrombophlebitis, myocarditis, endocarditis, kidney and urinary tract, liver and gallbladder, nervous system: paresis, paralysis, polyneuritis, musculoskeletal system: arthritis, synovitis, bursitis) and neonatal pathology (septic abortions and preterm labor, accompanied by the development of septicemia, meningitis and enteritis in newborns). In humans, Campylobacteria come in more often with contaminated food products of animal origin. Water and food contamination with bacteria of the genus Campylobacter, direct contact with infected animals, it all can be the cause of the outbreak of acute intestinal infections.
46
Stravskyy, Y. S., L. Ya Fedoniuk, O. M. Yarema та L. S. Reznichenko. "ДОКЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАНОЧАСТИНОК КУПРУМУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (3 грудня 2020): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11546.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Доклінічне вивчення лікарських препаратів – невід’ємна частина процесу створення лікарського засобу. Встановлені, за результатами доклінічного вивчення, характеристики специфічної фармакологічної активності та нешкідливості під час застосування і щодо його ймовірних віддалених наслідків є принциповими факторами, які визначають можливість промислового випуску лікарського засобу та доцільність його медичного використання.
Мета дослідження – вивчити біобезпечність, гостру токсичність, протимікробну та фунгіцидну дії наночастинок Купруму.
Методи дослідження. Біобезпечність синтезованої субстанції наночастинок у тестах in vitro визначали з використанням показників цитотоксичності, мутагенності, молекулярно-генетичного (показник генотоксичності), фізіологічного (стан мікрофлори шлунково-кишкового тракту людини) та біохімічних (ATP-aзна і лактатдегідрогеназна активність) маркерів. Протимікробні та фунгіцидні властивості препарату було вивчено на клінічних ізолятах збудників інфекційно-запальних процесів: бактеріях S. aureus, E. coli, Proteus mirabilis, K. pneumoniae, Enterobacter aerogenes, P. aeruginosa, грибах роду Candida – C. albicans, Candida non-albicans та інших мікроміцетах – Penicillium spp., Paecilomyces lilacinus, A. niger і A. flavus.
Результати й обговорення. Взаємодія наночастинок Купруму з тестовими еукаріотичними клітинами не призводила до появи первинних ДНК-ушкоджень порівняно з впливом N-нітрозометилсечовини, яка є відомим генотоксикантом. У зразках тестових еукаріотичних клітин лінії СНО-К1, оброблених наночастинками Купруму в широкому концентраційному діапазоні, не було зафіксовано цитотоксичного впливу досліджуваного наноматеріалу. Експериментальна субстанція наночастинок Купруму (CuNP) володіє вираженою протимікробною та фунгіцидною активністю відносно всіх досліджуваних патогенних тест-культур: як у вихідній концентрації (32,0 мг/мл у перерахунку на метал), так і при її десятикратному розведенні (3,2 мг/мл у перерахунку на метал). Повне інгібування росту патогенних тест-штамів спостерігали при використанні кінцевих засівних доз мікроорганізмів на чашках від 103 до 105 КУО/см3. Досліджувана субстанція наночастинок Купруму також проявляла протимікробну та фунгіцидну дії щодо клінічних ізолятів збудників інфекційно-запальних процесів різної локалізації, а саме бактерій і грибів.
Висновок. Результати оцінювання гострої токсичності субстанції наночастинок Купруму після одноразового внутрішньовенного введення білим мишам залежно від рівня дози протягом 14 діб спостереження дозволяють віднести її до IV класу токсичності (малотоксичні речовини).
47
Nasibian, L. S., I. B. Philippov та Ya M. Shuba. "ВПЛИВ ПЕПТИДОГЛІКАНУ ЗОЛОТИСТОГО СТАФІЛОКОКА НА СПОНТАННУ СКОРОТЛИВУ АКТИВНІСТЬ МІОМЕТРІЯ ВАГІТНИХ ЩУРІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 138–44. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11594.
Повний текст джерелаАнотація:
Пептидоглікан Золотистого стафілокока – структурний елемент бактеріальної клітинної стінки, який вивільнюється протягом життєдіяльності мікроорганізму та розноситься кровотоком по організму. Осідаючи на тропних клітинах він реалізує патогенні та імуногенні властивості. Золотистий стафілокок досить часто висівається із сечостатевої системи жінок. Відомо, що взаємодія пептидоглікану з ендотеліальними та децидуальними клітинами матки під час вагітності ініціює такі ускладнення, як прееклампсія, стимуляція скоротливості активності матки, передчасне переривання вагітності. Однак досі достеменно не вивчені механізми дії пептидоглікану на міометрій.
Мета – визначити, чи впливає пептидоглікан на спонтанну скоротливість міометрія вагітних щурів за умов відсутності ендометрія, вивчити характер спонтанних скорочень міометрія вагітних щурів під дією пептидоглікану та механізми виявлених ефектів.
Матеріал і методи. Досліди проводили на гладеньком’язових смужках міометрія вагітних щурів лінії Вістар. Скоротливість міометрія вивчали методом тензометрії.
Результати. Результати експериментів показали, що, пептидоглікан модулює всі основні параметри спонтанних маткових скорочень за умов відсутності ендометрія. Він збільшував амплітуду та тривалість скорочень у середньому на 18,5 % та 16 %, відповідно. Водночас частота спонтанних скорочень зменшилась у середньому на 10,5 %. Ряд параметрів скорочень міометрія свідчить про збільшення їх інтенсивності під дією пептидоглікану. Крім того, змінювалось співвідношення фаз скорочень міометрія: під дією пептидоглікану спонтанні скорочення міометрія мали відносно коротку, але високоамплітудну фазу скорочення, досить тривалий тонічний компонент та повільне розслаблення. Вказані фази скорочення міометрія на тлі дії пептидоглікану збільшились у середньому на 11,26 %, 69,23 % та 44,34 % відповідно. На тлі блокаторів потенціал керованих кальцієвих каналів L-типу та ІП3-рецепторів пептидоглікан не стимулював скорочення міометрія.
Висновки. Пептидоглікан має стимулювальну дію на спонтанну скоротливість міометрія шляхом впливу безпосередньо на міометрій. Модулювальний вплив пептидоглікану на скоротливість міометрія вагітних щурів пов’язаний зі збільшенням внутрішньоклітинного рівня кальцію в гладеньких міоцитах матки, що досягається завдяки посиленню трансмембранного входу кальцію та вивільненню із саркоплазматичного ретикулуму.
48
Пономарьова, Інна, Тамара Лісяна, Людмила Стамболі, Ольга Мацола та Микола Лісяний. "СТАН МІКРОЕКОЛОГІЇ ТА МІСЦЕВОГО ІМУНІТЕТУ ПІХВИ У ЖІНОК В ПІСЛЯАБОРТНОМУ ПЕРІОДІ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-01.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. На протязі останнього десятиріччя частота абортів в Україні залишається стабільно високою. Поряд з традиційним хірургічним методом пере-ривання вагітності в багатьох країнах світу застосовується медикаментозний аборт, який вважається менш травматичним в порівнянні з хірургічним абортом. Але відомо, що наслідками медикаментозного аборту є довготермінова присутність відторгнутих некротичних тканин та скупчення значних об’ємів крові, що створює умови для активної проліферації потенційно патогенної мікрофлори. Виникнення в післяабортному періоді запальних захворювань призводить до морфо-функціональної неповноцінності ендометрія внаслідок деструкції залоз строми, тер-мінальних судин та склеротичних процесів в них. Ризик інфікування після аборту пов’язують зі зниженням місцевого імунітету.Мета роботи. Вивчення стану місцевого імунітету та структури мікробіому піхви в після-абортному періоді та порівняння показників мікробної контамінації піхви в залежності від метода застосування аборту.Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 130 жінок, які були розділені на 2 групи: I група (62 жінки) включала пацієнток, яким був проведений хірургічний аборт та II група (68 жінок), яким був проведений медикаментозний аборт. Пацієнтки обстежувались за 2-3 доби до проведення аборту та на 14-15 добу після аборту. Проведення мікробіологічних аналізів та облік результатів здійснювали згідно наказу № 234 МОЗ України від 10.05.2007 року. Кількісний вміст sIgA та IgG, IgA, IgM (г/л) та рівень лізоциму у біологічних рідинах статевих шляхів визначали за допомогою радіальної імунодифузії у гелі з використанням антисироваток до окремих класів імуноглобулінів за методом Mancini.Результати. В ході дослідження встановлено, що після хірургічного аборту в терміни 14-15 діб у пацієнток реєструється збільшення частоти виділення та зростання ступеня обсіменіння піхви різними представниками мікроорганізмів роду Enterobacteriacea в асоціаціях із стафілококами та грибами роду Candida. Після медикаментозного аборту в структурі мікробіоти піхви відмічається тенденція до збільшення питомої ваги грампозитивних коків в асоціаціях з ентерококом, а також збільшення частоти реєстрації гарднерельозу. Після хірургічного аборту спостерігається більш значне зниження показників лізоциму та підвищення рівня імуноглобулінів (SIgA, IgG, IgA) в цервікальному слизі, ніж після медикаментозного переривання вагітності.Висновки. Встановлено дисбаланс місцевого імунітету та активна проліферація потенційно патогенної флори, збільшення частоти формування бактеріальних спільнот, яка асоціюється з дефіцитом лактобактерій у піхві жінок після хірургічного аборту, що свідчить про необхідність імунної та бактеріальної корекції виявлених порушень.
49
Mykhaylyshyn, H. I., S. І. Klуmnyuk, M. Y. Spivak, L. M. Lazarenko, L. M. Malanchuk та I. V. Korda. "ВІДНОВЛЕННЯ МІКРОБІОМУ ВАГІНИ ПРИ БАКТЕРІЙНОМУ ВАГІНОЗІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРОБІОТИКА ДІАЛАК". Інфекційні хвороби, № 4 (19 березня 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.4.11460.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати дослідження мікробіому піхви осіб з бактерійним вагінозом до і після перорального застосування капсульної форми та вагінальних супозиторіїв пробіотика «Діалак» з вмістом штаму L. casei IMB B-7280. Цей препарат, який рекомендовано для корекції вагінальної мікробіоти, має комбіновану протизапальну та вибіркову протимікробну активність. Він має широкий спектр антагоністичної активності відносно умовно-патогенних мікроорганізмів: стафілококів, стрептококів, псевдомонад, кишкової палички тощо, ефективно пригнічує ріст грибів. Мета дослідження – оцінити ефективність застосування пробіотика «Діалак» у жінок із бактерійним вагінозом. Пацієнти і методи. При обстеженні жінок із бактерійним вагінозом проводився традиційний гінекологічний огляд з метою визначення загальних анамнестичних даних, зокрема з’ясування частоти, тяжкості клінічних проявів та тривалості рецидивів урогенітальної інфекції. Лабораторні методи діагностики включали мікроскопію мазків для виявлення ключових клітин, амінотест, рН виділень, класичне бактеріологічне дослідження піхвового вмісту до початку лікування та на 10-й день після завершення лікування. Проводили забір периферичної крові до лікування та через 1 міс. після пробіотикотерапії для вивчення клітинного імунітету. Результати. Проведені дослідження свідчать, що при вагінальному та пероральному застосуванні пробіотика «Діалак» відбувається стабільне заселення слизових оболонок піхви власною мікробіотою. Клінічно доведено ефективність дії препарату проти гарднерел, мобілункуса, лактококів і вейлонел. Висновок. Доцільність застосування пробіотика «Діалак» з вмістом штаму L. casei IMB B-7280 для лікування хворих з бактерійним вагінозом доведена клінічно. Гарна переносність біопрепарату, відсутність побічної дії, відновлення лактофлори, зручна форма використання обґрунтовують його призначення в акушерстві та гінекології для лікування хворих на бактерійні вагінози.
50
Мальцев, Дмитро. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ МІКРОБНОГО СПЕКТРУ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ". Men’s Health, Gender and Psychosomatic Medicine, № 1-2 (30 грудня 2021): 26–39. http://dx.doi.org/10.37321/ujmh.2021.1-2-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтування. Результати п’яти мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень свідчать про асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) і розладів спектру аутизму (РАС) у дітей. В таких випадках формується імунодефіцит та імунна дисрегуляція, що знижує резистентність до деяких мікроорганізмів.Мета дослідження: вивчити структуру мікробного спектру у дітей з РАС, пов’язаними з ГДФЦ, згідно з накопиченою дотепер доказовою базою і вивчити асоціацію виявлених мікроорганізмів з показниками імунного статусу для покращення розуміння патогенезу енцефалопатії та удосконалення алгоритмів діагностики, моніторингу і лікування.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей віком від 2 до 9 років з ГДФЦ, у яких відзначалися клінічні прояви за типом РАС (досліджувана група; ДГ; 183 хлопчиків і 42 дівчинки). До контрольної групи (КГ) віднесли 51 клінічно здорову дитину (37 хлопчиків та 14 дівчаток) аналогічного вікового розподілу, які не страждали на ГДФЦ. Спеціальне лабораторне обстеження дітей груп спостереження проводили з урахуванням сучасних уявлень щодо мікробного спектру у пацієнтів з РАС згідно з публікаціями в PubMed і Embase. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів (odds ratio, OR) та 95% довірчий інтервал (95% СІ). Дослідження виконувалося як фрагмент науково-дослідної роботи на замовлення МОЗ України (№ держреєстрації 0121U107940).Результати та їх обговорення. TTV відзначався в 87%, HHV-7 – 79%, HHV-6 – 68%, EBV – 59%, Streptococcus pyogenes – 46%, Candida albicans – 41%, Borrelia – 34%, Mycoplasma pneumoniae – 27%, Chlamydia pneumoniae – 26%, Yersinia enterocolitica – 23%, Toxoplasma gondii – 19%, перенесена природжена CMV нейроінфекція – 7%, наслідки HSV-1/2-нейро-інфекції – 5% випадків в ДГ (р<0,05; Z<Z0,05). HHV-6, HHV-7 та EBV були асоційовані з дефіцитами NK-, NKT- та СD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів. ТТV також був асоційований з дефіцитами NK- та NKT-лімфоцитів, однак не з дефіцитом СD8+ цитотоксичних Т-клітин. Стрептококова інфекція була пов’язана з гіпо- і дисімуноглобулінемією, а також – дефіцитом мієлопероксидази. Кандидоз був асоційований тільки з дефіцитом мієлопероксидази. Токсоплазмоз відзначався при дефіциті СD4+ Т-хелперів та комбінованих порушеннях імунітету. Наслідки природженої CMV-нейроінфекції мали місце тільки при комбінованих порушеннях імунітету. Висновки. Для дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, характерним є специфічний мікробний спектр з переважанням інтрацелюлярних опортуністичних та умовно патогенних мікроорганізмів, який визначається особливостями порушень в імунному статусі, спровокованих ГДФЦ, що має визначати алгоритм раціонального мікробіологічногопошуку, оцінки імунного статусу, проведення антимікробного та імунотропного лікування.