Добірка наукової літератури з теми "Міжнародні стандарти прав людини"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Міжнародні стандарти прав людини".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Міжнародні стандарти прав людини"
1
Artakivna, Zhebrovska Krystyna. "INTERNATIONAL LEGAL STANDARDS OF HUMAN RIGHTS: GENERAL PRINCIPLES." Часопис цивілістики, no. 41 (August 6, 2021): 71–76. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.426.
Повний текст джерелаАнотація:
Міжнародні стандарти прав і свобод людини можна розглядати як загальновизнані положення міжнародних актів обов'язкового та рекомендаційного характеру, а також принципи міжнародного права, що закріплюють фундаментальні права особистості, які мають визначальне значення для захисту людини від незаконних і необґрунтованих дій із боку держави, посадових та інших осіб, порушують або обмежують ці права, а також виконують функцію орієнтира для усіх держав у регламентації та забезпеченні прав своїх громадян. Основи міжнародно-правових стандартів прав людини продовжують розвиватися одночасно із процесом формування нових правових систем, які декларують у своїх конституціях ідеї верховенства права та поваги до прав людини.
Міжнародно-правові акти в галузі прав людини розглядають як міжнародні стандарти, оскільки вони розробляються на підставі звичаєвих норм, що сформувалися внаслідок визнання державами юридичної сили правил поведінки, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у вигляді декларацій чи рекомендацій.
Міжнародні стандарти у галузі прав людини - це загальновизнані міжнародно-правові норми, які закріплюють на загальнолюдському рівні статус особистості і встановлюють перелік основоположних прав і свобод, обов'язок держав їх дотримуватися, а також межі можливого або припустимого їх обмеження.
Міжнародні cтaндaрти прав і свобод людини закріплені в міжнародних угодax, конвенціях і пaктax, що базуються на вcecвітньому досвіді та втілюють cучacні потреби, тенденції соціального прогресу.
В основу міжнародних стандартів із прав людини покладені такі загальновизнані принципи, як: повага суверенітету держави; неприпустимість втручання у внутрішні справи держави; самоврядування народів і націй; рівноправність всіх людей і заборона дискримінації; рівність прав і можливостей чоловіків та жінок; дотримання прав людини навіть за умови збройних конфліктів і відповідальність за злочинні порушення прав людини. Значення наведених принципів полягає у тому, що вони є основою розроблення прав людини та їх закріплення у національному законодавстві, а також є критерієм законності діяльності держави у сфері прав людини.
Міжнародні стандарти у сфері прав людини склалися поступово. Спочатку були закріплені лише політичні права, потім - економічні та соціальні. Саме вони і були конкретизовані у національному законодавстві держав, однак кожна держава повинна не лише привести своє законодавство у відповідність зі взятими на себе міжнародними зобов'язаннями, а й вчиняти певні дії та створювати реальні умови для гарантування і здійснення прав.
Основу міжнародних стандартів у сфері прав людини становлять норми природного права, що включає ідеали свободи, справедливості та рівності перед законом. Ці норми закріпляються правовою системою кожної держави.
2
Копетюк, М. "Поняття та класифікація міжнародних стандартів прав людини та громадянина". Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/7.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття міжнародних стандартів прав людини і громадянина, а також розглянуті питання забезпечення прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів, закріплених в міжнародно-правових документах. Здійснено аналіз міжнародно-правових актів, які містять відповідні стандарти в сфері дотримання прав людини і громадянина, а також розглянуто їх класифікацію. Міжнародні стандарти прав людини є системою прав, які розкривають сучасну ідею прав людини, закріплену в основних міжнародно-правових документах і, відповідно, визнану в усьому світі. Стандарти основних прав і свобод людини і громадянина регулюються низкою міжнародно-правових актів, що визначають політичні, природні, культурні, соціальні права. Автор зробив висновок про те, що у основу Конституції України закладено принципово нові правові парадигми зовнішньої і внутрішньої державної політики України, що спрямовані на утвердження й забезпечення прав і свобод людини і громадянина. А це об’єктивно вимагає істотної переорієнтації та модифікації всієї національної правової системи. В Україні набуває поширення теорія визнання людської гідності, яка є інтегративною властивістю природи людини та виступає як один з інституційних джерел її основних прав. І з огляду на це у загальній теорії права сформульовано антропогенну інтерпретацію людської гідності, поняття якої визначається як самоцінність людини як унікальної біосоціальної істоти. На переконання автора, зазначені доктринальні позиції у ближній перспективі вимагатимуть відповідної нормативно-правової і навіть конституційної регламентації. Адже держава має охороняти, захищати права і свободи людини та громадянина, гарантувати їх реальне здійснення. Відповідно, держава повинна створювати необхідні умови для гідної праці, надавати соціальну допомогу тим, хто перебуває у складних життєвих обставинах.
3
Біліченко, В. В. "Міжнародні стандарти щодо захисту ключових прав та свобод людини в діяльності правоохоронних органів України". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 27 (19 січня 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v27i0.678.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано основні міжнародні стандарти дотримання прав людини. Визначено основні історичні моменти формування системи прав людини та громадянина. У цій статті подано можливі варіанти покращення та модернізації законодавства на прикладі міжнародного досвіду. Визначено механізм утворення та забезпечення міжнародно-правових стандартів. Окреслено ключові права людини, висвітлюються питання, пов'язані із дотриманням міжнародно-правових стандартів прав людини в діяльності правоохоронних органів. Сформовано загальні рекомендації для модернізації правоохоронної системи України та покращення нормативно-правової бази у цій сфері. У цій роботі висвітлено основні міжнародні договори, якими регулюється діяльність Національної поліції: основні положення меморандуму про співпрацю, що на практиці повинен забезпечити дотримання прав людини стосовно затриманих правоохоронними органами громадян, гарантує право на захист. У цьому документі визначено напрями діяльності, котрі повинні попередити вчинення порушень відповідно до строків повідомлення про затримання, також інформування затриманих щодо їхніх прав та обов'язків, їхнього процесуального статусу. Документ спрямований на збалансування сил превентивного та силового блоку, що на поточний момент вимагає негайного втручання з боку законодавчих та виконавчих органів влади. Така нормотворча діяльність стане каталізатором у модернізації стратегії захисту прав та свобод людей, честі та гідності, захисту інтересів суспільства і держави. Обов'язок забезпечення реалізації вищеперелічених засад правової демократичної держави частково покладено на правоохоронну систему, центральним органом якої є Національна поліція України. У цій роботі проаналізовано значне місце міжнародних стандартів у модернізації правоохоронної системи, основна функція якої полягає у забезпеченні захисту основоположних прав та свобод людини та громадянина. Таке міжнародне партнерство дасть змогу підвищити рівень готовності працівника поліції до виконання професійних завдань та обов'язків або набуття ними нових, необхідних у роботі навичок.
4
Правоторова, О. М. "МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(27) (27 січня 2020): 124–28. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).202.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що міжнародні стандарти адміністра-тивно-правової охорони базуються, по-перше, на За-гальній декларації прав людини та пактах. Європей-ський суд із прав людини передбачає як негативний (невтручання держави) обов’язок держави, так і пози-тивний (активні дії з боку держави) обов’язок. Нега-тивний обов’язок полягає в тому, що суб’єкти владних повноважень не мають права втручатись у приватне та сімейне життя особи, а також порушувати право на повагу до особистого житла та кореспонденції осо-би. Наголошено, що провідне місце у визначенні на-прямів розвитку сфери адміністративно-правової охо-рони в країнах-учасницях ЄС посідає адміністрація або ж законодавчо визначене профільне міністерство, що відповідає за політику, розвиток, планування та координацію системи адміністративно-правової охо-рони. Доведено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не розкриває змісту терміна «приватне життя», оскільки описує його як «термін із широким значенням, який не піддається визначенню». З’ясовано, що багато країн включають основні поло-ження Декларації у своє базове законодавство. Саме її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів із прав людини.На основі аналізу Конвенції про захист прав лю-дини й основоположних свобод сформовано стандарти прав, свобод людини і громадянина у сфері адміністра-тивно-правової охорони, а саме: публічна адміністра-ція зобов’язана поважати права людини, а органи виконавчої влади і місцевого самоврядування мають у межах своєї компетенції гарантувати відновлення прав, свобод і законних інтересів усіх, хто перебуває під їх захистом; кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; публічна ад-міністрація має поважати право приватного і сімейного життя особи; кожен, чиї права та свободи було поруше-но, має право на ефективний засіб юридичного захисту в адміністративному порядку, навіть якщо таке пору-шення було вчинене особами, які здійснювали свої офі-ційні повноваження; під час війни або іншої суспіль-ної небезпеки, яка загрожує існуванню нації, держава може вживати заходів щодо обмеження певних прав і свобод, однак виключно в тих межах, яких вимагає го-строта становища.
5
КУЧИНСЬКА, ОКСАНА, та ЮЛІЯ ЦИГАНЮК. "Система міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України". Право України, № 2019/09 (2019): 50. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-09-050.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтеграція України у світове співтовариство та європейський простір обумовила трансформаційні процеси у правотворчості та практиці застосування законодавства. Такі процеси відбуваються і у кримінальному процесі України. З набуттям незалежності, переходом від тоталітарної системи до режиму демократії, а в подальшому – із прийняттям Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. (КПК України) відбулося становлення та утвердження системи міжнародних стандартів прав людини у вітчизняному кримінальному процесі. Аналіз правової літератури радянського періоду показав, що за часів Радянського Союзу у науці кримінального процесу не порушувалося питання дотримання міжнародних стандартів прав людини та їх закріплення у нормах законодавства як джерел кримінального процесуального права. Можливо, саме наслідки минулого стали поштовхом для закріплення у чинних нормах кримінально-процесуального законодавства пріоритету особи, її прав і свобод перед державою, теоретико-прикладний аналіз та систему яких необхідно розкрити. Метою статті є аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, у яких розкрито проблемні системні питання з’ясування сутності міжнародних стандартів у кримінальному процесі України, обґрунтування їхнього доктринального значення. Проаналізовано основні підходи до розуміння поняття “міжнародно-правові стандарти”. Звернено увагу на те, що головним елементом використання міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України є людина, а причиною їх реалізації – необхідність захисту її прав і свобод. Встановлено та проаналізовано основні ознаки системи міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України. Запропоновано авторське бачення системи міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України та її ознак. Встановлено, що під системою міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України необхідно розуміти імплементований у систему кримінального процесуального законодавства, на основі спеціального дозволу, комплекс норм міжнародних договорів, що визначають правове становище особи у сфері кримінального процесу та вимоги, що пред’являються до кримінально-процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному провадженні. Визначено, що система міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі України характеризується такими ознаками: а) головним елементом використання таких стандартів є людина; б) причина реалізації міжнародних стандартів – охорона та захист її прав і свобод; в) міжнародні стандарти містяться у нормах міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а саме в договорах, що визначають правове становище особи у сфері кримінального процесу та вимоги, що пред’являються до кримінальних процесуальних механізмів, які забезпечують охорону прав і свобод громадян у кримінальному провадженні; г) система є динамічною, адже з розвитком “поколінь” прав людини може доповнюватися новими стандартами; ґ) систему не можна класифікувати за критеріями норм матеріального або процесуального права, оскільки вона комплексно вміщує їхні норми; д) система міжнародних стандартів прав людини у кримінальному процесі передбачає відповідність їй норм КПК України та інших законів України, які вміщують кримінально-процесуальні норми.
6
Врещ, Юлія, Олександра Радченко та Юлія Толстенко. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПЕНІТЕНЦІАРНІ СТАНДАРТИ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 8 (10 грудня 2019): 128–32. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.08.031.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено правову природу міжнародно-правових пенітенціарних стандартів, на основі чого окреслено їх значення в загальному механізмі захисту прав людини. Крім того, автором проаналізовано основні міжнародні акти, якими закріплені, зазначені стандарти та особливу увагу приділено з’ясуванню їх характеру та впливу на національні правові системи захисту прав засуджених. В результаті чого зроблено висновки, що система міжнародно-правових пенітенціарних стандартів є досить розгалуженою та прямо похідною від міжнародно-правового механізму захисту прав людини, тому, вони підлягають обов’язковій імплементації у національні пенітенціарні правові системи, однак з урахуванням політичних, економічних і соціальних умов кожної країни.
7
Дашковська, O. "Права людини в глобалізованому світі". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 5–13. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.935.
Повний текст джерелаАнотація:
Процеси світової глобалізації відчутно позначаються на усіх сферах життєдіяльності суспільства, зокрема, на реалізації прав людини, що супроводжується на регіональному рівні окремими колізіями. В багатьох випадках межі реалізації прав людини обумовлені певними соціокультурними особливостями та усталеними звичаями, які не відповідають загально цивілізаційним цінностям та перешкоджають впровадженню міжнародних стандартів прав людини в національні правові системи. Універсальний характер прав людини, закріплений у п. 5 Віденської декларації та Програмі дій з прав людини (1993), передбачає, що усі права людини є універсальними, неподільними, взаємозалежними і взаємопов’язаними. Міжнародне співтовариство повинно ставитися до прав людини, враховуючи процеси глобалізації, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою. Хоча значення національної і регіональної специфіки і різних історичних, релігійних і культурних цінностей, правових традицій необхідно мати на увазі, в той же час, держави, незалежно від їх політичних, економічних і культурних систем, мають обов’язок заохочувати і захищати усі права людини та основні свободи. У цьому твердженні виражені позиції, що є істотними при розгляді ситуації щодо реалізації прав людини на регіональному рівні. По-перше, визнання прав людини в якості універсальних для міжнародного співтовариства означає їх глобальний характер. І по-друге, незалежно від їх політичних, економічних і культурних систем, держави зобов’язані заохочувати і захищати усі права і свободи людини. Міжнародні стандарти покликані скасувати відмінності щодо реалізації прав і свобод людини, які проявляються на глобальному і національному рівнях, стверджувати їх універсальний характер. Прихильність до традиційних духовних цінностей не можна ігнорувати в умовах сучасності, оскільки соціокультурна багатоманітність має величезний вплив на впровадження міжнародних стандартів прав людини в різні цивілізаційні простори. Права людини, які притаманні усім країнам і народам завдяки своїм природним властивостям, визнані у міжнародних документах як такі, що не підлягають жодним обмеженням і відхиленням, на регіональному рівні відрізняються у своїх підходах. На практиці це призводить до їх обмежень і подекуди порушень, що потребує реагування з боку міжнародної спільноти.
8
БАСОВА, Ірина. "МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 60, № 1 (23 лютого 2022): 5–10. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню міжнародних стандартів прав людини у сфері охорони здоров’я та віднаходженню шляхів з удосконалення національного законодавства. Метою даної статті є визначення та дослідження міжнародно-правових актів, що закріплюють права людини у сфері охорони здоров’я, системи законодавства України з питань надання медичної допомоги, а також внесення пропозицій щодо її удосконалення. Методологічну основу даної статті склали, насамперед, порівняльно-правовий метод та методи аналізу та синтезу. Наукова новизна. Чинне законодавство у сфері охорони здоров’я не містить дефініції «міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я», тому на законодавчому рівні їх слід визначити як «основні вихідні засади в галузі охорони здоров’я, що слугують орієнтирами при вироблені державної політики та забезпечують реалізацію громадянами прав у цій сфері». На сьогодні не має єдиного нормативно-правового акту щодо здійснення медичної діяльності, що створює додаткові труднощі в реалізації прав всіх суб’єктів медичних правовідносин. Тому, є необхідність вироблення єдиного зводу правил у сфері медичної діяльності, а саме Медичного кодексу України. Як висновок, аналіз міжнародно-правової бази з питань прав людини у сфері охорони здоров’я свідчить, що її положення закріплюють основні права людини у цій сфері. Українське законодавство загалом побудоване на нормах міжнародно-правових актів. Водночас варто визнати, що існує коло проблемних питань, що підлягають удосконаленню.
9
РАБІНОВИЧ, ПЕТРО. "Універсальні стандарти людяності як концептуальні засади антропоцентричного праворозуміння". Право України, № 2021/01 (2021): 76. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-01-076.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється низка аспектів фундаментальних прав людини, на яких зазвичай базуються сучасні природноправові концепції. Зокрема, обґрунтовується, що достатньо коректним позначенням таких прав може бути термін “буттєві”. Доводиться, що їхня соціальна сутність полягає у забезпеченні задоволення життєво необхідних потреб людини у соціумі. Найважливішими з таких потреб є насамперед повага до людської гідності, а також достатні для людини та її сім’ї їжа, одяг і житло. Конструюється дефініція поняття “міжнародні стандарти людських прав”. Аналізується універсальний стандарт заборони нелюдського поводження, у зв’язку з чим попередньо обґрунтовується розуміння універсального стандарту людяного (людиннісного) поводження. Спираючись на зазначені всесвітні стандарти, з позиції потребового дослідницького підходу робиться спроба нетрадиційно аргументувати інтегральне людиноцентричне праворозуміння. У його основу покладено уявлення про те, що поняттям “право” можуть бути відображені можливості задоволення потреб людини, які забезпечуються соціальними обов’язками інших суб’єктів суспільства. Правовість (належність до права) тих чи інших явищ обумовлюється їхньою здатністю слугувати умовами або ж засобами задоволення людських потреб. Означена властивість таких явищ формується тільки в процесі соціальної практики людей, їхніх взаємозв’язків, і вже внаслідок цього право є явищем соціальним. Тому воно виникає у результаті “зустрічі” людських потреб із зовнішніми щодо них явищами, які здатні названі потреби задовольняти. У процесі потребозадоволення відбувається інтегрування об’єктивних властивостей певних явищ (як природничих, так і соціальних) в існування людських індивідів та їхніх груп. І тоді такі властивості, набувши (відповідно до зазначеного праворозуміння) правового характеру, занурюються, впроваджуються, втілюються у людське існування. Адекватним відображенням такої ситуації може бути термінологічний вираз “право у людині”. У статті також наводиться авторська дефініція поняття “гідність людини”, опублікована ще у 2002 р. У результаті споживання потребокорисних (правових) явищ людина, реалізуючи відповідні можливості, задовольняє свої потреби, нормалізує, “заспокоює” своє існування у соціумі. Отже, саме людина стає тим системоутворю-ючим стрижнем, навколо якого в її існування, життєдіяльність інтегруються зазначені явища.
10
Завальнюк, В. В. "Антропологія права: міжнародно-правовий вимір (міжнародні стандарти прав людини)". Митна справа, № 6 (78) (2011): 3–7.
Знайти повний текст джерелаДисертації з теми "Міжнародні стандарти прав людини"
1
Ланцедова, Юлія, та Анна Цезар. "Міжнародні стандарти у сфері виконання покарань і поводження із засудженими". Thesis, SH SCW "New Route", 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41380.
Повний текст джерелаАнотація:
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Ці стандарти були узгоджені міжнародною спільнотою, і в їх основі в першу чергу лежить «Загальна декларація прав людини».
2
Мартиновський, Дмитро Павлович, та Dmytro Martynovsky. "Міжнародні правові стандарти в конституційному праві України". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48876.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертацію присвячено дослідженню ролі феноменології міжнародних правових стандартів в конституційному праві України та їх значення і впливу на його становлення, розвиток і вдосконалення, становлення і розвиток конституційно-правового статусу людини і громадянина.
Досліджено поняття, дефінітивна та видова характеристика міжнародних правових стандартів в контекстуалізації історико-правових, еволюційних і понятійних аспектів їх становлення, легалізації та розвитку; розглянуто поняття міжнародного правового стандарту як норми міжнародного права;
охарактеризовано видову характеристику міжнародних правових стандартів.
Доведено, що зазначені стандарти стали проявом зусиль міжнародного співтовариства до оптимізації та уніфікації феноменології міжнародного нормопроєктування і нормотворчості з метою наступного запозичення таких стандартів національними правовими системами, зокрема системами національного конституційного законодавства.Диссертация посвящена исследованию роли феноменологии международных правовых стандартов в конституционном праве Украины, их значения и влияния на его становление, развитие и совершенствование, становление и развитие конституционно-правового статуса человека и гражданина. Исследовано понятие, дефинитивная и видовая характеристика международных правовых стандартов в контекстуализации историкоправовых, эволюционных и понятийных аспектов их становления, легализации и развития; рассмотрено понятие международного правового стандарта как нормы международного права; охарактеризована видовая характеристика международных правовых стандартов. Показано, что указанные стандарты стали проявлением усилий международного сообщества к оптимизации и унификации феноменологии международного нормопроектирования и нормотворчества с целью последующего заимствования таких стандартов национальными правовыми системами, в частности, системами национального конституционного законодательства.
The dissertation is devoted to the research of the role of phenomenology of international legal standards in the constitutional law of Ukraine and their significance and influence on its formation, development and improvement, formation and development of the constitutional and legal status of man and citizen. The concept, definitive and specific characteristics of international legal standards in the contextualization of historical and legal, evolutionary and conceptual aspects of their formation, legalization and development are studied; the notion of international legal standard as norms of international law is considered; species characteristics of international legal standards are characterized. It is proved that these standards are a manifestation of the efforts of the international community to optimize and unify the phenomenology of international rulemaking and rulemaking in order to further borrow such standards by national legal systems, including systems of national constitutional law. The features of international legal standards that identify them in the framework of public international law and the constitutional law of states - through their definition of international law, which, in turn, determine the appropriate model of legal behavior; their formalization in the form of norms of the international agreement and granting of obligation for execution by all signatory states (participants) of such agreements; providing a free nature of the behavior of a particular state in the choice of means of implementing the provisions of international legal standards in the system of national constitutional law; formation of a management-normative paradigm, according to which the adoption of new international legal standards is consistent with a set of current international norms in the relevant field; determining that the content of the standards is, firstly, a compromise between the entities empowered to adopt them and, secondly, they set a minimum level of requirements for obligations to signatory states, which must be reproduced in their national legislation.
3
Івахнов, В. С. "Джерела формування міжнародних стандартів прав і свобод людини і громадянина: історичний аспект". Thesis, Українська академія банківської справи Національного банку України, 2006. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/60312.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування уявлень і понять про права людини розпочалося з
найдавніших часів людської історії, з витоків людської Цивілізації.
Серед перших письмових свідчень цього тривалого процесу можна
назвати, зокрема, давньоєврейські священні книги Танах (грецькою
вони мали назву “Біблія”).
4
Лиськов, М. О., та M. O. Lyskov. "Кримінально-правова характеристика складів злочинів проти трудових прав людини: дисертація". Thesis, ЛьвДУВС, 2012. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/762.
Повний текст джерелаАнотація:
Лиськов М.О. Кримінально-правова характеристика складів злочинів проти трудових прав людини: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Лиськов Максим Олександрович. – Львів: ЛьвДУВС, 2012. - 209 с.У дисертації досліджуються склади злочинів, які містяться в диспозиціях ст.ст. 172–175 КК України, що посягають на трудові правовідносини. Також розглядаються питання, пов’язані із розмежуванням указаних складів злочинів та злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст.ст. 161, 170, 171, 173 КК України та із відмежуванням аналізованих складів злочинів від окремих складів злочинів проти безпеки виробництва (ст.ст. 271–273 КК України) та експлуатації дітей (ст. 150 КК України). Проаналізоване як вітчизняне кримінальне законодавство, так і законодавство держав-учасниць Європейського Союзу з урахуванням міжнародних норм та стандартів у галузі захисту трудових прав людини, а також унесені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України та правозастосовної практики з урахуванням міжнародного досвіду. Compositions of crimes, that are contained in dispositions of articles 172–175 CC of Ukraine, that violate the labour legal relationships, are researched in dissertation. The questions, related to differentiation of these crimes and crimes compositions which are contained in dispositions of articles 161, 170, 171, 173 CC of Ukraine are also examined, and dissociation of crimes against safety of production (articles 271–273 CC of Ukraine) and exploitation of children (article 150 CC of Ukraine). Both a home criminal legislation and legislation of the states-participants of EU are analysed taking into account international norms and standards in sphear of protection of labour human rights, and also the proposals as to improvement of CC of Ukraine and law-enforcement practices with due account of international experience have been introduced.
5
Островський, О. С., та A. S. Ostrovsky. "Кримінальна відповідальність за порушення права людини на свободу віросповідання за кримінальним правом України: дисертація". Thesis, ЛьвДУВС, 2014. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/779.
Повний текст джерелаАнотація:
Островський О. С. Кримінальна відповідальність за порушення права людини на свободу віросповідання за кримінальним правом України: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Островський Олександр Станіславович. – Львів: ЛьвДУВС, 2014. - 218 с.У дисертації досліджено склади злочинів, які передбачені у диспозиціях ст.ст. 178–181 КК України, що посягають на правовідносини, пов’язані із реалізацією конституційного права людини на свободу віросповідання. Розглянуто питання, пов’язані із розмежуванням складів злочинів, передбачених у ст.ст. 178–180 КК та у ст. 181 КК, а також відмежування цих злочинів від окремих складів злочинів проти життя та здоров’я людини (ст.ст. 115, 119, 121, 122, ч. 2 ст. 126, 127 КК). Проаналізовано і вітчизняне кримінальне законодавство, і законодавство держав континентальної Європи із урахуванням міжнародних норм і стандартів у галузі захисту права людини на свободу віросповідання, а також унесені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного КК та правозастосовної практики з огляду на міжнародний досвід. The thesis studies elements of a crime stipulated in dispositions of Articles 178–181 of the Criminal Code of Ukraine which infringe upon legal relationship related to realization of human rights to religion. It also covers the issues related to demarcation of formal components stipulated indispositions of Articles 178–180 of the Criminal Code of Ukraine as well as demarcation between these crimes and certain elements of a crime against life and health of a person (Articles 115, 119, 121, 122, part 2 of Article126, 127 of the Criminal Code of Ukraine). The thesis also includes thorough analysis of Ukrainian legislation and legislation of states of continental Europe in terms of international norms and standards in the field of protection of human rights to religion. Certain suggestions on improvement of the Criminal Code of Ukraine in force and the enforcement practice with regard to international experience have been also introduced.
6
Грицай, В. В. "Європейські стандарти прав людини в Україні". Thesis, КНУТД, 2016. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/6039.
Повний текст джерела
7
Деревянко, Богдан Володимирович, Bogdan Derevyanko та Богдан Владимирович Деревянко. "Захист прав людини та міжнародні організації – історія становлення і перспективи реформування". Thesis, Київ: ДНДІ МВС України, 2020. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/10204.
Повний текст джерелаАнотація:
У тезах доповіді вказано, що прийняття Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів та протоколів до них виступило перевагою ООН над Лігою націй і частково дозволило зберігати мир на планеті та забезпечувати дотримання прав людини у більшості держав світу. Принаймні людство поки що утримується від повноцінної «третьої світової війни». Але сьогодні ООН стає такою самою малоефективною організацією, як свого часу Ліга націй. На нашу думку, ефективно запобігти глобальним світовим конфліктам і війнам, ефективно протистояти сучасним державам-агресорам можливо буде через прийняття додаткових міжнародних актів, які у розвиток положень про права людини запровадять жорсткі обовʼязки держав із жорсткими санкціями до держав-порушниць. І сама ООН має бути реформована в ефективнішу організацію. Логічно, щоб ця організація разом із новим правовим статусом, складом учасників, їх компетенцією, новим порядком прийняття рішень тощо отримала і нову назву.The abstracts of the report state that the adoption of the Universal Declaration of Human Rights, International Covenants and Protocols to them was an advantage of the UN over the League of Nations and partially allowed to maintain peace on the planet and ensure human rights in most countries. At least humanity is still refraining from a full-fledged "Third World War." But today the UN is becoming as ineffective as the League of Nations. In our opinion, it will be possible to effectively prevent global world conflicts and wars, to effectively resist modern aggressor states through the adoption of additional international acts that will impose strict obligations on states with severe sanctions against violating states in the development of human rights provisions. And the UN needs to be reformed into a more effective organization. It is logical that this organization, together with the new legal status, composition of participants, their competence, new decision-making procedure, etc., should be given a new name.
8
Самосват, Ірина Сергіївна. "Особливості висвітлення українськими онлайн-ЗМІ питань захисту прав людини". Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41756.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота публікується згідно наказу ректора від 21.01.2020 р. №008/од "Про перевірку кваліфікаційних робіт на академічний плагіат 2019-2020р.р. навчальному році" . Керівник проекту: к.н. із соц. комунікацій, доцент кафедри
Іващук Антоніна АнатоліївнаМета дослідження – цілісне розкриття особливостей висвітлення питань захисту прав людини Україні в контексті журналістських стандартів Об’єкт дослідження – журналістські матеріали українських онлайн-ЗМІ, які стосуються захисту прав людини. Предмет дослідження – висвітлення прав вразливих груп населення (на прикладі ромів) та основні помилки при висвітленні питань, пов'язані з захистом прав людини. У дослідженні використано: — метод контент-аналізу дав можливість дослідити основні помилки та приклади порушення етичних стандартів у ЗМІ; – метод термінологічного аналізу допоміг визначити окремі терміни дослідження; – історичний метод дозволив схарактеризувати в динаміці журналістські стандарти та міжнародні документи щодо діяльності журналістів.
9
Матвійчук, А. В. "Захист прав і свобод людини як прямий обов’язок сучасної держави". Thesis, Національний авіаційний університет, 2020. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/46549.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному світі цінується не лише факт декларування і, навіть, нормативного закріплення того чи іншого права або свободи людини і громадянина, а, передусім, реальне їх забезпечення, зокрема у частині їх дієвого захисту. Правомірно стверджувати, що проблема захисту прав людини турбує людство з давніх часів, але залишається актуальною і до нині. Відсутність ефективних механізмів захисту прав людини, зневажливе ставлення до її свобод, порушення прав людини, були і є причиною багатьох
соціальних конфліктів.
10
Гусак, Ю. Д. "Європейські стандарти утримання осіб в місцях несвободи". Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/75830.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена аналізу європейських стандартів утримання осіб в місцях несвободи. У першому розділі автор визначає поняття "місця несвободи". У другому розділі проаналізовано правила утримання в місцях несвободи. У третьому розділі автор виділяє проблеми утримання в місцях несвободи в Україні.Работа посвящена анализу европейских стандартов содержания лиц в местах несвободы. В первой главе автор определяет понятие "места несвободы". Во втором разделе проанализированы правила содержания в местах несвободы. В третьем разделе автор выделяет проблемы содержания в местах несвободы в Украине.
The work deals with the analysis of European standards of detention of persons in prisons. In the first section, the author defines the concept of "place of detention". The second section examines the rules of detention in prisons. In the third section the author highlights the problems of detention in prisons in Ukraine.
Книги з теми "Міжнародні стандарти прав людини"
1
Пазюк, А. В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ: Прайвесі Юкрейн, 2000.
Знайти повний текст джерела
2
Пазюк, А. В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ: Прайвесі Юкрейн, 2000.
Знайти повний текст джерела
3
Пазюк, А. В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти. Київ: Прайвесі Юкрейн, 2000.
Знайти повний текст джерела
4
Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Київ: Сфера, 1999.
Знайти повний текст джерела
5
Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Київ: Українсько-Американ.бюро захисту прав людини, 1996.
Знайти повний текст джерела
6
Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Т. 1. Київ, 2001.
Знайти повний текст джерела
7
Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Т. 1. Київ, 2001.
Знайти повний текст джерела
8
Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку. Т. 1. Київ, 2001.
Знайти повний текст джерела
9
Свобода релігії та віросповідання в Україні в контексті дотримання міжнародних стандартів з прав людини та основних свобод. Харків: Фоліо, 2005.
Знайти повний текст джерелаЧастини книг з теми "Міжнародні стандарти прав людини"
1
Білокінь, Р. М. "Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини у кримінальному процесуальному законодавстві України". У НОВІТНІ ДОСЯГНЕННЯ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ, 627–50. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-244-2-2-8.
Повний текст джерела
2
Prytyka, Yurii. "Civil Procedure of Ukraine: The Main Trends of Evolution During the Period of Independence." In Access to justice in the light of sustainable development: to the 30th anniversary of Ukraine's independence ed. by Yuri Prytyka and Iryna Izarova, 10–31. VD Dakor, 2021. http://dx.doi.org/10.33327/ajee-18-21-cp1-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Тридцятиріччя незалежності України дає змогу подивитися на пройдений складний і тернистий шлях, який наша країна пройшла, повстаючи з руїн по- страдянського простору і розбудовуючи незалежну демократичну правову державу, проаналізувати його й оцінити здобутки і виявити прорахунки, дати загальну оцінку змінам і численним реформам, що відбулися. Розуміння тенденцій еволюціонування сучасного цивільного процесу важ- ливе, оскільки дозволяє більш точно визначати шляхи вдосконалення законодавства й судової практики і сприяє формуванню адекватної до сус- пільних запитів системи цивільного процесу й системи цивільної юрисдик- ції в цілому. Інститути правосуддя й судочинства повинні модернізуватися відповідно до потреб сучасного суспільства, виходячи не тільки з такого очевидно- го цивілізаційного факту, як фундаменталізація прав людини у межах на- ціонального й інтернаціонального правопорядків. Тому беззаперечною є необхідність віднайдення відповідних концептів, що стосуються спад- коємності, традицій і новацій у цивілістичній процесуальній сфері і які відображали б сучасні теоретико-прикладні проблеми науки цивільного процесуального права1. Важливим для розвитку є й аспект міжнародно-правового характеру, оскіль- ки в сучасних умовах гармонізації й уніфікації цивільних процесуальних про- цедур, інститутів, вироблення загальносвітових і європейських стандартів спеціалісти, причетні до розробки процесуального законодавства, звісно, знаходяться під впливом цих концепцій і підходів. Орієнтиром для вдосконалення законодавства є потреби практики, котрі, накладаючись на історично сформовані способи їх вирішення за кордоном, тобто у міжнародному праві, стимулюють пошук і наближають віднайдення нового вирішення проблеми. Крім того, розвиток самого суспільства, сучасних технологій, зокрема, пов’я- заний із штучним інтелектом і комунікаціями, або неочікувані виклики всесвітнього характеру також впливають на еволюцію права, у тому числі цивільного процесуального. Так, пандемія Ковід-19 змусила скоріше перехо- дити на онлайн-технології здійснення судових процесів. Таким чином, на кожному витку розвитку процесуального права і всієї сис- теми цивільної юрисдикції необхідно обрати найбільш прийнятний і раціо- нальний процесуальний інструментарій, який буде адекватніше відображати існуючі реалії. Виходячи із сказаного, необхідно насамперед виокремити тенденції вдоскона- лення цивільного процесу, які характеризують його сучасний стан і дають змогу спрогнозувати шляхи його подальшого розвитку.
Тези доповідей конференцій з теми "Міжнародні стандарти прав людини"
1
Криворучко, Л. С. "Шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення запровадження міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини в умовах європейської інтеграції України". У LEGAL SCIENCE, LEGISLATION AND LAW ENFORCEMENT: TRADITIONS AND NEW EUROPEAN APPROACHES. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-116-9-47.
Повний текст джерела
2
Гриненко, Сергій. "СТАНДАРТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЇ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНИХ ЗАХОДІВ". У WIELOKIERUNKOWOSC JAKO GWARANCJA POSTĘPU NAUKOWEGO. European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/21.02.2020.v1.35.
Повний текст джерела