Добірка наукової літератури з теми "Міжнародно-правове управління"

XXI століття ознаменоване стрімким розвитком інформаційних технологій, застосування яких не знає і не дізнається кордонів: на сьогоднішній день вони є інструментом вдосконалення систем управління, продажів, надання послуг у соціальній та кредитно-фінансовій сферах, в освіті, охороні здоров'я, культурі і т.п. Однак, інформаційні технології стали не тільки «помічниками», вони стали «самостійними» учасниками в житті суспільства, а потім і «творцями» особливої соціальної середовища. Ми говоримо про кіберпросторі, як про комп'ютерно-технологічної реальності в якому існує і розвивається соціум: тут є своя законодавча, всі необхідні об'єднання і служби, це суспільство здатне спілкуватися (наприклад, в соціальних мережах), задовольняти свої потреби (духовні, престижні, соціальні, екзистенційні, тобто 4 з 5 груп, відповідно до пірамідою А. Маслоу) здійснювати підприємницьку (на сьогоднішній день можна створювати інтернет-магазини, віртуальні школи і т.п.) або трудову діяльність (людина може стати ІТ-спеціалістом, фрілансером, онлайн продавцем і ін.). Таким чином, у віртуальній реальності людина може робити практично все, і дане наріччя з кожним роком все менше затребуване в даному контексті.

Політична історія країн Закавказзя – тема, яка в сучасній українській історіографії, на жаль, практично не представлена. Це стосується, зокрема, й історії середньовічної Вірменії. У пропонованій статті досліджено міжнародно-правове становище Вірменії та розглянуто вірменсько-візантійські відносини у ІХ–ХІ ст. На основі аналізу творів вірменських хроністів – “Історії Вірменії” Ованеса Драсханакертці, “Хроніки” Матвія Еддеського, “Оповідань” Аристакеса Ластивертці та інших, а також праці василевса Константина Багрянородного “Про управління імперією”, доведено, що поступове приєднання вірменських територій Візантією вірмени не сприймали як вороже завоювання. Обґрунтовано тезу про васальну залежність багратидської Вірменії від Візантійської імперії. Охарактеризовано світогляд вірменської знаті, яка бачила в ромеях союзників та “братів за вірою”. Розглянуто причини, які формували такі погляди.

Земельне право відноситься до основоположних галузей права, яке динамічно розвивається з урахуванням суспільних і правотворчих потреб Українського народу, вирішення практичних проблем щодо правового забезпечення права громадян на земельні ділянки як різновиду земельних ресурсів, територіальнопросторового елементу навколишнього природного середовища, природного ландшафту, складової територіальної основи державності, територіального устрою України, формування організаційно-регіонального управління територіальних громад, засобу сільськогосподарського, лісогосподарського, гірничовидобувного вироб ництва, форми рекреаційного, історико-культурного, лікувально-оздоровчого призначення тощо. Метою статті є висвітлення особливостей об’єктів земельних правовідносин як чинника упорядкування системи земельного законодавства та права, їх удосконалення відповідно до національних й інтеграційних вимог розвитку в сучасних умовах і на перспективу. Правове регулювання земельних правовідносин в Україні історично є динамічним процесом щодо вирішення економічних, соціальних, екологічних, державотворчих, науково-технічних проблем, гарантування земельних прав громадян на земельні ділянки для задоволення потреб життєдіяльності, поліпшення їхнього добробуту, якості та екологічної безпеки. Динаміка реформування земельних правовідносин періодично змінюється залежно від пріоритетів еволюційних чи революційних перетворень, тенденцій прогресу, його мети, забезпечення публічних і приватних інтересів суспільства, реформування основ державотворення. Проте найбільш сталою і системоутворюючою залишається система об’єктного складу земельних правовідносин, яка обумовлює формування та створення від-повідного механізму правового регулювання і забезпечення земельних правовідносин. Значний період правовою формою упорядкування земельних правовідносин залишається Земельний кодекс України (ЗК України), який із погляду юридичної техніки не “справляється” із покладеними на нього функціями і потребує удосконалення відповідно до потреб сталого розвитку адаптації земельного законодавства до законодавства Європейського Союзу, міжнародно-правових договорів, укладених Україною з іншими суб’єктами міжнародного права. З урахуванням земельно-правових досліджень у цій сфері, вважаємо перспективним напрямом удосконалення земельного законодавства за об’єктами правового регулювання земельних правовідносин як найбільш виразного і правовстановлюючого критерію формування ЗК України в сучасних умовах.

Дисертаційне дослідження присвячено висвітленню основних засад та розкриттю ключових проблем правового регулювання адміністративного управління підприємницькою діяльністю в Україні. В роботі розкрито сутність управління підприємницькою діяльністю в Україні, зокрема визначено поняття, мету та завдання, принципи, методи і форми управління підприємницькою діяльністю в Україні. Встановлено систему органів адміністративного управління підприємницькою діяльністю в Україні та проаналізовано їх повноваження. Охарактеризовано системні зв’язки та взаємодію між уповноваженими органами щодо здійснення управління підприємницькою діяльністю в Україні. Виявлено, систематизовано та проаналізовано проблеми, які існують у сфері управління підприємницькою діяльністю в Україні. Охарактеризовано міжнародно-правовий рівень управління підприємницькою діяльністю та здійснено аналіз досвіду економічно-провідних держав світу (та державоподібних утворень, зокрема ЄС) щодо управління підприємницькою діяльністю. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання управління підприємницькою діяльністю в Україні з урахуванням міжнародного досвіду та норм. The thesis deals with the coverage of basic principles and disclosure of key issues of legal regulation of administrative governance business activities in Ukraine. The study reveals the essence governance business activities in Ukraine, including defined concepts, goals and objectives, principles, methods and forms of government business activities in Ukraine. Established system of administrative governance business activities in Ukraine and outlined their powers. Defined system relations and cooperation between the competent authorities to implement governance business activities in Ukraine. Discovered and systematically analyzed the problems existing in the sphere of business in Ukraine. Defined international legal level in business activities governance. Analyzed of the experience of the economically leading countries (USA, Japan, China) and the EU. Propositions for improving the administrative and legal regulation governance business activities in Ukraine in accordance with international practices and standards are formulated.

Щедровський К. А. Правове регулювання та забезпечення статусу біженців:національні та міжнародно-правові стандарти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник С. М. Кушнір. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 119 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 119 сторінок, перелік посилань містить 102 джерела. На сучасному етапі проблема біженців є однією з найбільш актуальних. До регіонів, тісно пов’язаних із міжнародною міграцією, належить Європа, в якому створені привабливі умови для проживання та розвитку. У зв’язку із цим держави-члени ЄС стали місцем потужного притягнення мігрантів із усього світу. Удосконалення державного управління у сфері міграції та діяльність із захисту прав біженців, на нашу думку, повинні бути визначеними в Україні, як один із загальнодержавних соціальних пріоритетів внутрішньої політики в силу тих воєнних ситуацій, які нині склалися у світі. Саме тому однією з актуальних проблем на сьогоднішній день залишається недосконале національне законодавство щодо визначення порядку надання притулку та статусу біженців, а також забезпечення захисту їх прав. Упродовж останніх років, за даними Євростату, спостерігається поступове зменшення потоку осіб, що претендують на міжнародний захист, кількість заяв про надання статусу біженців все ще залишається значною, як і кількість осіб, що набули такого статусу. Міграційна політика, права біженців і пов’язані з ними правові механізми традиційно викликають підвищений інтерес в академічному середовищі. Свобода вільно пересуватися є одним із основних прав людини та правовою підставою міграції людей. Воно закріплене як одне з основних прав людини в багатьох міжнародних документах. Як правило, «вільне пересування» розуміється у двох значеннях. Перше значення: вільне пересування громадян Європейського Союзу, що включає право на проживання та право залишитись на території держави-члена ЄС. Друге значення «вільного пересування» передбачає свободу перетину внутрішніх кордонів без додаткових перевірок. Для України на сьогодні проблема правового регулювання інституту притулку та його співвідношення з правовим статусом біженців залишається невирішеною. Слід відзначити, що законодавство України взагалі не містить терміну політичний притулок, натомість Конституція України у статті 26 встановлює, що іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Мета полягає у з’ясуванні особливостей правового регулювання статусу біженців на основі норм міжнародного права, права ЄС та національного законодавства, а також визначення проблем питань реалізації статусу біженця в Україні. Об’єктом кваліфікаційної роботи суспільні відносини в сфері регулювання та забезпечення статусу біженців. Предметом дослідження є правове регулювання та забезпечення статусу біженців:національні та міжнародно-правові стандарти.
EN : The qualification work consists of 119 pages, the list of references contains 102 sources. At the present stage, the refugee problem is one of the most pressing. Regions closely linked to international migration include Europe, which offers attractive living and development conditions. In this regard, EU Member States have become a place of strong attraction for migrants from around the world. In our opinion, the improvement of public administration in the sphere of migration and the protection of refugee rights should be identified in Ukraine as one of the national social priorities of domestic policy due to the current military situations in the world. That is why one of the pressing problems today is the imperfect national legislation on determining the asylum procedure and refugee status, as well as ensuring the protection of their rights. According to Eurostat, in recent years, there has been a gradual decline in the flow of applicants for international protection, and the number of applications for refugee status remains high, as is the number of persons who have acquired such status. Migration policy, refugee rights, and related legal mechanisms have traditionally attracted increased interest in academia. Freedom to move freely is a fundamental human right and a legal basis for human migration. It is enshrined as one of the fundamental human rights in many international instruments. As a rule, "free movement" is understood in two respects. The first is the free movement of citizens of the European Union, including the right of residence and the right to remain in the territory of an EU Member State. The second meaning of "free movement" implies the freedom of crossing internal borders without additional checks. For today, the problem of the legal regulation of the asylum institute and its relation to the legal status of refugees remains unresolved. It should be noted that the legislation of Ukraine does not contain a term of political asylum at all, instead the Constitution of Ukraine in Article 26 stipulates that asylum seekers may be granted asylum in accordance with the procedure established by law. The aim is to clarify the specificities of the legal regulation of refugee status on the basis of international law, EU law and national law, as well as to identify the problems of refugee status in Ukraine. The object of the qualification is public relations in the field of regulation and protection of refugee status. The subject of the study is the legal regulation and maintenance of refugee status: national and international legal standards.