Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Міжнародна кооперація.
Статті в журналах з теми "Міжнародна кооперація"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-33 статей у журналах для дослідження на тему "Міжнародна кооперація".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Bebko, Svitlana. "СВОТ-АНАЛІЗ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ КООПЕРАЦІЄЮ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(24) (2020): 16–25. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-16-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні поняття, пов’язані з кооперацією, а також особливості міжнародної кооперації закладів вищої освіти. За допомогою інструментарію стратегічного управління, зокрема СВОТ-аналізу, виявлено основні переваги та проблеми міжнародної кооперації закладів вищої освіти України, визначено можливості й за-грози, що створює для неї зовнішнє середовище, вплив об’єктивних факторів, якого важко або неможливо уникнути, проте необхідно реагувати. Доведено, що використання СВОТ-аналізу як інструменту управління міжнародною кооперацією університетської освіти дає можливість не лише оцінити її сильні і слабкі сторони, можливості й загрози, але скористатися одержаною інформацією для побудови стратегії її подальшого розвитку в умовах мінливого глобалізованого світу, жорсткої конкуренції з боку потужної системи вищої освіти розвинених країн Європи та світу і, як результат, забезпечити ефективну реалізацію місії вітчизняної вищої школи.
2
РАДЗИВІЛЮК, ВАЛЕРІЯ. "Кооперативна ідентичність за законодавством України у світлі кооперативних принципів". Право України, № 2018/06 (2018): 43. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-043.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання ефективного функціонування кооперативних форм господарювання в Україні – це проблема створення дієвої стратегії розвитку національної кооперації, що має базуватися на позитивному історичному, міжнародному та зарубіжному досвіді її правового регулювання і на вироблених догмою права положеннях. В основу кооперативної догми покладені кооперативні принципи. Наскільки у національному законодавстві знайшли своє правильне вираження принципи міжнародної кооперації, настільки воно втілює основні вимоги гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів та збереження кооперативної ідентичності. Метою статті є аналіз основних принципів, на яких базується діяльність кооперативів в Україні, принципів кооперації, що містяться у міжнародному законодавстві, та дослідження відповідності приписів національного законодавства міжнародним керівним ідеям, а також викладення власного бачення напрямів удосконалення кооперативного законодавства у зазначеному аспекті, що сприятиме подоланню існуючих у національному кооперативному законодавстві проблем та реалізації його норм на практиці. Встановлено зв’язок основоположної концепції кооперації, іманентних особливостей організації кооперативів із фундаментальними кооперативними принципами. Незважаючи на актуальність для суспільства та економіки України питань розвитку вітчизняної кооперації, проблемам відтворення національним законодавством міжнародних кооперативних принципів та їх практичного застосування у вітчизняній теорії кооперативного права приділено недостатньо уваги. Саме тому ці питання потребують подальшого дослідження. З’ясовано, що розвинуте кооперативне законодавство України свідчить про затребуваність кооперативної форми господарювання, проте воно вельми недосконале і це передусім пов’язано з недостатнім закріпленням у ньому міжнародних кооперативних принципів та їхнім дотриманням у практичній діяльності. Автор доходить висновку, що в основі економічної моделі та юридичної організації кооперативів лежить найспецифічніша форма господарювання, яка щоб визнаватися такою повинна відповідати міжнародним кооперативним принципам, мати їх в основі організації своєї діяльності. Досвід України у цьому аспекті має швидше негативний відтінок, що пов’язано з ігноруванням деяких із названих принципів або їхнім перекрученням. Отже, для нашої країни нагальним є повернення у русло світових юридичних традицій, вироблених кооперативною теорією, та дотримання універсальних положень міжнародного кооперативного законодавства шляхом закріплення їх на рівні національного законодавства.
3
Н. О., НЕБАБА. "СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВИРОБНИЧОКООПЕРАЦІЙНИХ ВІДНОСИН ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 89, № 4 (26 грудня 2020): 63–73. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.89-4-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпотезою дослідження постало виокремлення стратегічногопроцесу в рамках формування механізму міжнародної виробничоїкооперації промислових підприємств та підпорядкування його принципамсистемної інженерії, які дозволяють визначити ієрархічнупідпорядкованість розширеного кола суб’єктів інтеграції тазабезпечити прояв емерджентних ефектів при реалізації проєктівкооперації суб’єктів різних національних юрисдикцій. Запропонованоспіввіднесення концепції стратегічного планування на основіфункціональних спроможностей з описом глобальних логістичнихпотоків, що перетинають рівні системної холархії міжнародноївиробничої кооперації підприємств. Виробничу кооперацію зведено доформування сукупності сервісів, які описують параметри поведінкихолонов міжнародного економічного простору у зовнішньому оточенні.Стратегічний аспект функціонування міжнародного виробничокоопераційного співробітництва визначено через вимоги максимізаціїсукупності суспільних, групових, індивідуальних ефектів співробітництвана засадах узгодження, координації та запобігання виникненнюконфліктів інтересів учасників міжнародної коопераційної взаємодії
4
Орлик, М. С. "Поняття міжнародної промислової кооперації". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 45, ч. 2 (2004): 165–70.
Знайти повний текст джерела
5
Романенко, Євген. "АГРОКЛАСТЕРИ – ІНОВАЦІЙНА ФОРМА РОЗВИТКУ СІЛЬСКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ". Public management 20, № 5 (29 грудня 2020): 189–201. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-189-201.
Повний текст джерелаАнотація:
Глобалізація, євроінтеграція, посилення міжнародної конку- ренції в результаті стрімких темпів розвитку науково-технічного прогресу й активізації інноваційних процесів вимагають нових підходів до соціально- економічного розвитку нашої держави загалом та окремих галузей її еконо- міки, зокрема АПК.
Кластери у світі існують вже давно. Кластерні стратегії набули значного поширення в розвинених країнах Європи, Азії, Америки. Агрокластер яка є організаційно-правовою формою підприємства, передбачає створення на обмеженій території на принципах партнерства, кооперації та спеціалізації асоціацій, рівноправно-господарюючих агрофірм, сільськогосподарських ви- робничих кооперацій та інших підприємств зі збереженням господарської та юридичної самостійності, де рушійною силою інноваційного розвитку висту- пає конкуренція.
Для України кластери — це щось нове. Однак чилійське вино, баварські автомобілі, Силіконова Долина в США, цукрова тростина в Бразилії — це все приклади кластерів, яких у світі налічується тисячі. На території ЄС більше 2000 кластерів. У США ще на початку 2000-х років в класте- рах було задіяно 57 % всього працездатного потенціалу країни, а їх частка у ВВП становила 61 %. Програми з розвитку кластерів мають більше 75 країн світу.
Практичну складову створення кластера в Україні ускладнює законода- вча база, точніше її відсутність. Попри те, що органи влади на місцевому і національному рівні постійно висловлюють підтримку запровадженню клас- терного підходу, фактично будь-якого нормативного регулювання проце- су створення і роботи кластерів немає, як і відсутні фінансові інструменти державної підтримки роботи кластерів. Водночас як у країнах, де кластери успішно функціонують, 50–70 % бюджету кластеру наповнюється саме кош- тами місцевих і державних програм підтримки розвитку кластерів. Саме тому українським кластерам важко розпочати роботу і доводиться розраховувати лише на власні сили і підтримку міжнародних програм технічної допомоги.
6
Пасічник, Т. О. "Маркетинг інноваційних товарів у системі міжнародної кооперації підприємств". Сталий розвиток економіки, № 3 (25) (2014): 109–14.
Знайти повний текст джерела
7
Пасічник, Т. О. "Маркетинг інноваційних товарів у системі міжнародної кооперації підприємств". Сталий розвиток економіки, № 3 (25) (2014): 109–14.
Знайти повний текст джерела
8
Коваленко, В. М. "Основні напрями розвитку міжнародної виробничої кооперації в умовах глобалізації". Економіка та держава, № 9 (2008): 47–50.
Знайти повний текст джерела
9
Заблоцька, Р. "Інституційний вимір міжнародної торговельної кооперацій в рамках багатосторонніх організацій". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, Вип. 5/2 (2010): 295–301.
Знайти повний текст джерела
10
КОМАРОВА, ТЕТЯНА. "Взаємодія Суду справедливості Європейського Союзу з іншими міжнародними судовими установами". Право України, № 2018/04 (2018): 232. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-232.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах фрагментації міжнародного права основного значення набувають механізми взаємодії різних правопорядків та їх судових установ. У контексті ж європейської інтеграції потребують осмислення інституційні взаємозв’язки Суду справедливості Європейського Союзу (далі – Суд ЄС) з іншими міжнародними судовими установами. На відміну від національних судів держав-членів, із якими у Суду ЄС вже існують механізми взаємодії та кооперації, питання взаємодії його з іншими міжнародними судовими установами залишаються відкритими як з погляду формування міжнародно-правової практики, так і її теоретичної інтерпретації. Суд ЄС із обережністю підходить до практики інших міжнародних судових установ, юрисдикція яких може стосуватися компетенції ЄС, оскільки їхня діяльність певною мірою може становити загрозу для юрисдикційного порядку, визначеного установчими договорами та як наслідок – автономії правової системи ЄС. Метою статті є проведення аналізу взаємодії Суду ЄС з іншими міжнародними судовими установами, дослідження конкуруючої юрисдикції цих судових установ та методів, які використовуються для уникнення паралельних судових проваджень. Доктрина Суду ЄС щодо збереження автономії правової системи ЄС зводиться до незмінності повноважень Союзу та його інститутів, встановлених установчими договорами, та уніфікованого тлумачення норм права ЄС, а також її незалежності від рішень інших правових систем, зокрема й заснованих на міжнародному праві. З погляду права ЄС така позиція є цілком проінтеграційною, але з погляду міжнародного права вона певним чином обмежує держави-члени у виборі засобів вирішення спорів, які надані їм іншими міжнародними договорами. Право ЄС не містить заборон звертатися до інших, ніж Суд ЄС, засобів вирішення спорів, але за певних умов і більшість із яких були встановлені його практикою. Фундаментальним тут є те, що трибунали, арбітражі та інші судові установи не можуть тлумачити право ЄС. Крім того, якщо ЄС і може бути суб’єктом міжнародної угоди, у межах якої діятиме суд чи арбітраж, але юрисдикція цих установ має бути обмежена лише застосуванням і тлумаченням певної угоди й не може впливати на розподіл повноважень між інститутами ЄС або між ЄС та державами-членами. У цьому контексті вкрай важливою є практика Суду ЄС щодо його взаємовідносин із Судом Європейської асоціації вільної торгівлі, Європейським судом з прав людини, арбітражами ad hoc тощо.
11
Лисецька, Н. "Спільні підприємства як ефективна форма міжнародної кооперації, підвищення конкурентоспроможності України". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 72, ч. 1 (2008): 200–203.
Знайти повний текст джерела
12
Псюк, Михайло Олександрович. "Пріоритети державної політики в напрямі розвитку міжнародної кооперації в аерокосмічній галузі". Економіка, управління та адміністрування, № 2(92) (15 липня 2020): 101–6. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-2(92)-101-106.
Повний текст джерела
13
Журба, М. А. "Селянська кооперація радянської України і Міжнародний кооперативний альянс (20-ті рр. ХХ ст.)". Український історичний журнал, № 2 (2001): 61–74.
Знайти повний текст джерела
14
Flissak, K. "IMPERATIVES OF INTERNATIONAL COOPERATION FOR ECONOMIC DIPLOMACY OF UKRAINE." Actual Problems of International Relations, no. 130 (2017): 118–26. http://dx.doi.org/10.17721/apmv.2017.130.0.118-126.
Повний текст джерелаАнотація:
Increased competition in global markets forces producers from different countries to resort to new forms of collaboration with their foreign partners. One of these forms which are increasingly used by actors in international business is the international cooperation as a special type of economic partnership. Its use allowed Germany to take the leading position in the world economy, and therefore this experience is essential for further study. An equally important aspect of modern international economic activity is the support of business entities by relevant state institutions in world markets. As a rule, most of such tools of the state support are related to the economic diplomacy which in the XXI century become an important factor in the success of the country and its business representatives abroad. This article studies certain aspects of the economic diplomacy of Ukraine and defines its interconnection with the use of the practice of international cooperation in the context of their impact on the results of foreign economic activity of Ukraine. It allowed to lead and motivate several proposals on improving the effectiveness of the economic diplomacy of Ukraine.
15
Ситницький, М. "Перспективи міжнародної кооперації Варшавського університету та Київського національного університету імені Тараса Шевченка". Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 40, ч. 2 (2018): 196–203.
Знайти повний текст джерела
16
Samoilenko, A. O. "Регулювання міжнародного руху людських ресурсів України в умовах глобальної інтелектуалізації". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 250. http://dx.doi.org/10.15421/191628.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах глобальної інтелектуалізації технології інформаційно-комунікаційна та транспортна інфраструктури тісно пов’язані із використанням інтелектуальних і творчих можливостей людських ресурсів. Доцільне й актуальне питання щодо оптимізації регулювання міжнародного руху людських ресурсів і визначення економічних інструментів стимулювання розвитку інтелектуального ресурсу України.Мета роботи – теоретичне обґрунтування рекомендацій щодо регулювання міжнародного руху людських ресурсів в Україні та економічних інструментів розвитку інтелектуального ресурсу держави в умовах глобальної інтелектуалізації. Під час дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: індукція, дедукція, метод уявного експерименту й обґрунтування, теоретичне узагальнення.Зроблено висновок, що стратегічним напрямом економічної політики розвитку інтелектуального ресурсу України має бути державне регулювання міжнародного руху людських ресурсів за усіма їх формами, а саме: міграція, туризм, транзитно-професійні переміщення та віртуальний міжнародний рух. Розвиток інтелектуальних ресурсів України залежить від економічних інструментів, серед яких ми вважаємо за доцільне виділити: державний моніторинг процесів міжнародного руху, захист інтелектуальної власності, мотивування розвитку вітчизняних людських ресурсів, активізація міжнародної кооперації, сприяння інтелектуальній імміграції та рееміграції.Наукова новизна дослідження – обґрунтування рекомендацій щодо регулювання міжнародного руху людських ресурсів і визначення основних інструментів розвитку інтелектуального ресурсу в Україні.Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати можуть бути задіяні державними структурами для підвищення ефективності законодавчої бази та захисту інтелектуальних ресурсів України на національному й місцевому рівнях. У перспективі подальші дослідження можна використати для концептуалізації державної економічної політики регулювання міжнародного руху людських ресурсів України; вивчення досвіду передових країн світу із утримання інтелектуального ресурсу.
17
Nosyk, О. М. "Відкриті інноваційні системи: головні характеристики і напрями інтернаціоналізації". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 103. http://dx.doi.org/10.15421/191611.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкриття особливостей та тенденцій інноваційного розвитку в сучасний період ґрунтується на визначенні його нових характеристик, обумовлених постіндустріальними трансформаціями.Мета написання статті – дослідження головних елементів відкритих національних інноваційних систем та напрямів їх включення у міжнародне інноваційне співробітництво. У ході виконання окреслених завдань використано методи системного та структурно-функціонального аналізу з метою обґрунтувати головні складники відкритих інноваційних систем та чинники і напрями їх формування та функціонування.Наголошено, що головні характеристики відкритих інноваційних систем – це інноваційне підприємництво, інноваційні мережі, інноваційна співпраця і партнерство, інноваційні кластери та екосистеми. Рушійною силою сучасного інноваційного процесу є підприємницька інноваційна діяльність, що охоплює всі стадії та сфери системного інноваційного процесу, спирається на інновації – технологічні, управлінські, ринкові, соціальні і забезпечує інноваційний розвиток суспільства.Виявлено, що інноваційна співпраця передбачає залучення її учасників до інноваційного процесу із застосуванням таких форм, як трансфер технологій, інформаційний обмін, наукові та освітні програми, комерційний обмін інноваційними продуктами. Інноваційне партнерство поєднує інноваційні ресурси та діяльність їх учасників – створення інноваційних підприємств, сумісне здійснення інноваційних проектів. У сучасний період інноваційна співпраця і партнерство розвиваються на рівні корпорацій, галузей та секторів національної економіки й на міжнародному рівні.Розвиток інноваційної співпраці та партнерства залежить від формування й стану інноваційних екосистем як середовища відкритих інновацій. Під впливом глобальних чинників розвитку інноваційних кластерів притаманна тенденція інтернаціоналізації інноваційної діяльності на основі міжнародної кооперації кластерів різних країн.Інноваційний розвиток приводить до певних трансформацій людського капіталу, зростання рівня його інновативності й інноваційності. Інтернаціоналізація людського капіталу інновацій відбувається на основі розвитку міжнародної науково-технічної співпраці, здійснення соціогуманітарних програм.Напрямами формування відкритих інноваційних систем є розвиток інноваційного підприємництва, інноваційних мереж, інноваційного співробітництва і партнерства, інноваційних екосистем та кластерів. Ядро відкритих інноваційних систем складає людський капітал інноваційного розвитку.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні умов та чинників набуття інноваційними системами різного рівня відкритого характеру, обґрунтування їх складників та напрямів інтернаціоналізації. Практичне значення одержаних результатів – використання суб’єктами інноваційної діяльності матеріалів статті для організації інноваційного процесу на основі принципів відкритих інновацій.Подальше дослідження зазначеної наукової проблеми спрямовуватиметься на обґрунтування особливостей відтворення людського капіталу відкритих інноваційних систем.
18
Колесник, Вікторія Юріївна. "ПАРТИКУЛЯРНИЙ РІВЕНЬ МІЖНАРОДНОЇ КООПЕРАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ ОСВІТИ: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА НАПРЯМИ". Знання європейського права, № 3 (7 лютого 2020): 207–27. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню особливостей міжнародно-правової співпраці Європейського Союзу та третіх держав із питань освіти. Автором безпосередньо встановлено застосування принципу регіоналізації для цього виду співпраці, визначено її правові основи та основні напрями кооперації.
Саме одним із дієвих засобів покращення людського розвитку є освіта, тому країни-партнери активно співпрацюють у цій галузі. Втім, зазначимо, що інтенсивність співпраці та її масштаби різняться серед країн Середземноморʼя, що пов’язано із наявністю більш тісних та явно виражених євроінтеграційних прагнень деяких із них, що втілюються, зокрема, у тісних зв’язках із країною-учасницею ЄС - Францією (Монако). Крім того, усі країни Середземноморʼя, за виключенням Туреччини, що є кандидатами на вступ до ЄС спільно із Сербією, Косово та колишньою Югославською Республікою Македонією входять до іншого регіонального партнерства у сфері освіти – ЄС – Західні Балкани, що спрямоване на інтенсивне реформування систем освіти та підготовку цих країн до виконання членських зобов’язань, включаючи повну участь у освітніх програмах ЄС. Слід відмітити, що процеси реформування систем освіти у країнах Східного партнерства залежатимуть від намірів держави продовжувати євроінтеграцію та поряд із Декларацією основуватимуться на конкретних угодах, в залежності від обраної правової форми міжнародного співробітництва ЄС із третьою країною. ЄС активно підтримує африканські держави у реформуванні систем освіти на шляху забезпечення її якості, доступності та конкурентоспроможності і продовжуватиме це і надалі. При цьому, основною правовою базою співпраці ЄС – Африка виступає Спільна Стратегія 2007 року. Окремих угод, як загального характеру (про асоціацію, партнерство…), так і спеціального характеру (про співпрацю у сфері освіти) ЄС із країнами Африки не укладено. Єдине виключення становлять африканські країни, що входять до Середземноморського басейну та Південно-Африканська республіка, як країна стратегічний партнер ЄС.
19
Magomedov, A. O. "Започаткування міжнародної кооперації на рівні "Україна – НАТО", історія, головні напрями та перспективні сфери розвитку партнерських відносин". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 87–96. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-87-96.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено історико-теоретичні аспекти основних сфер та напрямів співпраці між Україною та Північноатлантичним альянсом. Розглянуто діючі програми, ініційовані НАТО в межах дії угоди "Партнерство заради миру". Проведено оцінку впливу НАТО на процес проведення реформ в Україні. Акцентовано увагу на пріоритеті боротьби з корупцією на всіх рівнях владної вертикалі через створення чіткої галузевої та автономної системи антикорупційної протидії зловживанням чиновників, особливу історичну роль у якій відведено незалежному Антикорупційному суду якокремій судовій ланці, що відповідальна за покарання хабарників. Визначено позицію Альянсу щодо участі громадянського суспільства у прийняттірішень у межах "цивільного виміру" НАТО. Розглянуто можливі варіанти подальшого поглиблення та покращення рівня співпраці Української держави з НАТО та курс на вступ до організації. Окремо проаналізовано етапи зародження трансатлантичної співпраці України з окремими структурами Північноатлантичного альянсу після розпаду Радянського Союзу і проголошення нею незалежності. Звернено увагу на специфічне становище України як "буферної" території між двома протилежними за своєю суттю та ідеологією системами. Таке розташування держави зобов’язує керівну верхівку при прийнятті найважливіших рішень з питань державного будівництва та руху до проєвропейської кооперації балансувати, враховуючи всі можливі негативні наслідки альтернативного впливу ззовні. Зроблено спробу деталізації опису структури та характеру військової взаємодії Збройних сил України з аналогічними підрозділами Об’єднаних збройних сил Альянсу за родами військ, включаючи й запозичення українськими військовими безцінного досвіду військових підрозділів НАТО, який вони отримали під час участі у бойових операціях та миротворчих місіях у різних регіонах планети.
20
Сойчук, Руслана. "Сучасні вимоги до майбутнього педагога об’єднаної Європи ХХІ століття". New pedagogical thought 107, № 3 (1 грудня 2021): 41–47. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-41-47.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано та схарактеризовано сучасні вимоги до майбутнього педагога об’єднаної Європи. Розкрито головні завдання освіти й педагогічної діяльності викладача в контексті європейських інтеграційних процесів. Звернено увагу на процес інтеграції вищої школи у європейський освітній простір як якісно новий етап міжнародних відносин у цій галузі, основними ознаками якого є: інтенсифікація традиційних міжнародних зв’язків; уніфікація освітніх систем різних країн; нові форми освіти, що виникли на основі використання інформаційних технологій; виникнення ринку освітніх послуг і зростання конкуренції на ньому; інтеграційні процеси в освіті; світовий освітній простір. Наголошується на основних положеннях Педагогічної Конституції Європи, в якій представлено перелік нових вимог до особистості педагога об’єднаної Європи ХХІ ст., високий професіоналізм і компетенції якого спрямовуються на формування повноформатного суб’єкта європейського процесу. Представлено низку компетентностей і прикметних особливостей особистості майбутнього європейського педагога, а також типи навичок майбутнього фахівця «hard skills» і «soft skills» та їхні складники. Розглянуто формулу «Чотири К» Програми освітнього альянсу «Партнерство з навчання у ХХІ столітті», що передбачає: креативність, кооперацію, критичне мислення та комунікативні навички. З’ясовано, що процеси євроінтеграції посилюють тенденції щодо зростання професійних вимог до майбутнього викладача, де професіоналізм педагога є своєрідними щаблями, етапами його руху до високих показників педагогічної праці з притаманними йому відповідними рівнями й показниками.
21
Фауре, Еміль Віталійович, Григорій Олександрович Заспа та Світлана Володимирівна Сисоєнко. "ВПРОВАДЖЕННЯ STEM-ОСВІТИ В ОСВІТНІ ПРОГРАМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЧЕРЕЗ КООПЕРАЦІЮ З ПІДПРИЄМСТВАМИ ТА КОМПАНІЯМИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (24 грудня 2021): 25–34. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2021.251630.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є формулювання підґрунтя для проєктної пропозиції в рамках грантової програми Європейського Союзу Еразмус+ «STEM освіта в закладах вищої освіти Казахстану та України». Задачі, що вирішуються в рамках дослідження: дослідження стану STEM-освітив світі та в Україні; дослідження прикладів застосування STEM-підходу в освітній діяльності Черкаського державного технологічного університету; на основі проведеного дослідження та досвіду в університеті формулювання пропозиції стосовно розвитку STEM-освіти в Україні для включення в грантову заявку. Проаналізовано літературні джерела та нормативні документи, які відображають стан і розвиток STEM-освіти в США, Європі та Україні. Зроблено аналіз досвіду проєктів з елементами STEM-освіти, що реалізовані в Черкаському державному технологічному університеті. Результати аналізу включено як пропозиції до розроблюваного консорціумом університетів з Європи, України та Казахстану проєкту, спрямованого на те, щоб шляхом співпраці з компаніями та іншими зацікавленими сторонами розробити усталену дуальну програму навчання на основі STEM з міжнародною орієнтацією в закладах України та Казахстану й стати лідером STEM-освіти в своїх регіонах.
22
Sofishchenko, I., and Ye Kyrychenko. "International Production Cooperation Organizational Forms Typology and Reasoning for Approaches to Its Regulation." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 201 (2018): 26–35. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2018/201-6/4.
Повний текст джерела
23
Свидрук, І. І., та О. Ю. Клепанчук. "ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 121–31. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено виявленню та узагальненню передумов інституційного регулювання роз-витку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації. Проаналізовано соціально-економічні дисбаланси, що призвели до погіршення платоспроможного попиту, бюджетного дефіциту і банківської кризи в Україні. Встановлено, що процеси інтеграції та глобалізації видозмінюють характер економічних відносин, масшта-буючи основні ринкові механізми, базовані на поділі праці на площину світового ринку, в якому діють не тільки економічні, але й соціальні, політичні важелі, ще більше поглиблюючи процеси поділу праці в нових формах їх сучасного прояву, таких як спеціалізація, концентрація, кооперація. Виявлено, що інкорпорування фундамен-тальних правил СОТ дозволило розширити внутрішній ринок України. Недостатню ефективність інститу-ційних факторів впливу на якість функціонування внутрішнього ринку підтверджено слабкими позиціями України у міжнародних рейтингах. Проаналізовано трансформацію інституційних засад соціального забезпе-чення, спрямованих на подолання бідності і зростання рівня доходів населення, визначено їх позитивний вплив на покращення системи соціальної безпеки. Висвітлено інституційні програми реформування, розроблені за сприяння Світового банку і МВФ. Показано, що найбільший позитивний вплив на розвиток внутрішнього ринку здійснили: відмова від валютного регулювання, податкова консолідація, вдосконалення управління державними інвестиціями, персоналізація соціальної підтримки, спрощення умов ведення бізнесу, запровадження податко-вих методів антикризового регулювання. Зроблено висновок, що інституційні фактори впливу на ефективність функціонування внутрішнього ринку використовуються недостатньо ефективно. Подальші дослідження за-пропоновано скерувати на детальний аналіз інституційних інструментів активізації функціонування внутрішнього ринку України.
24
Бескоровайна, Л. В., П. Ф. Пиптюк та В. Р. Наздравецька. "МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ТУРИЗМІ ТА ГОСТИННОСТІ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 19–26. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-19-26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується проблема методології наукових досліджень в туризмі та гостинності в ході написання кваліфікаційних робіт майбутніх фахівців із туризму в їх професійній підготовці в закладах вищої освіти. Підкреслюється значення фахової підготовки майбутніх фахівців із туризму до професійної практики, що помічається на таких ролях, як: суспільна – піднесення туризму як соціально-економічної інфраструктури, міжнародних взаємозв’язків та кооперації; культурологічна – зріст гармонійної, полікультурної людини із цільним науковим світосприйманням щодо всесвітнього, інтернаціонального призначення туризму в культурній солідарності людськості; особистісна – інтелектуальний, психологічний, професіональний розвиток, становлення національної свідомості; гуманітарна – піднесення творчого резерву особистості, ерудиції, стремління до самовдосконалення, розповсюджування знань; політична – усвідомлення професії в туризмі як дієвого засобу збереження миру й злагоди суспільства. Показано, що методологія є системою наукових принципів, підходів, прийомів, методів, методик, завдяки яким відбувається організація наукового дослідження майбутніх фахівців із туризму. Від точного, належного відбору принципів, підходів, прийомів, методів, методик, залежать наслідки наукового пошуку, аргументація гіпотези, реалізація дослідницьких завдань та досягнення мети наукової роботи. Доведено, що виконуючи будь-який вид діяльності самостійно, приміром й кваліфікаційну роботу, майбутні фахівці з туризму набувають здатності брати власну відповідальність за результати; незалежно вирішувати задачі; добувати конструктивні вирішення проблемних питань та вихід із кризових становищ; креативно й творчо думати та діяти.
25
Мусієнко, Андрій. "НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТАНУ ТА ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗАСАД З ПИТАНЬ РОЗРОБКИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРАНСПЛАНТОЛОГІЄЮ". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 163–72. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-163-172.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено, що трансплантологія є надважливим методом ліку- вання, який застосовується тоді, коли інші методи неефективні. Відповідно, держава, яка дбає про своїх громадян, зобов’язана створити механізми дер- жавного управління трансплантологією, базу для нормального функціону- вання суспільних відносин, у тому числі тих, що стосуються трансплантації. Держава через органи влади має забезпечувати право на здорове життя, а також гарантувати додержання прав із захисту людської гідності. Визначе- но, що сучасна медична наука в розвинених країнах світу набирає колосаль- них обертів у розвитку, а все тому, що в суспільстві особливо гостро стоїть питання охорони здоров’я. Законодавство є важливою ланкою в побудові та врегулюванні суспільних відносин, але це лише частина механізму, який функціонує в суспільстві. Визначено основні інституціональні засади розро- блення механізмів державного управління трансплантологією у європейсько- му співтоваристві. З’ясовано, що саме держава своїми діями має забезпечити такі права пацієнта: вільний вибір лікаря; отримання лікарської допомоги; вчасна та адекватна інформованість; згода чи відмова пацієнта від лікуван- ня; ставлення лікаря до медичної та особистої інформації, що довірена йому, як до конфіденційної; право пацієнта на гідну смерть; на духовну чи мораль- ну підтримку або на її відхилення. Обґрунтовано думку, що при розроб- ленні механізмів державного управління трансплантологією у європейській спільноті велика увага привертається інформуванню населення. Інформа- ція — позитивна чи негативна — відіграє важливу роль у ставленні громад- ськості до донорства органів. При плануванні варіантів такої інформації і шляхів її розповсюдження необхідна допомога професіоналів — експертів з комунікації. Наголошено, що країнам, які зайнялися трансплантологією, необхідна підтримка уряду. Показником ефективності державного управлін- ня в галузі трансплантології європейських країн є і те, що найважливішими принципами організації служби трансплантації вони вважають бездоганну професійну підготовку ерудованих, обізнаних спеціалістів, обов’язковий розвиток програм навчання наукових досліджень, включення основ донор- ства та трансплантації у програму навчання юристів, дотримання принципів міжнародної кооперації, формування школи національної трансплантології.
26
Житков, Олександр. "ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ УКРАЇНСЬКОГО КООПЕРАТОРА МИКОЛИ ЛЕВИТСЬКОГО В ПЕРІОД 1890-Х – ПОЧАТКУ 1900-Х РОКІВ". Litopys Volyni, № 22 (16 березня 2021): 25–30. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується проблема формування соціально-економічних та політичних поглядів громадсь- кого діяча, відомого українського кооператора Миколи Васильовича Левитського (1859–1936). Зважаючи на внесок у розвиток теорії кооперації та міжнародний кооперативний рух, практичну діяльність зі створення кооперативів у Херсонській губернії Російської імперії, сучасники називали М. Левитського «кооперативним батьком». Автором акцентується увага на вивченні впливу на свідомість Миколи Левитського окремих викладачів Златопільської прогімназії Чигиринського повіту Київської губернії, які дотримувалися прогресивних суспільних поглядів, висвітлюється його спілкування з видатними представниками українського письменства, такими як Іван Франко, Леся Українка, Іван Карпенко-Карий. На основі аналізу наукової літератури та архівних джерел автором публікації обґрунтовано думку, що суспільно-політичні погляди М. Левитського розвивалися у середовищі української інтелігенції м. Єлисаветграду, яка сповідувала народницькі ідеали. Знання, здобуті в прогімназії, самоосвіта юнака, особливо щоденне спо- стереження за трансформаціями селянського господарства у пореформеному українському селі, дали поштовх до практичного застосування набутих М. Левитським теоретичних знань. Домінантою його діяльності у «єлисаветградський період» було обґрунтування економічної доцільності й необхідності створення місцевими селянами виробничих кооперативів із метою протистояння експлуатації селянського дрібного господарства в умовах формування капіталістичного ринку. Зазначаються здобутки й невдачі «артільного батька» у створенні перших кооперативних об’єднань, розкривається ставлення до цієї справи селян, висвітлюються оцінки внеску М. Левитського у розвиток українського кооперативного руху в Наддніпрянщині на межі ХIХ–ХХ століть.
27
Nevinhlovska, Yu. "ДОСВІД КРАЇН-УЧАСНИЦЬ ЄС ЩОДО ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ". Juridical science 2, № 5(107) (3 квітня 2020): 56–60. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено досвід країн-учасниць ЄС щодо публічного адміністрування економічної конкуренції та обмеження монополізму. Важливою запорукою зростання економіки в державі є боротьба з такими негативними проявами, як монополістичне становище. З’ясовано, що Європейський комісар із питань конкуренції має повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. До сфери відповідальності комісара входять: приведення до виконання правил конкуренції для ефективного функціонування внутрішнього ринку; примус до виконання правил конкуренції при злиттях і поглинаннях, субсидуванні (зокрема в галузі транспорту та енергетики); розвиток ринкового моніторингу; просування дотримання антимонопольного законодавства й міжнародної кооперації з антимонопольними органами за межами ЄС. Наголошено, що в Республіці Польша діє Управління із захисту конкуренції та прав споживачів. У Польщі, як власне і в Україні, контрольні функції щодо публічних закупівель мають декілька органів. Насамперед це Агентство публічних замовлень, що існує з 1995 року і має статус окремого центрального органу виконавчої влади, яке координується Міністерством економіки. Вагомі повноваження має Вища палата контролю Польщі (аналог Рахункової Палати України), яка на відміну від України контролює процес використання коштів як державного, так і місцевих бюджетів, а також питання використання державного майна. До ключових органів, що здійснюють нагляд і контроль, необхідно також віднести Апеляційну палату оскаржень (орган оскарження), яка здійснює досудовий розгляд претензій учасників щодо організації замовниками процедур закупівель, і Відомство захисту конкуренції та прав споживачів, яке проводить розслідування щодо наявності змов. В Україні аналогічні функції здійснює Антимонопольний комітет. Виходячи з аналізу європейського досвіду щодо публічного адміністрування економічної конкуренції та обмеження монополізму доходимо висновку, що особливу увагу звернуто на контроль і прозорість інформації в цій сфері, ухвалення ж рішень відбувається колегіально. Україні спільно з Європейським Союзом слід здійснювати ефективний контроль за дотриманням законодавчих норм конкуренції та обмежити монополізм.
28
Бебко, Світлана. "КЛАСТЕРИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ТА СТВОРЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КОНСОРЦІУМІВ". Економіка та суспільство, № 22 (15 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблематиці створення та розвитку освітніх кластерів як новій формі взаємодії у світовому освітньо-науковому середовищі. Розглянуто передумови створення кластерів, зокрема роль глобалізації в цих процесах, яка впливає з одного боку на інтернаціоналізацію вищої освіти, а з другого продукує ризики зниження конкурентоспроможності закладів вищої освіти на світових ринках освітніх послуг. Встановлено, що інтернаціоналізація та міжнародна кооперація з іноземними закладами вищої освіти стає додатковим чинником іміджу країни та чинником конкурентності на зовнішніх ринках. Визначено переваги, можливості освітніх кластерів, зокрема створення міжнародних консорціумів, функціонування яких створює можливості, умови та механізмів для гнучкого реагування на потреби освітнього ринку, координує можливості між учасниками консорціуму з метою підвищення якості освітніх послуг та входження у світове освітнє середовище.
29
Довгаль, Олена, Георгій Довгаль та Роман Коваленко. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЗАХОДІВ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ПОКАЗНИКИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ". Економіка та суспільство, № 31 (28 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-31-43.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням використання нетарифних заходів у сучасній міжнародній торгівлі, які суттєво ускладнюють переміщення товарів і послуг між країнами, знижуючи ефективність взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва, перешкоджаючи розвитку й кооперації технологічних галузей. Розглянуто особливості, переваги та недоліки основних методичних підходів до оцінки впливу заходів нетарифного регулювання на показники міжнародної торгівлі: метод частотного аналізу, метод оцінки різниці цін і пов'язаний з ним метод оцінки тарифного еквіваленту, метод розрахунку змін цін внаслідок кількісних змін обсягу імпорту, методи індексного аналізу та економетричних оцінок. Зроблено висновок, що характерні для кожного з розглянутих методів переваги й недоліки обумовлюють необхідність вибору відповідної методики в залежності від цілей дослідження і наявних даних.
30
Nebaba, Nataliia. "FORMING THE MECHANISM OF INTERNATIONAL PRODUCTION COOPERATION OF INDUSTRIAL ENTERPRISES." State and regions. Series: Economics and Business, no. 6(117) (2020). http://dx.doi.org/10.32840/1814-1161/2020-6-1.
Повний текст джерела
31
Dovzhanyn, Andrii, and Svitlana Roshko. "DEVELOPMENT TRENDS OF THE MARKET OF HIGH-TECHNOLOGY PRODUCTS IN THE CONDITIONS OF INTERNATIONAL COOPERATION." Herald UNU. International Economic Relations And World Economy, no. 39 (2021). http://dx.doi.org/10.32782/2413-9971/2021-39-9.
Повний текст джерелаАнотація:
The article examines the development of high-tech production as one of the important factors in the development of the economy. The development of high-tech production is as a priority of state policy that will contribute to the possibility of Ukraine entering new markets with highly competitive products. The world market for the export of high-tech products has been researched and the key players have been identified. The historical analysis of the economic miracle of South Korea and Singapore is carried out, this analysis gives examples and possibilities of applying international experience in the Ukrainian economy. To identify possible prospects for the development of the sector of high-tech products of the national economy, an analysis of the export of goods from Ukraine was carried out, attention was drawn to the necessary changes in the structure of export of goods for the transition of the Ukrainian economy to a new level of development. The current state, shortcomings and priority steps for the development of the innovative environment in Ukraine have been determined. Purpose of the Article. Today, neo-industrialization, digitalization, the emergence of new technologies and mobile automated high-tech industries lead to radical changes in the economic systems of developed countries and have a significant impact on the formation and implementation of human capital. New technologies are fundamentally changing business processes and management models, and modern information ecosystems are becoming the basis for the emergence and growth of new global markets. The aim of the study is to develop the current state of the market of high-tech products, identify problems that hinder its development in Ukraine and describe the main prospects for the development of high-tech production. Research Methodology. Methods such as comparative and statistical analysis, critical analysis, systematization and generalization were used in writing the article. The research results, conclusions and recommendations are substantiated by an integrated approach. Results. Accelerated development of the high-tech sector allows not only to strengthen the country's position in the global market of high-tech products, but also to ensure the competitiveness of traditional sectors of the national economy through their innovative development and introduction of advanced technologies. The government's focus on digital transformation as a national priority should be complemented by the implementation of an effective strategy for the development of a high-tech sector of the economy, focused on achieving concrete results. Thanks to this, the state will be able to become one of the leaders in digital transformation and prepare for a technological breakthrough. It is also important to develop a mechanism for the active participation of all major stakeholders in the transition to digital industrial transformation and the ongoing coordination of this process at the state, regional and sectoral levels. Novelty. The article considers the development of high-tech production as one of the important factors of economic development. A historical analysis of the economic miracle of South Korea and Singapore, which provides examples and opportunities for applying international experience in the economy of Ukraine. The practical significance. The development of a science-intensive economy is the most optimal way for Ukraine to take a worthy place among the developed countries of the world, and can contribute to the adoption of an innovative model of development. When developing and bringing to market high-tech and science-intensive products, it is also important to use the organizational and economic advantages of large enterprises and integrated structures that allow to accumulate significant amounts of resources and ensure the effective implementation of scientific achievements.
32
Nebaba, Natalia. "THE CHOICE JUSTIFICATION FOR INTERNATIONAL PRODUCTION COOPERATION FORMS: TECHNOLOGICAL AND INTEGRATION ASPECTS." Economic scope, 2020. http://dx.doi.org/10.32782/2224-6282/163-5.
Повний текст джерелаАнотація:
The relevance of the research topic is determined by the essential nature of the world labor division's influence on the social production organization and the international economic relations trade parameters. The theoretical substantiation and approaches development for generalizing the essence and choosing industrial cooperation forms in international economic relations have been considered the research's purpose. The prerequisites for the production and technological connectivity emergence between the creating new value cooperative chain participants have been generalized. The specific nature of the economic cooperation forms content has been established. This content's essence is based on the contradictory intertwining of different socio-economic landmarks of the cooperation participants. The necessity of considering the specifics of economic content and features of the mechanism of long-term cooperation and differentiation of levels of participants' economic potential in partnership in justifying the choice of forms of international industrial cooperation is proved. The interconnection and interdependence of economic integration and production cooperation in international economic relations have been defined by taking into account the current level of business dependence and administrative coordination of various partnership entities' activity plans. The ambiguous essence is revealed, the consequences of using the toll raw materials in the international production and cooperation relations operations have been revealed. The positivity of the economic integration global aspect manifestation in international industrial cooperation has been proved by the cooperation structural and organizational forms significant expansion. The core and system-forming nature of the cooperative relation participants' unity level influence on choosing international production cooperation form have been revealed. The characteristics of international production cooperation structural and organizational forms such as cluster formations, business incubators, industrial parks, technology parks, innovation centers have been provided.
33
Nebaba, Natalya. "PATTERNS OF DEEPENING INTERNATIONAL INDUSTRIAL COOPERATION IN A GLOBALIZED WORLD ECONOMIC SYSTEM." Odessa National University Herald. Economy 25, no. 6(85) (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2304-0920/6-85-5.
Повний текст джерела