Статті в журналах з теми "Міжнародна конкурентоспроможність країни"

Протягом тривалої історії міжнародних відносин найважливішим фактором для сприйняття країни на міжнародній арені, ставлення до неї та встановлення/налагодження/розірвання відносин із нею був і залишається зовнішньополітичний імідж. Але на сьогодні зовнішньополітичний імідж держави стає ще більш важливим чинником, що визначає її політичну і економічну конкурентоспроможність на міжнародній арені, стає її сильною або слабкою стороною, яку впізнає світ і яку вкрай важко змінити, адже такий процес може зайняти багато часу та бути вкрай коштовним. Звертаючи увагу на той момент, що окрім самої країни її імідж за допомогою бурхливого розвитку ЗМК на початку ХХІ ст. можуть зіпсувати або змінити інші країни (прикладами чого можуть бути російські ЗМІ в Європі, які прагнули сформувати негативне сприйняття подій Революції в Україні 2014 року та спотворили сприйняття російської агресії на Сході, перетворивши їх у «громадянську війну» на своїх шпальтах), формування та підтримування іміджу є вкрай важливим елементом зовнішньої політики, який має підтримуватися та забезпечуватися централізовано самою країною. Тож технології формування зовнішньополітичного іміджу країни є тему актуальною. З огляду на це, автори поставили собі за мету виявити, проаналізувати та висвітлити аспекти формування зовнішнього і внутрішнього іміджу країни і методи його поліпшення. Протягом дослідження, автори прийшли до висновку що існує велика кількість факторів, що впливають на зовнішньополітичний імідж країн : природно-ресурсний потенціал, соціологічні фактори впливу та інституційні фактори (імідж представника держави, якість та стиль проведення зовнішньої та внутрішньої політики, політика урядів щодо вирішення глобальних проблем). Загального алгоритму, тобто схеми, яка б надала чіткі та стандартні вказівки кожній країні у побудові свого зовнішньополітичного іміджу – не існує, адже кожна країна має свої висхідні параметри: зовнішні і внутрішні чинники, які впливають на формування іміджу. Але стандартними можуть бути етапи розробки іміджевої політики держави (за Т. Грінбергом): оцінка ситуації (на яку аудиторію розраховано і який імідж та образи вже сформовані); позиціонування (пошук та демонстрації відмінної, індивідуальної переваги); вибір та розробка комунікативних стратегій просування характеристик іміджу.

На сучасному етапі розвитку світової економіки, поглиблення міжнародного поділу праці, економічної глобалізації, транснаціоналізації виробництва, об'єктивного посилення інтеграційних процесів визначають потребу в стрімкому підвищенні конкурентоспроможності міжнародних аеропортів, здатних повністю забезпечити гармонійну взаємодію економічних суб’єктів на міжнародному рівні, необхідно створити умови для розвитку перспективних міждержавних і суспільних відносин. В умовах глобальної конкуренції розвинена інфраструктура міжнародних аеропортів перетворюється на конкурентну перевагу країни на світовому ринку. Однак зі зростанням динаміки світової економіки, розширенням обсягу повітряного руху питання про недосконалу інфраструктуру аеропортових служб є необхіднім для збалансованого розвитку всіх ланок в умовах дефіциту інвестицій. Прогнозоване збільшення обсягу міжнародних повітряних перевезень на рік за умови одночасного обмеження державних джерел фінансування вимагає чітко структурованої та гнучкої стратегії планування конкурентоспроможності міжнародних аеропортів. Порівняльний аналіз широкого кола сучасних методологічних підходів, оцінка конкурентоспроможності міжнародних аеропортів указують на відсутність загальновизнаної методології, актуалізують проблему виявлення та впорядкування критеріїв оцінки, відбору з урахуванням впливу різних елементів системи детермінант на конкурентоспроможність аеропорту. Управління міжнародною конкурентоспроможністю інфраструктури аеропортів повинно забезпечувати взаємодію економічних агентів на міжнародному рівні та створювати необхідні умови для розвитку міждержавних відносин. У зв’язку з розширенням ринку авіаперевезень з’являються нові потреби в удосконаленні інфраструктури міжнародних аеропортів, рівномірному розвитку всіх її ланок, незважаючи на дефіцит інвестицій. Проблеми трансформації, збільшення обсягів та модернізація аеропортової інфраструктури також стосуються України та вимагають оновлення у зв'язку з адаптацією до стандартів та практики найбільш конкурентоспроможних міжнародних аеропортів з урахуванням пріоритетних векторів інтеграції та ключових напрямів лібералізації авіаційного простору.

У статті розглянуто місце України в міжнародних інноваційних рейтингах. Особливу увагу зосереджено на двох рейтингах, а саме: Глобальний індекс інновацій (GII) та Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI). Як показало дослідження Україна займає досить низькі позиції в цих рейтингах, що свідчить про низьку конкурентоспроможність економіки країни. Для зростання економіки України необхідно провести цілеспрямовану інноваційну політику зі сторони держави, оскільки саме інновації є тою рушійною силою, яка допоможе піднятися в міжнародних рейтингах та підвищити конкурентоспроможність економіки України.

У статті визначено суть туристичної інфраструктури та її складові частини. Виокремлено нормативно-правове забезпечення туристичної сфери Латвії. Охарактеризовано туризм як галузь, яка може забезпечити неабияке зростання економіки при мінімальних економічних затратах, при цьому вивести країну на відповідний рівень міжнародних відносин. Проаналізовано діяльність Латвійського державного агентства з розвитку туризму (TAVA). Наголошено, що Латвія розміщена на північному сході Європи, ділиться на чотири культурно-історичні регіони: на заході – Курземе (Курляндія), на півдні – Земгале (Семигалія), у центральній частині та на північному сході – Відземе (Ліфляндія) і на південному сході – Латгале (Латгалія). Зі складу Семигалії інколи виокремлюють регіон, що не зазначений у Конституції, – це Селія/Селонія (Аугземе) Визначено, що в цілому економіко-географічне положення сприяє розвитку міжнародного співробітництва та притоку іноземних туристів. У розумінні світової туріндустрії діловий туризм уважається одним із найбільш вигідних видів діяльності – він не залежить від кліматичних і погодних умов, не вимагає наявності унікальних пам’яток історії та архітектури, передбачає великі бюджетні кошториси, групові замовлення й стабільно зростаючий попит. Оцінюючи конкурентоспроможність країни в цілому на міжнародному рівні, виділили чинники, які сприяють розвитку туристичного ринку Латвії: удале геополітичне положення між Сходом і Заходом; автентичність культури (вплив польської, білоруської, російської й німецької історії та культури); матеріальна й нематеріальна спадщина радянського періоду; етнічна кухня; яскраві традиції; заповідне природне середовище; велика база для сільського туризму; низькі ціни на продукти харчування, напої й розваги; світові стандарти туристичної сфери; розвинена національна інформаційна система для туристів.

The article presents an assessment of the impact of capital cost recovery policies of the OECD countries and Ukraine on their international tax competitiveness, based on a comparison of the treatments of investment in machinery, buildings, and intangibles that a business can recover through the tax code via depreciation. The rating of the international tax competitiveness of the OECD countries and Ukraine is based on the standardized capital allowances. Although the assessment of international tax competitiveness is expressed by the only indicator, such as capital allowances, it serves to prove that international tax competition is responded not only by reducing tax rates but also by defining a business tax base. According to the results of the study, the dominant position in the ranking of the OECD countries is occupied by countries that are able to recover higher costs of capital investments (over 68%). These countries are characterized by particularly high (by international standards) capital allowances for equipment and intangibles (over 82%). Unfortunately, due to the lack of tax harmonization of the Ukrainian tax system, specifically its treatment of capital allowances, with the EU and OECD countries, Ukraine falls behind in the ranking of international tax competitiveness. Thus, in order to enhance the competitiveness of the domestic corporate income tax system, Ukraine's treatment of capital investments in core assets, especially buildings and intangibles, should be improved and brought in line with both modern Ukrainian socio-economic realities and the capital cost recovery provisions accepted in the OECD.

The article highlighted the following advantages of using branding in TNK strategies: the brand creates barriers in the market for competitors, facilitates the introduction of new products to the world market, and allows actively to explore new niches in this market; allows the company to more successfully survive the global financial and economic crises without additional costs; allows you to clearly distance your product from the competitor's market. The study has shown that modern TNCs do not follow the path of direct use of the Western or Eastern branding model, but increasingly resort to such a combination that contributes to the development of international brands that can successfully function in consumer audiences of different socio-ethnic composition, differing from each other. percep-tion of information directed at them. The methodology of international branding used by TNCs from countries was also differentiated, while the country's image is a determining factor in the formation of a corporate and product branding strategy. It has been established that the relationship between international branding and the country's global competitiveness, which was observed earlier, is currently being lost due to the active development of companies from developing countries (primarily China) in the international branding system. The principles were identified that a developing country should adhere to when forming the concept of international branding. It has been proved that the main determinant of international branding is the competent and effective application of the methodology for assessing the value of brands: monitoring the impact of the country of origin of goods on consumer perception; taking into account in the positioning strategy that if a product has an acceptable price and high utility, then it will be positively perceived in the world market; distancing from the country of origin (for fashionable and prestigious goods); the formation of strategic alliances to promote brands to the global market. More effective methods are cost methods (calculating the cost of replacing a brand), various income methods (future earnings, earnings on shares), and a valuation model.Keywords: transnational corporation, marketing strategy, international branding, corporate brand, global competitiveness, world market. У статті була диференційована і методологія застосовується ТНК країн міжнародного брендингу, при цьому імідж країни є визначальним фактором формування стратегії корпоративного і товарного брендингу. Встановлено, що взаємозв'язок міжнародного брендингу та глобальної конкурентоспроможності країни, що спостерігалася раніше, в даний час втрачається, внаслідок активного розвитку в системі міжнародного брендингу компаній з країн, що розвиваються (в першу чергу, Китаю). Були виявлені принципи, яких повинна дотримуватися країна, що розвивається при формуванні концепції міжнародного брендингу. Доведено, що основною детермінантою міжнародного брендингу є грамотне та ефективне застосування методології оцінки вартості брендів.Ключові слова: транснаціональна корпорація, маркетингова стратегія, міжнародний брендинг, корпоративний бренд, глобальна конкурентоспроможність, світовий ринок.

Анотація. Розроблено та обґрунтовано методику формування і розрахунку фінансових показників комерціалізації освітніх послуг аграрних закладів вищої освіти України для оцінювання рівня їхньої фінансової стійкості та конкурентоспроможності. Запропоновано модель залежності критеріїв конкурентоспроможності ЗВО від факторів впливу та сформовано перелік додаткових послуг, які можуть бути комерціалізовані. Проаналізовано міжнародний і вітчизняний досвід джерел фінансування ЗВО; фінансові показники за рівнем освіти для різних країн світу; формування сучасної методики і джерел фінансування аграрних ЗВО України; джерела надходжень та витрат загального і спеціального фондів, у тому числі фінансування наукових досліджень; фактори впливу на рівень конкурентоспроможності. Визначено динаміку змін надходжень від освітніх послуг аграрних закладів вищої освіти України у 2019—2021 рр. за джерелами фінансування на базі даних їхніх кошторисів. Наведено результати розрахунків фінансових показників комерціалізації. Під час дослідження використано загальнонаукові методи: емпіричного рівня (розрахунок, порівняння), теоретичного рівня (аналіз, узагальнення, моделювання); дані літературних джерел; дані фонду заробітної плати науково-педагогічних працівників, дані надходжень від освітніх послуг і дані видатків освітніх послуг за різними джерелами фінансування аграрних ЗВО. Факторами впливу на рівень конкурентоспроможності визначено: джерела фінансування, якість освітніх послуг, інноваційний розвиток, людські ресурси, міжнародну діяльність, співпрацю з роботодавцями, брендинг, додаткові послуги. Установлено основні критерії конкурентоспроможності: імідж (репутація) закладу, фінансова стійкість, контингент, кількість працевлаштованих за спеціальністю. Сформовано систему показників, що визначають рівень фінансової стійкості аграрних ЗВО. Ключові слова: аграрний заклад вищої освіти, конкурентоспроможність, освітні послуги, фінансові показники комерціалізації, фінансова стійкість. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 4; бібл.: 16.

Вступ. Транспортна система України має низький рівень розвитку логістичної інфрастуктури та транспортно-логістичних технологій загалом, що знижує її конкурентоспроможність та обмежує інтеграційні можливості нашої держави у світовому економічному просторі. Україні необхідні термінові заходи для поліпшення транспортно-логістичної інфраструктури, оскільки вона є застарілою, неефективною, потребує оновлення, модернізації, суттєвих інвестиційних вкладень та удосконалення системи управління нею. Існує необхідність адаптувати концепцію удосконалення логістичної інфраструктури до потреб українського ринку транспортно-логістичних послуг. Метою статті є продемонструвати місце України у світових рейтингах розвитку логістики та логістичної інфраструктури, а також проаналізувати причини поточних результатів нашої держави в цих рейтингах. Результати. Встановлено, що транспортно-логістична інфраструктура виступає важливим чинником економічного зростання будь-якої держави. Конкретизовано поняття транспортно-логістичної інфрастуктури та її складових. Дана оцінка загального стану розвитку логістичної інфраструктури в Україні, а також оцінка рівня використання логістичного потенціалу на основі рейтингів глобальної конкурентоспроможності та логістичної ефективності. Проаналізовано місце України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності за якістю транспортної інфраструктури, а також динаміку показників логістичної ефективності України, здійснено міжнародні порівняння. Доведено взаємозв’язок позицій у міжнародних рейтингах глобальної конкурентоспроможності та логістичної ефективності із станом та якістю логістичної інфрастуктури в країні. Висновки. Завдяки проведеному аналізу виявлено чинники, що впливають на функціонування та розвиток транспортно-логістичної інфраструктури України. Доведена необхідність покращення системи управління транспортно-логістичною інфраструктурою. З метою забезпечення синергетичного ефекту від ефективного поєднання потенціалу та можливостей усіх видів транспорту управління розвитком транспортно-логістичної інфраструктури повинно бути стратегічно орієнтованим і базуватися на оцінці потенціалу логістичної інфраструктури, виявленні зв’язків та залежності її розвитку від організаційно-економічних, техніко-технологічних та інших можливостей.

Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.

Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.

У статті висвітлено особливості державного управління у сфері кібербезпеки Іспанії. Із початком пандемії у світі значно збільшилася кількість кібератак як на державні, так і на приватні структури. Тому гарантування і забезпечення безпеки у кіберпросторі стало одним із стратегічних пріоритетів розвинених країн через його безпосередній вплив на національну безпеку, на конкурентоспроможність компаній і на процвітання суспільства загалом. Значних успіхів у розробленні власної системи Національної кібербезпеки досягла Іспанія. Ця система, очолювана головою уряду, сформована із трьох органів: Ради національної безпеки (Consejo de Seguridad Nacional) як делегованої комісії уряду з національної безпеки; Національної ради із кібербезпеки (Consejo Nacional de Ciberseguridad), що є складовою частиною Ради національної безпеки, допомагаючи голові уряду спрямовувати і координувати політику національної безпеки у сфері інформаційної безпеки, а також сприяючи координації, співпраці між державними адміністраціями, між ними та приватним сектором; Ситуаційного комітету (El Comité de Situación), який за підтримки Департаменту внутрішньої безпеки підтримує управління кризовими ситуаціями у будь-якій сфері, які через свою масштабність перевищують можливості застосування звичайних механізмів. Окреме місце у забезпеченні безпеки у кіберпросторі Іспанії посідає Національний криптологічний центр, що підпорядковується Національному розвідувальному центру при Міністерстві оборони. Починаючи із 2013 року, в Іспанії один раз у декілька років ухвалюється Національна стратегія із кібербезпеки. Досвід цієї держави засвідчив успішність заходів, що впроваджуються. Підтвердженням цього є те, що глобальний індекс кібербезпеки, підготовлений Міжнародним союзом телекомунікацій Організації Об’єднаних Націй, ставить Іспанію на 7-ме місце у світі.

Вступ. Успішність інфраструктурних заходів визначається успішністю реа- лізації відповідних проєктів: навіть дуже своєчасні і необхідні заходи можуть не бути доведені до логічного кінця або не забезпечити отримання необхідного результату, якщо управління відповідними інфраструктурними проєктами здій- снюється неналежним чином. Тому для забезпечення успішності та ефективнос- ті цієї категорії проєктів необхідна відповідна теоретична база для підтримки процесів управління. Фундаментом цієї теоретичної бази має бути чітка іден- тифікована сутність та специфіка інфраструктурних проєктів у сфері водного транспорту, бо саме це визначає специфіку процесів управління цими проєктами. Метою дослідження є ідентифікація основних видів інфраструктурних проєк- тів у сфері водного транспорту і встановлення їх специфіки як основи для роз- робки моделей і методів ефективного управління цими проєктами. Результати. У цьому дослідженні ідентифіковано сутність і специфіка інфраструктурних проєктів на водному транспорті. Визначено логічний ланцюжок впливу стану і параметрів цієї інфраструктури на різні параметри транспортного обслугову- вання і конкурентоспроможність транспортної системи країни. Отже, стан інфраструктури визначає безпеку судноплавства, формує обмеження на розмір суден (і, відповідно, розмір вантажних партій), а також зумовлює час рейсу суд- на і доставки вантажу. Таким чином, розвиток інфраструктури водного тран- спорту є необхідним чинником підвищення конкурентоспроможності портів та ефективності морських і річкових перевезень. Крім того, розвиток технологій і діяльність міжнародних організацій (наприклад, ІМО) зумовлюють більш високі вимоги до забезпечення безпеки судноплавства, що також відбивається на вимо- гах до інфраструктури. Крім того, інфраструктура водного транспорту підда- на не тільки «моральному» старінню, а й природному «зносу», причому більшою мірою, ніж в інших видів транспорту. Це пояснюється «агресивністю» водного середовища і природними процесами (наприклад, замулюванням дна). Встановле- но основні види інфраструктурних проєктів на водному транспорті: модерніза- ція об’єктів; заміна об’єктів; відновлення об’єктів; розвиток існуючих об’єктів; створення нових об’єктів. Визначено продукти інфраструктурних проєктів – це об’єкти інфраструктури, які або створюються, або змінюються (відновлення, заміна, модернізація, розвиток). Встановлено цілі і місію цієї категорії проєк- тів. Висновки. Отримані результати є основою для розробки моделей і методів управління інфраструктурними проєктами на водному транспорті.

The market for organic products in Ukraine and the world is growing every year and the policy of the European Union in re-cent years has been aimed at promoting the principles of sustainable development, in which the production of organic products is the key for preserving the planet and public health. Ukrainian manufacturers are gradually strengthening their position in both domestic and international markets. Each year the number of manufacturers and operators of organic production is increasing. Ukrainian organic produce is extremely popular among consumers in the EU, though there is a growing interest in Ukraine as well. The study has concluded that organic products have a greater amount of nutrients and vitamins and are beneficial for hu-man health. The development of organic production and increased interest of the population creates a healthy competition in the industry and determines the search for methods to ensure the competitiveness of goods produced. The objective of the study is to identify the role of competitive advantages in the system of ensuring the competitiveness of organic produce. Competitive advantages play an essential role in the system of ensuring the competitiveness of organic produce. It has been established that the competitiveness of organic produce is the ability of an enterprise to provide consumer demand for its own products by improving their quality characteristics and properties. The study is centered on the aspects of shaping the competitive advantag-es of organic products and ensuring their competitiveness. Scientific papers of economists on the competitiveness, competitive advantages and development of organic production in Ukraine have been analyzed. While carrying out the analysis of existing approaches to the classification of competitive advantages, it was found that several methods exist. The most profoundly detailed is the subdivision into internal and external competitive advantages. Organic products as well as those produced in the traditional way of agricultural farming has its own particularities, and competitive advantages should include: quality of products, territorial size of the enterprise, availability of a resource base, implementation of innovative technologies and the search for ecologically clean packaging methods. In the course of the research it has been stated that the competitive advantages of organic produce are a component of ensuring their competitiveness.Keywords: competitiveness, organic products, competitive advantages, product competitiveness. Ринок органічних продуктів в Україні та світі зростає щороку, а політика Європейського Союзу протягом останніх років спрямована на популяризацію засад Сталого розвитку, у якому виробництво органічної продукції є запорукою забезпечення збереження планети та здоров’я населення. Українські виробники органічної продукції поступово зміцнюють свої позиції на вітчизняному та міжнародних ринках. Щороку збільшується кількість виробників та операторів органічного виробництва. Українська органічна продукція є надзвичайно популярною серед споживачів країн Європейського Союзу, проте поступово зростає зацікавленість українців екологічно чистими продуктами харчування. У дослідженні встановлено, що органічна продукція має більшу кількість поживних речовин та вітамінів і є кориснішою для здоров’я людей. Розвиток виробництва органічної продукції і підвищений інтерес населення створюють здорову конкуренцію в галузі і зумовлюють пошук шляхів забезпечення конкурентоспроможності виготовленої продукції. В системі забезпечення конкурентоспроможності органічної продукції важливу роль відіграють конкурентні переваги. Дослідження присвячено аспектам формування конкурентних переваг органічної продукції та забезпечення її конкурентоспроможності. У ході дослідження встановлено, що конкурентні переваги органічної продукції є складовою частиною забезпечення її конку-рентоспроможності.Ключові слова: конкурентоспроможність, органічна продукція, конкурентні переваги, конкурентоспроможність продукції.

The article focuses on examining the problems of developing the quality management systems at the enterprises engaged in foreign economic activities. Today, companies operate in constantly changing market conditions. The formation of a new competitive environment forces companies to pay attention again to the efficiency and quality of goods and services, because in a fierce competition only those com-panies survive that could quickly adapt to such conditions. Globalization of markets, on the one hand, gives the consumer the right to choose the best, and, on the other hand, forces the manufacturer to look for new means to improve quality at the lowest cost. All these factors lead to the active development of quality management systems and methods, considering the wishes of consumers, the search for weaknesses in production and the best adjustment of the whole process for further successful development. Considering the above mentioned, the pur-pose of the article is to study the development and implementation of quality management system, as well as to identify the main problems of formation of quality management systems at enterprises-subjects of foreign economic activity and provide theoretical recommendations for their solution. The article reveals the essence of “quality” notion and discloses the concept of “quality management of the enterprise”. The description of modern quality management systems is implemented on the example of quality management system ISO 9001, food safety management system ISO 22000, environmental management system ISO 14001 and occupational safety and health management system OHSAS 18001. It has been studied the experience of world leaders in forming quality management systems on enterprises, namely the United States, Japan and European countries. Statistics on the number of ISO quality certificates received in 2013–2019 in Ukraine is presented to reveal the dynamics of developing the processes of business entities quality certification in our state. The problems that arise in domestic enterprises engaged in foreign economic operations during the formation of quality management systems are generalized.Keywords: quality, quality management, quality management system, international quality standards, certification, enterprise com-petitiveness. Статтю присвячено вивченню проблем формування систем менеджменту якості на підприємствах-суб’єктах зовнішньо-економічної діяльності. Розкрито сутність понять «якість» та узагальнено категорію «управління якістю діяльності підприємства». Охарактеризовано сучасні системи менеджменту якості підприємницьких структур, зокрема: систему управління якістю ISO 9001, систему управління безпечністю харчових продуктів ISO 22000, систему екологічного керування ISO 14001 та систему управління безпекою та гігієною праці OHSAS 18001. Відстежено досвід світових лідерів щодо формування систем менеджменту якості, а саме Сполучених Штатів Америки, Японії та європейських країн. Простежено динаміку розвитку процесів сертифікації якості бізнес-одиниць, зокрема за кількістю отриманих сертифікатів якості групи ISO у 2013–2019 роках в Україні. В результаті, узагальнено проблеми, які виникають у вітчизняних підприємств-суб’єктів ЗЕД під час формування систем управління якістю, а також наведено рекомендації щодо їх вирішення. Ключові слова: якість, управління якістю, система менеджменту якості, міжнародні стандарти якості, сертифікація, конкурентоспроможність підприємства.

Since 2015, the PROMIS project, supported by the Ministry of International Affairs of Canada, has been implemented to strengthen Ukraine’s municipal sector, effective democratic governance, and accelerate the country’s economic development. This project has become a prototype of modern Strategies for the development of cities and territorial communities of Ukraine. Its main aspects were the transformation of each of the development strategies, which were specially developed in accordance with each territorial community of Ukraine. The key development goals were: economic growth of the region; socio-political protection of the population; urban and demographic growth; labor market reform and competitiveness of labor resources; decentralization of power.The article analyzes the Strategy for the Development of the Kherson Territorial Community until 2030 through the prism of theories and concepts of urban development and in the context of implementing the Sustainable Development Goals until 2030 (in particular, CRS 11 “Make cities and towns open, safe, stable, modern”). The economic development of the regions is focused on small and medium-sized businesses, which is why a number of reforms have been introduced, which include: reform, taxation and business transparency. Promoting the development and formation of small and medium-sized businesses within the region. Due to the received taxes from small and medium business, each of the regions individually develops its business infrastructure. The example of Kherson region is: reconstruction and improvement of port facilities, modernization of educational institutions, cultural and historical heritage sites, improvement of transport arteries, laying of new asphalt pavement, reconstruction of the Black Sea recreational area to develop competitive tourism in the region. The obligatory point of each strategic plan was the ecological balance of the region and its socio-economic stability. Improving the quality of life in the region. Development of partnerships in economic, trade and cultural and tourist areasKey words: strategy, development, Kherson city, territorial communities, urban planning. Із 2015 року для зміцнення муніципального сектору України, ефективного демократичного врядування та прискорення економічного розвитку країни було впроваджено проект «ПРО-МІС», який створено за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади. Саме цей проект став прототипом сучасних Стратегій розвитку міст та територіальних громад України. Головними його аспектами стали трансформації кожної зі стратегій розвитку, що були спеціально розроблені у відповідності для кожної територіальною громади України. Ключовими цілями розвитку стали: економічний зріст регіону; соціально-політичний захист населення; урбаністичне та демографічне зростання; реформа ринку праці та конкурентоспроможність трудових ресурсів; децентралізація влади.У статті через призму теорій і концепцій урбаністичного розвитку і в контексті реалізації Цілей сталого розвитку до 2030 року (зокрема, ЦРС 11 «Зробити міста та населенні пункти відкритими, безпечними, стабільними, сучасними») здійснено аналіз Стратегії розвитку Херсонської територіальної громади до 2030 року. Економічний розвиток регіонів орієнтується на малий та середній бізнес, саме для цього було запроваджено низку реформ, які в себе включають: реформування, оподаткування та прозорість бізнесу, сприяння розвитку та становленню малого та середнього бізнесу в межах регіону. За рахунок отриманих податків з малого та середнього бізнесу кожен із регіонів індивідуально розвиває свою бізнес-інфраструктуру. На прикладі Херсонщини це: реконструкція та удосконалення порто-вих об’єктів, модернізація закладів освіти, об’єктів культурної та історично-природної спадщини, покращення транспортних магістралей, прокладання нового асфальтного покриття, реконструкція причорноморської рекреаційної зони з метою розвитку конкурентноспроможного туризму в регіоні. Обов’язковим пунктом кожного стратегічного плану стала екологічна збалансованість регіону, його соціально-економічна стабільність, підвищення рівня якості життя в регіоні, розвиток партнерських відносин в економічному, торгівельному та культурно-туристичних напрямках Ключові слова: стратегія, розвиток, місто Херсон, територіальні громади, урбаністика.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

Анотація. Питання глобальної конкурентоспроможності сьогодні є першочерговими для кожної країни світу, пріоритети яких направлено на подальший розвиток з використанням наявного потенціалу і пошуку нових можливостей зростання. Все частіше політичні діячі, уряди країн, власники великого бізнесу, потенційні інвестори, науковці використовують такий важливий в сучасних реаліях інструментарій як різноманітні міжнародні рейтингові оцінки з метою визначення своїх подальших кроків для формування більш досконалої економічної політики, подальших стратегій розвитку з метою забезпечення сталого зростання країни, досягнення більш ефективних результатів діяльності та впровадження необхідних реформ в економіці. У статті визначено фактори, які впливають на формування та розвиток конкурентоспроможності економік країн, на їх економічні системи, враховуючи їх стартові позиції та сучасний рівень розвитку. Крім того, проаналізовано фактори, які відіграють важливе значення при складанні авторитетних світових рейтингів країн із найбільш привабливим середовищем для певного сегменту ринку. Визначено, що Міжнародна конкурентоспроможність країни в цілому складається з багатьох вимог та критеріїв, зокрема, базовими серед них виступають ті, що стосуються інституцій, інфраструктури, макроекономічної сфери, освіти та системи охорони здоров’я. Враховуючи розглянуті можливості та потенціал кожна країна (в межах своєї зацікавленості) за результатами Звіту про глобальну конкурентоспроможність визначає основні завдання, головні пріоритети подальшого розвитку та напрямки підвищення своєї конкурентоспроможності. Крім того, визначено слабкі та сильні сторони, а також перспективи подальшого розвитку України, виходячи із рейтингу міжнародної конкурентоспроможності. Проаналізовано позицію нашої держави у міжнародних рейтингах в динаміці та з’ясовано місце України у світовій системі координат для визначення перспектив майбутнього розвитку країни на світовому ринку. Автором обґрунтовано потребу у вирішенні одного з найважливіших питань: «як підвищити конкурентоспроможність країни та забезпечити в подальшому її стійке економічне зростання». Конкурентоспроможність країни формується зі здатності підприємств, галузей економіки, сегментів ринку випереджати конкурентів та зміцнювати свої позиції на світових ринках, і ця здатність обумовлена внутрішніми економічними, політичними, соціальними та іншими факторами. Таким чином, міжнародна конкурентоспроможність є одним з найважливіших показників, що виявляє не тільки економічний стан країни, а й визначає перспективи її подальшого розвитку. У зв’язку з цим актуальним стає питання оцінки конкурентоспроможності країни за допомогою міжнародних рейтингів зокрема. Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність, індекс, глобалізація, привабливість, ризики, інвестори, економіка регіону, потенціал.

Стаття присвячена актуальному дослідженню ролі малого і середнього бізнесу в умовах формування єдиного світогосподарського простору. На основі аналізу частки зайнятих на підприємствах малого, середнього та великого бізнесу в світовій економіці у розрізі географічних регіонів світу та відповідно до груп країн за рівнем середньодушового ВНД, а також аналізу внеску в додану вартість цих підприємств доведено зростання ролі малого та середнього бізнесу, що об’єктивно обумовлене діючими факторами. Показані розбіжності в розвитку сфери малого та середнього бізнесу по регіонах і доходних групах країн, обумовлені впливом технологічного, організаційного та інституційного розвитку. Охарактеризовано суб’єктивні передумови розвитку підприємницької активності, визначено перспективи розвитку різних форм і зростання ефективності підприємств малого та середнього бізнесу.

Конкурентоспроможність сучасного університету багато в чому визначається його комунікативною активністю, від якої залежить посилення і успішне використання конкурентних переваг. Серед напрямів такої активності — внутрішня горизонтальна і вертикальна управлінська комунікація; інтенсивне оприлюднення наукових результатів у визнаних міжнародних і національних виданнях; створення і підтримка різноманітних майданчиків наукової комунікації; забезпечення високої якості комунікативних технологій дистанційного спілкування суб’єктів освітнього процесу; зовнішня комунікативна активність як передумова взаємодії із потенційними стейкхолдерами, академічними і бізнесовими партнерами, майбутніми здобувачами як всередині країни, так і далеко за її межами. Важливими є також активне просування власного іміджу, реалізація брендингових стратегій, розвиток зв’язків із громадськістю та з цільовими зовнішніми аудиторіями, динамічної реклами. Оскільки університети відрізняються за своїми параметрами, традиціями, багатьма іншими характеристиками, то створення і просування університетського бренду є творчим процесом, що враховує особливості соціокультурних контекстів, конкретних сегментів комунікативного простору та потребує розробки індивідуальних бренд-стратегій. Бренд має спиратися на артикульовану унікальну ідентичність університету, на особливості його наукового та освітнього виробництва (характер наукових розвідок та освітніх послуг), на цільові аудиторії, здатні прочитати і розтлумачити семіотику брендових повідомлень. У тексті представлено досвід реалізації бренд-концепції Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна.

У статті розглядаються пропозиції щодо забезпечення якісним персоналом Збройних Сил України, удосконалення освітньої діяльності у контексті оборонної, кадрової та інших реформ, з урахуванням сучасних міжнародних та військових факторів, які впливають на формування дієздатності Збройних Сил України. Основну увагу зосереджено на формуванні кадрового менеджменту в ЗСУ. У статті закцентовано увагу на тому, що на вітчизняному ринку праці тривалий час формувалася низька конкурентоспроможність військової сфери внаслідок недосконалої системи соціальних гарантій військовослужбовців та членів їхніх сімей, відсутності впевненості щодо перспектив професійного та кар’єрного зростання, що в кінцевому випадку може призвести до дестабілізації ситуації в Збройних Силах України та відокремлення з них найбільш досвідчених та підготовлених військових фахівців. У статті зроблено висновок про те, що подальших досліджень потребують онтологічна модель системи професійної військової освіти, опис логічно-ієрархічної моделі освітніх спроможностей, підходи до адаптації сучасних освітніх технологій до потреб військової сфери, архітектурна модель та реалізація архітектурного циклу щодо системи військової освіти з врахуванням відповідних моделей НАТО та країн-партнерів, аналіз та адаптація сучасних практик кадрового менеджменту розвинутих країн до відповідної ситуації у сфері оборони в Україні. Ключові слова: кадровий менеджмент; освітня діяльність; оборонна реформа; професійна військова освіта; системний підхід.