Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Міжнародна глобалізація.
Статті в журналах з теми "Міжнародна глобалізація"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Міжнародна глобалізація".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Galaziuk N. та Zelinska O. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ БАНКІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СВІТОВУ ЕКОНОМІКУ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-6.
Повний текст джерелаАнотація:
Фінансова глобалізація – це розвиток світових фінансових ринків, зростання транскордонних потоків капіталу та активність міжнародних фінансових організацій. Водночас, мова про фінансову глобалізацію означає вільний рух капіталу між країнами.
Ключовою особливістю міжнародного банкінгу є посилення транснаціоналізації в умовах фінансової глобалізації. В результаті цього процесу на сучасному етапі розвитку світової економіки немає чистого національного банківського капіталу в жодній державі світу.
Транснаціональні банки є одним з основних суб'єктів світової економіки. Вони займають лідируючі позиції на міжнародному фінансовому ринку та є учасниками процесу глобалізації у фінансовій сфері. Таким чином, міжнародна фінансова система стала для транснаціональних банків так званою ареною діяльності «фінансових гігантів» як транснаціональних банків.
Сукупний капітал багатонаціональних банків легко переноситься з одного штату в інший з найбільш суперечливими наслідками. З одного боку, консолідований капітал стає рушійною силою для розвитку НТП (науково-технічного прогресу) на світовій арені, а з іншого – для серйозних глобальних криз, що перетворюються на спекулятивний капітал. Значення транснаціональних банків як в економічному середовищі окремої держави, так і у світовій економіці в цілому стрімко зростає.
Одна з важливих ролей, які відіграють транснаціональні банки, – це роль посередника між власниками фінансових коштів та інвесторами, які для здійснення міжнародної підприємницької діяльності позичають капітал у ТНБ.
Зазвичай прихід транснаціональних банків на зовнішній ринок стає певним стимулюючим фактором для перебудови банківської системи країни перебування. Це проявляється у збільшенні концентрації банківського капіталу або створенні сильного конкурентного середовища серед місцевих банківських установ. Більше того, дуже часто приймаючі країни роблять велику помилку, впроваджуючи занадто ліберальну політику щодо ризику, щоб максимізувати дохід, і в цьому випадку транснаціональні банки можуть спричинити кризу в країні, і таким чином стати характерними причинами фінансових коливань, які в кінцевому підсумку можуть призвести до нерівності світових банківських систем
2
ШЕРЕМЕТЬЄВА, ОЛЬГА. "Правовий статус та роль міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин в глобалізаційному процесі". Право України, № 2020/02 (2020): 244. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-244.
Повний текст джерелаАнотація:
Процес глобалізації відбувається в усіх сферах життєдіяльності світової спільноти загалом й у сфері валютних відносин зокрема. Проте правовий статус і роль міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин, особ ливо в умовах глобалізації, досліджено недостатньо. Мета статті – охарактеризувати правовий статус і роль міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин, особливо враховуючи глобалізаційні процеси, з метою уникнення прогалин і непорозумінь у науці та правозастосовній практиці. У статті досліджуються особливості правового статусу міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин в умовах глобалізації. Зокрема, особ ливості правосуб’єктності міжнародної фінансової організації, привілеї та імунітети, якими наділені ці міжнародні фінансові інституції. Також характеризуються деякі сучасні проблемні аспекти співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Підсумовуючи викладений матеріал, авторка зазначає, що договірна правоздатність міжнародних фінансових організацій суттєво відрізняється від договірної правоздатності держав, оскільки міжнародні фінансові організації наділені правосуб’єктністю, що є похідною від правосуб’єктності держав, якими вони створені. Цю особливість правового статусу міжнародних фінансових організацій необхідно брати до уваги у процесі здійснення співробітництва з ними. Водночас міжнародні фінансові організації наділені привілеями та імунітетами, властивими міжнародним організаціям, із деякими особливостями. Крім цього, міжнародним фінансовим організаціям властиве певне розширення обсягу правосуб’єктності, закріпленого в установчих документах цих організацій, за відсутності заперечень із боку держав-членів. А також входження до обсягу їхньої правосуб’єктності “квазізако-нодавчих” і “квазісудових” повноважень. Загалом можна зазначити, що міжнародні фінансові організації залежно від їхньої правосуб’єктності відіграють важливу роль у глобалізаційних процесах, які відбуваються у світі. Так, вони сприяли формуванню сучасних форм вивозу капіталу та збільшенню його обсягів, спрямуванню валютних і фінансових ресурсів у найбільш важливі для суспільного розвитку галузі, мінімізуючи ризики транскордонного руху капіталів, а також вони мають вагоме значення у процесі регулювання платіжних балансів держав тощо. І, нарешті, авторка звертає увагу, що в науці та українському законодавстві відсутня чітка, загальноприйнята і загальновизнана назва терміна “міжнародна фінансова орга нізація”. У зв’язку з цим вона вважає, що найповніше відповідатиме меті, суті та правовому статусу цих міжнародних фінансових структур термін “міжнародна валютна організація”. Оскільки саме цей термін відображає основну “вагову” категорію, з якою ці організації мають справу, тобто виключно валюта опосередковує всі їхні фінансові операції.
3
Шевченко, В. Ю. "Глобалізація та міжнародна фінансова незбалансованість: наслідки для трансформаційних економік". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 51, ч. 1 (2005): 177–80.
Знайти повний текст джерела
4
Задоя, А. О. "Міжнародна інвестиційна позиція у системі показників зовнішньоекономічної діяльності країни". Academy Review 53, № 2 (2020): 77–83. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2020-2-53-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню інформаційного потенціалу міжнародної інвестиційної позиції порівняно з іншими показниками міжнародних розрахунків. Посилення ролі міжнародної інвестиційної позиції країни як джерела інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності країни пов’язане, зокрема, з посиленням глобалізації та прискореним зростанням масштабів руху капітальних ресурсів між країнами. У роботі проведено зіставлення платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції, виділено схожість та відмінності цих статистичних звітів. Перш за все, спільним для обох показників є те, що статистичні звіти будуються за принципами подвійних записів та відображають міжнародні грошові потоки. Разом з тим МВФ розглядає платіжний баланс як показник потоку («протягом певного періоду»), а міжнародну інвестиційну позицію – як показник запасу («у певний період часу»). З урахуванням цього слід визнати, що за спільними показниками (наприклад, прямі іноземні інвестиції) міжнародна інвестиційна позиція є більш інформативною. З появою доступу до звітів про міжнародну інвестиційну позицію інформаційна цінність платіжного балансу в частині міжнародного переміщення інвестиційних ресурсів значно зменшилася. Однак це ніскільки не принижує інформаційну цінність платіжного балансу для інших потреб. Лише платіжний баланс може дати узагальнену інформацію про рахунок поточних операцій. Тільки тут можна знайти дані про некомерційні операції з капіталом. Саме платіжний баланс дозволяє обґрунтувати зміни резервних активів.
5
Karpenko, Oleksandr. "Globalization 4.0: international trade and national security." Vìsnik Marìupolʹsʹkogo deržavnogo unìversitetu. Serìâ: Ekonomìka 10, no. 19 (2020): 48–56. http://dx.doi.org/10.34079/2226-2822-2020-10-19-48-56.
Повний текст джерела
6
Danyliuk, I. V. "Нова парадигма для суспільства глобальної епохи: субсидіарна перспектива Бенедикта XVI". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 8 (1 листопада 2017): 58–62. http://dx.doi.org/10.15421/1717114.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується вчення Папи Бенедикта XVI та його погляди на суспільство ХХІ ст.: роль, яку відводив глава Католицької церкви людині, суспільству, державі та міжнародній спільноті в епоху глобалізації. Розглянуто принципи пропоновані Бенедиктом XVI для відносин у середині суспільства, державно-суспільних та міжнародних відносин в ХХІ столітті. Здійснено спробу окреслити парадигму Бенедикта XVI для суспільних взаємовідносин та міжнародної співпраці в період глобалізації. Розглянуто субсидіарну перспективу Бенедикта XVI для міжособистісних, суспільно-державних та міжнародних відносин. Виявлено, що саме збільшення участі особистості в суспільному житті – це основа розвитку благополучного суспільства, адже через соціальну активність, на думку Бенедикта XVI, особа змінюватиме свій соціальний статус та працюватиме на благо суспільства. Соціальна активність громадян створює виклик для влади, а саме – делегувати свої повноваження на нижчі рівні аж до простих громадян. На думку понтифіка, в глобалізованому суспільстві успіх держав залежить від здатності делегувати повноваження громадянам, тобто доручити побудову суспільного блага самим же громадянам. Окремо розкрито питання міжнародних відносин та співпраці. Бенедикт XVI закликає до управління глобалізацією та говорить про необхідність нового світового авторитету. Такий авторитет, на його думку, повинен керуватись у своїй діяльності принципом субсидіарності. У статті окреслено бачення глобальної влади та ролі громадянина і держави в період глобалізації.
7
Khomeriki, O. A. "Глобалізація в сфері вищої освіти в фокусі макроаналізу: тенденції і проблеми". Grani 18, № 9 (30 червня 2015): 55–59. http://dx.doi.org/10.15421/1715176.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядається глобалізація в сфері вищої освіти. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. Більш детально серед глобалізаційних процесів виділяють нові відносини обміну, інтернаціоналізацію торгівлі, реструктурування міжнародного ринку праці, зменшення конфліктів на рівні трудових капіталів, міжнародний поділ праці, розвиток нових сил виробництва і технологій, капіталомістке виробництво, збільшення кількості зайнятих жінок у виробничоекономічних процесах, збільшення розміру і значення сфери послуг. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Зазначається, що лідерами процесу глобалізації в цілому і зокрема інтеграційних процесів і процесів формування ринку освітніх послуг на міжнародному рівні є провідні країни світу, які вступили на шлях перетворення своїх освітніх систем і розглядають активну участь у формуванні світового освітнього простору як один з чинників вирішення існуючих проблем на національному та міжнародному рівнях. Такими країнами є США, Канада, країни Західної Європи, Австралія.
8
Bazov, O. V. "Правові та інституційні засади Спеціального суду по Сьєрра-Леоне". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (2 серпня 2020): 6–19. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.01.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах глобалізації та інтеграції важливе значення у сфері протидії міжнародним злочинам, що викликають стурбованість усієї міжнародної спільноти, відіграють відповідні міжнародні судові органи, які діють, як правило, у тому випадку, якщо внутрішньодержавні органи кримінального правосуддя не бажають чи не в змозі вирішити питання щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Це може відбуватися особливо в умовах збройних конфліктів, під час яких можуть вчинятися такі міжнародні злочини, як геноцид, злочини проти людяності, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші воєнні злочини. У зв’язку з цим дослідження правових та інституційних основ утворення та діяльності міжнародних кримінальних судів, зокрема Специального суду по Сьерра-Леоне, має великий науковий та практичний інтерес.
Метою статті є визначення правових та інституційних засад утворення та діяльності Специального суду по Сьерра-Леоне, його правового статусу та юрисдикції. Здійснення аналізу судової практики цього Суду та її впливу на подальший розвиток міжнародного кримінального права та нанальних правових систем.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній літературі обґрунтовано наукові погляди щодо необхідності комплексного дослідження правових та інституційних засад діяльності Специального суду по Сьєрра-Леоне. Доведено, що особливості міжнародно-правового статусу та юрисдикції цього Суду були обумовлені необхідністю боротьби із міжнародною злочинністю в умовах існування збройного конфлікту та проведення міжнародної миротворчої операції на території Республіки Сьєрра-Леоне, участь в якій брала і Україна. Вперше досліджено, що незважаючи на наявність в структурі цього Суду національного компоненту, Суд є міжнародним судом. Визначено вирішальну роль Організації Об’єднаних Націй у припиненні збройного конфлікту на території Сьєрра-Леоне, утворенні разом із Республікою Сьєрра-Леоне та іншими державами правових та інституційних засад діяльності Специального суду по Сьєрра-Леоне. Визначено інституційні засади діяльності цього Суду та проаналізовано діяльність таких його органів, як: а) камери (Судові камери та Апеляційна камера); б) Обвинувач; та с) Секретаріат. Досліджено юрисдикцію та судову практику Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, зокрема щодо притягнення до відповідальності за вчинення таких злочинів проти людяності, як: викрадення та використання дітей в активних воєнних діях; викрадення жінок та примус їх до шлюбу, поневолення жінок у сексуальне рабство тощо. Досліджено особливості судового процесу Суду, правило non bis in idem щодо повторного притягнення осіб до кримінальної відповідальності, а також питання амністії.
У висновку зазначається, що у процесі розвитку правових та інституційних засад діяльності міжнародних кримінальних судів у сфері боротьби із найсерйознішими злочинами, що викликають стурбованість усього міжнародного співтовариства, вкрай важливим є ефективне використання як міжнародного, так і національного компонентів системи міжнародного кримінального правосуддя, що простежується у діяльності Спеціального суду по Сьєрра-Леоне. Практика діяльності Спеціального суду по Сьєрра-Леоне засвідчує високу ефективність діяльності міжнародних кримінальних судових органів та сприяє подальшому розвитку міжнародного кримінального права. Концентрація зусиль науковців на дослідженні правових та інституційних засад діяльності міжнародних кримінальних судів, зокрема Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, сприятиме підвищенню ефективності боротьби із міжнародними злочинами.
9
Vilkova, Daria. "ПОНЯТТЯ СЛАБКИХ ДЕРЖАВ ЯК ВІДПОВІДЬ НА ЗАГРОЗИ МІЖНАРОДНІЙ БЕЗПЕЦІ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, № 1 (10 липня 2020): 162–69. http://dx.doi.org/10.15421/352019.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор досліджує проблему кореляції введеного в ужиток у 1990-х поняття, що характеризує слабкість держав на міжнародній арені з транснаціональними загрозами системі міжнародної безпеки. Серед ключових завдань є визначення загроз, що постали перед міжнародною спільнотою у ХХІ столітті, аналіз зв’язку між ними та загрозами безпеці, що не поважають кордонів. Ключове питання статті полягає в тому, чи можна вважати введення поняття в академічний дискурс та зовнішньополітичні кроки різних акторів відповіддю на транснаціональні загрози. Автор аналізує ряд матеріалів, присвячених таким питанням, як транснаціональний тероризм, поширення зброї, гуманітарні загрози, зокрема в системі охорони здоров’я та довкілля. Також дослідниця прослідковує зв’язок між ефектами переливання загроз, політичного насилля та конфліктів зі слабких держав у регіон, відтак окреслюючи їх влив на регіональну та міжнародну безпеку. Як висновок, автор стверджує, що формування, еволюція та популяризація поняття слабких держав є оперативною відповіддю на транснаціональні загрози системі міжнародної безпеки, що особливо актуалізувалися у 1990-2010х роках, паралельно з процесами глобалізації в міжнародній спільноті.
10
Bobrovnyk, D. O., та D. O. Borysov . "Міжнародні правові стандарти та їх роль у формуванні глобалістського потенціалу територіальної спільноти". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (29 грудня 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Територіальна спільнота (громада) виступає первинним концептом локально-глобального виміру місцевого самоврядування. В умовах глобалізації, особливо її правової форми, на рівні територіальної громади в межах інституту місцевого самоврядування, що існує та функціонує на території відповідної держави – члена міжнародної спільноти, завдяки компетенційним повноваженням органів місцевого самоврядування, що сформовані територіальними громадами, та діяльність яких скерована на вирішення питань місцевого значення, формується локальна система реалізації, охорони, захисту та гарантування конституційних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина. Ці права на рівні функціонування локального соціуму виступають як муніципальні права людини, особистості, члена територіальної громади. При цьому роль глобалізації в зазначених процесах можна визначити як прогресивну, детермінуючу, демократизуючу. Водночас зрівняльна домінанта глобалізації негативно впливає на існування та функціонування територіальної громади, її подальший розвиток, нівелюючи її індивідуальність та особливість. Заради справедливості слід відзначити, що саме тут глобалізація відчуває суттєвий спротив територіальної громади наведеним телеологічним домінантам.
Мета статті полягає в обґрунтуванні ролі міжнародних стандартів у формуванні глобалістського потенціалу територіальної громади.
Наукова новизна полягає в дослідженні міжнародно-правових стандартів у сфері прав і свобод людини, що завдяки їх універсальному рівню розробки, формального закріплення й подальшої легалізації в межах міжнародного співтовариства або регіональних співтовариств держав, появі системи міжнародно-правових зобов’язань щодо їх відповідного закріплення в національному конституційному правопорядку, а також щодо легалізації міжнародно-договірного контролю за їх виконанням державами-підписантами, – напряму детермінують появу, формування відповідних тенденцій та феноменологізацію глобалістського потенціалу людини, що виступає жителем-членом ТГ. Необхідно зазначити, що такі профільні тенденції підсилюються не тільки на рівні ТГ, завдяки її функціонуванню, а й завдяки впливу на цей процес факторів глобалізації, в основі якої лежать процеси конвергенції, типізації й уніфікації основоположних форм життєдіяльності людини, що проявляються, формуються та реалізуються нею в колективному соціумі, завдяки процесам її соціалізації, набуття різного рівнів габітусів та формуванню ознак інтерсуб’єктивності.
Висновки. Яскравим свідченням становлення глобалістського потенціалу територіальних громад є відповідні проблеми, з якими стикаються держави під час виконання міжнародних договірних норм, що виступають МПС МСВ. Прикладом тут може слугувати Україна. Враховуючи те, що наша держава є активним учасником загальносвітових інтеграційних процесів, вона включила у конституційно-правове регулювання національної сфери МСВ значну кількість МПС про МСВ, що містяться в міжнародних договорах, підписаних нею, використовуючи механізм національної імплементації норм міжнародного права до чинного національного конституційного законодавства.
11
Новоскольцева, Людмила. "Україна в сучасних глобалізаційних процесах: виклики національній державі". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (23 лютого 2021): 70–76. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.70-76.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах формування глобального порядку і пов’язаної з цим зміни міжнародної системи, що склалася, все гостріше стоїть завдання визначення історичних перспектив держави. Зростаючу напруженість між суб’єктами міжнародних відносин супроводять і зміни наших уявлень про найкращу форму організації публічної влади - ідеальний політичний інститут, його роль, місце і призначення в сучасному суспільстві. У ХХ-ХХІ столітті світ зіштовхнувся з прискоренням транснаціоналізації, посиленням взаємозалежності держав і становленням міжнародного порядку за допомогою ООН та інших міжнародних організацій, а також з таким явищем як ”розмивання” державного суверенітету. Інформаційна революція та взаємодія культур і цінностей посилили тенденцію до побудови демократичних суспільств і боротьби за права та свободи людини. Глобалізація підриває здатність держави підтримувати кордони та здійснювати суверенітет. Держави сьогодні можуть бути юридично суверенними, але на практиці вони вимушені вести переговори з усіма акторами світової сцени, унаслідок чого свобода їхніх дій значно обмежується. Держава, що виступала на різних етапах історичного розвитку в якості упорядковуючого начала суспільства, у своєму нинішньому стані стала недостатньо ефективним інструментом для досягнення глобальних цілей цивілізації. Розвиток сучасного світу характеризується процесами глобалізації, що посилює універсалізацію всіх сфер життя суспільства і безумовно не може не впливати на функціонування національних держав. Глобалізація змушує переглядати традиційні принципи суверенітету у зв’язку зі змінами уявлень про різницю між внутрішньою і зовнішньою, державною і міжнародною, територіальною й не територіальною політикою. Основним ризиком сучасних глобалізаційних процесів є утвердження принципів загальної стандартизації та уніфікації суспільного життя, яке супроводжується втратою національної специфіки й позначається на етиці стосунків між людьми, організаціями і державами. В сучасних умовах глобалізації й інтенсивної трансформації цивілізаційних процесів розвитку посилюється тенденція до збереження і захисту права на ідентичність кожного окремого соціуму. Набуття Україною незалежності передбачає формування цілісної громадсько-політичної, самоідентифікованої спільноти, спроможної протистояти внутрішнім і зовнішнім викликам. В Україні триває процес становлення повноцінної держави-нації зі своїми інтересами. Дана проблема також актуалізована амбітною метою, що поставлена, щодо входження України до сорока найрозвиненіших країн світу.
12
Олексин, І. І., та Ю. О. Бас. "ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 101–7. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто теоретичні та прикладні підходи до удосконалення організаційних, фінансово-економічних, маркетингових, управлінських, технологічних аспектів біржової діяльності. На основі аналізу сучасного змісту біржової діяльності виявлено та розкрито суть основних ознак біржі. Зазначено, що біржові інститути мають системоутворююче значення для становлення та розвитку національних і світових ринків. У статті констатовано, що в організаційній структурі домінують фондові, товарні та валютні біржі, а також допоміжні об’єкти інфраструктурного призначення. Доведено, що міжнародна конкуренція, глобалізація товарних і фондових ринків зумовлюють активну консолідацію бірж. Виокремлено пріоритетні напрями біржової консолідації та структурних змін у біржовій торгівлі. Виявлено процес перетворення ор-ганізаційно-правового статусу бірж із некомерційних у комерційні. Уточнено функції бірж крізь призму їх ролі в економічних системах – оптових товарних і фондових ринків та на рівні одиничної біржі. Досліджено особ-ливості ф’ючерсної торгівлі та запропоновано ряд заходів її активізації. Обґрунтовано необхідність біржової універсалізації торгівлі фінансовими та товарними інструментами на основі розширення спектра інстру-ментів, які охоплює сучасна біржова діяльність. Сформульовано висновки стосовно забезпечення подальшого розвитку біржової торгівлі в Україні.
13
Telenko, O. M. "Проблема наукової інтерпретації поняття «світова політика»". Grani 18, № 9 (14 червня 2015): 16–21. http://dx.doi.org/10.15421/1715169.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблему тлумачення поняття «світова політика». Висвітлено підходи до його трактування українськими та зарубіжними вченими. Наведено приклади його вживання у науковій літературі. Дослідники послуговувалися цим поняттям ще на початку ХХ століття, описуючи колоніальну політику провідних держав Європи. Від середини ХХ століття і дотепер опубліковано чимало праць, у назві яких є термінологічне словосполучення «світова політика». Труднощі інтерпретації поняття насамперед зумовлені неоднозначністю трактування змісту його складових частин – «світова» і «політика». Світову політику трактують як з макрополітичної точки зору, відштовхуючись від глобальної системи з проекцією на діяльність різних учасників міжнародних відносин, так і з мікрополітичної, приймаючи за точку відліку взаємодію міжнародних акторів у глобальному вимірі. Деякі дослідники визначають поняття «світова політика» через зіставлення з поняттям «міжнародні відносини» і трактують його як відносини у політичній сфері, як сучасний етап розвитку міжнародних відносин або як тотожний міжнародним відносинам термін. Показано взаємозв’язок понять «глобальна політика», «міжнародна політика», «світова політика». Визначальним при розгляді світової політики є поняття глобалізації, адже вона є однією з провідних тенденцій розвитку світу та сприяє його формуванню як єдиного економічного, культурного, політичного простору. Отже, світова політика охоплює проблеми, які стосуються усього людства. Однак існує й інша думка, згідно з якою досліджуваний термін тлумачиться як сукупність зовнішніх політик держав на глобальному рівні. Висвітлено низку проблем, які входять у поняття «світова політика», та наголошено на їх взаємозалежності.
14
Малиняк, Б., О. Кириленко, В. Горин та А. Дерлиця. "ЕКЗОГЕННІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ У СУЧАСНОМУ ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 572–82. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251870.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Процеси глобалізації у світовій економіці посилюють тенденції залежності бюджетних політики країн, у тому числі у сфері формування публічних видатків, від міжнародних відносин. У науковій літературі доволі ґрунтовно розкрито різноманітні механізми залежності публічних видатків від міжнародних відносин. Однак обґрунтовані наукові позиції щодо тих чи інших наслідків для видатків бюджетів різних країн не впорядковано в цілісну систему зовнішніх чинників. Метою статті є систематизація вчення про вплив міжнародних відносин, у яких бере участь країна, на видатки державного бюджету і розвиток теоретичних положень фінансової науки про зміни публічних видатків під впливом міжнародних відносин. Запропоновано згрупувати чинники, які впливають на публічні видатки, у чотири напрями: 1) геополітичні; 2) юридичні, 3) фінансово-кредитні; 4) інфраструктурні. Серед геополітичних чинників, які найбільше впливають на видатки держави, виокремлено військову агресію, ізоляцію, санкції, втручання у внутрішні справи країни тощо. Важливе значення для публічних видатків мають міжнародно-правові (юридичні) чинники, а саме: правові акти міжнародних інституцій, правомочність яких поширюється на державу; ухвали міжнародних судів; рішення міжнародних фінансових організацій. З-поміж чинників міжнародної фінансово-кредитної системи, від яких залежать видатки національних бюджетів, зазначено стан, динаміку, тенденції на міжнародних фінансових, валютних, кредитних ринках. Наслідки інфраструктурних чинників для публічних видатків проявляються через створення об’єктів глобальної інфраструктури, їхня модифікація і ліквідація. Одержані результати дають змогу чіткіше ідентифікувати міжнародні чинники, що впливають на публічні видатки, і більш ґрунтовно розуміти природу такого впливу. Ключові слова: публічні видатки, бюджет, бюджет держави, економічні санкції. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 31.
15
Korol, Artur. "Інформаційні технології в системі міжнародних відносин: проблема впровадження". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (17 травня 2019): 59–67. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.05.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті аналізуються зміни в системі інформаційного забезпечення міжнародних відносин, зумовлені глобалізацією та інформаційною революцією. Автор обґрунтовує необхідність впровадження в цю систему новітніх інформаційних технологій, пропонує заходи щодо захисту інформації, забезпечення інформаційної безпеки. Підкреслюється, що міжнародна інформаційна безпека визначається як взаємодія акторів міжнародних відносин з операцій підтримання сталого миру на основі захисту міжнародної інформаційної сфери, глобальної інфраструктури та суспільної свідомості світової спільноти від реальних і потенціальних інформаційних загроз. Проблема інформаційної безпеки фактично охоплює всі сфери суспільного та державного життя, оскільки від її вирішення залежить реалізація національних інтересів будь-якої країни.
16
Дацій, Надія. "ГЛОБАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ЯК СТИМУЛ РОЗВИТКУ КРАЇНИ ТА ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 94–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-94-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано, що формування і реалізація політики відкри- тості української економіки передбачає пошук шляхів взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва, захист інтересів національно- го ринку від несприятливого впливу світової кон’юнктури, підтримку віт- чизняних товаровиробників, здійснення заходів поміркованого протекціо- нізму.
Визначено, що гобалізація актуалізує для регіонів та локальних спільнот необхідність визначення та розвитку стійких конкурентних переваг як кри- терію їх життєздатності в умовах глобальної конкуренції. Перетворюючи традиційні локальні ресурси на глобальні, глобалізація обумовлює поста- новку проблеми конкурентоспроможності регіону як його здатності відповідати на виклики глобального середовища шляхом створення та захисту унікальних локальних конкурентних переваг.
Обґрунтовано, що формування та реалізація політики відкритості укра- їнської економіки передбачає пошук шляхів взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва, захист інтересів національного ринку від не- сприятливого впливу світової кон’юнктури, підтримку вітчизняних товаро- виробників, здійснення заходів поміркованого протекціонізму.
Доведено, що утворення зв’язків прикордонних регіонів у глобальному просторі пояснюється розширенням повноважень місцевих органів влади у міжнародних, зокрема, зовнішньоекономічних зв’язках. При цьому, в рамках глобалізації прикордонні регіони забезпечують інфраструктуру для перемі- щення товарів, капіталів та робочої сили. Як наслідок, покращується еко- номічне становище в тих регіонах, які були периферійними територіями і відставали у розвитку.
Визначено, що важливим компонентом міжнародної економічної діяль- ності регіону є розвиток багатосторонніх форм економічного співробіт- ництва прикордонних регіонів сусідніх країн. Така робота починається зі встановлення пріоритетних напрямів співробітництва на базі визначення інтересів господарюючих суб’єктів. Значущість розвитку таких зв’язків пояснюється важливими інфраструктурними функціями прикордонних регіонів в міжнародній економічній діяльності держави: контролюючи- ми, бар’єрними, контактними та розподільчими. Утворення міжнародних зв’язків прикордонних регіонів пояснюється розширенням повноважень місцевих органів влади у міжнародних, зокрема, зовнішньоекономічних, зв’язках. При цьому, в рамках глобалізації прикордонні регіони забез- печують інфраструктуру для переміщення товарів, капіталів та робочої сили.
17
Щеховська, Лариса. "ПОЛІТИКА БІОБЕЗПЕКИ. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 7 (3 вересня 2021): 62–75. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.008.
Повний текст джерелаАнотація:
З глибокими змінами в міжнародній ситуації в області безпеки, прогресом глобалізації і безперервним розвитком біотехнологій, ризики і проблеми, спровоковані складними інфекційними захворюваннями і біотероризмом для міжнародної спільноти, також загострюються. Таким чином, біобезпека відкриває нові можливості для міжнародного співробітництва та глобального управління. Світ став більш інтегрованим і тепер розділяє спільну долю з точки зору біобезпеки. Перед обличчям поточних ризиків і викликів міжнародне співтовариство повинне працювати разом, щоб запобігати загрозі, просувати взаємні інтереси і забезпечувати глобальну біобезпеку.
18
Дашковська, O. "Права людини в глобалізованому світі". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 5–13. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.935.
Повний текст джерелаАнотація:
Процеси світової глобалізації відчутно позначаються на усіх сферах життєдіяльності суспільства, зокрема, на реалізації прав людини, що супроводжується на регіональному рівні окремими колізіями. В багатьох випадках межі реалізації прав людини обумовлені певними соціокультурними особливостями та усталеними звичаями, які не відповідають загально цивілізаційним цінностям та перешкоджають впровадженню міжнародних стандартів прав людини в національні правові системи. Універсальний характер прав людини, закріплений у п. 5 Віденської декларації та Програмі дій з прав людини (1993), передбачає, що усі права людини є універсальними, неподільними, взаємозалежними і взаємопов’язаними. Міжнародне співтовариство повинно ставитися до прав людини, враховуючи процеси глобалізації, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою. Хоча значення національної і регіональної специфіки і різних історичних, релігійних і культурних цінностей, правових традицій необхідно мати на увазі, в той же час, держави, незалежно від їх політичних, економічних і культурних систем, мають обов’язок заохочувати і захищати усі права людини та основні свободи. У цьому твердженні виражені позиції, що є істотними при розгляді ситуації щодо реалізації прав людини на регіональному рівні. По-перше, визнання прав людини в якості універсальних для міжнародного співтовариства означає їх глобальний характер. І по-друге, незалежно від їх політичних, економічних і культурних систем, держави зобов’язані заохочувати і захищати усі права і свободи людини. Міжнародні стандарти покликані скасувати відмінності щодо реалізації прав і свобод людини, які проявляються на глобальному і національному рівнях, стверджувати їх універсальний характер. Прихильність до традиційних духовних цінностей не можна ігнорувати в умовах сучасності, оскільки соціокультурна багатоманітність має величезний вплив на впровадження міжнародних стандартів прав людини в різні цивілізаційні простори. Права людини, які притаманні усім країнам і народам завдяки своїм природним властивостям, визнані у міжнародних документах як такі, що не підлягають жодним обмеженням і відхиленням, на регіональному рівні відрізняються у своїх підходах. На практиці це призводить до їх обмежень і подекуди порушень, що потребує реагування з боку міжнародної спільноти.
19
Ольшанський, Г. О., та О. О. Корогодова. "УПРАВЛІНСЬКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ УКЛАДАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ОПК УКРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 15 (30 грудня 2020): 15–20. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто передумови виникнення та розвитку міжнародних договірних відносин у сфері оборонно-промислового комплексу. На основі використання загальнонаукових методів дослідження сформовано уявлення про міжнародні економічні відносини у сфері ОПК як складну глобальну багаторівневу систему. Звернено увагу на особливості та відмінності міжнародної торгівлі в оборонній сфері. Зазначено, що в умовах глобалізації економічних відносин та посилення протекціоністських тенденцій окремих країн спостерігається значне зростання сукупних військових бюджетів світу. Проведено порівняння військових витрат у різних регіонах світу. Розглянуто процес формування та розвитку військово-технічної співпраці України з іншими країнами. Надано характеристику оборонно-промислового комплексу України. Акцентовано увагу на чинниках, що впливають на ефективність міжнародної торгівлі українських підприємств оборонно-промислового комплексу. Розглянуто та визначено чинники, що впливають на обсяги експорту та імпорту товарів військового призначення. Виявлено важливість окремих чинників в економічному зростанні та збільшенні обороноздатності країни. Висвітлено специфіку міжнародних договорів в оборонній сфері. Визначено управлінські та організаційні особливості укладання міжнародних договорів для підприємств-спецекспортерів. Розглянуто процес формування договорів у сфері ОПК України. Запропоновано класифікацію чинників впливу на процес укладання міжнародних договорів. Серед чинників макросередовища зазначено політико-правові, науково-технічні, економічні, природно-екологічні. Серед чинників мікросередовища запропоновано виділяти директивні органи, контактні організації, ринок товарів та послуг, конкурентів, інфраструктурні параметри. Авторами підсумовано головні особливості та відмінності міжнародної торгівлі в оборонній сфері України.
20
Окопник, О. М., та Ю. В. Ю.В. "Міжнародна правотворчість в умовах глобалізації та вдосконалення для України." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, № 1 (2020): 130–34. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Правотворчість має вагоме значення для кожної країни, яка спрямовує свою діяльність на до- сягнення правової держави. Саме для цього державні органи наділяють повноваженнями щодо пра- воутворення. Правотворчість регулює суспільні відносини, які складаються між людьми. Міжнародна правотворчість – це засоби регулювання відносин між державами. Так, за допомогою прийняття Ста- туту Організації Об’єднаних Націй і Статуту Міжнародного Суду з 1945 р. почався активний розвиток міжнародних норм на основі принципів, що надають правовим нормам юридичної обов’язковості, а в подальшому став результатом правотворчості. У міжнародному праві правом правотворчості на- ділені держави, міжнародні та міжурядові організації. Вони приймають нормативно-правовий акт у вигляді договору. Таким чином, суб’єкти міжнародного права уповноваженні мати законодавчу ініці- ативу, що сприяє утворенню правотворчого процесу в міжнародному праві, де суб’єкти можуть ство- рювати правову норму на основі згоди між державами або міжнародними організаціями. Такі згоди між суб’єктами міжнародного права закріплюють правила поведінки або встановлюють обов’язкові для виконання правові норми.
21
Baymuratov, M. O., та V. P. Ozherelev. "Роль топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (14 лютого 2020): 8–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Виступаючи найважливішою складовою загального процесу глобалізації, що базується на різноманітті ноосфери, правова глобалізація справляє суттєвий вплив на розвиток природничих, суспільних і, звичайно ж, філософських наук, і хоча вона всього лише є проявом однієї з безлічі соціогенних функцій ноосфери, вона, своєю чергою, сама по собі здатна надавати домінантний вплив на динаміку процесу глобалізації в цілому. Отже, якщо глобалізація як системна інтеграція цивілізаційних процесів в ноосфері, за своїм завершенням, неминуче повинна привести все інституційні структури, що функціонують на базі різноманіття ноосфери до уніфікації, то згідно з ученням про ноосферу, правова глобалізація, як одна з форм планетарної – розумової і творчої діяльності людини, – це потужний інформаційно-правовий фактор соціогенної природи. Вона активно впливає на еволюцію ноосфери (планети в цілому) на глобальному, регіональному і локальному рівнях її просторової і речової системної організації. Саме тому не викликає здивування, що в процесі соціогенезу в ноосферу, відповідно до явища зворотного зв’язку в складних системах, правова глобалізація детермінує політичну, економічну, культурну та інші види і форми глобалізації. В цьому проявляється самоорганізація процесів у ноосфері як в природній динамічній системі. В основі механізму самоорганізації знаходиться зворотний зв’язок об’єкта управління з суб’єктом управління (ефект зворотного зв’язку – «feed back»), що, як правило, при негативному зворотному зв’язку забезпечує стійкість системи. Однак явище позитивного зворотного зв’язку в ноосфері може викликати лавиноподібний катастрофічний ефект, наслідком якого буде порушення процесу її сталого розвитку та, навіть, руйнування екосоціального фундаменту ноосфери. Тому важливим видається дослідження ролі топологічної двоконтурної моделі ноосфери, яка: а) виникає в процесі геополітичного аналізу концепції ноосфери як цілісної системи; б) у термінах геометрії і топології (відповідно до теорії подібності) має природну двоконтурну – «оболонково-ядерну» структуру, розділену симплексом еквіпотенціальної поверхні; в) відображає фундаментальні ознаки та глибинні властивості об’єкта, його глобальні й локальні просторові характеристики, особливості взаємодії з навколишнім середовищем у дослідженні процесів правової глобалізації.
Метою статті є визначення ролі топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації.
Наукова новизна полягає у дослідженні факторів, що сприяють формуванню, функціонуванню та виокремленню топологічної двоконтурної моделі ноосфери в контекстуалізації процесів правової глобалізації.
Висновки. Дослідження процесів формування, функціонування та виокремлення топологічної двоконтурної моделі ноосфери в контекстуалізації процесів правової глобалізації може виявитися перспективним та конструктивним напрямом в умовах загальної глобалізації для використання в моніторингу глибинних процесів правової глобалізації, а саме – еволюції системи міжнародного публічного права, досліджень в області конвергенції правових систем і конституційної політичної економіки суб’єктів міжнародного публічного права, а також міжнародно-правового прогнозування та розроблення правових методів попереджувального управління процесами в ноосфері.
22
Гайдукова, О. О., Є. Я. Ніколенко та Г. С. Кратенко. "ДОСВІД МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА В ГАЛУЗІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ: СПРИЯТЛИВІ ФАКТОРИ ТА ОБМЕЖЕННЯ". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11700.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті обґрунтовується беззаперечним впливом процесів інтернаціоналізації як на ефективність, так і на міжнародну конкурентоспроможність університетів, внаслідок чого вони перетворюються на активних учасників світового ринку освітніх послуг. У статті визначено основні особливості інтернаціоналізації освіти у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна в умовах глобалізації та проаналізовано основні акценти інтернаціоналізації. Відзначено, що університет здійснює активну роботу над міжнародним іміджем та підвищенням привабливості серед іноземців і має значні успіхи, про що свідчать високі рейтингові місця у міжнародних системах ранжування. Медичний факультет також поступово долучається до використання можливостей інформаційних технологій, а відтак і технологій дистанційної освіти для інтернаціоналізації вищої медичної освіти, що відкриває нові перспективи і можливості. В університеті акцентовано увагу на академічній мобільності та створюються сприятливі умови для її реалізації. Участь у міжнародних наукових колабораціях, конференціях, форумах, програмах двостороннього і багатостороннього міждержавного обміну в рамках міжнародних освітніх та наукових програм є одним із головних напрямів інтернаціоналізації. У статті висвітлено питання місця інтернаціоналізації вищої освіти у стратегічному управлінні університетом; зазначено останні інтернаціоналізаційні тенденції; перераховано позитивні аспекти інтернаціоналізації вищої освіти, а також елементи, які необхідно розвивати в умовах інтернаціоналізації.
23
НІКУЛІНА А. С., МАЛІЧ Л. А. ,. ТАНЧИК О. І. ,. "ЕКОЛОГО- ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: УЧАСТЬ УКРАЇНИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 85, № 4 (14 січня 2020): 77–85. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.85-4-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасні екологічні проблеми, які з’явилися під впливом глобалізації. Розглянуто глобалізацію як процес, який сприяє розвитку міжнародних економічних відносин, що впливає на довкілля. Виявлено причини, які погіршують стан навколишнього середовища, і визначені шляхи вирішення екологічних проблем підприємствами та урядами країн. Проаналізована участь України у вирішенні глобальних економічних проблем в процесі економічного розвитку.
24
Kofman, B. Ya. "Фактори, що сприяють удосконаленню та розширенню правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (15 листопада 2019): 6–20. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Правовий статус людини і громадянина як сукупність їхніх прав, свобод і обов’язків, що надані національною державою, є визначальною ознакою для розуміння відношення держави до людини. В умовах глобалізації, коли права людини стають об’єктом міжнародно-правової регламентації та регулювання, а їх виконання на території національної держави здійснюється через призму її міжнародно-правових зобов’язань, що передбачають можливість конвенційного контролю за виконанням таких зобов’язань, роль і значення правового статусу людини і громадянина суттєво зростає саме під впливом глобалізаційних процесів, що охоплюють міжнародне співтовариство, держави, їх народи та людей. Як наслідок, спостерігається трансформація та вдосконалення правового статусу людини і громадянина в бік його розширення.
Метою статті є дослідження факторів, що сприяють вдосконаленню та розширенню правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації.
Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні факторів, що сприяють трансформації, вдосконаленню та розширенню правового статусу людини, особистості та громадянина в умовах глобалізації. За результатами дослідження виділено та проаналізовано 10 факторів.
Висновки. Трансформація, модернізація і розширення правового статусу людини і громадянина в умовах глобалізації відбувається завдяки складним соціальним (економічним, політичним, культурологічним, інформаційним, релігійним, екологічним) процесам вертикально-горизонтальної та міжгоризонтальної властивості, що супроводжують цей феномен, залучаючи до активної участі в них держави, народи та людей. З розвитком людства та державно організованого соціуму в умовах глобалізації потреби, інтереси, запити, життєві устремління людей піддаються суттєвому впливу з боку глобалізаційних процесів – вони, з одного боку, стають не тільки все більш різними, а й, з іншого боку, часом стосуються далеко не найбільш життєво важливих сфер людського життя, тобто таких, що загрожують фізичному існуванню людини або її благополуччю. Разом із тим слід відзначити, що ці потреби людей поступово все більше зсуваються у сферу духовну, де вирішуються питання самодосконалості людини, її фізичного та духовного зростання, що є вкрай важливим для сучасної людини. Правовий статус людини і громадянина, що встановлюється конкретною державою, не є статичною категорією, – він володіє високим динамічним потенціалом, завдяки чому активно реагує на глобалізаційні процеси, що скеровані на зміни гуманістичних і гуманітарних пріоритетів розвитку державності та міжнародної спільноти, шляхом його модернізації, вдосконалення і розширення.
25
Alieksieiev, S. O. "Норми міжнародного права у правовій системі України: теоретичні підходи до визначення правового статусу". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 89–105. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою цієї статті є вивчення теоретичних підходів до визначення правового статусу норм міжнародного права у правовій системі України.
Наукова новизна полягає у системному дослідженні питань взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права, імплементації міжнародно-правових норм в Україні з огляду на посилення договірних засад сучасного міжнародного правопорядку, активізацію діяльності держав-членів міжнародного співтовариства щодо виконання своїх міжнародно-правових зобов’язань, а також виходячи з формування та прояву нової форми глобалізації – правової.
Висновки.
- гармонічно узгоджені нормативні приписи обох юридичних систем – міжнародного та внутрішнього права, є гарантією сумлінного дотримання державами своїх міжнародних зобов’язань. Феноменологія самого узгодження сприяє позитивному розвитку і вдосконаленню самих правових систем;
- міжнародне право об’єктивно не змогло б здійснювати свою регулятивну функцію без наявності норм внутрішнього права, що фактично продовжують і втілюють його нормативні настанови в національному правовому просторі. Держава за допомогою ВП створює (повинна створювати) необхідні правові умови для забезпечення виконання міжнародних договорів;
- взаємодія норм МП і ВП охоплює важливі конституційно-правові, інституційно-структурні і нормативно-технологічні аспекти існування норм МП в національній правовій системі, а саме: а) проголошення та законодавче закріплення принципу безумовного дотримання міжнародних договорів; б) правове супроводження і забезпечення виконання міжнародних договорів, включно з державною санкцією за невиконання договорів і невнесення до ВП змін та доповнень, необхідних для виконання зобов’язань за договорами;
- міжнародному публічному праву для його існування та виконання своїх функцій необхідне ВП і його організаційні і нормативно-технологічні механізми здійснення нормативних приписів; водночас і ВП необхідне МП, яке встановлює нормативну основу для узгоджених дій різних держав у різних сферах, у тому числі для вирішення можливих колізій і суперечностей між правовими системами держав-членів міжнародного співтовариства, а також для зовнішньополітичної діяльності держав.
26
Grygor, Oleg. "Багатостороння дипломатія як чинник урегулювання міжнародних конфліктів і кризових ситуацій". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (17 травня 2019): 45–58. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.3-4.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні міжнародні відносини переживають глибокі трансформації, тому тісно пов’язана з ними дипломатія також зазнає ґрунтовних змін. її функції, які раніше були фактично прерогативою зовнішньополітичних відомств і здійснювалися переважно посольствами, нині реалізуються через численні державні та недержавні канали. Отже, пов’язана з процесами глобалізації перебудова міжнародних відносин, вихід на світову арену недержавних учасників міжнародних стосунків ставлять перед дипломатією завдання її активного залучення в процес створення нового світового порядку. Водночас силові розв’язання міжнародних проблем виявляються все більш недієвими та небезпечними. В цих умовах саме багатостороння дипломатія є ефективним механізмом урегулювання міжнародних конфліктів і кризових ситуацій.
27
Дурман, Олена Леонідівна, та Микола Олександрович Дурман. "МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 13–19. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу таких доктрин, як зовнішня політика і міжнародні відносини, з точки зору міждисциплінарного підходу, оскільки, маючи багато схожих рис, це все ж таки різні науки. Хоча з точки зору державного управління держава тримає основні позиції у цих двох векторах, тому дуже часто в галузі саме державного управління ці детермінанти використовуються або як синоніми, або як поняття, близькі за значенням. Тому, здійснюючи свої зовнішньополітичні функції, кожна держава проводить певну політику за межами своєї країни, на міжнародній арені у взаємодії з іншими країнами та міжнародними організаціями. Зовнішня політика держави є похідною ознакою міжнародних відносин. Зовнішня політика держави визначається її внутрішнім життям і внутрішньою політикою, яка саме і зумовлює механізми та інструменти (напрями, форми і засоби) формування та реалізації зовнішньої політики держави. Досліджено, що міжнародні відносини і зовнішня політика на рівні держави здійснюються одними і тими самими інституціями, які діють на території держави та поза її межами і представляють державу в її офіційних відносинах з іншими державами та суб’єктами міжнародного права. Досліджено, що слабкістю теорії міжнародних відносин є відсутність науково апробованої теорії, тому виникає потреба у можливості широкого застосування міждисциплінарних сучасних наукових методів та підходів. Розкрито, що у реалізації інтересів у сфері міжнародних відносин використовуються наявні методи та засоби, якими оперує держава у разі виконання основоположних засад внутрішньої та зовнішньої політики, зокрема економічними, політичними, ідеологічними, дипломатичними, оборонними, і всі вони перебувають під впливом тенденцій глобалізації. Теорія міжнародних відносин є відносно молодою наукою і не має у своєму арсеналі набору власних методів дослідження, тому проводить відбір щодо свого об’єкта загальнонаукових методів і методів інших дисциплін наукового пізнання. Саме це визначило, що до аналізу зовнішньої політики і міжнародних відносин треба застосувати міждисциплінарний підхід, який дасть змогу використати більше інструментів з інших галузей наукового пізнання, які раніше не бралися до уваги у разі вивчення процесів формування та реалізації зовнішньої політики держави.
28
Павленко, Олена. "Професійна взаємодія у процесі підготовки фахівців зовнішньокомерційної діяльності". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 250–55. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2913.
Повний текст джерелаАнотація:
Павленко О. О. Професійна взаємодія у процесі підготовки фахівців зовнішньокомерційної діяльності.
У статті розглянуто актуальні питання професійної взаємодії у процесі професійної підготовки фахівців із зовнішньокомерційної діяльності в контексті глобалізації і стандартизації. Автор визначив важливість у 21 столітті професійної взаємодії, коли організації і їхні співробітники стикаються з проблемами, поставленими глобалізацією. Акцентується на необхідності та доцільності професійної взаємодії у процесі розробки й імплементації міжнародних професійних стандартів фахівців з зовнішньокомерційної діяльності як уніфікованого інструменту інституційного розвитку організацій в епоху глобалізації. Автором описано цілі і сутність професійної взаємодії у процесі підготовки фахівців зовнішньокомерційної діяльності.
29
Alieksieiev, S. O. "Імплементація норм міжнародного права як конституційно-правовий засіб взаємодії міжнародного та національного конституційного права". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (10 жовтня 2019): 60–74. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.07.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах правової глобалізації активізуються процеси взаємодії та взаємовпливу національного конституційного права держав і міжнародного публічного права, результатом чого виступає формування та прояв стійкої тенденції конституціоналізації міжнародного публічного права і інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав. Єдиним засобом взаємодії норм цих двох самостійних та автономних правових систем є запозичення норм міжнародного права національними правовими системами держав через механізм імплементації, коли норми міжнародного права входять до національної системи законодавства, отримуючи статус його норм.
Метою статі виступає дослідження імплементації норм міжнародного права як конституційно-правового засобу взаємодії міжнародного та національного конституційного права.
Наукова новизна. У статті розкрита роль і значення феноменології імплементації як міжнародного та конституційно-правового інституту, стратегії державного управління, державної політики, технологічного засобу у вузькому розумінні (прийом юридичної техніки) та технологічного засобу в широкому розумінні (як технології поведінки держави).
Висновки. Підсумовуючи результати дослідження, можна охарактеризувати імплементацію норм міжнародного права в норми національного права як феноменологічне явище, що може бути визначене наступним чином: імплементація – це а) правовий інститут міжнародного публічного і національного конституційного права, що складається із сукупності міжнародних і національних конституційних норм, які регламентують і регулюють відповідні правила поведінки, що виникають в процесі виконання державами своїх міжнародно-правових зобов’язань, узятих ними в рамках підписаних міжнародних договорів, з метою їх виконання в рамках національного законодавства на своїх теренах; б) це стратегія державного управління, яка запозичена із однієї з найважливіших галузей міжнародного публічного права – права міжнародних договорів, з метою реалізації міжнародно-правової позиції держави по найважливішим питанням зовнішніх та внутрішніх відносин та розвитку у її внутрішньо політичній діяльності через здійснення відповідних організаційних, нормативних та процесуально-процедурних заходів, що здійснюються уповноваженими органами державної влади та державного управління в межах їх компетенційних повноважень; в) державна політика, що може бути визначена як сукупність телеологічно спрямованих дій відповідних уповноважених органів держави, передбачених конституційним законодавством, здійснюваних у відповідних організаційних та процесуально-процедурних формах, метою яких є досягнення відповідного соціального результату з питань взаємного співробітництва держав, що володіє відповідним соціальним ефектом, завдяки реалізації договірних домовленостей з державами-членами міжнародної універсальної чи регіональної спільноти; г) технологічний спосіб (у вузькому розумінні), що містить в собі відповідні діяльнісно-поведінкові та функціонально-інструментальні настанови-предикати, входить до арсеналу юридичної техніки з обслуговування, супроводження та забезпечення реалізації настанов демократичної правової державності, завдяки якому можуть бути здійсненими в практичній діяльності держави її міжнародно-правові зобов’язання за міжнародними договорами; ґ) технологія поведінки держави (у широкому розумінні), завдяки якій реалізується її облігаторно-діяльнісна програма дій на міжнародній арені, що повинні знайти своє відповідне відображення та реалізацію всередині держави у діяльності її органів, посадових та службових осіб, а також всіх інших суб’єктів національного конституційного права.
30
Martinovsky, D. P. "Міжнародні правові стандарти у сфері конституційного пра- ва: поняття, ознаки та місце в системі джерел". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 69–77. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.08.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах правової глобалізації об’єктивно посилюється зв’язок міжнародного права з національними правовими системами держав – членів міжнародного співтовариства, що знаходить свій прояв у взаємодії норм і принципів міжнародного права, які містяться в міжнародних договорах з системою національного конституційного права і законодавства. Найбільш яскраво ця взаємодія проявляється у запозиченні нормами національного конституційного права держав міжнародних правових стандартів як складної системної нормативної феноменології міжнародних договірних відносин, що після визнання державами-учасницями міжнародних договорів, шляхом їх підписання, повинні бути імплементовані в національну систему конституційного законодавства для подальшої дії на рівні та як звичайних норм національного конституційного права.
Метою статті є дослідження феноменології місця, ролі, значення та застосування міжнародних правових стандартів у національному конституційному праві в контекстуалізації їх доктринального визначення, розуміння, а також праксеологічної цінності через дослідження їх поняття, ознак та місця в його системі джерел.
Наукова новизна полягає у дослідженні місця та ролі міжнародних правових стандартів у національній системі конституційного права через визначення їх поняття, ознак та місця в системі джерел конституційного права.
Висновки. Конституційне право держави є основоположною, фундаментальною та єдиною профілюючою галуззю національного права, бо саме її правові норми регулюють основні відносини, що виникають у процесі становлення, існування, функціонування та взаємодії між собою особистості (людини), суспільства та держави. Отже, з огляду на такий конституюючий характер зазначених правових відносин саме конституційному праву належить особлива роль у моделюванні національної системи права та національної системи законодавства, включаючи й запозичення норм міжнародного права. Актуальність досліджуваної проблематики обґрунтовується відсутністю вітчизняних наукових розробок з комплексного дослідження категорії «міжнародних стандартів», розкриття особливостей їх впливу на становлення і розвиток конституційного права України, з’ясування їх місця у сфері прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в конституційному праві України, а також у формуванні та діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, нерозвиненістю відповідного законодавства та недостатністю узагальнення практики й зарубіжного досвіду із вказаних питань, – хоча її важливе теоретичне і практичне значення для розвитку національного конституційного нормопроектування (законопроектування), а також нормотворення (законотворення) у сфері імплементації міжнародних стандартів до національного законодавства України, є безумовно важливим. Наявність великої кількості доктринальних підходів щодо розуміння міжнародних правових стандартів все ж не вирішує завдання їх оптимального визначення, – разом із тим вважаємо, що теоретичні наробки в цій сфері йдуть по продуктивному шляху через визначення правової природи міжнародних правових стандартів, суб’єктів їх розробки, їх прийняття та легалізації на міжнародному рівні. Характерними рисами міжнародно-правових стандартів виступають: наявність об’єкта і методу правового регулювання; їх погоджувальний характер; їх координаційний характер; обов’язковість для тих сторін, які визнали їх добровільно; форми їх існування – міжнародний договір або інші акти міжнародних організацій; забезпечення їх реалізації, що відбувається на рівні держав або міжнародних організацій як об’єднань держав; їх структурна особливість, якою є відсутність структурного елемента норми – санкції. Міжнародні правові стандарти, що містяться в міжнародних багатосторонніх договорах, є ординарними та належними джерелами національного конституційного права, що можуть бути застосованими в практичній діяльності його суб’єктів як й інші норми національного права та законодавства.
31
Шевченко, Марина Іванівна, та Тарас Валерійович Лисенко. "СОЦІОКУЛЬТУРНА ВЗАЄМОДІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 334–42. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.247178.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — дослідити загальні механізми складного та комплексного процесу соціокультурної взаємодії в умовах глобальних політичних трансформацій. Методологія дослідження. Міждисциплінарний характер поставленої проблеми передбачає використання антропологічного, історико-типологічного опису; культурно-історичного, порівняльного аналізу; компаративістики та системності. Структурно-функціональний метод застосовано для дослідження специфіки культури та політики; цивілізаційний та порівняльно-історичний методи використано для вивчення особливостей соціокультурної взаємодії суспільства з огляду на трансформації політичної системи (інститутів); системний підхід дозволив здійснити різносторонній аналіз процесу соціокультурної глобалізації. Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглянуто проблеми та особливості соціокультурної взаємодії в умовах глобалізації; виділено та схарактеризовано дві позиції — глобалістів, прихильників розвитку глобальної культури та антиглобалістів, які виступають проти культурної асиміляції та культурної глобалізації. Висновки. Доведено, що механізми соціокультурної глобалізації мають виходити з об’єктивності глобальних політичних трансформацій і неможливості їх зупинити. Соціокультурна глобалізація дозволяє посилити міжкультурний діалог і взаємодію, позиції громадянського суспільства, розширити права і свободи індивідуумів, підвищити якість і рівень життя, поглибити розуміння специфічних особливостей інших культур, що сприяє гармонізації всієї системи міжнародних відносин. Показано, що в умовах глобалізації та інтенсифікації міжкультурної взаємодії важливим є розвиток певних навичок для більш ефективної міжкультурної комунікації. Розвиток таких навичок дозволить представникам різних культур і народів зрозуміти схожість і відмінність між різними культурами, збагатитися досягненнями спадщини інших культур, орієнтуватися в культурному розмаїтті сучасного світу.
32
Dreval, Yu D. "Фундаментальні засади діяльності Міжнародної організації праці в умовах глобалізації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (2 грудня 2017): 51–56. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.06.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено основоположним засадам діяльності Міжнародної організації праці в складних умовах сьогодення. Аналізуються найбільш важливі документи програмного значення, в яких містяться міжнародні трудові стандарти та сучасні підходи до врегулювання соціально-трудових відносин. Непересічне значення відводиться Декларації про основні принципи і права у світі праці 1998 року, Декларації про соціальну справедливість у цілях справедливої глобалізації 2008 року та Програмі гідної праці. Ці документи відзначаються комплексним характером та наявністю чіткого механізму реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці.
33
Лепіш, Наталія, та Іванна Проць. "ВПЛИВ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ НА КОНСТИТУЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 285–89. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-60.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасних умовах глобалізації прослідковуємо посилення інтеграції між державами у різних сферах, у тому числі й у правовій, що супроводжується зростанням ролі міжнародного права та його все більш тісному взаємозв’язку з національними галузями права, а найбільше – з конституційним правом. Взаємовплив конституційного і міжнародного права, але не єдиним джерелом котрого являється міжнародний договір, що зумовлює необхідність дослідити питання щодо форм конституціоналізації міжнародно-правових актів, набуття окремими з них статусу джерел конституційного права. Прослідковується значна активна розробка правового статусу такого джерела міжнародного права, як імперативні норми Проте крім того в сучасних умовах бачимо формування за допомогою міжнародно-правових інструментів першого позадержавного наднаціонального конституційного права – права ЄС, що є проявом тісного зв’язку та взаємодії конституційного та міжнародного права, формування права ЄС хоч і на основі міжнародного права.
34
Волкотруб, Л. В. "Глобалізація у міжнародно-правовому вимірі". Вісник університету "Україна". Право, № 1 (2010): 137–41.
Знайти повний текст джерела
35
Shulika, A. A. "Вплив глобалізації на реформування системи взаємовідносин у політиці соціального партнерства". Grani 18, № 4 (26 березня 2015): 90–95. http://dx.doi.org/10.15421/1715085.
Повний текст джерелаАнотація:
Суб’єктами соціального партнерства виступають наймані працівники, роботодавці та державні органи влади. Але система, яка вже тривалий час ефективно регулює соціальнотрудову сферу в межах держави, на сьогоднішній день майже не має впливу на нову міжнародну систему економічних та соціальнотрудових відносин. Тому зараз ми можемо спостерігати швидку модернізацію суб’єктів політики соціального партнерства, особливо організацій роботодавців та найманих працівників. Найбільш інтенсивно розвиваються в сучасних умовах роботодавці та підприємці, які у більшості випадків і є причиною глобалізації економіки та соціальної сфери в світі. Крім того в сучасному світі простежується й тенденція до збільшення чисельності та впливу міжнародних неурядових організацій, зокрема профспілкових. У сучасних умовах необхідним є посилення контролю за виконанням домовленостей, який має здійснюватися на основі врахування положень міжнародних угод і створення механізму оперативного реагування координації діяльності міждержавних органів, профспілок і об’єднань роботодавців. Зокрема, сучасним напрямком діяльності української держави спрямованим на розвиток глобального соціального партнерства є сприяння приєднанню суб’єктів господарювання до Глобального договору ООН, який є найбільшою в світі добровільною ініціативою бізнесу, агентств ООН, трудових, громадських організацій та державних органів у сфері корпоративної соціальної відповідальності. Крім державних органів в Україні активним учасником процесу залучення до Глобального договору є Федерація роботодавців України.
36
Haman, Petro, та Nataliia Haman. "ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 2 (12 грудня 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0204.
Повний текст джерелаАнотація:
Цивілізаційні процеси початку ХХІ століття означені глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні, зовнішньо– і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розробки оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Система освіти будь-якої держави є невід`ємною частиною загальної сукупності її соціально-економічних відносин. Реалізація адекватного аналізу функціонування та розвитку освітніх процесів і систем, організація ефективного управління ними, забезпечення відповідного рівня якості результатів діяльності фактично неможливі без урахування їх взаємодії з навколишнім середовищем, а також мінімізації ризиків виникнення конфліктів інтересів. Загальна безпека країни може бути забезпечена лише за рахунок одночасного вирішення цього питання в ряді різноманітних галузей, а саме: військовій, технічній, технологічній, економічній, фінансовій, політичній, екологічній, інформаційній тощо. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку. Для вищої освіти України такі процеси розглядаються через призму завдань входження до Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), вихідним концептом якого з 2005 року є реалізація принципів Болонського процесу. Освітня сфера не може бути винятком із наведеного вище переліку, хоча б у зв`язку з тим, що першочерговим завдання її функціонування є підготовка висококваліфікованих фахівців для всіх без винятку перерахованих галузей. І в такому сенсі аспекти безпеки освіти є визначальними для всіх інших сфер соціально-економічного життя.
37
Zamkovyj, R. V. "Цілі сталого розвитку в міжнародній системі стандартизації". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 162–72. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні міжнародних стандартів, які відповідають цілям сталого розвитку у процесах глобалізації.
Наукова новизна полягає у виділенні та наповненні змістом матриці цілей сталого розвитку і відповідних їм секторів, які визначають напрямок у системі міжнародної стандартизації.
Висновки. Загальновизнані принципи та основи міжнародного співробітництва представлені в опублікованих (більше 22 000) міжнародних стандартах і пов’язаних з ними документах Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Побудовані на основі консенсусу, вони забезпечують міцну базу, на якій інновації можуть процвітати і є важливими інструментами, які допомагають урядам, промисловості та споживачам сприяти досягненню кожної з цілей сталого розвитку.
Стандарти ISO охоплюють практично всі можливі об’єкти, від технічних рішень до систем, що організовують процеси та процедури, підтримують цілі сталого розвиту завдяки узгодженим на міжнародному рівні специфікаціям, які відповідають вимогам якості, безпеки та сталості й містяться у таких секторах, як: безпека, безпека і ризик, будівництво, горизонтальні предмети, енергія, здоров’я, медицина і лабораторне обладнання, інформаційні технології, графіка і фотографія, механічна інженерія, неметалеві матеріали, продовольство і сільське господарство, руди і метали, сервіс, спеціальні технології, стійкість і навколишнє середовище, транспорт, управління бізнесом та інновації, фрахт, упаковка і дистрибуція.
За результатами проведеного аналізу і виходячи з означених цілей сталого розвитку та відповідних їм секторів, які визначають напрямок у системі міжнародної стандартизації ISO, побудовано матрицю відповідності позначення елементів.
38
Khomeriki, O. A. "Українська вища освіта в умовах глобалізації: крок назад перед стрибком уперед, або шлях по замкненому колу?" Grani 18, № 4 (23 березня 2015): 36–40. http://dx.doi.org/10.15421/1715076.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються особливості становлення української системи освіти в умовах глобалізації та євроінтеграції. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Саме в цьому контексті в статті аналізуються основні чинники формування ринку освітніх послуг в Україні, який повинен сприяти досягненню збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Розглядаються соціальні, економічні, психологічні особливості інтеграції української системи освіти до європейського освітнього простору, досліджуються напрями підвищення конкурентоздатності українських вузів, зокрема зазначається, що основним показником конкурентоздатності певного ВНЗ може слугувати зацікавленість потенційних роботодавців у випускниках саме цієї установи. Автор приходить до висновку, що формування ринку освітніх послуг в Україні можливе шляхом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Важливим у цьому процесі є розуміння того, що ринок освітніх послуг – це комплексне утворення, яке не обмежується лише діяльністю ВНЗ.
39
Кохан, Г. Л. "ПРИВАТНІ ВІЙСЬКОВІ КОМПАНІЇ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 144–50. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається процес легітимізації наявних явищ, які ще не набули свого офіційно закріпленого міжнародно-правового статусу. Автор вивчає питання легітимності приватних військових компаній (далі - ПВК) як явища, що на теперішній час проходить крізь процес легітимізації ПВК як результат двох процесів: приватизації - коли приватні військові компанії беруть на себе функції зі сфери надання послуг із забезпечення безпеки з метою вирішення завдань, раніше властивих збройним силам держав, так і глобалізації - коли, наприклад, ПВК відстоює інтереси Транс Національних Корпорацій, які не мають чіткої державної приналежності. У зв'язку із тим, що сучасна війна є гібридною, а сучасні конфлікти частіше є асиметричними, відповідно, протиставити їм традиційні військові сили досить важко, у зв'язку із чим на перше місце виходять основні актори подібних військових конфліктів, що носять характер гібридних війн, як ПВК, які на сьогодні мають невизначений статус у міжнародному публічному праві. Поступальний шлях розширення «приватизації застосування сили» на міжнародній арені недержавними суб'єктами стає оптимальною стратегією відповіді на формат гібридних війн. Стаття розглядає критерії, на підставі яких ПВК виступають як актори на міжнародній арені в умовах ведення гідридної війни, які набувають свого поширення у ХХі столітті як війни у поєднанні застосування конвенційної зброї, партизанської війни, тероризму та злочинної поведінки з метою досягнення певних політичних цілей, основним інструментом якої є створення державою-агресором в державі, що обрана для агресії, внутрішніх протиріч та конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії. ПВК виконують дуже широкий спектр функцій: від розмінування територій до збройної охорони президентів, важливих вантажів на інше. Це вносить плутанину в те, чи беруть вони участь в бойових діях? І так, і ні одночасно, отже, справжня діяльність ПВК перебуває в «сірій зоні» невизначеності. Автор робить висновок, що на сьогодні існує нагальна потреба чітко визначити ПВК у міжнародному праві і заснувати міжнародний орган, який би встановлював уніфіковані правила та забезпечував контроль за діяльністю ПВК.
40
Коваленко, Н. В., К. В. Шаповал та В. С. Пасічний. "НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МІЖНАРОДНОГО АЕРОПОРТУ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-05.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі розвитку світової економіки, поглиблення міжнародного поділу праці, економічної глобалізації, транснаціоналізації виробництва, об'єктивного посилення інтеграційних процесів визначають потребу в стрімкому підвищенні конкурентоспроможності міжнародних аеропортів, здатних повністю забезпечити гармонійну взаємодію економічних суб’єктів на міжнародному рівні, необхідно створити умови для розвитку перспективних міждержавних і суспільних відносин. В умовах глобальної конкуренції розвинена інфраструктура міжнародних аеропортів перетворюється на конкурентну перевагу країни на світовому ринку. Однак зі зростанням динаміки світової економіки, розширенням обсягу повітряного руху питання про недосконалу інфраструктуру аеропортових служб є необхіднім для збалансованого розвитку всіх ланок в умовах дефіциту інвестицій. Прогнозоване збільшення обсягу міжнародних повітряних перевезень на рік за умови одночасного обмеження державних джерел фінансування вимагає чітко структурованої та гнучкої стратегії планування конкурентоспроможності міжнародних аеропортів. Порівняльний аналіз широкого кола сучасних методологічних підходів, оцінка конкурентоспроможності міжнародних аеропортів указують на відсутність загальновизнаної методології, актуалізують проблему виявлення та впорядкування критеріїв оцінки, відбору з урахуванням впливу різних елементів системи детермінант на конкурентоспроможність аеропорту. Управління міжнародною конкурентоспроможністю інфраструктури аеропортів повинно забезпечувати взаємодію економічних агентів на міжнародному рівні та створювати необхідні умови для розвитку міждержавних відносин. У зв’язку з розширенням ринку авіаперевезень з’являються нові потреби в удосконаленні інфраструктури міжнародних аеропортів, рівномірному розвитку всіх її ланок, незважаючи на дефіцит інвестицій. Проблеми трансформації, збільшення обсягів та модернізація аеропортової інфраструктури також стосуються України та вимагають оновлення у зв'язку з адаптацією до стандартів та практики найбільш конкурентоспроможних міжнародних аеропортів з урахуванням пріоритетних векторів інтеграції та ключових напрямів лібералізації авіаційного простору.
41
Фединяк, Г. "Вплив глобалізації на міжнародне приватне право". Український часопис міжнародного права, № 4 (2002): 17–19.
Знайти повний текст джерела
42
Стафійчук, В. І. "Міжнародні організації як агенти політичної глобалізації". Географія та туризм, Вип. 16 (2011): 181–89.
Знайти повний текст джерела
43
Костиря, Інна Олександрівна, та Наталія Миколаївна Янченко. "ВПЛИВ ЦІННІСНИХ ЗАСАД ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 23–36. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.248193.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу ціннісних засад глобалізації, а саме толерантності як необхідної умови прогресивного поступу людства у ХХІ столітті. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному використанні загальнонаукових та конкретно наукових методів: аналітичний, історичний, концептуальний. Базуючись на доробку С. Федюніної, описано іпостасі толерантності у глобальному просторі: інтеграція життєвих можливостей, культурна інтеграція; політична інтеграція. Науковий досвід М. Уолцера дозволив обґрунтувати п’ять «режимів толерантності» відповідно до суспільно-державного устрою. Показано відмінність цього феномену в умовах багатонаціональної імперії, національної держави та суспільства іммігрантів. Розмежовано поняття толерантності з поняттями терпимості. В результаті дослідження показано труднощі в реалізації абсолютної толерантності, яка не передбачає взагалі жодних стандартів, адже частиною політичної системи визнається будь-яке культурне співтовариство або традиція. Показано необхідність подолання психологічних стереотипів які заважають толерантному ставленню до іншого. Обґрунтовано потребу взаємодії колективного і особистісного аспектів формування соціокультурного контексту толерантності у міжнародних відносинах. Для провадження цього потрібно більше уваги приділяти концептуалізації не лише теоретичних, але й практичних моделей удосконалення міжнародної політики, які враховуватимуть як національні, так і міжнаціональні процеси інтеграції та дезінтеграції, будуть брати до уваги історію конкретної країни, її народів та різних соціальних груп.
44
Хлистун, O., М. Проскуріна, Л. Малоока, В. Мішкой, В. Коренев та А. Туз. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 454–63. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3705.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено вплив глобалізаційних процесів на створення національного культурного продукту. Визначено, що глобалізація сприяє розширенню кордонів і створює виклики для створення національних культурних продуктів. На нинішній день культурний продукт забезпечує рух і розвиток суспільства, а також разом з його розвитком створюються нові цінності, нові потреби у населення та нові значення, а також нові культурні символи. Це висвітлено в Законі України «Про національний культурний продукт», який спрямований на стимулювання розвитку та підтримки української культури. На території України існує необхідність реформування державної підтримки розвитку культури і креативних індустрій. Як інституція, УКФ втілює нову модель України, яка отримує державну фінансову підтримку ініціатив у сфері культури і креативних індустрій. Продукти культури — це товари і послуги з особливими потребами, відзначено, що купуючи культурний продукт, споживач отримує враження та емоції Процес їх купівлі вимагає чіткого усвідомлення та певних зусиль від споживачів. Розкрито сутність довгострокової стратегії розвитку української культури — стратегії реформ. Вона зазнала змін, зумовлених появою нових внутрішніх структур і зв’язків. Висвітлено культурно-інформаційні процеси в умовах глобалізації. Культурна глобалізація — це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси зачіпають усі сфери життя суспільства — від економіки і політики до культури та мистецтва.З розвитком культурно-економічного обміну між країнами в ринковому обігу бере участь дедалі більше товарів і послуг, ускладнюється галузева структура, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі. Приплив ресурсів у цю сферу передусім є результатом зростання духовно-естетичних потреб людини в сучасному світі, посилення впливу культури на якість людського капіталу та економічне зростання. Визначено, що основними особливостями культурної продукції є: культурний продукт у формі товарів чи послуг, матеріальних чи нематеріальних; емоційна складова, що сприймається споживачем; супутні товари і послуги, що сприяють реалізації культурного продукту. Ключові слова: культура, глобалізація, культурний продукт, креативне виробництво, національний продукт, креативна індустрія. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 17
45
МОРОЗОВ, Анатолій, та Вікторія ГРОН. "БАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТОТАЛІТАРИЗМУ НА СТАДІЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ". Східноєвропейський історичний вісник, № 22 (27 березня 2022): 240–50. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.22.253734.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження полягає у з’ясуванні економічних та ідейно-політичних засад трансформації поняття “тоталітаризм” на сучасному етапі. Методологічне підґрунтя роботи сформоване на основі принципів системності, об’єктивності, всебічності та історизму. Дослідження здійснювалося шляхом застосування методів індукції й дедукції, аналізу і синтезу, абстрагування, а також порівняльного, проблемно-історичного та ретроспективного методів. Наукова новизна: відштовхуючись від підходів, поширених в англомовному сегменті наукової літератури з питань глобалізації, було здійснено комплексне зіставлення вказаного поняття з поняттям національної держави, а також розглянуто потенційну можливість розвитку нових форм тотального контролю політичних суб’єктів над соціумом. Висновки. Проведене дослідження робить цілком очевидним, що глобалізація – це процес становлення, розвитку і трансформації системи односторонніх переваг у контексті перманентної капіталістичної конкуренції та вибіркової модернізації. Наразі згадані переваги дедалі більше концентруються у фінансовому й інформаційному секторах. Розвиток електронних засобів контролю й комунікації, з одного боку, багаторазово посилює офіційну здатність провідних держав світу наглядати за природним і механічним рухом населення. З іншого – сприяє загальному обмеженню державних повноважень вказаною функцією та прискорює міжнародний грошовий обіг за межами урядових компетенцій, що особливо послаблює позиції політичних режимів країн, які розвиваються. Паралельно з деградацією національного суверенітету відбувається піднесення наднаціонального корпоративного та субнаціонального етнічного кластерів. При цьому, разом з реальною владою сюди ж з національного рівня перетікає потенційна здатність витворювати радикальні тоталітарні форми. Інакше кажучи, традиційним уявленням про одноосібне тоталітарне й інституційне демократичне управління протиставляється концепція субрегіонального, національного та наднаціонального контролю.
Ключові слова: тоталітаризм, глобалізація, національна держава, “неспроможна держава”, суверенітет, транснаціональні корпорації, конкуренція, міграція, технічний прогрес
46
Птащенко, О. В. "Становлення глобального економічного простору під впливом економіки знань". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 30–34. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-30-34.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні особливості глобального екномічного простору сьогодення.
Визначено, що процес формування глобального економічного простору пройшов декілька етапів: становлення (XIX ст.); боротьба національних капіталів, підтримуваних державою за панування у глобальній системі міжнародних економічних відносин, що складалася (перша половина XX ст.); розкол світу на дві системи, які функціонували на основі різних принципів і перебували у стані антагоністичної єдності (період холодної війни); перехід до етапу глобалізації ринкової економіки, створення єдиних економічних просторів, панування транснаціональних компаній у світовій економіці (кінець XX – початок XXI ст.).
Розглянуто, що темпи сучасного науково-технічного розвитку та залежність від ефективного використання науки та техніки провідними країнами та економічне зростання світової економіки зумовили необхідність консолідації зусиль та ресурсів різних країн для досягнення національних та глобальних науково-технічних цілей. Наукове, технологічне та інноваційне співробітництво держав, переваги міжнародної спеціалізації та співпраця в галузі досліджень та розробок є важливими для подальшого розвитку цивілізації. Сьогодні динаміка інтернаціоналізації та глобалізації, що є основою для ефективного розвитку всіх сфер суспільства, відображена в науково-технічній сфері.
Таким чином, визначено у роботі основні фактори впливу на глобальний економічний простір з урахування специфіки становлення економіки знань сьогодні.
47
Порайко, Устим. "СПІВПРАЦЯ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З ДЕРЖАВАМИ-КАНДИДАТИМИ НА ЧЛЕНСТВО В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 185–96. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-185-196.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджуються питання формування механізмів та інструмен- тів державної політики в сфері співпраці країн, де формуються розвинені ринкові відносини з міжнародними фінансовими інституціями, розробки та реалізації програм зовнішніх запозичень і фінансової допомоги на етапах приєднання до ЄС.
Розкрито шляхи та методи державного управління формування сфери розробки та реалізації програм зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні в умовах глобалізації.
Доведено, що державне управління та його складова державне регулю- вання в сфері формування зовнішніх запозичень і фінансової допомоги Україні — одна з найважливіших проблем публічного управління та адміні- стрування в національній господарській системі.
На основі систематизування зовнішніх факторів формування та реа- лізації публічної політики в сфері запозичень визначено, що глобалізація є складним процесом, який має різні аспекти впливу як на державу, так і на різні економіко-управлінські процеси в системі господарювання. Да- не явище звичайно має багато й позитивних аспектів, зокрема, є фактором успішного господарського розвитку, також підвищує рівень інтелектуальної та політичної свободи людини, створює підґрунтя для технологічних ін- новацій, розширює масштаби інформованості суспільства та дає нові мож- ливості для розвитку в міжнародному середовищі. Проте в таких умовах розвитку виникає новий світовий порядок, який передбачає формування нових режимів, норм і постійних міжнародних зобов’язань, домінування сві- тових інтересів над національними. Таким чином, відбувається зменшення ролі державного суверенітету, більше того — його існування стоїть під за- грозою.
Визначено, що необхідність дослідження формування механізмів та ін- струментів державної політики в сфері співпраці країн, де формуються роз- винені ринкові відносини з міжнародними фінансовими інституціями ви- кликана комплексною важливістю як одного з провідних напрямів сталого розвитку національної економіки та ефективного шляху державотворення в Україні. Загалом недостатня науково-теоретична розробка управлінських аспектів формування державної політики, механізмів, інструментів (мето- дів) у сфері та реалізації формування державних кроків у сфері співпраці країн, де формуються розвинені ринкові відносини з міжнародними фінан- совими інституціями обумовили вибір теми статті та сформували напрями подальших досліджень цієї проблематики за умов глобалізації.
Проаналізовано та визначено, що конкретними дослідженнями системи управління в сфері формування та реалізації зовнішніх запозичень і фінан- сової допомоги Україні наука державне управління майже не займалась. Деякі науково-теоретичні розробки цієї проблеми можливо знайти в дослі- дженнях фахівців, які прийшли до державного управління з економіки.
48
Кузьменко, А. С. "Міжнародна політика в туристичній сфері в умовах глобалізації". Проблеми міжнародних відносин, Вип. 10/11 (2015): 91–104.
Знайти повний текст джерела
49
Борисенко, З. "Міжнародна конкурентна політика в умовах глобалізації світової економіки". Економіка України, № 1 (2005): 86–91.
Знайти повний текст джерела
50
Малиновська, О. А. "Міжнародні міграції та суспільні трансформації доби глобалізації". Демографія та соціальна економіка, № 1 (11) (2009): 5–17.
Знайти повний текст джерела