Статті в журналах з теми "Міжнародна виставка"

Мета статті – з’ясувати малодосліджені події повітроплавного та авіаційного життя Катеринослава в контексті світового розвитку авіації, визначити події, які привели до виникнення проекту проведення авіаційного тижня у Катеринославі та перебіг процесу його підготовки. Для досягнення мети дослідження використано аналітико-синтетичній, історико-хронологічний, порівняльно-історичний, логічний методи, метод синхронізації. Висвітлено події світового та вітчизняного рівня, які передували появі цього проекту. Визначено історіографію дослідження, доведено, що поряд з незначною кількістю публікацій, які розглядають розвиток авіації у Катеринославі, вони мають більше публіцистичний, ніж науковий характер. Зазначено ініціюючу роль цих публікацій для подальших досліджень. З’ясовано вплив Південноросійської обласної сільськогосподарської, промислової і кустарної виставки, яка відбулася у Катеринославі з липня 1910 р. по 10 жовтня 1910 р., на зародження ідеї проведення авіаційного тижня у Катеринославі та перебіг його підготовки. Висвітлено невідомі раніше факти активної реакції авіаторів, виробників літаків та авіаційних установ і об’єднань на можливість участі у Південноросійській обласній сільськогосподарській, промисловій і кустарній виставці. Наведено численні факти відповідних пропозицій щодо участі у виставці і доведено, що така активність сприяла висуненню проекту проведення міжнародного авіаційного тижня під час виставки. Показано, що планований авіаційний тиждень дійсно мав би міжнародний характер, міг відбутися за участю відомих авіаторів-пілотів (зокрема таких знаних у світі як С. І. Уточкін, Е. Жільбер), на ньому був би представлений широкий спектр конструкцій, здатних підняти людину і вантажі у повітря. Серед них повітряні кулі, дирижаблі, літаки різноманітних конструкцій тощо. Доведено, що планований міжнародний авіаційний тиждень такого масштабу був би першим в Україні і другим у Російській імперії. Здійснення цього проекту могло б зробити цю виставку непересічною історичною подією в розвитку авіаційної справи в Україні. Визначено причини, які в останній момент спонукали Розпорядчий комітет виставки відмовитися від реалізації цього проекту. Висловлено думку, що незважаючи на те, що даний проект не було здійснено, є всі підстави для твердження про його значимість для розвитку авіаційної справи в Україні. Ключові слова: Катеринослав, Південноросійська обласна сільськогосподарська, промислова і кустарна виставка, авіаційний тиждень, проект, авіаційна спільнота, фінансування, авіатори, літаки, дирижаблі.

Розглянуто особливості мистецького процесу м. Івано-Франківська кінця 1980 – середини 1990-х років, зокрема такі знакові для міста події як міжнародні мистецькі Бієнале «Імпрези», що стали вираженням своєрідного «Станіславського феномену». Проаналізовано процес організації першого мистецького бієнале «Імпреза» у 1989 р., дано загальну характеристику всім п’ятьом виставкам. Зосереджено увагу на досягненнях івано-франківських митців, визначено їхній внесок у мистецький розвиток міста. Розкрито послідовність впливу художніх виставок «Імпрези» на формування «Станіславського феномену» крізь призму особистих творчих здобутків івано-франківських майстрів.

В статті розглянуто спосіб диверсифікації економічної діяльності для підприємств меблевої промисловості шляхом реалізації подієвих заходів. Акцентовано увагу на екологічну ситуацію в країні з-за масової вирубки лісів. Звернено увагу на факт недотримання норм природоохоронної діяльності, посилення навантаження на рекреаційний потенціал та неефективне використання лісових ресурсів України. Проведено аналіз законодавства з регулювання підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів. Акцентовано увагу, що дієвість положень даних нормативних актів обмежується внаслідок дії зовнішніх чинників. З урахуванням негативного впливу вирубки лісів на екологію країни, зростаючі експортні обмеження продуктів деревообробної промисловості, скорочення внутрішнього споживчого попиту, запропоновано напрями диверсифікації економічної діяльності для підприємств даного сектору економіки шляхом організації туристичних подієвих заходів. Світовий досвід показує, що туризм має значний вплив на економіку країни. В процесі створення та реалізації туристичного продукту залучаються суміжні економічні галузі, що сприяє соціально-економічному розвиткові країни. Вагомий вплив на розвиток туристичної галузі чинить подієвий туризм. З позиції розвитку туристичної галузі однією з вагомих переваг даного виду туризму є вирішення проблем міжсезоння і можливість реалізації туристичного подієвого продукту з незначним залученням туристично-рекреаційних ресурсів території проведення заходу. Одним з напрямів розвитку подієвого туризму є виставкова діяльність. Проведення виставкових заходів сприяє створенню позитивного іміджу регіону шляхом демонстрації власних досягнень. Постійна організація виставок слугує платформою для розвитку міжнародного співробітництва в різних економічних сферах. У той же час організація виставок сприяє залученню відвідувачів до регіону їх проведення, що дозволяє реалізовувати додаткові послуги. Результати аналізу світового досвіду проведення виставок показали необхідність державного регулювання даного виду діяльності. Проведено аналіз чинного законодавства з виставкової діяльності в Україні, який показав недостатню узгодженість механізмів регулювання даного виду діяльності. Запропоновано організацію віртуальних виставок, розроблено рекомендації щодо реалізації запропонованих проектів.

Актуальність даної статті полягає в тому, що екологічна упаковка є дуже актуальним питанням до обговорення. З кожним роком потреби споживачів зростають, тому компанії шукають альтернативні методи для вирішення даного питання. Не зважаючи на це, паковання залишається тим видом поліграфічної продукції, який має дуже короткий життєвий цикл. Споживачі купують товар, приносять його додому, а потім переймаються тим, що робити з пакованням. Головним запитом покупців є наразі виробництво екологічно чистих матеріалів, оскільки вони відчувають провину, що пов’язана з утворенням великої кількості відходів після використання товарів. Це буде дуже важливою темою для обговорення, допоки триватиме розвиток виробництва паковання. Незважаючи на дизайн паковання, це не має нічого спільного з його експлуатаційними характеристиками. Основним завданням цієї статті є оцінка сучасного стану пакувальної галузі за результатами міжнародної конференції Drupa 2021. В ній описані результати виставки Drupa 2021 як основної події поліграфічної галузі, яка проходила в Дюссельдорфі (Німеччина) з 20 по 23 квітня 2021 року. Дана виставка формує ключові тенденції світової поліграфічної галузі на декілька років вперед. Оскільки на Drupa представлені дуже багато експонентів, вона займає своє ключове місце як найголовніший майданчик для світової індустрії друкування. Приблизно 212 експонентів з 35 країн світу, а також учасники команд з глобальних дочірніх компаній представили свої матеріали та інновації в онлайн презентаціях та провели більш ніж 125 онлайн сесій та нарахували 140 учасників. Майже 20 % заходів, які проводилися протягом кількох днів, були пов’язані з виготовленням паковань. Виробництво паковання продовжує залишатися напрямом із значним потенціалом. Провідні компанії пропонують безліч інноваційних рішень. Усі вони можуть зробити ключовий позитивний вплив на екологічну складову при виготовленні пакувальної продукції, оскільки потреби у біорозкладаному та здатному до переробки пакованні сьогодні досить великі.

Мета дослідження – виявити генезу та динаміку сучасного розвитку Міжнародного фестивалю жіночих монодрам «Марія», визначити його місце і роль у системі театрального фестивального руху України та Європейського Співтовариства, з’ясувати специфіку організаційної, мистецької та соціокультурної складової фестивалю. Методологія дослідження полягає в застосуванні системного, театрознавчого та культурологічного підходів, а також низки методів: культурно- історичного, класифікації, проблемно-хронологічного, спостереження, порівняння. Наукова новизна дослідження полягає в його системності, комплексності, здійсненні класифікації театральних фестивалів і ґрунтовному аналізі складових фестивалю «Марія», з’ясуванні його феномену. Висновки. Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» – єдиний в Європі жіночий фестиваль моновистав, територія діалогу та полілогу, успішного проєкту, який об’єднує мисткинь різних країн і різних культур, територія культурної дипломатії, наповнена певними смислами, енергіями. Репертуар фестивальних моновистав відзначається різножанровістю, високим професіоналізмом виконавців, сучасним режисерським прочитанням. Це організований на високому рівні щорічний культурно- мистецький форум, у межах якого відбуваються науково-творчі конференції та круглі столи, майстер-класи, тематичні виставки, творчі дискусії, презентації книг з теорії та історії театру. Фестиваль сприяє інтеграції українського театру до європейського культурного простору, надає глядачам можливість побачити кращі моновистави за участі українських і зарубіжних виконавців.

Україна залишається однією з десяти держав, здатних виробляти радіолокатори по замкнутому циклу. Продукція військово-промислового комплексу України у галузі радіолокації має гарну репутацію в світі. Знання світових тенденцій розвитку тих чи інших систем озброєнь є необхідною умовою для правильного вибору шляхів та напрямків розвитку аналогічних систем для Збройних Сил своєї країни. Означений підхід є особливо важливим при визначенні напрямків розвитку таких складних систем озброєння, якими є радіолокаційні засоби контролю повітряного простору. Проаналізовано тенденції розвитку оглядових радарів та засобів контролю повітряного простору на прикладах вітчизняних розробок та розробок країн колишнього СРСР, Китаю та США на основі рекламних матеріалів, каталогів компаній - розробників, каталогів та існуючих зразків радіолокаторів, які представлялися на міжнародних виставках. Визначено основні напрямки вдосконалення РЛС. Зазначені основні тенденції розвитку РЛС у наступних областях. Використання декількох частотних діапазонів випромінювання та прийому сигналів, розширення діапазонів, перехід в міжнародно визначений діапазон для військового використання. Досягнення нових функціональних можливостей РЛС та уніфікації за рахунок глибокої модернізації, введення додаткових режимів, комплексування та дистанційного керування. Удосконалення конструкції РЛС або окремих конструктивних елементів, використання передових технологій у побудові антен, вузлів та систем РЛС, покращення експлуатаційних характеристик. Втілення нових методів та алгоритмів обробки сигналів. Для кожного напрямку наводяться приклади нових вітчизняних розробок та найхарактерніші зарубіжні радіолокаційні засоби. Обговорюються переваги технічних рішень. Стаття містить такі висновки. Оглядові радіолокаційні засоби та РЛС контролю повітряного простору знаходять свій розвиток у нових та модернізованих зразках у більшості країн, які спроможні організовувати розробку та виготовлення засобів радіолокації за замкнутим циклом. Завдяки використанню нових технологій та збереженню традиційних підходів суттєво змінюється як зовнішній вигляд РЛС, так і їх функціональні можливості. Нові та модернізовані РЛС українського виробництва не поступаються закордонним аналогам ні за тактико-технічними характеристиками, ні за технологіями, які використовуються під час побудові. Розробка тактико-технічних вимог до нових та РЛС, які модернізуються, повинна здійснюватися з урахуванням світових тенденцій розвитку радіолокаційні засобів, які мають постійно вивчатися та систематизуватися.

На основі опрацьованого матеріалу комплексно висвітлено значення ландшафтної кам’яної скуль- птури у відкритому макросередовищі. Враховано різні аспекти взаємодії «скульптура–простір»: виставки в пар- ках, організовані скульптурні парки/сади, скульптура у ландшафтному дизайні, особливо акцентовано увагу на проведенні симпозіумів. Детально з’ясовано інтенції першого симпозіуму «Подільський Оберіг» 1986 року та останнього – 2020 року, які відбулися у с. Буша Вінницької області, де й зародився найбільший парк історичної скульптури в Україні та Європі. Також вивчено розроблення дизайну його ландшафтного середовища. Розглянуто розвиток художніх процесів нашої держави та проведено паралель із міжнародною ситуацією. Наведено фактологічні дані, що частково розкривають світові мистецькі події. На прикладі репрезентативних творів митців охопле- но образно-стилістичні напрями, які дали імпульс для пошуку ідейно-пластичних концепцій паркової скульптури.

У статті проаналізовано науково-дослідну та музейно-експозиційну роботу наукових співробітників Музею «Герої Дніпра» — філії Національного військово-історичного музею України, присвячених пам’яті учасників Неоголошеної війни. У науковій роботі науковці Музею здійснюють дослідження у відповідній проблематиці, публікують наукові розвідки та статті, а також результати своїх досліджень апробовують на міжнародних науково-практичних конференціях. Фахівцями Музею «Герої Дніпра» здійснено відповідну музейно-експозиційну роботу у напряму зібрання відповідних колекцій присвячених подіям АТО-ООС. Зазначено, що основну увагу при утворенні відповідних виставок та експозицій приділено військовослужбовцям із Івано-Франківської області. Ключові слова:експозиція, колекція, АТО-ООС, музей «Герої Дніпра», публікації.

The article analyses the experience of organizing International Educational Exhibitions in Ukraine in 2016 – 2020. The essence of such concepts as "international educational exhibition", "international educational exhibition space", "facilitative support of professional development of research and teaching staff" is defined. The structural elements of the International Educational Exhibition and the stages of a higher educational institution participation in the exhibition activity (preparatory, direct participation, analysis of the achieved results) are considered. The authors of the article present systematized experience of facilitative support of professional development of research and teaching staff provided by specialists of the Department of Scientific Work of the State Institution of Higher Education "University of Educational Management" of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine in the process of preparing, holding and analysing results of International Educational Exhibitions, such as "Innovation in Modern Education", "Modern Educational Institutions", "Education and Career – Student's Day", "Education and Career". The types of organizational and coordination activities are determined, a detailed list of actions of the process of facilitative support by the specialists of the Department of Scientific Work of research and teaching staff as exhibitors and visitors of the exhibition is presented. Methodical structuring and algorithmizing of types of organizational and coordination activities and a detailed list of actions of the facilitation process are described in the following stages: 1) preparation of research and teaching staff (exhibitors and visitors) to participate in International Educational Exhibitions; 2) direct participation of research and teaching staff (exhibitors and visitors) in the International Educational Exhibitions; 3) analysis of the results of participation of research and teaching staff (exhibitors and visitors) in International Educational Exhibitions. The authors have created a classification of events of the International Educational Exhibition according to the congress, competition and exponential components. Statistics of the number of planned and conducted events within the International Educational Exhibition activities in Ukraine in 2016 – 2020 are presented. Emphasis is placed on changing the form of exhibitions from offline to online format due to the COVID–19 pandemic and lockdown (quarantine restrictions) in 2020. Recommendations for higher educational institutions to maintain an integrated information base of exhibition educational activities with detailed information on the activities within the exponential, competitive and congress programs of the exhibition.

Інтерес до кластерів у світі постійно зростає, наукові дослідження в різних країнах підтверджують, що саме впровадження кластерних структур – це запорука соціально-економічного розвитку та ефективного функціонування держави в цілому. Економіка територій, яка формується на основі кластерів, – це модель конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої економіки, яка базується на використанні ефектів синергії та масштабу. Кластерні мережі територіально-виробничих систем є джерелами й факторами забезпечення високого рівня та якості життя населення, економічного зростання і сталого розвитку територій. Сучасний розвиток економіки України – це підвищення конкурентоспроможності продукції, використання власних ресурсів для забезпечення потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. Як свідчить світовий досвід, кластерний розвиток економіки країни базується на географічній близькості відповідних економічних видів діяльності, що дає можливість для вищого рівня продуктивності та інновацій. Важливими рушійними факторами у кластерній системі виступають безпосередня близькість виробника, постачальника сировини, постачальника послуг, науково-дослідні організації, навчальні установи, та інші установи в певній економічній галузі. Що стосується галузі ветеринарної фармації провідні місця на ринку займають підприємства-виробники які впроваджують кластерну систему в частині якості (система якості GMР). У впровадженні системи якості (GMP) на підприємствах-виробниках беруть активну участь і провідні науковці ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок, які тісно співпрацюють з такими країнами світу, як Польща, Чехія, Франція, Нідерланди, Німеччина, і інші та враховують набутий ними досвід. Обмін досвідом і знаннями через міжнародні науково-практичні конференції, тренінги, виставки і семінари – це складові кластерного підходу, який допомагає розвиватися галузі ветеринарної фармації в Україні та вирішувати проблемні питання як виробництва, так і участі підприємств ветеринарної медицини на ринку.

The article presents a detailed analysis of achievements of Ukrainian artists working in the field of "art of fire", in particular professional ceramics and glassworks, while attracting close attention in the general artistic process of the 1980s to 2010s. Losses of the art industry in Ukraine in the 1990s did not stop the artists from searching the ways to streamline decorative imagery, as well as non‑standard approaches to materials in the individual work of artists in this field. European and global biennials and triennials of decorative art considerably contributed to finding new ways of the “art of fire” development. During such events masters of various artistic trends and schools exchanged their experience. And that proved to be the most powerful stimulus for both intensification of creativity and strengthening experimental activities in exposition works of Ukrainian artists at the turn of the 20th and 21st centuries. Since then, Ukrainian masters of ceramics and glassworks have begun mastering the heritage of artists from other countries, which contributed to the diversification of formal techniques of Ukrainian artists of decorative art. This, in its turn, has led to the emergence of various conceptual works, installations, and complicated spatial compositions. The author also carefully considers national competitive exhibitions, all‑Ukrainian presentations and symposia, which helped to introduce the latest artistic ideas and technologies of the “art of fire” masters. This study is actualized by globalization processes taking place in civilization. Stating specific challenges posed by the globalization to national culture, the author, at the same time, finds arguments in favor of its positive effects on art. A rapid entry of Ukrainian ceramic and glass artists into the global context at the turn of the 20th – 21st centuries, does not bring about a danger of dissolving in it, given the nature of professional decorative art of Ukraine. The “art of fire” is perceived as a powerful branch in the field of national culture with its inherent features of authentic spiritual genetics, as a dynamic balance of centuries‑old traditions and modern fine arts. It is paradoxical, the author believes, that globalization generates the opposite process as well: it directs Ukrainian artists to search for archetypes of their own culture, returns to their national historical heritage, and stimulates the preservation of national identity, as a result of which the “art of fire” becomes an important factor of national and cultural identification. In the context of professional decorative art problems and from the viewpoint of national and cultural identification in the conditions of globalization processes in Ukraine, such an aspect of studying the “art of fire” within the field of art history science is considered for the first time.

Мета статті — з’ясувати особливості відродження і розвитку Укрхудожпромради у воєнні та повоєнні роки. На сучасне українське суспільство впливають світові глобалізаційні процеси з тенденцією до нівеляції місцевих особливостей побуту, культури, мистецтва, тому актуальності набувають питання відродження, розвитку національних традиційних промислів. Методологія дослідження ґрунтується на аналізі адміністративно- ділових документів районних, обласних та державного рівнів; використанні методів накопичення і систематизації фактологічного матеріалу та топологічного розгляду. Аналітичний та дедуктивний методи використані для підбиття підсумків на основі попередньо отриманих архівних тверджень, матеріалів і спогадів учасників подій. Наукова новизна. Уперше в історіографії досліджено розвиток і становлення Укрхудожпрому. Порушено малодосліджену тему, пов’язану з діяльністю цього підприємства, яке виготовляло й реалізовувало вироби народних художніх промислів на теренах України та за її межами. Висновки. Проаналізовано адміністративно-організаційні заходи, спрямовані на відновлення зруйнованих підприємств, їх реорганізацію. Держава була зацікавлена у зростанні прибутку, виробничих потужностей і надавала фінансову підтримку для будівництва нових корпусів, цехів, виготовлення обладнання, сприяючи розвитку художньої промисловості України. З’ясовано, що на базі артілей за участю Укрхудожпрому створювалися виробничі об’єднання й фабрики, надаючи можливість продукувати випуск товарів ексклюзивного та масового виробництва. Виявлено, що окрім товарів, необхідних у повсякденному житті, усі виробництва Укрхудожпрому створювали суто мистецькі твори, які були настільки художньо високі, що їх експонували у музеях та демонстрували на всесоюзних й міжнародних виставках і ярмарках. Тобто артіль була не лише виробничим підприємством, а й творчою, мистецькою майстернею.

У статті розглядаються трансформації, які відбулись у соціокомунікаційній діяльності музеїв України у зв’язку із запровадженням загальнонаціональних карантинних заходів, пов’язаних із пандемією COVID-19. Введення жорстких соціальних обмежень змусило музеї усього світу терміново перевести свою роботу в онлайн режим та зосередитись переважно на сучасних комунікативних інструментах, що уможливлювали віддалений доступ до музейних колекцій та онлайн-комунікацію із суспільством. Вже за перші півроку карантинних обмежень кожна музейна установа обрала для себе найбільш ефективні форми роботи, чим збагатила загальний досвід організації онлайн-діяльності в інститутах соціальної пам’яті. Предметом аналізу у статті є особливості перебудови соціальної комунікації обласних краєзнавчих музеїв України в початковий період локдауну та адаптованого карантину за допомогою використання сучасних інструментів. Визначено, що регіональні музейні установи, спираючись на рекомендації урядових установ, міжнародних та вітчизняних музейних комітетів та власний досвід, накопичений в докарантинний період, зуміли перебороти розгубленість перших днів і тижнів обмеження офлайн-діяльності та запропонувати суспільству оптимальні інструменти та форми доступу до музейних колекцій. Авторами статті було з’ясовано, що основними каналами комунікації обласних краєзнавчих музеїв стали соціальні мережі, і в першу чергу мережа Фейсбук. В організації діяльності регіональних музеїв в перші місяці карантинних обмежень активно почали використовувались такі форми комунікації як онлайн-виставки, онлайн-конференції, онлайн-флеш-моби для дорослих та дітей, віртуальні зустрічі з кураторами музейних колекцій, майстер-класи в режимі онлайн, засідання у віддаленому режимі музейних гуртків тощо. В статті зазначається, що вже два роки поспіль людство продовжує жити в умовах пандемії і пристосовуватися до нових умов комунікації, отже досвід, набутий українськими краєзнавчими музеями в процесі налагодження комунікації із місцевими громадами в перші місяці соціальних обмежень, продовжує залишатися цікавим та актуальним

У статті розглянуто всесвітньо відому акцію «Ніч музеїв» як один з успішних прикладів музейної комунікації. Цей захід, як правило, проводиться в Міжнародний день музеїв і є одним зі шляхів створення позитивного образу музею, його популяризації та реклами. Автор подає історію виникнення цієї акції, розповідає про особливості її проведення в декількох країнах світу, зокрема акцентує увагу на досвіді сусіда України – Польщі. У тексті продемонстровано ступінь залучення музеїв України до «Ночі музеїв», показано найцікавіші атракції, що пропонувалися відвідувачам у 2017–2021 роках. Доведено, що акція «Ніч музеїв» з кожним роком набуває все більшої популярності у світі та в Україні, що до її проведення все активніше долучаються не стільки музеї, скільки установи сфери культури та освіти, зокрема, мистецькі галереї, Академії наук, університети, бібліотеки, засоби масової інформації. Наголошено на тому, що найчастіше у «Ніч музеїв» пропонується вільний вхід до установ або ж встановлюється помірна ціна за квиток. Серед найпопулярніших дійств – презентації книжок та колекцій одягу, майстер-класи та квести, театралізовані вистави, концерти, перегляди кінострічок. Звернено увагу на труднощі в проведенні «Ночі музеїв» в Україні і світі. Окрім обмежень у музеях, пов’язаних із COVID-19, в Україні до світової пандемії додаються економічні труднощі: недостатнє фінансування з боку держави, низька залученість спонсорів (особливо в провінції), пасивність пересічних громадян, нерозвиненість інфраструктури, зокрема транспортної, недостатнє використання можливостей реклами.

Мета статті – визначення особливостей формування іншомовно-мовленнєвої компетентності майбутніх учителів початкових класів для викладання образотворчого мистецтва іноземною мовою. Використано методи: вивчення та аналіз лінгвістичної, дидактичної та методичної літератури за темою, моделювання процесу формування іншомовно-мовленнєвої компетентності стосовно педагогічної діяльності майбутніх учителів початкових класів для викладання образотворчого мистецтва іноземною мовою. У статті проаналізовано наявні визначення мовних і мовленнєвих складових іншомовно-мовленнєвої компетентності та визначено їхні особливості стосовно педагогічної діяльності майбутніх учителів початкових класів для викладання образотворчого мистецтва іноземною мовою, а саме: специфічна лексика, що пов’язана з образотворчим мистецтвом: назви видів живопису, інструменти створення малюнків, поверхня для малювання, матеріали, що утворюють колір, способи зображення малюнків; граматика, що включає: різні видочасові форми дієслова для характеристики образотворчих дій, активний і пасивний стан для порівняння образотворчих дій, емоційно-забарвлені граматичні висловлювання для проявів емоцій щодо створюваних малюнків; аудіювання, що охоплює прослуховування виступів англомовних художників, перегляд фільмів щодо проведення виставок, участь у комунікації із зарубіжними майстрами живопису; говоріння, що включає висловлювання точки зору щодо власної професійної діяльності як педагога, так і фахівця у галузі образотворчого мистецтва, спілкування із зарубіжними митцями; бесіди учасників міжнародних конференцій; обговорення картин у музеї; інтерв’ювання зарубіжних художників; читання, що включає реалізацію різних читацьких дій, пов’язаних із образотворчим мистецтвом; письмо, що включає писемний виклад змісту малюнків, листування із зарубіжними діячами образотворчого мистецтва; написання інструкцій для учнів щодо виконання покрокових дій малювання.

Попереднє охолодження вперше використали в 1900 р. у зріджувачі повітря. Його демонстрував К. Лін­де на міжнародній виставці. До складу зріджувача була введена аміачна холодильна машина для охолодження повітря до -50 °С. Пізніше попереднє охолодження стали застосовувати і в інших кріогенних установках. В останні роки зростає інтерес до попереднього охолодження в холодильних машинах. Попереднє охолодження вигідно застосовувати в з'єднаних термодинамічних циклах кріогенних установок і в системах, що складаються з двох парокомпресорних холодильних машин – ПХМ. В системі двох ПХМ одна з них з невисокою холодопродуктивністю(ПХМII) переохолоджує рідкий холодоагент у більшій холодильної машині (ПХМI) перед його дроселюванням. У статті наведено виведення формули, яка може використовуватися для оцінки можливості підвищення ефективності з'єднаних термодинамічних циклів. Показано, наскільки попереднє охолодження покращує характеристики системи «ПХМI+ПХМII». Поставлено та розв'язано задачу оптимізації систем охолодження, що включають дві холодильні машини. Визначено оптимальні температури попереднього охолодження рідких холодоагентів R717 і R290 в ПХМI, поряд з якими використовувалися додаткові ПХМII, що працюють на цих же холодоагентах. Відзначається зростання холодопродуктивності Qс і коефіцієнта ефективності СОР в системах машин типу R717/R717 і R290/R290. Більш значне зростання Qс (на 34%) і СОР (на 22,9%) забезпечувалося в машині типу R290/R600а. Їй за величиною показників дещо поступалася машина типу R717/R600а. Відзначається, що максимальні значення СОР досягаються в діапазоні температур проміжного охолодження -5...-10 °С, хоча в ПХМI холод виробляється на рівні -30 °С. Результати розрахунків підтверджують доцільність широкого застосування попереднього охолодження в холодильних машинах і кріогенних установках

Сучасна концепція публічного управління вимагає від посадових осіб органів публічної влади бути більш чутливими до запитів громадян, ширше залучати інститути громадянського суспільства до прийняття державно-управлінських рішень, здійснювати свою діяльність прозоро та відкрито. Інформування громадськості та комунікаційна взаємодія є основними інструментами забезпечення відкритості і прозорості діяльності суб’єктів владних відносин. Влада повинна бути зацікавленою у налагодженні комунікаційного зв’язку у різних формах , що сприятиме успішності реалізації задекларованих реформ та підвищення довіри громадян.Встановлено, що інформаційні відносини між суб’єктами публічного управління базуються на принципах відкритості, проступності, достовірності, повноти, правомірності одержання, використання та поширення інформації. В той же час для налагодження двостороннього зв’язку комунікаційна взаємодія у публічному управлінні між представниками влади та громадськості повинна відповідати принципам прозорості, відкритості, чесності, оперативності, адекватності, партнерства, достовірності та підзвітності. В умовах розвитку демократичного суспільства кожен громадянин має право на отримання повноцінної та достовірноїінформації про діяльність органів публічної влади, а останні зобов’язані вчасно й у повній мірі її висвітлювати, ширше залучати громадськість до формування та реалізації державної політики. На основі аналізу нормативно-правового забезпечення визначено, що інформаційно-комунікаційна діяльність регулюється окремими положеннями Конституції України, законів України, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів. Вони розкривають права та обов’язки органів публічної влади прозоро висвітлювати інформацію та звітуватися про свою діяльність, надавати відповіді на запити, публічно обговорювати проєкти нормативно-правових актів, проводити громадські слухання та враховувати думку громадськості. Встановлено, що кращими формами для комунікаційної взаємодії є: прийом громадян, зустрічі, консультації, круглі столи, семінари, конференції, засідання, зібрання, наради, збори, урочисті події, громадські слухання, публічні дебати, демонстрації, презентації, виставки, брифінги, прес-конференції, прес-тури, вхідна та вихідна кореспонденція, повідомлення у ЗМІ, соціальних мережах та на веб-сайтах. Зазначено, що залучення програм та проєктів міжнародної технічної допомоги сприяє налагодженню комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та представниками інститутів громадянського суспільства, зокрема під час розроблення комунікаційної стратегії.

У статті досліджено київський період творчості танцівника і балетмейстера О. Ратманського. Встановлено, що впродовж 1986-1997 рр. (із перервами) сценічна діяльність хореографа була пов’язана з роботою столичних балетних труп (Київського НАТОБ ім. Т. Шевченка, Театру класичного балету та Державного театру опери і балету для дітей та юнацтва). З’ясовано, що на сцені Національної опери України артист виконав понад двадцять провідних партій у виставах класичного репертуару («Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Попелюшка», «Марна пересторога», «Жізель», «Чіполліно», «Баядерка», «Дон Кіхот», «Сильфіда»), брав участь у всеукраїнських та міжнародних балетних змаганнях (Донецьк, 1987 р.; Москва, 1992 р.), активно гастролював у складі трупи, залучався до спільних українсько-канадських проектів. Із Києвом були пов’язані перші балетмейстерські експерименти О. Ратманського («Дуети-буфф № 1, 2», «Гавот», «Сильфіди-88», «Поцілунок феї», «Візок тата Жуньє, або Пікнік» тощо), згодом розвинуті і з успіхом представлені на сценах провідних музичних театрів світу (Маріїнський театр, Санкт-Петербург; Большой театр, Москва; Королівський театр Данії, Копенгаген; Американський балетний театр, Нью-Йорк тощо). На жаль, у Києві талановитий хореограф не зацікавив театральне середовище власною оригінальною творчістю і був змушений шукати роботу за кордоном. Отже, з кінця 1990-х рр. у долі О. Ратманського настав новий етап його творчого життя, пов’язаний із західним балетним театром. Останнє стало для артиста потужним стимулом для подальшого мистецького розвитку. Київський період творчості О. Ратманського мав безпосередній вплив не тільки на становлення виконавської майстерності видатного танцівника та на формування балетмейстерського стилю одного з найвидатніших майстрів балетного театру сучасності, а також вплинув на розвиток українського балету кінця ХХ ст. та сьогодення.

В останні роки минулого тисячоліття провідні світові держави перейшли рубіж, що символічно розділяє «вік енергетики» і «століття інформатики». Це супроводжувалося глобальним переобладнанням всіх галузей комп’ютерними та телекомунікаційними системами і вимагало величезних капіталовкладень – у тому числі в розробку програмних засобів різного призначення для автоматизації інженерної та управлінської діяльності. За висновком Національного наукового фонду США, впровадження систем САПР в різні сфери інженерної діяльності має більший потенціал підвищення продуктивності праці, ніж усі відомі технічні нововведення з часів відкриття електрики. Процес історичний, хоча сучасникам і сьогодні непросто усвідомлювати глибину та значення змін, що відбуваються на їхніх очах [1].Інформаційні технології відносяться до так званих «високих технологій», що є однією з найважливіших і найбільш наукоємних ланок науково-технічної революції на сучасному етапі. Бачимо, що серед найбільш успішних світових компаній розробники програмного забезпечення знаходяться на чільному місці.Будь-яка технологічна перебудова промисловості безперспективна, якщо вона не забезпечена відповідними кадрами. У зв’язку з цим необхідно оцінити якість випускників наших навчальних закладів, їх відповідність сучасним реаліям і зарубіжним стандартам. Наприклад, в [1] наведені експрес-зіставлення студентів інженерно-будівельного факультету Санкт-Петербурзького будівельного університету з тими, які щорічно проходять навчання в міжнародній школі в Норвегії. Виявилося, що в порівнянні із закордонними однолітками наші студенти володіють великим обсягом фундаментальних знань, мають більший інженерний кругозір, але поступаються у вирішенні практичних інженерних завдань. На жаль, наша освіта дає застарілі технології застосування знань. Наш випускник може розрахувати будівельну конструкцію, але буде це робити вручну і досить довго. А його закордонний колега, що володіє відповідними програмними засобами, зробить розрахунки набагато швидше і, крім того, зможе оптимізувати сортамент металопрокату, видати необхідні специфікації та робочі креслення. Звичайно, такий фахівець більш цінний і для нашої промисловості. Аналогічні дослідження, напевне, необхідно було б виконати і для галузі вітчизняної профтехосвіти.Формування фахівця, здатного ефективно працювати в XXI столітті, має здійснюватися шляхом насичення навчальних планів інформаційно-технологічними компонентами і розвитку перепідготовки кадрів. Отже, потрібно переглядати зміст і склад загальних та спеціалізованих дисциплін. Необхідно звернути особливу увагу на підготовку фахівців для проектних організацій, які найбільш насичені інформаційними технологіями, зокрема автоматизованими системами проектування (САПР). Ці досить вартісні комп’ютерні програми сьогодні встановлені на кожному робочому місці проектувальника.Якщо звернутися за досвідом до сусідньої країни, то можна констатувати, що в Російській Федерації вже зробили істотні кроки в реформуванні підготовки фахівців, починаючи з загальноосвітньої школи. Ще в 1992 році компанія АСКОН випустила версію САПР КОМПАС, призначену для навчання школярів. У 2008 році навчальна САПР КОМПАС-3D LT, поступила в школи Росії у складі Стандартного базового пакета програмного забезпечення в рамках пріоритетного національного проекту «Освіта». Ця навчальна САПР отримала широке поширення в школах і використовується в рамках курсів інформатики, креслення, геометрії. Під керівництвом професора КДПІ О. О. Богуславського розроблена методика викладання в програмно-методичному комплексі «Освітня система на базі КОМПАС-3D LT». В рамках Міжнародного проекту «Мережева школа ІКТ» працює секція «Комп’ютерне креслення в середовищі САПР КОМПАС», учасники якої є навіть з України. Організатор проекту – Академія підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки працівників освіти РФ.В Україні тільки розпочинаються роботи в цьому напрямку.За ініціативи Асоціації проектних організацій України та Рішення науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва створена перша вітчизняна система автоматизованого проектування «БудКАД» загального призначення (рис. 1, 2, 3) [2]. Ця система є аналогом найбільш розповсюдженої серед проектувальників країни САПР AutoCAD і дає можливість створення робочих креслень 2D. БудКАД має три мови інтерфейсу користувача: українську, російську та англійську. Розпочата адаптація надбудов, які сьогодні використовуються над AutoCAD. На сьогодні вже поставляється надбудова СПДБ – BonusTools. За даними Асоціації проектних організацій САПР БудКАД придатний для використання на 80-85% робочих місць проектувальників. З кінця минулого року розпочалося широке впровадження САПР БудКАД в проектні організації України. Завдяки тому, що вартісні показники САПР БудКАД на порядок нижчі, ніж найбільш розповсюдженої САПР AutoCAD (США), впровадження першої в значній мірі вирішує питання легалізації програмного забезпечення в галузі, що дуже гостро стоїть сьогодні в нашій країні (рівень піратства сягає 84%). Крім того, заміна зарубіжних програмних продуктів вітчизняною САПР істотно знижує навантаження на імпорт (за даними Асоціації проектних організацій вартість ліцензій на імпортні програмні засоби, необхідних для легазізації будівельної галузі, сягає 4 млрд. грн.) [3]. На жаль, темпи впровадження дещо знижені внаслідок економічної кризи в галузі.Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Міністерство регіонального розвитку та будівництва України визначили заходи з впровадження вітчизняної САПР також і в навчальний процес: безкоштовне оснащення навчальних закладів будівельного профілю системою БудКАД; проведення навчання та атестації викладачів систем автоматизованого проектування; проведення семінарів з питань інформаційних технологій в будівельній галузі; проведення конкурсів на кращу роботу з будівельного креслення; залучення Асоціації проетних організацій України до процесу навчання; участь в Міжнародних виставках «Сучасна освіта в Україні».В рамках цих заходів ДНДІ автоматизованих систем в будівництві (базова організація Мінрегіонбуду з інформаційних технологій) готує підручник і методичні рекомендації з навчання САПР БудКАД та спільно з Інститутом професійно-технічної освіти НАПН України веде розробку методики викладання курсів інформатики і креслення з використанням САПР в ПТНЗ будівельного профілю. Готується проведення науково-практичних семінарів для викладачів навчальних закладів та конкурсів на кращу роботу з будівельного креслення, фінальна частина яких призначена на ІХ Міжнародній науково-технічній конференції «Новітні комп’ютерні технології НОКОТЕ’2011», що відбудеться у вересні 2011 р. в м. Севастополі.

Purpose. Violence against domestic animals can frequently serve as signs of deviation of child’s development. Precise distinguishing the structure of the technique of preventive work enables children to alter their attitude to animals. Cruelty to the animals determines as a mental disease. International and national legislations are focused on its overcoming. The significance of domestic animals and the development of child had been defined by scientists. The considerable deviations as for treatment of animals demand of timely regulation by the educational process. Methods. Comparative analysis of deviations of children and adults’ attitude to domestic animals enables us to state that opportune prevention of deviations helps to regulate children’s behavior. To define deviations of the attitude to animals, the survey designed on the basis of Ukrainian law on animals’ defense is used. The diagnostic measure may realize for the deeper research diffusion cruelty among the children and adults. Comparative analysis of deviations of children and adults’ attitude to domestic animals enables us to state that opportune prevention of deviations helps to regulate children’s behavior. Diagnostic inspection helps to determine child differentiation without deviations, with considerable deviations and high-risk groups. The preventive and regulation process in direction of regulation attitude to animals is powerful provided it includes variety of work forms, such as: solving problem situation; conversation as for importance of humane attitude to animals; sharing positive associations, memories, observations; fairy tale performing with animals as main heroes; role-playing games; writing an essay; action “Pick up a kitten!” (search and put in an animal shelter); mini-lectures; excursion to the animal shelter; speech of member animal welfare group; psychologist-hour; art exhibition and/or photo-exhibition; training session; rules of conduct with animals. Results. The content, directions, stages, forms and methods of work are distinguished according to the degree of deviation and facilities for educational process at a certain school. The efficiency of the technique is proved by the changes of attitude to domestic animals basing on examining the development of cognitive, psycho-emotional, behavioral spheres of a personality. Conclusions. Summarizing and analyzing the responses of children after the work, we found that, although a small number of people involved in preventive and corrective work, still have significant deviations in relation to animals. Many children remain in an uncertain position in relation to animals, which also requires additional preventive and corrective measures. The cognitive and behavioral sphere of the child is easily corrected in relation to pets and the most difficult – psycho-emotional, which requires long-term preventive influence and development of moral and spiritual qualities of the individual.Key words: children, violence against animals, diagnostic measures, prevention, regulation. Мета. Прояви насильства над домашніми тваринами дуже часто є свідченням відхилень у розвитку дитини. Чітке визначення структури технології профілактичної та корекційної роботи дає можливість корегувати ставлення дітей до тварин, формувати позицію стосовно тварин на гуманних засадах. Жор-стокість у ставленні до тварин визначається як психічне захворювання. На його подолання спрямоване міжнародне й державне законодавство. Науковцями визначено роль домашніх тварин для людини та розвитку дитини. Значні відхилення у ставленні до тварин дітей вимагають вчасного корегування та регулювання виховним процесом.Методи. Для визначення відхилень у ставленні до тварин застосовано опитувальник, питання якого сформовані на основі законодавства про захист тварин від жорстокого ставлення. Порівняльний аналіз ставлення до домашніх тварин осіб дитячого й дорослого віку дає змогу стверджувати, що вчасне попередження відхилень допомагає корегувати розвиток дитини. Діагностичне обстеження допомагає визначити диференціацію дітей без відхилень, із значними відхиленнями та групу ризику. Освітній процес у напрямі корегування ставлення дітей до тварин є ефективним за умови охоплення різних форм роботи, зокрема вирішення проблемних ситуацій; бесіди щодо необхідності гуманного ставлення до тварин; обміну позитивними асоціаціями, спогадами, спостереженнями; постановки казки, героями якої є тварини; рольової гри, твору; акції «Підбери кошеня!» (пошук і влаштування в притулок); міні-лекції; поїздки в притулок для тварин; виступу члена громадської організації з утримання тварин; години психолога; виставки малюнків або/та фотовиставки; тренінгового заняття; правил поведінки з твариною. Результати. Зміст, напрями, етапи, форми й методи роботи визначено відповідно до ступеня відхилень, можливостей навчально-виховного процесу школи. Про результативність роботи свідчить зміна ставлення до домашніх тварин на основі розвитку когнітивної, психоемоційної, поведінкової сфер особистості. Параметричним методом, який засвідчує результативність роботи, запропоновано тестування. Висновки. Узагальнивши та проаналізувавши відповіді дітей після проведеної роботи, ми встановили успішну динаміку в половини дітей, залучених до роботи. Незначна частина осіб із залучених до профілактично-корекційної роботи й далі мають значні відхилення у ставленні до тварин. Деякі діти залишаються на невизначеній позиції у ставленні до тварин, що вимагає тривалого виховного впливу та вжиття додаткових заходів. Коре-гування у ставленні до домашніх тварин легко піддається когнітивна й поведінкова сфери дитини, а найважче – психоемоційна, що потребує тривалого профілактичного впливу та розвитку морально-духовних якостей індивіда.Ключові слова: діти, домашні тварини, гуманність, діагностика, профілактика, корекція, освітній процес, навчальний заклад.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу стратегічний розвиток системи вищої освіти значною мірою пов’язаний із створенням і впровадженням перспективних інформаційних технологій як однієї з базисних основ для реформування вищої школи, істотного підвищення ефективності і якості підготовки спеціалістів до рівня, який забезпечить їм конкурентоспроможність на ринку інтелектуальної праці.Як відмічаютькерівники освіти практично всіх країн світу, вирішення проблем створення і розвитку перспективних систем освіти і впровадження дистанційної освіти (ДО) на основі нових інформаційних технологій повинно визначатися прийняттям і реалізацією політичних рішень на загальнодержавному рівні.Це особливо важливо для країн, які мають слаборозвинену інфраструктуру і значну концентрацію наукових і освітніх центрів. Для їхніх громадян можливість одержання бажаної освіти без відриву від основної діяльності і місця проживання є дуже важливою. До таких країн відносяться, зокрема, Індія, Китай, Бразилія, Росія. До них варто приєднати й Україну, про що говорять соціологічні дослідження особливостей освітнього ринку в Україні.Створення організаційної інфраструктури забезпечення процесу інформатизації освіти в названих вище та інших країнах йде, в основному, шляхом організації і розвитку регіональних центрів нових інформаційних технологій (РЦНІТ). Зокрема в Росії для координації роботи таких регіональних центрів створено Центр інформатизації освіти “Інформіка” [1]. Такі системи РЦНІТ створюються з метою залучення інтелектуальних і фінансових ресурсів регіонів для вирішення задач інформатизації освіти і для подальшого переходу до інформатизації всього суспільства. Система регіональних центрів інформатизації і центрів нових інформаційних технологій функціонує, як правило, на базі вищих навчальних закладів. Вона є виробничо-технологічною базою для реалізації розробок у галузі нових інформаційних технологій і телекомунікацій. Робота центрів НІТ дозволяє створювати в регіоні єдиний науково-освітній інформаційний простір в інтересах його економічного, соціального і культурного розвитку. Поступово і в Україні починають створюватися подібні центри. Зокрема згідно Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні передбачено функціонування регіональних центрів ДО у містах: Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ.На думку авторів, одним з перших кроків, який забезпечить регіональному центру НІТ вирішення покладених на нього завдань, є створення регіонального освітнього порталу.Портал – це інформаційне середовище, яке створюється для підтримки прийняття оперативних рішень у певній галузі діяльності людини та їх всебічного аналізу.Інформаційні портали дозволяють формалізувати доступ до інформаційних ресурсів компанії, організації, товариства, громади тощо незалежно від типу джерела інформації.Зокрема, інформаційний портал організації пропонує його користувачам єдину точку доступу (єдиний URL) до всіх структурованих і неструктурованих даних, необхідний їм інструментарій для персоніфікованого доступу, перегляду й аналізу корпоративної інформації і для подальшого швидкого реагування на події на основі більш повної й оперативної інформації. На відміну від статичних мереж Intranet, портали здатні надавати інформацію, яка оперативно змінюється і відповідає поточному моменту звернення до неї. У бізнесі портал забезпечує:надійні ділові зв’язки із співробітниками, клієнтами, постачальниками і партнерами;створення нових моделей бізнесу і мережевої стратегії через глибоке розуміння потреб клієнтів, аналіз статистики і оточення;безпечне спільне використання інформації в режимі реального часу;зростання задоволення клієнтів і партнерів від підвищення рівня обслуговування;більш якісне наповнення і обслуговування ділової спільноти через партнерство та інтегроване наповнення порталу.Відкрита портальна платформа дозволяє підприємству розгорнути портал із наданням на ньому послуг, орієнтованих на потреби конкретного бізнесу, а при необхідності доповнити його додатковими послугами.Освітні портали необхідні для підвищення ефективності освітніх процесів на основі використання сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних засобів. Мета даної статті розглянути деякі організаційні особливості створення освітніх регіональних порталів і дати загальну характеристику їх змістовної складової.Серед основних причин, які обумовлюють створення освітніх регіональних порталів можна виділити такі:неспроможність існуючої інфраструктури регіональної освіти забезпечити всім бажаючим можливість одержати необхідну їм освіту (територіальність);відставання знань, які одержують студенти при традиційних формах навчання, від сучасного рівня розвитку науки та інформаційних технологій (консерватизм);низька адаптивність системи регіональної освіти до різних соціально-економічених умов (інерційність);специфічність освіти, яку надають окремі навчальні заклади регіону (локальність);обмеженість номенклатури спеціальностей, які пропонують регіональні ВНЗ особам, котрі бажають навчатися на відповідній території (обмеженість).Створення регіонального освітнього порталу, на нашу думку, буде сприяти частковому вирішенню зазначених проблем, а також дозволить:активізувати використання наявних і створення нових актуальних і якісних інформаційних та освітніх ресурсів;розширити доступ до освітніх ресурсів учням і студентам, вчителям і викладачам, працівникам органів управління освіти і науки, адміністрацій різного рівня, політичним і громадським організаціями;створити організаційну і технологічну базу для впровадження дистанційних форм навчання в регіоні;забезпечити прозорість та інвестиційну привабливість освітніх установ;підвищити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ регіону на ринку праці;знизити витрати на освітні процеси;скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;забезпечити загальний доступ до інформаційних і освітніх ресурсів населення регіону;покращити процес взаємодії між освітніми установами;інтегруватися регіональним навчальним закладам у світовий освітній простір;створити єдину платформу для надання освітніх послуг;підвищити продуктивність праці професорсько-викладацького складу;підвищити віддачу від інвестицій в освіту.Як зазначено в [2], розвиток ідеї створення інформаційного освітнього порталу – задача всіх вищих навчальних закладів регіону. Лише колективними зусиллями кількох ВНЗ можна забезпечити створення і підтримку такого порталу. Створення освітнього регіонального порталу повинно спиратися на результати ряду попередніх дій, зокрема:написання і широке обговорення концепції освітнього порталу, яка повинна містити такі основні розділи:актуальність створення порталу та його призначення;цілі й основні напрями діяльності порталу;основні завдання порталу;учасники проекту та їх ролі;структура порталу;організаційне забезпечення порталу;правове забезпечення діяльності порталу;змістовна складова порталу;технологічна складова порталу;фінансове забезпечення процесу створення і функціонування порталу;очікувані кінцеві результати проекту.досягнення домовленостей відносно змісту і технології оперативного оновлення даних корпоративної бази даних ВНЗ-учасників проекту;аналіз наявних інформаційних ресурсів ВНЗ довідкового, навчально-методичного, наукового та іншого характеру і можливості їх об’єднання;визначення номенклатури видів оперативної інформації і технології її публікації всіма ВНЗ;оцінка можливостей створення віртуальних творчих колективів із складу співробітників ВНЗ-учасників проекту, які спроможні здійснювати спільну освітню, науково-дослідну, проектно-конструкторську, рекламно-видавничу, культурно-просвітницьку, інноваційну, благочинну, правозахисну та інші види діяльності;визначення номенклатури тематичних дискусійних форумів, списків поштової розсилки та персоналії авторитетних спеціалістів регіону, спроможних виконувати функції модераторів даних служб;розподіл між ВНЗ-учасниками проекту функцій підтримки окремих розділів порталу з урахуванням специфіки і можливостей кожного ВНЗ.Розглянемо деякі аспекти створення регіонального освітнього порталу, які стосуються організаційних, змістових і технологічних його складових.Організаційно освітній портал створюється як консорціум провідних навчальних закладів регіону, як державної, так і недержавної форм власності, управління освіти і науки регіону, що об’єднують за допомогою Internet свої інформаційно-довідкові та освітні ресурси і технології для їх широкого й ефективного використання.Діяльність порталу повинна ґрунтуватися на законодавчих і нормативно-правових актах, зокрема таких, як: Конституція України; Закон України “Про освіту”; Закон України “Про вищу освіту”; Закон України “Про Національну програму інформатизації”; Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000 р. №1851-III “Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки”; Указ Президента України від 31.07.2000 року № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні”; Наказ Міністерства освіти і науки України “Про створення Українського центру дистанційної освіти” від 07.07.2000 р. №293; Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні.Оскільки освітній портал призначений для реалізації задач сучасного розвитку всіх рівнів освіти в регіоні, тому він повинен бути, насамперед орієнтований на свого користувача.Тому, на думку авторів, інформація і послуги порталу повинні групуватися за категоріями користувачів:учні;батьки;вчителі;абітурієнти;студенти;аспіранти;викладачі ВНЗ;наукові співробітники;адміністратори ВНЗ;випускники ВНЗ;роботодавці;адміністратори середніх і вищих навчальних закладів;адміністратори регіонального органу управління освіти і науки;адміністратори МОН України.Повинні бути передбачені також загальні розділи, які, насамперед, будуть містити нормативно-правову базу в галузі освіти, електронну бібліотеку навчальних матеріалів, що мають гриф МОН України, новини освіти і науки.Дамо стислу характеристику можливостей освітнього порталу відповідно до категорій користувачів.Учням освітній портал повинен пропонувати:мультимедійні матеріали з кожного предмету, що вивчається у школі;можливість контактувати з вчителями і консультуватися з ними за допомогою електронної пошти і чатів;можливість брати участь в освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість індивідуально настроювати сайт для відображення персональних завдань, розкладу занять й контрольних заходів (персоналізація);можливість оцінити власні успіхи в навчанні й одержати матеріали для вивчення найбільш складних тем;місце для збереження навчальних матеріалів і документів учня на сервері порталу.Батькам учнів портал повинен пропонувати можливість:здійснювати навігацію в сфері освіти, а також одержати допомогу у виборі майбутньої кар’єри для своєї дитини;контактувати з вчителями і методистами, консультуватися з ними з питань навчання своєї дитини;одержати кваліфіковану консультацію психолога або соціального педагога з питань сімейного виховання та особистих проблем;аналізувати успішність своїх дітей;брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях для батьків.Вчителям і викладачам портал повинен пропонувати:великий вибір мультимедійних матеріалів, які вони зможуть використати при створенні власних навчальних (дистанційних) курсів;інформацію про новітні методики у дистанційному навчанні;можливість створювати власні сторінки в Internet та сторінки на порталі, на яких вони зможуть розміщувати власну інформацію;засоби спілкування через портал з своїми учнями за допомогою електронної пошти і чатів;можливість спілкуватися з колегами, національними й міжнародними експертами з питань освіти;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;можливість розміщувати на порталі свої навчально-методичні матеріали, наукові публікації;можливість слідкувати за успішністю своїх учнів (студентів), а також порівнювати її з успішністю паралельних класів (академічних груп).Адміністраторам регіонального органу управління освіти і науки портал повинен пропонувати:нормативну базу даних з дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, національні й міжнародні новини в галузі освіти, накази й інші документи Міністерства освіти і науки України;можливість створювати власні сторінки на порталі;засоби спілкування з колегами, національними й міжнародними експертами з питань управління освітою;можливість брати участь у освітніх форумах, онлайнових конференціях і бюлетенях;місце для збереження власних документів на сервері порталу, в тому числі для створення інформаційних баз даних.Орієнтований перелік загальних розділів порталу:Структура й склад регіонального адміністративного органу управління освіти і науки;Форум з тематичних питань і періодичною участю відповідальних працівників органів управлення освіти;Положення про орган управління освітою і наукою, інші документи, що регламентують його діяльність;Плани й основні напрями діяльності органу управління освіти й науки;Інформація про національні й регіональні освітні програми, проекти, фонди, гранти і конкурси;Освітні стандарти середньої, спеціальної і вищої освіти;Правила ліцензування, акредитації й атестації закладів освіти;Міжнародне співробітництво в галузі освіти;База даних з нормативними документами МОН України;Каталог науково-пізнавальних та освітніх журналів, книг й навчальних посібників;Бази даних навчальних матеріалів відкритого й персоніфікованого доступу;Інформація про освітні й наукові конференції, семінари й виставки;Інформація про акредитовані навчальні заклади регіону;Новини;Карта веб-сайту з системою пошуку;Фотогалерея подій.Інформація, яка буде розміщуватися на освітньому порталі, повинна бути якісною, достовірною, оперативною й по можливості повною.Одним з напрямків діяльності освітнього порталу повинна бути підтримка дистанційної освіти інвалідів або створення умов, які забезпечують реальні права інвалідів на вищу освіту.Крім зазначених послуг портал може надавати різноманітні додаткові послуги:1. Система тестування знань.Необхідно передбачити, щоб за допомогою освітнього порталу учні старших класів середніх шкіл, а також всі бажаючи, в том числі і дорослі, могли проходити регулярне тестування своїх знань, пройти підсумкову атестацію через систему Державного централізованого тестування для одержання відповідного сертифіката;2. Магазин електронної т

В Меморандумі неперервної освіти Європейського союзу зафіксовано, що «Європа вже вступила в «епоху знань»…». Тому сьогодні безперечною є теза про успішність переходу до економіки і суспільства, основаних на знаннях, за умов супроводу його процесом неперервної освіти – учіння довжиною в життя (lifelong learning) [7]. Відтак, концепція освіти впродовж всього життя у ХХІ столітті набула ключового значення.Очевидно, що необхідність у неперервній освіті, професійній підготовці виникає щоразу, коли людина зустрічається з чимсь новим, що з’являється в його професійному й особистому житті. Тому ця необхідність нині набуває все більшої актуальності. За результатами дослідження проблеми неперервності освіти в глобалізованому світі М. Вартанян дійшов висновку, що неперервна освіта має репрезентувати «не тільки освітній шлях людини довжиною в життя з широким спектром можливостей доступу до освіти, але й трьохмірний освітній простір, в якому кожна людина може і зобов’язана знайти свою освітню траєкторію, що відповідає її індивідуальним запитам і потребам суспільства, рівень глибини якої залежить лише від його здібностей» [1, 21]. Ця позиція науковця близька нам за суттю, оскільки відповідає потребам керівників професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з огляду на специфіку їх управлінської діяльності і може бути основою для побудови такої освітньої траєкторії кожного з них. Вона цілком органічно вбудовується в цілісну систему неперервної професійної освіти як її складова, забезпечуючи підвищення професіоналізму керівників ПТНЗ, їх потребу в постійному професійному вдосконаленні.Проблема неперервної професійної освіти знаходиться в центрі уваги відомих вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких О. Гагаріна, Т. Десятов, С. Коваленко, Л. Кравченко, Л. Лукьянова, Н. Ничкало, В. Олійник, Л. Сігаєва тощо. Безумовно, що основною сферою реалізації неперервності підвищення професійного рівня управлінця (менеджера) є післядипломна освіта, додаткова освіта та самоосвіта. На переконання В. Олійника, самоосвіта керівного персоналу ПТНЗ (як окремий елемент системи післядипломної педагогічної освіти) має бути керованою в міжкурсовий період за акумулятивним принципом і становити фундамент для здобуття вищих освітньо-кваліфікаційних рівнів [1111, 252].Досліджуючи наукові основи підготовки менеджерів освіти у системі неперервної педагогічної освіти, Л. Кравченко модифікувала поняття «педагогічна професійна підготовка менеджера освіти» як «поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого формування особистісно і соціально значущих професійно-педагогічних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя» [5]. Ідеї, сформульовані Л. Кравченко в концепції професійної підготовки менеджера освіти, можна вважати основоположними для розвитку інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) керівників ПТНЗ, оскільки вони відображають поступальне вдосконалення професіоналізму як індивідуального процесу довжиною в усе життя, висвітлюють наукові засади до організації керованої самоосвіти в міжкурсовий період.Відомо, що будь-який підхід визначається певною ідеєю, концепцією, принципом і базується на основних категоріях. Ідеї неперервності освіти людини в усі періоди її життєдіяльності, розвинуті до теоретичних положень, створили передумови для розробки і розвитку акмеології (акме в перекладі з давньогрецької – вища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора) як нової міждисциплінарної галузі наукового знання, що межує з усіма науками, які вивчають людину і які вивчає сама людина в процесі професійного становлення. Акмеологія цілеспрямовано виокремлює професіоналізм і чинники впливу на нього [6, 7]. Завданням акмеології є побудова, розроблення і вдосконалення систем професійної майстерності, для яких ключовими є поняття продуктивності і рівня професіоналізму [3].Здійснення науковцями досліджень в галузі акмеології стосуються вивчення і використання резервних можливостей педагога щодо стану професійного і особистісного зростання – акме. Однак, досягнення суб’єктом навчання вершини професійної майстерності було «природнім в умовах орієнтації освіти на підготовку необхідних для держави спеціалістів і при розгляді професійної освіти як головної цінності…» [16, 45]. Водночас, при такому підході ця парадигма також орієнтується на соціальні норми і фактично дублює андрогогічну. Тому, на думку Ю. Фокіна, цей напрям можна назвати професійною акмеологією. Очевидно, в реаліях сьогодення, коли здійснюється переорієнтація на особистість, її індивідуальні потреби, виникла необхідність змінити орієнтири. Вчений вважає, що при акмеологічному підході до процесів навчання було б більш природним орієнтуватись на потенціал суб’єкта учіння, на його індивідуальність (людина як унікальна самобутня особистість, яка реалізує себе в творчий діяльності). Тоді орієнтація на соціальні норми стає нераціональною і керуватись слід нормами, що залежать від індивідуальності суб’єкта навчання. У такому разі змінюються орієнтири акмеологічної парадигми – викладання має бути спрямоване на допомогу суб’єкту навчання в досягненні вершини його можливостей, в найбільш повній реалізації ним потенціалу своєї особистості. Тобто, той потенціал, яким володіє суб’єкт навчання, може бути розвинутим до таких висот специфічної діяльності, про існування яких інші люди й не здогадувались, а соціальні норми відсутні. В той час як суспільно визнану вершину професійної майстерності індивід досягти нездатний. Такий підхід зараз використовується в дефектології, але «для забезпечення досягнення вершини реалізації індивідуального потенціалу такого підходу потребує кожний, навіть із здібностями і можливостями для одержання установленої суспільством вищої освіти» [16, 46].Такий погляд близький нам за своєю сутністю, оскільки він відповідає особливостям управлінської діяльності керівного персоналу ПТНЗ. Адже в Україні функціонують різнотипні ПТНЗ різних форм власності та підпорядкування, які відрізняються за рівнем атестації, профілем підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей виробництва, умовами соціально-економічного регіонального розвитку тощо.Для подальшого дослідження заявленої проблеми необхідно визначити сутність поняття «керівник ПТНЗ». Семантичний аналіз поняття «керівник» показав що це «той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось» [9, 827]. Це також менеджер – найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб’єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів [2]. В сучасну професійну педагогіку вводяться нові поняття і категорії, що вказує на її постійний розвиток і конвергенцію з іншими науками, зокрема менеджментом. Так, в науковому дослідженні Л. Кравченко на основі авторського компетентнісно-концентричного наукового підходу репрезентовано поняття «менеджер освіти». Нею визначено, що це професіонал високого рівня, освітній лідер, організатор педагогічної взаємодії, що «має спеціальну професійну підготовку, конвергентний світогляд, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії й освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентоздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу» [5]. Отже, на основі смислового визначення цього поняття керівниками є директор і його заступники, директор (завідувач) філіалу, завідувач відділення, старший майстер, тобто ті особи, які працюють на керівних посадах, визначених Типовими штатними нормативами ПТНЗ. Вони мають затверджені функціональні обов’язки, що корелюють із змістом наукової категорії «менеджер освіти», і виходять за межі педагогічної діяльності, чим і зумовлюється необхідність визначення індивідуальної траєкторії їх самоосвіти. Керівництво нею в міжкурсовий період сьогодні здійснюється обласними навчально-(науково-)методичними центрами професійно-технічної освіти, які, зазвичай, і визначають зміст самоосвітньої діяльності керівного персоналу ПТНЗ, виходячи з потреб регіону (планують семінари, круглі столи, педагогічні читання, надання методичної допомоги тощо). Однак, останнім часом спостерігається тенденція зростання потреби керівників ПТНЗ у дослідженні окремих проблем розвитку педагогічних процесів, що виражається в координації тем дисертацій, створенні експериментальних майданчиків, підписанні договорів з науковими установами про співпрацю, участь у міжнародних і всеукраїнських виставках, публікації статей у фахових виданнях, виступах на всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних семінарах тощо. Реалізація цієї потреби і визначає індивідуальну траєкторію руху особистості керівника до тієї вершини професіоналізму (акме), яку сьогодні він визначає самостійно і здебільшого інтуїтивно. Водночас саме поняття «керована» (самоосвіта) передбачає визначення цілей, планування, організацію, координацію, контроль, при необхідності корегування, аналізу і обов’язково рефлексії.Стратегія управління сучасним ПТНЗ потребує від керівників знань, умінь, навичок і здатності приймати неординарні рішення, організовувати інноваційні, творчі процеси в умовах певної невизначеності, високої конкуренції на ринку освітніх послуг і ринку праці, що зумовлює необхідність постійного суб’єктивного розвитку та опанування різними компетентностями, зокрема інформаційно-аналітичною, яка науковцями визнана невід’ємною складовою управлінської діяльності. Педагогічна практика свідчить, що формування і розвиток інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) не носить цілеспрямованого і обґрунтованого характеру в системі підвищення кваліфікації керівників ПТНЗ. Прояв цієї компетентності здебільшого залежить від ситуативних чинників, а тому в практиці управління не корелює з професіоналізмом управлінця. Однак, нерідко її недостатній розвиток стає причиною невдач в управлінській діяльності [14, 449].Аналіз останніх досліджень і публікацій з філософії, соціології, менеджменту, педагогіки і психології засвідчує зростання інтересу вчених до інформаційного аспекту дійсності та діяльності, що виникає на її основі, та висвітлений в наукових працях Ю. Абрамова, Д. Блюменау, Н. Ващекіна, В. Глушкова, О. Єлчанінової, С. Злочевського, Л. Кедровської, О. Кузя, А. Урсула та інших. Значна увага приділяється вивченню проблеми інформаційного забезпечення управління організаціями (В. Афанасьєв, Г. Воробйов, В. Волович, Н. Дніпренко, Л. Козачкова, В. Тарасенко, С. Шапіро тощо). В. Биков, Г. Бордовський, І. Гришанов, Ю. Дорошенко, М. Жалдак, Л. Калініна, Т. Коваль, В. Лапінський, А. Олійник, Н. Островерхова, Т. Поясок, С. Сисоєва, Л. Сущенко, Н. Тверезовська, І. Утюж та інші розглядають інформаційно-аналітичну діяльність у контексті управління навчальними закладами та організації навчально-виховним процесом.Вивчення результатів науково-дослідної роботи вказує на те, що кожний окремо взятий процес управління в ПТНЗ здійснюється за допомогою інформації – її вивчення, аналізу і синтезу, якісно-смислової переробки, в результаті чого виникає нова інформація та нові знання. З кожним днем у практичних працівників зростає об’єм інформації, що потребує обробки, вивчення, осмислення та прикладного застосування. Тобто, постійний розвиток ІАК суб’єктів управління ПТНЗ є очевидною необхідністю. На це вказують і результати вивчення нами ступеня готовності керівного складу ПТНЗ до реалізації ІАК в практичній діяльності. Саме труднощі, що виникають у роботі з різною інформацією, брак часу, відсутність необхідних «знань, умінь і навичок» як фундаменту інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), часто демотивують керівників до вивчення наукових підходів здійснення управління педагогічним і учнівським колективами, вивчення сучасних тенденцій розвитку професійної освіти і навчання, досвіду роботи своїх колег як за кордоном, так і на теренах країни, тощо.Повертаючись до проблеми нашого дослідження, зазначимо, що ІАК керівників ПТНЗ за визначенням учених (О. Гайдамак, Н. Гайсинк, Т. Єлканова, Н. Зинчук, О. Назначило, В. Омельченко, Н. Рижова, І. Савченко, О. Філімонова, В. Фомін, Н. Фролова, В. Ягупов) є складним, інтегрованим, особистісним та індивідуальним утворенням, до складу якого обов’язково входять когнітивний і функціональний (діяльнісний, процесуальний) компоненти. Для їх розвитку в системі неперервної освіти, а також самоосвіти необхідно передбачити певний зміст – програму як інформаційну технологію розвитку ІАК керівного складу ПТНЗ. Саме її розроблення забезпечить керовану самоосвіту управлінців, а використання різних форм контролю і самоконтролю, самооцінки (рефлексії) – стимулювання до опанування наукових підходів у роботі з інформацією. Таким чином, окреслиться роль обласних навчально-(науково-)методичних центрів професійно-технічної освіти в реалізації акмеологічної парадигми щодо розвитку менеджерів освіти.Існують різні підходи до розроблення навчальних програм. У науковій літературі, що висвітлює результати дослідження проблеми розвитку ІАК, представлені програми формування і розвитку цього утворення у студентів і курсантів. У нашому дослідженні ми маємо справу з дорослими людьми з багатим досвід педагогічної роботи і управлінської діяльності, амбітними у визначенні життєвих і професійних цілей, що необхідно враховувати як при конструюванні змістової складової інформаційної технології розвитку в них ІАК, так і процесуальної. Тому вважаємо, що розроблення програми має здійснюватись на основі діагностики (для визначення рівня сформованої ІАК, потенціалу особистості керівника та його потреб). Адже в «самому загальному вигляді компетентність фахівця – це актуальна особиста якість людини, заснована на знаннях, інтелектуально і особисто зумовлених його соціально-професійними інтересами» [15, 14–15]. Вибір форм навчання також бажано узгоджувати. При цьому необхідно запропонувати декілька, щоб була альтернатива вибору. Не менш важливим є з’ясування очікувань учасників процесу розвитку ІАК щодо обраних ними інформаційних ролей (приймальник, розповсюджувач, оратор) [13]. Одним із методів з’ясування очікувань є робота з «листами очікувань», в яких пропонується закінчити одну із фраз (наприклад: «я сподіваюсь, що виконання цієї програми буде …», «я бажав би (бажала) унести з собою …», «я очікую, що …», «я буду розчарований (розчарована), якщо …» і т. ін.). Вони мають певне значення: для організаторів процесу навчання – дають інформацію про те, на що сподіваються учасники процесу, для самих керівників – це деякою мірою стимул для цілеспрямованої роботи.Ефективний розвиток ІАК керівників ПТНЗ у процесі неперервної професійної освіти, зокрема в міжкурсовий період, як зазначалось вище, передбачає визначення мети і завдань. Метою нашої програми є розвиток ІАК керівників ПТНЗ, а завдання полягають у: вивченні теоретичної основи ІАД (систему теоретичних і технологічних знань); розвинути в керівників інформаційно-аналітичні уміння, рефлексивні здібності, що допомагають усвідомлювати і оцінювати ІАД. Отже, реалізація програми розвитку ІАК дасть змогу її учасникам опанувати системою інформаційно-аналітичних знань (базовими поняттями, технологіями – способами і методами – здійснення ІАД; реалізувати їх на практиці (опанувати інформаційно-аналітичними уміннями); оцінювати і корегувати ІАД, визначати перспективи розвитку ІАК у межах власного потенціалу.При розробленні програми можливе використання блочно-модульного структурування навчального матеріалу з урахуванням рівня сформованості ІАК керівника. Ґрунтуючись на результатах попереднього опитування керівного персоналу ПТНЗ, зазначимо, що зміст програми може містити, наприклад, такі теми: основні теоретичні положення розвитку ІАК, організація ІАД, засоби забезпечення ІАД, інформаційний пошук, обробка і фіксація інформації, аналіз і синтез отриманої інформації, практичне використання інформації в управлінській діяльності, самодіагностика рівня ІАК.Для визначення блочно-модульного розподілу навчального матеріалу, орієнтуючись на загальну структуру діяльності і логіку управлінської діяльності керівників ПТНЗ, ми визначили структуру їх ІАД і виокремили інформаційно-аналітичні уміння, які необхідні в роботі з інформацією. Одержані результати показані на рис. 1, який ілюструє, що на першому етапі ІАД – мотиваційно-цільовому – керівник використовує управлінські уміння (коректне формулювання своїх інформаційних запитів; визначення потреби певного інформаційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управління ПТНЗ; сприйняття і активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію і регулювання інформаційно-аналітичної дільності; створення і забезпечення розвитку інформаційної системи ПТНЗ); на другому етапі – організаційно-виконавчому – затребувані

Стаття присвячена аналізу можливостей використання виставкової діяльності як інструменту просування продукції виробничих підприємств на міжнародному ринку. Проаналізовано доцільність участі у виставках для підприємств різного масштабу. Визначено основні тенденції розвитку виставкової індустрії у світі та Україні, її роль при виході з кризи, пов'язаною з пандемією. Надані рекомендації та пропозиції щодо вибору міжнародних виставок. Особлива увага надана аналізу існуючих міжнародних заходів, в результаті якого їх систематизовано за різними напрямками. Також у статті висвітлено основні завдання та цілі участі підприємств у виставках. Обґрунтовано, що виставкова діяльність для виробничих підприємств сприяє просуванню продукцію на нових ринках, встановленню нових контактів з діловими партнерами, слідкуванню за розвитком своїх потенційних конкурентів та загальних тенденцій у своїй галузі.

The exhibitions and fair activity are considered to be one of the most dynamiс fields of the modern economy. The exhibition and fair industry is one of the important communication tools and a strategic, effective, organizational form of interaction between subjects and elements of economic processes at the local, regional, sectoral national markets and in the global market space. Topic of the article is actual as far as there is a sharp necessity in the rising of effectiveness of the exhibition and fair activity of the companies in the modern conditions of economic development. In the first place, it is associated with the fact that they play a significant role in the conditions of economy’s recovery after crisis caused by coronavirus pandemic. Nowadays, exhibitions’ industry makes up a multibillion business. Most of all exhibitions take place in the USA, further across countries – Germany and China. In essence, North American and European market represent two largest regions for the world exhibition industry. Recently, a tendency for Asian and Latin American market rising have become noticeable. Accordingly, in the nearest future global competitive struggle will beсome aggravated between the leading regions. In the long-run prospect, European grounds and exhibitions will compete with the markets of developing countries as new modern pavilions are currently being constructed there. In a global dimension the exhibitions are considered as a branch of industry and are an effective accelerator for country’s economy increasing. The development of exhibition and fair industry has been significantly influenced by coronavirus pandemic and it changes gradually the sight of measures. During the pandemic fairs and exhibitions have adapted to on-line. However, virtual events can’t provide such an effect as it gives off-line measures for economy. At the same time Covid-19 has become a real opportunity to understand and use a great amount of possibilities to get acquainted with different technologies available to them for exhibition industry what will allow to provide better profitability of investment and deeper analysis in the future. The restoration of fairs and exhibitions after coronavirus pandemic will be able to play a vital role for the development of countries’ economy.

Проведено порівняння якості цукрів за наступними фізико-хімічними показниками: розчинність, глікемічний індекс, калорійність, температура плавлення, солодкість. Порівняння проводили за допомогою комплексного показника за методом, який враховує значення базового зразку (10 балів) і коефіцієнти вагомості кожного показника, які визначають за методом Делфі. Комплексний показник якості базового зразку – 1, тагатози – 0,81, що практично в 2 рази вище, ніж у інших цукрів, за виключенням фруктози. Шляхом використання математичного методу чотирьохфакторного експерименту встановлено оптимальне співвідношення тагатози : мальтитолу : желатину : гліцеролу – 70:30:8,0:2,0.Розроблено рецептури карамелі зі зниженою калорійністю та зниженою глікемічністю. На ХVІ професійному дегустаційному конкурсі «Солодкий тріумф’2015» в рамках Міжнародної виставки «Sweets&Bakery. Ukraine», розроблена карамель отримала диплом «Тріумф інновації».

Представлено основні результати діяльності Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського щодо розвитку сухомлиністики як нового напряму в історії педагогіки з вивчення життя та доробку видатного українського педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського в освітньо-науковому просторі. Аргументовано, що інноваційна діяльність (наукова, науково-інформаційна, науково-методична, соціокультурна, міжнародна) бібліотеки в цьому напрямі — вагомий внесок у поступ української освіти, педагогіки, гуманітаристики, біографістики. Схарактеризовано наукові здобутки (наукові дослідження, біобібліографічні покажчики, науково-практичні заходи). Визначено форми (електронні ресурси, віртуальні проєкти, книжкові виставки) науково-інформаційної роботи, яка спрямовується на поповнення та зберігання документів читального залу Фонду В.О. Сухомлинського як структурної частини сектору сухомлиністики відділу педагогічного джерелознавства та біографістики, формування й розширення тематичного наповнення вебпорталу бібліотеки. Виокремлено види соціокультурної діяльності (лекції, екскурсії, театралізовані літературно-музичні програми тощо) щодо популяризації педагогічної та літературної спадщини В.О. Сухомлинського. Узагальнено досвід роботи у цій царині, який може бути використаний іншими установами задля вивчення й поширення творчого доробку відомих українських і зарубіжних постатей. Окреслено перспективи розвитку сухомлиністики як напряму діяльності ДНПБ імені В.О. Сухомлинського у структурі НАПН України.

31 січня 2018 р. виповнилося 100 років від дня смерті відомого вченого і патріота України – Івана Пулюя. Це ж він збудував перші в Австро-Угорській імперії електростанції, які працювали на постійному та змінному струмах, досліджував катодні промені, які пізніше отримали назву рентгенівських, був винахідником приладів, які на міжнародних виставках відзначені високими нагородами. Це ж він разом із Пантелеймоном Кулішем, Іваном Нечуєм-Левицьким переклав вперше українською мовою Біблію. Ім’ям Івана Пулюя названо вулиці у містах України, зокрема у Києві, Дніпропетровську, Львові, Тернополі, Івано-Франківську та Дрогобичі. Тернопільський національний технічний університет носить ім’я Івана Пулюя, де щорічно проводяться наукові читання на честь великого земляка. Фундаментальні праці з фізики та електротехніки, науково-популярні, публіцистичні праці, спогади Івана Пулюя, світового рівня вченого, людини твердих моральних переконань, Великого українця, є актуальні і сьогодні.

У доповіді представлено інформацію про наукову та науково-методичну діяльність Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України упродовж 2015-2020 рр. в умовах децентралізації управління освітою, а саме: нормативні та нормативно-правові засади діяльності; основні напрями наукових досліджень; актуальні проблеми, які досліджувалися у межах цих напрямів; найістотніші наукові результати, досягнуті в процесі проведення досліджень. Описано зміст і форми наукової та науково-методичної діяльності, кадровий склад університету, який забезпечує її ефективне здійснення. Висвітлено науковий доробок працівників, результати підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Представлено підсумки експериментальної діяльності всеукраїнського, регіонального та локального рівнів, розробки за проблематикою Нової української школи для слухачів курсів підвищення кваліфікації. Наголошено на актуальності курсів підвищення кваліфікації з використанням технологій формальної та неформальної освіти на базі ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, а також виїзних курсів на запити місцевих і регіональних освітніх організацій для усіх регіонів України. Акцентовано увагу на такій затребуваній сучасній системі неформальної освіти, започаткованій у ДЗВО «Університет менеджменту освіти», як Український відкритий університет післядипломної освіти (УВУПО). Наголошено, що вперше в системі післядипломної освіти України успішно функціонують сім віртуальних кафедр, до діяльності яких університет залучає викладачів різних закладів освіти України та світу. Представлено наукові періодичні видання, засновником та співзасновником яких є ДЗВО «Університет менеджменту освіти», п’ять із яких входять до Переліку наукових фахових видань України. Описано успішні результати систематичної презентації наукових здобутків університету на міжнародних освітніх виставках. Окреслено питання, що потребують подальшого вирішення для перспективного розвитку ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України.

Обґрунтована необхідність розширення культурологічних досліджень арт-ринку з урахуванням останніх культурно-мистецьких тенденцій, а також його наукової концептуалізації у вітчизняній культурології. Враховуючи зростання ролі інформації, арт-ринок набуває нових ціннісно-смислових аспектів, а інтерес до цієї теми потребує культурологічного осмислення. Інформаційна функція арт-ринку актуалізується завдяки формуванню і розвитку інформаційно-технологічної революції, тому має вплив на соціокультурну діяльність митців та презентацію їхнього мистецтва. Функцію інформування на арт-ринку виконують організаційні структури, серед яких виділено виставки та бієнале. Проаналізовано проєкти українських митців на першій Київській міжнародній бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012 та проєкт Ж/ Кадирової під час 58 Венеційської бієнале у 2019 р. Ключові слова: арт-ринок, інформаційна функція, інформаційне суспільство, бієнале, Мистецький Арсенал, Арсенале 2012, Венеційське бієнале 2019. The necessity of expanding the cultural researches of the art market, taking into account the latest cultural and art tendencies, is considered, as well as its scientific conceptualization in national cultural studies. The art market is gaining new valuable and semantic meanings, because of the growing role of information. So the interest in this topic requires cultural reflection. The information function of this market is actualized due to the formation and the development of the digital revolution, so it has an impact on the socio-cultural activity of the artists and the presentation of their art. Information structures in the art market are performed by organizational structures, among which exhibitions and biennials are highlighted. The projects of Ukrainian artists from the first Kyiv International Biennale of Contemporary Art ARSENALE 2012 and the project of Zhanna Kadyrova from the 58th Venice Biennale in 2019 are analyzed. Key words: art market, informational function, information society, biennale, Mystetskyi Arsenal, ARSENALE 2012, Venice Biennale 2019.