Добірка наукової літератури з теми "Міграційний рух"

В статті досліджено вплив міграції, спричиненої збройним конфліктом на Сході України, на розвиток і безпеку як самого регіону, так і України в цілому. Обґрунтовано необхідність враховувати міграційний рух не тільки із зони безпосередньо проведення бойових дій, але і з регіону в цілому. Враховуючи те, що активні міграційні процеси спостерігались в регіоні і до початку конфлікту, нами була виявлена зміна їх тенденцій і закономірностей. Доведено, що особливості перебігу міграційних процесів на Сході України в цілому відповідають особливостям перебігу таких в умовах гібридного конфлікту. Наведені ознаки зацікавленості деяких держав, ще межують з Україною, у стимулювання імміграції українців з регіону. Зроблено оцінку впливу міграції на окремі сфери функціонування Донбасу і України перш за все в демографічній, економічній і суспільно-політичній сферах Виявлено неоднозначність впливу міграції з Донбасу до інших регіонів України на стан конфліктогенності суспільства. Розроблено рекомендації по зменшенню негативних наслідків масового виїзду громадян з регіону.

Визначено сутнісні характеристики поняття “міграція”, які прийнято розглядати в системі державного регулювання соціально-економічних процесів. Охарактеризовано теоретико-методичні підходи (суспільний, просторовий, регуляторний, розподільний) до трактування міграції та їх відмінності в контексті розроблення державної міграційної політики. Наголошено, що міграційні процеси охоплюють низку видів те-риторіальних переміщень населення: повне переселення, маятникове, сезонне, епізодичне. Узагальнено міждис-циплінарний контекст дослідження міграційних процесів в розрізі базових галузей науки (економіка, демо-графія, соціологія, міграціологія, антропологія, політологія, статистика, психологія, історія, юриспруденція). Визначено концептуальні положення міграційних процесів та їх місце при визначенні методичних підходів до забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Виділено форми руху населення (природний, просторо-вий, соціальний) у системі міграційних процесів. Зроблено висновок, що міграційні процеси мають вплив на всі сторони життєдіяльності людей, суспільства та спричинюють зміни в структурі соціально-економічного розвитку країни. Наведено перелік функцій міграції (прискорювальна, перерозподільна, селективна) та охарак-теризовано важливість їх ефективної реалізації у системі державного управління соціально-економічними змінами. Систематизовано групи факторів (демографічні, економічні, соціальні, етнічно-культурні, політич-ні), що визначають інтенсивність міграційних процесів та напрями державної міграційної політики. Визначе-но вплив суб’єктивних факторів (географічні, національні, релігійні, суспільно-поведінкові) на міграційні проце-си та реалізацію державної міграційної політики. Виділено інтеграційні особливості міграційних процесів та їх значення при забезпеченні соціально-економічного розвитку країни.

У зв’язку з активізацією імміграційних рухів до Європи на сучасному етапі проблема контролю кордонів та можливості вільного переселення набула особливої актуальності та гостроти в політичному й суспільному обговоренні країн Європейського Союзу, зокрема Великої Британії. У статті автором на основі дослідження праць Терези Хейтер розглядаються аргументи прибічників відкритих кордонів у сучасній Великій Британії. Тереза Хейтер – науковець, публіцист та активний учасник антирасистського руху, одна з найрадикальніших представниць прибічників «вільної міграції» у Великій Британії. Її погляди найповніше представлені у монографії «Відкриті кордони: справа проти імміграційного контролю » (перша редакція 2000 р., друга – 2004 р., третя – 2015 р.). До основних аргументів послідовників активних міграційних рухів належить сама ідея таких рухів як об’єктивно та історично обумовлених. Тереза Хейтер розвінчує ряд міфів та стереотипів щодо цієї проблеми, зокрема ефективність репресивних методів контролю та суцільний негатив для населення і країни через ці рухи. Дослідниця вважає, що єдиний спосіб гарантувати, що біженці дійсно захищені – відсутність будь-якого імміграційного контролю. Наявність же такої сфери державної політики, як переселення та його регуляція контролю є формою расизму. Незважаючи на певну заангажованість праць та наукових доробків Терези Хейтер, вони можуть слугувати особливим джерелом для вивчення суспільного обговорення проблеми вільних кордонів та міграційних процесів у Великій Британії.

Доведено доцільність залучення неурядових організацій, якіпрацюють у міграційній сфері, до вирішення проблем, пов’язаних зінтеграцією та адаптацією мігрантів до приймаючого суспільства.Удосконалено методичний підхід до визначення напрямів залученнянеурядових організацій до регулювання міграційного руху населення.Запропоновано використання концепції міжсекторного партнерства тастворення української платформи і мережі неурядових організацій, якіпрацюють у сфері міграції. The expediency of involving NGOs working in the migration field insolving issues related to the integration and adaptation of both migrants andthe host society is proved. The methodical approach to determining thedirections of involving NGOs in regulation of migration movement of thepopulation has been improved. The use of the concept of cross-sectoralpartnership and the creation of a Ukrainian platform and network of NGOsworking in the field of migration are proposed.

Метою статті є науково-правовий аналіз поняття «внутрішня вимушена міграція» як правової категорії, що включає з’ясування його юридичної природи, сутності та змістовного наповнення, а також характеристику видів внутрішніх міграцій та їх особливостей, що дозволить зрозуміти соціальну значимість міграційних процесів всередині країни, їх динаміку та вплив на розвиток політичних, демографічних, економічних та культурних сфер життєдіяльності соціуму, слугуватиме теоретико-методологічною основою для вироблення й удосконалення моделей та механізмів законодавчого супроводу цього процесу. Наукова новизна полягає у висвітленні змістовного наповнення поняття «внутрішня вимушена міграція» як однієї з базових правових категорій процесів переміщення населення всередині країни, а також пропонуванні власного визначення цього поняття. Висновки. Аналіз науково-теоретичних напрацювань з питань формулювання та конкретизації змістовного наповнення дефініції «внутрішня вимушена міграція» дає підстави стверджувати, що авторські визначення є доволі різноплановими. Єдність наукових підходів не досить чітко прослідковується навіть у позначенні сутності цього поняття: як процесу, явища, руху, суспільних відносин, міграційних потоків тощо. Виходячи з традиційного розуміння категорій «соціальне явище» та «соціальний процес», масштабів сучасної внутрішньої вимушеної міграції в Україні та ступеню її впливу на трансформацію суспільних відносин, враховуючи сутність родового поняття «міграція», вважаємо за необхідне запропонувати власне визначення цієї дефініції. Отже, поняття «внутрішня вимушена міграція» у правовому вимірі варто розуміти як соціальний процес переміщення особи (осіб) у межах адміністративно-територіальних одиниць однієї країни без перетину міжнародно-визнаних державних кордонів зі зміною назавжди чи на певний час постійного місця проживання, який викликаний об’єктивними негативними факторами військово-політичного, природного, техногенного характеру та у разі звернення до уповноважених на це державних органів передбачає обов’язковість їх розгляду та впливає на зміну правового статусу такої особи (осіб).

У статті проаналізовано фактори, які здійснюють вагомий вплив на міграцію робочої сили. Розглянуто тенденції міграційного руху населення України за допомогою статистичних методів дослідження. Встановлено, що українська трудова міграція сьогодні становить близько 8 млн. осіб, проте офіційний дозвіл на роботу має лише 500 тис. громадян. Виявлено основні причини, які змушують українців виїжджати за кордон, серед яких: нерівність доходів населення; складність отримати необхідний рівень заробітної плати для утримання сім’ї; можливість кращого заробітку за кордоном; отримання належної якості освіти. Встановлено, що міграційні процеси за змістом, причинами та наслідками мають різні джерела походження та форми прояву, вивчаються в різних контекстах і на різних рівнях. Систематизовано динаміку показників вибуття українців за кордон. В роботі відображено показники кореляції ринку праці та трудової міграції, які розраховані за допомогою коефіцієнтів міграційного навантаження на тисячу осіб населення працездатного віку, ефективності міграції, напруженості на ринку праці. В даній статті на основі кореляційно-регресійного аналізу досліджено зв’язок між соціально-економічними факторами, які репрезентують міграційні фактори виштовхування. Встановлено, що під час пандемії COVID-19 велика кількість населення втратила роботу, зменшились надходження з-за кордону та ВВП країни. У статті було проведено аналіз ринку праці за чисельністю економічно активного населення, зайнятих та безробітних, середньообліковою кількістю штатних працівників, величиною середньомісячної заробітної плати. Відображені позитивні та негативні наслідки впливу міграції на економічний стан України. Висвітлено проблеми українського ринку праці, які впливають не тільки на кількість, якість робочої сили, продуктивність праці, а й роблять економіку України залежною від обсягу грошових переказів.

Політичний інститут олімпійських референдумів щодо подання заявки на проведення / проведення Олімпійських, а пізніше й Паралімпійських ігор, нараховує понад півстолітню історію. Цю європейську за своїм походженням практику активно використовують демократичні країни світу для прийняття остаточних рішень щодо реалізації власних олімпійських проектів. Органи державної влади, місцевого самоврядування, мешканці міст, регіонів ініціюють, а Міжнародний олімпійський комітет змушений підтримати проведення таких референдумів. Відповідно, різними є аргументи його учасників: до ідейного протистояння між ними, яке постійно зростає, активно залучені соціальні мережі. Закономірно, що в сучасних суспільно-політичних умовах, сформовані й діють «транснаціональні олімпійські рухи опору», а влітку 2018 р. у Токіо пройшов їх перший саміт. Головні аргументи противників подання заявки/проведення Олімпійських ігор на референдумах – це виснажливе економічне навантаження на країну-організатора, т. зв. змагання бюджетів; природоохоронні та екологічні проблеми, які виникають під час підготовки, проведення Ігор й подальшої експлуатації олімпійських об’єктів; комерціалізація спорту, що спотворило ідею спорту як місця благородної конкуренції; проблеми, пов’язані з авторитетом і діяльністю МОК, а саме: корупція; необґрунтований і завищений перелік вимог МОК до організаторів Олімпіад; порушення принципу ротації континентів проведення Олімпійських ігор, а також проблеми безпеки та міграційна криза. Усі ці аспекти чітко проявили себе під час референдуму щодо проведення Зимових Олімпійських і Паралімпійських ігор у 2026 р. в Калгарі (Канада) у 2018 р. Доведено, що особливостями цього плебісциту є висока явка громадян, перехід і підтримка значною кількістю управлінців міста позиції противників проведення Олімпійських ігор, ведення агітаційної кампанії у формі ультиматумів та гострої критики керівництва й діяльності МОК.

Аргументовано, що в останні два десятиліття на порядок денний у країнах із розвиненим інститутом соціальної держави вийшли нові виклики, пов’язані із солідарністю з іммігрантами. Це зумовлено, з одного боку, появою нових масштабних конфліктів на планеті, а з іншого – зниженням стійкості соціальної держави, одним зі завдань якої є сприяння інтеграції трудових мігрантів та біженців. Проаналізовано основні підходи до співвідношення соціальної держави та імміграції: концепцію «нової ліберальної дилеми» та концепцію «шовінізму соціального забезпечення», або «націоналізму соціальної держави». Відзначено, що концепція «нової ліберальної дилеми» передбачає, що: 1) сильна соціальна держава базується на сильній солідарності громадян, зокрема й до іммігрантів; 2) водночас стійкість інституту соціальної держави є під загрозою, коли спільнота стає більш різноманітною; 3) наслідком значної різноманітності спільнот держав соціального типу й надання соціальних прав іммігрантам стало поступове зниження підтримки громадянами ідеї соціальної держави. Змістом дилеми є невизначеність неоліберальних і соціал-демократичних політиків у виборі між відкритістю до іммігрантів та потребою зберегти сильні національні системи соціального забезпечення. Наголошено на особливостях концепції «шовінізму соціального забезпечення», яка обмежує соціальні права іммігрантів або ж (у м’якшій версії концепції) передбачає надання соціальних гарантій виключно за умови відповідності певним критеріям. Відзначено, що: 1) у докризовий період еволюції соціальної держави (поч. 1960-х – сер. 1970-х років) під впливом активної деколонізації мігрантам було надано деякі (обмежені) соціальні права, однак діяльність інституту соціальної держави спрямовувалася передусім на потреби громадян цих держав; 2) у 1970-х роках завдяки право- захисному руху зросли перспективи розширення соціальних прав іммігрантів; 3) із 1990-х років тенденція розши- рення соціальних прав іммігрантів була призупинена. Це пояснюється входженням інституту соціальної держа- ви в глибоку кризу й одночасним збільшенням чисельності іммігрантів-біженців, інтеграція яких потребувала значних затрат; 4) кілька останніх криз (фінансова криза 2008 р., європейська міграційна криза 2015 р., корона- криза 2020–2021 рр.) посилили уразливість мігрантів. Доведено, що кризові явища у функціонуванні соціальної держави мають комплекс причин і не звужені виключно до впливу імміграції на соціальну сферу життєдіяльності розвинених держав.

Проаналізовано динаміку демографічних показників, що визначають природний рух населення. Розраховано темпи приросту кількості народжених і померлих громадян в Україні в 1991−2019 роках. З метою визначення в майбутньому основних гіпотетичних демографічних тенденцій в якості аналізу і механізму прогнозування був обраний математичний метод – трендового аналізу. Гіпотетично було встановлено, що за розробленим прогнозом природнє скорочення населення в 2020–2030 рр. в Україні (за оптимістичним сценарієм) може становити 1,33 млн. осіб. Крім того, за розробленим гіпотетичним прогнозом встановлено, що міграційний приріст населення в 2020–2030 рр. може додатково збільшитись (за оптимістичним сценарієм) на 880 тис. осіб. Розроблено рекомендації щодо стабілізації чисельності населення та підвищення демографічної стійкості України в сучасних умовах глобалізації.

Досліджено процеси міграції робочої сили в Україні. Визначено заходи щодо її регулювання.
The processes of migration of labor force in Ukraine are investigated. Measures to regulate it have been determined.

Тези розкривають необхідність, зміст та форми соціально-економічного впливу на міграційні процеси в умовах глобалізації The abstracts reveal the necessity, the content and the forms of the socio-economic impact on migration in the context of globalization