Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Мультидисциплінарні групи"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Мультидисциплінарні групи".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Мультидисциплінарні групи"
1
Tytarenko, Tetiana. "Соціально-психологічний супровід посттравматичних особистісних трансформацій". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 45(48) (3 липня 2020): 59–68. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).142.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено оригінальну концептуальну модель соціально-психологічного супроводу постраждалих від воєнних дій.
Супровід визначено як спеціально організовану діяльність, що забезпечує відновлення психологічного здоров’я та конструктивні особистісні трансформації.
Розглянуто взаємозв’язок компонентів горизонтальної моделі соціально-психологічного супроводу: 1) реципієнта, споживача; 2) агента, тобто спеціаліста, групи, спільноти; 3) життєвої ситуації, що сприяє чи заважає взаємодії реципієнта і агента.
Динамічну, вертикальну модель супроводу побудовано з урахуванням таких компонентів: діагностико-цільового, операційно-інструментального, спільнотно-комунікативного та оцінково-корекційного.
Визначено функції компонентів: діагностико-цільового (оцінювання характеру травми, стану психологічного здоров’я реципієнта, ресурсів відновлення); операційно-інструментального (апробація інструментів, способів, стратегій супроводу); спільнотно-комунікативного (залучення реальних і віртуальних мереж, груп самодопомоги); оцінково-корекційного (моніторинг ефективності супроводу, коригування процедури, внесення змін до організації).
З’ясовано інструменти супроводу: 1) комунікативні практики покращення взаємодії агента і реципієнта; 2) мультидисциплінарні заходи, що забезпечують готовність спільнот до надання підтримки, залучення реципієнта до спільнотного життя; 3) фасилітація само- і взаємодопомоги. Проаналізовано дієвість стратегій супроводу: переінтерпретації життєвих випробувань, апробації нових практик взаємодії, подолання відчуження, розвитку толерантності до невизначеності.
Засвідчено показники ефективності супроводу: 1) формування психологічної готовності до конструктивної взаємодії, 2) ступінь задоволеності якістю підтримки, 3) зростання рівня психологічного благополуччя реципієнтів, 4) професійна підготовка агентів супроводу та профілактика вигорання, 5) зростання популярності супроводження, 6) координація роботи міждисциплінарних команд, 7) здатність спільноти самостійно забезпечувати супроводжувальну взаємодію після завершення розробленої спеціалістами програми.
2
Skums, A. V., O. M. Gulko, B. A. Kondratiuk та O. M. Symonov. "Мультидисциплінарний підхід до хірургічного лікування феохромоцитоми наднирників". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 35–38. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити результати застосування мультидисциплінарного підходу в лікуванні феохромоцитоми наднирників.
Матеріали і методи. Для аналізу ефективності схеми періопераційного лікування проспективно та ретроспективно досліджено результати лапароскопічної адреналектомії (ЛА), виконаної з приводу феохромоцитоми у 31 хворого за період з 2015 по 2017 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша - 15 хворих, яким періопераційне лікування проводили із застосуванням мультидисциплінарного підходу, 2-га - 16 пацієнтів, яким виконали тільки ЛА. Аналізували середню тривалість оперативного втручання, середній об’єм інтраопераційної крововтрати, геодинамічні показники та ускладнення.
Результати. Середній об’єм інтраопераційної крововтрати у 1-й групі становив (48,7 ± 9,1) мл, у 2-й - (231,3 ± 113,8) мл (р < 0,05), середній рівень метанефрину в сечі до адреналектомії - відповідно (290,9 ± 71,8) та (991,2 ± 703,0) мкг/добу (р < 0,05). Середня тривалість оперативного втручання у пацієнтів 1-ї групи становила (117,7 ± 52,1) хв і була несуттєво меншою порівняно з пацієнтами 2-ї групи - (164,7 ± 57,5) хв (р = 0,133). Гемодинамічну нестабільність спостерігали лише у 5 пацієнтів 2-ї групи. Середні строки лікування після операції пацієнтів 1-ї групи становили (5,9 ± 2,2) дня, 2-ї - (11,3 ± 5,4) дня (p < 0,05). Ускладнення виникли у 2 (12,5%) пацієнтів 2-ї групи. Ніхто із пацієнтів обох груп не помер.
Висновки. У пацієнтів з феохромоцитомою наднирника періопераційне лікування із застосуванням мультидисциплінарного підходу є більш безпечним й ефективним та менш тривалим у порівнянні з виконанням тільки ЛА.
3
Skums, A. V., A. E. Kovalenko, M. Yu Bolgov, O. M. Gulko, V. A. Kondratiuk та O. M. Symonov. "Рентгенендоваскулярна оклюзія судин наднирника як метод профілактики ускладнень при лапароскопічній адреналектомії з приводу феохромоцитоми". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 4 (28 квітня 2019): 16–20. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.04.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Оцінити результати застосування рентгенендоваскулярної селективної електрокоагуляційної оклюзії судин наднирника в лікуванні феохромоцитоми.
Матеріали і методи. Проведено проспективне та ретроспективне дослідження результатів лікування 66 пацієнтів, яким виконали лапароскопічну адреналектомію (ЛА) з приводу феохромоцитоми за період з 2008 по 2018 р. Для порівняльного аналізу пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша група - 36 пацієнтів, яким за 24 год до ЛА виконували рентгенедоваскулярну селективну електрокоагуляційну оклюзію (РЕВСЕО) судин наднирника, 2-га група - 30 пацієнтів, яким виконали тільки ЛА. Проаналізовано середню тривалість оперативного втручання, об’єм крововтрати, гемодинамічні параметри, рівень метанефрину в сечі та ускладнення.
Результати. За віком, статтю, локалізацією та розміром пухлини суттєвої різниці між обома групами хворих не було. Об’єм інтраопераційної крововтрати у пацієнтів 1-ї групи становив (50 ± 5,78) мл, 2-ї групи - (105,48 ± 84,41) мл (p < 0,00001). Під час госпіталізації середній рівень метанефрину в сечі у хворих 1-ї та 2-ї груп практично не відрізнялися - (1163,54 ± 931,5) мкг/24 год (153,0 - 4011,0 мкг/24 год) та (1097,69 ± 903,28) мкг/24 год (146,5 - 3350 мкг/24 год) відповідно (р=0,254), проте через 24 год після РЕВСЕО судин наднирників середній рівень метанефрину в сечі у пацієнтів 1-ї групи суттєво зменшився та становив (315,64 ± 111,51) мкг/24 год (108 - 614,51 мкг/24 год, р=0,00001). Тривалість оперативного втручання у хворих 1-ї та 2-ї груп була майже однаковою - відповідно (110,8 ± 44,88) та (113,3 ± 55,42) хв (p = 0,515). Гемодинамічну нестабільність спостерігали лише у 5 (16,7%) пацієнтів 2-ї групи. Ускладнення виникли у 4 (13,3%) пацієнтів 2-ї групи та у 1 (2,8%) пацієнті 1-ї групи. В обох групах жоден пацієнт не помер.
Висновки. У порівнянні з ЛА мультидисциплінарний підхід є більш безпечним, швидким та ефективним у лікуванні пацієнтів з феохромоцитомою.
4
Бойко, Анна, та Катерина Колиушко. "Ефективність застосування алгоритму фізичної терапії осіб після тотального ендопротезування кульшового суглоба". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 19–23. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.19-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті подано оцінку ефективності впровадження алгоритму фізичної терапії пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба на амбулаторному етапі відновлення. З огляду на те що до основних ускладнень після ендопротезування кульшового суглоба належать стійкі порушення його функціональності, обмеження мобільності та активності пацієнта у виконанні щоденної діяльності значно знижують і погіршують якість життя. Мета. Оцінити ефективність застосування алгоритму фізичної терапії пацієнтів після тотального ендопротезування кульшового суглоба у 3–4-й фазі відновного процесу. Методи. Теоретичні, соціологічні, клінічні, математичної статистики. Результати. У дослідженні брали участь 37 осіб 56,1 ± 8,2 року після тотального ендопротезування кульшового суглоба у 3–4-й фазі відновного процесу, яких було розподілено на основну та групу порівняння. При первинному обстеженні було виявлено, що у більшості пацієнтів спостерігалися знижені показники амплітуди рухів у суглобах, сили м’язів в ураженій кінцівці та погіршення їх мобільності. Застосування алгоритмізованого фізіотерапевтичного втручання для зазначених осіб базувалося на сучасних підходах: проблемно-орієнтований, пацієнт-центрований, мультидисциплінарний та комплексний. Алгоритм фізичної терапії в основній групі пацієнтів включав засоби і методи, які умовно було поділено на чотири компоненти: терапевтичні вправи (додатково тренування ходьби та переміщень), мануальна терапія (масаж, пасивні рухи, постізометрична релаксація); апаратна фізіотерапія (процедури електроміостимуляції); рекомендації зі щоденної активності та мобільності. Для пацієнтів групи порівняння застосовували стандартні реабілітаційні заходи. При повторному обстеженні у результаті застосування алгоритму реабілітаційних заходів було виявлено достовірну позитивну динаміку на рівнях структури, функції і діяльності та участі за МКФ у пацієнтів обох груп, проте в основній групі більшість зазначених показників була достовірно кращою.
Ключові слова: кульшовий суглоб, фізична терапія, алгоритм, відновний процес.
5
Siromakha, S. O., Yu V. Davydova, N. I. Volkova та V. V. Lazoryshynets. "СИНДРОМ МАРФАНА ТА ВАГІТНІСТЬ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (3 листопада 2020): 94–101. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11492.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – проведення аналізу сучасних рекомендацій та клінічних настанов, а також досвіду роботи національної мультидисциплінарної команди щодо медичного супроводу вагітних із синдромом Марфана (СМ) з метою зменшення материнських та перинатальних втрат.
Матеріали та методи. З січня 2014 до червня 2020 року мультидисциплінарний колектив на базі клініки ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України» провів лікування 16 вагітних та породілей з аневризмою аорти. Спадкові захворювання грудної аорти з типовим фенотипом (синдром Марфана) спостерігалися у 3 вагітних. Серед них дві було з ГРАА у III триместрі та після пологів. Одна пацієнтка супроводжувалася мультидисциплінарною командою з 14 тижнів вагітності до пологів. У 19 тижнів пацієнтці було виконано кардіохірургічне втручання з fetus in utero.
Результати дослідження та їх обговорення. У групі вагітних та породілей із патологією грудної аорти мала місце 1 материнська смерть (породілля із СМ та гострим розшаруванням аневризми аорти (ГРАА) на 40 тижні вагітності після екстреного кесаревого розтину та невідкладного втручання Бенталла-де-Боне на 7 добу після операції). Причиною смерті стала спонтанна гостра дисекція грудної аорти типу В із розривами низхідного відділу грудної аорти. Віддалені результати прослідковано в обох інших породілей – материнської смертності або «near-miss» не було. Перинатальних втрат не було. У статті обговорено патоморфологічні та патанатомічні фактори, що впливають на зростання ризику виникнення ГРАА у вагітних із СМ. Представлено сучасні погляди на медичну допомогу вагітним із СМ, принципи первинної та вторинної профілактики великих кардіальних подій, у тому числі й небезпечного для життя ускладнення – гострої дисекції аорти. Обговорено акушерську та кардіохірургічну тактику у вагітних пацієнток із СМ, у тому числі й при гострій дисекції аорти. Розглянуто рекомендації щодо ведення пологів у пацієнток із СМ, проведення превентивної хірургії аорти, наведено клінічний випадок профілактичної хірургії у вагітної із СМ з досвіду національної команди «акушерська кардіологія».
Висновки. Наявність синдрому Марфана значно збільшує материнські та перинатальні ризики та потребує ретельного мультидисциплінарного спостереження за вагітною та породіллею. Розвиток ГРАА у пацієнток із СМ під час вагітності – небезпечне для життя ускладнення, профілактика якого потребує медикаментозного, а іноді й превентивного кардіохірургічного супроводу вагітної жінки.
6
Mikhalchuk, V. M., Z. V. Gbur, K. V. Shchyrina та O. O. Chernenko. "МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ РОБОТИ ПРИВАТНОЇ БАГАТОПРОФІЛЬНОЇ КЛІНІКИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10943.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: розкрити суть та особливості застосування мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної клініки.
Матеріали і методи. У роботі використано метод економічного аналізу, системний підхід, системний аналіз. Шляхом системного аналізу та мета-аналізу джерел літератури, власного спостереження, вивчення та аналізу міжнародних рекомендацій керівників приватних медичних закладів розвинених країн світу запропоновано власне бачення мультидисциплінарного підходу в управлінні діяльністю багатопрофільної приватної клініки.
Результати. При побудові сукупної системи керування закладами охорони здоров’я необхідно враховувати особливості кожної з галузей. Адже існує це на основі того, що усі послуги, надані медичними установами чи працівниками, мають індивідуальні характеристики, які потребують розгляду в економічному управлінні діяльністю установ, що спеціалізуються на їх виробництві та реалізації.
Зазначено, що установа охорони здоров’я є юридичною особою будь-якої форми власності та організаційно-правовою формою або її відокремленим підрозділом, який займається наданням медичної допомоги для населення, але діє в межах як ліцензій, так і професійних діяльнісних навичок медичних співробітників. У статті зазначено, що міждисциплінарність має три цінності: широту, інтеграцію та трансформацію. Поняття широти включає кількісні та якісні показники. Адже, з одного боку, це набір взаємодоповнюючих дисциплін, а з іншого боку, це методологічні та теоретичні аспекти, наукові групи, набір якісних стандартів, диференціація розподілу праці між працівниками, адекватність результатів. Для того, щоб досягти успіху варто діяти в умовах співпраці та обміну. Інтелектуальна міждисциплінарна взаємодія сприяє формуванню самовизначених монолітних структур.
Висновки. За результатами досліджень встановлено, що мультидисциплінарний підхід до управління багатопрофільною приватною клінікою має три аспекти: аспект загального управління закладом, що передбачає надання широкого профілю медичних послуг, інноваційних підходів та підбору багатопрофільної команди фахівців; аспект мультидисциплінарного підходу в командному управлінні (орієнтована допомога, міжгалузева команда, команда менеджера з мультидисциплінарного догляду, команда з багатопрофільної консультації та догляду); аспект мультидисциплінарного підходу в послугах багатопрофільної клініки.
7
Кулаєць, М. І., В. М. Кулаєць, Н. М. Кулаєць, Е. Й. Лапковський та Л. І. Михайлишин. "ПРИНЦИПИ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 264–70. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.264-270.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обгрунтуванню запровадження принципів мультидисциплінарного менеджмену в процесах реабілітації та відновлення працездатності, як для осіб з інвалідністю, так і осіб, яким формально не встановлено групи інвалідності. Управлінський аспект в забезпеченні ефективної системи фізичної реабілітації визначено як один із заходів попередження зростання чисельності осіб інвалідністю в суспільстві і дієвий механізм відновлення життєдіяльності людини. Доведено, що при організації заходів фізичної реабілітації в вітчизняних закладах охорони здоров’я доцільно дотримуватись принципів світової практики, які регламентують своєчасність, якість, комплексність, системність надання реабілітаційних послуг, а фізичній терапії відводиться чільне місце в управлінських процесах з відновлення життєвих функцій населення.
В результаті дослідження, встановлено, що чинній реабілітаційній практиці України бракує комплексної системи оцінки потреб, міждисциплінарної роботи у наданні послуг та безпосередньої їх спрямованості на клієнта, узгодженої роботи мультидисциплінарної команди та застосування кейс-менеджменту з комплексу заходів планування, організації, координації, моніторингу та оцінки послуг та ресурсів для кожної конкретної особи, з метою вибору оптимальної стратегії та тактики реабілітації.
8
Юшковська, О. Г. "Про можливості застосування стратегії фізичної та реабілітаційної медицини у спортивній медицині". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 вересня 2019): 13–17. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.13-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Навести сучасний погляд на можливості застосування стратегії фізичної та реабілітаційної медицини у спортивній медицині. Викласти нові підходи до зрозуміння засад та принципів відновлення організму спортсменів після травм та захворювань. Особливу увагу приділено Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) як сучасного підходу у оцінці ефективності засобів відновлення спортсменів після травм та захворювань. МКФ – це класифікація компонентів функціональності та обмеження життєдіяльності, яка складається з таких основних компонентів: Функції та структура тіла (В – англ. Body), Діяльність (А – англ. Activity, пов’язана із завданнями та діями індивіда) та Участь (Р – англ. participation – залученість у життєву ситуацію). Важливою особливістю стратегії фізичної та реабілітаційної медицини є організація реабілітаційної допомоги фахівцями, що об’єднані у мультидисциплінарну реабілітаційну команду. Це група професіоналів, які тривало співпрацюють та одночасно надають реабілітаційні послуги особі, що реабілітується, у паралельному режимі відповідно до лімітованих у часі цілей та завдань для забезпечення відновлення або компенсації наявних обмежень життєдіяльності. До складу команди входять: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, спортивний лікар, фізичний терапевт, ерготерапевт, логотерапевт, соціальний працівник, психолог, протезистортезист, реабілітаційна медична сестра. Висновки. Стратегія фізичної та реабілітаційної медицини, що ґрунтується на принципово іншому підході до відновлення стану здоров’я різних верств населення, може бути застосована також у спортивній медицині, але з урахуванням світового досвіду, і базуватися на існуючих в Україні традиційних підходах та тлумаченнях, наявних системах, що довели свою ефективність.
9
Yaremchuk, O. Z. "СТАН ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ НИРОК ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ АНТИФОСФОЛІПІДНОМУ СИНДРОМІ ТА ДІЇ МОДУЛЯТОРІВ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10466.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Антифосфоліпідний синдром (АФС) належить до найактуальніших мультидисциплінарних проблем сучасної медицини. Частота ураження нирок при АФС становить 25–78 %. Мета дослідження – вивчити вплив комбінованої дії L-аргініну й аміногуанідину на стан показників вільнорадикального окиснення та тканинного дихання в нирках при експериментальному АФС і на тлі вагітності у тварин із цією патологією. Методи дослідження. Дослідження виконано на мишах-самках лінії BALB/с, в яких моделювали АФС. Для корекції використовували L-аргінін (25 мг/кг) та аміногуанідин (10 мг/кг). Досліджували в нирках тварин з АФС до вагітності й на 18-й день вагітності активність та вміст компонентів антиоксидантної системи (супероксиддисмутази, каталази, відновленого глутатіону), вміст гідропероксидів ліпідів і ТБК-активних продуктів, активність сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази. Результати й обговорення. У нирках мишей лінії BALB/с з АФС активувалися процеси пероксидного окиснення ліпідів, порушувалася рівновага в системі прооксиданти – антиоксиданти. При проведенні досліджень на 18-й день вагітності в нирках тварин з АФС спостерігали достовірне збільшення вільнорадикального окиснення, зменшення активності ензимів антиоксидантного захисту та дихального ланцюга мітохондрій порівняно з показниками контрольної групи вагітних мишей. При комбінованому введенні L-аргініну та аміногуанідину тваринам з АФС у нирках знижувалися вміст ТБК-активних продуктів (на 33 %) та активність супероксиддисмутази (на 15 %), зростали активність каталази (на 12 %), сукцинатдегідрогенази (на 16 %), цитохромоксидази (на 13 %) і вміст відновленого глутатіону (на 23 %) порівняно з показниками мишей з АФС. На фоні комбінованого застосування L-аргініну та аміногуанідину реєстрували послаблення активності процесів вільнорадикального окиснення та активацію системи антиоксидантного захисту в тканині нирок вагітних тварин з АФС. Встановлено достовірне підвищення активності сукцинатдегідрогенази на (18 %) та цитохромоксидази (на 75 %) порівняно з показниками вагітних самок з АФС. Висновки. При експериментальному АФС у тканині нирок невагітних та вагітних мишей лінії BALB/c відбуваються активація вільнорадикального окиснення, порушення рівноваги в системі прооксиданти – антиоксиданти. На фоні комбінованого введення L-аргініну та аміногуанідину в тканині нирок тварин з АФС (вагітних і невагітних) зменшуються прояви оксидативного стресу.
10
Rushay, A. K., та I. I. Pliuta. "Профілактика тромбозів у хворих зі шлунково-кишковими кровотечами, антикоагулянтна терапія: літературний огляд". EMERGENCY MEDICINE 17, № 8 (27 січня 2022): 20–23. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.8.2021.245568.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Аналіз причин несприятливих наслідків кишково-шлункових кровотеч показує, що напрямком покращення результатів лікування таких хворих є не лише вдосконалення методів неоперативного (ендоскопічного + медикаментозного) гемостазу, але й прогнозування ризику рецидиву кровотечі, профілактика й лікування тромбоемболічних ускладнень. Мета дослідження: вивчення ризиків розвитку тромбоемболічних ускладнень у хворих зі шлунково-кишковими кровотечами й перспективи проведення антикоагулянтної терапії. Матеріали та методи. В огляді проаналізовано результати клінічних досліджень, присвячених вивченню ризиків розвитку тромбоемболічних ускладнень, уточненню груп ризику, обсягів і способів профілактики; визначено найбільш перспективні ефективні й безпечні способи. Критичний аналіз проведено на підставі вивчення й систематизації наукових досліджень, поданих на спеціалізованих медичних сайтах. Результати. В основі обґрунтованого визначення ризику виникнення тромботичних ускладнень у хворих зі шлунково-кишковими кровотечами лежить об’єктивна оцінка балансу між механізмами кровотечі й тромбозу. Профілактика тромбоемболічних ускладнень у хворих із шлунково-кишковими кровотечами проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей. Терапія повинна враховувати як фактори ризику розвитку повторної кровотечі, так і фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Метод тромбоеластографії є сучасним та адекватним методом контролю гомеостазу крові на всіх етапах лікування. Висновки. Для прийняття рішення про призначення, обсяг і способи проведення терапії необхідний мультидисциплінарний підхід за участю хірургів та анестезіологів. Таке рішення має бути обґрунтованим з урахуванням багатьох чинників. Важливим є урахування механізмів дії гемостатичних і антикоагулянтних препаратів. Урахування й систематизація всіх цих даних не виключають, а, навпаки, передбачають індивідуальний підхід до кожного пацієнта, визначення індивідуальної стратегії з оптимальним співвідношенням ризиків розвитку як повторної кровотечі, так і тромбоемболічних ускладнень.
Дисертації з теми "Мультидисциплінарні групи"
1
Тверська, Яна Миколаївна. "Мультидисциплінарні групи в логістичній підтримці життєвого циклу наукомісткої продукції". Thesis, Національної академії Національної гвардії України, 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35100.
Повний текст джерела