Статті в журналах: "Мотиваційна спрямованість"

1

Вєтрова, Наталія. "СПЕЦИФІКА МОТИВАЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 97–109. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження обумовлена наявністю потреби в молодих людей реалізуватися професійно, досягаючи прагнення бути фінансово незалежним. Підприємництво в нашій країні на сьогодні в активній фазі розвитку, і при мотивованості молодої людини до підприємницької діяльності вона може виразити себе як висококваліфікований фахівець, задовольняючи потяг до морального та матеріального благополуччя. Мета дослідження: вивчення специфіки мотиваційної спрямованості особистості студентського віку на підприємницьку діяльність. Методи дослідження: метод теоретичного аналізу; метод емпіричного дослідження (опитувальники К. І. Фоменко «Мотиваційно-ціннісні орієнтації на підприємницьку діяльність», М. Кубишкіної «МАС», методика Е. Шейна «Якорі кар'єри», методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса). Для математично статистичної обробки використано коефіцієнт лінійної кореляції (критерій Пірсона). Вибірку склали 212 осіб студентського віку 17-26 років. Результати дослідження. Визначено взаємозв’язок спрямованостей особистостей студентського віку, їх прагнень та кар’єрних уподобань із показниками мотиваційних орієнтацій підприємницької діяльності, виявлено провідні мотиви підприємницької діяльності особистостей студентського віку. Висновки. Мотиваційна спрямованість осіб студентського віку на підприємницьку діяльність має свою специфіку. Наявний взаємозв’язок між мотиваційно-ціннісними орієнтаціями на підприємницьку діяльність й спрямованостями особистості на себе, спілкування, справу та її прагненнями до соціального престижу, суперництва, досягнення цілей є позитивним. Найбільшу схильність до підприємницької діяльності має студентська молодь, яка в побудові професійного шляху орієнтована на різнобічну управлінську компетентність, на успіх через подолання нездоланних перешкод у створенні нового, яка прагне винаходити, діяти нестандартно, креативно, що виражено в переважанні якорів кар’єри «Менеджмент», «Виклик», «Підприємництво». Перевагу мають особистості з прагненням до соціального престижу та спрямованістю на себе.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Струкова, Олена. "Роль бар’єрності та реалізованості смислів особистісних цінностей у побудові мотиваційної сфери жінок, які займаються бізнесом". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)Т1 (2020): 20–35. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-20-35.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті відображено результати дослідження специфіку реалізації мотиваційної сфери жінок у бізнесі. В групі жінок проявляється широкий репертуар позитивних прогнозів особистісної активності, який детермінується смисложиттєвими орієнтаціями і узгодженістю життєвих цінностей. Основними прогностичними елементами мотивації соціальної активності жінок, які займаються бізнесом, виступають такі важливі характеристики мотиваційної сфери, як: спрямованість на взаємодію, потреба у досягненнях, пізнавальний мотив, мотив самомобілізації, особистісного очікування, ініціації, самооцінки вольового зусилля, особистісного осмислення роботи тощо. Такі прогностичні елементи, як Цілі, Процес та Результат створюють позитивний вплив на досліджувану мотиваційну сферу жінок, а такі, як Локус контролю життя, Локус контролю «Я» та Реалізованість - негативний. Цілісна мотиваційна сфера жінок, які займаються бізнесом, та позитивний прогноз їхньої соціальної активності залежать від задоволеності минулим і власним актуальним станом справ, наявності цілей в бізнесі, спрямованих на майбутні перспективи його розбудови та розвитку, а також від ступеня розузгодження бажаного і можливого, від переконаності в тому, що життя людини не завжди піддається тотальному свідомому контролю свідомому контролю, на який може і не вистачати зусиль. Мета статті – на основі аналізу сучасних досліджень та емпіричного дослідження довести роль бар’єрності та реалізовуваності сенсів особистісних цінностей в побудові мотиваційної сфери жінок, що займаються бізнесом. Особливого значення у цьому контексті набуває специфіка жіночої мотивації у бізнесі, яка дозволяє не тільки досягти високих результатів, але й сформувати нове жіноче обличчя сучасного українського бізнесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Дух, Тетяна, Іванна Боднар, Антоніна Дунець-Лесько, Ольга Павлось та Вячеслав Лемешко. "ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ ТА МОТИВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМ ВИХОВАННЯМ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 3(77) (26 березня 2018): 67–77. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2018.03/067-077.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Разумова, Олена, та Олена Резнікова. "Особливості розвитку професійної я-концепції сучасного вчителя". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 161–71. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-161-171.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлені результати емпіричного дослідження проблеми особливостей розвитку професійної Я-концепції сучасного вчителя. Актуальністьпоставленої проблеми визначається протиріччям між необхідністю розвитку професійної Я-концепції педагога відповідно до соціальних очікувань і недостатньою визначеністю практики цього процесу.Мета статті: змістовний аналіз структурних компонентів професійної Я концепції сучасного вчителя і визначення на цій підставі критеріїв її позитивної спрямованості. У якості структурної основи дослідження виступила модель розвитку професійної Я-концепції педагога, що включає: когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Задля досягнення мети використовувалися методики «Хто Я?» М. Куна, Т. Макпартленда, методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, методика «Моторна проба» Й. Шварцландера, методика «Індикатор копінг-стратегії» Д. Амірхана, методика діагностики мотивації професійної діяльності К. Замфір, методика діагностики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. Проаналізовано особливості змісту і структурної організації професійної Я-концепції вчителя, її когнітивну, оціночну, поведінкову, мотиваційну, духовно-ціннісну складові. Визначено критерії позитивної Я-концепції вчителя: у когнітивній складовій – розвинений рівень рефлексії, професійно-орієнтовані ідентифікації, збалансованість модальностей Я-образів, їх внутрішня цілісність та загальний позитивний зміст; у оцінній складовій – адекватний рівень домагань та адекватна самооцінка; у поведінковій складовій – високий рівень розвитку стратегій розв’язання проблем, пошуку соціальної підтримки та виражені смисло-життєві орієнтації; у мотиваційна складовій – «оптимальний мотиваційний комплекс», спрямованість на особистісне зростання та здійснення внесків у суспільне життя; у духовно-ціннісній складовій – гармонійність структури термінальних і інструментальних цінностей. Окреслено перспективи розробки проблеми: зв’язати дослідження професійної Я-концепції педагогів із параметрами їх адаптованості, життєстійкості, самоактуалізації тощо. Ключові слова: педагог, професійна Я-концепція, рефлексія, ідентичність, образ Я, рівень домагань, мотивація, ціннісні орієнтації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Савчин, М. В., та Л. П. Василенко. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 96–100. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Констатується, що психологічна підготовка в педагогічних навчальних закладах вимагає переосмислення, докорінного оновлення мети, змісту психологічної освіти через посилення її практичної спрямованості. Зазначається, що нагальною є потреба в з’ясуванні умов, механізмів та вдосконаленні методів викладання психології з метою формування професійної компетентності в майбутніх педагогів. Виділено компетенції, розвиток яких можна забезпечити під час викладання психологічних дисциплін: діагностичну, соціально-психологічну, соціально-перцептив- ну, особистісну, аутопсихологічну, забезпечення професійного розвитку, саморегулятивну, забезпечення навчання (само- і взаємонавчання), виховання (само- і взаємовиховання), розвитку (само- і взаєморозвитку) школярів, комунікативну, а також складники та механізми їх становлення. Зазначається, що формування професійної компетентності в майбутніх педагогів у процесі вивчення психології є важливим етапом у загальній системі її розвитку під час навчання у виші. Його специфіка визначається виникненням у студентів особливої професійної позиції, яка містить особистісний (мотиваційна спрямованість на учня), діяльнісний (система навчально-професійних дій) і рефлексивно-оцінний складники. Виділено умови формування професійної компетентності в майбутніх педагогів засобами психологічних дисциплін, як-от орієнтація на суб’єктність студента та особистісну спрямованість, створення креативного середовища, спонукання до рефлексивної діяльності, проблематизація освітнього процесу, забезпечення становлення професійної ідентичності та професійної мотивації. Зазначається, що важливим показником професійної компетентності майбутнього педагога є його здатність самостійно виконувати завдання, які визначаються умовами реальної педагогічної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

O.S., Maruta. "PERSONALITY MOTIVATIONAL PROFILE AND ITS RELATIONSHIP WITH SUBJECTIVE PERCEPTION OF HAPPINESS IN PATIENTS WITH MENTAL DISORDERS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 152–62. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. Study of the motivational structure of the personality and its relationship with the subjective perception of happiness in patients with mental disorders to determine the mechanisms of their formation.Methods. The complex of research methods included the author’s version of the method of the semantic differential of happiness, designed to diagnose the subjective perception of happiness, the method of the motivational structure of the personality and methods of statistical processing of the obtained data.Results. The article presents the results of the survey 210 patients (70 – with organic mental disorders, 70 – depressive disorders, 70 – neurotic disorders) and 105 healthy (persons without mental disorders) were examined.It was found that patients with PD are characterized by a reduced level of motivation both in aspirations and in real implementation. These tendencies in patients with mental disorders are common in both general life and work situations. Among the structural features of the motivational profile of patients with mental disorders, the predominance of consumption motivation is determined with a less expressive development motivation.The components of the subjective perception of happiness by direct correlations were associated with social activity, motivation for development, comfort, consumption. Inverse correlations connected the categories of subjective perception of happiness and the focus on experiences of the wall type, communication, general and creative activity, motivation for development.Conclusions. The data obtained indicate that the subjective perception of happiness in patients with mental disorders is conditioned by certain features of the emotional-motivational sphere. The psychotherapeutic effects of certain features allow to correct the nature of the subjective perception of happiness.Key words: subjective perception of happiness, motivational orientation of the personality, emotional profile of the personality, mental disorders, correlations, level of needs, life satisfaction. Мета. Вивчення мотиваційної структури особистості та її зв’язку із суб’єктивним сприйняттям щастя у пацієнтів із психічними розладами для визначення механізмів їх формування.Методи. Комплекс методів дослідження включав авторський варіант методики семантичного диференціалу щастя, призначений для діагностики суб’єктивного сприйняття щастя, методику мотиваційного профілю структури особистості та методи статистичної обробки отриманих даних.Результати. У статті викладені результати обстеження 210 пацієнтів (70 – з органічними психіч-ними розладами, 70 – з депресивними розладами, 70 – з невротичними розладами) та 105 здорових (осіб без психічних розладів).Встановлено, що хворі на психічні розлади характеризуються зниженим рівнем мотивації як у прагненнях, так і в реальній реалізації. Означені тенденції у хворих на психічні розлади є спільними як у загальножиттєвих, так і в робочих ситуаціях. Серед структурних особливостей мотиваційного профілю хворих на психічні розлади визначається превалювання мотивації споживання за менш виразної мотивації розвитку.Складники суб’єктивного сприйняття щастя прямими кореляціями були пов’язані із суспільною активністю, мотивацією розвитку, комфорту, споживання. Зворотні кореляційні зв’язки поєднували категорії суб’єктивного сприйняття щастя та спрямованість на переживання стенічного типу, спілкування, загальну та творчу активність, мотивацію розвитку.Висновки. Отримані дані свідчать про те, що суб’єктивне сприйняття щастя хворих на психічні розлади зумовлене певними особливостями емоційно-мотиваційної сфери. Психотерапевтичні впливи визначених особливостей дозволяють корегувати характер суб’єктивного сприйняття щастя.Ключові слова: суб’єктивне сприйняття щастя, мотиваційна спрямованість особистості, емоційний профіль особистості, психічні розлади, кореляційні зв’язки, рівень потреб, задоволеність життям.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Hlukhov, Ivan, та Pityn Maryan. "Концепція системи навчання плавання студентів закладів вищої освіти". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(53) (1 квітня 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-01-03-11.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Нагальною науковою та прикладною проблемою сучасного фізичного виховання в закладах вищої освіти є обґрунтування системного підходу до навчання студентів плавання, що враховуватиме наявний досвід і сучасні вимоги, студентоцентризм процесу й об’єктивність критеріїв забезпечення. Мета роботи – обґрунтувати концепцію системи навчання плавання студентів закладів вищої освіти. Матеріал і методи: теоретичний аналіз та узагальнення, вивчення документальних матеріалів, соціологічні методи опитування, системний аналіз, історико-логічні методи. Результати. Ключовим чинником концепції є вхідна інформації. Вона підрозділяється на кілька елементів. Перший елемент визначається суттєвою суспільною значущістю. Більш наближеними до предмету наукового пізнання виступають суб’єктна та об’єктна значимість навчання плавання. Кожен з елементів вихідної інформації несе відповідальність за зміст і спрямованість окремих елементів на рівні системи навчання плавання студентів. Базовим блоком концепції виступає система навчання плавання студентів ЗВО. Визначена необхідність розмежування двох частин цієї системи. Перша з них (процесна) містить значну частину елементів (компонентів), які дають змогу зрозуміти сутність цієї систе- ми, друга − результатна. Підсумком концепції навчання плавання студентів ЗВО в умовах фізичного виховання є наявність вихідної інформації. Базовими функціями системи навчання плавання студентів ЗВО визначено такі: соціалізувальна, комунікативна, мотиваційна, прогресувальна, систематичності, самоствердження, оздо- ровчо-корекційна, прикладна. Спеціальними для системи навчання плавання студентів ЗВО ми вважаємо такі принципи: поліструктурності й диференційованості, відповідності та ґрунтовності, ресурсності та мотивації, індивідуальності й доцільності, динамізму та прогресування, контролю й керованості. Висновки. На теоретичному та методологічному рівні доведено можливість створення передумов навчання плавання студентів закладів вищої освіти в умовах фізичного виховання. Вони полягають в запропонованій концепції, що безпосередньо містить опис вхідної інформації, обґрунтування та характеристику системи навчання плавання студентів закладів вищої освіти (із виокремленням процесної та результатної частин) та вихідну інформацію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Юрчинська, Ганна, та Ольга Степаненко. "Особливості мотиваційних тенденцій користувачів мережі інтернет". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 220–33. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню проблеми сталих мотиваційних тенденцій та спрямованості на певні емоційні переживання в залежності від рівня виразності «мережеголізму». Розкриті статево-вікові особливості схильності до Інтернет-залежності, які узгоджуються з тенденціями існуючих наукових досліджень, але стосуються вікової групи від 12 – 17 років (добірки, яка була в наявності). Суттєве значення має дія двоєдиного фактору «стать - вік». Встановлено, що середні показники в осіб жіночої статі мають тенденцію до зниження з віком, а в осіб чоловічої статі, навпаки, спостерігається збільшення значень схильності до адикції зі збільшенням віку. Порівняльний аналіз дозволив виявити особливості сталих тенденцій особистості для двох груп осіб: тих, які вміють контролювати свій час перебування в Інтернеті й тих, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням вказаною мережею. Особливості полягають у різній ієрархії зв’язків, зокрема: для осіб, які здатні контролювати свій час перебування в мережі, домінуючим є зв’язок рівня «мережеголізму» із мотивацією принести суспільству користь; для осіб, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням Інтернетом, домінуючим є зв’язок досліджуваної ознаки (Інтернет-залежноті) з мотивами комфорту. Встановлені особливості спрямованості на емоційні переживання в залежності від рівня адикції. Особливість - це обернена картину для досліджуваних груп: для першої домінуючою є спрямованість на емоційні переживання стенічного типа, тоді як для другої – спрямованість на емоційні переживання астенічного типу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Максименко, Ірина. "Професійно-педагогічна спрямованість як детермінанта професійного становлення майбутнього інженера-педагог". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 70–75. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2958.

Повний текст джерела

Анотація:

Максименко І. Г. Професійно-педагогічна спрямованість як детермінанта професійного становлення майбутнього інженера-педагога. У статті розкрито сутність професійно-педагогічної спрямованості, охарактеризовано змістовий, мотиваційний та процесуальний компоненти структури, динаміка падіння індексу задоволеності професійним вибором, етапи особистісного зростання, критерії та рівні сформованості, висвітлено значущысть у професійного становлення майбутнього інженера-педагога.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

БЕНЬКОВСЬКА, Наталя. "ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, № 1 (2020): 248–55. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-248-255.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі формування мотивації до вивчення іноземних мов здобувачами вищої освіти. Розглядаються різноманітні мотиваційні підходи. Практичний досвід переконує, що найголовніше у вивченні іноземної мови – це мотивація здобувачів вищої освіти. Вона є пусковим механізмом будь-якої діяльності: праця, спілкування чи пізнання. Мотив повинен бути як на початку заняття, так і на кожному окремо взятому його етапі. Мотив має стати тією точкою опори, на якій будується зміст заняття. Жоден навіть висококваліфікований викладач, не досягне бажаного результату, якщо його зусилля не будуть узгоджені з мотиваційною основою на конкретний результат. Будь-яка діяльність чи вчинок спонукається не окремим мотивом, а комплексом, тобто є полімотивованим. У контексті дослідження мотивація учіння розглядається як ієрархічна система внутрішніх і зовнішніх мотивів. Під мотиваційною сферою розуміється сукупність стійких мотивів, що знаходяться в певній ієрархії і виражають спрямованість особистості. Обґрунтовано, що вплив емоційного фактора на навчальну діяльність є неоднозначним, він залежить від певних умов. Процес формування професійного інтересу має певні закономірності та стадії. У статті також обґрунтовано, що робота на занятті, організована за принципами комунікативності, має переваги перед теоретичним підходом до вивчення мови. Узагальнено, що для ефективного досягнення результату необхідно забезпечити диференційований підхід до вивчення іноземної мови. У результаті дослідження зроблено висновок, що цілеспрямована робота в процесі вивчення іноземних мов з метою розвитку не лише зовнішніх стимулів, а й внутрішніх спонукань має позитивну тенденцію. Глибші, ґрунтовніші знання здобувачів вищої освіти відкривають перед викладачем ширші можливості з метою використання різноманітних за змістом та формами завдань, що позитивно позначаються на формуванні професійних інтересів. Ключові слова: мотивація, мотив, класифікація мотивів, іноземні мови, здобувачі вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Полухтович Т.Г., к.пед.н. доцент та Мельничук Ю.Є., к.пед.н., старший викладач. "ОНОВЛЕННЯ ЗНАНЬ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СОЦІУМІ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 147–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується використання інформаційних ресурсів для оновлення знань і підвищення мотивації навчальної діяльності студентів-магістрів факультету комп’ютерних наук та інформаційних технологій у Луцькому НТУ. У зв’язку з цим перед вищою освітою стоять завдання розробки ефективних технологій, форм і методів навчання, які б суттєво підвищували рівень мотиваційної сфери студентів. Визначили, що для позитивного підвищення мотивації необхідні компетентність викладача, професійна спрямованість навчальної діяльності, що включає електронну навчальну систему. Її зміст складають і електронні посібники для студентів-магістрів, які, на нашу думку, підвищать мотивацію до засвоєння нових знань. Здійснили аналіз програмних засобів, які застосовуються для створення електронних дидактичних ресурсів. Було встановлено, що на розвиток мотиваційних компонентів особистості впливають: зміст освітньої діяльності - новизна матеріалу, усвідомлення значення запропонованого навчального матеріалу для майбутньої професійної діяльності; організація навчального процесу; форми і методи навчання. Для ефективності методики використання інноваційних технологій у формуванні мотивації до навчання студентів-магістрів було організовано й проведено педагогічний експеримент, у ході якого перевірялася загальна гіпотеза: методично обґрунтоване використання електронного посібника у навчальній роботі вищої школи. Електронні освітні ресурси, електронні соціальні мережі, презентації тощо сприяють формуванню соціальної мотивації. Розроблена модель дозволить підвищити ефективність діяльності викладачів у вирішенні означеної проблеми та сприятиме поліпшенню результативності навчального процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Костенко, Оксана. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ З ІНТЕГРАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОРГАНІЗАЦІЮ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ ОБЛІКОВЦІВ З РЕЄСТРАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ДАНИХ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 84–97. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246287.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати експериментального дослідження доцільності інтеграції інформаційних та ігрових технологій в організацію самостійної роботи здобувачів освіти, що навчаються за професією «Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних» у Вищому професійному училищі №7 м. Кременчука Полтавської області з предмета «Інформаційні системи і технології в обліку». Описано три етапи експерименту: констатувальний, формувальний і контрольний. Визначено критерії оцінки доцільності інтеграції інформаційних та ігрових технологій в організацію самостійної роботи: мотиваційно-особистісний, практично-професійної спрямованості, функціонально-компетентнісний. Описано обрані методи і методики дослідження. Наведено статистичний аналіз результатів експерименту: рівня активності та спрямованість навчальної діяльності здобувачів освіти; кількісні та якісні характеристики інформаційного забезпечення навчальної діяльності, її професійну спрямованість, систематизованість, доступність для засвоєння; загальний рівень ефективності навчальної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Побокіна, Галина. "Оптимізація процесу життєвого вибору особистості у віці ранньої дорослості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 203–9. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-203-209.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито особливості оптимізації процесу життєвого вибору особистості у віці ранньої дорослості. До соціально-психологічних особливостей здійснення життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості віднесено: вікові особливості розглянутого періоду онтогенезу, які детермінуються культурно-історичними, психофізіологічними і психолого-індивідуальними характеристиками особистості, її життєвою позицією та життєвими завданнями; пролонгованість у часі; спрямованість у майбутнє; усвідомлення відповідності своїх професійних і особистісних якостей вимогам професії; ступінь сформованості системи ціннісних орієнтацій та життєвих смислів і надання переваги актуальному варіанту життя. Доведено, що особливості життєвого вибору залежать від гендерних особливостей та структури особистісної та соціальної зрілості, що дозволило запропонувати типологію зрілості/незрілості у контексті здійснення життєвого вибору. Визначено соціально-психологічні ресурси та барʼєри здійснення життєвого вибору в період ранньої дорослості, повʼязані з параметрами соціально-психологічної адаптації, індикаторами взаємодії з соціальним оточенням, параметрами внутрішньої/зовнішньої мотиваційної орієнтації, базовими потребами, показниками допитливості, відповідальності особистості, параметрами її самоставлення, як усвідомлюваними, так і імпліцитними, мотиваційної індукції і життєвих орієнтацій. Розроблено та апробованобагаторівневу соціально-психологічну програму оптимізації процесу життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості, яка складалася з мотиваційно-діагностичного,корекційно-розвивального та аналітико-моніторингового етапів із застосуванням методів і технік екзистенціальної, когнітивної, поведінкової корекції, терапії творчим самовираженням та ін. Проведена у межах програми корекційно-розвивальна робота позитивно вплинула на смислову сферу учасників. Встановлена значна позитивна динаміка показників за субшкалами смисложиттєвих орієнтацій, що свідчить про підвищення осмислення життя, появу цілей в житті, впевненості у досягненні поставлених цілей; сприятливе емоційне сприйняття життєвого процесу в цілому. Зміни смислової сфери особистості в період ранньої дорослості позитивно вплинули на її ціннісну сферу, що виразилося, зокрема, у підвищенні цінності досягнень, і вказувало на зростання значущості суспільного визнання, успіху у житті, своєї компетентності, цілеспрямованості та сприяло оптимізації процесу життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості. Ключові слова: особистість, період ранньої дорослості, особистісна зрілість, соціальна зрілість, життєвий вибір, соціально-психологічна корекція.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Лисевич, Олександра. "Формування творчої компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі їх фахової підготовки". Освітній вимір 40 (13 лютого 2014): 65–70. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2956.

Повний текст джерела

Анотація:

Максименко І. Г. Професійно-педагогічна спрямованість як детермінанта професійного становлення майбутнього інженера-педагога. У статті розкрито сутність професійно-педагогічної спрямованості, охарактеризовано змістовий, мотиваційний та процесуальний компоненти структури, динаміка падіння індексу задоволеності професійним вибором, етапи особистісного зростання, критерії та рівні сформованості, висвітлено значущысть у професійного становлення майбутнього інженера-педагога.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Kovalenko, N. P., N. O. Bobrova, O. V. Hancho та S. V. Zachepylo. "МОТИВАЦІЯ СТУДЕНТІВ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ". Медична освіта, № 3 (15 жовтня 2020): 43–48. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11440.

Повний текст джерела

Анотація:

Мотивація навчальної діяльності студентів стає в умовах сучасних перетворень в українській освіті однією з пріоритетних проблем. Актуальність теми дослідження обумовлена завданням подальшого підвищення якості навчання студентів в умовах сучасного суспільства, постійним оновленням змісту навчання, постановкою завдань формування у студентів потреби самостійного отримання знань і розвитку активної життєвої позиції. Метою роботи було вивчення мотиваційної сфери студентів 2 та 3 курсів медичного факультету Української медичної стоматологічної академії з позиції формування основоположних мотивів для успішного професійного розвитку. Ефективність навчального процесу безпосередньо пов’язана з мотивацією і стимулом оволодіння майбутньою професією. Основним фактором, що впливає на мотивацію до навчання студентів, є оволодіння знаннями, уміннями та навичками, які в подальшому сформують фундамент професійної діяльності. Підвищенню мотивації навчальної діяльності сприяють: спосіб засвоєння навчального матеріалу, його зміст, методи навчання; використання на кожному з етапів заняття проблемних мотивацій та завдань; застосування інтерактивних технологій. Проведений нами аналіз показав, що серед студентів 2 та 3 курсів медичного факультету Української медичної стоматологічної академії переважають професійні мотиви навчання. Студенти з більш високим середнім балом не виділяють профіль дисципліни як внутрішній мотив до навчання, зі зниженням середнього бала даний мотив починає переважати серед студентів-медиків. Таким чином, навчання ефективніше діє, коли воно мотивоване, коли діяльність студентів збігається за спрямованістю та внутрішніми мотивами. В результаті успішною стає і професійна підготовка випускника вишу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

ТАНАСІЙЧУК, Юлія. "ОБҐРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНІСНО-РЕФЛЕКСИВНОГО КРИТЕРІЮ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 367–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-367-379.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано діяльнісно-рефлексивний критерій готовності майбутнього вчителя фізичної культури до здійснення здоров'язбережувальної діяльності. Критеріями обґрунтування обрано: професійну спрямованість, професійну освіченість, професійно-ціннісні орієнтації, професійну рефлексію. Ознаками професійної спрямованості є такі аспекти: мотиваційний (стійка установка та спрямованість на здоров’язбережувальну діяльність; стійкий інтерес до особистості дитини); цільовий (готовність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання; бажання застосовувати педагогічні знахідки в своїй практиці); особистісний (наявність рис характеру: врівноваженості, активності, діалогічність, конгруентності, емпатії); професійна освіченість (теоретичний (система знань, умінь в області концепцій, підходів, методів, форм виховання основ цінностей здоров'я (харчування, психоемоційна стійкість, самооцінка і рівень домагань, мотивація досягнення, рухова активність тощо), готовність співвіднести з ними свою практику; методичний (професійна компетентність до здійснення здоров'язбережувальної діяльності, здатність застосовувати знання в практичній діяльності; наявність проблематики здоров'я в методичній роботі педагогів); поведінковий (наявність інтелектуально-творчої ініціативи; потреби і здатності до планування і проектування виховного процесу щодо взаємодії з підлітками, виробленні конструктивних прийомів взаємодії) аспекти; професійно-ціннісних орієнтацій (ціннісне ставлення до педагогічної діяльності (аксіологічна спрямованість, визначення мети і особистісного сенсу даної діяльності); ціннісне ставлення до особистості підлітка, ціннісне ставлення до колег, до себе самого як педагога); професійної рефлексії (рефлексивно-оцінний (потреба і здатність педагога до самоаналізу і самооцінки власної діяльності і самого себе як її суб'єкта); комунікативний (уміння аналізувати і рефлексувати комунікативну ситуацію, стиль спілкування, а також оцінювати результати спілкування з підлітками і власний стан). Ключові слова: діяльнісно-рефлексивний критерій, готовність, майбутній вчитель, фізична культура, здоров'язбережувальна діяльність

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Пілецька, Любомира. "Асертивна поведінка як чинник реабілітаційного потенціалу особистості та проєктування майбутнього". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 208–15. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-208-215.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглянуто вплив асертивної поведінки на реабілітаційний потенціал особистості. Обумовлено актуальність зміцнення, розвитку і профілактики реабілітаційного потенціалу особистості, який в сучасних умовах є основою психологічного благополуччя особистості. Визначено, реабілітаційний потенціал є важливим критерієм адаптованості особистості до умов трансформаційного середовища. Учені розглядають її в контексті життєвих смислів і роблять акцент на необхідності підвищення суб’єктності життєдіяльності, навчання молодих людей вмінню розпоряджатися своїм життям, робити його предметом власної свідомості та волі, здатності долати труднощі. За такої характеристики асертивна поведінка набуває здатності бути незалежною від зовнішніх впливів і оцінок. Тому її доцільно розглядати як таку, що самостійно регулює власну поведінку. В статті зроблено висновок, що асертивна поведінка дозволяє особистості структурованіше розподіляти власні ресурси і, таким чином, сприятиме підвищенню реабілітаційного потенціалу особистості. Показано, що психологічний реабілітаційний потенціал визначає можливість розширення сфери життєдіяльності реабілітанта за рахунок відновлення або компенсації порушень на психологічному рівні. Реабілітаційний потенціал особистості доцільно розглядати в двох аспектах: його значення для психологічної реабілітації - як показника ймовірності відновлення або компенсації порушень і розладів психічної діяльності і в аспекті його впливу, як своєрідного виду діяльності реабілітанта, на успішність, ефективність всього комплексу реабілітаційних заходів. Реабілітаційний потенціал особистості, будучи складовою реабілітаційного потенціалу, характеризується, як і всі інші складові реабілітаційного потенціалу, своєю внутрішньою структурою, що включає інтелектуальний компонент, емоційно-вольової компонент, мотиваційний компонент. Інтелектуальний компонент забезпечує рівень розуміння реабілітантами проблем, пов'язаних із захворюванням, інвалідністю і можливості їх вирішення за допомогою реабілітаційних заходів. Інтелектуальний компонент залежить від рівня стану когнітивних процесів і рівня інтелекту. Емоційно-вольовий компонент визначає енергію реабілітанта в досягненні цілей і завдань реабілітації, чуттєву забарвленість відносин до цих цілей і завдань, а так само до окремих реабілітаційних заходів і залежить від індивідуально-психологічних особливостей особистості, емоційних станів і вольових процесів. Мотиваційний компонент визначає спрямованість на досягнення цілей і завдань реабілітації і являє собою сукупність цілей, установок, мотивів і потреб, актуальних для реабілітанта в аспекті різних підсумків, результатів реабілітації і залежить від ціннісно-мотиваційних характеристик особистості, системи особистісних відносин в цілому. Тому аналіз і оцінку реабілітаційного потенціалу особистості слід проводити: на основі вивчення психічних функцій, властивостей і утворень; на підставі системного вивчення відповідної феноменології як в рамках патопсихологічного, так і власне психологічного регістрів; - з характеристикою ступеня вираженості порушень, їх локальності або тотальності, характеру механізмів психічних порушень; кожен компонент слід розглядати диференційовано щодо різних видів реабілітації. Ключові слова: асертивна поведінка, реабілітаційний потенціал особистості, особистість, соціально-психологічна реабілітація особистості, проєктування майбутнього.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Поєзднік, Олександр. "ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЕКОНОМІСТА". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 82–96. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.05.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження: розвиток професійних якостей майбутніх економістів залежить від сформованості їх професійної компетентності, саме тому важливим виявляється питання про операціоналізацію поняття «професійна компетентність фахівця-економіста» у сучасній психології. Мета дослідження: концептуально обґрунтувати теоретичну модель професійної компетентності економіста. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми професійної компетентності економіста. Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену професійної компетентності фахівця економічного профілю, проаналізовано сутнісні її ознаки, побудовано теоретичну модель. Висновки:У результататі теоретичного аналізу проблеми професійної компетентності майбутніх економістів її було визначено як вмотивовану здатність до успішного здійснення професійної діяльності економіста, що забезпечується сукупністю професійно значущих знань та вмінь, когнітивних особливостей, регулятивних, організаційних, комунікативних та управлінських здатностей. Теоретичну модель професійної компетентності економіста сладають такі компоненти: ціннісно-мотиваційний (вмотивованість на професійну діяльність, інтерес до економіки кар’єрна спрямованість), регулятивно-вольовий (саморегуляція професійної діяльності, адаптивні копінг-стратегії, високий наполегливість, завзятість, стресостійкість, рефлексивність), організаційно-управлінський (афіліативна спрямованість, організованість, здатність до планування, контролю, оцінки поточної діяльності та прогнозування), комунікативно-коопераційний (комунікативні навички, здатність до конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій, вміння працювати у команді, знання ділового етикету), когнітивний (обізнаність у професійній діяльності, метакогнітивні вміння), інформаційно-діяльнісний (інструментально-методологічна озброєність в економіці).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Roganov, М. М. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 210–21. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-210-221.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянута проблема професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в контексті сучасних викликів суспільства; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування технологічної культури: спрямованість змісту теорії і практики підготовки майбутніх учителів інформатики на формування мотивації до такого процесу; включення в освітньо-професійну програму спецкурсу «Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики: теорія і практика»; створення сучасного освітньо-інформаційного середовища на основі традиційних і інноваційних форм і методів проведення аудиторних, позааудиторних занять і самостійної роботи. Зазначено, що реалізація організаційно-педагогічних умов відбувається як мотиваційно-цільовий, інформаційно-технологічний та результативно-коригувальний етапи в цілісному освітньому процесі педагогічного закладу вищої освіти, забезпечуючи якісну професійну підготовку майбутнього учителя інформатики; на мотиваційно-цільовому формується функціональна складова технологічної культури, яка характеризується наявністю знань у галузі інформатики із застосування прикладного та програмного забезпечення, що визначається державними освітніми стандартами; на інформаційно-технологічному етапі – набуваються компетентності із використання інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних засобів навчання; на рефлексивно-коригувальному – оволодіння знаннями в процесі самоосвіти, науково-дослідної діяльності та педагогічної практики, розвиток умінь здійснювати творчий підхід до навчання школярів культурно-етичної поведінки у сучасному освітньо-інформаційному середовищі. Робиться висновок, що результатом впровадження організаційно-педагогічних умов виступає порівнева сформованість усіх структурних компонентів технологічної культури в процесі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, що проявляється в особистісній, професійно-педагогічній культурі, в інформаційно-технологічній компетентності як здатності застосовувати конкретні технології діяльності, освоювати нові технологічні процеси, розробляти й апробовувати нові технології в освітньому процесі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Mushkevych, Valentyn. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 119–36. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-119-136.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано поняття бойового стресу як багаторівневого процесу адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Вказано, що інтенсивність переживання військовослужбовцями бойового стресу залежить від взаємодії двох основних чинників: сили і тривалості впливу на психіку військовослужбовця бойових стресорів; особливостей реагування військовослужбовця на їх вплив. Виділено, що військовослужбовці характеризуються таким психологічним чинником переживання стресу, як «адаптованість» – проявляють достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, відсутність схильності до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на дружню підтримку, комунікабельність, товариськість, комфортний стан і «нормальну» адаптацію. Виділено ще один чинник - «відносна адаптованість» – проявляють задовільний, достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, низьку схильність до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на подолання перешкод, збереження стійкості положення і досягнення успіху без докладання значних зусиль або на занурення у себе як спосіб відмежування від складних зовнішніх обставин. Визначено, що наступним чинником переживання стресу є «дезадаптованість» – проявляють низький і задовільний рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, окремі ознаки девіантної поведінки та суїцидального ризику; мають переважаючі мотиваційні установки або на лідерство при завищеній самооцінці, або на відстороненість, замкнутість, тривожність, астенізацію і сором’язливість, або мотивацію до розваг. Досліджено, що загальний рівень адаптації до бойового стресу достовірно вищий у розлучених військовослужбовців, однак це ще не означає, що так само він буде проявлятися й у мирному житті. Військово-професійна спрямованість розлучених також значно вища, ніж у їхніх неодружених та одружених побратимів. Встановлено, що, достовірно найвищі рівні проявляються у сержантів та старших сержантів (у порівнянні з лейтенантами й солдатами), а найнижчий рівень адаптаційного потенціалу, зокрема комунікативного потенціалу спостерігається у бійців із середньою освітою у порівнянні з тими, хто має середню спеціальну та вищу освіту. Виявлено, що з віком у військовослужбовців спостерігається зниження схильності до девіантної поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Рудоманенко, Ю. В. "СТРУКТУРА ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 28–38. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні наукові підходи до вивчення видів, типів, складників, детермінант, контексту, наслідків, класифікацій феномену «прокрастинація» задля створення загального уявлення та окреслення багатогранності феномену, що може суттєво впливати на побудову цілісної картини його структури. Узагальнюючи погляди на природу прокрастинації в різних дослідницьких підходах, виявлено: компоненти прокрастинації – поведінковий, емоційний, когнітивний, несвідомий, мотиваційний; детермінанти прокрастинації – перманентні й ситуативні; види прокрастинації – прокрастинація у виконанні завдань і прокрастинація в прийнятті рішень. Фундаментальні типи прокрастинації – розслаблена (пасивна) й напружена (активна). Прокрастинацію розглядають у конструктивному й у деструктивному контексті. Напрями вивчення феномену: дослідження ситуативних причин прокрастинації; виявлення індивідуально- особистісних особливостей самих прокрастинаторів; наслідки відкладання справ; соціально-культурні й демографічні відмінності прокрастинації. Встановлено що «прокрастинація» є комплексним, неоднорідним у психологічному плані феноменом, який поширюється на багато сфер людської діяльності (навчальну, трудову, соціальну, побутову); в психологічній науці немає загальновизнаного трактування терміну та єдиного погляду на його структуру. Запропоновано власне бачення структури й визначення феномену: «прокрастинація – це завжди ірраціональне відтермінування важливих рішень із супутнім відчуттям емоційного дискомфорту»; якісні характеристики: «ірраціональне»; «відтермінування»; «важливих»; «рішень»; «емоційний дискомфорт»; компоненти: когнітивний; часовий; ціннісний; поведінковий; емоційний. У структурі прокрастинації ми розглядаємо ціннісний, а не мотиваційний компонент, тому що феномен «прокрастинація» припускає взагалі невиконання дії, тобто відсутність мотивації. Цінності й динамічні смислові системи особистості, вважаємо, значною мірою визначають спрямованість особистості на реалізацію, відстрочення чи взагалі припинення певної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Rudiuk, Oleh. "ФАКТОРНА МОДЕЛЬ ЦІННІСНОЇ СТРУКТУРИ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 116–22. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.131.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті представлено результати дослідження ціннісної структури особистості суб’єктів освітнього процесу у вищий школі. В ході проведеного дослідження виявлено, що система індивідуальних ціннісних пріоритетів викладачів закладу вищої освіти і здобувачів вищої освіти має специфічну структурну організацію, яка детермінується комплексом їх інтегральних ціннісних настанов. За результатами дослідження в якості інтегральних ціннісних настанов суб’єктів освітнього процесу у вищій школі виокремлено фактор «ціннісної диспозиції трансцендентності», який визначає спрямованість особистості на реалізацію мотиваційних цілей універсалізму, на забезпечення благополуччя усіх людей незалежно від їх соціальної приналежності, життєвих обставин і ситуацій без прагнення контролю або домінування над ними; фактор «ціннісної диспозиції досягнення», який визначає ціннісну настанову на особистий успіх і досягнення через прояв компетентності у відповідності із соціальними стандартами; фактор «ціннісної диспозиції консерватизму», який визначає особистісну настанову на прийняття і відтворення звичаїв, ідей, норм поведінки, прийнятих в соціумі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Potapkina, Lesia. "Готовність фахівців готельно-ресторанної справи до інноваційної професійної діяльності: рівнева характеристика". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 108–14. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.108-114.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті представлено рівні готовності фахівців готельно-ресторанної справи до інноваційної професійної діяльності. Досліджено, що даний показник визначається професійною спрямованістю студента, на основі обраної спеціальності, набутою освітою, творчим пошуком і використанням отриманих під час фахової підготовки знань, умінь і навичок на практиці, а також прагненням до самовдосконалення. Для визначення рівня готовності фахівців готельно-ресторанної справи до інноваційної професійної діяльності відповідно до компонентів запропоновано критерії: мотиваційний, особистісний, когнітивний і діяльнісний. Визначення рівня психологічної готовності особистості до діяльності має базуватися на співвідношенні результативності конкретної професійної діяльності з погляду професійно заданих цілей і тих новоутворень, що відбуваються в особистості під впливом професійної діяльності. Як психологічні кореляти результативності діяльності та особистісних новоутворень можуть бути розглянуті мета діяльності та особистісний смисл.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Tytarenko, T. M. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ПРОЛОНГОВАНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 39(42) (17 липня 2019): 39–50. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).39.

Повний текст джерела

Анотація:

Соціально-психологічну реабілітацію розглянуто крізь призму технологій, спрямованих на відновлення і підтримання психологічного здоров’я особистості, що погіршується внаслідок довготривалої травматизації, викликаної гібридною війною. Визначено ключові індикатори психологічного здоров’я: цілісність, самореалізованість, самоврегульованість. Названо допоміжні індикатори на індивідуально-психологічному рівні: креативність, збалансованість, адаптивність; на ціннісно-смисловому рівні: пошук нових сенсів, осмислення досвіду, здатність отримувати задоволення від життя; на соціально-психологічному рівні: схильність до співробітництва, здатність співпереживати, відповідальність перед соціумом. Розроблено критерії відновлення психологічного здоров’я: можливість досягнення особистісної цілісності і безперервності, віри в себе, здатності до самопідтримки і самодопомоги; можливість підвищення самоефективності особистості, її здатності до самореалізації; можливість посилення потребово-мотиваційних, ціннісно-смислових ресурсів особистості як джерела самозмін; можливість відновлення здатності підтримувати конструктивні стосунки з оточенням. Встановлено вектори реабілітаційної роботи, які є компонентами моделі соціально-психологічної реабілітації особистості: спрямованість на досягнення стійкого самоприйняття, відновлення самоефективності, здатності до ціннісно-смислового оновлення та підвищення рівня комунікативної компетентності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Tytarenko, T. M. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ПРОЛОНГОВАНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 39(42) (17 липня 2019): 39–50. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).39.

Повний текст джерела

Анотація:

Соціально-психологічну реабілітацію розглянуто крізь призму технологій, спрямованих на відновлення і підтримання психологічного здоров’я особистості, що погіршується внаслідок довготривалої травматизації, викликаної гібридною війною. Визначено ключові індикатори психологічного здоров’я: цілісність, самореалізованість, самоврегульованість. Названо допоміжні індикатори на індивідуально-психологічному рівні: креативність, збалансованість, адаптивність; на ціннісно-смисловому рівні: пошук нових сенсів, осмислення досвіду, здатність отримувати задоволення від життя; на соціально-психологічному рівні: схильність до співробітництва, здатність співпереживати, відповідальність перед соціумом. Розроблено критерії відновлення психологічного здоров’я: можливість досягнення особистісної цілісності і безперервності, віри в себе, здатності до самопідтримки і самодопомоги; можливість підвищення самоефективності особистості, її здатності до самореалізації; можливість посилення потребово-мотиваційних, ціннісно-смислових ресурсів особистості як джерела самозмін; можливість відновлення здатності підтримувати конструктивні стосунки з оточенням. Встановлено вектори реабілітаційної роботи, які є компонентами моделі соціально-психологічної реабілітації особистості: спрямованість на досягнення стійкого самоприйняття, відновлення самоефективності, здатності до ціннісно-смислового оновлення та підвищення рівня комунікативної компетентності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Dudaryov, V. V. "Професійна компетентність соціальних працівників: методи управління". Grani 18, № 4 (23 лютого 2015): 27–32. http://dx.doi.org/10.15421/1715074.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті актуалізовано проблему професійної компетентності соціальних працівників. Обґрунтовано, що пошук шляхів оптимізації професійної підготовки фахівців для системи соціального захисту населення лежить у руслі загальнодидактичних проблем педагогіки вищої школи. Здійснено теоретичний аналіз поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених, які займаються проблематикою професійної компетентності соціальних працівників. Надано визначення понять «компетентність» та «професійна компетентність». Визначено основні компоненти професійної компетентності соціальних працівників: мотиваційний (психологічна готовність до професійної діяльності); ціннісносмисловий (спрямованість, ціннісні орієнтації, смисли); когнітивнопрофесійний (загальна культура, письменність, професійна освіченість); дієвопрофесійний (робота з людьми на різних соціальних рівнях, робота з інформацією, досягнення результатів і т.п.); аутопсихологічний (особистісна і професійна рефлексія); регулятивний (емоційновольова саморегуляція). Розглянуто загальну структуру і змістові критерії професійної компетентності соціального працівника. Надано характеристику інноваційних форм і методів управління професійною компетентністю соціальних працівників (casestudy, соціальнопсихологічний тренінг). Визначено умови успішності підготовки соціального працівника у вищому навчальному закладі. Зроблено висновки за результатами дослідження та визначено перспективні напрямки подільних наукових розвідок з напрямків, що стосуються предмета розгляду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Bezena, I. M. "Проблема самоактуалізації особистості школяра щодо отримання якісної освіти в умовах глобалізації та інформатизації суспільства: філософсько-освітній аспект". Grani 18, № 5 (25 березня 2015): 116–21. http://dx.doi.org/10.15421/1715109.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблеми самоактуалізації особистості школяра в процесі отримання середньої освіти. Гранично можлива повнота і процес позитивної реалізації особистісних аспектів самореалізації, виходячи з її фізичних та духовних потенційних можливостей. Процес самоактуалізації є системою, включеною до соціокультурноосвітньої детермінації та визначається орієнтирами, цілями й установками особистості в процесі шкільного навчання. Особливістю процесу самоактуалізації особистості школяра, які визначають ефективність шкільного навчання є розвиненість таких властивостей особистості, як здатність до спілкування, спрямованість, типи акцентуацій характеру, наявний тип темпераменту; важливим є здатність до самоактуалізації учнів на академічну успішність навчання за шкільними дисциплінами та певний взаємозв’язок між ними. Концепція самоактуалізації моделює умови для корекції педагогічних методів виховання та актуалізації загальноосвітньої підготовки в школі. Теорія самоактуалізації є ключовим системотворчим елементом гуманістичного напрямку розвитку особистості у процесі отримання якісної освіти. Мотиваційні принципи до навчання та самоактуалізація особистості починає закладатись у ранньому дитині, через сімейне ставлення та актуалізацію дитини до навчання, закладення основ для наступної соціалізації у суспільне життя. Акт самоактуалізації – це деяке кінцеве число дій, виконаних суб’єктом на підставі свідомо поставлених перед собою цілей й виробленої стратегії їх досягнення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Жигунова, Вікторія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 154–67. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.696.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються різні підходи щодо трактування принципу професійної спрямованості у навчанні. Визначається поняття “професійна спрямованість” та аналізується принцип професійної спрямованості в іншомовній підготовці майбутніх фахівців з міжнародної інформації. Визначаються такі поняття, як інтереси, знання, життєвий досвід та уміння вчитись як складові професійної іншомовної підготовки майбутніх фахівців-міжнародників. Розглядаються поняття: “компетентнісний підхід”, “компетентність”, “професійна компетентність” та “іншомовна компетентність”. Представлено умови розвитку професійної компетентності, взаємозв’язок між комунікативною культурою суб’єкта, що вивчає іноземну мову, та його іншомовною компетентністю, якої він набуває у процесі засвоєння мови. Автор зазначає, що іншомовна професійна компетентність складається з компетенції лінгвістичного рівня, компетенції соціолінгвістичного рівня та компетенції прагматичного рівня. Продано відношення компонентів іншомовної професійної компетентності у її структурі. Детально аналізуються компоненти іншомовної компетентності. Виділяється поняття “іншомовна комунікативна компетенція” як професійно-важлива риса особистості фахівця з такими компонентами: лінгвістичний, соціокультурний, стратегічний, професійний. Сформованість іншомовної готовності майбутніх фахівців з міжнародної інформації розуміється як сукупність послідовних педагогічних впливів на її мотиваційно-орієнтаційний, когнітивно-інтегративний та ситуативно-діяльнісний компоненти та визначаються критерії сформованості цих компонентів. Виділяються чотири рівні сформованості іншомовної компетентності: низький, середній, достатній та високий.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Чорна, Наталія. "Місце національного фолькльору в структурі музичної свідомості та її вплив на музично-педагогічну діяльність". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 212–24. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-212-224.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується специфіка формування та впливу національного фольклору, як складника структури музичної свідомості, на процес професійного становлення майбутніх учителів музики. Виокремлено, зокрема, такі характеристики музичної свідомості: активність, інтенціональність, тобто спрямованість на предмет, здатність до рефлексії, мотиваційно-ціннісна характеристика. Також виокремлено три основні властивості музичної свідомості, які реалізуються в професійній діяльності: по-перше, це її соціальний характер, включаючи опосередкованість знаковими (в тому числі вербальними) та символічними структурами; по-друге, здатність до рефлексії та внутрішнього діалогу; по-третє, наочність. Відзначені структури формуються послідовно, відіграючи домінантну роль як інструменти конструювання соціальних уявлень, афективної сфери та поведінки. Місце національного фольклору у структурі музичної свідомості корелює із рівнем усвідомленості музично-педагогічної діяльності. У статті зроблено припущення, що для осіб із високим рівнем самоідентифікації з музично-педагогічною діяльністю фольклор має витупати у якості конструкту надсвідомої регуляції професійної поведінки; переходячи у свідомість, національний фольклор переоцінюється та стимулює до вдосконалення музично-педагогічної діяльності. Особам з середнім рівнем професійної самоідентифікації, радше, буде притаманна нестійкість рефлексивних оцінок фольклору. Подібна картина може спостерігається й у групі осіб з низьким рівнем професійної самоідентифікації. Для них національний фольклор є підсвідомим утворенням, яке відграє роль фактора обмеження. Так, при здійсненні діяльності представники цієї групи можуть болісно переживають вихід їх мистецького ідеалу за уявні межі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Лобач, Н. В., М. С. Саєнко та О. В. Сілкова. "РЕФЛЕКСІЙНО-ОЦІНЮВАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 186–92. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-28.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою даної статті є обґрунтування поняття та сутності рефлексійно- оцінювальної компетенції майбутніх лікарів та визначення її місця у їхній професійній діяльності. Для досягнення поставленої мети проведено аналіз науково-педагогічної, психологічної літератури, який дав можливість побудувати логічно структуровану послідовність визначення поняття «рефлексійно-оцінювальна компетенція», доповнити та узагальнити поняття «рефлексія» й «оцінювання» у діяльності майбутніх лікарів. Визначено типи рефлексії (особистісна, інтелектуальна, комунікативна, кооперативна, регулятивна), функції (мотиваційна, прогностична, організаційна, комунікативна, смислотворча, корекційна), види рефлексії за спрямованістю дій (особистісної діяльності та професійної діяльності). Зазначено, що рефлексія є професійно важливою якістю особистості, що є необхідним компонентом здійснення професійної діяльності лікаря для самоосвіти, саморозвитку фахівця, забезпечує її ефективність, уміння адекватно здійснювати оцінювання своєї діяльності, своїх можливостей, моральних якостей і вчинків. Установлено, що поняття «рефлексія» та «оцінювання» у деякому сенсі є тотожними, оскільки відбувається співвіднесення отриманих результатів із цілями діяльності. Зазначені поняття виступають стрижневим компонентом зрілості особистості під час оволодіння ключовими компетенціями. З’ясовано, що відповідно до проаналізованих освітньо-професійних програм до компетентностей, які формуються у здобувачів закладів медичної освіти, належать ті, що містять елементи рефлексійно-оцінювальної компетенції, а саме: самопізнання, цілепокладання, аналіз власного досвіду, планування, коригування власних дій, самовдосконалення. На основі вищезазначеного ми зробили висновок, що рефлексійно-оцінювальна компетенція майбутніх лікарів – це якість особистості, що дає змогу найбільш ефективно й адекватно здійснювати рефлексію та оцінювання своєї діяльності. Це сприяє розвитку і саморозвитку майбутнього лікаря, його творчому підходу до навчальної та професійної діяльності, досягненню їх максимальної ефективності та результативності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Усиченко, О. В. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ОЦІНЮВАЛЬНИХ УМІНЬ ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 164–72. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено актуальність проблеми формування інтелектуально-оцінювальних умінь здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти. Установлено, що оцінювальні вміння здобувачів освіти доцільно розглядати у взаємозв’язку з інтелектуальними, оскільки редукція вмінь до спеціальних (предметних) умінь не враховує інтелектуальну спрямованість оцінювальної діяльності, що «збіднює спектр методичних можливостей формування вмінь самоконтролю і самооцінювання». На підставі узагальнення різних підходів учених щодо тлумачення суті та структури інтелектуальних та оцінювальних умінь визначено авторську позицію до розкриття вказаних характеристик в інтеграції означених умінь. Інтелектуально-оцінювальні вміння визначено як здатність учнів, котра виражається в уміннях мислити, порівнювати, структурувати об’єкти та інформацію, аналізувати класифікувати та узагальнювати отримані дані та результати, вміння виділяти головне і концентрувати свою увагу на ньому, вміння мотивувати свою діяльність та прогнозувати її результати; отримувати, переробляти та застосовувати інформацію з різних джерел; співвідносити отримані результати з поставленою метою; здійснювати самоконтроль і самооцінку. Стверджується, що сформованість інтелектуальних умінь надаватиме можливість учням ефективно опрацьовувати інформацію та оперативно вирішувати пізнавальні та навчально-професійні завдання, сформованість оцінювальних умінь сприятиме одночасно об’єктивному обробленню доступної інформації, результатів навчання тощо. На підставі теоретичного аналізу наукових джерел було виділено групи інтелектуально-оцінювальних умінь здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти: пізнавально-логічні; інтелектуально-інформаційні; перетворювально-творчі; рефлексивно-самооцінювальні. На підставі вивчення різних теорій та концепції формування умінь автором визначено етапи технології формування інтелектуально-оцінювальних умінь учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти: мотиваційно-настановчий, когнітивно-розвивальнй, операційно-діяльнісний, рефлексивно-коригувальний.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Білозерська, С. І. "АКСІОЛОГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 75–80. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Контент-аналіз джерел дозволив стверджувати, що ціннісний (аксіологічний) підхід значною мірою реалізується у сучасній теорії і практиці вищої педагогічної освіти. Саме аксіологічний підхід до професійної педагогічної підготовки передбачає формування у студентів системи ціннісних орієнтацій, які задають загальну спрямованість інтересам і прагненням особистості, ієрархію індивідуальних переваг, мотиваційну програму діяльності і, зрештою, визначають рівень готовності майбутнього фахівця до реалізації життєвих і професійних планів. У статті доводиться думка, що процес ціннісного становлення майбутнього вчителя на етапі професійно-педагогічної підготовки передбачає цілеспрямований, систематичний рух через пізнання, ціннісне осмислення й оцінку до творчого перетворення знань, формування здатності до постійного саморозвитку і самовдосконалення, а сформовані ціннісні орієнтації є основою формування ціннісного ставлення особистості до майбутньої педагогічної діяльності. Охарактеризовано групи базисних цінностей університетської освіти: академічні, цінності особистісного зростання і благополуччя, соціальні цінності, організаційні цінності. Виділено чотири стадії аксіологізації педагогічної освіти (адаптації, орієнтації суб’єктності, персоналізації), які, на нашу думку, виступають аксіологічними орієнтирами підвищення якості педагогічної освіти. Оволодіння майбутніми педагогами аксіологічними знаннями, вміннями на кожній із вказаних стадій забезпечать гармонійне ставлення особистості до власного життя і педагогічної діяльності завдяки формуванню цілісного уявлення про світ, себе та інших, актуалізуючи суб’єктну позицію з метою побудови власної траєкторії освіти для саморозвитку, досягнення успіху в навчальній, науковій, професійній діяльності. Поряд з тим аксіологічний підхід дозволяє визначати стратегію і перспективи розвитку педагогічної системи, розкривати духовно-моральний, особистісно-професійний потенціал особистості та змістовно наповнювати освітній процес на основі цінностей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Мороз-Рекотова, Леся Вікторівна. "СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 318–28. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.159.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано етапність процесу формування професійно-комунікативної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти (мотиваційний, змістово-перетворювальний та діяльнісний), розкрито спрямованість кожного етапу, взаємообумовленість змістово-перетворювального та діяльнісного етапів на засадах вітагенного навчання. Спецкурс «Професійно-комунікативна культура вихователя закладу дошкільної освіти» визначено опосередкованим компонентом, що визначає зміст освіти та постає інтегрованим доповненням до обовʼязкових дисциплін загальної, професійної та практичної підготовки, вибіркових навчальних дисциплін. Схарактеризовано можливості застосування сучасних педагогічних технологій навчання у процесі формування професійно-комунікативної культури майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти: когнітивно-орієнтовані (когнітивна технологічна модель «Критеріально-орієнтоване навчання», технологія командного навчання), технології ігрової взаємодії в освітньому процесі закладу вищої освіти (рефлексивні технології зняття стереотипів та формування інноваційного мислення, ділові та рольові навчальні ігри), діяльнісно-орієнтовані (мікротренінг), особистісно-орієнтовані технології («соціодрама», тьюторинг). Визначено особливість мікротренінгу, яка полягає в розкладанні складної бажаної поведінки – прояву професійно-комунікативної культури – на послідовність простих умінь, розкрито структуру, яку складають три фази (навчання, тренування та зворотного зв’язку). Обґрунтовано доцільність та ефективність тьюторингу й коуч-сесій у цьому процесі. Окреслено головне завдання тьютора, що полягає у формуванні професійної суб’єктності, здатної до власного майбутнього професійного саморуху, специфіку проведення коуч-сесій із обговорення результатів самоактуалізації професійно-комунікативної культури кожним здобувачем вищої освіти. Розкрито особливості та можливості застосування голографічного методу проєкції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Мартиненко, О. О. "ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОГО ТА ПРОФЕСІЙНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ФАКТОРІВ ОБРАННЯ МОЛОДДЮ ПРОФЕСІЇ ЕКОНОМІСТА". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 119–24. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.23.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено узагальнені результати дослідження різних категорій обстежуваних за професійною спрямованість економіст. За комплексом інформаційних методик установлено особливості обрання професії на мотиваційному і професійно-інтелектуальному рівнях. Попередній аналіз отриманих даних дав змогу виокремити за цими показниками найбільш суттєві й вагомі кореляційні зв’язки та факторні навантаження. Це дає підстави стверджувати про необхідність використання показників для діагностики детермінант обрання професії економіста за такими методиками, як «Мотиви обрання професії» В. Семиченко; «Визначення взаємозв’язку типу особистості зі сферою професійної діяльності» Дж. Холланда й «Емоційного інтелекту» Н. Холла. Обстеженню підлягали першокурсники, бакалаври, магістри й експерти за економічним спрямуванням. Установлено загальні закономірності й особливості, які притаманні кожній окремій групі обстежуваних. Доведено, що більшість показників мотиваційної, професійно-інтелектуальної сфер обстежуваних суттєво змінювалися в професіогенезі в бік зростання від низьких і середніх у першокурсників до переважно середніх у бакалаврів і до середніх і переважно високих у магістрів і високих в експертів. Такі результати свідчать про адекватне обрання професії економіста більшістю обстежуваних. Визначено особливості детермінант обрання професії економіста, які виявляються в суттєвому впливі внутрішніх індивідуально й соціально значущих мотивах, разом із зовнішніми позитивними мотивами; на професійно інтелектуальному рівні істотним виявився емоційний інтелект: емоційна обізнаність, самомотивація, розпізнання емоцій інших людей та управління своїми емоціями, а також такі важливі зв’язки особистості зі сферою професійної діяльності економіста як конвенціональний, інтелектуальний, реалістичний, заповзятливий.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Білозерська, С. І. "АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ". Problems of Modern Psychology, № 4 (11 лютого 2022): 15–21. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-4-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі формування духовної культури майбутнього вчителя, яка значною мірою визначається рівнем педагогічної підготовки, прагненням до самовдосконалення в умовах професійної діяльності. Основоположним є твердження, що саме аксіологічний підхід до професійної педагогічної підготовки передбачає формування у студентів системи ціннісних орієнтацій, які визначають загальну спрямованість інтересів і прагнень особистості студента, а також розуміння цінностей духовної культури, що забезпечують цілісність та духовну зрілість особистості, прагнення до духовного саморозвитку, самоосвіти. Від характеру діяльності педагога, від його особистісних характеристик, ціннісних орієнтацій, життєвих установок та умов, які він створює, залежить не тільки якість засвоєння школярами встановлених освітнім стандартом знань, а й характер відносин суб’єктів освітнього процесу, атмосфера, в якій відбувається педагогічна взаємодія. Духовна культура майбутнього вчителя розуміється нами як складна, інтегративна якість, що виражається у високому рівні мотиваційно-ціннісного та морально-духовного ставлення до педагогічної діяльності, професійно-етичної вихованості, засвоєння морального досвіду та різних сторін духовного життя суспільства, у втіленні засвоєного в поведінці та професійній діяльності. Духовна культура педагога є показником особистісно-професійної зрілості та цілісності особистості; основою для створення власного ціннісного простору, який забезпечить освоєння базових цінностей життя та професійної діяльності. Здійснюючи змістовну інтерпретацію духовної культури, ми акцентували увагу на таких її складниках, як духовні знання, духовні цінності та духовне самовдосконалення. Духовні знання та цінності забезпечують формування у майбутніх педагогів здатності до самостійності, автентичної ціннісної орієнтації, заснованої на світоглядних рефлексіях, переживаннях, оцінках. Основними засобами духовного самовдосконалення є віра, любов, творення добра і боротьба зі злом, творення свободи і відповідальності, праця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

ЧИСТЯКОВА, Людмила. "ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО ЕКОЛОГОЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 419–27. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-419-427.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ У статті осмислюється проблема формування позитивної мотивації студентів до екологозбережувальної діяльності. Актуальність студії визначається тим, що саме цей вид діяльності є однією із основних предметно-перетворювальних практик, які реалізуються на уроках трудового навчання в середній школі та уроках технологій у старшій школі. Специфіка професійної діяльності вчителів, які забезпечують викладання цих предметів, передбачає синтез психолого-педагогічної, методичної, навчально-виробничої та техніко-технологічної діяльності. Професійна діяльність учителя трудового навчання та технологій ґрунтується на високому рівні психолого-педагогічної майстерності, глибоких знаннях із основ сучасного виробництва, матеріалознавства, машинознавства; уміннях реалізовувати найсучасніші технології обробки різних матеріалів. При цьому майбутньому вчителеві необхідно мати мотивацію, адже навіть висока кваліфікація не матиме високих результатів професійної діяльності, якщо не буде узгоджена з мотиваційною функцією самого процесу цієї діяльності. Саме тому мотивація розглядається як психологічний феномен, який у сукупності із соціальними, моральними, професійними інтенціями сприяє отриманню очікуваного результату. Сформульовано алгоритм, використання якого у освітній практиці, забезпечує належний педагогічний ефект. Визначено, що екологічна спрямованість діяльності майбутнього вчителя трудового навчання та технологій передбачає пошук індивідуального стилю поведінки в навколишньому середовищі, відповідальність до розв'язання різних екологічних ситуацій, усвідомлений вибір способів діяльності з урахуванням екологічних закономірностей та гармонійних відносин «людина – природа» та залучення учнів до такої діяльності. Студія засвідчує, що створення і застосування екологозбережувального середовища, раціональне використання ресурсів, розв’язання екологічних питань є важливими мотивами особистісного і професійного самоствердження майбутніх учителів трудового навчання та технологій. Ключові слова: мотивація, мотив, інтерес, екологозбережувальна діяльність, майбутній вчитель.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Ye.A., Klopota, and Rotko O.M. "PERSONAL READINESS AS A COMPONENT OF TEACHER’S PROFESSIONAL COMPETENCE IN INCLUSIVE EDUCATIONAL ENVIRONMANT." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 125–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose of the article is theoretical analysis and determines the essence of teacher’s personal readiness as a component of teacher’s professional competence in inclusive educational environment.Methods of the study – analysis, comparison, systematization and collation of the findings study data based on examination of scientific literature.Results. To determine the essence of teacher’s personal readiness in inclusive educational environment we analyzed general and special requirements to teachers. It has been found that during special focused training of future teachers, professional knowledge and skills are as important as development of teacher’s personal qualities, which determine that a teacher is prepared for pedagogical activity. The following components are important in the structure of readiness: cognitive, activity, value-motivational and emotionally volitional. The article reveals the concept concept of professional and inclusive competence. They are important components of teaching skills pedagogical mastery, which is necessary for the effective performance in the inclusive educational environment. It is noted that competence includes teachers’ personal attitude to their own activity. It emphasized that the personal aspect of key competences is a systemically important component. It defines and integrates other components. The attention is drawn to such features of inclusive educational process as its corrective focus and innovativeness. With this in view, teacher’s readiness to continuous improvement of their professional skills and competencies, i.e. life-long education is identified as an important condition.Conclusions. It was concluded that the concept of personal readiness is a complex structure, it is defined as an established characteristic, system of teachers’ personal features and their functional state. Such structuring of the category “personal readiness” determines the success of pedagogical activity in inclusive educational environment. The components of personal readiness include motivational, orientational, operational, volitional and evaluative components. In addition to the abovementioned components, teachers’ psychological readiness is an important condition as well. It determines teachers’ understanding of the nature, goals and features of their activity in inclusive educational environment.Key words: professional competence, teaching skills, inclusive competence, personal readiness, psychological readiness. Метою статті визначено теоретичний аналіз та розкриття сутності поняття «особистісна готовність» як складника професійної компетентності педагогів в інклюзивному освітньому просторі.Методи дослідження: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення даних з проблеми дослі-дження на основі вивчення наукової літератури.Результати. У статті розкрито сутність особистісної готовності майбутніх педагогів до роботи в інклюзивному освітньому просторі. Для цього нами було проаналізовано загальні вимоги до особистості педагога, а також специфічні, які зумовлені корекційною спрямованістю інклюзивної освіти. Встановлено, що під час спеціальної цілеспрямованої підготовки майбутніх педагогів важливим є не лише акцентування уваги на професійно важливих знаннях, уміннях та навичках. Поруч із зазначеними складниками професійної компетентності великого значення також набуває формування особи-стісних якостей педагогів, які визначають їх підготовленість до педагогічної діяльності. У структурі підготовленості мають значення такі компоненти: когнітивний, діяльнісний, ціннісно-мотиваційний та емоційно-вольовий. У статті розкриваються поняття професійної та інклюзивної компетентності, оскільки вони є важливими складниками педагогічної майстерності, необхідної для результативної діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору. Зазначено, що володіння компетентностями включає в себе особистісне ставлення педагогів до власної діяльності. Акцентується увага, що особистісна сутність ключових компетентностей є системоутворювальним компонентом, визна-чає і інтегрує інші складники. Звертається також увага на такі особливості інклюзивного освітнього процесу, як його корекційна спрямованість та інноваційність. З огляду на це важливою визначається готовність педагогів до постійного вдосконалення професійних умінь і якостей, тобто до навчання протягом життя.Висновки. Встановлено, що поняття «особистісна готовність» є складною структурою, визначається як стійка характеристика, система якостей особистості педагогів, а також їх функціональний стан. Така структурність категорії «особистісна готовність» визначає успішність здійснення педагогічної діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору. Серед компонентів особистісної готовності можна виділити мотиваційний, орієнтаційний, операційний, вольовий та оцінний компоненти. Окрім вже зазначених компонентів, важливою умовою є сформованість психологічної готовності педагогів, що безпосередньо визначає усвідомлення ними сутності, мети та особливостей педагогічної діяльності в умовах інклюзивного освітнього простору.Ключові слова: професійна компетентність, педагогічна майстерність, інклюзивна компетентність, особистісна готовність, психологічна готовність

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Танько, Т. П., та Н. Г. Тарарак. "СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 50 (2018): 100–114. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.50.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті актуалізується проблема формування загальнолюдських цінностей у майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, висвітлено соціально-педагогічні аспекти їх розвитку. Наголошено, що українське суспільство протягом століть виплекало багатогранну духовну культуру, що містить в собі такі загальнолюдські цінності як гуманістична свідомість, національні моральні ідеали, закоханість у свою землю, любов до Батьківщини, тощо. Проаналізовано етапи розвитку дефініції «цінності», визначено її сутність, зазначено, що духовні цінності знаходять свою конкретизацію через соціальні цінності, підкреслено що співвідношення духовних та соціальних цінностей являє собою соціально-психологічний аспект проблеми співвідношення сутності та особистості. Розкрито мету ціннісно-орієнтованої освіти, яка полягає у вихованні цілісної людини культури та має взаємозалежні природну, соціальну і культурну сутності. Розглядаються цінності освіти, зауважується, що вони мають бути спрямовані на формування системи ціннісних орієнтацій майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти та містить у собі когнітивну, емоційну та діяльнісну складові, що зумовлюють розвиток ціннісних уявлень, емоційно-ціннісну оцінку світу, спрямованість соціально-значущих дій педагога. Схарактеризовано цінності-якості, що мають бути притаманні майбутнім педагогам вихователям, наголошено, що ціннісно-мотиваційне ядро майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти містить у собі три рівня ставлення до навчання: ставлення до навчання як до цінності; ставлення до навчання як до одного із різновидів праці; ставлення до навчання як до специфічного виду праці, (роботи з дітьми дошкільного віку), що має забезпечити всі щабелі його духовного зростання. Підкреслено, що цінність навчальної діяльності майбутніх педагогів визначається тим, наскільки вона сприяє становленню їх як самодостатньої особистості, сприяє розвитку потреб до самореалізації, самовиховання, формування самосвідомості. Визначено вимоги до організації навчально-виховного процесу в сучасному ВНЗ з урахування кодексу цінностей сучасного національного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Kryvorot, Tetiana, та Mykola Pryhodi. "ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖЕВИХ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ". Professional Pedagogics 1, № 20 (11 серпня 2020): 109–17. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.109-117.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність: на сучасному етапі розвитку суспільства мережі впроваджуються до багатьох галузей і система освіти не є винятком. Підготовка до використання мережевих технологій є важливим етапом навчання студентів у вищому педагогічному навчальному закладі. Розвиток інтернет-технологій відкриває нові шляхи для впровадження дистанційних технологій та потребує якісного мережевого навчально-методичного забезпечення. Мета: висвітлення проблеми реалізації освітнього процесу на базі мережевих навчально-методичних комплексів та розробка методики застосування мережевих технологій у підготовці майбутніх викладачів. Методи: аналіз, систематизація та узагальнення; спостереження, опитування та анкетування; експеримент, методи математичної статистики (критерій χ2). Результати: розглянуто проблеми освітнього середовища, заснованого на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях з використанням інтернет технологій. Розкрито дидактичний потенціал мережевих ресурсів для підвищення ефективності освітнього процесу. Доведено, що використання мережевих навчально-методичних комплексів є ефективним для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Уточнено поняття, структуру і зміст мережевого навчально-методичного комплексу, обґрунтовано перспективи його використання, а також спрямованість на активізацію, індивідуалізацію та інновацію навчального процесу. Розглянуто методичні питання підвищення якості надання освітніх послуг при використанні дистанційних технологій. Встановлено особливості створення мережевих навчально-методичних комплексів, представлено теоретичні основи добору і структуризації навчальних матеріалів та їх коротку характеристику. Розроблено і впроваджено мережевий навчально-методичний комплекс «Основи наукових досліджень» на базі відкритої платформи Moodle, який складається із організаційно-інформаційного, операційно-діяльнісного, мотиваційно-комунікаційного та оцінювального блоків. Висновки: Розкрито характеристики критеріїв, показників, рівнів оцінювання підготовки майбутніх викладачів та наведено результати експериментального дослідження щодо апробації мережевого навчально-методичного комплексу. Доведено, що відмінності контрольної та експериментальної групи є статистично значущими, що підтверджує ефективність запропонованої методики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Черненко, Сергій, Олег Олійник, Юрій Сорокін та Олег Коваль. "ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 36 (22 січня 2021): 86–94. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.86-94.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Встановити системність підготовки майбутніх тренерів- викладачів у закладі вищоїосвіти. Методи. У дослідженні взяли участь 30 студентів першого і 20 другого курсів. Вибір методів,що використані в статті, обумовлений логічною моделлю процесу дослідження, що склалася впедагогічній науці. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури проводився для вивчення основ-них концепцій управління підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності 017 – фізична культура іспорт. Вивчення педагогічної та навчально-нормативної документації вищої школи дало змогу встано-вити проблеми в розумінні студентів процесу освіти в галузі фізичної культури. Анкетування, конс-татуючий експеримент, методи математичної статистики (графічне відображення даних, аналізпараметрів розподілу) дозволили визначити стан підготовки майбутніх викладачів фізичного вихованняу вищому навчальному закладі. Результати. Встановлено, що професійно-педагогічна підготовка тре-нера-викладача спрямована на формування наступних компонентів: мотиваційно-педагогічного (відоб-ражає спрямованість, мотиви, потреби в навчанні, ціннісні орієнтації), когнітивно-педагогічного (знан-ня вікової психології, вікових морфо-функціональних особливостей людини), конструктивно-педаго-гічного (формуванням цілей діяльності, складанням планів і програм, плануванням занять із фізичноговиховання і спорту), організаційно-педагогічного (здатність і готовність організовувати навчально-тренувальний процес, управляти і моніторити його ефективність), педагогічно-технологічного (пси-холого-педагогічні вміння та навички розв’язувати завдання спортивного тренування дітей і підлітків)та педагогічно-рефлексивного (вміння вивчати, адаптувати і застосовувати кращий досвід в управлінніфізичною підготовкою). Найбільший вплив на професійно-педагогічну мотивацію студентів першого ідругого курсів чинять дисципліни, розташовані у загально-професійному та професійному блоці. Вияв-лений низький рівень зацікавленості студентів у здійсненні науково-дослідницької діяльності. Висновок.Встановлено, що для здобуття освітньої кваліфікації тренер-викладач на початкових етапах навчання(1–2 курси) для студентів найважливішими є дисципліни професійної підготовки.Ключові слова: професійно-педагогічні компетентності, навчальні дисципліни, студенти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

ХРИК, Василь. "СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 188–96. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.29.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: у статті обґрунтовано систему професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства. Методологія. Встановлено, що система професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства містить інтереси, потреби, мотиви до отримання знань, умінь, компетентностей у професійній сфері, позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності, розуміння цінності праці лісівника, усвідомлення соціальної значущості його професії, наявність у майбутнього фахівця лісового господарства необхідних якостей, прагнення до творчої праці в галузі лісового господарства; здатність, відчуття любові до природи. Наукова новизна. Створюючи систему професійної мотивації, приділено увагу як зовнішній мотивації, яка базується на використанні різних стимулів, що спрямовує здобувача на мотивоване оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками, компетентностями; активізацію пізнавальної діяльності в процесі професійної підготовки, так і внутрішній мотивації, заснованій на внутрішніх спонукальних мотивах здобувачів, спрямованих на задоволення особистих потреб у самореалізації в лісогосподарській галузі. Розкрито, що мотиваційно-особистісна сфера відображає сукупність основоположних ідей і пріоритетних цінностей, вимог, що визначають світоглядні основи, ідеологію, сукупність тих загальних положень, які розкривають зміст підготовки особистості. Цінності особистості є своєрідним цілісним конструктом готовності до професійної діяльності, який характеризує значущість певних цілей, почуттів, дій для індивіда. Висновки. Вставлено складники системи професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства. До них віднесено мотиви, що мають найбільше значення для включення здобувачів у процес підготовки: соціально-значимі та пізнавальні. Визначено, що ціннісні орієнтації є найважливішим елементом у внутрішній структурі особистості, закріплюються життєвим і професійним досвідом і є сукупністю переживань індивіда, а також відокремлюють значимість явищ і предметів для конкретної людини. Сформовані та усталені ціннісні орієнтації утворюють певний стрижень в свідомості особистості, який забезпечує її стійкість, певний тип поведінки і діяльності, спрямованість потреб та інтересів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Бойко-Бузиль, Юлія. "Професійно-психологічна компетентністість як індикатор професіогенезу фахівця системи МВС". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 89–100. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-89-100.

Повний текст джерела

Анотація:

Акцентовано, що успішність функціонування та діяльності системи МВС України забезпечують фахівці, які не лише опікуються державною політикою у секторі безпеки та оборони, а своїми здібностями, надійністю та кваліфікованістю формують професійне ядро органів системи МВС. Підкреслено, що професійно-психологічна компетентність є індикатором професіогенезу фахівця, його вузловою категорією, яка мало досліджена, але перспективна у напрямку покращення кадрового забезпечення та підвищення кадрового потенціалу системи МВС України. Наголошено, що професійно-психологічна компетентність виступає особливим особистісним утворенням, яке визначає ефективність виконання професійної діяльності фахівця та обумовлює успішність його професіогенезу загалом. З огляду на наявний стан теоретичної розробленості обраної проблематики, доповнено праксеологічним підходом існуючі підходи (аксіологічний, компетентнісний, системний, діяльнісний) до вивчення професійно-психологічної компетентності фахівця. Обґрунтовано доцільність виділення когнітивного, мотиваційного, комунікативного та рефлексивного компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця. Звернено увагу, що когнітивний компонент професійно-психологічної компетентності є показником теоретичної підготовки фахівця, мотиваційний компонент обумовлює спрямованість до професійної діяльності, комунікативний компонент свідчить про готовність до професійного спілкування та взаємодії, рефлексивний компонент визначає усвідомлення себе як фахівця та професіонала. На базі органів та підрозділів системи МВС України проведено емпіричне дослідження професійно-психологічної компетентності фахівця. Вивчення показників компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця здійснено відповідно до таких етапів професіогенезу як: початковий (І етап), кваліфікації (ІІ етап), компетентності (ІІІ етап) та професіоналізму (ІV етап). За результатами здійсненої роботи підкреслено необхідність розроблення заходів щодо розвитку показників професійно-психологічної компетентності фахівця у відповідності до етапів його професіоналізації. Ключові слова: професіогенез, професійна діяльність, компетентність, професійно-психологічна компетентність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

МОНКЕ, Олена, та Тетяна БОЛОТЕНКО. "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 43–48. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується проблема розвитку творчих здібностей дошкільників засобами художньої літератури. Уточнено ключові позиції дослідження. Передусім зазначено, що у філософських концепціях творчість розглядається як самореалізація особистості. Дитячу творчість розуміють як створення дитиною суб’єктивно значущого для неї продукту. Дитяча творчість характеризується тим, що дитина емоційно відгукується, ціннісно ставиться до твору через художнє слово, творчу роботу в різних видах діяльності. Літературну творчість розуміють як здатність дитини самостійно складати розповіді, оповідання й казки. Феномен «творчі здібності» визначають по-різному. Зокрема, як здатність знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду; синтез властивостей особистості, які характеризуються ступенем відповідності певного виду творчої діяльності вимогам до неї, та зумовлюють результативність такої діяльності. Творчу обдарованість розглядають як індивідуальний творчий мотиваційний і соціальний потенціал, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна компетентність, художні, психологічні та біологічні можливості. Талант розуміють як систему якостей і особливостей, що дозволяє особистості досягти видатних успіхів в оригінальному здійсненні творчої діяльності. Творчі здібності яскраво проявляються в дошкільному дитинстві й розвиваються в процесі спеціально організованого навчання, зокрема в літературній і тісно з ній пов’язаній художньо-мовленнєвій діяльності. Особливо міцний зв’язок між такими компонентами художньо-мовленнєвої діяльності, як виконавча діяльність і творчість. Творчість об’єднує художню, ігрову та пізнавальну активність дошкільників. Для виникнення та активізації творчих проявів дітей слід створити специфічні сприятливі умови. У статті проаналізовано основні засоби змістового впливу на розвиток творчих здібностей особистості дитини в художньо-мовленнєвій діяльності. Художньо-мовленнєва діяльність має самоцінне значення для розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку, зокрема для розвитку літературної творчості. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в дослідженні й перевірці педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників у художньо-мовленнєвій діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Гуд, Ганна. "Психологічні особливості формування толерантності до негативних переживань у молодших школярів". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(51) (2020): 62–80. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-62-80.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: з’ясувати психологічні особливості негативних переживань молодших школярів та можливості формування толерантності завдяки комплексному підходу. Метод: Результативність висвітленої системно-цілісної методології щодо профілактики та корекції негативних переживань у молодших школярів доведено нами у попередніх публікаціях. Підгрунтям зазначеної методології є положення про негативні переживання в молодшому шкільному віці як системо-комплекс, що увиразнюється у взаємодії таких конструктів, а саме: когнітивний, мотиваційний, ціннісний. Виходячи з цього положення нами було розроблено цілісну систему профілактики та корекції негативних переживань в молодшому шкільному віці. Результативність задіяних заходів визначалася багатьма психодіагностичними модиками. Проте в нашій статті ми зосередимо увагу на проективній методиці «Казки доктора Луїзи Дюсс». Результати: розроблена та апробована нами психологічна програма супроводу формування толерантності до негативних переживань в молодшому шкільному віці створена на основі принципів комплексної рухової та когнітивної корекції, системно-компетентнісного підходів й спрямована на комплексну корекцію негативних переживань особистості молодшого шкільного віку. Психологічні корекція зосереджена на подолання негативних наслідків шкільного стресу, особистісної та ситуативної тривожності особистості цього вікового періоду. Цілісна програма профілактики та корекції негативних переживань особистості молодшого шкільного віку включає авторську розробку – програму комплексної корекції, котра уособлює в собі програмні елементи (відповідні вправи), які у поєднанні когнітивної, рухової, дихальної та емоційної активності сприяють корекції таких проявів. Окрім цього, залучення індивідуальних та групових форм й методів роботи, передування релаксаційних та нейродинамічних заходів, залучення вправ, що сприяють загальній мозковій активності та витривалості забезпечують основу щодо стресостійкості молодшого школяра. Висновки: передумовами реалізації програми формування толерантності до негативних переживань в молодшому шкільному віці варто визначити такі, а саме: корекційно-розвивальне навчання сприяє оптимальному психічному та психологічному розвитку особистості зазначеного вікового періоду; спрямованість на розвиток соціально-психологічних властивостей особистості, які уможливлюють стресостійкість, уміння управляти власними емоціями та почуттями забезпечують формування толерантності до негативних переживань в молодшому шкільному віці і є суттєвою передумовою саморозвитку особистості молодшого шкільного віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Фільо, Ірина Євгенівна. "Методичні засади технології е-портфоліо в професійній підготовці інженерних фахівців". Theory and methods of e-learning 3 (13 лютого 2014): 314–18. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.355.

Повний текст джерела

Анотація:

Модель методичної системи навчання будь-якого курсу у вищій школі має відображати специфіку діяльності майбутнього фахівця. Спрямованість підготовки майбутніх фахівців інженерного профілю має своє відображення у змісті навчання курсу інформатики, який має бути побудований таким чином, аби студент під час проходження курсу міг розвинути уміння творчо розв’язувати навчальні та реальні задачі професійного характеру науковими методами, використовуючи можливості персонального комп’ютера. Навчальний вплив здійснюється шляхом різнопрофільного добору змісту навчального матеріалу; визначення рівнів вимог до знань та вмінь, пред’явлення їх студентам через відповідні теоретичні завдання (лекції) та практичні вправи (лабораторні, практикуми); вибору таких форм організації навчального процесу, які б стимулювали активність студентів, раціонально поєднували фронтальне, групове та індивідуальне навчання і при цьому визначали б рівень діяльності студентів.Однією з перспективних технологій активізації навчального процесу та творчого розвитку студентів можна назвати технологію Е-портфоліо. Проблемам використання технології портфоліо в навчальному процесі вищих навчальних закладів присвятили свої праці Я. Бельмаз, О. Бояринцева, С. Блинова, І. Возвишаєва, О. Григор’єва, Ю. Зоря, В. Завіна, М. Кадемія, О. Насирова, Т. Ніфонтова, Т. Новікова, О. Свєт та ін. Проте проблема використання технології електронного портфоліо, зокрема під час професійної підготовки майбутніх інженерів, залишається актуальною та не вивченою у вітчизняній педагогічній науці.Враховуючи актуальність проблеми, метою статті є розгляд методичних засад технології Е-портфоліо та її реалізації в професійній підготовці інженерних фахівців.Аналіз науково-педагогічної літератури та електронних ресурсів стверджує, що єдиного розуміння поняття «електронне портфоліо» ще не існує. В публікаціях та матеріалах мережі Інтернет можна зустріти такі терміни пов’язані з електронним портфоліо як: «digital portfolio», «electronic portfolio», «e-portfolio», «web-portfolio», «web based portfolio», «eFolio» [1; 2]. Ми спробували проаналізувати різноманітні підходи до визначень сутності поняття «електронне портфоліо» та уточнити його [3].Таким чином, нами була виведена формула, яка допомагає зрозуміти зміст поняття Е-портфоліо: Е-портфоліо = Електронне портфоліо + Веб-портфоліо.Метою ведення портфоліо є: систематизація досвіду; чітке визначення напрямів розвитку студента, що полегшує самоосвіту або консультування з боку науково-педагогічних працівників; об’єктивніша оцінка рівня сформованості професійних умінь; допомога в написанні курсових та дипломних робіт, студентських наукових досліджень.До принципів запропонованої технології належать [3]: самооцінка результатів (проміжних, кінцевих) – вміння приймати самостійні рішення в процесі пізнання, прогнозувати наслідки цих рішень, проводити відповідну корекцію; здатність до комунікації (участь у дискусії, вміння аргументувати свою позицію, докладно, грамотно, лаконічно пояснювати матеріал іншим); систематичність та регулярність самомоніторингу; структуризація матеріалів портфоліо, логічність та грамотність ведення всіх супроводжуючих матеріалів; культура ведення документації, естетичність оформлення; цілісність, тематична завершеність поданих у портфоліо матеріалів; наочність, обґрунтованість презентації портфоліо студентом.Використання технології Е-портфоліо під час професійної підготовки майбутніх інженерів допомагає розв’язувати важливі педагогічні завдання:• підтримувати високу навчальну мотивацію студентів;• заохочувати активність і самостійність студентів, розширювати можливості навчання й самонавчання;• розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності студентів;• формувати вміння вчитися — ставити цілі, планувати й організовувати власну навчальну діяльність [4].Варто зазначити, що порівняно зі звичайним паперовим портфоліо, Е-портфоліо має значні переваги, до яких слід віднести [5]:– мобільність і гнучкість (у разі електронного оформлення легко вносити зміни до структури і змісту матеріалів);– широкі можливості для оформлення портфоліо;– розширює можливості для вибору засобів роботи з текстовою та числовою інформацією (це можуть бути текстові документи, електронні таблиці, діаграми тощо);– може бути мультимедійним, тобто до складу Е-портфоліо входять анімація, аудіо- і відеокліпи, що знайдені студентом в мережі Інтернет або створені самостійно;– Е-портфоліо окремих студентів можуть бути легко об’єднані в групи, студенти можуть обмінюватися створеними порт фоліо або окремими матеріалами;– у складі Е-портфоліо можуть бути презентовані матеріали з Інтернету, що представляють альтернативні точки зору.Окреслимо основні функції Е-портфоліо, застосовуючи пропозиції Т. Г. Новикової [6]: діагностична – фіксує зміни і зростання за певний період часу; цільова – підтримує навчальні цілі; змістова – розкриває весь спектр виконуваних робіт та інтересів; розвивальна – забезпечує неперервність розвитку у процесі всього навчання; мотиваційна – заохочує студентів до підвищення результатів; рейтингова – показує діапазон навичок і вмінь студента.Е-портфоліо – сучасна освітня технологія, в основі якої використовується метод автентичного оцінювання результатів освітньої та професійної діяльності. Автентичне оцінювання – це вид оцінювання, який застосовується, перш за все, у практико-орієнтованій діяльності і передбачає оцінювання сформованості вмінь та навичок особистості в умовах поміщення її у ситуацію, максимально наближену до вимог реального життя – повсякденного чи професійного.Л. В. Шелехова вважає, що технологія роботи з портфоліо передбачає такі етапи [7]:1. Мотивація: кожен студент повинен усвідомлювати, що портфоліо: 1) виконує накопичувальну і модельну функції, відображаючи динаміку розвитку студента і результатів його самореалізації; 2) допомагає студенту проводити рефлексію власної навчальної роботи та встановити зв’язки між попередніми і новими знаннями; 3) є критерієм підготовленості до здійснення майбутньої професійної діяльності; 4) служить предметом обговорення і чинником самооцінки (оцінкою) результатів роботи студента на заліку або підсумковому занятті.2. Визначення виду портфоліо.3. Терміни здачі і час роботи над портфоліо: на заняттях, під час самостійної роботи, під час домашньої підготовки.4. Розділи та рубрики. Кількість розділів і рубрик (а також їх тематика) може бути різним і визначається в кожному окремому випадку. Зміст рубрики визначається її назвою, об’єм – призначенням матеріалу, який у неї включається; структура та оформлення – індивідуальними особливостями студента. Усередині розділів можуть бути виділені рубрики, які допомагають систематизувати матеріал, і формують структуру розділу. Рубрики можуть бути обов’язковими і необов’язковими.5. Критерії оцінювання: обговорюються і визначаються спільно зі студентами. Механізм оцінки портфоліо може бути реалізований таким чином: а) оцінюється тільки процес і характер роботи над портфоліо; б) оцінюються за заданими критеріями тільки окремі частини портфоліо (наприклад, обов’язкові рубрики); в) оцінюються всі рубрики, загальна оцінка виводиться як середнє арифметичне; г) оцінюється остаточний варіант портфоліо; оцінюється не тільки сам портфоліо, але й якість його презентації; д) портфоліо не оцінюється, а студент вибирає окремі частини для презентації на підсумковому занятті, що є допуском до заліку або іспиту. Як критерії можна розглядати: а) наявність обов’язкових рубрик та висновків; б) використання дослідницьких методів; в) креативний характер портфоліо; г) наявність особистісного компонента; д) якість оформлення; е) аналіз корисності портфоліо для самого студента, ж) наявність рефлексії власної діяльності (самооцінка роботи над портфоліо).Аналіз існуючих у літературі поглядів на структуру студентських портфоліо доводить, що в мінімізованому варіанті Е-портфоліо повинно містити такі пункти: професійно складене резюме, що відповідає сучасним вимогам, і автобіографію; список засвоєних навчальних курсів за основною сферою діяльності й пов’язаних із нею галузей знань, враховуючи додаткову спеціалізацію, тренінги, спеціалізовані семінари й майстер-класи провідних викладачів; список позанавчальних заходів і посад, де на практиці застосовуються навички лідерства (наприклад, староста групи, керівник наукової студентської групи тощо); опис кар’єрного потенціалу й готовності до кар’єри в межах надбання навичок і досвіду; рекомендації провідних викладачів, керівників курсових проектів, дипломних робіт, виробничих практик.Портфоліо може складатися з інваріантної частини (комплекту документів, розробленого викладачем) й варіативної частини (комплекту документів, розробленого самостійно студентом й узгодженого з експертною групою). Інваріантна частина портфоліо містить такі документи: домашні роботи; результати поточних письмових робіт, підсумкових контрольних робіт, тестів; результати групової роботи: опис навчально-дослідницького завдання, у розв’язанні якого брав участь студент, чернетки, схеми; обов’язкові індивідуальні роботи; блок-схеми, таблиці; коментарі з кожного виду роботи; рефлексія своєї діяльності; заповнені студентом анкети; оцінка експертів [8]. Варіативна частина портфоліо може бути одним документом, запропонованим студентом самостійно або дібраним ним із такого переліку документів: питання, що виникають під час роботи; формулювання й обґрунтування цілей майбутнього навчання; робота над помилками; індивідуальний проект.Висновок. Аналіз науково-методичної літератури та електронних ресурсів мережі Інтернет свідчить, що створення Е-портфоліо майбутніми фахівцями інженерних спеціальностей дозволяє: відобразити ступінь творчої активності студента під час вивчення різноманітних тем, розділів або дисциплін; простежити індивідуальний прогрес студента, що відбувався під час навчання; підтримувати і стимулювати навчальну мотивацію студента; заохочувати активність і самостійність; розширювати можливості навчання й самоосвіти; розвивати навички рефлексивної діяльності й здатність до антиципації; здійснювати інтеграцію кількісної та якісної оцінок; переносити акцент з оцінки на самооцінку; формувати вміння вчитися; активізувати пізнавальну, інформаційно-пошукову та дослідницьку діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

A.I., Proseniuk. "FORMATION OF THE EMOTIONAL ORIENTATION OF FUTURE PRESCHOOL EDUCATION SPECIALISTS BY MEANS OF CREATIVE ACTIVITY." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 74–78. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-12.

Повний текст джерела

Анотація:

The article is devoted to the urgent problem of humanization of educational activities. It indicates the interdependence of preschool and higher pedagogical education as important links of the national educational system. The article discusses the theoretical foundations of the education of the educational system, which integrates the efforts of the subjects of the educational process in preschool and higher pedagogical educational institutions. The ways of educational activity that allow to activate and form the emotional orientation of the future specialist in the field of preschool education by means of creative activity are also considered. Modern educational processes are characterized as dynamic and controlled systems in which the teacher is the coordinator of education and the student is a complex object. The student audience is considered as a target audience with their dreams, desires, needs, interests, experiences and values, therefore, one of the important tasks in working with them is the need to consider all possible communication channels, planning an educational and communicative strategy for the emotional involvement of future preschool educational process in a higher school. The article sounded the expediency of connecting the professional training of future educators of preschool children with the corresponding emotional orientation of the educational process and an attempt was made to prove the expediency of forming a positive emotional mood of future educators in their professional development, since the psychological structure is inherent in pedagogical activity: motive, goal, object, means, result. The creative activity of future preschool education specialists is considered as an important component of the educational process in the conditions of higher educational institutions, taking into account the mutual emotional influences of future preschool education specialists. The article also outlines the importance of considering the emotional and motivational aspect of the formation of the personality of future preschool education specialists as such that increases the attraction to pedagogical activity, in particular, creative activity with the presence of a healthy psychological response. Considered pedagogical conditions as important components of the structure of pedagogical activity. The first pedagogical condition for the formation of the emotional orientation of future preschool education specialists by means of creative activity is the development of which provides for involvement in the collective search for a solution to the pedagogical situation. The second pedagogical condition of the indicated process was recognized as the relationship of target pedagogical orientations and versatile and creative work to achieve them. According to the result of a qualitative analysis of the consistency and expediency of professional training of future workers of preschool institution of their emotional orientation.Key words: emotional feedback, professional activity, professional development, creative potential, cognitive and sensory experience, pedagogical conditions. Стаття присвячена актуальній проблемі гуманізації освітньої діяльності. У ній окреслено взаємозу-мовленість дошкільної та вищої педагогічної освіти як важливих ланок вітчизняної освітньої системи. У статті розглядаються теоретичні основи створення виховної системи, що інтегрує зусилля суб’єк-тів освітнього процесу в дошкільних та вищих педагогічних навчальних закладах. Також розгляда-ються шляхи освітньої діяльності, які дозволяють активізувати й формувати емоційну спрямованість майбутнього спеціаліста у царині дошкільної освіти засобами творчої діяльності. Сучасні навчальні та виховні процеси охарактеризовано як динамічні та керовані системи, в яких викладач є координа-тором освіти, а студент є складним об’єктом. Студентська аудиторія розглядається як цільова зі своїми мріями, бажаннями, потребами, інтересами, переживаннями й цінностями, тому одним із важливих завдань у роботі з ними визнано необхідність розглянути всі можливі канали комунікації, планування навчально-комунікативної стратегії емоційного включення майбутніх фахівців дошкільної освіти до освітнього процесу в умовах ВНЗ. У статті озвучено доцільність пов’язувати професійну підготов-ку майбутніх вихователів дітей дошкільного віку з відповідною емоційною спрямованістю освітнього процесу та зроблено спробу довести доцільність формування позитивної емоційної налаштованості майбутніх вихователів у їхньому професійному самовдосконаленні, оскільки педагогічній діяльності притаманна психологічна структура: мотив, мета, предмет, засоби, результат. Розглянуто творчу діяль-ність майбутніх фахівців дошкільної освіти як важливу складову частину освітнього процесу в умовах ВНЗ з урахуванням взаємних емоційних впливів майбутніх фахівців дошкільної освіти. У статті також зазначено важливість розглядати емоційно-мотиваційний аспект формування особистості майбутніх фахівців дошкільної освіти як такий, що употужнює потяг до педагогічної діяльності, зокрема творчої, з наявним здоровим психологічним відгуком.Розглянуто педагогічні умови як важливі складники структури педагогічної діяльності. Першою педа-гогічною умовою формування емоційної спрямованості майбутніх фахівців дошкільної освіти засобами творчої діяльності визнано розробку завдань, виконання яких передбачає включення до колективного пошуку рішення педагогічних ситуацій. Другою педагогічною умовою зазначеного процесу визнано вза-ємозв’язок цільових педагогічних орієнтацій та різносторонню й творчу роботу для їх досягнення.За результатами якісного аналізу дослідження у статті визнано логічність та доцільність професій-ної підготовки майбутніх працівників закладів дошкільної освіти з паралельним формуванням їхньої емоційної спрямованості.Ключові слова: емоційний відгук, професійна діяльність, професійне вдосконалення, творчий потенціал, пізнавальний та чуттєвий досвід, педагогічні умови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

O.V., Рopova, and Tsapko A.M. "JUSTIFYING THE TECHNOLOGY STAGE CONTENT OF PREPARING FUTURE TEACHERS FOR PEDAGOGICAL FACILITATION IN THEIR PROFESSIONAL ACTIVITY." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 117–22. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-17.

Повний текст джерела

Анотація:

The article proves the relevance of special training of future teachers for pedagogical facilitation, which is defined as a type of pedagogical interaction that provides conscious, intensive and productive development and self-development of its participants and which aims to create favorable conditions for the implementation of internal resources of each student.The result of professional training of future teachers for pedagogical facilitation is the appropriate training, which is defined as a stable integrative personal formation, that includes professional motives, goals, general and professional knowledge and skills, personal qualities of the future teacher, that provide productive interaction with students and effective pedagogical support with them.The structure of the readiness of future teachers for pedagogical facilitation includes the following components: motivational-intentional (stable professional motives, needs, interests, values and attitudes; pedagogical orientation to facilitative pedagogical activity; positive attitude to the student as the highest value; desire for professional and personal self-satisfaction); cognitive-positional (knowledge of facilitation: the essence and mechanisms of facilitation interaction; ideas and provisions of personality-oriented learning, ways of its implementation; principles of education; age-related and psychological characteristics of students; knowledge of pedagogical conflictology); procedural and experimental (the presence of groups of skills that are necessary for the implementation of pedagogical facilitation); personality-reflexive: (the presence of professional and personal qualities necessary for the implementation of pedagogical facilitation). The pedagogical technology of preparation of future teachers for pedagogical facilitation is developed and substantiated, which provides realization of organizational-preparatory, stimulating-instructive, cognitive-activity, praxeological-experimental and reflexive-corrective stages.Key words: future teacher, pedagogical facilitation, professional training, readiness for pedagogical facil-itation, pedagogical technology. У статті доведено актуальність спеціальної підготовки майбутніх учителів до педагогічної фасилітації, яку визначено як вид педагогічної взаємодії, що забезпечує усвідомлений, інтенсивний і продуктивний розвиток і саморозвиток її учасників, ставить за головну мету діяльності створення сприятливих передумов для реалізації внутрішніх ресурсів кожного учня.Результатом професійної підготовки майбутніх учителів до педагогічної фасилітації є відповідна підготовленість, яку визначено як стійке інтегративне особистісне утворення, що включає професійні мотиви, цілі, загальнонаукові та професійні знання й уміння, особистісні якості майбутнього педагога, що забезпечують продуктивну взаємодію з учнями й надання їм ефективної педагогічної підтримки.У структурі підготовленості майбутніх учителів до педагогічної фасилітації виокремлено такі ком-поненти: мотиваційно-інтенційний (стійкі професійні мотиви, потреби, інтереси, цінності та установки; педагогічна спрямованість на фасилітаційну педагогічну діяльність; позитивне ставлення до учня як найвищої цінності; прагнення до професійного й особистісного самовдосконалення); когнітивно-по-зиційний (знання про фасилітацію: суті й механізмів фасилітаційної взаємодії; ідей і положень особистісно орієнтованого навчання, шляхів його здійснення; принципів виховання; вікових і психоло-гічних особливостей учнів; знання з педагогічної конфліктології); процесуально-досвідний (наявність груп умінь, необхідних для здійснення педагогічної фасилітації); особистісно-рефлексивний (наявність професійно-особистісних якостей, необхідних для здійснення педагогічної фасилітації). Розроблено й обґрунтовано педагогічну технологію підготовки майбутніх учителів до педагогічної фасилітації, що передбачає реалізацію організаційно-підготовчого, стимулювально-настановчого, когнітивно-діяльніс-ного, праксеологічно-досвідного та рефлексивно-корегувального етапів.Ключові слова: майбутній учитель, педагогічна фасилітація, професійна підготовка, підготовленість до педагогічної фасилітації, педагогічна технологія

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Брижак, Надія Юріївна. "Стан готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 8 (23 листопада 2013): 236–43. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v8i1.199.

Повний текст джерела

Анотація:

Під готовністю до краєзнавчої роботи Т. М. Міщенко розуміє інтегральну властивість особистості педагога, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки вчителя на реалізацію функцій краєзнавства як засобу зв’язку виховання з життям, а також сукупність професійно значущих знань та вмінь [3].На думку О. В. Бондаренко, готовність майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями як складова більш загального поняття «готовність учителя до педагогічної діяльності» є складним особистісним утворенням, що охоплює краєзнавчу спрямованість, позитивну мотивацію, професійно важливі риси особистості, краєзнавчі знання, вміння й навички, оцінку, адекватну самооцінку та рефлексію результатів власної праці, забезпечуючи ефективність краєзнавчої роботи [1].У дослідженнях С. М. Танани готовність майбутніх учителів початкових класів до організації краєзнавчої роботи розглядається, як складне соціально-педагогічне утворення, що містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості та систему професійно-педагогічних знань, умінь і навичок організації краєзнавчої роботи на основі усвідомлення значущості шкільного краєзнавства як засобу соціалізації особистості [4].М. І. Кузьма-Качур під готовністю майбутніх учителів початкових класів до шкільного краєзнавства розглядає цілісне явище, що складається із взаємопов’язаних, скріплених переконаннями морально-вольових якостей особистості, соціально значущих мотивів, способів поведінки, знань, умінь і навичок [2].У межах нашого дослідження під готовністю майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи будемо розуміти особистий стан майбутнього учителя, з певними краєзнавчими знаннями, вміннями, навичками та переконаннями у необхідності організовувати краєзнавчу роботу з учнями початкової школи.Вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи вимагав врахування певних передумов, до яких віднесено такі:– сформованість у майбутніх учителів мотивів оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у процесі фахової підготовки за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта», що визначається у освітньо-кваліфікаційній характеристиці;– аналіз краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі з учнями початкової школи, що дав змогу спрямувати визначення стану готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у двох напрямах: навчальному та виховному.З метою оптимізації навчально-виховного процесу та підвищення його ефективності на шляху формування готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи було проведено констатувальний етап експерименту протягом другого навчального семестру 2011-2012 р. на базі Мукачівського державного університету та Хмельницького національного університету із студентами, які навчаються за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта» (галузь знань 0101 «Педагогічна освіта»). Загалом у експерименті взяло участь 136 майбутніх учителів.За допомогою методів анкетування, тестування, бесід та спостережень здійснювалось вивчення місця і ролі краєзнавчої роботи у системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, а також визначення стану їх готовності до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Спочатку було визначено наскільки сформовані мотиви оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у майбутніх учителів.Як показало дослідження (таблиця 1), майбутні учителі надають перевагу мотивам стати висококваліфікованим фахівцем, сумлінно вивчати будь-які дисципліни, інтерес до конкретних краєзнавчих фактів (43,7%; 37,9%; 21,4%), 4, 5 та 6 рангове місце відповідно займають мотиви – прагнення отримати високі бали, поглибити уже набуті краєзнавчі знання та інтерес до особистості викладача як людини та науковця. Отримані результати дають змогу стверджувати про не сформованість стійких мотивів у майбутніх учителів до краєзнавчої роботи. Це вказує на необхідність посилити вплив на мотиваційну сферу в процесі підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Визначення стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі було проведено під час педагогічної практики студентів (136 осіб) педагогічного факультету Мукачівського державного університету ІІ курсу, які навчаються за спеціальністю 6.010102 «Початкова освіта». Одним із завдань педагогічної практики було провести виховний захід у одному з класів початкової школи за однією із тем: «Та земля мила, де мати народила», «Чи знаєш ти свій край?», «Легенди нашого краю», «Вулицями рідного міста (села)», «Мій рідний край», «Рід, родина, рідня», «Моя рідна вулиця», «Пам’ятаймо героїв», «Люби і знай свій рідний край», «Люди, які прославили мій край», «Сторінки історії мого міста (села)».Таблиця 1Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи майбутніх учителів з учнями початкової школи Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи у майбутніх учителів з учнями початкової школиРангове місце%Звичка сумлінно вивчати будь-які дисципліни27,9Інтерес до конкретних краєзнавчих фактів321,4Прагнення стати висококваліфікованим фахівцем143,7Можливість використовувати набуті краєзнавчі знання, уміння та навички для майбутньої діяльності не за фахом86,8Відсутність інших, більш цікавих справ, ніж навчальні заняття93,4Інтерес до краєзнавчих досліджень78,8Прагнення поглибити уже набуті краєзнавчі знання517,5Інтерес до особистості викладача як людини та науковця69,1Прагнення отримати високі бали420,6 Вимоги до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту майбутніми учителями з учнями початкової школи полягали у наступному: чітке формулювання назви виховного заходу та розуміння майбутнім учителем його краєзнавчої мети; планування основних етапів виховного заходу та визначення завдань кожного з них; організація підготовки заходу у відповідності до поставленої краєзнавчої мети; визначення оптимального змісту краєзнавчого матеріалу; вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу краєзнавчого матеріалу на учнів на кожному етапі заходу; чіткість виховного заходу, оптимальний його темп і ритм; різноманітність і творчий характер діяльності учнів початкової школи; взаємозв’язок заходу з попередніми та наступними формами позакласної роботи з учнями.Оцінка виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи включала такі показники:– аналіз готовності майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: мета і завдання виховного заходу; урахування рівня вихованості учнів початкової школи при визначенні мети і завдань; місце виховного заходу краєзнавчого змісту у загальній системі виховної роботи початкової школи;– аналіз процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту: роль класного керівника; роль учнівського активу; забезпечення дружної та злагодженої роботи колективу в процесі підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту; роль учнівських органів самоврядування; надання тактовної допомоги учням; рівень участі дітей у підготовці виховного заходу краєзнавчого змісту; аналіз правильності розподілу обов’язків; строки виконання, облік;– аналіз проведення виховного заходу краєзнавчого змісту:а) організація (готовність дітей до проведення заходу, оформлення приміщення, обладнання, наочність, використання ТЗН, структурна схема виховного заходу, чіткість, організованість, злагодженість, майстерність, дозування часу і раціональність його використання, участь представників громадськості);б) зміст виховного заходу краєзнавчого змісту (актуальність краєзнавчої теми, краєзнавча спрямованість, логічність, раціональність у доборі краєзнавчих фактів, їх осмислення, глибина висновків, зв’язок з життям класу, школи, села, міста, району; добір питань, що хвилюють школярів);в) методика проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: (врахування вікових особливостей школярів; можливість відвертого обміну думками; характер діалогу; стимулювання учнів до дискусії, до вироблення компромісної думки);г) психологічний аналіз (поведінка учнів, їх активність, зацікавленість, ставлення до краєзнавчого заходу; поведінка вчителя, його тон, ставлення до учнів, педагогічний такт, повага до самостійності думок, пропозицій, рішень учасників);– результати: досягнення мети виховного заходу краєзнавчого змісту; чи є краєзнавчий захід цілісним, системним; які частини виховного заходу вдалися краще, які гірше. Загальні висновки. Рекомендації.Кожний показник оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи був оцінений високим, достатнім, задовільним або низьким рівнем готовності, характеристику яких подано у таблиці 2.Таблиця 2Характеристика рівнів готовності кожного показника Рівень готовностіХарактеристика показникависокийпоказник сформований, чітко вираженийдостатнійпоказник виражений, але рідко проявляється неефективнозадовільнийпоказник сформований слабконизькийпоказник не сформований Отримані результати занесені у таблицю 3.Таблиця 3Результати стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі Показники оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школиРівні готовності (136 МУ)ВисокийДостатнійЗадовільнийНизькийК-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%готовність майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту862316,94331,66245,5організація процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту42,93223,55641,24432,4проведення виховного заходу краєзнавчого змісту53,72921,35439,74835,3результат42,92316,94230,96749,3Середній показник53,72719,949365540,4Примітка. К-сть МУ – кількість майбутніх учителів Аналіз даних таблиці 3 дав змогу встановити, що стан готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напря

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

R.Yu., Kelemen. "PEDAGOGICAL CONDITIONS OF TRAINING OF FUTURE JUNIOR SPECIALISTS IN LAW BY MEANS OF INTERACTIVE TECHNOLOGIES." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 90 (November 4, 2020): 99–103. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-16.

Повний текст джерела

Анотація:

На сучасному етапі державотворення в контексті євроінтеграційного поступу України, модернізації освітньої галузі з урахуванням вимог Болонського процесу актуалізується проблема формування про-фесійної компетентності майбутніх молодших спеціалістів із правознавства. Багатовимірність впливів на процес становлення професіонала потребує пошуку оптимальних шляхів вирішення завдань теоре-тико-методологічної підготовки фахівців цього профілю. Це уможливлюється шляхом оптимізації про-фесійної підготовки майбутніх молодших спеціалістів із правознавства, зокрема шляхом використання сучасних і дієвих інтерактивних педагогічних технологій. Проблеми вдосконалення професійної підго-товки в закладах юридичної освіти, підвищення ефективності освітнього процесу вимагають не лише перегляду існуючої методики викладання дисциплін професійно-практичного циклу, а й обґрунтування і перевірки педагогічних умов, необхідних для забезпечення успішності здійснюваної діяльності.На основі проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури та власного педагогічного досві-ду виокремлено такі педагогічні умови підготовки майбутніх молодших спеціалістів із правознавства засобами інтерактивних технологій:занурення студентів у професійно зорієнтоване мотиваційне сере-довище шляхом використання інтерактивних технологій; міждисциплінарна інтеграція дисциплін про-фесійно-практичного циклу шляхом використання інтерактивних форм і методів навчання; практико зорієнтована спрямованість підготовки майбутніх молодших спеціалістів із правознавства в коледжах; активізація індивідуалізованої самоосвітньої діяльності студентів засобами інтерактивних технологій.Використання інтерактивних методів навчання у викладанні юридичних дисциплін дає змогу від-творити і змоделювати професійну діяльність молодших спеціалістів із правознавства, стимулює, акти-візує й інтенсифікує навчальну діяльність і спілкування студентів, дає можливість випробувати себе в різних типах рольової поведінки, скорочує відстань між навчанням і реальними професійними ситу-аціями, вчить контролювати почуття і емоції, дозволяє розширити і поглибити процес професійного самовизначення, самовдосконалення і творчого розвитку студентів. At the modern stage of state formation in the context of Ukraine’s European integration progress, modernization of educational field taking into account requirements of the Bologna Process, the problem of formation of professional competence of future junior specialists in law is actualized. The multidimensional influence on the process of becoming a professional requires finding the best ways to solve tasks of the theoretical and methodological training of specialists of this profile. It becomes possible through the optimization of vocational training of future junior specialists in law, in particular by means of using modern and effective interactive pedagogical technologies. Problems of improvement of vocational training in the institutions of legal education, improving the efficiency of the educational process requires not only revising the existing methodology of teaching disciplines of the professional-practical cycle, but also substantiation and verification of pedagogical conditions, which are necessary for ensuring the success of ongoing activities.Based on the analyses of psychological and pedagogical literature and own pedagogical experience it has been distinguished such pedagogical conditions of training of future junior specialists in law by means of interactive technologies: immersing students in a professionally motivated environment through the use of interactive technologies; interdisciplinary integration of disciplines of the professional-practical cycle through the use of interactive forms and methods of study; practically oriented direction of training of future junior specialists in law in colleges; activization of individualized self-educational activity of students by means of interactive technologies.The use of interactive methods of study in teaching legal disciplines makes it possible to recreate and model professional activities of junior specialists in law, stimulates, activates and intensifies educational activity and communication of students, gives an opportunity to test yourself in different types of role behavior, reduces the distance between studying and real professional situations, teaches to control feelings and emotions, allows to expand and deepen the process of professional self-determination, self-improvement and creative development of students.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

I.S., Markus. "PEDAGOGICAL CONDITIONS OF FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF TECHNOLOGIES BY MEANS OF MULTIMEDIA TECHNOLOGIES." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 93–99. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-13.

Повний текст джерела

Анотація:

This article considers the process of formation of professional competence of future teachers of technology by means of multimedia technologies.It is stated that the professional competence of a technology teacher includes an individual integrative characteristic of the specialist, which reflects the willingness and ability to carry out certain activities at the appropriate level, perform professional duties, solve problems, applying acquired during training and consolidated through experience and self-education knowledge, skills and skills, effectively mobilize their own abilities and experience depending on the specific situation, demonstrating flexibility and creativity of thinking.The study developed the structure of professional competence of future technology teachers, which includes value-motivational, cognitive and technological components, as well as methodological, innovative, information-communication and multicultural competence.Based on the analysis of psychological and pedagogical literature, the pedagogical conditions for the formation of professional competence of future teachers of technology are determined: focus in the organization and implementation of classroom work on the positive values of future teachers of technology to the development of professionalism; design of the educational process, which involves the development of the content of lectures, tasks for independent work of students, pedagogical, didactic and methodological tasks to be solved in practical classes, educational projects of a problematic nature (technology of problem-based learning); application of innovative learning technologies (multimedia technologies) that model the content of the teacher’s activity: help to bring the learning process closer to real professional activity, role and simulation games, etc. (interactive learning technology, multimedia technologies); intensification of independent work of the student, aimed at solving professional problems in the conditions of interactive communication (technology of project-based learning, multimedia technologies).It is proved that the introduction of multimedia technologies in the process of forming the professional competence of future technology teachers will contribute to the formation of skills and abilities of information and communicative interaction, increase the amount of educational material for creative learning and further use.Key words: information and communication technologies, competency approach, educational environment, pedagogical conditions, professional competence, vocational training, technology teacher, educational technology. У статті розглянуто процес формування професійної компетентності майбутніх учителів технологій засобами мультимедійних технологій.Констатовано, що професійна компетентність учителя технологій включає індивідуальну інтегративну характеристику фахівця, яка відображає готовність та спроможність здійснювати на належному рівні певну діяльність, виконувати професійні обов’язки, кваліфіковано вирішувати проблеми, застосовуючи набуті під час навчання й закріплені завдяки досвіду та самоосвіті знання, вміння і навички, ефективно мобілізувати власні здібності та досвід залежно від конкретної ситуації, демонструючи гнучкість і креативність мислення.Під час дослідження розроблено структуру професійної компетентності майбутніх учителів техно-логій, яка включає ціннісно-мотиваційний, когнітивний та технологічний компоненти, а також методичну, інноваційну, інформаційно-комунікаційну та полікультурну компетентності.На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх учителів технологій: спрямованість в організації та реалізації аудиторної роботи на позитивно-ціннісне ставлення майбутніх учителів технологій до розвитку професі-оналізму; проектування навчального процесу, яке передбачає розроблення змісту лекцій, завдань для самостійної роботи студентів, педагогічних, дидактичних і методичних завдань, що розв’язуються на практичних заняттях, навчальних проектів проблемного характеру (технологія проблемного навчання); застосування інноваційних технологій навчання (мультимедійних технологій), що моделюють зміст діяльності вчителя, допомагають наблизити навчальний процес до реальної професійної діяльності, рольові та імітаційні ігри тощо (технологія інтерактивного навчання, мультимедійні технології); активізація самостійної роботи студента, спрямованої на розв’язування професійних завдань в умовах інтерактивного спілкування (технологія проектного навчання, мультимедійні технології).Доведено, що впровадження мультимедійних технологій у процес формування професійної компетентності майбутніх учителів технологій сприятиме формуванню вмінь і навичок інформаційної і комунікативної взаємодії, збільшенню обсягу навчального матеріалу для творчого засвоєння й подальшого використання.Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, компетентнісний підхід, освітнє середовище, педагогічні умови,професійна компетентність, професійна підготовка, вчитель технологій, освітні технології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Мотиваційна спрямованість"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями