Статті в журналах: "Морфологічні операції"

1

Siplyvy, O. V., V. V. Dotsenko, G. D. Petrenko, A. G. Guz та S. V. Grinchenko. "Перфоративна гастродуоденальна виразка. Вибір методики операції". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (16 січня 2020): 100–104. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10747.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: проаналізувати результати хірургічного лікування і якость життя хворих, оперованих із приводу перфоративної гастродуоденальнї виразки. Матеріали і методи. Робота базується на аналізі результатів хірургічного лікування 261 хворого з перфоративною гастродуоденальною виразкою. Переважали хворі працездатного віку: у віці до 60 років було 235 (90 %) осіб. Середній вік хворих складав 38,7 року. Залежно від виду операції усі хворі були розподілені на дві групи. Першу групу склали 159 хворих, яким виконана операція висічення виразки з пілоропластикою без ваготомії, другу – 102 хворі, яким виконана операція висічення виразки з ваготомією. Для обстеження хворих були використані такі методи: клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, біохімічне дослідження, групи крові, резус-фактора, електрокардіографія, рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини та грудної клітки. Були визначені такі гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), ядерний індекс зсуву (ЯІЗ), а також відношення нейтрофілів до лімфоцитів (Н/Л). Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз показав, що в усіх випадках мала місце перфорація хронічної виразки. Зясовано, що у віддалені терміни у оперованих хворих слизова оболонка шлунка мала морфологічні особливості, характерні для хронічного атрофічного гастриту з вогнищами повної кишкової метаплазії. При хірургічному лікуванні хворих на перфоративну гастродуоденальну виразку рекомендовано виконувати висічення виразки з виконанням пілоропластики та проведенням медикаментозної коригуючої терапії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Пежинська, О. М. "ФРАНЦУЗЬКІ ВЛАСНІ НАЗВИ-АНТРОПОНІМИ З ПОЗИЦІЇ ЗМІСТУ, ФОРМИ ТА ФУНКЦІЇ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 200–207. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-29.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено ґрунтовний аналіз мовознавчих праць, присвячених французьким власним назвам-антропонімам, визначено функціональну спрямованість власних назв та їх морфологічну характеристику. Акцентовано на вагомому внеску науковців в означену проблему, змальовано перспективу подальших наукових розвідок. Інтерес до вивчення французьких назв-антропонімів зумовлений багатьма факторами, в першу чергу протиставленням власних назв загальним, з яким пов’язують їх семантичні та морфологічні особливості. Наголошено на тому, що основоположною є характеристика всіх власних назв – бути індивідуальним найменуванням, що безпосередньо відбивається на природі його лексичного змісту. Визначальним фактором для встановлення значення власної назви вчені пропонують вважати контекст, оскільки власна назва володіє як мовним, так і мовленнєвим значенням. Визначення функціональної спрямованості власної назви пов’язують перш за все з тим, що вона називає одиничні об’єкти та утворюється в результаті мовної операції, яка полягає в тому, що в якійсь ситуації відбувається виділення певного об’єкта з метою його називання. Виокремлено кілька поглядів, що стосується природи лексичного змісту власної назви: власна назва – як семантично порожній знак, відсутність лексичного значення, і, навпаки, власна назва володіє як мовним, так і мовленнєвим значенням. Описуючи категорію числа, для прізвищ часто застосовується флексія -s, зокрема для прізвищ знатних родин, в іншому випадку для підкреслення унікальності – флексія відсутня. Наголошено на тому, що категорія детермінації іменників визнається не всіма вченими, проте всі дослідники впевнені в тому, що власні імена-антропоніми не потребують детермінації, оскільки вже в мові детерміновані та визначені. Відсутність чітко визначеного синтаксичного статусу опозиції назва загальна/власна дає змогу багатьом дослідникам говорити про перехід власних назв у розряд загальних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Horbovets, V. S., S. I. Savoluk, O. O. Dyadyk, M. M. Gvozdiak та A. A. Balabai. "Автоматичний режим ендовенозного електрозварювання в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 11 (1 листопада 2018): 37–39. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.11.37.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Вивчити ефективність застосування автоматичного режиму ендовенозного електрозварювання (ЕВЕЗ) в лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК). Матеріали і методи. Автоматичний режим ЕВЕЗ досліджували на видалених сегментах великої підшкірної вени (ВПВ), визначаючи температуру, опір та морфологічні зміни. Проаналізовані результати застосування методу у 56 пацієнтів з ВХНК С2 - С5 класів (за класифікацією СЕАР - clinic, etiolody, anatоmy, pathogenesis): 21 чоловіка та 35 жінок у віці 18 - 63 років. Критерії оцінки: післяопераційний біль (ПБ), анатомічний результат, ускладнення. Втручання виконували під інфільтраційною анестезією 0,125% розчином бупівакаїну. Результати визначали під час ультразвукового ангіосканування через 14 діб, 3 і 6 міс. Результати. Протягом автоматичного циклу ЕВЕЗ (5 - 12 с) відбувалася оклюзія ВПВ при температурі 55 - 75 °С. Визначена альтерація вени на глибину ендотеліального та субендотеліального шарів без пошкодження паравазальної клітковини. ПБ був помірний. Фіброзну трансформацію (ФТ) ВПВ через 6 міс встановили у 55 (98,2%) пацієнтів. Екхімози та парестезію спостерігали у 4 (7,1%) та 2 (3,6%) пацієнтів. Висновки. Автоматичний режим ЕВЕЗ, який ґрунтується на взаємозв’язку електричних параметрів зварювання та опору тканин, забезпечує оклюзію ВПВ з подальшою ФТ, супроводжується низьким нагрівом вени та виключає вплив суб’єктивних факторів на результати операції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Омельяненко, О. Є., та С. М. Кулинич. "ОБЃРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКСМЕДЕТОМІДИНУ У КІШОК ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОВАРІОГІСТЕРОЕКТОМІЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 244–50. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.31.

Повний текст джерела

Анотація:

Оваріогістероектомія – нині досить поширене оперативне втручання. Ця операція проводитьсяпри виявленні патологій (піометра, кістозні новоутворення) для усунення статевого потягу у тва-рин. Допоки дискусії щодо гуманності й необхідності такої процедури тривають, необхідно гаран-тувати безпечне та якісне проведення оперативних втручань у межах клініки. Головною метою вроботі анестезіолога залишається вибір анестезії та премедикації. Дослідження проводили на базіветеринарної клініки «На Робочій» у м. Дніпрі протягом 2019–2020 років. Метою дослідження буловизначення аналгетичного, седативного ефектів і дослідження ефекту на гематологічні показникикрові (еритроцити, лейкоцити, гемоглобін, гематокрит, тромбоцити) агоністів α2–адренорецепторів, зокрема дексмедетомідину і седазину. При дослідженні було сформовано 2 групикішок по 10 тварин у кожній. У дослідній групі використовували схему Дексмедетомідин + Бутор-фанол + Пропофол, у контрольній групі – Седазин + Буторфанол + Пропофол. Виявилося, що у дос-лідній групі початок анестезії був швидшим, ніж у контрольній на 47,6 %. По тривалості анестезіїрізниця в часі було неістотною – 2,4 %. Водночас період пробудження після оперативного втручанняв контрольній групі був на 87,8 % довшим, ніж у дослідній. Якщо звернути увагу на вплив щодо сис-тем організму, то в обох групах після введення препарату спостерігалося зниження артеріальноготиску, яке потім поступово вирівнювалося до фізіологічних норм. При визначенні аналгетичногоефекту досліджували А/Т(середній), ЧСС, скорочення м’язів черевної стінки в 4 періоди оперативно-го втручання (перед початком операції, під час розтину білої лінії, під час найбільш травматичнихманіпуляцій, стадія відновлення після анестезії). Виявили, що в дослідній групі показники ЧСС (в усіхперіодах дослідження) в середньому становили 133,9 уд./хв., А/Т – 114,6 мм.рт.ст, а скороченням’язів черевної стінки були ледь помітні лише в період більш травматичних маніпуляцій, тоді як по-казники контрольної групи становили: ЧСС – в середньому 166,9 уд./хв., А/Т – 142,5 мм. рт. ст., аскорочення м’язів черевної стінки були значно помітні в період травматичних маніпуляцій. Якщобільш детально оцінювати по кожному з періодів оперативного втручання, то показники ЧСС у ко-нтрольної групи у I період становили на 16,8 %, у II – 18,7 %, у III – 24,4 % і IV – 19,3 % вище, ніж удослідної групи. Водночас показники А/Т – 11,8 %, 26,3 %, 28,7 %, 8,8 % відповідно є вищими, ніж удослідної групи. При дослідженні морфологічних (клінічних) показників крові, виявили, що зниженняпоказників після введення основного препарату спостерігалося і в дослідній і в контрольній групі: збоку еритроцитів зниження було малопомітно – близько 4 % (у бік контрольної групи), з боку лейко-цитів – на 8,2 % (у бік контрольної групи), гемоглобіну – на 2,3 % (у бік дослідної групи), гематокри-ту – на 13,1 % (у бік контрольної групи), тромбоцитів – на 26,2 % (у бік дослідної групи). Тому прианалізі всіх отриманих даних, ми можемо зробити висновок, що використання схеми Дексмедетомі-дин + Буторфанол + Пропофол є більш ефективним з боку входження в анестезію, отримання кра-щого аналгетичного ефекту, але виявилося, що препарати Дексмедетомідину та Седазину доситьсильно можуть впливати на морфологічні показники крові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Boyko, V. V., V. M. Lykhman, O. M. Shevchenko, A. O. Merkulov та G. O. Polikov. "Лікувально-діагностична тактика при рідинно-кістозних утвореннях підшлункової залози". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 3 (28 лютого 2019): 3–6. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.03.03.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Розроблення лікувально–діагностичної тактики при рідинно–кістозних утвореннях підшлункової залози. Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо 48 хворих з гострим деструктивним панкреатитом, ускладненим рідинно–кістозними утвореннями. З діагностичною метою виконували пункцію під контролем ультразвукового дослі- дження з подальшим мікробіологічним та морфологічним дослідженням отриманого аспірату. Результати. Вибір методики залежить від ефективності втручання, яка ґрунтується на вивченні ультразвукової карти- ни досліджуваної зони до та під час втручання, а також у ході динамічного дослідження після операції. Висновки. Використовуючи в комплексній діагностиці морфологічний метод дослідження, можливо в ранні строки диференціювати рідинно–кістозні утворення як ускладнення гострого деструктивного панкреатиту та визначити лі- кувальну тактику.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Shaprynskyi, V. O., A. V. Verba, S. M. Shalyhin, Ye V. Shaprynskyi, I. P. Martsynkovskyi, O. O. Vorovskyi та O. I. Chernichenko. "Колостоми після обструктивної резекції сигмоподібної кишки. Коли виконувати відновлювальну операцію?" Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (21 січня 2020): 54–58. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10765.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: поліпшення результатів реконструктивно-відновлюючих операцій на товстій кишці шляхом визначення оптимальних термінів їх виконання. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 152 хворих, яким були виконані реконструктивно-відновлюючі операції. Вивчено гістологічну будову, ендоскопічні зміни кукси прямої кишки в різні терміни після її відключення, що дозволило встановити оптимальний термін для проведення реконструктивно- відновлюючих операцій. Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз і прогнозування регенераторних процесів в зоні реконструкції кишки в основі своїй базується на результатах морфологічних досліджень. Тому дослідження морфологічних змін проксимального і дистального відділів товстої кишки стало основою для оптимізації термінів виконання реконструктивно-відновлюючих операцій після накладення колостоми. Структурно-функціональна перебудова слизової оболонки починається в проксимальному відділі товстої кишки і в куксі товстої кишки вже через 1 місяць після першого етапу хірургічного лікування і проявляється перевагою гіперпластичних і реактивно-запальних змін, які відновлювалися, за нашими даними, через 3 місяця після накладення стоми. На пізніх термінах дослідження (6 і більше місяців) кукси товстої кишки чітко визначається ряд тенденцій морфофункціональної перебудови товстої кишки. Ці тенденції характеризуються: поступовим і нерівномірним наростанням атрофії крипт з осередковою їх регресією в терміни після 6 місяців і морфофункціональною клітинною перебудовою покривного епітелію. Незважаючи на те, що кількість і довжина крипт зменшується, в пізні терміни після першого етапу хірургічного лікування, їх архітектоніка і клітинний склад зберігається зі значним переважанням келихоподібних клітин. Було проведено ендоскопічне дослідження кукси прямої кишки в різний термін. Аналізуючи ендоскопічну картину кукси товстої кишки, було встановлено, що в терміни 2,5-3 місяці слизова оболонка кукси відповідає нормі, а зі збільшенням терміну відключення товстої кишки відбуваються суттєві зміни стінки товстої кишки, а саме згладжуються складки товстої кишки, знижується тонус стінки кишки, виникають атрофічні зміни слизової оболонки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Гудь, В. "Синтез змішувачів з гвинтовими робочими органами". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 1(15) (26 жовтня 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.1(15).66-71.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі синтезу змішувачів з гвинтовими робочими органами. Проведено генерування альтернатив з використанням метод синтезу ієрархічних груп за допомогою морфологічного аналізу. При цьому у результаті проведеного аналізу впливу різних факторів на процеси транспортування і змішування матеріалів гвинтовими конвеєрами за використання структурно-схемного синтезу із застосуванням морфологічного аналізу було визначено відповідну кількість складових елементів конструкцій конвеєрів та зв’язків між ними, які визначають їх певні конструктивні ознаки, на основі чого було складено загальну морфологічну таблицю конструктивних ознак та елементів гвинтових змішувачів, з якої виділено дві індивідуальні моделі механічних систем: перша стосується генерування альтернатив гвинтових конвеєрів, а друга забезпечує появу нових конструктивних рішень гвинтових змішувачів.При проведенні структурно-схемного синтезу гвинтових змішувачів із застосуванням морфологічного аналізу було обрано наступні основні морфологічні ознаки: привід, шнек, який складається з жолоба та гвинтового робочого органа, бункер, механізм пересипу, механізм розвантаження та опорно-руховий механізм. Використовуючи даний метод синтезу ієрархічних груп за допомогою морфологічного аналізу було розроблено значну кількість працездатних конструкцій гвинтових конвеєрів з операцією змішування та гвинтових змішувачів. Проведено структурний синтез гвинтових конвеєрів з операцією змішування та гвинтових змішувачів за конструктивними ознаками методом ієрархічного групування за допомогою морфологічного аналізу й згенеровано певну кількість їх варіантів. Передбачено, що гвинтові змішувачі, як правило, забезпечують змішування матеріалів за циклічним принципом, що дозволятиме досягати кращих показників змішування, аніж при використанні гвинтових конвеєрів з операцією змішування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Astapenko, O. O., N. M. Lytovchenko, T. M. Kostiuk та I. A. Shynchukovskiy. "Використання конструкцій із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії у реконструктивно-відновній хірургії щелепно-лицевої ділянки". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (4 лютого 2021): 5–18. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.4.11713.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. На сьогодні для фіксації кісткових фрагментів у щелепно-лицевій хірургії (ЩЛХ) найширше використовують накісткові титанові пластини й шурупи. Необхідність повторної операції із видалення металоконструкції збільшує терміни непрацездатності хворого, економічні витрати на лікування та психоемоційне навантаження на хворого, пов’язане з переживанням і додатковим стресом. Все це призвело до появи альтернативного методу остеосинтезу з використанням біодеградуючих пластин і шурупів, які не мають зазначених вад. Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із вродженою та набутою кістковою патологією щелепно-лицевої ділянки з використанням фіксуючих конструкцій заданих властивостей із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії. Матеріали і методи. При виконанні дослідження були використані такі методи: 1) в експериментальній частині роботи – фізико-хімічні, санітарно-хімічні, токсиколого-гігієнічні – з метою визначення можливості використання ЕПУ–ГАП–ЛЕВ-композиції для виготовлення фіксаторів кісткових фрагментів при проведенні остеосинтезу в ЩЛД, фізико-механічні (для визначення міцніших, еластичних, в’язко-пружних властивостей ЕПУ та його композицій з ГАП та ЛЕВ), рентгенологічні (для контролю якості проведення експерименту на тваринах), морфологічні (гістологічні та морфометричні дослідження кісткових регенератів у ділянці дефекту нижньої щелепи (НЩ) при імплантації поліуретанових і титанових пластин і шурупів) – для вивчення перебігу процесів репаративної регенерації м’яких і кісткової тканин і перебудови кісткової тканини в ділянці травматичного ушкодження; 2) в клінічній частині роботи – клініко-лабораторні (для визначення динаміки основних клінічних симптомів і результатів лікування хворих), рентгенологічні методи (рентгенографія кісток лицевого черепа в традиційних укладках, ортопантомографія, КТ 3D, створення і аналіз комп’ютерних 3D моделей, рентгенденситометрія, рентгенморфометрія) – для визначення характеру патологічного поцесу в кістковій тканині й дослідження архітектоніки кісткової тканини ЩЛД, контролю за перебігом консолідації переломів (у тому числі інтраопераційних), статистичні методи (визначення середніх величин, похибок середніх і вірогідності розбіжностей у групах, кореляційний та регресійний аналіз) – для обробки й аналізу отриманих результатів). Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження стали основою для пошуку способів отримання матеріалу без металевого дефекту, з якого можна було б виготовити фіксатор у вигляді пластин і гвинтів для остеосинтезу щелепно-лицевої ділянки. Розроблено біорезорбтивний матеріал біоактивної дії (ЕПП-ГАП-ЛЕВ) на основі поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту і 6 % левамізолу для остеосинтезу. Результати експериментальних досліджень лягли в основу клініко-рентгенологічних досліджень. Доведено ефективність фіксаторів ЕПУ-ГАП-ЛЕВ для остеосинтезу при лікуванні пацієнтів з переломами і деформаціями лицевого черепа. Висновки. Позитивні результати власних клінічних досліджень в ранні й віддалені терміни свідчили про ефективність і перспективність використання полімерних (у тому числі ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) мініпластин у хірургічному лікуванні переломів кісток лицевого черепа зі зміщенням. Завдяки правильному плануванню лікування всі пацієнти, в лікуванні яких застосовували полімерні фіксатори, змогли отримати повну реабілітацію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Маланчук, В. А., В. В. Григоровський та А. Н. Гусейнов. "ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ І КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МОРФОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ УРАЖЕННЯ ТА РЕПАРАЦІЇ У КІСТКОВИХ УЛАМКІВ ПРИ УЛАМКОВИХ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (28 травня 2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-63-72.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. При уламкових переломах нижньої щелепи успіх лікування, в цілому, визначається перебігом репаративних процесів у зоні ушкодження. У зв'язку з цим значний інтерес дослідників привер-тають мінімально інвазивні підходи, оптимізація умов репаративної регенерації і методи профілактики гнійно-запальних ускладнень у цій категорії хворих.У той же час аналітичних досліджень, які б вста-новлювали стан тканин уламків нижньої щелепи після механічної травми, раніше не проводилося. Не охарактеризовані також залежності між окремими морфологічними показниками, що відображають стан тканини нижньої щелепи, розташованих в зоні пошкодження.Мета дослідження. Вивчення клініко-морфологічних особливостей патологічних і репаративних змін до кісткових уламків нижньої щелепи.Матеріали і методи. Матеріалом дослідження по-служили фрагменти кісткових уламків нижньої ще-лепи, отримані при операціях остеосинтезу у 20 хво-рих з наслідками травматичних переломів. Операції проводилися за показаннями і полягали в репозиції відламків, видаленні дрібних уламків (вони були використані для гістологічного дослідження) та встановлення фіксаторів на репозіції відламків пошкодженої кістки.Результати досліджень і їх обговорення. Результа-ти виконаного нами дослідження показали, що ішемічні пошкодження кісткової тканини різної протяжності після травматичних переломів мали місце і в нижній щелепі, викликаючи запальну реакцію різного ступеня і репаративну реакцію з боку ендо-ста і периоста. Гістологічні прояви цих змін варіювали і в більшості випадків по вираженості сла-бо корелюють між собою. Лише показники «вид за-палення в кістковому мозку» і «периостальні регене-рати» виявляють достовірний негативний зв'язок в діапазоні середніх величин коефіцієнта асоціації.Висновки. З кореляційних зв'язків між окремими морфологічними показниками стану кісткових уламків найбільш високий параметр з достовірним від'ємним значенням коефіцієнта асоціації в діапазоні середніх значень тісноти встановлений між «видом запалення в кістковому мозку» осколка – і «виразністю періостальних регенератов». Активність запального процесу і розміри періостальних регенератів знаходяться в зворотньо-му зв'язку, що дає підставу припускати негативний вплив запального процесу на розвиток периостальної репаративної реакції кістковій тканині осколків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Bilynsky, Y. Y., A. I. Nikolskyy, and A. B. Huralnyk. "Filtering Ultrasound Images Based on Morphological Operations." Visnyk of Vinnytsia Politechnical Institute 145, no. 4 (2019): 71–79. http://dx.doi.org/10.31649/1997-9266-2019-145-4-71-79.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Volkov, R. K. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КОМПРЕСІЙНОГО ОДЯГУ ТА СИЛІКОНОВИХ ПЛАСТИН ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ПАТОЛОГІЧНИХ РУБЦІВ ШКІРИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ТРАВМ ТА ОПЕРАЦІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (28 січня 2020): 48–57. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10792.

Повний текст джерела

Анотація:

Реабілітація потерпілих з опіками, травмами та після операцій завжди була й залишається актуальною, адже навіть обмежені ураження шкіри, які не становлять проблеми для хірурга в плані їхнього загоєння або оперативного лікування, можуть викликати розвиток рубцевих масивів з деформаціями, контрактурами, алопеціями й трофічними виразками. Незважаючи на те, що існує багато методів профілактики та лікування рубців, їх результативність залишається не завжди задовільною. Мета − вивчити ефективність профілактики та лікування післяопікових гіпертрофічних та келоїдних рубців на основі вивчення клініко-морфологічних особливостей їх формування при використанні аплікацій силіконових пластин і компресійного одягу. Матеріал і методи. Проведено порівняння ефективності профілактичних та лікувальних заходів у 65 хворих з післяопіковими рубцями, які виникли після поверхневих та глибоких опіків площею від 5 до 20 % поверхні тіла. Серед обстежених хворих з опіками було 30 осіб (46,2 %) чоловічої та 35 (53,8 %) жіночої статі віком від 9 до 64 років. Пацієнти були поділені на 3 групи. У першу групу ввійшли 30 хворих, в яких через 3–5 днів після повної епітелізації опікових ран використовували силіконові пластини та компресійний одяг на ділянки, в яких розпочалося утворення рубців; у другу – 19 хворих, яким силіконові пластини та компресійний одяг використовували через 20–30 днів після повної епітелізації опікових ран. Третю групу склали 16 пацієнтів із застарілими (1–3 роки після опіків) рубцями, яким була проведена кріодеструкція, ксенопластика, з аплікаціями силіконових пластин після повної епітелізації післяопераційних ран. Результати. При клінічному обстеженні пацієнтів першої групи, які протягом 4 місяців використовували аплікації силіконових пластин та компресійний одяг, лише в двох пацієнтів (6,6 %) виявлено гіпертрофічні рубці, які призвели до незначних косметичних дефектів шкірних покривів, у 9 (30 %) пацієнтів відзначався яскраво-рожевий колір шкірних покривів протягом перших двох місяців, у інших 19 пацієнтів утворення патологічних рубців не виявлено. Аналіз результатів лікування пацієнтів другої групи, яким силіконові пластини накладали на гіпертрофічні та келоїдні рубці через 20–30 днів після епітелізації опікових ран протягом 4 місяців, проводився за допомогою універсальної шкали. Загальна сума балів після проведеного лікування зменшилася в 2,6 раза, що свідчить про значну ефективність вказаного методу лікування. Електронно-мікроскопічне дослідження рубців після застосування силіконових пластин показало, що в сполучній тканині помітно знижувався вміст фібробластів, спроможних до інтенсивного колагеноутворення. Застосування силіконових пластин під час загоєння тяжких опікових ран приводило до покращення епітелізації, зникнення запального процесу, значного зменшенням кількості дерматогенних ускладнень. Висновки. Клінічно та морфологічно встановлено високу ефективність застосування силіконових пластин та компресійної терапії, а також кріодеструкції з ксенопластикою, для профілактики утворення та лікування патологічних рубців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Кіrkilevskyi, S. І., V. G. Dubinina, О. V. Lukyanchuk, А. О. Маshukov, А. G. Lurin, О. А. Bilenko, О. М. Zgura та ін. "ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК ШЛУНКА". Klinicheskaia khirurgiia, № 12 (20 грудня 2017): 20. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.12.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведений кореляційний аналіз молекулярних і морфологічних чинників злоякісності і ефективності розширених і комбінованих операцій з приводу раку шлунка (РШ). Хворим здійснювали розширену лімфодисекцію (ЛДС), а також мультиорганну резекцію (МР), компонентом якої була селективна перитонеоектомія. За місцево–поширеного РШ втручання доповнювали внутрішньочеревною гіпертермічною хіміоперфузією (ВЧГТХП). Доведено ефективність поєднаного застосування розширеної ЛДС та МР з приводу РШ. Проаналізовані показники виживання хворих на основі аналізу вмісту молекулярних маркерів (VEGFR, p53, Her2, Ki–67) і стандартних гістологічних маркерів (стадія, ступінь диференціювання пухлини тощо). Критерієм ефективності лікування визнані показники виживання хворих на РШ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Havryltsiv, S. T., Yu V. Vovk та O. I. Hrushka. "ВИВЧЕННЯ АКТИВНОСТІ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ В НИЖНІХ ЩЕЛЕПАХ, УРАЖЕНИХ РАДИКУЛЯРНИМИ КІСТАМИ, У ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМ СТАНОМ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10017.

Повний текст джерела

Анотація:

У відповідь на підвищення компресії обсягу, що зростає збоку радикулярних кіст на прилеглу кісткову тканину щелеп, у ній відбувається компенсаторна перебудова морфологічної структури губчастої речовини – її ущільнення, що є морфологічним проявом місцевої адаптаційної реакції організму. Однак при порушенні мінерального обміну (остеопорозі) в кістковій тканині відбуваються морфологічні зміни. В жінок у післяменопаузальному періоді на тлі дефіциту естрогену зменшується експресія лужної фосфатази, знижується інгібуюча активність цього гормону на остеокласти, що супроводжується зростанням активності кислої фосфатази і, як наслідок, збільшення резорбції кістки. Мета дослідження – провести порівняльну оцінку активності біохімічних показників кісткового метаболізму в ділянках нижніх щелеп, уражених радикулярними кістами, у хворих із різним станом мінерального обміну. Матеріали і методи. Усіх пацієнтів із радикулярними кістами нижньої щелепи залежно від стану мінерального обміну було поділено на дві клінічні групи: у першу клінічну групу увійшли 21 хворий (13 чоловіків та 8 жінок), в яких не було виявлено вікових порушень збоку мінерального обміну; в другу клінічну групу увійшло 19 хворих (14 жінок та 5 чоловіків), в яких виявлено вікові порушення мінерального обміну – остеопороз. У хворих визначали мінеральну щільність кісткової тканини за допомогою кісткової ультразвукової денситометрії. На ортопантомограмах лицевого скелета виявляли локалізацію та розміри радикулярних кіст. Стан мінерального обміну в нижніх щелепах оцінювали на рентгенограмах за мандибулярно-кортикальним індексом (MCI) за Е. Klemetti et al. Матеріали для біохімічного дослідження (визначення активності лужної і кислої фосфатаз, індексу мінералізації) отримували шляхом забору фрагментів кісткової тканини із ділянок, прилеглих до оболонок радикулярних кіст нижніх щелеп під час операцій цистектомій. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих, в яких не виявлено порушень мінерального обміну, в кісткових біоптатах, взятих із ділянок, уражених радикулярними кістами нижніх щелеп, встановлено статистично значуще (р<0,05) зростання активності лужної фосфатази (ЛФ), що прямо корелювало із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень. Також виявлено статистично значуще зростання активності кислої фосфатази (КФ) в цих ділянках. При радикулярних кістах великих розмірів активність КФ була найбільшою – (0,82±0,09) МО/г (р<0,005). Однак процес остеогенезу переважав над резорбцією кістки. Індекс мінералізації у ділянках щелеп, які зазнавали хронічної компресії збоку пухлиноподібних новоутворень, зростав порівняно із інтактною кісткою. У хворих із остеопорозом в нижніх щелепах переважали процеси резорбції над остеогенезом. В уражених ділянках нижніх щелеп спостерігали статистично значуще зростання активності КФ. У кісткових тканинах, які зазнавали впливу радикулярних кіст великих розмірів, активність цього ферменту зростала в 2,4 раза порівняно з інтактними кістками – (1,27±0,13) МО/г (р<0,001). Активність ЛФ також збільшувалась, але менш інтенсивно порівняно з аналогічними клінічними випадками у хворих без порушень мінерального обміну. Індекс мінералізації кісткової тканини зростав лише в ділянках нижніх щелеп, прилеглих до радикулярних кіст малих розмірів. У кісткових тканинах, прилеглих до одонтогенних кіст середніх та великих розмірів, цей показник прогресивно зменшувався від (14,60±1,33) у.о. до (11,84±1,27) у.о., що, на нашу думку, свідчить про недостатній рівень адаптаційного потенціалу в щелепних кістках хворих із порушеним мінеральним обміном. Висновки. У хворих без порушень мінерального обміну в кісткових тканинах нижніх щелеп у відповідь на деструктивний вплив радикулярних кіст переважають процеси активації остеогенезу (статистично значуще зростання активності лужної фосфатази), що є місцевим проявом адаптаційної реакції організму при цьому захворюванні. У хворих на тлі остеопорозу в щелепних кістках відбувається зниження процесу остеогенезу, під впливом радикулярних кіст прогресують резорбційні процеси, статистично значуще зростає активність кислої фосфатази, що прямо корелює із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Usenko, O. Yu, K. G. Valikhnovska, I. M. Savytska та V. V. Likhodiyevskyi. "Експериментальне дослідження морфологічних змін у підшлунковій залозі після її резекції із застосуванням електрохірургічних інструментів". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 10 (29 жовтня 2018): 74–77. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.74.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначити особливості морфологічних змін у підшлунковій залозі (ПЗ) після резекційних втручань із застосуванням високоенергетичних електрохірургічних інструментів (ВЕЕХІ) та стандартної хірургічної техніки. Матеріали і методи. В умовах експерименту виконували резекцію ПЗ білим лабораторним щурам, використовуючи стандартну хірургічну техніку та ВЕЕХІ в режимі зварювання (DA2), біполярному та монополярному режимах. Гістологічно ПЗ досліджували безпосередньо після виконання операції та через 3, 7 і 21 добу, застосовуючи світлооптичний мікроскоп Leica DМ500. Результати. Після застосування стандартної хірургічної техніки в ранні строки виникало більш виражене запалення та швидше збільшувався об’єм новоутвореної сполучної тканини, ніж після використання електрохірургічних методів. Після всіх видів електрорезекції в новоутвореній тканині формувались протоки, чого не спостерігали після використання стандартної техніки. Після біполярного зварювання резектована поверхня мала менше крововиливів, ніж після використання хірургічних ножиць. Після резекції, виконаної з використанням монополярного зварювання, утворювався менш щільний коагуляційний прошарок, ніж після резекції, виконаної з використанням біполярного зварювання, а через 21-у добу в зоні резекції формувався значно більший об’єм сполучної тканини та зберігалися більш виражені ознаки запалення, ніж після використання біполярного методу. Висновки. У разі використання всіх видів електрорезекції скорочується тривалість виконання оперативного втручання, зменшується ризик виникнення кровотечі, на резектованій поверхні утворюється герметичне з’єднання, не ускладнюючи процесів відновлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Savoliuk, S. I., та H. O. Rybchynskyy. "Оптимізація лікувально-профілактичної тактики при рубцевих дефектах внаслідок операцій на молочних залозах". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (25 березня 2019): 15–19. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9905.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: удосконалити комплексне лікування пацієнтів з рубцевими дефектами молочних залоз після хірургічних втручань, обґрунтувати диференційований підхід до вибору лікувально-профілактичних заходів залежно від патогенезу утворення рубцевих дефектів та їх морфології. Матеріали і методи. Вивчали результати лікувально-профілактичних заходів у трьох групах пацієнток: у першій групі (n=40) виконували інфільтрацію рубця розчином кортикостероїду та лідокаїну з використанням силіконового пластиру «Mepiform» (Швеція) та компресійної терапії; у другій групі (n=53) здійснювали хірургічне висічення з наступним введенням дипроспану в підрубцеву зону та накладання силіконового пластиру; у третій групі (контроль, n=45) проводили виключно висічення без профілактики повторного утворення дефектного рубця. За допомогою ультразвукового дермасканування в динаміці досліджувався розмір, об’єм і показники акустичної щільності рубця. Вимірювання акустичної щільності дерми здійснювали в ділянці розміщення рубця, як контроль вимірювали акустичну щільність дерми на здоровій контрлатеральній ділянці шкіри. При рубцях до 2 мм по ширині (ультрасонографічна оцінка) призначали консервативну терапію – пацієнтки першої групи. Контрольні УЗД-дослідження проводились через 1, 3, 9, 12 місяців після зняття швів. Виконували морфологічне та імуногістохімічне дослідження висічених рубців. Результати досліджень та обговорення. Завдяки поєднаному застосуванню глюкокортикоїдів, компресійної пов’язки та силіконового пластиру у першій дослідній групі досягнуто зниження колагеногенезу, капілярогенезу і, як наслідок, унеможливлення відновлення дефектного рубця. Через 9–12 міс. у 67,5 % утворились нормотрофічні рубці, а у 32,5 % – гіпотрофічні. Натомість у другій дослідній групі келоїдні рубці спостерігались у 28,9 % випадків, гіпертрофічні – у 20 %, гіпотрофічні у 11,1 %, нормотрофічні у 40 %. Отримані дані підтверджують, що хірургічне висічення як додаткова механічна травма не забезпечує ідеального вирішення ліквідації дефектного рубця навіть в поєднанні з профілактичними заходами. Наведений висновок випливає також і з результатів лікування контрольної групи (виключно висічення рубця): келоїдні рубці – у 46,7 %, гіпертрофічні – у 11,1 %, нормотрофічні – у 40 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Savoliuk, S. I., B. V. Svyrydiuk та O. V. Ivanko. "Оцінка якості життя хворих похилого та старечого віку після мініінвазивних оперативних втручань з приводу гострого калькульозного холециститу та холедохолітіазу". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 9 (30 вересня 2018): 15–18. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідити якість життя (ЯЖ) хворих похилого та старечого віку після виконаних мініінвазивних оперативних втручань. Матеріали і методи. Проаналізовані показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником Outcomes Study Short Fait (SF-36) у 255 хворих похилого та старечого віку із гострим холециститом (ГХ) у поєднанні з холедохолітіазом після мініінвазивного хірургічного лікування. Вибір способу корекції патології жовчовивідних шляхів залежав від клініко-морфологічної форми захворювання та вихідного соматичного статусу хворих. Результати. Показники фізичного компонента ЯЖ пацієнтів основної групи через 3 міс після операції були достовірно вищі порівняно з аналогічними показниками пацієнтів контрольної групи (р < 0,05). Показники психологічного компонента ЯЖ були вищі також у хворих основної групи (р > 0,05). Показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ у хворих основної та контрольної груп через 6 міс після оперативного втручання достовірно не відрізнялися. Висновки. Після застосування мініінвазивних лапароскопічних методик показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником SF-36, кращі. ЯЖ хворих зі збереженою функцією великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДПК) вища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Shevchuk, V. I., Yu O. Bezsmertnyi та H. V. Bezsmertna. "Кістково-міопластична ампутація та реампутація гомілки". Likarska sprava, № 3-4 (27 червня 2018): 132–40. http://dx.doi.org/10.31640/3-4.2018(21).

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз 340 ампутації і реампутації гомілки. У 206 хворих (дослідна група) здійснювали кістково-м'язову пластику із закриттям кістковомозкового каналу тонкою кортикальною пластинкою, формуванням синостозу між усіченими кістками і м'язовою пластикою з фіксацією м'язів до кістки і трансплантата. В контрольній групі проводили традиційну міопластику із зшиванням м'язів-антагоністів під опилом кістки (134 хворих). Термін спостереження – 2–10 років. Методи дослідження: клінічний, рентгенологічний, СКТ, УЗД, тонусометрія, тензометрія, вимірювання внутрішньокісткового тиску, морфологічний. Закриття кістковомозкової порожнини приводило до відновлення внутрішньокісткового тиску, швидкого (1–2 міс) формування кісткової замикальної пластинки, збереження форми і структури кісткової кукси. Синостозування кісток дозволяло запобігти балотуванню малогомілкової кістки. Фіксація м'язів до кістки забезпечувала добре закриття опилів і формування витривалої м'язової кукси. Кукси після кістково-міопластичної ампутації витривалі, функціональні, безболісні і довговічні. У жодному випадку не було проведено реампутації. У контрольній групі формування кісткової замикальної пластинки в більшості спостережень порушувалось, відбувалась резорбція кортикального шару кістки, значно більшою була атрофія м'язів, виникав больовий синдром різної інтенсивності. У ряді випадків необхідна була реампутація або реконструктивна операція.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Чехлов, М. В., А. М. Рябоконь, Е. А. Столярчук та Л. В. Булатова. "Мініінвазивні методики флебектомії в лікуванні варикозного розширення вен ніг за перфорантним типом". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, № 1 (30 червня 2020): 140–47. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.140-147.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок (ВРВНК) є однією з найпоширеніших судинних патологій серед населення планети, що вражає до 50% популяції розвинених і країн, що розвиваються. Спектр медичної допомоги при варикозній хворобі обмежений компресійною терапією і варіантами оперативного лікування, спрямованими на оклюзію неспроможних сегментів підшкірної венозної системи, що включають термодеструкцію, склерооблітерація, скарифікацію, лігування і, найчастіше, комбінацію різних методів). Необхідність поєднання різних методів диктується варіативністю калібру і конфігурації судинного русла і неефективністю кожного з методів окремо щодо комплексного порушення венозної гемодинаміки. Двома принципово відмінними сценаріями пошкодження венозної макроциркуляції є висхідний і нисхідний варіанти, за даними літератури, з приблизно рівним розподілом і частим поєднанням між собою. Традиційні методи хірургічного лікування варикозної розширення вен ніг мають ряд принципових особливостей в умовах перфорантного типу хвороби. Мета дослідження. Порівняння ефективності та дослідження результатів використання мініінвазивих методик лікування у пацієнтів з хронічною венозною недостатністю, обумовленою варикозною хворобою нижніх кінцівок висхідного типу С2-6EpsAрPr класів. Дослідження динаміки якості життя пацієнтів з варикозною хворобою після проведеного комплексного лікування. Матеріали та методи. Дослідження базується на результатах аналізу 214 клінічних випадків комбінованого хірургічного лікування пацієнтів з висхідною формою варикозної хвороби на базі Університетської клініки (УК) ОНМедУ за період 2015–2019. Загальна вибірка була розділена на три групи: 1 – перша: група, в якій виконана транслюмінальна оклюзія перфорантів із застосуванням торцевого світловоду – 158 пацієнтів; 2 – друга: група, в якій в використано пінну склерооблітерація – 20 пацієнтів; 3 – третя: група з 36 осіб, яким виконано 60 лігувань перфорантів. Динаміка якості життя досліджувалася за допомогою стандартних протоколів шкали клінічної тяжкості венозної недостатності (Venous Clinical Severity Scope – VCSS). Результати досліджень та їх обговорення. Контроль лікування проводився за допомогою опитування та УЗ контролю апаратом інтраопераційно і через 7 днів, 1, 2, 6 місяців після операції. Як критерій якості проведеного втручання був обраний параметр повноти облітерації неспроможної перфорантної вени. Для результатів 1 і 2 групи визначено статистично достовірну різницю (p <0,001) на користь результатів 2 групи. Для результатів 1 і 3 групи підтверджена статистична значущість різниці (p <0,001) на користь результатів 3 групи. Для результатів 2 і 3 групи розрахована статистична перевага для 3 групи (р <0,05). За результатами загоєння трофічних виразок знайдена співставна ефективність досліджуваних способів лікування варикозної хвороби. Висновки. Транслюмінальна оклюзія перфорантів є найбільш ефективним малоінвазивним методом лікування горизонтального венозного рефлюксу у пацієнтів із висхідним варіантом варикозного розширення вен ніг. Комплексний підхід з індивідуальною оцінкою морфологічних особливостей організму пацієнта і анатомічного варіанту конфігурації венозної мережі є запорукою успішної оклюзії джерел венозного рефлюксу. Ключові слова: варикозна хвороба нижніх кінцівок, мініінвазиві методики лікування, хронічна венозна недостатність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Циплаков, К. Г., В. Л. Денисенко та Ю. М. Гаїн. "Лапароскопічна хірургія раку ободової кишки в практиці колопроктологічного відділення". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, № 2 (31 грудня 2020): 44–49. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.44-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Захворюваність на колоректальний рак зберігається на високому рівні і має тенденцію до зростання. Колоректальний рак на третьому місці за поширеністю у чоловіків і на другому місці у жінок. У структурі смертності від раку дана нозологія посідає четверте місце. У Республіці Білорусь, за даними 2016 р., захворюваність на рак ободової кишки склала 31,6 на 100 000 населення. Смертність від колоректального раку становить приблизно половину від захворюваності, в зв’язку з чим прогноз вважається відносно сприятливим. Частка радикально оперованих пацієнтів із колоректальним раком і питома вага пацієнтів, які перебувають під наглядом 5 і більше років з моменту встановлення діагнозу, мають тенденцію до зростання. Незважаючи на наявні позитивні тенденції, як і раніше спостерігається зростання захворюваності, а показники смертності, 5-річної виживаності та однорічної летальності все ще не можна назвати прийнятними. Мета дослідження. Впровадження в клінічну практику і отримання власного досвіду лапароскопічних оперативних втручань із приводу раку ободової кишки. Матеріали та методи. У проктологічному відділенні УЗ «Вітебський обласний клінічний спеціалізований центр» прооперовано 15 пацієнтів на рак ободової кишки. Діагноз раку ободової кишки підтверджений ендоскопічно з морфологічною оцінкою. Вік пацієнтів становив 64±8,8 року, індекс маси тіла (BMI) – 25,6 кг / м2. Чоловіків було дев’ять (60%), жінок шестеро (40%). У 11 пацієнтів (73,3%) спостерігалася коморбідна патологія в стадії компенсації. Анестезіологічний ризик по ASA 2,5±0,5. Правобічна геміколектомія проведена 4 пацієнтам, лівосторонній геміколектомія – 2 пацієнтам, резекція сигмовидної кишки – 7 пацієнтам, резекція ректосигмоїдного з’єднання – 2 пацієнтам. Обсяг виконаної лімфодисекції відповідав D2 у всіх пацієнтів. Результати досліджень та їх обговорення. Всім 15 пацієнтам було успішно виконано лапароскопічну резекцію ободової кишки з приводу раку. Відзначено велику тривалість операцій, при цьому вони супроводжувалися малою крововтратою в більшості випадків. Апаратний анастомоз накладено у 8 пацієнтів, ручний – у 7 пацієнтів. Превентивні ілеостоми не накладалися. Післяопераційної летальності не було. Всім пацієнтам проведена багатокомпонентна анестезія, доповнена продовженою перидуральною анестезією. Конверсія на лапаротомію потрібна була в одному випадку. Легкі ускладнення I і II класу виникли у 3 (20%) пацієнтів. Важке ускладнення V класу спостерігали в однієї пацієнтки (6,7%). Тривалість післяопераційного інтенсивної терапії в РАО і післяопераційного періоду були невеликими. Відзначено швидке відновлення функції кишечника. Висновки. Виконання радикальних лапароскопічних резекцій при раку ободової кишки обґрунтовано і технічно здійснимо з позицій онкологічного радикалізму. Ці втручання показують добрі безпосередні результати і повинні більш широко застосовуватися в клінічній практиці. Ключові слова: колоректальний рак, лапароскопічна резекція, ободова кишка, мезоколонектомія, товстокишковий анастомоз.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Hoshchynskyi, V. B., R. S. Kochan, R. M. Borys та O. B. Luhovyi. "ДО ПИТАННЯ ПРИЧИН ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО РЕЦИДИВУ ВАРИКОЗНОЇ ХВОРОБИ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 26, № 2 (9 травня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v26.i2.6240.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. У 65 хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок проведено дослідження маркерів ендотеліальної дисфункції до операції, в ранньому (10 днів) та пізньому (60 днів) післяопераційному періоді. Встановлено збільшення показників маркерів ендотеліальної дисфункції як до операції, так і в післяопераційному періоді. Морфологічне дослідження глибоких вен нижніх кінцівок дозволило констатувати, що причиною ендотеліальної дисфункції можуть бути суттєві зміни у структурі всіх шарів стінки вени, особливо ендотеліального шару. Ключові слова : варикозна хвороба, ендотеліальна дисфункція, морфологічні дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Криса, Б. В. "КЛІНІЧНІ І МОРФОЛОГІЧНІ ПАРАЛЕЛІ ЗМІН СТІНКИ ВАРИКОЗНО РОЗШИРЕНИХ ВЕН У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ПЕРІОДУ". Art of Medicine, 26 червня 2019, 64–68. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.2.10.64.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Клінічна оцінка мікроструктурних змін венозної стінки при варикозному розширенні вен у жінок репродуктивного періоду. Матеріали і методи. Дослідження проведено у 2015–2018 роках на базі кафедри хірургії № 1 Івано-Франківського національного медичного університету. Залучено 43 жінки віком від 18 до 39 років. В час операції брали фрагменти підшкірної вени і фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну. Після зневоднення вени заливали парафіном. Готували зрізи товщиною 5-7 мкм і фарбували гематоксилін-еозином та пікрофуксином за Ван Гізоном. Вивчали зрізи стінки на світловому мікроскопі «CARL ZEISS Axiostar-plus». Результати та їх обговорення. Візуально видалені вени нерівномірно розширені, у зонах варикозних вузлів витончені. При мікроскопічному дослідженні у початкових стадіях варикозної хвороби (клас С1-С2 за СЕАР) виявляються гіпертрофія м’язової оболонки, запальні інфільтрати, частково заміщені сполучною тканиною. При декомпенсації венозного відтоку (клас С3 за СЕАР) набряк і гіпертрофія стінки змінюються атрофією міозитів, збільшенням кількості сполучної тканини, гіалінозом артеріол мікроциркуляторного русла стінки вени, розростанням грубоволокнистої сполучної тканини, яка заміщає гладком’язові волокна. Висновки. При прогресуванні варикозного розширення у стінці вени розвиваються дегенеративно-деструктивні зміни у вигляді гіалінозу і заміщення гладком’язових волокон сполучною тканиною. Клінічне прогресування венозної недостатності відповідає варикозній трансформації стінки вени і корелює із прогресуванням деструктивних патогістологічних змін вени, що свідчить про її незворотні морфологічні зміни. Ключові слова. Варикозна хвороба, морфологічні зміни вени.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Vergun, A. R. "Врослий ніготь, оптимальна клініко-морфологічна класифікація: авторські погляди (моя модифікація) і дискусійні аспекти". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8255.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Операції з приводу патологічної інкарнації нігтьової пластини в епоніхеальний валик становлять значний відсоток хірургічних втручань, що здійснюються в амбулаторних хірургічних відділеннях; їх результати не завжди задовільні; за даними різних клінік, рецидиви спостерігаються у 3-35 % випадків. Вростання нігтя асоціюється з гіпертрофією епоніxeальних м'яких тканин, фокальними некрозами, гіпергрануляціями та іншими гнійними ускладненнями. Не існує консенсусу та не існує чіткої класифікації таких уражень. Потребують дискусії варіанти найпоширенішої форми дистального бокового вростання.Мета дослідження. Створити оптимальну клінічну класифікацію неускладненого та ускладненого вростання нігтів на основі аналізу літератури та власних даних.Матеріали та методи. Протягом п'яти років (2011-2016) було діагностовано 436 випадків вростання нігтів у пацієнтів віком 12-86 років (з них 325 випадків інкарнованого оніхомікозу), в 259 (59,4 %) чоловіків і 177 (40,6 %) жінок. У 182 (41,7 %) хворих були стверджені пізні рецидиви мікотичного асоціативного онйокриптозу після попередніх операцій в інших клініках.Результати та обговорення. Пізні рецидиви оніхокриптозу спостерігаються у 5-18 % (12,4 % – наша статистика), при оніхомікотичних інкарнаціях – 30-70 % (41,7 % – результати клінічного аналізу), що підтверджується нашими попередніми дослідженнями. Було також стверджено, що в 60-65 % випадках вростання нігтя з утворенням епоніхеальних гіпергрануляцій (60,3 % – наша статистика), спостерігається їх контамінація мікотичною флорою. У 82 випадках (18,8 % вибірки), захворювання перебігало на фоні облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок атеросклерозу у 60 (13,76 %) та цукрового діабету у 22 пацієнтів (5,05 %). Клінічно оптимізовано і впроваджено нову авторську версію класифікації врослого нігтя "ENMK", з описом морфологічних характеристик нігтьового ложа; наявністю буквено-цифрового кодування, аналізом повного «спектру» та максимальним охопленням клінічних варіантів оніхокриптозу, включаючи випадки мікотичного вростання (за вираженістю усі морфологічні зміни парціально диференційовані на 5 субтипів): Е (епоніхеальна патологія), N (зміни краю нігтьової пластини), М (зміни матриксу та його деформації), К (наявність супутньої коморбідної патології). Основними, прийнятими в клінічній практиці методами хірургічного лікування інкарнацій є резекція нігтя і видалення нігтьової пластини з епоніхектомією та парціальною матриксектомією.Висновки. Чотирьохкомпонентна ENMK оптимізована клінічна класифікація повністю охоплює варіанти клінічного перебігу врослого нігтя та морфології ураження, клінічно значимі патологічні зміни, фонові та супутні захворювання. Резекція врослого нігтя або його видалення є клінічно ефективними, блокоподібна епоніхектомія та парціальна маргінальна матриксектомія (здійснюється механічним або хімічним шляхом) забезпечують санацію ділянки інкарнації, звужуючи ніготь і запобігаючи його повторному вростанню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ishchak, O. M., та M. R. Semkiv. "РЕПРОДУКТИВНА ФУНКЦІЯ У ЖІНОК З АПОПЛЕКСІЄЮ ЯЄЧНИКІВ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (3 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.1.8805.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – визначити переваги проведення за показанням лапароскопічних операцій при лікуванні апоплексії яєчників, дослідити клінічні особливості даного захворювання.Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 300 хворих з апоплексією яєчника за період з 2014 по 2017 рік у гінекологічному відділенні Тернопільської міської клінічної лікарні № 2. Питома вага оперативних втручань внаслідок апоплексії яєчника за останні 3 роки склала (11,5±0,5) %. У дослідженні порівнювали методи лапароскопії, лапаротомії та консервативного лікування. Всього за проаналізований період прооперовано 92 жінки. Консервативно проліковано 208 жінок. Також упродовж дослідження вивчали клінічні особливості захворювання залежно від морфологічної структури джерела яєчникової кровотечі.Результати дослідження та їх обговорення. Дане гостре гінекологічне захворювання найбільш характерне для жінок активного репродуктивного віку. Упродовж дослідження виявлено зниження тривалості виконання лапароскопічних операцій, порівняно з лапаротомічними, на 30,1 % (p<0,05), зменшення часу використання анальгетиків у післяопераційному періоді у 2,5 раза (p<0,05), скорочення терміну постільного режиму на 12–14 годин; субфебрилітет зареєстровано у 1,8 раза (p<0,05) рідше.Висновок. У запропонованій схемі лікування виявлено такі переваги лапароскопії: максимальна візуалізація органів малого таза при мінімальному хірургічному доступі, скорочення тривалості операції (p<0,05), рання мобілізація пацієнток (p<0,05), низький септичний ризик, незначне використання медикаментозних засобів та зниження економічних витрат на лікування у 1,5 раза, зменшення кількості рубцевих змін передньої черевної стінки, кращий косметичний ефект.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Hrubnyk, Yu V., A. D. Netkov та O. M. Yuzvak. "Нестандартні методи при виконанні малоінвазивних операцій у лікуванні кишкової непрохідності пухлинного ґенезу". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (16 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2015.2.5264.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Dumanskyi, Yu V., та V. H. Ketov. "Безпосередні та віддалені результати сфінктерозберігаючих операцій у хворих з аденокарциномами анального каналу". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (2 листопада 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2016.3.6785.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлений аналіз безпосередніх і віддалених результатів лікування 183 хворих з аденокарциномами анального каналу. Вивчено гістологічну і морфологічна структура аденокарцином анального каналу, частота і характер післяопераційних ускладнень, одно-, трьох- і п'ятирічна виживаність хворих, показники інконтененціі і якість життя хворих після черевно-проміжної екстирпації або черевно-анальної резекції прямої кишки. Доведено, що виконання Сфінктерозберігаючих операцій при аденокарцинома анального каналу не підвищує ризик періопераційних ускладнень, а, навпаки, сприяє зменшенню частоти післяопераційних ускладнень і дозволяє позбавити хворих від тяжкої колостоми, що підвищує якість життя пацієнтів після оперативного втручання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Azarhov, O. Yu, S. M. Zlepko, S. V. Timchik, T. A. Chernyshova та S. O. Danilkov. "МЕТОДИ І ЗАСОБИ ДЛЯ КОМП’ЮТЕРНОГО АНАЛІЗУ МІКРОСКОПІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ЦИРКУЛЮЮЧИХ ПУХЛИННИХ КЛІТИН". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8310.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено класифікацію автоматизованих систем обробки біомедичних зображень, їх режим роботи. У більшості випадків для існуючих програмних засобів обробки та аналізу медичних клітинних зображень рекомендовано використовувати автоматичний режим, проте це не дає досягти бажаного результату.Мета дослідження – удосконалити методи обробки зображень та усунути недоліки існуючих методів виявлення пухлинних клітин у крові.Матеріали і методи. Для аналізу медичних зображень клітинних структур та отримання основних морфологічних параметрів об’єктів на цифрових зображеннях необхідно враховувати необхідність “доведення” отриманого зображення до необхідної якості. В подальшому цифрове зображення повинно точно представляти оригінальне оптичне зображення з необхідною для кожного специфічного додатку роздільною здатністю. Роздільна здатність у цифровому форматі характеризується двома параметрами: фотометричною роздільною здатністю – дозвіл яскравісний і просторовою роздільною здатністю. Реалізація завдань з оброблення зображень досягається використанням математичних операцій: лінійна і нелінійна фільтрація; арифметико-логічні операції; математична морфологія; порогова сегментація; інтерактивні вимірювання; препарування зображень тощо.Результати досліджень та їх обговорення. Для успішного застосування методів виявлення пухлинних клітин в крові та кістковому мозку необхідно удосконалювати методи ідентифікації дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) і циркулюючих пухлинних клітин (ЦПК). Процес отримання, оброблення та визначення мікроскопічних зображень циркулюючих пухлинних клітин за допомогою розробленої авторами інформаційної технології для визначення ЦПК в крові людини, слід відзначити, що в її основу покладено удосконалений ISET - метод виявлення ЦПК. Сам метод та ISET -технологія на сьогодні є одним із найефективніших засобів виявлення ЦПК у крові людини.Висновки. Удосконалений метод та інформаційна технологія забезпечують: максимальне збереження цілості й неушкодженості ЦПК; мінімальний вплив (лікаря) на процес визначення та підрахунку ЦПК.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Hnatiuk, M. S., O. B. Slabyy та L. V. Tatarchuk. "КІЛЬКІСНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДЕЯКИХ УЛЬТРАСТРУКТУР СКОРОТЛИВИХ КАРДІОМІОЦИТІВ ПРАВОГО ШЛУНОЧКА ЛЕГЕНЕВОГО СЕРЦЯ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8070.

Повний текст джерела

Анотація:

Артеріальна гіпертензія у малому колі кровообігу нерідко зустрічається в клініці, до якої призводять також операції на легенях (пульмонектомія, лобектомія). Легенева гіпертонія спричиняє гіперфункцію та гіпертрофію правих відділів серця (компенсоване легеневе серце) з наступним розвитком його декомпенсації. До сьогодні дискусійними залишаються питання про поширеність легеневого серця при легеневій гіпертензії, роль легеневої гіпертензії в патогенезі даної патології та значення інтракардіальних і екстракардіальних факторів у розвитку декомпенсації легеневого серця.Мета дослідження – кількісно морфологічно вивчити зміни деяких ультраструктур скоротливих кардіоміоцитів правого шлуночка легеневого серця.Матеріали і методи. Морфологічними методами досліджено скоротливі кардіоміоцити правого шлуночка серця 22 білих щурів-самців, яких поділили на 3 групи: перша включала 6 інтактних тварин (контрольна), друга – 11 щурів з артеріальною гіпертензією у малому колі кровообігу і компенсованим легеневим серцем, третя – 5 тварин із легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Легеневу артеріальну гіпертензію та легеневе серце моделювали шляхом виконання правосторонньої пульмонектомії. Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 3 місяці від початку досліду. Серце розрізали за методом Г. Г. Автанділова, проводили окреме зважування та планіметрію камер серця. Загальноприйнятими методами здійснювали фіксацію та проведення вирізаних шматочків з правого шлуночка, готовили блоки для виготовлення ультратонких зрізів, які після відповідної обробки досліджували при допомозі мікроскопа ПЕМ-125 К. Морфометрично у скоротливих кардіоміоцитах правого шлуночка визначали відносні об’єми мітохондрій і міофібрил, мітохондріально-міофібрилярний індекс, площу мітохондрії та кількість у ній крист, кількість мітохондрій, їх площу та число крист в електронограмі, коефіцієнт енергетичної ефективності мітохондрій (КЕЕ М). Кількісні величини обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Окремим зважуванням та планіметрією камер серця встановлено, що через 3 місяці після правосторонньої пульмонектомії зростала маса та просторові характеристики камер серця з домінуванням гіпертрофії та дилатації правого шлуночка, що свідчило про розвиток легеневого серця. У кардіоміоцитах правого шлуночка компенсованого легеневого серця кількість крист у мітохондрії статистично достовірно (р<0,01) зростала на 6,3 %, площа мітохондрії – в 1,38 раза, сума площ мітохондрій – у 1,3 раза, коефіцієнт енергетичної ефективності мітохондрій – на 31,6 %. Відносний об’єм мітохондрій майже не змінювався, а відносний об’єм міофібрил зріс на 20,4 %, мітохондріально-міофібрилярний індекс зменшився на 15,0 %, що свідчило про незбалансованість між енергетичними та скоротливими структурами, тобто про дисфункцію скоротливих кардіоміоцитів. У серцевих м’язових клітинах правого шлуночка декомпенсованого легеневого серця посилюються деструктивні процеси, погіршується їх енергозабезпечення, виникає дезорганізація та нестабільність субклітинного структурного гомеостазу.Висновки. За допомогою кількісних морфологічних методів встановлено, що в скоротливих кардіоміоцитах правого шлуночка компенсованого легеневого серця спостерігається зростання площі мітохондрій, кількості їх крист та коефіцієнта їх енергетичної ефективності. При декомпенсації легеневого серця у скоротливих кардіоміоцитах правого шлуночка виражено погіршується їх енергозабезпечення, що характеризується суттєвим зменшенням кількості мітохондрій, їх крист та коефіцієнта енергетичної ефективності мітохондрій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Poznyak, Yu V., N. M. Rudenko, I. G. Lebid, E. M. Bairamov та D. O. Dzurman. "Дилатація кореня аорти у пацієнтів з єдиним шлуночком серця після накладання тотального кавопульмонального сполучення". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 11 березня 2019, 49–51. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.35/11(049-051).

Повний текст джерела

Анотація:

Накладання тотального кавопульмонального сполучення в модифікації екстракардіального кондуїту – заключний етап гемодинамічної корекції у пацієнтів із функціонально єдиним шлуночком серця. Дилатація кореня і проксимального відділу висхідної аорти в даної когорти хворих має прогресуючий характер. Мета роботи – проаналізувати віддалені результати спостереження за динамікою дилатації кореня і проксимального відділу аорти у пацієнтів після тотального кавопульмонального сполучення в модифікації екстракардіального кондуїту. Матеріали та методи. За період з 2005 по 2016 р. 137 пацієнтам із гемодинамічно єдиним шлуночком серця була виконана операція тотального кавопульмонального сполучення, госпітальна летальність склала 2,3% (n=3). У групу дослідження включено 116 (84,7%) пацієнтів, у яких проаналізовано динаміку дилатації кореня та висхідної аорти з урахуванням до- та післяопераційних даних. Результати та обговорення. Статистично достовірно розширення аорти спостерігалося у пацієнтів старшого віку (старше 10 р.) на момент заключного етапу гемодинамічної корекції, відповідно з довшим існуванням в умовах хронічної гіпоксії. Факторами ризику були анатомія єдиного шлуночка серця з транспозиційним ходом великих артерій та/або атрезією легеневої артерії та лівий тип єдиного шлуночка серця. Висновки. Дилатація кореня та висхідної аорти у пацієнтів із функціонально єдиним шлуночком серця після заключного етапу гемодинамічної корекції має прогресуючий характер. Вік пацієнта, вихідна анатомія вади (хід великих артерій і морфологічний тип шлуночка) є предиктором розширення аорти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Vitovsky, R. M., V. V. Isaienko, V. F. Onishchenko, O. A. Pishchurin та D. M. Dyadyun. "Особливості тактики хірургічного лікування первинних доброякісних пухлин серця". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 11 березня 2019, 21–23. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.35/04(021-023).

Повний текст джерела

Анотація:

Частота діагностики первинних пухлин серця (ППС), з яких понад 80% є морфологічно доброякісними пухлинами, становить 0,09–1,9% у загальному числі госпіталізованих хворих. У структурі серцевих новоутворювань міксоми становлять 80–90% доброякісних пухлин серця. Мета дослідження – визначити особливості тактики діагностики і хірургічного лікування первинних пухлин серця. Матеріали і методи. У ДУ НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України за період з 1.01.1969 по 1.01.2019 рр. 939 пацієнтів було прооперовано з приводу первинних пухлин серця. Міксоми серця (МС) виявлені у 838 (89,2%) хворих, із них у 738 (88,1%) випадках – МС лівого передсердя (ЛП). Міксоми правого передсердя (ПП) визначалися в 73 (8,7%) спостереженнях, МС у лівому (ЛШ) і в правому (ПЖ) шлуночку – по 8 (1,0%) випадків відповідно. Мультицентричне зростання пухлини з ураженням двох або трьох камер серця було виявлено в 11 (1,3%) хворих. Вік хворих із МС склав від 3 до 78 років (у середньому 47,5±3,4 р.), вік 608 (72,5%) пацієнтів становив від 31 до 60 років. Неміксомні доброякісні пухлини спостерігалися в 35 (3,7%) випадках. Злоякісні пухлини спостерігалися в 66 (7,0%) випадках. Результати. До III і IV функціональних класів за класифікацією NYHA були віднесені 304 (36,3%) і 71 (8,5%) пацієнт відповідно, що в цих групах часто потребувало невідкладного хірургічного лікування. Госпітальна летальність за останні 18 років склала 0% при хірургічному лікуванні МС, тобто 475 операцій виконано без летальних наслідків. Висновки. Прийнята тактика невідкладної діагностики та хірургічного втручання забезпечує ефективність лікування міксом серця, що підтверджується даними віддалених результатів: у I ФК NYHA знаходилися 626 (78,4%) пацієнтів, у II ФК – 118 (14,6%) пацієнтів; виживання пацієнтів у терміни до 20 років становило 79,7%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Синиця, Ольга Вікторівна. "Встановлення режимів температурного оброблення м'яса індички". Scientific Works 85, № 1 (31 серпня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v85i1.2074.

Повний текст джерела

Анотація:

Вимоги сучасного споживача до якості м’ясних продуктів та прагнення виробників залишатися конкурентоспроможними є основною причиною для розроблення нових високоякісних м'ясних продуктів. У більшості технологій виробництва м'ясних виробів температурне оброблення є ключовою операцією. Від способів та параметрів температурного оброблення залежать показники якості, сенсорні властивості та техніко-економічні характеристики м'ясних продуктів. Вибір температурно-часових параметрів температурного оброблення м'яса має бути індивідуальний враховуючи вид сировини, її фізико-хімічні особливості та бажані властивості готового продукту. Перспективною сировиною для отримання високоякісних м'ясних виробів є м'ясо індички. Висока біологічна цінність та дієтичні якості індички дозволяють їй успішно конкурувати зі свининою та яловичиною. А значний вихід забійної тушки та велика частка м’язової тканини робить її економічно привабливою у порівнянні з іншими видами домашньої птиці. Вагомою проблемою при використанні індички у якості основної сировини в технології виробництва продукту є складність обвалювання в результаті особливостей її морфологічної структури. Вирішенням даної проблеми може стати використання попереднього температурного оброблення з подальшим обвалювання м'яса і використання вареної сировини в технології пастеризованих консервів. У роботі представлені дослідження впливу температурно-часових режимів на структурно-механічні, фізико-хімічні, органолептичні та мікробіологічні показники гомілки індички. Проведено порівняльну оцінку гідротермічного оброблення м'яса при температурі гріючого середовища 65°C і 90 °C та показано позитивний вплив використання низькотемпературного тривалого гідротермічного оброблення на текстуру продукту та смакові властивості. Встановлено раціональність використання температури 65°C для термооброблення м'яса індички та підтверджено його мікробіологічну безпечність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Тарасенко, В. О., Г. М. Войтенко, Л. Л. Давтян та А. М. Соломенний. "Дослідження токсикологічних властивостей плівкоутворюючого аерозолю антимікробної й анестезуючої дії". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 1 (27 березня 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.01.063.

Повний текст джерела

Анотація:

Одним з основних етапів розробки лікарських засобів є проведення доклінічних досліджень, який включає комплекс дослідницьких процедур та операцій з визначення нешкідливості та специфічної активності з метою одержання дозволу на клінічні випробування з подальшим упровадженням лікарських засобів у промислове виробництво та медичну практику. Тому актуальним і важливим є визначення впливу розробленого плівкоутворюючого аерозолю антимікробної й анестезуючої дії на основні системи організму тварин з метою оцінки його безпеки. Мета дослідження – експериментальне вивчення токсикологічних характеристик (гострої та субхронічної токсичності, місцевоподразнюючої та сенсибілізуючої дії) плівкоутворюючого аерозолю щодо встановлення ступеня його безпеки за різних шляхів надходження до організму. Токсикологічні характеристики плівкоутворюючого аерозолю антимікробної та анестезуючої дії вивчали в гострому дослідженні та за умови повторних введень на теплокровних тваринах – білих щурах лінії Вістар масою 200–220 г, мишах масою 20–25 г, мурчаках і кролях породи Шиншила. Для встановлення токсикологічних характеристик аерозолю проводили визначення ступеня безпеки за його надходження до організму як через шлунково-кишковий тракт (одноразово та багаторазово), так і через шкірні покрови. Визначали подразнюючу дію аерозолю на шкіру (одноразово та багаторазово) і за контакту зі слизовою оболонкою очей. Також вивчали наявність/відсутність сенсибілізуючої дії аерозолю. Результати досліджень гострої токсичності потенційного лікарського засобу за внутрішньошлункового введення та нанесення на шкіру дозволили віднести його за токсикологічними властивостями до малонебезпечних сполук (ЛД50 > 5000,0 мг/кг). Встановлено, що тривале, протягом 14 діб, щоденне надходження аерозолю в дозі 1/10 ЛД50 до шлунка щурів, а також нашкірні аплікації не викликали будь-яких проявів інтоксикації в піддослідних тварин і не призвели до їхньої загибелі. Симптоми інтоксикації були відсутні. Дослідні тварини за зовнішнім виглядом, поведінкою, динамікою маси тіла, морфологічним складом периферичної крові, результатами патоморфологічного дослідження внутрішніх органів не відрізнялися від конт ролю. Плівкоутворюючий аерозоль не виявляє сенсибілізуючих властивостей і подразнюючої дії на слизові оболонки очей, шкірні покрови. З позицій токсикології досліджений аерозоль є безпечним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

СОЦ, С. М., В. Т. ГУЛАВСЬКИЙ та І. О. КУСТОВ. "БОРОШНО ТА ВИСІВКИ - НОВІ ПРОДУКТИ ІЗ ГОЛОЗЕРНОГО ВІВСА". Grain Products and Mixed Fodder’s 62, № 2 (11 вересня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v62i2.141.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналіз існуючих в Україні традиційних технологій переробки зернових і бобових культур в крупи і круп’яні продукти показує, що на сьогоднішній день переважна більшість діючих технологій була розроблена 20-30 років тому і передбачає використання значної кількості систем і операцій, особливо лущення та шліфування при реалізації яких передбачається застосування машин типу ЗШН, що у сукупності передбачає значну енергоємність процесу. При цьому асортимент круп’яної продукції, що виробляється більшою мірою залишається стабільним і включає крупи подрібнені та неподрібнені, пластівці та борошно. У більшості сучасно орієнтованих країн протягом останніх років відбувається перехід до нових скорочених і більш енергоефективних технологій переробки зернових культур в крупи та круп’яні продукти при цьому відбувається також впровадження нових високопродуктивних сортів зернових культур. Особливе місце при цьому займають голозерні форми традиційних культур – вівса та ячменю. На основі цієї сировини відбувається розширення асортименту, збільшення виходу готової продукції, підвищення її харчової цінності. В нашій країні вітчизняними селекціонерами також отримані високопродуктивні сорти традиційних круп’яних культур, однак необхідно звернути увагу на те, що, наприклад, нові сорти пшениці переважною мірою за анатомічною і морфологічною будовою є аналогічними і їх переробка не потребує суттєвої перебудови технологічного процесу, але такі культури як голозерний овес чи голозерний ячмінь переробляти відповідно до існуючих режимів і структури складно, це призводить до неповного використання потенціалу переробляємої сировини та нівелює усі її переваги над традиційною. Враховуючи це актуальною проблемою для вітчизняного круп’яного виробництва є розробка нових енергоефективних технологій, розширення існуючого асортименту продуктів та підвищення її харчової цінності. В одеській національній академії харчових технологій на кафедрі технології переробки зерна проводяться дослідження метою яких є розробка науково обґрунтованих технологій переробки нових видів зернової сировини і її впровадження у вітчизняне круп’яне виробництво. У даній статті наведено структуру та основні етапи переробки голозерного вівса в круп’яні продукти. Наведено основні відмінності застосування голозерного вівса як сировини для виробництва круп’яних продуктів в порівнянні із плівковими формами круп’яного вівса. Проаналізовано можливості використання голозерного вівса для розширення асортименту вівсяних продуктів за рахунок виробництва круп пропарених, не пропарених, круп плющених, пластівців та борошна. При цьому процес виробництва розглянутої продукції характеризується скороченою структурою технологічного процесу, продукти в порівнянні із класичними мають підвищений вихід та якість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Морфологічні операції"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями