Статті в журналах з теми "Морська галузь України"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Морська галузь України.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-35 статей у журналах для дослідження на тему "Морська галузь України".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
ШАПАР, Любов, та Тетяна ШПІЛЄВАЯ. "КОНКУРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-80-88.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.
2
Бойко, А. Д., та О. П. Єлєазаров. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНЦЕСІЙНИХ ВІДНОСИН В ПОРТАХ УКРАЇНИ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Vodnij transport, № 2(33) (14 грудня 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2021.2.33.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальні питання, які постали перед морською галуззю з початком її реформування. Автором проаналізовані погляди фахівців щодо необхідності роздержавлення морських портів та шляхи залучення інвестування у портову галузь України. Автором наданий аналіз таких понять як приватизація портів та концесійних відносин в портах. В ході дослідження розглянуто моделі державно-приватного партнерства та визначено, що модель концесії є найкращим варіантом залучення інвестицій у морські порти України при рівному задоволенні інтересів державної та приватної сторін. Зазначено, що порти є найважливішим елементом національної транспортної інфраструктури в яких працює досить велика кількість приватних портових операторів, поряд із державними стивідорами. Світовий досвід доводить, що робота приватного стивідорного сектору є найбільш ефективна, але необхідно створити правове підґрунтя для цього. Встатті зазначено, що однією з найбільш ефективних форм зовнішнього інвестування в портову інфраструктуру та розвиток портів є концесія. Також проаналізовані питання приватизації морських портів. Встановлено, що Закон «Про концесію» реформував процедуру проведення концесійного конкурсу, порядок розрахунку концесійних платежів тощо. Приділено увагу поняттю концесії, його основним ознакам. Проаналізовано процедуру та умови укладання концесійної угоди, визначено основні поняття та істотні умови договору. Обґрунтовано доцільність запровадження концесійних відносин у морських портах України.Зазначено, що за допомогою концесій можливе залучення фінансування в інфраструктуру морських портів, створення робочих місць, наповнення державного бюджету, допомога органам місцевого самоврядування. Автором проаналізовані погляди спеціалістів, що для реалізації всього потенціалу концесій необхідно вжити заходів для створення сприятливого інвестиційного клімату, привабливих умов для приватних інвесторів-концесіонерів, зокрема,шляхом вдосконалення судової системи, захисту права власності, оподаткування та публічного управління.Ключові слова:портова інфраструктура, морській порт, концесія, приватизація, концесійних договір, реформи, портова галузь, транспорт.
3
Galtsova, Olga Leonidovna. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ДИНАМІКА ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ МОРСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 120–25. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-120-125.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації становлення політичного, економічного суверенітету України характеризується втратою морського транспортного потенціалу. Стан функціонування морської транспортної галузі свідчить про наявність системних проблем і недоліків у цій сфері. Постановка проблеми. Транспорт впливає на розвиток економіки в цілому, сприяє переміщенню ресурсів, пасажирів. Україна має вихід до морів, судноплавних річок до морського узбережжя, що є підґрунтям для розвитку морського транспорту проте, через багато факторів, не використовує свій потенціал. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження розвитку, можливості використання морського потенціалу України зробили такі вчені: Ю. Сафонов, Ю. Коскіна, О. Петренко, Б. Буркинський, О. Каспрук, А. Калпин та інш. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не зважаючи на існування значної кількості наукових праць не до кінця залишаються вивченими особливості його розвитку, потребують дослідження аналіз та динаміка сучасного стану пасажирських перевезень для розробки дієвого економічного механізму формування конкурентоздатності морського транспорту. Постановка завдання. Основною метою статті є аналіз сучасного стану пасажирських перевезень та обґрунтування перспектив розвитку морського транспорту України. Виклад основного матеріалу. У статті досліджено сучасний стан морського транспорту в Україні. Проаналізовано динаміку перевезень морським транспортом. На основі результатів дослідження встановлено, що обсяги морських перевезень скорочуються, динаміка пасажирських перевезень морським транспортом демонструє падіння. Висновки. На основі результатів дослідження встановлено що в країні є потенціал пасажирських морських перевезень, але він не використовується належним чином. Незначна участь українського флоту у перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів призводить до посилення залежності України від стану світового фрахтового ринка та збільшення імпорту транспортних послуг.
4
Красновська І.П. "ГУМАНІТАРНІ ДИСЦИПЛІНИ ЯК ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО МОРСЬКОГО ФАХІВЦЯ (ДРУГА ПОЛОВИНА XX – ПОЧАТОК XXI СТОЛІТТЯ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 254–59. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.330.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто фахову компетентність майбутніх морських фахівців та висвітлено вплив гуманітарних дисциплін на її формування.Наведено приклади основних нормативно-правових актів, що мали вплив на зміст освіти, а саме закон України «Про вищу освіту», «Про освіту», Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Концепції національного виховання, Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ ст., Морська доктрина України на період до 2035 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1108 від 18.12.2018).Проаналізовано навчальний план зі спеціальності 14.03 Експлуатація суднових енергетичних установок (спеціалізація 14.03.01 Для морського флоту) з метою порівняння кількості годин, відведених на вивчення дисциплін соціально-гуманітарного та природничого циклів з дисциплінами спеціального циклу, яких у незалежній Україні стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти.Зазначено перелік гуманітарних дисциплін, яких на початку 90-х стало більше у зв’язку з відродженням та гуманітаризацією системи освіти в незалежній Україні. Так, відповідно до Інструктивного листа міністерства освіти України № 1/9-64 від 19.05.1993 р. «Про викладання соціально-гуманітарних дисциплін» у навчальних планах з’явилися такі гуманітарні дисципліни як: «Всесвітня історія», «Історія України», «Ділова українська мова», «Світова література», «Біологія», «Географія», «Філософія з релігієзнавством», «Правознавство», «Основи економічної теорії», «Допризовна підготовка юнаків», «Основи соціальної екології», «Політологія», «Соціологія», «Українська та зарубіжна культура».Визначено провідні складові фахової компетентності здобувачів освіти, які ґрунтуються на реалізації організаційних, когнітивних, світоглядних, технологічних і комунікативних операційних процесів.У ході дослідження з’ясовано, що гуманітарні дисципліни відіграють важливу роль у підготовці та формуванні фахової компетентності майбутніх фахівців морської галузі, оволодіння якою в майбутньому послужить підґрунтям для професійної та особистісної самореалізації.
5
СКЛЯРЕНКО, Інна, та Ольга ЛЕВЧЕНКО. "ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТУРИЗМУ У МОРСЬКІЙ ГАЛУЗІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки, № 4 (15 липня 2020): 177–90. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.385.
Повний текст джерелаАнотація:
Туристична галузь відіграє важливу роль у світовому економічному секторі. Зокрема частка туризму у валовому внутрішньому продукті розвинених країн світу складає близько 10%. В Україні показники розвитку туризму не є такими високими. Однак, туристична галузь на сьогоднішній день зазнає динамічних змін.
Перспективним напрямом розвитку туризму в Україні є морський туризм, який у першу чергу асоціюють з круїзним. Про розвиток морського туризму свідчить постійно зростаюча кількість вакансій на круїзних лайнерах.
Підготовка фахівців туризму у морській галузі характеризується певними особливостями, адже умови їхньої професійної діяльності досить специфічні. Як наслідок, психологічний аспект підготовки таких фахівців є вагомим чинником формування їхніх професійних якостей.
Фахівець туризму у морській галузі, за класифікацією Є. Клімова, належить до категорії професій «людина – людина». З одного боку, професійна діяльність таких фахівців вимагає опрацювання великих об’ємів інформації, з іншого, – постійного спілкування зі споживачами туристичних послуг. Саме тому основними якостями, якими повинен володіти майбутній фахівець туризму у морській галузі, є ввічливість, толерантність, доброзичливість, терпимість, уміння знаходити компроміси, уміння працювати в команді, аналітичне мислення.
На рівень готовності випускника закладу освіти до професійної діяльності впливає багато факторів, одним з яких є професійна придатність. Наразі існує багато методик визначення професійної придатності особи. Відповідно до методики Дж. Голланда, представникам професій туристичної галузі притаманний соціальний тип особистості.
Окрім природних здібностей та особистісних якостей, у професійній діяльності значну роль відіграють «м’які навички», які в психології відносять до соціальних. На думку більшості науковців, лише 15% таких навичок є вродженими, решту з них необхідно розвивати.
6
Деркач, Е. "Правові питання розвитку економічної конкуренції в портовій галузі". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 191–200. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1941.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються основні проблеми розвитку економічної конкуренції в портовій галузі, визначено напрями розвитку відповідного законодавства. У статті зазначається, що нині портова галузь перебуває на етапі формування конкурентного середовища на ринку морських перевезень.
Прийняття Закону України «Про морські порти України» у 2012 році стало важливим етапом розвитку законодавства в галузі морського транспорту, проте низка питань досі залишається поза увагою законодавця, зокрема прийняття прозорої і недискримінаційної методики розрахунку та порядку стягнення ставок портових зборів, їх цільового використання.
Портові збори потребують приведення до економічно обґрунтованого рівня, оскільки є вищими порівняно з портовими зборами в інших країнах, у зв'язку з цим необхідно прийняти Методику розрахунку розмірів ставок портових зборів і Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів.
Авторка наголошує, що пріоритетними завданнями є створення Національної комісії у сфері транспорту як незалежного регулятора з метою подальшого контролю за використанням коштів портових зборів; усунення проблеми крос-субсидування річкових внутрішніх водних шляхів за рахунок портових зборів шляхом прийняття галузевого Закону України «Про внутрішній водний транспорт».
У статті зазначається, що дискусійним питанням залишається віднесення послуг забезпечення лоцманського проведення до ринку, що натепер перебуває у стані природньої монополії. У статті підтримується ідея щодо демонополізації ринку лоцманських послуг (морських і річкових лоцманів) та часткового відкриття ринку для надання приватних лоцманських послуг із застосуванням таких засобів державного регулювання як ліцензування, що сприятиме зниженню відповідних зборів, підвищенню якості надання лоцманських послуг і збільшить привабливість терміналів портів.
У статті зроблено висновок про те, що необхідна виважена правова політика, яка дозволить врахувати інтереси держави, бізнесу, портової галузі загалом і створити необхідне правове підґрунтя для розвитку добросовісної економічної конкуренції у портовій галузі.
7
Даниленко, Олександр. "ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ МОРСЬКОГО ПРОФІЛЮ В УКРАЇНІ У ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ (КІНЕЦЬ ХV – ПОЧАТОК ХХ СТ.)". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 111–24. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.35.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено періодизацію та історичні засади підготовки фахівців морського профілю в Україні від ХV до початку ХХ століття. З урахуванням результатів аналізу науково-педагогічної та історико-педагогічної літератури автор виокремлює п’ять періодів розвитку морехідної освіти і навчальних закладів морського профілю в Україні: перший період – козацький (кінець ХV – остання четверті ХVІІІ ст.); другий період – епоха вітрильного флоту (остання чверть ХVІІІ – початку ХІХ ст.); третій період – дореволюційний (початок ХІХ ст. – 1917 р.); четвертий період – радянський (1917–1991 роки); п’ятий – сучасний (1991 рік – наші дні).Перший період в історії морської освіти України, починається після офіційного розриву Кримського ханства з Великим князівством Литовським і спустошливих нападів Кримської орди на Україну впродовж 1480–1482 рр., і пов’язаний з українським козацтвом. Загалом у Запоріжжі напередодні зруйнування Січі на землях Війська Запорозького існувало близько 44 початкових шкіл. У січових школах Війська Запорозького вчили також плавати, веслувати, переховуватись від ворога під водою та добре маскуватися. Другий період характеризується: інтенсивною колонізацією південноукраїнських земель Російською імперією; знищенням Запорізької Січі разом з її флотилією, що були на той час серйозною військовою силою в південноукраїнському регіоні; початком побудови Чорноморського флоту; освоєнням нових морських шляхів до ринків Азії та Європи. Від першої половини до кінця ХІХ століття на південноукраїнських землях діяло понад двадцять закладів освіти, що готували фахівців для морської галузі. Для початку ХХ ст. характерним став бурхливий розвиток судноплавства та річкового флоту, особливо на Дніпрі і Десні. Це спонукало до вирішення проблеми кадрового забезпечення цієї галузі транспорту.
8
ВОЛОШИНОВ, СЕРГІЙ. "ПРОБЛЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 179–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-179-188.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор на основі систематизації науково-педагогічних праць, що стосуються професійної підготовки фахівців морської галузі, у пошуку наукової літератури Google Академія та електронних каталогах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського подав його кількісний та якісний аналіз. Докладно вивчено дисертаційні дослідження сучасних українських науковців, зокрема Барсук С.Л., Волошинова С.А., Герганова Л.Д., Доброштан О.О., Козак С.В., Литвиненко І.Ю., Осадчої К.П., Пріміної Н.М., Сокола І.В., Спичак Т.С., Фролової О.О. Так, ґрунтуючись на науковій діяльності, що документально зафіксована в різні часові періоди, було констатоване зростання досліджень щодо професійної підготовки фахівців морської галузі та зокрема судноводіїв. Визначено такі аспекти вивчення проблеми професійної підготовки фахівців морської галузі в науково-педагогічній теорії: формування іншомовної компетентності (С.Л. Барсук, С.В. Козак, І.Ю. Литвиненко, Н.М. Пріміна), формування професійної компетентності (Л.Д. Герганов, І.В. Сокол), алгоритмічна підготовка (С.А. Волошинов), навчання математики (Т.С. Спичак, О.О. Доброштан), формування соціокультурної компетенції (О.О. Фролова), підготовка до професійно-орієнтованого спілкування (В.Б. Смелікова). У статті зазначається, що дисертаційні дослідження аспектів формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх морських спеціалістів зумовлені вимогами міжнародних документах морської галузі, особливостями професійної діяльності в мультинаціональному середовищі та зростанням конкуренції на світовому ринку праці. У дослідженні також наголошується, що формування ж професійної компетентності фахівців морського флоту теоретично та експериментально перевіряється структурними моделями в процесі вивчення фахових дисциплін т а на виробництві. Зазначається, що вивчення математики майбутніми морськими спеціалістами має бути побудовано на моделі методичної системи реалізації міжпредметних зв'язків. Подальші пошуки вбачаються в здійсненні аналізу практичного досвіду професійної підготовки фахівців морської галузі в Україні. Ключові слова: фахівці морської галузі, професійна підготовка, педагогічна теорія.
9
А. В., КРАВЧЕНКО, КОСЯК А. В. та КОСАРЕНКО В. В. "АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 90, № 1 (15 червня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2021.90-1-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті підкреслено необхідність впровадження методів та прийомів для визначення необхідності інвестування у портову галузь України. Доведено, чому недостатнє інвестування впливає на портову галузь України. Сформовано підґрунтя щодо інвестицій у портову галузь на прикладі портів України.
10
Petrenko, O. I., та M. O. Potapovska. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «КЛАСТЕР», «ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИЙ КЛАСТЕР», «ПОРТОВИЙ КЛАСТЕР»". Transport development, № 1(8) (29 квітня 2021): 15–25. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.1-8.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Транспортні системи та інфраструктура є важливими елементами економіки країни. Морські порти – це ворота в державу і рушійна сила в розвитку глобалізаційних процесів. Україна має великий потенціал у портовій галузі, але він не використовується на повну потужність. Це означає, що необхідно змінювати методи управління та слідувати європейському досвіду. Один з останніх трендів у морській індустрії – це кластеризація. Щоб ефективно використати цей новий підхід, необхідно зрозуміти сутність поняття та згодом його застосовувати. Мета. Стаття присвячується дослідженню понять «кластер», «транспорт- но-логістичний кластер», визначенню поняття «портовий кластер» та ефек- тивності його створення на основі індексу привабливості портового кластеру, оскільки нині в Україні ще не сформоване та маловивчене таке явище в портовій сфері. Результати. У роботі розглядаються теоретичні аспекти понять «клас- тер», «транспортно-логістичний кластер», «портовий транспортно-логістич- ний кластер». Проаналізовано теоретичні дослідження вітчизняних та зарубіж- них науковців, внаслідок чого визначено специфічні характеристики кластера. Сформульовано поняття «портовий кластер», що можна використовувати в подальших дослідженнях підвищення конкурентоспроможності морської галузі та окремих припортових регіонів. Запропоновано використовувати індекс при- вабливості портового кластера. Висновки. У результаті дослідження було визначено, що кластеризація пор- тової галузі є перспективним механізмом управління. Оскільки кластерне сере- довище створює інтенсивний тиск із метою впровадження нововведень, забез- печує багате джерело відповідних ідей і знижує вартість їх перетворення на нові продукти і послуги. Тим самим це спонукатиме компанії, що входять до складу кластера, інвестувати кошти в інновації, а також сприятиме поширенню знань через економічні агломерації, які своєю чергою підвищують продуктивність та створюють нові продукти. Встановлено основну концепцію кластерної тео- рії – в результаті географічної близькості та спільного розташування, багато вигід для елементів кластеру накопичується, що тим самим створює зниження витрат. Було сформульовано визначення «портового кластеру», що відображає новітню ефективну форму управління портовою інфраструктурою із залучен- ням влади, бізнесу та наукових установ. Запропоновано використовувати індекс привабливості портового кластера для визначення ефективності його створен- ня. Подальшою перспективою дослідження є визначення класифікації портових кластерів та специфіки їх функціонування.
11
Golinskiy, V. V. "Проблематика функціонування системи морського транспорту України в умовах глобалізації світового морегосподарського комплексу". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 90–100. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Крізь призму аналізу проблематики функціонування системи морського транспорту України, обґрунтована необхідність змін інституційних пріоритетів держави щодо присутності вітчизняного морського транспорту в глобальному світовому морегосподарському комплексі. Здійснено огляд показників функціонування морської транспортної інфраструктури України, як основної системної ланки роботи галузі. Причинно-наслідкові зв’язки у відповідному полі розглянуто з позицій недосконалості публічно-управлінських процесів. З метою аналізу глобальних ніш, особливу увагу приділено посиленій експансії Китаю щодо європейських ринків морських транспортних перевезень. Економічну проблематику, яка здебільшого виявляється у короткостроковій перспективі, запропоновано розглядати в комплексі з проблематикою геополітичною, яка виявляє свої негативні наслідки у вигляді «відкладених криз» в середньо-та довгостроковому періоді.
12
ПОЗДНЯКОВА, Валентина. "OСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ МОРСЬКОЇ ОСВІТИ ДО МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 363–70. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-363-370.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ Стаття присвячена проблемі підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності. Встановлено, що в сучасних соціально-економічних умовах особливо гостро стоїть проблема активізації людського чинника, максимального використання можливостей особистості для досягнення найвищих результатів у професійній діяльності, зокрема морській галузі. Автором доведено, що визначенню особливостей підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності сприятиме характеристика суті поняття “професійна спрямованість здобувачів морської освіти” (якість особистості курсанта морського закладу освіти пов’язана з певною активністю в освітніх, громадських та інших галузях діяльності та формує його як майбутнього професіонала морського транспорту і соціально активного громадянина суспільства). Особливістю підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності є: орієнтації стратегій і концепцій підготовки здобувачів морської освіти на загальносвітові й європейські цінності, а тому важливим є вивчення іноземної мови (набуття в процесі організації освітньої діяльності компетенцій, що зумовлюють дієву підготовку до професійної діяльності); неоднозначність і різновекторність наукових підходів до організації освітнього процесу здобувачів морської освіти (від орієнтації на європейські зразки до домінування національної ідеології в Україні); активна участь здобувачів морської освіти в патріотичному вихованні державних інститутів, політиків, громадських і ветеранських організацій та релігійних конфесій. При визначенні особливостей підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності, виокремлено такі принципи: системності та систематичності, взаємодія курсантів з викладачами, принцип позитивно-ресурсної діагностики, принцип неперервності, принцип позитивної мотивації та сприятливого емоційного фону, принцип формування позитивної перспективи професійної здатності випускника морського закладу вищої освіти. Ключові слова: підготовка, освітній процес, здобувачі морської освіти, особливості підготовки, професійна діяльність, професійна спрямованість.
13
Lopushynskyi, Ivan, та Volodymyr Yemelyanov. "Концесія в портовій галузі України як форма державно-приватного партнерства". Public Administration and Regional Development, № 11 (31 березня 2021): 232–50. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається, що концесія – це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб’єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об’єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов’язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об’єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику; визначено, що концесія є одним із ефективних інструментів оновлення портової інфраструктури; розглянуто основні організаційні типи концесій, визначено переваги концесії в морських портах; проаналізовано міжнародний досвід, який засвідчив, що залучення приватних суб’єктів як до безпосередньо здійснення господарської діяльності, так і до створення й модернізації інфраструктури морських портів надзвичайно підвищує прибутковість останніх; на основі аналізу світового досвіду також визначено чинники, які слід ураховувати при визначені терміну концесії та розміру платежів; установлено, що концесія, як і будь-який інвестиційний проект, супроводжується значною групою ризиків, що можуть вплинути на її прибутковість та ефективність; на прикладі передачі в концесію ДП «Херсонський морський торговельний порт» та ДП «СК» «Ольвія» показано, що передача державою портів в концесію дасть можливість повною мірою використовувати їх потенціал і відновити інфраструктуру портових об’єктів, що були в занепаді багато років поспіль, а також значно поліпшити інфраструктуру міст, де розташовані ці порти.
Одна з головних переваг концесії – об’єкти підприємств в які інвестує концесіонер залишаються у власності держави. В той же час, концесійні платежі до бюджету надходять незалежно від результатів його комерційної діяльності.
14
Пономаренко, Олександр Миколайович, Вадим Іванович Лялько, Стелла Борисівна Шехунова та Михайло Олексійович Попов. "Світлої пам’яті академіка НАН України Петра Феодосійовича Гожика". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 4 (21 квітня 2021): 91–99. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.04.091.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено пам’яті видатного українського вченого в галузі палеонтології, стратиграфії, морської геології, лауреата Державних премій України в галузі науки і техніки (1989, 2000), заслуженого діяча науки і техніки України (1997), лауреата премії ім. П.А. Тутковського НАН України (2008), директора Інституту геологічних наук НАН України (1997–2020), президента Палеонтологічного товариства України, голови Національного стратиграфічного комітету України, ініціатора створення і першого директора Національного антарктичного наукового центру (тоді — Центру антарктичних досліджень НАН України), доктора геолого-мінералогічних наук (1993), професора (2008), академіка НАН України (2006) Петра Феодосійовича Гожика.
15
Косяковський, А. В., та О. О. Расстригін. "Програми сприяння безпеці США, їх вплив на суднобудівну галузь США і значення для України". Озброєння та військова техніка 16, № 4 (28 березня 2017): 20–28. http://dx.doi.org/10.34169/2414-0651.2017.4(16).20-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Спираючись на публікації з відкритих джерел, проаналізована політика США (та її реалізація) з передачі озброєння та військової техніки (ОВТ) іншим країнам як один з інструментів зовнішньої політики, визначена частина ОВТ ВМС у цьому процесі, здійснена оцінка того, як передача ОВТ ВМС підтримує світовий вплив та престиж США як морської держави, а також розглянути інтереси України в отриманні кораблів (суден) від США в рамках Програм підтримки міжнародної безпеки.
16
Len, Valentin, and Ruslan Kubrak. "MARINE AND RIVER INDUSTRY IN UKRAINE: CORRUPTION ACTS, STATE, TRENDS." Law Journal of Donbass 64, no. 3 (September 28, 2018): 108–13. http://dx.doi.org/10.32366/2523-4269-2018-64-3-108-113.
Повний текст джерела
17
Кулішова, О. О., В. В. Котенко та С. С. Яковцев. "ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСИ УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ МОРСЬКИХ ПОРТІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 11 (28 січня 2022): 76–85. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто перспективи впровадження цифрових технологій, а саме технології блокчейну, у процес організації оброблення суден морськими портами України. Аналіз статистичних показників міжнародної діяльності України дає розуміння про важливість транспортної галузі для стабільного економічного розвитку, а світові дослідження доводять можливість впровадження блокчейну у будь-яку сферу господарської діяльності людини. Для розуміння ефективності та практичної необхідності авторами проаналізовано та структуровано з уточненням часових проміжків технологічну карту оброблення суден. Для порівняння надано графічну інтерпретацію процесу оброблення суден до впровадження інновацій та можливий процес оброблення суден після впровадження блокчейн-технології. За результатами дослідження виділено напрями підвищення рівня економічної безпеки морського порту.
18
Береза, О. "Щодо правового регулювання (sui generis) пенсійного забезпечення у морській галузі України". Підприємництво, господарство і право, № 6 (244) (2016): 193–96.
Знайти повний текст джерела
19
Підпала, І. В. "СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МОРЯКІВ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 544–56. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.61.
Повний текст джерелаАнотація:
Соціальний захист є невід’ємною складовою прав людини, що вимагає приділяти особливу увагу формуванню соціальних стандартів на націо- нальному та міжнародному морському ринку праці. На сьогодні радикаль- ні економічні перетворення в Україні, гостро виділили проблему зайня- тості працівників морського торгівельного флоту. Істотне скорочення національного флоту, фінансова ситуація, що склалася, в галузі постави- ли перед моряками України проблему пошуку роботи на світовому ринку. Працевлаштовуючись до іноземного судновласника-роботодавця, моряк «випадає» з правового поля нашої держави і стає абсолютно беззахисним, як з боку нашої держави так і з боку судновласника. Однозначних статис- тичних даних по кількісному складу морської трудової міграції немає, кіль- кість українських моряків, що працюють за кордоном, оцінюється майже в 60-100 тисяч чоловік. Відсутність можливостей для застосування своїх професійних навиків в Україні є не єдиною насущною проблемою для моря- ка. Істотним є питання про соціальний захист моряків, що працюють за кордоном, як з боку судновласника-працедавця, так і держави прапора, дер- жави юрисдикції і держави громадянства. З’ясовано, що судновласники при працевлаштуванні моряків поза межами їхньої держави повинні сприяти у збереженні їх грошових заощаджень та допомагати перераховувати заро- бітну плату їхнім сім’ям, організувавши просту, швидку і надійну систему, яка діяла б за сприяння з боку консулів або інших компетентних органів, капітанів суден, представників судновласників або надійних фінансових установ і давала б змогу морякам, зокрема тим із них, котрі перебувають у іншій країні або служать на судні, зареєстрованому в іншій країні, депо- нувати чи переказувати свою заробітну плату повністю або частково. Ви- значено, що на сьогодні національне законодавство України є застарілим. Це полягає насамперед у медичному законодавстві, яке знаходиться у по- страдянській системі з недіючими механізмами безкоштовного медичного обслуговування та відсутністю законодавства у сфері обов’язкового ме- дичного страхування. Медичне законодавство України не передбачає спе- ціальних процедур медичного обслуговування моряків, а наявні механізми є неефективними.
20
Батарчук, І. І., та М. Ю. Якимчук. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ (КОРДОНУ) В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (25 січня 2022): 19–24. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.711.
Повний текст джерелаАнотація:
Батарчук І. І., Якимчук М. Ю. Актуальні проблеми правового регулювання повітря-ного простору (кордону) в міжнародному публічному праві. – Стаття.Питання регулювання повітряного простору (кордону) в міжнародному публічномуправі пов’язане з певним переліком проблем, що заважають повноцінному розвитку галузі. За наявності величезної кількості наукових праць, присвячених дослідженню різних аспектів міжнародного повітряного публічного права, серед науковців досі не досягнуто єдності у визначенні дефініції галузі, що призводить до певної дисгармонії та відсутності точності.
Метою статті є дослідження актуальних проблем правового регулювання повітряного кордону в міжнародному публічному праві як одного зі складників міжнародного повітряного права – відносно нової галузі міжнародного публічного права. Відповідно до мети ми сформували завдання, які протягом роботи були виконані, що свідчить про проведення ефективного дослідження.У ході дослідження було встановлено, що нормативно-правова база у сфері регулювання правовідносин в міжнародному повітряному праві не є достатньо повною, щоб встановити потрібну міру відповідальності за порушення його норм. Це породжує низку проблем, які необхідно вирішити задля ефективного функціонування галузі в майбутньому та відсутності дисбалансу в її інститутах. Міжнародне повітряне право тісно пов’язане також з іншими галузями (наприклад, міжнародним гуманітарним правом, міжнародним морським правом тощо).Як яскраві приклади джерел міжнародного повітряного права в роботі були використані Чиказька конвенція, Варшавська конвенція, Брюссельський протокол, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, внутрішні нормативно-правові акти України (наприклад, Повітряний кодекс України), а також доктрини кваліфікованих юристів ХХ ст.Однією із основних проблем цієї галузі міжнародного публічного права є невизнання іншими країнами повітряних кордонів, що призводить до конфліктів.
21
Khmurova, Viktoriia, та Oleksandra Rula. "ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕСІЙ В УКРАЇНІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0215.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розкриває зміст поняття концесії, її сутність, мету, шляхи реалізації концесійних проєктів. Вона присвячена актуальній на сьогодні темі розвитку української інфраструктури. Прийняття Закону України про концесію дозволило широко розглядати питання інвестування коштів юридичних осіб-резидентів України в деякі галузі промисловості, які мало фінансуються державою. Цей Закон розкрив такі поняття, як концесія, державно-приватне партнерство, концесійний договір, концесіонер. Розглянуто перелік перспективних проектів, що підлягають концесії, а саме морських портів та аеропортів, залізничних та автомобільних доріг. У статті розкриваються питання про аварійний стан, відсутність ремонту та реконструкції автодоріг, подальша можливість інвесторів розвивати їх протягом не менш ніж 10 років. Викладаються погляди на проблеми морських портів (низький потік пасажирів та вантажу, перспектива прибутку завдяки збільшенню обсягу перевалки вантажу), залізничних доріг і вокзалів (знос рухомого складу, зниження кількості міжнародних пасажирських та вантажних перевезень) та можливість їх вирішення також завдяки концесійному договору. Проаналізовано концепції концесії аеропортів, можливість і необхідність інвестування в них приватного капіталу, при цьому залишаючи їх у державній власності, надання преференцій та додаткових гарантій бізнесу. Узагальнюється практичний досвід державно-приватного партнерства в практиці багатьох держав, в яких ефективне управління приватного капіталу забезпечило високі результати. Виділяються й описуються характерні особливості інвестицій, пов'язані зі створенням нових і збереженням старих робочих місць при переході на новітні етапи розвитку підприємств. У висновку розкриваються можливі шляхи пошуку інвесторів і довгострокові перспективи співпраці державних і бізнес-структур, що дозволить подальший розвиток і збереження в державній власності стратегічно значущих об'єктів.
22
Волошинов, С. "Професійна підготовка фахівців морської галузі в Україні як компонент світового морського освітнього простору". Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки, вип. 2 (2018): 256–65.
Знайти повний текст джерела
23
Півторак, Галина Федорівна. "НАЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО РИБАЛЬСТВА В УКРАЇНІ". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 73–79. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню сучасного стану використання водних біоресурсів, виділенню умов успішного й ефективного функціонування рибного господарства як галузі народногосподарського комплексу. Проведено аналіз ефективності контролю за обсягами видобутку рибних ресурсів, порядок здійснення та регулювання промислового рибальства. Проаналізовано Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, Загальнодержавну програму охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів до 2010 року, Державну цільову економічну програму розвитку рибного господарства на 2012–2016 роки. Наведено види використання водних біоресурсів, порядок установлення лімітів на спеціальне використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в межах юрисдикції України. Проаналізовано Правила промислового рибальства в басейні Чорного й Азовського морів та Режими рибальства, які їх доповнюють. Проаналізовано механізм спеціального використання водних біоресурсів, які перебувають в умовах природної волі (окрім видів, внесених до Червоної книги України), у внутрішніх рибогосподарських водних об’єктах. Проаналізовано діяльність Держрибагентства щодо розподілу лімітів спеціального використання водних біоресурсів на частки добування (вилову) для промислових цілей у рибогосподарських водних об’єктах (їхніх частинах) між користувачами водних біоресурсів та права й обов’язки користувачів водних біоресурсів щодо обсягу добування (вилову) водних біоресурсів. Проаналізовано та визначено відмінності наказів про режими рибальства Міністерства аграрної політики та продовольства України за період із 2017 по 2021 рік, виявлено особливі риси режиму рибальства в Чорному морі, умови здійснення спеціалізованого промислу в Чорному морі. Наведені положення Морській доктрини України в контексті розвитку рибного господарства, простежено реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості у спеціальних актах, зокрема положенню щодо режиму рибальства в рибогосподарських водних об’єктах 2021 року.
24
Voloshinov, Serhiy. "Professional training of marine specialists in Ukraine as a component of international maritime educational space." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University. Series: Pedagogical sciences., no. 2 (September 28, 2018): 256–65. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2018-1-2-256-265.
Повний текст джерела
25
Плотнікова, Олена, та Ірина Коробова. "РЕАЛІЗАЦІЯ ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МОРЯКІВ". Physical and Mathematical Education 31, № 5 (18 листопада 2021): 67–72. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-031-5-010.
Повний текст джерелаАнотація:
Формулювання проблеми. Сучасна українська освіта перебуває на етапі реформування. Перенасичення ринку праці фахівцями гуманітарного напряму не сприяє активному розвитку економічної галузі нашої країни. Саме тому Міністерство освіти і науки України зміщує акценти з дисциплін гуманітарної спрямованості на дисципліни природничо-математичного циклу. При цьому у процесі професійної діяльності фахівці усіх галузей (у тому числі й морської) стикаються з проблемами, вирішення яких потребує міждисциплінарних знань, тобто, їм необхідно проявити свою компетентність. Основою підготовки таких фахівців вважається впровадження в освітній процес трансдисциплінарного підходу, який на сьогодні є необхідною умовою розвитку освіти в цілому. Окрім цього, реалізація трансдисциплінарного підходу надає можливість активізувати пізнавальну діяльність здобувачів, сприяє формуванню в них професійних якостей, зокрема, природничо-математичної компетентності. Метою статті є аналіз особливостей трансдисциплінарного підходу та виявлення можливостей його реалізації в процесі формування природничо-математичної компетентності майбутніх моряків. Матеріали й методи. В роботі використані теоретичні й емпіричні методи дослідження, такі як аналіз літературних джерел, синтез, спостереження за освітнім процесом, систематизація й узагальнення результатів дослідження. Результати. У роботі наведено приклад компетентнісного завдання, сконструйованого у межах трансдисциплінарного підходу. Досвід використання компетентнісних завдань у процесі навчання майбутніх моряків засвідчив їх ефективність, оскільки вони надають широкі можливості залучення майбутніх фахівців до розв’язування практичних проблем, наближених до професійної діяльності майбутніх моряків, що у свою чергу, сприяє формуванню їх природничо-математичної компетентності. Висновки. Доведено, що трансдисциплінарний підхід є актуальним на сьогодні і дає широкі можливості викладачам для досягнення поставлених цілей освітнього процесу. Окрім того, що трансдисциплінарний підхід є необхідною умовою розвитку сучасної освіти, він також є запорукою успішного формування природничо-математичної компетентності майбутніх моряків, яка передбачає уміння здобувача проявити набуті інтегровані знання з математики, фізики та інформатики у процесі вирішення професійних завдань. Одним із шляхів реалізації трансдисциплінарного підходу в освітньому процесі є залучення здобувачів до розв’язання компетентнісних задач.
26
Даниленко, Олександр. "ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНАЖЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ СУДНОВОДІЇВ ДО ВИКОРИСТАННЯ НАВІГАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ ІНТЕГРОВАНОГО ХОДОВОГО МІСТКА СУДНА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (26 квітня 2021): 97–107. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.632.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність запропонованої у публікації проблеми полягає у тому, що використання тренажерів у професійній підготовці майбутніх судноводіїв прямо залежить від якості цієї підготовки. Автор обґрунтовано розкриває значення тренажерних технологій не лише у підготовці майбутніх судноводіїв, а й у загальнодержавних масштабах, аналізуючи відповідні нормативно-правові документи, прийняті в Україні, а також організаціями міжнародного рівня. Досліджено наукові праці, зокрема дисертаційні роботи, монографії та публікації, що підтверджують актуальність запропонованої проблеми. У статті проаналізовано специфічну термінологію, дотичну до морської галузі (місток, ходовий місток, інтегрований ходовий місток), функції капітана на інтегрованому ходовому містку, з метою отримання достовірної та повної інформації. Основними методами дослідження є пошуково-бібліографічний, контент-аналіз, що використовувались з метою вивчення етимології основних категорій представленої проблеми. На основі аналізу психолого-педагогічної та інженерно-технічної літератури визначено зміст базових понять дослідження, здійснено теоретичне обґрунтування їх сутнісних характеристик. Установлено співвідношення між поняттями “тренажер” та “симуляція” з точки зору організації професійної підготовки майбутніх судноводіїв у закладі вищої освіти. Подано класифікацію тренажерних технологій із наведенням конкретних прикладів щодо їх застосування. Результатом дослідження є обґрунтування доцільності використання змішаних тренажерних технологій у підготовці до використання навігаційного обладнання майбутніми судноводіями на інтегрованому ходовому містку. Сформульовано висновки дослідження та перспективні напрямки подальших наукових розвідок.
27
Yankovskyi, Valerii. "MARINE PORT INDUSTRY OF UKRAINE: CURRENT SITUATION, PROBLEMS AND PROSPECTS OF REFORM." Eastern Europe: economy, business and management, no. 1(28) (2021). http://dx.doi.org/10.32782/easterneurope.28-9.
Повний текст джерела
28
Ніколюк, О. В., І. О. Седікова та М. В. Клевець. "Національна безпека та державна політика в сфері реалізації морського потенціалу України". Food Industry Economics 13, № 1 (18 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v13i1.1993.
Повний текст джерелаАнотація:
Географічний потенціал України на глобальному ринку морської торгівлі зовсім не реалізова-ний. Територіальне море (виняткова економічна зона країни) розмір якого трохи менший, ніж сухопут-на частина України, змушує з увагою ставитися до державного транспортного й іншого освоєння. Пор-това галузь відіграє ключову роль у зростанні української економіки. В Україні функціонує мережа па-ромного сполучення, морських контейнерних ліній. Однак морський фактор розвитку України ще недо-статньо осмислений, а вплив на розвиток всього народного господарства – недооцінений. Морськийпотенціал не використовується достатньою мірою, а для України, економіка якої залежить від рента-бельної участі в інтернаціональній спеціалізації праці, виключного значення заслуговує саме ця про-блема – проблема розвитку морського потенціалу країни як чинник її безпеки. Механізм залученняінвестицій у портову галузь включають, але не обмежуються договорами концесії, оренди, угодамипро спільну діяльність та іншими видами інвестиційних договорів, що укладаються на основі спеціаль-них процедур, визначених Законами України.
29
Терентьєва Н. О. "НАУКОВІ РОЗВІДКИ ХХІ СТОЛІТТЯ В ГАЛУЗІ МОРСЬКОЇ ОСВІТИ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 48 (17 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.228.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття репрезентує векторні напрями досліджень різноаспектних питань морської освіти як у військовому, так і в цивільному напрямах її розвитку. Наголошено, що у ХХІ столітті превалюють дослідження, спрямовані на розкриття питань підготовки військових моряків, зокрема, офіцерів тактичного й оперативного рівня; історико-педагогічні дослідження (історія становлення й розвитку морської освіти в Україні), менш чисельними є дослідження компаративного характеру.Мета статті полягає в окресленні основних положень, репрезентованих дослідниками морської освіти з виокремленням напрямів науково-дослідницького пошуку в контексті вимог Морської доктрини України на період до 2035 року і Пріоритетних напрямів наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок НАПН України на 2018–2022 рр.Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії пізнання про єдність процесів, взаємовпливів та взаємозалежностей явищ навколишньої дійсності в конкретно-історичних умовах та комплекс взаємопов’язаних підходів (цілісний, синергентичний, міждисциплінарний, задачний, діяльнісний) і взаємодоповнюваних методів (загальнонаукові, проблемно-тематичний, контент-аналіз, проєктування), зокрема, контент- аналіз, узагальнення, вивчення документації. Наукова новизна дослідження полягає в окресленні векторних напрямів досліджень перспективних питань морської освіти військового і цивільного напрямів на основі здійснення ретроспективного контент-аналізу досліджень ХХІ століття.Зроблено висновок, що перспективними є дослідження компаративного характеру як новий вектор наукового пошуку, що передбачає вивчення продуктивного досвіду розвинутих морських країн та / або країн, які перебувають на стадії політичних та економічних трансформацій з метою виокремлення надбань, які доречно адаптувати для застосування у вітчизняному освітньо-морському просторі; дослідження, спрямовані на розкриття комплексних проблем підготовки висококваліфікованих фахівців морського профілю в умовах прийняття нових державних стандартів вищої освіти, відповідних стратегій, концепцій, доктрин, які обумовлюють розвиток морської освіти і науки як військового, так і цивільного напрямів.
30
Примакова В. В. "ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МОРСЬКОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 48 (3 червня 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.203.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду історико-педагогічного аспекту проблеми розвитку морської освіти, зокрема впливу чинників на її становлення і розбудову в Україні від другої половини ХVIII століття до сьогодення. Авторкою обґрунтовано актуальність проблеми, уточнено контент ключових понять, проаналізовано наявні сьогодні періодизації, розроблені сучасними істориками педагогіки. Виявлено нижню межу процесу становлення галузі, що пов’язують передусім зі створенням перших закладів із підготовки працівників морського транспорту в тогочасній освіті, простежено вектори і динаміку змін цього процесу в широких хронологічних межах.Студіювання історико-педагогічних наукових праць з цього напряму дало можливість простежити основні зміни в розбудові вітчизняної морської освіти, вплив їх на динаміку науково-технічного прогресу, суспільного устрою, що панував на різних етапах розвитку системи, специфічних економічних детермінантах, що істотно трансформували галузь. Зроблено спробу простежити характер змін у зазначений період.З огляду на високі вимоги, що завжди висувалися до рівня фахової підготовки працівника морського профілю, названо основні документи, які регламентують діяльність закладів морської освіти, впливають на характер підготовки та професійного вдосконалення фахівців морського транспорту.Було з’ясовано, що сучасні вимоги до розроблення змісту морської освіти значно ускладнилися. Водночас класичні принципи, окреслені ще за часів виникнення перших закладів морської освіти, залишаються актуальними і сьогодні. Відповідно до зазначеного, на основі ретроспективного аналізу процесів у вказаний період, визначено механізми сучасного неперервного професійного розвитку моряків у системі освіти, вказано труднощі та характер змін в аналізованій системі, спрогнозовано перспективи у цьому напрямі освітньої діяльності. На основі аналізу науково-педагогічної літератури виявлено основні здобутки системи, можливості екстраполяції конструктивного досвіду минулого в сучасну теорію і практику морської освіти, що постійно зазнає суттєвого оновлення.
31
Корх М. В. "ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ МОРСЬКОЇ ОСВІТИ УНАСЛІДОК ПАНДЕМІЇ COVID-19". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 48 (17 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi48.216.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкривається питання діджиталізації освітнього процесу в закладах вищої морської освіти унаслідок переходу на дистанційне навчання в умовах пандемії COVID-19. Зауважено, що сьогодні процес цифрової трансформації вищої морської освіти є актуальною проблемою, що, у свою чергу, вимагає визначення оптимальної системи організації навчання в системі дистанційного і змішаного навчання, а також трансформації системи управління закладом освіти у таку, що здатна пристосуватися до модифікацій унаслідок цифровізації.Наголошено, що необхідність цифрової трансформації освіти і науки розглядається на законодавчому рівні і визначається однією з ключових цілей Міністерства освіти і науки на 2021 рік.Проаналізовано основну структуру системи інформаційної педагогічної інфраструктури закладу морської освіти на основі кращих надбань сучасних закладів морської освіти України. Визначено, що у закладах морської освіти дистанційне та змішане навчання відбувається переважно з використанням системи дистанційного навчання LMS Moodle, що поєднує в собі засоби адміністрування, розробки навчальних матеріалів, їх супроводу, оцінювання та забезпечення комунікації. Наведено типову структуру курсу, яка, крім базованих, може включати інтерактивні елементи та інформаційно-цифрові засоби з використанням симуляційних технологій: моделі-муляжі, тренажери віртуальної реальності, манекени-імітатори та ін.Зроблено висновок, що успішна реалізація змішаного навчання в системі морської освіти сьогодні передбачає інтеграцію очного навчання із застосуванням віртуальної та доповненої реальності, симуляторів, спеціальних програмних засобів, мультимедійних додатків, онлайн-сервісів та дистанційного навчання за допомогою LMS Moodle (або іншої системи дистанційного навчання). Поєднання різних технологій для формування професійних компетентностей фахівців морської галузі дозволяє ефективно засвоїти знання, сформувати необхідні вміння за допомогою тренажерів та симуляторів і, таким чином, має високий економічний ефект та результативність навчання.
32
Примакова В. В. "СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ МОРЯКІВ У ЗАКЛАДАХ МОРСЬКОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ (90-І РОКИ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 45 (29 травня 2020). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi45.81.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою публікації є висвітлення актуальних проблем морської освіти в Україні, зокрема специфіки функціювання закладів освіти щодо забезпечення розвитку професійної компетентності в майбутніх моряків. Простежено зміни в змісті і завданнях підготовки здобувачів закладів морської освіти, виявлено комплекс чинників, що впливали на них упродовж аналізованого періоду.
У розвідці обґрунтовано теоретико-методичні засади проблеми, схарактеризовано практичні кроки в напрямі реалізації компетентнісного підходу до освітньої діяльності майбутніх фахівців у вітчизняних закладах морської освіти. Студіювання поліаспектної джерельної бази з проблеми пошуку сприяло окресленню чіткого проблемного вектору та визначенню кола питань, що не отримали достатнього висвітлення. До них віднесено контентний аналіз ключових понять, виявлення конструктивного досвіду розбудови напряму впродовж етапу, що розглядається, пошук ефективних шляхів професіоналізації працівників морського флоту в умовах сьогодення.
У статті визначено характер зрушень стосовно здобутків і перспектив забезпечення якісної підготовки майбутніх працівників морського профілю, що відбувалися на зламі ХХ і ХХІ століть та простежено трансформацію підходів до вирішення нагальних проблем у цьому пошуковому полі на сучасному етапі розбудови вітчизняної морської галузі.
Особливу увагу звернено на розвиток морської освіти в умовах міжнародної співпраці, впливу євроінтеграції, світового досвіду на розроблення механізмів надання належної освіти та вирішення питань з подолання суперечностей, що виникають нині в національній системі відповідної підготовки.
Основними результатами вважаємо акцент на формуванні в майбутніх моряків гнучких, універсальних (м’яких) навичок, поруч з вузькоспеціалізованими. До них віднесено: комунікативні, когнітивні та навички емоційного інтелекту. Їхній розвиток має забезпечити високий рівень виконання фахівцями професійної діяльності, оскільки сприятиме умінню конструктивного вирішення проблемних ситуацій, швидкої орієнтації в динамічному світі та вчасного реагування на зміни в ньому.
33
Panchuk, Anna. "Modern forms of management of sea ports and problems of administration of marine industry in Ukraine." Lex portus, no. 1 (February 28, 2019). http://dx.doi.org/10.26886/2524-101x.1.2019.4.
Повний текст джерела
34
Безкоровайна, Лариса. "Управління проєктами у сфері гостинності". Adaptive Management Theory and Practice Economics 11, № 22 (20 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-11(22)-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В статті зроблено кроки до розв’язання важливих питань сучасності: розвитку сфери гостинності як головної ланки туристичної індустрії через ефективне управління проєктами, доцільний вибір стратегій цінової та маркетингової політик, забезпечення якості туристичних послуг. Підкреслено, що Україна має великий потенціал для розвитку туризму в усіх напрямах: гастро-, агро-, екотуризм; зимовий, морський, зелений, сільський, культурний туризм; заходи і фестивалі, MICE та ін. З’ясовано, що відповідно до стратегії глобального розвитку, восьма ціль стосується галузі туризму, й декларує забезпечення виконання стратегій підтримки сталості цієї сфери, що сприяє створенню робочих місць, розвиткові місцевої культури і виробництва місцевої продукції; стійкому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та достойній роботі для всіх громадян; зростанню валового внутрішнього продукту; підвищенню продуктивності в економіці за допомогою диверсифікації, технічної модернізації та інновацій. Все це зумовлює необхідність розроблення нових якісних туристичних проєктів для забезпечення сталого розвитку сфери гостинності зокрема й туризму загалом.
В дослідженні акцентовано увагу на специфічних видах проєктів у гостинності: інвестиційному, що пов’язаний із необхідністю певних фінансових інвестицій у створення і розвиток підприємств туристської інфраструктури; інноваційному, що пов’язаний із розробленням нових туристських продуктів або окремих туристських послуг, новітніх маршрутів; міжнародному, в розробленні й виконанні якого беруть участь іноземні партнери. Встановлено, що ефективність діяльності проєкту в сфері гостинності має базуватися на гарній командній роботі, здатній забезпечити необхідну гнучкість, стимулювати творчість і креативність, створити атмосферу співробітництва й підтримки, позитивно вплинути на якість результату проєкту.
Ключові слова: індустрія гостинності, управління проєктами, ціноутворення, маркетингові стратегії, туристичні послуги, якість послуг.
35
Безкоровайна, Лариса. "Управління проєктами у сфері гостинності: питання ціноутворення, маркетингових стратегій, якості туристичних послуг". Adaptive Management Theory and Practice Economics 10, № 20 (10 травня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-10(20)-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В статті зроблено кроки до розв’язання важливих питань сучасності: розвитку сфери гостинності як головної ланки туристичної індустрії через ефективне управління проєктами, доцільний вибір стратегій цінової та маркетингової політик, забезпечення якості туристичних послуг. Підкреслено, що Україна має великий потенціал для розвитку туризму в усіх напрямах: гастро-, агро-, екотуризм; зимовий, морський, зелений, сільський, культурний туризм; заходи і фестивалі, MICE та ін. З’ясовано, що відповідно до стратегії глобального розвитку, восьма ціль стосується галузі туризму, й декларує забезпечення виконання стратегій підтримки сталості цієї сфери, що сприяє створенню робочих місць, розвиткові місцевої культури і виробництва місцевої продукції; стійкому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та достойній роботі для всіх громадян; зростанню валового внутрішнього продукту; підвищенню продуктивності в економіці за допомогою диверсифікації, технічної модернізації та інновацій. Все це зумовлює необхідність розроблення нових якісних туристичних проєктів для забезпечення сталого розвитку сфери гостинності зокрема й туризму загалом.
В дослідженні акцентовано увагу на специфічних видах проєктів у гостинності: інвестиційному, що пов’язаний із необхідністю певних фінансових інвестицій у створення і розвиток підприємств туристської інфраструктури; інноваційному, що пов’язаний із розробленням нових туристських продуктів або окремих туристських послуг, новітніх маршрутів; міжнародному, в розробленні й виконанні якого беруть участь іноземні партнери. Встановлено, що ефективність діяльності проєкту в сфері гостинності має базуватися на гарній командній роботі, здатній забезпечити необхідну гнучкість, стимулювати творчість і креативність, створити атмосферу співробітництва й підтримки, позитивно вплинути на якість результату проєкту.
Ключові слова: індустрія гостинності, управління проєктами, ціноутворення, маркетингові стратегії, туристичні послуги, якість послуг.