Статті в журналах: "Моніторинг стану пацієнтів"

1

Tkachenko, V. I., B. M. Mankovskyi та M. M. Dolzhenko. "Аналіз медичного стану пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та його впливу на розвиток ускладнень". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 8.64 (22 січня 2014): 18–24. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.64.2014.77857.

Повний текст джерела

Анотація:

Оцінка якості діабетологічної допомоги в умовах впровадження нового клінічного протоколу є актуальною проблемою. Мета дослідження — оцінити медичний стан пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу за вказаними в уніфікованому клінічному протоколі показниками для щорічного моніторингу в динаміці (2012–2013 рр.), а також провести додаткове комплексне обстеження пацієнтів (2014 р.) для визначення впливу їх стану на розвиток мікро- та макросудинних ускладнень (як додаткового індикатора якості медичної допомоги).Матеріали та методи. Обстежено 92 хворих на цукровий діабет 2-го типу віком 58,90 ± 1,17 року (55 жінок і 37 чоловіків; тривалість діабету — 6,2 ± 2,1 року), в яких із метою оцінки стану аналізувались медичні дані амбулаторних карток. Проведено опитування пацієнтів щодо наявності факторів ризику ускладнень, дотримання рекомендацій і прихильності до лікування та клініко-лабораторне і інструментальне обстеження (артеріальний тиск, індекс маси тіла, частота серцевих скорочень, HbA1c, ліпідограма, С-реактивний білок, сечова кислота, співвідношення альбумін/креатинін сечі, оцінка оксиду вуглецю у видиху, показники ехокардіографії та допплерографії сонних артерій). Для порівняння за тими ж показниками були обстежені 30 відносно здорових осіб без цукрового діабету відповідного віку — 49,43 ± 5,60 року (18 жінок і 12 чоловіків). Статистичний аналіз — за допомогою Excel 2007, SPSS. Результати. Рекомендований уніфікованим клінічним протоколом щорічний моніторинг показників і проведення профілактичних заходів пацієнтам із цукровим діабетом 2-го типу Київської області протягом 2012–2013 рр. здійснювався не в повному обсязі як на первинному, так і на вторинному рівнях. Проводився моніторинг не всіх рекомендованих показників і не всім хворим, до того ж профілактичні заходи з корекції стану пацієнтів проводилися не в повному обсязі, та в результаті не всі пацієнти досягали цільових рівнів показників. Комплексне обстеження пацієнтів у 2014 р. із метою дослідження їх медичного стану показало наявність недіагностованих мікро- та макросудинних діабетичних ускладнень, великої кількості факторів ризику їх розвитку та прогресування, недостатній рівень профілактичних заходів, низький комплайєнс пацієнтів до їх застосування.Висновки. Ситуація може бути покращена шляхом забезпечення надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет за мультидисциплінарним принципом у структуризованій команді, координатором якої повинен виступати лікар первинної медичної допомоги, який працює в тісній співпраці зі спеціалістами та повинен забезпечити якісну профілактичну допомогу та навчання пацієнтів самоконтролю. З метою оптимізації якості медичної допомоги хворим на цукровий діабет 2-го типу нами розроблено і впроваджено в закладах первинної медичної допомоги Київської області форму моніторингу якості діабетологічної допомоги пацієнтам.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Ivanova, V. O. "Вплив антифібринолітичної терапії на індуковану травмою коагулопатію та перебіг травматичної хвороби". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 10 (29 жовтня 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.10.49.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначити ефективність раннього призначення транексамової кислоти хворим з травматичними ураженнями. Матеріали і методи. Досліджено систему гемостазу та перебіг травматичної хвороби впродовж 72 год у 108 хворих з множинними травматичними ураженнями. Хворих розподілили на дві групи в залежності від методу профілактики та комплексної корекції: 1-ша група - 54 пацієнти, які не отримували антифібринолітичних засобів, 2-га група - 54 пацієнти, яким вводили транексамову кислоту 1000 мг внутрішньовенно болюсно під час госпіталізації та 15 мг/кг кожні 6 год протягом трьох діб. Усім хворим проводили інструментальні, лабораторні дослідження, оцінювали загальний стан та здійснювали постійний моніторинг показників вітальних функцій, величини діурезу, динаміки рівня загальної креатинфосфокінази (КФК), рівня гемоглобіну крові, потреби у гемотрансфузії та ретроспективно аналізували тривалість лікування у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). На момент госпіталізації до ВІТ стан хворих за шкалою NISS (New Injury Severity Score - Оновлена шкала тяжкості пошкоджень) був оцінений у (28,34 ± 2,06) бала. Результати. Під час госпіталізації до ВІТ у пацієнтів з травматичними ураженнями діагностували підвищення агрегації тромбоцитів з активацією судинно-тромбоцитарного гемостазу, гіпокоагуляцію та значно активований фібриноліз. За даними моніторингу показників гемодинаміки у всіх пацієнтів констатували зниження систолічного артеріального тиску (САТ), середнього артеріального тиску (СрАТ) та підвищення шокового індексу (ШІ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС), що є ознаками травматичного шоку, активації симпатоадреналової системи та централізації кровообігу. У пацієнтів 2-ї групи динаміка зниження рівня загальної КФК була більш виражена, рівень гемоглобіну стабільно вищий, а отже, вони потребували гемотрансфузії еритроцитарної маси у значно меншому об’ємі в порівнянні з пацієнтами 1-ї групи, що можна пов'язати з раннім призначенням терапії індукованої травмою коагулопатії та зменшенням крововтрати. Висновки. Виявлені зміни свідчать про те, що введення препаратів з групи інгібіторів фібринолізу хворим з травматичними ураженнями позитивно впливає на показники фібринолітичної системи, перебіг травматичної хвороби, нормалізує кровообіг, сприяє виходу пацієнтів із стану травматичного шоку, знижує потребу у гемотрансфузії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Малахов, Володимир, та Петро Гапонов. "ПЕРЕНОСИМІСТЬ ТРАНСКРАНІАЛЬНОЇ МАГНІТНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ У ХВОРИХ НА РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 7 (5 вересня 2021): 282–87. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.054.

Повний текст джерела

Анотація:

У наведеній статті було оцінено безпеку і можливість виникнення небажаних ефектів транскраніальної магнітної стимуляції (ТМС) під час та після сеансу у хворих на розсіяний склероз (РС). Фундаментальне обстеження 80 хворих на розсіяний склероз показало, що не дивлячись на можливі деякі небажані явища, транскраніальна магнітна стимуляція, як метод неінвазивної нейромодуляції, займає важливе місце в процесі немедикаментозної реабілітації хворих на РС. Безпека ТМС включає ретельний відбір пацієнтів з дотриманням критеріїв показань і протипоказань призначення процедури, згода пацієнта на проведення ТМС, вибір протоколу стимуляції з персоніфікованим підбором параметрів, запобігання побічних явищ і моніторинг стану пацієнта в процесі проведення ТМС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Paramonovа, K. V., O. V. Zakrevska, V. M. Gladun та I. Yu Skyrda. "Діагностична значущість лабораторних досліджень при захворюваннях біліарної системи". GASTROENTEROLOGY, № 3.49 (1 травня 2013): 64–76. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.49.2013.86287.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчено світовий та вітчизняний досвід з питання оцінки ефективності застосування гематологічних досліджень при жовчнокам’яній хворобі (ЖКХ) і визначений необхідний обсяг лабораторних тестів при асимптомній ЖКХ, жовчній кольці та тих ускладненнях ЖКХ, що зустрічаються найчастіше: гострий холецистит, холедохолітіаз, холангіт, біліарний панкреатит.Діагноз встановлюється за допомогою методів візуалізації: ультразвукового дослідження, сцинтиграфії, комп’ютерної, магнітно-резонансної томографії, ретроградної холецистохолангіопанкреатографії та в деяких тяжких випадках — інтраопераційно.Лабораторна діагностика, що є невід’ємною частиною сучасної медицини, не втрачає своєї значущості для ведення пацієнтів із ЖКХ. Гематологічні дослідження використовуються з метою встановлення діагнозу, етіології, стратифікації ризику тяжкого перебігу, виявлення органної недостатності, визначення адекватності терапії. Зміни лабораторних показників дозволяють своєчасно запідозрити розвиток ускладнень та проводити моніторинг стану хворого. Лабораторні тести зазвичай є більш чутливими показниками стану пацієнта, ніж його самопочуття. Сукупність клінічних проявів, лабораторних даних та методів візуалізації покращує результати діагностики ЖКХ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Koloskova, O. K., L. A. Ivanova, N. N. Garas та U. I. Marusik. "Оптимізація патогенетичного лікування секреторних діарей у дітей грудного віку". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.02 (1 лютого 2014): 11–13. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.02.2014.82186.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження було вивчення клінічної ефективності пероральної регідратаційної терапії з використанням суміші ІІІ покоління в лікуванні секреторних діарей у дітей грудного віку. Для цього на базі інфекційного боксованого відділення (кишкових інфекцій) обласної дитячої клінічної лікарні (м. Чернівці) обстежені 116 дітей грудного віку, вибрані випадковим методом, які страждали від гострого гастроентериту та надходили до стаціонару з ознаками ексикозу внаслідок розвитку секреторних діарей. Серед обстежених пацієнтів 73 (67,5 %) дитини з метою пероральної регідратаційної терапії отримували регідратаційну суміш, а 35 (32,4 %) хворих одержували інші регідратаційні розчини. Проведений моніторинг за динамікою стану пацієнтів дав змогу стверджувати, що за умови використання як основного компонента пероральної регідратаційної терапії суміші ІІІ покоління темпи позитивної динаміки з боку клінічного стану пацієнтів були вірогідно більшими, зокрема, вірогідно раніше нормалізувалися температура тіла, частота й характер випорожнень, зникало блювання. У дітей, які отримували регідратаційну суміш ІІІ покоління, порівняно з пацієнтами, які отримували інші регідратаційні розчини, співвідношення шансів при обмеженні лише пероральною регідратацією становило 3,7 (95% ДІ 0,4–38,9) при абсолютному ризику уникнути потреби в інфузійній терапії — 11 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Venher, I. K., O. B. Kolotilo, S. Ya Kostiv, A. R. Vaida та N. I. Herasemuk. "Профілактика та лікування реперфузійного пошкодження тканин при реконструкції артеріального русла аорто-стегно-підколінного сегмента в умовах хронічної критичної ішемії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (16 жовтня 2018): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.3.9443.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: покращити результати реконструктивних операцій на аорті та магістральних артеріях в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок. Матеріали і методи. В роботу включено 56 пацієнтів з облітеруючими ураженнями аорти та артерій нижніх кінцівок із ІІ, ІІІА, ІІІВ, IV ст. хронічної артеріальної недостатності. Для профілактики і лікування феноменів no-reflow і reflow-paradox на доопераційному періоді здійснювали комплекс запропонованих заходів. Для діагностики характеру ураження артеріального русла й особливостей гемодинамічних порушень застосовували показники ультразвукової доплерографії, дуплексного сканування, рентгеноконтрастної цифрової ангіографії. Для одержання інформації про зміни капілярного кровотоку і артеріо-венулярного шунтування крові застосовували метод лазерної доплерівської флоурометрії. Результати дослідження та їх обговорення. За об’ємом реваскуляризації аорто(клубово)-стегно-підколінного сегмента пацієнтів розділили на дві групи. Оперативне втручання в першій групі пацієнтів включало одномоментне аорто-біфеморальне алошунтування (14 спостережень) і однобічне аорто(клубово)-стегнове алошунтування (8 спостережень). Другу групу склали 34 пацієнти, у яких, крім атеросклеротичної оклюзії аорто(клубово)-стегнового, сегмента виявлено стенотично-оклюзивний процес стегно-підколінного сегмента. Динамічний ультразвуковий моніторинг стану гемодинаміки стегно-підколінного сегмента в післяопераційному періоді у хворих другої групи дозволив виявити зниження пікової систолічної швидкості та індексу резистентності, що було показанням до проведення додаткової реконструкції стегно-підколінного сегмента.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Yurko, K. V., N. F. Merkulova, H. O. Solomennyk, A. S. Liesna та V. V. Kucheriavchenko. "ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА КОРОНАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ". Інфекційні хвороби, № 3 (3 грудня 2020): 18–22. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11549.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – проаналізувати особливості порушення системи гемостазу у хворих на коронавірусну інфекцію. Матеріали та методи. Проаналізовано 78 медичних карт стаціонарних хворих, госпіталізованих в обласну клінічну інфекційну лікарню м. Харкова за період з травня по вересень 2020 р. Для оцінки стану системи гемостазу та ризику виникнення тромбогеморагічних ускладнень проводили моніторинг рівня тромбоцитів, фібриногену, D-димеру, активного часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Результати дослідження. Під час дослідження були проаналізовані порушення клітинних і плазматичних показників гемостазу. Хворі були поділені на групи, залежно від ступеня тяжкості дихальної недостатності. Моніторинг коагуляційних тестів проводили кожні 48 год. Висновок. У пацієнтів із середнім ступенем тяжкості переважали порушення системи гемостазу у вигляді гіперкоагуляції. Тривалий перебіг хвороби понад 21 добу або у хворих із тяжким чи вкрай тяжким ступенем гіперкоагуляція змінювалася на гіпокоагуляцію та виникав ДВЗ-синдром. Показники гемостазу прямо корелювали зі ступенем тяжкості коронавірусної інфекції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Martsenyuk, V. P., I. V. Kachur, A. S. Sverstyuk, V. I. Bondarchuk, Yu V. Zavidnyuk, V. B. Koval та O. M. Mochulska. "МОНІТОРИНГ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ СЕНСОРІВ У РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ МЕДИЦИНІ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.9971.

Повний текст джерела

Анотація:

На сьогодні значно зростає потреба людей у швидких та ефективних реабілітаційних процесах. Людям з обмеженими функціональними можливостями необхідні сенсорні пристрої, які застосовують для реабілітації з метою покращення здоров’я людини та її повернення до належного рівня життя. Сенсорні пристрої використовують для системи моніторингу здоров’я людей, які поділяють на портативні та переносні. Адже реабілітаційного лікування потребують пацієнти різної вікової категорії із серцево-легеневою патологією, неврологічними розладами, ортопедичними порушеннями тощо. У статті висвітлено електромеханічні, електричні, оптичні та теплові сенсори, перетворювачі акустичних сигналів або сенсори, чутливі до маси, сенсорні датчики та їх застосування на різних етапах реабілітації. Мета дослідження – проаналізувати сучасну вітчизняну та зарубіжну літератури щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосистематичний та аналітичний методи в наступних електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar. Під час пошуку статті проаналізовано анотації. Критеріями включення були такі: 1 – фізична та медична реабілітація і/або допоміжна система, яка підтримується сенсорами і комп’ютером, 2 – системи, розроблені для організму людини, і 3 – документи, написані англійською мовою. Якщо очікуваний критерій було знайдено, повний текст переглядали. Результати досліджень та їх обговорення. Під час виконання дослідження провели систематичний огляд та аналіз останніх публікацій, в основному зарубіжної наукової медичної, біологічної та технічної літератури щодо видів, принципів роботи, розробки та можливостей застосування сенсорів у реабілітаційній медицині. Сенсорні технології продовжують всебічно розвиватися і пропонують зручні можливості у використанні для поліпшення функціонального стану здоров’я. Широкий спектр досліджень, включених і відображених у цьому огляді, включав різні типи сенсорів. На сьогодні пристрої, що використовують для моніторингу фізичної активності, розділяють на сенсори, які вимірюють такі біологічні показники, як тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання – пульсометр, тонометр, спірометр, та датчики руху – педометри, акселерометри, трекери активності. Деякими з найчастіших у використанні сенсорів у реабілітації є електроміографія, гальванічна реакція шкіри, електрокардіографія, електроенцефалографія та сенсорні датчики і системи, які контролюють рухову і фізіологічну активність людини. У статті для прикладів розглянуто: 1 – типовий алгоритм роботи пристроїв для моніторингу функціонального стану здоров’я людини, 2 – діагностичний прилад ALLADIN з сенсорами, який включає дев’ять компонентів. В електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar не знайдено жодної роботи, раніше опублікованої, де б автори узагальнювали поєднання сенсорів із апаратними засобами, робототехнічними, комп’ютерними, системами для реабілітації пацієнтів різних вікових категорій. Висновки. При аналізі сучасної вітчизняної та зарубіжної літератур щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині вивчено й описано розвиток і застосування сенсорних приладів у фізичній та медичній реабілітації. В усіх публікаціях вказується, що сенсорні датчики прикріплюються до пристроїв, які дають змогу вимірювати функціональні показники стану здоров’я людини. Тому сенсорні технології у реабілітаційній медицині продовжують всебічно розвиватися і часто застововуються для діагностики, оцінки стану здоров’я людини та її реабілітації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Тарабрін, О. О., І. І. Тютрин, О. Г. Шитикова, Д. С. Слизевич, Є. А. Борзов, В. Ф. Кліменкова, С. В. Зирянов, В. В. Удут та Р. Є. Сухонос. "ПЕРСОНАЛІЗОВАНА КОРЕКЦІЯ РОЗЛАДІВ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ COVID-19 НА ЕТАПАХ ЛІКУВАННЯ". Clinical Anesthesiology and intensive Care, № 2 (26 квітня 2022): 79–87. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.18.2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчено зміни системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК) в гострому та періоді реконвалесценції при COVID-19. Моніторинг порушень РАСК здійснювався методами клінічної гемостазіограми та методом низькочастотної п’єзотромбоеластографії (НПТЕГ). Визначено, що розлади системи РАСК мали неспецифічний характері і, якщо в гострому періоді виявлялися гіпер-або гіпокоагуляцією, то в період відновлення виявлено структурну і хронометричну гіперкоагуляцію. Під контролем НПТЕГ розлади коригувалися: у гострому періоді низькомолекулярними гепаринами, препаратами крові та інгібіторами фібринолізу, а на амбулаторному етапі арсенал терапії був доповнений сулодексидом та антиагрегантами. Для персоналізованої корекції гемостатичного потенціалу (ГП) застосовано оцінку наступних показників НПТЕГ: для призначення ангіопротекторів та антиагрегантів часу реакції (t1) менше 0,9 хв, а константи тромбінової активності (КТА) понад 40 о. «точки желювання» (t3) до 4,7 хв і збільшенні індексу коагуляційного драйву (ІКД) більше 50 о.е. – зшитого фібрину (t5) до 27 хв і перевищенні більш ніж на 3 о. інтенсивності ретракції та лізису згустку (ІРЛС). Граничні значення показників НПТЕГ було доведено до помірної гіпокоагуляції або референсних даних нормокоагуляції. Персоналізація протитромботичної терапії дозволила уникнути тромбогеморагічних ускладнень (ТГО) на етапах лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Тарабрін, О. О., І. І. Тютрин, О. Г. Шитикова, Д. С. Слизевич, Є. А. Борзов, В. Ф. Кліменкова, С. В. Зирянов, В. В. Удут та Р. Є. Сухонос. "ПЕРСОНАЛІЗОВАНА КОРЕКЦІЯ РОЗЛАДІВ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ COVID-19 НА ЕТАПАХ ЛІКУВАННЯ". Clinical Anesthesiology and intensive Care, № 2 (26 квітня 2022): 79–87. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.18.2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчено зміни системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК) в гострому та періоді реконвалесценції при COVID-19. Моніторинг порушень РАСК здійснювався методами клінічної гемостазіограми та методом низькочастотної п’єзотромбоеластографії (НПТЕГ). Визначено, що розлади системи РАСК мали неспецифічний характері і, якщо в гострому періоді виявлялися гіпер-або гіпокоагуляцією, то в період відновлення виявлено структурну і хронометричну гіперкоагуляцію. Під контролем НПТЕГ розлади коригувалися: у гострому періоді низькомолекулярними гепаринами, препаратами крові та інгібіторами фібринолізу, а на амбулаторному етапі арсенал терапії був доповнений сулодексидом та антиагрегантами. Для персоналізованої корекції гемостатичного потенціалу (ГП) застосовано оцінку наступних показників НПТЕГ: для призначення ангіопротекторів та антиагрегантів часу реакції (t1) менше 0,9 хв, а константи тромбінової активності (КТА) понад 40 о. «точки желювання» (t3) до 4,7 хв і збільшенні індексу коагуляційного драйву (ІКД) більше 50 о.е. – зшитого фібрину (t5) до 27 хв і перевищенні більш ніж на 3 о. інтенсивності ретракції та лізису згустку (ІРЛС). Граничні значення показників НПТЕГ було доведено до помірної гіпокоагуляції або референсних даних нормокоагуляції. Персоналізація протитромботичної терапії дозволила уникнути тромбогеморагічних ускладнень (ТГО) на етапах лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Havryltsiv, S. T., та Y. V. Vovk. "Клініко-рентгенологічна оцінка перебігу репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп, виповнених різними остеопластичними матеріалами". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 25–32. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10879.

Повний текст джерела

Анотація:

Легкодоступним джерелом остеогенних мезенхімальних клітин може слугувати окістя щелепних кісток. Оскільки при остеопорозі відбувається порушення процесу ремоделювання в цих кістках, значний науковий та практичний інтерес становить вивчення місцевого впливу культивованих клітин окістя на динаміку остеорегенерації у ділянках дефектів щелеп, що утворились після видалення радикулярних кіст великих розмірів. Мета дослідження – дати клініко-рентгенологічну оцінку особливостям перебігу репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп після їх пластики різними остеопластичними матеріалами. Матеріали і методи. У клінічні спостереження було задіяно 85 пацієнтів віком від 20 до 70 років із радикулярними кістами щелеп. Залежно від діагностованого стану мінерального обміну всіх пацієнтів поділили на дві клінічні групи: у першу увійшли 44 пацієнти без вікових порушень мінерального обміну, в другу – 41 хворий (жінки) із віковими порушеннями мінерального обміну. Після видалення радикулярних кіст утворені кісткові дефекти щелеп у пацієнтів першої клінічної групи та першої підгрупи другої клінічної групи (31 пацієнт) виповнювали колаполом КП-2. У другій підгрупі другої клінічної групи у 10 хворих після видалення радикулярних кіст щелеп великих розмірів проводили пластику утворених кісткових дефектів культивованими клітинами періоста, поміщеними на субстрат колапол КП-2. Через 3; 6; 9; 12 місяців після операційних втручань проводили рентгенологічний моніторинг редукції післякістозних дефектів щелеп, відновлення трабекулярної структури та мінералізації кісткового регенерату. Для дослідження мінеральної щільності у кістковій тканині нижніх щелеп використовували метод ультразвукової ехоостеометрії. Результати досліджень та їх обговорення. Процес гоїння кісткових ран у хворих, в яких було видалено радикулярні кісти малих та середніх розмірів, перебігав однотипово в обох клінічних групах. Повне закриття післякістозних дефектів через 9 місяців спостерігалось у 20 хворих першої групи та 16 другої. Цей процес був дещо сповільненим у 3 пацієнтів першої групи та 4 другої. Через 12 місяців рентгенологічно спостерігали відновлення цілості щелепних кісток в усіх хворих. Процес гоїння кісткових ран після видалень радикулярних кіст великих розмірів був повільнішим у хворих обох груп. Виразно це проявилось у хворих із порушенням мінерального обміну. Через 12 місяців після цистектомій рентгенологічно візуалізувалась повна редукція післякістозних дефектів щелеп тільки у 45,5 % хворих першої підгрупи другої клінічної групи. У хворих другої підгрупи другої клінічної групи в аналогічні терміни відбувалось завершення репаративного остеогенезу в ділянках ураження щелеп у 80 % випадків. Висновки. Застосування для остеопластики післякістозних дефектів щелеп різних розмірів колаполу КП-2 у хворих без порушень мінерального обміну забезпечує успішний перебіг репаративного остеогенезу в 80,95 % випадків. У пацієнток із віковими порушеннями мінерального обміну (постменопаузним остеопорозом) використання для остеопластики колаполу КП-2 виявилось ефективним при лікуванні післякістозних дефектах щелеп малих та середніх розмірів. Результати клініко-рентгенологічних досліджень встановили, що найоптимальнішим методом стимуляції репаративного остеогенезу в післякістозних дефектах щелеп великих розмірів у жінок із постменопаузним остеопорозом є застосування комбінованого остеопластичного матеріалу, що складається із культивованих періостальних аутоклітин, поміщених на колаполі КП-2.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Кінаш, Ю. О., та Л. В. Кінаш. "Індексна оцінка у пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями". CLINICAL DENTISTRY, № 3 (1 листопада 2021): 26–33. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12312.

Повний текст джерела

Анотація:

Поява системи індексної оцінки стану тканин пародонта, а в подальшому збільшення їх кількості, пов’язане з високим поширенням генералізованих захворювань тканин пародонта, що вимагає застосування комплексних і об’єктивних методів діагностики, зіставлення результатів досліджень, отриманих різними українськими та зарубіжними авторами. Мета дослідження – вивчити ефективність методів індексної оцінки критерію руйнування періодонтальних зв’язок та пародонтального скринінг-дослідження за допомогою клінічних та додаткових методів діагностики, оцінити первинне стоматологічне втручання для пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями й дати рекомендації для використання пародонтологічних індексів у системі практичної охорони здоров’я. Матеріали і методи. На базі стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з січня 2020 до січня 2021 р. було проліковано 25 пацієнтів із генералізованими захворюваннями тканин пародонта та апікальними ускладненнями з використанням кісткової аугментації (72 % хворих) та без використання – 28 % осіб. Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження базується на клінічному обстеженні, включаючи додаткові методи діагностики з визначенням первинного стоматологічного лікування, яке могло б спричинити генералізовані захворювання тканин пародонта та індексній оцінці критерію руйнування періодонтальних зв’язок та PSR-індексу в 25 хворих, які були скеровані для комплексного лікування генералізованих захворювань тканин пародонта з апікальними ускладненнями. Серед 25 пацієнтів, які взяли участь у дослідженні і яких поділили за кольоровим показником залежно від віку, переважають хворі І та ІІ зрілого віку. Пацієнти І зрілого віку, яких позначили зеленим кольором, поділили на осіб чоловічої статі – 30 % (р<0,05) та жіночої статі – 26,7 % (р<0,05), що склали 28 % (р<0,05) від усіх хворих. Пацієнти ІІ зрілого віку, яких позначили жовтим кольором, отримали аналогічні результати. У хворих похилого віку, яких позначили помаранчевим кольором, серед осіб чоловічої статі – 20 % (р<0,05) та жіночої статі – 20 % (р<0,05), що склали 20 % (р<0,05) від усіх осіб. У хворих старечого віку, яких позначили червоним кольором, серед осіб чоловічої статі – 20 % (р<0,05) та жіночої статі – 26,7 % (р<0,05), що склали 24 % (р<0,05) від усіх хворих. Висновки. Метод індексної оцінки дає можливість провести ситуаційний аналіз, тобто визначити поширеність й інтенсивність захворювання серед населення, а також проводити моніторинг і об’єктивно оцінювати ефективність проведення програм профілактики та лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Korsunov, V. A. "Спланхнічний кровообіг, кисневий бюджет та їх зв’язок із вмістом оксиду азоту при сепсисі у дiтей". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 152–57. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79626.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідити продукцію оксиду азоту (NO) при септичних станах у дітей. Визначити взаємозв’язок між рівнем NO сироватки та транспортом і споживанням кисню і спланхнічним кровообігом. Матеріали та методи. До дослідження увійшло 36 дітей із сепсисом, тяжким сепсисом і септичним шоком. Діагноз встановлювався за критеріями SCCM/ESICM/ACCP/ATS/SIS (2001). Вік пацієнтів становив 41,3 ± 7,5 міс. Проводилися моніторинг частоти серцевих скорочень, середнього артеріального тиску, центрального венозного тиску, насичення крові киснем, ехокардіоскопія, імпульсно-хвильове допплерівське сканування кровотоку у магістральних артеріях та венах спланхнічної зони. Визначалися показники кислотно-основного стану, газів артеріальної та центральної венозної крові, рівень глікемії, С-реактивного протеїну, NO сироватки. Хворих розподілено на групи: із споживанням кисню менше 120 мл/хв/м2 (група А — 19 хворих) та із споживанням кисню понад 120 мл/хв/м2 (група В — 17 хворих). Групу контролю становили 9 здорових дітей. Вірогідність відмінностей між групами визначалась за критерієм t (Стьюдента). Кореляції між досліджуваними показниками вивчалися за допомогою коефіцієнта r (Спірмена).Результати. Показана взаємозалежність між високим споживанням кисню та рівнем метаболітів оксиду азоту. Продемонстровано взаємозв’язок між гіперпродукцією оксиду азоту та прискоренням кровотоку в артеріальних і венозних судинах портальної зони.Висновки. У дітей із сепсисом спостерігається вірогідне збільшення продукції NO, що корелює із показниками серцевого викиду, спланхнічного кровообігу, доставки і споживання кисню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Shapov, P. F., R. S. Tomashevskyi, B. V. Tkachuk та V. М. Pavlyuk. "ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ СТАТИСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕДУРОЮ УЛЬТРАФІЛЬТРАЦІЇ ПРИ ПРОГРАМНОМУ ГЕМОДІАЛІЗІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 47 (8 лютого 2018): 153–59. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.1.153.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропоновано інформаційну технологію статистичного управління процедурою ультрафільтрації при програмному гемодіалізі на основі інформації, отриманої з сигналів біоімпедансометрії.У статті проведено аналіз літературних джерел, який показав гостру необхідність розробки системи інформаційної підтримки процедури гемодіалізу або її автоматизації. Недосконалість класичних методів оцінкирівня гідратації пацієнта не дозволяє використовувати їх в якості сигналів індикації стану біологічного об'єкта в режимі реального часу. Аналітичний огляд показав, що найбільш підходящим сигналом, за допомогоюякого можливий моніторинг стану пацієнта, є сигнал біоімпедансометріі. Метою роботи була розробка інформаційної технології моніторингу стану пацієнта і статистичного управління процедурою ультрафільтрації на основі сигналів біоімпедансометріі. Для аналізу таких сигналів був обраний коваріаційний аналіз, такяк він дозволяє оцінити глобальні та локальні тренди сигналу з урахуванням його нестаціонарності, а такожоцінити значимість зміни цих трендів. На тренди класичного коваріаційного розкладання, в роботі був запропонований модифікований коваріаційний метод аналізу, який дозволяє враховувати відносну зміну трендів біоімпедансних сигналів на декількох частотах, і, тим самим, зменшуючи суму випадкового залишку. Такий підхіддозволяє, збільшуючи чутливість методу до динамічних змін, отримати додатковий інформативний параметр. Експериментальні дослідження на пацієнтах, які перебувають на процедурі програмного гемодіалізу,показав ефективність запропонованого методу. Адекватність отриманих статистичних рішень повністюпідтвердилася результатами контрольного дослідження - вимірювання рівня гематокриту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Isaienko, Volodymyr, Volodymyr Kharchenko, Vyacheslav Astanin, Ganna Shchegel, Valentyna Olefir, Oleksii Olefir, Andrii Olefir, Olha Khomych та Volodymyr Khomych. "БПЛА-система дистанційної асистованої медичної діагностики і пульмонологічного моніторингу стану потенційно заражених COVID-19 пацієнтів "TREMBITA-CORONА UAV NAU"". Proceedings of the National Aviation University 84, № 3 (20 жовтня 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.84.14955.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблена БПЛА-система дистанційної акустичної діагностики і моніторингу стану легенів для ведення пацієнтів в рамках застосування телемедицини, яка представляє собою користувацький набір контрольно-вимірювального обладнання та БПЛА-носій для доставки і організації процедури тестування пацієнта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Ключко, О. М. "МЕДИЧНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗАХИСТОМ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (22 червня 2020): 17–28. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.1.11126.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати розробки нової медичної інформаційної системи на основі баз даних для моніторингу ряду показників стану здоров'я населення. Інформаційна система розроблена нами для моніторингу в часі ряду біохімічних та інших чисельних показників, що характеризують стан організму обстежуваної особи в умовах тих територій українського Полісся, що зазнали екологічного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Система є мережевою, Інтернет-базованою, містить ряд взаємопов'язаних електронних баз упорядкованих даних із відповідним виводом цієї інформації на монітори, в тому числі даних біохімічної лабораторії щодо наявності речовин-забруцню-вачів довкілля в організмі. Передбачена можливість попереднього автоматизованого аналізу даних, а також захист персональних даних пацієнтів та інших обстежених осіб за допомогою оригінальної розробки електронного апаратного ключа. Наведено інформацію про структуру розробленої системи, її функції та функції деяких її найважливіших блоків, зразки розробленого авторами програмного забезпечення та засобів захисту інформації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Шевченко, Я. О. "СТРАТЕГІЧНІ ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ПАЦІЄНТІВ У МОБІЛЬНІЙ МЕДИЦИНІ. ІНФОРМАТИВНІСТЬ, ТОЧНІСТЬ, НАДІЙНІСТЬ". Medical Informatics and Engineering, № 4 (4 червня 2020): 83–85. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11026.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано принципи дистанційного оцінювання стану пацієнтів у мобільній медицині. Особлива увага приділена значенню інформативності та точності показників, що вимірюються на відстані. Обґрунтовано методологію визначення інтегральної валідності отриманих кількісних оцінок дистанційного моніторингу. Зроблено висновки про необхідність використання показників ризику прогнозованих станів як універсального методу для визначення інформативності симптомів при мобільному спостереженні за пацієнтами. Запропоновано новий підхід підвищення точності та надійності показників при дистанційному спостереженні за станом пацієнта, пов'язаний із використанням динамічних оцінок змін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Мінцер, О. П., Н. В. Мироненко, Н. О. Сінєнко та А. М. Новик. "ПАРТИСИПАЦІЯ ПАЦІЄНТІВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ — ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО ФОРМАТУ". Medical Informatics and Engineering, № 4 (4 червня 2020): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11024.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено питання впровадження концепції «4Р» у практичну медицину. Проаналізовано проблеми комплексного лікування пацієнтів, партисипації та безпеки пацієнтів. Зроблено висновки, що серед складових ефективної медицини міждисциплінарні підходи видаються особливо актуальними та важливими в контексті цифрових медичних послуг. Вони впливають як на загальний процес прийняття рішень, так і на всі інші ключові елементи в послідовності процедур надання медичної допомоги — комунікаційні процеси, логіку партисипації і, навіть, на отримання інформованої згоди від пацієнта. Підкреслено, що необхідні нові нормативно-правові акти стосовно відповідальності окремих учасників надання медичної допомоги, особливо у випадках дистанційної (мобільної) медицини, стандарти щодо конфіденційності та якості даних обстеження, моніторингу стану здоров'я пацієнтів. Акцентовано також, що забезпечення безперервності надання медичної допомоги, в тому числі й у дистанційному форматі, в рамках комплексної (трансму-ральної) моделі організації охорони здоров'я потребує єдиної шкали оцінювання надання медичної допомоги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Футуйма, Ю. М., А. Д. Беденюк та І. Я. Кульбаба. "ЗНАЧЕННЯ ПЕРФУЗІЙНОГО ІНДЕКСУ ДЛЯ ШВИДКОЇ ДІАГНОСТИКИ РІЗНИХ ФОРМ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ В ВИБОРІ АДЕКВАТНОЇ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ ТАКТИКИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 168–73. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12220.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті представлено особливості стану об’ємного периферійного капілярного кровотоку при нейропатичній, нейроішемічній та ішемічній формах синдрому діабетичної стопи, що визначається методом фотоплетизмографії під час виконання пульсоксиметрії та можливості їх використання для швидкої діагностики вказаних форм разом із загальноприйнятними методиками. Мета – вивчити особливості показників перфузійного індексу фотоплетизмографічним методом за допомогою пульсоксиметра на периферії нижніх кінцівок у хворих із різними формами синдрому діабетичної стопи з метою подальшого їх діагностичного застосування в медичній практиці. Матеріал і методи. Проаналізовано результати дослідження 89 осіб, в тому числі 15 осіб, які склали контрольну групу, й 74 пацієнти, які мали різні форми СДС з гнійно-некротичними ускладненнями з боку нижніх кінцівок, що відповідають ІІІ–V ступеням ураження за Meggit-Wagner. Невропатичну форму діагностовано у 38 (51,4 %), невроішемічну – у 30 (40,5 %), ішемічну – у 6 (8,1 %) пацієнтів. Оцінку статусу артеріальної крові на нижніх кінцівках визначали за допомогою пульсоксиметрії неінвазивним фотоплезматичним методом за допомогою приладу RocSea. Результати. Методика дослідження, апробована нами в даній роботі, дозволяє застосування поширеного останнім часом та легкодоступного методу визначення показників ПІ для швидкої диференційної діагностики хворих із різними формами ускладненого синдрому діабетичної стопи при цукровому діабеті 2-го типу та в подальшому впровадження його в практичну діяльність, що дасть можливість вибрати той чи інший патогенетичний підхід до вибору тактики подальшого хірургічного та медикаментного лікування. Висновки. Пульсоксиметрія є простим, доступним та найдешевшим методом швидкої діагностики порушень периферійного кровообігу при різних формах СДС, які непрямим способом відображають стан периферійного кровообігу в ділянці стопи та можуть бути використані для швидкої об’єктивності подальшого вибору тактики лікування кожного пацієнта зокрема, а також як метод моніторингу ефективності патогенетичного підходу до хірургічної та медикаментної корекції ускладнень синдрому діабетичної стопи на етапах лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Stepanov, Yu M., L. M. Mosiychuk та I. V. Kushnirenko. "Еволюція зондових методів досліджень в гастроентерології: огляд і власні дослідження". GASTROENTEROLOGY, № 1.51 (15 січня 2014): 94–101. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.1.51.2014.81924.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена огляду сучасних методів, що надають можливість визначити функціональний стан шлунка, стравоходу. У зв’язку з удосконаленням сучасних методів дослідження особливого значення набувають методи, здатні здійснювати графічну реєстрацію фізіологічних процесів. Прогресування технічних можливостей сприяло розвитку методик, суть яких полягає у тривалій реєстрації показників датчиків, розташованих на внутрішньопорожнинних катетерах. Так, метод внутрішньопорожнинної рН-метрії полегшує діагностику внутрішньошлункового рівня рН та, що є дуже важливим, внутрішньостравохідного. До сьогодні метод внутрішньостравохідного рН-моніторингу вважався золотим стандартом для діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Представлені результати власних досліджень внутрішньостравохідного рН-моніторингу у хворих на ГЕРХ. Але багатогодинний рН-моніторинг у стравоході виявляє лише кислі рефлюкси, а лужні та слаболужні рефлюкси залишається за межами цього методу дослідження, тому для остаточного виявлення причин виникнення симптомів ГЕРХ пропонується методика імпеданс-рН-моніторингу. Метод імпеданс-рН-моніторингу запропонований у 1991 році J. Silny як метод, заснований на оцінці руху рідини, газу у просвіті стравоходу на підставі багатократних вимірювань імпедансу з одночасною реєстрацією рівня рН. Технічні можливості імпеданс-рН-моніторингу дозволили розширити уявлення про фізіологічні процеси у просвіті стравоходу та визначити роль змішаних, лужних рефлюксів у розвитку симптомів ГЕРХ. У статті висвітлені результати низки досліджень, проведених у пацієнтів різних груп із патологією верхнього відділу травного тракту, що свідчать про перевагу імпеданс-рН-моніторингу та його високий рівень чутливості та специфічності щодо реєстрації рефлюксів. Широке впровадження новітніх методик та технологій у клінічну практику дозволить збільшити ефективність та своєчасність надання медичної допомоги, уникаючи витрат часу на добір терапії, оцінку її ефективності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Ковальчук, Т. А. "ХАРАКТЕРИСТИКИ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ В ДІТЕЙ ІЗ КАРДІОГЕННИМИ СИНКОПЕ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (8 грудня 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12217.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Дисбаланс автономної нервової системи є одним із основних патофізіологічних механізмів розвитку синкопе. В основі їх розвитку будь-якого генезу лежить зниження системного артеріального тиску, що спричиняє зменшення загального мозкового кровотоку та призводить до втрати свідомості. Доведено, що саме раптове припинення мозкового кровотоку на 6–8 с спричиняє втрату свідомості. Мета дослідження – вивчити особливості часових та частотних показників варіабельності серцевого ритму в дітей із кардіогенними синкопе. Матеріали і методи. Обстежено 19 пацієнтів із кардіогенними синкопе та 41 практично здорову дитину віком 8–17 років. У постановіці діагнозу кардіогенного синкопе використовували рекомендації Європейської асоціації кардіології (2018). Часові (SDАNN, RMSSD, pNN50) та частотні показники варіабельності серцевого ритму (TP, VLF, LF, HF, LF/HF) вивчали за допомогою триканального добового монітору електрокардіосигналів SDM3 (Україна). Рівень 25(ОН)D у сироватці крові визначали колориметричним методом імуноферментного аналізу з використанням тест-системи Monobind (США). Результати. У хворих основної та контрольної груп показники варіабельності серцевого ритму SDАNN, RMSSD, pNN50 та LF/HF не відрізнялися (p>0,05). Однак у пацієнтів із кардіогенними синкопе реєструвалися високі показники TP (12751,64±2060,01) мс2, (5482,44±396,87) мс2; р=0,00005, VLF (6615,17±819,89) мс2; (3906,29±269,09) мс2; р=0,003, LF (5194,583±797,16) мс2; (2379,22±172,60) мс2; р=0,0015 та HF (4049,14±774,07) мс2; (2446,54±316,16) мс2; р=0,028 порівняно зі здоровими дітьми. Встановлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем вітаміну 25(ОН)D та показником pNN50 (r=0,49; p=0,04), що свідчить про можливий вплив дефіциту вітаміну D на порушення діяльності автономної нервової системи у дітей із синкопе. Отримані результати можуть бути корисними у застосуванні аналізу варіабельності серцевого ритму як самостійного критерію моніторингу стану пацієнта із кардіогенними синкопе й оцінки ефективності проведеного лікування. Висновки. Функціональний стан автономної нервової системи у дітей із кардіогенними синкопе характеризується збалансованим вегетативним впливом на серцеву діяльність. При цьому спостерігається напруження адаптаційних систем на тлі зростання активності симпатичної та парасимпатичної ланок регуляції й високого рівня активності центральних контурів регуляції серцевого ритму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Юшковська, О., та В. Гулуєв. "Порівняльний аналіз інструментів суб’єктивного оцінювання стану пацієнтів з функціональними та структурними порушеннями плеча і плечового поясу та можливість їх використання у фізичній та реабілітаційній медицині". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 56–64. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.56-64.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Мета. Вивчити та проаналізувати інструменти суб’єктивного оцінювання функціональних обмежень у пацієнтів з порушеннями плеча та плечового поясу, можливість їх використання як інструменту оцінювання у Міжнародній класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) з метою кількісного оцінювання обсягу та величини обмеження. Методи. Огляд наукових публікацій, порівняльний аналіз найбільш поширених у світовій клінічній практиці шкал-опитувальників. Результати. Шляхом моніторингу кількості та якості наукових робіт було відібрано чотири шкали, які було перекладено на українську мову. Усі шкали є валідними, надійними та чутливими до змін у стані пацієнтів з патологіями плечових суглобів і широко використовуються у світовій клінічній практиці. Кожна зі шкал має свої переваги для використання в різних ситуаціях (скринінгове обстеження, індивідуальне обстеження у пацієнтів з різними порушеннями тощо). Більшість шкал мають 100-бальну систему оцінювання, що добре корелює зі 100 %-м загальним кваліфікатором для позначення обсягу і величини порушення системи МКФ. Ключові слова: Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я; інструменти оцінювання; плечовий суглоб; шкали-опитувальники.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Вишневський, В. В., та В. А. Гаврилюк. "ВАЛЕОЛОГІЧНА ТОЧКА ЗОРУ НА ПЕРСОНІФІКОВАНУ МЕДИЦИНУ". Medical Informatics and Engineering, № 2 (13 липня 2020): 132–36. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.2.11185.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті сформована валеологічна точка зору на персоніфіковану медицину. Автори аналізують досяжність таких цільових орієнтирів охорони здоров'я як «збільшення тривалості життя» та «підвищення рівня благополуччя» в їх системному взаємозв'язку. Виходячи з принципової можливості кількісного виміру рівня індивідуального здоров'я, вводиться нове поняття — «індивідуальна траєкторія здоров'я». На основі аналізу ідеалізованих індивідуальних траєкторій здоров'я в дев'ятнадцятому сторіччі та в даний час, наведено недоліки цільового орієнтиру «тривалість життя» для сучасного стану охорони здоров'я. Показана необхідність зміни парадигми «персоніфікованої медицини» для забезпечення досяжності інших цільових орієнтирів охорони здоров'я, зокрема «підвищення рівня благополуччя». Відповідно до запропонованої точки зору, метою та змістом персоніфікованої медицини має стати цілеспрямована діяльність лікаря та пацієнта у напряму управління індивідуальною траєкторією здоров'я пацієнта. В основу цієї діяльності має бути покладено постійний моніторинг кількісного оцінювання здоров'я пацієнта протягом усього його життя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Iskra, I. A., та A. V. Belyaev. "Частота та фактори ризику виникнення післяопераційних стресових виразок у дітей". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 2 (27 лютого 2019): 25–27. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.02.25.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Аналіз кореляційного зв’язку частоти виникнення стрес-індукованих змін (СІЗ) у післяопераційному періоді, інтраопераційної динаміки периферичного кровотоку (NIRS), ступеня кислотності шлункового соку та травматичності оперативного втручання. Матеріали і методи. Проводили фіброезофагогастродуоденоскопію з рН-метрією перед операцією та в ранньому післяопераційному періоді, інтраопераційно моніторинг кислотності шлункового соку та реєстрацію динаміки периферичного кровотоку; розраховували коефіцієнт ступеня травматичності (КСТ) за методикою В. П. Польового. Результати. СІЗ виявлено у 25 (33,3%) із 75 обстежених пацієнтів. Показник рН шлункового соку у пацієнтів з проявами СІЗ у післяопераційному періоді у середньому становив 2,05 ± 0,23, у пацієнтів без післяопераційних ускладнень з боку слизовох оболонки травного каналу – 3,42 ± 0,97; показник NIRS – відповідно 63,13 ± 1,39 та 67,80 ± 1,97; КСТ - відповідно 19,4 ± 3,58 та 4,45 ± 2,0. Висновки. Частота виникнення СІЗ у післяопераційному періоді у дітей становить 33,3%, що обумовлює актуальність обраного напрямку дослідження. Вагомим фактором формування стресових виразок та ерозій є кислотний стан шлункового соку та поєднання значного ступеня тяжкості операційної травми і масивної крововтрати, що характеризують відповідні показники КСТ і NIRS.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Мальцев, Дмитро. "РЕЗУЛЬТАТИ ВИВЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ БІОХІМІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, АСОЦІЙОВАНИМИ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЕФІЦИТОМ ФОЛАТНОГО ЦИКЛУ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 1-2 (21 травня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Результати останніх мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень вказують на асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу з розладами спектру аутизму у дітей.Мета дослідження: вивчення біохімічних порушень у дітей з генетичним дефіцитом фолатного циклу, асоційованим з розладами спектру аутизму, длярозуміння механізму формування енцефалопатії й імунодефіциту, а також – пошуку біомаркерів моніторингу стану та мішеней подальших терапевтичних втручань з попередження і/або зменшення нейротоксичності та імуносупресії.Матеріали і методи. Досліджувану групу (ДГ) склали 138 дітей з діагнозом розладів спектру аутизму (DSM-IV-TR та ICD-10), у яких відзначався ге-нетичний дефіцит фолатного циклу (MTHFR C677T + MTHFR A1298C і/або MTR A2756G і/або MTRR A66G; ПЛР). Контрольна група (КГ) включала 51 здорову дитину відповідного вікового і гендерного розподілу. Аналізували показники біохімічного профілю, зокрема сироваткову концентрацію гомоцистеїну, вітамінів В6, В12, D3, фолієвої кислоти, креатиніну, креатин-фосфокінази (КФК) та лактатдегідрогенази (ЛДГ).Результати та їх обговорення. Для пацієнтів ДГ характерний специфічний патерн біохімічних порушень (р˂0,05; Z˂Z0,05). Відзначаються гіпергомоцистеїнемія, дефіцит деяких вітамінів групи В, вітаміну D3 та ознаки мітохондріальної дисфункції. Підвищення концентрації гомоцистеїну в сироватці крові дітей ДГ на момент обстеження мало місце у 88 %, знижен-ня сироваткової концентрації вітаміну В6 – в 76 %, вітаміну В12 – в 79 %, вітаміну D3 – в 72 %, фолієвої кислоти – в 69 %, гіперкреатинінемія – в 65 %, підвищення сироваткових концентрації КФК – в 57 % таЛДГ – в 79 % випадків. Розрахунки відношення шансів (OR) та 95 % довірчого інтервалу (95 % СІ) вказують, що всі досліджувані генотипи асоційовані з характерним патерном біохімічних змін. Очікувана частота тих чи інших біохімічних порушень при наявності певного генотипу збільшується від 2 до 7 разів, залежно від виду біохімічного показника, типу, композиції та кількості патогенних поліморфних варіантів генів ензимів циклу фолієвої кислоти з феноменом генотип-асоційованих патернів та кумулятивним ефектом.Висновки. Для генетичного дефіциту фолатного циклу, асоційованого з розладами спектру аутизму у дітей, характерний специфічний патерн біохімічних змін, що не є типовим для здорових дітей, і може бути залученим до патогенезу імунодефіциту та енцефалопатії. Це може бути використано в діагностичному процесі при скринінгу генетичного дефіциту фолатного циклу, оцінці важкості стану й проведенні клінічного моніторингу дітей з розладами спектру аутизму. Зазначені порушення можуть бути об’єктом терапевтичних втручань з метою корекції біохімічного статусу пацієнта та послаблення проявів імуносупресії та психічних порушень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Разнатовська, О. М., та Ю. В. Мирончук. "Моніторинг активності специфічного процесу в дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз на тлі застосування імунокорегувальної терапії в комплексному лікуванні". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 27–28. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Пошук нових шляхів підвищення ефективності лікування дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз, яка залишається низькою, є актуальним завданням дитячої фтизіатрії. Сучасні протоколи лікування дітей, хворих на туберкульоз, засновані на застосуванні лише антимікобактеріальної терапії (АМБТ) та не передбачають імунокорегувальної терапії імунологічних змін, які сприяють збереженню активності специфічного процесу на тлі клінічного видужання пацієнта. У більшості пацієнтів у процесі ефективного лікування досягається нормалізація основних показників імунітету, але в частини хворих розвивається вторинний імунодефіцитний стан, який зумовлює доцільність подальших досліджень, спрямованих на обґрунтування застосування імунотропних препаратів із метою стимуляції захисних сил організму, нормалізації змін імунологічного статусу та нівелювання активності специфічного процесу в дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз. Рівень у сироватці крові неоптерину є показником клітинної ланки імунітету й активності специфічного процесу. Мета. Здійснити моніторинг активності специфічного процесу за даними рівня неоптерину в сироватці крові дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз на тлі застосування імуномодулятора азоксимеру броміду в комплексному лікуванні. Матеріали та методи. Рівень неоптерину в сироватці крові визначено в 51 дитини віком від 1 до 16 років із новими випадками захворювання на туберкульоз на початку інтенсивної АМБТ та після завершення основного курсу. Залежно від отриманого лікування пацієнтів було розподілено на дві групи: основна – 26 дітей, які на тлі АМБТ отримували імуномодулятор азоксимеру бромід; контрольна – 25 дітей, які отримували лише АМБТ. Рівень неоптерину в сироватці крові було також визначено в 30 здорових дітей. За віком і статтю групи були зіставні. Активність специфічного процесу вивчали шляхом дослідження рівня неоптерину в сироватці крові за допомогою методу твердофазного імуноферментного аналізу на імуноферментному рідері Sirio S із застосуванням набору IBL International Hamburg (Німеччина). Для корекції імунологічних змін із метою зниження активності специфічного процесу застосовували азоксимеру бромід (імуномодулятор): у дітей віком до 10 років внутрішньо по 6 мг двічі на добу, понад 10 років – по 12 мг двічі на добу; курс лікування – 14 діб. Результати дослідження оброблені на персональному комп’ютері з використанням статистичного пакету ліцензійної програми Statistica (версія 13). Статистично значущою вважали різницю за р<0,05. Результати та їх обговорення. В основній і контрольній групах на початку лікування діагностували розповсюджені форми туберкульозу, їхня частота достовірно не відрізнялася: дисемінована форма – в 6 (23,1 %) та 7 (28 %) пацієнтів відповідно, інфільтративна – в 11 (42,3 %) та 4 (44 %), первинний туберкульозний комплекс – у 9 (34,6 %) та 7 (28 %). Серед пацієнтів основної групи 19 (73,1 %) отримували АМБТ чутливого туберкульозу та 7 (26,9 %) – за ризику мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) або МРТБ, у контрольній групі – 16 (64 %) та 9 (36 %) відповідно. На початку ІФ АМБТ (рис.) рівень неоптерину був достовірно вищим порівняно з таким у здорових дітей як в основній групі (у 2,2 раза; р<0,05), так і в контрольній (у 2,7 раза; р<0,05), але між групами показник достовірно не відрізнявся (9,01±0,71 проти 11,2±0,98; р˃0,05). Після завершення ПФ АМБТ в основній групі спостерігали достовірне зниження рівня неоптерину в 1,3 раза (р<0,05), що було нижче в 1,4 раза (р<0,05), ніж у контрольній групі, та достовірно не відрізнялося від показника в здорових дітей. У контрольній групі рівень неоптерину залишався високим і достовірно не відрізнявся від вихідного показника на початку ІФ АМБТ. На тлі застосування азоксимеру броміду в комплексному лікуванні дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз тривалість АМБТ в основній групі становила 6,7±0,2 місяці, що на 1 місяць коротше, ніж у контрольній групі (7,7±0,35 місяці). При цьому встановлено, що тривалість лікування нових випадків чутливого туберкульозу між групами достовірно не відрізнялася (6,3±0,13 місяці в основній групі та 6,8±0,19 місяці в контрольній групі). Проте тривалість лікування нових випадків РРТБ та МРТБ в основній групі була достовірно скорочена на 1,5 місяці порівняно з контрольною групою (7,8±0,31 проти 9,3±0,59). Висновки. Застосування імунокорегувальної терапії (азоксимеру броміду) в комплексному лікуванні дітей із новими випадками захворювання на туберкульоз дало змогу знизити активність специфічного процесу та майже нормалізувати рівень неоптерину, що сприяло скороченню терміну лікування на 1 місяць, а нових випадків РРТБ та МРТБ – на 1,5 місяці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Бас, О. А., та В. М. Гречин. "Реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом". Pain medicine 3, № 2/1 (16 жовтня 2018): 10. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27197.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Лімфостаз – гостре порушення лімфатичного відтоку, що супроводжується стійким набряком і збільшенням кінцівки в розмірі з подальшим фіброзом шкіри та підшкірної клітковини, утворенням виразок і розвитком слоновості. Набряк, який не лікується, може перейти в хронічну стадію і викликати обмеження рухливості, у важких випадках – злоякісні пухлини в ушкодженій ділянці (лімфангіосаркома). Якісне реабілітаційне обстеження дозволить розробити програму фізичної терапії для тривалого терапевтичного ефекту. Мета дослідження. розробити базове реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом. Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел за темою дослідження. Результати дослідження та їх обговорення. Анкетування та збір анамнезу проводиться для визначення обізнаності пацієнток про захворювання, рівень рухової активності та функціональних порушень. Для визначення рівня якості життя рекомендовано опитувальник функціонального оцінювання FACT-B+4 (Functional Assessment of Cancer Therapy) та Lymphoedema Quality of Life ARM. Для виявлeння психоeмоційного стaну рекомендовано «Шпитaльну шкaлу дeпрeсії тa тривоги» (HADS). Діагностика болю включає локaлізaцію, інтeнсивність, хaрaктeр та мeхaнізм виникнeння, рекомендовано використовувати шкaлу болю ВAШ та опитувальник Мак-Гілла. Складовими фізикального обстеження є огляд: виявлeння порушeнь постaви, пaтологічних положeнь кінцівок і тулубa, локалізація набряку; наявність деформацій, шкірних складок, еритеми та інших змін на шкірі. Для визначення консистенції набряку та ознаки Стеммера проводиться пальпація.Обстеження стану опорно-рухового апарату включає вимірювання обхватів урaжeної кінцівки, гоніометрію. Для визнaчeння функціонaльності кінцівки рекомендовано тест Constant Score або Simple Shoulder Test. При змeншeнні сили м’язів рекомендовано проводити кистьову динaмомeтрію та мануальне м’язове тестування, при неврологічних порушеннях – тестування чутливості та рефлексів кінцівки. Висновки. За результатами аналізу літературних джерел та власних досліджень підібрано ефективні методи реабілітаційного обстеження, розроблено картку реабілітаціійного обстеження жінок з лімфостазом. Перспективи подальших досліджень. Розширення кількості методів обстеження для моніторингу за станом здоров’я жінок з лімфостазом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Ніколаєва, О. Д. "Гепатотоксичні побічні реакції при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз у поєднанні з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 21. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтування. Проблема поєднаного перебігу мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), ВІЛ-інфекції й вірусних гепатитів (ВГ) В та С в Україні набула глобального значення у зв’язку з неухильним підвищенням захворюваності на ВІЛ і поширеності МРТБ серед інфікованих. Наявність МРТБ/ВІЛ/ВГ потребує інтегрованого підходу до ведення випадку. Хворі на ТБ у поєднанні з ВГ належать до групи ризику щодо виникнення тяжких гепатотоксичних побічних реакцій, що ускладнює процес лікування та зумовлює несприятливий прогноз. Мета. Визначити частоту, ступінь і можливості усунення побічної дії поєднаної терапії ТБ/ВІЛ залежно від функціонального стану печінки. Матеріали та методи. Ми проаналізували 30 випадків МРТБ/ВІЛ/ВГ. Усі ВІЛ-інфіковані мали CD4 ≤200 кл/мкл, IV стадію хвороби. Серед клінічних форм ТБ діагностовано легеневий ТБ у поєднанні з множинними позалегеневими локалізаціями процесу. Хворі були обстежені на маркери ВГ В та С. Використовували й стандартні лабораторні методи: біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, аланінамінотрансферази (АлАт) й аспартатамінотрансферази (АсАт), лужної фосфатази, альбуміну, протромбінового індексу. Також усім хворим було виконано ультразвукову еластометрію печінки апаратом FibroScan і визначено ступінь фіброзу в паренхімі за шкалою METAVIR. Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих у 8 (26,7 %) діагностували вірусний гепатит В, у 22 (73,3 %) – гепатит С. При визначенні функціонального стану печінки за рівнем біохімічних показників у 14 (46,6 %) хворих відзначено підвищення рівня трансаміназ, у 9 (30 %) – білірубіну, в 5 (16,7 %) – зниження рівнів альбуміну. За даними еластометрії в 4 (13,3 %) пацієнтів діагностували ступінь фіброзу за шкалою METAVIR F3, у 12 (40,0 %) – F2, у 14 (46,6 %) – F1. Після дообстеження хворі отримували комплексне лікування за схемою Cm Lfx Pt Cs Pas і противірусну терапію TDF+3TC+EFV, а після впровадження в Україні бедаквіліну й сучасні схеми – Bdq Lfx Lzd Cs Cfz і противірусну терапію TDF+FTC+DTG. Схеми противірусної терапії не включали гепатотоксичні препарати. Встановлено, що найвищий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій мають пацієнти з вихідним підвищенням рівнів АлАт й АсАт, зниженим альбуміном, ураженням печінки F2 та F3. Ці хворі потребують лікування в поєднанні з гепатопротекторами й ретельнішого моніторингу показників функції печінки. Гепатотоксичні реакції 1-2 ступеня траплялися частіше в перший і другий місяці лікування в 73,3 % хворих і були усунені без відміни терапії. У 8 (26,7 %) хворих діагностували тяжкі гепатотоксичні реакції 3 ступеня, що потребували відміни протитуберкульозної терапії з проведенням дезінтоксикаційного лікування разом із гепатопротекторами. Протитуберкульозну терапію відновлювали після нормалізації функціональних показників печінки. За попередніми даними, режим хіміотерапії туберкульозу з бедаквіліном зумовлював менше гепатотоксичних побічних реакцій порівняно з попередньою схемою Cm Lfx Pt Cs Pas.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Чоп’як, Валентина, Христина Ліщук-Якимович та Роман Пукаляк. "ІМУНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ COVID-2019: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3-4 (24 грудня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Коронавірусна інфекція 2019 (COVID-19) – це тяжка гостра респіраторна інфекція, яка викликається РНК-вмісним коронавірусом-2 (SARS CoV-2),зумовлюючи розвиток тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS). Клінічна картина цього захворювання варіює від легкого грипоподібного стану, до тяжкої вірусної пневмонії з ризиком розвитку дистрес-синдрому, міокардиту, ушкодженням травної, нервової, видільної систем. Згідно з даними ВООЗ тривалість інкубаційного періоду коливається від 1 до 14 днів. Дослідники виділяють чотири варіанти імунної відповіді при коронавірусній інфекції. Перший варіант – носії вірусу, а це 30% осіб з активною імунною системою, в яких клінічні прояви відсутні, збільшуютькількість інфікованих осіб у загальній популяції.Другий варіант – це 55% популяції з легким перебігом COVІD-19. Отже, загалом, 85% населення дають адекватну імунну відповідь. Третій варіант – 10% хворих з середньо-тяжким перебігом COVІD-19 з можливими проявами пневмонії, міокардиту, ушкодженням нервової, травної та видільної систем. Четвертий варіант – здебільшого при тяжкому перебігу COVІD-19, спостерігаються виражені порушення імунної системи з гіперімунною відповіддю із залученими потужними запальними процесами та розвитком дистрес-синдрому. Швидке поширення COVID-19 вказує на необхідність ретельної диференційної діагностики з ГРВІ та грипом та термінового пошуку ефективних методів лікування, в першу чергу тяжких форм. Запитань багато, а роботи ще більше, особливо у науковців і лікарів, задля збереження життя людей. Необхідно запровадити мультидисциплінарний підхід з моніторингом імунної відповіді пацієнтів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Вигівська, Л. М., В. М. Гончаренко, В. О. Бенюк, І. В. Майданник та В. Ф. Олешко. "Стан матково-плацентарної гемодинаміки у вагітних у результаті використання допоміжних репродуктивних технологій". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 4, № 1 (24 липня 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.4(1).2020.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. У статті наведено результати проспективного доплерометричного обстеження матково-плацентарного кровотоку у жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.Мета дослідження – вивчити в динаміці І триместру вагітності особливості гемодинаміки у вагітних після допоміжних репродуктивних технологій для вдосконалення тактики антенатального спостереження та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень.Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в динаміці проспективного спостереження комплексно обстежено 299 вагітних жінок, яких розподілили таким чином: до основної групи увійшли 249 жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій; до контрольної групи – 50 вагітних зі спонтанним настанням вагітності та її фізіологічним перебігом, що ставали на облік з вагітності у термін 6–8 тижнів. До І групи ввійшли 94 жінки з трубно-перитонеальним фактором безпліддя; до ІІ групи – 87 жінок з ендокринним фактором безпліддя; до ІІІ групи – 68 жінок, безпліддя яких обумовлено чоловічим фактором.Вагітним обстежених груп проводили загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, які включали загальний аналіз крові та сечі і доплерометричне визначення показників у маткових артеріях.Результати дослідження та їх обговорення. Визначення матково-плацентарної гемодинаміки у жінок основної групи після використання лікувальних циклів допоміжних репродуктивних технологій свідчить про необхідність їх динамічного моніторингу протягом І триместру вагітності. У результаті аналізу отриманих даних було встановлено, що найбільш висока інтенсивність гемодинаміки в басейні маткових артерій в 11–12 тижнів гестації реєструвалася у групі пацієнток із фізіологічним перебігом вагітності. Так, показники систоло-діастолічного співвідношення в правій і лівій маткових артеріях у цих пацієнток становили 1,9 (1,8–2,7) і 2,1 (1,9–2,6) відповідно. На відміну від обстежуваних із неускладненим перебігом, у вагітних з використанням допоміжних репродуктивних технологій проаналізовані показники були вірогідно вищі (в 1,6–1,9 разу, р < 0,0001). Систоло-діастолічне співвідношення в правій матковій артерії у групі III становило 3,0 (2,4–3,5), у групі I – 3,3 (3,1–3,4). Аналогічні дані було отримано при аналізі кривих швидкостей кровотоку в лівій матковій артерії – 2,9 (2,1–3,5) і 3,0 (2,7–3,6) відповідно. Найбільш високий периферичний опір, як у правій (3,6 (3,4–3,7)), так і в лівій (3,5 (3,2–3,8)) маткових артеріях, закономірно реєструвався у вагітних ІІ групи. Власні дослідження дозволили встановити, що в переважної більшості (36 (72%)) пацієнток з неускладненим перебігом і успішним результатом гестації в 11–12 тижнів вагітності в інтервельозному просторі кровотік не реєструвався. Менше ніж у третини пацієнток (14 (28%)) кольорове доплерівське картування виявило безперервний венозноподібний кровотік. Пульсуючий артеріоподібний тип кровотоку не виявлено в жодної вагітної цієї групи.На відміну від цього, в переважної більшості (50 (73,5%)) вагітних І групи реєструвалися два типи кровотоку у міжворсинчастому просторі: пульсуючий артеріоподібний і безперервний венозноподібний. Лише у 18 (26,5%) пацієнток цієї групи кровотік в інтервельозному просторі не визначався.Висновок. Результати досліджень дозволяють віднести доплерометрію до високоінформативних методів дослідження, що надає можливість досить ефективно прогнозувати ускладнення вагітності в жінок у результаті допоміжних репродуктивних технологій. Вагітні з відсутністю гемодинамічних порушень у матково-плацентарному басейні в комбінації з нормальними даними ультразвукового дослідження, що включають оцінку стану плода, становлять групу з істинно низьким ризиком несприятливого результату.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Shvets, A. V., A. Yu Kikh, Y. O. Parkhomenko та I. A. Lukianchuk. "ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ПОРУШЕННЯ ПРОСТОРОВОЇ СТІЙКОСТІ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З НАСЛІДКАМИ ЗАКРИТОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ ТА АКУБАРОТРАВМИ". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 1 (23 березня 2020): 40–49. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.1(1)-040.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Перебуваючи в умовах бойових дій військовослужбовці піддаються впливу комплексу негативних факторів, які призводять до зниження їх боєготовності та працездатності через наслідки мінно-вибухової травми. Черепно-мозкова травма (ЧМТ) стає складною медико-соціальною проблемою у зв'язку з підвищенням професійної дискваліфікації в багатьох країнах світу. Поєднана патологія практично завжди тягне за собою дефекти у підтриманні контролю за позою, що робить зазначені дослідження актуальними для вчасної діагностики та моніторингу кохлео-вестибулярних порушень і цілеспрямованого відновного лікування наслідків мінно-вибухової травми. Мета дослідження – дослідити особливості відновлення порушення просторової стійкості у військовослужбовців з наслідками закритої черепно-мозкової травми та акубаротравми в підгострому періоді реабілітації як методу контролю оцінки відновлення їх функціонального стану. Матеріали та методи. Була обстежена група з 30 військовослужбовців, які мали в анамнезі (більше 3-х місяців) закриту ЧМТ, ускладнену акубаротравмою. Дослідження статичної просторової стійкості (функції рівноваги) проводили за допомогою приладу «МПФИ стабилограф 1» і пакета програмного забезпечення StabiliS протягом 1 хв. Дослідження проводили при поступленні на реабілітацію та після 14±2 діб відновного лікування. Результати. Показники комп'ютерної стабілометрії, отримані в умовах відсутності зорового контролю за підтриманням вертикальної пози, є найінформативнішими характеристиками, які можуть служити критеріями діагностики порушень функціонального стану після перенесених ЧМТ з акубаротравмою. Виявлено, що під час досліджень віддалених наслідків ЧМТ, показники стабілографії суттєво не змінюються під час реабілітації, але варіабельність їх значно зменшується (до реабілітації була достовірно вищою). Це свідчить про гармонізацію функцій вестибулярного апарату у досліджуваної групи осіб в період підгострої реабілітації. Висновки. Показано важливість проведення періодичної оцінки функціонального стану за стабілометричними показниками в осіб у процесі лікування акубаротравми, поєднаною зі струсом головного мозку в підгострому періоді реабілітації, для удосконалення та індивідуалізації технології відновного лікування зазначеної патології. Визначено, що статистично підтверджена позитивна динаміка реабілітації характеризується зменшенням варіабельності характеристик показників стабілометрії серед пацієнтів без зорового контролю: середнє положення центру тиску в фронтальній площині, ексцес коливань центру тиску в фронтальній площині, зсув автокореляційної функції у фронтальній та сагітальній площині до отримання значення коефіцієнта кореляції менше ніж нуль, що свідчить про гармонізацію функцій вестибулярного апарату у досліджуваної групи осіб під впливом лікування та проведених реабілітаційних заходів. Динаміка відновлення більшості показників стабілограми у військовослужбовців за кількісними характеристиками їх відхилення від нормальних значень не залежно від зорового контролю свідчить про наявність позитивних результатів відновного лікування та має певні структурні особливості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Yaroshenko, Zh S., та S. O. Huryev. "СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПЕРШОМУ ПОКОЛІННЮ НАЩАДКІВ, ЯКІ НАРОДИЛИСЯ ВІД ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС ТА ПРОЖИВАЮТЬ НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11409.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: покращити систему надання медичної допомоги на первинній ланці поколінню нащадків постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС і які проживають на радіоактивно забруднених територіях. Матеріали і методи. Загальна когорта становила 35 893 нащадків першого покоління мешканців радіоактивно забруднених територій віком до 18 років, з них 18 138 чоловічої та 17 755 жіночої статей. Залежно від часу народження нащадків поділено на чотири групи з урахуванням періодичності народження через кожних три роки з 1987 до 1999 рр. Період спостереження склав 1987–2016 рр., з народження до 18 років. Базою даних був державний реєстр України. Результати. Виявлено 21 390 випадків захворювань, з них хвороби органів дихання, органів травлення, хвороби ендокринної системи разом склали 66,87 %. Встановлено, що з досягненням 18-річчя тільки 37,3 % нащадків загальної когорти були здоровими (перша група здоров’я), 29,88 % – мали другу групу здоров’я (морфофункціональні відхилення), 31,6 % – третю групу здоров’я (хронічні захворюванння). Запропоновано триетапну систему моніторингу стану здоров’я нащадків постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС віком від 3 до 18 років, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, на первинній ланці. І етап – масовий скринінг задекларованих пацієнтів для виявлення дітей та підлітків із ризиком розвитку захворювань. ІІ етап – селективний скринінг для формування груп спостереження. ІІІ етап – медичне обстеження дітей та підлітків, віднесених до групи ризику, в амбулаторних умовах закладів спеціалізованої або високоспеціалізованої медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. Висновки. Запропонована система дозволить забезпечити раннє виявлення дітей з групи ризику, які є нащадками постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, з урахуванням специфіки захворювань та їх перебігу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Mysula, I. R., T. H. Bakaliuk та H. O. Stelmakh. "ДОСВІД ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ НА БАЗІ ГЕРІАТРИЧНОГО ПАНСІОНАТУ". Медична освіта, № 4 (6 січня 2021): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11664.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз ролі клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на базі геріатричного пансіонату у професійному становленні майбутніх фахівців. Показано, що важливу роль у підготовці фізичного терапевта відіграє клінічна практика, мета якої полягає у перевірці й закріпленні знань, отриманих студентами при вивченні основних клінічних та інших дисциплін, подальшому вдосконаленні практичних навичок, набутих упродовж навчального року, ознайомленні з організацією та умовами роботи фізичного терапевта в медичних закладах. Під час практики студенти навчаються проводити оцінку функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем у хворих похилого віку, що є дуже важливим фактором перед початком курсу реабілітації. Це дає можливість проведення раціонального відновного лікування з адекватним дозуванням фізичних навантажень кожному хворому під час перебування в геріатричному пансіонаті, а також моніторингу ефективності проведених процедур та підбору для кожного пацієнта індивідуального комплексу вправ для подальших занять, оскільки люди похилого віку потребують у програмах реабілітації вправ, що відповідають віковим змінам. Практична орієнтованість викладання клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія» на базі геріатричного пансіонату розширює світогляд майбутнього фізичного терапевта і дає можливість індивідуально підібрати реабілітаційне втручання та провести його контроль. Якісна організація клінічної практики для фізичних терапевтів дає можливість закріпити практичні навички у реальних професійних умовах. Формування клінічного мислення, відпрацювання практичних навичок, засвоєння культури спілкування з пацієнтами є основними напрямками навчання з клінічної практики для бакалаврів та магістрів зі спеціальності «Фізична терапія. Ерготерапія».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Гончарук-Хомин, М. Ю., А. Т. Кенюк, С. І. Крічфалушій, І. Д. Мельничук та І. В. Пензелик. "Потенційний вплив особливостей дієти на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів". CLINICAL DENTISTRY, № 2 (27 серпня 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12326.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. В умовах прогресуючої тенденції щодо поширеності виконання процедури дентальної імплантації, необхідним є урахування потреби в індивідуалізації підходів до стоматологічного лікування та аналіз перспективного впливу сукупності пацієнтасоційованих факторів, що являються складовими прогнозу функціонування встановлених внутрішньокісткових опор. Одними із пацієнтасоційованих параметрів, що характеризується потенційно-значимим впливом на прогноз остеоінтеграції, залишаються особливості метаболізму та дієти, які за даними літератури, можуть бути пов’язані із відповідними змінами у структурі кісткової тканини. Мета дослідження – проаналізувати особливості потенційного впливу параметрів харчування, дієти та специфіки метаболізму, асоційованої з ними, на процес остеоінтеграції та подальшого функціонування дентальних імплантатів за даними експериментальних, ретроспективних, клінічних та оглядових досліджень. Матеріали і методи. Дизайн дослідження носив ретроспективний характер з проведенням аналітичного опрацювання даних, відібраних із таргетносформованої вибірки релевантних публікацій. Формування та укомплектування первинної сукупності наукових робіт, що підлягали подальшому опрацюванню згідно з принципами контент-аналізу, проводилося з використанням пошукової системи Google Scholar (https://scholar.google.com/) та бази даних PubMed (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/) із застосуванням відповідних ключових слів («dental implant», «diet», «nutrition», «vitamin», «fat intake», «protein intake») та Mesh-термінів. Результати досліджень та їх обговорення. В якості цільових для деталізованого контент-аналізу було відібрано 20 наукових публікацій: з яких 5 представляли результати оглядів, 10 – результати експериментальних лабораторних досліджень на тваринних моделях, 2 – презентації клінічних випадків, 2 – ретроспективні дослідження, 1 – рандомізоване контрольоване дослідження. Аналіз літературних даних, що стосувалися впливу дієти на стан кісткової тканини щелеп, засвідчив доцільність реалізації моніторингу споживання їжі серед пацієнтів, які проходять стоматологічне лікування, і при цьому характеризуються наявністю різного роду місцевих та системних порушень у структурі кісткової тканини. Крім того, вчасна та адекватна корекція дієти після проведення імплантологічних та пародонтологічних втручань, а також на різних етапах подальшої реабілітації сприяє підвищенню показників інтегрального критерію якості життя стоматологічних пацієнтів. Висновки. За даними експериментальних досліджень зміни ліпідного (перенасичення) та білкового (дефіцит) обміну спровоковані дієтою та харчуванням можна розцінювати як такі, що контрибутивно можуть негативно впливати на процес остеоінтеграції дентальних імплантатів, проте лише за умов урахування тривалості та інтенсивності експозиції провокуючих факторів та індивідуально-детермінованих параметрів метаболізму, а також при застосуванні відповідних специфічних лабораторних та інструментальних методів дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Korytko, Zoryana, Eduard Kulitka, Olha Bas, Halyna Chornenka, Vasyl Zahidnyy та Taras Yakubovskyi. "Критерії адекватності фізичних навантажень та їх використання у спорті, фізичному вихованні і фізичній реабілітації". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2 (50) (1 липня 2020): 68–77. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-02-68-77.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Відомо, що фізичні навантаження (ФН) позитивно впливають на організм людини, яка за- ймається руховою активністю, чи пацієнта в процесі реабілітації лише тоді, коли вони є адекватні до функціональних можливостей. На сьогодні актуальною проблемою залишається дозування ФН і моніторинг процесу їх впливу на організм для підвищення рівня здоров’я людей у процесі фізичного виховання, спортивних занять та під час реабілітації хворих. Постала необхідність пошуку критеріїв адекватності ФН, за якими можна було б відслідковувати їх величину й ефективність. Мета статті – з’ясувати критерії адекватності ФН за показниками серцево-судинної системи (ССС) на моделі з граничними ФН. Методи досліджень. Досліджено реакцію на граничні ФН спортсменів високої (ВК) і низької кваліфікації (НК) для з’ясування маркерних показників ССС, за якими спортсмени ВК та НК відрізняються. Вивчено показники центральної гемодинаміки й варіабельності серцевого ритму, проведено статистичну обробку результатів, виявлено кореляційні зв’язки. Результати роботи. Установлено, що за зміною показників ЦГД: ЧСС, серцевого індексу (СІ), хвилинного об’єму крові (ХОК), показниками роботи (РЛШ) і потужності лівого шлуночка (W), швидкості вигнання крові (Ve), коефіцієнта економічності кровообігу (КЕК), індексу Робінсона (ІР) та коефіцієнта витривалості (КВ) можемо діагностувати адекватність реакції організму на ФН, оцінити адаптаційні можливості, функціональні резерви ССС, використовувати для підбору й моніторення величини адекватних ФН, оскільки ці показники в спортсменів ВК нижчі в стані спокою та в період відновлення. Найбільш точними маркерами адекватності реакції організму на впливи екстремальних навантажень виявилися показники ударного об’єму (УО), ударного індексу (УІ) й індексу на- пруження міокарда (ІНМ), оскільки вони по-різному змінювалися в спортсменів ВК та НК і при ФН, і в період відновлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Бугайова, Наталія Михайлівна, та В’ячеслав Йосипович Цап. "Профілактика Інтернет-залежності в перебігу електронного навчання". Theory and methods of e-learning 1 (10 листопада 2013): 24–28. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v1i1.116.

Повний текст джерела

Анотація:

Дистанційне навчання як одна з новітніх форм отримання знань має свою специфіку, оскільки неподільно пов’язане з використанням сучасних комп’ютерних Інтернет-технологій.Проблема Інтернет-залежності, як одна з найбільш поширених у теперішній час, форм адиктивної поведінки, виникла з появою Інтернету.Не дивлячись на інтерес, який існує у вивченні негативного впливу нових інформаційних технологій і комп’ютерних технологій на дистанційне навчання, на наш погляд, він вивчений недостатньо.Надмірне захоплення комп’ютерними іграми або Інтернетом може збільшити існуючі психологічні проблеми адаптації особистості.Родоначальниками психологічного вивчення феномена Інтернет-адикції є представники США: клінічний психолог К. Янг і психіатр І. Голдберг.К. Янг в 2000 році був розроблений і розміщений на Web-сайті опитувальник, який дозволив визначати наявність Інтернет-залежності. У результаті проведеного нею дослідження було відібрано й проаналізовано 400 анкет, заповнених Інтернет-залежними користувачами.У 1996 році для позначення феномена залежності від Інтернету, I. Голдбергом був запропонований термін «Інтернет-адикция». Сьогодні у використанні знаходяться різні терміни для позначення даного явища: поведінкова Інтернет-залежність, надлишкове або патологічне використання Інтернету, віртуальна адикція, нетаголізм й ін.У США в 1995 році К. Янг був організований перший центр on-line-залежності в м. Бредфорд, а в 1997 році створена дослідницька, консультативно-психотерапевтична Web-служба для допомоги страждаючої Інтернет-адикцією. У 1996 році М. Орзак у Гарварді була відкрита клініка лікування від комп’ютерної залежності. У 1998 р. Д. Гринфілд організував службу «Virtual-addiction». У 2005 році в Китаї була відкрита перша клініка для лікування віртуальної залежності. У 2006 році центр для лікування Інтернет-адиктів був відкритий у Белграді (Сербія) і клініка в Амстердамі (Голландія).За даними К. Янг і М. Грифітс (Young K., Griffiths M., 1998), наприкінці 20-го століття в західних країнах віртуально залежні користувачі становили 1–5% від загального числа користувачів Інтернет. У цей час їхня кількість наближається до 10%.У результаті моніторингу, проведеного у Китаї, 14% підлітків страждають Інтернет-залежністю.За кількістю віртуальних адиктів лідирують США – близько 200 млн. чоловік, у Китаї кількість залежних Інтернет-користувачів досягла 111 млн., а в Японії 85,29 млн. людей.Інтернет-середовище дозволяє індивідові реалізувати три основні види діяльності: комунікативну, пізнавальну та ігрову. Такі особливості психіки дитини, як недостатня розвиненість саморегуляторних механізмів, емоційного й вольового контролю, імпульсивність та несформованість адекватних схем поведінки створюють підвищену небезпеку для формування та розвитку комп’ютерної та Інтернет-залежностей.Особи, що страждають на комп’ютерну та Інтернет-залежність, мають, як правило, порушення у емоційно-вольовій, соціальній, міжособистісній, комунікативній сферах, та проблеми соціальної адаптації.Доступність Інтернет-ресурсів для дорослих користувачів, зокрема, для осіб неповнолітнього віку, висуває підвищені вимоги до якості, вірогідності й безпеці інформації, що міститься в Мережі. В Інтернеті можуть розміщуватись матеріали дезінформаційної, агресивної або протизаконної спрямованості.Користувачі не завжди здатні реально оцінити рівень вірогідності й безпеки інформаційних матеріалів, які знаходяться в Інтернет. Так, інформаційні Web-ресурси агресивної й аутоагресивної спрямованості створюють підвищену небезпеку для осіб з нестійкою психікою і є теоретичною базою для агресивно та аутоагресивно настроєних користувачів.Відсутність Інтернет-культури й елементарних навичок правильної роботи в Мережі створює ряд проблем психологічного й соціального характеру.Неконтрольоване й нераціональне використання Інтернет-ресурсів учнями й студентами спричиняє неуспішність у навчанні й виникнення академічних заборгованостей.Ігри, що містять агресивні сюжети можуть викликати перенесення агресії з віртуального світу в реальний.Також існує ряд небезпек Віртуального простору:залучення неповнолітніх у сексуальні відносини;відвідування порнографічних сайтів; залучення через Інтернет до діяльності, яка носить протизаконний і протиправний характер;on-line гемблінг (гіперзахопленість індивідуальними й/або мережними on-line-іграми);хакерство;адиктивний фанатизм (релігійний, спортивний, музичний і ін.);відвідування сайтів агресивної (що пропагують ксенофобію, тероризм) і/або аутоагресивної спрямованості (інформаційні ресурси про застосування засобів для суїциду з описом дозування й ступеня їхньої летальності).Комп’ютерна та Інтернет-залежності чинять негативний вплив на особистість, сприяє виникненню комунікативних проблем та викликають:емоційну й нервову перенапругу;астеноневротичні порушення;психо-емоційні порушення;порушення соціальної адаптації.Багато країн, що зіштовхнулися із проблемою Інтернет-адикції, постали перед необхідністю створення й впровадження заходів, що дозволяють боротися з даним явищем. Так, парламент Китаю ухвалив рішення щодо заохочення досліджень Інтернет-адикції й розробки превентивних програм, спрямованих на попередження розвитку Інтернет-залежності у дітей. У цей час влади Китаю фінансують роботу восьми реабілітаційних центрів для Інтернет-залежних пацієнтів. З кінця 2006 року в Китаї обмежується допуск дітей в Інтернет-клуби й застосовується система контролю, що автоматично припиняє ігровий сеанс через кожні п’ять годин.У Південній Кореї, Таїланді, В’єтнамі й Малайзії також приймаються серйозні міри боротьби з Інтернет-адикцією серед молоді.Розвиток комп’ютерних технологій сприяє видозміні й ускладненню інформаційного середовища. Глобальна мережа Інтернет поєднує все більше число користувачів, діяльність яких у кіберреальності має свої специфічні особливості. Тому Україні, як і будь-який іншій розвинутій країні, необхідно мати превентивні й реабілітаційні програми, спрямовані на боротьбу з віртуальною залежністю.На наш погляд, необхідно проведення більш широких психологічних досліджень залежної поведінки, яка має нехімічне походження з метою визначення наявності та ступеню адитивної реалізації серед користувачів Інтернету.Кінцевим результатом таких досліджень може бути діагностично-експертна система, яка, по-перше, допоможе визначити стани залежності користувачів від комп’ютера, а, по-друге, надати конкретну пораду або застосувати низку профілактичних заходів, мета яких профілактика та психокорекція залежності.Щоб розробити таку систему, спочатку потрібно провести ряд цілеспрямованих експериментів для накопичення статистичного матеріалу та окреслення простору психологічних чинників, по значенню яких можна зробити діагностування.Нами розробляється спеціалізована комп’ютерна програма, яка являє собою єдиний пакет тестів, що допоможуть вирішити цю проблему. До складу пакета входять наступні тести:метод дослідження рівня суб’єктивного контролю;шкала депресії Бека;методика самооцінки особистості (Будассі);методика дослідження структури особистісних якостей;методика оцінки рівня спілкування (тест Ряховського);тест-опитувальник самовідношення (Столін, Пантелєєв);впевненість в собі (тест Райдаса).З метою проведення of-line та on-line психологічних досліджень серед користувачів комп’ютерів та виявленню осіб, які страждають однією чи більше видами нехімічної залежності, для подальшої профілактики адиктивної поведінки, нами було розроблено тест, який дозволяє виявити наявність та ступінь найбільш поширених видів адикцій, що мають нехімічне походження.Також створено окремий тестовий блок, в який увійшли модифіковані тести, що дозволяють виявляти наявність та ступінь таких видів адиктивної поведінки.В плані запобіжних дій можуть також бути в нагоді й інші комп’ютерні програми, наприклад така як «емоційний запобіжник». Якщо комп’ютер доповнити фотокамерою, яка б постійно спостерігала за користувачем, оцінюючи його психологічний стан по міміці, то такий пристрій зміг би контролювати його поведінку.У випадках, коли цей стан буде оцінюватись як критичний, комп’ютер буде відключатись, відмовляючись виконувати команди такого користувача. Особливо застосування цих програм може бути корисним в Інтернет-клубах, Інтернет-кафе тощо.Необхідність впровадження таких заходів насамперед пов’язане з поширенням в останній час проявів агресії та аутоагресії серед користувачів у громадських закладах.На нашу думку, глибоке та всебічне вивчення впливу інформатизації на психіку користувачів Інтернету та проведення досліджень адиктивної поведінки серед осіб, що отримують дистанційну освіту, дозволять уникнути негативних наслідків використання комп’ютерних засобів як у електронному навчанні, так і у повсякденному житті людей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Dorosh, N. V., K. I. Ilkanych, O. I. Dorosh та I. R. Boyko. "МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (11 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2017.3.8267.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Вступ. Своєчасна діагностика стану організму людини у режимі віддаленого доступу без відвідування спеціалізованих медичних закладів, автоматизований моніторинг стану здоров'я людини на всіх етапах лікування, реабілітації та профілактики захворювань, отримання професійних медичних консультацій за допомогою спеціальних WEB-порталів є актуальними питаннями охорони здоров’я, розв’язання яких можливе лише при використанні сучасних інформаційних технологій.Мета. Аналіз існуючих систем та розроблення нових методів та мобільних програмних засобів, що дозволять оперативно визначати, аналізувати та контролювати психоемоційний та фізичний стан здоров'я людини.Матеріали та методи. Розроблено концепцію створення модульної багатопараметричної мультифункціональної мобільної системи із сервісною платформою, яка призначена для моніторингу, тривалого спостереження та контролю основних психофізіологічних показників, що характеризують стан організму людини.Результати. Експериментальні дослідження роботи основних модулів системи були практично проведені під час аналізу частоти серцевого ритму у 5 діапазонах за допомогою медичного гаджету MioFuse та розробленого мобільного додатку MioGo.Висновки. Використання інформаційних та мобільних технологій дозволяє організувати роботу із системою у режимі віддаленого доступу, реалізувати персоналізований підхід до пацієнтів з відображенням даних на екрані смартфона користувача.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Semenchuk, S. A. "ВПЛИВ L-АРГІНІНУ L-ГЛУТАМАТУ НА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНМЙ СТАН СЕРЦЯ І ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОСТІНФАРКТНИМ КАРДІОСКЛЕРОЗОМ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8080.

Повний текст джерела

Анотація:

У дослідженні було оцінено функціональний стан печінки і серця у пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом.Мета дослідження – оцінити вплив L-аргініну L-глутамату на морфофункціональний стан серця і печінки у пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом.Матеріали і методи. Обстежено 99 пацієнтів, яких поділили на 2 групи залежно від проведеної терапії. Хворі другої групи (n=49) продовжували отримувати основну терапію ІХС , разом з тим, як пацієнти першої групи (n=50) додатково приймали L-аргінін L-глутамат (5 мл 40 внутрішньовенно 7 днів із переходом на таблетовану форму: 0,75 г три рази на день протягом 3 тижнів). Усі пацієнти пройшли наступні дослідження: 24-годинний холтерівський моніторинг, ехокардіографію, УЗД печінки, біохімічні показники функції печінки (АЛ Т, АС Т, ЛФ, білірубін), ліпідограму (загальний холестерин, ТГ, ЛПВЩ, ЛПНЩ). Статистичну обробку даних проводили за допомогою пакетів програм STAT IST ICA® for Windows 6.0 (StatSoftInc.), Microsoft® Excel 2010 (Microsoft®).Результати досліджень та їх обговорення. Включення L-аргініну L-глутамату в стандартну терапію ІХС продемонструвало достовірне поліпшення функції печінки: рівень загального білірубіну зменшився на 26,3 %, АЛ Т – на 48,5 %, а ЛФ – на 33 %. Рівень загального холестерину знизився на 16 %, холестерину ЛПНЩ – на 20,1 %, а ТГ – на 24,4 %. Крім того, рівень холестерину ЛПВЩ збільшився на 19,2 %. Встановлено, що на тлі лікування L-аргініном L-глутаматом статистично достовірно покращилися УЗ-показники печінки: розмір печінки нормалізувався у 35 % пацієнтів, структуру контуру відновлено у 37 %. Нормалізація паренхіматозної ехогенності печінки була у 29 % пацієнтів, судинний малюнок візуалізований у 41 %. Розмір ЛП зменшився на 13,8 %, КДО – на 12,5 %, КСО – на 19,3 %, ФВ – на 6,7 % порівняно з вихідними даними. Число ішемічних епізодів у день зменшилось на 52,4 %, загальна тривалість ішемічних епізодів у день знизилася на 41 %, середня тривалість ішемічних епізодів зменшилася на 27,1 %.Висновки. Включення у стандартну терапію ІХС продемонструвало достовірне поліпшення функції печінки. Достовірне покращення ліпідного профілю спостерігалося тільки у групі пацієнтів, які додатково приймали L-аргінін L-глутамат. Антиішемічна активність була вищою в групі пацієнтів із додатковим використанням L-аргініну L-глутамату. Таким чином, корекція морфофункціонального стану серця і печінки у пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом L-аргініном L-глутаматом вважається патогенетично обґрунтованою і клінічно значущою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Piatnochka, V. I. "ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ СИСТЕМНИХ ПОКАЗНИКІВ ЦИТОКІНІВ НА ІМПЛАНТАЦІЮ ЛЕГЕНЬ І ВАЖКИХ СІТОК ЗА УМОВ РЕТРОМУСКУЛЯРНОЇ ПЛАСТИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЮ ВЕНТРАЛЬНОЮ ГРИЖЕЮ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7940.

Повний текст джерела

Анотація:

Використання поліпропіленових сіток у хірургії післяопераційних вентральних гриж є беззаперечним. Про те їх використання супроводжується вираженою запальною реакцією у ділянці імплантації, сприяє формуванню грубої сполучнотканинної капсули і, як наслідок, призводить до зморщування сітки. Невирішеним залишається питання післяопераційних ексудативних ускладнень, які значно ускладнюють післяопераційний перебіг.Мета дослідження – провести порівняльну оцінку результатів використання двох поліпропіленових сіток фірми “УКРТЕХМЕД” – “легкої” крупнопористої Омега-2 та “важкої” Омега-4 на основі вивчення стану системних показників цитокінів з одночасною порівняльною оцінкою сонографічного дослідження зони імплантації за умов виконання ретромускулярної алогерніопластики у пацієнтів із післяопераційною вентральною грижею.Матеріали і методи. Обстежено 42 пацієнти, оперовані на післяопераційну вентральну грижу. Першу групу дослідження склали 20 (47,6 %) пацієнтів, у яких використовували “важкий” ендопротез Омега-4, другу групу – 22 (52,4 %) пацієнти, яким імплантовано “легку” сітку Омега-2. В обох групах проводили дослідження системних показників цитокінів. У сироватці периферійної крові визначали відношення про- та протизапальних інтерлейкінів TNF-α, IL-8 та IL-4 на 3; 5; 7; 9 та 11 доби післяопераційного періоду з метою оцінки стадійності та каскадності імунної відповіді на імплантацію поліпропіленової сітки. Усім пацієнтам в післяопераційному періоді виконували динамічний сонографічний моніторинг, на предмет контролю вираженості ексудативної реакції в ділянці імплантації.Результати досліджень та їх обговорення. Відмічено, що при імплантації обох типів ендопротезів виникає запальна реакція місцевих тканин, яка супроводжується ступінчастим підвищенням прозапальних та протизапальних цитокінів. Достовірно відмічено більш раннє і тривале підвищення концентраціі прозапальних цитокінів TNF-α та IL-8 і низьку концентрацію протизапальних цитокінів IL-4 у пацієнтів з імплантацією “важкої” сітки Омега-4 “УКРТЕХМЕД” і, як наслідок, більш виражений і пролонгований запальний процес з тривалою ексудативною фазою, що підтверджується даними, отриманими при проведенні сонографічного моніторингу, порівняно з групою хворих, у яких використовували “легку” сітку Омега-2, що визначає її переваги за умов виконання алогерніопластики при післяопераційних вентральних грижах.Висновки. Використання легких поліпропіленових сіток у хірургії післяопераційних вентральних гриж супроводжується незначним запальним процесом і короткою ексудативною фазою в зоні імплантації, що, у свою чергу, зменшує значну кількість післяопераційних ускладнень і сприяє швидкій реабілітації оперованих хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Dziubanovskyi, I. Ya, та V. V. Benedykt. "Оптимізація діагностичної програми у хворих на гостру непрохідність тонкої кишки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8249.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи: розробка ефективної і доступної діагностичної програми у хворих на ГНТК для покращення результатів їх хірургічного лікування.Матеріали і методи. У 221 пацієнта проведено комплексне обстеження з визначенням індексу коморбідності, функціонального стану хворих і ступеня операційно-анестезіологічного ризику. Ретроспективний аналіз проведено у 30 хворих із несприятливими наслідками.Результати досліджень та їх обговорення. Рентгенологічне дослідження виконано в 96,67 % померлих хворих і у всіх пацієнтів зі сприятливим перебігом захворювання. УЗД органів черевної порожнини виконано в 33,33 % і 49,77 % випадків, відповідно. Звернено увагу на значення кожного з цих методів під час обстеження хворих. При досліджені моторно-евакуаторної функції травного каналу було виявлено, що задовільна перистальтика ТК була тільки в 8 (3,62 %) випадках, її підсилення спостерігалося у 78 (35,29 %) хворих, пригнічення – у 103 (46,61 %) пацієнтів та її відсутність – у 32 (14,48 %) госпіталізованих. У хворих із несприятливим перебігом захворювання в одному випадку характер перистальтичних звуків був ритмічний, непідсилений, в 36,67 % – спостерігалося їх підсилення, пригнічення та її відсутність – в 60 % хворих. При дослідження ЛІІ та ПЛІ виявлено, що при несприятливому перебізі ГНТК ЛІІ склав (3,99 ± 0,84) од., ПЛІ – (1,21±0,33) од., у хворих при сприятливому перебізі хвороби – (4,06± 0,24) од. і (0,82 ± 0,07) од., відповідно. У 146 (66,06 %) випадках функціональний стан хворих був компенсованим і в 75 (33,94 %) випадках – декомпенсованим. Індекс коморбідності в цих хворих був наступним: до 59 роки – 1,03, у віці 60–74 роки – 4,82 і у віковій групі 75–89 роки – 6,0. У хворих з несприятливим перебігом захворювання індекс коморбідності був значно вищим, що вказувало на важливе значення супутніх захворювань у перебігу ГНТК. Запропоновано діагностичний алгоритм у хворих на ГНТК, який дозволяє проводити моніторинг перебігу захворювання і забезпечує оптимізацію хірургічної допомоги таким пацієнтам.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Філоненко, Г. В., А. О. Саламаніна та Д. Л. Кирик. "Мікробіологічний моніторинг розвитку бактеріємії у дітей із вродженими вадами серця". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 4 грудня 2017, 93–95. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/17.29/18(093-095).

Повний текст джерела

Анотація:

Результати аналізу стану проблеми післяопераційної бактеріальної інфекції дозволяють виділити аспекти, обговорення яких на сучасному етапі становить особливу актуальність та значущість для кардіохірургії високих технологій. Мета дослідження – визначити частоту розвитку бактеріємії та її етіологічну структуру в дітей першого року життя із вродженими вадами серця (ВВС). Методи – мікробіологічні, статистичної обробки. Результати. Проведено порівняльний аналіз результатів бактеріологічного дослідження проб крові, отриманих від 218 дітей першого року життя, прооперованих у зв’язку із ВВС за період 2015–2016 рр. Встановлено, що у спектрі збудників бактеріємії у дітей за 2015 р. переважали неферментуючі мікроорганізми (43,1%), а у пацієнтів за 2016 р. – коагулазонегативні стафілококи (25,6%). Висновки. Дітей першого року життя з ВВС необхідно включити в групу ризику розвитку бактеріємій та інших післяопераційних інфекційних ускладнень (ІУ). Мікробіологічний моніторинг є однією з головних складових системи інфекційного контролю в кардіохірургічних стаціонарах, що забезпечує науково обґрунтовану антибіотикотерапію і профілактику ІУ. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на визначення молекулярно-генетичних детермінант антибіотикорезистентності, в першу чергу до бета-лактамаз розширеного спектру дії та карбапенемаз.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Вітомський, В. ‌В. "РАННЯ МОБІЛІЗАЦІЯ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ: ПЕРЕШКОДИ ВИКОНАННЯ, ПРОТОКОЛИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ". Art of Medicine, 6 липня 2020, 131–36. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.2.14.131.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Мета: за даними досліджень визначити сучасні положення про ранню мобілізацію кардіохірургічних пацієнтів, перешкоди до її виконання, особливості практичної реалізації та ефективність. Матеріали і методи дослідження: дана робота є результатом аналізу та порівняння результатів досліджень, присвячених проблемі ранньої мобілізації пацієнтів після кардіохірургічних втручань у рамках програм фізичної терапії. Результати. Переваги ранньої мобілізації пацієнтів після кардіохірургічних втручань асоціюють з зменшенням рівня ризику емболій, поліпшенням очищення дихальних шляхів та профілактикою розвитку пневмонії, зменшенням рівня декондиціонування та скороченням тривалості перебування пацієнта у лікарні. До бар'єрів на шляху виконання ранньої мобілізації відносять ті, котрі пов’язані з пацієнтом (стан пацієнта, біль, ожиріння, седація, делірій, обладнання для моніторингу стану), а також недостатність персоналу, відсутність протоколу, мультидисциплінарного підходу, недостатня оплата персоналу, незрозумілі ролі та відповідальність, ризики для виконавців. Середні критерії ранньої мобілізації кардіохірургічних пацієнтів наразі відзначаються тим, що у перший післяопераційний день пацієнти сидять та стоять з контролем фізичного терапевта; на другий – ходять у палаті або на невелику відстань у коридорі; третій день – збільшують відстань ходьби. Дослідниками підтверджено різноманітність методик, що використовуються для мобілізації, а також періоди, котрі розглядаються як ранні. Переваги між різними протоколами ранньої мобілізації не відзначаються. Водночас є дослідження, котрі не знаходять позитивних ефектів від ранньої мобілізації. Висновки. Питання корисності ранньої мобілізації є не вирішеним до кінця. У літературі присутні як підтвердження, так і спростування ефективності. Якість та кількість досліджень також є недостатньою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Висоцький, Володимир. "Сучасний стан ведення віл-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією органів травної системи: аналіз результатів анкетування лікарів". Psychosomatic Medicine and General Practice 5, № 1 (7 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v5i1.258.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Епідемія ВІЛ-інфекції, яка зачіпає мільйони людей в східній частині Європи, залишається однією з найважливіших невирішених проблем охорони здоров’я. Пацієнт-орієнтований підхід до ВІЛ-інфікованих осіб підвищує якість надання медичної допомоги, впливає на достовірність статистичних даних, раціоналізує планування та адекватність використання державних коштів. Особливо актуальними стають питання коморбідності патології органів травної системи при ВІЛ-інфекції та формування прихильності до ефективної антиретровірусної терапії (АРТ). В зв’язку з чим посилюється роль практики сімейної медицини у виявленні, лікуванні та веденні гастроентерологічних захворювань у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в Україні. Мета дослідження: Дослідити роль лікарів загальної практики-сімейної медицини в обстеженні та веденні ВІЛ-інфікованих осіб із супутньою патологією травної системи. Матеріал та методи. Проведено анкетування серед 200 лікарів загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ) та 292 лікарів - вузьких спеціалістів ряду закладів охорони здоров'я м. Києва та різних областей України за допомогою розробленої анкети шляхом інтернет-опитування та з використанням паперових носіїв. Результати та їх обговорення. Лікарі загальної практики-сімейної медицини відмітили досить низьку участь в моніторингу дотримання та побічних ефектів АРТ, а також ведення супутньої патології травної системи (ТС) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Більшість опитаних лікарів зазначили відсутність чітких алгоритмів дій у випадках розробки клінічних маршрутів ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією ТС, і майже всі респонденти підтвердили доцільність використання в своїй поточній практиці розроблених для таких пацієнтів алгоритмів їх ведення. Переважна частина лікарів ЗПСМ не знали в повному обсязі маршрути руху ВІЛ-інфікованих пацієнтів від встановлення діагнозу до досягнення ними стійкої вірусологічної /імунологічної відповіді і, таким чином, не мали можливості в повних обсягах вести супутню патологію ТС. ВІЛ-інфіковані пацієнти, які проходили АРТ та негативно реагували на неї, практично не повертались до лікарів ЗПСМ і тому не отримували належну продовжену всебічну та координовану медичну допомогу з приводу різної патології ТС. Повернення ВІЛ-інфікованих пацієнтів від лікарів-спеціалістів до лікарів ЗПСМ виявилось низьким, епізодичним, що може пояснювати зниження можливостей лікарів ЗПСМ ефективно контролювати клінічні результати лікування патології органів ТС та побічних ефектів АРТ. Висновок. З’ясовано певні проблеми виявлення патології ТС у ВІЛ-інфікованих та подальшої тактики ведення таких пацієнтів. Внаслідок невідповідності та недостатніх обсягів скринінгу коморбідної патології органів ТС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів в практиці лікарів ЗПСМ багато хронічних патологій залишаються невиявленими. Наявність непролікованих супутніх захворювань органів ТС при ВІЛ-інфекції може бути фактором ризику зниження ефективності АРТ у таких пацієнтів. В зв’язку з цим, особливу увагу лікарів сімейної медицини слід звернути на вчасне виявлення, лікування та моніторинг захворювань органів ТС у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Вбачається доцільним впровадити чіткі алгоритми спільних дій лікарів ЗПСМ та спеціалістів, які беруть участь у веденні ВІЛ-інфікованих пацієнтів із супутньою патологією ТС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Shevchenko, Ya O. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО АЛГОРИТМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ МОНІТОРИНГУ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ОРГАНІЗМУ". Medical Informatics and Engineering, № 3 (23 жовтня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2018.3.9477.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто підходи до формування персоналізованих знань про стан і здоров'я людини в задачах мобільної медицини. Проаналізовано спектр концептуальних і методичних підходів для оцінки різних параметрів фізичного стану організму і фізичної підготовленості людини. Запропоновано на підставі використання методів фазових просторів станів пацієнта застосовувати параметри атракторів показників серцево-судинної системи організму. Рекомендуються також нові підходи до ідентифікації параметрів вектора стану організму людини в багатовимірному фазовому просторі для оцінки та моделювання динаміки серцево-судинної системи людини. Підходи пов'язані не тільки з абсолютною величиною різних показників, а й зі швидкістю змін досліджуваних параметрів, їх прискоренням при навантаженні, а також з показниками синергізму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Radetska, L. V. "ВПЛИВ СИНДРОМУ ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ-ГІПОПНОЕ СНУ НА СТАН ГЕМОДИНАМІКИ У ПАЦІЄНТІВ З АЛІМЕНТАРНО-КОНСТИТУЦІЙНИМ ОЖИРІННЯМ". Вісник наукових досліджень, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7136.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати вивчення впливу синдрому обструктивного апное-гіпопное сну на показники гемодинаміки у пацієнтів з аліментарно-конституційним ожирінням. Проведені дослідження дозволяють констатувати, що навіть при відсутності клінічних проявів, пацієнти з ІІ та ІІІ ступенями аліментарно-конституційного ожиріння потребують проведення комплексного обстеження, яке включає ехокардіографію, проведення добового моніторингу артеріального тиску та ЕКГ, а також розширеного нічного кардіореспіраторного дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Саламаніна, А. О., К. Ю. Борисенко, Т. М. Ванда та Т. П. Канавець. "Стан мікробного пейзажу в сучасній клініці кардіохірургії". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 4 грудня 2017, 103–6. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/17.29/21(103-106).

Повний текст джерела

Анотація:

В сучасній клініці важливою складовою є дослідження стану мікробного пейзажу, яке дає можливість призначити антимікробні препарати ще до отримання даних про ймовірного збудника інфекційного ускладнення та його чутливість до антибіотиків. Дослідження стану мікробного пейзажу може бути використане в практичній медицині для прогнозування ризику розвитку інфекційних ускладнень у пацієнтів із патологією серця, госпіталізованих для оперативного втручання в кардіохірургічну установу, для своєчасного, адекватного та цільового вибору антибіотика, а отже, для підвищення ефективності лікування та максимального скорочення терміну перебування хворого в умовах стаціонару. Мікробіологічному моніторингу підлягали 192 пацієнти, госпіталізовані протягом 2016 року, які перебували у відділенні реанімації та інтенсивної терапії та тривало отримували антибактеріальні препарати; пацієнти, переведені з інших стаціонарів; пацієнти першого року життя, а також пацієнти, у яких виявлені гострі та хронічні вогнища інфекції та супутні захворювання. За досліджуваний період виділено 519 ізолятів з 354 проб. Аналізу підлягали 249 культур умовно-патогенних мікроорганізмів, що виділялись із клінічного матеріалу найчастіше. Аналіз вказує на зростаючу роль коагулазонегативних стафілококів, зокрема Staphylococcus haemolyticus – 77 (31%) та Klebsiella pneumoniae – 54 (21,7%). Дані, які надають інформацію про зміну мікрофлори в лікувальному закладі та наявність госпітальних штамів, сприяють своєчасному проведенню санітарно-протиепідемічних заходів з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Herasymenko, O. S., V. I. Smolanka, A. V. Smolanka та O. S. Sechko. "МЕТОДИКА ВИКЛИКАНИХ СЛУХОВИХ ПОТЕНЦІАЛІВ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ПУХЛИН МОСТОМОЗОЧКОВОГО КУТА". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8069.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті представлено огляд літератури, що присвячений пухлинам мостомозочкового кута, анатомії та фізіології вестибулярного нерва, інтраопераційному нейрофізіологічному моніторингу та методиці реєстрації викликаних слухових потенціалів. Зважаючи на розвиток технічного обладнання в нейрохірургії у наш час, стає можливим виконувати оперативні втручання, зберігаючи функціонально значимі структури і таким чином поліпшувати якість життя пацієнта в післяопераційному періоді.Мета дослідження – продемонструвати ефективність використання та методику інтраопераційного нейрофізіологічного моніторингу в модальності викликаних слухових потенціалів для збереження функції кохлеарного нерва під час оперативного втручання з приводу пухлин мостомозочкового кута. Об’єктом дослідження є функція кохлеарного нерва, а предметом дослідження виступають викликані слухові потенціали.Матеріали і методи. Викликані слухові потенціали (від англ. Auditory Evoked Potentials) відображають весь чутливий шлях вестибуло-кохлеарного нерва. В нашій клініці використовували апарат Medtronik Xomed Nim Eclipse з нейрофізіологіним блоком на 32 канали. Імпульси рухаються по провідному шляху слухового аналізатора: перший нейрон – біполярні клітини – спіральний ганглій, другий нейрон – вентральні та дорзальні ядра в оливах ромбоподібної ямки, третій нейрон – нижні горбики чотиригорбкової пластинки, четвертий нейрон – медіальні колінчасті тіла – звивина Гешля. На екрані монітору ми отримуємо сім хвиль, які позначаються римськими цифрами І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII. Оцінка даних амплітуди та латентності всіх хвиль дає можливість проаналізувати функціональну цілісність провідного шляху слуху на всіх його ланках. Дана методика дає можливість нейрохірургу володіти даними функціонального стану нерва.Результати досліджень та їх обговорення. В обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології м. Ужгород було прооперовано за період з лютого 2016 до серпня 2017 р. 35 (100 %) пацієнтів із пухлинами мостомозочкового кута. З них у 30 (85,7 %) хворих втрачений слух на доопераційному етапі, у 5 (14,3 %) пацієнтів слух знижений, порівняно з нормою, збережений. Викликані слухові потенціали не зареєстровані на початку основного етапу в групі пацієнтів із відсутнім слухом на доопераційному рівні. При цьому розмір новоутворення складав переважно більше 25 мм. У всіх хворих із збереженим слухом діаметр новоутворення складав менше 25 мм.Висновки. Визначено кореляцію між клінічними проявами на доопераційному етапі (збережений слух) та розмірами новоутворення. Використання даної методики для пухлин мостомозочкового кута діаметром до 25 мм ефективне.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Piatnochka, V. I. "НЕВИРІШЕНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНУ ВЕНТРАЛЬНУ ГРИЖУ ЗА УМОВ КОМОРБІДНОСТІ." Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7348.

Повний текст джерела

Анотація:

Хірургічне лікування пацієнтів із вентральною грижею є однією із важливих проблем хірургії органів черевної порожнини.Мета дослідження – на основі аналізу літературних даних визначити головні пріоритетні напрямки, що потребують подальшого вивчення і розробки при хірургічному лікуванні хворих на післяопераційну вентральну грижу за умов коморбідності.Матеріали і методи. Проведено огляд літературних джерел, присвячений вивченню питання хірургічного лікування хворих на післяопераційну вентральну грижу за умов коморбідності.Результати досліджень та їх обговорення. Від 3 % до 19 % усіх лапаротомій ускладнюються формуванням післяопераційної вентральної грижі (ПОВГ) із тенденцію до зростання. 60 % пацієнтів із ПОВГ є працездатного віку, що визначає проблему лікування таких хворих не тільки як медичну, але і як соціальну. Відсоток рецидивувань складає 4,3–46 %, а при великих і гігантських ПОВГ сягає 80 % з летальністю 12–21 % у хворих старшої вікової групи. У пацієнтів із морбідним ожирінням ризик виникнення ПОВГ як після лапаротомних, так і після лапароскопічних операційних втручань підвищується в 3–4 рази і складає 28–45 %. Досвід активного застосування сіток у хірургії ПОВГ продемонстрував значні переваги поліпропіленових монофіламентних матеріалів, порівняльна оцінка яких є досить стриманою. Аналіз літератури підкреслює, що результат хірургічного лікування післяопераційних вентральних гриж залежить як від місцевих чинників у зоні імплантації сітчастого ендопротеза, так і від загального стану організму.Висновки. Залишається невирішеною проблема підвищеної ексудації рідини в ділянці імплантації сітки, відсутня порівняльна оцінка тканинної реакції на сітки з різною питомою вагою вмісту пролену та діаметром пор. Відсутні критерії вибору імплантата та способу операційного втручання у хворих із недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ). Недостатньо висвітлені можливості сонографічного моніторингу з метою оцінки стану тканин у зоні імплантації сітки в післяопераційному періоді. Все це підлягає подальшому науковому вивченню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Моніторинг стану пацієнтів"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями