Статті в журналах з теми "Моніторинг професійної діяльності"

У статті подано визначення поняття «культура професійної діяльності майбутнього менеджера». Для з’ясування рівня сформованості культури професійної діяльності здійснено моніторинг сформованості цього інтегрального утворення у майбутніх менеджерів. Виділено показники культури професійної діяльності. Висвітлено ефективність та важливість використання зазначених показників у процесі формування професійної культури майбутніх менеджерів.

У статті схарактеризовано основні підходи до визначення понять “діяльність” і “професійна діяльність”, установлення зв’язку між ними, зумовленості акмеологічної компетенції фахівця його професійною діяльністю. Обґрунтовано зміст поняття “професійна діяльність” щодо професії судноводія, визначено її особливості та специфіку. Окреслено основні компоненти професійної діяльності судноводія та чинники, що визначають її специфіку. Акцентовано увагу на основних професійно важливих якостях фахівця, наведено тлумачення таких якостей для судноводія.Розтлумачено поняття “акмеологічна компетенція майбутнього судноводія”, визначено її структуру. Виокремлено структурні складові акмеологічної компетенції майбутнього судноводія: когнітивно-професійна – система акме-знань та акме-досвіду; мотиваційно-ціннісна – система мотивів і ціннісних орієнтацій поведінки; операційно-комунікативна – система акме-умінь, акме-навичок, акме-активностей і акме-дій; оцінно-рефлексивна – система моніторингу особистісно-професійного саморозвитку. Визначено і схарактеризовано такі функції акмеологічної компетенції: інформативна (вільне оперування акме-знаннями), технологічна (оволодіння акме-вміннями і способами дій, формування акме-навичок), комунікативна (передача, приймання та обмін інформацією, завдяки якій відбувається взаєморозуміння та узгодження дій членів екіпажу), регулятивна (визначення і прийняття норм поведінки у професійному середовищі, налагодження міжособистісних стосунків), аксіологічна (визначення ціннісних орієнтирів діяльності). У той же час акмеологічна компетенція майбутнього судноводія виступає, з одного боку, засобом, а з іншого – результатом актуалізації індивідуально-особистісних ресурсів курсантів ВМНЗ, які дозволяють результативно здійснювати процес особистісно-професійного саморозвитку і на цій підставі якісно виконувати професійні завдання.

У статті розглядається проблема створення особистого портфоліо як засобу фіксації та накопичення освітніх досягнень здобувача вищої освіти й технології їх оцінювання в форматі компетенцій. Визначено, що в Україні існує значний попит на фахівців у галузі комп’ютерних та інформаційних технологій. Працедавці здійснюють відбір претендентів на посаду, починаючи з розгляду та аналізу резюме й портфоліо. Студент, навчаючись в університеті, має всі можливості для створення якісного портфоліо. На початковому етапі воно виступає як освітня технологія для мотивації до самоосвіти, розвитку самостійності, відповідальності та ініціативності. По завершенні навчання портфоліо як портфель досягнень студента дозволяє працедавцям оцінити рівень сформованості професійних компетенцій випускника ЗВО. Портфоліо здобувача вищої освіти дозволяє досліджувати процес формування особистісних компетенцій у процесі реалізації студентами певного виду діяльності та її фіксації в елементах портфоліо. Визначено, що портфоліо виконує три основні завдання: моніторинг різних видів діяльності студента; моніторинг розвитку загальних та професійних компетентностей; стимулювання освітньої активності студента. У дослідженні визначенні п’ять принципів, яким мають відповідати портфоліо студента для вирішення поставлених завдань. У дослідженні визначені організаційно-педагогічні умови впровадження портфоліо в освітній процес, відповідно до яких розроблено головні компоненти в структурі портфоліо здобувача вищої освіти: презентаційний компонент, змістовий компонент, оціночний компонент. Запропоновано використовувати спеціалізовані інформаційні системи для створення електронного портфоліо студента з метою його використання в освітньому процесі та при працевлаштуванні. До таких інформаційних систем належать FolioSpaces, LiveBinders, PortfolioVillage, WIX, Weebly та ін. Портфоліо сучасного здобувача вищої освіти є індивідуальним, персонально підібраним пакетом матеріалів, які у вигляді конкретного продукту представляють освітні та професійні результати й досягнення студента, характеризують способи аналізу і планування його освітньої діяльності та професійної кар’єри, дозволять оцінити рівень сформованості його професійних компетенцій. Ключові слова: електронне портфоліо, освітні досягнення студентів, завдання портфоліо, інформаційні систем для створення портфоліо.

У статті показано, що моніторинг освітнього процесу є важливим елементом системи забезпечення якості освітньої діяльності та вищої освіти в Україні. Важливе значення у вдосконаленні системи моніторингу має вибір методів збору інформації про якість освіти. Виокремлено різноманітні групи методів моніторингу, що використовуються для діагностування якості освіти: метод поточного спостереження використовується для з’ясування змін, які відбуваються у професійному розвитку особистості, що зумовлені освітнім процесом; метод тестових навчальних ситуацій, суть якого полягає у педагогічному створенні необхідних умов, дозволяє організувати навчальну діяльність, активізувати і структурувати її; метод бесіди (співбесіди) дає можливість отримати інформацію про сформованість у тих, хто навчається, основних компонентів навчальної діяльності; графічні матеріали, творчі роботи, технічні вироби слухачів необхідні для аналізу результатів освітньо-професійної діяльності; тестування застосовується для зіставлення отриманих даних із середньостатистичними і є найбільш ефективним методом збору інформації під час моніторингу; комплексний, синтетичний аналіз інформації, який є першочерговим кроком на шляху визначення цілей і способів їх досягнення; аналіз проблем – метод, що полягає у з’ясуванні різниці між об’єктом, де проблема існує, й іншим, схожим на нього об’єктом, де такої проблеми немає; аналіз сил впливу, що дає змогу швидко і наочно охарактеризувати загальну ситуацію, яка виникла; метод «Дерева цілей» – це процес моніторингу, спрямований на знаходження пріоритетів вирішення проблем із погляду важливості та терміновості їх вирішення; метод оцінки пріоритетів проблем дає змогу з погляду важливості, невідкладності тенденцій розвитку (погіршення або поліпшення) якості освіти визначити пріоритети проблем, що визначаються за допомогою відповідної таблиці експертних оцінок. Вагомими є методи, які дають можливість отримати інформацію безпосередньо від респондента (первинні дані), яка характеризується новизною: спостереження, опитування (анкетування та інтерв’ювання), тестування, вибірковий метод, які здобули найбільше поширення, вони охарактеризовані у статті.

Актуальність. Наявна інформація щодо професійних вимог до операторів безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) та їх психофізіологічних якостей, що дозволяють виконувати керування цими комплексами в звичайних та екстремальних ситуаціях, є обмеженою, розрізненою та несистематизованою. Всі ці причини стимулюють детальну розробку та уточнення переліку професійно важливих якостей та психофізіологічних критеріїв професійної придатності операторів БпАК потрібних для успішного виконання своєї діяльності. Метою даної роботи є пошук в сучасній літературі переліку професійно важливих якостей операторів БпАК та адекватних методів проведення професійного психофізіологічного відбору. Матеріали та методи. З використанням методів системного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації щодо переліку професійно важливих якостей операторів БпАК та адекватних методів проведення професійного психофізіологічного відбору. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1982 по 2020 роки, які стосувались характеристик професійної діяльності операторів безпілотних літальних апаратів, безпілотних авіаційних комплексів (систем), дронів. Вивчали характеристики діяльності зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів та їх професійно важливі якості. На основі наявних даних було узагальнено класифікацію внутрішніх та зовнішніх шкідливих чинників в професійній діяльності особового складу пілотів БпАК та характеристики їх професійно важливих якостей, що були зазначені у доступних публікаціях. Результати. Проведено попередній аналіз літературних даних щодо визначення професійної придатності операторів БпАК. Запропоновано узагальнений перелік психологічних та психофізіологічних показників, що можуть застосовуватися для визначення ступеня професійної придатності операторів. Цей перелік може використовуватися для визначення критеріїв професійної придатності. Світовий досвід показує, що складна та відповідальна робота оператора БпАК потребує не тільки первинного відбору до цієї роботи, але й постійного моніторингу психофізіологічних характеристик оператора для збереження його здоров’я, забезпечення високої працездатності та надійності при виконанні бойових завдань, підвищення професійного довголіття. Висновки. Проведено аналіз професійної діяльності операторів безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) та визначено основні функціональні обов’язки та стрес-навантаження цих осіб. Запропоновано класифікацію внутрішніх та зовнішніх шкідливих чинників в професійній діяльності особового складу пілотів БпАК. Виявлено та запропоновано перелік психологічних та психофізіологічних професійно важливих якостей пілотів БпАК, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності, та є необхідними для проведення професійного відбору персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами і моніторингу їх психофізіологічних якостей, а також якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності. Визначено комплекс методичних засобів, використання яких сприятиме проведенню професійного психофізіологічного відбору операторів БпАК.

Мета. На основі аналізу літературних джерел і узагальнення результатів власнихдосліджень сформулювати та обґрунтувати перелік загальних і професійнихуправлінських компетентностей керівників супермаркетів на прикладі компанії гуртовороздрібної торгівлі будівельними та господарськими товарами - «Епіцентр К».Методика. При проведенні досліджень використовували передбачені діючимидержавними стандартами методи. Виконали огляд джерел товарознавчої та медичноїлітератури, здійснили моніторинг і систематизацію отриманих даних.Результати. На основі узагальнення літературних джерел і результатів власнихдосліджень сформульовано та обґрунтувано перелік наступних трьох груп управлінськихкомпетентностей керівників супермаркетів на прикладі компанії гуртово-роздрібноїторгівлі будівельними та господарськими товарами - «Епіцентр К»: загально торгівельні,товарознавчо-комерційні і «товарні»Наукова новизна. Вивчено можливості використання компетентнісного підходу увузах сфери торгівлі для підготовки управлінців-менеджерів для керівництвасупермаркетами різноманітних торговельних компаній.Практична значимість. Виявлена потреба посилення професійної управлінськоїпідготовки випускників магістратури, оскільки саме в процесі навчання в магістратурі,випускники факультету товарознавства управління та сфери обслуговування повинні набувати необхідні їм у майбутній професійній діяльності управлінські професійні компетентності керівників торговельних підприємств різного типу.

У статті обґрунтовано модель мережевої взаємодії в розвитку професійної освіти і навчання (ПОН) у країнах ЄС. Визначено, що взаємодія на індивідуальному та інституційному рівні вважається одним з найбільш дієвих інструментів розбудови системи ПОН у країнах ЄС. Зміст поняття «взаємодія в розвитку системи професійної освіти і навчання у країнах ЄС» визначено як певний вид взаємозв’язку між компонентами, спрямований на вирішення спільних завдань, що проявляється у їхній узгодженій діяльності та приводить до якісної зміни системи у порівнянні з їх первинним станом. З’ясовано, що зміст мережевої взаємодії зацікавлених сторін у системі професійної освіти і навчання являє собою погоджену діяльність суб’єктів мережі по забезпеченню високого рівня якості, доступності та ефективності освітніх послуг, що здійснюється у формах спільної колективної розподіленої діяльності (взаємонавчання, методичне і педагогічне проектування, проектна діяльність, експертиза, порівняльні тематичні дослідження, спільне проведення заходів тощо). Обґрунтовано, що мережева взаємодія в розвитку ПОН у країнах ЄС базується на принципах системності; синергетичності; безперервності; проектності; інноваційної проектної взаємодії; багатоманітності; поліцентризму. Визначено, що модель мережевої взаємодії в розвитку системи професійної освіти і навчання у країнах ЄС включає інформаційно-ресурсний компонент (спеціалізовані мережі, діяльність яких спрямована на надання інформації про роль, цілі, завдання, управління, діяльність регіональних та галузевих мереж), проектний компонент (проекти зі спільної діяльності, спрямовані на вдосконалення наукового, організаційного та управлінського супроводу розвитку професійної освіти і навчання), компонент взаємодії (включає різноманітні моделі взаємодії на інституційному та індивідуальному рівні, спрямовані на управління, обмін інформацією, моніторинг, покращення, забезпечення якості в системах професійної освіти і навчання). Зроблено висновок про те, що обґрунтована модель мережевої взаємодії має високий потенціал ...

У статті обґрунтовано зміст поняття «професійна діяльність» щодо професії судноводія, визначено її особливості та специфіку. Окреслено основні якості професійної діяльності судноводія та чинники, що визначають її специфіку. Акцентовано увагу на основних професійно важливих якостях фахівця, наведено тлумачення таких якостей для судноводія. З’ясовано поняття «акмеологічна компетенція майбутнього судноводія», визначено її структуру. Виокремлено структурні складові акмеологічної компетенції майбутнього судноводія: когнітивно-професійна – система акме-знань та акме-досвіду; мотиваційно-ціннісна – система мотивів і ціннісних орієнтацій поведінки; операційно-комунікативна – система акме-умінь, акме-навичок, акме-активностей і акме-дій; оцінно-рефлексивна – система моніторингу особистісно-професійного саморозвитку. Визначено і схарактеризовано такі функції акмеологічної компетенції: інформативна (вільне оперування акме-знаннями), технологічна (оволодіння акме-вміннями і способами дій, формування акме-навичок), комунікативна (передача, приймання та обмін інформацією, завдяки якій відбувається взаєморозуміння та узгодження дій членів екіпажу), регулятивна (визначення і прийняття норм поведінки у професійному середовищі, налагодження міжособистісних стосунків), аксіологічна (визначення ціннісних орієнтирів діяльності). Водночас, акмеологічна компетенція майбутнього судноводія виступає, з одного боку, засобом, а з іншого – результатом актуалізації індивідуально-особистісних ресурсів курсантів ВМНЗ, що дозволяють результативно здійснювати процес особистісно-професійного саморозвитку і на цій основі якісно виконувати професійні завдання.

Автор статті наголошує на тому, що психологічні, соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти пронизують усі види і функції управлінської діяльності офіцера-керівника прикордонного підрозділу. Офіцер-командир здійснює загальне планування та проводить повсякденний аналіз змісту завдань діяльності прикордонного підрозділу, проводить систематичний моніторинг соціально-психологічного клімату та оцінку ситуації і умов оперативно-службової діяльності прикордонного підрозділу, обґрунтовує та приймає рішення щодо виконання професійних завдань персоналом прикордонного підрозділу, намічає шляхів їх реалізації та здійснює підбір виконавців, забезпечує взаємодію персоналу, стимулює, координує і контролює їх діяльність, здійснює аналіз якості виконання визначених завдань, формує відповідні висновки, планує та організовує навчання і виховання підлеглих прикордонників. У статті здійснено аналіз психолого-педагогічного змісту управлінських функцій офіцера-прикордонника та акцентовано увагу на необхідності забезпечення якісної психолого-педагогічної підготовки офіцерів. Крім того автор зазначає, що для офіцера-керівника важливими є вимоги до особистісних якостей офіцера-керівника прикордонного підрозділу, які обов’язково слід враховувати при призначенні на посаду. Такими вимогами, що забезпечать якісне вирішення управлінських та професійних завдань є: високий інтелектуальний розвиток, сформованість організаторських здібностей і умінь та вольової сфери особистості офіцера, емоційну стійкість та стабільність, сформованість уміння будувати конструктивні взаємовідносини та спілкування з підлеглими, рефлексивність, уміння реалізовувати індивідуальний диференційований підхід до підлеглого персоналу, вміння управляти собою та своєю діяльністю вміння, внутрішній «локус-контроль», психолого-педагогічна підготовленість, сформованість мотиваційної готовності офіцера до виконання управлінських функцій, висока особистісна психологічно зрілість, самоповага, духовність особистості офіцера, наявність особистісних якостей: морально-ціннісних, комунікативних, організаторських, лідерських, самоактуалізаційних тощо.

Анотація. Проаналізовано проблему професійної підготовки фахівців у сфері освітнього менеджменту. Виявлено, що поява зазначеної спеціальності зумовлена метаморфозами в суспільно-економічному житті та гострою конкуренцією між освітніми установами. З огляду на чисельність полівекторних наукових публікацій зазначена проблема актуальна і динамічна, відтак поле для її розкриття дає нові дослідницькі напрями. Огляд літератури дозволив окреслити такі ключові проблеми освітнього менеджменту: практична діяльність керівника, упровадження інновацій; процес підготовки фахівців; моніторинг ефективності та оцінка якості освітнього менеджменту. Через ознайомлення та аналіз із ними ми зробили спробу розкрити сучасні тенденції та актуальні проблеми підготовки менеджерів освіти. З’ясовано, що освітній менеджмент — міждисциплінарна категорія, котра перебуває на периферії теорії і практики освітньої галузі та економіки. І якщо в першому варіанті зв’язок очевидний, то у другому — на перший погляд латентний, проте саме суспільно-економічні процеси детермінують діяльність керівника, завдання якого полягає у вивченні тенденцій ринку праці та побудові ефективної стратегії загального розвитку закладу освіти. Актуальним питанням є висвітлення базових для керівника особистісних якостей, психологічних характеристик і практичних умінь. Так, чільне місце займає вивчення когнітивної сфери, творчого потенціалу та готовності до інноваційної діяльності. Злободенною залишається і проблема організації освітнього процесу. Зокрема, компетентнісного підходу і розкриття творчих можливостей студентів як ресурсу для майбутньої професійної діяльності. Глибше розуміння професійної підготовки забезпечив фрагментарний аналіз окремих аспектів діяльності закладів вищої освіти в Україні, Великій Британії та Сполучених Штатах Америки (по одному закладу із кожного регіону). Установлено, що загальні тенденції підготовки аналогічні, проте європейські ЗВО акцентують увагу на міжнародній академічній мобільності; США — на практичній компоненті; України — теоретичній базі. На основі вищезазначеного матеріалу ми розробили ієрархічну модель факторів-детермінантів освітнього процесу підготовки освітніх менеджерів. Визначили, що їхній вплив, залежно від масштабності дії — лише на освіту чи на суспільство в цілому, може бути явний або латентний. Така модель дає чітке уявлення про місце освітнього менеджменту в суспільному житті. Перспективи дальших досліджень убачаємо в розробленні конкретних рекомендацій, що стосуються розв’язання актуальних проблем підготовки менеджерів освіти. Ключові слова: заклад вищої освіти, професійна підготовка, керівник, освітній менеджмент, лідерство, освітній процес, інновації, мислення зростання. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 13.

АНОТАЦІЯ У статті здійснено аналіз науково-педагогічних досліджень щодо результатів застосування методів, практик та технологій змішаного навчання у вищій школі. Методика дослідження передбачала поєднання традиційних теоретичних досліджень з аналізом практики змішаного навчання в закладах вищої освіти України на основі узагальнення результатів, наведених у наукових статтях. За критеріями відкритості, цитування та практичної цінності виділено найбільш вагомі дослідження українських науковців для поширення позитивного досвіду ефективного впровадження змішаного навчання при викладанні дисциплін для магістрів професійної освіти. Зокрема проаналізовано монографію (1), дисертаційні дослідження (2) та наукові статті (8). На основі цього визначено запропоновані українськими науковцями моделі: організації змішаного навчання з технічних дисциплін; методичної системи практично-технічної підготовки майбутніх учителів інформатики в умовах змішаного навчання; організації змішаного навчання при проведенні педагогічної практики майбутніх учителів інформатики. Відзначено позитивний ефект ротаційної моделі змішаного навчання, моделі «перевернутий клас», доцільність застосування інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема системи дистанційного навчання Moodle. Авторами на основі узагальнення результатів проведеного аналізу також подано рекомендації щодо ефективного впровадження змішаного навчання в процесі професійної підготовки магістрів професійної освіти, які включають: чітке розуміння поняття змішаного навчання варіантів змішування і моделей; визначення стратегії впровадження і реалізації змішаного навчання в закладі вищої освіти; визначення та обґрунтування переліку інформаційно-комунікаційних технологій для забезпечення змішаного навчання; забезпечення високої якості навчальних матеріалів та різноманіття інструментів контролю результатів навчання для дистанційних курсів; перегляд і оновлення змісту та педагогічного дизайну дистанційних курсів; повідомлення студентам вимог до навчання, обліку результатів та умов складання підсумкового контролю; постійний зворотній зв'язок та спілкування в рамках вивчення дисципліни; моніторинг процесу навчання здобувачів вищої освіти та повідомлення студентам результатів оцінювання їх навчальної діяльності. Ключові слова: змішане навчання, професійна освіта, досвід викладання, рекомендації, магістратура.

В Меморандумі неперервної освіти Європейського союзу зафіксовано, що «Європа вже вступила в «епоху знань»…». Тому сьогодні безперечною є теза про успішність переходу до економіки і суспільства, основаних на знаннях, за умов супроводу його процесом неперервної освіти – учіння довжиною в життя (lifelong learning) [7]. Відтак, концепція освіти впродовж всього життя у ХХІ столітті набула ключового значення.Очевидно, що необхідність у неперервній освіті, професійній підготовці виникає щоразу, коли людина зустрічається з чимсь новим, що з’являється в його професійному й особистому житті. Тому ця необхідність нині набуває все більшої актуальності. За результатами дослідження проблеми неперервності освіти в глобалізованому світі М. Вартанян дійшов висновку, що неперервна освіта має репрезентувати «не тільки освітній шлях людини довжиною в життя з широким спектром можливостей доступу до освіти, але й трьохмірний освітній простір, в якому кожна людина може і зобов’язана знайти свою освітню траєкторію, що відповідає її індивідуальним запитам і потребам суспільства, рівень глибини якої залежить лише від його здібностей» [1, 21]. Ця позиція науковця близька нам за суттю, оскільки відповідає потребам керівників професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) з огляду на специфіку їх управлінської діяльності і може бути основою для побудови такої освітньої траєкторії кожного з них. Вона цілком органічно вбудовується в цілісну систему неперервної професійної освіти як її складова, забезпечуючи підвищення професіоналізму керівників ПТНЗ, їх потребу в постійному професійному вдосконаленні.Проблема неперервної професійної освіти знаходиться в центрі уваги відомих вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких О. Гагаріна, Т. Десятов, С. Коваленко, Л. Кравченко, Л. Лукьянова, Н. Ничкало, В. Олійник, Л. Сігаєва тощо. Безумовно, що основною сферою реалізації неперервності підвищення професійного рівня управлінця (менеджера) є післядипломна освіта, додаткова освіта та самоосвіта. На переконання В. Олійника, самоосвіта керівного персоналу ПТНЗ (як окремий елемент системи післядипломної педагогічної освіти) має бути керованою в міжкурсовий період за акумулятивним принципом і становити фундамент для здобуття вищих освітньо-кваліфікаційних рівнів [1111, 252].Досліджуючи наукові основи підготовки менеджерів освіти у системі неперервної педагогічної освіти, Л. Кравченко модифікувала поняття «педагогічна професійна підготовка менеджера освіти» як «поетапний концентричний індивідуалізований процес цілеспрямованого формування особистісно і соціально значущих професійно-педагогічних компетентностей фахівця та його самоздійснення у системі освіти впродовж життя» [5]. Ідеї, сформульовані Л. Кравченко в концепції професійної підготовки менеджера освіти, можна вважати основоположними для розвитку інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) керівників ПТНЗ, оскільки вони відображають поступальне вдосконалення професіоналізму як індивідуального процесу довжиною в усе життя, висвітлюють наукові засади до організації керованої самоосвіти в міжкурсовий період.Відомо, що будь-який підхід визначається певною ідеєю, концепцією, принципом і базується на основних категоріях. Ідеї неперервності освіти людини в усі періоди її життєдіяльності, розвинуті до теоретичних положень, створили передумови для розробки і розвитку акмеології (акме в перекладі з давньогрецької – вища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора) як нової міждисциплінарної галузі наукового знання, що межує з усіма науками, які вивчають людину і які вивчає сама людина в процесі професійного становлення. Акмеологія цілеспрямовано виокремлює професіоналізм і чинники впливу на нього [6, 7]. Завданням акмеології є побудова, розроблення і вдосконалення систем професійної майстерності, для яких ключовими є поняття продуктивності і рівня професіоналізму [3].Здійснення науковцями досліджень в галузі акмеології стосуються вивчення і використання резервних можливостей педагога щодо стану професійного і особистісного зростання – акме. Однак, досягнення суб’єктом навчання вершини професійної майстерності було «природнім в умовах орієнтації освіти на підготовку необхідних для держави спеціалістів і при розгляді професійної освіти як головної цінності…» [16, 45]. Водночас, при такому підході ця парадигма також орієнтується на соціальні норми і фактично дублює андрогогічну. Тому, на думку Ю. Фокіна, цей напрям можна назвати професійною акмеологією. Очевидно, в реаліях сьогодення, коли здійснюється переорієнтація на особистість, її індивідуальні потреби, виникла необхідність змінити орієнтири. Вчений вважає, що при акмеологічному підході до процесів навчання було б більш природним орієнтуватись на потенціал суб’єкта учіння, на його індивідуальність (людина як унікальна самобутня особистість, яка реалізує себе в творчий діяльності). Тоді орієнтація на соціальні норми стає нераціональною і керуватись слід нормами, що залежать від індивідуальності суб’єкта навчання. У такому разі змінюються орієнтири акмеологічної парадигми – викладання має бути спрямоване на допомогу суб’єкту навчання в досягненні вершини його можливостей, в найбільш повній реалізації ним потенціалу своєї особистості. Тобто, той потенціал, яким володіє суб’єкт навчання, може бути розвинутим до таких висот специфічної діяльності, про існування яких інші люди й не здогадувались, а соціальні норми відсутні. В той час як суспільно визнану вершину професійної майстерності індивід досягти нездатний. Такий підхід зараз використовується в дефектології, але «для забезпечення досягнення вершини реалізації індивідуального потенціалу такого підходу потребує кожний, навіть із здібностями і можливостями для одержання установленої суспільством вищої освіти» [16, 46].Такий погляд близький нам за своєю сутністю, оскільки він відповідає особливостям управлінської діяльності керівного персоналу ПТНЗ. Адже в Україні функціонують різнотипні ПТНЗ різних форм власності та підпорядкування, які відрізняються за рівнем атестації, профілем підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей виробництва, умовами соціально-економічного регіонального розвитку тощо.Для подальшого дослідження заявленої проблеми необхідно визначити сутність поняття «керівник ПТНЗ». Семантичний аналіз поняття «керівник» показав що це «той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось» [9, 827]. Це також менеджер – найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб’єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів [2]. В сучасну професійну педагогіку вводяться нові поняття і категорії, що вказує на її постійний розвиток і конвергенцію з іншими науками, зокрема менеджментом. Так, в науковому дослідженні Л. Кравченко на основі авторського компетентнісно-концентричного наукового підходу репрезентовано поняття «менеджер освіти». Нею визначено, що це професіонал високого рівня, освітній лідер, організатор педагогічної взаємодії, що «має спеціальну професійну підготовку, конвергентний світогляд, наділений владними повноваженнями з боку держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, місії й освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентоздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього і зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки з громадськістю, як креативна особистість займається оперативним упровадженням інновацій у практику діяльності закладу» [5]. Отже, на основі смислового визначення цього поняття керівниками є директор і його заступники, директор (завідувач) філіалу, завідувач відділення, старший майстер, тобто ті особи, які працюють на керівних посадах, визначених Типовими штатними нормативами ПТНЗ. Вони мають затверджені функціональні обов’язки, що корелюють із змістом наукової категорії «менеджер освіти», і виходять за межі педагогічної діяльності, чим і зумовлюється необхідність визначення індивідуальної траєкторії їх самоосвіти. Керівництво нею в міжкурсовий період сьогодні здійснюється обласними навчально-(науково-)методичними центрами професійно-технічної освіти, які, зазвичай, і визначають зміст самоосвітньої діяльності керівного персоналу ПТНЗ, виходячи з потреб регіону (планують семінари, круглі столи, педагогічні читання, надання методичної допомоги тощо). Однак, останнім часом спостерігається тенденція зростання потреби керівників ПТНЗ у дослідженні окремих проблем розвитку педагогічних процесів, що виражається в координації тем дисертацій, створенні експериментальних майданчиків, підписанні договорів з науковими установами про співпрацю, участь у міжнародних і всеукраїнських виставках, публікації статей у фахових виданнях, виступах на всеукраїнських науково-практичних та науково-методичних семінарах тощо. Реалізація цієї потреби і визначає індивідуальну траєкторію руху особистості керівника до тієї вершини професіоналізму (акме), яку сьогодні він визначає самостійно і здебільшого інтуїтивно. Водночас саме поняття «керована» (самоосвіта) передбачає визначення цілей, планування, організацію, координацію, контроль, при необхідності корегування, аналізу і обов’язково рефлексії.Стратегія управління сучасним ПТНЗ потребує від керівників знань, умінь, навичок і здатності приймати неординарні рішення, організовувати інноваційні, творчі процеси в умовах певної невизначеності, високої конкуренції на ринку освітніх послуг і ринку праці, що зумовлює необхідність постійного суб’єктивного розвитку та опанування різними компетентностями, зокрема інформаційно-аналітичною, яка науковцями визнана невід’ємною складовою управлінської діяльності. Педагогічна практика свідчить, що формування і розвиток інформаційно-аналітичної компетентності (ІАК) не носить цілеспрямованого і обґрунтованого характеру в системі підвищення кваліфікації керівників ПТНЗ. Прояв цієї компетентності здебільшого залежить від ситуативних чинників, а тому в практиці управління не корелює з професіоналізмом управлінця. Однак, нерідко її недостатній розвиток стає причиною невдач в управлінській діяльності [14, 449].Аналіз останніх досліджень і публікацій з філософії, соціології, менеджменту, педагогіки і психології засвідчує зростання інтересу вчених до інформаційного аспекту дійсності та діяльності, що виникає на її основі, та висвітлений в наукових працях Ю. Абрамова, Д. Блюменау, Н. Ващекіна, В. Глушкова, О. Єлчанінової, С. Злочевського, Л. Кедровської, О. Кузя, А. Урсула та інших. Значна увага приділяється вивченню проблеми інформаційного забезпечення управління організаціями (В. Афанасьєв, Г. Воробйов, В. Волович, Н. Дніпренко, Л. Козачкова, В. Тарасенко, С. Шапіро тощо). В. Биков, Г. Бордовський, І. Гришанов, Ю. Дорошенко, М. Жалдак, Л. Калініна, Т. Коваль, В. Лапінський, А. Олійник, Н. Островерхова, Т. Поясок, С. Сисоєва, Л. Сущенко, Н. Тверезовська, І. Утюж та інші розглядають інформаційно-аналітичну діяльність у контексті управління навчальними закладами та організації навчально-виховним процесом.Вивчення результатів науково-дослідної роботи вказує на те, що кожний окремо взятий процес управління в ПТНЗ здійснюється за допомогою інформації – її вивчення, аналізу і синтезу, якісно-смислової переробки, в результаті чого виникає нова інформація та нові знання. З кожним днем у практичних працівників зростає об’єм інформації, що потребує обробки, вивчення, осмислення та прикладного застосування. Тобто, постійний розвиток ІАК суб’єктів управління ПТНЗ є очевидною необхідністю. На це вказують і результати вивчення нами ступеня готовності керівного складу ПТНЗ до реалізації ІАК в практичній діяльності. Саме труднощі, що виникають у роботі з різною інформацією, брак часу, відсутність необхідних «знань, умінь і навичок» як фундаменту інформаційно-аналітичної діяльності (ІАД), часто демотивують керівників до вивчення наукових підходів здійснення управління педагогічним і учнівським колективами, вивчення сучасних тенденцій розвитку професійної освіти і навчання, досвіду роботи своїх колег як за кордоном, так і на теренах країни, тощо.Повертаючись до проблеми нашого дослідження, зазначимо, що ІАК керівників ПТНЗ за визначенням учених (О. Гайдамак, Н. Гайсинк, Т. Єлканова, Н. Зинчук, О. Назначило, В. Омельченко, Н. Рижова, І. Савченко, О. Філімонова, В. Фомін, Н. Фролова, В. Ягупов) є складним, інтегрованим, особистісним та індивідуальним утворенням, до складу якого обов’язково входять когнітивний і функціональний (діяльнісний, процесуальний) компоненти. Для їх розвитку в системі неперервної освіти, а також самоосвіти необхідно передбачити певний зміст – програму як інформаційну технологію розвитку ІАК керівного складу ПТНЗ. Саме її розроблення забезпечить керовану самоосвіту управлінців, а використання різних форм контролю і самоконтролю, самооцінки (рефлексії) – стимулювання до опанування наукових підходів у роботі з інформацією. Таким чином, окреслиться роль обласних навчально-(науково-)методичних центрів професійно-технічної освіти в реалізації акмеологічної парадигми щодо розвитку менеджерів освіти.Існують різні підходи до розроблення навчальних програм. У науковій літературі, що висвітлює результати дослідження проблеми розвитку ІАК, представлені програми формування і розвитку цього утворення у студентів і курсантів. У нашому дослідженні ми маємо справу з дорослими людьми з багатим досвід педагогічної роботи і управлінської діяльності, амбітними у визначенні життєвих і професійних цілей, що необхідно враховувати як при конструюванні змістової складової інформаційної технології розвитку в них ІАК, так і процесуальної. Тому вважаємо, що розроблення програми має здійснюватись на основі діагностики (для визначення рівня сформованої ІАК, потенціалу особистості керівника та його потреб). Адже в «самому загальному вигляді компетентність фахівця – це актуальна особиста якість людини, заснована на знаннях, інтелектуально і особисто зумовлених його соціально-професійними інтересами» [15, 14–15]. Вибір форм навчання також бажано узгоджувати. При цьому необхідно запропонувати декілька, щоб була альтернатива вибору. Не менш важливим є з’ясування очікувань учасників процесу розвитку ІАК щодо обраних ними інформаційних ролей (приймальник, розповсюджувач, оратор) [13]. Одним із методів з’ясування очікувань є робота з «листами очікувань», в яких пропонується закінчити одну із фраз (наприклад: «я сподіваюсь, що виконання цієї програми буде …», «я бажав би (бажала) унести з собою …», «я очікую, що …», «я буду розчарований (розчарована), якщо …» і т. ін.). Вони мають певне значення: для організаторів процесу навчання – дають інформацію про те, на що сподіваються учасники процесу, для самих керівників – це деякою мірою стимул для цілеспрямованої роботи.Ефективний розвиток ІАК керівників ПТНЗ у процесі неперервної професійної освіти, зокрема в міжкурсовий період, як зазначалось вище, передбачає визначення мети і завдань. Метою нашої програми є розвиток ІАК керівників ПТНЗ, а завдання полягають у: вивченні теоретичної основи ІАД (систему теоретичних і технологічних знань); розвинути в керівників інформаційно-аналітичні уміння, рефлексивні здібності, що допомагають усвідомлювати і оцінювати ІАД. Отже, реалізація програми розвитку ІАК дасть змогу її учасникам опанувати системою інформаційно-аналітичних знань (базовими поняттями, технологіями – способами і методами – здійснення ІАД; реалізувати їх на практиці (опанувати інформаційно-аналітичними уміннями); оцінювати і корегувати ІАД, визначати перспективи розвитку ІАК у межах власного потенціалу.При розробленні програми можливе використання блочно-модульного структурування навчального матеріалу з урахуванням рівня сформованості ІАК керівника. Ґрунтуючись на результатах попереднього опитування керівного персоналу ПТНЗ, зазначимо, що зміст програми може містити, наприклад, такі теми: основні теоретичні положення розвитку ІАК, організація ІАД, засоби забезпечення ІАД, інформаційний пошук, обробка і фіксація інформації, аналіз і синтез отриманої інформації, практичне використання інформації в управлінській діяльності, самодіагностика рівня ІАК.Для визначення блочно-модульного розподілу навчального матеріалу, орієнтуючись на загальну структуру діяльності і логіку управлінської діяльності керівників ПТНЗ, ми визначили структуру їх ІАД і виокремили інформаційно-аналітичні уміння, які необхідні в роботі з інформацією. Одержані результати показані на рис. 1, який ілюструє, що на першому етапі ІАД – мотиваційно-цільовому – керівник використовує управлінські уміння (коректне формулювання своїх інформаційних запитів; визначення потреби певного інформаційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управління ПТНЗ; сприйняття і активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію і регулювання інформаційно-аналітичної дільності; створення і забезпечення розвитку інформаційної системи ПТНЗ); на другому етапі – організаційно-виконавчому – затребувані

Статтю присвячено проєктуванню технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти. Представлено структуру технології навчання провідництву, яка передбачає такі складові: концептуальна основа (наукові підходи, принципи, закономірності, умови, чинники та ін.); змістова частина (визначення мети, завдань, очікуваних результатів тощо); процесуальна частина (організація діяльності відповідно до визначених завдань; форми, методи, способи, прийоми і засоби діяльності учасників освітнього процесу; конструювання та розроблення організаційних механізмів, організація процесу навчання; забезпечення ефективної комунікації учасників процесу навчання; поточне оцінювання, моніторинг, коригування діяльності, консультації, моделювання ситуацій тощо); результативна частина (на основі визначених критеріїв і показників здійснюється аналіз результатів формувального експерименту щодо запровадження технології навчання провідництву, перевірка її ефективності засобами математичної статистики). Наголошується на тому, що проблема професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти може успішно вирішуватися на підставі наукового проєктування технології навчання провідництву, під час опанування курсу «Провідництво в освіті», а заздалегідь спроєктована технологія дає можливість забезпечити навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти. Автором обґрунтовано, що педагогічна конструкція об’єкта проєктування має такі складові: педагогічна система, процес, технологія, метод, прийоми, завдання, ситуація чи зміст освіти, освітні програми, підручники, навчальні посібники. Об’єкт проєктування має певні особливості, а саме: наявність нової ідеї та способу розв’язання існуючої проблеми, чітке планування й контроль процесів проєктування, зведення проєктування до рівня методичної розробки. Ключові слова: проєктування, технологія навчання, провідництво, майбутні менеджери освіти.

У статті показано, що конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі є особливим видом компетентності, яка забезпечує розпізнавання, ефективну поведінку і оптимальне розвʼязання професійних конфліктів в медичній сфері. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі істотно відрізняється від конфліктної компетентності, сформованої на основі загального досвіду соціального життя. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі характеризується освоєнням і доступністю просоціальних стратегій поведінки, які спрямовані на оптимальне розвʼязання професійного конфлікту. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі є складним психічним утворенням, яке включає риси особистості, процеси метакогнітівного контролю, регулювання та моніторингу когнітивної діяльності, а також рефлексію, спрямовану на надситуативний аналіз проблемних ситуацій професійної діяльності і довільну саморегуляцію психоемоційного стану. Ці компоненти разом забезпечують вибір і реалізацію у поведінці оптимальних для досягнення цілей професійної діяльності копінг-стратегій і типів реагування у конфлікті. Конфліктологічна компетентність фахівця медичної галузі успішно формується в процесі практико-орієнтованого активного соціально-психологічного навчання і складається з сукупності навчально-тренінгових заходів, змістовна сторона яких відображає професійну медичну діяльність. Ключові слова: конфлікт, конфліктна компетентність, фахівці медичної галузі.

У статті представлені результати пілотного дослідження щодо формування компетентності студентів закладів вищої освіти та слухачів курсів підвищення кваліфікації при вивченні питань державного контролю в управлінні діяльністю закладів дошкільної освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) шляхом упровадження в освітній процес дистанційного спецкурсу «Моніторинг якості освіти: державний контроль в управлінні діяльністю закладів дошкільної освіти». Обґрунтовано актуальність створення й упровадження в освітній процес закладів вищої освіти та закладів післядипломної педагогічної освіти дистанційного спецкурсу. Виділено етапи становлення та розвитку державного контролю в управлінні діяльністю закладів дошкільної освіти України. Враховуючи новітні наукові розвідки з цього питання та власні практичні напрацювання, представлено тематичний план спецкурсу. Акцентовано, що результативність упровадження й використання в освітній практиці закладів вищої освіти та закладів післядипломної педагогічної освіти дистанційного спецкурсу залежить від рівня фахової освіти та ІК-компетентності студентів і слухачів. Обґрунтовано судження про те, що в основі впровадження дистанційного спецкурсу лежить принцип початкових знань, який передбачає засвоєння студентами та слухачами опорних знань з основ комп’ютерної грамотності, можливість доступу до мережі Інтернет та необхідне технічне забезпечення. За результатами вихідного діагностування студентів з’ясовано, що впровадження дистанційного спецкурсу сприяє вирішенню фахових завдань, поглибленню знань з теорії управління дошкільною освітою, що є базовою основою практичної професійної діяльності, сприяє вирішенню проблем дошкільної освіти сьогодення. Визначено напрями подальшого дослідження: вивчення кращих надбань зарубіжної системи управління системою дошкільної освіти з метою використання та впровадження цього досвіду в систему управління освітою України, використання пропонованого навчально-методичного посібника під час дистанційного навчання при вивченні спецкурсу та розміщення матеріалів на освітній онлайн платформі.

У пропонованому дослідженні на основі системного й конкретно-історичного підходів здійснено аналіз наявних у секторі безпеки й оборони України проблем і деструктивних наслідків, що є результатом присутнього у вітчизняному теоретичному дискурсі й військово-професійних практиках розриву в реалізації принципів професіоналізму й гендерної рівності; обґрунтовано необхідність забезпечення нерозривної єдності двох процесів – професіоналізації особового складу й реалізації гендерної політики в реформуванні силових структур України. Під час проведення дослідження було використано такі методи, як філософська рефлексія, аналіз, у тому числі порівняльний, синтез, аналіз документів, моніторинг, спостереження та опитування. Контекстом дослідження є освітній та інформаційний простір сектору безпеки й оборони України. Своєрідність отриманих результатів полягає в такому: 1) Стратегія воєнної безпеки України (2021 р.) у реформуванні національних силових структур називає принцип професіоналізму таким, що визначає та спрямовує різноманітні політики сектору (кадрову, військово-технічну тощо); 2) Отже, реалізація гендерної політики в силових структурах має проходити з урахуванням і в контексті реалізації принципу професіоналізму; 3) Водночас і у вітчизняному науковому дискурсі, й у практиках військово-професійної діяльності натепер наявний певний розрив у реалізації принципів професіоналізму й гендерної рівності, що породжує дисбаланси й деструктивні наслідки в процесах професіоналізації особового складу й реалізації гендерної політики держави; 4) Моніторинг ситуації демонструє наявні в різних силових структурах станом натепер споживацькі установки особового складу, що з урахуванням гендерних аспектів проблеми призводить до нераціонального використання ресурсів системи; 5) Наявні стереотипні уявлення щодо маскулінності професії військового є наслідком недостатньої модернізованості й технологізованості національних силових структур; 6) Недосконалість логістичного забезпечення гальмує процеси професіоналізації та породжує значні проблеми щодо забезпечення гендерної рівності в національних силових структурах. Не обидними є зміни в напрямі використання сучасних технологій та урахування антропоморфних відмінностей військовослужбовців і військовослужбовиць; 7) Необхідним натепер є визнання силовими структурами України соціально-побутових проблем військових як одних із першочергових, а не другорядних; у розв’язанні цих проблем необхідно враховувати вимоги гендерної рівності; 8) Перспективним і необхідним у реформуванні силових структур України є поєднання принципів професіоналізму й гендерної рівності. Проведене дослідження відкриває чисельні перспективи для подальших розвідок науково-теоретичного й науково-практичного спрямування.

Розглянуто дефініції понять «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи», «фахівець», «фахівець готельно-ресторанної справи», «готовність», «готовність до професійної діяльності», «готовність майбутнього фахівця готельно-ресторанної справи до фахової діяльності». Готовність майбутнього фахівця готельно-ресторанної справи до фахової діяльності розглядається як результат навчання в закладах фахової передвищої та вищої освіти різних форм власності, оволодіння здобувачами освіти професійно орієнтованими знаннями, уміннями, навичками і компетентностями, які встановлюють його відповідність вимогам до діяльності з надання різноманітних послуг клієнтам готельно-ресторанних підприємств; ґрунтується на усвідомлених здібностях до обраної професії, передбачає здатність до наукового дослідження та інноваційної діяльності, неперервний саморозвиток і самоосвіту впродовж життя.Акцентовано, що недоліком підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи є перевага теоретичного навчання над практичним, а отже, актуалізується практична спрямованість освітнього процесу з можливістю імплементації кращих світових стандартів; урахування запитів роботодавців, кваліфікаційних вимог до спеціалізацій фахівців; застосування сучасних інформаційних та освітніх технологій; побудова індивідуальної освітньої траєкторії, неперервність та багаторівневість програм; сертифікація програм на основі міжнародних стандартів якості.Констатовано, що професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи може бути забезпечена за рахунок професійно-практичної підготовки; залучення до викладання фахових дисциплін практиків; формування зв‘язків фахової передвищої та вищої професійної освіти з ринком праці; підвищення якості викладацьких та управлінських кадрів; доступ до досвіду здійснення навчання в провідних університетах світу; проведення спеціалізованих олімпіад, конкурсів; моніторингу та аналізу результатів освітнього процесу та працевлаштування.

У статті репрезентовано досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні образу успішного професійного майбутнього в студентів університету на основі трендспоттингу як напрямку моніторингу, виявлення та вивчення трендів сучасності в будь-якій сфері життєдіяльності під час вивчення елективного курсу «Трендспоттинг та професійне майбутнє сучасного фахівця». Автори ґрунтовно розкривають основні питання розробки елективного курсу «Трендспоттинг та професійне майбутнє сучасного фахівця» для вищих навчальних закладів, а також дають стислу характеристику його структури та змісту. Визначено й описано особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій як однієї з умов успішної професійної підготовки майбутніх фахівців з урахуванням інформатизації як провідного тренду розвитку суспільства й освіти, зокрема і як засобу створення якісного навчального контенту, розвитку критичного мислення, активізації навчально-дослідницької діяльності студентів. В умовах компетентнісної парадигми вищої школи та домінування конструктивістського підходу в освіті ефективність підготовки конкурентоздатного професіонала забезпечується використанням ІКТ, а саме: ресурсів Інтернет як інформаційного підґрунтя означеного процесу, онлайн-ресурсів трендхантингу, інструментів когнітивної візуалізації, Web 2.0-технологій тощо. Встановлено, що інформаційнo-комунікаційні технології не тільки забезпечують високоякісний освітній контент та активують творчі здібності й інші необхідні професійні навички майбутніх фахівців, але й стають основою для прогнозування соціально-економічного розвитку суспільства та професійного майбутнього студентів вищих навчальних закладів. Практика впровадження в освітній процес університету елективного курсу переконливо демонструє доцільність та ефективність використання засобів ІКТ у процесі професійної підготовки студентів університетів з орієнтацією їх на існуючі та можливі в недалекому майбутньому тренди успішності професійного майбутнього сучасного фахівця.

Офіцери Державної кримінально-виконавчої служби під час виконання професійних обов’язків стикаються із цілою низкою комплексних проблем, що пов’язані з реалізацією квазіпрофесійних службових завдань, необхідністю встановлення комунікативних зв’язків, в тому числі з контингентом установ виконання покарань слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, здійснення процесу ресоціалізації осіб, які знаходяться в умовах несвободи, пошуку мотиваційних факторів, що сприяють процесу їх виправлення та подальшої адаптації в суспільстві тощо. Тому дослідження педагогічних умов, що забезпечують формування професійної компетентності офіцерів-пенітенціаріїв під час здобуття вищої освіти є важливим завданням педагогіки в цілому, в тому числі й пенітенціарної.Ступенева підготовка майбутніх офіцерів ДКВС України базується на системному, компетентнісному та інших підходах, що забезпечує можливість гнучкої зміни концептуальних засад щодо відтворення складної, цілеспрямованої, динамічної системи підготовки офіцерів ДКВС України та створення педагогічних умов для формування сучасних знань, умінь та навичок ефективно виконувати службові завдання. Тому на теперішній час виникла необхідність у дослідженні педагогічних умов, що сприяють удосконаленню системи підготовки формування професійних компетентностей офіцерів ДКВС України в умовах ступеневої вищої освіти.Мета статті – обґрунтування педагогічних умов, що забезпечують систему ступеневої професійної підготовки офіцерів Державної кримінально-виконавчої служби України.За результатами дослідження виокремлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприятимуть підвищенню рівня професійної компетентності майбутніх офіцерів Державної кримінально-виконавчої служби України.Найбільш оптимальними педагогічними умовами в процесі професійної підготовки є такі: інтеграція фахової підготовки майбутніх офіцерів ДКВС шляхом реалізації міждисциплінарних зв’язків професійно орієнтованих та гуманітарних дисциплін і фахової практики; професійне спрямування змісту підготовки майбутніх офіцерів ДКВС України з урахуванням контексту майбутньої професійної діяльності на основі критеріїв відбору; розвиток мотивації майбутніх офіцерів ДКВС України через застосування методів активного навчання, що моделюють ситуації професійної взаємодії майбутніх офіцерів ДКВС України; підвищення рівня професійної підготовки викладачів професійно орієнтовних дисциплін; удосконалення системи контролю якості та моніторингу навчального процесу майбутніх офіцерів ДКВС. Зазначені педагогічні умови потребують практичної реалізації через методи, форми й засоби навчання, а також етапи професійної підготовки.

У статті представлено дидактичний потенціал засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у підготовці майбутніх викладачів вищої школи до самоорганізації в професійній діяльності. Зазначено, що інформаційні інструменти в освітньому процесі використовуються для пошуку інформації, передачі знань, забезпечення зворотного зв’язку, організації дистанційної роботи, як способи представлення інформації. Обґрунтовано сутнісний потенціал ІКТ у підвищенні рівня самоорганізації магістрантів та викладачів (широкий доступ до інформаційних ресурсів; спрощення процесів комунікації та обміну інформацією; можливість використання електронних органайзерів; збереження інформації). Названо ознаки непродуктивного впливу ІКТ на професійне здоров’я і самоорганізацію особистості (даремні витрати часу; згубний вплив на психічне і фізичне здоров’я, заміна реального спілкування віртуальним, некритичне прочитання швидкодоступної інформації). Вказано принципи організації навчання магістрантів спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки»: оптимальності навчання, взаємозв’язку з професійною діяльністю, пріоритетності самостійної роботи, забезпечення зворотного зв’язку, рефлексивності процесу навчання, раціоналізації навчальної діяльності. Зазначено, що ІКТ надають змогу здійснення системної групової, діалогової, індивідуально-консультативної взаємодії суб’єктів навчання, виконують функції керування часом, планування та організації діяльності. Названо види самоорганізаційної діяльності магістрантів із застосуванням ІКТ: самодіагностика рівня самоорганізації; планування діяльності; виконання завдань навчальної діяльності; презентування результатів роботи; самопрезентування; упорядкування особистої документації та робочої зони; самоконтроль, саморегуляція. Показано окремі види роботи магістрантів під час вивчення навчальної дисципліни «Основи самоорганізації у професійній діяльності»: складання планів, програм професійного саморозвитку; розподіл часу; розробка організаційно-методичного портфоліо; створення органайзерів, картотек; упорядкування робочої зони. Здійснено моніторинг рівня самоорганізації студентів магістратури внаслідок вивчення навчальної дисципліни.

Наукова розвідка продовжує цикл публікацій автора щодо особливостей навчальної діяльності в умовах реформування української освіти. У статті подано методичні рекомендації до вивчення курсу «Історія соціальної роботи» для спеціальності «Соціальна робота» денної та заочної форм навчання у ЗВО України. Розкрито теоретичні та практичні аспекти вивчення названого курсу у виші, подано практичні рекомендації до викладання навчального предмету, акцентовано увагу на основних аспектах під час вивчення «Історії соціальної роботи» на педагогічному факультеті Донбаського державного педагогічного університету. Автором визначено мету, предмет, основні завдання курсу «Історія соціальної роботи». Науковцем зроблено моніторинг наявних думок щодо кваліфікаційних вимог до посади соціального працівника, положень чинного законодавства, де прописано ті чи ті аспекти діяльності соціального працівника. Окреме місце в статті приділено питанням різних чинників, які так чи так впливають на роботу соціального педагога, зумовлюють зміни у мовах, у яких працюють такі фахівці, проблемах, що наявні в сучасній освіті, науці щодо цього напрямку. У пропонованому дослідженні автор, для прикладу, подає три види вправ, які можна використати під час проведення як поточних, так і контрольних занять. Названі завдання, передусім, спрямовані на розвиток мислення, формування ключових компетентностей (професійної, загальнокультурної, громадянської тощо). Усвідомлюючи те, що на сучасному етапі студенти, які в переважній більшості не мають зацікавлення до навчання, пізнавання довкілля, живого спілкування, потребують іншого, виваженого, нестандартного підходу від педагога в процесі підготовки та викладання навчальних предметів. Спираючись на власний досвід, аналіз основних надбань української та зарубіжної педагогіки як науки (так cамо соціальної педагогіки, соціальної роботи), ученим розроблено завдання, які пройшли апробацію на педагогічному факультеті ЗВО. Ключові слова: соціальна робота, соціальний педагог, методи, прийоми, засоби, освітня діяльність, кваліфікаційні вимоги.

Стаття присвячена актуальному питанню корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. Мета статті – дослідити вплив занять військово-спортивним багатоборством на рівень показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів. До дослідження залучено 95 курсантів контрольної групи, які навчалися за чинною системою фізично підготовки, і 36 курсантів експериментальної групи, які займалися в секції військово-спортивного багатоборства. Вік досліджуваних – від 17 до 26 років. У ході експерименту проведено дослідження показників лідерських здібностей на час проходження тестування. Результати дослідження демонструють покращення рівня показників лідерських якостей представників ЕГ щодо респондентів КГ: лідерські якості на 4,9% (p<0,05). Лідерство залишається ключовим компонентом забезпечення професійної діяльності як окремих військовослужбовців різних категорій, так й органів військового управління, військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням, незважаючи на різноманіття визначень і методів реалізації. Визначальну роль лідерство військовослужбовців відіграє, зокрема, у цінностях, традиціях, етиці поведінки, досвіді дотримання військової дисципліни та корпоративної військової культури в арміях держав-членів НАТО. Управління (менеджмент) у військах (силах) підтримує стабільність і контрольованість процесів і моніторинг результатів діяльності, а військове лідерство стимулює позитивні зміни, зосереджуючись на натхненні й взаємодії з особовим складом. Незалежно від особливостей історичного розвитку лідерство залишається душею армії, її ціннісною основою. Набутий бойовий досвід військовослужбовців ЗС України переконливо демонструє необхідність теоретичного осмислення та практичного впровадження в підготовці й застосуванні військ (сил) притаманної національним бойовим традиціям ціннісної основи військового лідерства, яка відображає систему поглядів, керівні принципи, умови та шляхи досягнення його мети. Висновок: засоби військово-спортивного багатоборства можуть бути використаними для корекції рівня показників лідерських якостей курсантів вищих військових навчальних закладів.

У статті висвітлено результати моніторингу розвитку професійної успішності майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти. На основі проведено опитування серед студентів педагогічних спеціальностей, виокремлено чинники професійної успішності та уявлення щодо особистісних якостей та компетентностей, які забезпечать успішність професійної діяльності вчителя. Проведене тестування за методиками: рейтингова шкала професійних мотивів; «Мотивація професійної діяльності» (методика К. Замфір у модифікації А. Реан), «Методика аналізу мотивації навчання у ВНЗ» (Т. Ільїна), «Діагностика мотивації успіху» (Т. Елерс), «Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач» (Т. Елерс), тест «Потреба в досягненні» (Ю. Орлов та ін.), «Методика дослідження цін¬нісних орієнтацій» (Ш. Шварц), «Діагностика рівня професійної спрямованості» (Т. Дубовицька), «Діагностика потреб у саморозвитку» (В. Маралов). Це дозволило встановити, що у студентів недостатньо сформовані уявлення та мотивація досягнення професійної успішності, немає відповідних умов у середовищі ЗВО для стимулювання студентів до професійного зростання у напрямі досягнення успіху професійної діяльності. Причинами цього є недостатнє розуміння значущості успішності для особистості, неусвідомленість суспільних та особистісних критеріїв успіху, невисокий статус та престижність професії вчителя у суспільстві тощо. Виявлені недоліки дозволили сформулювати рекомендаційні положення щодо забезпечення необхідних та достатніх умов розвитку професійної успішності майбутніх учителів у закладах вищої освіти, закцентувати увагу на подальшій розробці системи реалізації професійної успішності майбутніх учителів у ЗВО.

Стаття актуалізує на необхідності трансформаційних процесів в освіті в умовах цифровізації. У тексті уточнюється структура професійної компетентності педагогів у сучасних умовах через введення трьох блоків: спроможність особистості педагога до ефективної педагогічної діяльності як в очній формі навчання, так і в дистанційній з використанням цифрових сервісів; навичок: професійних; універсальних; цифрових; навичок успішності професійної діяльності на основі проєктного типу мислення як в реальному, так і в цифровому просторі. У статті аналізуються сучасні дослідження, у яких описуються засоби надання освітніх послуг в умовах цифровізації. Зазначається, що традиційні засоби дистанційного навчання, наприклад, використання платформи Moodle, продовжують успішно працювати. Разом із тим, з’явилися й інноваційні, наприклад, Open University (УВУПО). Автори статті акцентують увагу на те, що в сучасних умовах Інтернет стає засобом заробітку, що спонукає формувати у суб’єктів освітнього процесу інформаційну культуру, зокрема навички володіння цифровими технологіями в професійній діяльності. Наприклад, використовувати конференції Zoom; BigBlueButton (Open Source Web Conferencing); Google Meet тощо для організацій освітнього процесу й поширення інформації про навчальний контент у режимі реального часу. Зазначається, що в межах е-learning необхідно формувати такі цифрові навички, як scaffolding «long read» та ін. Крім того, підкреслюється, що провідною навичкою стає опитування здобувачів освіти Інтернет-конструкторами. Автори як приклад наводять е-ресурс для конструювання тестів перевірки засвоєння навчального контенту та зворотного зв’язку - LearningApps.org. У статті також приділено увагу технологіям Інтернет-маркетингу та використанню саме мобільних месенджерів для оцінювання та просування освітніх послуг. Наголошується, що провідним попитом у системі підвищення кваліфікації фахівців є розвиток гнучкості професійних здатностей («Soft skills»), які утворюють сукупність неспеціальних навичок і забезпечують високу продуктивність та результативність професійної діяльності. Порушуються питання щодо вмотивування та забезпечення успішності здобувачів освіти, а також оптимального вибору технологій, методів і форм для навчання засобами електронного зв’язку. Зазначається, що цифрова компетентність педагога базується на його когнітивних, соціальних та емоційних складових і враховує його життя в цифровому середовищі. У статті з’ясовується, що професійне зростання фахівців відбувається під час підвищення кваліфікації, зокрема в умовах відкритого університету післядипломної освіти. У тексті також подані етапи моніторингу якості надання освітніх послуг та використання хмарних технологій для розрахунку й визначення ефективності освітньої діяльності закладу.

Притаманна нашому часу інформатизація всіх галузей народного господарства зумовлює необхідність формування у майбутніх кваліфікованих робітників інформаційної компетенції, як складової професійної компетентності, що забезпечує ефективну діяльність випускника ПТНЗ в умовах інтенсивного використання інформаційно-комунікацій­них технологій. Формування інформаційних компетенцій безпосередньо пов’язано з інформатизацією освіти.Інформатизація освіти – упорядкована сукупність взаємопов’яза­них організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-мето­дичних, науково-технічних, виробничих і управлінських процесів, спрямованих на задоволення інформаційних обчислювальних і телекомунікаційних потреб, що пов’язані з можливостями методів і засобів інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) учасників навчально-виховного процесу, а також тих, хто цим процесом управляє та його забезпечує [3, 360]. Процес інформатизації освіти охоплено відповідною нормативно-правовою та законодавчою базою: Концепція інформатизації освіти (1984), Постанова Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів (1985), Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації»(1998) та ін.Проблемам інформатизації освіти присвячені праці Л. Білоусової, В. Бикова, І. Булах, Т. Волкової, Р. Гуревич, Ю. Дорошенка, М. Жалдака, С. Жданова, М. Кадемії, В. Кухаренка, С. Сисоєвої, М. Шкіля та ін. Інформаційно-комунікаційні технології, стрімко вдосконалюючись, нарощують свій освітній потенціал, проте практика навчання свідчить про відставання темпів впровадження новітніх досягнень зазначених технологій у реальний навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів України. Однією з вагомих причин такого відставання є недостатність спрямованості навчального процесу у ПТНЗ на забезпечення всебічної підготовки майбутнього кваліфікованого робітника до свідомого й ефективного застосування інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності.Вивчення проблеми впровадження інноваційних виробничих технологій у процес підготовки кваліфікованих робітників поліграфічного профілю забезпечило можливість виявити суперечності між зростанням обсягів роботодавців до знань, умінь та професійних компетенцій в цілому, які необхідні конкурентоздатному фахівцю поліграфічної галузі та недостатньою модернізацією, відсутністю системи в оновленні змісту освіти в ПТНЗ. Педагогічна практика свідчить, що сьогодні ще далеко не всі навчальні заклади використовують у повному обсязі інформаційні технології з метою формування у випускників інформаційних компетенцій. Причини різні: відсутність відповідної матеріально-технічної бази (більшість ПК, які надані ПТНЗ за Державною програмою комп’ютеризації на сьогодні відносяться до застарілих моделей ); наявна кількість не відповідає потребам навчального процесу (при наявності 1 – 2 кабінетів не можливо повноцінно забезпечити загальноосвітню підготовку з предметів «Інформатика», «Інформаційні технології» та професійно-практичну підготовку з професій, які пов’язані з використанням комп’ютерної техніки у професійній діяльності); відсутність необхідних професійно-прикладних програмних продуктів (інноваційного дидактичного інструментарію); відсутність підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, лабораторних робіт щодо оволодіння комп’ютерними технологіями професійно-орієнтованого змісту для учнів ПТНЗ; відсутність затверджених на державному рівні комплексних завдань та контрольних робіт з перевірки знань і умінь, навичок учнів з використанням тестових технологій (кожен навчальний заклад розробляє свої форми діагностики, що не сприяє уніфікації та стандартизації в освіті); відсутність внутрішньої мотивації як в учнів так і в педагогічних працівників до ефективного застосування інформаційних технологій у процесі підготовки до професійної діяльності); не розуміння педагогічними працівниками та адміністрацією ПТНЗ цілей використання інформаційних технологій.Сьогодення вимагає від педагога професійної майстерності не просто надання учням певних знань, а навчання їх мисленню, структуруванню інформації та цілеспрямованому відбору необхідного. Викладач спецтехнології і майстер виробничого навчання мають разом нести учням не просто нові знання, а новий тип оволодіння інформацією. У зв’язку з цим, особливого значення набуває переорієнтація мислення сучасного педагогічного працівника на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, до його готовності щодо використання засобів ІКТ у професійній діяльності як провідної педагогічної умови у процесі вивчення учнями ПТНЗ інноваційних виробничих технологій.Вивчаючи зарубіжний досвід, ми виокремили основні педагогічні цілі використання інформаційних технологій [1], [6], [8]:1. Розвиток особистості учня, підготовка його до продуктивної самостійної діяльності в умовах інформаційного суспільства, що включає: розвиток конструктивного, алгоритмічного мислення на основі спілкування з комп’ютером; розвиток творчого мислення за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності; розвиток комунікативних компетенцій на основі виконання сумісних проектів; формування уміння самостійно приймати рішення у складних виробничих ситуаціях; розвиток навичок дослідної діяльності (при роботі з моделюючими програмами та інтелектуальними навчальними системами); формування інформаційної культури, умінь обробляти інформацію.2. Реалізація соціального замовлення, яке обґрунтоване інформатизацією сучасного суспільства: професійна підготовка фахівців в галузі інформаційних технологій на різних рівнях (кваліфікований робітник, бакалавр, спеціаліст, магістр); підготовка учнів засобами педагогічних та інформаційних технологій до самостійної пізнавальної діяльності.Соціальне замовлення для освіти – вимоги зі сторони суспільства і держави до змісту освіти і якостей особистості, яка формується в освітній системі [8, 270].3. Інтенсифікація усіх рівнів навчально-виховного процесу: підвищення ефективності і якості навчання за рахунок використання інформаційних технологій; виявлення та використання стимулів пізнавальної діяльності; поглиблення міжпредметних зв’язків у результаті використання сучасних засобів обробки інформації при вирішенні завдань з різних предметів.Виходячи із цілей інформатизації освіти, розширенням масштабів упровадження засобів інформаційно-комунікаційних технологій у професійно-технічні навчальні заклади формуються нові завдання, які передбачають: створення автоматизованих систем з розроблення комп’ютерно-орієнтованих програмно-методичних комплексів, підтримки наукових досліджень, моніторингу результатів впровадження педагогічних інновацій, оцінювання і моніторингу результатів навчальної діяльності, підтримки процесу навчання, інформатизації бібліотечних систем, інформаційно-аналітичних систем управління освітою і навчальними закладами [3, 362]. Отже, діяльність педагога професійної майстерності має бути спрямованою на системне вивчення, оволодіння і використання комп’ютерних технологій, як педагогічної умови, що дозволяє активізувати діяльність учнів у будь-якій предметній області та формувати інформаційну компетенцію майбутніх випускників.Сьогодні відбувається перегляд Державних стандартів професійної освіти, розробляються нові стандарти на основі професійних компетенцій, які включають в освітній простір не тільки кваліфікаційні характеристики випускників по професії (що повинен знати чи вміти випускник ПТНЗ), а й ті компетенції, які формують учня як конкурентоздатного фахівця на ринку праці. До числа таких компетенцій ми відносимо інформаційну компетенцію.Інформаційна компетенція формується при допомозі реальних об’єктів (комп’ютер, телевізор, телефон тощо) та самих інформаційних технологій (ЗМІ, електронна пошта, Інтернет, мультимедіа). В її структуру входять уміння та навички учнів по відношенню до інформації, яка міститься в навчальних предметах і оточуючому світі: самостійно шукати, аналізувати і відбирати інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її [5, с. 57].Сьогодні багато українських економістів і політологів вважають, що зростання закордонних інвестицій на внутрішньому ринку – це нові високі технології, сучасна організація виробництва, випуск якісної, конкурентоздатної продукції [7, 153]. Динамічні зміни у видавничо-полігра­фічній галузі в останнє десятиріччя підтвердили цю істину. На зламі століть техніка і технологія галузі зазнала значних якісних змін. Усі підприємства впроваджують сьогодні найсучаснішу комп’ютерну техніку, принципово нове обладнання і матеріали. Широке впровадження цифрових технологій сприяло інтеграції видавничих і поліграфічних процесів, створенню настільних видавничо-поліграфічних систем. Відбувся безповоротний технологічний стрибок, який докорінно змінив характер роботи працівників галузі, а отже і вимагає оновлення і зміст професійної освіти поліграфічного профілю.Маркетингове дослідження поліграфічних підприємств показало, що роботодавці відмовляються від робітників, які мають вузьку спеціалізацію, а володіння інформаційними технологіями вони відносять до складу ключових соціально-професійних компетенцій. Сучасний кваліфікований робітник має уміти самостійно вносити в систему своєї діяльності наростаючий потік інформації. Інформаційна насиченість видавничо-поліграфічної галузі потребує перебудови усього навчального процесу у ПТНЗ. Отже, у процесі підготовки кваліфікованих робітників поліграфічного профілю маємо враховувати, що інформаційні технології є джерелом отримання інформації про інноваційні виробничі технології; сформовані в учнів інформаційні компетенції надають вагомої переваги при працевлаштуванні у галузі та подальшому кар’єрному зростанні. Отже, інформаційна компетенція майбутнього робітника видавничо-поліграфічної профілю – це задана соціальним замовленням норма (вимога) до професійної підготовки учня ПТНЗ, необхідна для його якісної продуктивної діяльності у галузі в умовах інформатизації суспільства, розвитку науки, комп’ютерної техніки, різноманітних програмно-технічних засобів, ресурсів, виробництва, технологій.В якості прикладу розглянемо кваліфікаційні вимоги до інформаційних компетенцій випускника ПТНЗ за професією «Оператор комп’ютерного набору; Оператор комп’ютерної верстки»: технічна підготовка: технічна робота з комп’ютером, управління файлами (архівування, створення копій), робота із замовником, планування і нормування; технічне обслуговування: проектування технічної системи, адміністрування технічних систем, технічна підтримка; верстання: коректура тексту, попередній дизайн видання, верстання сторінки, корекції технологічного процесу; отримання зображення: робота із сканером, цифрове перетворення, редагування зображення; виведення даних: спуск полос і шпальт, пробні відбитки, монтаж, виготовлення форм.Отже, процес формування інформаційних компетенцій майбутніх поліграфістів ґрунтується на знаннях та навичках з п’яти основних галузей: системотехніки, отримання зображення, верстання, електронного чи графічного виводу, технічного обслуговування. Інформаційні компетенції поліграфістів передбачають наявність таких професійно-важливих якостей: гнучкість і динамічність мислення, здатність аналізувати ситуацію, відповідальність, високий рівень розвитку концентрації та стабільності уваги, швидкість сприйняття, кольоровідчуття, просторова уява, координація рухів, естетичний і художній смак, оперативне мислення та пам’ять, стійкість до зовнішніх перешкод, уміння розподіляти та переключати увагу [4, 284].Педагогічний колектив Міжрегіонального вищого професійного училища з поліграфії та інформаційних технологій має значний досвід у системному оновленні змісту поліграфічної професійної освіти з врахуванням: потреб суспільства; нової техніки; технологій; результатів праці; взаємовідносин між замовником, роботодавцем, працівником тощо. Розробка нового змісту навчання з використанням інформаційних технологій вимагає дотримання системного професійного аналізу, формування в учнів інформаційних компетенцій як професійно важливих якостей. Вагомим внеском в оновлення змісту освіти стала розробка галузевого електронного «Термінологічного довідника (для учнів ПТНЗ поліграфічного профілю, майстрів виробничого навчання, викладачів)» [9]. Електронний довідник складається з двох розділів. Перший розділ «Терміни та визначення понять» містить українські видавничі та поліграфічні терміни пов’язані з професійною видавничою діяльністю і технологією виробництва паперу, фарб тощо. Терміни упорядковано в алфавітному порядку. Тлумачне визначення термінів здійснено українською мовою, крім того, дається англійська та російська назва кожного терміна. У другому розділі авторами презентовано огляд напрямів та технологічних процесів видавничо-поліграфічної галузі українською і англійською мовами, розділ унаочнено рисунками і фотографіями (загалом 35 рисунків двома мовами). Електронний довідник «загорнуто» в систему електронного пошуку, – пошук в якій організований таким чином, що система сканує весь зміст намагаючись знайти в ньому хоча б щось схоже на запит. Використання такого сучасного засобу навчання як електронний довідник дозволяє впроваджувати нову форму організації навчання – E-learning. Поняття «E-learning» походить від термінологічного словосполучення (Electronic Learning) і означає електронне навчання (або Інтернет-навчання). E-learning – це надання доступу до комп’ютер­них навчальних програм (coursware) через мережу Інтернет чи корпоративні Інтернет-мережі. Синонімом E-learning є термін WBT (Web-based Training) – навчання через веб [8, 185]. Використання інноваційних засобів навчання, нових форм організації навчання на основі комп’ю­терних технологій вирішує завдання: збагачення знаннями та вміннями у галузі інформаційних технологій; розвитку стійкої пізнавальної мотивації, інтелектуальних та комунікативних здатностей учнів ПТНЗ.Окремо слід зазначити, що в умовах інформатизації освіти, в професійно-педагогічній діяльності вчителя, поряд із традиційними функціями, з’являється необхідність виконання нових, які пов’язані з його особистою ІКТ-компетентністю. ІКТ-компетентність вчителя – комплекс якостей особистості, що забезпечують її гнучкість і готовність швидко прилаштовуватися до будь-яких змін у професійній діяльності в умовах інформатизації освіти, використовувати продуктивні ідеї, напрацьовані в одній галузі, до іншої, а також стимулюючий потяг до самовираження [2, 10].Таким чином, формування інформаційної компетенції майбутнього робітника видавничо-поліграфічної галузі, як складової соціально-професійної компетентності залежить від багатьох чинників – починаючи з комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання, зокрема програмних засобів навчального призначення і закінчуючи ІКТ-компетентністю самих педагогічних працівників. На нашу думку, дослідження проблеми формування інформаційної компетенції майбутнього кваліфікованого робітника видавничо-поліграфічної галузі, як педагогічної умови впровадження інноваційних виробничих технологій у зміст освіти дасть змогу професійним навчальним закладам спрямувати психолого-педагогічне, методичне забезпечення навчального процесу в необхідному напрямі.

У статті обґрунтовано актуальність дослідження педагогічних умов формування готовності до професійної мобільності майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю. Окреслено комплекс педагогічних умов досліджуваної якості. Перша умова – створення інформаційного освітнього середовища, як педагогічної умови, що впливає на забезпечення єдиного інформаційного та професійного простору в професійній підготовці інженерів-викладачів у галузі комп’ютерних технологій. Друга умова – інтеграція змістового, технологічного та методичного забезпечення інженерно-педагогічної підготовки. Акцентовано увагу на проектному значенні як умові розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів-викладачів. Визначено суть проектної діяльності. Це важливо для формування та розвитку комунікативного потенціалу майбутнього фахівця та адаптивних якостей співробітництва в колективі. Виділено етапи проектування та типи проектів, необхідних для розвитку професійної готовності до мобільності. Забезпечення моніторингу як умови розвитку досліджуваної якості є певним технологічним процесом. Це передбачає процедуру визначення компонентів готовності, їхніх критеріїв, показників, розробки та впровадження загальної моделі моніторингу. Визначено, що педагогічні умови формування готовності до професійної мобільності інженерів-педагогів комп’ютерного профілю передбачають сукупність педагогічних заходів і суб’єкт-суб’єктних стосунків. Вони допомагають підвищити ефективність професійної підготовки. Наголошено, що реалізація педагогічних умов сприяє цілісності системи формування готовності до професійної мобільності, забезпечує позитивну динаміку саморозвитку та самоудосконалення майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю. Перспективи подальших розвідок з формування готовності до професійної мобільності майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю пов’язані із дослідженням шляхів підвищення ефективності їх фахової підготовки засобами проєктної технології навчання.

Мета: аналіз діяльності спортсменів-танцюристів з використанням професійних методик для оптимізації підготовки та зростання спортивної майстерності. Матеріал і методи: використано метод розробки професіограми згідно з прийнятою методологією, використано методики оцінки тяжкості та напруженості праці. Результати: оцінено тяжкість та напруженість спортивної діяльності в танцях. Виділено основні професійні вимоги, до яких віднесені: необхідність підтримки пози в танці, висока технічність виконання елементів, обов'язковість артистизму, почуття ритму та виконання рухів відповідно до музики, висока завадостійкість, висока фізична підготовленість з перевагою координаційних, силових якостей та витривалості, високі функціональні можливості системи. Висновки: проведений аналіз спортивної діяльності у спортивних танцях дозволив обґрунтувати та розробити професіографічну модель даного виду спорту. Встановлено, що спортивні танці відносяться до 3 категорії праці за тяжкістю та 4 категорії за напруженістю у відповідності з офіційними фізіолого-гігієнічними критеріями. Виділено основні професійні вимоги, що визначають успішність професійної діяльності. Обґрунтовано комплекс методик, необхідних для дослідження та оцінки стану найважливіших органів та систем, що забезпечують виконання спортивних завдань. Ці методики можуть бути використані в моніторингу функціонального стану спортсменів для розробки прогнозу зростання спортивної майстерності

У статті розглядається проблема технологічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови та шляхи її формування. Проаналізовано поняття технологічної компетентності педагога як складової його професійної підготовки. Визначено, що технологічна компетентність майбутнього вчителя іноземної мови складається із особистісних характеристик та комплексу знань і умінь як результату їх професійної підготовки, що дозволяє майбутньому фахівцю педагогічної освіти ефективно організовувати освітній процес у школі. Формування технологічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови є одним із напрямів системи професійної підготовки педагога-словесника. Підсумовуючи зазначене, потрібно підкреслити особливе значення курсу методики іноземної мови, а також важливу роль курсу «Сучасні технології навчання іноземної мови» для технологічного зростання студента. Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчує, що технологічна компетентність майбутнього вчителя іноземних мов складається із особистісних характеристик і комплексу знань і умінь як результату професійної підготовки. Технологічна компетентність дозволяє майбутньому вчителю іноземної мови ефективно організовувати навчально-виховний процес у навчальному закладі, добираючи оптимальні педагогічні технології навчання, здійснювати моніторинг навчального прогресу учнів та своєї власної професійної діяльності. Формування технологічної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови відбувається за умови високого рівня мотивації студентів до навчання, чітко сформульованих цілей лінгводидактичної освіти, збагачення циклу дисциплін професійно зорієнтованої підготовки майбутніх учителів ідеями технологічного й компетентнісного підходів. Технологічна компетентність є необхідною умовою в підготовці майбутнього вчителя закладів загальної освіти, що передбачає спроможність до адекватних дій у змінюваній ситуації на основі неперервного самопізнання й саморозвитку особистості вчителя. Ключові слова: учитель іноземної мови, технологічна компетентність, професійна підготовка, педагогічна технологія, технологічний підхід до навчання іноземної мови, лінгводидактична освіта.

The implementation of any reform in general, and education in particular, includes the monitoring of its implementation. Monitoring as a management method allows achieving the purpose of control over education reform. For the purpose of our research, we have adopted the definition of monitoring as a set of standardized procedures for continuous monitoring of changes in the activities of the studied object and directing these changes to achieve the object’s given development parameters. Thus, the purpose of the article is to illustrate the use of monitoring studies to collect statistical data for the case study, such as the readiness of general secondary education institutions to introduce a specialized school as a part of the third level of general secondary education. During the basic monitoring study of the organization of career guidance work in general secondary education institutions, conducted in October-November 2020, the standardization of the procedure was followed with the help of the Google Forms service. The service was used to develop and aggregate a questionnaire for deputy directors of educational institutions. The questionnaire contained qualitative indicators on the organization of career guidance in educational institutions, namely information on the experience of work organization, its effectiveness, the need to improve the professional level of teachers for the organization of career guidance. The main results of the case study are as follows. Career guidance was organized in the majority (96,9 %) of general secondary education institutions. 69,3 % of respondents rate the efficiency of vocational guidance organized in general secondary education institutions as «high», 14,4 % – as «low» and «lower» (2,6 % and 11,8 %, respectively). The features of the organization of career guidance are revealed, the needs of educational institutions for the modernization of this work are singled out, the request of the respondents for raising the professional level on the research subject is determined. The analysis provided an opportunity to formulate conclusions and recommendations that will be an objective tool for creating a strategy for reforming career guidance, taking into account the needs of the labor market and the abilities and talents of high school students.

The article reveals the problem of forming subject-methodological competence in future teachers of primary educational institutions. The urgency of this problem is proved, which is confirmed by the progressive reforming of education in all its spheres.The effectiveness of scientific and pedagogical methods of research (analysis and synthesis, structural-systemic, pedagogical observation), which allowed to carry out the analysis of regulatory documents, to simulate the educational process of studying the disciplines of theoretical and methodological direction, to identify the formation of subject-methodological competence of future teachers of primary education institutions, has been proved.The analysis of the professional standard of the teacher was carried out. The objectives of the professional activity of a primary school teacher have been defined, which consists in the organization and implementation of educational activities of students, the process of formation of their key competencies, human and national values, as well as the development of intellectual and creative abilities necessary to implement successful self-realization.The components of subject-methodological competence have been justified, namely the ability to model educational content in accordance with compulsory learning outcomes, shape and develop students’ key competencies and skills, implement integrated teaching, select and use effective methods and technologies for teaching and educating students, develop critical thinking, assess and monitor students’ learning outcomes based on a competency-based approach, shape students’ value attitudes.This study reveals the process of formation of students’ subject-methodological competence in the study of such disciplines as: “Didactics”, “The methodology of teaching literary reading”, “The methodology of teaching the Ukrainian language”, “The methodology of teaching mathematics”, “The methodology of teaching an integrated course “I explore the world”, “Technological educational branch of methodology of teaching”, “Health-preserving education branch with the methodology of teaching”, “Fine arts with the methodology of teaching”, “Music art with the methodology of teaching”, “The methodology of teaching informatics at primary school”, “The newest educational technologies”, “Innovative technologies in primary education”.We obtained the results of the study indicating the effectiveness of the formation of subject-methodological competence of future primary school teachers in the study of pedagogical disciplines of the professional training cycle.Key words: professional training, competence, future teachers, primary school, professional teacher standard. У статті розкрито проблему формування предметно-методичної компетентності у майбутніх учителів закладів початкової освіти. Доведено актуальність такої проблеми, що підтверджується прогресивним реформуванням освіти в усіх її сферах.Доведено ефективність використання науково-педагогічних методів дослідження (аналіз і синтез, структурно-системний, педагогічне спостереження), які дозволили здійснити аналіз нормативних документів, змоделювати освітній процес вивчення дисциплін теоретичного та методичного спрямування, виявити сформованість предметно-методичної компетентності у майбутніх учителів закладів початкової освіти.Здійснено аналіз професійного стандарту вчителя. Визначено мету професійної діяльності вчителя початкової школи, яка полягає в організації та здійсненні освітньої діяльності учнів, процесі формування у них ключових компетентностей, загальнолюдських та національних цінностей, а також розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, необхідних для здійснення успішної самореалізації.Обґрунтовано складники предметно-методичної компетентності, отже, варто: моделювати зміст освіти відповідно до обов’язкових результатів навчання; формувати та розвивати в учнів ключові компетентності та уміння; здійснювати інтегроване навчання, добирати і використовувати ефективні методики та технології навчання і виховання учнів; розвивати критичне мислення; здійснювати оцінювання та моніторинг результатів навчання на засадах компетентнісного підходу; формувати ціннісні ставлення в учнів.Розкрито процес формування предметно-методичної компетентності у студентів у разі вивчення дисциплін: «Дидактика», «Методика навчання літературного читання», «Методика навчання української мови», «Методика навчання математики», «Методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ», «Технологічна освітня галузь з методикою навчання», «Здоров’язбережувальна освітня галузь з методикою навчання», «Образотворче мистецтво з методикою навчання», «Музичне мистецтво з методикою навчання», «Методика навчання інформатики в початковій школі», «Новітні освітні технології», «Інноваційні технології у початковій освіті».Отримано результати дослідження, що свідчать про ефективність формування предметно-методич-ної компетентності у майбутніх учителів початкової школи в процесі вивчення педагогічних дисциплін професійного циклу підготовки.Ключові слова: професійна підготовка, компетентність, майбутні вчителі, початкова школа, професійний стандарт учителя

У статті відображені теоретичні основи використання онлайн-опитування в процесі іншомовної підготовки курсантів та студентів. Успіх вивченя та засвоєння іноземної мови професійного спрямування залежить від правильно підіброного та поданого тематичного матеріалу. Використання комп’ютерних технологій у вивченні іноземної мови професійного спрямування відкриває доступ до нових джерел інформації, підвищує мотивацію курсантів та студентів до отримання та обробки професійної інформації іноземною мовою, підвищує ефективність самостійної роботи, дає нові можливості для творчості, надбання та закріплення професійних навиків, дозволяють реалізовувати якісно нові форми та методи навчання іноземної мови професійного спрямування. У статті розглядається анкетування як один із механізмів моніторингу, що являє собою досить непростий процес. Це пов’язано з тим, що в анкетуванні визначальну роль відіграє людський фактор. Для кожної групи споживачів у вищих навчальних закладах повинні бути розроблені відповідні анкети. Зміст анкети має сприяти отриманню найбільш повної інформації для досягнення заявленої мети. Доведено, що поетапне анкетування дозволяє курсантам та студентам не тільки оцінити якість пропонованих знань, але і оцінити себе в процесі навчання, а викладачам дає можливість внести корективи у зміст курсу, удосконалювати себе як автора і підвищувати якість викладеного матеріалу. Проаналізовано, що для курсантів та студентів вивчення іноземної мови професійного спрямування із застосуванням онлайн-опитувань також має певні переваги, оскільки ці технології нові, курсантам та студентам цікаво оволодівати новими видами анкетувань. На Surveymonkey можна створювати опитування і голосування, отримувати на них відповіді і аналізувати результати в режимі реального часу. Автор стверджує, що поетапне анкетування дозволяє курсантам та студентам не тільки оцінити якість пропонованих знань, але і оцінити себе в процесі вивчення, а, отже, в процесі зміни, а також на практиці (у професійній діяльності). Викладачам дає можливість внести корективи у зміст курсу, удосконалювати себе як автора і підвищувати якість викладеного матеріалу.

Мета. Встановити системність підготовки майбутніх тренерів- викладачів у закладі вищоїосвіти. Методи. У дослідженні взяли участь 30 студентів першого і 20 другого курсів. Вибір методів,що використані в статті, обумовлений логічною моделлю процесу дослідження, що склалася впедагогічній науці. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури проводився для вивчення основ-них концепцій управління підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності 017 – фізична культура іспорт. Вивчення педагогічної та навчально-нормативної документації вищої школи дало змогу встано-вити проблеми в розумінні студентів процесу освіти в галузі фізичної культури. Анкетування, конс-татуючий експеримент, методи математичної статистики (графічне відображення даних, аналізпараметрів розподілу) дозволили визначити стан підготовки майбутніх викладачів фізичного вихованняу вищому навчальному закладі. Результати. Встановлено, що професійно-педагогічна підготовка тре-нера-викладача спрямована на формування наступних компонентів: мотиваційно-педагогічного (відоб-ражає спрямованість, мотиви, потреби в навчанні, ціннісні орієнтації), когнітивно-педагогічного (знан-ня вікової психології, вікових морфо-функціональних особливостей людини), конструктивно-педаго-гічного (формуванням цілей діяльності, складанням планів і програм, плануванням занять із фізичноговиховання і спорту), організаційно-педагогічного (здатність і готовність організовувати навчально-тренувальний процес, управляти і моніторити його ефективність), педагогічно-технологічного (пси-холого-педагогічні вміння та навички розв’язувати завдання спортивного тренування дітей і підлітків)та педагогічно-рефлексивного (вміння вивчати, адаптувати і застосовувати кращий досвід в управлінніфізичною підготовкою). Найбільший вплив на професійно-педагогічну мотивацію студентів першого ідругого курсів чинять дисципліни, розташовані у загально-професійному та професійному блоці. Вияв-лений низький рівень зацікавленості студентів у здійсненні науково-дослідницької діяльності. Висновок.Встановлено, що для здобуття освітньої кваліфікації тренер-викладач на початкових етапах навчання(1–2 курси) для студентів найважливішими є дисципліни професійної підготовки.Ключові слова: професійно-педагогічні компетентності, навчальні дисципліни, студенти.

АНОТАЦІЯ У статті розглянуто питання математичної підготовки студентів екологів, наведені приклади професійно спрямованих задач з вищої математики. Проаналізовано підходи до вибору прикладних екологічних задач і прикладів, наведено деякі приклади, що сприятимуть розвитку мотивації до вивчення математики та її застосування в майбутній професійній діяльності під час моделювання екологічних явищ і процесів. Встановлено, що викладання вищої математики потрібно проводити на високому науково-методичному рівні із застосуванням як математичних, так і прикладних задач професійного спрямування. Зазначено, що спрямовувати майбутнього еколога на успішне застосування математичних методів потрібно саме на заняттях з вищої математики. Наголошено, що наслідком вивчення вищої математики в процесі підготовки майбутніх екологів має стати успішне застосування математичних знань у низці загальноосвітніх та спеціальних дисциплін. Наведено деякі задачі екологічного спрямування, які доцільно наводити як приклади у відповідних розділах вищої математики Запропоновані задачі можуть привернути увагу студентів, сприяти їх професійній спрямованості і підвищувати інтерес до обраної спеціальності. Також зазначено, що навчальна дисципліна «Вища математика» включає в себе основні розділи: «Лінійна алгебра», «Аналітична геометрія», «Диференціальне та інтегральне числення функції однієї змінної», «Диференціальне та інтегральне числення функції багатьох змінних. Диференціальні рівняння», «Ряди», «Теорія ймовірностей» та «Математична статистика». На прикладі окремих розділів розглянуто завдання та задачі екологічного змісту. Вказано, що основну увагу студентів варто звертати на те, як саме цей розділ ефективно ілюструється різноманітними прикладами, пов'язаними з екологією. Поглиблене вивчення математичних компонентів під час підготовки екологів допоможе сформувати необхідні професійні компетентності фахівців, які зможуть перетворити систему моніторингу довкілля та управління його складниками на сучасну інформаційну систему, що ефективно сприятиме охороні й раціональному використанню природних ресурсів. Key words: preparation of students-ecologists, higher mathematics, ecological problems, mathematical modeling.

Стаття присвячена дослідженню теоретичних засад формування готовності майбутніх викладачів іноземної мови до моніторингової діяльності шляхом конкретизації психологічної структури їх професійної діяльності та концептуальних положень освітнього моніторингу. Сучасний статус викладача іноземної мови представлено в ролі організатора й менеджера іншомовної освіти, здатного до здійснення моніторингу якості академічних досягнень осіб, які вивчають іноземну мову, а також власної педагогічної діяльності. З врахуванням провідних функцій і способів освітнього моніторингу сформульовано авторське визначення готовності майбутніх викладачів іноземної мови до моніторингової діяльності.

Nowadays, the profession is regarded as an important part of a person, which should promote his/her self-development, meet some social and existential needs. Thepurposeof the article is to cover the diagnostic scope of the job satisfaction questionary (JSQ) in individual counseling and monitoring of organizational space. Methods: it is presented an original tool with proven validity and reliability consisting of 38 items – job components (process, conditions of implementation, results) which render individual needs in professional activity. It allows assessing the five components of satisfaction: the resourcefulness of working space, work organization, work & life balance, the social value of work, the space of professional self-realization. Qualitative analysis of individual items demonstrates fundamental motivators, frustrated needs, and “pain points” of employees. The research has analyzed diagnostic results of 104 representatives of medical professions who have 3-35 years of experience: 55 paramedics and emergency doctors, 26 employees of a private clinic, 23 volunteers. Results of the comparative analysis of groups show that, depending on working conditions, representatives of different teams are characterized by unlike components of job satisfaction. This uniqueness is the key to developing programs for social and psychological support of employees, training activities, and organizational interventions. Group satisfaction profiles make it possible to assess the individual results of some team members objectively. This is the background against which the subjective perception of professional life unfolds; common factors can mitigate or exacerbate existing problems. Common features of the sample comprise dissatisfaction with tangible and intangible remuneration for work, awareness of the social usefulness of work, continuous training. Conclusions emphasize that different professional groups are distinguished by challenging aspects of work and their intensity. Regular monitoring of teams using the job satisfaction questionnaire makes it possible to timely respond to the relevant challenges ensuring the psychological well-being of professionals.Keywords: motivation of professional activity, frustration, professional stress and burnout, psychological well-being, organizational counseling, organizational space. Сьогодні професія розглядається як важлива частина особистості, що має сприяти її саморозвитку, задовольняти ряд соціальних та екзистенційних потреб.Мета статті – розкрити діагностичні можливості опитувальника задоволеності роботою в індивідуальному консультуванні та моніторингу організаційного простору. Методи:представлено оригінальний інструмент з доведеною валідністю та надійністю, що складається з 38 пунктів – складових роботи (процесу, умов реалізації, результатів), які представляють потреби особистості, реалізовані у професійній діяльності. Він дозволяє оцінити п’ять компонентів задоволеності: ресур-сність простору, організованість праці, баланс роботи і життя, соціальну цінність праці, простір професійної самореалізації. Якісний аналіз окремих пунктів демонструє провідні мотиватори діяльності, фрустровані потреби та “точки болю” працівників. Проаналізовано результати діагностики 104 представників медичних професій зі стажем 3-35 років: 55 фельдшерів та лікарів швидкої допомоги, 26 працівників приватної клініки, 23 волонтери. Результатипорівняльного аналізування груп показали, що залежно від умов діяльності, представники різних колективів достовірно відрізняються складовими задоволеності роботою. Ця своєрідність є ключем до побудови програм соціально-психологічноїпідтримки працівників, навчальних заходів та організаційних втручань. Групові профілі задоволеності дають можливість об’єктивно оцінити індивідуальні результати окремих членів колективу. Це фон, на якому розгортається суб’єктивне сприйняття професійного життя; загальні чинники можуть пом’якшити або загострити наявні проблеми. Спільними особливостями вибірки виявилась незадоволеність матеріальної і нематеріальною винагородою за роботу, усвідомлення соціальної корисності праці, постійне вдосконалення кваліфікації. Висновки підкреслюють, що різні професійні групи суттєво відрізняються за переліком проблемних аспектів роботи та їх інтенсивністю. Регулярний моніторинг колективів з використанням опитувальника задоволеності працею дозволяє вчасно реагувати на ці проблеми, забезпечуючи психологічне благополуччя фахівців.Ключовіслова: мотивація професійної діяльності, фрустрація, професійні стреси та вигорання, психологічне благополуччя, організаційне консультування, організаційний простір.

Аргументовано необхідність впровадження системи індикаторів ефективності діяльності професійно-технічних навчальних закладів задля дослідження якісних показників підготовки кваліфікованих робітників, підвищення гнучкості ринку освітніх послуг. Розкрито поняття моніторингу у сфері професійно-технічної освіти як самостійного напряму науково-управлінської діяльності. Запропоновано оптимізувати використання окремих груп індикаторів в моніторингових дослідженнях, що слугують елементами аналізу освітньої політики.

У статті розглянуто педагогічний, професійний та організаційний аспекти проблеми розвитку професійної компетентності молодшого персоналу Державної прикордонної служби України з використанням засобів дистанційного навчання. Наведено коротку характеристику системи професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу. Автор наголошує на необхідності диференційованого підходу до розроблення матеріалів для навчання молодших інспекторів прикордонної служби з урахуванням особливостей оперативно-службової діяльності органів та підрозділів Державної прикордонної служби. Досліджено зарубіжні та вітчизняні наукові підходи до трактування поняття професійної компетентності. Узагальнено результати досліджень і публікацій науковців у прикордонній сфері України з проблеми сутності структури та змісту професійної компетентності офіцерів і молодшого персоналу прикордонного відомства, а також праць, присвячених розробці та використанню засобів дистанційною навчання в системі підвищення кваліфікації офіцерів-прикордонників. Досліджено основні принципи роботи Головного центру дистанційного навчання Державної прикордонної служби України, загальний порядок проведення курсів дистанційного навчання для офіцерського складу та молодших інспекторів прикордонної служби. Наголошено на необхідності залучення безпосередніх керівників до моніторингу якості засвоєння навчальних курсів дистанційного навчання. Узагальнено сучасний досвід проходження курсів за дистанційною формою для молодших інспекторів прикордонної служби у підрозділах, зміст курсів для підвищення кваліфікації персоналу. Підкреслено важливість додаткових досліджень щодо особливостей використання засобів дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації для молодших інспекторів прикордонної служби, сутності структури та змісту професійної компетентності молодшого персоналу прикордонного відомства з урахуванням специфіки цієї категорії.

Сьогодення ведення господарської діяльності потребує прийняття своєчасних управлінських рішень. Для отримання даних, які слугуватимуть основою для їх реалізації потрібно достовірне та зрозуміле подання інформації. Виконавцем даної ланки є бухгалтери, які в силу своїх моральних, професійних та фахових переконань повинні на власне судження приймати важливі рішення, які матимуть кінцеве висвітлення в фінансовому результаті підприємства. Досягнення необхідного рівня конкурентної стратегії підприємства, економічної безпеки підприємства вимагає постійного моніторингу, контролю, оцінки і аналізу ризиків, які впливають на діяльність та розробку на цій основі заходів задля їх ліквідації, виконавцями чого і є бухгалтери. Саме тому необхідно дослідити сутність професійного судження бухгалтера в контексті стратегічного управлінського обліку в сучасній вітчизняній практиці.

У статті доведено актуальність проблеми здійснення моніторингу якості освіти (далі ‒ МЯО) у закладах вищої освіти (далі ‒ ЗВО). Освітній (педагогічний) моніторинг розглянуто в трьох площинах: як процес (циклічний процес порівняння, зіставлення, оцінювання існуючого стану освітнього процесу у ЗВО із запланованим його еталоном); як технологію (сукупність певних етапів та відповідних засобів (розробка еталону освітнього процесу, критеріїв та показників оцінювання його стану, зіставлення еталонного освітнього процесу з реально існуючим, обґрунтування моделі освітнього процесу, вивчення перебігу його розвитку, підсумковий контроль його стану та корекція розробленої моделі); як інформаційну систему, яка постійно оновлюється і поповнюється на основі безперервного відстеження за станом і динамікою розвитку основних складових якості освіти за сукупністю визначених критеріїв із метою вироблення управлінських рішень із коригування небажаних диспропорцій на основі аналізу зібраної інформації і прогнозування подальшого розвитку досліджуваних процесів. Визначено засадничі принципи МЯО у ЗВО (системність і комплексність; студентоцентрованість; оперативність; ефективність; оцінювання для навчання; відкритість; взаємодія і взаємовідповідальність; інтегрованість; перспективність; інноваційність). Сформульовано педагогічні умови забезпечення МЯО у освітньому закладі (створення спеціальних педагогічних умов організації МЯО освітнього процесу ЗВО, які передбачають: підготовку педагогічного колективу до здійснення освітнього моніторингу; забезпечення взаємодії всіх учасників МЯО; розроблення необхідного науково-методичного інструментарію). Запропоновано критеріальну базу МЯО у ЗВО, до якої віднесено комплекс критеріїв (психологічну готовність учасників освітнього процесу до моніторингової діяльності (позитивні мотиви, професійна спрямованість), моніторингову компетентність суб’єктів педагогічного процесу ЗВО (спеціальні знання і вміння, особистісні якості), якість моніторингових даних (обсяг інформації, її валідність та дієвість тощо). Презентовано окремі засоби забезпечення МЯО у освітньому заклад («моніторинговий кейс», веб-опитування, тестінг, веб-форуми, вебометричний рейтинг).

У статті розглядається актуальна проблема – необхідність розробки інформаційної системи моніторингу процесу підвищення кваліфікації педагогів у закладі післядипломної педагогічної освіти. У публікації здійснено концептуальне проєктування цієї системи. Зокрема описано данні та відповідні інформаційні процеси, що характерні організації та здійснення підвищення кваліфікації педагогів. Уточнено базові вимоги до проєктованої інформаційної системи моніторингу: відповідність визначеним групам користувачів; можливість обліку педагогів регіону для здійснення планування курсів підвищення кваліфікації; аналіз результатів навчальної діяльності слухачів за допомогою методів математичної статистики; автоматизація підготовки необхідної документації внутрішньої звітності та здійснення її відповідного аналізу тощо. Крім того, реалізований програмний засіб має бути елементом відповідного комп’ютерно орієнтованого навчального середовища закладу післядипломної педагогічної освіти. На основі вище зазначеного визначено мету, задачі, принципи розробки, загальну структуру, етапи реалізації інформаційної системи моніторингу процесу підвищення кваліфікації педагогів та очікувані результати від її впровадження. Водночас у публікації визначено, що подальші дослідження можуть стосуватися розробки інфологічної моделі бази даних інформаційної системи моніторингу процесу підвищення кваліфікації педагогів у закладі системи післядипломної педагогічної освіти, шо забезпечує аналіз цього процесу та підтримку прийняття необхідного управлінського рішення адміністрацією для його корегування, а також планування спільної діяльності з районними методичними кабінетами та відповідними представниками утворених об’єднаних територіальних громад регіону щодо професійного розвитку педагогів у міжкурсовий період.

Державною цільовою програмою розвитку професійно-технічної освіти (ПТО) на 2011–2015 роки визначено, що її випереджувальний розвиток означає, насамперед, корінні зміни якості професійно-технічної освіти; підвищення її ролі в забезпеченні розвитку економіки. В українській науці та практиці управління досить широко наголошується на необхідності реформування управління розвитком ПТО (Н. Ничкало, В. Радкевич, Л. Петренко, В. Свистун, В. Супрун).Виходячи з розуміння системи управління як триєдності суб’єкта, об’єкта та механізму управління як рухомої ланки управлінського впливу, трансформація суб’єкта управління без модернізації управлінського механізму, що реалізується за допомогою управлінських технологій, на думку вчених (В. Геєць, В. Іванова, Л. Федулова та ін.) є малодієвим процесом, оскільки суперечить принципу комплексності й системності. Відомий вчений у галузі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіту М. Жалдак зазначає, що удосконалення і розвиток сучасних ІКТ як сукупностей методів, засобів і прийомів, використовуваних для збирання, систематизації, зберігання, опрацювання, передавання, подання все можливих повідомлень і даних, суттєво впливають на характер виробництва, наукових досліджень, освіту, культуру, побут, соціальні взаємини і структури [1, 76].Досягнутий нині рівень і проблеми розвитку ІКТ у системі ПТО визначають необхідність переходу від політики, спрямованої на розвиток інформатизації окремих ПТНЗ, до формування єдиного інформаційного простору, розвиток інформаційних ресурсів, баз даних і знань, якими можуть користуватися всі ПТНЗ регіону.Збалансована реалізація програмних заходів на рівні регіону можлива за такими пріоритетними напрямами: підвищення ефективності управління в умовах змін організаційно-правових форм діяльності ПТНЗ, що забезпечить результативність і підсилить їх відповідальність за кінцеві результати діяльності; удосконалення інформаційного обміну; запровадження моніторингу оперативності прийняття управлінських рішень на основі розроблення і впровадження критеріїв ефективної діяльності професійно-технічних навчальних закладів і виявлення їх впливу на якість ПТО. Це зумовлено тим, що особливості управління сучасною системою ПТО визначаються кардинальними змінами в нашому суспільстві, в результаті чого відбувається переусвідомлення цілей, завдань і змісту освіти, здійснюється пошук нових форм, методів і технологій підвищення її якості. За останнє десятиліття кількість ПТНЗ, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, а також обсяги цієї підготовки значно скоротилися. Існує диспропорція в структурі зайнятості населення в реальному секторі економіки і структурі підготовки кадрів у ПТНЗ. Ефективна реалізація регіональної освітньої політики і підтримка конкурентоспроможності ПТНЗ висувають обов’язковою умову створення інформаційної інфраструктури. Для здійснення спостереження, оцінки, аналізу стану, прогнозу розвитку і розробки альтернативних варіантів регулювання діяльності ПТНЗ важливим є набір показників і критеріїв, що адекватно описують стан і розвиток об’єкта дослідження. На виконання Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 року № 504 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 22.11.2011 р. № 1336 затверджено критерії системи рейтингового оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів [2]. Електронну базу даних «Рейтингове оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів» планується запровадити на веб-порталі професійно-технічної освіти www.proftekhosvita.org.ua.У системі рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ передбачено п’ять груп критеріїв: 1) ефективність навчання і працевлаштування, 2) зміст навчання і навчально-методичне забезпечення, 3) педагогічні працівники, 4) фінансування і матеріально-технічне забезпечення, 5) доступність ПТО та впровадження гендерної рівності та соціальної справедливості (рис. 1). Можна вважати, що дана система відноситься до класу автоматизованих систем обробки даних, оскільки основними процесами, що реалізуються в ній, є транзакційні процеси з базою даних, процеси оперативної аналітичної обробки, процеси формування звіту. Для обчислення інтегрального показника – рейтингу ПТНЗ – слід визначити ступінь участі кожного критерію в системі рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ. Методика визначення важливості елементів системи полягає в наступному.Оцінка ступеню кожного елемента в групі кожного критерію може бути здійснена за значенням коефіцієнта важливості, що відображає значущість елемента системи [3]. Системне подання об’єкта дає можливість класифікувати різні типи оцінок важливості об’єктів, тобто кожному елементові присвоюється певний ранг важливості відповідно до шкали (табл. 1). Потім складається матриця рангів важливості.Таблиця 1Шкала ранжуванняСтупінь важливостіВизначенняПояснення0об’єкти непорівнянні порівняння об’єктів не має смислу1об’єкти однаково важливіоб’єкти мають однакові інформаційні відношення3об’єкт дещо важливіший іншогоє деяка перевага одного об’єкта перед іншим на певному рівні співставлення5один важливіший іншогоіснують вагомі основи того, що один об’єкт біль важливіший, ніж інший7один явно важливіший іншогоє незаперечні підстави, щоб надати перевагу одному об’єкту іншому9один абсолютно важливіший іншогопереваги одного з об’єктів настільки очевидні, що не може викликати найменшого сумнівуДля того, щоб матриця рангів важливості була врівноваженою, має виконуватися співвідношення:Для прикладу розглянемо матрицю рангів важливості для критерію 1 «Ефективність навчання і працевлаштування». Даний критерій має вісім показників, тому складається матриця з восьми елементів (табл. 2). Виконання співставлення необхідно для того, щоб, визначивши, у скільки разів один об’єкт важливіший від другого, можна було побачити, яку частку важливості складає другий об’єкт від першого.Таблиця 2Ранги важливості елементівi/jx8x7x6x5x4x3x2x1x8=351/31/31/51/71/3x71/3=3511/31/31x61/51/3=53131/3x531/51/5=1531x4311/31=531/3x35311/51/5=31x2731/31/31/31/3=3x13131311/3=У результаті обчислень таблиці 2 отримаємо матрицю (табл. 3).Таблиця 3Обчислення рангів важливості елементівi/jx8x7x6x5x4x3x2x1x8=350,330,330,200,140,33x70,33=3510,330,331,00x60,200,33=53130,33x530,200,20=1531x4310,331=530,33x35310,200,20=31x2730,330,330,330,33=3,00x13131310,33=Просумувавши значення рангів у кожному рядку, отримаємо наступний набір векторів ώ1=12,33; ώ2=14,33; ώ3=13,4; ώ4=13,67; ώ5=13,4; ώ6=12,87; ώ7=11,0; ώ8=9,34. Пронормувавши ώ за умовою Σώі=1, отримаємо числові значення міри важливості критеріїв, виражених коефіцієнтом важливості (табл. 4).Таблиця 4Значення коефіцієнтів важливості критеріїв (приклад)x1x2x3x4x5x6x7x8Кв0,120,140,130,140,130,130,110,09Пропонована методика оцінки коефіцієнтів важливості критеріїв має бути покладена в основу системи рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ, оскільки знання точних числових значень важливостей критеріїв в кінцевому підсумку сприяє прийняттю обґрунтованих рішень при організації управління ПТНЗ. При цьому значно підвищуються вимоги до кваліфікації та компетентності адміністративно-управлінського персоналу ПТНЗ, зорієнтовані на результат. Застосування ІКТ в управлінській діяльності ПТНЗ вимагає підвищення рівня професійних знань і умінь, які педагогічні працівники мають отримати безпосередньо на робочому місці, після закінчення інженерно-педагогічного навчального закладу.Як показав аналіз практики управління ПТНЗ України, матеріалів науково-практичних конференцій прогресивні ІКТ слабо впроваджуються, інформаційна підтримка в системі професійної підготовки та ухвалення рішень є недостатньою, експертні оцінки їх ефективності відсутні. Невідповідність між сучасним рівнем розвитку ІКТ та їхнім застосуванням у практиці управління ПТНЗ стримує процес становлення і розвитку ПТО, перешкоджає формуванню ефективної інфраструктури аналітичного управління. Однією з причин слабкого впровадження ІКТ у практику управління ПТНЗ є недостатня методологічна підтримка процесів інтеграції методів і підходів, розроблених у теорії управління, теорії складних соціальних систем, системному аналізі, теорії автоматизованих інформаційних систем. Ключову роль у прийнятті управлінських рішень незмінно відіграє інформаційний обмін, що формує в конкретному ПТНЗ і регіоні в цілому певний інформаційний простір, у рамках якого всі реальні фігуранти виконують певні інформаційні функції. Удосконалення процесів виконання інформаційних функцій за рахунок впровадження перспективних ІКТ, а також можливість прямої участі в інформаційних процесах безпосередньо керівників, методистів з ІКТ та інформаційно-аналітичної роботи ПТНЗ, будуть визначати основи модернізації системи ПТО України сьогодні й у найближчому майбутньому. Водночас, упровадження передових ІКТ в управління ПТНЗ стримує слабкий рівень організації інформаційних потоків, збирання, обробки, збереження і подання даних, їх аналізу та інтерпретації, ухвалення рішень. Тому зростає роль системи підготовки і підвищення кваліфікації в забезпеченні сучасного рівня знань та інформаційно-аналітичної складової педагогічних працівників ПТНЗ у власній професійній діяльності. Висновок. Проблема автоматизації процесів управління системою ПТО в регіоні може бути вирішена шляхом побудови інформаційно-аналітичної системи управління, в якій, крім обов’язкової мети управління всіма процесами, головною метою є забезпечення функції надання конкретних даних віртуальному суб’єкту, що має право доступу до цих даних і системи. Застосування засобів інформаційно-аналітичної системи управління (ІАСУ) для забезпечення технологізації інформаційно-аналітичної діяльності управління зумовлено тим, що достовірні й повні дані про об’єкт управління разом із швидкою реакцією адекватними рішеннями на постійно змінну ситуацію виступає умовою успіху професійної діяльності адміністративно-управлінського персоналу ПТНЗ. Поряд з цим застосування ІАСУ певним чином впливає на технологію управління, що зумовлює відповідні структурні зміни в змісті та організації робіт у цій сфері діяльності. Водночас, поширення та ефективна експлуатація ІАС визначається, насамперед, підготовленістю до сприйняття цієї системи з боку керівників і методистів ПТНЗ, які застосовують комп’ютери та інформаційні системи як своєрідні інструментальні засоби у своїй діяльності.

У статті проаналізовано сутність поняття «електронний навчально-методичний комплекс» і визначено його структуру, яка складається із взаємопов’язаних компонентів, що забезпечують процес засвоєння й закріплення навчальних відомостей та реалізацію автоматизованого педагогічного моніторингу. Визначено основні дидактичні принципи проєктування електронних навчально-методичних комплексів, зокрема: науковості, наочності, доступності та посильності, систематичності та послідовності, міцності одержаних знань, проблемності, самостійності і активності навчання. Схарактеризовано основні вимоги до електронних навчальних програмних засобів, які були враховані також при створенні ЕНМК «Конструкція автомобіля»: науковість змісту, цілеспрямованість, відкритість, забезпечення мотивації, індивідуалізація навчання, креативність тощо. Описано чотири етапи проєктування ЕНМК з дисципліни «Конструкція автомобіля», який складається з навчально-методичного, контрольно-діагностичного та інформаційно-пошукового модулів, має відносно стійкий засіб зв’язку між ними й забезпечує системність процесу навчання студентів шляхом додаткового самостійного або дистанційного засвоєння навчального матеріалу за допомогою комп’ютера. Зауважено, що реалізація в програмних засобах навчального призначення можливостей сучасної комп’ютерної графіки, різноманітних засобів наочності формує та розвиває майбутніх викладачів професійного навчання наочно-образний вид мислення; використання ЕНМК сприяє формуванню інформаційної культури студентів, готовності до широкого застосування засобів ІКТ у майбутній професійній діяльності.

У статті узагальнено досвід підготовки фахівців-документознавців у закладах вищої освіти на сучасному етапі, окреслено тенденції розвитку професії документознавця, розглянуто питання впровадження нових стандартів вищої освіти за спеціальністю 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти та для другого (магістерського) рівня вищої освіти. Закцентовано увагу на тому, що викладач обов’язково має звернути увагу на формування в студентів освітніх компетентностей, які роблять документознавців конкурентоспроможними на сучасному ринку праці. Проаналізовано основні складові навчального процесу та рекомендовано викладачам посилити мотивацію студентів-документознавців досконало вивчати роботу з інформацією в базах і банках даних, створювати електронні документи. Професія документознавця динамічно та якісно змінюється і потребує подальших наукових досліджень, постійного моніторингу ринку праці та контролю за рівнем підготовки фахівців. Потрібні спеціалісти, що вміють професійно опрацьовувати інформаційні масиви й ресурси. Такі спеціалісти, що вміють не лише використовувати знання, засвоєні під час навчання в університеті, а й ефективно застосовувати у своїй професійній діяльності ще й навички, компетентності. У сфері інформаційної діяльності документознавець повинен володіти: методами збирання, упорядковування, оброблення, розповсюдження, зберігання інформації; уміннями працювати з текстовими та графічними редакторами; навичками текстового набору; навичками пошуку інформації в інтернеті; умінням створювати вебсайти, бази даних; вміти визначати показник кількості публікацій у друкованих засобах масової інформації, інтернет-виданнях тощо. Було проаналізовано заявлені на вебсайтах «Work.ua» і «Rabota.ua» вакансії, на які може претендувати документознавець (наприклад: документознавець, фахівець з документообігу, діловод, бібліотекар, архівіст, інформаційний аналітик), окреслено список компетенцій, якими повинен володіти претендент на посаду та уточнено попит вакантних посад на 2020 рік.

У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що головними властивостями освітніх інновацій є планомірні зміни, пов’язані з переходом із нижчого якісного стану до вищого в організації, здійсненні моніторингу, системах управління якістю освітньо-наукового процесу, а також специфічних особливостях розумової діяльності, що є результатом упливу нових соціально-економічних, психологічних суспільних процесів у діяльності та мисленні всіх її учасників. Зазначено, що підготовка майбутнього вчителя до інноваційної діяльності є тривалим поетапним процесом становлення його особистості. Вказано, що кожний заклад, як складник системи освіти, під час організації та безпосереднього здійснення освітньо-наукового пізнавального процесу повинен на достатньому для вирішення освітніх завдань рівні використовувати можливості та потужності ІКТ – здійснювати електронне навчання (e-learning), що зі свого боку потребує створення та постійного розвитку інформатизації методичної системи закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що сучасна система вищої та післядипломної педагогічної освіти має значний досвід використання ІКТ у процесі професійного розвитку вчителів. Серед них найбільш визнаними та зручними є: гіпертекстова технологія, Інтернет (електронна пошта, теле-відеоконференція, чат тощо), «віртуальна реальність» і технологія мультимедіа. Зазначено, що використання сучасних інформаційних телекомунікаційних мереж суттєво змінило комунікативне середовище, відкрило нові шляхи до пошуку інформації, розширило спектр використання Інтернету в різних сферах життєдіяльності. Визначено, що останніми роками в різних країнах особлива увага приділялася можливостям використання комп’ютерних телекомунікаційних технологій в організації навчання. Вони забезпечують ефективний зворотній зв’язок, що передбачає як організацію вивчення навчального матеріалу, так і спілкування з викладачем, коли виникає потреба в цьому. Таке навчання на відстані отримало назву дистанційного. Охарактеризовано найбільш значущі для освітнього процесу послуги, що надаються технологією Інтернет: електронну пошту, теле- і відеоконференції, «віртуальну реальності». Ключові слова: професійний розвиток вчителів, післядипломна педагогічна освіта, неперервна освіта.

Стаття присвячена запровадженню хмарних сервісів з метою моніторингу й аналізу стану фізичного розвитку та здоров’я студентів, їхній обізнаності й готовності щодо здорового способу життя. Для достовірної інформації про фізичний стан здоров’я студентів пропонується визначати рівень здоров’я кожного студента окремо за допомогою експрес-тесту СОЗ (самооцінка здоров’я), залучаючи для збору і накопичення інформації самих студентів, а з метою зацікавлення їх цією проблемою пропонуються методи самоконтролю та індивідуальних розрахунків засобами інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема використання хмарних сервісів Google, які достатньо поширені, можуть бути використані будь-ким у будь-який момент і вільно пропонуються в Інтернет-середовищі. За цих обставин для якісної і кількісної оцінки стану фізичного здоров’я академічної групи на заняттях з валеології у педагогічних закладах вищої освіти використовуються розрахунки п’яти індексів, аналіз яких дає можливість узагальнити результати на якісному і кількісному рівні та показати їх у вигляді табличних або графічних даних. Студенти самостійно збирають інформацію для визначення кожного з критеріїв про стан індивідуального здоров’я й життєдіяльності і, використовуючи пропоновані програмні продукти хмарних сервісів, досить швидко роблять відповідні розрахунки, що дозволяють оцінювати й моніторити стан здоров’я академічної групи (чи курсу в цілому) на практичних заняттях та в ході виконання індивідуальних завдань чи навчальних проєктів. Такий підхід дає можливість залучати студентів до використання хмарних сервісів Google і точніше оцінювати відповідні коефіцієнти та одночасно сприяє формуванню активної і життєдіяльної особистості майбутнього професійно компетентного фахівця з вищою освітою. Запропонований метод може успішно запроваджуватися на практиці для оцінки рівня фізичного здоров’я та здорового способу життя людини у будь-яких галузях діяльності, а для окремих груп співробітників відповідних офісів чи відділень можна ефективно вирішувати завдання збереження здоров’я і формування здорового способу життя. У статті висвітлюється рівень обізнаності студентів щодо ведення здорового способу життя й використання для оцінки цього рівня хмарних сервісів Google, що посильно для студентів перших курсів педагогічних університетів і навіть є можливим у ході моніторингу здоров’я старшокласників.

За даними демографічного прогнозу ООН частка людей віком понад 60 років буде збільшена до 2 млрд., ця тенденція розрахована на 2050 р. Отже, однією із актуальних проблем суспільства на сьогодні виступає тенденція росту людей старшого віку у загальній структурі населення. Даний аспект є характерним на тлі підвищення кваліфікаційних вимог до працівників та .ускладнення виробництва. Водночас, зберігається попит на робочі вакансії, що свідчить про їх затребуваність. Дані центру зайнятості вказують на актуальність профорієнтації серед 35 % працездатного населення нашої країни. Основними формами її організації виступають навчання й перекваліфікація. Таким чином, у сучасних умовах регулювання ринку праці без системного вирішення проблеми зберігання трудового потенціалу людей працездатного віку не можливо розв’язати дане протиріччя. Розроблено інтерактивну систему діагностики функціональних можливостей осіб працездатного віку, які в умовах інтенсифікації діяльності людини визначають рівень її здоров’я і працездатності. Отримана оцінка потенційної працездатності фахівця базується на ергономічному підході з урахуванням потреби у диференціації засобів корекції. Моніторинг і оцінка функціональних можливостей осіб працездатного віку розглядається у контексті реалізації Стратегії державної політики, яка орієнтована на вирішення стратегічних питань здорового та активного довголіття населення. В основу такого підходу покладено системне вивчення чинників (зовнішніх та внутрішніх), які своєю сукупною дією визначають специфіку засобів профілактики прискореного професійного старіння. Представлена розробка може розглядатися як моніторингова технологія контроля стану "професійного здоров’я" оскільки дозволяє здійснювати поліпараметричний аналіз динаміки функціонального стану людини та донозологічну діагностику стану фахівця, щоб у разі потреби запровадити відновлювальні, профілактичні або медичні заходи. Ключові слова: контроль "професійного здоров’я", спосіб оцінки потенційної працездатності фахівця, інформаційна технологія оцінки та корекції працездатності, оптимізація трудової діяльності, профілактика прискореного професійного старіння

Стаття присвячена проблемам дослідження системи мотивації та стимулювання персоналу на промислових підприємствах, що є досить актуальними в умовах сьогодення. Мета дослідження полягає у детальному вивченні та аналізі особливостей системи стимулювання та мотивації персоналу на промислових підприємствах. Доведено, що керівництво підприємства повинне постійно займатися вдосконаленням системи мотивації та стимулювання праці персоналу, тобто пристосовуватися до нових умов функціонування ринку. Автором наголошується, що система мотивації та стимулювання на промислових підприємствах займає провідне місце у його функціонуванні, оскільки пов'язана з проблемою ефективної виробничої діяльності на підприємстві та призводить до зростання кінцевих результатів його діяльності, а також підвищення життєвого рівня працівників. У статті визначено основні функції (залучення кваліфікованих фахівців; збереження груп професіоналів протягом необхідного терміну), які повинна виконувати система мотивації та стимулювання праці персоналу на підприємстві. Сформовано основні завдання, які є необхідними для забезпечення потрібного рівня трудової активності персоналу: визначення набору цінностей, які будуть закладені в основу мотивування персоналу; формування рівня потреб кожного працівника, його інтересів і можливостей задоволення; конкретизація видів трудової діяльності, які потрібні підприємству і котрі доцільно мотивувати; організація праці таким чином, щоб переконати працівника в можливості задовольнити його інтереси; узгодження певних видів діяльності працівника з набором цінностей і переваг; з’ясування мотивів, інтересів та системи цінностей при наймі працівника на підприємство. З метою формування керованої системи мотивації та стимулювання, наголошено на необхідності виконання наступних умов: наявності повної та достовірної інформації про об'єкт управління; необхідності мати постійне уявлення про стан і динаміку мотиваційної спрямованості персоналу; ретельному відстеженні соціально-економічних наслідків управлінських рішень і вміння їх прогнозувати. Виходячи із досвіду багатьох країн встановлено, що традиційні методи збирання даних щодо мотиваційної та стимулюючої спрямованості персоналу вже не задовольняють потреби практики управління, а тому на кожному підприємстві запропоновано запроваджувати систему мотиваційного та стимулюючого моніторингу, основною метою котрого є створення нової інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері мотивації та стимулювання працівників. Такий моніторинг повинен спрямовуватись на постійне спостереження та контроль стану мотивації та стимулювання персоналу з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва. На основі проведених досліджень визначено основні принципи, на яких має ґрунтуватись система мотивації та стимулювання персоналу на підприємстві: системності; комплексності; аполітичності; періодичності; виробничо-територіального підходу. Автором здійснено порівняльний аналіз вітчизняних систем стимулювання та мотивації персоналу підприємств, до яких віднесено наступні: систему матеріальної мотивації та стимулювання за трудовим вкладом; систему управління за цілями; теоретичну модель матеріальної мотивації та стимулювання; систему стимулювання та мотивації, орієнтовану на вартість бізнесу – участь у власності та опціонні програми. Виходячи із проведених досліджень визначено, що система стимулювання та мотивації використовує тільки першу частину – фінансові та економічні мотиви та стимули, а такі стимули, як професійні, трудові, престиж та соціальний статус, а також мотиви та стимули, пов’язані з кар’єрою, в даних системах досить слабо фігурують, що також є недоліком вітчизняних систем мотивації та стимулювання праці персоналу підприємства. У статті наголошується, що успіх підприємства залежить від оптимального поєднання двох складових: підвищення добробуту працівників та підтримання ефективності виробничого процесу. Доведено, що найбільш ефективною системою мотивації та стимулювання праці є комбінація матеріального стимулювання та стимулювання розвитку професійних знань, високого рівня досвіду задля досягнення поставленої мети, пошук нових шляхів в організації та управлінні підприємством.

Вивчення досвіду зарубіжних країн дає підстави стверджувати, що нині відбувається переорієнтація освітніх програм та педагогічних технологій на компетентісний підхід. Відомі міжнародні організації, що працюють у сфері освіти, активно досліджують питання компетентнісно зорієнтованої освіти, з-поміж них – ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів тощо.У зв’язку з переходом до кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі рівень інформаційно-комунікаційних компетентностей студентів вважається одним із головних чинників розвитку всієї системи освіти.Компетентнісний підхід визнаний ключовим положенням у реформуванні освіти країн Європейського Союзу і розглядається як базова конструктивна ідея безперервної освіти.Упровадження компетентнісного підходу в навчально-виховний процес вищої школи України є одним із провідних напрямів оновлення змісту освіти. Як зазначає І. Зязюн, головною метою вищої освіти має бути становлення цілісної і цілеспрямованої особистості, готової до вільного гуманістичного орієнтованого вибору та індивідуального інтелектуального зусилля, що володіє багатофункціональними компетентностями [2].Використання інноваційних технологій освіти у навчально-виховному процесі – одна з умов реалізації компетентісного підходу.Аналіз наукової літератури свідчить про те, що питання інформаційно-комунікаційних компетентностей привертає увагу багатьох дослідників (М. І. Жалдак, О. М. Спірін, Ю. В. Триус та ін.)Проте, незважаючи на достатньо широкий спектр публікацій, присвячених даній проблемі, полеміка навколо визначення шляхів формування інформаційно-комунікаційних компетентностей триває. Це пов’язано із тим, що формування інформаційно-комунікаційних компетентностей у студентів, зокрема у тих, що не зорієнтовані на інформатику як на фах, стає атрибутивною компонентою навчального-виховного процесу ВНЗ.Активізація процесу навчання прямо пропорційно пов’язана із розвитком інформаційних технологій та розширенням функціональних можливостей сучасної техніки, адже комп’ютери сьогодні широко застосовуються на усіх етапах навчально-виховного процесу.Ю. І. Машбиць виділяє такі позитивні аспекти використання комп’ютерної техніки в освітньому процесі:– розширення можливостей подання даних;– можливість посилити мотивацію навчання;– гнучкість керування навчальним процесом і, як результат, якісна зміна контролю за діяльністю студентів;– формування у студентів рефлексії своєї діяльності тощо [3].Застосування ІКТ у навчальній діяльності сприяє формуванню таких якостей особистості як гнучкість, структурність, креативність мислення. Це створює можливості нового, нетрадиційного сприйняття очевидних фактів, встановлення зв’язків між новими та старою інформацією, а також формуванню інформаційно-комунікаційних компетентностей.О. М. Спірін подає таке тлумачення поняття інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКК): це підтверджена здатність особистості автономно і відповідально використовувати на практиці інформаційно-комунікаційні технології для задоволення власних індивідуальних потреб і розв’язування суспільно значущих, зокрема професійних, задач у певній предметній галузі або виді діяльності.П. Мерріл визначає інформаційно-комунікаційну компетентність («ICT competence») як готовність застосовувати на практиці засвоєні знання та навички в галузі інформаційних і комунікаційних технологій [4].І. О. Зимня виділяє поняття «компетентності в галузі інформаційних технологій», до якого входять: прийом, переробка, видача інформації; перетворення інформації, мультимедійні технології, комп’ютерна грамотність; володіння електронною, Інтернет-технологією [1].Зміст інформаційно-комунікаційних компетентностей науковці розуміють як володіння сучасними інформаційними технологіями загального призначення, вміння користуватись інструментарієм і продуктами інформаційних технологій загального вжитку, а також володіння технологіями пошуку, введення, обробки та виведення інформації.Проаналізувавши та узагальнивши різні визначення інформаційно-комунікаційної компетентності, запропоновані дослідниками, пропонуємо своє бачення даного поняття, а саме інформаційно-комунікаційна компетентність – це впевнене та раціональне застосування ІКТ для створення, зберігання, пошуку та обміну інформацією у навчально-дослідницькій діяльності, на роботі та дозвіллі.Структурними складовими ІК компетентностей визначено такі компоненти: мотиваційно-ціннісний (зацікавленість в ІКТ, схильність до діяльності у сфері ІКТ, усвідомлення мотивів і мети цієї діяльності); змістовно-проектувальний (теоретичні знання, уміння, навички, пізнавальна активність); когнітивно-операційний (ступінь освоєння ІКТ і науково-методологічними основами їх використання в професійній діяльності); особистісно-рефлексивний (власний стиль, здатність оцінювати власну діяльність та її результати, самоосвіта) [5].Зважаючи на велику кількість проектів та установ, що оцінюють ІК компетентність, у різних країнах європейського простору, у 2006 році за участю «Qualifications and Curriculum Authority» було створено єдині стандарти для оцінки ІКТ-компетентності. Вони містять у собі загальні розділи (теми), рівні та детальні дескриптори оцінки ІК компетентностей, а саме: використання ІК; знаходження та відбір інформації; використання ІК для комунікації.Якісне формування ІК компетентностей студентів ВНЗ буде можливим за умов:здійснення моніторингу рівня сформованості інформаційно-комунікаційних компетентностей;застосування інноваційних, особистісно зорієнтованих технологій навчання;наявності відповідної технологічної та методичної навчальної бази;комплексного використання різних форм та методів навчання.