Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Монокультури.
Статті в журналах з теми "Монокультури"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Монокультури".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Скрипченко, Н. В., О. І. Дзюба та Н. Є. Горбенко. "Оцінювання ґрунтовтоми за умов тривалого культивування деревних плодових ліан". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.36930/40300306.
Повний текст джерелаАнотація:
Успішне введення в культуру і створення промислових насаджень малопоширених плодових рослин пов'язано з вивченням їх алелопатичних властивостей, які впливають на сумісність видів у змішаних посадках і ефективність вирощування рослин у монокультурі. Особливе значення має вивчення питання ґрунтовтоми у плодових садах, оскільки рослини, зростаючи впродовж багатьох років на одному місці, виділяють в навколишнє середовище речовини різного біохімічного складу, які відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні фітоценозів. Досліджено явище ґрунтовтоми під час вирощування малопоширених плодових ліан Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq., Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. та Vitis labrusca L. Алелопатичну активність ризосферного ґрунту вивчали методом прямого біотестування, як тест-об'єкт використовували проростки пшениці (Triticum aestivum L.). Унаслідок здійснених досліджень встановлено високу токсичність ризосферного ґрунту під рослинами V. labrusca та S. chinensis, які беззмінно зростали на одному місці понад півстоліття. Виявлено істотно нижчу фітотоксичність ґрунту у варіантах зростання рослин A. arguta упродовж 15 років після 35 років вирощування V. labrusca та S. chinensis. Довжина стебла і кореня тест-об'єктів у ґрунті з-під актинідії після винограду була на 31 % більшою порівняно з контролем і відповідно на 56 та 71 % більшою порівняно з варіантом монокультури V. labrusca. У ґрунті з-під актинідії, яка зростала після S. chinensis, також відзначено стимулювання росту тест-об'єктів: стебла – на 11 % та коренів – на 8 % відносно контролю. Ці показники відповідно на 47 і 27 % вищі порівняно з варіантом монокультури S. chinensis. Це свідчить про те, що алелохімікати актинідії позитивно впливають на алелопатичні властивості ґрунту та зменшують його фітотоксичність. У ґрунті з-під рослин A. arguta, які зростали у монокультурі, виявлено значну стимуляцію росту стебла і кореня тест-об'єктів, що становила відповідно 35 і 40 % порівняно з контролем. Це вказує на те, що продукти життєдіяльності рослин актинідії, накопичені в ґрунті, не виявляють фітотоксичного впливу на тестові рослини і не спричиняють ґрунтовтоми за умов тривалого зростання на одному місці. Виявлена видоспецифічна особливість рослин A. arguta вказує на можливість їх використання у плодових садах для фіторемедіації ґрунтів шляхом зниження їх фітотоксичності. Отримані результати досліджень можуть бути використані для оптимізації технології вирощування деревних плодових ліан та під час опрацювання чергування культур у садозмінах.
2
Трубка, І. О., Л. В. Корнієнко, З. В. Гостєва, Л. Г. Єрмакова, І. І. Зінкович та В. С. Стулікова. "РЕЗУЛЬТАТИ МОЛЕКУЛЯРНО- ГЕНЕТИЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАРОДОНТОПАТОГЕНІВ У ПАЦІЄНТІВ МОЛОДОГО ВІКУ ІЗ ШВИДКОПЛИННИМ АГРЕСИВНИМ ПАРОДОНТИТОМ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 33–38. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Оцінити частоту визначення пародонтопатогенних мікроорганізмів у хворих на швидко прогресуючий агресивний пародонтит із використанням молекулярно-генетичного методу діагностики. Методи дослідження. Обстежено вибірку 61 пацієнтів (40 чоловіків та 21 жінка) із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом. Вік обстежених складав 18–32 років. Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) проведено аналіз вмісту пародонтальних кишень на предмет виявлення видоспецифічних фрагментів ДНК Porphyromonas gingivalis (Pgi), Actinobacillus actinomycetemcomitans (Aac), Treponema denticola (Td), Bacteroides forsythus (Bfo) та Prevotella intermedia (Pin). Біологічний матеріал (зіскоби з пародонтальних кишень) забирався відповідно до рекомендацій молекулярно-генетичної лабораторії Державного закладу «Референс-центр з молекулярної діагностики Міністерства охорони здоров’я України». Наукова новизна. Виявлення Bacteroides forsythus в монокультурі та в асоціації методом полімеразної ланцюгової реакції у вмісті пародонтальних кишень хворих на швидкопрогресуючий агресивний пародонтит має діагностичне значення. Висновки. Таким чином, аналіз мікробного профілю вмісту пародонтальних кишень у пацієнтів із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом із використанням методу молекулярно-генетичної діагностики (тестсистема «Мультидент-5») дозволив визначити ДНК найбільш клінічно значимих пародонтопатогенів в одному біологічному зразку із можливістю як якісної, так і кількісної оцінки результатів дослідження. У хворих із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом у клінічно значущій концентрації достовірно частіше вияалено Bacteroides forsythus (Bfo) (60,66 %), як у вигляді монокультури (36,06 %) так і у складі асоціацій з іншими пародонтопатогенами (24,58 %).
3
Кваша, В. Г., Л. В. Салійчук та Р. А. Шуляр. "ЕСТЕТИКА РЕКОНСТРУЙОВАНИХ МОСТІВ". Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди, № 37 (30 січня 2020): 276–86. http://dx.doi.org/10.31713/budres.v0i37.302.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуті проблеми естетики мостів, в тому числі реконструйованих. Відмічена негативна роль монокультури збірних залізобетонних мостів, збудованих за типовими проектами без дотримання будь-яких естетичних вимог, які потребують реконструкції з розширенням і підсиленням прольотних будов. Залізобетонна накладна плита комплексно вирішує основні завдання реконструкції таких мостів, в тому числі задовільняючи архітектурно-естетичні вимоги.
4
Nychytaylo, М. Yu, D. V. Andriushchenko, V. А. Mahlovanyi та V. P. Andriushchenko. "Клінічна оцінка характеристик сучасної панкреатичної інфекції в обґрунтуванні лікувальної тактики при гострому панкреатиті". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 5 (26 травня 2018): 21–24. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.05.21.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчення характеристик сучасного інфекційного чинника (ІЧ) при гострому панкреатиті (ГП) та аналіз їх клінічного значення.
Матеріали і методи. Здійснено 147 бактеріологічних досліджень (БД) у хворих з ГП з використанням методик аеробного та анаеробного культивування матеріалу.
Результати. Констатовано, що ІЧ представлений мікрофлорою з домінуванням аеробних бактерій у вигляді монокультури (37% спостережень) та аеробно-анаеробних асоціацій (39%) з грамнегативною ознакою (56%), різною тропністю бактерій до патоморфологічних субстратів та незмінністю існуючих асоціацій (57%). Enterococcus spp. та Enterobacter aerogenes виявилися «мікробами-індикаторами» наявності анаеробної мікрофлори. Встановлено, що ІЧ приєднується як у ранні (17%), так і в пізні (31%) терміни захворювання. З’ясовано особливості використання антибіотиків у режимі превентивної та етіотропної терапії. Виокремлено ознаки ІЧ, які є предикторами тяжкості перебігу ГП.
Висновки. ІЧ при ГП включає переважно ентеробактерії і анаеробну мікрофлору як у вигляді монокультури, так і у вигляді аеробно-анаеробних асоціацій. Інфікованість тканин підшлункової залози (ПЗ), раннє приєднання ІЧ, домінування аеробно-анаеробної мікрофлори та її грамнегативна приналежність є критеріями оцінки тяжкості перебігу захворювання. Превентивна антибіотикотерапія сприяє збереженню асептичності запалення (68%). В післяопераційному періоді антибіотики доцільно призначати в режимі етіотропної антибіотикотерапії.
5
Cheban, L., and K. Megera. "The impact of DON-1R on Microcystis sp. monocultures." Biolohichni systemy 8, no. 2 (December 31, 2016): 176–81. http://dx.doi.org/10.31861/biosystems2016.02.176.
Повний текст джерела
6
Ivchuk, V. V., E. V. Levina, and T. A. Kovalchuk. "Monoculture and Microorganisms’ Associations at Chronic Obstructive Disease of Lungs in Professional Etiology." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 2, no. 4 (August 31, 2017): 171–74. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs02.04.171.
Повний текст джерела
7
Borodavka, Vasyl, Olena Borodavka, Oleksandr Kychyliuk, Anatolii Hetmanchuk, Valentyna Andreieva та Vasyl Voitiuk. "Стан та лісовідновний потенціал дуба звичайного у соснових формаціях Волинського Полісся". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(390) (31 січня 2021): 16–24. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2020-390-2-16-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Масові всихання соснових насаджень, основи лісового фонду Волинського Полісся, засвідчили, що домінуючі в їхній сукупності одноярусні одновікові монокультури не здатні протистояти глобальним змінам клімату на регіональному рівні. Це викликає необхідність переформування чистих сосняків у змішані, які мають вищу біологічну стійкість. У статті оцінюються можливості й перспективи використання одного з корінних супутників сосни – дуба звичайного. Дослідження сучасних характеристик стану популяцій дуба в соснових лісах проведено на базі трьох лісогосподарських підприємств: ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», «Ратнівське ЛМГ», «Старовижівське ЛГ». Встановлено, що у нинішніх популяціях дуба кількісно переважає природна складова, яка здебільшого зосереджена в сосняках старшого віку у вигляді розвиненого підросту. Спостережено пряму залежність кількості і стану підросту дуба від повноти материнського деревостану, відстані до насіннєвих центрів та гігротопу й обернену залежність від кількості підліску та трав’яного покриву. Зроблено висновок про доцільність і перспективність ширшого використання поновлення дуба звичайного в соснових насадженнях.
8
Скрипніченко, C. В., та Г. В. Скиба. "Зміна водно-фізичних властивостей осушуваних торфових ґрунтів під впливом антропогенних факторів". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (30 вересня 2016): 28–31. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2016.03.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано процес трансформації у динаміці водно-фізичних показників осушуваних торфових ґрунтів під впливом довготривалого інтенсивного сільськогосподарського використання. Зміна параметрів будови торфового ґрунту визначає спрямованість еволюційного процесу в динаміці водно-фізичних констант. Найбільш ефективні параметри будови торфового ґрунту та водно-фізичні властивості формуються у разі впровадження монокультури багаторічних трав, трав’яно-просапних та зерно-трав’яно-просапних сівозмін. Складність раціонального використання осушуваних торфових ґрунтів в переведенні їх потенційної родючості в ефективну.
The process of transformation in the dynamics of hydrophysical properties of drained peat soils under the influence of long-term intensive agricultural use is analyzed. Transformation of the structure parameters of the peat soil determines the orientation of the evolutionary process in the dynamics of hydrophysical constants. The most effective parameters of the peat soil structure and hydrophysical properties are formed when introducing single-cropping of perennial grass, herb-cultivated and corn-herb-cultivated crop rotation. The complexity of rational use of the drained peat soils is in transformation of their potential fertility into effective.
9
Chipilyak, T. F., І. І. Kоrshikоv, E. M. Leshcheniuk та О. О. Linckevych. "ХРИЗАНТЕМА ДРІБНОКВІТКОВА В ЛАНДШАФТНИХ КОМПОЗИЦІЯХ НА КРИВОРІЖЖІ". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 3 (26 квітня 2018): 57–61. http://dx.doi.org/10.15421/40280312.
Повний текст джерелаАнотація:
Невід'ємним компонентом садово-паркових насаджень є квітникове оформлення, як художній елемент благоустрою. Колекція Chrysanthemum indicum L. Криворізького ботанічного саду НАН України (КБС) складається з 98 різноманітних культиварів, які в ландшафтному дизайні цінують за декоративність та універсальність використання. Визначено методи і прийоми практичного використання садової хризантеми в ландшафтах Криворізького регіону. Для цього на території КБС було створено осінній квітник "Бал хризантем" площею 0,25 га у межах вже наявних мікроландшафтних дендрокомпозицій. Під час вибору ділянки було враховано такі вимоги: огляд експозиції з усіх боків, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови території Саду, наявність доріжок та місць короткочасного відпочинку. Рослини хризантеми розміщено в рівновазі відносно центру і висаджено невеликими кольоровими плямами в одній площині з нечіткими кордонами. На експозиції сорти було поєднано за забарвленням квітки, шириною та висотою рослини з використанням принципу чергування яскравих картин з паузами або інтервалами. Використання сортів Chrysanthemum indicum як монокультури (КБС – моносад) та як доповнення до інших рослин (м. Кривий Ріг, Криворізький район – осінні квітники, бордюрні посадки, обрамлення хвойних рослин) сприяє створенню сучасних високодекоративних культур-фітоценозів на території Криворіжжя.
10
Nychytajlo, M. Yu, D. V. Andriuschenko, V. A. Mahlovanyj та V. P. Andriuschenko. "Характеристики сучасного бактерійного чинника при гострому панкреатиті та їх клінічне значення для обґрунтування лікувальної тактики". International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, № 2 (20 грудня 2017): 61–72. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-2.17.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи — вивчити характеристики сучасного бактерійного чинника (БЧ) при гострому панкреатиті (ГП) та проаналізувати їх клінічне значення для обґрунтування лікувальної тактики.
Матеріали і методи. Проведено 147 бактеріологічних досліджень вмісту перипанкреатичних рідинних скупчень та некротизованих тканин підшлункової залози і заочеревинної клітковини з використанням методик аеробного та анаеробного культивування матеріалу. Чутливість аеробних бактерій до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом, анаеробних бактерій — за допомогою тест-систем АТВ ANA (BioMerieux. Франція). Ступінь чутливості/резистентності аеробних мікроорганізмів до анти- бактерійних засобів оцінювали згідно з наказом МОЗ України № 167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок “Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів”», а анаеробних — на підставі мінімальної інгібувальної концентрації антибіотика.
Результати та обговорення. Установлено, що БЧ при ГП представлений широким спектром мі- крофлори з домінуванням аеробних бактерій у вигляді монокультури (37 %) та аеробно-анаеробних асоціацій (39 %) з грамнегативною ознакою (56 %). Аналіз асоціаційності культивованої мікрофлори засвідчив незмінність існуючих асоціацій упродовж усього періоду захворювання у кожного другого хворого. Приєднання інфекційного чинника до первинно асептичного запального процесу відбувається як у ранні (до одного тижня, 17 %), так і в пізні (через 3 тиж, 31 %) терміни. Визначено чутливість мі- крофлори до антибіотиків та виявлено умови виникнення її полірезистентності. З’ясовано особливості використання антибіотиків на різних етапах лікування в режимі превентивної та етіотропної терапії. Виявлено деякі ознаки інфекційного чинника, які є предикторами тяжкості перебігу ГП.
Висновки. Бактерійний чинник (панкреатична інфекція) при ГП представлений переважно ентеробактеріями і анаеробною неклостридіальною флорою з неоднаковою тропністю окремих видів бактерій до рідинних та тканинних патоморфологічних субстратів. Незмінність верифікованих мікробних асоціацій відзначено впродовж усього періоду захворювання в 54 % спостережень. Аналіз асоціаційності культивованої мікрофлори за індексами частоти виявлення (Рi), постійності (С) та домінування (D) дає підставу вважати бактерії Enterococcus spp. та Enterobacter aerogenes «мікробами-індикаторами» наявності анаеробної флори. Інфікованість залози або заочеревинної клітковини, раннє приєднання інфекційного чинника, домінування аеробно-анаеробної флори та її грамнегативна приналежність можуть бути об’єктивними критеріями оцінки тяжкості перебігу захворювання. Превентивна антибіотикотерапія сприяє збереженню асептичності запального процесу підшлункової залози в 68 % спостережень. У післяопераційний період антибіотики доцільно використовувати в режимі етіотропної антибіотикотерапії.
11
Корляков, К. А., Д. Ю. Нохрин та Н. Ю. Арсентьева. "Влияние неровностей рельефа стекол на формирование сообществ и монокультур обрастаний". Биология внутренних вод 2015, № 1 (2015): 103–12. http://dx.doi.org/10.7868/s0320965215010118.
Повний текст джерела
12
Ковтун, Н. "Особливості використання числівників у радіорекламі: функціональний монокультурний аспекти". Стиль і текст, Вип. 9 (2008): 105–14.
Знайти повний текст джерела
13
Курамшина, З. М., та Р. М. Хайруллин. "Влияние эндофитных штаммов бактерийBacillus subtilisна число клеток зеленых водорослей в монокультуре". Физиология растений 60, № 4 (2013): 604–8. http://dx.doi.org/10.7868/s0015330313040088.
Повний текст джерела
14
Исламова, Ж. И., Д. К. Огай, О. И. Абраменко, А. Л. Лим, Б. Б. Абдуазимов, М. Х. Маликова, Р. К. Рахманбердыева, З. А. Хушбактова та В. Н. Сыров. "Сравнительная оценка пребиотической активности некоторых пектиновых полисахаридов". Химико-фармацевтический журнал 51, № 4 (21 квітня 2017): 41–44. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2017-51-4-41-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Описано выделение пектиновых полисахаридов из надземной части дикорастущего растения Узбекистана ферулы кухистанской (Ferula kuhistanica), культивируемых в местных условиях яблок Malus sieversii, сорт розмарин (использовали яблочный жмых после получения сока) и кожуры мандаринов (Citrus retuculata, сорт танжерин). Определена их пребиотическая активность в отношении ряда пробиотических культур Bifidobacterium longum 17x и Propionibacterium avidum 1, а также монокультуры Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus 906 и Lactobacillus rhamnosus 925ak. По полученным данным наиболее перспективным в этом плане представляется пектиновый полисахарид из Ferula kuhistanica.
15
Emets, R. М., G. V. Filonenko, V. А. Zhovnir та D. L. Кyryk. "ІНФЕКЦІЙНІ РЕСПІРАТОРНІ УСКЛАДНЕННЯ У ДІТЕЙ КАРДІОХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ТА ЇХ МІКРОБІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА". Klinicheskaia khirurgiia, № 10 (24 листопада 2017): 30. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовані результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6%) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8%) – збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6%) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 – родини Enterobacteriacae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis – у 14 (15,7%) хворих, Staphylococcus haemolyticus – у 13 (14,6%).
Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.
16
Tsisaryk, O. I., I. M. Slyvka та L. Ia Musiy. "Дослідження впливу складу захисного середовища на збереження життєздатності ліофілізованих бактерій L. lactis та L. plantarum, виділених із традиційної карпатської бринзи". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (9 березня 2017): 29–34. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7506.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено вплив складу захисних середовищ на збереження життєздатності та технологічні властивості ліофілізованих бактерій штамів L. lactis та L. plantarum. Для досліджень обрано білково-вуглеводне та сахарозо-желатозне середовища. Об’єктами досліджень були чисті культури молочнокислих бактерій (МКБ): L. lactis SB 16, L. lactis SB 44, L. plantarum SB 5, L. plantarum SB 7, L. plantarum SB 17, виділені на попередніх етапах роботи із традиційної бринзи, виготовленої у непромислових умовах Карпатського регіону України. Культури бактерій ідентифіковано із використанням класичних мікробіологічних і сучасних молекулярно-генетичних методів (RAPD-PCR, RFLP-PCR, секвенування гену 16S рРНК). Чисельність мезо- і термофільних лактобактерій визначали шляхом посіву на середовище MRS. Молокозсідальну активність монокультур визначали за зміною кислотності молока. Процес сублімаційного сушіння біомаси, змішаної із відповідною кількістю захисного середовища, здійснювали із використанням сублімаційної сушарки «Alpha 1,2 LD Plus». За визначеною експериментальним шляхом кількістю загиблих під час сушіння клітин встановлювали Рівень Збереження Життєздатності (РЗЖ) різних видів і штамів. Встановлено, що за своїми кріопротекторними властивостями кращим для сушіння клітин досліджених монокультур є сахарозо-желатозне середовище, яке забезпечує високий РЗЖ, особливо для L. lactis SB 16 (кількість загиблих під час сушіння клітин становила 9,2%) та L. plantarum SB 17 (кількість загиблих під час сушіння клітин становила 9,9%). Проведено порівняльне дослідження РЗЖ різних видів МКБ за різних умов зберігання. Встановлено, що усі штами молочнокислих бактерій, за винятком штаму L. lactis SB 16, протягом зберігання у знежиреному молоці за температури (+6) °С через місяць втрачають від 4 до 15% життєздатних клітин. Термін зберігання штамів L. lactis та L. plantarum у сухій культурі становить 6 міс.
17
Rozhkova, I. V., A. V. Begunova, and Yu I. Krysanova. "Comparative assessment of the antagonistic activity of probiotic monocultures and associations with their use." Dairy Industry, no. 02 (2022): 24–26. http://dx.doi.org/10.31515/1019-8946-2022-02-24-26.
Повний текст джерела
18
Гусейнов, А. А. "Productivity of grain crop-grass rotations with different proportions of alfalfa and winter wheat in the Western Caspian region." Кормопроизводство, no. 10.2021 (December 30, 2021): 33–37. http://dx.doi.org/10.25685/krm.2021.10.2021.007.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследования проведены в 2011–2019 годах на светло-каштановой почве ООО «Вымпел-2002» в Хасавюртовском районе Республики Дагестан. Исследовали три севооборота: монокультуру люцерны и постоянное чередование озимой пшеницы с пожнивным естественным фитоценозом (ПЕФ). Доля в них люцерны составила 0, 25, 50, 75 и 100%, озимой пшеницы с последующим формированием ПЕФ — 100, 75, 50, 25 и 0%. Исследования проводились с целью определения продуктивности зернотравяных севооборотов с различной степенью насыщения люцерной и озимой пшеницей с ПЕФ в условиях Западного Прикаспия. Основным условием достижения высокой продуктивности севооборотов явилось соотношение между исследуемыми культурами в структуре посевных площадей Максимальная урожайность сена люцерны — 21,03 т/га — в зернотравяном севообороте обеспечивалась при трёхлетнем сроке использования, при двух- и четырёхлетнем использовании продуктивность её снижалась соответственно на 17,7 и 12,9%. Больше кормовых единиц по сравнению с контролем получено только в севообороте с выводным полем люцерны и при ежегодном чередовании озимой пшеницы с ПЕФ — соответственно на 44,2 и 12,9%, сбор переваримого протеина — в том же севообороте с выводным полем люцерны — на 47,2%. Монокультура люцерны и озимой пшеницы с ПЕФ дали минимальный выход протеина — меньше контроля соответственно на 75,8 и 78,2%. Только один севооборот с выводным полем люцерны обеспечил выход кормопротеиновых единиц с 1 га севооборотной площади на 44,6% больше по сравнению с контролем. Введение четырёхпольных зернотравяных севооборотов с выводным полем люцерны на 25% площади и озимой пшеницы с ПЕФ на зелёное удобрение на остальной части перспективно на сельскохозяйственных предприятиях с небольшим набором культур и ограниченными возможностями для приобретения разнообразных сельскохозяйственных машин и орудий. The investigation took place at the OOO “Vympel-2002” of the Khasavyurt region on light-chestnut soil in 2011–2019. Three crop rotations were analyzed: alfalfa monoculture as well as regular winter wheat and post-harvest natural phytocenosis rotations. The proportion of alfalfa amounted to 0, 25, 50, 75 and 100%, winter wheat followed by post-harvest natural phytocenosis formation — 100, 75, 50, 25 and 0%. The aim was to analyze the productivity of grain crop-grass rotations with different proportions of alfalfa and winter wheat with post-harvest natural phytocenosis in the Western Caspian region. High productivity was significantly affected by the ratios between the crops studied. The highest alfalfa productivity of hay — 21.03 t ha-1 — in grain-crop-grass rotations was achieved by three-year crop cultivation. Cultivation alfalfa for two and four years decreased its productivity by 17.7 and 12.9%, respectively. Alfalfa emergency field as well as annual winter wheat rotation with post-harvest natural phytocenosis provided the increase in feed units of 44.2 and 12.9%, respectively. Also, alfalfa emergency field yielded 47.2% more digestible protein. Cultivating alfalfa as monoculture and winter wheat with post-harvest natural phytocenosis decreased protein yields by 75.8 and 78.2%, respectively. Only one alfalfa rotation at the emergency field gave the increase of feed-protein units of 44.6% per 1 ha. Four-field grain crop-grass rotations with the 25% emergency field area for alfalfa and winter wheat with post-harvest natural phytocenosis can be recommended for use at farms with limited crop number and equipment.
19
Tankevich, Valentina. "The influence of apple (Malus domestica Borkh) perennial monoculture on the seedling yield and quality." Proceedings of the Kuban State Agrarian University 1, no. 73 (2018): 214–18. http://dx.doi.org/10.21515/1999-1703-73-214-218.
Повний текст джерела
20
Chistyakova, G. G., G. A. Skorokhod, and I. O. Pohodenko-Chudakova. "Antibacterial Activity of Chlorhexidine Bigluconate in Relation to Biofilm Monocultures." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 1 (February 26, 2021): 184–93. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.01.184.
Повний текст джерелаАнотація:
On the background of a high percentage of caries incidence, the prevalence of its complications is increasing – pulpitis, apical periodontitis. Teeth with complicated caries can cause odontogenic inflammatory processes in the maxillofacial region. Being foci of chronic infection and intoxication, they have an adverse effect on the body as a whole. In connection with the above, it is obvious that determining the optimal concentration of chlorhexidine bigluconate and exposure to the dentin of the crown part of the tooth in case of carious lesion of the latter is currently very important. The purpose of the study was to evaluate the antimicrobial activity of chlorhexidine (by suspension and contact method) in various concentrations in relation to monocultures of biofilm formed on tooth sections and in U-shaped 96-well plastic plates. Material and methods. In this work, one of the most relevant pathogens for modern medicine was Staphylococcus aureus, which was one of the most powerful pathogens that form biofilms, was used as a model. The antimicrobial activity of chlorhexidine bigluconate was evaluated on S. aureus and E. coli biofilm cultures formed on dental samples and in polystyrene plastic tablets. Antimicrobial activity was evaluated by the reduction factor was determined by the difference in the number of decimal logarithms of CFU/ml in the experiment compared to the control. The obtained data was subjected to statistical processing. Results and discussion. The study revealed that 2.0 % solution of chlorhexidine bigluconate had a high level of antibacterial activity against tablet biofilm cultures of S. aureus and E. coli. When it was exposed to S. aureus and E. coli tablet biofilm cultures with exposures of 30 and 60 seconds, statistically significant differences were found (p=0.02). Secondly, statistically significant differences in the effect of sensitivity of single-species biofilm cultures of dental samples to the effect of antiseptic at the specified concentration were determined (p=0.007). At the same time, the level of antibacterial activity of 2.0 % chlorhexidine bigluconate solution in respect of tablet biofilm cultures of S. aureus and E. coli was significantly higher than in biofilm cultures of S. aureus and E. coli of dental samples (p<0.05). Conclusion. The obtained results give grounds for using them in clinical practice in order to improve the effectiveness of caries treatment which will help reduce the number of complications and on the one hand, corresponds to the main direction of medicine ‒ prevention and on the other hand, increases the level of specialized medical care provided to the population as a whole
21
Кучерявий, Олег. "ЗНАЧЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВИХ РОЗРОБОК З ПРОБЛЕМ АЛЕЛОПАТІЇ ДЛЯ ПОТРЕБ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА (друга половина XX – початок XXI ст.)". Society. Document. Communication, № 6 (27 червня 2019): 100–116. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2018-6-100-116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено короткий історичний оглядзастосування заорювання в ґрунт зеленої маси рослин абосидерації в якості зеленого добрива. Акцентовано увагу щодонадмірної сучасної інтенсифікації сільськогосподарських угідь,застосування монокультур що негативно впливає народючість ґрунтів, якість урожаю та погіршення екологічнихумов загалом. Детально розглянуто методологію практичноговикористання алелопатичних підходів, а також перспективиі шляхи подальшого їх використання у науковій агрономії,рослинництві, лісівництві, луківництві та інших прикладнихбіологічних науках. Проаналізовано наукові напрями з проблемалелопатії, надано коротку характеристику розробкам, щопроводилися вітчизняними вченими у другій половині XX –початку XXI ст.Зроблено висновки, що використання отрутохімікатів,мінеральних добрив тощо сприяє руйнації природних зв’язків,збіднює біорізноманіття в агроценозах, посилює негативнийвплив на ґрунт, що відбивається на всіх взаємодіючихскладових агроландшафтів. Наголошено на необхідності змінисучасної агрохімічної концепції землеробства наагробіологічну.
22
ГОРЧАКОВА, А. Ю. "О СЕЗОННОМ РАЗВИТИИ ЗЛАКОВ РЕСПУБЛИКИ МОРДОВИЯ, "БОТАНИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ"". Ботанический журнал, № 5 (2013): 605–21. http://dx.doi.org/10.1134/s1234567813050042.
Повний текст джерелаАнотація:
Рассмотрены особенности сезонного развития злаков Республики Мордовия: ритмичность развития в естественных фитоценозах и в условиях монокультуры, особенности формирования листовой поверхности и почек возобновления, ритмичность вегетативной и генеративной фаз, продолжительность активной вегетации и покоя. Определены особенности развития бореальных злаков и разработаны классификации их ритмотипов. У большинства злаков формирование удлиненных вегетативных и генеративных побегов характеризуется кривой с двумя вершинами: первый подъем отмечается поздней весной и в первой половине лета, второй — в конце лета и в начале осени, что связано с режимом осадков. Применение орошения летом сглаживает двувершинность кривой вегетации. На неорошаемых участках по динамике развития листьев и анализу особенностей роста бореальные злаки можно объединить в 2 ритмогруппы: летнезеленые ( Poa palustris L., Hordeum brevisubulatum (Trin.) Link) и летне-зимнезеленые ( Poa pratensis L. s. l., Festuca pseudovina Hack. ex Wiesb., Alopecurus arundinaceus Poir.).
23
I.S., Kruhlov, Smaliychuk A.D., Chaskovskyy O.G., Bilanuk V.I., Prytula R.V., and Smaliychuk H.V. "PROSPECTIVE EVOLUTION OF THE CARPATHIAN FOREST LANDSCAPE UNDER CLIMATE AND LAND-USE CHANGE: METHODOLOGY OF THE RESEARCH." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Geographical Sciences, no. 15 (January 19, 2022): 51–58. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-7391/2021-15-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Managed forests occupy the great share of the Carpathian Ecoregion. They provide timber and other products as well as important climate- and water-regulating ecosystem services. However, their useful functions have been compromised by unsustainable management and climate change. Therefore, there is an urgent issue of defining ecologically sound methods and volumes of forest harvesting and planting under progressing climate change. Hence, this paper describes the framework and the main methods for the study of the forest landscape prospective evolution under different scenarios aimed at the development of an optimal management strategy. The study is realized via a forest landscape simulator LANDIS-II as the case of Rakhiv administrative region in the Ukrainian Carpathian Mountains (total forested area of 1,340 km²).A forest landscape is interpreted as a process dynamic heterogeneous geoecosystem, which consists of ecotopes (elementary geographic ecosystems) with tree vegetation. A biotope, as a set of a tree stand properties, is a controlled component (output) of the ecotope, while a physiotope, as a set of abiotic tree stand conditions, is a controlling component (input). Biotopes change in space and time driven by succession, species migration, climate change, natural disturbances, and management. Such a framework has been realized by the means of LANDIS-II simulator for the six main species: European beech, European hornbeam, Norway spruce, pedunculated and sessile oaks (as one ecological unit), silver fir, and sycamore maple. The study focuses on the spatiotemporal change of the above-ground live biomass during the future 200 years with geospatial resolution of 30 m and timestep of 10 years.A natural (intrinsic) evolution of the Carpathian forest landscape has been simulated under five climate change scenarios (RCP2.6, RCP4.5, RCP6.0, RCP8.5 and baseline) and different regimes of natural disturbances – windthrows and spruce bark beetle invasions. Now, the three main scenarios of forest management are under parametrization: 1. Inertial (persistent) scenario aims at preservation of vast single-aged spruce plantations. 2. Current adaptive scenario, which provides for tree stand restructuring according to current conditions. 3. Foresighted adaptive scenario, which considers conditions of the end of the 21st century.Key words: Carpathian Ecoregion, forest geoecosystem, forest landscape simulator LANDIS-II, climate change, forest management, ecotope, physiotope, biotope, landscape. Левова частка площі Карпатського екорегіону припадає на лісогосподарські ландшафти, які, окрім постачання деревини та інших продуктів, надають клімато- та водорегулювальні екосистемні послуги. Однак їхні корисні функції суттєво знижені через незбалансований менеджмент та зміну клімату. Тому гостро стоїть питання визначення екологічно обґрунтованих способів та обсягів лісозаготівлі та лісовідновлення в умовах прогресуючої зміни клімату. Отже, ця стаття описує концептуальні підходи та основні методичні прийоми дослідження майбутньої еволюції лісового ландшафту за різними сценаріями для вироблення оптимальної стратегії його менеджменту. Ми реалізовуємо дослідження за допомогою спеціального програмного забезпечення – симулятора LANDIS-II – на прикладі Рахівського району Закарпаття (загальна площа лісів 1340 км²).Лісовий ландшафт ми інтерпретували як процесну динамічну гетерогенну геоекосистему – поєднання екотопів (елементарних географічних екосистем) з деревною рослинністю. Контрольованим компонентом (виводом) екотопу є біотоп як поєднання властивостей лісоутворюючих видів, а контролюючим (вводом) – фізіотоп як сукупність лісорослинних умов. Біотопи зміню-ються у просторі та часі під впливом сукцесії, міграції видів, зміни клімату, природних дистурбацій та менеджменту. Таку концептуальну модель ми реалізовуємо за допомогою симулятора LANDIS-II для шести лісоутворюючих видів: бука, граба, дуба, смереки, явора та ялиці. Предметом дослідження є просторово-часова зміна надземної біомаси цих видів протягом наступних 200 років, яка фіксується з геопросторовою роздільністю в 30 м та часовим кроком у 10 років. Ми вже симулювали природну еволюцію деревостанів ландшафту Рахівщини за п’ятьма сце-наріями зміни клімату (RCP2.6, RCP4.5, RCP6.0, RCP8.5 і базовим) та режиму природних дистур-бацій – вітровалів й інвазій жука короїда смереки. Тепер ми параметризуємо модель для трьох провідних сценаріїв лісового менеджменту: 1. Інерційного, який передбачає підтримку великих площ монокультури смереки. 2. Адаптивного поточного, спрямованого на реструктуризацію деревостанів для підвищення їхньої стійкості в поточних лісорослинних умовах. 3. Адаптивного перспективного, який для реструктуризації бере до уваги умови кінця ХХІ століття.Ключові слова: лісова геоекосистема, екотоп, фізіотоп, біотоп, ландшафт, LANDIS-II, зміна клімату, лісовий менеджмент, Карпатський екорегіон.
24
Ankin, N. L., T. M. Petryk, V. V. Potochilova, S. A. Solodarenko та V. A. Ladyka. "Роль микробиологического обследования в диагностике и лечении перипротезной инфекции". Klinicheskaia khirurgiia 86, № 3 (28 лютого 2019): 52–55. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.03.52.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель. Определение оптимальной тактики микробиологического обследования пациента с перипротезной инфекци- ей (ППИ) путем оценки достоверности результатов бактериологических исследований в пред– и послеоперацион- ном периоде.
Материалы и методы. На базе Ортопедо–травматологического центра Киевской обласной клинической больни- цы на протяжении 2016 – 2018 гг. обследованы 32 пациента с подозрением на наличие ППИ. Во время предопераци- онной подготовки всем пациентам провели бактериологическое исследование, в ходе которого их разделили на две группы: 1–я – 23 пациента, которым проводили бактериологическое исследование посевов из свищевого хода; 2–я – 9 пациентов, которым осуществляли пункционный забор материала, так как свищевое отверстие у них отсутствовало.
Результаты. Из 147 предоперационных посевов у 83 (56,5%) определены грамположительные кокки; у 49 (33,3%) – грамотрицательные палочки; рост микроорганизмов не определялся в 15 (10,2%) посевах. У 22 (68,7%) пациентов вы- делена монокультура, у 10 (31,3%) –два и больше микроорганизмов.
Выводы. Диагностика ППИ является сложной и требует мультидисциплинарного подхода, предполагающего тесное сотрудничество ортопедов и микробиологов.
25
Trohaniak, O. S. "Стан, тенденції та наукові засади соціально-екологічних проблем суспільства". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (14 червня 2018): 48–53. http://dx.doi.org/10.15421/171867.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті зроблено огляд соціальних проблем людства, пов’язаних з екологічними проблемами. Проведено короткий аналіз впливу екологічного забруднення на природу і суспільство, звернувши увагу на свідомість суспільства з метою збереження стану здоров’я та життєдіяльності людей, флори і фауни. Суспільство змінює все, що його оточує для власної мобільності. Глобальну екологічну проблему викликали різні фактори, та головні з них – це демографічна і промислово-енергетична. Демографічна – це надшвидке зростання населення, яке природа не встигає забезпечити. А промислово-енергетична – це транспорт, який дає надмірну кількість вихлопних газів; це підприємства, особливого забруднення з яких надають: гірничопромисловий, хіміко-металургійний, машинобудівний, паливно-енергетичний, будівельний, агропромисловий комплекси. Найтоксичнішими серед них є відходи, що містять важкі метали, нафтопродукти, отрутохімікати (пестициди) тощо. В сільськогосподарській діяльності людини є збідніння і виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення ґрунтів та інтенсивне освоєння цілинних земель, широке розповсюдження монокультур, застосування азотних і нітратних мінеральних добрив. Великого забруднення в останні роки зазнало повітря і вода. В статті ґрунтовно розглянуто соціально-екологічний аспект проблеми і мотиваційний підхід до виправлення даної ситуації.
26
Кудинов, О. Б., О. В. Мартынов та Р. И. Ли. "Зондирующий спектральный измеритель флюоресценции и рассеяния, испытания в лабораторных и полевых условиях, "Фундаментальная и прикладная гидрофизика"". Фундаментальная и прикладная гидрофизика, № 2 (2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.7868/s2073667320020100.
Повний текст джерелаАнотація:
С целью проведения экологического мониторинга и получения оперативных данных о состоянии исследуемой акватории был создан зондирующий спектральный измеритель флюоресценции и рассеяния света. Он позволяет одновременно проводить измерения флюоресценции фитопланктона, растворенного органического вещества и рассеяния света в морской воде, в спектральном диапазоне, охватывающем область от ближнего ультрафиолета до красной границы видимого спектра. Получение спектров указанных параметров производятся в одном и том же измерительном объеме, что избавляет от необходимости согласовывать полученные сигналы по объёму флюоресцирующего вещества. Результаты проверки функционирования прибора в лабораторных условиях на образцах монокультур фитопланктона, обитающего в водах Чёрного моря, показали хорошее совпадение измерений с литературными данными. В ходе испытаний прибора во время 106-го рейса на НИС «Профессор Водяницкий» весной 2019 г. были произведены измерения на 77 гидрологических станциях следующих параметров: профилей вертикального распределения флюоресценции фитопланктона; растворённого органического вещества и упругого рассеяния света. В результате были получены сведения о вертикальном распределении измеряемых параметров на исследованных акваториях Чёрного моря. Результаты проведённых испытаний представленного измерителя позволили апробировать техническое исполнение и методологию работы с данным измерителем.
27
Авраменко, Н. І. "Види водоростей у річці Ворскла, що викликають «цвітіння» води". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (28 березня 2013): 158–62. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.01.39.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати досліджень із вивчення евтрофікаційних процесів, зокрема розглядаються особливості динаміки чисельності різноманітних видів водоростей у різних районах річки Ворскли.Описується видовий склад водоростей, що викликають «цвітіння» води в Ворсклі, в м. Полтава та її околицях. Підкреслюється, що в більшості випадків евтрофікацію водойм викликають багатовидні альгоугрупування. Зареєстровано також розвиток майже «чистих» монокультур окремих видів. Розглядаються можливі біотичні та абіотичні фактори, що викликають явище «цвітіння» води.
Results of researches of the study of eutrophication processes, in particular the features of dynamics of quantity of different types of algae in the different districts of the Vorskla river are brought. Specific composition of water-plants that results in a «water-bloom» in the river, in Poltava and surrounding villages is described. It is underlined that in most cases the euthrophication of reservoirs is caused by multivariablealgae. Development of almost «clean» monocultures of some species is registered also. The possible biotic and abiotic factors that cause the phenomenon of «flowering» water are examined.
28
Олішевич, Віолетта. "ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 158–70. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246373.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується поняття полікультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. Актуальність проблеми підсилюється активізацією міжкультурних інтеграційних процесів, змінами в галузі засобів комунікації, що призвели до кризи характерних для попередньої епохи монокультурних моделей розуміння суспільних процесів. Автором здійснено уточнення сутності поняття полікультурної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови та визначено історико-теоретичні аспекти його функціонування. Розглянуто близькі за змістом поняття «полікультурність», «мультикультурність», «міжкультурний», «крос-культурний», «інтеркультуралізм» та ін. Наголошено на необхідності вивчення культури народу, мова якого вивчається, а також рідної культури за принципом діалогу культур, що є умовою формування полікультурної компетентності. Надано авторське тлумачення поняття «полікультурна компетентність майбутнього вчителя іноземних мов» як інтегративної якості особистості майбутнього фахівця, що включає систему полікультурних знань, умінь, навичок, інтересів, потреб, мотивів, цінностей, полікультурних якостей, досвіду, соціальних норм і правил поведінки, які формуються в процесі професійної мовної підготовки через ознайомлення з культурою інших народів за принципом діалогу культур та в умовах неперервної комунікативної практики.
29
Шалов, Тимур Борисович, та М. Х. Балкарова. "Продуктивность и качество зерна озимого ячменя и кукурузы при использовании расчетных доз удобрений на черноземной почве Центрального Кавказа". Аграрная Россия, № 10 (8 жовтня 2015): 16–18. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2015-10-16-18.
Повний текст джерелаАнотація:
В последние десятилетия множество исследований было посвящено изучению эффективности применения удобрений на черноземах под зерновые культуры, возделываемые как в севооборотах, так и на выводных полях, в том числе и в виде монокультур. Исследования проводили на черноземе выщелоченном, малогумусном, в предгорной зоне Кабардино-Балкарской Республики. Ячмень сорта Вавилон и гибрид кукурузы Кавказ 412СВ высевали бессменно на стационарных участках. Дозы удобрений рассчитывали методом элементарного баланса на планируемую прибавку урожая. Нормативы затрат питательных элементов на формирование единицы массы урожая были взяты на основании данных, полученных в географической сети опытов ЦИНАО. По данным хозяйства и опытных учреждений, была взята за исходный уровень урожайность озимого ячменя 30 ц/га, кукурузы 40 ц/га. Исходя из этих данных определены расчетные дозы удобрений на планируемую прибавку урожайности исследуемых культур. Из минеральных удобрений использовали аммиачную селитру, аммофос, хлористый калий. Фосфорные и калийные удобрения вносили осенью, азотные — весной. Увеличение урожайности не было пропорциональным повышению доз. С одной стороны, недостаток влаги лимитировал урожайность, с другой — сработала закономерность, что при внесении повышенных и высоких доз окупаемость 1 кг д.в. удобрений прибавкой продуктивности, даже при благоприятных погодных условиях, снижается. Результаты показали, что использование доз удобрений, установленных балансовыми методами, повысило урожайность ячменя до 110 %, зерновой кукурузы до 53 % при значительном увеличении содержания белка в зерне.
30
Кабанець, В. М., та С. І. Бердін. "Вплив беззмінних посівів конопель посівних на агрохімічні показники орного шару ґрунт". Аграрні інновації, № 3 (22 березня 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.3.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідити динаміку основних агрохімічних показників орного шару ґрунту під час вирощування конопель посівних у беззмінних посівах за різних схем удобрення. Методи. Польовий, лабораторний, роз- рахунково-порівняльний і статистичний. Результати. Досліджена динаміка агрохімічного стану ґрунтів під час вирощування конопель посівних у монокультурі. Встановлено, що вирощування цієї культури в беззмін- них посівах без застосування добрив призводить до значного зменшення вмісту гумусу й основних елемен- тів живлення в орному шарі за період проведення дослі- джень. У результаті проведеного порівняльного аналізу попередніх та кінцевих агрохімічних аналізів визначені варіанти з дозами добрив, які дозволяють вирощу- вати коноплі без зниження показників вмісту гумусу, загального азоту, рухомого фосфору й обмінного калію. Висновки. У результаті проведених досліджень вста- новлено, що коноплі посівні можна вирощувати в без- змінних посівах без зниження основних агрохімічних показників ґрунту, але за обов’язкового внесення міне- ральних або органічних добрив у достатній кількості для компенсації винесених із продукцією елементів жив- лення. Вирощування конопель посівних у беззмінних посівах без внесення добрив призводить до значного зниження основних агрохімічних показників орного шару ґрунту. У разі застосування мінеральних добрив у дозі N200Р100К240 агрохімічні показники за період проведення досліду були на одному рівні з показниками, які визна- чали перед закладкою досліду. Така ж закономірність спостерігається в разі внесення гною в дозі 20 тонн на гектар. Внесення гною в дозі 40 тонн на гектар і більше формувало позитивний баланс усіх основних агрохіміч- них показників ґрунту, що досліджувалися.
31
Musiy, L. Y., та O. Y. Tsisaryk. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ФЕРМЕНТАЦІЇ ТА ФІЗИЧНОГО ВИЗРІВАННЯ ВЕРШКІВ У ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ПЕРІОД РОКУ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ МАСЛА З ПРОБІОТИЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (10 вересня 2016): 56–62. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6811.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою досліджень було встановити та обґрунтувати оптимальні параметри ферментації та фізичного визрівання вершків при виробництві кисловершкового масла у весняно-літній період року за поєднання класичних для масла змішаних мезофільних культур Flora Danica (FD) – Lactococcus lactis ssp. cremoris, Lactococcus lactis ssp. lactis, Leuconostoc mesenteroides ssp. cremoris, Lactococcus lactis ssp. diacetylactis із термофільною монокультуроюLactobacillus acidophilus пробіотичного штаму La-5 (La-5). Було виготовлено чотири групи кисловершкового масла. У заквашених вершках контролювали активність кислотоутворення за зміною титрованої і активної кислотності та кислотність плазми.
Встановлено можливість поєднання класичних змішаних мезофільних культур FD з термофільною монокультурою L. acidophilus пробіотичного штаму La-5 за ферментації вершків у технології кисловершкового масла з пробіотичними властивостями. Експериментально встановлено дозу інокуляції і раціональне співвідношення між FD і La-5 у складі заквашувальної композиції безпосереднього внесення – 1 : 1 при вихідній концентрації кожної культури у вершках 1·106 КУО/см3 для виробництва кисловершкового масла з пробіотичними властивостями. Встановлено параметри процесу ферментації та фізичного визрівання вершків за поєднання заквашувальних культур FDта La-5 у весняно-літній період року: температура ферментації (30 ± 1) ºС, тривалість 4 год.; температура фізичного визрівання (5 ± 1) ºС, тривалість 6 год.
32
Skorokhodov, V. Yu. "PRODUCTIVITY OF FIELD AND CULTIVATED IN CROP ROTATION MONOCULTURES DEPENDING ON THE CONTENT OF NITRATE NITROGEN AND SOIL BIOLOGICAL ACTIVITY IN THE BLACK SOILS OF THE SOUTHERN STEPPE REGIONS OF THE SOUTHERN URALS." Vestnik of Ulyanovsk state agricultural academy 212 (March 22, 2021): 60–67. http://dx.doi.org/10.18286/1816-4501-2021-1-60-67.
Повний текст джерелаАнотація:
This article is devoted to the study of the effect of nitrate nitrogen content in the soil on its biological activity on crops cultivated in the system of six-field crop rotation and mono-crops, as well as the effect of nitrate nitrogen and soil bioactivity on the yield of field crops (corn for silage, peas, millet and barley) in crop rotations and mono-crops. Field experiments were carried out on a long-term plot and the results are objective from the point of view of the data on the yield of field crops, soil bioactivity and the content of nitrate nitrogen on the crops were obtained in various weather conditions, including suitable and very dry years. Very dry years are considered when the hydrothermal index is 0.6 or less, they accounted for 68% of the total number of research years. The question of the forecrop influence and the nutritional background on the field crop yield, the content of nitrate nitrogen and the biological activity of the soil is considered. The lowest biological activity of the soil is noted in the variant with permanent barley sowing on unfertilized background - 6.0 %, on fertilized background - 6.1%. As a result of the research, it was found that the yield of corn for silage is higher in mono-crops compared to crop rotation. Millet slightly reacts to application of mineral fertilizers, and when cultivated in monoculture, it reduces yield. The usage of mineral fertilizers increases the content of nitrate nitrogen and the biological activity of the soil in all variants of the experiment.
33
Рум'янков, Ю. О. "Quercus Robur L. у структурі фітоценозів Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України та урочища "Рогівське" Маньківського лісництва". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (4 червня 2020): 13–17. http://dx.doi.org/10.36930/40300302.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано просторову, морфологічну, видову та ярусну структури насаджень Q. robur на ділянці "Дубинка" Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України та в урочищі "Рогівське" Маньківського лісництва. Визначено, що видовий склад діброви в урочищі "Рогівське" Маньківського лісництва – це різновікові дерева Quercus robur L., Fraxinus excelsior L., Carpinus betulus L., Acer platanoides L. насіннєвого та порослевого походження. За видовою структурою в насадженні переважає Q. robur – 65,2 %. Проаналізувавши тип просторового розміщення дерев та їх морфологічну структуру, встановлено наявність двох поколінь дерев дуба. Перше покоління дерев є залишком насадження штучного походження, а друге – це природне насінне поновлення. Наявність другого покоління дуба свідчить про здатність до самовідновлення цього виду в період формування фітоценозу. Проаналізувавши видову структуру підросту встановлено, що наступного покоління природного поновлення дуба не передбачається. Виявлено наявність повноцінної трьохярусної структури в лісовому фітоценозі урочища "Рогівське" Маньківського лісогосподарства, яка за своїми функціями створює сприятливий мікроклімат всередині насадження та зберігає його життєздатність. У лісогосподарстві урочища "Рогівське" встановлено 64 % дерев Q. robur без видимих ушкоджень, що визначає їх стан як задовільний. Фітосанітарний стан дерев Q. robur у лісогосподарстві урочища "Рогівське" ми оцінюємо як мало ослаблені (І група). У насадженнях масиву "Дубинка" відзначено збіднений видовий склад та спрощену ярусну структуру. Більшість видового складу ділянки "Дубинка" перебуває в незадовільному стані, що визначає складні екологічні умови росту дерев на цій території. Стан дерев Q. robur у насадженні "Дубинки" ми оцінюємо як незадовільний, а їх фітосанітарний стан як середньо ослаблені (ІІ група). Встановлено розвиток деградаційних процесів у насадженнях Q. robur ділянки "Дубинка". У паркових фітоценозах ми рекомендуємо утримання насадження дуба як монокультуру, яка створює високий ефект декоративності, але знижує довговічність. Тому наявні насадження "Дубинки" в НДП "Софіївка" НАН України потребують заміни відмираючих дерев Q. robur.
34
Тараненко, А. О., М. І. Кулик, С. В. Тараненко та М. А. Галицька. "ВПЛИВ СПОСОБУ ВИРОЩУВАННЯ ПРОСА ПРУТОПОДІБНОГО НА ДИНАМІКУ ОРГАНІЧНОЇ РЕЧОВИНИ У ҐРУНТІ ТА ВРОЖАЙНІСТЬ БІОМАСИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 135–49. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Екологічне обґрунтування вирощування енергетичних культур нині має актуальне значення. Особ-ливо це важливо при вирощуванні проса прутоподібного на виведених із обробітку землях та зміні землекористування. У статті наведено шляхи науково обґрунтованого вирощування проса прутопо-дібного (Panicum virgatum L.) із бобовим компонентом – люпином повзучим (Lupinus repens Kuptsov N and Miron.). Метою наших досліджень було вивчення динаміки вмісту органічної речовини у ґрунті та особливості формування врожайності біомаси проса за умови вирощування в різновидових посі-вах, зважаючи на застосування азоту в підживленні. Завдання досліджень: визначити зміни струк-тури фітоценозу, динаміку вмісту органічної речовини у ґрунті та рівень урожайності сухої біомаси залежно від способу вирощування та підживлення посівів. Експеримент проведений в умовах цент-рального Лісостепу України на маргінальних ґрунтах. Дослід передбачав вирощування проса сорту «Cave-in-Rock» у монокультурі (Мo), у сумісних (С) та змішаних (Mi) посівах з люпином із застосу-ванням азоту в підживленні: N0, N15, N30, N45, N60. В експерименті застосовано методику досліджень в агрономії, спеціальні методики та рекомендації до вирощування проса прутоподібного, проведено статистичний обрахунок отриманих даних та відображення їх у графіках. Найбільшу врожайність за сухою біомасою просо прутоподібне формує в сумісних посівах (14,4–15,0 т/га) на варіантах пі-дживлення N15-30, а у змішаних досягає рівня 14,7 т/га при застосуванні більшої норми азоту N45. За результатами досліджень встановлено позитивний вплив бобового компоненту на збільшення вміс-ту органічної речовини у ґрунтах та отримання додаткового азотного живлення для рослин у суміс-них та змішаних посівах проса. Встановлено суттєве збільшення кількісних показників рослин проса (висоти та густоти стеблостою) та врожайності сухої біомаси в сумісних та змішаних посівах порівняно з одновидовими (Mo). Це підтверджується кореляційним аналізом, згідно з яким встанов-лено достовірний зв’язок між показниками продуктивності проса та вмістом органічної речовини у грунті (r=0,77 у змішаних посівах (Мі), r = 0,58 у сумісних посівах (С)).
35
Гангур, В. В., А. В. Кохан, Л. Д. Глущенко, Р. В. Олепір та О. І. Лень. "ВПЛИВ ПРИРОДНИХ І АНТРОПОГЕННИХ ФАКТОРІВ НА ДИНАМІКУ ГУМУСУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ БЕЗЗМІННОГО ВИРОЩУВАННЯ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Реформування аграрного сектору, комерціалізація сільськогосподарського виробництва зумовили звуження виробничої спеціалізації, концентрацію, максимальне насичення сівозмін провідними куль-турами або вирощування їх повторно і навіть в монокультурі. Проте світова і вітчизняна агрономі-чна наука мають значущий експериментальний матеріал щодо зниження врожайності при беззмін-ній сівбі – вирощуванні однієї і тієї ж культури протягом тривалого часу на постійній ділянці. Ме-тою досліджень було визначити вплив різних систем удобрення і тривалого беззмінного вирощуван-ня на динаміку органічної речовини у ґрунті та рівень продуктивності пшениці озимої. У процесі до-слідження використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Результати проведеного агрохімічного аналізу ґрунтових зразків тривалого польового експерименту з беззмінно-го вирощування пшениці озимої показують, що на контролі (без добрив), а також у разі внесення мі-неральних добрив (N51P51К55) та 30 т/га гною щорічно або раз у три роки, запаси гумусу в орному шарі ґрунту за 33 роки (1983–2016) спостережень зменшилися, відповідно на 5,6; 0,4; 2,4 т/га, або в середньому за рік втрати гумусу становили, відповідно мінус 0,17; мінус 0,01; мінус 0,07 т/га. Вста-новлено, що варіанти удобрення пшениці озимої, які вивчалися в досліді, забезпечили зменшення інте-нсивності втрат гумусу з ґрунту порівняно з контролем (без добрив), відповідно у 17 і 2,4 раза. Ре-зультати досліджень свідчать, що і за тривалого беззмінного вирощування закономірно вища проду-ктивність пшениці озимої на удобрених варіантах. Порівняно з контролем (без добрив) внесення ор-ганічних і мінеральних добрив забезпечило підвищення урожайності культури в середньому за 1983–2017 рр., на 0,85–0,97 т/га або 31–35,4 %. Потрібно зазначити, що внесення 30 т/га гною один раз на три роки чи щорічно на фоні практично однакової норми мінеральних добрив не мало суттєвого впливу на рівень продуктивності пшениці. Максимальним рівень урожайності пшениці озимої як на контролі, так і на фоні внесення органічних і мінеральних добрив, був отриманий 2008 р. – 5,90; 7,05 т/га, а мінімальний, відповідно до систем удобрення 0,71 т/га (1991 р.) та 1,00 т/га (1999 р.).
36
Вербельчук, Тетяна, Володимир П’ясківський, Сергій Вербельчук та Володимир Гавриловський. "ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВОГО МЕДОЗБОРУ У ФОРМУВАННІ ІМУНІТЕТУ БДЖІЛ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (45) (31 травня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.2.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Еволюційний розвиток бджіл проходив на багатій поліфлорній кормовій базі. Бджола медоносна відноситься до комах з вузькоспеціалізованим живленням. Весь комплекс поживних речовин необхідних для розвитку та харчування потомства і імаго отримується з нектару та пилку, які бджоли, для тривалого зберігання, консервують в мед та пергу. Кормова цінність квіткового пилку визначається вмістом в ньому білку, повноцінністю амінокислотного складу, здатністю до засвоєння. Вибірковість збирання пилку частково пояснюється потребою бджіл на даний період у тих чи інших речовинах. Крім того встановлено, що пилок різних пилконосів відрізняється своєю біологічною цінністю, пилковою продуктивністю, хімічним складом. Доведено, що однією з причин зниження імунітету бджіл є погіршення їх живлення. Це викликано зменшенням біорізноманіття квітуючих рослин біля полів, монокультурним землеробством, високим пестицидним фоном, змінами клімату тощо. Тому, поліфлорна повноцінна пилково-нектарна кормова база відіграє основоположну роль для життя та розвитку бджіл. Повноцінне вигодовування личинок закладає на все подальше життя комах базу імунної стійкості, здоров’я, тривалості життя. Надто важливим це є для відтворення майбутніх маток, трутнів. Відомо, що в стадію личинки йде формування так званого жирового тіла, котре є депо білків та інших БАР, а в подальшому виступає основою формування секреторної діяльності (маточного молочка, ферментів для переробки нектару, восковиділення тощо). Формування жирового тіла проходить в період личинкової стадії розвитку розплоду. Воно забезпечує тривале життя зимуючих бджіл, здатність вижити та пережити холоди, сприяє виконанню надважливого завдання цих бджіл – вигодовування однієї бджоли заміни тощо. Літні короткоживучі бджоли вигодовують до чотирьох особин. Як і у вищих тварин та людини в підтриманні імунітету важливу роль відіграє мікрофлора слизових і кишківника. Вона частково забезпечує ферментативні процеси в травленні. Завдяки цим сапрофітним мікроорганізмам – формується імунітет (до 80 %). Ліс здатен забезпечити бджіл ранніми поліфлорними квітуючими рослинами, що поліпшить повноцінність білкового живлення, сприятиме високій життєздатності потомства та активному нарощуванні сили сім’ї, майбутній продуктивності, зимостійкості, забезпечить ефективність галузі.
37
Salmanov, A. G., та A. V. Rudenko. "Антимікробна резистентність провідних збудників інфекцій сечових шляхів у Києві (Україна)". International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, № 2 (20 грудня 2017): 48–60. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-2.17.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи — вивчити резистентність до антибіотиків бактеріальних збудників інфекцій сечових шляхів (ІСШ), виділених у пацієнтів урологічного стаціонару в м. Києві.
Матеріали і методи. Досліджено 1612 штамів бактерій, виділених із сечі хворих з ІСШ (цистит, уретрит, пієлонефрит), госпіталізованих в урологічне відділення ДУ «Інститут урології НАМН України» у м. Києві протягом 2016 р. Серед пацієнтів переважали жінки — 1201 (74,5 %). Вік хворих становив від 17 до 74 років. Для збору даних використано медичну документацію лікарні. Мікробіологічні дослідження виконано у лабораторії мікробіології ДУ «Інститут урології НАМН України». Аналізували результати культурального дослідження зразків сечі, зібраних за наявності клінічних ознак ІСШ. Дослідження клінічного матеріалу та інтерпретацію отриманих результатів проводили загальноприйнятими методами. Вивчено чутливість уропатогенів до 31 антибіотика дискодифузійним методом відповідно до рекомендацій Інституту клінічних та лабораторних стандартів США (Clinical and Laboratory Standards Institute (CLSI)).
Результати та обговорення. Аналіз мікробного спектра сечі виявив домінування серед уропатогенів штамів Escherichia coli (32,0 %), Enterococcus faecalis (19,5 %), Klebsiella pneumoniae (10,9 %), Staphylococcus epidermidis (8,9 %), S. haemolyticus (6,5 %) та Pseudomonas aeruginosa (6,4 %). Частка Enterococcus faecium, Enterobacter aerogenes і Streptococcus viridans становила відповідно 2,5, 2,2 і 1,6 %, Enterobacter cloacae, Klebsiella oxytoca, Acinetobacter baumannii, Proteus vulgaris та Providencia rettgeri — менше 1,0 %. У більшості випадків (69,7 %) мікроорганізми виділено у монокультурі, у решті випадків — у мікробних асоціа- ціях. Високу резистентність до тестованих антибіотиків виявили штами E. aerogenes (45,1 %), E. cloacae (45,7 %), E. faecium (40,9 %), E. faecalis (40,7 %), E. coli (39,9 %), P. aeruginosa (34,0 %), K. pneumoniae (28,6 %). Найбільш активними до уропатогенів були іміпенем (E. coli — 87,6 %, P. aeruginosa — 75,7 %, E. cloacae — 67,3 %, E. aerogenes — 72,6 %, K. pneumoniae — 93,2 %), меропенем (E. coli — 89,1 %, P. aeruginosa — 76,7 %, K. pneumoniae — 82,6 %), лефлоцин (E. coli — 74,5 %, ентерококи — 78,7 %, P. aeruginosa — 76,7 %, E. cloacae — 73,9 %, E. aerogenes — 80,4 %, K. pneumoniae — 83,5 %), амоксицилін/клавуланат (ентерококи — 84,6 %), фурагін (ентерококи — 82,6 %), цефоперазон (K. pneumoniae — 89,2 %, P. aeruginosa — 73,8 %), цефтріаксон (K. pneumoniae — 80,1 %).
Висновки. Антибіотикорезистентність збудників ІСШ — важлива терапевтична проблема. Найбільшою активністю до уропатогенів характеризуються іміпенем, меропенем, лефлоцин, амоксицилін/ клавуланат, фурагін, цефоперазон, цефтріаксон, які можна розглядати як препарат вибору для призначення стартової терапії ІСШ. Необхідно здійснювати постійний моніторинг за резистентністю до дії антибіотиків. Політику використання антибіотиків у кожному стаціонарі слід визначати залежно від локальних даних щодо резистентності до протимікробних препаратів.
38
Kramarets, Volodymyr, Myhajlo Popovich та Ostap Bojko. "Вплив еколого-біологічних властивостей деревних порід на сукцесії в лісах Українських Карпат". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 18 (28 березня 2019): 11–20. http://dx.doi.org/10.15421/411901.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено дані про еколого-біологічні властивості деревних порід, які визначають динаміку лісовідновних процесів та впливають на перебіг лісових сукцесій. Охарактеризовано закономірності формування лісостанів за участю порід-піонерів, постпіонерів і дріад. Показано важливе значення піонерних деревних порід (берези повислої, осики, вільхи сірої) в оздоровленні лісових територій після всихання похідних ялинових монокультур.
Охарактеризовано сукцесійні лісові угруповання, сформовані за участі порід із різними динамічними особливостями. Породи-піонери (Betula pendula Roth., Alnus incana (L.) Moench, Populus tremula L., Salix caprea L.) швидко покращують лісове середовище, тому відновлення лісостанів на місці похідних ялинників доцільно здійснювати за зразком природних лісовідновних сукцесій через стадію порід-піонерів.
Породи-постпіонери (Acer pseudoplatanus L., Quercus robur L., Pinus syvestris L., Fraxinus excelsior L, Carpinus betulus L., Pyrus pyraster (L.) Burgsd, Tilia cordata Mill. та Tilia platyphyllos Scop, Sorbus aucuparia L.) формують довговічні сукцесійні угруповання. Сосна звичайна в Українських Карпатах формує природні реліктові лісостани. Лісові культури сосни створювали після Другої світової війни для залісення сільськогосподарських угідь. Рідкісними є ценози вільхи сірої та клена-явора з домінуванням у трав'яному ярусі Lunaria rediviva L., Scopolia carniolica Jacq., Allium ursinum L., Matteuccia struthiopteris (L.) Todaro, Phyllitis scolopendrium (L.) Newman. На території НПП «Сколівські Бескиди» (гірські хребти Парашки та Зелеміні) Sorbus aucuparia утворює стійкі рослинні угруповання та формує верхню межу лісу.
Породи-дріади Fagus sylvatica L., Abies alba Mill., Taxus baccata L. та Picea abies [L.] Karst. (на верхніх висотах гір) формують стійкі лісостани, які без втручання людини можуть тривалий час функціонувати, підтримуючи певний рівень балансу між всіма складовими елементами лісових екосистем. Рідко трапляються ценози Fagus sylvatica за участю у складі червонокнижних та регіонально рідкісних видів (Taxus baccata, Allium ursinum, Scopolia carniolica, Lunaria rediviva, Phyllitis scolopendrium). Надзвичайно цікавими з ценотичного та лісівничого погляду є лісостани зa участю Quercus robur та Abies alba, які сформовані домінуючими породами, що різняться за еколого-ценотичними особливостями. Рідкісними є ялинові ліси за участю ускладі Pinus cembra L. та Pinus mugo Turra.
Рідкісні лісові ценози потребують охорони та проведення заходів із підтримання їх стабільності, враховуючи напрямок і характер лісовідновних сукцесій. Для переходу лісового господарства на принципи наближеного до природи лісівництва на території Українських Карпат необхідно орієнтуватися на формування різновікових деревостанів за типом корінних з перевагою у їх складі довговічних порід-дріад – Fagus sylvatica, Abies alba, а на вищих висотних рівнях гір – Picea abies.
39
Гулиев, Фарман Агадедович, and Лала Алмазовна Гусейнова. "Improvement in the system of protective measures against diseases on pomegranate plantations in Azerbaijan." Magarach Vinogradstvo i Vinodelie, no. 1(115) (March 22, 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.35547/im.2021.26.89.008.
Повний текст джерелаАнотація:
Приведены результаты исследований состояния гранатоводства в Азербайджане и представлен анализ мероприятий по защите граната от болезней. Отмечено, что в Азербайджане садоводство является одной из важнейших отраслей агропромышленного комплекса, которым занимаются коллективные и приусадебные хозяйства, что усложняет внедрение современных мероприятий. Подчеркивается, что несоблюдение системы защиты насаждений является причиной низкой урожайности и неудовлетворительного качества плодов. Отсутствие севооборотов, монокультура многолетних насаждений, нерегулярное проведение защитных мероприятий - главные причины развития и распространения вредных организмов, поражающих корневую систему, скелетные ветви, почки, побеги, цветки, листья и плоды. Исследования проводились в 2018-2020 гг. на насаждениях граната Гянджа-Казахской географической зоны расположенных в западной части Азербайджана - в Геранбойском, Шамкирском и Казахском районах. Метод обследования заключался в систематическом осмотре насаждений граната. Осмотру подвергали все надземные органы растений. Исследованиями установлено, что наиболее распространенным и вредоносным заболеванием граната является зитиозная плодовая гниль ( Zythia versoniana Sacc.). Акцентировано внимание на экологических аспектах защитных мероприятий в разрезе получения чистой продукции. Указано, что для успешной защиты насаждений граната необходимо организация мониторинга видового состава болезней отдельных природно-сельскохозяйственных районов, особенностей их развития. Показано, что фенологический календарь и прогнозирование цикличности развития возбудителей болезней позволяет точно устанавливать критические периоды и выбирать оптимальные сроки проведения защитных мероприятий. Доказано, что комплексная система защиты граната должна строиться на интеграции организационных, санитарно-профилактических, агротехнических, биологических и химических мероприятий, а главным преимуществом является экологическая безопасность и возможность получения более качественной продукции. The article shows the results of research on the state of pomegranate growing in Azerbaijan and presents an analysis of measures to protect pomegranate from diseases. It was noted that gardening is one of the most important sectors of the agro-industrial complex of Azerbaijan with collective and private farms engagement, which complicates the implementation of modern events. It has been substantiated that non-observance of the plant protection system is the reason for low yield and quality of fruits. Lack of crop rotations, monoculture of perennial plantations, irregular protective measures are the main reasons for progression and distribution of harmful organisms affecting the root system, skeletal branches, buds, shoots, flowers, leaves and fruits. The studies were carried out in 2018-2020 on pomegranate plantations of the Ganja-Kazakh geographical zone located in the western part of Azerbaijan - in the Goranboy, Shamkir and Kazakh districts. The survey method consisted in a systematic inspection of pomegranate plantations. All aboveground plant organs were examined. The research have shown that the most common and harmful disease of pomegranate is a zythia fruit rot (Zythia versoniana Sacc .). Attention is focused on the environmental aspects of protective measures in the context of obtaining clean products. It is indicated that for successful protection of pomegranate plantations, it is necessary to organize the monitoring of species composition of diseases of individual natural agricultural districts, characteristics of their current development. It is shown that phenological calendar and forecasting of cyclical development of pathogens allows to establish accurately the critical periods and to choose the optimal timing of fulfillment the protective measures. It has been proven that an integrated pomegranate protection system should be based on the integration of organizational, sanitary-preventive, agrotechnical, biological and chemical measures, and the main advantage is environmental safety and possibility to obtain products of better quality.
40
Oralbayeva, Kalamkas B., Aliya K. Yernazarova, Medet E. Kundybayev, Spandiar A. Seitkulov та Aida S. Kistaubayeva. "Интенсификация биоремедиации нефтезагрязненных почв с использованием природного консорциума микроорганизмов". SCIENCE & TECHNOLOGIES OIL AND OIL PRODUCTS PIPELINE TRANSPORTATION, № 5 (9 грудня 2021): 582–89. http://dx.doi.org/10.28999/2541-9595-2021-11-5-582-589.
Повний текст джерелаАнотація:
Currently biological methods of cleaning oily soils significantly developed as the most accessible and effective. In their basis – the use of hydrocarbon-oxidizing microorganisms (HOM) metabolic potential. At the same time, as practice shows, existing preparations containing HOM are not effective enough in extreme soil-climatic conditions, in this connection the search for indigenous strains of oil-oxidizing bacteria and the development of new biological preparations are of current interest. The aim of this work is to study the effectiveness of HOM strains for restoring the biological activity of oil-contaminated soil. A study of the microflora of unpolluted and oil-contaminated soil taken from the experimental site of the “Shymkent” oil pumping station of “KazTransOil” JSC was carried out: the total number of microorganisms was 210·106cells/g and 130·106 cells/g, respectively. From 16 НOM strains isolated from oil-contaminated soil, 3 bacterial strains were selected to create an association and use as a biological product-oil destructor – P12, P16, A8. Based on the results of genotyping, strains P12 and P16 correspond to the species Pseudomonas aeruginosa, strain A8 belongs to the species Alcaligenes denitrificans. The associations of Pseudomonas sp. P16, Pseudomonas sp. P12 and Alcaligenes sp. A8 showed better growth in comparison with monocultures on a nutrient medium with hydrocarbons. Bioremediation of artificially oil polluted site process, which carried out for 120 days using a biological product created on the basis of the association of strains P12, P16 and A8, decreased the content of hydrocarbons 3.4 times, and with additional application of mineral fertilizers (ammophos) – 4.6 times. Thus, proved the expediency of using HOM strains P12, P16, A8 for the purpose of bioremediation of oil-contaminated soils. The results of the study can be used to improve economical and environmental efficiency of work when carrying out measures to eliminate the consequences of oil spills on the ground. Биологические методы очистки нефтесодержащих почв в настоящее время имеют существенное развитие как наиболее доступные и эффективные. В их основе – использование метаболического потенциала углеводородокисляющих микроорганизмов (УОМ). При этом, как показывает практика, существующие препараты, содержащие УОМ, недостаточно эффективны в экстремальных почвенно-климатических условиях, в связи с чем актуальными являются вопросы поиска аборигенных штаммов нефтеокисляющих бактерий и разработка новых биопрепаратов. Цель работы – исследование эффективности штаммов УОМ для восстановления биологической активности нефтезагрязненного почвогрунта. Проведено изучение микрофлоры незагрязненной и нефтезагрязненной почвы, отобранной с экспериментального участка ГНПС «Шымкент» АО «КазТрансОйл»: общее количество микроорганизмов составило 210·106 кл/г и 130·106кл/г, соответственно. Из выделенных из нефтезагрязненной почвы 16 штаммов УОМ были отобраны три штамма бактерий для создания ассоциации и применения в качестве биопрепарата-нефтедеструктора – Р12, Р16, А8. По итогам генотипирования установлено, что штаммы Р12 и Р16 соответствуют виду Pseudomonas aeruginosa, штамм А8 относится к виду Alcaligenes denitrificans. Установлено, что в составе ассоциаций штаммы Pseudomonas sp. P16, Pseudomonas sp. P12 и Alcaligenes sp. A8. показали лучший по сравнению с монокультурами рост на питательной среде с углеводородами. В процессе биоремедиации участка с искусственным нефтезагрязнением, проводимой в течение 120 суток с использованием биопрепарата, созданного на основе ассоциации штаммов P12, P16 и A8, содержание углеводородов снизилось в 3,4 раза, а при дополнительном внесении минеральных удобрений (аммофоса) – в 4,6 раза. Таким образом, доказана целесообразность использования штаммов УОМ Р12, Р16, А8 с целью биоремедиации нефтезагрязненных почв. Результаты исследования могут быть использованы для повышения экономической и экологической эффективности работ при проведении мероприятий по ликвидации последствий разливов нефти на почве.
41
Ярец, Ю. И., Н. И. Шевченко, and В. Ф. Еремин. "Pathogenic and Persistent Bioprofiles of Clinical Isolates of Staphylococcus Aureus Isolated from Wounds: Visualization of a Complex of Features Using Multivariate Exploratory Data Analysis." Лабораторная диагностика. Восточная Европа, no. 4 (December 30, 2021): 467–82. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.10.4.008.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. Течение и прогноз инфекционного процесса зависят от патогенного потенциала условно-патогенных бактерий, а также способности иммунных защитных сил организма противостоять их влиянию. Последние реализуются за счет персистентных механизмов - формирования биопленки и действия антифакторов. Оценка биологических свойств клинических изолятов существенно расширит информативность микробиологического анализа, а использование адекватных методов многомерной статистики даст возможность определить критерии, характеризующие патогенный и персистентный биопрофили. Цель. Оценить основные микробиологические признаки клинических штаммов S. aureus и определить комплексы лабораторных критериев, соответствующих патогенному или персистентному биопрофилю изолята. Материалы и методы. Выполнен анализ основных свойств каждого из 248 изолятов S. aureus, выделенных из раневого отделяемого пациентов. Оценивали лецитиназную (ЛВ), гемолитическую (ГЕМ), протеолитическую (ПР), фибринолитическую (ФЛ) активность, ферментацию маннита (M), адгезивную (АА), антикомплементарную (АКА), антилизоцимную (АЛА), антиинтерфероновую (АИА) активность и др. Определяли гены формирования биопленки (icaAD, icaBC, icaR); степень продукции биопленки оценивали спектрофотометрически. Чувствительность к антибактериальным средствам S. aureus анализировалась фенотипическими методами. Для статистической обработки результатов использовали иерархический кластерный анализ и канонический анализ соответствий. Результаты. Персистентный биопрофиль клинических изолятов S. aureus (ica+, ica-) определялся активным образованием биопленки, средним или высоким уровнями антикомплементарной, антилизоцимной, антиинтерфероновой и фибринолитической активностью. Изоляты обладали низкой адгезивной активностью, могли не проявлять 1-2 из идентификационных признаков, характеризовались резистентностью, выделялись в составе ассоциации, а также после использования среды обогащения. Персистентные S. aureus обнаруживались в хронических локальных ранах и обширных ожоговых ранах. Патогенный биопрофиль был характерен для ica+ S. aureus, неактивно образующих биопленку, проявляющих низкий уровень АКА, АЛА, АИА, проявляющих чувствительность к антибиотикам. Такие S. aureus, обнаруживаемые в монокультуре с первичного посева, являлись ГЕМ+, ЛВ+, ПР+, М+, показывали высокую АА и были характерны для острых локальных ран сроком до 3 недель. Заключение. Выявлена зависимость проявления свойств S. aureus от клинических особенностей раны, определены сочетания критериев, характеризующие патогенный и персистентный биопрофили. Практическое значение выполненного исследования заключается в расширении диагностических возможностей микробиологического анализа, оптимизации интерпретации результатов посева, оценки этиологической значимости. Introduction. The course and prognosis of the infectious process depends on the pathogenic potential of opportunistic bacteria and the ability to resist the protective mechanisms of immunity. The latter are overcome due to persistent signs - the formation of biofilms and the action of anti- factors. Assessment of the biological properties of clinical isolates will significantly expand the information content of microbiological analysis, and the use of adequate methods of multivariate statistics will make it possible to determine the criteria that determine the pathogenic and persistent potential. Purpose. To assess the main microbiological signs of clinical strains of S. aureus and to determine the complexes of laboratory criteria corresponding to the pathogenic or persistent bioprofile of the isolate. Materials and methods. The analysis of the main biological properties in 248 S. aureus strains isolated from the wound swabs of patients was carried out. Lecithinase (LV), hemolytic (HEM), proteolytic (PR), fibrinolytic (FL) activity, mannitol fermentation (M), adhesive (AA), anti- complementary (ACA), antilysozyme (ALA), anti-interferon (AIA) activity, etc. were determined. biofilm formation genes (icaAD, icaBC, icaR), the phenotypic degree of biofilm production was assessed using spectrophotometric detection. The antibiotic sensitivity of S. aureus was assessed by phenotypic methods. For statistical processing of the results, hierarchical cluster analysis and canonical correspondence analysis were used. Results. The persistent bioprofile of S. aureus (ica+, ica-) was determined by active biofilm formation, medium or high levels of ACA, ALA, AIA, and FL activity. Isolates had a low AA, could not show 1-2 of the identification characters, were characterized by resistance, were isolated within the association, and also after using the enrichment medium. Persistent S. aureus has been found in chronic localized wounds and extensive burn wounds. The pathogenic bioprofile was typical for ica+ S. aureus, inactively forming a biofilm, exhibiting low levels of ACA, ALA, and AIA, and exhibiting sensitivity to antibiotics. Such S. aureus found in monoculture from the primary culture were HEM+, LV+, PR+, M+, showed high AA and were typical for acute local wounds up to 3 weeks. Conclusion. The dependence of the manifestation of the properties of S. aureus on the clinical features of the wound was revealed; combinations of criteria characterizing the pathogenic and persistent bioprofile were determined. The practical value lies in expanding the diagnostic capabilities of microbiological analysis, optimizing the interpretation of inoculation results, and assessing the etiological significance.
42
Чистякова, Г. Г., and И. О. Походенько-Чудакова. "The Ability of Single Species Gram-Positive and Gram-Negative Bacteria to Form Biofilm on Hard Tissues of the Teeth In Vitro According to the Scanning Electronic Microscopy." Стоматология. Эстетика. Инновации, no. 2 (November 3, 2021): 120–30. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.5.2.001.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. Успех в борьбе с инфекциями во многом зависит не только от эффективности методов оценки антибиотикорезистентности микроба-возбудителя, но и от степени образования им биопленки. Разные виды бактерий колонизируют разные биотопы полости рта: например, одни имеют тропизм к цементу корня зуба, другие – к эмали, третьи – к дентину, к тканям пародонта, а также к слизистой оболочке полости рта. По аналогии можно говорить также и о тропизме к тем или иным видам реставрационных (пломбировочных) или ортопедических (протезных) материалов. В связи с вышеизложенным очевидно, что установление способности бактериальных культур образовывать биопленку на поверхности твердых тканей зубов по степени интенсивности и ее зрелости на текущий момент весьма актуально.Цель исследования. Оценить степень способности одновидовых культур S. aureus и E. coli к формированию биопленки на репликах твердых тканей зубов и ее морфологические особенности.Материалы и методы. Для формирования биопленочных культур шлифы образцов зубов помещали в пробирки с суспензиями тест-культур S. aureus и E. coli в концентрации 1,0×106 КОЕ/мл, приготовленными на триптиказо-соевом бульоне (ТСБ) и выдерживали в термостате при 37 °С в течение 2 суток. Для выполнения сканирующей электронной микроскопии (СЭМ) образцы с бактериальной биопленочной культурой извлекали из ТСБ, высушивали в естественных условиях в течение 30 минут, после чего на 10 минут фиксировали в метаноле. Исследование морфологии образцов проводили на аттестованном СЭМ высокого разрешения «Mira» фирмы«Tescan» (Чехия) с рентгеноспектральным анализатором фирмы «Oxford Instruments Analytical» (Великобритания). Ускоряющеенапряжениеприсъемкесоставляло 15 кВ, увеличение×10000 –×50 000.Выводы. Анализ результатов собственных исследований показал, что тестируемые как грамположительные, так и грамотрицательные бактериальные культуры способны формироватьмежклеточный матрикс с последующим образованием биопленки на поверхности твердых тканей зубов. Биопленки монокультур имеют разную морфологическую структуру в зависимости от вида бактерий.В ходе исследования было установлено, что наибольшей способностью образовывать биопленку обладает E. сoli, наименьшей – S. aureus (р=0,041). Выявлена способность образовывать многослойную биопленку грамотрицательных бактерий в сопоставлении с грамположительными. Introduction. Success in the fight against infections largely depends not only on the effectiveness of methods for assessing the antibiotic resistance of the pathogen microbe, but also on the degree of biofilm formation. Different types of bacteria colonize different biotopes of the oral cavity: for example, some have a tropism for the cement of the root of the tooth, others for enamel, and others for dentin, periodontal tissues, and also to the oral mucosa. By analogy, we can also talk about the tropism for certain types of restoration (filling) or orthopedic (prosthetic) materials. In connection with the above, it is obvious that the establishment of the ability of bacterial cultures to form a biofilm on the surface of hard tissues of the teeth according to the degree of intensity and its maturity is currently very important.Purpose of the study. To assess the ability of single-species cultures of S. aureus and E. coli to form biofilm on replicas of hard tooth tissues and its morphological features.Materials and methods. To form biofilm cultures, thin sections of tooth samples were placed in tubes with suspensions of S. aureus and E. coli test cultures at a concentration of 1.0x106 CFU / ml, prepared in trypticase soy broth (TSB) and kept in a thermostat at 37 °С for 2 days. To perform scanning electron microscopy (SEM), samples with a bacterial biofilm culture were removed from TSB, dried in vivo for 30 minutes, and then fixed in methanol for 10 minutes. The study of the morphology of the samples was carried out on a certified high-resolution SEM “Mira” from “Tescan” (Czech Republic) with an X-ray spectrum analyzer from “Oxford Instruments Analytical” (Great Britain). Accelerating voltage during shooting was 15 kV, magnification ×10 000 – ×50 000.Conclusions. Analysis of the results of our own research showed that both of the tested gram- positive and gram-negative bacterial cultures are able to form an intercellular matrix with the subsequent formation of a biofilm on the surface of hard dental tissues. Monoculture biofilms have a different morphological structure depending on the type of the bacteria.In the course of the study, it was found that E. coli has the greatest ability to form a biofilm, and the least – S. aureus (p=0.041). The ability to form a multilayered biofilm of a gram-negative bacteria was revealed in comparison with the gram-positive ones.
43
БЕЛИЦКАЯ, М. Н. "Ecologically adaptive receptions control the number of pests in the ecosystems of transformed at the forest reclamation." World Ecology Journal, no. 2() (October 2, 2018): 1–10. http://dx.doi.org/10.25726/nm.2018.2.2.001.
Повний текст джерелаАнотація:
Трансформация агроэкосистем и природных ландшафтов в систему экологически сбалансированных лесоаграрных экосистем является ведущим звеном лесоаграрной организации территории аридной зоны. Защитные лесные насаждения выполняют многофункциональную средообразующую роль и улучшают экологическую обстановку в агролесоландшафтах, изменяя микроклимат, влажность, инсоляцию в биотопах и определяя тем самым условия формирования вредной и полезной энтомофауны и микрофлоры. Исследования проводили в защитных насаждениях и смежных к ним участках на территории Самарской, Волгоградской областей. Оценивали видовое богатство и численность энтомофауны. Учетные площадки закладывали непосредственно в лесополосах, на их опушках и в прилегающих биотопах. Сравнительный анализ структуры населения сообществ проводили с использованием общепринятых методик. Создание системы взаимодействующих многопородных полифункциональных защитных лесных насаждений обеспечивает повышение разнообразия фаунистических сообществ в 1,8-3,0 раза, усложнение трофических связей и активизацию биологических факторов регуляции численности вредных организмов. В зерновых агроценозах, защищенных лесными полосами из энтомофильных пород (робинии, черемухи, ирги, жимолости, смородины и др.), отмечали в 1,6–3,5 раза меньше вредителей, чем на полях под защитой вязовых или дубовых насаждений. Общая численность полезной биоты здесь была в 2,3-6,1 раза выше, чем на полях среди монокультур вяза. Наиболее многочисленными оказались паразиты (Ichneumonidae, Braconidae, Chalcidoidea). Хищные насекомые и пауки в меньшей степени реагировали на введение в лесополосы указанных кустарников. Повышению активности полезных агентов в агроценозах способствует засеивание опушек по всему периметру лесозащищенного поля нектароносами – горчицей, гречихой, фацелией и другими. Активизация паразитов и хищников в лесопастбищных ландшафтах достигается за счет обогащения флористического разнообразия насаждений. Введение в состав посадок тамариксов (Tamarix laxa, T. meyeri x hohenackeri) и джузгуна (Calligonum caput medusae) способствует увеличению численности энтомофагов в 1,4–3,9 раза, количество Aranea – в 3-5 раз выше. Привлечение комплекса полезной биоты в агролесоландшафт позволяет существенно снизить объем применения средств защиты растений и предотвратить загрязнение агросферы. Особый интерес для адаптивного растениеводства и экологичного земледелия представляет использование нетрадиционного агрохимического сырья, в частности бишофита – природный минерала, единственное месторождение которого в стране находится на территории Волгоградской области. Перспективна предпосевная обработка семян – при орошении оздоравливающий эффект бишофита повышается в 1,2-4,8 раза. Использование бишофита для некорневой подкормки в период кущение-трубкование ведет к снижению численности вредителей на 8,5-50,6%. Хороший эффект от применения бишофита отмечен в зерновых агроценозах при сочетании обработки семян с некорневой подкормкой вегетирующих растений. Численность насекомых-фитофагов снижается на 8,2-68,4% при одновременном увеличении количества энтомофагов на 65,7–82,2%. Широкое внедрение в производство приемов беспестицидной технологии защиты растений обеспечивают сохранение биоразнообразия, максимальную активизацию природных механизмов биотической саморегуляции, улучшение питания растений, что способствует восстановлению биологического равновесия в лесомелиоративных комплексах и получению высококачественной растениеводческой продукции. В лесоаграрных ландшафтах потоки энтомофауны находятся в тесной взаимосвязи со структурой опушек, на которых находят дополнительное питание энтомофаги, гнездятся насекомые-опылители. Введение в состав лесопастбищных посадок Tamarix laxa T. meyeri х hohenackeri и Calligonum caput-medusae способствует увеличению численности насекомых-энтомофагов в 1,4-3,9 и пауков в3,0-5,0 раз. Привлечение полезной биоты в агролесоландшафт позволяет существенно снизить объем применения средств защиты растений и предотвратить загрязнение агросферы. Transformation of agroecosystems and natural landscapes into a system of ecologically balanced forest-agrarian ecosystems is the leading link of forest-agrarian organization of the arid zone territoryProtective forest plantations is perform a multifunctional environmental role and improve the environmental situation in the agroforestry landscape, changing the climate, humidity, insolation in the biotopes and the conditions defininging for the formation of harmful and the beneficial community of entomofauna and microflora. The research was carried out in protective plantations and adjacent areas on the territory of Samara, Volgograd regions. Is estimated the species richness and the abundance of entomofauna. Test sites were laid directly in the forest belts, on their edges and in the adjacent biotopes. Comparative analysis of the structure of the community population was carried out using common methods. The creation of a system of interacting multi-breed multifunctional protective forest plantations provides an increase in the diversity of faunal communities in 1,8-3,0 times, the complexity of the trophic relations and activization of biological factors regulating the numbers of pests. In grain agrocenoses, which are protected by forest strips ofrom the abundantly flowering rocks (robinia, cherry, irgi, honeysuckle, currants, etc.), noted in 1.6-3.5 times less pests, than in the fields under the forest protection of elm or oak. The total number of useful biota here was 2.3-6.1 times higher than in the fields among of elm monocultures. The most numerous were parasites (Ichneumonidae, Braconidae, Chalcidoidea). Predatory insects and spiders is reacted less to the introduction of these bushes into the forest belts. Is promotes increase activity of the beneficial agent in the agrocenoses by sowing field honey herbs – mustard, buckwheat, phacelia and other to the around the perimeter of the protected forest belts field. Activation of parasites and predators in pastures that are protected by forest belts is achieved by enriching the floral diversity of plants. Introduction to the composition of Tamarix plantings (Tamarix laxa, T. meyeri x hohenackeri) и джузгуна (Calligonum caput medusae) contributes to the increase in the number of entomophages in 1,4-3,9 times, number of Aranea - 3-5 times higher. The involvement of the complex of useful biota in the agroforestry landscape can significantly reduce the amount of use of plant protection products and prevent contamination of the agricultural sphere. Of particular interest for adaptive crop production and organic farming is the use of non-traditional agrochemical raw materials, in particular bischofite - a natural mineral, the only deposit of which in the country is located on the territory of the Volgograd region. Is promising pre-sowing treatment of seeds - with irrigation, the healing effect of bischofite increases by 1.2-4.8 times. The use of bischofite for foliar top dressing during in the period of tillering-tubing leads to a decrease in the number of pests by 8.5-50.6%. A good effect from the use of bischofite was noted in the cereal agrocenoses when combined with seed treatment with foliar top dressing of vegetative plants. The number of phytophagous insects decreases by 8.2-68.4% with a simultaneous increase in the number of entomophages by 65.7-82.2%. The wide introduction of methods the non-pesticidal technologies into production ensures the preservation of biodiversity, maximum activation of natural mechanisms of biotic self-regulation, improvement of plant nutrition, which contributes to the restoration of biological balance in forest reclamation complexes and the production of high-quality crop products. In forest landscape , entomofauna streams are in close relationship with the structure of the edges of the forest belt, on which additional nutrition of the entomophages is found, insect pollinators nest. Introduction to the composition of forest pasture landings Tamarix laxa T. meyeri х hohenackeri and Calligonum caput-medusae contributes to an increase in the number of insect entomophages at 1.4-3.9 and spiders to 3.0-5.0 times. Attraction of useful biota in the agroforestry landscape can significantly reduce the use of plant protection products and prevent contamination of the agrosphere.
44
Вегера, Людмила. "Створення колекційно-експозиційних ділянок монокультури роду Rhododendron L. в ландшафті кварталу № 1 Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України". Journal of Native and Alien Plant Studies, № 14 (11 грудня 2018). http://dx.doi.org/10.37555/.14.2018.173269.
Повний текст джерела
45
Сніжко, С. С. "ВИЗНАЧЕННЯ МІКРОФЛОРИ ТА ЧУТЛИВОСТІ ДО АНТИБАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ У ХВОРИХ ІЗ ГОСТРИМ ГНІЙНИМ МЕДІАСТИНІТОМ". Art of Medicine, 22 березня 2019, 135–39. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.1.9.135.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначення збудника гострого гнійного медіастиніту (ГГМ) та його чутливість до антибактеріальних препаратів є одним із вирішальних факторів в успішному лікуванні хворих.
Мета роботи: встановити видовий спектр збудників гнійно-запального процесу середостіння при різних формах гострого гнійного медіастиніту та визначити чутливість до різних груп антибактеріальних препаратів.
Матеріали і методи дослідження. Впродовж 2000–2019 рр. в торакальному відділенні Івано–Франківської обласної клінічної лікарні перебували 110 хворих із ГГМ.
Результати дослідження. При мікробіологічніх дослідженнях встановлено, що у 39 (35,5%) хворих із ГГМ діагностовано полімікробні асоціації аеробних та анаеробних мікроорганізмів, монокультури – 39 (35,5%), посів росту не давав – 32 (29,1%).
Обговорення результатів. При тонзилогенних флегмонах шиї (ФШ), основними мікроорганізмами були представники умовно-патогенної флори −у 23 (76,6%) хворих, анеробну неклостридіальну інфекцію при одонтогенними ФШ − у 9 (81,8%) хворих.
Висновки. Полімікробні асоціації аеробних та анаеробних мікроорганізмів діагностовано у 39 (35,5%) хворих. При вторинних гострих гнійних медіастинітах характер мікрофлори у середостінні був подібний до мікробного спектру, що спричинила розвиток флегмон шиї у 91% хворих. При вторинних гострих гнійних медіастинітах найбільш часто ми виявили: St. epidermidis – у 17 (23,4%) хворих, Streptococcus sp. – у 14 (19,2%); анаеробна мікрофлора (Bacteroides spp., Fusobacterium spp. та Peptostreptococcus spp.) – у 13 (17,8%) хворих. Виявлені мікроорганізми при гострому гнійному медіастиніті були найбільш чутливими до карбапенемів (загальна чутливість – 75,3%), фторхінолонів (загальна чутливість – 64,8%) та цефалоспоринів ІІІ та IV покоління (загальна чутливість – 64,5%).
46
"CHANGES IN SOIL FERTILITY AND PRODUCTIVITY OF MONOCULTURES UNDER LONG TERM USE OF FERTILIZER APPLICATION." PROCEEDINGS OF NIZHNEVOLZSKIY AGROUNIVERSITY COMPLEX: SCIENCE AND HIGHER VOCATIONAL EDUCATION, no. 1 (March 25, 2022). http://dx.doi.org/10.32786/2071-9485-2022-01-14.
Повний текст джерела
47
Druzhkova, I. N., M. M. Lukina, V. V. Dudenkova, N. I. Ignatova, M. V. Shirmanova та E. V. Zagaynova. "Метаболические изменения в фибробластах при взаимодействии с опухолевыми клетками: НАД(Ф)Н, ФАД, цитоплазматический рН и пероксид водорода". Nauchno-prakticheskii zhurnal «Patogenez», № 4 part: 17 (2 грудня 2019). http://dx.doi.org/10.25557/2310-0435.2019.04.33-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность. В последние десятилетия большое внимание уделяется исследованию роли опухолевого микроокружения в канцерогенезе и исходе лечения онкологических заболеваний. Основными клетками микроокружения являются опухоль-ассоциированные фибробласты (CAFs), которые поддерживают прогрессию опухоли. При этом между опухолевыми клетками и фибробластами формируются специфические метаболические взаимоотношения, разобщение которых рассматривается в качестве одного из современных подходов к лечению опухолей. Цель данной работы состояла в изучении метаболических изменений в фибробластах при взаимодействии с опухолевыми клетками в динамике в модели клеточного сокультивирования. Методы. В качестве метаболических показателей исследованы цитоплазматический рН, уровень внутриклеточного пероксида водорода и эндогенные метаболические кофакторы НАД(Ф)Н и ФАД. Работа выполнена на фибробластах кожи человека и клетках рака шейки матки человека HeLa. Фибробласты культивировали совместно с опухолевыми клетками в течение 5 дней, контролем служили фибробласты в монокультуре. Метаболические кофакторы анализировали по интенсивности и времени жизни собственной флуоресценции. Цитоплазматический рН и пероксид водорода оценивали с помощью генетически-кодируемых флуоресцентных сенсоров SypHer2 и HyPer2, соответственно. Результаты. В условиях сокультивирования с опухолевыми клетками в фибробластах наблюдался более щелочной pH и повышенное содержание пероксида водорода по сравнению с монокультурой. Кроме того, при совместном культивировании с опухолевыми клетками в фибробластах зарегистрировано увеличение флуоресцентного редокс-отношения ФАД / НАД(Ф)Н, снижение относительных вкладов свободной формы НАД(Ф)Н и формы ФАД с открытой конформацией, что говорит о развитии окислительного метаболического статуса. Заключение. Полученные результаты подтверждают активное метаболическое взаимодействие фибробластов с опухолевыми клетками. Динамика и степень выраженности метаболических изменений в процессе такого взаимодействия позволяют рассматривать воздействие на НАД- и ФАД-зависимые реакции энергетического обмена как перспективный способ разобщения метаболического диалога.Background. In the last decades, the role of microenvironment in carcinogenesis and therapeutic outcome has gained increasing attention. Cancer-associated fibroblasts (CAFs) have emerged as key players among stromal cells, which support tumor progression. In this process, a specific metabolic interplay forms between tumor cells and neighboring CAFs, and disconnection of this coupling is considered as a new therapeutic approach to anti-cancer treatment. T he aim of this study was to investigate the dynamics of metabolic changes in fibroblasts during co-culturing with cancer cells. HAD(P)H and FAD, the endogenous metabolic cofactors, intracellular pH and concentration of hydrogen peroxide were used as indexes of the metabolic status. Methods. The study was performed on human skin fibroblasts and human cervical cancer Hela cells. Fibroblasts were cultivated in a mono- or coculture with cancer cells for 5 days. The metabolic cofactors were evaluated by intensity and lifetime of their own fluorescence. Cytoplasmic pH and hydrogen peroxide level were measured using genetically encoded fluorescent sensors, SypHer2 and HyPer2, respectively. Results. A more alkaline pH and increased concentration of hydrogen peroxide were observed in fibroblasts during co-cultivation with cancer cells compared to the monoculture. In addition, the FAD / NAD(P)H redox-ratio was increased while relative contributions of NAD(P)H and FAD with open conformation were decreased in fibroblast during co-cultivation with cancer cells, which indicates development of the oxidative metabolic status. Conclusion. The study confirmed the active metabolic interplay of fibroblasts with cancer cells. The dynamics and extent of the metabolic changes during this interplay suggested that affecting NAD(P)H- and FAD-depended reactions in the energy metabolism is a promising method for uncoupling this metabolic dialogue.
48
Garkusha, I., and T. Mazur. "Blood Indicators Common Carp When Using Probiotic Microorganisms (Bacillus Subtilis And Lactobacillus Acidophilus) In Complex And Monoculture." Naukovì dopovìdì Nacìonalʹnogo unìversitetu bìoresursiv ì prirodokoristuvannâ Ukraïni, no. 3(60) (April 20, 2016). http://dx.doi.org/10.31548/dopovidi2016.03.012.
Повний текст джерела
49
Dzyubanovsky, I. Ya, та R. Ya Atoshchuk. "Бактеріальний “пейзаж” гнійного осередку та принципи антибактеріальної терапії у хворих із синдромом діабетичної стопи". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (5 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.1.8880.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: оцінка бактеріального спектра та ефективності призначення антибактеріальної терапії у хворих з синдромом діабетичної стопи.Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 269 хворих (148 (55,01%) чоловіків і 121 (44,09%) жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з остеомієлітним центром на базі Волинського обласного госпіталю ветеранів війни з приводу гнійно-некротичних ускладнень СДС. Всі обстежені пацієнти попередньо проходили лікування в хірургічних стаціонарах області з приводу гнійно-некротичних процесів СДС, яким проводили емпіричну антибіотикотерапію тривалістю до 10 днів. Нейропатичну форму СДС встановлено у 84 (31,2 %) пацієнтів, змішану – 148 (55,01 %), ішемічну – 37 (13,7 %). Поширеність гнійно-некротичного процесу у хворих з СДС, відповідно до класифікації Wagner: I ступінь – 20 (7,4 %), II ступінь – 92 (34,2 %), III ступінь – 70 (26 %), IV ступінь – 65 (24,2 %), V ступінь – 22 (8,2 %). Комплекс бактеріологічних досліджень полягав у дослідженні ранового ексудату з ідентифікацією мікрофлори гнійно- некротичного вогнища й оцінкою її чутливості до антибіотиків та цитологічному дослідженні мазків-відбитків з ранової поверхні. Ідентифікацію збудників інфекційного процесу здійснювали методом посівів на відповідні живильні середовища, а чутливість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом.Результати досліджень та їх обговорення. Мікробний пейзаж гнійно-некротичних вогнищ у хворих із ЦД мав переважно полівалентний характер у 54,6 % випадків, а монокультуру у 45,4% пацієнтів. Найбільшу кількість мікробних асоціацій, що висівалися з первинного гнійного осередку, склали аеробні асоціації – 54,6 %. Аеробно-анаеробні асоціації висівалися в поодиноких випадках, а висівання анаеробних асоціацій не спостерігали. Основним представником змішаної аеробної інфекції був Staphylococcus aureus. Найчастіше Staphylococcus aureus висівався разом з грампозитивними паличками – Enterococcus faecalis, Corynebacterium xerosis та Staphilococcus epidermidis. Найбільше клінічне значення з групи неферментуючих мікроорганізмів у складі аеробних асоціацій має Pseudomonas aeruginosa. Результати дослідження чутливості мікроорганізмів при госпіталізації свідчать про високу стійкість мікрофлори до антибіотиків I–II поколінь групи пеніцилінів, цефалоспоринів. Антибіотиками резерву залишаються препарати групи карбапенемів, оксазолідінонів, глікопептидів.
50
Farniev, A. T., A. A. Sabanova та D. T. Kalitseva. "ПРОДУКТИВНОСТЬ И КАЧЕСТВО АМАРАНТА, БОБОВЫХ ТРАВ В ОДНОВИДОВЫХ И БИНАРНЫХ ПОСЕВАХ". Niva Povolzh`ia, № 1(54) (19 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.36461/np.2020.54.1.012.
Повний текст джерелаАнотація:
К нетрадиционным культурам с высоким содержанием белка, незаменимых аминокислот, биологически активных веществ и антиоксидантов, обладающих высокими адаптационными свойствами, относится амарант. В настоящее время значительный ряд исследователей инновационных технологий в растениеводстве доказывают преимущество бинарных посевов над монокультурой. С целью изучения наиболее продуктивных бобовых кормовых культур для формирования бинарных посевов с амарантом, повышения урожайности их зеленой массы и определения их кормовых достоинств на опытном поле Кировского госсортоучастка были проведены исследования. Результатами исследований установлено, что по биологическим и физиологическим свойствам лучшим бобовым компонентом амаранта является донник желтый, люцерна или клевер. Бинарные посевы амарант донник, амарант клевер и амарант люцерна формировали урожай зеленой массы, превысивший урожай чистого посева амаранта на 12,1 7,7 и 6,4 т/га и чистых посевов донника, клевера и люцерны на 7,9 13,0 и 6,7 т/га соответственно. В урожае бинарных посевов значительно повышалось содержание сырого белка в сухом веществе на 3,6 5,0 и 2,4 при сравнении с урожаем посевов донника, клевера, люцерны и на 1,1 1,1 и 3,2 по сравнению с монопосевами амаранта. Содержание жира повышалось на 1,2 0,7 1,2 и на 1,8 2,1 и 2,0 соответственно.Amaranth belongs to non-traditional crops with a high content of protein, essential amino acids, biologically active substances and antioxidants with high adaptive properties. Currently, a significant number of researchers of innovative technologies in crop production prove the advantage of binary crops over monocrop. Studies were conducted In order to study the most productive legumes fodder crops for the formation of binary crops with amaranth, to increase the yield of the green matter and to determine the feed value in the experimental field of the Kirov State Seed-Trial Ground. According to the research results, the biological and physiological properties of the best bean component of amaranth are yellow melilot, Lucerne or clover. The binary crops amaranth clover, amaranth clover and amaranth Lucerne formed a green matter yield that exceeded the yield of pure amaranth by 12.1 7.7 and 6.4 t/ha and pure crops of clover, clover and Lucerne by 7.9 13.0 and 6.7 t/ha, respectively. In the binary crop, the content of crude protein in dry substance significantly increased by 3.6 5.0 and 2.4 when compared with the crop of sweet clover, clover, Lucerne and by 1.1 1.1 and 3.2 compared with amaranth monocrops. The fat content increased by 1.2 0.7 1.2 and by 1.8 2.1 and 2.0, respectively.