Увійти

Готові списки джерел за темами / Моноклональні антитіла / Статті в журналах

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Моноклональні антитіла.

Статті в журналах з теми "Моноклональні антитіла"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Моноклональні антитіла".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Чорний, С., та Т. Луценко. "КЛІТИННІ ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ". Біомедична інженерія і технологія, № 5 (12 травня 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.231283.

Повний текст джерела

Анотація:

Розвиток розробки та виробництва терапевтичних моноклональних антитіл набирає значних обертів завдяки високим показникам безпечності та ефективності. В даній сфері відбувається стрімкий ріст на світовому ринку на рівні 150 млрд доларів у 2019 році, і десятки нових препаратів вже пройшли етап розробки та активно проходять клінічні дослідження. У статті проведено аналітичний огляд базових технологій отримання терапевтичних моноклональних антитіл з оцінкою переваг та недоліків. Розглядаються технології починаючи з “традиційної” гібридомної технології з високою імуногенністю отримуваних препаратів, до повністю людських моноклональних антитіл. Також у статті проаналізовано критичні етапи виробництва, що включають отримання клону-продуцента, культивування, виділення та очистку антитіл. Ключові слова: терапевтичні моноклональні антитіла, гуманізовані та химерні антитіла, рекомбінантні білки, гібридомна технологія, фаговий дисплей, виробництво

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Lisianyi, Mykola. "ОСОБЛИВОСТІ ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРИ COVID-19 ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИВІРУСНИХ АНТИТІЛ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3 (28 листопада 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.3-02.

Повний текст джерела

Анотація:

Роль імунних реакцій як клітинного, так і гуморального типу в патогенезі COVID-19, неоднозначна та суперечлива. В представленому огляді літератури аналізуються два погляди на цю проблему, а саме – захисну та стимулюючу вірусну інфекцію, імунопатологічна роль різних імунних клітин, особливо антитіл.Приведені дані про направленість та рівень нейтралізуючих і не нейтралізуючих віруси антитіл в крові хворих, реконвалесцентів та здорових осіб і відмічається, що до 30-50% пацієнтів мають низькі рівні вірус нейтралізуючих антитіл, а це ускладнює можливості використання антитіл для профілактики та лікування тяжких форм захворювання. Характеризується антиген специфічний та неспецифічний механізми дії антитіл при корона інфекції, які по-різному впливають на перебіг захворювання. В огляді коротко обговорюються проблеми, пов’язані з отриманням та використанням різних типів моноклональних антитіл для лікування тяжко хворих. В статті робиться висновок, що імунні препарати із крові реконвалесцентів та моноклональні антитіла, які містять великий рівень нейтралізуючих антитіл, можуть бути одним із специфічних методів лікування COVID-19.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Venher, I. K., N. I. Herasymiuk, S. Ya Kostiv, I. I. Loyko та M. O. Husak. "ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ РЕПЕРФУЗІЙНО-РЕОКСИГЕНАЦІЙНОГО СИНДРОМУ ПРИ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА В УМОВАХ ХРОНІЧНОЇ КРИТИЧНОЇ ІШЕМІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Вісник наукових досліджень, № 2 (3 липня 2019): 19–23. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10268.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті вказано на поширеність оклюзійно-стенотичних уражень артеріального русла нижніх кінцівок та частоту післяопераційних ускладнень після реваскуляризації у вигляді реперфузійно-реоксигенаційного синдрому (РРС). Наведено патогенетичні механізми та процеси розвитку РРС, які можуть бути призупинені або ж їх прояв може бути значно знижений при застосуванні комплексу заходів, який повинен бути спрямований на: а) зниження активності нейтрофілів; б) нормалізацію стану ендотеліоцитів; в) ліквідацію вазоконстрикції; г) нормалізацію мікросудинної проникності; ґ) відновлення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги. Для профілактики та корекції РРС запропоновано застосовувати інфузію простогландину Е1, пролонговану епідуральну анестезію, поліклональну антинейтрофільну сироватку, моноклональні антитіла, L-селектин, лейкаферез, статини, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, похідні індолоцтової кислоти, каталазу, манітол, алопуринол, альфа-токоферол, корвітин, L-аргінін. Мета дослідження – патогенетично обґрунтувати профілактику реперфузійно-реоксигенаційного синдрому при реваскуляризації артеріального русла в умовах хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Матеріалом для роботи були дані літератури за останні 5–10 років із проблеми критичної ішемії нижніх кінцівок та реваскуляризаціїї артеріального русла для з’ясування сучасних тенденцій і поглядів на причинні фактори розвитку реперфузійно-реоксигенаційного синдрому. Результати досліджень та їх обговорення. Результати досліджень засвідчують, що в основі РРС лежить надходження оксигенованої крові в артеріальне русло ішемізованої нижньої кінцівки. Сформований РРС пролонгує ішемію тканин нижньої кінцівки і сприяє прогресуванню у них процесів дистрофії, які проявляють генералізований депресивний вплив на органи та системи. Для профілактики та корекції РРС запропоновано застосовувати інфузію простогландину Е1, пролонговану епідуральну анестезію, поліклональну антинейтрофільну сироватку, моноклональні антитіла, L-селектин, лейкаферез, статини, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, похідні індолоцтової кислоти, каталазу, манітол, алопуринол, альфа-токоферол, корвітин, L-аргінін. Висновки. Пусковим фактором складного комплексу патогенетичних механізмів та процесів розвитку РРС є невідповідність між кількістю кисню в крові, що надходить в артеріальну систему нижньої кінцівки при реваскуляризуючій операції, і можливістю його спожити реоксигенованими ішемізованими тканинами. Наведені патогенетичні механізми та процеси розвитку РРС можуть бути призупинені або ж їх прояв може бути значно знижений при застосуванні комплексу заходів, який повинен бути спрямований на: а) зниження активності нейтрофілів; б) нормалізацію стану ендотеліоцитів; в) ліквідацію вазоконстрикції; г) нормалізацію мікросудинної проникності; ґ) відновлення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Pozniak, T. A., I. N. Kolesnikova, L. M. Litvinova, O. P. Kostiuchenko, L. P. Urvant, V. E. Khadzhynova, E. V. Lugovskoi, and S. V. Komisarenko. "Monoclonal antibodies specific to the E-region of human fibrin(ogen)." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 4 (April 25, 2014): 162–67. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2014.04.162.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Grushko, V. С. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ У СПОРТСМЕНІВ ВИСОКОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ПІСЛЯ ЗМАГАЛЬНОГО ПЕРІОДУ". Вісник наукових досліджень, № 3 (18 жовтня 2018): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9450.

Повний текст джерела

Анотація:

У процесі інтенсивної м’язової діяльності й адаптації до неї виникає перебудова в роботі усіх систем і органів, а також організму в цілому. Адаптація до фізичних навантажень визначається різноманітними функціями печінки, які забезпечують і дотримують високу працездатність спортсменів вищої професійної майстерності. Мета дослідження – вивчити стан печінкового метаболізму в спортсменів високої професійної майстерності у період максимальних фізичних навантажень. Матеріали і методи. З дотриманням принципів біоетики та деонтології на базі фізкультурного диспансеру було обстежено 32 практично здорових осіб і 34 спортсменів-біатлоністів високої професійної майстерності. При дослідженні використали наступні методи діагностики: імунотурбідиметричний, колориметричний ферментний, непрямий 2-ступеневий хемілюмінесцентний імуноаналіз (CLIA), проточну цитофлуориметрію і моноклональні антитіла. Результати досліджень та їх обговорення. Визначені біохімічні показники функції печінки у спортсменів вищої професійної майстерності в період максимальних фізичних навантажень. Висновки. Отримані дані свідчать про негативний вплив надмірних фізичних навантажень на функцію печінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Kravchenko, Anzhela S. "Biological therapy of melanoma." Consilium Medicum 22, no. 7 (2020): 29–32. http://dx.doi.org/10.26442/20751753.2020.7.200297.

Повний текст джерела

Анотація:

Меланома – злокачественная опухоль кожи, характеризующаяся высокой распространенностью как в Российской Федерации, так и во всем мире, быстрым ростом, способностью к локальному и отдаленному метастазированию и высокой летальностью. Открытие и внедрение моноклональных антител позволило достичь определенных успехов в лечении ряда заболеваний, в том числе меланомы. Высокая эффективность использования моноклональных антител достигается за счет их точно направленного действия на определенные молекулы, что позволило увеличить общую вы-живаемость пациентов со злокачественными новообразованиями. В качестве терапии меланомы высокую эффективность продемонстрировали ингибиторы иммунных контрольных точек (CTLA-4 и PD-1), такие как ипилимумаб, ниволумаб и пембролизумаб. Эффективность данных монокло-нальных антител подтверждена в исследованиях, где они назначались в качестве монотерапии и комбинированной терапии, и выражалась в уве-личении общей выживаемости пациентов с меланомой кожи. Однако терапия моноклональными антителами может быть связана с риском возник-новения побочных реакций. Целью данного обзора является обобщение современных данных о биологической терапии меланомы. Ключевые слова: биологическая терапия, меланома, моноклональные антитела. Для цитирования: Кравченко А.С. Биологическая терапия меланомы. Consilium Medicum. 2020; 22 (7): 29–32. DOI: 10.26442/20751753.2020.7.200297

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Kindrativ, E. O. "Експресія рецепторів стероїдних гормонів шийки матки при цервікальній інтраепітеліальній неоплазії, асоційованій із папіломавірусною інфекцією, у жінок із безпліддям". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 8.64 (22 січня 2015): 107–12. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.64.2014.77875.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведені результати імуногістохімічного дослідження рецепторів естрогену та прогестерону шийки матки при цервікальній інтраепітеліальній неоплазії (ЦІН), асоційованій із папіломавірусною інфекцією (ПВІ), у 157 жінок із розладами репродуктивної функції. Залежно від ступеня тяжкості ЦІН усі хворі розподілені на три групи: перша група — 62 пацієнтки з ЦІН легкого ступеня (ЦІН-І); друга група — 53 жінки з помірною ЦІН (ЦІН-ІІ); третя група — 42 пацієнтки з тяжкою ЦІН (ЦІН-ІІІ). Як первинні використовували моноклональні антитіла до естрогенових (ER) (клон 6F11, Novocastra) та прогестеронових рецепторів (PgR) (клон 1А6, Novocastra). При вивченні рецепторного статусу тканини шийки матки при ЦІН відзначаються суттєві зміни вираженості експресії рецепторів ER і PgR. Позитивна імуногістохімічна реакція щодо ідентифікації рецепторів естрогену виявляється у 29,9 % випадків, негативна реакція — у 70,1 %. Позитивна експресія PgR встановлена у 31,2 % жінок із ЦІН, негативна експресія — у 68,8 %. При ЦІН на тлі ПВІ відзначається перерозподіл експресії стероїдних рецепторів. Так, ER характеризується зниженням епітеліальної та появою стромальної позитивної реакції. Експресія PgR відрізняється появою позитивної епітеліальної ексцинції, при вираженій неспецифічній реакції у стромальному компоненті шийки матки. Оцінка гормонально-рецепторного апарату шийки матки показала значне зниження (р < 0,05) об’ємного вмісту ER (вдвічі) порівняно з PgR (в 1,3 раза). При ЦІН, асоційованій із ПВІ, відзначається вірогідне зниження співвідношення ER/PgR з найнижчим показником у групі пацієнток із ЦІН-III (р < 0,05). Отже, визначення експресії рецепторів стероїдних гормонів при цервікальній неоплазії, асоційованій із ПВІ, у жінок із безпліддям може бути використано як додатковий критерій встановлення ступеня диспластичного процесу епітелію шийки матки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Федосєєва, О. В. "КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ КІЛЬКІСТЮ СD3+ ТА СD4+-ЛІМФОЦИТІВ ТА РІВНЕМ ЕКСПРЕСІЇ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ ДО ТИРОГЛОБУЛІНУ, TTF-1 ТА KІ-67 У ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ПРЕНАТАЛЬНОЇ ДІЇ АНТИГЕНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12123.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Останнім часом невплинно зростає рівень захворюваності дітей та підлітків із патологією щитоподібної залози, особливо автоімунного генезу. Розвитку таких станів сприяє імунологічний фон, який формується під дією антигенів, у тому числі й інфекційного генезу як пре-, так і постнатально. Тож постає питання про те, як впливають різні класи лімфоцитів на фолікулярні тироцити за умов пренатальної дії тиреоїднеспецифічного антигену, про інтенсивність впливу й векторність взаємодії. Мета дослідження – за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона встановити наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3+ та СD4+- лімфоцитами й імуноморфологічною експресією тиреоїдспецифічних антитіл до тироглобуліну, TTF-1 та Ki-67. Матеріали і методи. Досліджували щитоподібні залози щурів лінії Вістар у віці від 1 до 60 діб після народження (162 тварини): перша група – інтактні тварини (норма); друга група – контроль, тваринам вводили внутрішньоутробно 0,9 % розчин NaCl; третя група – експериментальним тваринам вводили стафілококовий анатоксин, очищений адсорбованою рідиною (10–14 одиниць зв’язування в 1 мл, розведених 10 разів) внутрішньоутробно на 18 день вагітності. Гістологічні зрізи товщиною 4 мкм фарбували гематоксиліном та еозином, імуногістохімічно використовуючи моноклональні антитіла СD3 (5В2), CD4 (5B4), Thyroglobulin Antibody (1D4) (Tg Ab) та TTF-1 (8G7G3/1), Ki-67 (Ki-67) фірми Santa Cruz Biotechnology, Inc. та дофарбовування гематоксиліном Майєра. Морфометрію проведено з використанням мікроскопа Carl Zeiss «Primo Star» з використанням камери AxioCam, комплекс морфометричних досліджень виконували за допомогою програми Zeiss Zen (2017). Розрахунок коефіцієнта кореляції Пірсона (r) проводили за допомогою програми Microsoft Office Excel, 2010. Результати. Встановлена наявність й інтенсивність взаємодії між імуногістохімічно визначеними СD3-, СD4-, TTF-1- та Ki-67-позитивними клітинами, а також імуногістохімічною експресією тироглобуліну, які інтенсивно змінюються в період з 11 до 30 доби життя після пренатальної дії стафілококового анатоксину на організм та значно відрізняються від таких показників у інтактній і контрольній групі. До 60 доби коефіцієнти кореляції за вищезазначеними показниками значно не відрізняються у всіх групах експериментальних тварин. Висновки. Встановлено наявність корелятивного взаємозв’язку між між CD4+-лімфоцитами та TTF-1 позитивними клітинами. В інтактних тварин цей зв’язок після народження помірний і до 60-ї доби майже не змінюється. В експериментальних тварин, на відміну від інтактних, ступінь зв’язку зростає до 60-ї доби. Взаємозв’язок між TTF-1+ тироцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(TTF-1:TG)) експериментальних тварин вищий, ніж у інтактних, і залишається таким до 60-ї доби життя. Ступінь взаємозв’язку між Т-лімфоцитами та проліферуючими клітинами (r(CD3:Ki-67)) після народження більший в експериментальних тварин, і поступово підвищується до 30 доби. Ступінь взаємозв’язку між CD3+-лімфоцитами й ступенем експресії антитіл до тироглобуліну (r(CD3:TG)) після народження більший в інтактних тварин, але поступово зменшується, порівняно з експериментальними, у яких була зворотна тенденція. Отже, кількісний та класовий склад Т-лімфоцитарного пулу щитоподібної залози впливає на загальну та спеціалізовану проліферацію та синтетичну активність тироцитів, що в динаміці є адаптивною реакцією у відповідь на пренатальну дію стафілококового анатоксину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Мерзляк, Е. М., Д. С. Сырко, Е. А. Мусаткина та М. А. Израельсон. "Использование моноклональных антител для терапии аутоиммунных заболеваний". НАНОМЕДИЦИНА, № 6 (31 грудня 2018): 164–69. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2018.094.

Повний текст джерела

Анотація:

В последнее время в терапии аутоиммунных заболеваний стали применять моноклональные антитела. Мишенью этих антител являются провоспалительные цитокины и собственно Т и В-клетки потенциально участвующие в патогенезе заболевания. В данной статье проведена попытка систематизировать используемые препараты и привести основные механизмы, лежащие в основе такого рода терапии, описаны нежелательные побочные действия. Потенциальными путями и перспективами развития биологиксов в лечении аутоиммунных заболеваний, по нашему мнению, являются моноклональные антитела, которые узнают и элиминируют клоны Т и В-клеток, обусловливающие патогенез аутоиммунного заболевания. Поиск аутореактивных клонов является сложной и актуальной задачей современной биомедицины.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Израельсон, М. А., А. В. Степанов, Д. Б. Староверов, И. А. Шагина, А. К. Мисорин, А. В. Евстратьева, Е. М. Мерзляк, Е. А. Богданова, О. В. Британова та С. А. Лукьянов. "Тестирование моноклональных антител к Т-клеточному рецептору, ассоциированному с анкилозирующим спондилитом". ПРОФИЛАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА, № 5 (4 грудня 2018): 83–92. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2018.064.

Повний текст джерела

Анотація:

В последние десятилетия в лечении аутоиммунных заболеваний прослеживается тенденция к замещению симптоматической на молекулярно-таргетную терапию. Предпосылками для этого служат как установленные механизмы развития заболевания, так и прогресс в области биотехнологии. Недавно было показано, что Т-клеточные рецепторы, содержащие вариабельные участки β-цепи TRBV9, ассоциированы со спондилоартропатиями, включая анкилозирующий спондилит. Целью данной работы было получение, определение специфичности и оценка цитотоксичности химерного моноклонального антитела, взаимодействующего с вариабельным участком β-цепи Т-клеточного рецептора, который кодируется генным сегментом TRBV9. С помощью цитометрического анализа, а также массированного секвенирования показано, что химерное антитело обладает высокой специфичностью и цитотоксической активностью. Получение лечебного антитела к потенциально патогенному Т-клону может быть перспективным подходом для терапии аутоиммунных заболеваний в целом и АС в частности.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Григорьева, Елена Юрьевна, Юрий Викторович Стукалов, Анна Вячеславна Смирнова, Елена Юрьевна Колдаева, Нина Сергеевна Калыгина, Виктор Николаевич Кулаков та Анатолий Юрьевич Барышников. "Цитотоксическое действие конструкций на основе дендримеров с ¹⁸⁸Re с моноклональными антителами анти-ICO-25 (MUC1) и анти-ICO-80 (CD5) На моделях клеточных линий SKOV-3 (рак яичника) и Jurkat (Т-лимфобластная лимфома)". Химико-фармацевтический журнал 52, № 8 (27 жовтня 2018): 3–6. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-8-3-6.

Повний текст джерела

Анотація:

Перспективным направлением лучевой терапии является адресная (таргетная) радиоиммунотерапия. В разработанной конструкции опухолеспецифичностью обладали моноклональные антитела анти-ICO-25 (MUC1) и анти-ICO-80 (CD5), а терапевтическим радионуклидом является 188Re. Адресность (таргетность) созданных конструкций была показана in vitro на моделях клеточных линий SKOV-3 (рак яичника) и Jurkat (Т-лимфобластная лимфома), которые характеризуются наличием на мембране специфических рецепторов к соответствующим антителам. Результаты оценки кратковременной цитотоксичности показали 90 – 93 % гибель клеточных популяций, что свидетельствует о перспективности изучаемых конструкций с направленной доставкой в создании диагностических и терапевтических препаратов онкологического назначения.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Kuzovkova, S. D., I. V. Liskina, O. V. Khmel та L. M. Zagaba. "ІМУНОКОМПЕТЕНТНІ КЛІТИНИ ТА ЛОКАЛЬНИЙ ІМУНОРЕГУЛЯТОРНИЙ ІНДЕКС УРАЖЕНОЇ ТКАНИНИ ПРИ ТУБЕРКУЛЬОМІ ЛЕГЕНЬ З ОЗНАКАМИ АКТИВНОСТІ СПЕЦИФІЧНОГО ПРОЦЕСУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (24 квітня 2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10055.

Повний текст джерела

Анотація:

Туберкульоми на сьогодні залишаються досить поширеною формою туберкульозу легень (ТЛ). Прогресування захворювання може свідчити про неналежний контроль туберкульозної інфекції в ураженому органі на локальному рівні за можливої відсутності будь-яких системних змін імунного статусу. Ось чому принципове значення має вивчення місцевих імунних реакцій у ділянці ураження, зокрема в легеневій тканині. Мета – встановити локальні патерни локалізації та відносну кількість антигенпрезентуючих клітин, клітин з антигенами M. tuberculosis та величину локального імунорегуляторного індексу в легеневій тканині при активних туберкульомах. Матеріал і методи. Проведено імуногістохімічне дослідження серійних зрізів ділянок легеневої тканини на матеріалі 19 резектатів легень хворих із туберкульомою та морфологічними ознаками активності специфічного туберкульозного процесу. Досліджували ділянки легеневої тканини з мікобактеріями та/або їх антигенами, а саме – грануляційний шар капсули туберкульоми, туберкульозні вогнища та гранульоми. Визначали відносну кількість CD4+ та CD8+ лімфоцитів, CD68+ клітин та клітин з наявністю антигенів М. Tuberculosis. Імуногістохімічне (ІГХ) дослідження проводили на AUTOSTAINER 360-2D виробництва компанії Thermo Fisher Scientific (США), для візуалізації клітин застосовано систему Ultra Vision Quanto HRP DAB. У роботі використано такі моноклональні антитіла фірми Thermo Fisher Scientific: мишаче CD4 Clon 4В12, кроляче CD8 Clon SP16, мишаче CD68 Clon КР1 та поліклональне кроляче Mycobacterium tuberculosis antibody PA1-7231 (Pierce Biotechnology, США). Статистичну обробку даних здійснювали з використанням ліцензійних програмних продуктів, які входять в пакет Microsoft Office Professional 2000 (Excel). Результати. У легеневій тканині, яку досліджували, капсула туберкульоми була представлена в усіх випадках, гранульоми поза туберкульомами визначені в 13 (68,4 %) випадках, а туберкульозні вогнища – у 10 (52,6 %) випадках. CD68+ клітини та макрофаги з наявністю антигенів МБТ, тобто інфіковані, виявлено у 100 % випадків, але кількість цих клітин у різних ділянках тканини була різною. CD8+ лімфоцити були визначені у 100,0 % випадків у грануляційному шарі туберкульоми і туберкульозних вогнищах, та в 90,9 % у гранульомах. CD4+ клітини виявлено у 100,0 % випадків у туберкульозних вогнищах, у 89,5 % випадків – у грануляційному шарі туберкульоми та у 72,7 % – у гранульомах. Відносна кількість цих клітин значно коливалася як в окремих гістологічних структурах, так і в окремих спостереженнях. Обчислені значення локального імунорегуляторного індексу при активних туберкульомах легень були в межах їх фізіологічних коливань (1,1–1,61). Висновки. У ділянках легеневої тканини з туберкульомою, де існує безпосередній контакт антигенпрезентуючих клітин з мікобактеріями туберкульозу, найбільша кількість макрофагів із різними морфофункціональними властивостями локалізується в грануляційному шарі туберкульоми, при цьому CD4+ та CD8+ клітини мають значну неоднорідність кількісного розподілу незалежно від кількості інфікованих макрофагів. Поза туберкульомами у легеневій паренхімі визначаються гранульоми різного клітинного типу – переважають епітеліоїдно-лімфоїдні, також є макрофагальні та гігантоклітинні. У більшості з них наявні багатофункціональні макрофаги, а кількість CD4+ та CD8+ лімфоцитів значно варіює, що зумовлює зміни імунорегуляторного індексу. Найменша відносна кількість CD68+ клітин, які водночас інфіковані мікобактеріями туберкульозу (МБТ), спостерігається в туберкульозних вогнищах, при цьому кількість CD4+ та CD8+ клітин варіює. Імунорегуляторний індекс у цих ділянках тканини вказує на переважання цитотоксичної імунної відповіді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Руденко, Н. В., А. П. Каратовская, А. О. Шепеляковская, А. В. Замятина, Ф. А. Бровко, А. Ю. Кольцов, И. Р. Иматдинов та ін. "Моноклональные антитела к рекомбинантному белку vp7 вируса блютанга". Биоорганическая химия 45, № 6 (2019): 615–23. http://dx.doi.org/10.1134/s013234231906037x.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Кюркчиев, Станимир, Иван Кехайов, С. Кюркчиев, И. Кехайов, S. Kyurkchiev та I. Kehayov. "Производство на моноклонални антитела от човешки лимфоидни клетки". Biotechnology & Bioindustry 1, № 3 (січень 1986): 42–45. http://dx.doi.org/10.1080/02052067.1986.10824229.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Алтънкова, Искра, Стоянка Бочева, георги Алтънков, Любомир Смиленов, Атанас Малеев, И. Алтынкова, Ст Бочева та ін. "Получаване на моноклонални антитела срещу човешки плазмен фибронектин". Biotechnology & Bioindustry 3, № 3 (січень 1988): 21–24. http://dx.doi.org/10.1080/02052067.1988.10824303.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Ларина, М. В., Т. К. Алиев, О. Н. Солопова, Л. П. Позднякова, С. В. Коробова, С. А. Якимов, П. Г. Свешников, Д. А. Долгих та М. П. Кирпичников. "Нейтрализующие моноклональные и химерные антитела к интерферону-γ человека". Биоорганическая химия 41, № 3 (2015): 316–26. http://dx.doi.org/10.7868/s0132342315030057.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Ветчинин, С. С., А. Г. Шевяков, Г. Н. Федюкина, Е. В. Баранова та С. Ф. Бикетов. "Получение гибридом, продуцирующих моноклональные антитела к белку NS1 вируса Зика". Биоорганическая химия 45, № 2 (2019): 173–83. http://dx.doi.org/10.1134/s0132342319010196.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Солопова, О. Н., Ю. П. Финашутина, Н. Н. Касаткина, Н. А. Лыжко, А. А. Турба, Л. А. Кесаева, В. А. Мисюрин та ін. "МОНОКЛОНАЛЬНЫЕ АНТИТЕЛА К БЕЛКУ PRAME ЗАМЕДЛЯЮТ РАЗВИТИЕ PRAME-ЭКСПРЕССИРУЮЩЕЙ ОПУХОЛИ". Доклады Российской академии наук. Науки о жизни 498, № 1 (2021): 279–82. http://dx.doi.org/10.31857/s2686738921030148.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Zaychenko, A. V., N. A. Gorchakova, O. V. Shumeiko, O. V. Klymenko, and O. V. Khodakivska. "Spectrum of Pharmacological Activity of Monoclonal Antibodies." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 5 (September 1, 2019): 17–32. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.05.017.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Лушоваа, А. А., М. Г. Бязроваа, А. Г. Прилипов, Г. К. Садыкова, Т. А. Копылов та А. В. Филатов. "НОВОЕ ПОКОЛЕНИЕ МЕТОДОВ ПОЛУЧЕНИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКИХ МОНОКЛОНАЛЬНЫХ АНТИТЕЛ, "Молекулярная биология"". Молекулярная биология, № 6 (2017): 899–906. http://dx.doi.org/10.7868/s0026898417060039.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Chekhonin, I. V., A. V. Leopol'd, O. I. Gurina, and A. V. Semenova. "Monoclonal Antibodies in High-Grade Gliomas." Annals of the Russian academy of medical sciences 69, no. 9-10 (2014): 131–39. http://dx.doi.org/10.15690/vramn.v69i9-10.1142.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Talibov, Talibov O. B. "Pharmacokinetics of monoclonal antibodies." Therapy 2_2020 (May 6, 2020): 114–22. http://dx.doi.org/10.18565/therapy.2020.2.114-122.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Vovk, I. B., N. Ye Horban, T. A. Lysiana, N. I. Netreba та N. H. Ponomariova. "РОЛЬ ВОСПАЛИТЕЛЬНОГО ФАКТОРА В ГЕНЕЗЕ ГИПЕРПЛАСТИЧЕСКИХ ИЗМЕНЕНИЙ ЭНДОМЕТРИЯ У ЖЕНЩИН РЕПРОДУКТИВНОГО ВОЗРАСТА". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (12 червня 2019): 73–80. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10180.

Повний текст джерела

Анотація:

Цель исследования – выявить возможную роль микробного и вирусного фактора в развитии неатипической гиперплазии эндометрия у женщин репродуктивного возраста и оценить степень экспрессии рецепторов стероидных гормонов (эстрогена и прогестерона) в патологически измененной ткани. Материалы и методы. Нами были исследованы 60 образцов эндометрия у женщин с неатипической гиперплазией эндометрия. Группа контроля была представлена 10 здоровыми женщинами репродуктивного возраста без гинекологичес-кой патологии. Проведены иммуногистохимические исследования материала: определение экспрессивности ядерного рецептора – эстрогена с помощью непрямого стрептавидин-пероксидазного метода выявления экспрессии антител к рецепторам эстрогенов (Clone SP1) (производство Thermo scientific, моноклональные кроличьи антитела, рабочее разведение 1:100–1:400, система детекции UltraVision LP), прогестерона (Clone YR85) (производство Thermo scientific, моноклональные кроличьи антитела, рабочее разведение 1:25–1:50, система детекции UltraVision LP) с морфометрическим их анализом и выявление плазмоцитарных клеток CD-138 (Ab-2) (Syndecan-1) (производство Thermo scientific, мышиные антитела, рабочее разведение 1:10–1:20, система детекции UltraVision LP). Интенсивность иммуногистохимической реакции оценивали полуколичественным методом по 3-бальной шкале: «-/+» – отсутствие реакции; «++» – умеренная реакция; «+++» – выраженная реакция. Для каждого случая подсчитывался процент окрашенных с разной степенью интенсивности ядер. Распространенность реакции в цитоплазме оценивали полуколичественным методом следующим образом: 0 – нет окраски; 1 – менее 25 % положительно окрашенных клеток; 2 – более 25 % и менее 75 % положительно окрашенных клеток; 3 – однородная окраска более 75 % клеток. Результаты исследования и их обсуждение. Перед проведением иммуногистохимического исследования гиперплазированной эндометриальной ткани нами проводился бактериологический и вирусологический анализ материала, полученного из полости матки с целью анализа микробного обсеменения у пациенток с неатипической гиперплазией эндометрия. Так, результаты данных исследований свидетельствуют о регистрации у всех пациенток с неатипической гиперплазией эндометрия различных видов микрофлоры, однако верифицированные титры в большинстве случаев не превышали 102–103 степени. Согласно полученным результатам, в посевах из полости матки чаще всего на питательных средах высевались анаэробные микроорганизмы – Bacteroides, обнаруженные у 30,0 % больных. Пациентки с неатипической гиперплазией эндометрия на современном этапе должны подвергаться не только бактериологическому и вирусологическому обследованию, но и иммуногистохимическому определению маркера CD-138, являющегося «золотым стандартом» подтверждения хронического эндометрита. Таким образом, хронический эндометрит является одним из важных патогенетических звеньев развития гиперплазии эндометрия, требующим не только своевременной и точной диагностики, но и новой тактики в подходах к лечению данной патологии, а именно на первом этапе назначения антибактериальной и противовирусной терапии в соответствии с результатами бактериально-вирусного обследования. Следовательно, мы можем говорить не только о гормонально-метаболическом пути развития гиперпластических процессов эндометрия, но и роли воспалительного фактора в возникновении данной патологии. Выводы. Приведены данные о роли микробного и вирусного факторов в развитии неатипической гиперплазии эндометрия у женщин репродуктивного возраста. Установлена структура микробного обсеменения полости матки у таких женщин. Антигены вируса цитомегалии в гиперплазированном эндометрии выявлены в 38,3 % случаев. Обнаружена гиперэкспрессия рецепторов стероидных гормонов в измененной эндометриальной ткани у женщин с неатипической гиперплазией эндометрия на фоне воспалительного процесса (CD-138 положительный), отличающаяся гетерогенностью и мозаицизмом экспрессии окрашивания, что, возможно, связано со степенью поражения клеточных элементов персистирующим влиянием бактериально-вирусного фактора.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Ashikhmin, Ya I. Ashikhmin, and Yu E. Azimova Azimova. "Anti-CGRP monoclonal antibodies: focus on safety." Pharmateca 9_2019 (October 28, 2019): 59–63. http://dx.doi.org/10.18565/pharmateca.2019.9.59-63.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Budchanov, YuI. "Monoclonal Antibodies: from Development to Clinical Application." Clinical oncohematology 9, no. 3 (2016): 237–44. http://dx.doi.org/10.21320/2500-2139-2016-9-3-237-244.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Kraiasyuk, G. A., L. Z. Jakubov, V. V. Sinitsyn, S. P. Domogatsky, O. V. Rohklin, S. V. Koltsova, N. A. Bynyaeva, Z. D. Fedorova, and G. V. Samsonov. "Monoclonal antibodies for one-step isolation of highly purified urokinase." Biopolymers and Cell 5, no. 3 (May 20, 1989): 95–101. http://dx.doi.org/10.7124/bc.0000c9.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Матюшкин, Александр Иванович, Елена Анатольевна Иванова та Татьяна Александровна Воронина. "Новые направления разработки средств фармакотерапии остеоартроза на основе современных представлений о патогенезе заболевания (обзор)". Химико-фармацевтический журнал 55, № 12 (24 грудня 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-12-16-21.

Повний текст джерела

Анотація:

В обзоре представлены данные о современных направлениях разработки фармакотерапии остеоартроза: препаратах факторов роста и влияющих на них средствах; ингибиторах ферментов, расщепляющих белки межклеточного матрикса хряща; пептидах, регулирующих процессы в костно-мышечной системе; ингибиторах сигнального пути Wnt; антагонистах рецепторов интерлейкинов и моноклональных антителах к ним; антагонистах рецепторов ретиноевой кислоты α; сенолитических веществах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Аксенов, А. В., and Е. А. Ивановская. "THE USE OF TOCILIZUMAB IN THE TREATMENT OF A SYSTEMIC VARIANT OF JUVENILE IDIOPATHIC ARTHRITIS." Педиатрический вестник Южного Урала, no. 1 (May 28, 2021): 88–91. http://dx.doi.org/10.34710/chel.2021.46.59.011.

Повний текст джерела

Анотація:

На сегодняшний день в арсенале лекарственных средств, используемых в лечении ювенильного идиопатического артрита с системным началом, имеется препарат Тоцилизумаб, который представляет собой рекомбинантное гуманизированное моноклональное антитело к рецептору интерлейкина-6 (ИЛ-6). В статье представлен клинический случай применения Тоцилизумаба у ребенка с системным вариантом ювенильного идиопатического артрита при неэффективности лечения глюкокортикостероидами и Метотрексатом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Mach, J. "РЕКОМБИНАНТНЫЕ МОНОКЛОНАЛЬНЫЕ АНТИТЕЛА - ОТ ВИЗУАЛИЗАЦИИ ОПУХОЛЕЙ К ИММУНОТЕРАПИИ РАКА. КРИТИЧЕСКИЙ ОБЗОР, "Молекулярная биология"". Молекулярная биология, № 6 (2017): 1024–38. http://dx.doi.org/10.7868/s0026898417060131.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Karabelskii, A. V., T. A. Nemankin, A. B. Ulitin, A. S. Vaganov, E. A. Mosina, and R. A. Ivanov. "Design of Innovative Therapeutic Monoclonal Antibodies." Biotekhnologiya, no. 1 (2017): 10–29. http://dx.doi.org/10.21519/0234-2758-2017-33-1-10-29.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Ломкова, Екатерина Александровна, Виктория Олеговна Шитикова, Алина Александровна Цукур, Александра Александровна Созонова та Анастасия Михайловна Ряховская. "Разработка фармацевтической композиции и стабильность лекарственных препаратов на основе моноклональных антител IgG1". Химико-фармацевтический журнал 53, № 8 (22 вересня 2019): 34–40. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2019-53-8-34-40.

Повний текст джерела

Анотація:

Предложена схема разработки состава вспомогательных веществ для жидких лекарственных форм на основе моноклональных антител (МАТ). С использованием предложенной схемы разработан стабильный состав активной фармацевтической субстанции (АФС) и готовой лекарственной формы (ГЛФ) для подкожного введения МАТ IgG1 против фактора некроза опухоли (ФНО) α с концентрацией действующего вещества от 50 до 150 мг/мл.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Khashimova, Z. S., Ju S. Mangutova, M. E. Suslo, and V. B. Leontjev. "Hybridomas producing the monoclonal antibodies to the cotton membrane proteins." Biopolymers and Cell 15, no. 4 (July 20, 1999): 283–88. http://dx.doi.org/10.7124/bc.000526.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Досаев, Т. М., Н. С. Ахмад, Д. С. Байгамысова, Б. Ш. Шакенов, А. А. Балапанова, Г. Т. Алжанбекова, С. П. Пернебекова, and С. С. Курбаниязова. "MONOCLONAL ANTIBODIES IN THE STUDY OF THE VASCULAR COMPARTMENT OF THE HUMAN SPLEEN." Vestnik, no. 4 (February 25, 2022): 118–22. http://dx.doi.org/10.53065/kaznmu.2021.75.55.022.

Повний текст джерела

Анотація:

Сравнительный иммуногистохимический анализ маркеров CD31, CD34, Ki67, ERG (ETS-related gene) показал, что наиболее высокоспецифичным маркером для морфологического исследования микроциркуляторного русла селезенки человека является ERG (ETS-related gene). Comparative immunohistochemical analysis of markers CD31, CD34, Ki67, ERG (ETS-related gene) showed that ERG (ETS-related gene) is the most highly specific marker for morphological study of the human spleen microvasculature.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Ефимов, Г. А., J. M. H. Raats, R. G. S. Chirivi, Rosmalen J. W. G. van та С. А. Недоспасов. "ГУМАНИЗАЦИЯ МЫШИНЫХ МОНОКЛОНАЛЬНЫХ АНТИТЕЛ ПРОТИВ HTNF: ИСТОРИЯ ГИБРИДОМЫ F10#, "Молекулярная биология"". Молекулярная биология, № 6 (2017): 1062–68. http://dx.doi.org/10.7868/s0026898417060167.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Панина, А. А., Т. К. Алиев, О. Б. Шемчукова, И. Г. Дементьева, Н. Е. Варламов, Л. П. Позднякова, М. Н. Боков, Д. А. Долгих, П. Г. Свешников та М. П. Кирпичников. "Новые моноклональные антитела к гликопротеину вируса Эбола: определение и анализ аминокислотной последовательности вариабельных доменов". Доклады Академии наук 467, № 4 (2016): 477–80. http://dx.doi.org/10.7868/s086956521610025x.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Зыбин, Д. И., М. А. Жученко, Ю. Ю. Рассулин, А. Д. Аскретков, Анна Игоревна Простякова, А. А. Ищенко, Н. В. Орлова, Ю. А. Серегин та Д. В. Капустин. "Сравнительное исследование стабильности биоаналога экулизумаба и оригинального препарата в условиях экстремальных pH, окислительного стресса и под действием УФ-излучения". Химико-фармацевтический журнал 55, № 7 (3 серпня 2021): 47–54. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-7-47-54.

Повний текст джерела

Анотація:

Исследование профилей деградации лекарственных препаратов на основе рекомбинантных моноклональных антител в стрессовых условиях позволяет определить динамику и механизмы процессов деградации, идентифицировать продукты распада препарата, выявить различия в стабильности биоподобных препаратов за относительно короткое время. В работе предложена стратегия ускоренной (35 сут) оценки стабильности в стрессовых условиях оригинального продукта Soliris® (Швейцария) и его биоаналога ПРК-001 (Россия), проведено исследование их профилей деградации в условиях экстремальных рН, окислительного стресса и под действием УФ-излучения. Фрагменты антител анализировали с помощью гельпроникающей хроматографии, капиллярного изоэлектрического фокусирования, электрофореза и масс-спектрометрии. Оба продукта продемонстрировали близкие профили деградации и аналогичные изменения в содержании изоформ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Moiseyeva, A. M., D. V. Moiseyev, O. A. Veremchuk, R. I. Lukashov, and D. A. Syukhin. "Medicines of monoclonal antibodies in the Republic of Belarus." Vestnik of Vitebsk State Medical University 15, no. 1 (February 19, 2016): 85–92. http://dx.doi.org/10.22263/2312-4156.2016.1.85.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Amosova, I. V., and M. P. Grudinin. "Diagnostic Potential of Monoclonal Antibodies to Adenovirus." Biotekhnologiya 37, no. 2 (2021): 48–53. http://dx.doi.org/10.21519/0234-2758-2021-37-2-48-53.

Повний текст джерела

Анотація:

The diagnostic potential of 4B7 and 6B12 monoclonal antibodies (mAbs) against human adenovirus hexon protein has been studied in various immunological tests, namely: in-cell enzyme-linked immunosorbent assay (cell-ELISA), sandwich ELISA, and immunofluorescent assay (IFA). It was shown that the sensitivity of cell-ELISA, sandwich ELISA and IFA was 96%, 86% and 84%, respectively as compared to PCR. Thus, 4B7 and 6B12 mAbs are promising immunoreagents for the construction of various diagnostic kits to use in laboratory practice for adenovirus detection in clinical samples. monoclonal antibodies, human adenovirus, adenovirus infection, diagnosis

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Алтънкова, Искра, Стоянка Бочева, И. Алтъıнкова, С. Бочева, I. Altunkova та S. Bocheva. "КОЛИЧЕСТВЕНО ОПРЕДЕЛЯНЕ НА ЧОВЕШКИ ПЛАЗМЕН ФИБРОНЕКТИН ЧРЕЗ ИМУНОЕНЗИМЕН МЕТОД С МОНОКЛОНАЛНО АНТИТЯЛО". Biotechnology & Biotechnological Equipment 5, № 1-2 (січень 1991): 27–31. http://dx.doi.org/10.1080/13102818.1991.10819379.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Гильдеева, Гелия Нязыфовна, Д. А. Кудлай та С. В. Лукьянов. "Механизмы действия ритуксимаба". Экспериментальная и клиническая фармакология 78, № 12 (24 грудня 2015): 51–56. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2015-78-12-51-56.

Повний текст джерела

Анотація:

Ритуксимаб – химерное моноклональное антитело, включающее каппа (κ)-константные регионы Fc-фрагмента иммуноглобулина IgG1 человека и вариабельные фрагменты иммуноглобулина IgG1 мыши. Такая модифицированная структура иммуноглобулина наделяет ритуксимаб способностью специфически распознавать антиген CD20, экспонируемый, главным образом, на В-лимфоцитах. В обзоре обсуждаются 4 основных механизма действия ритуксимаба, приводящие к снижению популяции В-лимфоцитов у пациентов с лимфопролиферативными процессами. Относительный вклад приведенных механизмов действия в клинический эффект ритуксимаба до конца не определен.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Amosova, I. V., V. Z. Krivitskaya, T. A. Timoshicheva, E. V. Sorokin, and E. R. Petrova. "New Monoclonal Antibodies for Immunofluorescence Diagnosis of Respiratory Syncytial Infection." Biotekhnologiya 33, no. 6 (2017): 77–82. http://dx.doi.org/10.21519/0234-2758-2017-33-6-77-82.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Perlin, D. V. "Review of the article “Approaches for breast cancer treatment in kidney transplant recipient”." Cancer Urology 15, no. 3 (October 9, 2019): 125. http://dx.doi.org/10.17650/1726-9776-2019-15-3-125.

Повний текст джерела

Анотація:

Представленное в статье наблюдение представляет большой интерес с точки зрения подтверждения общих закономерностей и выработки конкретных рекомендаций по лечению рака молочной железы у пациентов после трансплантации органов. Представленное наблюдение также подтверждает данные некоторых исследований, свидетельствующих о повышении риска развития онкологических заболеваний даже через много лет после применения поли- или моноклональных антител как для индукции иммуносупрессии, так и для лечения острого отторжения (как в случае, приведенном в статье).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Ламан, А. Г., А. О. Шепеляковская, Ф. А. Бровко, С. В. Сизова, М. В. Артемьев та В. А. Олейников. "Применение моноклональных антител и технологии фагового дисплея для анализа белка YB-1". Биоорганическая химия 46, № 1 (2020): 47–55. http://dx.doi.org/10.31857/s0132342320010030.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Столбовая, А. Ю., И. В. Смирнов, А. А. Пиневич, М. А. Берлина, А. Р. Козырева, О. А. Шашкова, Д. И. Соколов, С. А. Сельков та М. П. Самойлович. "Влияние моноклональных антител к эндоглину человека на функциональные характеристики клеток эндотелия EA.hy926". Tsitologiya 61, № 6 (2019): 439–54. http://dx.doi.org/10.1134/s0041377119060075.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Мисюрин, В. А., Ю. П. Финашутина, А. А. Турба, М. В. Ларина, О. Н. Солопова, Н. А. Лыжко, Л. А. Кесаева та ін. "ЭПИТОПНЫЙ АНАЛИЗ МЫШИНЫХ И ХИМЕРНЫХ МОНОКЛОНАЛЬНЫХ АНТИТЕЛ, РАСПОЗНАЮЩИХ РАКОВО-ТЕСТИКУЛЯРНЫЙ АНТИГЕН PRAME". Доклады Российской академии наук. Науки о жизни 492, № 1 (2020): 293–96. http://dx.doi.org/10.31857/s2686738920030166.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Kamenarska, Zornitsa G., Maria H. Hristova, Anton I. Vinkov та Lyubomir A. Dourmishev. "Review: Monoclonal Antibody Drugs for Systemic Lupus Erythematosus / Моноклональные Антитела При Лечении Системной Красной Волчанки". Folia Medica 57, № 2 (1 червня 2015): 89–92. http://dx.doi.org/10.1515/folmed-2015-0025.

Повний текст джерела

Анотація:

Abstract Systemic lupus erythematosus (SLE) is a heterogeneous autoimmune disease which engages most of the immune cells in its development. Various studies concerning the application of antibodies against TNF-α, BlyS, CD20, CD22, IL-6R and complement factors in treatment of SLE have been recently conducted and in spite of the good results reported by some of them, no definite conclusion on their risk-benefit profile can be drawn. The current review summarizes the results obtained in the field and reveals the perspectives for the development of new and more effective strategies for SLE treatment in combination with other immunomodulating drugs.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Kartseva, A. S., A. K. Ryabko, M. A. Marin, Ya O. Romanenko, O. V. Kalmantaeva, A. E. Khlyntseva, I. G. Shemyakin, I. A. Dyatlov, and V. V. Firstova. "Optimization of Electrofusion Parameters for Producing Hybridomas Synthesizing Human Monoclonal Antibodies." Biotekhnologiya 37, no. 2 (2021): 65–75. http://dx.doi.org/10.21519/0234-2758-2021-37-2-65-75.

Повний текст джерела

Анотація:

Monoclonal antibodies are an established treatment for many diseases, including cancer, toxic conditions and infectious diseases. The goal of this work was to optimize the conditions for obtaining hybridomas secreting human monoclonal IgG antibodies. A new protocol was developed for efficient electrofusion of human B lymphocytes with partner cells. Electrofusion parameters were optimized, and the preferred partner cell line and the ratio of cells involved in the fusion were selected. Two myeloma cell lines, K6H6/B5 and SHM-D33, were tested in detail, and the highest fusion efficiency was observed for K6H6/B5. Three hybridomas that secreted fully human monoclonal IgG antibodies were obtained using an optimized protocol electrofusion; the secretion was observed within a month, which indicates the stability of the clones and the absence of chromosome segregation. hybridoma, human monoclonal antibodies, PEG, electrofusion The work was financially supported by the Ministry of Science and Higher Education of the Russian Federation (Agreement no. 075-15-2019-1671, October 31, 2019).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Galkin, O. Yu, A. A. Savchenko, K. I. Nikitina та O. M. Dugan. "Obtaining and study of properties of new monoclonal antibodies against human IgЕ". Ukrainian Biochemical Journal 85, № 6 (28 жовтня 2013): 81–87. http://dx.doi.org/10.15407/ubj85.05.081.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Maltsev, D. V. "Иммуноглобулинотерапия сепсиса". EMERGENCY MEDICINE, № 1.64 (15 березня 2015): 31–41. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79543.

Повний текст джерела

Анотація:

Апробация иммуноглобулинотерапии при сепсисе основывалась на представлениях о противомикробных, противовоспалительных и иммуномодулирующих эффектах антител. Препараты иммуноглобулинов используются при септической патологии по крайней мере в двух направлениях — непосредственно для купирования сепсиса и подавления проявлений системного воспалительного ответа и с целью профилактики этого осложнения в особых группах риска, например у недоношенных детей с гипоиммуноглобулинемией. На данный момент испробованы три вида препаратов иммуноглобулинов: поливалентный иммуноглобулин, содержащий почти исключительно IgG, иммуноглобулин, обогащенный IgM и IgA, и моноклональные специфические иммуноглобулины, в частности антитела к эндотоксину. Наибольшая доказательная база накоплена в отношении поливалентного IgG-содержащего иммуноглобулина, однако, по-видимому, у каждого из препаратов имеются преимущества в отдельных подгруппах пациентов.Наличие в Украине высокоочищенного поливалентного IgG-содержащего иммуноглобулина для внутривенного введения Октагам производства швейцарской компании Octapharma позволяет с оптимизмом смотреть на терапию пациентов, нуждающихся в данном виде лечения. Октагам отличает хорошая переносимость, доказанная в ходе 11-летнего проспективного наблюдательного исследования [101], высокая степень вирусной безопасности [101] и удобные условия хранения (от +2 до +25 °С) [102]. Кроме того, максимальная скорость введения Октагама составляет 0,08 мл/кг/мин [102], что делает препарат незаменимым в ситуациях, когда необходимо быстрое начало терапии.На данный момент иммуноглобулин позиционируется как средство второго ряда для лечения сепсиса при неблагоприятном течении патологического процесса, высоком риске летального исхода и полирезистентности микроорганизма к противомикробным химиопрепаратам. Однако иммуноглобулин все же имеет более обширные терапевтические ниши у септических пациентов. Речь идет об отдельных подгруппах пациентов, которым целесообразно применение препаратов иммуноглобулина как средства терапии бактериального сепсиса первого ряда наряду с антибиотикотерапией. Это лица со стрептококковым некротизирующим фасциитом и токсическим шоком, беременные, дети, инфицированные ВИЧ, пациенты с токсическим эпидермальным некролизом или аутоиммунными осложнениями, при которых доказана эффективность иммуноглобулинотерапии, а также иммунокомпрометированные больные с первичными и вторичными гипо- или дисиммуноглобулинемиями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Andreychyn, M. A., N. A. Nychyk, N. H. Zavidniuk, Ia I. Iosyk та I. S. Ischuk. "ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З COVID-19 НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Інфекційні хвороби, № 3 (3 грудня 2020): 5–17. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11548.

Повний текст джерела

Анотація:

На підставі огляду наукової літератури висвітлено сучасні підходи до лікування хворих на COVID-19. Наведено показання до госпіталізації хворих і дані про ефективність препаратів з різним механізмом дії, враховуючи міжнародний досвід. Відзначено, що широка апробація ремдезивіру, гідроксихлорохіну, лопінавіру-ритонавіру, інтерферонів не дала переконливих результатів. Надія з’явилася щодо використання плазми реконвалесцентів і моноклональних антитіл до вірусу, які, однак, потребують ретельної багатоцентрової апробації. Водночас, певних успіхів досягнуто в патогенетичній терапії. Чітко обґрунтовано показання, строки призначення і оптимальні дози кортикостероїдів, інгібіторів інтерлейкінів (тоцилізумаб), антикоагулянтів, переважно низькомолекулярних похідних гепарину, під контролем рівня D-димеру та інших показників гемостазу. Антибіотики рекомендовано призначати при приєднанні бактерійної ко-інфекції, що спостерігається нечасто. Стаття адресована головно для лікарів, які працюють з хворими на COVID-19.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!