Статті в журналах з теми "Молодша шкільна"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Молодша шкільна.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Молодша шкільна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бохонкова, Юлія, Наталія Бугайова, Юрій Сербін та Ольга Бугайова. "Психологічні особливості прояву самооцінки молодших школярів у процесі навчальної діяльності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 99–110. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-99-110.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду психологічних особливостей прояву самооцінки молодших школярів в процесі навчальної діяльності. У статті зроблено аналіз досліджень і публікацій з зазначеної проблематики. Розглянуто особливості розвитку самосвідомості дитини молодшого шкільного віку. Надано характеристику соціальної ситуації розвитку особистості у молодшому шкільному віці. Розглянуто чинники впливу соціального середовища (сім’ї, шкільного колективу тощо), оцінок успішності навчання, спілкування з дорослими та однолітками на формування самооцінки молодших школярів. Надано визначення поняттю «самооцінка». З’ясовано основні функції самооцінки в навчальній діяльності молодших школярів. Проаналізовано основні новоутворення молодшого шкільного віку та з’ясовано особливості їх впливу на формування самооцінки дитини. Розглянуто особливості формування самооцінки учнів молодшого шкільного віку, визначено її прояв в процесі навчальної діяльності.Відзначається, що на формування самооцінки в молодшому шкільному віці впливають особливості соціально-особистісної позиції учня в навчальному процесі, зняття негативного впливу зовнішніх оцінок, зміна системи відносин, що складаються між учителем і учнем, прилучення учнів до оцінної діяльності процесу і результату своєї навчальної діяльності. Ключові слова: самооцінка, особистість, молодший шкільний вік, самосвідомість, навчальна діяльність, виховання, поведінка, оцінка, позитивне ставлення, шкільна успішність, саморегуляція, комунікативні навички, конфліктність, мотивація, неуспішність.
2
Бохонкова, Юлія, Наталія Бугайова, Юрій Сербін та Ольга Бугайова. "Психологічні особливості прояву самооцінки молодших школярів у процесі навчальної діяльності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 99–110. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-99-110.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду психологічних особливостей прояву самооцінки молодших школярів в процесі навчальної діяльності. У статті зроблено аналіз досліджень і публікацій з зазначеної проблематики. Розглянуто особливості розвитку самосвідомості дитини молодшого шкільного віку. Надано характеристику соціальної ситуації розвитку особистості у молодшому шкільному віці. Розглянуто чинники впливу соціального середовища (сім’ї, шкільного колективу тощо), оцінок успішності навчання, спілкування з дорослими та однолітками на формування самооцінки молодших школярів. Надано визначення поняттю «самооцінка». З’ясовано основні функції самооцінки в навчальній діяльності молодших школярів. Проаналізовано основні новоутворення молодшого шкільного віку та з’ясовано особливості їх впливу на формування самооцінки дитини. Розглянуто особливості формування самооцінки учнів молодшого шкільного віку, визначено її прояв в процесі навчальної діяльності.Відзначається, що на формування самооцінки в молодшому шкільному віці впливають особливості соціально-особистісної позиції учня в навчальному процесі, зняття негативного впливу зовнішніх оцінок, зміна системи відносин, що складаються між учителем і учнем, прилучення учнів до оцінної діяльності процесу і результату своєї навчальної діяльності. Ключові слова: самооцінка, особистість, молодший шкільний вік, самосвідомість, навчальна діяльність, виховання, поведінка, оцінка, позитивне ставлення, шкільна успішність, саморегуляція, комунікативні навички, конфліктність, мотивація, неуспішність.
3
Неус, Д. В., та Д. С. Шаламов. "ШЛЯХИ РОЗВИТКУ БАЗОВОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (21 березня 2022): 81–90. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Фізична підготовка – важлива частина здоров’я підлітків. Заохочувати дітей та підлітків вести здоровий спосіб життя важливо, коли вони ростуть. Спосіб життя, засвоєний у дитинстві, з більшою ймовірністю залишиться у дорослому житті. Мета дослідження – з’ясувати шляхи розвитку базової фізичної підготовки сучасної молоді. У цьому дослідженні були використані стандартні процедури систематичного огляду, які включають прозорі і принципові методи виявлення, опису, оцінки та зіставлення досліджень, присвячених конкретному питанню. Огляд був новаторським, оскільки мав спрямування на те, щоб відповісти не тільки на питання про ефективність, але і на питання про доцільність утручань з точки зору того, чи задовольняють вони необхідні потреби молоді. Молоді люди запропонували створити більшу кількість велосипедних доріжок, підвищити доступність занять і забезпечити більш прийнятні форми фізичної активності (наприклад, не дуже структурованих і організованих дорослими). Хоча молодь вважає, що у неї досить інформації про наявні об’єкти, деякі хочуть більшої згоди щодо бажаних рівнів активності. Втручання, які враховують погляди молодих людей і тому вимагають ретельної оцінки, включають ті, які спрямовані на: розширення діапазону безкоштовних різноманітних заходів через позакласні клуби та ініціативи на рівні місцевих громад, забезпечення громадських і шкільних умов для безпечного катання на велосипеді, поліпшення приміщення в школі для занять фізичною культурою. Забезпечення таких умов дає молодим людям можливість вибору видів фізичної активності і підкреслює розважальні та соціальні аспекти спорту. У майбутніх ініціативах щодо пропаганди фізичної активності серед молоді необхідно зважати на її погляди.
4
Греве, Рікке, Керолайн Андерссон та Горан Басик. "ІНТЕРАКТИВНІ ПЕРЕВАГИ, ЗМІЦНЕННЯ ПОЗИЦІЙ ТА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ВИЗНАННЯ: НАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ УСНИХ УЯВЛЕНЬ ПРОФЕСІЙНИХ АКТОРІВ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я, ПРОФІЛАКТИКИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 91–102. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є представлення нових знань про усні уявлення щодо промоції здоров’я, профілактики та реабілітаційної діяльності професійних акторів, які працюють із молодими людьми, котрі вживають алкоголь і наркотики. Емпіричне дослідження базується на 36 інтерв’ю з фахівцями, які працюють із цією віковою групою в навчальних закладах та амбулаторних лікувальних відділеннях у Швеції. У своїх усних уявленнях професійні актори зображують себе як таких, хто має інтерактивну перевагу щодо категорії «молодь, яка вживає алкоголь та наркотики». Ці вербальні моделі «зміцнюють» професійного актора як керівника, який встановлює процедуру для розміщення цих молодих людей у межах нормативного порядку. Аналіз показує, що інклюзивний підхід із боку професіоналів має вирішальне значення у процесі досягнення декількох важливих цілей. Інклюзивний підхід також висуває вимоги до того, як старші школи та амбулаторні лікувальні відділення співпрацюють одне з одним під час зазначеної роботи з молоддю. Цей підхід також відіграє певну роль у визначенні підтримки та опцій, які виконують професійні актори щодо нормативно правильних і девіантних дій, а також законів та політики, що регулюють цю практичну роботу. Гарні стосунки молодих людей і професійних акторів є важливим виміром, у якому соціально-педагогічне визнання ґрунтується на турботі, довірі та спільній взаємодії. Важливо, щоб професіонали використовували підхід до включення молоді (учнів) у шкільний і лікувальний контексти, звертали увагу на їхню здатність розвиватися та змінюватися в соціально-педагогічному й освітньому сенсі.
5
БЯЛИК, Оксана. "ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В КРАЇНАХ ДРУГОЇ ТА ТРЕТЬОЇ ХВИЛЬ ВСТУПУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 195–203. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-195-203.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ У статті проаналізовано особливості статевого виховання учнівської молоді в країнах другої хвилі вступу до європейського співтовариства, у яких воно є важливим напрямком державної освітньої політики. Визначено, що Австрія, Швеція, Фінляндія відзначаються високим рівнем розвитку шкільної освіти, у тому числі й питань статі. Фінляндія і Швеція характеризуються досить позитивним ставленням до проблем сексуальності та статевого виховання, що забезпечується школами, соціальними службами, церквою, медичними центрами тощо, а Австрія відзначається тим, що з метою полегшення діалогу між батьками та освітніми закладами Міністерство освіти запровадило структуру освітньо-консультаційних бюро, у яких молодь отримала можливість користуватися допомогою в питаннях статі. З’ясовано, що статеве виховання залишається спірним питанням, оскільки відчувається сильний релігійний вплив на заклади освіти. У суспільстві поширена думка, що молоді люди стають сексуально активними занадто рано, і знання про контрацепцію та ЗПСШ не відповідають особистісному досвіду сучасних молодих людей. Скандинавські країни-члени Євросоюзу та країни Балтії створили систему статевого виховання, де увагу акцентовано на таких стратегічних завданнях: проведення статевої освіти в середніх навчальних закладах на ранньому етапі; здійснення спеціальної підготовки учителів; упровадження проєктів, основними цілями яких є профілактика раннього початку статевого життя, підліткових вагітностей та абортів, ЗПСШ, включаючи СНІД; заснування асоціацій з питань підготовки молоді до батьківства, виконання сімейних ролей тощо; залучення до сексуального виховання церкви, соціальних служб, медичних центрів; постійне інформування молоді про засоби контрацепції з метою покращення епідеміологічної ситуації в суспільстві. З’ясовано, що держави другої хвилі вступу до ЄС виявляють інтерес до статевого виховання учнівської молоді як важливої цінності суспільства, що пов’язана із збереженням репродуктивного та сексуального здоров’я громадян, підвищенням рівня їх статевої вихованості, формуванням готовності до шлюбу та сім’ї й відповідального батьківства. Сформульовано висновки, що важливе місце в реалізації завдань з удосконалення національних систем шкільної статевої освіти в досліджуваних країнах займає формування ефективної політики статі. Ключові слова: виховання, статеве виховання, учнівська молодь, друга хвиля вступу, європейське співтовариство.
6
ГРИСЬ, Антоніна, та Вікторія МАРУШЕВСЬКА. "ПРОЯВИ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Психологічне здоров’я, № 1 (28 квітня 2021): 27–34. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-1-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Постановка проблеми. Проблема адаптації дитини до школи має комп- лексний (медичний, педагогічний, психологічний) характер. Дошкільний та молодший шкільний вік є сензитивними періодами соціального становлення особистості дитини як повноцінного члена суспільства. Від адаптації дитини в початковій школі залежить все її подальше життя, тому важливо визначити основні прояви адаптації дітей до школи саме в першому класі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Молодші шко- лярі повинні, з одного боку, пережити зміну розпорядку дня, пристосуватися до нових умов спілкування, а з іншого – сприйняти та привнести у власне життя нові специфіч- ні правила, вимоги і предмети, пов’язані з навчанням у школі. При порушенні успішної адаптації до умов школи, в дитини може виникнути стан дезадаптації, як результат різкої зміни умов середовища, до якого вона може бути не готова. Ознаками дезадап- тації є підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка. Прояви дезадаптації такі: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні. Формулювання мети статті. Ме- тою є теоретичне та емпіричне дослідження особливостей шкільної адаптації першо- класників. Виклад основного матеріалу. В процесі емпіричного дослідження особли- востей адаптації до школи дітей молодшого шкільного віку, було проведено оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації за анкетою Н. Лусканової, застосовано опиту- вальник для визначення рівня адаптації дитини до школи (Л. М. Ковальова, Н. Н. Та- расенко), використано методику «Будиночки» О. А. Орехової, методику «Школа звірів». У 15 % досліджених дітей виявлено негативні асоціації, пов’язані зі школою. Висновки та перспективи подальших досліджень. Успішна адаптація до початкової школи є необхідною умовою розвитку кожної дитини як особистості, її індивідуально- сті, продуктивної активної діяльності, творчості.
7
Шпак, Марія. "ПСИХОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ В ОНТОГЕНЕЗІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 10(55) (26 травня 2020): 125–34. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.10(55).12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано концептуальні основи розвитку емоційного інтелекту в онтогенезі, визначено теоретико-методологічні підходи, які дають змогу створити цілісне уявлення про сутність емоційного інтелекту людини з точки зору: системного підходу (природа, структура, функції, психологічні механізми розвитку, форми і рівні розвитку в онтогенезі); суб’єктно-діяльнісного підходу (через характеристику основних структурних компонентів діяльності – мотиваційного, змістового, операційного та результативного; визначення сенситивного періоду – найбільш сприятливого для розвитку емоційного інтелекту; аналіз особливостей його прояву в суб’єкта діяльності); особистісно-орієнтованого підходу (через прояв індивідуально-психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту); компетентнісного підходу (шляхом розвитку і формування емоційної компетентності молодших школярів, учителів початкових класів, шкільних психологів, батьків учнів).Визначено, що емоційний інтелект є інтегральною властивістю особистості, яка відображає пізнавальну здатність людини до розуміння емоцій та управління ними шляхом когнітивної обробки емоційної інформації та забезпечує психологічне благополуччя особистості й успішність соціальної взаємодії. Відповідно до рівнів психічного відображення (сенсорно-перцептивного, когнітивного, особистісного, суб’єктного, духовного) виокремлено форми (емоційний інтелект як властивість: індивіда, суб’єкта діяльності, особистості, суб’єкта життєтворчості, суб’єкта життєдіяльності), психологічні механізми (ідентифікація, наслідування, емоційне зараження, рефлексія, емоційна децентрація, емоційна саморегуляція, антиципація, емпатія), критерії та рівні розвитку емоційного інтелекту в онтогенезі (психофізіологічний, когнітивний, соціопсихологічний, креативно-суб’єктний, екзистенційно-духовний). На основі результатів емпіричного дослідження здійснено порівняльний аналіз особливостей розвитку емоційного інтелекту в старшому дошкільному, молодшому шкільному і підлітковому віці. Доведено, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом розвитку емоційного інтелекту.
8
ТУРЧИН, Андрій, Олександра КАШУБА та Тетяна КРАВЧУК. "ПРАКТИЧНА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРОФЕСІЙНИХ ШКІЛ У НІМЕЧЧИНІ: ОСОБЛИВОСТІ ДУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 460–75. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-460-475.
Повний текст джерелаАнотація:
У країнах Європейського Союзу своєрідним інструментом, завдяки якому вдається вирівнювати дисбаланс між зростаючими потребами молодих людей, вимогами ринку праці і можливостями сфери освіти, є дуальна модель здобуття професійної освіти, яка знайшла своє застосування і в сфері вищої педагогічної освіти Німеччини. Це актуалізує потребу вивчення практики дуальної підготовки в педагогічній освіті у даній країні. У статті охарактеризовано структуру й зміст практичної підготовки майбутніх учителів професійної школи у Німеччині, виявлено та проаналізовано особливості застосування дуального підходу до її організації. З’ясовано, що набуття професійного досвіду, формування необхідних практичних навичок і вмінь здійснюється в процесі виробничої і шкільної практик та педагогічного стажування. Упродовж практики на виробництві формується емпіричний фундамент для навчання в закладі вищої освіти. Шкільна практика розглядається як форма набуття навичок, а не як поле діяльності. Формуванню педагогічної діяльнісної компетентності вчителя-початківця слугує педагогічне стажування, яке організоване за принципом дуальності місць навчання. Під час педагогічного стажування найповніше реалізовується єдність та взаємопроникнення теоретичної і практичної педагогічної підготовки. Ці складові практичної професійно-педагогічної підготовки дають змогу поєднувати та узгоджувати теоретичний і практичний компоненти навчання, синтезувати наукові знання і практичні вміння, формувати власний стиль професійної діяльності. Визначено перспективи використання позитивного досвіду застосування дуальної моделі практичної професійно-педагогічної підготовки учителів професійної школи в Німеччині в аналогічній практиці педагогічної освіти в Україні: ініціювання попередньої практичної діяльності на виробництві з обраного фаху як необхідної передумови вступу до закладу вищої освіти; запровадження педагогічного стажування; здійснення кооперування закладу вищої освіти з підприємствами, установами та організаціями. Ключові слова: учитель професійної школи, практична професійно-педагогічна підготовка, виробнича практика, шкільна практика, педагогічне стажування, дуальність, Німеччина
9
Shvayko, Svitlana, Olena Dmytrotsa, Yurii Trofymiak та Оleksandr Zhuravlov. "Адаптаційні можливості серцево-судинної системи дітей молодшого та середнього шкільного віку". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (30 січня 2019): 160–66. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-160-166.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено показники адаптаційних можливостей серцево-судинної системи дітей молодшого та середнього шкільного віку. У результаті дослідження встановлено, що в молодших школярів показники частоти серцевих скорочень й артеріального тиску перебувають у межах вікової норми. У віковий період 7–9 років зафіксовано зниження частоти пульсу та підвищення артеріального тиску. За значеннями показників серцевого індексу відзначено перевагу симпатичної регуляції кровообігу, низьку витривалість і неекономну роботу серця обстежуваних молодшого шкільного віку. У підлітків частота серцевих скорочень зменшується, а артеріальний тиск підвищується, порівняно з молодшим шкільним віком. За показниками витривалості роботи кровообігу та аеробними можливостями серцевої діяльності переважають учні середнього шкільного віку. Адаптаційні можливості в дітей і підлітків знижені, що пояснюється як віковими, так і фізіологічними особливостями розвитку організму.
10
Чаговець, А. І. "ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ДИСКУРС ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ УЧИТЕЛІВ ІЗ БАТЬКАМИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 229–38. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-229-238.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено історіографічний дискурс проблеми взаємодії учителів із батьками молодших школярів. Важливість проблеми взаємодії учителів із батьками молодших школярів окреслена в працях класиків педагогічної думки, визначена сучасними науковцями, педагогами-практиками, нормативно-правовою базою та вимогами суспільства, що й підкреслює її актуальність. Сім’я та школа – два суспільних інститути, на яких покладено обов’язок виховувати особистість. Визнаючи школу провідною ланкою у розвитку особистості, треба зазначити, що без співпраці з сім’єю, ефективність цього процесу буде низькою. Визначено, що школа ХХІ століття – це відкрита виховна система, орієнтована на модернізацію і урізноманітнення сімейно-шкільної взаємодії. Щоб забезпечити системність і послідовність процесу формування педагогічної культури батьків важливо уже з першого року навчання і виховання дітей у школі зробити батьків співучасниками педагогічного процесу, на це орієнтована Нова українська школа (НУШ). З’ясовано, що в сучасному суспільстві посилюється увага до проблеми взаємодії сім’ї і школи, учені розробляють і реалізують комплексні цільові програми задля підвищення значущості її впливу на виховання дітей, що стимулює потребу молодих батьків бути активними учасниками педагогічного процесу в закладі загальної середньої освіти, особливо в початковій школі. Результати аналізу психолого-педагогічної та наукової літератури засвідчують, що взаємодія учителів та батьків молодших школярів, їх об’єднані зусилля та співпраця сприяють забезпеченню всебічного та гармонійного розвитку особистості.
11
Коц, С. М., В. П. Коц та П. Г. Коваленко. "ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЕВОСУДИННОЇ СИСТЕМИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 1, № 23 (2021): 68–75. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.1.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено дослідження функціональних показників серцево-судинної системи організму у дітей різних вікових груп (молодший шкільний вік, середній шкільний вік, старший шкільний вік). Безпосередньо вимірювали фізіометричні показники гемодинаміки, які характеризують функціональний стан серцево-судинної системи. В результаті досліджень виявлено функціональні особливості серцево-судинної системи в залежності від віку досліджуваних. Як показник регуляції роботи серцево-судинної системи та резервно-функціональних можливостей серцево-судинної системи використовували розрахункову величину індекс Робінсона. Найбільша кількість дітей із високим рівнем резервно-функціональних можливостей серцево-судинної системи за рівнем індексу Робінсона, що відповідає високому рівню фізичного здоров’я, виявлено в групі молодших школярів (19.1%). Відмічено значний відсоток дітей із порушенням регуляції роботи серцево-судинної системи у всіх вікових групах, але найбільше у групі середнього шкільного віку. Рівень функціонального стану серцевосудинної системи у дітей середнього та старшого шкільного віку низький та нижче середнього. Симпатична регуляція серцево-судинної системи та сильно виражене домінування симпатичної системи наявна у 32.8%, 52.4%, 52.5% дітей молодшого, середнього та старшого віку. Проведено порівняння абсолютних показників гемодинаміки та резервно-функціональних можливостей за індексом Робінсона дітей за 2014 рік та 2019 роки. Порівняння вказує на загальну негативну динаміку показників функціонального стану серцево-судинної системи дітей: у середньому шкільному віці з нижче середнього до низького, у старшому віці – з середнього до нижче середнього. Перспективи подальших досліджень полягають у тому, що моніторин функціонального стану серцево-судинної системи окремих груп сприятиме розробці ефективних здоров’язберігаючих та оздоровчих програм.
12
Майковська, В. О. "ПРОБЛЕМАТИКА ПУБЕРТАТНОСТІ НА ПРИКЛАДІ П’ЄСИ ФРАНКА ВЕДЕКІНДА «ПРОБУДЖЕННЯ ВЕСНИ»". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 123–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості пубертатного періоду підлітків і проблеми виховання на початку ХХ століття. Молодь перебуває в особливо крихкій фазі свого розвитку, вона шукає свою сексуальну ідентичність, філософствує про Бога та світ. У цей період життя підлітки дуже сприйнятливі до негативних впливів і рішень дорослого світу, від яких вони залежні. Психологічна експертиза біологічних і фізичних змін, проблеми статевого дозрівання, пробудження сексуальності й бурхливих інстинктів відображено в німецькій драматургії. З кінця ХІХ століття й початку нового тисячоліття уявлення про підлітка з його проблемами в літературі постійно змінюється. Навіть у ХХІ столітті проблематика переходить від покоління до покоління, від теми до теми, молоді доводиться вести власну боротьбу зі світом дорослих. Суспільні зміни, соціальні та сексуальні революції, а також природне формування поколінь впливають з плином часу на розуміння юності. Оскільки людина завжди була залежна від навколишнього середовища та свого оточення, не дивно, що молода людина, яка ще розвивається й шукає свою ідентичність, особливо відкрита й вразлива до зовнішніх впливів. Тому саме кінець дитинства та перехід до дорослого життя, тобто фази підліткового та юнацького віку, стають однією із центральних тем літератури. «Дитинна трагедія» Франка Ведекінда «Пробудження весни» стала першим твором у німецькій літературі, у якому здійснюється аналіз психології підлітків і висвітлюються проблеми шкільного та сімейного виховання. Автор критикує умови й неправильну практику виховання в школах і батьківських домах, які з острахом чекали на питання дітей і відповідали на них приховуванням і замовчуванням реальності. Ф. Ведекінд зображує в драмі про статеве дозрівання й сексуальність жорстку буржуазну мораль і контраст між природою та суспільними інститутами, структурами дискурсу того часу. У статті розглядаються основні конфлікти й сюжетні лінії твору: конфлікт батьків і дітей; конфлікт між моральними уявленнями та інстинктами підлітків, які відкривають у собі сексуальність; конфлікт між індивідуальними схильностями й потребами юнаків і шкільною системою, яка придушує будь-які прояви індивідуального.
13
Самарська, Лада, та Наталія Сас. "ФОРМУВАННЯ НОВИХ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ В ОСОБИСТОСТІ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНУ (НА ПРИКЛАДІ СТУДЕНТА/ ШКОЛЯРА ЗА ОБМІНОМ)". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 278–90. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-278-290.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано актуальність питання щодо формування нових ідентичностей в особистості молодої людини епохи постмодерну (на прикла- ді студента/школяра за обміном). Для суспільства постмодерну характерні рухливість, ефективність, різноманітність, особиста активність. Найбільш рухливою й активною є студентська та шкільна молодь, зокрема, студенти/ школярі за обміном. Формування нових ідентичностей в умовах навчання в країнах, де вони не є громадянами, в умовах необхідності виявляти і роз- вивати у себе здатність долати міжнародні мовні та міждержавні бар’єри, оперативно встановлювати контакти, успішно адаптуватися до іншого ос- вітнього простору є можливим завдяки достатньо складним психологічним та поведінковим механізмам. У фокусі механізмів зміни ідентичності, як: успішність вирішення проблем, поведінка в ситуації вибору, особисті яко- сті. Проаналізувавши проведене опитування, виявилося, що 97,5 % учасни- кам довелося долати труднощі під час навчання/проживання за кордоном і 22,3 % зазначили, що не повністю їх подолали. Більшість (72,8 %) студентів під час вирішення проблем віддавали перевагу раціональному підходу. Про- те, конкретизація емоційних почуттів виявила їх повний спектр: підвищене занепокоєння, безпорадність, зниження самооцінки, агресія, сильне бажан- ня вирішити проблему якнайшвидше, страх звернутись за допомогою, апа- тія, азарт вирішити проблему, роздратування.
Результати опитування підтвердили необхідність цілеспрямованого фор- мування у студентів/школярів національної та власної гідності, потреби пізнавати світ, себе, мати сенс власного життя, уміння адаптуватися до змін та існувати в полікультурному просторі. Зрештою, зумовлюючи необхід- ність змін у вищій освіті, політики у сфері вищої освіти.
14
Pasichnуk, Vоlоdуmуr. "Теоретико-педагогічні передумови розвитку фізичного виховання дітей та молоді на польських землях (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(48) (30 грудня 2019): 32–37. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-32-37.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблематиці розвитку теоретичної думки польських вчених, лікарів та суспільних діячів у галузі фізичного виховання дітей і молоді в другій половині ХІХ та початку ХХ ст. Проаналізовано основні концепції фізичного виховання в системі дошкільної та шкільної освіти на польських землях в цей історичний період. В основному, увага польських дослідників того часу зосереджувалася на впровадженні систематичних занять з фізичного виховання у всіх типах польських шкіл, застосування рухових ігор і забав у навчальному процесі, популяризації фізичної культури в закладах дошкільної освіти, залучення батьків у процес фізичного виховання дітей у родині, фаховій підготовці вчителів фізичної культури та ін. Мета дослідження. Визначити основні напрямки та тенденції розвитку теоретичної думки польських вчених, лікарів та суспільних діячів в другій половині ХІХ та початку ХХ ст. у галузі фізичного виховання дітей і молоді. Методи дослідження. Вивчення літературних джерел, документальних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. Результати дослідження. У другій половині ХІХ − початку ХХ ст. проблематика фізичного виховання стала інтегральним елементом програм педагогічних з’їздів польських вчителів на яких зверталась увага на надзвичайно суттєву роль фізичного виховання в освіті молодого покоління, а також у покращенню стану здоров’я населення загалом. Польські вчені, педагоги лікарі приймали активну участь в ряді європейських конгресів та форумів, що відбувалися на початку ХХ ст., на яких розглядалися проблеми фізичного виховання, здоров’я та гігієни дітей і молоді. Значну роль у популяризації в польському суспільстві питань фізичного виховання дітей та молоді відіграв ІХ з’їзд польських лікарів і біологів, який відбувся у 1900 році в Кракові. Вперше під час проведення таких форумів було організовано спеціальну секцію з проблематики фізичного виховання дітей і молоді. Висновки. Проведений аналіз літературних джерел та архівних документів дозволяє стверджувати, що незважаючи на чисельні труднощі у процесі організації фізичного виховання в дошкільній та шкільній освіті на польських землях у цей історичний період (слабка матеріальна база для проведення занять з фізичного виховання; відсутність підготовлених вчителів з цього предмету; консерватизм керівництва частини шкіл) теоретичний та практичний розвиток фізичного виховання підростаючих поколінь осягнув значного прогресу у порівнянні з попередніми десятиріччями.
15
Marchuk, О. "ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ І МОЛОДІ В ОСВІТНЬО-КУЛЬТУРНИХ УСТАНОВАХ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ ТА ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 156–66. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-156-166.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано основні форми, методи та прийоми навчання, які використовували вчителі та активісти громадських товариств освітньо-культурних установ Волині ХІХ – першої половини ХХ ст. Пояснено, що в часи незалежності України постала потреба у реформуванні системи освіти. Зазначено, що на території Волині упродовж століть діяла розгалужена мережа різноманітних навчальних закладів, громадських та релігійних товариств, члени яких виробили педагогічний досвід щодо процесу навчання та виховання учнівської особистості. Пояснено, що проблеми освіти на Волині досліджено в наукових працях Н. Бовсунівської, С. Бричок, С. Коляденко, О. Кушпетюк. Автор зазначив, що мета статті – проаналізувати основні форми, методи і прийоми навчання і виховання дітей та молоді в освітньо-культурних установах Волинської губернії та Волинського воєводства та розробити рекомендації щодо їх творчого використання в закладах України. У статті подано визначення лексем «навчання», «виховання», «форма», «прийом», «метод» із «Українського педагогічного енциклопедичного словника» С. Гончаренка. Дано власне визначення поняттю «форми, методи і прийоми навчання і виховання дітей та молоді в освітньо-культурних установах», під якими доцільно розуміти злагоджений процес взаємодії вчителів, вихователів, активістів громадських (релігійних) товариств із молодим поколінням із з метою надання знань, розширення наукового світогляду, виховання ціннісних орієнтирів, розвитку природних задатків та здібностей людини задля її реалізації в суспільстві та на його користь. Як свідчить аналіз архівних документів, вчителі широко застосовували індивідуальні, групові, фронтальні, колективні, класні і позакласні, шкільні і позашкільні форми навчання. На основі аналізу архівних джерел про організацію процесу навчання і виховання дітей і молоді встановлено, що серед методів навчання найпоширенішими були інформаційно-повідомні, пояснювальні та ілюстративні, методи виховання спрямовувалися на виховання думаючої особистості, яка володіє моральними, етичними, християнськими чеснотами, відповідально ставиться до своїх обов’язків. На конкретних прикладах проілюстровано використання прийомів навчання та виховання. Наголошено на використанні педагогічного досвіду освітян Волині в закладах сьогодення.
16
Choba, Natalia. "Анатомо-фізіологічні й психологічні особливості адаптаційного періоду першокласників". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (31 січня 2019): 199–203. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-199-203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано вплив анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей розвитку молодших школярів на їх адаптаційний період у першому класі; визначено ефективні напрями роботи для подолання труднощів у першокласників, пов’язаних із входженням у шкільний колектив.
17
ПОСЛАВСЬКА, Наталія. "ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ СУГЕСТІЇ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ ПОВІСТІ-КАЗЦІ Ю. ВИННИЧУКА «МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 145–51. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено вербальні маркери сугестії у творі Ю. Винничука «Місце для дракона» відповідно до мовно-психологічного та педагогічного впливу сучасної авторської казки на шкільну молодь. Актуальність розвідки зумовлена потребою ґрунтовних лінгвістичних напрацювань про вербальну сугестію у шкільних програмових творах із літератури. Тема має важливе значення для подальшого вивчення ролі мовленнєвого впливу на формування здорової, цілісної, зрілої інтелектуально-творчої особистості та на інформаційну безпеку українського соціуму. Вербальна сугестія як форма мовно-психологічного впливу спрямована на генерування в реципієнтові передбачуваних раціонально-ірраціональних настанов без критичного аналізу вхідної інформації за допомогою арсеналу словесних засобів. Автор вербально впливає на моделювання адресатом-читачем картини світу. Мовна сугестія містить закодовані послання, для адекватного розкодування яких потрібно володіти відповідними знаннями й досвідом. У противному разі хибне тлумачення непрямої номінації сугестії позбавляє адресата суб’єктності та створює ілюзію самостійного вибору, приймаючи чуже. Сугестію у художньому тексті оприявнюють насамперед через підтексти, які розкривають справжній сенс. Вербальні маркери сугестії допомагають виявити й декодувати його. Сугестивність виявлена на кожному зі структурних рівнів повісті-казки Ю. Винничука «Місце для дракона»: лексико-семантичному (метафора, антитеза, афоризм, епітет, порівняння), морфологічному, синтаксичному, фонетичному. Найвиразніше – на лексико-семантичному, найменше – на фонетичному. Найбільший вербальний вплив на реципієнта здійснюють лексико-семантичні засоби, інші є допоміжними, вони підсилюють сугестивну функцію тропів та експресивно-емотивних слів. У статті акцентовано на важливості нівеляції прямої номінації навіювання про непотрібність митця в тоталітарному світі та заміну її на цінність митця для себе й гуманного світу відповідно до правильного тлумачення непрямої номінації вербальної сугестії.
18
Kilichenko, Oksana. "ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В РІЗНОВІКОВІЙ ГРУПІ ПОДОВЖЕНОГО ДНЯ У ШКОЛАХ ГІРСЬКОГО РЕГІОНУ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.138-142.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості формування і розвитку культури спілкування в дітей молодшого шкільного віку в різновіковій групі подовженого дня. Проаналізовано і визначено сутність поняття «культура спілкування». Визначено, що початкова школа є початком найважливішого для соціалізації особистості вікового періоду, оскільки сприяє формуванню групи подовженого дня як контактної групи, де діти засвоюють нові норми, цінності, стереотипи поведінки. Відзначено, що молодший шкільний вік є найбільш соціально значущим і найбільш педагогічно підступним періодом, тому що відхилення у формуванні особистості часто маскуються захисною формою поведінки (ретельністю, слухняністю). Однак молодший шкільний вік є унікальним за наявністю досвіду довільного спілкування. Він стає базою культурних норм, які перевіряються пізніше в найрізноманітніших ситуаціях спілкування. Він є сензитивним періодом формування культури спілкування. Усе це сприяє виробленню умінь розумно аналізувати, визнавати й оцінювати свої вчинки та дії, шукати і знаходити засоби досягнення поставленої мети, уміти переборювати перешкоди і труднощі.Дослідження процесу формування культури спілкування було організоване в різновіковій групі подовженого дня в початковій школі гірського середовища. Визначено основні напрями формування культури спілкування в групі подовженого дня: розвиток культури вербального і невербального спілкування, боротьба із лихослів’ям, розвиток уміння уважного слухання.
19
Бачинський, Т. "Формування правосвідомості та правової культури шкільної молоді у світлі когнітивістики". Підприємництво, господарство і право, № 8 (200) (2012): 132–35.
Знайти повний текст джерела
20
Павлова, Ю. О. "Особливості оцінювання якості життя шкільної молоді, пов’язаної з її здоров’ям". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (23 січня 2014): 58–65. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2014.1.58-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Проанализирована методология исследования качества жизни школьной молодежи связанного с ее здоровьем. Рассмотрены особенности оценки физического (двигательная активность, энергичность, спортивная компетенция), психологического (настроение, эмоции, удовлетворенность жизнью), социального (характер взаимосвязей в школьной среде, отношения со сверстниками) и материального благополучия детей и молодежи с учетом факторов здоровьесберегающей школьной среды. Изучены условия эффективной валидации и внедрения методики оценки качества жизни для масштабных популяционных исследований
21
Chernov, Borys. "РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 – КВІТЕНЬ 1918 РР.)". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 63–75. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-63-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання розвитку освіти в період Української націонал-демократичної революції (1917–1918 рр.) не знайшло достатнього висвітлення у працях вітчизняних дослідників. З початком Української національно-демократичної революції 7 березня 1917 р. була створена Українська Центральна Рада (УЦР), а 6-8 квітня відбувся Український національний конгрес, який переобрав УЦР як національний орган і затвердив створення «Товариства шкільної освіти на чолі з професором І. Стешенком, яка виробила принципово нові зміст, методи і форми організації навчання, українізувала освітні заклади і розпочала перепідготовку і підготовку нових кадрів. 18 березня 1917 р. УЦР відкрила у Києві першу українську гімназію, у всіх школах Київської округи увела навчання українською мовою, у вищих школах засновано кафедри української мови, літератури та історії. У квітні провела Всеукраїнський педагогічний з’їзд, який прийняв рішення; «школи повинні українізуватися поступово, згідно вимогам педагогічного такту». З’їзд створив Головну українську шкільну раду і Всеукраїнську вчительську спілку. Чітко розроблений план єдиної трудової школи в Україні з опорою на досвід Європи та Америки був затверджений другим Всеукраїнським педагогічний з’їздом. До початку вересня 1917 р. Генеральний Секретаріат відкрив 42 середні школи, 8 з яких – єврейські, 33 гімназії, 2 реальних училища, 321 вищу початкову школу. В маленьких містах, селах і селищах, навіть на хуторах, відкривалися українські школи. Відкриті Київський і Кам’янець-Подільський державні університети. 7 листопада 1917 р. УЦР проголосила III Універсал, яким було проголошено самостійну Українську Народну Республіку. А далі події почали розвиватися надто швидко. 6 грудня Росія оголосила війну УНР. Не дивлячись на зрозумілий крах молодої республіки наприкінці грудня 1917 р., УЦР 11 січня 1918 р. зважується на відчайдушний крок – видає IV Універсал, яким проголошує повну державну незалежність УНР. А 22 січня Міністерство народної освіти приймає постанову про всенародне навчання. 23 квітня 1918 р. УНР підписала господарчий договір з Німеччиною і Австро-Угорщиною, а з ним підписала, як зазначає В. Верстюк, одночасно й собі вирок – 29 квітня стало останнім днем діяльності УЦР
22
Мондич, О. В. "КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 90–99. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-90-99.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриваються проблеми духовно-морального виховання школярів, особливості взаємодії школи та сім'ї в духовно-моральній освіті школярів. Робиться акцент на необхідності такої взаємодії з урахуванням психологічних і вікових особливостей дітей, знань батьками цих особливостей. Визначено основні напрямки взаємодії школи та сім'ї з метою духовно-моральної освіти учнів. Проблемою дослідження є створення педагогічних умов для духовно-морального виховання школярів спільно з батьками, з сім’єю. Просліджується послідовність особливостей зміни цих відносин з віком дитини. Відзначається, що для вирішення цієї проблеми вчителю потрібно не тільки знання предметів початкових класів і методика їх викладання, а й уміння направити свою діяльність на духовно-моральне виховання в напрямі взаємодії з батьками. Вирішуючи тільки на уроці моральні проблеми, вчитель не зможе в повній мірі розкрити можливості для духовно-морального розвитку молодших школярів. Виховна робота охоплює і позаурочну діяльність. За допомогою бесід, уроків, екскурсій, ігор, трудової діяльності вчитель допомагає дитині розвинути і перші моральні якості: не ображати однокласників, поважати вчителя і батьків, допомагати ближньому. У початковій школі формуються основні риси характеру особистості. Молодший шкільний вік є особливим періодом в духовно-моральному становленні людини, тому на вчителів початкових класів та батьків покладається особлива відповідальність. В результаті дослідження дійшли висновку, що моральне виховання не можна відокремити у якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральних якостей протікає в процесі багатогранної діяльності дітей. Перед учителем стоїть завдання, не залежно від ситуації, створювати умови для розвитку цих якостей.
23
Дуткевич-Іванська, Ю. В., Л. П. Русин та М. В. Сабадош. "Особливості фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку". Україна. Здоров’я нації 1, № 1 (23 грудня 2021): 46–50. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254637.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: вивчити та оцінити рівень фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.Матеріали та методи. Дослідження проводилося з учнями початкових класів. Середній вік дітей становив 7,7 років. Всього обстежено 41 дитину, серед яких 23 хлопчики та 18 дівчаток. Методи дослідження – теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, методи соматоскопії та антропометрії, аналіз отриманих результатів та їх математична обробка.Результати. У ході дослідження було проведено аналіз показників фізичного розвитку хлопчиків і дівчаток, які навчаються у 2 та 3 класах Ужгородської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області. Наші дослідження підтвердили те, що в учнів молодших класів із кожним роком спостерігаються позитивні зміни показників, які допомагають оцінити рівень їх фізичного розвитку.Висновки. Оцінку фізичного розвитку учнів, які брали участь у дослідженні, проводили методом індексів. Так, між отриманими результатами хлопчиків і дівчаток вірогідних відмінностей не зареєстровано. Однак у хлопчиків молодшого шкільного віку спостерігається вищий рівень силового індексу, порівняно з дівчатками. Результати дослідження особливостей фізичного розвитку учнів 2 та 3 класів свідчать про те, що із віком у хлопчиків і у дівчаток відбуваються зміни у фізичному розвитку. Аналіз результатів проведеного дослідження показав, що низькі значення силового індексу, індексу Скібінської та індексу гіпоксії свідчать про необхідність включення у заняття фізичної культурою різноманітних дихальних вправ, які б сприяли підвищенню життєвої ємності легень, покращенню часу затримки дихання на вдиху та видиху, а також вправ силового спрямування.Ключові слова: фізичний розвиток, діти, молодший шкільний вік.
24
Ворона, Лариса. "ДІЯЛЬНІСТЬ КІРОВОГРАДСЬКИХ ОБЛАСНИХ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Ukrainian Educational Journal, № 3 (24 вересня 2021): 123–30. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-3-123-130.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано діяльність Кіровоградських обласних закладів позашкільної освіти як додаткову освітню можливість для учнівської молоді, як невід’ємну складову загальної освітньої системи регіону та описано особливості функціонування регіональних центрів позашкільної освіти області (обласного центру дитячої та юнацької творчості, Центрально-українського наукового ліцею-інтернату, обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, обласного центру туризму та краєзнавства музейної справи, обласного центру науково-технічної творчості).Діяльність та функціонування закладів позашкільної освіти Кіровоградщини варта уваги та вивчення, оскільки питома вага дітей, охоплених позашкільною освітою в області, від загальної кількості дітей шкільного віку є однією з найбільших у країні. У статті акцентується увага на цікавому досвіді діяльності обласних позашкільних закладів, який можна використовувати та адаптувати в закладах позашкілля будь-якого регіону. Констатується, що методичні та освітні заходи, які організовуються та проводяться в закладах позашкільної освіти Кіровоградщини доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учнівської молоді, відкрите для кожної дитини; середовище, яке допоможе розкрити творчий потенціал, креативність, здібності, залучить дитину до світу мистецтва, спорту, науки та техніки. Заклади такого типу розширюють сферу освітніх послуг, задовольняють інтереси і потреби дітей та батьків, сприяють формуванню особистості майбутнього громадянина.
25
Жучкова, Вікторія. "ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ КОРЕКЦІЇ НАВИЧОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 164–67. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-37.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання саморегуляції в психолого-педагогічній літературі та її розвиток у молодшому шкільному віці. Досліджено особливості та різноманітність форм, методів та прийомів корекції навичок саморегуляції у молодших школярів, використання яких можливе під час навчально-виховного процесу. Описано ефективність активних методів навчання, корекційних ігор та групової форми роботи для корекції навичок саморегуляції. Обґрунтовано, що вони допоможуть дітям молодшого шкільного віку правильно реагувати на стресові ситуації, вміти виходити із конфліктних ситуацій; правильно висловлювати свої почуття та розуміти, що відчувають люди, що їх оточують; формувати навички ефективного спілкування; спрямовані на зменшення шкільної тривожності, збереження психічного здоров'я дітей та формування саморегуляції.
26
ГОНЧАРУК, Ольга. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (14 квітня 2022): 37–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.6.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі побудови українського суспільства надзвичайно актуальною є проблема формування духовності особистості. Духовність, представляючи внутрішній стан людини, що визначає і скеровує її життєдіяльність, формується протягом усього життя. Сприятливим для формування основ духовності є молодший шкільний вік. Системна спільна діяльність школи та сім’ї є важливим чинником формування основ духовності дитини молодшого шкільного віку. Провідне місце в системі формування духовності молодшого школяра посідає дозвіллєва діяльність. Метою статті є сутнісно-процесуальний аналіз формування основ духовності учнів початкової школи в процесі реалізації їх дозвілля. Для досягнення поставленої мети використано методи: аналізу та синтезу для розкриття сутнісних ознак духовності та особливостей її формування в молодшому шкільному віці, узагальнення, систематизації, абстрагування для визначення можливостей використання народних звичаїв, традицій та обрядів у формуванні основ духовності дітей. Спираючись на наукові психолого-педагогічні дослідження та педагогічний досвід, автором статті викладено основні положення формування основ духовності в молодших школярів з урахуванням вікових та психологічних особливостей. Наголошено, що дитяча дозвіллєва діяльність має бути педагогічно організованою, сприяти фізичній, емоційній, розумовій, соціальній активності; долучати дитину до соціальної взаємодії; формувати морально-етичні цінності і розвивати внутрішній світ (духовність) дитини; сприяти розвитку когнітивних процесів та інтересу до пізнання людини, природи, історії, звичаїв і традицій народу; формувати традиції класу, школи, родини. Розкрито можливості дозвіллєвої діяльності для формування «доброго серця» як одного зі складників внутрішнього світу особистості, використовуючи народний та християнський календарі. Наголошено на необхідності активізації спільної діяльності початкової школи та сім’ї з формування особистості дитини загалом і її внутрішнього духовного світу зокрема.
27
ГОНЧАРУК, Ольга. "ДОЗВІЛЛЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ – ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 45–49. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанню гуманізації спілкування у процесі дозвіллєвої діяльності. Здійснено теоретичне уза- гальнення змістової сутності понять «дозвілля», «дозвіллєва діяльність», «гуманістично спрямоване спілкування». Актуальність і неналежна розробленість проблеми, її значення для вдосконалення навчально-виховного процесу нової української школи та задоволення вимог сучасного суспільства зумовили вивчення теоретичних і практичних аспектів проблеми формування гуманістичної спрямованості як важливого чинника дозвіллєвої діяльності, стану цієї проблеми у шкільній практиці. Охарактеризовано поняття «середовище». Це педагогічний простір, де найбільш рельєфно й опти- мально реалізуються можливості гуманістично спрямованого спілкування школярів із допомогою коректного педаго- гічного керівництва на засадах взаємодії та співробітництва. Середовище дозвіллєвої діяльності має ґрунтуватися на принципах природовідповідності, індивідуальності, духовності, ураховувати регіональний аспект. Акцентовано на забезпеченні суб’єктно – суб’єктивних стосунків у процесі дозвіллєвої діяльності. Визначено домінантні принципи організації дозвіллєвої діяльності, спрямованої на забезпечення гуманно спря- мованого спілкування учнів. Зроблені висновки. Накреслені перспективи подальших досліджень.
28
Сокурянська, Л. Г. "Динаміка ціннісних орієнтацій студентської та шкільної молоді України: від цінностей радянських до європейських". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи", вип. 37 (2016): 213–21.
Знайти повний текст джерела
29
Старжець, В. "Опір шкільної молоді радянському тоталітарному режимові у західних областях УРСР (1944 - 1953 рр.)". Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії, Вип. 29 (2017): 70–75.
Знайти повний текст джерела
30
Прокопчук (Дикало), Вікторія. "МИСТЕЦЬКЕ КРАЄЗНАВСТВО ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 226–33. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.189.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено системний погляд на мистецьке краєзнавство як на цілісне культурне явище й синтезований феномен. На основі науково-проблемного підходу здійснено аналіз, розкрито сутність та зміст понять «краєзнавство», «шкільне краєзнавство», «педагогічне краєзнавство», а також понять «музичне краєзнавство» та «мистецьке краєзнавство» як невід’ємної складової краєзнавчої науки й цілісного культурного феномену Волинського краю. З’ясовано роль музичного краєзнавства, як складника мистецького краєзнавства та важливої складової національно-патріотичного виховання молоді, що є стратегічним завданням української держави й головним напрямом освітньої виховної роботи в підготовці педагогів усіх мистецьких спеціальностей у вищому навчальному закладі. Виокремлено педагогічні аспекти краєзнавства як основи мистецького краєзнавства та фундаменту української етнопедагогіки, народознавства й національного виховання у діяльності й творчому доробку видатних педагогів та діячів української культури. Музичне краєзнавство розглядаємо у двох аспектах: як наукову галузь й зміст музичної культури краю у краєзнавчому ракурсі та як навчальну дисципліну у вищому навчальному закладі.
31
Ціпан, Тетяна Степанівна. "ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ I СІМ’Ї У ВИХОВАННІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 235–41. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.313.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури здійснено розгляд проблеми педагогічної взаємодії школи та сім’ї у вихованні зростаючої особистості, яка представляється нами як спеціально організована система впливів, зв'язків, відносин, узгоджених дій і контактів педагогів і батьків, спрямованих на активізацію спільної діяльності педагогів і батьків в процесі виховання дітей та учнівської молоді, а також сприятливих умов для особистісного розвитку і зростання дітей, організації активного життя школярів. Під активізацією педагогічної взаємодії школи та сім’ї мається на увазі процес, що сприяє: виробленню педагогічної позиції педагогів і батьків для вирішення спільних питань і завдань виховання на основі інтеграції навчальної і виховної діяльності; творчому втіленню теоретичних знань і практичних умінь у практику виховання, виробленню мотиваційної потреби до продукування принципово нових форм, методів і засобів шкільно-сімейного виховання; розвитку здатності педагогів і батьків до свідомого і узгодженого регулювання процесу виховання школярів, внесення своєчасної корекції в виховний процес на основі педагогічної рефлексії.
Вирізнено та схарактеризовано сутнісні характеристики інноваційних методів педагогічної взаємодії: аналіз конкретних ситуацій, конфлікт-метод, метод бліц-гри, методи ігрового проєктування та інтенсивного навчання, психолого-педагогічні тренінги. Актуалізована необхідність використання в процесі педагогічної взаємодії школи та сім'ї інформаційних комунікативних технологій, вирізнені їх переваги.
32
ІОВХІМЧУК, Наталія. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема формування культури мовлення молодших школярів на уроках української мови. Актуальність і недостатня розробленість проблеми, її значення для вдосконалення навчально-виховного процесу нової української школи та задоволення вимог сучасного суспільства зумовили вивчення теоретичних і практичних аспектів проблеми формування культури спілкування, стану цієї проблеми в шкільній практиці. Проаналізовано останні дослідження й публікації щодо навчання мови, визначено мету дослідження, окреслено низку питань, присвячених висвітленню в сучасній лінгводидактичній літературі стану дослідження проблеми вдосконалення культури мовлення молодших школярів, що дає підстави створювати відповідну систему розви- тку мовлення, удосконалювати способи й засоби навчання. У дослідженні використовувалися такі методи дослі- дження: теоретичні: аналіз і синтез психолого-педагогічної, лінгвістичної і методичної і літератури; емпіричні: спостереження та аналіз уроків української мови з метою визначення недоліків і мовленнєвих труднощів, з якими стикаються учні під час спілкування. Культурі спілкування завжди притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Щодо мовленнєвого етикету українців, то в ньому відбито такі риси, як пошана до батьків, до жінки, демократичність поглядів, емоційність висловлювань, естетизм почуттів, побожність та ін. У мовленні формуються не лише пізнавальні можливості людини, а й інтегральні складники психічного життя: самооцінка, усвідомлення власної значущості та відчуття її тотожності в будь-яких життєвих ситуаціях. Уже в ранньому віці в дитині закладаються осно- ви її культури, у тому числі і культури спілкування. Маючи певний досвід, людина протягом життя прагне до її підвищення. Аналіз наукової літератури, запропонована система вправ та завдань спрямована на формування вмінь культури мовлення молодших школярів.
33
Пустовіт, Григорій Петрович. "КРАЄЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 72–82. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.131.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виокремлено й схарактеризовано сутнісні ознаки формування краєзнавчої компетентності вчителів географії в інноваційному розвитку шкільної освіти, особливості і, головне, можливості формування досліджуваного феномена і його вплив на розвиток і саморозвиток вчителя. Актуалізовано, що саме краєзнавча компетентність вчителя географії передбачає володіння глибокими знаннями з конкретної галузі професійної діяльності (у нашому трактуванні з організації і здійснення суто краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді), сформовану стійку мотиваційно-емоційну установку на досягнення високого результату власної професійної діяльності, на розвиток здібностей, особистісних якостей, творчого ставлення до навчання зростаючої особистості. Відтак, краєзнавчу компетентність учителів географії визначено й обґрунтовано як багатофакторну особистісну якість, у структурі якої усталеними є наступні компетенції: мотиваційна; емоційно-ціннісна; активно-пізнавальна; предметно-професійна; саморозвитку; дослідницька. Розкрито й схарактеризовано ознаки самостійності вчителя географії у розвитку своїх професійних знань, умінь і навичок з організації і здійснення краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді у школі. Враховуючи сутність і специфіку організації і здійснення вчителем географії навчально-пізнавальної, пошуково-експериментальної і дослідницької діяльності краєзнавчого спрямування та конкретної суспільно корисної, масової чи природоохоронної роботи учнів, визначено рівні її здійснення.
34
Honcharenko, Nadiia. "ВІД «ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ» ДО «УКРАЇНСЬКОГО ВИМІРУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ»: ЗМІНА НАРАТИВУ В ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ ІСТОРІЇ". ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ: Український вимір 11 (15 грудня 2019): 35–60. http://dx.doi.org/10.33124/hsuf.2019.11.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано як, починаючи з 1991 р., в українських шкільних підручниках з історії (підручники з всесвітньої історії тут не розглядаються) мінялися інтерпретації подій 1939–1945 рр.; відбувалася поступова відмова від успадкованого з радянської історіографії поняття «Велика Вітчизняна війна» і запроваджувалося поняття «українського виміру Другої світової війни». Оглянуто підходи до оцінювання підручників з історії, запропоновані європейськими науковцями багатоперспективність, критичне мислення, сформоване на підставі аналізу різноманітних джерел, а завдяки цьому – виховання толерантності й уникання однобічності). Зауважено, що, поділяючи настанови щодо багатоперспективності й критичності, українські науковці наголошують також на потребі надати «від імені науки» згусток знань, потрібних молодій людині для ототожнення себе з країною (Н. Яковенко), дати молодій людині уяву про пов’язаність із своїм суспільством і його минулим (Я. Грицак), та деконструювати фундаментальний радянський міф, котрий залишається стрижневим компонентом ідеологічного колоніалізму щодо України – міф «Великої Вітчизняної війни» і «Великої Перемоги» (Л. Зашкільняк).
У статті показано, що перші українські підручники хронологічно й концептуально відповідали радянському наративу про «Велику Вітчизняну війну». Натомість кожне нове покоління підручників, написаних згідно з оновленими та удосконаленими програмами викладання, серед авторів яких науковці – фахівці з цієї тематики, висвітлювало події Другої світової війни дедалі повніше й адекватніше, поступово відмовляючись від радянської міфології, використовуючи новітні методики викладання і різноманітні джерела. Висвітлено процес формування «українського виміру Другої світової війни», покликаний відірвати освітній простір України від міфології Великої Вітчизняної війни та культу Перемоги, мусив конкурувати з істотним політичним, медійним та культурним впливом Росії на український культурний і освітній простір. Окрім того, автори підручників зіткнулися з потужним опором частини українських політичних еліт – комуністів, прихильників ідей «русского мира», серед яких було чимало народних депутатів, науковців, освітян, діячів культури. Вони критикували підручники цього періоду, звинувачуючи авторів у перекручуванні правди та відмові від «Великої Перемоги».
Названо ключові чинники створення і постійного удосконалення/переписування підручників з історії України: суспільна трансформація, політична свобода, світоглядне й культурне різноманіття, інтелектуальна сміливість, можливість проводити вільні дискусії, а також – потреба формування нової української ідентичності задля ототожнення себе із країною.
Ключові слова: історична освіта, наратив, підручник історії, історіографія, міфологія Великої Вітчизняної війни, український вимір Другої світової війни.
35
ШЕЛУДЧЕНКО, С. Б., та Я. І. МАЛАХОВСЬКА. "АСОЦІАТИВНА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (АНГЛІЙСЬКОЇ) В ІНКЛЮЗИВНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ 1–2 КЛАСІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 222–29. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено поняття «метод асоціативних символів» (МАС) та описано суть асоціативної методики, її функціональність і значення для навчання іноземної мови в інклюзивному освітньому середовищі 1–2 класів. Установлено психолого-педагогічні критерії для ефективного залучення асоціативних методик викладання. Розглянуто основні навички, які допомагають розвинути методику в ході опанування іноземної мови, і схарактеризовано переваги й труднощі під час застосування в інклюзивному класі. Окреслено освітній потенціал методики асоціаційних символів під час подолання труднощів у процесі навчання здобувачів освіти з психофізіологічними порушеннями. Виділено категорії, для яких методика оптимальна. Молодший шкільний вік визначено як важливий період для вивчення іноземної мови з огляду на превалювання образного мислення. Це передбачає широке використання асоціацій у навчальному процесі молодших школярів, що зі свого боку потребує відповідної підготовки майбутніх учителів. Раннє вивчення іноземної мови необхідне для здобувачів освіти загалом, і з психофізіологічними особливостями зокрема. Діти з обмеженими можливостями ще в дошкільному віці починають розуміти свою відмінність від однолітків без порушень розвитку. Тому в освітньому закладі необхідно створювати необхідні умови для формування в дітей з особливими освітніми потребами самостійності, впевненості, мобільності ще в ранньому віці, адже всі діти є цінними й активними членами суспільства. Найсуттєвішими труднощами в навчальному процесі й середовищі закладів загальної середньої освіти є навчальні й матеріально-технічні проблеми для дітей з особливими потребами. Саме тому необхідно приділити найбільшу увагу підбору ефективних і доступних методів навчання. Методика асоціативних символів – це метод «живого» викладання, ігровий метод, мова рухів, жестів, міміки. Він дозволяє дитині пізнавати світ у живому спілкуванні, що і є головною перевагою методу, оскільки дитина вчиться, не втомлюючись. Визнано, що перевага методу асоціативних символів над іншими формами навчання полягає в тому, що він ігровий. Установлено, що залучення різних аналізаторів допомагає учням компенсувати свої особливості й розвивати вроджені задатки. Доведено, що ігри захоплюють увагу, розвивають пам’ять, спонукають учнів до активної взаємодії з вчителем. Розглянуто, що гра й асоціації дають змогу повторити лексику з теми, організувати відпочинок на уроці, активізувати словниковий запас дітей, навчити учнів вживати лексику в різних мовленнєвих ситуаціях, розвивати творчість.
36
Заборняк, Станіслав, Богдан Мицкан та Тетяна Мицкан. "ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ ГАЛИЧИНИ (1868–1918 рр.)". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 35 (4 січня 2021): 32–42. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.35.32-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Розкрити особливості функціонування фізичної культури в школах Галичини (1868–1918 рр.). Методи. Джерельною базою дослідження були архівні матеріали міст Перемишля, Львова,Іван-Франківська, Тернополя, пов’язаних з діяльністю закладів середньої освіти в Галичині за часівАвстро-Угорської імперії. Результати. Розвиток організованої української фізичної культури в школахГаличини бере свій початок з другої половини ХІХ століття. Офіційно це розпочалося з публікації в 1868р. Радою національної школи циркуляру, який зобов’язував шкільну владу вводити в навчальні програминародних шкіл фізичну культуру та організовувати семінари для підготовки вчителів цього профілю.Починаючи з 1890 р. усі вчителі були зобов’язані залучати шкільну молодь до участі в оздо-ровчо-рекреаційних заходах з використанням фізичних вправ. З іншого боку, директори шкіл мали нада-вати щорічні окремі звіти про діяльність школи з фізичної культури. Важливим кроком щодо покра-щення фізичної підготовки учнів було запровадження у 1901 р. двох уроків з фізичної культури протягомтижня. Проте через брак кваліфікованих вчителів фізичної культури в народних школах та гімназіяхфізична підготовка учнів не завжди здійснювалася в необхідному обсязі. Для покращення рівня фізичноїпідготовленості школярів велике значення мало проведення методичних конференції з директорами тавчителями фізичної культури. Це підтверджується шкільними звітами, які містять дані, як про фізич-ний розвиток, так і фізичну підготовленість учнів, починаючи з 1896 р. Під час проведення уроків фі-зичної культури використовувалися гімнастичні й легкоатлетичні вправи (біг, стрибки, метання), рух-ливі та спортивні ігри, їзда на велосипеді, плавання у відкритих водоймах, а в зимовий період катання налижах, санах і навіть крикет. Із позаурочних форм фізичної підготовки популярними були ігри і забавипід час перерв, а з позашкільних – піші туристичні мандрівки. Висновок. Отже, у період 1968-1918 рр вшколах Галичини (українських і польських) були закладені основи сучасної фізичної підготовки шкільноїмолоді, а відтак й ефективного контролю за станом цього процесу в школах, що може бути вико-ристано й на сучасному етапі формування компетентностей учнів з фізичної культури й здоровогоспособу життя.Ключові слова: школа, учні, фізична культура.
37
Корицька, Галина, та Віктор Корицький. "Використання можливостей технології змішаного навчання на уроках предмета «Захист України»". New pedagogical thought 106, № 2 (8 липня 2021): 132–36. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-132-136.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовані загальні можливості використання технології змішаного навчання на уроках предмета «Захист України» в умовах пандемії. У контексті означеної проблеми змішане навчання визначено як невідворотний процес у шкільній освіті в умовах надзвичайних ситуацій. Схарактеризовано протиріччя й переваги цієї форми навчання щодо створення освітніх середовищ, які забезпечують викладання предмета на інноваційних засадах й орієнтовані на освітній продукт і кінцевий результат. Окреслено процес застосовування таких видів діяльності здобувачами освіти, які будуть спроможними реалізовувати завдання, визначені Державним стандартом, Концепцією національно-патріотичного виховання дітей і молоді. Підкреслюється, що викладання предмета на засадах змішаного навчання забезпечуватиме спрямованість освітнього процесу на взаємодію й ефективний розвиток особистості, партнерство й рівність у спілкуванні, формуватиме здібності як до колективної діяльності, так і до самоосвіти, сприятиме підвищенню пізнавального інтересу до предмета і створенню ситуації успіху.
38
Yurzhenko, V. "Project technology as a basis for technological training: preparing pupils for working realities in the modern world." Research and educational studies, no. 3 (2019): 86–96. http://dx.doi.org/10.32405/2663-5739-2019-3-86-96.
Повний текст джерела
39
Kobal, V. I., and M. I. Sofilkanych. "Uzhhorod Children's School of Arts formation and development as an important center of aesthetic education of school youth." Scientific Bulletin of Mukachevo State University Series “Pedagogy and Psychology” 1(11) (2020): 23–27. http://dx.doi.org/10.31339/2413-3329-2020-1(11)-23-27.
Повний текст джерела
40
ДУКА, Т. М., та О. В. РЯБОШАПКА. "ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 214–21. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито зміст і структуру комунікативної компетентності молодшого школяра. З’ясовано, що сутність поняття «комунікація» є фундаментальною ознакою людської культури, яка полягає в інтенсивному взаємоспілкуванні людей на основі обміну різного виду інформацією. Поняття «комунікативність» розглядається як мотивованість будь-якої дії особистості, здійснення її з власної ініціативи, а не під впливом зовнішнього стимулювання. Комунікативні уміння – це здатність встановлювати й підтримувати контакти з іншими людьми, використовуючи власні здібності, необхідні для ефективної комунікативної дії під час міжособистісного спілкування. Визначено, що комунікативна компетентність передбачає не тільки оволодіння необхідною кількістю мовних і мовленнєвих знань, а й формування умінь практичного використання мови в процесі мовленнєвої діяльності. Здійснено спробу обґрунтування доцільності формування комунікативної компетентності учнів початкової школи, враховуючи, що молодший шкільний вік надзвичайно сприятливий для оволодіння комунікативними уміннями й навичками. Проаналізовано основні аспекти нової типової освітньої програми мовно-літературної галузі, в якій окреслено нові цілі навчання та його компетентнісні результати. Схарактеризовано дидактико-методичний супровід формування комунікативної компетентності учнів початкової школи в процесі навчання української мови. Узагальнено, що комунікативно спрямоване навчання української мови вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. Зокрема, обґрунтовано використання інтерактивних та ігрових технологій із метою формування комунікативних умінь у дітей молодшого шкільного віку з урахуванням сучасних методологічних і психолого-педагогічних вимог. Установлено, що інтерактивні форми навчання передбачають організацію комфортних умов для навчання, під час якого використовуються моделі життєвих ситуацій, рольові ігри й методи, котрі дають змогу створювати ситуації пошуку й передбачають, що в процесі навчання діти молодшого шкільного віку й педагог перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою.
41
Раду, А. К., та С. С. Рашидова. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПОКАЗНИКА ЇХ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 203–13. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-203-213.
Повний текст джерелаАнотація:
З огляду на те, що основним завданням сучасної шкільної освіти визначено формування в учнів ключових компетенцій, найважливішою з яких є комунікативна, акцентовано, що робота з формування і становлення особистості відбувається через спілкування і починається з розвитку мовлення уже в сім’ї, далі в дитячих освітніх установах, продовжується в загальноосвітній і старшій школах.
У статті розглянуті особливості формування культури мовлення у молодших школярів як показника і складової культури спілкування. Доведено, що культура мовлення і культура спілкування не існують одна без одної. Культура мови передбачає дотримання мовцем вимог володіння правилами вимови і слововживання, вміння вдаватися до виразних мовних засобів з урахуванням цілей і завдань мови. Разом із тим, культура мовлення розкриває не тільки нормованість і багатство мови, а й загальну культуру людини, її вихованість, тактовність, толерантність до інших тощо, вона стає відображенням культури спілкування.
Авторами представлено актуальний погляд на вивчаєму проблему в педагогічній науці; розкрито якісні характеристики культури мовлення; представлені практичні шляхи формування і розвитку мовленнєвої культури.
Наголошено, що педагогічна робота по формуванню культури мовлення учнів молодших класів складається з розвитку мовного слуху; вироблення літературної вимови; поповнення словникового запасу; освоєння комунікативної і етичної сторони мови (Дерев’янко); і відбувається через певну систему завдань, вправ, методів і форм (деякі з них представлені в поданій статті). Зміст занять будується через: обговорення актуальних життєвих проблем; використання ігрових технологій; індивідуальну роботу і роботу в парі, в діалозі; завдання на пошук помилок, порівняння і зіставлення; творчі завдання на розвиток уяви, фантазії (створення казок, оповідань, творче читання тощо). Такі форми і методи сприяють не тільки розвитку пам’яті, а й логіки, аналітичного і образного мислення, вчать слухати, висловлювати думки, вчать взаєморозумінню, толерантності і співтворчості.
42
Рукавишникова, Світлана. "Специфіка дитячо-батьківських відносин у молодшому шкільному віці". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 180–87. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-180-187.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду дитячо-батьківських відносин у молодшому шкільному віці. Акцентується увага на їх впливі на успішну адаптацію дитини у початкових класах. У статті зроблено аналіз взаємозалежності характеру взаємодії з дитиною у сім’ї та її успішної інтеграції у новій соціальній ролі – школяра. Визначено характерні особливості ефективних дитячо-батьківських відносин (характер емоційного зв'язку, мотиви виховання і батьківства, ступінь залученості батьків та дитини у взаємовідносини, стиль взаємодії, спосіб вирішення конфліктних ситуацій, підтримка автономії дитини, соціальний контроль). Розглянуто параметри дитячо-батьківських відносин, які впливають на успішність психічного розвитку та процесу соціалізації дитини. Описано інтегративні показники дитячо-батьківських відносин. Перераховано типи сімейних взаємин, що формуються на основі чотирьох різних тактик виховання. Проаналізовано критерії батьківських відносин та їх вплив на дитину. Зазначено ґрунтовні принципи взаємодії батьків з дитиною для успішного її становлення як особистості. Зроблено акцент на основних завданнях батьків, що сприятимуть легкій адаптації дитини у новій ролі школяра. Ключові слова: дитячо-батьківські відносини, становлення особистості, адаптація дитини, молодший шкільний вік, виховання, сімейні взаємини.
43
KOROL, R. "HISTOROGRAPHY, SOURCE BASE, AND METHODOLOGY OF RESEARCH THEMES OF THE REPREZION OF TOTALITARY MODE ON SCHOOL AND STUDENT YOUTH." Cherkasy University Bulletin: Historical Science, no. 1 (2018): 68–77. http://dx.doi.org/10.31651/2076-5908-2018-1-68-77.
Повний текст джерела
44
СИМОНЕНКО, Світлана, та Наталія ОВАДЮК. "ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (54) (19 травня 2022): 68–77. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано результати дослідження актуальної для сучасної психології проблеми порушень психоемоційної сфери, а саме: тривожності та агресії внутрішньо переміщених осіб молодшого шкільного віку, що може мати серйозні наслідки, які впливатимуть на все подальше життя. Тому актуальним є дослідження означених порушень і знаходження засобів і методів надання психологічної допомоги дітям – мігрантам. Проаналізовано різні наукові підходи до дослідження поставленої проблеми. Було визначено, що тривожність та агресія виступають найбільш вираженими емоційними порушеннями, які прослідковуються у внутрішньо переміщених дітей молодшого шкільного віку. Метою дослідження було вивчення особливостей емоційних порушень у внутрішньо переміщених дітей-мігрантів, а також розробка та апробація програми роботи практичного психолога з означеною категорією молодших школярів. Емпіричне дослідження психоемоційного стану, рівня агресії і тривожності у внутрішньо перемішених дітей молодшого шкільного віку показало, що майже всі показники тривожності і агресії знаходяться на високому та середньому рівні, тобто більша частина досліджуваних мають тенденцію до проблем з емоційним станом. Виходячи з аналізу проведеного дослідження, були розроблені психокорекційні заняття, спрямовані на корекцію тривожності та агресії внутрішньо перемішених дітей молодшого шкільного віку за допомогою арт-терапії. Після проведення корекційної роботи серед дітей з високими показниками тривожності та агресії, була проведена повторна діагностика, яка показала статистично значуще зниження результатів тривожності і агресії та покращення психоемоційного стану внутрішньо переміщених дітей молодшого шкільного віку. Висновки. Обгрунтовано застосування одержаних результатів дослідження в практичній роботі шкільних психологів, а саме: розроблену та апробовану психокорекційну програму роботи практичних психологів з психоемоційними порушеннями у внутрішньо переміщених молодших школярів, а також, діагностичні методи для виявлення групи ризику – дітей молодшого шкільного віку з емоційними порушеннями, а саме підвищеною тривожністю, агресією та низьким рівнем адаптації з метою соціально-психологічної підтримки.
45
Prakhova, S., and N. Makarenko. "Directions on Prevention of School Anxiety of Junior Schoolchildren: the Today’s Realities and the Prospects of the «New Ukrainian School» (Based on the Example of the Longitudinal Study)." Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, no. 44 (May 20, 2019): 234–54. http://dx.doi.org/10.32626/2227-6246.2019-44.234-254.
Повний текст джерела
46
ХОХЛОВА, Тетяна, Юрій СТУПАК та Герман САВЧЕНКО. "ЗМІСТ ТА ЯКІСТЬ БАЗОВОЇ ОСВІТИ ЯК СУТТЄВИЙ ЧИННИК ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СУЧАСНОМУ ТЕХНІЧНОМУ ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Освітні обрії 50, № 1 (8 квітня 2020): 190–200. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.190-200.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовані найбільш суттєві фактори, що впливають на формування фахових компетентностей випускників вишів з інженерних спеціальностей та оцінку роботодавцями якості підготовки фахівців у вишах. Проаналізовано загальні тенденції та основні причини збільшення тривалості шкільного навчання в Україні та країнах Європи; зв'язок між труднощами, що виникають у студентів окремих спеціальностей при вивченні дисциплін природничо-математичного циклу та низки спеціальних дисциплін в університеті та обсягом вивчення відповідних дисциплін у школі. Зазначено актуальність STEM-орієнтованого підходу до навчання як сучасного напряму модернізації та інноваційного розвитку природничо-математичного, гуманітарного профілів освіти. Наголошено на важливості професійної адаптації молодих фахівців на виробництві та перспективності впровадження дуальної форми освіти. На основі аналізу відгуків роботодавців щодо якості підготовки фахівців з вищою освітою показано необхідність постійного зворотного зв’язку з метою коригування змісту навчання в університетах. З використанням результатів анкетування (опитування) роботодавців – підприємств металургійної галузі м. Нікополь та регіону запропоновані конкретні заходи щодо реалізації принципу єдності й наступності шкільної, вищої освіти та професійної діяльності випускників з використанням практичного досвіду освітньої діяльності Інституту інтегрованих форм навчання та коледжу НМетАУ. На основі позитивних практичних результатів показано перспективність запропонованих заходів з підвищення якості підготовки фахівців з інженерних спеціальностей у сучасному технічному закладі вищої освіти.
47
Бурмага, В. П., та П. Л. Уткін. "Особливості організації навчального процесу та адаптації шкільної молоді до мирного життя в 1944–1945 рр. (на матеріалах Дніпропетровської спецшколи ВПС)". Problems of Political History of Ukraine, № 13 (20 червня 2018): 228–37. http://dx.doi.org/10.15421/231819.
Повний текст джерела
48
Федчишин, О., та С. Мохун. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТЕХНІЧНОГО НАВЧАННЯ У ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ФІЗИКИ". Physical and Mathematical Education 27, № 1 (26 квітня 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-027-1-015.
Повний текст джерелаАнотація:
Формулювання проблеми. У ХХІ столітті в Україні набули актуальності проблеми щодо підвищення практичної спрямованості шкільної освіти та оцінювання результативності навчання з позиції компетентності учнів як інтегрованого результату навчання. Суспільство потребує людей свідомих, цілеспрямованих, діяльних у побудові свого життя, соціально активних, здатних до індивідуальної творчої роботи, спрямованої на перетворення дійсності та самих себе. Сучасна молодь повинна бути готовою до використання сучасних технічних надбань цивілізації, вміти безпечно їх використовувати, бути екологічно свідомою, швидко адаптуватись у мінливому світі технологій. Освіта повинна забезпечувати адекватність потенціалу трудових ресурсів техніці, технологіям, методам управління виробництвом, які сьогодні оновлюються дуже швидко. Саме політехнічна освіта є одним із базових компонентів загальної освіти, без якого неможливий всебічний розвиток людини, а відновлення політехнічного навчання продиктоване потребами часу і має загальнодержавне значення. Тому, у статті розглянуто проблему підвищення якості шкільної фізичної освіти через реалізацію політехнічного навчання в процесі вивчення фізики, формування в учнів технічних знань та умінь, які відповідатимуть рівню науково-технічного прогресу. Впровадження «політехнічного навчання» здійснюється як через зміст навчального матеріалу, так і через різноманітні форми й методи навчальної діяльності.
Матеріали і методи. У процесі дослідження були застосовані такі методи: теоретичні – аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення навчально-методичних, науково-популярних та прикладних джерел з проблеми дослідження.
Результати. Розглянуто дидактичні можливості застосування технічних задач у шкільному курсі фізики як засобу реалізації політехнічного навчання, розкрито їхні функції та роль у формуванні політехнічних знань та умінь; виокремлено завдання задач технічного змісту, сформульовано вимоги до них, наведено приклади задач технічного змісту з окремих розділів фізики, які сприяють підвищенню ефективності навчально-виховного процесу, забезпечують формування як ключових так і предметної компетентності учнів, успішне застосування знань у різних життєвих ситуаціях.
Висновки. Процес розв’язування запропонованих завдань технічного змісту забезпечує здійснення дослідницької діяльності; активізацію пізнавального інтересу учнів; інтересу до пізнання навколишнього світу та можливості експериментального вивчення фізичних процесів. Реалізація політехнічного навчання в освітньому процесі створює можливості для особистісного самовизначення та самореалізації учнів, для здійснення професійного вибору учнів відповідно до їх інтересів, здібностей, нахилів.
49
Sribnyak, Іhor. "The activity of the «Relief Society for Ukrainian Schooling Youth in the Camps of the Interned in Poland» (Kalish-Shchipiorno) autumn 1923 – spring 1924." European Historical Studies, no. 9 (2018): 144–66. http://dx.doi.org/10.17721/2524-048x.2018.09.145-166.
Повний текст джерелаАнотація:
The article analyzes the activities of the Relief Society for Ukrainian School Youth in the Interns’ Camps in Poland, which has been created by a group of elders to assist the students of the Kalisz-Szczypіornо camps to the soldiers of the interned Army of the Ukrainian People’s Republic. Through the well-placed information action and perseverance of the members of the Society, a large part of Ukrainian immigrants responded to the call for help of school youth, Ukrainian public organizations, some of the Galician and Volynians. It was also important that the Society not only had provided money and welfare assistance to students and lecturers of the camp schools, but also had invested in creating profitable organizations, thus obtaining additional finances, as well as creating jobs for the interned. The company used any opportunity to raise funds, arranging, in particular, «Days of School» in the camps with a lottery in its favor. The Honorary Members of the society, who dwelled in other European countries, partook in the fundraising. The activities of the Society have discontinued only with the abolition of the camps (August 1924), but by that time the former continued to provide welfare assistance to the needy Ukrainian soldiers in the camps, as well as to the children of the interned to the full exhaustion of his available means.
50
Данильців, Л. О., та М. М. Рожко. "Стоматологічний статус 15-річних школярів Івано-Франківської області". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (11 березня 2022): 39–43. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12660.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Індексна оцінка стоматологічного статусу сприяє спостереженню за здоров’ям ротової порожнини з метою збору інформації, моніторингу змін, оцінювання ефективності надання медичної допомоги та планування послуг з охорони ротової порожнини в рамках міжгалузевої профілактичної політики на основі медико-соціальних детермінант здоров’я. Мета дослідження – визначити рівень поширеності та інтенсивності карієсу постійних зубів у 15-річних підлітків. Матеріали і методи. Обстежено 180 підлітків 15-річного віку в навчальних закладах Івано-Франківської області. Стан твердих тканин зубів оцінювали за допомогою показників поширеності, інтенсивності, рівня інтенсивності карієсу постійних зубів. Структуру показника КПВ аналізували за його складовими компонентами. Розраховували потребу дітей у лікуванні карієсу. Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження засвідчили високий рівень ураженості карієсом постійних зубів 15-річних підлітків. У значної частини школярів виявлено високий та дуже високий рівень інтенсивності карієсу постійних зубів. Висока питома вага компонента «К» та високий показник потреби у лікуванні вказували на необхідність проведення профілактичних та лікувальних заходів на ранніх етапах виникнення карієсу. Висновки. Клінічна оцінка стану постійних зубів у дітей 15 років свідчила про високий рівень поширеності уражень твердих тканин зубів карієсом на тлі високої інтенсивності. Високий відсоток нелікованих каріозних порожнин, наявність видалених постійних зубів унаслідок ускладнень карієсу, висока потреба в стоматологічному лікуванні вказували на негативні тенденції зміни стоматологічного статусу шкільної молоді та необхідність проведення профілактичних та лікувальних заходів на ранніх етапах виникнення карієсу.