Статті в журналах: "Молодша вікова група"

1

Gudyma, A. A., та Yu I. Sushko. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ АКТИВАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ЛІПІДНОЇ ПЕРОКСИДАЦІЇ В НИРЦІ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ КРАНІОСКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (2 жовтня 2018): 47–51. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9353.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема політравми є актуальною в Україні і світі. З кожним роком зростає частота висококінетичних уражень, які супроводжуються тяжкою множинною і поєднаною травмою, що належить до основних причин смерті в осіб працездатного віку. За прогнозами ВООЗ, травматизм, як основна причина смертності, невдовзі торкатиметься людей усіх вікових груп. Тому відтепер актуальним завданням сучасної медицини є поглиблення знань про патогенез політравми у віковому аспекті. Мета – з’ясувати вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у нирці в динаміці ранніх проявів краніоскелетної травми в особин різних вікових груп. Матеріали і методи. Експерименти проведено на нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп (100–120 днів, 6–8 міс. і 19–23 міс.). У дослідних групах під тіопенталонатрієвим неболюванням моделювали краніоскелетну травму, еквівалентну для тварин різних вікових груп. Контрольну групу склали 7 тварин кожної вікової групи, яких тільки вводили в тіопенталонатрієвий наркоз. Через 1, 3 і 7 діб після нанесення травми у нирці піддослідних тварин оцінювали активність процесів ліпідної пероксидації за вмістом ТБК-активних продуктів. Результати. Встановлено, що у контролі інтенсивність процесів ліпідної пероксидації в нирці переважала в молодих щурів. Після нанесення травми в гострий період (1 доба) у молодих тварин вміст ТБК-активних продуктів не змінювався, тоді як у дорослих і старих тварин суттєво зростав. Через 3 доби у тварин усіх вікових груп рівень ПОЛ зростав, проте явно домінував у старих тварин, далі дорослих і молодих. Однак через 7 діб вміст у нирці ТБК-активних продуктів у молодих щурів різко зростав, тоді як у старих – знижувався. Отримані результати дозволяють стверджувати, що інтенсифікація ПОЛ у нирці є важливим фактором патогенезу її вторинного ураження в умовах гострого періоду та періоду ранніх проявів травматичної хвороби, вираженість якої залежить від віку, що вимагає розробки адекватних до вікових реакцій патогенетично обґрунтованих методів корекції. Висновок. У нормі за інтенсивністю процесів ліпідної пероксидації в нирці домінують молоді щури. Після нанесення травми в гострий період (1 доба) у молодих тварин вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ практично не змінюється, тоді як у дорослих і старих тварин суттєво зростає. До 3 доби показник зростає у всіх вікових групах, проте явно переважає у старих тварин, далі у дорослих і молодих. Через 7 діб вміст у нирці ТБК-активних продуктів ПОЛ у молодих і дорослих щурів продовжує зростати з явним переважанням в молодшій віковій групі, в той час як у старих – знижується.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Покровська, Поліна, та Катерина Мілютіна. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ ГЕРОЇВ ТВОРІВ В ЯКОСТІ РОЛЬОВИХ МОДЕЛЕЙ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 286–90. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-54.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено різницю поглядів на рольові орієнтири з книжок, казок та серіалів дорослої та молодої аудиторії. Емпірична база представлена особисто складеними питаннями у вигляді авторського опитувальника на дослідження ставлення дорослої та молодої аудиторії до персонажів з книг, фільмів, серіалів та ін. розважальних мас-медіа. Опитування проходило шляхом розповсюдження двох версій гугл-форми у соціальних мережах. Питання стосувалися наступного: наявності героя в дитинстві, опитування ставлення до героїв сьогоднішньої розважальної мас-медіа, питання про їх необхідні та небажані якості, а також найкращого героя в якості рольової моделі для сьогоднішніх дітей. Дослідження проводилося на двох вікових групах: доросла група (32-55 років) та молодша (19-25 років). Виявлено, що геройство для старшої вибірки та сила духу, та неоднозначність для молодшої.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Levitsky, A. F., V. O. Rogozinsky та O. D. Karpinska. "Динаміка корекції складної сколіотичної деформації хребта у дітей при використанні гало-гравітаційної тракції". TRAUMA 23, № 1 (16 травня 2022): 36–42. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.23.2022.880.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Деформації хребта є однією з поширених ортопедичних патологій дитячого віку. Сьогодні, за даними медичної статистики, у 75 % дітей віком 7–12 років виявляється сколіоз. Сколіоз ІІІ–ІV ступеня з вираженими косметичними та функціональними порушеннями становить 1,5–2 % від усіх випадків. Лікування виражених сколіотичних деформацій у дітей залишається великим викликом для хірурга-вертебролога. Передопераційна гало-гравітаційна тракція (ГГТ) може бути одним із варіантів забезпечення кращої корекції складних сколіотичних деформацій і мінімізації неврологічних ускладнень, пов’язаних із силовим інтраопераційним навантаженням. Матеріали та методи. Досліджено 76 пацієнтів віком від 7 до 17 років зі складними сколіотичними деформаціями хребта. Досліджено дві групи: І (дослідна група) — 38 дітей, яких лікували з використанням гало-гравітаційної тракції з застосуванням розробленої тактики етапного хірургічного лікування; ІІ (контрольна група) — 38 дітей, яким виконували одномоментну хірургічну корекцію. Результати. Визначено, що після гало-гравітаційної тракції у дітей статистично значуще (р < 0,001) зменшився кут деформації — в середньому на 36,5 ± 14,9°, зміна деформації у хлопчиків та дівчаток відбувалася однаково (р = 0,279). З віком у дітей збільшується кут сколіотичної деформації. Після ГГТ у дітей до 13 років спостерігали зменшення кута деформації в середньому до 67,6 ± 14,7°, у дітей старше 14 років — до 85,9 ± 18,2°, у дітей молодше 14 років зменшення кута деформації було значуще більшим — в середньому на 38,9 ± 13,2°, тоді як у дітей старше 14 років у середньому не сягало 30° — 27,5 ± 18,6°. У дітей молодше 14 років застосування ГГТ більш ефективне, ніж у дітей старшого віку. Пацієнти І групи перед хірургічною корекцією сколіотичної деформації мали статистично значуще (р < 0,001) менший кут деформації, ніж у пацієнтів ІІ групи (106,0 ± 4,5°). Після оперативної корекції кут деформації в дітей І групи (44,4 ± 15,3°) був значуще (p < 0,001) меншим, ніж у дітей ІІ групи (56,9 ± 14,2°), зменшення деформації хребта було статистично значущим (p < 0,001) в обох групах. Визначено, що в дітей старше 14 років корекція деформації була статистично значуще меншою (α = 0,05), ніж у молодших дітей, причому це спостерігалось в обох групах. В І групі відсоток корекції деформації в дітей від 7 до 13 років був статистично близьким (р = 0,181), але в ІІ групі відсоток корекції в дітей від 11 до 13 років був значуще меншим, ніж у дітей молодше 10 років. Висновки. Після гало-гравітаційної тракції в дітей статистично значуще (р < 0,001) зменшився кут деформації — в середньому на 36,5 ± 14,9°, що становить 34,0 ± 14,1 % корекції деформації. Динаміка корекції не залежить від статі дітей (р = 0,824). Величина кута деформації в пацієнтів І групи (гало-гравітаційна тракція) перед хірургічною корекцією була статистично значуще меншою, ніж у дітей ІІ групи. Це обумовило статистично значуще (р < 0001) кращі результати хірургічної корекції в І групі (59,4 ± 13,1 %), ніж у пацієнтів ІІ групи (46,6 ± 12,3 %). Незалежно від протоколу лікування кращі результати корекції сколіотичної деформації були в дітей молодше 14 років.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Семенов, Є. І., О. М. Сенніков, Г. М. Сеннікова, В. А. Лабунець, О. В. Лабунець, Т. В. Дієва та С. А. Шнайдер. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ ТА ОБСЯГУ ІМПЛАНТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ У МОЛОДОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 60–65. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.11.

Повний текст джерела

Анотація:

В ході роботи було проведено порівняльний аналіз поширеності, топографії, структури дефектів зубних рядів молодого населення м. Одеси ті м. Івано-Франківска і на основі цих даних науково – обґрунтована потреба цієї групи населення в дентальних імпланта- тах в якості опор незнімних ортопедичних конструкцій. Також на осмотрі стоматологічних оглядів було вивчено забезпеченість в цьому виді допомоги. Матеріали та методи. Згідно з рекомендаціями ВООЗ були сформовані наступні вікові групи: 15–19, 20–24, 25–29 років. Кількість обстежених у кожній віковій групі складала 70 осіб. При обстеженні в обстежувані групи включались тільки соматичні особи які не мали протипоказань до проведення дентальної імплантації. Всього було обстежено 420 осіб в м. Івано- Франківську і м. Одесі вікової групи обстеження. Отримані результати перераховувались на 1000 чоловік населення. Результати та їх обговорення. При аналізі отриманих даних проглядаються наступні закономірності: більш велика кількість осіб у всіх вікових категоріях, які не мають дефектів зубних рядів, серед жителів м. Одеси. У жителів м. Івано-Франківська у всіх вікових групах було виявлено значно більшу загальну кількість дефектів, ніж серед жителів м. Одеси. Також звертає на себе тай факт, що серед жителів м. Одеси у віковій групі 15–19 років відсутні дистально-необмежені дефекти, в той же час, серед жителів м. Івано- Франківська цей показник склав 57,1 осіб. У жителів м. Одеси молодого віку не має дефектів протяжністю в 4 зуби, в той же час у жителів м. Івано-Франківська у віковій групі 25–29 років таких було 100 осіб на 1000 чоловік населення. З 210 обстежених осіб молодого віку мешканців м. Одеси ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати мали 9 осіб (їм було встановлено 16 імплантатів). Серед жителів м. Івано-Франківська з 210 обстежених ортопедичні конструкції з опорою на дентальні імплантати мали 7 осіб (їм було встановлено 12 імплантатів). На основі отриманих даних, потреба молодого населення м. Одеси в імплантатах становить 9,7 % від загальної потреби. Серед жителів м. Івано-Франківська – 4 % від потреби. На підставі проведених досліджень було зроблено наступні висновки: 1. Було виявлено значно більшу кількість дефектів у жителів м. Івано-Франківська у всіх вікових групах молодого населення порівняно з жителями м. Одеси. 2. Молоде населення м. Одеси з ціллю виготовлення незнімних ортопедичних конструкцій з опорою на дентальні імплантати має потребу в встановленні 2364 імплантатів на 1000 чоловік, а в м. Івано-Франківську – 4171, при цьому забезпеченість дентальними імплантатами серед жителів м. Одеси становить 9,7 % від потреби, а серед жителів м. Івано-Франківська – 4 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Radchenko, H. D., T. H. Slascheva, Yu M. Sirenko та L. O. Mushtenko. "Контроль артеріального тиску в гіпертензивних пацієнтів залежно від віку". HYPERTENSION, № 5.43 (11 листопада 2014): 45–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.43.2015.81175.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою нашого дослідження було порівняти контроль артеріального тиску (АТ) у широкій українській популяції гіпертензивних пацієнтів віком до 65 років і старше та оцінити фактори, що асоціюються з недосягненням цільового АТ потягом тримісячного антигіпертензивного лікування, окремо в кожній віковій групі.В аналіз було включено дані 6758 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ). Усі пацієнти залежно від віку були розподілені на дві групи. У першу групу увійшло 4328 осіб віком до 65 років, у другу групу — 2430 осіб віком 65 років і старше (особи похилого віку за класифікацією ВООЗ, 2012). 531 лікар на свій розсуд призначав хворим з АГ антигіпертензивні препарати в дозах, які вважав за потрібне. Контроль ефективності лікування відбувався під час візитів (загалом 4 візити протягом 3 місяців). Пацієнтам під час візитів вимірювали офісний АТ, проводили електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування за допомогою стандартної анкети, оцінку серцево-судинного ризику та опитування згідно з розробленою авторами дослідження анкетою. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії.В осіб віком 65 років і старше АГ асоціювалася з більшою частотою виявлення таких ускладнень, як серцева недостатність, інсульт, інфаркт міокарда та ураження нирок, супутніх станів (цукровий діабет, ішемічна хвороба серця) та факторів ризику (ожиріння, дисліпідемія, високий систолічний артеріальний тиск (САТ)). Більш молоді пацієнти з АГ частіше мали шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем та сіллю). Проте в них частіше була додаткова фізична активність та вони рідше вживали свіжі овочі та фрукти менше ніж 1 раз на день. На початку дослідження лише 27,2 % пацієнтів першої групи та 24,8 % другої (Р < 0,05) мали високу прихильність до лікування. На фоні терапії спостерігалося достовірне покращення прихильності в обох групах: достовірно зменшилася частка пацієнтів із низькою прихильністю та збільшилася частка із високою та помірною. Проте в кінці дослідження більше осіб похилого віку, ніж хворих віком до 65 років, характеризувалися як пацієнти з низькою прихильністю. У кінці дослідження пацієнти віком до 65 років мали достовірно нижчі середні рівні САТ та діастолічного АТ, ніж пацієнти старшого віку. Цільовий АТ (менше від 140/90 мм рт.ст.) було досягнуто у 63,7 % пацієнтів першої групи, що було достовірно більше, ніж у пацієнтів другої групи — 54 % (Р < 0,001). При цьому середня кількість препаратів, що отримували хворі похилого віку, була достовірно більшою. Фактори, що асоціювалися з високою ймовірністю недосягнення цільового АТ, були майже однаковими для пацієнтів обох вікових груп: більший початковий рівень АТ, наявність гіперхолестеринемії, низька прихильність до лікування в кінці спостереження. У пацієнтів молодшого віку додатковими факторами, за наявності яких збільшувалася ймовірність неефективного лікування, виявилися початкова низька прихильність до лікування, більший індекс маси тіла та нечасте вживання свіжих овочів і фруктів. У пацієнтів віком 65 років і старше таким додатковим фактором була наявність ознак серцевої недостатності. Отже, пацієнти більш старшої вікової групи з АГ характеризувалися гіршим контролем АТ на фоні терапії. Поряд із спільними для обох вікових груп існували й деякі відмінні фактори, що асоціювалися з відсутністю досягнення цільового АТ, які необхідно враховувати для більш ефективного ведення пацієнтів різного віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

ЄМЧИК, Олександра. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ В УМОВАХ РІЗНОВІКОВОЇ ГРУПИ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 9–14. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено характеристиці особливостей організації освітньої діяльності в різновіковій групі закладу дошкільної освіти. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні особливостей взаємодії дітей в різновіковій групі, особливостей організації режимних моментів і безпосередньої освітньої діяльності з дітьми. Поняття різновікової групи визначено як спільність дітей, що відрізняються віком, рівнем фізичного, інтелектуального і соціального розвитку та об’єднаних на основі загального соціального інтересу або задля досягнення спільної мети. У зв’язку з цим уточнено, що будь-яку групу закладу дошкільної освіти можна розглядати як різновікову, оскільки діти одного року народження відрізняються за показниками фізичного, психічного, інтелектуального рівня розвитку, а отже повинні навчатися за різними індивідуальними освітніми програмами. Узагальнено психологічні механізми взаємодії дітей різного віку, які відбиваються на характері розвитку кожної дитини (механізм наслідування для молодшого, механізм дорослішання для старшого віку) і визначають позицію вихованця у взаємодії: «старший» – «молодший». Такі механізми зумовлюють побудову освітнього процесу у різновіковій групі. Проаналізовано труднощі, які виникають у роботі вихователів у різновіковій групі: постійне спілкування з молодшими дітьми обмежує інтереси й світогляд старших дітей, спостерігається відставання в їх розвитку; виникають труднощі в організації режиму дня; у навчальній діяльності різновікових груп педагогу доводиться витратити в 2-3 рази більше часу; розподіл часу між старшою та молодшою підгрупами. В результаті, в порівнянні з дітьми з груп однолітків, діти старшої групи можуть не бути в повній мірі підготовлені до школи. Визначено особливості гри у дітей різного віку. Зазначено важливість ретельного продумування і особливої організації розвивального середовища в груповий кімнаті, своєчасної підготовки та правильного розміщення дидактичних і наочних посібників. Перспективою подальших наукових пошуків визначено дослідження підготовки майбутніх педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти до роботи в різновіковій групі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Ступак, О. Ю. "ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВИЩА МОЛОДІ В УКРАЇНІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 223–31. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-223-231.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлена характеристика молоді як соціально-демографічної групи, визначені її вікові, освітні, соціальні особливості, що виступає теоретичною базою на шляху побудови соціальної роботи з молоддю. Відповідно до законодавства України молоддю вважаються громадяни віком від 14 до 35 років. У розрізі соціальної роботи молодь розглядається як категорія населення, що характеризується не лише віковими ознаками, але й особливим місцем у структурі суспільства: від пасивного спостерігача, до активного діяча. Вона проходить складний шлях здобуття професії, пошуку місця роботи, маючи конкретні запити та вимоги, зокрема потреба в керівництві, освіті тощо. Через зміни в таких соціальних інститутах як родина, заклад освіти та враховуючи зовнішні чинники (індустріалізація, урбанізація та фактори навколишнього середовища), молодь стикається з кінцевими та періодичними соціальними проблемами, зокрема: здоров’я, безробіття, умови життєдіяльності та праці, якість освіти, професійна та творча самореалізація тощо. Розуміння сфери соціальних проблем молоді, їхнього запиту до державних і громадських установ виступає не лише надійним фундаментом, але й необхідною умовою побудови конструктивної співпраці між молоддю як клієнтами соціальної роботи та соціальними працівниками як провідниками соціалізації особистості. Визначено соціальне становище молоді, спираючись на результати соціологічних досліджень за сферами: здоров’я, освіта, зайнятість, участь в громадському житті. Аналіз статистичних даних показав високу самооцінку власного здоров’я, при цьому спостерігається зростання розповсюдженості шкідливих звичок в молодіжному середовищі; усупереч високого рівня освіченості третина молоді не задоволена якістю освіти; щороку збільшується частина молоді, що не працює за різних причин; демонструється ситуативна громадянська суспільна активність молоді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Гладій, О. І., Я. Я. Боднар та Л. П. Боднар. "МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ М’ЯЗОВОГО ТА СТРОМАЛЬНОГО КОМПОНЕНТІВ МІОКАРДА ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПЕРХОЛЕСТЕРОЛЕМІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 47–52. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11994.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано зміни міокарда, виявлені гістологічно та гістохімічно, за умов експериментальної гіперхолестеролемії у тварин пубертатного та зрілого віку. Перебудова міокарда за цих умов пов’язана з гіпертрофією кардіоміоцитів в обох вікових групах, у тварин зрілого віку – також із їх атрофією та некрозом, а також дезорганізацією стромального компонента, що проявляється накопиченням різного ступеня нейтральних глікозаміногліканів та кислих мукополісахаридів. Мета – з’ясувати особливості морфологічних змін кардіоміоцитів та екстрацелюлярного матриксу міокарда щурів пубертатного та зрілого віку за умов експериментальної гіперхолестеролемії. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 24 білих нелінійних щурах-самцях. Для моделювання експериментальних метаболічних порушень залучали здорових тварин пубертатного та зрілого віку. Гіперхолестеролемію моделювали протягом 30 діб шляхом згодовування холестеролу, розчиненого в соняшниковій олії, на фоні пригнічення функції щитоподібної залози мерказолілом. Гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван Гізон, залізним гематоксиліном за Гейденгайном, альціановим синім за Стідменом, досліджено PAS-реакцією. Результати. В обох досліджуваних вікових групах підвищення загального холестеролу в крові супроводжувалось морфологічними змінами в міокарді. Гістохімічне дослідження підтверджує суттєві прояви дезорганізації стромального компонента міокарда за умов експериментальної гіперхолестеролемії, які відображаються накопиченням нейтральних глікозаміногліканів та кислих мукополісахаридів. Вираженіші прояви дезорганізації сполучної тканини інтерстицію міокарда спостерігали у тварин зрілої вікової групи. Зміни скоротливого апарату міокарда проявлялися гіпертрофією в обох вікових групах, в зрілій віковій групі, крім цього, виявляли атрофічні та некротичні зміни. Висновки. За умов експериментальної гіперхолестеролемії у щурів пубертатного віку ремоделювання кардіоміоцитів має пристосувальне спрямування і проявляється їх гіпертрофією, а зрілого віку, навпаки, – альтеративне, як прояв зриву компенсаторних можливостей. В екстрацелюлярному матриксі молодих тварин переважають явища інтерстиціального та периваскулярного набряку, а у щурів зрілого віку – дифузного і периваскулярного склерозу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Tsereniuk, Alexander, Ірина Martyniuk, Alexander Akimov та Victoria Vechorka. "КОЕФІЦІЄНТИ ФЕНОТИПОВОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ ІНДЕКСУ СІВЯС СВИНОМАТОК УЕЛЬСЬКОЇ ПОРОДИ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (41) (26 жовтня 2020): 86–91. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.2.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою досліджень, результати якої викладені у статті, було вивчення впливу віку свиноматок і кнурів на їх показники індексу СІВЯС із урахуванням сезону року та віку тварин. Дослідження проводилися в дослідному господарстві ДП ДГ „Гонтарівка” Вовчанського району Харківської області. Для відтворення поголів’я у господарстві використовують природне парування свиноматок. Осіменіння свиноматок було проведено згідно зі схемою досліджень. Для проведення експериментальної роботи на свинофермі племзаводу було відібрано 35 голів основних свиноматок та 4 кнури породи уельс різного віку та різної живої ваги. Було сформовано чотири групи маток. З метою вивчення впливу сезону року на показники індексу СІВЯС свиноматок, першу серію досліджень провели восени, другій серію – навесні за тією ж схемою. Використовували у обох серіях досліджень одних і тих самих тварин. По різних групах тварин індекс СІВЯС коливався в межах від 93,88 до 98,41 балів. Хоча й не було отримано вірогідних розбіжностей між групами за індексом СІВЯС, вірогідні відмінності були отримані за абсолютними показниками. Краща група перевершувала рівень багатоплідності гіршої групи на 11,55 % (р < 0,05). Враховуючи те, що індекс є комплексним показником, що характеризує загальний рівень відтворної здатності свиноматок, значення показників живої маси при відлученні, враховуючи молочність свиноматок, в певній мірі нівелювали розбіжності між групами. Та разом із тим, всього чотири групи перевершували середні значення по всім групам. Ці групи були сформовані із маток різного віку. Їх об’єднувало те, що вони були осемінені більш віковими кнурами. В межах окремих серій досліджень, кращі значення багатоплідності також були отримані за використання цих кнурів. Саме це, за достатньо вирівняної маси гнізд при відлученні, було визначальним фактором за розрахунку індексу СІВЯC. Більш консолідовані значення показнику індексу СІВЯС були за літніх опоросів. В межах вікових періодів найменш консолідованим рівнем показника індексу СІВЯС в період зимових опоросів відзначались матки у віці 18 міс. за їх осіменіння кнурами того ж віку. В період літніх опоросів – вікові матки за їх осіменіння віковими кнурами. Натомість найбільш консолідованими в період зимових опоросів були матки молодші матки з кнурами у віці 24 та 48 міс. В літній же період найбільш консолідованими були матки молодші матки за їх осіменіння віковими кнурами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Kryazhev, O. V., L. S. Ovcharenko, A. O. Vertegel, I. V. Samokhin, T. G. Andriyenko та N. V. Zhikhareva. "Алгоритм корекції дефіциту кальцію в дітей раннього віку з проявами харчової алергії". CHILD`S HEALTH, № 6.57 (13 листопада 2014): 20–24. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.6.57.2014.75713.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета — розробка алгоритму корекції дефіциту кальцію в дітей раннього віку з проявами харчової алергії (ХА).Матеріали та методи. Обстежено 150 дітей віком від 1 до 3 років із ХА та сенсибілізацією до білків коров’ячого молока у двох групах спостереження: 1) І група — діти з проявами ХА та лабораторними ознаками дефіциту кальцію (n = 56); 2) ІІ група — діти з проявами ХА без лабораторних ознак дефіциту кальцію (n = 94). Досліджено рівень загального кальцію, неорганічного фосфору та вітаміну 25(ОН)D3 в сироватці крові. Результати. В результаті обстеження 150 дітей із ХА зниження концентрації кальцію в сироватці крові було виявлено в 56 дітей (37,3 %) (коливання між показниками від 2,08 до 2,24 ммоль/л). Аналогічна ситуація відмічалась стосовно рівня неорганічного фосфору в сироватці крові в дітей І групи (коливання між показниками від 1,42 до 1,54 ммоль/л). При аналізі вмісту вітаміну D3 в сироватці крові було виявлено, що в дітей груп спостереження даний показник був у межах вікової норми (коливання між показниками від 24,21 до 26,81 нг/мл). Розроблено алгоритм диференційованих лікувально-профілактичних заходів, що включає локалізацію, фіксацію й елімінацію причинно-значущих алергенів (гіпоалергенна дієта, сорбенти), протизапальну терапію (антигістамінні препарати, інгібітор дегрануляції тучних клітин, місцева терапія), коригуючу терапію порушень процесів остеогенезу. Після проведеної корекції відмічалась нормалізація показників загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові в дітей І групи спостереження.Висновок. Розроблений алгоритм диференційованих лікувально-профілактичних заходів дає можливість знизити активність алергічного запального процесу та нормалізувати показники, що характеризують процеси формування кісткової тканини в дітей раннього віку з харчовою алергією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Лабунець, В. А., С. В. Рачинський, С. А. Шнайдер, О. В. Лабунець, Т. В. Дієва та Є. В. Дієв. "КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З ДЕФЕКТАМИ ЗУБНИХ РЯДІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 115, № 2 (22 вересня 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-40-2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено стоматологічні огляди 493 осіб молодого віку у найбільш характерних медико-географічних регі- онах нашої країни. Встановлено достатньо значну час- тоту виникнення дефектів зубних рядів у цій категорії населення та її зростання з віком. Визначена пряма залежність їх розповсюдженості від медико-гео- графічного регіону їх проживання. При цьому у захід- ному регіоні у віковій групі 15–19 років вона більша, ніж у південному на 61,7%, у 20–25 років на 61,7% і у 25–29 років – на 36,2%. Доведена вельми значна час- тота виникнення зубощелепних аномалій і деформацій, яка коливається у межах 89 % – 93,7% і практично не залежить від медико-географічного регіону країни. Встановлено вкрай незадовільний стан стоматоло- гічної ортопедичної захворюваності у молоді України. Пропоновано на державному рівні прийняти невід- кладні міри щодо докорінного реформування самої системи організації та планування ортопедичної допомоги цій категорії населення з занесенням вікової групи 15–19 років до групи ризику з обов’язковим їх активним диспансерним обліком.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Коц, С. М., В. П. Коц та П. Г. Коваленко. "ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЕРЦЕВОСУДИННОЇ СИСТЕМИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 1, № 23 (2021): 68–75. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.1.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено дослідження функціональних показників серцево-судинної системи організму у дітей різних вікових груп (молодший шкільний вік, середній шкільний вік, старший шкільний вік). Безпосередньо вимірювали фізіометричні показники гемодинаміки, які характеризують функціональний стан серцево-судинної системи. В результаті досліджень виявлено функціональні особливості серцево-судинної системи в залежності від віку досліджуваних. Як показник регуляції роботи серцево-судинної системи та резервно-функціональних можливостей серцево-судинної системи використовували розрахункову величину індекс Робінсона. Найбільша кількість дітей із високим рівнем резервно-функціональних можливостей серцево-судинної системи за рівнем індексу Робінсона, що відповідає високому рівню фізичного здоров’я, виявлено в групі молодших школярів (19.1%). Відмічено значний відсоток дітей із порушенням регуляції роботи серцево-судинної системи у всіх вікових групах, але найбільше у групі середнього шкільного віку. Рівень функціонального стану серцевосудинної системи у дітей середнього та старшого шкільного віку низький та нижче середнього. Симпатична регуляція серцево-судинної системи та сильно виражене домінування симпатичної системи наявна у 32.8%, 52.4%, 52.5% дітей молодшого, середнього та старшого віку. Проведено порівняння абсолютних показників гемодинаміки та резервно-функціональних можливостей за індексом Робінсона дітей за 2014 рік та 2019 роки. Порівняння вказує на загальну негативну динаміку показників функціонального стану серцево-судинної системи дітей: у середньому шкільному віці з нижче середнього до низького, у старшому віці – з середнього до нижче середнього. Перспективи подальших досліджень полягають у тому, що моніторин функціонального стану серцево-судинної системи окремих груп сприятиме розробці ефективних здоров’язберігаючих та оздоровчих програм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Годованець, О. І., та Т. С. Кіцак. "ПОШИРЕНІСТЬ УРАЖЕННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТУ У ДІТЕЙ У РАЗІ СУПУТНЬОГО ДИФУЗНОГО НЕТОКСИЧНОГО ЗОБУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 72–75. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Йододефіцитні захворювання становлять важливу медико-соціальну проблему, оскільки значна територія України за біогеохімічними показниками характеризується низьким вмістом йоду у навколишньому середовищі, що є причиною розвитку гіпотиреозу. Водночас є чимало інших чинників, які впливають на організм дитини і призводять до розвитку захворювань щитоподібної залози [1–2]. Епідеміологічні дослідження, проведені в Карпатському регіоні, показали, що йому притаманна різного ступеня йодна недостатність [3–6]. Поглиблене вивчення причин виникнення зобу на Буковині професором М.М. Ковальовим показало, що разом із нестачею йоду важливу роль відіграє дефіцит макро- і мікроелементів, що супроводжує певні регіони [7]. Нестача йоду сприяє зобогенезу і зменшенню секреторної здатності щитоподібної залози. Внаслідок зменшення інтратиреоїдного йоду в залозі зменшується синтез дийодтирозину і зростає кількість монойодтирозину, збільшується співвідношення гормонів внаслідок зростання біологічно активнішого трийодтироніну. Цим компенсується еутиреоїдний стан на тлі нестачі йоду. Адаптивним проявом дефіциту йоду є зоб, який вважають основною ознакою йодної недостатності; зі зростанням дефіциту йоду чи потреби в тиреоїдних гормонах розміри зоба збільшуються [8–10]. Виникають більш тяжкі форми тиреопатології. Йододефіцит притаманний багатьом країнам світу. Мета. Метою нашої роботи стало визначення поширеності та інтенсивності ураження тканин пародонту у дітей у разі супутнього дифузного нетоксичного зобу. Матеріали і методи. Із метою виявлення динаміки змін клінічних показників із віком нами досліджено дві вікові групи – 12 та 15 років, з яких 180 дітей, хворих на ДНЗ, та 80 соматично здорових дітей. Висновок. Отже, щодо уражень тканин пародонту за ознакою наявності зубного каменю як одного з провідних чинників розвитку запального процесу в яснах та альвеолярній кістці слід відзначити таке: спостерігається низький рівень ураження тканин пародонту у дітей молодшої вікової групи та соматично здорових дітей обох вікових груп. У підлітків, хворих на ДНЗ, спостерігається середній рівень поширеності твердих зубних відкладень та високий у разі ДНЗ ІІ ступеня тяжкості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Marushko, Yu V., N. A. Zelena, O. F. Melnikov та O. S. Movchan. "Стан місцевого імунітету в дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.01 (1 листопада 2013): 65–67. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82609.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогодні актуальним є вивчення особливостей місцевого імунітету слизової оболонки ротоглотки в дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання (ДЧХ).Мета. Визначити вміст β-дефензинів у ротоглотковому секреті (РГС) у ДЧХ на фоні хронічних вогнищ інфекції лор-органів.Методи. Обстежено 30 дітей із групи ДЧХ із хронічним компенсованим тонзилітом віком від 4 до 12 років. Усі діти, яким було проведене дослідження вмісту β-дефензинів у РГС у негострому періоді, розподілені на дві групи за віком: Д1 — 4–7 років (n = 15), Д2 — 8–12 років (n = 15). У процесі дослідження використовувались клінічні, імунологічні, лабораторні, бактеріологічні та статистичні методи.Результати. Уміст β-дефензинів РГС у ДЧХ 4–7 років значно нижчий, ніж у ДЧХ 8–12 років, і становить відповідно 0,85 (0,12–2,25) та 4,8 (0,26–9,88). Рівень дефензинів у дітей 4–7 років нижчий від мінімального нормативу, при якому β-дефензинів (HBD1-3) можуть проявляти свою антимікробну активність. Клінічно група ДЧХ 4–7 років характеризується більшою частотою ГРВІ та загострень хронічного тонзиліту, 73,3 % (11) дітей 4–7 років мали бактеріологічно підтверджений дисбактеріоз кишечника, старші діти (8–12 років) — 40 % (6). За даними бактеріологічного дослідження мазків слизової ротоглотки, St.aureus було виявлено у 60 % (9) дітей віком 4–7 років і в 46,7 % (7) дітей 8–12 років. Серед цих дітей реєструвались найнижчі показники b-дефензинів: Д1 — 0,46 (0,12 — 0,59), Д2 — 2,61 (0,26–5,94).Висновки. Установлено, що у ДЧХ із хронічним компенсованим тонзилітом низький уміст β-дефензинів у ротоглотковому секреті, особливо в молодшій віковій групі (4–7 років). Найнижчі показники вмісту β-дефензинів реєструвалися у ДЧХ, при бактеріологічному обстеженні мазків ротоглотки яких було виявлено золотистий стафілокок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Губа, Н. О., Н. О. Мосол, О. В. Пономаренко, К. І. Світла та Д. А. Хрищанович. "СУБ’ЄКТИВНЕ ПОЧУТТЯ САМОТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ САМОІЗОЛЯЦІЇ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19". Problems of Modern Psychology, № 2 (7 жовтня 2021): 24–32. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати дослідження переживання самотності студентської молоді під час пандемії COVID-19. Самотність є складним, динамічним і доволі суперечливим феноменом. Проблема самотності заслуговує на особливу увагу в контексті ситуації карантину та самоізоляції під час пандемії COVID-19. Студентство як особлива вікова та соціальна група асоціюється з самотністю та певними проблемами у сфері психічного здоров'я, що пов’язано зі значними трансформаціями у їхньому житті на етапі навчання у закладах вищої освіти. Результатами дослідження визначено високий рівень суб’єктивного відчуття самотності, пов’язаний з погіршенням психічного здоров’я молодої людини. Такі студенти відчувають невдоволення життям та собою, в них присутні думки про те, що вони нікому не потрібні, у них відсутня підтримка з боку друзів, сім’ї, вони більш замкнуті в собі, мають тенденції до відчуження від соціуму. Було визначено, що кількість молодих людей, які відчувають високий рівень суб’єктивного відчуття самотності суттєво не змінився в період пандемії. Підтверджено, що заходи з профілактики та промоції психічного здоров’я, зокрема в контексті зниження або запобігання самотності під час COVID-19, повинні першочергово розроблятися для тих соціально-демографічних груп, які вже є групою ризику. Розробка ефективних та дієвих засобів корекції проблем самотності в умовах тривалої вимушеної ізоляції та розробка програм психологічної допомоги та спеціалізованих ресурсів допомагає вирішити проблему поліпшення психічного здоров’я. В межах реалізації у Запорізькому національному університеті проєкту «Зміцнення психічного здоров'я студентів та учнів в умовах вимушеної соціальній ізоляції під час пандемії» розроблено онлайн ресурс психологічної допомоги «3D САМ», який містить психологічні техніки та вправи, спрямовані на зміцнення психічного здоров’я студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Trykhlib, V. I., N. R. Tsiurak, K. P. Beliaeva, T. I. Lysenko, A. O. Yeroshenko та O. S. Martynchyk. "Особливості клінічних проявів нової коронавірусної інфекції COVID-19 у хворих при їх госпіталізації під час епідемії залежно від віку". EMERGENCY MEDICINE 17, № 7 (5 січня 2022): 32–36. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.17.7.2021.244592.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті поданий огляд літератури та дані особистого дослідження стосовно клінічних проявів нової коронавірусної інфекції у хворих під час епідемії COVID-19 залежно від їх віку при госпіталізації. Встановлено, що більшість хворих скаржились на сухий або малопродуктивний кашель, помірну загальну слабість. Кашель частіше був відсутній у хворих віком 18–30 років. Вірогідно частіше відзначали сухий кашель пацієнти віком 31–40 років (p < 0,05). Малопродуктивний кашель відзначався не часто, але був характерним для всіх вікових груп і частіше спостерігався у хворих віком 51–60 років. Вологий кашель спостерігався частіше у хворих віком понад 60 років. Біль у грудній клітці реєструвався в пацієнтів віком понад 60 років (р < 0,05). Встановлено, що частота задишки збільшувалася з віком. Частіше задишка реєструвалась у пацієнтів, старших за 60 років. В осіб молодого віку 18–30 років задишка не відзначалась. У половини хворих віком 18–30 років гарячки не було. При госпіталізації в середньому температура була в межах норми або субфебрильною, останнє найчастіше спостерігалося в пацієнтів віком 41–50 років (p < 0,05). Частота фебрильної температури зростає у хворих зі збільшенням віку. Суттєвої різниці за частотою піретичної температури серед усіх вікових груп не було. На помірну слабкість скаржилось більше хворих віком понад 30 років, а на виражену — хворі, старші за 40 років. На першіння в горлі частіше скаржились молодші хворі. У старших пацієнтів першіння практично не реєструвалось (р > 0,05). Вірогідно частіше біль у грудній клітці реєструвався в пацієнтів, старших за 60 років. У молодих пацієнтів 18–30 і 31–40 років біль у грудній клітці не відзначався.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Goncharova, O. A. "Вплив гендерного та вікового факторів на співвідношення гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на автоімунний тиреоїдит". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 8.64 (22 січня 2015): 62–64. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.64.2014.77867.

Повний текст джерела

Анотація:

У 292 хворих на автоімунний тиреоїдит вивчені показники тиреоїдного гомеостазу за рівнями тиреотропного гормону (ТТГ), Т3, Т4, FТ4 та їх співвідношення в групах чоловіків та жінок молодше 50 років і віком 50 та більше років. Встановлено, що міжгормональні співвідношення в межах гіпофізарно-тиреоїдної системи мають гендерні та вікові особливості. У чоловіків із віком спостерігається вірогідне збільшення співвідношення ТТГ/Т4 та ТТГ/Т3, що може свідчити про зниження чутливості тиреотрофів. У жінок виявлено зниження з віком рівнів активних форм тиреоїдних гормонів (Т3 та FТ4), про що свідчить збільшення співвідношення T4/T3 і Т4/FТ4.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Solomenchuk, T. M., A. O. Bedzai, V. L. Lutska, N. B. Kuz та K. L. Vashchyshyn. "ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ МІОКАРДА У ПАЦІЄНТОК З НЕСТАБІЛЬНОЮ СТЕНОКАРДІЄЮ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЗВИЧКИ КУРІННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 173–80. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11084.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті представлені результати дослідження особливостей структурно-функціонального ремоделювання серця, стану загальної і локальної скоротливості міокарда у жінок з нестабільною стенокардією (НС) в залежності від звички куріння. Мета – вивчити особливості структурно-функціонального ремоделювання серця, стан загальної і локальної скоротливості міокарда у жінок з нестабільною стенокардією (НС) в залежності від звички куріння. Матеріал і методи. Обстежено 146 жінок віком 38–73 роки (середній вік (54,63±1,45) років), госпіталізованих з приводу НС. В залежності від звички куріння всі пацієнтки були поділені на дві групи: І група – жінки-курці (n=82, середній вік (50,7±1,8) років), ІІ група – жінки, хворі на НС, без звички куріння (n=64, середній вік (59,8±1,4) років). При проведенні трансторакальної ехокардіографії в перший день госпіталізації визначали кінцевий діастолічний розмір (КДР, см) лівого шлуночка (ЛШ), кінцевий систолічний розмір ЛШ (КСР, см), товщину задньої стінки (ТЗС, см) та міжшлуночкової перегородки (ТМШП, см) ЛШ, розмір лівого передсердя (ЛП, см), кінцевий діастолічний об’єм (КДО, мл), кінцевий систолічний об’єм (КСО, мл) ЛШ та фракцію викиду (ФВ), ступінь порушення локальної скоротливості (СПЛС) та індекс асинергії (ІндА). Результати. Середній вік госпіталізованих з НС жінок-курців (І група) виявився приблизно на 9 років достовірно меншим, ніж жінок, які не курили (ІІ група). Порівняно з хворими ІІ групи, у пацієнток І групи реєструвалися достовірно вищі значення КДР ЛШ ((5,75±0,04) см (І) проти (4,43±0,05) см (ІІ)), КСР ЛШ ((4,29±0,26) см (І) проти (3,84±0,21) см (ІІ)), КСО ЛШ ((80,54±10,07) мл (І) проти ((56,96±7,82) мл (ІІ)), КДО ЛШ ((148,15±13,40) мл (І) та (134,28±12,74) мл (ІІ)), розмір ЛП ((3,82±0,06) см (І) проти (3,45±0,06) см (ІІ)), ТЗС ЛШ ((1,04±0,01) см (І) проти (0,97±0,03) см (ІІ)) і ТМШП ЛШ ((1,18±0,01) см проти (1,12±0,02) см (ІІ)), ММ ЛШ ((182,52±9,82) (І) проти (171,45±7,26) (ІІ)) та ІММЛШ ((112,43±3,56) г/м2 (І) проти (97,12±2,93) г/м2 (ІІ)). У пацієнток з фактором куріння (І група) формується переважно ексцентрична гіпертрофія ЛШ (47,6 %), у жінок ІІ групи – концентричне ремоделювання ЛШ (43,7 %). Середнє значення ФВ ЛШ у осіб І групи виявилось достовірно нижчим, а показники реґіонарної скоротливості міокарда (СПЛС та ІндА) – вищими, порівняно з жінками ІІ групи (відповідно (1,06±0,01) од і (1,25±0,01) (І) проти (0,67±0,02) і (1,14±0,02) (ІІ)). Висновки. Фактор куріння асоціюється з розвитком виразніших структурно-функціональних змін у міокарді жінок та вищим ризиком розвитку ГКС у достовірно молодших вікових групах. У пацієнток з НС і фактором куріння, порівняно з некурцями, реєструються достовірно більші розміри ЛП і потовщення стінок ЛШ, збільшення КСО та КДО ЛШ, ІММ ЛШ та формування переважно ексцентричної гіпертрофії. У жінок-курців, хворих на НС, виявлено тяжчі порушення загальної та регіонарної скоротливої здатності міокарда, ніж у жінок без звички куріння, що підтверджується достовірно нижчою ФВ ЛШ та вищими значеннями ІндА і СПЛС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Pashayeva, N. "Молодіжна політика Азербайджану та її внесок у міжнародний розвиток співпраці молоді". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 10 (22 жовтня 2017): 91–97. http://dx.doi.org/10.15421/1717137.

Повний текст джерела

Анотація:

Кожна вікова група суспільства в Азербайджані грає свою роль, що є важливим для зміцнення стабільного громадянського суспільства та інших цілей. Молодь, як важлива категорія суспільства, має багато ролей в залежності від використовуваної перспективи. Відповідно до Закону Азербайджанської Республіки «Про молодіжну політику», молодими людьми вважаються особи у віці від 14 до 29 років. У статті йдеться про те, що Азербайджан стійко розвивається і змінюється, це впливає на позитивні зміни в суспільстві і на розвиток життя молоді. Таким чином, виникає багато нових можливостей, які забезпечують нинішній молоді представляти різні точки зору і майбутнє, недоступні попереднім поколінням. Автор аналізує роль державної політики щодо молоді Азербайджану в розвитку молоді і методи її реалізації, а також внесок даної політики в міжнародне молодіжне співробітництво. В контексті міжнародної діяльності молоді різних країн і континентів автор фокусується на ролі міжнародних заходів, що реалізуються в рамках молодіжної політики Азербайджану, в розширенні та розвитку міжнародних відносин і співробітництва молоді. Це, в свою чергу, робить позитивний вплив на розвиток взаєморозуміння і міжнародного співробітництва між державами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Петришин, Г. П., та Г. Б. Лукащук. "Історичний генезис та структура дендрофлори курортного парку у Брюховичах біля Львова". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.36930/40310405.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати історичного аналізу та еволюції зелених насаджень курортного парку у смт Брюховичі, площею 10 га, закладеного на зламі ХІХ-ХХ ст. під керівництвом головного садівника Львова Арнольда Рерінга. Встановлено, що колишній курортний парк на сьогодні не є цілісним об'єктом та не має жодного природоохоронного статусу. З'ясовано, що територія парку зазнає значного антропогенного впливу, що позначилось на його фрагментації, деградації планувальної структури та поширенню забудови. Водночас спостерігається інтенсифікація його неконтрольованого заростання. У процесі історичного аналізу дендрофлори виявлено, що соснові насадження на території парку є зразком антропогенної сукцесії, яка розвивалася значно швидше, ніж лісова, а особливо в її третій стадії, коли в парку вже на початку ХХ ст. з'явилось багато листяних видів. За архівними та літературними джерелами проаналізовано планувально-стилістичні риси об'єкта та його дендрофлору. З'ясовано, що під час закладання парк формувався у пейзажному стилі, однак його видовий склад не оновлювався впродовж багатьох років, що призвело до втрати естетичності та декоративності. Виявлено, що сучасну дендрофлору парку формують 28 видів дерев і кущів, що належать до 13 родин. Встановлено, що вікова структура паркових насаджень є нерівномірною. Молоді і середньовікові особини охоплюють у середньому 20 % насаджень. Виявлено вікові особини Quercus petraea Liebl., Quercus robur L., Pinus sylvestris L. та Fagus sylvatica L., які потребують охорони. Вікові особини Quercus petraea, разом з молодими особинами формують унікальне для Львова оселище. З'ясовано, що на території парку місце декоративних видів зайняли лісові: Sambucus nigra L., Corylus avellana L., Euonymus verrucosa Scop. та E. europaea L., види роду Rubus L. Проаналізувавши дендрофлору за біоморфологічною структурою, виявлено, що панівною є група дерев – 20 видів. Із загальної кількості групи дерев переважають листопадні – 17 видів; вічнозелених є тільки 3 види. Група кущів – 8 видів, серед яких переважають листопадні (6 видів). Рівень збереженості цього парку оцінено на два бали. Об'єкт потребує подальшого моніторингу зелених насаджень та розроблення проєкту відновлення, впорядкування території та надання відповідного охоронного статусу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Hnatjuk, M. S., I. V. Bodnarchuk та L. V. Tatarchuk. "ВІКОВІ ЗМІНИ ПРООКСИДАНТНО-ОКСИДАНТНОГО БАЛАНСУ В СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ЯЗИКА ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (10 липня 2019): 12–17. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10288.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Десквамативний глосит (ДГ) – це запально-дистрофічне ураження слизової оболонки язика, яке найчастіше трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і кровотворної системи. Як самостійну патологію десквамативний глосит виявляють нерідко, і діагностувати його нелегко. Мета дослідження – вивчити зміни прооксидантно-оксидантного балансу та структур слизової оболонки язика при десквамативному глоситі. Методи дослідження. Біохімічними та морфологічними методами досліджено 60 білих щурів-самців, яких поділили на 4 групи: 1-ша нараховувала 15 експериментальних тварин віком 8 місяців; 2-га – 15 щурів віком 24 місяці; 3-тя – 15 тварин віком 8 місяців з ДГ; 4-та – 15 щурів віком 24 місяці із вказаною змодельованою патологією. Десквамативний глосит моделювали, викликаючи опіки язика оцтовою кислотою. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію тварин шляхом кровопускання за умов тіопенталового наркозу. Вирізали шматочки язика, які фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за Ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах і відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів. У гомогенатах слизової оболонки язика дослідних тварин визначали активність супероксиддисмутази, каталази, церулоплазміну, вміст дієнових кон’югатів та активних продуктів тіобарбітурової кислоти. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта кореляції. Кількісні величини обробляли статистично. Результати й обговорення. Процеси ліпопероксидації, антиоксидантного захисту організму при ДГ суттєво змінювалися. Так, активність супероксиддисмутази в молодих тварин при змодельованій патології статистично достовірно (р<0,001) знизилася на 18,3 %, а в щурів старшої вікової групи – на 25,5 %, активність каталази – на 18,2 і 30,2 % відповідно (р<0,001), активність церулоплазміну – на 13,8 та 18,9 % відповідно (р<0,001). За умов змодельованого експерименту вміст дієнових кон’югатів у молодих тварин статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 87,5 %, а в щурів старшої вікової групи – у 2,9 раза, концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти зросла, відповідно, на 54,5 % (р<0,001) та в 1,9 раза (р<0,001). Змодельована патологія призводила до морфологічної перебудови слизової оболонки язика, що адекватно підтверджувалося морфометричними параметрами її структур. У молодих тварин за даних експериментальних умов спостерігали зменшення висоти епітеліоцитів слизової оболонки язика на 8,0 % (р<0,001), у 24-місячних щурів – на 12,1 % (р<0,001), а діаметра їх ядер – на 6,06 та 8,8 % відповідно (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах збільшилися, відповідно, на 6,3 та 7,8 % (р<0,01). При ДГ відносний об’єм пошкоджених епітеліоцитів слизової оболонки язика в експериментальних тварин молодшої вікової групи збільшився у 12,3 раза (р<0,001), а у 24-місячних щурів – у 13,7 раза (р<0,001). Висновки. Ліпопероксидація та антиоксидантний захист відіграють важливу роль у адаптаційно-компенсаторних процесах язика при десквамативному глоситі. Ступінь морфологічних змін у тканинах язика при цій патології, показники ліпопероксидації та антиоксидантного захисту залежать від віку експериментальних тварин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Chmunevich, Natalia, та Vitalij Pavelkiv. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ ФЕНОМЕНУ СВОБОДИ В ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ". Психологія: реальність і перспективи, № 13 (26 грудня 2019): 190–94. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi13.142.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто психологічний аспект феномену свободи. Здійснено теоретичний аналіз психологічних джерел до розуміння сутності явища психологічної свободи в зарубіжних та вітчизняних джерелах. Запропоновано теоретичну модель психологічної свободи особистості. Емпірично досліджено суб’єктивні уявлення феномену свободи молоді. Поняття свободи істотно змінюється з віком, залежить від рівня розвитку, мислення, особистості, самосвідомості, моральності, а також інтегрованості особистості в групі,соціумі, культурі. Воно несе в собі відбиток уявлень про свободу, прийнятих на даному рівні розвитку суспільства, визначається орієнтаціями на свободу вікових груп. У визначенні свободи в інтегрованій формі поєднуються соціальне значення цієї категорії та індивідуальне розуміння - результат особистого досвіду зіткнення з перешкодами, подолання залежностей. Аналізуючи уявлення про свободу, ставлення до неї і її досягнення, то можна сказати, щоце залежить від багатьох причин, в тому числі від вікових та індивідуальних особливостей, особистісних якостей людини, рівня розвитку духовного потенціалу, свідомості і рефлексії, системи виховання і навчання, норм, прав і законів, прийнятих в суспільстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Bodnarchuk, I. V., M. S. Hnatjuk та L. V. Tatarchuk. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ М’ЯЗІВ ЯЗИКА У ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ПРИ ДЕСКВАМАТИВНОМУ ГЛОСИТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (16 вересня 2019): 57–61. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10440.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Десквамативний глосит – це запально-дистрофічне ураження слизових оболонки язика, яке локалізується переважно на спинці та бічних поверхнях вказаного органа. Найчастіше ця патологія трапляється при захворюваннях шлунково-кишкового тракту та кровотворної системи. Десквамативний глосит як самостійна патологія виявляється нерідко, а його діагностика нелегка. Мета – вивчити вікові особливості ремоделювання м’язів язика при десквамативному глоситі. Матеріал і методи. Комплексом морфологічних методів досліджені м’язи язика 60 лабораторних статевозрілих білих щурів-самців, які були поділені на 4-и групи. 1-а група нараховувала 15 8-місячних тварин, які знаходилися у звичайних умовах віварію, 2-а – 15 аналогічних 24-місячних щурів, 3-я – 15 8-місячних тварин із змодельованим десквамативним глоситом, 4-а – 15 24-місячних щурів із десквамативним глоситом. Мікротомні зрізи язика фарбували гематоксиліном-еозином, за Ван Гізон, Маллорі, толуїдиновим синім. Морфометрично визначали діаметр м’язових волокон, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих структурах, відносні об’єми строми, м’язів, стромально-міоцитарні відношення, відносний об’єм пошкоджених м’язових волокон. Гістологічні препарати досліджували також у поляризованому світлі. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Встановлено, що десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців, крім ремоделювання структур слизової оболонки, призводить до морфологічної перебудови м’язів язика, яка характеризується помірною атрофією, порушенням тканинного та клітинного структурних гомеостазів, зростанням відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон, дистрофією, некробіозом та їх контрактурними пошкодженнями, інфільтрацією і склерозуванням. Ступінь ремоделювання м’язів язика домінував у верхньому поздовжньому м’язі та у дослідних тварин старшої вікової групи. Останнє підтверджувалося відносними об’ємами пошкоджених м’язових волокон, який у молодих щурів дорівнював (12,40±0,15) %, а у старих – (19,60±0,18) % (р<0,001). Висновки. Десквамативний глосит у лабораторних білих щурів-самців, крім ремоделювання структур слизової оболонки, призводить до морфологічної перебудови м’язів язика, яка характеризується помірною атрофією, порушенням тканинного та клітинного структурних гомеостазів, зростанням відносного об’єму пошкоджених м’язових волокон, дистрофією, некробіозом та їх контрактурними пошкодженнями. Ступінь ремоделювання м’язів язика домінував у верхньому поздовжньому м’язі язика та у експериментальних тварин старшої вікової групи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Kuts, T. V., G. Z. Moroz, I. M. Tkachuk, O. M. Serebryakov та A. S. Halimska. "Клінічний перебіг подагри у військовослужбовців на сучасному етапі". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 43–48. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-043.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: провести комплексний аналіз клінічних проявів подагри у військовослужбовців Збройних Сил України (за даними з історій хвороби пацієнтів кардіоревматологічного відділення Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ»). Матеріали і методи. Методом випадкової вибірки проведено аналіз 103 історій хвороби 92 пацієнтів чоловічої статі кардіоревматологічного відділення НВМКЦ «ГВКГ» з діагнозом подагра, віком від 27 до 58 років. Для дослідження вікових особливостей перебігу подагри пацієнти були розділені на дві групи: І група – до 45 років (молодий вік) 40 хворих; ІІ група – 46-58 років (середній вік) 52 хворих. За результатами дослідження сформована комп'ютерна база даних. Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0. Результати. Ураження першого плеснофалангового суглоба на момент госпіталізації військовослужбовців було лише у 40,2±5,1 % (50±7,9 % у хворих І групи і 32,7±6,5 % ІІ групи, р>0,05). У значної частини хворих визначено ураження колінних (23,9±4,4 %) та гомілковостопних суглобів (20,7±4,2 %). Характерним є поєднане ураження суглобів, зокрема, першого плеснофалангового суглоба, та інших суглобів, яке спостерігалось у 20,7±7,5 % військовослужбовців в дебюті подагри. Діагноз подагри був виставлений при перших клінічних проявах тільки у 29,3±4,7 % хворих з класичною локалізацією ураження. У більшості хворих на подагру діагностовано ураження нирок, зокрема, хронічна ниркова недостатність виявлена у 35,9±5,0 % (у 15±5,6 % військовослужбовців молодого віку та у 51,9±6,9 % середнього віку, р<0,05). Висновки. Встановлено, що у більшості військовослужбовців, хворих на подагру (59,8±5,1 %) характерною була атипова локалізація ураження суглобів, часте поєднання ураження першого плеснофалангового та інших суглобів. При перших клінічних проявах подагра була діагностована тільки у 29,3±4,7 % хворих. Ураження нирок виявлено у більшості хворих на подагру.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Шкабко, Сергій. "АКТИВІЗАЦІЯ МОЛОДІЖНИХ РУХІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ НАПЕРЕДОДНІ Й ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ". Society. Document. Communication, № 9/2 (28 лютого 2021): 250–69. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-250-269.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджується активізація молодіжних рухів і організацій напередодні й під час Революції гідності. Розкриваються особливості політичної і громадської участі молоді. Висвітлюються тенденції щодо інституалізації та легалізації молодіжних об’єднань, у тому числі і студентських. Детальний аналіз присвячений діяльності молодіжних рухів під час Революції гідності. Визначено основні типи молодіжних рухів під час Євромайдану за критерієм зовнішньополітичної спрямованості: проєвропейські, націоналістичні (активні учасники революційних подій), проросійські (противники ідей Євромайдану). З’ясовано причини наростання невдоволення серед молоді та її характер. На основі детального аналізу наукового дискурсу з цієї проблеми сформовано основні ідеї участі молодіжних рухів і організацій у політичних процесах. Встановлено роль молоді під час масових протестів і визначено перспективи їхньої участі у формуванні громадського суспільства. Зважаючи на значний відсоток участі у масових протестах в листопаді 2013 р. – лютому 2014 р. вікової групи 18-24 роки, окрему увагу приділено студентському руху. Відзначено, що авангардом революційних подій, акцій стала освічена молодь, у більшій мірі студенти. Розкрито особливості координації студентських організацій з іншими. Значну увагу акцентовано на участі молоді у антимайданівських акціях, зокрема так званих «тітушок». Визначено участь маргінальних проросійських організацій в дестабілізації України під час Революції гідності та після неї. Визначено відмінність між майданівською та антимайданівською молоддю. Розглянуто особливості самоорганізації молоді для вирішення важливих суспільних проблем, що засвідчує її перспективність у подальшому вирішенні основних питань державотворення України. Висвітлено місце молодіжних рухів і організацій в суспільному житті країни.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Блискун, Олена. "Система соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 180–91. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-180-191.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено концептуальні засади системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, основу якої складала інтегративно-інваріантна технологія розвитку соціально-психологічної спроможності молоді, яка спирається на теорії соціалізації, когнітивно-біхевіоральний, системно-інтегративний та генетико-моделюючий підходи і включає методи корекції скриптів в процесі активного соціально-психологічного навчання, самоперепрограмування і творчість, як свідоме оформлення цілісного сценарію власного життя. На основі сукупності критеріїв і показників ефективності процесу реінтеграції виділені і описані рівні соціально-психологічного забезпечення цього процесу. На їх основі виявлено типологічні особливості груп респондентів, що сприяють підвищенню їх соціального потенціалу, створенню умов для успішної соціокультурної адаптації та процесу реінтеграції загалом, вибору напрямку діяльності у роботі з кожною з груп, визначення найбільш ефективних засобів і методів на основі використання методичної, ресурсної та організаційної складових запропонованої системи. Доведено, що впровадження системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму дозволяє значно підвищити соціально-психологічну спроможність молоді та ефективність цього процесу, оскільки забезпечує більш інтенсивний розвиток стилю саморегуляції поведінки і її компонентів; загального рівня антиципації і її складових; формування адекватної самооцінки; просоціальної переорієнтації екзистенційних цінностей, оптимальної й позитивної корекції життєвих цілей, зміни моральних настановлень та реконструкції свідомості і самосвідомості; сприяє позитивній корекції деструктивних соціальних установок і особистісних розладів у молоді. Встановлено обернено-пропорційний звʼязок між віком і ефективністю інтегративно-інваріантної технології та виявлено, що заходи системного впливу були більш ефективними для групи соціально-психологічно неспроможних респондентів зі зниженим соціальним потенціалом у порівнянні з групою респондентів з низьким соціальним потенціалом. Ключові слова: молодь, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Trykhlib, V. I., T. I. Lysenko, E. O. Yeroshenko та A. S. Martynchik. "Динаміка лабораторних показників на фоні застосування схем антибактеріальної терапії, до складу яких входили фторхінолони, при лікуванні тяжкохворих на COVID-19 залежно від їх віку і доз гормональних препаратів". ACTUAL INFECTOLOGY 9, № 5-6 (26 січня 2022): 57–73. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246698.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті поданий огляд літератури щодо динаміки показників крові у хворих на нову коронавірусну інфекцію COVID-19 і наведені дані власних досліджень. Встановлено, що у хворих всіх вікових груп на фоні лікування фторхінолонами, дексаметазоном відбувається зростання показників лейкоцитів, у осіб старше 60 років — до найвищих. У осіб молодше 60 років порівняно з пацієнтами старше 60 років, які отримували тільки антибіотики із включенням фторхінолонів, без застосування дексаметазону, на початку госпіталізації рівень лімфоцитів був дещо нижчим (р > 0,05), але вже з 4-ї доби спостерігалось його зростання, водночас у осіб старше 60 років показники, навпаки, знизились. У хворих молодше 60 років, які отримували антибіотики із включенням фторхінолонів із застосуванням 16 мг дексаметазону, протягом лікування спостерігалось їх поступове збільшення з нормалізацією, на фоні 8 мг цього не відбувалось. У хворих старше 60 років, які отримували антибіотики із включенням фторхінолонів з застосуванням 8 та 16 мг дексаметазону й одужали, спостерігалось коливання на знижених цифрах із незначною тенденцією до нормалізації, так само, як і у хворих молодшого віку. У хворих старше 60 років, які отримували антибіотики без застосування дексаметазону та померли, спостерігалось зниження рівня лімфоцитів протягом лікування. У осіб старше 60 років, які одужали, на фоні прийому 8 мг дексаметазону спостерігались більші коливання рівня лімфоцитів з тенденцією до нормалізації показників, водночас на фоні 16 мг дексаметазону у них відзначалось зниження рівня лімфоцитів з тенденцією до їх збільшення. Водночас у тих, хто помер, навпаки, спостерігалось більш значне їх зниження без тенденції до нормалізації. Серед осіб, які одужали, у хворих молодше 60 років спостерігалось швидше зниження рівня гранулоцитів з тенденцією до нормалізації. У осіб молодше 60 років при призначенні 16 мг дексаметазону спостерігалось дещо швидше зниження рівня гранулоцитів. Також тенденція до швидшого зниження рівня гранулоцитів спостерігалась у хворих старше 60 років на фоні застосування 16 мг дексаметазону. У віковій групі старше 60 років на фоні застосування 16 мг дексаметазону в тих, хто одужав, спостерігалось зниження рівня гранулоцитів, а у тих, хто помер, — навпаки, його збільшення. У осіб старше 60 років, які одужали, при застосуванні 8 мг дексаметазону та антибіотиків із включенням у схеми фторхінолонів рівень паличкоядерних нейтрофілів був дещо вищим, ніж у осіб молодше 60 років, і був більш тривалий термін їх нормалізації. На фоні 16 мг дексаметазону в осіб старше 60 років, які одужали, в перші три дні були нижчі показники паличкоядерних нейтрофілів порівняно з хворими, молодшими за 60 років, і був більш тривалий термін їх нормалізації. У хворих старше 60 років, які померли, порівняно з тими, хто одужав, вже спочатку після госпіталізації були вищі показники паличкоядерних нейтрофілів і поступове їх збільшення, тоді як у тих, хто одужав, навпаки, спостерігалось їх зниження. У хворих молодше 60 років, які, окрім антибіотиків, отримували 8 мг дексаметазону, в перші три дні після госпіталізації був менший рівень С-реактивного білка (СРБ), ніж у хворих старше 60 років, які одужали. В обох групах хворих спостерігалась тенденція до зниження рівня СРБ. У хворих старше 60 років, які отримували фторхінолони та 16 мг дексаметазону й одужали, в перші три дні відзначались вищі показники СРБ, ніж у хворих молодшого віку, та практично такі ж показники, як і в тих, хто помер, віком старше 60 років. У хворих старше 60 років, які одужали, на фоні застосування 16 мг дексаметазону спостерігалось швидше зниження рівня СРБ, тоді як у тих, хто помер, спостерігалось більш повільне його зниження. Також була встановлена динаміка аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, сечовини, креатиніну, глюкози, креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази залежно від доз гормонів, віку та наслідків перебігу хвороби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Serdulets, J. I. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ПЕРОКИДАЦІЇ ЛІПІДІВ, ГЛУТАТІОНОВОЇ ЛАНКИ ПРОТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ, ІЛ-18, ІЛ-10 ТА МАТРИЛІНУ 3 У ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ, ПОЄДНАНИЙ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ, ОЖИРІННЯМ, АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (2 жовтня 2018): 125–31. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9222.

Повний текст джерела

Анотація:

Низка досліджень вказує, що оксидативний стрес (ОС) впливає на патогенез та прогресування остеоартрозу (ОА). Відомо, що ОС є порушенням рівноваги між прооксидантними й антиоксидантними системами в клітинах і тканинах. Інтенсифікація пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) призводить до вивільнення прозапальних цитокінів, порушення мікроциркуляції, структури колагену і сприяє прогресуванню дегенеративного процесу в суглобових тканинах. Мета дослідження – визначити зміни показників пероксидації ліпідів та глутатіонової ланки протиоксидантного захисту, ІЛ-18, ІЛ-10 та матриліну 3 у хворих на остеоартроз, поєднаний з цукровим діабетом 2 типу, ожирінням, артеріальною гіпертензією. Матеріал і методи. Обстежено 116 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, ожирінням та артеріальною гіпертензією, віком від 16 до 65 років (середній вік склав 40,5 років). При розподілі хворих на групи за віком були прийняті якісні вікові періоди, рекомендовані комітетом експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) [37]: молодий вік (16–29 років) – 0,79 %, зрілий вік (30–44 роки) – 10,24 %, середній вік (45–59 років) – 53,54 %, похилий вік (60–65 років) – 35,43 %. Основна частина хворих була середнього працездатного віку. Було виділено 4 клінічні групи динамічного спостереження (хворі з ізольованим остеоартрозом та із супутніми захворюваннями). Пероксидацію ліпідів вивчали за методикою Владимирова Ю. А (1999), стан показників глутатіонової ланки протиоксидантного захисту – титраційним методом за О. В. Травіною в модифікації І. Ф. Мещишена, І. В. Петрової (1983). Доcлiдження цитокінів у cироватцi кровi: інтерлейкінів 10 та 18 – виконано з викориcтанням вiдповiдних наборiв фiрми Bender MedSystems GmbH (Авcтрiя) твердофазовим iмуноферментним методом Platinum ELISA, згiдно з iнcтрукцiєю виробника. Результати. У всіх групах хворих показники малонового альдегіду підвищувалися, але більшою мірою у пацієнтів, у яких остеоартроз перебігав із цукровим діабетом типу 2, ожирінням та артеріальною гіпертензією. Зниження антиоксидантного захисту за даними глутатіону відновленого найвираженішим було також у хворих цієї групи. Показники ІЛ-18 були найвищими при остеоартрозі з ожирінням та артеріальною гіпертензією, а ІЛ-10 – за наявності цукрового діабету. Показники матриліну 3 змінювалися неоднозначно. Висновки. У хворих на остеоартроз із цукровим діабетом 2 типу, ожирінням та артеріальною гіпертензією значно порушується рівновага між процесами пероксидації ліпідів та глутатіоновою ланкою протиоксидантного захисту, що асоціюється з активацією ІЛ-18 і суттєвою недостатністю ІЛ-10. Показники матриліну 3 знижуються при ізольованому остеоартрозі та за його поєднання з артеріальною гіпертензією, підвищуючись у ІІІ та ІV групах порівняно з ПЗО.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Льошенко, О. А., В. І. Кондратьєва та Т. С. Кириленко. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕННЯ ПРО ЧАСОВУ ПЕРСПЕКТИВУ У МОЛОДИХ ОСІБ ІЗ РІЗНИМИ ЖИТТЄВИМИ СМИСЛАМИ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 7–11. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття висвітлює результати дослідження усвідомленості часових перспектив у їх взаємозв’язку з різними смисложиттєвими орієнтаціями української молоді. Визначені базові підстави для осмислення поняття часової перспективи особистості, проаналізовані підходи до визначення змісту поняття «часова перспектива». Розглянута й обґрунтована актуальність дослідження проблеми чинників задоволеності життям у молодому віці та її зв’язку з усвідомленням часу та часової перспективи. Було проведено онлайн-дослідження особливостей зв’язку часової перспективи та смисложиттєвих орієнтацій у молодих людей віком від 18 до 27 років загальною кількістю 75 осіб. Для дослідження життєвих смислів особистості використовувався опитувальник смисложиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва. Використовуючи шкалу смисложиттєвих орієнтацій, ми виділили три групи випробуваних: із низьким рівнем життєвих смислів (11), із середнім (46) і високим (18). Для оцінки якості емоційних переживань особистості ми використали опитувальник суб’єктивного благополуччя в адаптації М.В Соколової, що оцінює якість емоційних переживань досліджуваної особи у діапазоні від оптимізму, бадьорості та впевненості у собі до пригніченості, дратівливості та почуття самотності. Для того, щоб визначити спрямованість на оцінку ставлення до часу, а через це – на оцінку ставлення особистості до навколишньої дійсності взагалі, а також до самого себе, свого досвіду і перспектив ми обрали методику часової перспективи Зімбардо. В адаптації опитувальник має 5 основних шкал: «негативне минуле», «гедоністичне сьогодення», «майбутнє», «позитивне минуле», «фаталістичне сьогодення». Наведені результати емпіричного дослідження, згідно з якими переважна більшість молодих людей мають середні та високі рівні задоволеності. Визначені параметри часової перспективи та життєвих цінностей, які відповідають предмету дослідження, віковим характеристикам зазначених осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Височина, І. Л., Н. С. Башкірова та Є. А. Ахе. "РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ПОРУШЕНЬ СТАНУ ЗДОРОВʼЯ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП ЗІ ЗНИЖЕНИМИ ПОКАЗНИКАМИ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА ДАНИМИ ПРОБИ РУФʼЄ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 60–63. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12800.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. В роботі представлено результати оцінки рівня функціонального резерву серця дітей шкільного віку (від 7 до 17 років) з використанням проби Руфʼє як основної складової медико-педагогічного контролю. Мета – визначити та оцінити рівень функціонального резерву серця дітей віком від 7 до 17 років з використанням проби Руфʼє та подальшою оцінкою особливостей стану здоровʼя осіб, які мають функціональний резерв серця нижче середнього. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 82 дитини, з них 43 – хлопці (52 %) та 39 – дівчата (48 %), які відповідали наступним критеріям: вік від 7 до 17 років, стан соматичного благополуччя. Всім дітям проведено загальноклінічні обстеження, визначено функціональні можливості серцево-судинної системи за допомогою проби Руфʼє з подальшим розподілом на групи за періодами дитячого віку (молодший, середній та старший шкільний вік). Статистичний аналіз результатів дослідження виконували з використанням Microsoft Excel та пакета статистичного аналізу SPSS 22.0 Результати й обговорення. Дослідження проводилось у декілька етапів. На початковому етапі виявили, що значна кількість дітей у різних вікових групах має функціональний резерв серця нижче середнього, а саме – 42,6 % серед дітей молодшого шкільного віку, 39 % – середнього шкільного віку, 26,6 % – старшого шкільного віку. Середні показники проби Руфʼє в трьох вікових групах суттєво не відрізнялися (p=0,085). Також відмічена відсутність впливу показників біологічного віку та статі пацієнтів на наявність порушень у стані їх здоровʼя за оцінкою функціонального резерву серця. Подальша оцінка, що проводилась у дітей зі зниженими показниками проби Руфʼє, дозволила виявити, що 15,2 % дітей мали відхилення у стані здоровʼя. Висновки. Підтверджено, що проба Руфʼє та оцінка функціонального резерву серця дітей шкільного віку є доступним та ефективним інструментом в практиці сімейних лікарів, який дозволяє виявити відхилення в стані здоровʼя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Прахова, Світлана Анатоліївна. "Комплексна програма активізації психологічних детермінант подолання фрустраційних станів учнів різних вікових груп". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (12 грудня 2019): 180–89. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3740.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлено мету і процес реалізації основних завданькомплексної програми активізації психологічних детермінант подоланняфрустрацінйих станів учнів різних вікових груп. Розкриті основнізакономірності предикторної структури фрустраційних станів учнів різнихвікових категорій. Презентовано серію психологічних вправ, якінаправлені на конструктивізацію профілів фрустраційного реагуванняучнів у трьох вікових вибірках (молодші школярі, підлітки, юнаки).Визначено основні фактори трансформації детермінант подоланняфрустраційних станів: зниження тривожності, формування інтернальноголокус контрою, позитивного самоставлення таіндивідуально-характерологічних рис, підвищення рівня адаптації тарозвиток конструктивних стилів поведінки у фрустраційних ситуаціях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Володарська, Наталія Дмитрівна. "ВПЛИВ ЖИТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ НА ПОЧУТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття розкриває вплив життєвих перспектив на психологічне благополуччя особистості. Визначено, що жит- тєва перспектива в структурі психологічного благополуччя відіграє роль прискорювача реалізації бажаних почуттів, станів психологічного комфорту. Життєва перспектива містить обставини й умови життя, що створюють для особистості, за інших рівних умов, можливість оптимального життєвого просування. Вона відкривається тому, хто має власну життєву позицію, яка цілісно визначає майбутнє особистості. Аналізуються особливості характеристик груп молоді з низьким і високим рівнем психологічного благополуччя. Був визначений рівень психологічного благополуччя в групі студентів, і розділено її на дві групи: з високим і низьким рівнем розкриття ролі, місця та впливу життєвих перспектив особистості на психологічне благополуччя саме в цей віковий період. Створено висновки, пов’язані з інтер- претацією, поясненням, тлумаченням зібраної інформації, відтворенням загальної картини розвитку психологічного благополуччя та впливом життєвих перспектив на цей процес. Життєва перспектива – це цілісна картина май- бутнього. Вона формується в складному суперечливому взаємозв’язку очікуваних і планованих подій, розглядається в єдності ціннісно-смислових та організаційно-діяльнісних аспектів. Психологічне благополуччя формується в ціліс- ності зв’язку минулого, теперішнього й майбутнього життя людини. Фактор сприйняття позитивного минулого показує рівень сприйняття її власного минулого. Це допомагає розвитку психологічного благополуччя. На різних жит- тєвих етапах змінюються життєві цілі й стратегії їх досягнення, що й формує цю гнучкість у поведінці людини. Зміна цілей у житті формує життєвий план особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

ПОЗНЯК, Світлана. "МОТИВАТОРИ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 116–21. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження соціально-психологічних проблем розвитку громадянської компетентності молоді в освітньому середовищі зумовлюється необхідністю поглиблення уявлень про чинники й механізми впливу освітньої громади на розвиток компетентної громадянської взаємодії, а також потребою у визначенні та поширенні практик взаємодії, які сприяли би розвитку громадянської компетентності студентства в освітньому середовищі. Метою статті є визначення так званих мотиваторів розвитку громадянської компетентності молоді в освітній громаді, а також презентація результатів емпіричного дослідження настанов суб’єктів освітнього процесу щодо ефективності цих мотиваторів у процесі розвитку громадянської компетентності студентства. Мотиватори визначаються на основі теоретичного аналізу чинників і механізмів громадянського залучення у громаді, що виокремлені в результаті інтеграції теорії екологічних систем, соціального капіталу, аналізу норм та моделі колективної ефективності, а також теорій розвитку, що й зумовлює наукову новизну дослідження. Перелік мотиваторів охоплює, зокрема, ознайомлення з новим знанням і новими поглядами; взаємодію з людьми, які представляють різні соціальні, вікові й етнічні групи, мають інші думки; схвальну позитивну оцінку студентів і викладачів; зобов’язання перед громадою; рефлексію щодо громадянських проблем тощо. Емпіричне дослідження настанов суб’єктів освітнього процесу щодо значущості визначених мотиваторів для розвитку громадянської компетентності студентства дає змогу зробити такі висновки: по-перше, молодь демонструє тенденцію віддавати перевагу мотиваторам, що пов’язані з персональними зв’язками в освітньому оточенні та персональним розвитком; по-друге, молодь, на відміну від викладачів, не вважає практики залучення до діяльності задля спільного блага ефективними для розвитку громадянської компетентності студентства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Касяненко, О. І., та В. І. Рисований. "КЛІНІКО-ЕПІЗООТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЕКТОПАРАЗИТОЗІВ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 236–41. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.30.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед актуальних проблем розвитку сучасного скотарства вагому роль відіграють паразитарнізахворювання. У статті представлена проблема ектопаразитозів великої рогатої худоби в Сумськійобласті. На думку вітчизняних та зарубіжних вчених, основні економічні збитки, нанесені ектопара-зитами, зумовлені зниженням середньодобового приросту маси тіла молодняку та недоотриманням молока в період льоту комах. Метою нашої роботи було визначити поширення ектопаразитозів великої рогатої худоби у дрібних фермерських господарствах Сумської області та з’ясувати їхні клініко-епізоотичні особливості. За результатами проведених досліджень виявлено поширення гіпо-дермозу й сифункулятозу, екстенсивність яких у середньому становила 8,20 та 21,69 % відповідно, хвороби були спричинені збудниками Hypoderma bovis та H. lineatum й Linognathus vituli та Haema-topinus eurysternus відповідно. Під час клінічного обстеження тварин, хворих на гіподермоз, в літню пору року на волосяному покриві виявляли яйця підшкірних оводів. У місцях проникнення личинок під шкіру спостерігався свербіж, набряки підшкірної клітковини, болючість. У деяких тварин – пору-шення координації рухів. Під шкірою вздовж хребта ідентифікували жовна. В центрі їх були утво-рені отвори – норицеві ходи, з яких виділявся серозний, подекуди серозно-гнійний ексудат. За наявності сифункулятозної інвазії у тварин спостерігали свербіж, розчоси шкіри, локальне облисіння й дерматит, на шкірі були помітні краплі присохлої крові. Варто зазначити, що в умовах дрібних фермерських господарств Сумської області виявлені захворювання мали виражену вікову динаміку. Найбільшого ураження (16,67 %) на гіподермоз зазнавали тварини у віці від 1 до 2 років, а найниж-чого (2,17 %) – молодняк віком до 1 року. За наявності сифункулятозів, спричинених збудниками Linognathus vituli та Haematopinus eurysternus, найчастіше вражався молодняк віком до 1 року, де показник екстенсивності інвазії становив 33,70 %, а найменше – тварини віком старше 5 років з показником ураженості 10,48 %. Отримані дані мають надзвичайно важливе практичне значення, адже дають змогу практикуючим лікарям ветеринарної медицини здійснювати планування лікувально-профілактичних заходів, зважаючи на особливості перебігу хвороб у різних вікових груп тварин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

ПЕРЕДЕРІЙ, О. Л. "ПРОБЛЕМА ВПЛИВУ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 212–16. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.32.

Повний текст джерела

Анотація:

В еру інформаційних технологій важко уявити світ без Інтернету та телебачення, які спричиняють значний вплив на життєдіяльність людей. Саме тому проблема впливу засобів масової інформації (ЗМІ) на суспільство загалом та на окремі вікові групи зокрема досліджується багатьма вченими. У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми впливу сучасних ЗМІ на дітей молодшого шкільного віку, адже саме цей віковий період є досить важливим для усвідомлення власної особистості, саморозвитку, вміння керувати психічними процесами та вміння комунікувати в соціумі. З огляду на вікові особливості дитина в цей період стає досить вразливою до певної інформації і не завжди має можливість визначити позитив і негатив у тому, що бачить, чує і читає на екранах телевізорів чи моніторах комп’ютера. Схарактеризовано позитивні та негативні сторони впливу ЗМІ на молодших школярів. Особливу увагу при- ділено проблемі впливу Інтернету на фізичний, емоційний та духовний стан школярів. На думку цілої низки дослідників, використання Інтернету призводить до залежності, погіршує пам’ять, зумовлює розвиток депресив- них станів у школярів. Розкрито проблему ігрової залежності та її наслідків. Доведено, що регулярне «споживання» продукції ЗМІ призводить до того, що у школярів погіршується пам’ять та мисленнєві здібності. Схарактеризовано позитивні сторони використання Інтернету, які полягають в тому, що він надає можливості для вільної комунікації між людьми, а використання освітніх сайтів дозволяє розвивати компетентності, необхідні для успішного навчання. Отже, якщо дозовано та спрямовано споживати ЗМІ, то вони сприятимуть формуванню корисних освітніх навичок школярів, надаючи великі можливості для всебічного саморозвитку, освіти та розширення комунікатив- них зв’язків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Drozdova, Maryna. "ДИНАМІКА УЯВЛЕНЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ПРО ІДЕАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА". Проблеми політичної психології 22 (1 грудня 2019): 180–97. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати авторського емпіричного дослідження підсвідомих уявлень студентської молоді про ідеального політичного лідера. Такі уявлення, що є невід’ємним складником побутової політичної свідомості, можна вивчати за допомогою проєктивної методики Л. Сонді. Крім цих уявлень, методика дає змогу виявляти латентні особливості настановлень (які насправді є очікуваннями) власне виборців. Дослідження проводилося 2003 р. серед студентів м. Чернігів (n = 120) і 2019 р. серед студентської молоді двох регіонів України – Донбасу (м. Старобільськ, n = 60) та Північного Сходу (м. Чернігів, n = 67). Його метою було вивчення динаміки молодіжних уявлень про ідеального політичного лідера протягом певного періоду та актуальних на сьогодні регіональних особливостей цих уявлень. Виявлено певну динаміку уподобань чернігівської студентської молоді щодо ідеального лідера. Зокрема показано, що нині молоді громадяни поряд із «фемінінними» політичними лідерами (яких здебільшого обирали півтора десятиліття тому) віддають перевагу ще й «маскулінним», а саме: активним, рішучим, владним. Портретні вибори чернігівської молоді і Донбасу засвідчили прояв низки спільних тенденцій: в обох групах популярним виявився портрет екстравертованого, емоційного, активного, рішучого, готового до суперництва лідера; усі найпопулярніші портрети були чоловічими. Поряд із тим у виборах представників сходу України (старобільських студентів) також простежувалися настановлення (очікування) «етико-гуманістичного» та «активно-агресивного» типів, тоді як серед чернігівців – «еротично-гуманістичного». Отримані результати можуть становити інтерес не тільки для політичної психології (виявлення специфіки буденної політичної свідомості й регіональних політичних субкультур), а й для психодіагностики, в аспекті адаптації тесту Л. Сонді або створення нової спеціалізованої політико-психологічної методики. Перспективним напрямом подальших досліджень видається вивчення специфіки підсвідомого (ірраціонального) сприймання політичних лідерів представниками інших регіонів країни, а також інших вікових груп.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Vovk, V. V., та M. Z. Paska. "ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ НОВИХ ВИДІВ МАЙОНЕЗНИХ ПРОДУКТІВ, ЗБАГАЧЕНИХ ПРОДУКТАМИ БДЖІЛЬНИЦТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (10 вересня 2016): 27–31. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6805.

Повний текст джерела

Анотація:

В реаліях сьогодення, як ніколи гостро, стоїть проблема виробництва нових видів харчових продуктів. Продуктів, які безпосередньо призначені людям різних вікових груп та, водночас, мають збалансований склад підвищеної харчової та біологічної цінності, яка відповідає потребам організму. В основу наших досліджень покладено завдання оптимізації рецептури майонезу за рахунок додавання продуктів бджільництва. Багатокомпонентний склад і структура майонезів дає широкі можливості для збагачення їх всіма видами функціональних інгредієнтів. Такий продукт бджільництва, як бджолине обніжжя (пилок), являє собою збалансований природою, вітамінно-мінеральний, енергетичний комплекс. Він є практично найбагатшим джерелом вітамінів групи А, E, C, D, PP, K, має у своєму складі калій, залізо, мідь, кобальт, кальцій, фосфор, магній, цинк, марганець, хром, йод. Клінічні тести бджолиного обніжжя (квіткового пилку), дозволили переконатися в його широкій і багатогранній дії на організм як здорової так і хворої людини. Квітковий пилок добре поєднується з молочними продуктами за рахунок свого кольору, підібраного для внесення, надає красивий, ніжний відтінок і пряно-медовий смак, що при правильно підібраній рецептурі позитивно впливає на органолептичні показники готового продукту. Маслянка – вторинна молочна сировина, яку отримують при виробництві вершкового масла різними способами виробництва. Вона є високоякісною дієтичною молочною сировиною, що зумовлює її використання тільки для виробництва харчових продуктів. На відміну від знежиреного молока маслянка містить білки оболонок жирових кульок, які є комплексом білків і ферментів. Ці білки характеризуються високим вмістом сірковмісних амінокислот-метіоніну цистину і цистеїну, які мають виражені протисклеротичні властивості. У процесі виробництва майонезу основним обладнанням технологічної лінії є гомогенізатори, які повинні забезпечувати створення гомогенних, тонкодисперсних емульсій із заданим розміром частинок. Використання вакуум виробничої установки Fryma Koruma MaxxD, дозволяє отримувати якісні майонезні продукти при менших енергетичних затратах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Krutsevych, Tetyana, Yevgenij Imas та Oksana Marchenko. "Гендерні відмінності ієрархічної структури ціннісних орієнтацій школярів різних вікових груп". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3 (43) (29 вересня 2018): 26–35. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-26-35.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. У статті розглянуто різноманітні аспекти гендерної проблематики та гендерного підходу у фізичному вихованні школярів. Завдання роботи. Вивчення гендерних відмінностей у структурі ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат різного віку та вплив психологічної статі на формування ієрархії ціннісних орієнтацій школярів. Методи. Для вивчення ієрархії ціннісних орієнтацій школярів та їх психологічного типу були використані методика М. Рокича, та тест-опитувальник Сандри Бем. У дослідженні взяли участь школярі 5-11 класів (564 особи). Результати роботи. Доведено, що у віковому аспекті між юнаками та дівчатами існують як спільні пріоритетні ціннісні орієнтації, так і досить суттєві розходження у виборі термінальних та інструментальних цінностей, що свідчить про вікову зміну пріоритетних якостей завдяки яким школярі досягають власної життєвої мети. Досліджено взаємозв’язок ієрархії термінальних та інструментальних цінностей з психологічною статтю школярів (фемінність, маскулінність і андрогінність). Виявлено суттєі відмінності у виборі власних пріоритетних цінностей між юнаками та дівчатами одного статеворольового типу. Висновки. Для формування стратегії залучення учнівської молоді до систематичних занять фізичною культурою, вивчаючи інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації у сфері фізичної культури, їх ставлення до рухової активності, не можна орієнтуватися тільки на один з показників біологічної чи психосоціальної системи, необхідно врахування не тільки фізіологічних, та морфо-функціональних особливостей школярів, але і весь комплекс біосоціальних ознак особистості, впроваджуючи гендерний підхід у процес шкільного фізичного виховання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Sytnyk, S. A., та L. V. Plotka. "Щільність основних компонентів фітомаси стовбурів дерев робінії несправжньоакації в умовах Північного степу України". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (31 травня 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.15421/40280510.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на отримання якісної деревини, раціональне перероблення деревної сировини неможливі без аналізу варіабельності щільності компонентів надземної фітомаси стовбурів – деревини і кори. Наведено результати оцінювання середньої природної та базисної щільності деревини та кори стовбурів робінії несправжньоакації в умовах Північного Степу України. Дослідження проведено на 20 тимчасових пробних площах у робінієвих деревостанах у найпоширеніших групах типів лісу (С0–С1), віком від 3 до 89 років, продуктивністю IА–III класів бонітету. Проаналізовано зміну локальної щільності з віком модельних дерев та відносною висотою стовбурів. Середню локальну природну та базисну щільність фракцій фітомаси стовбурів розраховано з використанням комп'ютерної програми PLOT. Встановлено, що показники локальної природної та базисної щільності деревини і кори дерев робінії несправжньоакації в умовах Північного Степу України мають комбінований тип змін із відносною висотою стовбура: від окоренкової частини стовбура до відносної висоти 0,5h відбувається збільшення щільності з подальшим поступовим її зменшенням від середини стовбура до верхівки дерева. Локальна базисна щільність деревини молодих дерев (3–20 років) має стрімке зростання від окоренкової частини до відносної висоти 0,1h з подальшими змінами, характерними для інших груп віку. Найщільніша деревина і кора в дерев робінії несправжньоакації формується на середині стовбура (0,5h) у віці 41–60 років.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Khyzhniak, О. V. "Креативний потенціал викладачів вищої школи України". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 11 (16 листопада 2017): 82–90. http://dx.doi.org/10.15421/1717151.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено креативний потенціал викладачів вищої школи України на прикладі сприйняття ними технологій електронної освіти. Запропоновано індикатори для вимірювання креативного потенціалу викладачів, серед яких: навички роботи з новітніми інформаційними системами; бажання розробляти та реалізовувати освітні інновації; наявність акаунта в соціальній мережі; готовність позбавитися застарілих методів навчання; володіння іноземними мовами (насамперед, англійською); здатність поєднувати навчальну і науково-дослідну роботу; комп’ютерна підготовка. Креативна дія віднесена до проблемних освітніх інновацій. На аналізі матеріалів проведеного за участю автора емпіричного соціологічного дослідження встановлено, що найбільше готові до роботи в умовах електронної освіти такі категорії викладачів: за віком – викладачі молодшої вікової групи, за профілем викладання – викладачі природничого профілю, за місцем розташування вищого навчального закладу – викладачі столичних вищих навчальних закладів, за формою власності вищого навчального закладу – викладачі приватних вищих навчальних закладів, порівняно з викладачами державних вищих навчальних закладів. Креативність в освітніх практиках стримують інновації, які не мають ресурсного забезпечення і вступають у конфлікт з новими освітніми ідеями, процедурами, заходами, елементами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Галайчук, І. Й. "КАНЦЕРОГЕННИЙ ВПЛИВ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ШКІРУ ЛЮДИНИ ЗА УМОВ МОБІЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12621.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: на основі даних Національного канцер-реєстру проаналізувати захворюваність на меланому і рак шкіри в осіб молодого віку з обґрунтуванням канцерогенного впливу ультрафіолетового опромінення. Матеріали і методи. У роботі використано статистичні дані з бюлетенів Національного канцер-реєстру України та власні клінічні спостереження. Проведено аналіз показників захворюваності у вікових групах від 20 до 44 років за період 2007–2019 рр. Здійснено порівняння показників захворюваності у когорті населення, яке у 2007–2008 рр. належало до вікової категорії 30–34 роки, а через 10 років (у 2018–2019 рр.) увійшло до вікової категорії 40–44 роки. Результати. Показано, що протягом десятирічного інтервалу відбулось зростання захворюваності на меланому в 2 рази, а на рак шкіри – в 4 рази. Враховуючи активну мобільність молодого населення в країни з високим ультрафіолетовим індексом сонячної активності, можна з високою ймовірністю вважати, що значна частка злоякісних пухлин шкіри була ініційована надмірним ультрафіолетовим опроміненням. Представлено клінічні приклади меланоми і раку шкіри, у виникненні яких ультрафіолетова радіація відіграла основну роль. Висновки. Короткочасна міграція білого населення в екваторіальні широти спричиняє прискорене виникнення передракових локусів у шкірі молодих осіб під дією ультрафіолетової радіації. Трансформація передракових уражень у злоякісні пухлини шкіри це тривалий процес, який на сьогодні можна ефективно контролювати візуальним самооглядом шкіри, цифровим фотоскринінгом і телемедичними консультаціями з онкологами. Вчасні діагностика та лікування поверхневих форм злоякісної меланоми запобігають переходу її у фазу метастатичного поширення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Moskalenko, Valentyna Volodymyrivna, та Kateryna Volodymyrivna Maksom. "ПІДЛІТКОВА ГРУПА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОСТІР ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 1(13) (2019): 52–64. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-52-64.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Проблема гендерної ідентичності є особливо важливою стосовно молодої людини у підлітковому віці, бо саме в цьому віці формуються гендерні якості, які визначають подальший розвиток особистості. Сьогоднішні підлітки живуть в умовах інтенсивної трансформації суспільства, що ускладнює процеси соціалізації. Постановка проблеми. Відсутність психологічних доробок, присвячених узагальненню досвіду вивчення соціально-психологічних стосунків на основі гендерних ролей у соціальнопсихологічному просторі підліткових груп. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальний аналіз наукових публікацій з проблеми ідентичності дає можливість інтерпретувати її в руслі фундаментальних теоретикоемпіричних підходів таких зарубіжних авторів як А. Адлер, Р. Дженкінс, Е. Еріксон, Дж. Марсіа, С. Московічі, Дж. Тернер, Р. Фогельсон, З. Фрейд, Ю. Хабермас, М. Шеріф, та ін. Різнобічне дослідження ідентифікації та ідентичності здійснено також у працях вітчизняних вчених: Н. Антонової, Т. Буякас, Г. Васильченко, В. Васютинського, П. Гнатенка, Т. Говорун, О. Донченко, О. Єрмолаєвої, Н. Іванової, Л. Карамушки, О. Кікінеджі, Н. Кривоконь, В. Москаленко, А. Палія, Т. Титаренко, Т. Яблонської та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Більшість авторів розглядають ідентичність особистості як важливий регулятор поведінки особистості взагалі, тоді як аспекти ідентифікації в конкретній соціальній ситуації (зокрема в умовах трансформації суспільства) не є достатньо розробленою науковою проблемою. Крім того, в майже відсутні психологічні доробки, присвячені узагальненню досвіду вивчення соціально-психологічних стосунків на основі гендерних ролей у соціально-психологічному просторі підліткових груп. Постановка завдання. Проаналізувати особливості соціально-психологічного простору підліткової групи, а також визначити фактори формування гендерної ідентичності підлітків. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано особливості соціально-психологічного простору підліткової групи однолітків як фактора формування гендерної ідентичності підлітків. З’ясовано, що особливості соціально-психологічного простору підліткової групи визначаються єдністю конкретно-особистісних та соціально-узагальнених цінностей, що існують через співвідношення «я-ми» і виявляються у нормах і артефактах, з якими ідентифікує себе особистість. Показано, що механізми гендерної ідентифікації підлітків забезпечуються завдяки відповідності визначених особливостей соціально-психологічного простору підліткових груп віковим індивідуально-психологічним властивостям та потребам підлітків. Проаналізовано вплив реакції групування на особливості формування гендерної ідентичності. Показано також роль формування гетеросоціальності підлітків у становленні зрілої гендерної ідентичності. Висновки. Відсутність відповідності між біологічною статтю особистості і її ідентифікацією з гендерною роллю ставить під загрозу адаптованість людини до умов життєдіяльності. Дослідження порушень гендерної ідентичності, особливості і причини цих порушень на підлітковій стадії соціалізації є актуальними для теорії і практики статеворольової соціалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Nesterova, Svitlana, Alla Sulyma та Maryna Boyko. "Оцінка рівня фізичного здоров’я молоді з різним соматотипом за здатністю адаптуватися до фізичних навантажень". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 35–40. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-35-40.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. Актуальність цієї роботи зумовлена необхідністю контролю рівня фізичного здоров’я молоді, що надасть можливість для оцінки потенційного рівня здоров’я на подальший період життя. Зі свого боку, інтегральним показником резервних можливостей організму виступає показник максимального споживання кисню. З огляду на те, що людям притаманна велика розбіжність морфологічних та фізіологічних ознак, пов’язаних із типом конституції, суттєву роль у визначенні рівня фізичного здоров’я відіграють соматотипологічні особливості. Завдання роботи – виявити статеві особливості рівня фізичного здоров’я молоді 18–20 років із різним соматотипом за показником максимального споживання кисню. Методи дослідження – установлення соматотипологічної при- належності проводили за методикою Хіт-Картера. Для визначення рівня максимального споживання кисню застосо- вували велоергометрію (В. Л. Карпман зі співав.), а рівень фізичного здоров’я оцінювали за критеріями Я. П. Пяр- ната та Г. Л. Апанасенка. Результати. У дослідженні брали участь студенти віком 18–20 років (усього – 194 особи). За результатами соматотипування досліджуваних розподілено на відповідні соматотипологічні групи: збалансований, ендоморфний, ектоморфний, ендоморфно-мезоморфний і мезоморфний. У дівчат виділено чотири соматотипологічні групи, оскільки були відсутні представниці мезоморфного соматотипу, оскільки перевага м’язового компонента тіла для дівчат не є характерною й може траплятися переважно в спортсменок. Оцінка рівня аеробної продуктивності за критеріями Я. П. Пярната засвідчила, що в дівчат рівень аеробної продуктивності «відмінний», а в юнаків – «посередній», незалежно від соматотипу. Зі свого боку, за оцінним критерієм Г. Л. Апа- насенка як у дівчат, так і в юнаків величина показника максимального споживання кисню перевищує «безпечний рівень здоров’я». Висновки. Отримані результати показали, що рівень фізичного здоров’я в дівчат «відмінний», а в юнаків – «посередній». Зі свого боку, як у юнаків, так і в дівчат рівень максимального споживання кисню перевищує «безпечний рівень здоров’я» в усіх соматотипологічних групах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Reznikov, A. G., O. V. Sachynska та O. A. Faliush. "Пренатальне застосування порогової дози ендокринного дизраптора дибутилфталату викликає передчасну вікову інволюцію органів репродуктивної системи самців щурів". Endokrynologia 24, № 4 (20 грудня 2019): 337–45. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.337.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета — виявити морфологічні кореляти гіперандрогенного стану молодих статевозрілих самців щурів, матері яких зазнали експозиції до порогової дози дибутилфталату протягом останнього тижня вагітності, а також дослідити морфофункціональний стан органів репродуктивної системи цих тварин у процесі старіння. Матеріал і методи. Дибутилфталат (ДБФ) вводили самицям щурів Вістар перорально в щоденній дозі 100 мг/кг м.т. упродовж 15-21-го днів вагітності. У 6- та 18-місячних нащадків чоловічої статі визначали масу та гістологічну будову органів репродуктивної системи, кількість сперматозоїдів в епідидимісах і вміст тестостерону в плазмі крові. Результати. У 6-місячних тварин дослідної групи маса органів статевої системи та гістологічна будова простати й сперматогенного епітелію сім’яників не відрізнялись від контролю. Морфологічні ознаки клітин Лейдіга в сім’яниках цих тварин свідчили про їх функціональне напруження, що корелювало з підвищеним удвічі рівнем тестостерону. Натомість у 18-місячнихдослідних тварин порівняно з контролем відповідного віку маса додаткових статевих залоз, епідидимісів і кількість сперматозоїдів вірогідно зменшувались, більше ніж дворазове зниження вмісту тестостерону було на межі вірогідності. Морфологічна будова простати та сім’яників свідчила про посилення вікових інволютивних змін цих органів, кількість мікролейдігом в інтерстиціальному просторі збільшувалась удвічі. Висновок. Гіперандрогенний стан у молодих самців щурів, які зазнали пренатального впливу низьких доз ДБФ протягом критичного періоду статевої диференціації мозку, характеризується морфологічними ознаками функціональної активації клітин Лейдіга. У старіючих піддослідних щурів відбувається передчасна інволюція гормональної та генеративної функцій гонад.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Тептюк, Юлія. "ЩОДО РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИЯВУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 264–80. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.179.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті презентовано результати емпіричного дослідження психологічних особливостей вияву стресостійкості соціальних працівників різних вікових груп. Зокрема зазначається, що порівняно з іншими віковими періодами дорослість є найбільш стресостійким періодом вікового розвитку особистості. Проте цей факт не заперечує існування у дорослих окремих індивідуальних винятків. Хоча загалом доросла людина завдяки аналізу власного досвіду більшою мірою здатна розвивати певні особистісні якості, які сприяють розвитку її стресостійкості. На сьогодні у науці існує багато варіантів переліку психологічних властивостей особистості, які обумовлюють її стійкістьдо стресу. Умовно їх можна поділити на індивідуальні психологічні якості, особливості особистісного стилю спілкування та специфіку міжособистісної взаємодії. Як з`ясувалося, вияв стресостійкості як системної динамічної властивості особистості, що визначає здатність людини протистояти стрерному впливу й адекватно емоційно реагувати на більшість стресогенних ситуацій, активно їх змінювати чи пристосовуватись до них без шкоди для власного здоров’я та зберігати ефективність виконуваної діяльності, має свої особливості у кожному віковому періоді, у тому числі і на різних етапах дорослості. Найсуттєвішим чинником зниження рівня стійкості до стресу соціальних працівників раннього дорослого віку було визначено систематичне порушення оптимального режиму праці/відпочинку, для подолання якого необхідним є своєчасне навчання молодих спеціалістів, що надають соціальні послуги населенню, навичок планування ефективного режиму дня та регулярного слідкування за станом власного здоров’я загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Pasiieshvili, T., and O. Kovaloyva. "CLINICAL MANIFESTATION OF GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE ASSOCIATED WITH AUTOIMMUNE THYROIDITIS IN YOUNG PERSONS." Inter Collegas 6, no. 4 (December 28, 2019): 210–15. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.4.210-215.

Повний текст джерела

Анотація:

CLINICAL MANIFESTATION OF GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE ASSOCIATED WITHAUTOIMMUNE THYROIDITIS IN YOUNG PERSONS Pasiieshvili T., Kovaloyva O. Background. Gastroesophageal reflux disease (GERD) is one of the most common gastrointestinal disorders worldwide, with relevant impact on the quality of life and health care costs. The prevalence of GERD in Western Europe and North America is 30–40 % of the adult population, 10 % of them with daily heartburn as main symptom of GERD. The statistic data of GERD in Ukraine ranges from 11.1 % to 30 %. Purpose. To investigate the clinical features of gastroesophageal reflux disease which associated with autoimmune thyroiditis in young patients. Subjects & Methods. 165 patients have been studied. All patients were divided in two groups: first group consists of 120 patients with GERD associated with autoimmune thyroiditis (AIT), second group included had 45 patients with isolated GERD. Groups were matched in age (21.9 ± 2.7 and 21.2 ± 2.4 years, respectively), sex (77.5 % and 75.5 % women, respectively), education and disease duration. Results. The main clinical symptom of GERD in patients with comorbid pathology and isolated GERD was heartburn, which was recorded in all cases, but its manifestations had different intensity, frequency, time of occurrence and duration. Patients of the group with the combined course of GERD and AIT significantly often noted the appearance of heartburn at night (65 %) in comparison with isolated GERD (31.1 %). Belching was observed in 62 patients (51.7 %) in the group with comorbid pathology and at 6 examined (13.3%) in group with isolated GERD (p<0.05). Conclusions. Patients of the group with the combined course of GERD and AIT significantly more often had the night heartburn at – 65 % versus 31.1 % in the group with isolated GERD (p<0.05). Belching was observed in 52.5 % of patients with comorbid pathology and in 13.3 % of patients with isolated GERD (p<0.05).Assessment of other symptoms of GERD: epigastric discomfort, epigastric pain, dysphagia, nausea, vomiting, belching, satiety after meal, flatulence, hoarseness, cough did not have a significant difference between the groups, but there was a tendency to increase the incidence of symptoms in patients of the GERD group associated with AIT. Keywords: gastroesophageal reflux disease, autoimmune thyroiditis, clinical characteristics. Абстракт КЛІНІЧНА МАНІФЕСТАЦІЯ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ ТА АВТОІМУННОГОТИРЕОЇДИТУ У ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ Пасієшвілі Т., Ковальова О. Вступ. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) є одним з найпоширеніших захворювань травної системи, що негативно впливає на якість життя і витрати на охорону здоров'я. Поширеність ГЕРХ в Західній Європі і Північній Америці становить 30-40 % дорослого населення, 10 % з них мають щоденну печію в якості основного симптому ГЕРХ. Статистичні дані ГЕРБ в Україні коливаються від 11,1 % до 30 %. Мета. Вивчити клінічні особливості ГЕРХ, пов'язаної з аутоімунний тиреоїдит у молодих пацієнтів. Предмети і методи. Було обстежано 165 пацієнтів. Всі пацієнти були розділені на дві групи: перша група складалася з 120 пацієнтів з ГЕРХ, асоційованої з аутоімунний тиреоїдитом (AIT), друга група включала 45 пацієнтів з ізольованою ГЕРХ. Групи були порівнянні за віком (21,9 ± 2,7 і 21,2 ± 2,4 роківвідповідно), статтю (77,5% і 75,5% жінок відповідно), освітою і тривалістю захворювання. Результати. Основним клінічним симптомом ГЕРХ у пацієнтів з коморбідною патологією і ізольованою ГЕРХ була печія, яка реєструвалася у всіх випадках, але її прояви мали різну інтенсивність, частоту, час виникнення і тривалість. Пацієнти з групи з комбінованим перебігом ГЕРХ і АІТ достовірно частіше відзначали появу печії вночі (65 %) у порівнянні з хворими з ГЕРХ (31,1 %). Наявність відрижки відмічали 62 пацієнти (51,7 %) групи з коморбідною патологією та 6 осіб (13,3 %) групи з ізольованим перебігом хвороби (p<0,05). Висновки. У пацієнтів з ГЕРХ та АІТ значно частіше реєстрували печію в нічний час – 65 % проти 31,1% в групі з ізольованою ГЕРХ (р<0,05). Відрижка спостерігалася у 52,5 % пацієнтів з супутньою патологією та у 13,3 % пацієнтів з ізольованою ГЕРХ (р<0,05). Оцінка інших симптомів ГЕРХ: дискомфорт в епігастральній ділянці, біль в епігастральній ділянці, дисфагія, нудота, блювота, відрижка, відчуття насичення після їжі, метеоризм, хрипота, кашель не мали значної різниці між групами, але була тенденція до збільшення частоти виникнення симптомів у пацієнтів з комбінованим плином ГЕРХ та АІТ. Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, автоімунний тиреоїдит, клінічна характеристика. Абстракт КЛИНИЧЕСКАЯ МАНИФЕСТАЦИЯ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ И АУТОИММУННОГО ТИРЕОИДИТА У ЛИЦ МОЛОДОГО ВОЗРАСТА Пасиешвили Т., Ковалева О. Вступление. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ) является одним из самых распространенных заболеваний пищеварительной системы, что оказывает существенное влияние на качество жизни и расходы на здравоохранение. Распространенность ГЭРБ в Западной Европе и Северной Америке составляет 30–40 % взрослого населения, 10 % из них с ежедневной изжогой в качестве основного симптома ГЭРБ. Статистические данные ГЭРБ в Украине колеблются от 11,1 % до 30 %. Цель. Изучить клинические особенности гастроэзофагеальной рефлюксной болезни, связанной с аутоиммунным тиреоидитом у молодых пациентов. Материал и методы. Были обследованы 165 пациентов. Все пациенты были разделены на две группы: первая группа состояла из 120 пациентов с ГЭРБ, ассоциированной с аутоиммунным тиреоидитом (AIT), вторая группа включала 45 пациентов с изолированной ГЭРБ. Группы были сопоставимы по возрасту (21,9 ± 2,7 и 21,2 ± 2,4 года соответственно), полу (77,5% и 75,5% женщин соответственно), образованию и продолжительности заболевания. Результаты. Основным клиническим симптомом ГЭРБ у пациентов с коморбидной патологией и изолированной ГЭРБ была изжога, которая регистрировалась во всех случаях, но ее проявления имели различную интенсивность, частоту, время возникновения и продолжительность. Пациенты из группы с комбинированным течением ГЭРБ и АИТ достоверно чаще отмечали появление изжоги ночью (65 %) по сравнению с больными с ГЭРБ (31,1 %). Наличие отрыжки отмечали 62 пациента (51,7 %) в группе с коморбиднлй патологией и 6 человек (13,3 %) в группе с изолированным течением заболеванимя (p<0,05). Выводы. У пациентов с комбинированным течением ГЭРБ и АИТ значительно чаще регистрировали изжогу в ночное время – 65 % против 31,1 % в группе с изолированной ГЭРБ (р<0,05). Отрыжка наблюдалась у 52,5 % пациентов с сопутствующей патологией и у 13,3 % пациентов с изолированной ГЭРБ (р<0,05). Оценка других симптомов ГЭРБ: дискомфорт в эпигастральной области, боль в эпигастральной области, дисфагия, тошнота, рвота, отрыжка, чувство насыщения после еды, метеоризм, хрипота, кашель не имели значительной разницы между группами, но была тенденция к увеличению частоты возникновения симптомов у пациентов с комбинированным течением ГЭРБ и АИТ. Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, аутоиммунный тиреоидит, клиническая характеристика.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Kerimov, E. I., та V. K. Zaika. "Лісовісовідновні процеси в деревостанах за участю модрини європейської в умовах Кременецького горбогір'я". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 2 (28 березня 2019): 47–52. http://dx.doi.org/10.15421/40290209.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено лісовідновні процеси в модринових деревостанах віком від 25 до 109 років, які ростуть в умовах від бідних суборів до свіжих і вологих грудів Кременецького горбогір'я. Частка модрини у складі цих деревостанів становить 1-10 одиниць. Встановлено, що в модринових деревостанах різного віку виявлено від 2,31 до 27,89 тис. екз./га підросту деревних видів. У його складі в різних деревостанах трапляється від одного до шести деревних порід – сосни звичайної, дуба звичайного і червоного, модрини європейської, кленів гостролистого і явора, в'яза голого, бука лісового, граба звичайного, ялини європейської, а їхня кількість залежить від типу лісорослинних умов. Трапляння підросту коливається в межах 45-100 %. Вікова структура підросту є різною і залежить від видового складу і його властивостей до виживання за недостатньої освітленості під наметом деревостанів. Однорічки трапляються на всіх дослідних ділянках у кількості 2,0-51,7 %, 2-3-річки становлять 3,9-45,3 %, 4-8-річки – 18,2-62,9 % і 9-15-річки – в межах 7,2-45,8 %. Одно- і 2-3-річний підріст сформувався переважно сосною, модриною, дубом звичайним і червоним. Кількість здорових рослин підросту в деревостанах становить від 18,8 до 47,1 %, середньоослаблених – 30,8-55,3 % і дуже ослаблених – 10,0-28,0 %. У деревостанах переважає дрібний (21,9-100,0 %) і середній (0,0-77,2 %) за висотою підріст. Великий підріст трапляється на окремих ділянках із часткою 0,2-7,1 %. До дрібного підросту належить все потомство сосни, модрини, дуба звичайного і червоного та ясена. Групу середнього і великого за висотою підросту формує молоде покоління ялини, клена гостролистого і явора, в'яза голого та граба.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Павленко, О. В., І. М. Савицька та М. А. Бойко. "МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАНЕВОГО ПРОЦЕСУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СПОСОБУ З’ЄДНАННЯ КРАЇВ РАНИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 2–9. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-2-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження. Порівняти та проаналізувати перебіг процесів регенерації слизової оболонки поро-жнини рота після з'єднання країв рани за допомогою шовного матеріалу на основі шовку та n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції в експерименті.Матеріал і методи. Дослідження було проведено у відділі експериментальної хірургії Національного ін-ституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Ша-лімова НАМН України на 24 безпородних статевозрі-лих кролях-самцях, віком 16-18 місяців, масою тіла від 2260 до 3425 гр (середня вага 2843±100 гр) у зв'яз-ку зі схожістю гістологічної будови слизової оболон-ки з людською. Тварини були поділені на контрольну та основну групи по 12 тварин у кожній. Під внутрі-шньовенним наркозом 3 мл 5 % розчину тіопенталу натрію та 6 мл 1 % розчину пропофолу та місцевою інфільтраційною анестезією 2 % розчином лідокаїну (0,5 мл), за допомогою леза скальпеля №15 наносили різану повздовжню рану розміром 1,5–2,0 см в дов-жину та 0,3–0,5 см в глибину на слизову оболонку верхньої щелепи по перехідній складці присінку поро-жнини рота. В контрольній групі тваринам було про-ведено з'єднання країв рани слизової оболонки порож-нини рота шляхом накладання вузлуватих швів на ос-нові шовку з покриттям (USP (EP): 5/0(2), 0,75м, рі-жуча голка, «OPUSMED»). В основній групі кожній з тварин проводили з'єднання країв рани слизової обо-лонки порожнини рота за допомогою n-бутил-2-ціаноакрилатної клейової композиції «Histoacryl».На 3, 7 та 14 добу тварин виводили з експерименту передозуванням 5% розчину тіопенталу натрію. Зра-зки тканин в зоні втручання для гістологічного дослі-дження видаляли так, щоб в їх межі потрапив рано-вий канал з відступом по 3 мм в обидві сторони від рани.Результати. В основній групі тварин, спостерігалось пришвидшення репаративних процесів у рані за раху-нок швидкої деструкції клейових мас, надійного з'єд-нання країв рани, меншій травмі тканин починаючи з 3 доби. Запальна відповідь, мала пік на 3 добу, інтен-сивність якої стрімко спадала до 7 доби. На 14 добу, спостерігалось рівномірне сполучнотканинне утво-рення, яке місцями візуально не відрізнялось від інта-ктних ділянок СОПР. В контрольній групі, після вико-ристання шовного матеріалу на основі шовку, спо-стерігалась виражена запальна реакція на 3 добу, яка зберігалась до 14 доби. Пік запалення, в контрольній групі припадав на 7 добу. На 14 добу ознаки запалення дещо зменшувались, але були присутні за рахунок «стороннього тіла» у рані, рубець мав ознаки дефор-мації та підвищувався над рівнем інтактних ділянок слизової оболонки.Висновки. Застосування клейової композиції сприяло швидшому відновленню тканин в зоні хірургічного втручання, про що свідчать ознаки регенерації, які спостерігались з 3 доби, а саме, поява молодих кола-генових волокон та тонкого прошарку молодої грану-ляційної тканини, товщиною 16,05±0,92 мкм. Най-більш оптимальне загоєння рани в основній групі, від-бувалось на 7 добу після хірургічного втручання, і проявлялось прискоренням формування ніжного нор-мотрофічного сполучнотканинного рубця, про що свідчить швидша зміна клітин лімфоцитарно-макрофагального ряду та часткове відновлення епі-теліальної пластинки. Вже на 14 добу ділянка втру-чання не відрізнялась від навколишніх інтактних ді-лянок. Перевагою використання клейової композиції в порівнянні із шовним матеріалом, починаючи з 7 до-би, є відсутність в післяопераційній рані «сторонньо-го тіла», швидкість та легкість застосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Випасняк, Ігор, Богдан Мицкан, Тетяна Мицкан та Лілія Войчишин. "КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ СКЛЕПІНЧАСТОГО АПАРАТУ СТОПИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ТАЕКВОН-ДО". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 36 (22 січня 2021): 101–7. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.101-107.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Виявити вплив засобів таеквон-до на корекцію плоскостопості у молодших школярів.Методи. До педагогічного експерименту, за згодою батьків, було залучено 25 дітей чоловічої статі віком 7–10 років, з І–ІІ ступенем плоскостопості, з числа учнів 2–4 класів закладів середньої освіти м.Івано-Франківська. Секційні заняття проводилися під керівництвом тренера-інструктора з таеквон-до тричі на тиждень протягом 9-ти місяців, тривалістю 60 хвилин. Максимальна ЧСС не перевищувала 140 уд/хв. Для дослідження стопи використовували метод Е.Г. Мартиросова [4], який передбачає зняття відбитків підошовної поверхні стоп (плантограми). Результати. Виокремлюють наступні фактори,які впливають на розвиток плоскостопості: недорозвинені м’язи стопи, слабкість м’язово-зв’язкового апарату, надмірні фізичні навантаження, надлишкова вага, тривала гіпокінезія, неправильно підібране взуття, косолапість, ікс-подібна форма ніг, травми стопи та надп’ятковогомілкового суглобу, а також генетично детермінована форма стопи. Розробка нових і вдосконалення існуючих засобів збереження соматичного здоров’я дітей молодшого шкільного віку та відновлення їх організму при різних порушеннях є одним із важливих завдань фізичної культури. В цьому контексті була розроблена інноваційна програма для дітей молодшого шкільного віку з порушеннями склепінчастого апарату стопи. В підготовчій частині заняття, окрім гімнастичних вправ для різних груп м’язів, використовували комплекс суглобової гімнастики з метою підготовки організму молодших школярів до виконання технічнихелементів таеквон-до. В основній частині заняття акцент робився на вивчення й удосконалення базових ударів ногами, а в заключній використовували релаксаційні вправи, самомасаж, дихальну гімнастику. Аналіз плантограм зроблених до початку і в кінці педагогічного експерименту дозволив встановити вірогідне покращення коефіцієнту К, пяточного кута і кутів біля першого і п’ятого пальців, що є свідченням повної корекції плоскостопості. Висновок. Отже встановлено, що комплексне застосування засобів таеквон-до і суглобової гімнастики забезпечує нормалізацію склепінчастого апарату стопи у дітей молодшого шкільного віку з І-ІІ ступенем плоскостопості.Ключові слова: молодші школярі, плоскостопість, таеквондо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Rumiankov, Yu O. "Моносади видів та форм бука (Fagus L.) в національному дендрологічному парку "Софіївка" НАН України". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (31 травня 2018): 44–48. http://dx.doi.org/10.15421/40280509.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано історію інтродукції видів та форм бука в дендропарку "Софіївка" НАН України. Визначено, що паркові насадження моносаду буків локалізовані по території парку в 16-ти кварталах. Проаналізовано дендрологічну структуру насаджень бука в моносадах дендропарку. Наведено основні зосередження букових насаджень, такі як колекційна та експозиційна ділянки, найбільші чисті насадження F. sylvatica та алейні посадки. Надано кількісну характеристику видів та форм бука на території дендропарку поквартально. Виявлено найменш поширені форми бука в дендропарку, які внесено до списку запланованих посадок. На основі інвентаризаційних досліджень складено картосхему розміщення моносаду видів та форм бука. Визначено, що вікова структура видів та форм бука в Національному дендрологічному парку "Софіївка" представлена більшою мірою молодими рослинами прегенеративного віку, ніж віковими деревами. Оцінено фітосанітарний стан дерев букового моносаду, їх стан визначено як мало ослаблені (І група). Виявлено можливість весняного враження молодих рослин бука тлею з родини Aleyrodidae Westwood (Білокрилки). Якість стану дерев бука в насадженнях парку оцінено як добрий. У насадженнях окремих кварталів виявлено перезагущення деревостану, що знижує його якість до задовільного стану. Надано рекомендації щодо оптимізації паркової структури моносадів бука та покращення їх естетики сприйняття. На основі проведених досліджень створено зведений каталог видів та форм бука в моносадах НДП "Софіївка" НАН України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Молодша вікова група"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями