Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Модель формування лідерської позиції.
Статті в журналах з теми "Модель формування лідерської позиції"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-28 статей у журналах для дослідження на тему "Модель формування лідерської позиції".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Дубініна, Оксана Миколаївна, Ольга Анатоліївна Ігнатюк та Наталія Вікторівна Середа. "ФЕНОМЕН ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ «ЦИФРОВОГО» ПОКОЛІННЯ ПРОФЕСІОНАЛІВ-ЛІДЕРІВ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 325–40. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.3931.
Повний текст джерелаАнотація:
Професійна відповідальність має вагоме значення у всіх сферах діяльності людини. Динамічний розвиток суспільства, його всебічна інформатизація, зростаючі вимоги ринку праці потребують посиленої уваги до означеного феномену при підготовці у вищій школі нового покоління професіоналів-лідерів. Найменш розробленими областями щодо відповідальності як педагогічного феномену є конкретизація поняття відповідальності в рамках професійної освіти, визначення її структурних детермінуючих характеристик тощо. Найбільшою складністю дослідження виявився той факт, що дотепер серед наукової психолого-педагогічної спільноти немає єдиної думки щодо професійної відповідальності на предмет того, чи вона є рисою особистості, установкою або властивістю особистості або його системною якістю, почуттям, ставленням до виконуваної роботи тощо. Метою статті став аналіз професійної відповідальності в контексті підготовки принципово нового покоління фахівців-лідерів у процесі їх підготовки в технічному університеті та під час навчання в Центрі Лідерства НТУ «ХПІ»; визначення впливу відповідальності особистості на формування лідерської позиції сучасного фахівця, що в результаті надало можливість додання цієї інтегративної риси особистості до факторно-критеріальної моделі професійно значущих якостей (ПЗЯ) фахівця педагога-лідера. Для досягнення поставленої мети було використано ряд теоретичних та емпіричних методів дослідження: аналіз стану дослідження проблеми в наукових публікаціях; узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду формування відповідальності майбутніх фахівців; вивчення структури відповідальності, показників та критеріїв її сформованості; аналіз основних термінів і понять та взаємозв’язок між ними; метод порівняльного аналізу; добір експериментальних даних проводився на основі тестування з попереднім з’ясуванням доцільності тестів та опитувальників для використання в оцінюванні результатів наукових досліджень з педагогічних наук. Статистична обробка експериментальних даних проводилась інструментарієм кореляційного аналізу. Обчислення і розрахунки здійснювались за підтримки системи комп’ютерної математики MathCad та організаційної програми Excel.
2
Rambu, Nicolae, N. O. Fedchyshyn та O. H. Permiakova. "ФІЛОСОФСЬКИЙ І ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В НІМЕЧЧИНІ ТА ФРАНЦІЇ: МИНУЛЕ Й СЬОГОДЕННЯ". Медична освіта, № 3 (31 жовтня 2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10536.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено педагогічний та історико-філософський досвід естетичного виховання у Німеччині та Франції. Обґрунтовано, що естетичний розвиток дитини є важливим елементом виховного процесу. На основі аналізу філософської концепції та педагогічних поглядів Й.-Ф. Гербарта з’ясовано, що у виховному процесі дитини чільне місце належить естетичній складовій (художній потенціал, вільне й творче вираження думки, переживань). Обґрунтовано актуальні підходи німецького мислителя до розв’язання важливих проблем виховання та естетичного розвитку дитини. Розкрито модель естетичного розвитку дитини у Франції, ставлення до навколишньої дійсності і мистецтва, уміння сприймати прояви прекрасного у природі, побуті, людських взаєминах. Пояснено необхідність виховання здатності до естетичної діяльності (творчості, задоволення, формування естетичних смаків, почуттів, ідеалів).
Вивчення історичного досвіду Німеччини та Франції щодо естетичного виховання, у якому втілені передові ідеї європейської педагогічної думки і які займають сьогодні лідерські позиції у навчально-виховному процесі, становить значний інтерес серед вчених, педагогів-практиків. З педагогічної точки зору, естетичне виховання у Німеччині та Франції ґрунтується на першочерговому розвитку у дитини естетичного сприйняття, креативності, мистецького бачення: художнє слово, музика, живопис.
3
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
4
Махновський, С. С. "Аналіз результатів експериментальної роботи з формування лідерської позиції студентів в освітньому середовищі класичного університету". Теоретичні питання культури, освіти та виховання, № 1 (55) (2017): 23–28.
Знайти повний текст джерела
5
Махновський, С. С. "Аналіз результатів експериментальної роботи з формування лідерської позиції студентів в освітньому середовищі класичного університету". Теоретичні питання культури, освіти та виховання, № 1 (55) (2017): 23–28.
Знайти повний текст джерела
6
Задоя, А. О. "Міжнародна інвестиційна позиція країни та рівень її розвитку: взаємозв’язок показників". Європейський вектор економічного розвитку 29, № 2 (2020): 30–37. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2020-2-29-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою проведеного дослідження є виявлення залежності між міжнародною інвестиційною позицією країни та рівнем її розвитку, а також виділення різних моделей формування міжнародної інвестиційної позиції країни. Як методи дослідження було обрано статистичну обробку інформації за 35 європейськими країнами, використання кореляційного методу виявлення залежності між показниками, структурний та компаративний аналіз, а також класифікацію країн залежно від обраної моделі формування міжнародної інвестиційної позиції. Здійснено групування країн за показником співвідношення чистої інвестиційної позиції країни та її ВВП. За цим критерієм виділено гіперактивних реципієнтів, активних реципієнтів, поміркованих реципієнтів, країни зі збалансованою міжнародною інвестиційно позицією, поміркованих інвестори, активних інвесторів та гіперактивних інвесторів. Аналіз взаємозв’язку зазначеного показника з ВВП на душу населення з використанням графічного методу та шляхом розрахунку коефіцієнтів кореляції не показав наявності суттєвої залежності. Разом з тим було з’ясовано, що якщо розвинені країни можуть свідомо обирати будь-яку прийнятну для них модель міжнародної інвестиційної позиції, то середньо- та низько- розвинені країни такої свободи не мають.
7
Іванчук, С. А. "ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 123–35. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-123-135.
Повний текст джерелаАнотація:
Параметри результативності (ефективності) професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти презентовано у різних вимірах. У статті означено феноменологію еколого-професійної та еколого-педагогічної компетентності. Проаналізовано екологічну домінанту у професійній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.
Визначено новий підхід до підготовки фахівців дошкільної освіти – лідерської діяльності педагога в екологічній освіті дошкільників, яка представляє цілісну модель, що включає мотиваційно-ціннісну, емоційно-вольову, змістову та діяльнісну підструктури та критерії до них.
Окреслені ключові атрибути та екологічні домінанти у професійній підготовки майбутнього фахівця дошкільної освіти до здійснення еколого-педагогічної діяльності.
Акцентовано увагу на таких поняттях, як екологічна культура, соціально-екологічна компетентність, еколого-педагогічна компетентність майбутніх вихователів, еколого-педагогічна готовність, професіоналізм вихователів дошкільних закладів у формуванні екологічно доцільної поведінки дошкільників, готовності майбутніх вихователів до формування в старших дошкільників навичок, орієнтованих на сталий розвиток.
Подано власне ставлення до розуміння «готовність до формування екологічно доцільної поведінки дітей дошкільного віку» – професійно-особистісне цілісне інтегративне новоутворення, яке характеризується наявністю сформованих (привласнених) мотиваційно-ціннісних диспозицій, когнітивно-інтелектуальних характеристик, поведінкових патернів і рефлексивно-оцінних дій, що розкриваються у здатності суб’єкта професійної діяльності до ефективного формування означеного сегменту життєдіяльності дошкільників.
8
Безсонова, О. К. "МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІДЕРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 55 (2020): 46–62. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено теоретичну розвідку щодо визначення критеріїв, показників та рівнів сформованості лідерського потенціалу дітей старшого дошкільного віку. Доведено відсутність єдності думок науковців щодо формування набору критеріїв для оцінки сформованості лідерського потенціалу. Навпаки, арсенал критеріїв та показників досить різноманітний (когнітивний, діяльнісний, комунікативний, рефлексивний, емоційно-ціннісний тощо). У більшості праць досліджується лідерський потенціал керівників установ, лідерів місцевого самоврядування, лідерів студентського активу, державних службовців та військових. Практично відсутні дослідження критеріїв та показників сформованості лідерського потенціалу дітей старшого дошкільного віку. Визначено критерії та показники сформованості лідерського потенціалу дітей старшого дошкільного віку: особистісний (широкий світогляд, базові особистісні якості, здатність особистості до аналізу результатів діяльності та подальшого формулювання перспектив), креативно-діяльнісний (прагнення лідерської позиції у дитячій спільноті, відчуття новизни та креативний підхід до діяльності, лідерська поведінка), комунікативний (здатність до налагодження комунікації, чутливість до емоцій своїх власних та оточення), соціальний (здатність до партнерської взаємодії та досягнення взаєморозуміння, адаптивність поведінки). Визначено рівні розвитку лідерського потенціалу дітей старшого дошкільного віку: творчий, адаптивний, елементарний. На основі виокремлених критеріїв і показників надано змістовні характеристики рівнів.
9
Рисинець, Наталія. "Формування готовності фахівців з міжнародного права до професійної діяльності". New pedagogical thought 108, № 4 (28 грудня 2021): 36–43. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-36-43.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано наукові публікації з проблеми моделювання процесу формування готовності фахівців з міжнародного права до застосування проєктних технологій у професійній діяльності, запропоновано структурно-функціональну модель формування цієї готовності. До складу розробленої моделі входять цільовий, теоретико-методологічний, змістовий, процесуальний та результативно-підсумковий компоненти. За результатами аналізу наукових і навчально-методичних джерел, власної практичної діяльності та експертного опитування з проблеми дослідження були визначені основні педагогічні умови формування готовності майбутніх фахівців з міжнародного права до застосування проєктивних технологій у професійній діяльності: створення навчально-методичного забезпечення; формування суб’єктно-рефлексивної позиції майбутніх фахівців з міжнародного права; використання методів інтерактивного навчання, що моделюють способи професійної взаємодії фахівців з міжнародного права; поетапне формування готовності до проєктної діяльності шляхом упровадження міжпредметної інтеграції завдяки використанню інформаційних технологій.
Представлено діагностичний апарат для визначення сформованості готовності фахівців з міжнародного права до застосування проєктних технологій: критерії (когнітивний, мотиваційний, рефлексивний, діяльнісний, креативний), рівні (початковий, середній, достатній, креативний) та методика діагностування.
10
Єрешко, Ю. О. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ПАРАДИГМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ З ПОЗИЦІЇ ЇЇ ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНОСТІ". Підприємництво та інновації, № 17 (30 квітня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/17.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено генезу наукової думки в розрізі підходів до формування парадигми сталого розвитку і визначено, що теорія ноосфери В. Вернадського задовольняє визначеним потребам і параметрам дослідження і дозволяє обґрунтувати людиноцентричну теоретико-методологічну модель сталого розвитку, оскільки, людська свідомість стає рушійною силою і головним фактором суспільного розвитку, що досягається підкоренням людиною природи і перетворенням її у своїх інтересах. Наголошено на нераціональності соціоцентричного трактування концепту сталого розвитку з точки зору неможливості його досягнення – світовий досвід господарювання неодноразово доводив неможливість і непрактичність «рівності» від соціальної до економічної. У дослідженні обґрунтовано аберації трактування і реалізації концепції сталого розвитку, а саме: політизація; гіпертрофування; гіперболізація; імітація; редукованість; реверсивна ефективність виявлення і систематизація яких, дозволить раціоналізувати формулювання теоретико-методологічної моделі сталого розвитку. Обґрунтована у дослідженні людиноцентрична актуалізована не лише з позиції додавання центрального системоутворюючого елемента, а і в розрізі агентної ретроспекції: окремих цілісних систем іншого порядку, що нададуть системі властивостей завершеності і комплексності.
11
Karpinsky, B. A., I. M. Vasylkiv, О. B. Karpinska та A. B. Shevtsiv. "МОДЕЛЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ: ФОРМУВАННЯ ТА ПОРІВНЯЛЬНА ДИНАМІКА ЗМІН. ЧАСТИНА І". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 13–27. http://dx.doi.org/10.15421/40250702.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано збалансований (знаннєво-природний) імператив до формування сталого розвитку економіки, який поєднує в єдине ціле: фінансово-економічну ресурсоощадливу складову виробництва продукції та стан довкілля, за якого встановлюються обмеження на витрачання природно-сировинних ресурсів і екстернальні шкоди, виходячи з Концепції сталого розвитку. Ґрунтуючись на допущенні, що приріст витрачання природно-сировинного ресурсу можна розкласти на дві складові, а також, беручи до уваги, що кожний вид забруднювача пов'язаний з конкретними видами використовуваних природно-сировинних ресурсів, сформовано модель сталого розвитку економіки (модель Карпінського-Божка), яка дає змогу визначати напрямки його досягнення з економіко-інноваційних позицій.Обґрунтовано в пропонованій моделі поділ науково-технічного прогресу на види: 1-го роду (впливає на конкурентоспроможність продукції через підвищення ефективності праці) та 2-го роду (впливає на конкурентоспроможність продукції через ресурсозбереження), що дає змогу оцінювати роль НТП з позиції сталого розвитку економіки. Виділено вплив стану основних засобів (в Україні на початок 2015 р. ступінь зносу доходить до 80 %) на інвестиційну привабливість приватизованих об'єктів та фінансові надходження від цього, що характеризуватиме можливості виконання заходів сталого розвитку економіки. Виходячи з потреби розширення заміни імпортованих енергетичних носіїв вітчизняним вугіллям (західний регіон України) та комплексного врахування при цьому наслідків для сталого розвитку економіки, запропоновано створити Науково-дослідний інститут соціально- і фінансово-економічних проблем функціонування та розвитку Львівсько-Волинського вугільного басейну. Відзначено, що сталий розвиток економіки можливий лише на основі системної уваги до науки та активного впровадження її результатів за належного фінансування (понад 1 % від ВВП), однак в Україні за останні роки сумарні витрати на науку становлять 0,7-08 % від ВВП, що свідчить більше про дотримання українською наукою рівня пізнавальної функції.
12
Желанова, В. В. "МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 51–59. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність поданої статті зумовлена соціально-економічними, інноваційно-освітніми трансформаціями в житті України, а також глобалізаційними процесами, зорієнтованими на інтеграцію нашої держави із світовою спільнотою. У цьому сенсі викликає науковий і практичний інтерес проблема професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва, діяльність якого зорієнтована на формування духовності, естетизму, моральної та ціннісної сфер особистості. Метою статті є обґрунтування й розробка моделі професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва. Використано комплекс методів дослідження, а саме: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, моделювання для вивчення, зіставлення й узагальнення наукових джерел з метою визначення сутності та структури професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва та розробки її моделі. Визначено сутність компетентнісного підходу як пріоритетної стратегії в мистецькій освіті та розкрито його базові поняття: компетенція, компетентність, професійна компетентність. Представлено авторську дефініцію професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва. Проаналізовано базові позиції теорії моделювання. Висвітлено більш ґрунтовні підходи до структури професійної компетентності вчителя музичного мистецтва, що подані в студіях дослідників мистецької освіти. На засаді структурно-діяльнісної ознаки та типів компетентностей вчителів музичного мистецтва, пов’язаних з видами їх професійної діяльності (музично-педагогіної, диригентсько-хорової, музичновиконавської), обґрунтовано й розроблено модель професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва, що містить мотиваційноціннісний, когнітивний, креативно-діяльнісний компоненти. Доведено, що подана модель відбиває структурні компоненти професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва і за своєю сутністю є концептуальною, прогностичною, структурно-компонентною.
13
Напльоков, Юрій. "МОДЕЛЬ ДЕЛЕГУВАННЯ КЕРІВНИЦТВА МІЖ ДЕРЖАВНОЮ ВЛАДОЮ ТА ГРОМАДЯНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 173–94. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-173-194.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено модель делегування керівництва між державною владою (ДВ) та громадянським суспільством (ГС), щоб зробити державне управління ефективним в умовах складного та динамічного середовища. Мо- дель сприятиме виявленню ступеня залучення ДВ та ГС до керівництва держави відповідно до складності, невизначеності та динаміки змін середовища та держави (системи).
Участь ДВ та ГС у керівництві державою є критичною, щоб зробити систе- му розумною й ефективною. Це вимагає належного застосування лідерської сили, зміни стилів керівництва та, нарешті, організаційної структури, засно- вуючись на ситуації. Змінне середовище вимагає адаптації системи та/або формування середовища для встановлення рівноваги між системою та се- редовищем. Це можливо завдяки належній участі ДВ та ГС у процесі при- йняття рішень (ППP). Разом вони мають визначити коріння проблеми, ана- лізувати її та виробляти рішення для адаптації системи та/або впливу на середовище різними синхронними й узгодженими діями на основі синерге- тичного ефекту.
У змінному середовищі рівень участі ДВ та ГС у керівництві державою має бути гнучким. Повна децентралізація або централізація з визначеними правилами та положеннями може не дозволити належно делегувати керів- ництво між ДВ та ГС, щоб зробити систему ефективною. Навіть правильна комбінація ДВ та ГС не може забезпечити успіх через відсутність готовності до їх співпраці. Це може залежати від національної культури, системи дер- жави, бажання людей брати участь у процесі керівництва та інших особли- востей. Часто лише менша частина населення активна і готова до інновацій та змін. Щоб зібрати та навчити цих людей, потрібні зусилля, що базуються на відданості національним цінностям, переконанням та альтруїзмі. Проте в перехідний період ці поняття також є змінними і можуть не представляти реальний “національний фундамент”.
Усі наведені причини зумовлюють пошук практичного підходу, коли, де і як розділяти лідерську владу між ДВ та ГС у змінному середовищі.
14
Stankovska, I. M., Т. V. Stankovskyi та L. R. Shaban. "ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ ЕЛЕКТРОРОЗПОДІЛЬЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕНЕРГОРИНКУ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 64–72. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.64-72.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджуються проблеми пов’язані з формуванням моделі процесу управління якістю послуг електророзподільчих підприємств в умовах трансформації енергоринку України. Метою дослідження є визначення шляхів покращення якості послуг, що дадуть можливість електророзподільним підприємствам ефективно працювати в конкурентних умовах.Для вирiшення поставлених завдань в роботi використано методи теоретичного узагальнення – для формування визначень понять та загальних пiдходiв та принципiв; аналiзу та синтезу; системного та комплексного аналізу; статистичні та графічні методи аналізу – для кількісного та якісного відображення існуючих тенденцій.Для реалізації поставленої мети та забезпечення ефективного функціонування електророзподільних підприємств проаналізовано: трансформації на енергоринку України, що призводять до зміни в діяльності зазначених підприємств; динаміку обсягів виробленої та розподіленої електроенергії за видами економічної діяльності; стан якості надаваних послуг електророзподільними підприємствами та представлено її оцінювання через індекс SAIDI (індекс середньої тривалості перебоїв електропостачання споживачам); визначено складові, що впливають на якість послуг електророзподільних підприємств; визначено пріоритетні цілі стратегічної діяльності електророзподільних підприємств; сформовано модель процесу управління якістю послуг.Проведенні дослідження мають наукову новизну та практичну цінність, що полягає в такому:- дослідження трансформаційних процесів, що відбуваються на енергоринку акцентує увагу монополістів-надавачів послуг, на те, що для ефективної роботи електророзподільних підприємств необхідно враховувати новостворене конкурентне середовище та працювати в умовах конкуренції;- сформована модель управління якістю послуг електророзподільних підприємств дає можливість виокремити основні процеси в управлінні якістю та забезпечити їх ефективну реалізацію;- проведення оцінювання якості послуг з позиції зацікавлених сторін в реалізації послуги забезпечить об’єктивність процесу та дасть можливість подальших покращень якості з врахуванням потреб споживачів та надавачів послуг з обов’язковим дотриманням стандартів якості.
15
Засєкіна, Тетяна, та Марія Тишковець. "ВІД «СТАНДАРТУ ЗМІСТУ» ДО «СТАНДАРТУ РЕЗУЛЬТАТІВ» – КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Ukrainian Educational Journal, № 4 (24 грудня 2021): 134–41. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-134-141.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати теоретичного дослідження в галузі стандартизації загальної середньої освіти. Досліджено динаміку змін у принципах побудови стандартів освіти, виявлено переваги та недоліки стандартів «змісту» і «досягнень». З’ясовано концептуальні засади реформування загальної середньої освіти із позиції стандарту «результатів», якими є чинники добору змісту та видів навчально-пізнавальної діяльності. Нова суть стандарту освіти зумовлює модернізацію освітнього процесу за «моделлю освіти, орієнтованої на результат». Основними категоріями цієї моделі є: стандарти освіти, компетентність, впровадження нових форм оцінювання, зворотний зв’язок і забезпечення якості освіти. Модель освіти, орієнтованої на результат містить методи, орієнтовані на учня, і орієнтовані на достовірне вимірювання ефективності навчання (результат). Саме «результати навчання» перебувають у центрі реформи загальної середньої освіти.Наступним чинником повноцінної реалізації концепції реформування загальної середньої освіти є процес формування змісту навчальних предметів / інтегрованих курсів на основі галузей освіти державного стандарту. На основі дослідження стандартів освіти виявлено проблеми їх структурування за освітніми галузями: відсутність однозначного тлумачення «галузь» освіти, принципів формування переліку галузей, їхніх функцій. В основу наукового обґрунтування вибору освітніх галузей запропоновано покласти принцип взаємодопвнюваності педагогічно доцільної інформації та функції галузі у формуванні ключових компетентностей здобувачів освіти.
16
Sushyi, O. V., V. D. Grydguk, V. Zhovtianska, O. Y. Kukharuk, Yu S. Sokolovska, M. M. Sliusarevskyi та V. O. Tatenko. "ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ФОРМ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ:". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 39(42) (16 липня 2017): 3–26. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).37.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено результати першого в історії і теорії психологічної науки дослідження генезису і специфіки основних форм соціально-психологічного мислення, що склалися в зарубіжному та вітчизняному соціокультурному просторі, передумов і перспектив їх поступу, взаємодії і взаємозбагачення та підсумки розроблення на цій основі концептуальних засад дальшого розвитку української соціальної психології як наукової та навчальної дисципліни. У ході дослідження здійснено концептуалізацію понять соціально-психологічного мислення (СПМ) та його форм. Запропоновано класифікаційно-генетичну модель форм СПМ, на основі якої розроблено низку концепцій (запровадження суб’єктно-вчинкового підходу в соціальній психології, історіографічного канону в соціальній психології, ідеологічної форми СПМ), методик (формування громадянської позиції учнівської молоді), технологій (моніторингу стану історіографії соціальної психології) та моделей, що описують структуру і функції, пояснюють механізми функціонування, закономірності та тенденції розвитку і взаємодії основних форм СПМ (наукових, позанаукових, ідеологічно та психотехнологічно зорієнтованих), а також розкривають їхній евристичний потенціал та можливості щодо вирішення різних практично значущих завдань.
17
Печко, Н. М., та Г. І. Харкевич. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МЕТАФОРИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ІНАВГУРАЦІЙНОЇ ПРОМОВИ ДЖ. БАЙДЕНА)". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 200–206. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Когнітивна лінгвістика трактує метафору як ідеальну модель мовного відображення базового когнітивного процесу. Вона є універсальним знаряддям мислення та пізнання світу. У політичному дискурсі метафора виступає непрямим засобом впливу на суспільну свідомість, метою якого є створення політичного іміджу, формування переконань та уявлень, продукування позитивної чи негативної емоційно-оцінної позиції. Отже, дослідження метафори та метафоризації в когнітивно-дискурсній парадигмі є перспективним і актуальним напрямом сучасних лінгвістичних студій. У статті розглянуто концептуальні аспекти метафоризації англійського політичного дискурсу. Предметом детального аналізу є когнітивні та комунікативно-прагматичні особливості метафоричних засобів, використаних в інавгураційній промові Джозефа Байдена. Виокремлено базові концептуальні метафори (UNITY IS A PURPOSE, HISTORY IS A STORY, HISTORY IS A PERSON, NATION IS AN ORGANISM, DEMOCRACY IS A WAR), які формують рамковий пропозиційний зміст політичної промови. Ці концептуальні метафори реалізуються через низку метафоричних засобів, серед яких такі: метафора-кліше, метонімія, персоніфікація, порівняння, індивідуально-авторська метафора. Фактичний матеріал підтверджує домінування оригінальної індивідуально-авторської метафори в політичному дискурсі президента, найоптимальнішим способом передачі якої є дослівний переклад із застосуванням абсолютних та відносних еквівалентів. Дослідження використаних політичних метафор здійснювалося з позиції аналізу лінгвістичних образних виразів як елементів індивідуального авторського стилю американського політичного лідера – Джозефа Байдена. Визначено комунікативну та прагматичну спрямованість використаних метафоричних засобів. Запропоновано ефективні стратегії передачі використаних американським президентом Дж. Байденом англійських концептуально-образних прийомів засобами української мови зі збереженням їхнього семантичного, прагматичного та стилістичного потенціалу.
18
СКРИПНИК, Сергій, Сергій ШЕВЧЕНКО та Андрій ЗАМОРОКА. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ БІОЛОГІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 307–26. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.591.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена специфіки науково-методичних засад впровадження методів екологічної освіти і виховання в процесі навчанні біології. Актуалізуються фундаментальні наукові поняття екологічної освіти і виховання (екологічне виховання, екологічна культура, екологічна вихованість, екологічні знання, екологічна свідомість, ціннісне ставлення до природи, активна екологічна позиція особистості, глибинна екологія). Науково-методично аналізуються методи екологічної освіти і виховання (метод екологічної ідентифікації, метод екологічної емпатії, метод екологічної рефлексії, метод екологічних асоціацій, метод екологічної лабіалізації, метод екологічної експектації, метод ритуалізації екологічної діяльності, метод екологічної турботи, активні та інтерактивні методи: метод екологічних проєктів, «Кейс-стаді», брейнстормінг, метод проблемного навчання, інтегрально-пошукові групові та рольові екологічні ігри, «ЕКО-АРТ-терапія», імітаційне моделювання) в процесі навчання біології. Зауважується, що використання методів екологічної освіти і виховання в процесі навчання біології забезпечуватиме умови для ефективного формування у здобувачів освіти біологічних і екологічних знань, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій щодо бережливого ставлення до природи та власного здоров’я.
Аналізується специфіка методології проєктування теоретико-імітаційної моделі впровадження методів екологічної освіти і виховання в процесі навчання біології. Відзначається, що запропонована імітаційна модель, проєктована на основі теоретичного аналізу наукової літератури, характеризується сукупністю ланок: теоретико-цільовою, змістово-процесуальною, оцінювально-результативною, яка забезпечуватиме можливість відтворення цілеспрямованого динамічного процесу підвищення рівня екологічної вихованості та формування активної екологічної позиції особистості у здобувачів освіти в процесі навчання біології при дотриманні теоретично обґрунтованих педагогічних умов та фаховій розробці і впроваджені методик, які відповідатимуть змодельованим імітаційно-визначеним критеріям і рівням.
19
Дащук Ю.Є. "ОСОБЛИВОСТІ УЗГОДЖЕННЯ ІНТЕРЕСІВ СТЕЙХОЛДЕРІВ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ СПІВПРАЦІ У ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІЙ ГАЛУЗІ РЕГІОНУ". Економічний форум 2, № 2 (11 червня 2021): 19–28. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано необхідність та важливість ідентифікації стейкхолдерів та їх інтересів для забезпечення ефективного розвитку туристично-рекреаційної галузі регіон. Автором виокремлено дві групи стейкхолдерів: територіальну та галузеву, суб’єкти яких в сукупності здійснюють найбільш вагомий вплив на розвиток туристично-рекреаційної галузі регіону. У роботі підкреслено, що саме інтерес є дієвим стимулом до здійснення тієї чи іншої діяльності й формує підґрунтя для взаємодії зацікавлених сторін. Виходячи з цього, у статті виокремлено три типів взаємозв’язків між територіальною та галузевою групами стейкхолдерів: єдність інтереси, конфлікт інтересів та пошук спільних інтересів.
У роботі представлено графічну модель зіставлення інтересів зацікавлених сторін в процесі їх взаємодії, яка базується на так званій «кривій граничних корисностей». Так, задоволення інтересів стейкхолдерами з позиції територіального підходу є можливим тільки за неминучого виникнення втрат для зацікавлених сторін з позиції галузевого підходу. Тому, досягнувши компромісу стосовно врахування інтересів у точці парето-оптимальних стосунків, стейкхолдери співпрацюючи, можуть тривалий час отримувати бажані і ефективні для обох сторін досягнення.
Враховуючи важливість територіального-галузевого підходу в процесі забезпечення розвитку туристично-рекреаційної галузі регіону, у роботі підкреслено необхідність формування нових підходів до активізації співпраці стейкхолдерів один з одним. З цих позицій, запропоновано розглянути можливі форми співпраці між зацікавленими сторонами, які дозволяють виявити причини їх пасивності, вирішити існуючі конфлікти між стейкхолдерами і слугують основою для розробки заходів з регіонального управління щодо взаємодії між ними. Автором запропоновано три форми співпраці між територіальною та галузевою групами стейкхолдерів: обмежена співпраця, розширена співпраця, партнерські стосунки, наведено їх приклади та можливі майбутні результати для забезпечення розвитку туристично-рекреаційної галузі регіону.
20
Frankov, О. "Механізми захисту персональної інформації у чаті." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 43 (1 липня 2021): 223–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито механізми захисту персональної інформації у чаті. Сформовано низку проблем, які є ключовими у забезпеченні безпечного інформаційного простору для спілкування. Запропоновано формальний опис глобальних комунікацій з використанням дискретних структур. Наголошено, що захист особистої інформації є важливою проблемою у розподілених сервісах і мережевих комунікаціях, включаючи хмарні сервіси. Тому слід застосовувати спеціальні технологічні та організаційні заходи щодо захисту персональних даних. Підкреслено призначення заходів захисту, як спеціально технічних так і організаційних. Обґрунтовано той факт, що права на конфіденційність пов'язані з особистою інформацією яку, безпосередньо, можна зібрати в процесі використання мережевих засобів спілкування. Позначено, що можна збирати і фіксувати будь-яку особисту інформацію без відома користувача, і, більш того, особисті дані можуть бути передані на законних підставах будь-якій третій особі. Сформовано модель здійснення комунікацій у мережі Інтернет, яка включає дві окремі групи: учасники / особи, визначені як сукупність користувачів, що мають можливість ініціалізації віддаленого доступу через Інтернет та інформаційне середовище, з конкретними технологічними компонентами для визначення конкретної структури і призначення простору, в тому числі модуль для попередньої реєстрації та збір даних у власній базі даних. Запропоновано графічну інтерпретацію життєвого циклу обробки персональних даних з детальним описом кожної окремої позиції. Структуровано всі можливі ланки зв’язку політики захисту даних із загальною структурою політики безпеки і структурними рівнями системи захисту персональних даних. Сформовано чотири основні механізми захисту персональної інформації у чаті та запропоновано у подальшому виконати формування єдиного підходу до реалізації системи захисту персональної інформації у соціальних мережах з урахуванням міжнародного досвіду.
21
Tatenko, Vitalii. "Теоретично-методологічні засади дослідження колективної інтуїціі як механізму прогнозування подій суспільного життя: суб'єктно-вчинковий підхід". Проблеми політичної психології 24 (30 грудня 2021): 31–46. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-63.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є з’ясування теоретично-методологічних засад психологічного дослідження сутності і природи колективної інтуїції як механізму прогнозування подій суспільного життя з позицій суб'єктно-вчинкового підходу.
Актуальність такої розробки пояснюється, насамперед, тим, що колективна інтуїція ще не стала предметом уваги дослідників, на яку вона заслуговує і якої потребує. Найбільш ймовірною причиною такої неуваги можна вважати проблемність в розумінні природи інтуїції взагалі, а також додаткову складність такого розуміння, привнесену її колективним характером.
Методологія. Психологічна природа колективної інтуїції розглядається в двох ракурсах, де позиції учення К.-Г. Юнга про колективне несвідоме доповнюються положенням про конкретизацію його психічних змістів потенційною спроможністю індивіда до сутнісного, власне, суб’єктно-вчинкового способу буття. Розглядається також проблема «колективного розігрування соціальних практик» (Е. Дюркгейм) як процес і результат взаємодії індивідуальних інтуїцій, що не дорівнює їх арифметичній сумі.
В результаті дослідження уточнено визначення поняття «подія». Зокрема, розглянуто випадки її неправомірного обмеження минулим часом. Пропонується доповнити поняття подієвості такими критеріями, як суб'єктність і вчинковість в їх взаємозв'язку. Запропоновано критеріальну модель прогнозування подій суспільного життя на основі уявлень про їх суб'єктний, об'єктний, вчинковий і злочинний характер. Обґрунтовується положення, згідно з яким, через нереальність передбачення і врахування усіх чинників, які можуть вплинути на формування подій суспільного життя у майбутньому, процес його прогнозування повинен спиратися як на раціональний, так і на ірраціональний підходи і відповідні механізми, зокрема, на механізм колективної інтуїції. \
Висновки. Сформульовані п’ять теоретично-методологічних положень, які можуть бути враховані у подальших дослідженнях можливостей застосування колективної інтуїції в процесі прогнозування подій суспільного життя.
22
Vorotin, V. Ye, та V. M. Prodanyk. "Від регуляторної політики до державно-приватного партнерства в публічному секторі України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 95–102. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються теоретичні питання державної регуляторної політики та державно-приватного партнерства в умовах реалізації та вдосконалення публічного управління підприємництвом в Україні. Розкриті шляхи та механізми публічного-приватного партнерства, зокрема досліджено відмінності між державним і публічними партнерством в Україні.
Мета статті. У роботі поставлено за мету з’ясувати зміст державно-приватного партнерства в якості окремих управлінських категорій, застосування яких пов’язане з механізмами державного управління в країні, а також дослідити новітні тенденції формування такого партнерства в національній господарській практиці.
Наукова новизна. За сучасних умов господарювання пріоритетним напрямом змін в управлінні національним господарським комплексом, особливо в умовах його критичного стану, виходять на перші позиції публічний сектор і публічно-приватне партнерство, це поступово модифікує відносини, які закладалися регуляторною політикою в Україні. Оптимізація таких відносин може досягатися шляхом реалізації різних форм публічно-приватного партнерства. Сучасний феномен публічно-приватного партнерства доцільно пояснювати з огляду на необхідність створення суспільних благ за умов обмеження ресурсів, а механізм публічно-приватного партнерства – як такий, що може використовуватися у державному управлінні та регулюванні.
У роботі визначено, що державна регуляторна політика, як і публічно-приватне партнерство, спрямовані на недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності. У сучасних умовах процесу розвитку ринкових відносин саме в рамках публічно-приватного партнерства і сформувалася достатньо інноваційна модель публічного управління та регулювання. Однак без реальної та своєчасної допомоги держави, без її партнерства із сучасним бізнесом майже неможливо побудувати ринок інновацій і перейти до ефективної моделі господарювання.
Висновки. Для України використання механізму публічно-приватного партнерства може гарантувати соціальну стабільність і підвищуватиме ефективність управління системою господарювання. Однак процес переходу ускладнюється внутрішніми протиріччями – корупцією, недобросовісною конкуренцією, достатньо низькою якістю публічних послуг тощо. За таких умов необхідність проведення реформування та модернізації в означених сферах стає очевидним.
23
Дмитренко, Геннадій, та Наталія Головач. "ЛЮДИНОЦЕНТРИЧНА СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ". Економіка та суспільство, № 29 (27 липня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-29-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано людиноцентричну сутність економічного розвитку та визначено головні фактори економічного зростання. Проведено аналіз досліджень відомих вчених та практиків щодо визначення первинної ролі людської діяльності. Розкрито ігнорування значущості ролі людських ресурсів в економічних процесах. Встановлено первинність людського фактору в розвитку економіки з точки зору формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Наведено погляди на роль праці та людини в сучасній ринковій економіці на мікро- та макрорівнях. Розглянуто людиноцентричний аспект економічного розвитку в теорії ендогенного зростання. Розроблено модель економічного розвитку з позиції концепції людиноцентризму. Визначено роль формування інклюзивних політичних та економічних інститутів як факторів економічного розвитку.
24
Ситник, Йосиф, та Галина Юрченко. "АКТУАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ". Економіка та суспільство, № 24 (23 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-24-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено актуальним питанням узагальнення основних теоретичних положень та визначенню особливості процесу формування концепції корпоративної соціальної відповідальності в контексті забезпечення сталого розвитку та сприяння соціально-економічному прогресу України. Розглянуто теоретико-методологічні та прикладі аспекти концепції корпоративної соціальної відповідальності. Зокрема, на основі емпіричного аналізу літературних та статистичних джерел та їх узагальнення визначено ознаки та подано авторське трактування сутності концепції корпоративної соціальної відповідальності, розроблено графічну інтерпретацію сутності моделі, продемонстровано її циклічність. Результатом проведеного дослідження стало розширення змістовного наповнення концепції корпоративної соціальної відповідальності за допомогою уточнення підходів до розуміння концепції з позиції різних ключових гравців, переваг зацікавлених сторін, механізмів запровадження корпоративної соціальної відповідальності урядом та підприємствами. Розроблено цілісну модель підходів до трактування й впровадження КСВ різними гравцями.
25
Долинська, Любов, та Ганна Чернякова. "ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ПІДЛІТКІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 квітня 2022, 15–25. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.17(62).02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються копінг-стратегії батьків як індивідуальні способи подолання проблемних ситуацій та стресових впливів, пов’язаних із вихованням підлітків. Презентовано аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень щодо проблеми копінг-поведінки особистості, а також проблеми батьківського виховання у підлітковий період. Проаналізовано основні підходи до вивчення проблеми копінгу: его-орієнтований, диспозиційний, динамічний. За результатами теоретичного дослідження презентовано розроблену модель феномену копінгу, яка включає основні категоріальні та типологічні позиції щодо його розуміння: структуру копінг-процесу, чинники та копінг-ресурси, а також основні функції копінг-поведінки. Подано короткий огляд психологічних досліджень, присвячених проблемі підвищення ефективності копінг-стратегій та особливостей їх формування серед різних цільових груп, зокрема педагогів. Висвітлено короткий аналіз результатів емпіричного дослідження індивідуальних способів подолання батьками стресових ситуацій, пов’язаних із вихованням підлітків та їх індивідуально-психологічних властивостей: рефлексивності, емпатійності, рівня саморегуляції, ціннісних орієнтацій та типу батьківського ставлення. Виявлено взаємозв’язки між особливостями батьківських копінг-стратегій та їх індивідуально-психологічними властивостями. Презентовано програму розвитку ефективних копінг-стратегій батьків, яка розроблена відповідно до моделі розвитку ефективних копінг-стратегій батьків у вихованні підлітків та спрямована на гармонізацію когнітивно-рефлексивного, емоційно-ціннісного та поведінково-регулятивного компонентів копінг-поведінки батьків з урахуванням психологічних умов її розвитку. Програма складається з 4 модулів, що вміщують 11 занять. Доцільність програми обґрунтовано та підтверджено результатами формувального експерменту. Констатовано, що підвищення ефективності батьківських копінг-стратегій засобами соціально-психологічного тренінгу є можливим завдяки розвитку навичок рефлексії, емпатії, саморегуляції, роботі з ціннісними орієнтаціями батьків, а також завдяки розширенню репертуару ефективних батьківських копінг-стратегій у вихованні підлітків.
Література
Буякас, Т. (2000). Личностное развитие в условиях работы самопонимания, опосредованное символами. Вопросы психологии, 1, 96–108.
Дементій, Л. (2004). До проблеми діагностики соціального контексту та стратегій копінг-поведінки. Журнал прикладної психології, 3, 20–25.
Нартова-Бочавер, C. (1997). «Coping behavior» в системе понятий психологии личности. Психологічний журнал. (Т.–18 (5), с. 58–91).
Сидоренко, А. (2012). Психологічні особливості копінг-поведінки вчителів у педагогічній взаємодії з підлітками-девіантами. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
Чернобровкін, В. (2007). Психологія прийняття рішень у педагогічній діяльності. (Дис. канд. психол. наук). Київ.
Haan, (1977). Coping and Defending: Processes of Self-Environment Organization. New York : Academic Press
Heim, E. (1995). Coping-based intervention strategies. Patient Education and Counseling, 26(1–3), 145–151. https://doi.org/10.1016/0738-3991(95)00733-G
Lazarus, R.S., & Folkman, S. (1991). The concept of coping. In A. Monat & R.S. Lazarus (Eds.). Stress and coping: An anthology (pp. 189–206). New York : Springer Publishing Company.
Menninger, (1963). The vital balance: The life processes in mental health and illness. New York : Macmillan.
Moos, R.H., & Billings, A.G. (1982). Conceptualizing and measuring coping resources and processes. In L. Goldberger and S. Breznitz (Ed.), Handbook of stress: Theoretical and clinical aspects (pp. 212–230). New York, NY : Free Press.
26
Chaplinskaya, Yuliia, та Sofia Kravchenko. "Медіаобраз політика як чинник консолідації електоральних груп". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 46(49) (25 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi46(49).158.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкривається роль медійного образу політика як провідного чинника консолідації електорату.
Основними завданнями дослідження були: введення та представлення поняття консолідації через окреслення ступеня розробленості проблеми в сучасних західних дослідженнях, визначення її структури і чинників формування, а також розкриття ролі медіаобразу політика на основі аналітичного дослідження його складових, а саме: візуальної, психологічної та комунікативної.
У дослідженні використовувалися підходи сучасних наукових галузей: еволюційної, психологічної, соціологічної, антропологічної, політичної.
Презентовано авторську концептуальну модель структури консолідації, яка складається із трьох компонентів: 1) когнітивного: політична ціннісно-орієнтаційна єдність (де політичні цінності є особисто значущими для членів групи), спільна мета. спільні уявлення про способи досягнення консолідації; 2) категоріального: політична ідентичність, відчуття єдності з групою, прихильності до неї; відчуття «ми»; 3) акціонально-комунікативного: готовність до діалогу та пошуку консенсусних рішень щодо оптимальних способів вирішення завдань, що постають перед групою; до спільних дій з метою досягнення конкретних цілей. Виокремлено рівні і види консолідації, що дає змогу вивчати її і як локальне (групове), і як суспільне (у тому числі і національне) явище.
З’ясовано, що консолідація як характеристика групи дає їй більше шансів на успішне відстоювання власних інтересів і трансформацію навколишньої дійсності.
Консолідацію представлено як складне і багатогранне явище, формування та посилення якого вимагає відповідних соціальних умов та специфічних чинників; описано сім базових із них: економічний чинник, соціальна довіра, почуття громадянського обов’язку, самоефективність, минулий досвід участі в колективних діях політичного спрямування, інформаційний простір та образ типового представника опозиційної групи.
Проаналізовано низку досліджень під кутом зору компонентів медіаобразу політика: візуального, психологічного та комунікативного.
Порушено питання політичного іміджу та визначено елементи ефективного медіаобразу політика, який може консолідувати навколо себе електорат, а саме: зовнішня привабливість та комунікабельність; «звичайність» (такий, як і всі інші громадяни); символічність, або архетипність, основи образу; відповідність позиції «служителя суспільства»; активне використання медіа (як традиційних, так і новітніх) для формування парасоціальної взаємодії з електоратом; чутливість щодо актуальних запитів суспільства та її громадян, опора у своїй риториці саме на них; апелювання до ціннісних основ, декларування спільних з народом уявлень про політичну реальність; формування відкритої, довірливої, діалогічної комунікації як з електоратом, так і з опозиційними силами; актуалізація відчуття «ми» та мотивування до усвідомлення важливості колективних дій, спрямованих на розв’язання певної проблеми чи досягнення поставленої мети. «Вузьким» місцем дослідження визнано обмеженість опису групової консолідації, оскільки в політичній сфері є також рівні суспільної і національної консолідації, зміст яких може містити нові компоненти і не містити при цьому наявні в презентованій структурі.
Тож той вид консолідації, який подано в статті, не є універсальним для всіх її різновидів, а узгодження цього питання потребує окремої роботи, організованої в подальші дослідження.
Результати дослідження наближають до більш повноцінного розуміння механізмів об’єднання політичних груп, що наразі стають усе більш дієвими суб’єктними одиницями на політичній арені.
Зауважимо, що воно, однак, не дає вичерпної відповіді щодо технологій консолідації електоральних груп, адже автори не ставили собі за мету вивчення ролі інших чинників та їх паралельної ефективності поряд із чинником «медіаобраз політика». Невиробленість консолідаційної державної ідеї породжує в суспільствах явище локальних типів єдності, з якими важливо вміти працювати та розуміти психологічні основи, що лежать в основі їх формування.
Висловлюється думка, що цінність роботи є навіть ширшою за цінність ефективної взаємодії лише з електоральними групами.
Результати можуть бути використані для консолідування різних політичних груп (зокрема електоральних) – як для організації окремого об’єднання громадян навколо політичного діяча, так і для зниження рівня напруженості в суспільстві та примирення його окремих радикально налаштованих груп.
Презентовано авторську модель консолідації, де вона представлена як цілісна, складноорганізована соціально-психологічна структура, що дає змогу в подальшому розширювати спектр механізмів впливу на електорат та спрямовувати таким чином процеси організації електоральної групи навколо політичного лідера.
Дослідження медіаобразу політика представлено як виконане, детально описане завдання, актуальне в контексті політичних трансформацій 2019–2020 років, зокрема з урахуванням нових вимог сучасних технологій до комунікації в політиці.
27
Sherhin, Serhii, та Yevhen Prypik. "В’єтнам на шляху суспільної модернізації та міжрегіонального співробітництва". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 40–47. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-4-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається процес формування в'єтнамської моделі економічного розвитку в контексті стратегії "оновлення" та соціальної модернізації країни за останні 30 років. Основними чинниками успішного розвитку В'єтнаму є нинішня модель експортоорієнтованої економіки та капітальний ремонт законодавства: прийняття нових земельних законів, нових нормативно-правових актів про валюту та банки. Віддаючи належне азіатському консерватизму та розглядаючи реформу політичної системи як загрозу основ державності та національної єдності, лідери В'єтнаму обрали свій шлях соціальної модернізації - стратегію "оновлення" (на в'єтнамській - "doi moi" ”), Який перетворив країну протягом двадцяти років на іншого азіатського тигра. Курс "оновлення" визначався рішеннями VI (1986) та VII (1991) конгресів Комуністичної партії В'єтнаму. Зміст цього курсу полягав у тому, щоб дозволити розвитку всіх соціально-економічних структур, сприяти особистому ініціативу, послабити механізми державного управління та активізувати політику «відкритих дверей» у зовнішньоекономічних відносинах. Зовнішні фактори успішного розвитку економіки В'єтнаму включають членство в АСЕАН. Завдяки безлічі політичних та соціокультурних факторів, спільних для В'єтнаму та країн-членів АСЕАН (В'єтнам приєднався до АСЕАН у 1995 р.) Та тривалої політичної стабільності країни, В'єтнам домігся особливої прихильності з боку інвесторів та торгових партнерів цієї асоціації. Рішення про створення зони вільної торгівлі ASEAN на саміті Асоціації в Сінгапурі в 1992 році зіграло потужний поштовх для розвитку торгівлі, економіки та інвестицій усього субрегіону. Значна увага в статті приділяється також аналізу розвитку політичних і торговельно-економічних відносин між В'єтнамом та Україною в контексті багатостороннього співробітництва. Проаналізовано встановлення дипломатичних відносин між двома країнами та підписання ключових двосторонніх угод. Відсутність принципових розбіжностей у ключових міжнародних питаннях, а також бажання розвивати дружбу та взаємовигідне партнерство створили сприятливі умови для співпраці України та В'єтнаму в рамках міжнародних організацій. Позиції наших країн щодо розповсюдження ядерної зброї та іншої зброї масового знищення, протидії тероризму, реформи організації ООН мають багато спільного. Україна та В'єтнам традиційно підтримували кандидатури один одного на обрання до керівних органів міжнародних організацій. У сфері торгівлі та економіки актуальним залишається питання про підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та В'єтнамом. Укладення такої угоди суттєво сприятиме розвитку українсько-в'єтнамської співпраці у торговій сфері, а також подоланню негативного сальдо зовнішньої торгівлі з В'єтнамом. Під час останніх засідань Спільної українсько-в'єтнамської міжурядової комісії сторони обговорили низку важливих питань у перспективних сферах, що становлять взаємний інтерес, зокрема, торгівлю, банківську діяльність, фінанси та інвестиції, інженерні науки, високі технології, енергетика, гірнича промисловість, будівництво , медицини та фармацевтики, сільського господарства та туризму.
28
Бірюкова, Каріна. "ЗМІСТ ІНКЛЮЗИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПСИХОЛОГА ЯК УЧАСНИКА КОМАНДИ СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 24 грудня 2021, 5–15. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.16(61).01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про значущість ефективно організованого інклюзивного навчання як показника якісної освіти. Представлено дослідження науковців, яке виявило суттєву невідповідність української нормативно-правової бази стосовно інклюзивного навчання європейським цінностям та керівним засадам; сформульовано чинники складнощів впровадження інклюзивної освіти в Україні. Увага в статті концентрується на кадровому забезпеченні інклюзивної освіти, і передусім – на позиції психолога в інклюзивному освітньому просторі. Систематизовано нормативно-правові, методичні та дослідницькі матеріали, присвячені визначенню змісту та форм діяльності психолога в закладі освіти. Здійснено порівняльний аналіз щодо змісту та форм діяльності психолога та інших учасників команди супроводу в українському нормативно-правовому законодавстві. У статті наголошено на тому, що у стандарті «Практичний психолог закладу освіти» відсутня інклюзивна компетентність, а поняття «інклюзивне навчання» подано в переліку таких ситуативних втручань, як булінг, прояви насильства та шкідливі звички. Дослідження за доступними нам джерелами понятійного поля вислову «інклюзивна компетентність» виявило недостатню конкретику та відповідність цього поняття потребам часу. Висвітлено головну спрямованість статті, яка полягає в обґрунтуванні поняття «інклюзивна компетентність» практичного психолога як необхідної його здатності щодо професійної допомоги дітям з особливими освітніми потребами в закладі освіти. Розроблена нами структура інклюзивної компетентності охоплює особистісні, міжособистісні та діяльнісні компетенції; конкретизовано зміст цих компетенцій та зазначено найкращий формат їх становлення – безпосереднє навчання із супроводом експертного коучингу. Орієнтир на інклюзивну компетентність при підготовці майбутніх психологів або в процесі підвищення кваліфікації вже досвідчених психологів дасть змогу сформувати їхні професійні уміння у відповідності до вимог часу; сприятиме поліпшенню фахової підтримки дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти. Література Вінтюк, Ю.В. (2018). Модель формування професійної компетентності майбутніх психологів у ВНЗ. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки», 8, 42–48. Головань, М.С. (2008). Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду. Вища освіта України, 3, 23–30. Клименюк, Н. (2017). Формування інклюзивної компетентності в майбутніх соціальних працівників в умовах професійної підготовки. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 1(65), 72–86. Мартинчук, О.В., & Скрипник, Т.В. (2020). Потреба у концептуалізації понять інклюзивної освіти в Україні як виклик сьогодення. Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки): збірник наукових праць, 16(1), 186–197. Марчак, Т.А. (2020). Психолого-педагогічний супровід навчання дітей з порушенням психофізичного розвитку як складова інклюзивного навчання. Матеріали міжнародної наукової конференції «Проблеми та перспективи реалізації та впровадження міждисциплінарних наукових досягнень» (Київ, 12 липня 2020), 97–101. Київ : МЦНД. https://doi.org/10.36074/12.06.2020.v1.06 Посадова інструкція практичного психолога закладу загальної середньої освіти (2018). Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/posadova-instrukcia-prakticnogo-psihologa-zzso-zrazok-354222.html Примірне положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти (2018). Наказ МОН України № 609 від 08.06.2018. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0609729-18#Text Професійний стандарт за професією «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» (2020). Режим доступу: https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/pdf Професійний стандарт «Практичного психолога закладу освіти» (2020). Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2020/12/Standart_Praktychnyy_psykholoh.pdf Саврасова-В’юн, Т.О. (2015). Зміст і структура професійно-психологічної компетентності майбутніх педагогів. Освітологічний дискурс, 2(10), 241–254. Скрипник, Т., & Бірюкова, К. (2020). Неперервний експертний коучинг для підвищення компетентності учасників інклюзивного процесу в закладах освіти. Неперервна професійна освіта: теорія і практика, 1(62), 23–29. Хитрюк, В.В. (2015). Инклюзивная готовность педагога: генезис, феноменология, концепция формирования. (Монография). Барановичи : БарГУ. Шолох, О.А. (2020). Ціннісні аспекти підготовки майбутніх психологів до діяльності в інклюзивному середовищі. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені ТГ Шевченка. Серія: Педагогічні науки, 6(162), 177–184 . Вlândul,-C., & Bradea, А. (2017). Developing psychopedagogical and methodical competences in special / inclusive education teachers. Problems of Education in the 21st Century, 75(4), 335–344. Global Education Monitoring Report Summary (2020): Inclusion and education: All means all. Paris : Martynchuk, О., Skrypnyk, Т., Sofiy,Z., & Bahdanovich Hanssen, N. (2020). Inclusive education in Ukraine: Tension between policy and practice. Dialogues between Northern and Eastern Europe on the Development of Inclusion: Theoretical and Practical Perspectives. Great Britain : Routledge, 148–16 . Martynchuk, О., Skrypnyk, Т., Maksymchuk, M, Babych,, & Biriukova, K. (2021). Professional readiness of future special education teachers for inclusive education in Ukraine. Society. Integration. Education. Proceedings of the International Scientific Conference, III, 159–172.