Статті в журналах: "Модель нарації"

1

Гумений, В. В. "ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАРАТИВНОЇ МОДЕЛІ «АВТОР-ОПОВІДАЧ-ПЕРСОНАЖ» У ПЕРЕКЛАДІ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТВОРІВ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ Г. ГЕССЕ «СТЕПОВИЙ ВОВК»)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз лексичних і стилістичних особливостей моделі «автор-оповідач-персонаж» у романі Г. Гессе та його перекладах; встановлено стан охоплення проблематики дослідження наративу у перекладах англійською, українською та російською мовами. Також була аргументована необхідність акцентування уваги на стилістиці нарації автора та її відтворення перекладачами для визначення рівня збереження моделі «автор-оповідач-персонаж». Мета роботи полягає у висвітленні особливостей перекладу наративних моделей як елемента мовної картини у германістиці на матеріалі дослідження роману «Степовий Вовк», а також розгляді виявлених положень на прикладі перекладу моделі «автор-оповідач-персонаж» і визначення основних ознак ретрансляції стилістики використаних наративних конструкцій автора у перекладах і їхнього впливу на масового читача. У досліджені текстів автора застосовано методи лексичного та стилістичного аналізу, який виокремлює досліджувану наративну модель, використану для вивчення лінгвістичної складової частини роману Германа Гессе. Метод етимологічного аналізу уможливив виявлення модифікацій наративних моделей у перекладі та вплив мовленнєвого апарату автора на реципієнта (читача). Метод контекстуального аналізу був задіяний для виявлення характерних рис, які відповідають модерністському стилю Германа Гессе, мовних засобів репрезентації його наративу. Встановлено першочергову домінанту моделі «автор-персонаж» у тексті оригіналу автора та перекладах російською, українською й англійською мовами, котра на семантичному рівні впливає на рівень релевантності нарації центральної події в аналізованому романі. Водночас фактичний виклад нарації диференціюється із нагромадженням рецептивно-інтерпретаційних можливостей, які реалізує читач як посередник цих текстів. Також встановлено, що наративна модель «оповідач-персонаж» у перекладах роману «Степовий Вовк» матеріалізується крізь мовлення «надійного» наратора, який у текстах перекладу цілковито розчиняється у свідомості головних персонажів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Потапенко, С. І. "ПУБЛІКАЦІЯ «ПРО ІСТОРИЧНУ ЄДНІСТЬ РОСІЯН ТА УКРАЇНЦІВ» У ЛІНГВОРИТОРИЧНОМУ РАКУРСІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 213–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-31.

Повний текст джерела

Анотація:

Пропонована стаття розглядає російський варіант Інтернет-публікації В. Путіна «Про історичну єдність росіян та українців», спираючись на риторичні канони, які включають інвенцію (вибір теми й аргументів), диспозицію (лінеаризація відібраного змісту), елокуцію (словесна орнаментація змісту), перформацію (умови комунікації). На етапі інвенції встановлено, що ідея єдиного народу прийшла на зміну радянському штампу народи-брати, адже автор публікації має претензії до більшовиків, стверджуючи, що сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи. Водночас відсутність у назві Інтернет-публікації референції до білорусів, попри їх неодноразову згадку в тексті, знижує статус цієї слов’янської нації. Виявлено, що в аспекті диспозиції аналізована публікація спирається на двокомпонентну модель, яка, крім вступу і висновків, включає секції нарації й спростування, що різняться задіяними мовними засобами. У перспективі елокуції пояснено, що імперське розуміння єдності відображено терміном «велика російська нація», а пострадянське – словосполученням «триєдиний народ», що у свідомості автора позначає осколок, який він хоче зберегти після розпаду колишньої імперії. Наративна секція Інтернет-публікації заповнена датами, цифрами і власними іменами, покликаними створити ефекти обізнаності й правдивості. У секції спростування переважають апелятиви у множині задля формування ефекту масовості подій, що використовуються задля аргументації, і безсуб’єктні висловлення, які можуть характеризувати кого завгодно і де завгодно. Доведена розпливчатість значення російських прикметників-характеризаторів «духовный», «грубый», «исторический», займенників «другие», «наш», «некоторые», конструкцій нечіткої семантики «раз за разом», «судя по всему». Показана контрпродуктивність вживання в сучасному контексті історизму «малоросcы» і неологізму «анти-Россия», адже останній суперечить заявленій на початку Інтернет- публікації ідеї єдності. У ракурсі перформації розкрито невідповідність деяких тверджень проаналізованої публікації ідеям соціолінгвістики про становлення національних мов.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Дзюба, Оксана, Олена Левіщенко та Вікторія Білоус. "АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙ БІЗНЕС-МОДЕЛІ «ПІДПИСКА» НА ПРИКЛАДІ NETFLIX". Підприємництво та інновації, № 23 (29 квітня 2022): 47–51. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто традиційну бізнес-модель «підписка» та шляхи її інноваційних перетворень. В сучасних мінливих умовах бізнес-моделі мають змінюватись так само як продукти компаній і процеси. Розглядати інноваційні перетворення запропоновано за зміною мінімум двох із чотирьох складових: клієнта, ціннісних пропозицій, ланцюгів створення вартості та механізму генерації прибутку. Такі перетворення особливо доречні для адаптації традиційних бізнес-моделей, які успішно використовуються у різних сферах. Одним з факторів, що спричинив зростання кількості підписників таких потокових сервісів, є пандемія і посилення попиту на доступ до контенту людей з усього світу, що змушені були залишатись вдома. Так перевагами потокових сервісів над традиційними виробниками і поширювачами контенту було визначено можливість зекономити час, зручність платежів та їх регулярність, що забезпечує такий самий регулярний доступ до величезної бібліотеки. Для прикладу було обрано «інноваційну» бізнес-модель Netflix – лідера ринку subscription boх business, що визначено зміною двох з чотирьох параметрів – способу створення вартості та механізму монетизації. Це було реалізовано через концепцію підписки і необмеженого користування одночасно із доступом до оплаченого контенту у будь-який час. Третім параметром бізнес-моделі, що наразі змінює Netflix, є клієнти та їх вподобання. Обґрунтовано використання «інноваційної» бізнес-моделі Netflix за критеріями ефективності бізнес-моделі за передплатою за формулою Девіда Скока на основі співвідношення цінності передплатника протягом життєвого циклу та вартості залучення клієнта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Alekseev, Oleksandr M., та Olena M. Korol. "АДАПТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ІМІТАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ". Information Technologies and Learning Tools 41, № 3 (14 травня 2014): 28–40. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v41i3.1049.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто особливості тестового контролю знань з використанням імітаційної моделі. Імітаційна модель базується на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях і наразі максимально спирається на традиції активної участі викладача в діагностиці успішності навчання студентів. Поєднання переваг комп'ютеризованого тестування з математичним обґрунтуванням процедур прийняття рішень екзаменатором розширює область ефективного застосування тестових форм контролю. Відзначено, що застосування імітаційної моделі дозволяє знизити вплив умов, у яких проходило навчання студентів, на достовірність результатів контролю. Описано процедури імітаційної моделі, що мають адаптивні можливості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Легасова, Л. В., та В. М. Сімперович. "Експозитарна модель історії Другої світової війни: науковий дискурс". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (2 грудня 2020): 29–44. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-29-44.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості концептуальних схем, наративних та репрезентаційних сюжетів українського досвіду найбільшого мілітарного конфлікту ХХ ст. В експозитарній моделі, яка розробляється та втілюється в науково-комунікативних практиках Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Запропоновані концептуальні та нараційно-репрезентаційні підходи до трактування українського виміру Другої світової війни можуть слугувати переконливим взірцем і використовуватися як дієвий варіант потенційних музейноекспозиційних трансформацій. Ключові слова: Друга світова війна, український вимір Другої світової війни, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, експозитарна модель, концептуалізація, музейна нарація, музейна репрезентація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Єгорова, А. В. "КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ПОРОДЖЕННЯ І СПРИЙНЯТТЯ ПРИРОДНОГО НАРАТИВНОГО ДИСКУРСУ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-11.

Повний текст джерела

Анотація:

В останні десятиліття дослідження наративного дискурсу привертають надзвичайну увагу науковців по всьому світу. У статті досліджується процес конструювання наративу й нарації (вербалізації наративу) як когнітивно-комунікативної події, що виникає в певному контексті. Спираючись на впливові праці Тойна ван Дейка про ментальні моделі подій і вплив контексту на процес комунікації, теорію концептуальної інтеграції Жиля Фоконьє і Марка Тернера та ідеї Роналда Ленекера про когнітивні операції конструювання, провели теоретичний аналіз з метою пояснити, як може функціонувати конкретна подія в суб’єктивній ментальній моделі мовця, який потім залежно від умов (а часто й обмежень) безпосереднього контексту комунікативної події робить певний вибір щодо того, що саме і як розповідати, спираючись на арсенал когнітивних операцій конструювання. По-перше, необхідно було дослідити механізм побудови ментальної моделі події, а також охарактеризувати її компоненти; по-друге, розглянути елементи контекстуальної моделі, які можуть впливати на те, що саме розповідає мовець при конструюванні своєї оповіді (включаючи як безпосередню комунікативну ситуацію, так і соціокультурні параметри); і, нарешті, описати когнітивні операції конструювання, які використовуються мовцем, щоб вивести на передній план – експлікувати, імплікувати, або навіть повністю приховати певні деталі подій, про які вони розповідають. У результаті аналітичної розвідки встановлено, що нарація як вербалізація наративу про певні події виникає в результаті когнітивних операцій конструювання (а саме специфікації, фокусування, промінантності й перспективізації), які дають можливість мовцю виділити з ментальної моделі подій відповідні елементи й організувати їх певним чином у розповідь, що робить наратив зрозумілим для реципієнта відповідно до прагматичних цілей мовця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

КОСТЕНКО, Олексій. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИМИ ДАНИМИ: UNCITRAL, ТРАНСКОРДОННИЙ ПРОСТІР ДОВІРИ". Law. State. Technology, № 4 (10 січня 2022): 56–60. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2021-4-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є огляд правових підходів до реалізації процесів та процедур управління ідентифікаційними даними, аналіз правового регулювання механізмів управління ідентифікаційними даними, опрацювання нових напрямів досліджень, огляд перспективних ідей стосовно правового регулювання управління ідентифікаційними даними на основі матеріалів Комісії ООН з права міжнародної торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Методологія. Робота входить до циклу статей за тематикою проблем правового регулювання сфери управління ідентифікаційними даними. У попередніх дослідженнях розглядалися питання законодавчого регулювання процесів ідентифікації, анонімізації та псевдонімізації ідентифікаційних даних, а також проблеми класифікації та питання категоріально-понятійного апарату в даній сфері. Наразі автор здійснює огляд парадигм правової та технологічної регуляції процедур та процесів управління ідентифікаційними даними, які вивчаються Робочою групою IV (електронна торгівля) Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі, а саме: положень управління ідентифікаційними даними за проєктом Всесвітнього банку, концептуальної моделі управління ідентифікаційними даними на основі eIDAS, трирівневої моделі управління ідентифікаційними даними за пропозиціями Сполучених Штатів Америки, моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Новизна. У даній статті подається огляд моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Дана модель характеризується новизною як в напрямі технічної реалізації, так і в напрямі законодавчого регулювання сфери управління ідентифікаційними даними, в тому числі і в транскордонному режимі. Висновки. Дану модель можливо застосувати як основу систем управління ідентифікаційними даними в електронній торгівлі та громадському секторі. Водночас модель має низку недоліків. Запропоновані в моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі механізми можуть суттєво обмежити право на вільну торгівлю та мати ознаки інструменту тоталітарної системи для впливу на суспільство. Впровадження такої моделі може закласти підґрунтя створення механізму, який в глобальному масштабі значно обмежить права і свободи людини, можливості вільної торгівлі і призведе до необґрунтовано надмірного контролю за будь-якими транзакціями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Kulman, S. M. "Базові моделі кінетики деформування-руйнування деревних композиційних матеріалів". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (26 вересня 2019): 134–41. http://dx.doi.org/10.15421/40290727.

Повний текст джерела

Анотація:

Існуючі наразі моделі кінетики деформування і руйнування пов'язані здебільшого з описом переходу з незруйнованого стану матеріалу в зруйнований в одну стадію. Це належить як до класичних теорій міцності, зокрема і кінетичної теорії міцності, так і до теорій і моделей розсіяного накопичення пошкоджень (Continuum Damage Mechanics, CDM). Метою цього дослідження було створення базових моделей кінетики деформування-руйнування (ДР), які описують цей процес у вигляді декількох послідовних переходів окремих структурних елементів (СЕ), у матеріалі, що деформується в часі з одного реологічного стану в інший. Для опису цього процесу залучено апарат формальної кінетики, який дає змогу, знаючи швидкість переходу СЕ з одного реологічного стану в інший, спрогнозувати час досягнення критичної концентрації зруйнованих СЕ. Встановлено, що процес ДР можна розглядати як процес поступового переходу СЕ спочатку пружного стану у в'язкопружний і потім зруйнований. Причому цей перехід може відбуватися як послідовно, так і паралельно. Таким чином, у процесі руйнування постійно змінюється число, а отже, і концентрація СЕ, які перебувають у різних реологічних станах. Зміну концентрації того чи іншого СЕ можна визначити експериментально способом вимірювання величин, що корелюють з параметрами ДР того чи іншого виду деформації тіла. При цьому загальне число елементів структури, що перебувають у різних станах, згідно із законом збереження мас у кожен момент часу ДР має залишатися постійним. Вперше запропоновано двостадійну нелінійну кінетичну модель втрати ресурсу за повзучості композиційних матеріалів на підставі деревини. Застосування методів формальної кінетики під час моделювання фізико-хімічних процесів, які відбуваються під час ДР, дає змогу будувати багатостадійні кінетичні моделі. Застосування методу базових діаграм деформування у поєднанні з двостадійним описом процесу накопичення пошкоджень дає змогу збільшити точність прогнозу допустимого часу за різних схем навантаження під час повзучості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Луїджтелаар, Дж. ван, та Дж. ван Ойджен. "СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ТА ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ НА МОДЕЛІ ГЕНЕТИЧНОЇ ФОРМИ АБСАНСНОЇ ЕПІЛЕПСІЇ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (22 червня 2020): 45–65. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.1.11129.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначення валідної експериментальної моделі абсансної епілепсії є важливим як по відношенню до вивчення механізмів заховарювання, так і обґрунтування методів його лікування. Генетичні моделі WAG/Rij та GAERS створено як моделі генералізованої генетично детермінованої форми епілепсії, що відображають особливості абсансної епілепсії дитячого віку та на сьогодні являються провідними щодо визначення причин походження абсансної епілепсії. В огляді літератури наведено узагальнення 40-річного досвіду роботи з питань вивчення експериментальної абсансної епілепсії з метою визначення найбільш оптимального протоколу оцінювання методів лікування, впливу лікарських засобів на електроенцефалограму в щурів лінії WAG/Rij. Зазначені моделі описано у восьмидесяті роки минулого сторіччя, коли й визначено їхню валідність щодо відтворення особливостей абсансної епілепсії. Наразі вказані моделі використовують для визначення ефектів антиепілептичних препаратів та інших засобів припинення епілептичної активності, а також для вивчення нейробіологічних механізмів розвитку спайк-хвильвоих розрядів та епілептогенезу. Хоча для визначення діагнозу абсансної епілепсії ключовими є реєстрація електроенцефалограми, електрокортикограми важливим залишається також дослідження відповідних поведінкових проявів. У роботі наведено протоколи дослідження ефективністі лікарських засобів, зокрема вейвлет аналіз і різні методи застосування нейронних мереж, необхідність моніторингу та кількісного оцінювання поведінки під час реєстрації електроенцефалограм, застереження щодо аналізу результатів, а також новітні методи електроенцефалограм-технологій. Генетичні моделі витіснили моделі судом, викликані лікарськими засобами, що дозволяє проводити дослідження за умов вихідної епілептизації мозку та з розумінням внеску моделей викликаних іншими засобами. Предиктивна ефективність генетичних моделей перевищує таку в моделей, викликаних епілептогенними чинниками. Комбінована електроенцефалограма та поведінкова реєстрація у WAG/Rij щурів незалежно від їхньої статі має високий потенціал визначення про- та антиепілептогенної ефективності досліджуваних методів експериментального лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Лучицька, Марина Євгеніївна. "Наративна палітра оповідання У. С. Моема «Сила обставин»". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 3 (8 травня 2014): 127–35. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v3i0.2055.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується оповідання У. С. Моема «Сила обставин» з позиції наратології. Виокремлюються суб’єкти нарації, наративні моделі, що доміну-ють. Досліджуються наративні особливості прозового твору як способи пере-дачі емоцій, настроїв, життєвої позиції автора, загальнолюдських цінностей. Простежується типова для творів такого жанру структура ведення розповіді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Пташкін, Роман Леонідович, Артем Володимирович Гончаров та Олександр Степанович Гавриш. "ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА СИСТЕМА ОБЛІКУ ЕКСПЕРТНИХ ПРОВАДЖЕНЬ У ПІДРОЗДІЛАХ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 5–17. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.241061.

Повний текст джерела

Анотація:

Робота присвячена проблемам побудови моделей, розробки, реалізації та впровадження інформаційно-аналітичної системи обліку експертних проваджень у підрозділах Експертної служби МВС України. Аналізуючи сучасні вимоги та принципи розробки програмних засобів для підрозділів МВС України, авторами було сформовано перелік вимог та базових принципів стосовно розробки необхідного програмного забезпечення. Окрім того, було здійснено аналіз сучасних технологій, які можливо використати для розробки системи. Відокремлено ті технологічні рішення, що повністю задовольняють поставлені вимоги. Відтак авторами для розробки програмного засобу обрано архітектуру на кшталт web-додатка, для роботи з яким користувачеві необхідний лише web-браузер, в якому буде відображений графічний інтерфейс користувача, а вся функціональність системи забезпечується web-сервером. При розробці авторами приділено особливу увагу питанню захисту інформації, оскільки воно продиктовано ключовими вимогами до програмного забезпечення, що може бути використане в підрозділах МВС України. Відтак розроблена система фундаментально базується на моделі безпеки «Zero Trust» і здійснює багаторівневе фільтрування та перевірку будь-яких даних, що обробляються в системі. Також система має алгоритми автоматизованої реакції на спроби несанкціонованого вторгнення. Як ключові технології було обрано систему керування базами даних PostgreSQL для збереження та маніпулювання даними, web-сервер nginx для забезпечення функціонування сервера, мову програмування PHP для написання коду серверної частини системи та мови HTML, CSS, Java Script для реалізації графічного інтерфейсу користувача. Виходячи з вимог безпеки, при розробці не використовувалися сторонні бібліотеки чи фреймворки. Безпосередньо для реалізації серверної частини додатка авторами обрано дещо модифіковану модель MVC та реалізовано принцип абсолютної модульності системи. Інформаційно-аналітичну систему було успішно впроваджено в діяльність усіх підрозділів Експертної служби МВС України. Наразі система активно використовується для автоматизованого створення звітності й формування статистичних та аналітичних даних про окремі напрями діяльності служби.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Григор’єва, Х. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ: МІЖ ПРОТЕКЦІЄЮ,КОНКУРЕНЦІЄЮ ТА БАЙДУЖІСТЮ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 41–51. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2265.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасний світ пронизаний ідеями екологізації, декарбонізації, зупиненням кліматичних змін тощо. Усі ці ідеї перетинаються в питанні розвитку сонячної енергетики, яка є дружньою до природи й сприяє зменшенню антропогенного забруднення довкілля. Триваліший іноземний досвід розвитку сонячної енергетики дозволяє черпати з нього розуміння процесів,закономірностей і перспектив, які мають значення для України. Особливо актуалізується питання у зв’язку з тим, що наразі в Україні можна зафіксувати кризу правової моделі підтримки альтернативної енергетики в цілому, і сонячної зокрема. Вона проявляється передусім у тому, що стара протекційна модель, побудована на високому «зеленому» тарифі, визнана обтяжливою, а нова протекційна модель, заснована на «зелених» аукціонах, досі не запроваджена. У результаті проведеного дослідження виявлено три основні тенденції розвитку сонячної енергетики у світі: стрибкоподібний інтерес до сонячної енергетики; застосування демократичних та авторитарних способів розвитку сонячної енергетики; пряма залежність розвитку геліоенергетики від протекції держави. Глибинне розуміння таких тенденцій має важливе юридичне значення, оскільки саме воно має лягти в основу термінового вдосконалення вітчизняного правового регулювання у сфері. На підставі проаналізованого світового досвіду аргументовано доцільність зміни вектору основної державної підтримки з комерційно орієнтованої та стагнаційної на некомерційно орієнтовану, суть якої полягає в активному стимулюванні розширення використання сонячної енергетики в господарствах населення та на підприємствах. Під час прийняття рішення про розміщення певного геліоенергетичного об’єкта мають бути оцінені три важливі критерії в їхній сукупності: а) потреба в додатковому місцевому енергопостачанні; б) економіко-екологічна доцільність (поєднання фізичних та економічних показників); в) доцільність геліоенергетичного проєкту порівняно з альтернативними варіантами використання території.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Pidvysotskyi, Yan. "ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ СТРУКТУРОВАНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (4 квітня 2019): 62–69. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0105.

Повний текст джерела

Анотація:

Підходи до оцінки ризиків структурованих фінансових інструментів, а саме цінних паперів, забезпечених активами, у сучасній фінансовій інженерії є недостатньо систематизованими. Причинами цього можуть стати розмаїття ризиків, які банк бажає уникнути, передавши в управління іншим сторонам; неналежна увага до селекції позичальників; відсутність консолідації з питань формування єдиної методики оцінки типових ризиків. Автор подає для аналізу три головні види ризиків, з якими стикається банк у процесі здійснення сек’юритизації: ризик дострокового повернення кредиту, ризик зміни процентної ставки та ризик дефолту контрагента. У основі оцінок лежать фактори часу та події, які за певних умов можуть критично впливати на грошові потоки фінансових установ. Ризики дострокового повернення пов’язані з розрахунком усереднених значень часу до настання виплат за кредитами, однак уніфікована методика оцінки у банківській практиці наразі відсутня. Оцінка ступеню ризику супроводжується обрахунком процентного приросту до базової ціни з незмінною доходністю. Приріст відображає ризик зміни процентної ставки протягом певного часу. Особливу увагу у статті автор приділив аналізу методів оцінки дефолту контрагента структурованого інструменту. Встановлено, що методика Е. Альтмана за різних умов економічного середовища може давати суперечливі результати. Тому в останні роки оптимальними моделями оцінки ризику дефолту можна вважати моделі нечітко-нейронних мереж. Взята за основу методика О.А. Недосєкіна показує ступінь ризику банкрутства позичальника, спираючись на методи експертних оцінок. З одного боку, модель нечітко-нейронних мереж може давати наближені до істини результати, з іншого – на точність результату може впливати асиметрія інформації, на основі якої будує оцінку певний експерт. В такому ключі ця модель потребує подальших вдосконалень, які пропонують сучасні японські вчені на основі критерію Мамдані. Таким чином, проблематика оцінки кредитних ризиків структурованих інструментів залишається актуальною у сучасних наукових колах та потребує вироблення спільних ідей уніфікації методик, які пропонуються сучасною наукою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Гнатчук, Єлизавета. "МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 1 (28 квітня 2022): 43–48. http://dx.doi.org/10.31891/2219-9365-2022-69-1-6.

Повний текст джерела

Анотація:

Наразі в Україні існує потреба в проектуванні та розробленні системи підтримки прийняття рішень (СППР) щодо можливості укладання договору про надання терапевтичних послуг (з врахуванням коректності або некоректності договору з юридичної точки зору), яка може значно підвищити ефективність роботи терапевта та страхової медицини, а також захистити як пацієнтів, так і лікарів. Для проектування такої СППР спочатку слід розробити теоретичне підгрунтя, а саме провести моделювання процесу підтримки прийняття рішень щодо можливості укладання договору про надання терапевтичних послуг. У статті розроблено теоретико-множинну модель договору про надання терапевтичних послуг, яка ґрунтується на істотиних умовах договору, що є обов’язковими з точки зору цивільно-правових підстав. Крім цього, проведено моделювання процесу підтримки прийняття рішень щодо можливості укладання договору про надання терапевтичних послуг. Розроблена модель процесу підтримки прийняття рішень щодо можливості укладання договору про надання терапевтичних послуг є теоретичним підґрунтям для розроблення методів та проектування СППР щодо можливості укладання договору про надання терапевтичних послуг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Кравченко, Юрій, Євгеній Махно, Максим Тищенко та Олександр Шапран. "МОДЕЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ ЧАСУ НА ВИКОНАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ У СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 143–52. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-143-152.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено дослідження в галузі штучного інтелекту в якості науки, яка займається створенням інтелектуалізованих автоматичних систем. Досліджено аспекти технології створення систем штучного інтелекту, а також розкрито ряд підходів до їх створення. Вказано місце інтелектуалізації адміністрування систем дистанційного навчання. У статті йдеться про перспективи штучного інтелекту, який постійно трансформується, змінюється залежно від нових тенденцій та викликів сьогодення, а також про вбачання шляхів його подальшого розвитку, підходи до вивчення та функціонування. Наразі перспективними напрямками в умовах обмежень освітнього процесу є інтелектуалізація елементів адміністрування та автоматизація певних навчальних компонентів у системах дистанційного навчання. Інтелектуалізація адміністрування у освітньому процесі дасть можливість автоматизувати ряд рутинних, типових завдань, які потребують людських ресурсів і забирають багато часу. Одним з них є планування часу на виконання навчального завдання в системі дистанційного навчання. У статті подано модель інтелектуалізації цього процесу. Це лише перші кроки на шляху до створення потужного штучного інтелекту щодо сфери освіти у військовій галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

O.O., Zhykharieva, and Izotova N.P. "THE FEEDBACK LOOP AS A NARRATIVE TECHNIQUE IN ENGLISH BIBLICAL DISCOURSE: AN ECOPOETIC PERSPECTIVE." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 58–64. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose of the research. This research paper focuses on the models of creating a feedback loop as a narrative technique implemented in the following biblical narrations: the story of king David in 2 Samuel, king Manasseh in 2 Chronicles, prophet Jonah in Jonah from the Old Testament. The paper aims at identifying narrative mechanisms and linguistic means of creating a feedback loop in English biblical discourse. Methods. The methodology of the feedback loop reconstruction integrates: narrative analysis and contextual-interpretive analysis to show axiological meanings of the ecologically charged biblical narrations; elements of syntactic analysis in order to determine cause and effect relations between events and actions, or axiological changes in the participants’ behavior; structural analysis and semantic analysis – to distinguish the models of creating a feedback loop according to the criterion of their complexity. Results. The feedback loop as a narrative technique in English biblical discourse reflects the didactic stages of teaching man by God and man’s responsibility for his environment. Explicitly marked causal relations outlining ecological imbalance in ecologically charged biblical narrations are manifested by means of gradation, syntactic parallelism, polysyndeton, and repetition. The narrative technique of creating a feedback loop in English biblical discourse is represented by three models. With regard to the number of the participants involved in the information transmission, three models of feedback loop can be singled out: the model of a simple feedback loop, the model of extended feedback loop (there is an additional turn), and the model of complex feedback loop (there is a mediator). Conclusions. This narrative technique entails the modification of the whole model of relations (presented in the stories of king David in 2 Samuel, king Manasseh in 2 Chronicles, and prophet Jonah in Jonah from the Old Testament), as it depends on the participants’ values and behavior alterations, as well as spiritual changes in worldview and lifestyle of a man or the whole society. Key words: Bible, biblical narrations, discourse, ecological values, feedback loop. Мета. У статті розглядаються моделі формування петлі зворотного зв’язку як наративного прийому, реалізованого у біблійних нараціях Старого Завіту про царя Давида з Другої книги Самуїла, про царя Манасію з Другої книги хронік, про пророка Йону з однойменної книги. Мета дослідження полягає у з’ясуванні наративних механізмів та лінгвальних засобів формування петлі зворотного зв’язку в англомовному біблійному дискурсі. Методи. Під час реконструювання етапів формування петлі зворотного зв’язку залучалися: наративний і контекстуально-інтерпретаційний аналіз для виведення ціннісних смислів оповіді; елементи синтаксичного аналізу з метою з’ясування причинно-наслідкових або умовно-наслідкових зв’язків між подіями, вчинками, ціннісними змінами у поведінці учасників подій та структурно-змістовий аналіз для розмежування моделей петлі зворотного зв’язку за критерієм їх складності. Результати. Петля зворотного зв’язку як наративний прийом, властивий англомовному біблійному дискурсу, відобра-жає проходження людиною етапів повчання від Господа і, відповідно, усвідомлення відповідальності щодо свого існування у навколишньому світі. Експліцитно марковані причинно-наслідкові відношення, що актуалізують причини або наслідки порушення екологічної рівноваги, реалізуються за допомогою стилістичних прийомів градації, синтаксичного паралелізму, полісиндетону, повтору. З огляду на кількість задіяних учасників у передачі інформації наративна техніка формування петлі зворотного зв’язку в англомовному біблійному дискурсі представлена трьома моделями: простої петлі зворотного зв’язку, розширеної петлі зворотного зв’язку (з’являється додатковий її виток) або складної петлі зворотного зв’язку (залучається додатковий посередник, що маркується появою нового витка-відгалуження). Висновки дослідження. Зазначена наративна техніка передбачає модифікацію всієї моделі відносин, оскільки залежить від того, як змінюються цінності і поведінка залучених до неї учасників, як відбуваються духовні зміни у світосприйнятті і способі життя людини або усього суспільства. Ключові слова: Біблія, біблійні нарації, дискурс, екологічні цінності, петля зворотного зв’язку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Некраш, Людмила. "Теоретичні аспекти формування концепції раннього втручання в психолого-педагогічних дослідженнях". Особлива дитина: навчання і виховання 4, № 89 (16 січня 2020): 88–95. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v4i89.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Узагальнено історичні аспекти формування концепції раннього втручання. Виявлено, що концепція раннього втручання формувалася на основі наукових досліджень, клінічного і практичного досвіду різних дисциплін (охорона здоров’я матері і дитини, дошкільна освіта, спеціальна педагогіка, психологія розвитку і нейробіологія), а також під впливом ініціатив і поширення руху батьків дітей з особливими потребами. Встановлено, що сучасна модель раннього втручання пропонує нові теоретичні уявлення і практичні підходи до розуміння проблем і потреб дітей раннього віку з порушеннями розвитку, у тому числі й немовлят, а також їх родин. Наразі актуальними є: перехід від форм втручання, спрямованих на дитину і усунення захворювання, до залучення батьків\опікунів, членів родини, місцевої громади; долучення до цільової групи й дітей з ризиком виникнення порушень розвитку; перехід до функціональної класифікації, зокрема, Міжнародної класифікації функціонування (МКФ)

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Nikolenko, Hanna. "Моделі пост-глобального відкритого суспільства в концепціях Дж.Сороса та Дж.Ріфкіна". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (30 листопада 2018): 101–17. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.3-4.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена моделюванню відкритого суспільства за проектами Дж.Ріфкіна (суспільство відкритих мереж та енергетична Пангея) та Дж.Сороса (демократичний альянс). Вчені досліджують вплив новітніх технологій на суспільство, зміну ціннісних орієнтирів, формування нових форм соціальної участі. Вони роблять прогнози стосовно майбутніх суспільних перетворень у пост-глобальних умовах та мають досвід втілення своїх ідей на практиці протягом ХХІ ст. Дж.Сорос називає себе безпосереднім послідовником ідей відкритого суспільства А.Бергсона і К.Попера. Він розбудовує свій проект на засадах гуманізму, демократичності та захисту прав людини. Дж.Ріфкін поєднує ідеї зеленої енергетики, формування нових уявлень про природу (ентропія), цінностей (біофілія, емпатія), які разом лежать в основі суспільства відкритих мереж. Дж.Сорос пропонує проводити зміни через громадянське суспільство, уряди та переосмислення статусу суверенітету країни в міжнародній політиці. Він пропонує низку перетворень, які збільшили б потенціал взаєморозуміння між суб'єктами, механізми заохочення та контролю порушень. У політиці це підтримка або економічні санкції, в житті громадян – просвітницька діяльність у сфері захисту прав людини та громадянина. Дж.Ріфкін проводить паралелі між мережею Інтернет та інтелектуальної енергетичної мережі, що наразі формується. Він вважає, що об'єднання людей, які вільно діляться цінною інформацією в мережі, так само вільно ділитимуться енергією відновлювальних джерел. Обидва вчених зауважують кризу цінностей і втрату орієнтирів, які сформувалися в глобальному суспільстві після бурхливих подій ХХ століття. Вони пропонують свої варіанти розвитку майбутніх подій та напрямки економічних, соціальних та світоглядних трансформацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Драч, Тамара. "СТРЕТЧІНГ ЯК ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ В ТАНЦІ-МОДЕРН". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 359–62. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-70.

Повний текст джерела

Анотація:

Стретчінг – популярний наразі вид занять, який пропонують танцювальні студії, стретчінг може бути спрямований на розвиток професіоналів, де головним показником результативності будуть «шпагати з запасом», та «подвійна складка» на гнучкість. А може бути більш лояльною, спрямованою на розвиток фізичних якостей організму, підготовки до виконання танцювальних напрямків та містити в собі елементи суглобової гімнастики. Саме такий стретчінг ми пропонуємо на наших заняттях, у якості підготовки до виконання танцю-модерн. Метою нашого дослідження стало дослідити особливості стретчінгу та фізичної підготовки танцівника у танці модерн, а завданнями: проаналізувати попередні праці у цьому напрямку; вивчити рухи, що можливо застосовувати під час розігріву та підготовки виконавців; розробити урок зі стретчінгу, який спрямований на підготовку до виконання технік Марти Грехем. В ході дослідження ми розробили власний варіант проведення уроку зі стретчінгу, який спрямований на розвиток гнучкості, пластичності та фізичної досконалості танцівника, який дозволить добре підготуватися до майбутніх сучасних балетних вистав.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Ilienko, Andrii, та Ludmyla Runovska. "ЧИСЕЛЬНИЙ АЛГОРИТМ ДЛЯ ЗНАХОДЖЕННЯ ЙМОВІРНОСТІ ВИРОДЖЕННЯ В МОДЕЛІ КРАМЕРА-ЛУНДБЕРГА". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 105–13. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-105-113.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Останнім часом стрімко зростає інтерес до комп’ютерних технологій прогнозування у страховій справі. Таке прогнозування може бути використано, зокрема, для визначення цінової політики страхових компаній. Постановка проблеми. Наразі виникає необхідність розробки простих та точних чисельних алгоритмів оцінювання ймовірності банкрутства, які можуть бути ефективно реалізовані комп’ютерними програмними засобами. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні накопичений великий інструментарій чисельних методів оцінювання різних характеристик процесу страхового ризику – ймовірностей банкрутства на скінченному та нескінченному часових горизонтах, математичного сподівання та дисперсії часу банкрутства тощо. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Наявні методи або є занадто складними в реалізації, або демонструють недостатню точність оцінювання. Постановка завдання. Розробка чисельного алгоритму, що уточнює класичну апроксимацію де Вілдера для оцінювання ймовірності банкрутства на нескінченному часовому горизонті у страховій моделі Крамера-Лундберга, а також дослідження точності роботи цього алгоритму на основі формули Беєкмана. Виклад основного матеріалу. У статті розроблено новий метод наближеного знаходження ймовірності виродження процесу страхового ризику Крамера-Лундберга на нескінченному часовому горизонті. Цей метод уточнює апроксимацію, запропоновану Ф. де Вілдером, шляхом заміни еталонного експоненціального розподілу страхових виплат на суміш двох експоненціальних. Комп’ютерне моделювання показує істотно вищу точність запропонованого алгоритму в порівнянні з підходом де Вілдера. Висновки відповідно до статті. Запропонований у роботі алгоритм дозволяє оцінювати ймовірність банкрутства страхової компанії в моделі Крамера-Лундберга. Метод заснований на заміні процесу страхового ризику іншим процесом ризику, для якого страхові виплати розподілені за законом, що є сумішшю двох експоненціальних розподілів. Перевагою розробленого методу є його істотно вища точність у порівнянні з апроксимацією де Вілдера. Особливостями методу є вища складність реалізації внаслідок необхідності наближеного розв’язання системи нелінійних рівнянь, а також те, що ця система має придатні розв’язки не для будь-якого розподілу страхових виплат.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Харитонов, Євген Олегович, та Юлія Олегівна Толмачевська. "КІБЕРСПОРТ ЯК СФЕРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Часопис цивілістики, № 32 (5 грудня 2019): 72–75. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i32.22.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті розглядається нова, не врегульована вітчизняним законодавством сфера цивільного право-вого регулювання – кіберспорт. Метою даної статті є аналіз цивільно-правових відносин, які виникають у сфері кібеспорту, та пошук відповіді на питання, чи відноситься дана сфера до приватно-правової та чи необхідно здійс-нювати законодавче регулювання кіберспортивних відносин. На підставі одержаних результатів зроблено висновок про те, що наразі відсутні єдині підходи до правового регулювання кіберспорту, і, як наслідок, його розвиток відбувається дещо хаотично, але між тим можна спосте-рігати логічне запозичення деяких моделей регулювання із «традиційних» видів спорту з урахуванням специфіки кіберспортивних відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

МОГИЛЯСТА, Світлана. "Розвиток емоційного інтелекту старшокласника: методика і результати дослідження". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society, № 2 (11 травня 2020): 74–95. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2020.2.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Упродовж всього навчання в школі відбувається активне становлення особистості учня, детерміноване навчально-виховним процесом. А в старшій школі перед старшокласником постають ще й складні проблеми визначення не тільки професійного шляху, а й пошуку стратегій життєвої самореалізації загалом. Осягнення і вирішення старшокласником цих важливих життєвих проблем залежить і від рівня психометричного інтелекту (IQ), і від рівня розвитку емоційного інтелекту (ЕІ). Емоційний інтелект наразі визнано ключовим чинником досягнення успіху особистістю, істотнішим, ніж високий рівень IQ, оскільки ЕІ є складовою не тільки успішності в навчанні, але й складовою майбутнього професійного становлення. На основі теоретичного аналізу підходів до вивчення емоційного інтелекту було визначено, що емоційний інтелект – це структурний феномен, що містить наступні компоненти: когнітивний, емоційний, адаптаційний та регулятивний, які й утворюють структурно-функціональну модель ЕІ старшокласника. У статті представлена загальна стратегія емпіричного дослідження розвитку емоційного інтелекту старшокласника, описаний діагностичний інструментарій та проаналізовані результати емпіричного дослідження, які є корисними з точки зору впровадження їх у шкільний навчально-виховний процес задля оптимізації розвитку емоційного інтелекту старшокласника та оптимізації стратегії вибору ним подальшого життєвого та професійного шляху. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці програми розвитку емоційного інтелекту старшокласника.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Колобова, І. Б. "НАРАТИВНЕ КОНСТРУЮВАННЯ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 64–73. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено дослідження наративного конструювання життєвого досвіду, зокрема досвіду розірвання шлюбу розлученими жінками. У психолого-герменевтичному контексті запропоновано розуміння наративного конструювання як основного типу дискурсивного конструювання досвіду, що забезпечує текстову об’єктивацію та впорядкування життєвих подій. Метою статті є виявлення психологічних особливостей інтерпретаційних стратегій наративного конструювання події розірвання шлюбу жінками. Показано, що структура організації життєвого досвіду та видів його інтерпретації впливає на формування перспективи особистості і на майбутній розвиток. Узагальнено розвивальні функції кризового стану, відображеного в автобіографічному наративі, а саме: перевизначення ідентичності; активізація пошуку нових смислів; перегляд мотиваційно- ціннісної сфери; зміна часо-просторової організації життя, створення нових моделей бажаного «Я». Основною умовою активізації інтерпретаційних процесів є відкритість новому досвіду, готовність до трансформацій і самозмін. Представлено основні типи інтерпретаційних стратегій, що мають індивідуальну специфіку, зумовлену соціокультурним впливом і смисловим збагаченням нарації у процесі життєздійснення, наративною компетентністю та сформованістю метакогніцій. Зазначено, що серед виявлених у результаті дискурсивного аналізу п’яти стратегій («драматична», «декларативна», «прагматична», «акузаційна» та «аналітична») ознаками продуктивності наділені «аналітична» та «прагматична» стратегії, що включають розуміння позиції іншої сторони, інтелектуальне моделювання та зважування, усвідомлення факту вичерпаності минулого досвіду. Загальною характерною ознакою «демонстративної», «декларативної» та «акузаційної» стратегії наративного конструювання є переважання фактологічної інформації, а також викривлення чи навіть сплощення реальності внаслідок перетворення оповіді на «тільки про себе» чи «тільки про іншого». У такому випадку наративізація досвіду не використовується як інструмент продуктивного переосмислення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Khvorova, Hanna M. "Соціально-психологічні засади дослідження батьківської компетентності у вихованні дітей з аутизмом". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 132–40. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).32.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є теоретичне обґрунтування поняття батьківської компетентності батьків дітей з аутизмом та визначення концептуальних засад її дослідження. Незважаючи на щорічне збільшення кількості людей з аутизмом, проблема виховання дітей-аутистів в Україні та у світі не дістала наразі достатнього наукового осмислення; зокрема, мало відомо про методи ефективного впливу на рівень компетентності батьків дітей і підлітків з аутизмом та про оптимізацію соціальних комунікацій батьків на мікро- і макрорівні. Батьки, що виховують дітей з особливостями розвитку, тобто в умовах трансформації батьківських функцій, стикаються з додатковими проблемами порівняно з батьками нормотипових дітей. Батьківська компетентність, у сучасному її розумінні, характеризується здатністю родителя до виконання батьківських функцій у такий спосіб, що сприяє позитивному напряму фізичного, розумового, емоційного, мовленнєвого, комунікативного тощо розвитку дитини за умов забезпечення родителем достатньої якості власного життя. Головне питання дослідження: яка саме батьківська поведінка і які самі батьківські соціально-психологічні характеристики забезпечують позитивний напрям розвитку дитини з аутизмом і яким чином соціальне оточення як на мікрорівні (сім’я, фахівці педагогічних закладів, друзі, знайомі), так і на макрорівні (організації громадянського суспільства, державні організації та служби, органи державної влади) соціальної комунікації впливають на цю здатність. У статті представлено соціально-психологічну модель системної підтримки батьків дітей з аутизмом на рівні громадянського суспільства; модель батьківської компетентності щодо виховання дітей з аутизмом (засновану на підструктурах особистості соціально-психолого-індивідуального виміру та діяльнісного виміру психологічної структури особистості В. Рибалки) та схему вимірювання її показників. Описано структуру навчальної програми підтримки компетентного батьківства для батьків дітей з аутизмом. Фундаментальні дослідження батьківських практик з дітьми-аутистами, виявлення зв’язків між дитячими і батьківськими характеристиками та батьківськими характеристиками і рівнем батьківської компетентності допоможуть побудувати науково обґрунтовану систему сприяння компетентному батьківству батьків дітей з аутизмом, підвищити рівень та якість взаємодії між батьками та спеціалістами освітніх і реабілітаційних закладів, які працюють з дітьми-аутистами, сприятимуть виведенню програм компетентнісної підтримки батьків дітей з аутизмом на рівень муніципальних програм підтримки батьків дітей з інвалідністю та впровадженню цих програм у загальні протоколи втручання, догляду та допомоги при аутизмі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Левандовська, І. В. "СТРАТЕГІЧНА КОМУНІКАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ". Актуальні проблеми держави і права, № 92 (24 січня 2022): 52–58. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3261.

Повний текст джерела

Анотація:

Левандовська І. В. Стратегічна комунікація Конституційного Суду України: політика інформування versus комунікаційна політика. – Стаття. Сьогодні Україна активно формує нові моделі побудови системи стратегічних комунікацій, які є важливою частиною інтеграції до НАТО та Європейського Союзу. Наразі існує гостра проблема ефективної координації суб’єктів стратегічних комунікацій у різнорівневих системах із власною ієрархією та системою прийняття рішень. Основне завдання держави полягає в забезпеченні єдності дій цих структур у межах єдиного вектора діяльності. Стаття присвячена дослідженню особливостей розробки і впровадження Комунікаційної Стратегії Конституційного Суду України. Водночас задля забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина увага зосереджується на важливості комунікації національного органу конституційного контролю з Європейським судом з прав людини та Верховним Судом. З’ясовано різницю між політикою інформування і комунікаційною політикою вітчизняного органу конституційної юстиції. Виявлено, що задля формування єдиних поглядів на право і розуміння правової норми задля захисту прав та свобод доречно включити Конституційний Суд України до переліку судових установ, які можуть звертатись до Європейського суду з прав людини в межах Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окремо увагу приділено взаємодії з Верховним Судом. Встановлено, що наразі вже існує позитивна тенденція вітчизняної судової практики, в ході якої Верховний Суд у своїх постановах застосовує юридичні (правові) позиції Конституційного Суду України за наслідками розгляду конкретних конституційних, що надає більшій кількості потенційних суб’єктів можливість захистити свої права. Зроблено висновок, що в майбутньому такий підхід потрібно розвивати та удосконалювати. На основі проведеного аналізу Конституційному Суду України запропоновано кроки для реалізації Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки в тому числі такі, які можливо реалізувати шляхом внесення змін у чинне законодавство.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Zhovtianska, Valeria. "Психологічні засади моделювання як методичного напряму соціальної прогностики". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 48(51) (30 грудня 2021): 9–15. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).234.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті було визначення психологічних засад моделювання соціальних явищ для прогнозування їхнього розвитку. Моделювання, а також екстраполяція та експертні методи належать до найбільш загальних методичних напрямів соціальної прогностики. У літературі ж наразі більше уваги приділяється екстраполяції та експертним методам, незважаючи на вади й обмеження, властиві цим методичним напрямам порівняно з моделюванням. Причина цього полягає в тому, що моделювання вимагає визначення сутнісних причин розвитку соціальних процесів, що є проблемною зоною в сучасній науці. У статті на основі теоретичного аналізу обґрунтовується теза про те, що моделювання процесів соціального розвитку має базуватися на розумінні його психологічних механізмів і чинників. Це пов’язано з тим, що в онтологічному сенсі суб’єктом цього розвитку є людина як член суспільства, а тому саме змісти психічного життя членів соціуму визначають вектор суспільних змін. Водночас у моделюванні соціальних процесів важливо враховувати культурні напрацювання певного соціуму, які можна порівняти з тією вихідною позицією, до якої буде прикладено вектор подальшого соціального розвитку. У практичному плані розроблення прогностичних моделей соціального розвитку передбачає виокремлення психологічних характеристик, важливих для визначення способу функціонування суспільства, а також розуміння психологічних механізмів, через які ці характеристики впливають на суспільний розвиток. За такої умови короткострокові і середньострокові прогнози визначення вектора розвитку суспільства можуть базуватися на поточних замірах цих характеристик. Прогнозування соціальних змін на більш масштабну часову перспективу вимагає узагальнених моделей соціального розвитку, які б враховували і часові зміни в самих психологічних характеристиках. Описані психологічні засади можуть бути безпосередньо використані для розроблення прогностичних моделей процесів соціального розвитку, що становить перспективу подальшої роботи і визначає практичне значення дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ткач, Тамара. "Психологічні детермінанти розвитку соціальних компетенцій". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)T.1 (2021): 151–60. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-151-160.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження стосувалося детермінант соціальних компетенцій, які є вагомими показниками якості міжособистісні відносини. Особлива увага приділяється соціальним компетенціям, які необхідні для життя в умовах зростаючого різноманіття технологічного світу, що є одним із засадничих викликів сучасності. Проаналізовано моделі соціальних компетенцій в міжособистісному процесі, які включають: навички, необхідні для набору та збереження задовольняючих та підтримуючих відносин, та спрямованість, що регулює використання цих навичок. Компетенції емоційного та соціального інтелекту є практично і теоретично узгодженим, надійний та обґрунтованим підходом до оцінки та розвитку людини.Наголошується, що наразі більшої актуальності набувають соціальні крос-контексні компетенції, які можуть мати місце в самих різних сферах грамотності, взаємодії, адаптації. В основі лежать екзистенціальні навички – здатність управляти собою, життєвими орієнтирами, які дозволяють людині орієнтуватися в життєвих умовах, в пошуках себе, пошуках собі подібних, організовувати свою діяльність, реалізації себе (LifeskillsapproachinEurope). Соціальні компетенції формують складні навички, які дозволяють людині функціонувати успішно в різних соціальних ситуаціях. Одна з умов ефективного соціального функціонування людини це володіння емоційними та соціальними компетенціями, які забезпечують людині формувати успішну поведінку. Ключові слова: соціальні компетенції, емоційний інтелект, м’які і тверді навички.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Bagmet, Mykhaylo, та Anna Harkusha. "Досвід країн ЄС відносно розроблення та реалізації моделей державної інформаційної політики". Public Administration and Regional Development, № 8 (30 червня 2020): 515–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена висвітленню досвіду Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Польщі, Нідерландів та інших країн, які входять до складу ЄС по впровадженню в практику інформаційно-комп’ютерних технологій в ході сучасного всесвітнього глобалізаційного процесу. Окремо зазначається і роль Великобританії, яка хоча і заявила про вихід із складу ЄС, але має значний доробок в розроблення головних політико-правових аспектів в ході реалізації державної інформаційної політики та інформаційної стратегії, створення громадсько-мережевих інформаційних центрів та освоєння інформаційно-комунікаційних технологій. Взагалі розроблення основних понять та категорій, всебічному обґрунтуванню європейської моделі реалізації державами ЄС інформаційної політики присвятили цілий ряд оригінальних праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених та практиків. Наразі в Україні тривають реформи, які впливають на формування та розвиток інформаційного простору країни, інформаційного суспільства. Нагального вирішення потребує проблема щодо створення оптимального законодавчого акту, який забезпечить ефективну роботу як державних, так і недержавних суб’єктів інформаційного сектору, а також полегшення доступу громадян до отримання послуг в режимі «онлайн», шляхом створення необхідної платформи і забезпечення захисту кіберпростору у мережі Інтернет. Усе це свідчить про великий перелік викликів та завдань, які необхідно вирішити задля досягнення важливої мети – створення конкурентоспроможної, інформаційно-розвиненої держави, яка реалізує ефективну державну інформаційну політику як всередині країни так і на міжнародній арені. При здійсненні державно-управлінських реформ, постало питання про застарілість та невідповідність сучасному стану технологічного розвитку законодавства щодо інформації та діяльності засобів масової інформації, з урахуванням безпекового фактору та національних інтересів держави. Допомогти у формуванні векторів та пріоритетів державної інформаційної політики здатне й врахування здобутків інформаційної політики країн Європи, Азії та Америки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Дмитрієва, Оксана. "ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ ПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 34. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.34.

Повний текст джерела

Анотація:

УДК 338.47; JEL Classification: R40 Мета дослідження полягає у формуванні нової наукової парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для проведення аналізу тверджень законодавчого характеру щодо інноваційного розвитку транспортної інфраструктури; інтелектуальний і партнерський підходи до формування парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Результати дослідження. У статті проведений аналіз законодавчої бази щодо інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України. На основі аналізу визначено, що діюча в Україні політика державного регулювання інноваційного розвитку характеризується хаотичністю та локальністю владних дій. Встановлено основні недоліки діючої наразі системи державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Враховуючи встановлені недоліки і пріоритети державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури була розроблена модель принципово нової наукової парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що ґрунтується на конвергенції положень інтелектуального і партнерського підходів до модернізації управлінських технологій та передбачає якісну перебудову організаційно-управлінських процесів державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, формування реального і віртуального середовища взаємодії держави та бізнесу з метою реалізації інноваційних проєктів. Наукова новизна. Полягає у формуванні парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що ґрунтується на конвергенції положень інтелектуального і партнерського підходів. Практичне значення отриманих результатів. Запропонована парадигма є теоретичним підґрунтям для розроблення положень щодо підвищення результативності державного регулювання у сфері забезпечення інноваційного розвитку транспортної інфраструктури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Dyshlova, Nataliia. "Соціально-психологічні передумови становлення групової ідентичності дошкільнят". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 48(51) (30 грудня 2021): 112–23. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).243.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – на прикладі міжособової взаємодії дітей та спогадів дорослої особистості визначити соціально-психологічні передумови становлення групової ідентичності у дітей дошкільного віку в умовах дитячого садка і на цій основі побудувати модель дослідження. Ознаками групової ідентичності дітей дошкільного періоду є переживання інтересу до взаємодії з певною групою однолітків, бажання бути прийнятим нею і водночас вияви ворожості або байдужості щодо інших однолітків. Групова ідентичність дитини формується з першого дня її життя завдяки тому, що виховання малюка спрямоване на включення в сім’ю – першу соціальну групу, на формування світосприйняття, притаманного цій соціальній групі. Дитячий садок є другим важливим соціальним середовищем, де дитина розвиває свою групову та его-ідентичність, а не просто місцем, де перебувають діти, поки батьки на роботі. Складниками групової ідентичності є: бажання бути в групі, відчувати себе членом саме цієї групи; ставлення до представників інших мікро- і макрогруп; ретрансляція соціальної ідентичності батьків (наприклад, атитюдів та ін.). За допомогою авторської анкети, яка охоплювала перші два компоненти групової ідентичності, виявлено, що ступінь переживання самотності в колі однолітків у сучасних дітей (35,5% опитаних) і в дорослих, які відвідували дитячий садок понад 30 років тому (27,1%, відповідно), залишається досить високим, що свідчить про те, що ця проблема нікуди не зникала десятиріччями, а отже, потребує наразі більшої уваги науковців. Коли дитині бракує партнерів для ігор або коли вона часто конфліктує з однолітками, у неї формується негативна самооцінка, виникає страх перед спілкуванням з дітьми та інші токсичні переживання, що збільшує ризики віктимізації в майбутньому. За результатами анкетування визначено соціально-психологічні передумови становлення позитивної групової ідентичності дошкільнят, а саме особливості побудови взаємодії дітей; розвиток у них навичок комунікативної компетентності, відкритості до взаємодії, безпосереднього інтересу до інших дітей; відсутність упередженості внаслідок впливу підсвідомих інтроєктів дорослих та ставлення до підтримки дітей значущого дорослого: включеність вихователя в процес взаємодії дітей; допомога у вирішенні конфліктних ситуацій з однолітками, визначення дітей, які не можуть побудувати дружні стосунки, та допомога їм у подоланні бар’єрів; якісний зворотний зв’язок вихователя з батьками і навпаки; командна робота всього персоналу групи, супервізії вихователів. Водночас до передумов можна віднести усвідомлення і проживання вихователем власних особистих дитячих травм, зумовлених прийняттям або неприйняттям його колись дитячим колективом. На основі теоретичного та емпіричного пілотного дослідження побудовано модель вивчення групової ідентичності дошкільнят, у якій відображено складники, передумови формування, критерії сформованості та успішності соціально-психологічної компетентності дітей у колі однолітків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Асманкіна, А. А., М. Г. Лорія та О. Б. Целіщев. "Система керування комплексу енергозабезпечення будівлі". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 4(268) (10 червня 2021): 35–39. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-268-4-35-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Оптимізація використання вичерпних джерел енергії та перехід до відновлювальних набирає обертів в усьому світі. Особливо перспективними наразі стають схеми спільного використання ґрунтових теплових насосів разом із сонячними тепловими панелями (геліоколекторами) та вітрогенераторами. Це дозволяє підвищити частку використання відновлюваної енергії з навколишнього природного середовища в загальному енергоспоживанні.З сучасними досягненнями технологій почала відбуватися відкритість ресурсів, котрі раніше були поза досягненням у використанні будь-ким, крім мілітаризованої сфери. З приходом відкритості існування нових технологій прийшла ера мікромініатюризації та спрощення виробництва елементів, з яких вони побудовані. Для людства постала нова задача – навчитися використовувати відновлювані джерела енергії у повсякденному житті. З’явилась потреба у знаходженні самого підходу використання цих джерел, на ряду з тими, що ми звикли використовувати. В результаті проведеного аналізу була підтверджена доцільність використання як відновлювальних джерел енергії, так і централізованих та не відновлювальних. Але постало нове питання – як забезпечити систему більш доступним обладнанням та уніфікованими деталями. У статті розглянута доцільність створення комплексу енергозабезпечення будівлі, здатного працювати дистанційно і незалежно від прямих енергоресурсів, що призведе до значного підвищення рівня захищеності від нестабільності температурних перепадів і перепадів в електричній мережі. Також метою є оптимізація системи енергозабезпечення будівлі. Були розглянуті методи регресійно-корелляційної побудови математичної моделі за результатом експерименту, досліджені побудовані криві емпіричних та експериментально отриманих показників енергозберігаючою комплексної системи будівлі, приведений тепловий баланс та логічно-структурна схема оптимізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Капустян, В. В., та Ю. О. Костюніна. "МОДЕРНІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 4 (15 квітня 2022): 54–60. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.8.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано нормативно-правову основу системи соціального партнерства в Україні. Звернено увагу на те, що наразі в Україні: не прийнятий базовий закон («Про соціальне партнерство в Україні»), який врегулював би головні питання, пов’язані із здійсненням соціального партнерства, зокрема – внормував діяльність соціальних інституцій, які беруть у ньому участь; відсутній механізм притягнення до відповідальності сторін соціального партнерства; зміст колективних угод не охоплює всі сторони соціально-трудових відносин, тим самим не забезпечуючи достатній соціальних захист працівників й належний рівень їх конкурентоспроможності на ринку праці; до процесу колективно-договірного регулювання залучається недостатньо кількість найманих працівників. Запропоновано напрями модернізації нормативно-правового механізму реалізації соціального партнерства на сучасному етапі державотворення. Наголошено на перспективності формування сучасного нормативно-правового забезпечення механізмів реалізації соціального партнерства на засадах: прийняття базового закону «Про соціальне партнерство в Україні»; адаптації чинного українського законодавства до міжнародних норм та стандартів; впровадження Дорожньої карти оптимізації сучасних механізмів реалізації соціального партнерства; стимулювання законодавчої соціальної орієнтації малого бізнесу; розробки нормативно-правових актів, стосовно відповідальності учасників соціального партнерства за невиконання законів, а також угод і договорів; підготовки концептуального документу в частині модернізації соціального партнерства на територіальному рівні та моделі функціонування органів соціального партнерства на територіальному рівні й на рівні об’єднаних територіальних громад з покроковим планом їх реалізації; законодавчого закріплення механізму ресурсного забезпечення процесів соціального партнерства, колективних переговорів на рівні областей, районів та об’єднаних територіальних громад.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Sivers, Zinaida. "Теоретико-методологічні основи соціально-психологічного аналізу феномену «нігілізм»". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 44(47) (20 грудня 2019): 16–25. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi44(47).112.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати пошуку теоретико-методологічної стратегії вивчення нігілізму як соціально-психологічного феномену. Основним завданням було виявити засоби соціально-психологічного осмислення цього феномену. Ретроспективний аналіз філософських концепцій нігілізму та поглядів сучасних дослідників на це явище дав змогу зробити висновок, що наразі є щонайменше два підходи до його вивчення: (перший – презентація нігілізму як “онто-історичного” явища, другий – коли нігілізм розглядається як властивість мислення або специфічна його спрямованість). Обстоюється думка, що єдиним і природним критерієм, який поєднує всю різноманітність нігілістичної тематики, є онтологічний вимір. Презентовано авторське розуміння нігілізму як феномену, що має комунікативну природу і виявляється в процесі смислотворення – коли заперечення є певним твердженням, що реалізується в подальшій протестній активності особистості; беручи до уваги загальнопсихологічні та соціально-психологічні теорії і концепції, зроблено спробу обґрунтувати таке розуміння сутності нігілістичного ставлення до дійсності. Наголошено, що нігілістичне ставлення залежить від сформованості особистісних ставлень і визначає реакції, переживання і дії людини у зв’язку з обставинами її життя. Якість системи ставлень (позитивних/негативних) узалежнено від того, як людина взаємодіє зі світом і як трансформує власний досвід в уявлення та переконання, у концептуальну модель “себе у світі”, на основі якої відтак окреслює свої цілі і способи їх досягнення, оцінює те, що відбувається. Зауважено, що все це є продуктом комунікації особистості з “олюдненим світом”, “виростає” з процесу і феноменів взаємодії, визначаючи особистісну регуляцію цієї взаємодії. Зроблено висновок, що особистісна регуляція процесу взаємодії людини із собою і світом є смислотворчою, оскільки саме осмислення того, що відбувається, визначає вибір суб’єктом свого способу “буття у світі”, а “збій” у процесі комунікативного смислотворення стає зазвичай основною причиною нігілістичного ставлення до світу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Хілько, В. А. "ЗАХОДИ ПІДТРИМКИ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ". Vidnovluvana energetika, № 3(66) (30 вересня 2021): 6–17. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).6-17.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – визначення заходів зі сприяння розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Надано послідовність створення пільгових ставок тарифів на електроенергію ВДЕ відповідно до законодавства України. Необхідно прийняти до уваги, що Закон України «Про альтернативні джерела енергії» є базовим механізмом підтримки системи «зелених» тарифів. Держава зобов’язується викуповувати всю вироблену за проєктами ВДЕ електроенергію за фіксованим тарифом, яка в Україні до того ж прив’язана до євро. Отже, інвестор у відновлюваній енергетиці може побудувати надійну фінансову модель проєкту й бути впевненим у поверненні своїх інвестицій упродовж тривалого строку діяльності. В статті обґрунтовано впровадження системи «зелених» аукціонів як державної схеми підтримки проєктів ВДЕ замість донедавніх «зелених» тарифів. Аукціони дозволяють залучати приватні інвестиції (вітчизняні та іноземні) за допомогою чітких та прозорих процесів. Визначено функції державного підприємства для виконання гарантованої закупівлі електроенергії з ВДЕ згідно з ринковими умовами в Україні. Надано основні організаційні переваги участі інвесторів у системі «зелених» аукціонів. Напрямком прийнятого у 2020 році Закону України N 810-IX є зменшення ставок «зелених» тарифів, що ставить під загрозу перехід країни до сталого розвитку та виконання нею своїх міжнародних зобов’язань. Дія зазначеного Закону призводить до відтермінування будівництва за багатьма новими проєктами. Незважаючи на це, системи «зелених» тарифів та «зелених» аукціонів залишаються в країні основною формою державної підтримки відновлюваної енергетики. Наразі, за результатами державної підтримки, встановлена потужність об’єктів генерації на відновлюваних джерелах енергії становить близько 8700 МВт. Ними за квітень 2021 року вироблено 1020 млн кВт-г електроенергії, що складає 8,3 % обсягу споживання електроенергії в Україні. В українській енергосистемі вже зафіксовані випадки, коли за добу з відновлюваних джерел (включно із великими ГЕС) було вироблено більше електричної енергії, ніж усіма тепловими електростанціями і теплоелектроцентралями України разом узятими. Бібл. 11, табл. 1, рис. 5.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Lavrenyuk, I. O. "Інститут партійного лідерства у системі партієтворення сучасної України". Grani 18, № 8 (25 червня 2015): 22–28. http://dx.doi.org/10.15421/1715150.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті на основі опрацювання теорії й практики партійного будівництва в Україні досліджується роль партійного лідера у здійсненні політичного процесу й партієтворення, реалізації політичної влади, розвитку політичної свідомості та формуванні сучасної політичної еліти нашої держави. Стверджується, що партійний лідер – це авторитетна, визнана в своєму політичному середовищі особа, обрана керувати партією, і здатна консолідувати громадян навколо спільної мети, найефективніше репрезентувати інтереси конкретної соціальної групи. Вказується, що визначальною рисою явища партійного лідерства є те, що за умов сталого політичного розвитку та незворотності демократичних перетворень в Україні склад лідерів політичних партій фактично виступає потужним кадровим резервом для вищих державних органів, структур місцевого самоврядування та інших управлінських інститутів. Процес партієтворення як невід’ємна складова політичного процесу характеризує певну сторону, механізм дії системи свідомості, культури у сфері суспільного життя, яка стосується діяльності політичних партій. Закономірною складовою сучасної політичної еліти є партійна еліта – керівне коло осіб у політичній партії на чолі з її лідером, які безпосередньо причетні до прийняття стратегічних рішень, визначення політичного курсу цієї сили, а також її участі в політичному процесі. Досліджуються класифікаційні моделі вітчизняних партій та інститутів партійного лідерства. Пропонується оцінка рівня співвіднесення розвитку партійних лідерів та загальної динаміки громадянського суспільства в Україні. Вказується, що на даний час кардинальної зміни української партійної еліти ще не відбулося. Водночас має місце тривала еволюція інституту партійного лідерства – досить важкий процес внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних, економічних, політичних ы соціальнопсихологічних чинників розвитку. Для цієї еволюції загалом присутні всі сприятливі умови, адже наразі жодна політична сила країни не заперечує базових демократичних засад її розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Юзькова, Олена. "ІННОВАЦІЙНЕ ЛІДЕРСТВО ЯК ФОРМА ПРОФЕСІЙНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 320–31. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-320-331.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблемні питання впровадження механізмів інноваційного лідерства в діяльність органів державної влади в Україні в умовах суспіль- них змін привертають все більше уваги дослідників різних наукових на- прямів. Цей процес має кілька базисних детермінантів, які представлені за результатами дослідження поведінки інноваційного лідера в організації на засадах організаційного досвіду. Надано порівняльний аналіз бачення інно- ваційного лідера представниками органів державної влади та представника- ми бізнесу з точки зору особистісних характеристик та поведінкової моделі всередині організації з метою виявлення закономірностей до формування інноваційного лідерства як форми професійної еволюції у сфері державного управління та в бізнес-середовищі. Досліджено понятійний та методичний аспект інноваційного лідерства на основі виявлення когніцій щодо бачення інноваційного лідерства в управлінні організаціями, зокрема в державно- му управлінні. Дослідження орієнтоване на поглиблення розуміння такого явища як інноваційне лідерство, тобто детальним вивченням і розумінням інноваційного лідерства в його цілісності і безпосередньому взаємозв’язку з іншими явищами. Зазначено, що бізнес завжди першим впроваджує нові ідеї та концепції, а громадський сектор та державні організації переймають досвід. Наразі, у зв’язку з вимогами зовнішнього середовища, бізнес шукає нові відповіді на старі питання: що таке лідерство? Яка організація буде ефективною? І зараз ми бачимо, як компанії впроваджують нову культуру, що сприяє інноваціям, творчості, дає можливість експериментувати, і діляться напрацюваннями, ста- ють прикладом для інших. Чи не найголовніший виклик сьогодення — ство- рювати культуру відповідальності, у якій рішення та пропозиції надходять не від авторитетної особи, представника влади, а від людей на усіх рівнях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Крутько, М. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 82–88. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2269.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено стан проведення реформи децентралізації в Україні, що сприяло створенню демократичного механізму здійснення публічної влади на місцевому рівні. Доведено, що сама реформа спрямована на підвищення практичної значущості органів місцевого самоврядування та розширення і підвищення реальної дієвості їх повноважень за рахунок бюджетної децентралізації шляхом створення ефективної моделі побудови місцевих бюджетів. Встановлено, що на формування місцевих бюджетів впливають обсяги прибутків підприємств, установ, організацій, а також рівень прибутків населення, як є платниками податків та зборів в межах певної територіальної громади. Визначено, що реальне виконання місцевими органами своїх повноважень та їх активний вплив на соціально-економічну ситуацію в регіоні напряму залежить від достатнього обсягу матеріально-фінансових ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні, а тому своєї актуальності в сучасних умовах набуває проблематика формування доходів місцевих бюджетів, як одного із основних важелів в сфері діяльності органів муніципальної влади. В результаті аналізу актуальних проблемних аспектів формування доходів місцевих бюджетів встановлено, що попри запровадження фінансової самостійності органів місцевого самоврядування в рамках реформи бюджетної децентралізації та їх розширення повноважень у сфері формування місцевих бюджетів на практиці дані положення наразі не підтверджуються. Доведено, що задля оптимізації механізмів формування доходів місцевих бюджетів та підвищення ефективності управління місцевими фінансами необхідно вирішити низку проблем: недосконалість та неузгодженість законодавчого регулювання у сфері формування дохідної частини місцевих бюджетів; високий рівень концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті; розмитий механізм між територіального фінансового вирівнювання та розподілу повноважень між органами публічної влади та органами місцевого самоврядування тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

ВІННИК, Наталія. "ДУХОВНО-БУТТЄВІ ПРАКТИКИ ПІДВИЩЕННЯ СВОБОДИ ВИБОРУ ПОВЕДІНКИ В СТРЕСОВІЙ СИТУАЦІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (11 травня 2022): 19–23. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано застосування технологій для підвищення свободи вибору поведінки у стресовій ситуації. Зазначено, що психологічний супровід особистості в період кризи, наразі є найактуальнішою проблемою нашого часу. Метою статті є пошук прийомів, способів і засобів, які допомагають людині справлятися з життєвими труднощами, підвищуючи ступінь її свободи вибору при зіткненні з ними. Проаналізовано основні негативні тенденції, що керують поведінкою людини у стресовій ситуації. Констатовано, що хоча, питання про конструктивність поведінки вимагає аналізу складної інтеракції між особистістю і зовнішньої ситуацією, в якій розгортається вибір, але, більшість стресогенних ситуацій незалежно від об’єктивних труднощів мають загальну особливість, яка виражається в обмеженні свободи поведінки людини в ній. Виходячи з цього, автору здається розумним не визначення конструктивності різних варіантів поведінки, а пошук інноваційних практик психологічного супроводу особистості в життєвих кризах. І в цьому сенсі багатий матеріал для аналізу представляє досвід і теоретичні позиції коучінгу, який має науково-методологічне підґрунтя. Основними джерелами коучингу як сучасної концепції практичної психології є спортивне тренерство, мистецькі моделі наставництва та духовно-буттєві практики. В роботі представлено три коуч-практики: рефреймінг, рух від результату та техніка дисоціації при роботі зі стресом. Висновки. У роботі доказово показано, що застосування духовно-буттєвих практик коучингу в умовах кризи є актуальним та життєво необхідним як для всіх сфер бізнесу так і в особистому плані, адже це сприяє створенню умов для якісних змін життєдіяльності людини, що неминуче призведе до отримання бажаного результату відповідно до власних вимог та нового витка у саморозвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Бойко, А. В. "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПУБЛІЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті полягає в тому, що формування правоздатної системи публічного адміністрування транспортним сектором економіки, побудованої на основі розвитку владно-суспільних взаємовідносин, взаємодії органів публічної влади та інститутів громадського суспільства, вдоско- налення правового статусу та форм і методів діяльності її суб’єктів, без- перечно виступає наразі нагальною для України потребою. Водночас інсти- туціональна складова публічного адміністрування транспортною сферою в нинішніх умовах як ніколи вимагає вжиття рішучих реформаційних за- ходів особливо у напрямі реалізації державної транспортної політики через активну діяльність спеціалізованої публічної адміністрації. У статті, на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел, у тому числі зарубіжного досвіду, зроблено спробу визначити оптимальну інституціональну модель адміністративно-пра- вового забезпечення реалізації державної транспортної політики в Україні. Вказано на необхідність кардинальних структурних перетворень в транс- портній сфері, що нагально стоїть на порядку денному та підтверджуєть- ся багатьма транспортними аналітиками, громадськими діячами та фахівцями субʼєктів публічного адміністрування окремих транспортних галузей. Наголошено на необхідності створення принципово нової систе- ми управління, що була б орієнтована на розвʼязання як загальних проблем функціонування транспортного комплексу країни, так і вирішення спец- ифічно галузевих завдань. Підкреслено передчасність утворення пропонова- ної Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транс- порту, що має забезпечити ефективне державне регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках у галузі транспорту, зокрема, з питань формування цінової (тарифної) політики. Утворення ще однієї структури зі спеціальним статусом, повноваження якої зараз актив- но реалізовує Міністерство інфраструктури України, ускладнить процес публічного адміністрування галуззю та уповільнить реалізацію основних напрямів державної транспортної політики України. Наголошено на особ- ливому значенні спеціалізованої публічної адміністрації, яка спроможна на одночасне вирішення багатьох правових, технічних, політичних, економіч- них та інших проблем розвитку й функціонування транспортної галузі. Ра- зом з тим, додаткові труднощі виникають через невирішеність проблем розмежування повноважень між центральними, регіональними та місце- вими органами управління транспортною системою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Lavrenyuk, I. O. "Інститут партійного лідерства у системі партієтворення сучасної України". Grani 18, № 10 (25 червня 2015): 48–54. http://dx.doi.org/10.15421/1715196.

Повний текст джерела

Анотація:

У даній статті на основі опрацювання теорії й практики партійного будівництва в Україні досліджується роль партійного лідера у здійсненні політичного процесу й партієтворення, реалізації політичної влади, розвитку політичної свідомості та формуванні сучасної політичної еліти нашої держави. Ствер-джується, що партійний лідер – це авторитетна, визнана в своєму політичному середовищі особа, обрана керувати партією, і здатна консолідувати громадян навколо спільної мети, найефективніше репрезентувати інтереси конкретної соціальної групи. Вказується, що визначальною рисою явища партійного лідерства є те, що за умов сталого політичного розвитку та незворотності демократичних перетворень в Україні склад лідерів політичних партій фактично виступає потужним кадровим резервом для вищих державних органів, структур місцевого самоврядування та інших управлінських інститутів. Процес партієтворення як невід’ємна складова політичного процесу характеризує певну сторону, механізм дії системи свідомості, культури у сфері суспільного життя, яка стосується діяльності політичних партій. Закономірною складовою сучасної політичної еліти є партійна еліта – керівне коло осіб у політичній партії на чолі з її лідером, які безпосередньо причетні до прийняття стратегічних рішень, визначення політичного курсу цієї сили, а також її участі в політичному процесі. Досліджуються класифікаційні моделі вітчизняних партій та інститутів партійного лідерства. Пропонується оцінка рівня співвіднесення розвитку партійних лідерів та загальної динаміки громадянського суспільства в Україні. Вказується, що на даний час кардинальної зміни української партійної еліти ще не відбулося. Водночас має місце тривала еволюція інституту партійного лідерства – досить важкий процес внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних, економічних, політичних ы соціально-психологічних чинників розвитку. Для цієї еволюції загалом присутні всі сприятливі умови, адже наразі жодна політична сила країни не заперечує базових демократичних засад її розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Сурай, Інна. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ: НАУКОВО-СУТНІСНИЙ ДИСКУРС". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 244–54. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-244-254.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено сутність публічного управління як моделі управлін- ня справами суспільства для створення підґрунтя законодавчого закріплен- ня терміна “публічне управління” в Україні. Зауважимо, що в українському законодавстві не закріплено поняття “публічне управління”. Водночас цим дослідженням ще раз підтверджено, що поняття “публічне управління” вже у науковому обігу. В процесі рефор- мування державного управління в Україні також здійснено певні кроки до становлення й розвитку публічного управління. Крім цього, до переліку га- лузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, внесено “Публічне управління та адміністрування”. Наразі в Україні відбуваються еволюційні процеси формування публічно- го управління, але практично управління справами українського суспільства все ще здійснюється через адміністрування, лише окремі елементи менеджменту мають місце. Це стосується як функціонально-організаційних струк- тур, так і майже немодернізованих зв’язків між ними, а також відсутності ін- ших механізмів, притаманних менеджменту. Управління країною як соціально-економічною системою потребує за- лучення до процесу прийняття управлінських рішень представників усього громадянського суспільства. Таким чином, управління на рівні держави на- буває рис публічності, а розвиток теорії та практики державного управління створює підстави для усвідомлення провідної ролі публічного управління в суспільному еволюційному контексті. Установлено, що перехід до публічного управління пов’язаний з “роз- державленням управління”: деконцентрацією й децентралізацією функцій і повноважень між суб’єктами управління; збільшенням суб’єктів управлін- ня; застосуванням кращих практик менеджменту. Запропоновано державне управління, яке здійснюється через адміністрування, позначати як Public administration. При застосуванні елементів менеджменту, навіть на пере- хідному етапі розвитку суспільства від адміністрування до менеджменту — “Public management”. Адміністрування й менеджмент є різновидами управ- ління, його еволюційними рівнями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

A.T., Malynovsky. "POETICS OF HISTORY: FORMS OF REPRESENTATION, IMAGOLOGICAL PROJECTIONS, GENRE SPECIFICS (E. HREBINKA’S STORY “COLONEL ZOLOTARENKO OF NIZHYN”)." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-3.

Повний текст джерела

Анотація:

The article deals with a romantic interpretation of national history in E. Hrebinka’s novel “Colonel Zolotarenko of Nizhyn”. The methodology of the historical school “Annals” is applied, the coverage of the past from the standpoint of its experience by the subject of the story. The purpose of the study is to analyze the text in the plane of postcolonial theory, to find out the role of the genre-creating factor and the Walter-Scottish tradition in the emergence of original historical writing on national soil. Investigate the constructive role of ethnostereotypes in the internalization of history, the intellectual transfer of its images in the plane of internal behavior, emotional experience. Methods is related to the substantiation of alternative reading of historical events in the context of cultural anthropology, ethnoimagology, transfer of other people’s models into one’s environment.The results of the study illustrate the connection between the author’s concept of history and national memory, selection, archiving of past events in the emotional experience of the people, subjective interpretation and even mythologizing of facts, sources, figures. It is a new type of historicism that contributes to the modernity of historical writing and acquires an international character. The connection with ballad as a special genre, stylistic factor, which appears in the mediating function, emphasizes the European tradition of literary historiography. The mechanisms of transformation of the epic principle are analyzed, which obeys the image of private, everyday life, reproduces more or less chamber situations.Special attention is paid to ethnostereotypes, conditions and factors of their formation under the influence of the historical situation, political situation, psychologization of ideas about the Other. Emphasis is placed on the close connection between stereotypes and the so-called post-historical situation, national memory.Conclusions. The poetics of history appears as a set of paths capable of reproducing the past in its subjective emotional refraction, in individual interpretation and the controversial concept of the historical process.Key words: ballad, gothic tradition, interiorization, historiography, xenophobia, stereotype, topos, transfer. У статті йдеться проромантичну інтерпретацію національної історії у повісті Є. Гребінки «Нежинский полковник Золотаренко». Застосовано методологію історичної школи «Анналів», висвітлення минулого з позицій його переживання суб’єктом оповіді. Мета дослідження – проаналізувати текст у контексті постколоніальної теорії, з’ясувати роль жанротворчого чинника і вальтер-скоттівської традиції в постанні самобутнього історичного письма на національному ґрунті; дослідити конструктивну роль етностереотипів в інтеріоризації історії, інтелектуальному перенесенні її образів у сферу внутрішньої поведінки, емоційного переживання. Методологія дослідження пов’язана з обґрунтуванням альтернативного прочитання історичних подій у контексті культурної антропології, етноімагології, трансферу чужих моделей у своє середовище. Продуктивним є застосування нового історизму як наукової моделі прочитання історичної нарації Гребінки крізь призму чутливості, етностереотипів, приватного життя. З цього погляду методологія французької історичної школи «Анналів» дозволяє побачити в тексті альтернативну, контроверсійну концепцію історії. Її інтерпретація увиразнюється методами літературної імагології, жанрової типології, культурного трансферу. Результати дослідження ілюструють зв’язок між авторською концепцією історії і національною пам’яттю, селекцією, архівуванням подій минулого в емоційному досвіді народу, суб’єктивною інтерпретацією і навіть міфологізацією фактів, джерел, постатей. Йдеться про новий тип історизму, що сприяє модерності історичного письма й набуває інтернаціонального характеру. Простежено зв’язок з баладністю як особливим жанровим, стилетворчим чинником, що постає у посередницькій функції, увиразнює європейську традицію літературного історіописання. Проаналізовано механізми трансформації епічного начала, яке підкоряється зображенню приватного, побутового життя, відтворює камерні ситуації. Окрему увагу приділено етностереотипам, умовам і факторам їхнього утворення під впливом історичної ситуації, політич-ної кон’юнктури, психологізації уявлень про Іншого. Наголошено на щільному зв’язку стереотипів і так званої постісторичної ситуації, національної пам’яті. Простежено способи трансформації історичної правди, шляхи її трансферу у сферу приватного, камерного простору. Висновки. Поетикаісторії постає сукупністю тропів, здатних відтворити минуле в його суб’єктивно емоційному заломленні, в індивідуальній інтерпретації і контроверсійній концепції історичного процесу. Ключові слова: баладність, готична традиція, історіописання, ксенофобія, стереотип, трансфер.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Сєрбін, Вадим. "АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ РЕФОРМУВАННЯ ПДВ В УКРАЇНІ". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249988.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Незалежність України, що стала позитивним чинником розвитку демократичних тенденційнашої країни, суттєво змінила економічний сектор держави, який усе ще перебуває у стані пошуку тареформування. У цьому контексті особливо помітним є розв’язання проблеми вдосконалення подат-кової системи, оскільки стара модель планової економiки була неприйнятною, а економічний векторзмінився від командування до маркетизації, де активно впроваджуються міжнародні стандарти облікута оподаткування. Водночас сьогодні актуальним завданням еволюції податкової системи все ще зали-шається забезпечення її стабільності та легкої корекції, що, у свою чергу, має призвести до деяких по-зитивних факторів: збільшення надходжень до бюджету, удосконалення механізмів збору та управлінняподатком на додану вартість.Розглядається природа і сучасний стан податку на додану вартість в Україні та світі. Установлено,що податок на додану вартість є одним із найважливіших податків. Визначено основні положення за-конодавства, що стосуються функції податку на додану вартість, та основні питання, пов’язані зі збо-ром та адмініструванням податків. Зазначено, що різні ланки реформи податку на додану вартістьвзаємопов’язані, а наявні методи недостатньо ефективні. Як результат — основними проблемами су-часного управління податком на додану вартість є недооцінка економічних складових податкової систе-ми, складних механізмів і непрозорих платіжних систем, які створюють передумови для недостатньогофінансування країни та сприяють корупції.Чітко окреслено і запропоновано можливість і напрям реформування ПДВ в Україні. Серед основнихшляхів реформування ПДВ надано особливу увагу питанням щодо зменшення ставки податку на до-дану вартість, що має призвести до зниження внутрішніх цін на продукцію та зростання попиту; спро-щенню правил збору і сплати ПДВ, що, у свою чергу, допоможе розв’язати проблеми адмініструванняПДВ. У результаті — суб’єкти господарювання отримають додаткові кошти, які наразі вони змушенівикористовувати для залучення додаткових спеціалістів у юридичних і фінансових сферах, перевірок,судових зборів, зборів фіскальних органів тощо. Вивільнені ресурси (і відповідні кошти) підвищатьприбутковість компаній і можуть бути використані для подальшого розвитку конкретних організацій,що, у свою чергу, збільшить їхню прибутковість, а отже, і збільшення надходжень за рахунок податку надодану вартість.Ключові слова: податок на додану вартість, ПДВ, державний бюджет, адміністрування, непрямі подат-ки, реформування.Формул: 0; рис.: 2; табл.: 1; бібл.: 9.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Щиголь, О. "НОВА КОНЦЕПЦІЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАНОВИЩА ПОТЕРПІЛОГО ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ З УРАХУВАННЯМ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ВІКТИМОЦЕНТРИЗМУ". Юридичний вісник, № 2 (6 липня 2021): 177–85. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2171.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюються проблемні питання, пов'язані з недосконалістю законодавчої регламентації процесуального становища потерпілого та його представників у кримінальному провадженні. Робиться висновок, що наразі останні є надто обмеженими в своїх можливостях, особливо порівняно зі сторонами обвинувачення й захисту. Водночас наявні процесуальні права часто є неефективними (недостатньо ефективними), створюючи для потерпілого та його представників невиправдані перешкоди. В умовах змагальності потерпілий виведений з протиборства (протистояння) сторін, не маючи здатності реально впливати на хід провадження та відстоювати в ньому свої права й інтереси. У ряді випадків потерпілий залежить від сторони обвинувачення, що нівелює його самостійний, автономний статус. Відтак обґрунтовується необхідність перегляду чинної нормативної моделі, а також запровадження якісно нової концепції, котра б надавала потерпілому і його представникам широкий спектр процесуальних прав та їх гарантій, дозволяючи їм ефективно здійснювати кримінальну процесуальну діяльність та загалом досягати поставлених цілей у кримінальному провадженні. Із цією метою автор: 1) пропонує виокремити самостійну засаду кримінального провадження - процесуальний віктимоцентризм - та закріпити її в КПК України. Зміст останньої полягатиме в якнайкращому забезпеченні прав та законних інтересів потерпілого у ході здійснення кримінального провадження. Зазначена засада має стати панівною ідеєю, базисом концепції процесуального становища потерпілого та його представників. Її неухильне дотримання в правозастосовній площині слугуватиме запорукою належного захисту прав потерпілого та досягнення завдань кримінального провадження; 2) формує нову концепцію процесуального становища потерпілого та його представників, згідно з якою останні будуть представлені у кримінальному провадженні в ролі самостійної сторони, діючи нарівні зі стороною обвинувачення та стороною захисту. Потерпіла сторона стане рівноправним суб'єктом кримінального процесу, беручи повноцінну участь у доказуванні, а також вирішенні всіх питань, котрі так чи інакше стосуються інтересів потерпілого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Асташева, О. С., та В. М. Чебан. "РОЛЬ СУДДІ ПІД ЧАС ВИРІШЕННЯ СПРАВ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО". Знання європейського права, № 5 (22 грудня 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.288.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасній реальності судді не часто вміють ідентифікувати вияви домашнього насильства, визначати його вплив на правові наслідки. Дуже важливо не допустити впливу власних або чужих гендерних чи інших стерео типів на вирішення судових справ, пов’язаних із домашнім насильством. Наразі чинним законодавством внесе ні революційні зміни щодо цих питань. Зокрема, запроваджено обмежувальні заходи при обранні запобіжного заходу стосовно підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, що передбачено ч. 6 ст. 194 КПК України. Крім цього, кривдник може бути направлений судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Програма для кривдників – це комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та який спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього неагресивної психологічної моделі поведінки в приватних стосунках. При цьому, на нашу думку, суду доцільно саме з підготовчого засідан ня призначати органу пробації складання досудової доповіді, оскільки в такому разі орган пробації вже може рекомендувати відповідний вид пробаційної програми. Є два види пробаційних програм: корекційна програма та пробаційна програма для кривдників, за виконанням якої здійснюють нагляд саме органи пробації. Відповідно до внесених у кримінально процесуальне законодавство змін забороняється відмова потерпілого від обвинувачен ня в кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення в кримінальних правопорушеннях, пов’яза них із домашнім насильством. А угода про примирення в кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника. На рівні українського законодавства під час вирішення справ про домашнє насильство доцільно запровадити колегіальні обговорення за участі представників: громадських та соціальних служб; поліції, яка б надавала суду відеодокази; прокуратури, суддів, адвокатів, оскільки дуже важливим є зв’язок між всіма органі заціями, які долучаються до вирішення цього питання. А також украй важливим було б запровадження в україн ських судах спеціалізації з розгляду справ, пов’язаних із домашнім насильством.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Beztelesna, L. I. "УПРАВЛІНСЬКИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УНІВЕРСИТЕТІВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 91 (20 грудня 2020): 14. http://dx.doi.org/10.31713/ve320202.

Повний текст джерела

Анотація:

Доведено, що на сучасному етапі економічного розвитку суспільства конкуренція як рушійна сила змушує суб’єктів, що функціонують, змагатися між собою та вибудовувати стратегії підвищення конкурентоспроможності. Визнано, що університети є суб’єктами ринкових відносин і вимушені також будувати власні стратегії підвищення конкурентоспроможності. У роботі, на основі аналізу наукових праць, визначено фактори здобуття університетами конкурентоспроможності. Відображено світові моделі побудови національних стратегій здобуття конкурентоспроможності університетами. Рекомендовано для університетів з країн, що розвиваються, для підвищення конкурентоспроможності одночасно займатися передовими науковими дослідженнями і постійно вдосконалювати якість освітніх послуг. Доведено, що вітчизняні університети у свїй діяльності наразі стикаються з проблемою не лише скорочення підтримуючої ролі держави, але й налагодження чітких комунікацій зі студентами, що навчаються, та ведення дослідницької діяльності. Проаналізовані витрати держави на діяльність університетів в Україні. Відображено контингент студентів, їх розподіл за регіонами і формами навчання, вартість одного року навчання та їх рух.Реалізація стратегії конкурентоспроможного університету вимагає розробки механізму, який базується на використанні цілої низки інструментів. Доведено, що в сучасних умовах пріоритет у механізмі управління конкурентоспроможністю університетом, має залежати соціально-психологічним методам. Визначено, що задоволеність студентів навчанням в ЗВО є соціально-психологічним інструментом управління конкурентоспроможністю університету. З цією метою в роботі розроблено анкету опитування студентів, що передбачає оцінювання загального рівня задоволеності навчанням в університеті, знання цілей і стратегії розвитку університету, майбутніх намірів студентів і ще низки напрямків, таких як комунікація, інформація та зацікавленість; управління, співпраця та розвиток. Доведено, що рух студентів є реакцією на реалізацію внутрішньоуніверситетського менеджменту. Проаналізовано динаміку руху студентів України і США. Розраховано фінансові втрати університетів і держави від цього процесу в Україні та наведено дані по США. Запропоновано методичний підхід до підвищення конкурентоспроможності університетів, який передбачає співставлення коефіцієнтів плинності студентів і задоволеності їх навчанням в університеті, прийняття відповідних управлінських рішень, які сприятимуть реалізації конкурентної стратегії – управлінської диференціації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Маслова, А. "Алгоритм системного дослідження публічної адміністрації як наукової категорії". Юридичний вісник, № 3 (5 жовтня 2020): 18–28. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1901.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті, на підставі узагаль-неного аналізу наукових та публі-цистичних джерел визначено алго-ритм системного аналізу публічної адміністрації як наукової кате-горії. Висока результативність дослідження будь-якого явища, процесу, діяльності тощо залежить від ступеня повноти наукового осмислення досліджуваного предме-ту. Натомість комплексність та всеосяжність дослідження забез-печується за рахунок системно-го підходу, який уособлюється у системному аналізі. Відзначено, що наразі в сучасній адміністративно-правовій літературі не так бага-то досліджень, предметом якої є публічна адміністрація, виконаних із використанням інструментарію системного аналізу.Встановлено, що публічна адмі-ністрація це система, функціону-вання якої опосередковано певною метою, склад представлений ком-понентами – елементами і підсис-темами, а структура – зв’язками (внутрішніми і зовнішніми), які, власне і надають публічній адміні-страції властивості, необхідні для її системності, стійкості, упоряд-кованості та цілісності.У підсумку викладеного за допо-могою таких операції як визна-чення конфігуратора; визначення проблеми і проблематики; виявлен-ня цілей; побудова і використан-ня моделей; декомпозиція; агрегу-вання встановлено, що публічна адміністрація як система – це побудована на стійких внутрішніх і зовнішніх зв’язках вертикально-го та горизонтального характеру об’єктивно зумовлена сукупність її суб’єктів, метою якої є досягнен-ня такого збалансованого стану її компонентів та їх стабільної вза-ємодії між собою, який має забез-печити належне гарантування суб’єктами публічної адміністрації прав, свобод та законних інтере-сів, фізичних і юридичних осіб у публічній сфері, а також ефектив-ну реалізацію приватними особами свого адміністративно-правового статусу.Відзначено, що у вузькому розумінні публічна адміністрація розу-міється як конкретний суб’єкт, наділений відповідними повнова-женнями, що забезпечує виконан-ня покладених на нього завдань, які в цілому відповідають загаль-ному призначенню публічної адмі-ністрації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Борко, Ігор. "Оперна вокальна інтерпретація як предмет наукового дискурсу". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, № 2 (28 жовтня 2021): 109–22. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243238.

Повний текст джерела

Анотація:

Художньо-виражальні засоби творення сценічної образності в оперному мистецтві тісно пов’язані зі стилістикою оперного співу виконавця, невід’ємною складовою якого є вокальна інтерпретація. Мета дослідження – проаналізувати сучасний стан наукових досліджень вокальної інтерпретації як невід’ємної складової оперного мистецтва. Методологія дослідження спирається як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи дослідження: аналіз – для з’ясування змісту досліджень з проблем оперної вокально-сценічної інтерпретації; історико-генетичний – для розуміння значення вокальної інтерпретації в історії розвитку оперного мистецтва; дедуктивний – спрямував дослідження від узагальненого розуміння теорії оперного жанру до конкретного, зокрема ролі вокальної інтерпретації як складової оперно-виконавського мистецтва; компаративний – для порівняння характеристик вокальної інтерпретаційної стилістики виконавців. Наукова новизна. Ця робота є спробою осягнути науково-аналітичний досвід у царині сценічної оперно-вокальної інтерпретації. Висновки. Вокально-сценічна, образно-творча діяльність оперного співака як виконавця-інтерпретатора вимагає глибокого аналізу та розуміння виконуваного музичного твору в культурно-історичному контексті епохи поруч із високою майстерністю та яскравістю самовираження під час розв’язання комплексу художньо- виконавських і технічних завдань. Зважаючи на це, оперний виконавець створює власну інтерпретаційну версію вокального твору, яка має бути різноманітною, але визначеною межами традицій. Інтерпретаційні версії визначаються особливостями донесення змісту художнього тексту, емоційного підтексту оперної партії за допомогою різних комплексів експресивних засобів, прийомів вокальної техніки та ступенем занурення в історичний контекст. Чіткість артикуляції та дикція в сукупності з іншими засобами художньої виразності та індивідуальними особливостями звуковидобування визначають оригінальний стиль оперного співака-інтерпретатора. Використання нових і традиційних вокально-інтерпретаційних моделей відкриває широкі можливості для дослідження історико-теоретичного аспекту оперного мистецтва різних періодів, його композиторських шкіл та жанрів. Аналіз наукових досліджень показав, що у них питання оперної вокально-сценічної інтерпретації висвітлювались або дотично, у контексті вивчення інших проблем оперного мистецтва, або на відповідному етапі його історичного розвитку. Наразі перед сучасною науковою думкою постає завдання комплексного осмислення ролі вокальної інтерпретації в процесі створення сценічної образності в оперному мистецтві з визначенням різних вокально-інтерпретаційних

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

K.O., Chumakova. "СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ТЕРМІНІВ ГАЛУЗЕЙ ФІЗІОТЕРАПІЇ ТА ЕРГОТЕРАПІЇ". South archive (philological sciences), № 83 (4 листопада 2020): 67–70. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-13.

Повний текст джерела

Анотація:

The article deals with the methods of term formation in the fields of physical therapy and ergotherapy which are currently gaining popularity in Ukraine. The research covers the structural and semantic features of the mentioned terminological units.The objective of the research is to study the structural features of these terms in the English language. The mentioned objective, in turn, requires the fulfillment of the following tasks:– to analyze the morphological characteristics which are typical for the researched terminological units;– to identify the main ways of their formation;– to identify the structural models used for the formation of the researched multicomponent terms.The methods applied in this research included both linguistic ones, such as: the continuous sampling method, the method of morphemic analysis and word-building analysis, structural and etymological analysis, and general scientific ones, namely: quantification method, systematization and classification, generalization.The results of the research are defined as: a) the creation of physio- and ergotherapeutic terms glossary; b) the overview of the term formation methods; c) the identification of the most common patterns used to form multicomponent terminological units in the studied fields.Conclusions. Over the past decades, terminological units have become the subject of numerous linguistic studies worldwide. Despite the fact that terminological units belong to the lexical system of the language and, therefore, the methods of their formation are the same as those used for common lexemes formation, the ratio of certain nomination processes can differ. The research demonstrated that the ratio of monolexeme terminological units and polylexeme physio- and ergotherapeutic terms is 20% to 75% respectively. The majority of monolexeme terms are formed by means of affixation. The majority of multicomponent terminological units consist of two elements, and the most frequent pattern is N + N. Abbreviated terms (5% of the total number of the researched terminological units) are used parallelly with their full forms. Статтю присвячено дослідженню способів творення терміноодиниць галузей фізичної терапії та ерготерапії, що наразі набувають популярності в Україні. Дослідження фокусується на структурних і семантичних характеристиках зазначених терміноодиниць.Метою наукової розвідки є дослідження структурних особливостей зазначених термінів в англійській мові. Для її досяг-нення у дослідженні необхідно виконати такі завдання:– проаналізувати морфологічні характеристики, які є типовими для досліджуваних терміноодиниць;– визначити основні способи їх творення;– визначити структурні моделі, що використовуються для творення мультикомпонентних термінологічних одиниць досліджуваної галузі в англійській мові.Методи, використані в дослідженні, включали як суто лінгвістичні (наприклад, метод суцільного вибору, метод морфем-ного та словотворчого аналізу, методи структурно-семантичного й етимологічного аналізу), так і загальнонаукові (наприклад, метод кількісних підрахунків, систематизацію та класифікацію, узагальнення).Результатами цього дослідження є: а) складання глосарію фізіо- та ерготерапевтичних термінів; б) огляд основних мето-дів їх творення в англійській мові; в) визначення найчастіше використовуваних моделей.Висновки. Упродовж останніх десятиліть терміносистеми привертають дедалі більшу увагу лінгвістів. Незважаючи на той факт, що терміноодиниці належать до лексичної системи мови (а отже, для них характерні ті ж способи творення, що застосовуються для творення загальновживаних лексем), співвідношення різних процесів номінації може відрізнятися. Серед досліджених термінів галузі фізіотерапії та ерготерапії в англійській мові 20% представлені монолексемними терміноодини-цями, тоді як 75% є мультикомпонентними термінами. Більшість термінів-слів утворено за допомогою афіксації. Більшість полілексемних одиниць складається з двох елементів, а найбільш уживаною структурою таких термінів є N + N. Абревіатури (5% загальної кількості досліджених терміноодиниць) вживаються паралельно з повними їхніми формами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Koval, M. "ЖІНОЧІ ГОЛОСИ В УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІЙ ПРОЗІ: ПАМ’ЯТЬ, ТРАВМА І ЗАБУТТЯ". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", 2019, 115–26. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.1-2.91-92.09.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі пам’яті та створення мнемонічного ланд-шафту в українсько-американській етнічній літературі. На прикладі опо-відання «Зобов’язання» Ірен Забитко зі збірки «Коли Люба йде з дому» (2003) й роману Аскольда Мельчука «Будинок вдів» (2008) проаналізовано способи художнього відтворення пам’яті та її зв’язок з травматичним досвідом насильства, втрати й еміґрації. Ключовою у згаданих творах стає жіноча перспектива переживання минулого. Художня модель пам’яті тво-риться за допомогою мотивів вразливості жіночого тіла (оповідання І. Забитко) і материнства та помсти (роман А. Мельничука). Теоретичну основу аналізу художніх творів складають концепції постпам’яті М. Гірш, забування П. Коннертона та культурної пам’яті А. Ерл. У статті наголошується на важливості матеріального й лінгвістичного маркування досвіду, а також мовних обмеженнях передавання травматичних переживань. Можливість способи передавання пам’яті є головною проблемою у згаданих творах. Насильство й породжена ним травма унеможливлюють нарацію пам’яті, як у випадку з головною героїнею оповідання І. Забитко. Забування як форма пам’яті стає захисним емоційним бар’єром, що дозволяє вижити. З іншого боку, в романі А. Мельничука індивідуальна пам’ять персонажів показана не лише як елемент колективної пам’яті мікросоціуму (етнічної громади), а й як складова культурної пам’яті народу. Нарації пам’яті трьох головних героїнь роману віддзеркалюють різне ставлення до досвіду минулого, яке, проте, має одну спільну рису – історичну зумовленість. Саме така мнемонічна модель є характерною для українсько-американської етнічної літератури загалом. Пам’ять героїнь переплітається з колективним історичним досвідом ХХ століття та інтеґрується в простір еміґраційної пам’яті, створюючи складну культурно-історичну амальгаму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Модель нарації"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями