Добірка наукової літератури з теми "Модель диверсифікації"

Досліджено проблематику формування стратегії диверсифікації підприємств на міжнародних ринках з урахуванням сучасних тенденцій та принципів. Виявлено головні причини та цілі розроблення стратегії диверсифікації у діяльності на міжнародних ринках. Визначено поняття стрижневих компетенцій для підприємств під час аналізу сильних та слабких сторін із метою визначення напряму диверсифікації. Складено основні етапи розроблення стратегії диверсифікації на міжнародних ринках із більш детальним описом кожного з етапів. Розроблено поетапну модель стратегічного аналізу диверсифікації з метою визначення ефективності корпоративної стратегії підприємства та оцінки відповідності сучасним умовам ринку. Визначено низку принципів формування стратегії диверсифікації для інноваційно орієнтованих промислових підприємств з їх подальшим описом. Розглянуто питання ефективних кордонів у процесі визначення напряму диверсифікації та оцінки ефективності запропонованого напряму диверсифікації. Використано теорію транзакційних витрат для аналізу ефективних кордонів компанії. Розкрито питання інтеграційних процесів як одного з методів диверсифікаційного росту підприємств. Уведено поняття оптимального розміру підприємства або структури підприємства в процесі оцінки ефективності запровадження розробленої стратегії диверсифікації на міжнародних ринках.

У статті узагальнено досвід професійної туристичної освіти в США і Швейцарії в рецепції українських учених компаративістів та контексті його використання в Україні. Актуальність і практична значущість проблеми зумовлена розвитком туризму як чинника полікультурного виховання особистості. Це спричинює потребу розширення і вдосконалення національної системи професійної підготовки менеджерів туризму. Виходячи з аналізу доробку вітчизняних учених-компаративістів про розвиток професійної туристичної освіти в США, з’ясовано можливості його використання для вдосконалення підготовки менеджерів туризму в Україні (моделі професійної підготовки фахівців за критерієм співвідношення між туризмом та індустрією гостинності; надання студентам широких можливостей щодо вибору профілю і спеціальності навчання відповідно до їхніх інтересів і здібностей; динамізм, гнучкість організації освітнього процесу у вишах та його здатність до модернізації відповідно до суспільних запитів і викликів ринку праці; міждисциплінарність і науково-дослідницька спрямованість процесу професійної підготовки тощо). Швейцарська модель туристичної освіти вважається однією з найкращих у Європі завдяки покладеним в її основу засадам диверсифікації освітніх послуг; цілеспрямованому переформатуванню переліку професійних кваліфікацій та оновленню змісту освітніх програм відповідно ринку праці; тісної співпраці профільних закладів освіти з галузевими організаціями і громадськими інституціями тощо. Зважаючи на актуалізовані наукові парадигми та концепти реформування системи освіти України, використання досвіду США і Швейцарії є ефективним і перспективним для розвитку і вдосконаленні національної моделі професійної підготовки майбутніх менеджерів туризму.

Мета. Метою дослідження є обґрунтування доцільності використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах для забезпечення їх конкурентоспроможності. Методологія / методика / підхід. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження для збору, аналізу, оцінки інформації, представлення результатів та формування висновків використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, порівняння, економіко-математичне моделювання (балансово-оптимізаційна модель), графічний та узагальнення. Результати. Обґрунтовано, що маркетинговий менеджмент, як важливий складник антикризового управління, доцільно запроваджувати в сільськогосподарських підприємствах для пошуку найбільш перспективних напрямів їх діяльності відповідно до умов зовнішнього середовища з метою забезпечення їх конкурентоспроможності. Доведено ефективність і перспективність виробництва органічної продукції в Україні, що сприятиме покращенню економічного, соціального й екологічного стану країни. Запропоновано сільськогосподарським підприємствам застосовувати стратегію повної або часткової диверсифікації діяльності на основі ведення органічного сільського господарства. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку запропоновано використовувати балансово-оптимізаційну модель, сутність якої полягає в розрахунку вартості валової продукції за умови використання різних варіантів унесення добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур. Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено науковий підхід до використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах, який передбачає застосування методів економіко-математичного моделювання щодо виробництва сільськогосподарської продукції на основі органічного землеробства, що сприятиме забезпеченню їх конкурентоспроможності. Практична цінність / значущість. Практична цінність досліджень полягає в розробленні конкретних рекомендацій щодо прийняття обґрунтованих управлінських рішень із питань оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку.

У статті основну увагу зосереджено на тенденціях та особливостях структурної диверсифікації економіки європейських країн. Зазначено, що диверсифікація є не стільки метою, скільки наслідком економічного зростання і ініціюють його структурних змін, що відбуваються на основі стимульованих урядами процесів творчого руйнування з використанням інструментів сучасної структурної політики. Встановлено чинники, які впливають на диверсифікацію економіки. Основну увагу акцентовано на зміні глобальних трендів розвитку європейських країн, а саме перехід до постіндустріального технологічного укладу, який базується на випереджаючому розвитку сфери послуг та зменшенні частки індустріального сектора (сільського господарства та промисловості у ВВП). Проаналізовано зміни в структурі економіки країн-членів ЄС упродовж 2010-2018 рр. за часткою у ВВП та зайнятості за трьома секторами економіки *первинним, вторинним та третинним). Результати аналізу свідчать, що до п’ятірки лідерів за часткою третинного сектору у ВВП увійшли Люксембург, Кіпр, Мальта, Франція та Нідерланди, а аутсайдерами у рейтингу країн за цим показником виступають Ірландія, Чехія, Румунія, Угорщина і Словенія. За часткою зайнятих в третинному секторі економіки до п’ятірки лідерів увійшла Великобританія, де 80,8% зайнятого населення працює у сфері послуг. Здійснено аналіз структури зайнятих в розрізі галузей сфери послуг в країнах-членах ЄС у 2018 р. Результати аналізу свідчать, що в країнах-членах ЄС відбувається прискорений розвиток тих секторів економіки, які забезпечують значний внесок у підвищення продуктивності праці, зайнятості населення та дають змогу отримувати технологічні переваги над конкурентами. Акцентовано значну увагу на тому, шо саме кардинальна зміна технологій виробництва та активізація інноваційних процесів є визначальними чинниками становлення нового технологічного укладу та забезпечують економічне зростання країн загалом.

У статті доведено, що диверсифікація діяльності сільськогосподарського підприємства є дієвим маркетинговим інструментом забезпечення його економічного зростання, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та економічної безпеки, посиленню довгострокової позиції на ринку, нівелюванню ризиків виробничо-господарської діяльності у стратегічній перспективі. Визначено місце мотиваційної складової у конфігурації переваг диверсифікації діяльності підприємства та моделюванні очікуваних ефектів. Доведено, що механізм диверсифікації є основою побудови взаємозв’язків між елементами локальної системи (структурних підрозділів у межах конкретного підприємства), необхідними для узгодження всіх параметрів її функціонування (прогнозування споживчого попиту, готовності до диверсифікації, оцінки диверсифікаційного потенціалу тощо). Аргументовано, що реалізацію стратегії диверсифікації за відсутності дієвого механізму її формування слід вважати економічно невиправданим і стратегічно непередбачуваним управлінським рішенням, що супроводжується фрагментарністю та неузгодженістю. Це підкріплюється нівелюванням системного підходу до розробки та імплементації загальної стратегії розвитку суб’єкта господарювання на сталій основі. Обґрунтовано, що оцінка потенціалу диверсифікації та прогнозування ефективності цього процесу є своєрідними індикаторами побудови моделі розвитку підприємства. При цьому, механізм диверсифікації передбачає наявність відповідних маркетингових інструментів як стратегічних орієнтацій підприємства, що використовуються в чітко визначеній послідовності у процесі реалізації політики диверсифікації та здійснюється розрахунок економічного ефекту. Для оцінки стратегічних можливостей розвитку і розробки пропозицій щодо формування стратегії диверсифікації діяльності здійснено поваріантний прогноз показника обсягу реалізації готової продукції (на прикладі ТОВ «Овочевий комбінат «Станишівка»). Охарактеризовано етапи здійснення та визначено найдоцільніші напрями диверсифікації діяльності підприємства.

У статті розглядаються особливості застосування компетентнісного підходу в процесі професійного розвитку працівників освіти на сучасному етапі.Представлені матеріали є логічним продовженням попередніх робіт автора, в яких аналізується компетентнісний підхід як методологія професійної підготовки у вищій школі. Певні висновки та узагальнення зроблені на основі наукових джерел, оприлюднених після 2014 р., коли набув чинності Закон України «Про вищу освіту» та почалися суттєві якісні зміни в системі вищої освіти України, що тривають до цього часу. Увага акцентується на висвітленні компетентнісного підходу як методології створення індивідуальних траєкторій удосконалення професіоналізму кожного працівника освіти в процесі підвищення кваліфікації. Підґрунтям для цього є самооцінювання професійної компетентності згідно з вимогами Закону України «Про освіту» та інших підзаконних актів. Доведено, що в основі цієї процедури повинна бути спеціально створена компетентнісна модель професійного розвитку педагогічного працівника та окремі педагогічні технології, метою яких є формування або поліпшення певної компетентності за результатамипроведення самооцінювання. Окрему увагу приділено також дотриманню принципу комплексного оцінювання професійної компетентності та її складовихяк умови досягнення запланованих результатів навчання, наведені спеціальні приклади. Наголошується на необхідності створення відповідних педагогічнихтехнологій саме в системі післядипломної педагогічної освіти, що набуло своєї актуальності в умовах диверсифікації процесів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних кадрів. Увага акцентується на необхідності формування системного бачення процесів оцінювання окремих компетентностей в осіб, що здійснюють викладацьку діяльність і є суб’єктами надання освітніх послуг у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан економіки України характеризується значними соціальноекономічними трансформаціями. Деякі з яких негативно вливають на якість життя населення. Для впровадження інновацій у виробничі процеси, оновлення основних засобів, нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки, покращення життя населення необхідно активізувати інвестиційні процеси в країні. Постановка проблеми. Для відновлення економічного зростання, підняття на більш високий рівень забезпечення соціальних стандартів необхідна модель управління економічними процесами, в основі якої знаходяться інвестиції. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вчених, що займаються проблемами інвестицій, інвестиційного потенціалу варто виділити І. Ю. Бережну, В. Бочарова, С. Заїку, Ф. Тумусова, Т. Г. Шамоту та інших вчених. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Залишається дискусійним питання змісту самого поняття інвестиційного потенціалу, впливу на нього динаміки освоєних інвестиційних та заходів державного впливу. Постановка завдання. Для нарощування інвестиційного потенціалу України необхідно стабілізувати політичну та макроекономічну ситуацію в країні, сприяти на державному рівні оновленню на інноваційних принципах матеріально-технічної бази, розвитку персоналу за допомогою збільшення та диверсифікації інвестицій. Виклад основного матеріалу. У статті висвітлені погляди вчених на інвестиційний потенціал, обґрунтовано, що інвестиції є важливим чинником нарощування інвестиційного потенціалу. Проаналізовано динаміку процесу інвестування в національній економіці, перспективні напрями державного регулювання щодо нарощування інвестиційного потенціалу. Висновки. Для України розміщених капітальних інвестицій недостатньо для позитивних зрушень в економіці. При збільшенні обсягів інвестицій в національну економіку можливо було б забезпечити збільшення темпів економічного зростання та покращення соціальних стандартів. Тому необхідно вжити на рівні держави дієвих заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління процесами формування та реалізації інвестиційного потенціалу, які б сприяли залученню вітчизняних та іноземних інвестицій, підвищували ефективність їх використання.

Швидке запровадження у навчально-виховний процес інноваційних технологій та підходів, рішуча відмова від формалізму, застарілих форм, методів і засобів педагогічної діяльності, тісний зв’язок науково-дослідної роботи з практикою господарювання в країні – саме це дає підставу стверджувати, що сьогодні у вищій освіті України народжується якісно відмінний тип навчальних закладів, які пристосовані до нових умов діяльності.Складова освітньої реформи в Україні безпосередньо пов’язана з процесом становлення відкритості системи освіти, який зумовлює її зорієнтованість на цілісний неподільний світ і його глобальні проблеми, усвідомлення пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими, національними над класовими, інтеграцію у світові освітні структури. Принцип відкритості слід розуміти як вимогу подолання ідеологічної зашореності освіти, необхідність її деполітизації та департизації. У цьому плані можна, безперечно, вважати, що закрита школа, як і закрите суспільство, підпорядковані єдиним вимогам і єдиній ідеології, в цілому не здатні до розвитку.Розвиток систем відкритого освітянського простору і здійснення нової не обмежуваної концепції освіти мають найяскравішу гуманістичну спрямованість, бо своїм головним завданням визначають створення системи безперервної освіти, тобто надання “повних і рівних можливостей освіти”, забезпечення “ідеалу доступності освіти для всіх”. Безперервна освіта для всіх означає відкрите й доступне високоякісне навчання протягом усього життя людини і має за мету надати кожній людині найширший вибір шляхів та методів, зокрема нові інформаційні технології, з тим, щоб сприяти і диверсифікації освітніх послуг, і освіті та навчанню “без кордонів”.Безперервність освіти для нашої держави означає також забезпечення можливостей доведення культурно-освітнього рівня особистості до рівня суспільних потреб, що завжди оновлюються; постійне поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, цілісності й наступності навчання та виховання; перетворення здобуття освіти на процес, що триває все життя людини [1].Феномен відкритої освіти виник невипадково. Він є закономірним результатом глибинних змін, що відбулися у світі протягом другої половини ХХ століття, і ґрунтується на новому розумінні світу і людини. Звичайно, що перехід до моделі відкритої освіти потребує принципових змін в організації, змісті та структурі всієї системи освіти, хоча при цьому форми, методи й, власне, сама структура традиційної освіти зберігаються. Йдеться, скоріше, про цільове емоційне насичення перспективними елементами нової системи. Сьогодні суспільство докорінно змінює своє розуміння освіти як системи.Модель відкритої освіти передбачає, зокрема, вільне користування сучасними інформаційними ресурсами, особистісну спрямованість процесу навчання, розвиток інформаційної культури, процес постійного пошуку і змін, формування нових орієнтацій та мети, партнерство викладача та студента, відкритість освіти до майбутнього, інтеграція всіх способів освоєння світу, розвиток і введення в освітні процеси синергетичних уявлень про відкритість світу, цілісність і взаємозв'язок людини, природи і суспільства [2].Одним із перспективних напрямів ми вважаємо широке запровадження в навчальний процес методики дистанційного навчання на основі комп’ютерної та телекомунікаційної техніки. Ця нетрадиційна, відкрита форма освіти, яка ефективно діє в ряді розвинених країн світу, відкриває широкі перспективи для індивідуалізації навчально-виховного процесу, розкриття творчого потенціалу кожного студента.Дистанційне навчання є технологією, за якою в освітньому процесі застосовуються кращі традиційні та інноваційні засоби як форми навчання, що ґрунтуються на комп’ютерних і телекомунікаційних технологіях.Дистанційна освіта відкриває широкі перспективи для залучення до освіти осіб, які з різних причин не мають змоги скористатися традиційними формами навчання. Вони можуть слухати лекції провідних фахівців, брати участь у семінарах, користуватися електронною бібліотекою, складати в інтерактивному режимі заліки, екзамени.Навчання проводиться із застосуванням новітнього програмного забезпечення на основі сучасної комп’ютерної бази, яка включає комп’ютерні класи, виділений канал Інтернет.Вихованню нових генерацій молодих людей, упевнених у власних силах, з новим мисленням і баченням перспектив розвитку галузі має прислужитися розроблена й реалізована нова модель неперервної інноваційної гуманітарної освіти.Визначальною рисою є постійне вдосконалення навчально-виховного процесу. Наочне свідчення цього – посилена увага до запровадження інноваційних технологій, нових форм, методів, засобів навчання, розрахованих передусім на індивідуальний підхід до кожного студента.Модель відкритої освіти традиційно формувалася, виходячи не тільки із суспільних потреб у знаннях та їх використанні, а й із суспільного усвідомлення найдоцільніших форм і технологій цілеспрямованої передачі майбутньому спеціалістові необхідних знань, умінь, навичок. На сучасному етапі розвитку такий підхід вже не може задовольнити вказаних потреб і втрачає свою перспективність. У зв’язку з цим виникає нагальна необхідність рішучого перегляду самої системи глобальних цілей освіти, зміни її стратегічних пріоритетів з перенесенням акценту зі знань спеціаліста на його людські, особистісні якості.Цей перехід від знаннєвої до особистісної орієнтації цілей і змісту освіти є тільки однією з передумов гуманізації і гуманітаризації професійної освіти. Другою її передумовою слід вважати широку демократизацію суспільних процесів і рішучу відмову від пануючої ідеології, що докорінно змінило ціннісні критеріальні підходи до сучасної освітньої парадигми. Згідно з ними система освіти повинна розглядатися як сфера обслуговування людини, яка забезпечує найбільш оптимальні засоби її розумового, почуттєвого і практичного розвитку [3].Неперервна гуманітарна освіта – ключовий елемент нового педагогічного мислення, який змінює погляди на характер і суть навчально-виховного процесу, в якому і студенти, і викладачі мають виступати суб’єктами професійного розвитку і творчості. Слід наголосити, що під педагогічним мисленням викладача розуміють особливості розумової діяльності, зумовлені характером його професійної діяльності.Вищеназвані аспекти гуманітаризації професійно-педагогіч­ної освіти визначають загальний педагогічний підхід до перебудови системи методичної підготовки викладача. Безсумнівно, що розробку методичної системи необхідно розпочати з переосмислення цілей навчання. Адже викладачеві важко вибрати методично правильні засоби і форми навчання, адекватні освітнім цілям, не конкретизувавши самі цілі. Одночасно і діяльність студента у процесі навчання може бути активною тільки тоді, коли у змісті навчання студент побачить переконливі для нього цілі – ті, що пов’язані з наступною професійною діяльністю.Стратегічною метою залишається формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості викладача, важливою якістю якої є високий професіоналізм. Але реалізація цієї мети на попередньому етапі реформування освіти не відповідала повною мірою самій природі особистості, що вело до неузгодженості цілей і результатів навчання та виховання. Відродження духовності в освіті є тією першоосновою, на якій можлива не лише орієнтація викладача на розв’язування завдань розвитку особистості студента, але й формування у студентів глибокого інтересу до саморозвитку, самоосвіти і самовиховання, вироблення в нього потреби у педагогічному самопізнанні [4].Вирішенню проблеми гуманітаризації вищої освіти багато у чому сприяє включення у навчальні плани дисциплін культурологічного циклу, зокрема, “Українська та зарубіжна культура”, “Історія мистецтв”, “Культурологія”. Ці дисципліни повинні сприяти формуванню у студентів аналітичної та інтегруючої структури свідомості, розвитку інтелекту і творчих здібностей.Досвід викладання курсу “Українська та зарубіжна культура” у вищому технічному навчальному закладі дозволяє стверджувати, що використання тільки традиційних методів навчання не дає бажаних результатів. Значний обсяг, складність і різноманітність матеріалу при обмеженій кількості навчальних годин не дозволяє в рамках лекційних і практичних занять розвивати у студентів пам’ять, мислительні операції аналізу і синтезу, навчити використовувати необхідний культурологічний апарат.Результати соціально-психологічних досліджень свідчать про те, що в пам’яті людини залишається біля 10% інформації, яку вона слухала, 50% того, що вона змогла побачити, 90% інформації, що вона відтворила сама особисто. Саме тому пасивне сприйняття лекцій веде, як правило, до репродуктивного відтворення матеріалу. Процес контролю повинен бути замінений активним творчим навчанням, яке направлене на безпосередню участь студентів у процесі передачі і засвоєні знань [5].Інформаційне забезпечення студентів можливістю вільного доступу до необхідної навчальної, наукової, культурологічної інформації – необхідна умова вільного розвитку особистості (зрозуміло, при дотриманні об'єктивності й наукової вірогідності фактів, що викладаються). Важливо також, щоб кожен студент мав можливість розвитку своїх природних нахилів і здібностей. Розвиваючий характер навчання і виховання стимулює в людині здатність до відкритості, до широкої комунікації, розвитку здатності до самостійного мислення, аналізу, прийняття рішень. Інтелектуальний розвиток молоді повинен бути спрямований на виховання вільної особистості.Методика навчання “Української та зарубіжної культури” у межах дистанційних курсів суттєво впливає на формування більш високого рівня мотивації навчання, орієнтації на самостійну роботу, містить засоби навчання і сприяє максимальному використанню групових методів діяльності студентів [6].З огляду на це, а також враховуючи необхідність становлення методичних аспектів неперервної гуманітарної освіти, перед вищою школою постали нові нетрадиційні завдання щодо впровадження і розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян; забезпеченню пріоритетності розвитку людини; виведенню освіти в Україні на рівень освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад; входженню України в світове інформаційне суспільство, шляхом використання нових технологій та відповідних технічних засобів комунікації; реалізації інноваційних заходів щодо демократизації та гуманітаризації доступу громадян до вищої освіти.Сучасний рівень розвитку комп’ютерної техніки і програмного забезпечення дає широкі можливості щодо модернізації та підвищення ефективності навчання. Використання кращих традиційних та інноваційних засобів і форм у навчальному процесі урізноманітнює його, підвищує якість засвоєння матеріалу, автоматизує процес навчання та контроль знань.

Мета дослідження - визначити відмінності впровадження моделі франчайзингу туристичними операторами на європейському та українському ринках. Дизайн/Метод/План дослідження. Теоретичний підхід, що ґрунтується на узагальненні, системному й порівняльному аналізі. Застосовані контент-аналіз, статистичний, графічний і табличний методи. Результати дослідження. Охарактеризовано моделі ділового франчайзингу найбільших багатопрофільних туристичних операторів масового туризму в Україні. Визначено загальні умови здійснення туристичної діяльності на принципах ділового франчайзингу для туристичних агенцій. З’ясовано відмінності моделей ділового франчайзингу на європейському й українському ринках. Франчайзинг визначено механізмом мультиплікації бізнесу й кооперації можливостей, спрямованих на активне просування туристичного продукту на цільовий на ринок. Практичне значення дослідження. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у можливому їх застосуванні туристичними агенціями при прийнятті рішення про приєднання до франчайзингової мережі й туроператорами при вирішенні питань диверсифікації прогнозованих ризиків бізнесу. Оригінальність / цінність / наукова новизна дослідження. Новизною проведеного дослідження є уточнення умов провадження туристичної діяльності на засадах франчайзингу в країнах Європи й, зокрема, в Україні, виділення відмінних рис моделі європейського ділового франчайзингу, які полягають у чітко визначеній вертикально інтегрованій структурі управління, сильному національному маркетинговому менеджменті, корпоративній підтримці ведення бізнесу, довгостроковості франчайзингових угод, результативній системі франчайзі. Перспективи подальших досліджень / обмеження дослідження. Внаслідок економічної кризи в туристичному бізнесі перспективним напрямом подальших досліджень з цієї проблематики є пошук шляхів стабілізації діяльності мережевого бізнесу в туризмі. Викликає інтерес зміна фінансового стану туристичних агентств після отримання або припинення статусу франчайзі. Тип статті - теоретичний.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний авіаційний університет, - Київ, 2010. Актуальність роботи обумовлена об’єктивними причинами економічного характеру. Аналіз сучасного стану аеропортів цивільної авіації свідчить про наявність мотиваційних чинників для проведення заходів диверсифікації діяльності низки аеропортів, літако – ремонтних та інших авіапідприємств цивільної авіації України. Адаптовано до умов авіатранспорту концепції реінжинірингу та удосконалено принципи хендлінгового обслуговування, яка напряму диверсифікації авіатранспортного бізнесу. Проведена класифікація послуг авіаційного транспорту, запропонована модель організаційно-економічного механізму диверсифікації діяльності авіапідприємств.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Национальный авиационный университет, Киев, 2010. Диссертация посвящена обоснованию и разработке научных, методических и практических основ диверсификации деятельности предприятий гражданской авиации Украины. Проведен анализ работ известных ученых и специалистов, рассмотрен их вклад в исследование проблем диверсификации и ее стратегий в различных отраслях экономики страны. Критическое изучение этих публикаций дало возможность сделать вывод о том, что исследование проблем диверсификации деятельности авиапредприятий в Украине относится к недостаточно разработанным, как в теоретическом, так и в методическом отношении и, следовательно, требует существенных разработок и дополнений. В работе охарактеризованы общие принципы развития хозяйственных систем, освещена одна из наиболее важных задач государственной политики в нынешней экономической ситуации – диверсификация отраслей экономики, в том числе воздушного транспорта. Проанализировано современное состояние аэропортов, свидетельствующее о наличии мотивационных факторов необходимости проведения мероприятий диверсификации деятельности ряда аэропортов, самолеторемонтных и других авиапредприятий гражданской авиации Украины. Мотивы диверсификации разделены на оборонные, наступательные, финансово возможные, достижение синергических эффектов. Проведена классификация внешних и внутренних рисков финансово-хозяйственной деятельности. Выполнена классификация главных видов диверсификации по основным источникам. Проанализирована динамика объемов перевозок пассажиров авиационным транспортом за последние семь лет, выявлены тенденции количества экспорта и импорта услуг воздушным транспортом, предложен механизм диверсификации сферы авиатранспортных услуг. Охарактеризованы нормативно-правовые акты, регламентирующие хендлинговый процесс обслуживания. Хендлинговую деятельность предлагается рассматривать как одно из направлений диверсификации авиапредприятия. Выполненная группировка деятельности авиакомпаний по формам их собственности показывает, что большинство украинских эксплуатантов выступают товариществами с ограниченной ответственностью. Адаптировано к специфическим условиям авиатранспортной деятельности принципы реинжиниринга. Рассмотрено влияние внешних факторов – проведение Евро-2012 в Украине, на кардинальное развитие инфраструктуры аэропортов, что станет реальной основой для увеличения процессов диверсификации услуг. Автором предлагается вид диверсификации кредитов. Предложена структурная схема подготовки к началу диверсификации и модель организационно-экономического механизма диверсификации деятельности авиапредприятий.
Thesis seeking for a degree of Candidate of economic sciences (PhD., Econ.) under Major 08.00.04 – Economics and enterprise management (by economic activities kinds). – National Aviation University, Kyiv, 2010. Thesis concentrates on evaluating and developing scientific, methodic and practical foundation for the activity diversification of the civil aviation enterprises of Ukraine. The author has studied and analyzed works by well-known scientists and specialists, reviewing their input in researching diversification issues and strategies for different branches of national economy. The thesis outlines basic development principles for economic systems, describing one of the most significant governmental policy concerns under current economic situation – diversification of economic branches, including air transportation. The thesis studies current state of the airports, signaling on the existence of motivational factors to conduct diversification actions for a number of airports, aircraft renovation facilities and other civil aviation enterprises of Ukraine. The author describes national legislation governing airport handing services. Handling services are suggested to be treated as one of the directions in activity diversification for aviation companies. Additionally, a review of external factors, such as staging EURO-2012 Football Championship in Ukraine, and its impact on major development of the Ukrainian airport infrastructure been conducted. The author suggests credit facilities diversification, also suggesting structural roadmap necessary to launch diversification; the roadmap is accompanied by an organizational and economic model for diversifying aviation companies activities.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2018. Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних засад дослідження диверсифікації ринку природного газу ЄС та обґрунтуванню перспективних напрямів підвищення енергетичної безпеки ЄС за рахунок диверсифікації ринку газу. У роботі запропоновано енергетичну безпеку трактувати як інтегральну категорію, яка охоплює соціальні, економічні, політичні, технологічні і екологічні фактори і характеризує стан забезпечення економіки енергоресурсами, за якого потреби у енергії задовольняються за стабільними та доступними цінами шляхом використання енергоресурсів з внутрішніх та зовнішніх джерел і стратегічних резервів через надійну та захищену внутрішню енергетичну інфраструктуру і диверсифіковані та стабільно доступні зовнішні джерела, не створюються загрози сталому розвитку та екологічній безпеці і впроваджені механізми мінімізації наявних і потенційних ризиків для енергетичної сфери. У ході дослідження з’ясовано, що в ЄС безпека постачання енергоресурсів визначається як стан забезпечення енергоресурсами, за якого основні енергетичні потреби мають бути задоволені завдяки спільному використанню внутрішніх енергетичних ресурсів та стратегічних резервів у прийнятних економічних умовах та з використанням диверсифікованих та доступних зовнішніх джерел. Проведено аналіз структури та особливостей сучасного ринку газу ЄС і встановлено, що цей ринок займає одне з ключових місць в загальній структурі виробництва первинної енергії в ЄС, а загальним вектором його розвитку є формування єдиного конкурентоспроможного ринку, ключовими елементами якого є вільна конкуренція та біржове ціноутворення на високоліквідних газових хабах. Виявлено, що концепція диверсифікації на основі довгострокових контрактів, яка останнім часом була традиційною в ЄС, на даний час не може повною мірою забезпечити отримання додаткових обсягів імпорту газу. Найбільш привабливою альтернативою є концепція диверсифікації на основі розвитку конкуренції. Запропоновано концептуально-методичний підхід до оцінки рівня диверсифікації ринку газу ЄС на основі індексу диверсифікації ринку, який дозволяє оцінити рівень диверсифікації ринку за основними його аспектами. Удосконалено інструментарій кількісної оцінки рівня диверсифікації зовнішніх джерел постачання, який дозволяє оцінити рівень їх диверсифікації з урахуванням політичної стабільності та економічної доцільності щодо держав-постачальників. Розроблено модель диверсифікації ринку газу, яка дозволяє оцінити як рівень диверсифікації ринку за основними аспектами, так і загальний рівень диверсифікації ринку газу в цілому. Здійснено оцінку рівня диверсифікації ринку газу ЄС і встановлено, що поточний рівень диверсифікації відповідає нормальному рівню диверсифікації. Обґрунтовано перспективні напрями підвищення енергетичної безпеки ЄС за рахунок диверсифікації ринку газу. Визначено пріоритетні шляхи підвищення рівня диверсифікації ринку природного газу України, реалізація комплексу завдань за якими забезпечить задовільний загальний рівень диверсифікації вітчизняного ринку природного газу та є передумовою успішної інтеграції до ринку природного газу ЄС. The thesis for the degree of Candidate of Economic Sciences, speciality 08.00.02 – World Economy and International Economic Relations. – V.N. Karazin Kharkiv National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2018. The thesis is devoted to the in-depth study of the theoretical and methodological research principles of the EU natural gas market diversification as well as to the substantiation of perspectives for the EU energy security increase due to the diversification of gas market. Various approaches to the interpretation of energy security by international organizations, individual countries and academic researchers have been explored in the thesis. It has been established that energy security can be explored either under a one-sided approach based on the security of energy supply or under a multi-faceted approach that takes into account a number of other important aspects of energy security, such as energy availability, energy efficiency and environmental safety. By generalizing the existing approaches to the definition of energy security it has been established that energy security in its broad sense is defined as the state of the Economy energy resources supply, with no threats to sustainable development, and where the mechanisms for compensating existing and potential risks, that may arise as a result of the negative influence of internal or external factors, are implemented. The paper proposes to treat energy security as an integral category that covers social, economic, political, technological and environmental factors and characterizes the state of the economy's energy supply, in which energy needs (in various forms and in sufficient quantities) are met at stable and affordable prices through the use of energy resources from internal and external sources and strategic reserves through a reliable and secure internal energy infrastructure and diversified and stable external energy supply sources, no threat to sustainable development and environmental safety, and mechanisms for minimizing existing and potential risks for the energy sector are introduced. It has been established that central component of the EU energy security is the energy supply security, which means the availability of continuous access to energy resources at affordable prices. The availability of energy resources is a multidimensional concept, the components of which are diversification of energy resources suppliers, spatial diversification of energy resources distribution, diversification of type energy resources and diversification of supply routes (pipelines). The study found that in the EU energy security supply is defined as a state of energy supply, in which the basic energy requirements should be covered through the joint use of internal energy resources and strategic reserves under acceptable economic conditions involving diversified and accessible external sources. Diversification encompasses three aspects: the diversification of supply sources, suppliers, and location of energy objects by spatial criterion. It has been discovered that in order to maintain the appropriate energy security level the energy sector should be characterized by the diversification of the complex of primary energy sources; diversification of electricity production at the expense of gas; diversification of the portfolio of energy resources suppliers; diversification of supply routes for imports; a tendency to reduce the energy intensity of GDP; reliable energy infrastructure; affordable prices. Evaluating the place and role of the diversification in the system of factors of ensuring the EU energy security as one of the largest importers of energy resources in the world, it was established that under the assurance of EU energy security is understood the process of reducing dependence on external energy suppliers through the development of own energy production, diversification of the internal energy portfolio and diversification of the energy resources supply from external sources, the formation of sufficient strategic energy resources reserves, energy efficiency, decarbonisation as a means to combat climate change and minimize pollution. The analysis of the structure and features of the modern EU gas market has proved that this market takes one of the key places in the overall structure of primary energy production in the EU, and its general development trend is the formation of a single competitive market by means of free competition and stock pricing in the most liquid gas hubs. It has been discovered that the concept of diversification on the basis of various longterm contracts can not at this time fully ensure the receipt of additional volumes of gas imports. The most attractive alternative for the coming years is the concept of supply diversification based on the development of competition. The conceptual-methodical approach to assessing the level of diversification of the EU gas market based on the market diversification index is proposed, which allows us to assess the level of market diversification in its main aspects. It is noted that the gas market diversification index is a quantitative measure of how much energy security is ensured in the aspect of diversifying gas supply. The tools for quantifying the level of diversification of external sources of supply have been improved, which allows us to assess the level of their diversification, taking into account political stability and economic expediency. The gas market diversification model is developed, which allows quantitatively and qualitatively to assess both the level of the gas market diversification in its main aspects and the overall level of the gas market diversification as a whole. The assessment of external and internal aspects of the EU gas market diversification has proved that the current level of diversification corresponds to the correct level of diversification according to the proposed scale of assessment. The analysis of the obtained assessments of the EU gas market diversification level has been carried out and promising directions of increasing EU energy security due to natural gas market diversification are provided. The program of diversification of the gas market of Ukraine is proposed on the basis of the analogue of the existing N-1 gas infrastructure standard in the EU. The priority directions of increasing the Ukraine natural gas market diversification level are identified, realization of the tasks complex on which proposed target indicators of Ukraine natural gas market diversification level on the main internal and external aspects inherent in the EU natural gas market, will provide a satisfactory overall level of the domestic natural gas market diversification and is a prerequisite for successful integration with the EU natural gas market. Obtained variants of target values of diversification as target parameters can then be based on the diversification programs and determine the main promising directions of Ukraine natural gas market development in terms of increasing energy efficiency, changing the structure of the energy mix, reduction of natural gas consumption, decreasing the dependence on imports, increasing the diversification level of the external supply sources and suppliers.