Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мовна лексика.
Статті в журналах з теми "Мовна лексика"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Мовна лексика".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Городецька, Вероніка Анатоліївна. "Мовна картина світу М. Вінграновського (на матеріалі поетичної збірки «На срібнім березі»)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 14 (15 січня 2016): 153–62. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v14i0.217.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблему індивідуально-авторської мовної картини світу М. Вінграновського, здійснено аналіз тематичного поля «Простір», у якому презентується неповторний погляд автора на рідну землю. З’ясовано, що лексика на позначення просторових явищ формує 10 лексико-семантичних груп і відображає географічний простір усієї України з детальним описом регіонів Наддніпрянщини та Північного Причорномор’я.
2
Медведів, А. "Мовна структура японських патентних описів. Лексика та граматика". Мова і культура, Вип. 20, т. 1 (186) (2017): 105–11.
Знайти повний текст джерела
3
Шатілова, Н. "Діалектна лексика як мовна домінанта ідіостилю Сидора Воробкевича". Лінгвостилістичні студії, Вип. 3 (2015): 204–13.
Знайти повний текст джерела
4
Boyko, Julia. "COLLOQUIALISMS OR LANGUAGE DEVIATION: LINGUISTIC AND TRANSLATIONAL ASPECTS." Research Bulletin Series Philological Sciences 1, no. 193 (April 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.36550/2522-4077-2021-1-193-78-84.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with the peculiarities of colloquial vocabulary as a deviant element of speech, its naming, separation and methods of translation into target language. The ways of realization of colloquial words have been analyzed in the target text through full and adaptive transcoding. Colloquialisms are used by everybody, and their sphere of communication is comparatively wide. These are informal words that are used in everyday conversational speech by cultivated and uneducated people of all groups. Such elements include slang and dialects. Vast use of informal words is one of the prominent features of 20th century English and American literature. In Modern fiction informal words appear in dialogues as well as in descriptive passages. Such informal words are considered to be a kind of language deviation. The main reasons for the functioning of deviations in fiction are as follows: 1) deviation as the main means of creating the image of the characters and the author's picture of the world; 2) the deviation characterizes only individual characters (this way of deviation functioning is used more often, because it creates the image of the hero; 3) the deviation is used as a specific feature to create a certain coloring of the text. This technique is more often used for certain situations, comic effect, or also a conflict situation between the characters. For example, individual interspersed dialectal elements, which are voiced by a particular character, more often uses stylistically refined language, may sound like jokes about other characters who communicate in dialectal speech. To render stylistic coloring of the text created with the help of colloquialisms is an urgent problem for translators. To realize this task a translator should choose a correct strategy taking into account reasons for what the substandard elements have been used in the text. The given investigation shows that the most adequate ways of rendering colloquialisms used in the source language into target language is transcoding full or adaptive one.
5
Чумак, Олена Леонідівна. "Мовна агресія в епістолярному тексті Григорія Гусейнова". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (2 квітня 2018): 231–38. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.188.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто мовну агресію в епістолярному тексті роману у щоденниках і листах «Повернення в Портленд» Г. Гусейнова. Акцентовано на тому, що проблема агресії є частиною емоційного досвіду письменника, його внутрішнього стану. Досліджено лексико-семантичні особливості мовної агресії. Проаналізовано дефініцію агресія у словниках. Визначено лексико-семантичні групи слів мовної агресії. Репрезентовано шари лексики зі значенням мовної агресії.
6
Хортюк, Д. О. "ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНОЇ ГРУПИ «ПОБУТОВА ЛЕКСИКА» У ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 179–83. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню й аналізу особливостей лексико-тематичної групи «Побутова лексика», яка функціонує у творчості видатного письменника та світового класика М.В. Гоголя. Актуальність розвідки зумовлена тим, що нині значна частина слів, що становлять групу найменувань побутової лексики, ідуть на периферію мовної лексичної системи і зовсім забуваються носіями сучасної мови. У дослідженні розглядаються деякі особливості використання автором цієї лексичної групи, усередині якої виділяються такі підгрупи, як адміністративні відносини, відносини за родом діяльності, родинні стосунки, назви видів одягу, предмети господарського вжитку, найменування страв та напоїв. Пропонується пояснення того, чому письменник акцентує увагу на вживанні побутової лексики. Надаються характеристика та детальна оцінка кожній підгрупі основної лексико-тематичної групи «Побутова лексика». Аналізуються основні підходи та доцільність уживання «побутової лексики» у творчості М.В. Гоголя. Встановлено, що дослідження мови творів та їхніх художніх мовних образів одне з найбільш складних і трудомістких завдань у науці про мову. Художній твір багатогранний. Мова в цьому разі виступає як форма словесного мистецтва, як цілісна словесно-художня єдність, особливий тип естетичної, стильової, словесної структури, його вивчення тісно пов’язане не тільки з лінгвістикою, але і з літературознавством і естетикою. Доведено, що письменник прагнув до об’єктивності зображення дійсності, він розкривав суспільне життя, соціальне середовище і внутрішній світ людини в їхніх взаємних зв’язках і в гармонійній пропорційності. Склад лексико-тематичних підгруп вкотре підтверджує, що М.В. Гоголь намагався передати у своїй творчості дивовижний колорит народного життя. М.В. Гоголь, коли малював картини побуту, детально описував портрети своїх героїв, прагнув до всебічного зображення життя, звичаїв і характеру людини. Через мальовниче відображення реального побуту автор вдало поєднує гумор і романтичне ставлення до світу. Багатство змісту, чудова виразність художніх образів, неповторна своєрідність поетичного стилю роблять його твори глибоко оригінальними та самобутніми.
7
Личук, Світлана. "ІНШОМОВНА ЛЕКСИКА В ПОКУТСЬКИХ ГОВІРКАХ (НА МАТЕРІАЛІ СІЛ СТЕЦЕВИ І СТЕЦІВКИ СНЯТИНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ КОЛОМИЙСЬКОГО РАЙОНУ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 170–74. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-36.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено один із продуктивних способів поповнення фонду західноукраїнської діалектної термінології ‒ запозичення. У публікації представлено частину зібраної діалектної лексики, котра активно вживається в мовному потоці жителів покутських говірок Стецеви і Стецівки та прилеглих територій, що належать до Снятинської об'єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, Україна. Найбільше запозичень ‒ з польської, німецької, російської мов, що зумовлено різними історичними, політичними, культурними умовами, в яких перебував регіон. Зафіксовано також запозичення з французької, англійської, латинської, угорської та інших мов. Мета статті ‒ виявити та дослідити особливості чужомовних запозичень, продемонструвати новий фактичний матеріал, що поповнює національний лексис. Методологія розвідки передбачає використання таких загальнонаукових методів: системного, зіставлення, порівняльного, систематизації. Наукова новизна дослідження полягає в особливій увазі лексикографічному вивченню загальної лексики та науковому осмисленню досліджуваного сегмента діалектної лексики в окремому регіоні України. Тут відображено частину лексики, її особливості та результати дослідження з аналізом фактичного матеріалу. У досліджуваних говірках використовується лексика, яка властива мовленню мешканців Покуття та прилеглих територій, частково інших говорів. Говірки Стецеви і Стецівки не претендують на якісь особливі фонетичні, граматичні та інші особливості, які могли б бути відсутні в інших покутських говірках, хоча у них можна знайти й окремі незначні фонетичні, лексичні, граматичні, синтаксичні відмінності. Висновки. Діалектне мовлення є системно організоване на всіх мовних рівнях. Це цілісна комунікативна система, в якій своєрідно-говіркові мовні властивості органічно поєднані з загальнонародними, літературними як визначальними і кількісно найповніше виявленими.
8
Датченко, Юлія Валентинівна. "Лексика писанкарства як відображення мовно-культурного феномена українців". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 13 (15 вересня 2015): 64–68. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v13i0.250.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено огляд різних підходів до культурно маркованих слів, запропоновано розглядати лексику писанкарства як національно марковану, виділено особливості різних груп лексики писанкарства, що відображають унікальність світосприйняття українців.
9
Moroz, T. V. "Кулішева мовна політика у виробленні високого стилю української літературної мови". Literature and Culture of Polissya 98, № 14f (18 травня 2020): 218–30. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-218-230.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано використання П. Кулішем одиниць книжного, народно-розмовного та діалектного джерел лексики у текстах перекладів книг Святого Письма в контексті розвитку релігійного стилю української літературної мови другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Визначено місце книжного, народно-розмовного та діалектного джерел лексики в мові перекладів книг Святого Письма, а також роль письменника-перекладача у виробленні релігійного стилю української літературної мови. Актуальність представленого мовознавчого дослідження полягає в тому, що воно, на наш погляд, послужить важливим доповненням до пізнання мовної індивідуальності П. Куліша та його зв’язку з культурними традиціями української мови. Дослідження лексико-стилістичних особливостей перекладів українськоюмовою книг Святого Письма, здійснених П. Кулішем, переконує, що в них відтворено й збережено зв’язки з традиціями розвитку літературної мови, з узвичаєними нормами слововжитку в українському освіченому середовищі кінця ХІХ – початку ХХ століть. У ході нашого дослідження з’ясовано функціональні властивості стильового потенціалу церковнослов’янізмів, народно-розмовної та діалектної лексики української мови у творенні урочистого, поетичного, піднесеного колориту мовлення, типового для релігійного стилю української літературної мови. П. Куліш як перекладач Біблії відновив функціональні властивості цих засобів. Окремо варто зауважити уважне й помірковане ставлення письменника-перекладача до їх застосування, що цілком узгоджувалося з культурно-писемною традицією української мови, забезпечувало культурну спадкоємність і утверджувало умотивованість цих одиниць у виробленні високого стилю мови
10
НАУМОВА, Тетяна. "Інвективи у гумористиці Івана Франка та Володимира Самійленка". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 3, № I (27 вересня 2019): 127–39. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.3-i.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються лайливі слова, або інвективи, як одна із груп експресивної лексики, що функціонують у гумористичних творах Івана Франка та Володимира Самійленка і перебувають поза межами літературної мови. Вживання лайливих і зневажливих слів аналізуються відповідно в ситуаціях негативної комунікації, що являє собою лексико-семантичне поле, об’єднане архісемою “лайка”. Проаналізовано мовні репрезентації цієї семи із залученням до лексико-семантичного поля негативної комунікації стилістично маркованих назв осіб – учасників конфліктних комунікативних ситуацій.
11
Шинкар, Тетяна. "АКТУАЛІЗАЦІЯ АНГЛІЦИЗМІВ У СУЧАСНОМУ МЕДІАТЕКСТІ". Society. Document. Communication, № 7 (19 листопада 2019): 109–22. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-109-122.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається функціонування в сучасному медіатексті англіцизмів, які на початку ХХІ століття значно активізувалися, чому сприяють українсько-англійські мовні контакти в різних сферах діяльності: в економіці, у суспільно-політичній сфері, у засобах зв'язку, у побуті, культурі, політиці тощо.
З’ясовано, що серед мовних причин входження іншомовної лексики в українську мову є поповнення словникового складу української мови, розширення засобів номінації, усунення багатозначності питомого слова, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваної лексеми; потреба в нових одиницях номінації, необхідність розмежування понять певної терміносфери, тенденції до номінації цілісного поняття одним словом та соціально-психологічні причини. Визначено, що поповненню української мови запозиченнями сприяє і процес універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу. Ці мовні тенденції виявлені через використання коротких та економних з погляду мовленнєвих зусиль форм.
Досліджено, що англійські слова та словосполучення привертають увагу читача, а їхнє функціонування в тексті виконує конкретні цілі. Основна функція англіцизмів – номінативна, коли запозичена лексика називає слова, які не мають відповідників в українській мові. Рідше англіцизми називають вже існуючі поняття. Функціонування в мові англіцизмів виявляє активні динамічні процеси в сучасному українському лексиконі.
При запозиченні англійських слів автори часто демонструють варіативність написання інновацій. Тоу нинім існує невпорядкованість особливостей графічної, фонетичної, граматичної чи семантичної адаптації запозичених слів. Доволі часто те саме друковане видання демонструє написання запозичення в різних варіантах.
У розвідці проаналізовано, що одним із найбільш універсальних способів словотворення в українській та англійській мовах є словоскладання, особливо продуктивним воно є при творенні іменників. Творення цих слів представлене такими структурними типами: 1) іменник + іменник; 2) прикметник + іменник; 3) «іменник+дієслово».
Зроблено висновки, що в мові друкованих ЗМІ лексико-семантична система продовжує розвиватися в руслі тенденції інтернаціоналізації, або глобалізації, засвідчена активним запозиченням іншомовної лексики, зокрема англіцизмів, що позначають сучасні реалії, пов’язані з наукою й технікою, суспільно‑політичними процесами та ін.
12
ПОНОМАРЬОВА, Людмила, та Iнна ЛОБОДЮК. "ПИТАННЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕМПОРАЛЬНИХ СТИЛІЗАЦІЙ У СУЧАСНИХ ТВОРАХ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 369–76. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.33.
Повний текст джерелаАнотація:
Лексика завжди відповідає часу створення і відрізняється у різний час і на різних територіях. Для територіальних різниць існують мови та діалекти. Їх переклад хоча і може викликати труднощі, однак підтрима- ний словниками, доробками вчених та практикою. Темпоральну лексику можна спостерегти в текстах двох різновидів: 1. тексти, написані у віддалені епохи 2. історичні або квазіісторчні сучасні сти- лізації, де автори навмисно стилізують мову опису в часовому аспекті. Актуальність роботи полягає в аналізі можливостей міжмовної пере- дачі сучасних темпорально стилізованих текстів між близькоспорідненими мовами, враховуючи можливості неоднакового сприйняття в мові оригіналу і мові перекладу. Об’єктом дослідження є темпоральна лексика російської мови, вико- ристовувана у сучасних літературних творах, та її переклад українською мовою. Предметом дослідження є методи перекладу застарілих слів, за допо- могою яких досягається ефект темпоральної стилізації. Проблема перекладу темпорального складника твору є однією з найменш досліджених як у теоретичному, так і в практичному відношенні. У теоре- тичному плані науковий інтерес представляє визначення складу і статусу лексичних шарів, джерел їх походження і закономірностей їх використання в різних сферах комунікації. Також слід указати на відсутність теоретично розроблених критеріїв виділення ознак темпоральної стилізації, дослідження механізму породження стратегії історичної стилізації мови, визначення функцій лексики високого стилістичного шару, джерел її формування і тенденцій розвитку. Дискусійні питання пов’язані з вибором та реалізацією стратегій адекватного перекладу та цілісністю семантичного-емоційного навантаження перекладених тек- стів. Отже, ступінь еквівалентності перекладу може бути достатньо об’єк- тивно визначено за допомогою зіставлення реакції реципієнтів на текст пере- кладу та оригіналу, і саме відповідність розуміння тексту реципієнтами буде критерієм оцінки результатів перекладацького процесу.
13
Куліш, Владислава, та Олена Гарах. "ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 64–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблеми значення культурно маркованої лексики є важливим елементом міжкультурних та міжмовних контактів. У статті відтворюються питання, пов’язані зі способами перекладу культурно маркованої лексики, особлива увага приділяється основним труднощам під час перекладу. Вивчення способів передачі реалій при перекладі визначається зростаючим інтересом до дослідження мов на різних рівнях, тенденцією до вивчення взаємозв’язку мови і культури, так як саме в культурно маркованій лексиці відображається специфіка мислення кожного народу. Сучасні літературні твори містять безліч слів, описів традицій, звичаїв і явищ, незрозумілих носіям інших культур. Переклад текстів, що містять такого роду одиниці викликає ряд проблем. Так, переклад культурно маркованої лексики ускладнений тим, що референт реалії може відсутні в мові, що, або ж бути дещо відмінним від мови оригіналу. Актуальність даної статті обумовлена недостатнім вивченням ролі культурно маркованої лексики при перекладі, що часто призводить до зниження цінності сприйняття перекладеного тексту. При перекладі текстів важливо зберігати культурно-історичну своєрідність оригіналу. У тому випадку, якщо текст, що перекладається відноситься до певної епохи, написаний мовою, що нині не вживається, і співвідноситься з архаїчними культурними традиціями, то перекладач повинен володіти не тільки винятковими лінгвістичними навичками, але і великими філологічними та історичними знаннями. В цьому випадку для перекладача незамінними будуть не тільки базові знання теорії перекладу, а й приклади практичної реалізації тих чи інших методів, шляхів передачі реалій на іншу мову. Адже читач повинен не замислюватися в процесі читання про точність значення того чи іншого слова, а сприймати значення як факт. У статті дано теоретичне обгрунтування культурно маркованої лексики, розроблено класифікацію культурно маркованої лексики за різними критеріями, проаналізовано основні прагматичні функції національно маркованих лексичних одиниць, запропоновано основні шляхи розв’язання проблем адекватного відтворення культурно маркованої лексики при перекладі текстів українською мовою. Для передачі специфічної лексики в практиці перекладу використовується безліч способів і прийомів, які стали результатом багатовікових мовних контактів і які призвели до накопичення знань про лексико-граматичні відповідності. В цілому, можна зробити висновок, що при передачі національно маркованої лексики найчастіше використовується прийом калькування, що допомагає адекватно передати текст мовою оригіналу без смислових спотворень; зберегти національний і історичний колорит; зробити прагматичний та естетичний вплив на реципієнта.
14
Романова, Н. В. "ЕМОТИВНА ЛЕКСИКА ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ БУНДЕСКАНЦЛЕРКИ АНҐЕЛИ МЕРКЕЛЬ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 240–45. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-39.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферована стаття висвітлює особливості семантики емотивної лексики, репрезентованої в німецькомовному політичному дискурсі бундесканцлерки Анґели Меркель. Актуальність студії зумовлена потребою виявлення специфіки феномена в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії мови та мислення, з’ясувати, як вербалізуються знання політикині про емоції. Мова політичних діячів є засобом і інструментом влади, механізмом маніпуляції масової свідомості, орієнтована більшою мірою на інтелект адресата, його думки, емоції, почуття. Будучи порівняно нейтральною, ця мова відображає майбутній контекст, інтерпретований у річищі політичної діяльності. Такий контекст важко заперечити, неможливо перевірити, проте легко змоделювати. Йдеться про інтереси суспільства, закарбовані через певні образи й навіть моделі ворогів чи недругів. Виокремлено умовно три різновиди семантики емотивної лексики: позитивна, негативна й невизначена. Позитивна семантика емотивної лексики – носія базових, соціальних і культурних емоцій – відповідає позитивному ставленню А. Меркель до предметів і явищ навколишнього світу, інформує про задоволення її потреб, актуалізує появу позитивних емоцій, у тому числі радість, щастя, надія, любов тощо. Негативна семантика емотивної лексики сигналізує про відповідне ставлення до предметів і явищ навколишнього світу, маніфестує розбіжність між бажаним станом речей і існуючим, викликає в неї негативні емоції, як-от страх, тривога, стрес тощо. Невизначена семантика емотивної лексики тотожна нечіткому ставленню канцлерки до предметів і явищ навколишнього світу, характеризує розмитість її потреб, запитів та інтересів, не має очевидної модальності, прикладом невизначених емоцій є нестрах, немовчання, небайдужість. Встановлено два основні типи мовної свідомості: типова й нетипова, що опосередковуються перехідною мовною свідомістю. Типовість, нетиповість або перехідність визначено через кількісні показники й обрахунки. Доведено, що емотивна лексика конкурує з аналогічними фразеологічними одиницями.
15
Кальченко, Г. "Наукова лексика і загальновживана мова". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 15 (2005): 66–71.
Знайти повний текст джерела
16
Пантілеєнко, К. С. "ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНОМУ СЛОВНИКУ". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – розкрити питання історичної важливості формування слів і тлумачень у словнику, а також розташування та тлумачення слів, підходи до того, як визначати критерії класифікації слів, крім тлумачень, що існують у самій реальності, а також їх вираження у змістах і поняттях. Також у статті порушено питання системного поняття в словниках і їх ідеографічні особливості, розглядаються особливості гендерної лексики російської мови на матеріалі тлумачного словника. Саме така лексика пояснює, як фактичний вплив соціально-культурних та мовних чинників визначає ставлення суспільства до чоловічого та жіночого сприйняття слів. Основними ідеографічними галузями лексики є професії, хобі і захоплення. Наукова новизна статті – розкрити традиційні та новітні підходи щодо питання ідеографічного аспекту мови, в цьому разі – на прикладі лексики, пов’язаної з гендером. У статті підкреслено універсальні закономірності та національно-специфічні розбіжності під час тлумачення понять, їх функціонування в мові та мовленні. Також досліджуються галузі стосовно різних аспектів формування дійсності свідомості і явності логіки без урахування гендерних факторів (на прикладі тлумачення професій, хобі та вподобань). У статті виокремлено універсальні закономірності та національно-специфічні розбіжності під час тлумачення понять у словнику і їх функціонування в мові. Гендерні дослідження дають можливість проаналізувати соціально- культурні та мовні чинники, що визначають ставлення суспільства до чоловіків і жінок, а також поведінку індивідів у зв’язку з причетністю до певної статі і стереотипні уявлення чоловічих і жіночих якостей, тобто все те, що переводить проблематику статі зі сфери біології у соціальну. В результаті походження, сенсу і вживання у мові суспільство коригує мовну свідомість людини, диференціюючи в мові і менталітеті соціальну природу і положення статей, наказуючи людині прагнути до певних моделей поведінки, про які спочатку вона може і не підозрювати. У практичній частині статті представлено фрагмент тлумачного словника сучасної російської мови, в якому розкрито особливості категорії роду, безпосередньо пов’язаної з категорією роду і гендерною відмінністю.
17
ҐРЕЩУК, Василь. "МОВНА КАРТИНА СВІТУ ГУЦУЛІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ. ГОРА". Українознавчі студії, № 19 (26 березня 2018): 5–16. http://dx.doi.org/10.15330/ukrst.19.5-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано мовну картину світу гуцулів у сегменті поняттягора, представлену українською художньою мовою. Гуцульську мовну картинусвіту репрезентують одиниці гуцульського говору, передовсім номінативні. В літературних текстах, з огляду на художнє осмислення світу гуцулів, здійснюється його моделювання. Мовна картина світу гуцулів постає крізь призму художньої мови, що є окремим об’єктом лінгвістичних студій. Як засвідчив аналізконкретного матеріалу, гуцульська мовна картина в сегменті поняття горавідрізняється від аналогічного сегмента поза ареалом гуцульського говору. Длягорянина, попри те, що він теж послуговується загальнонаціональним найменуванням гора, у гуцульському говорі функціонує ще низка слів на позначення гори,зокрема ґрунь, кичера, китиця, маґура, малява, голиця, ґоргани. Цим забезпечується значно детальніше лексико-семантичне категоризування навколишньоїдійсності, фіксування номінативними засобами ознак, значущих для життєдіяльності горян, але індиферентних для пересічного українця з рівнинної частиниУкраїни. Крім того, гуцульська картина світу в українській художній мові збагачена низкою образних компонентів, зумовлених використанням аналізованихдіалектизмів в художніх компаративних сполуках, в поетичних метафорах.
18
Федоренко, С. В., та А. В. Бернадіна. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАХОВОЇ МОВИ ВІЙСЬКОВОЇ СФЕРИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 257–62. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-37.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює лексико-семантичні й жанрові особливості сучасної англомовної військової фахової мови, яка в силу багатогранності військових знань характеризується міждисциплінарністю. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою мілітаризацією суспільства на тлі військово-політичних реформ, спричинених загостренням збройних протистоянь світового масштабу, що слугує поштовхом до стрімкого розвитку фахової мови військової сфери, а тому є важливим і цікавим матеріалом для вивчення. Зазначено, що завдяки специфічній комунікативно-функціональній спрямованості фахова мова військової сфери оперує в межах трьох функціональних стилів мови (офіційно-ділового, публіцистичного й наукового). З точки зору загальної типології професійного мовлення велика частина жанрів, закріплених за військовою сферою, стосується інтрапрофесійної комунікації, яка не виходить за межі професійної спільноти. Наголошено, що військова фахова мова отримує найбільший розвиток у періоди воєнних конфліктів під впливом низки екстралінгвістичних чинників, з-поміж яких основними є специфіка діяльності, ступінь участі в збройних конфліктах широких народних мас і, відповідно, ступінь трансформації способу життя всієї мовної спільноти під час таких конфліктів, соціальний тип воєнних конфліктів. Розглянуто інтрапрофесійні жанри у військовій фаховій мові, що розподіляються на: 1) ті, які зорієнтовані на розпредмечування (військова публіцистика, військово-наукова комунікація, військово-дидактична комунікація); 2) жанри регулятивного характеру (настанови, інструкції, накази, команди, розпорядження тощо). Окреслено специфічні риси спілкування в межах досліджуваної фахової мови, які відображаються в жорсткій структурі військової документації, жанрова належність якої визначається засобом зв’язку та рольовими аспектами. Схарактеризовано дві основні групи військової лексики в досліджуваній сфері (військово-прикладна термінологія, що охоплює офіційну/статутну й нестатутну термінологію, яка вживається в усному мовленні військовослужбовців і в деяких видах військової літератури, але не є офіційно прийнятою; та емоційно забарвлена лексика військової сфери. Розкрито специфіку вживання певних військових термінів з огляду на американський і британський військовий контекст.
19
Бондарчук, Олена, та Наталія Лисецька. "КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД: ДО ПИТАННЯ ТРАНСФЕРУ КУЛЬТУРНО МАРКОВАНИХ ТЕКСТОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ (НІМЕЦЬКА ТА УКРАЇНСЬКА МОВИ)". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано культурно марковану лексику як одну з основних труднощів у перекладі. Зосереджено увагу на транслятології як окремій галузі сучасних перекладознавчих досліджень, визначено переклад як обʼємне поняття у тріаді «мова, текст, культура», описано транслятологію як дисципліну з погляду відмінностей лінгвістичного та концептуального перекладу. У науковій розвідці зосереджено увагу на концептуальному перекладі як способі передачі культури. Скопос постає основним важелем для визначення прийомів перекладу безеквівалентної лексики. Важливо передати не прочитане чи почуте, а сказане й подумане, враховуючи функцію, комунікативну мету вихідного тексту. Лінгвістичний переклад для виконання цього завдання є недостатнім, тому потрібно послугуватися перекладом концептуальним. Проблематика культурно маркованої лексики полягає у відмінностях мови-джерела та мови перекладу. Сюди належать як експліцитні, так і імпліцитні й інтертекстуальні культурні відношення в текстах. Особливу увагу приділено концепту як основному терміну лінгвокультурології та концептології. Наявність концепту у свідомості певної лінгвокультури свідчить про його культурологічну вагомість й актуальність для носіїв мови. Зіставляючи дві культури, виявляємо повні чи часткові лакуни та так установлюється специфіка певної мовної спільноти. Для розуміння й перекладу культурно маркованої лексики недостатньо просто знати лексику та граматику – потрібно мати певні компетенції в міжкультурній комунікації, володіти знаннями про традиції, звичаї, звички, типову поведінку носіїв мови. Коротко описано проблему неологізмів для трансляторів. Запропоновано кроки для дидактизації перекладу культурно маркованої лексики на теоретичних курсах і практичних заняттях із перекладу. Це опис, реконструкція, інтерпретація, визначення культурної значущості. Наведено кілька основних способів для передачі культурно маркованої лексики. У статті підкреслено вагомість перекладача як посередника між двома культурами та важливість рівня його професійності для адекватного та доцільного перекладу.
20
Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "НЕОЛОГІЗМИ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ІНТЕРНЕТНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 209–32. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-209-232.
Повний текст джерелаАнотація:
Значення мови як ретранслятора інформації, кваліфікатора досвіду, основного засобу спілкування, матеріального виразника ментальності стає чимраз очевиднішим. Мова відтворює об’єктивну пізнану дійсність і є одним з індивідуальних маркерів нації, вона забезпечує комунікацію у всіх сферах суспільного життя.
Нові медійні контексти спонукають до розвитку незвичних неосемем, але це явище можливе за умови, якщо проєкція похідного значення закладена в семантиці вихідного лексико-семантичного варіанта. Неологізм становить собою номінативну одиницю, що утворилася за продуктивною і регулярною словотвірною моделлю в певний період розвитку суспільства і може перейти в розряд загальновживаної лексики за умови її мовленнєвої актуальності й частотності використання, перш за все – у засобах масової комунікації.
Перша чверть ХХІ ст. поставила людство загалом і український соціум зокрема перед новими викликами. Цей період для всієї планети означився появою нового вірусу SARS-CoV-2, що спричинив розвиток хвороби covid-19. Висвітленню індивідуальних і соціальних, фізичних і психологічних проблем, пов’язаних із захворюванням, що викликається зазначеним вірусом, приділяють значну увагу журналістські видання. Вони закріплюють у суспільному мовленнєвому вжитку інновації, що виникли у процесі міжособистісної комунікації та огранилися в журналістському опрацюванні.
У статті демонструється контекстна реалізація зазначених лексем, які є домінантами інтернет-ужитку. Саме вони характеризують не лише психологічний стан людей, прояви їхньої тривожності, страху, емоційну напругу тощо, а й кризу в економіці, що не могла не позначитися на фінансово-матеріальному становищі багатьох родин.
Неологізми, тематично пов’язані з номінаціями на позначення нового вірусу та його впливу на людину й суспільство, слід класифікувати з огляду на їх лексико-граматичну приналежність, морфемну будову, стилістичне забарвлення тощо. Потребує унормування і їх правопис.
Презентуючи новини з усіх сфер життя, засоби масової комунікації використовують живомовний лексичний матеріал, трансформують його і вводять у суспільне мовлення.
Інноваційна лексика є мовним маркером сучасного суспільства. Потрапляючи в засоби масової комунікації, вона набирає нових проявів на мовленнєвому рівні і потребує подальшого лінгвістичного опрацювання і фахової інтерпретації. Особливо актуальним це є для тієї частини лексики, яка із плином часу перейде з мовленнєвого обігу до мовної системи. Потребують упорядкування та унормування лексико-семантичні, словотвірні, графічні й орфографічні аспекти, пов’язані з уживанням неолексем у засобах масової комунікації.
Описані лексичні маркери сучасності не вичерпують усього обсягу наявних новотворів, а дають лише загальне уявлення про динаміку змін у словниковому складі сучасної української мови, тому перспективи подальших розвідок полягають не лише в розширенні об’єкта аналізу, а й у визначенні та описі специфіки семантичних процесів, що спричиняють розвиток нових значень, та у виявленні й інтерпретаціях словотвірних процесів і моделей, що є регулярними і продуктивними під час творення неолексем.
21
Малихіна, Яна, та Алла Брацлавська. "ТЕСТУВАННЯ ЯК МЕТОД КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ ЗА ВИМОГАМИ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ (ІКАО)". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 267–78. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.704.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається тестування як метод контролю якості знань з англійської мови курсантів льотного факультету Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, з урахуванням особливостей військової авіації. Метою контролю є визначення відповідності якості знань курсантів рівневі 4 (операційний) за шкалою ІКАО, під час вивчення дисципліни “Іноземна мова професійного спрямування” у процесі професійної підготовки військових льотчиків та офіцерів бойового управління у ХНУПС. Тести для льотчиків, офіцерів бойового управління та диспетчерів військової авіації у ХНУПС повинні не тільки відповідати стандартам ІКАО, але також мають містити автентичні матеріали з військової тематики, без яких неможлива підготовка таких спеціалістів до ефективної роботи у спільному повітряному просторі з іноземними військовими авіаційними фахівцями та їхньої взаємосумісності під час спільних навчань. Співвідношення між кількістю завдань з військової та цивільної тематики має бути на користь військової авіації, бо курсанти набувають саме військову спеціальність. Тест ІКАО складається з 5-ти завдань для перевірки розуміння на слух та спроможності розмовляти англійською мовою. Результати тесту оцінюються за допомогою 6-ти холістичних дескрипторів: вимова, плавність та швидкість мовлення, використання граматичних структур, вживання лексики, розуміння на слух та взаємодія з рейтером під час розмови. Ефективність упровадження таких мовних тестів була доведена за допомогою експерименту, проведеного з курсантами льотного факультету у ХНУПС. Результати експерименту продемонстрували, що експериментальна група, яка була протестована за допомогою тестів, що містили більшу кількість завдань з військовою лексикою, та мали у своєму складі відкриті форми контролю, впоралася із завданнями успішніше. Мовні тести ІКАО, розроблені рейтерами кафедри авіаційної англійської мови ХНУПС, можна вважати валідними, достатньо об’єктивними та надійними. Такі тести довели свою ефективність і можуть у подальшому використовуватися під час тестування майбутніх військових льотчиків та офіцерів бойового управління за вимогами ІКАО у ХНУПС.
22
Клименко, О. Л., та О. В. Стовбур. "АНГЛОМОВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ БОГОСЛОВСЬКОЇ ДОГМАТИКИ ТА ХРИСТИЯНСЬКОГО ВІРОСПОВІДАННЯ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 115–21. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі сучасного глобалізованого світу – міжкультурному, міжрелігійному та міжконфесійному діалогу. Релігійна лексика викликає неабиякий науковий інтерес, особливо в перекладацькому аспекті, адже саме переклад відіграє важливу роль у міжкультурній та міжмовній взаємодії. Теоретичні підвалини для вивчення релігійної лексики були закладені ще українськими лінгвістами в діаспорі. Щодо відповідних сучасних досліджень, то вони хоча і ведуться досить активно в різних напрямках, однак мають здебільшого внутрішньомовний характер, а корпус перекладознавчих розвідок є незначним. У цьому дослідженні вивчається специфіка англомовного відтворення української християнської лексики, а саме одиниць на позначення богословської догматики та християнського віросповідання. Були проаналізовані підходи провідних зарубіжних та вітчизняних вчених до основних перекладацьких стратегій у відношенні до релігійних текстів загалом, та визначені конкретні шляхи відтворення відповідної лексики англійською мовою. Результати проведеного дослідження дозволили зробити певні висновки. Найбільш уживаним способом перекладу лексики розряду богословської догматики є винайдення еквівалентних відповідників. Це можна пояснити тим, що в силу релігійно-історичних причин (становлення християнства) в обох мовах існують тотожні одиниці-запозичення з грецької та латини і, відповідно, усталені словникові варіанти. Досить продуктивними способами також виявилися варіативні відповідники (аналоги) та кальки. Щодо транскрипції, то вона доречна лише у випадку, коли необхідно наблизити цільового читача до лінгвокультури оригіналу. Однак це трансляторне рішення слід вживати обмежено, здебільшого, коли йдеться про адресата, професійно знайомого з релігійною тематикою. Використання транскрипції буде більш ефективним при перекладі того чи іншого богословського поняття лише за умови подальшого паралельного підключення з поясненням терміна.
23
Дудок, Х. Р. "СУЧАСНА АНГЛІЙСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ СФЕРИ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 123–28. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу продуктивних способів термінотворення англійської мови у сфері засобів мобільного зв’язку. Завдяки стрімкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій відбувається процес збагачення словникового складу всіх мов, англійської зокрема, новими лексичними одиницями на позначення інновації сфери мобільного зв’язку. Цей засіб зв’язку характеризується максимальною швидкістю передавання й отримання необхідної інформації, що перетворює мобільний зв’язок на невід’ємний атрибут сучасної людини. Зараз настав час для узагальнення інформації, яка дасть змогу окреслити особливості понятійної системи «Мобільний зв’язок», шляхи та специфіку її використання в мовознавчій науці. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю аналізу широкого застосування нової лексики сфери технологій мобільного зв’язку, важливістю та специфікою цієї сфери. Здійснено теоретичний і практичний аналіз праць, присвячених дослідженню англомовної сфери мобільного зв’язку, розкрито суть понятійно-термінологічної системи «Мобільний зв’язок», її лексико-семантичний, структурний потенціал. Матеріал вибірки термінів сфери мобільного зв’язку засвідчив, що поряд із такими способами термінотворення, як композиція, синтаксичне словосполучення, вторинна номінація та афіксація, найбільш продуктивним в цій сфері є термінотворення за допомогою абревіації. Акцентовано увагу на тому, що мова SMS сформувалася на основі скорочень та умовних позначень, яка активно використовується широким колом користувачів мобільного зв’язку для передавання коротких текстових повідомлень. Зазначено, що SMS-мова, «новомова» або «тестова мова» практично є метамовою, не стільки перекладається, скільки локалізується, адаптується до мовних і культурних норм її користувачів [Language Localisation]. Зроблено висновок, що новомова відрізняється від загальнонародної мови специфічною лексикою, фразеологією, графікою, словотворенням, відсутністю розділових знаків, які часто замінюють піктограмами. Вплив сучасних науково-технічних технологій спричиняє появу нових слів, словосполучень і термінів у сучасній англійській мові сфери мобільного зв’язку в плані вираження, а термінологічні одиниці сфери технологій мобільного зв’язку відображають як структурні, так і лексичні особливості сучасної фахової англійської мови.
24
Білоконенко, Людмила Анатоліївна. "«Необразлива» лексика конфлікту". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, № 1 (16 жовтня 2013): 46–52. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.508.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор аналізує маркери конфлікту, які є стилістично й емоційно нейтральними лексемами, доводячи, що ці мовні елементи, за певних умов, мають здатність порушувати процес спілкування, створюють основу вербального міжособистісного конфлікту. Описано розподіл «необразливої» лексики конфлікту на три тематичні групи в залежності від характеру оцінки опонента і ступеня неузгодженості між сторонами.
25
ПОСЛАВСЬКА, Наталія. "ВЕРБАЛЬНІ МАРКЕРИ СУГЕСТІЇ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ ПОВІСТІ-КАЗЦІ Ю. ВИННИЧУКА «МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА»". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 145–51. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено вербальні маркери сугестії у творі Ю. Винничука «Місце для дракона» відповідно до мовно-психологічного та педагогічного впливу сучасної авторської казки на шкільну молодь. Актуальність розвідки зумовлена потребою ґрунтовних лінгвістичних напрацювань про вербальну сугестію у шкільних програмових творах із літератури. Тема має важливе значення для подальшого вивчення ролі мовленнєвого впливу на формування здорової, цілісної, зрілої інтелектуально-творчої особистості та на інформаційну безпеку українського соціуму. Вербальна сугестія як форма мовно-психологічного впливу спрямована на генерування в реципієнтові передбачуваних раціонально-ірраціональних настанов без критичного аналізу вхідної інформації за допомогою арсеналу словесних засобів. Автор вербально впливає на моделювання адресатом-читачем картини світу. Мовна сугестія містить закодовані послання, для адекватного розкодування яких потрібно володіти відповідними знаннями й досвідом. У противному разі хибне тлумачення непрямої номінації сугестії позбавляє адресата суб’єктності та створює ілюзію самостійного вибору, приймаючи чуже. Сугестію у художньому тексті оприявнюють насамперед через підтексти, які розкривають справжній сенс. Вербальні маркери сугестії допомагають виявити й декодувати його. Сугестивність виявлена на кожному зі структурних рівнів повісті-казки Ю. Винничука «Місце для дракона»: лексико-семантичному (метафора, антитеза, афоризм, епітет, порівняння), морфологічному, синтаксичному, фонетичному. Найвиразніше – на лексико-семантичному, найменше – на фонетичному. Найбільший вербальний вплив на реципієнта здійснюють лексико-семантичні засоби, інші є допоміжними, вони підсилюють сугестивну функцію тропів та експресивно-емотивних слів. У статті акцентовано на важливості нівеляції прямої номінації навіювання про непотрібність митця в тоталітарному світі та заміну її на цінність митця для себе й гуманного світу відповідно до правильного тлумачення непрямої номінації вербальної сугестії.
26
ГАЛАЙЧУК, Оксана. "ІЛЮСТРОВАНИЙ ОНЛАЙН-СЛОВНИК НАЦІОНАЛЬНО МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ТРУДНОЩІ УКЛАДАННЯ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (22 вересня 2021): 61–69. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.6.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто потребу створення таких допоміж- них дидактичних матеріалів, використання яких допоможе у засвоєнні нового лексичного матеріалу, унаочненні невідомих чи малозрозумілих для іноземців фактів історії та культури того народу, мову якого вони вивчають. Йдеться, зокрема, про універсальні ілюстровані онлайн-словники національно маркова- ної лексики, які могли б стати у нагоді викладачам і вчителям української мови як іноземної, аби наочно продемонструвати студентам та учням ті реалії української культури, на які вони натраплятимуть у навчальних матеріалах, та дати про них максимально доступну інформацію. Мета цієї публікації – запропонувати ідею укладання ілюстрованого онлайн-словника національно маркованої лексики української мови. Проаналізовано праці провідних мовоз- навців, засвідчено суперечності й неоднозначність у трактуванні деяких тер- мінів міжкультурної комунікації. Виявлено, що до складу словникових статей ілюстрованого онлайн-словника національно маркованої лексики української мови доречно включити безеквівалентну лексику з етнокультурним компонен- том, лексичні лакуни, лексичні екзотизми, варваризми, етнографізми, які відо- бражають особливості національно-мовної картини світу українців у галузях історії, географії, економіки, етнології, фольклору, літератури, мистецтва тощо і позначають осіб, предмети чи явища, які можна проілюструвати за допомогою рисунків чи фотографій. Запропоновано кілька варіантів відбору лексичного матеріалу для цього словника. З’ясовано, що причинами, які утруд- нюють укладання онлайн-словника національно маркованої чи безеквівалент- ної лексики української мови, є передусім розбіжності у трактуванні спеціалізованої термінології та неоднозначність у класифікації цієї лексики, а також відсутність чітких критеріїв виокремлення та методики відбору матеріалу. Констатовано, що укладення такого словника є актуальним, затребуваним і вимагає якнайшвидшого втілення в життя.
27
Vitіuk, Valentyna. "Культура мовлення як основа правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи". Освітній простір України 17 (15 листопада 2019): 229–36. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.229-236.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор статті наголошує на важливості мовно-мовленнєвої підготовки студентів педагогічних вишів на сучасному етапі модернізації вищої освіти в Україні у контексті концептуальних аспектів Нової української школи. У статті проаналізовано типові помилки у мовленні майбутніх учителів початкової школи. Описано суржик, молодіжний сленг, жаргонну лексику в мовленні студентів, висвітлено культуру спілкування в сучасних соціальних мережах. Презентовано сучасний стан інтернетного спілкування, названо поширені пунктуаційні анормативи, запропоновано соціальні мережі для вивчення української літературної мови. Проілюстровано використання ненормативної лексики на текстах художньої літератури сучасних українських письменників. Окреслено основні шляхи вдосконалення культури усного та писемного мовлення сучасної молоді. Автор статті наголошує, що студенти педагогічного факультету повинні досконало знати норми сучасної української літературної мови, уміти користуватися академічними лінгвістичними словниками української мови, стежити за правильністю усного та писемного мовлення.
28
Белей, Любомир. "СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ СЛІД В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ІНШИХ СЛОВ’ЯНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ МОВАХ". Годишњак Филозофског факултета у Новом Саду 42, № 1 (9 січня 2018): 23–33. http://dx.doi.org/10.19090/gff.2017.1.23-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Перша літературна мова слов’ян – старослов’янська мова мала особливий вплив на літературні мови всіх слов’янських народів, однак її вплив на кожну з нових літературних мов слов’янських народів був суто індивідуальним, що знаходило свій вияв у часі, тривалості, причинах та формах такого впливу. В історії української мови тривалий час, особливо в період СССР, вивчення ролі старослов’янізмів перебувало на маргінесі наукових інтересів мовознавців. Натомість наше дослідження виявляє глибинний характер впливу старослов’янської мови, тісно пов’язаної з християнських віровченням. Приховані старослов’янські сліди в сучасній українській мові можна відшукати не лише у сфері церковно-обрядової лексики: побут, наука, навіть астрологія, з якою християнство споконвіку веде безкомпромісну боротьбу, мають чимало прихованих старослов’янізмів, більшість із яких фіксують уже перші старослов’янські пам’ятки української редакції.
29
Гонта, І. А. "ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ТА МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕОЛОГІЗМІВ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ «КОРОНАВІРУС»". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні лінгвістичної актуальності набуває комплексне дослідження конкретних екстралінгвальних (культурних, соціальних, економічних) умов та лінгвістичних (структурних, семантичних та словотвірних) особливостей утворення нових лексичних та фразеологічних одиниць, що виникли у час глобальної пандемії коронавірусу, вперше виявленої в Китаї та згодом поширеної в усьому світі. Інтенсивним періодом словотвору став період жорсткого карантину, що тривав з березня по червень 2020 року. Особливий інтерес викликають новоутворення з ітеративними компонентами corona, quarantine. Зручним способом їх семантичної класификації є структурування в лексико-семантичні поля, як парадигмальні об’єднання лексичних одиниць за спільністю інтегрального компонента значення або ж архісеми. Таке структурування дозволяє виділити суттєво більшу кількість лексико-семантичних підгруп. У статті досліджується лексико-семантичне поле «Коронавірус» з ітеративними інтегральними компонентами corona та quarantine. Мотивацією аналізу лексико-семантичних поля «корона вірус» із цими компонентами є велика кількість мовних одиниць, утворених за участю саме цих ітеративних інтегральних компонентів. Лексико-семантичними підгрупами новоутворень у межах цього лексико-семантичного поля є лексико-семантичні підгрупи на позначення самої людини та її характеристик, її характерної зовнішності, поведінки, соціально- економічних змін (зокрема в економічній діяльності людини), змін, пов’язаних із міжособистими стосунками, змін, пов’язаних із навчанням та дозвіллям. Аналіз структурних, семантичних та словотвірних характеристик таких новоутворень дозволив визначити композитний спосіб словотвору, контамінацію, усічення компонентів слів як особливо продуктивні види структурного словотвору, метафоризацію – як продуктивний спосіб їх семантичного словотвору. Інтегральні ітеративні компоненти corona, quarantine в більшості новоутворень є ономасіологічною ознакою цих новоутворень, тоді як інший компонент у складі композити або словосполучення виступає ономасіологічним базисом. Мовні новоутворення характеризуються розширеною роллю конотативного компонента в їх семантиці, причинами чого є їх новизна та актуальність, структурні характеристики (композити та контамінанти), яскраве метафоричне та асоціативне значення.
30
Моісєєва, Н. О. "ТЕМАТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ НЕОЛОГІЧНОГО КОРОНАВІРУСНОГО ЛЕКСИКОНУ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 232–37. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-35.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню актуальних змін у лексичному складі німецької мови, а саме неологічних одиниць, які з’явилися у зв’язку зі всесвітньою пандемією коронавірусу. Актуальність дослідження зумовлена самою постановкою проблеми, оскільки питання впливу сьогоднішньої всесвітньої епідемії на лексичний склад різних мов очевидні як носіям, так і дослідникам цієї сфери. Методологічну основу дослідження становить системно-функціональний підхід. У роботі диференціюються терміни «неологізм», «оказіоналізм», «лексична інновація», «неологічна одиниця», аналізуються релевантні для опису нової коронавірусної реальності лексеми. Джерелом матеріалу слугував онлайн-словник неологічної короналексики Інституту німецької мови ім. Лейбніца, який збирає та документує лексичні інновації «нової реальності», а також наводить приклади вживання, відібрані з автентичних німецьких ЗМІ. Автор розглядає окремі позамовні чинники, серед яких запроваджені санітарно-епідеміологічні правила, превалюючі настрої у суспільстві, зміна моделей міжособистісної приватної комунікації, форматів роботи та навчання, організації відпочинку та дозвілля, а також галузі суспільного життя, яких зміни торкнулися найгостріше. Окрема увага звертається на медикалізацію мовлення загалом та її роль у поповненні неологічного лексикону сучасної німецької мови. У фокус дослідження потрапляють терміни Corona, Covid, COVID-19 і їхні словотвірні похідні, які утворюють найчисельнішу групу неологічних одиниць коронавірусної епохи. Наводяться роздуми про внутрішню мотивацію запозиченого з англійської мови та поширеного у багатьох лінгвокультурах неосемантизма Social Distancing, а також його альтернативних форм soziale Distanz і soziale Distanzierung, утворених у німецькій мові шляхом калькування. Німецька мова як соціальне явище дуже продуктивно реагує на переформатування життя та свідомості мовців у зв’язку з пандемією, активно генеруючи нову лексику, яку в запропонованій науковій розвідці класифіковано за найпоширенішими лексико-тематичними групами.
31
Руденко, М. І. "СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ ЧАСУ ТА ОСОБИ ДІЄСЛІВ РУХУ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ДИСЦИПЛІНИ «УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ІНОЗЕМНА» (НА ПРИКЛАДІ ТЕМИ «У МІСТІ. УРОК 2»)". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 122–28. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11983.
Повний текст джерелаАнотація:
Перед викладачами української мови як іноземної сьогодні стоїть непросте завдання − відібрати з усього обширу лексичного багатства та граматичних парадигм ті, які позначені найбільшою вживаністю і, відтак, є найбільш необхідними для вивчення. Здійснюючи це на практиці, лінгводидакти перебувають у стані постійного пошуку нових підходів до навчання, нетривіальних методик викладання. Адже кінцевим результатом опанування курсу «Українська мова як іноземна» повинна стати людина з вільними навичками спілкування в чужомовному для неї середовищі.
У статті запропоновано апробоване заняття з дисципліни «Українська мова як іноземна» на тему «У місті. Урок 2». Оскільки Урок 1 і Урок 2 складають тематичну цілісність, на другому занятті продовжується робота із локативною лексикою. Перший блок вправ призначений для активного залучення у розмову студентів із застосуванням вивченої урбаністичної лексики та опрацюванням нових слів. Із застосуванням мультимедійних технологій останні покращують комунікативні навички, розмовляючи про побачене. Тема визначила опрацювання таких граматичних категорій, як особа, час та рід одновидових дієслів руху – іти/ходити, їхати/їздити, а відтак − їхньої сполучуваності з локативними іменниками та прислівниками. Вживання цих дієслів у контексті продемонстровано на прикладі діалогів, які відтворюють звичні для студентів ситуації з повсякденного життя.
Граматичні форми дієслів систематизовано за допомогою таблиці, у якій суміщено граматичні категорії особи, часу та роду. Це дозволяє візуалізувати одну з найскладніших тем для вивчення та актуалізувати вже вивчені знання про дієслово. Навички використання правильних грамем є дуже важливими для подальшого ефективного комунікування в іншомовному середовищі, особливо в професійному мовленні.
Система тренувальних вправ покликана сформувати розуміння семантичної різниці у змісті пар слів іти/ходити, їхати/їздити, відтак вміння застосовувати особові форми дієслів у реченні, також диференціювати їх у часовій площині. Зміст вправ дозволяє також пригадати попередні граматичні теми, зокрема рід іменника. Читання діалогів закріплює розуміння контекстуального вживання вивченого. Результатом заняття вбачаємо вільне оперування опрацьованим на занятті лексико-граматичним матеріалом у повсякденному та професійному спілкуванні.
32
Лебедєва, А. В. "НЕОЛОГІЗАЦІЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НОВІТНЬОГО ЧАСУ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 206–10. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено метаморфозам, які фіксуються в лексичній системі англійської мови в останні роки, а саме процесам неологізації та проблемам, пов’язаним із появою новотворів в англійській мові на новітньому етапі її розвитку. Мова як будь-який живий організм безупинно еволюціонує та збагачується різними мовними засобами. Лексична система мови є найбільш рухомою і гнучкою. Словниковий склад змінюється динамічно й постійно разом із розвитком мовного колективу, відображаючи сучасні тенденції та зміни у суспільстві. Сьогодні англійська мова зазнає різноманітних змін на всіх мовних рівнях, зокрема лексичному. На рівні лексики трансформації відчуваються найбільш інтенсивно, оскільки лексична система віддзеркалює актуальні суспільні тенденції та модифікації мовного оточення, збагачується новими лексичними одиницями. Проблеми неології викликають велику зацікавленість із боку сучасних мовознавців. Аналізуються номінативні процеси та лексичні зміни, що відбуваються на сучасному етапі, досліджуються механізми неологізації вокабуляру, характеризуються основні шляхи поповнення новотворами лексичного складу англійської мови, вивчаються особливості процесів утворення нових слів, досліджується структурна, семантична та функціональна специфіка неологізмів. Аналіз нових лексичних одиниць і мовних процесів, пов’язаних із їх появою та функціонуванням, є актуальним питанням у зв’язку з орієнтацією сучасної лінгвістики на дослідження процесів розвитку мови. Детальне вивчення неологізмів сприяє більш чіткому розумінню та сприйняттю динамічних процесів неологізації, що фіксуються останнім часом на рівні лексики. Цей процес свідчить про тісний зв’язок проблемної тематики з реаліями сьогодення та нагальними потребами сучасного суспільства. Об’єктом розвідки виступають процеси неологізації лексичного складу англійської мови. Матеріалом дослідження обрано неологізми, які з’явилися в англійській мові за період останніх років ХХІ ст. Розглянуто теоретичні підходи до вивчення новотворів, визначено поняття «неологізм», проаналізовано семантичну специфіку та тематику англійськомовних новоутворень.
33
Kotsur, Vitalii, Iryna Vilchynska, Liudmila Nykonenko та Anton Kisse. "Мова протистояння в побутовому дискурсі: інтенція знецінення". PSYCHOLINGUISTICS 29, № 1 (15 квітня 2021): 100–116. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-1-100-116.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – представити результати аналізу автентичних діалогів та інтерпретації інтенцій лінгвістичних прийомів і засобів, у тому числі суспільно-політичних новотворів, які використовуються суб’єктами комунікації на рівні побутового дискурсу (зокрема, в соціальних мережах) з метою знецінення співрозмовника.Методи і методика. У процесі дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та психолінгвістичних методів: запис діалогів і висловлювань, змістовний контент-аналіз, категоризація, типологізація, узагальнення, експертне оцінювання, інтерпретація отриманих результатів, а також лінгвістичний, якісний та інтент-аналіз.Результати дослідження. У результаті дослідження конфліктної суспільно-політичної лексики у побутовому дискурсі виокремлено такі типи знецінення: (1) пониження статусу особи/групового суб’єкта; (2) знецінення особи/групового суб’єкта до статусу тварини або рослини; (3) знецінення особи/групового суб’єкта до статусу неживого предмета. Аналіз висловлювань щодо певної спільноти або особи за цією типологією також дає змогу ідентифікувати інтенсивність знецінення: висловлюванням притаманне порушення симетричності комунікації, яке варіюється від зневаги до надання співкомунікатору статусу неживого предмета. Особливістю всіх типів знецінення є творення нових слів та використання суфіксів для посилення або пом’якшення негативного навантаження висловлювання.
Висновки. Мова протистояння є проявом інтраперсональних та групових психодинамічних процесів, а в її артикуляції актуалізується комплекс захисних механізмів, який сприяє відновленню психологічного комфорту в складних суспільно-політичних умовах. Загалом досліджувану конфліктну лексику можна визначити як усно-писемну комунікацію, спрямовану на знецінення особи або групового суб’єкта задля досягнення або фіксації індивідуальними та/чи груповими суб’єктами домінуючих позицій у спілкуванні. Аутоагресивний характер використання мови конфлікту руйнує згуртованість у суспільстві, але водночас має позитивні функціональні наслідки: її інтенсифікація почасти сприяє психологічній розрядці на індивідуальному рівні та зниженню соціально-психологічної напруги – на колективному.
34
Корнєва, Зоя. "АКТУАЛІЗАЦІЯ АНГЛОМОВНИХ ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ МИСЛЕННЄВИХ КАТЕГОРІЙ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розгляуто семантичні характеристики англійських прикметників на позначення інтелектуальних властивостей і результатів розумової діяльності особистості, ядром лексико-семантичного поля яких виступає поняттєва категорія «мислення». Англійська мова, як і багато інших, накопичила великий лексичний потенціал для різних аспектів інтелектуальної сили й когнітивних умінь. У лінгвістичному аспекті охарактеризувати його можна на основі аналізу певного лексико-семантичного поля. Для виявлення словесних характеристик прикметників на позначення позитивних і негативних інтелектуальних властивостей визначено склад та структуру відповідного лексико-семантичного поля, проаналізовано семантичну структуру домінант виділених лексико-семантичних груп й особливості відображення конституентами групи інтелектуальних властивостей. За результатами аналізу установлено, що воно сформоване з відповідних лексико-семантичних груп, кожна з яких представлена полярними семантичними домінантами. Групу прикметників з позитивною конотацією репрезентують такі семантичні домінанти, як clever, intellectual, wise, thoughtful, informed, conceivable, rational, а з негативною – як stupid, unintellectual, fool, thoughtless, ignorant, obscure, irrational. Шляхом аналізу семантичної структури прикметників на позначення мисленнєвих категорій з’ясовано, що прикметники з негативною конотацією не мають сильно вираженого семантичного розгалуження, характеризуються більшою однорідністю, проте за кількісним складом не поступаються прикметникам із позитивною конотацією. Вивчення особливостей відтворення ментальних прикметників українською мовою дало змогу встановити, що їх переклад залежить від поєднуваності з іншими лексичними одиницями та мовного контексту. Започатковане дослідження лексико-семантичного поля прикметників на позначення розумово-мисленнєвої діяльності людини слугує підґрунтям для пояснення явищ полісемії й синонімії та антонімії, створення тематичних словників-тезаурусів.
35
Vasilenko, Еkaterinа, та Anastasiya Kniga. "Лексична мовна гра в ситкомі “Теорія великого вибуху”". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 18 (20 грудня 2018): 89–97. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v18i0.2130.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with the phenomenon of language play and its role in achieving humorous effect in humorous discourse. The authors start with considering the notion of language play understood as creative, non-standard usage of any linguistic units and / or categories to create witty utterances. To the characteristics of language play belong those of secondary character, wit, conventionality, artificiality, associativity, substitutiveness, accentuality, relevance, individuality, aesthetics, the comic effect, etc. Language play is viewed as one of the main ways of achieving humorous effect in humorous discourse, including the genre of situational comedy. The study is based on a popular American sitcom “The Big Bang Theory”. The authors come to the conclusion that the characters of the sitcom use in their jokes language play techniques at all the levels of language structure: phonological, morphological, lexical and syntactic, the most frequent being those of lexical level. Such means of lexical language play as (in decreasing order of frequency) simile, periphrasis, metaphor, hyperbole, personification and referring to an inanimate object, allusion and citation, antonomasia, homonymy, combination of incompatible words, and metonymy are considered.
36
Ситенко, О. О. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИГУКІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ДІАНИ СЕТТЕРФІЛЬД «ТРИНАДЦЯТА КАЗКА»)". Nova fìlologìâ 2, № 81 (23 червня 2021): 117–22. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості функціонування вигуків у сучасній англійській мові на матеріалі роману Діани Сеттерфільд «Тринадцята казка», охарактеризовано лінгвістичну природу вигукових одиниць та класифіковано їх за різними лексико-семантичними критеріями. Вигуки є невід’ємним компонентом розмовної лексики і, відповідно, усного мовлення загалом, у самій природі яких закладена експресивна та емоційна ознаки. У сучасній лінгвістиці трактування вигуку є досить суперечливим, адже остаточно не визначений статус цієї частини мови, наводяться досить різні тлумачення вигуків, які не є завжди комплексними та не враховують усі характерні вигукам ознаки. Дотримуючись академічних граматик, потрактовуємо вигуки як особливий лексико- граматичний клас незмінюваних слів, які не належать ні до повнозначних, ні до службових, основна функція яких полягає у вираженні емоцій, почуттів, експресивних оцінок та вольових спонукань мовців. Семантика вигуків із її конкретно-ситуативним характером розкривається переважно в контексті, що свідчить про контекстуальну зумовленість вигукових одиниць. Ще однією невід’ємною ознакою, що комплексно подає семантико-синтаксичне кваліфікування вигуків, є інтонація, яка відіграє значну роль у визначенні значеннєвих відтінків. Отже, ті різноманітні емоції, що передають вигуки, є наслідком дії контекстуального оточення, випливають із ситуації мовлення і характеру їх інтонаційного оформлення. Щодо визначення функцій вигуків, то основними є комунікативна та стилістична. За лексико-семантичним характером вигуки класифікуються за різними критеріями й ознаками, переважно за емоційним наповненням, за функційною спрямованістю, ілокутивною силою, за сферою вживання, тощо. Вигуки є багатозначними одиницями будь-якої сучасної мови, серед комунікативно-прагматичних функцій яких можна виокремити такі: передання емоцій, почуттів, бажань адресанта, ставлення до адресата, до навколишньої дійсності, а також вплив на емоції, почуття співрозмовника.
37
Поліщук, Г. В. "ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКІ МОВІ ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 207–14. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором запропоновано результати суцільного лексикографічного обстеження іноземних слів у словниковому складі слів англійської мови, зафіксованих на початку 20 століття (1900–1939 роки), оскільки на сучасному етапі розвитку науки та суспільства тема етимології набуває поширення у філології з її подальшою практичною імплементацію в освітній процес. Метою роботи є встановлення основних лексико-семантичних груп запозиченої французької лексики, визначення місця французької мови в мовній дистрибуції експериментального матеріалу, який доводить її панівний вплив на словниковий склад англійської мови в 1900–1939 роках 20 століття. Вплив французької мови проаналізовано з урахуванням історичного підґрунтя розвитку досліджуваних мов. У статті запропоновано кількісну та якісну інтерпретацію запозичень: серед 38 мов, зафіксованих у матеріалі спостереження, 42% запозичень належить саме запозиченням із французької мови, що підтверджує положення про генетичну, географічну та структурну спорідненість досліджуваних мов. Проаналізовано основні семантичні групи запозичень (їжа, спорт, музичні терміни, мистецтво та література, військова тематика, медицина тощо). Установлено, що 2,8% лексики охоплюють неасимільовані французькі запозичення, марковані як такі, що належать до розмовної лексики, які набули поширення в багатьох мовах світу. З’ясовано морфологічні особливості запозиченої лексики з огляду на аналіз найбільш поширених іменникоутворювальних французьких суфіксів: -ette – 15%; -age – 8,3%; -eur – 10%; -on – 11,8%; -ier/-ierre – 6,4%; -tine – 5%; -ist/-ism – 4,9%; а також частиномовний аналіз експериментального матеріалу. Доведено, що серед основних частин мови англійська мова запозичує іменники найбільше, ніж слова інших частин мови, – 71%, 17,2% – іменникові фрази, 5,7% – прикметники, 2,4% – вигуки, 1,2% – дієслова, 1% – прислівники, 1,5% – прислівникові фрази. Автор висловлює надію, що запропоноване лексикографічне обстеження та класифікація запозиченого французького вокабуляра початку 20 століття в поєднанні з наявним теоретичним підґрунтям послугує ефективною базою для уніфікації наукових розвідок у царині етимології англійської мови та матиме релевантне практичне застосування.
38
Підлубна, Ольга Миколаївна. "Специфіка вживання англійської мови у фразеології радіообміну". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 17 (2 квітня 2018): 90–98. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v17i0.41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості професійної спілкування в авіаційній галузі та роль організації англомовної комунікації під час радіообміну. Визначено, що англійська мова стала невід’ємним чинником для забезпечення ефективності міжнародної взаємодії й безпеки під час авіаційних перевезень. Представлено основні причини непорозуміння між пілотом і диспетчером, розглянуто характеристики радіообміну цивільної авіації, які визначають мовні особливості кодування інформації в його межах, а саме: лаконічність, ясність, однозначність. Розглянуто лінгвістичні фактори, які впливають на ведення радіообміну: прогнозованість, переключення мовних кодів, паралінгвістичні фактори порушення радіообміну та лексична неоднозначність.
39
Бикова, А. А. "ПРАГМАТИКА ЗАПОЗИЧЕНЬ У РАМКАХ ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЦИЗМІВ В ІТАЛІЙСЬКІЙ МОВІ)". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 13–19. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанню функціонально-прагматичної адаптації запозичень у мові-реципієнті. Розглядаються праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали процеси асиміляції іншомовних слів у новому мовному середовищі. Лінгвісти до недавнього часу намагалися описати та структурувати запозичення в основному за лексико-семантичними схемами. Але зараз мовознавча наука намагається вийти за рамки класичних досліджень і виокремити прагматичну інформацію про слово, що переплітається із семантичною. Тим більше, що відносно нових запозичень ієрархічність може змінюватися, і прагматична інформація може передувати семантичній, поступово входячи в лексичне значення слова. Індикатором цього явища є в тому числі зміна прагматичного навантаження одного й того ж слова у різних типах дискурсу. Освоєння запозиченої лексики пов’язане із появою специфічних комунікативних моделей, що свідчать про різні етапи адаптації нового слова. Оскільки прагматика розглядає відношення між учасниками комунікації та мовними знаками, то важливим є встановити причини, з яких іншомовні слова потрапляють до різних видів дискурсу. На прикладі італійської мови автор розглядає екстралінгвістичні фактори, що впливають на вибір засобами масової інформації англіцизмів для впливу на свідомість адресата. Створюючи текст, журналісти часто вдаються до маркованої лексики з метою підняти престиж того чи іншого об’єкта дискусії, приховати небажаний контент повідомлення та надати більшої ваги малозначущим явищам у суспільстві. Натомість у комп’ютерному дискурсі англіцизми вживаються передусім для позначення нових термінів та спрощення міжнародного спілкування спеціалістів у галузі інформатики, і тому прагматичний компонент у них практично відсутній. Те ж саме можна сказати і про офіційно-діловий та науковий дискурс. Таким чином, можна зробити висновок, що в італійській мові запозичення з англійської можуть зазнавати змін на рівні прагматичного компоненту лексичного значення, і що стилістичне забарвлення дискурсу є тією необхідною умовою, за якої можливе як набуття додаткового прагматичного значення, так і втрата початкового.
40
Гурко, О. В. "НЕОЛОГІЗМИ ТА ЇХНЯ ЕКСПЛІКАЦІЯ В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Поява неологізмів зумовлена стрімкою активізацією суспільства та виникненням нових реалій, які потребують вербалізації в мові. Утворення нових лексем відбувається здебільшого з власного матеріалу через словотвірні моделі та на основі переосмислення наявних одиниць. У межах наукової розвідки неологізми трактуємо як лексеми, що виникли в англійській мові протягом останніх двох десятиліть та виокремлюємо п’ять теоретичних підходів до їх вивчення (стилістичний, денотативний, структурний, етимологічний і словниковий). У статті семантично диференціюємо групи англійських неологізмів, що вербалізують сферу розмовної лексики ХХІ ст., окреслюємо причини виникнення неологізмів та виявляємо найпродуктивніші царини вживання новітніх одиниць. Об’єктом вивчення є новітня розмовна лексика англійської мови ХХІ ст., а предметом наукового аналізу – семантична структура неологізмів початку ХХІ ст. Матеріалом дослідження слугували неологізми, вибрані з англо-українського словника нової розмовної лексики та фразеології за редакцією Ю.А. Зацного та А.В. Янкова та Oxford Online Dictionary. Основними сферами функціонування нових розмовних одиниць є комп’ютерні технології, громадське життя, генна інженерія, антропоцентрична, суспільно-політична та соціально-економічна. До домінувальних інноваційних одиниць уналежнено однослівні мовні лексеми, які здебільшого виражені іменниками, що свідчить про потребу носіїв мови називати явища або ситуації. Механізми продукування нових слів мають специфічну природу і їх використовують мовці як стратегії переборювання комунікативних труднощів. Задля економії власного часу користувачі Інтернет-простору вигадують чимало новотворів, що швидко підхоплюють і поширюють мовці та блогери. Неологізація стає дедалі більш поширеною, оскільки це зручний метод передавання інформації. Інтерактивний етап дослідження неологізмів засвідчив слабку кононативну обізнаність респондентів у представлених одиницях, проте, спираючись на контекст, інформанти з’ясували значення 90% наведених слів. Перспективу нових студій вбачаємо в компаративному вивченні новотворів різних мов.
41
Вакалюк, Іванна. "Вивчення теми «Наш будинок. наша квартира. наша кімната» на заняттях з української мови як іноземної: методична розробка для викладачів закладів вищої освіти". New pedagogical thought 106, № 2 (7 липня 2021): 105–12. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-105-112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено методичну розробку з української мови як іноземної для викладачів закладах вищої освіти. Визначено зміст, окреслено види робіт, розглянуто спеціальну лексику та найбільш уживані семантико-синтаксичні структури. Запропонований навчально-методичний матеріал спрямований на реалізацію комунікативного підходу до вивчення іноземних мов. Методика виконання практичної роботи на занятті передбачає: повторення засвоєної лексики; вивчення нової теми; виконання тренувальних вправ; робота з текстом; перевірка вхідного та вихідного рівнів знань. Завдання побудовано на основі комунікативного підходу, зокрема їхнє змістове наповнення відповідає навчальній програмі вибіркової дисципліни «Українська мова як іноземна» та спрямоване на розвиток усного і писемного фахового мовлення, поповнення словникового запасу. Закцентовано увагу на тому, що актуальним у сучасній лінгводидактиці є розроблення навчально-методичного забезпечення, яке б сприяло формуванню комунікативної компетенції, готовності до забезпечення базових комунікативних потреб у навчально-професійній сфері. Заняття структуроване згідно з вимогами до практичних занять у закладах вищої освіти, а також адаптоване до комунікативних потреб іноземних студентів. Авторська методична розробка орієнтована на студентів, що володіють мовою на початковому рівні.
42
Боднар, Ольга Богданівна. "Особливості перекладу термінологічної лексики". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 8 (20 грудня 2012): 15–23. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v8i0.612.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йде мова про значення науково-технічного перекладу у зв’язку з бурхливим розвитком техніки та поширенням науково-технічної інформації, про розвиток вмінь і навичок на основі вивчення лексики і граматичних конструкцій, характерних для такого виду літератури. Підкреслено важливість творчих розумових здібностей перекладача, що є основою перекладацької діяльності.
43
Арешенкова, Олександра Юріївна. "Типи оцінок та мовні засоби їх вираження в рекламних текстах". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 7, № 2 (20 листопада 2012): 100–109. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v7i2.659.
Повний текст джерела
44
Сімонок, В. П. "МОВНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ НА ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ТЛІ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 28–38. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено взаємодії української мови з англійською, французькою й німецькою мовами в процесі їх контактування. Ці мови обрано для дослідження через їхню поширеність і вплив на інші мови світу. Незважаючи на відмінності їхніх мовних картин світу, загальним залишається аспект логіко-психологічного мислення людини. У статті проаналізовано основні закономірності еволюції мови, установлено шляхи, засоби й причини запозичування, визначено функції запозичених слів та розглянуто історичні процеси, пов’язані з ними. Ключові слова: запозичення, лексико-семантична група, асиміляція, мовна картина світу, еволюція, концептуальна картина світу.
45
Мороз, О. О. "Ідеологія та мова: ідеологізована суспільно-політична лексика чкської та української мов". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 14, кн. 2 (2004): 37–40.
Знайти повний текст джерела
46
Мороз, О. О. "Ідеологія та мова: ідеологізована суспільно-політична лексика чеської та української мов". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 14, кн. 1 (2004): 37–40.
Знайти повний текст джерела
47
Bondarenko, A. І. "Мовленнєві засоби пришвидшення перцептивного часу в поетичних текстах українського авангардизму". Literature and Culture of Polissya 98, № 14f (18 травня 2020): 231–40. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-231-240.
Повний текст джерелаАнотація:
У пропонованій статті суб’єктивний час схарактеризовано як широке культурологічне поняття. З’ясовано моделювання ритмічності перцептивного часу художніх текстів у їхніх зв’язках із музичними, кінематографічними творами. Зміну мовно-стилістичних засобів у літературному тексті прирівняно до монтажу в кінематографі та ритму, інтонації, подієвості в музичному мистецтві. Акцентовано, що кожен різновид культурологічного часу, зокрема словесно-художнього, характеризують специфічні засоби динамізації, дані в сприйнятті. Згущення перцептивного часу в аналізованих текстах авангардизму супроводжує аксіологічне перекодування компонентів референційних сфер "людина", "машина", "минуле", "майбутнє" та ін. На тлі компресії перцептивного часу аксіологічна модальність взаємодіє з деонтичною. Порушено проблему зв’язку моделей перцептивного часу зі світоглядно-естетичною системою авангардизму. Активізація внутрішньотекстової темпоральності виявляє себе як релевантна ідейно-художнім інтенціям авангардистів. Пояснено роль мовно-стилістичних одиниць у прискоренні перцептивного часу. Проаналізовано взаємодію мовленнєвих форм задля його моделювання, що полягає в конвергенції різнорівневих лінгвостилістичних засобів. Доведено, що для компресії перцептивного часу актуалізовано засоби фоносемантичного (повтори фонокомплексів, лейтмотивний звукопис), лексико-семантичного (лексичний повтор, використання неолексем), семантико-синтаксичного рівнів (оказіональна сполучуваність, парцеляція). В основі часового ритму перебувають перцептивні зорова, слухова та ін. опори. Мова як друга сигнальна система збагачує враження, уявлення, прискорюючи суб’єктивний час поетичних текстів.
48
Іщенко, О. В., та О. М. Верховцова. "ВІДОБРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНИОГО КОМПОНЕНТА У ПЕРЕКЛАДІ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (НА ОСНОВІ ФРАГМЕНТІВ ПОЛІТИЧНИХ ДЕБАТІВ)". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Ораторська мова політичних діячів – це спосіб прояву мовної особистості. Слово – це головна зброя політика. Політична діяльність є діяльність мовною. Політик звертається до виборців під час виборчої кампанії або до громадян із приводу якоїсь суспільної проблеми чи нагального питання. Перемагає той, хто може переконати, висловлюючи думки вдало, впевнено, захоплююче, застосовуючи стилістичні, лексичні та граматичні мовні засоби, що роблять публічні виступи особливо ефектними й ефективними. Емоційно-експресивні засоби служать для створення ефекту на реципієнта. Вони можуть виконувати естетичну функцію, тобто стосуватися прекрасного, або аргументовану функцію – маніпулювати простими громадянами, тобто тими, хто створює громадську думку і є потенційним виборцем. Часто передвиборча промова характеризується розривом, віддаленістю від реальності, від очікувань громадян. Орієнтуючись на ідеологію, роблячи політичні ставки, оратор прагне отримати владу. Дійсно важко передбачити політичну боротьбу без політичного дискурсу, але у більш широкому розумінні до політичного дискурсу можна підходити досить просто, як до публічного виступу про державні справи. У цьому сенсі будь-яка форма вираження поглядів, яка бере за об’єкт режим управління державними установами, політичними діячами, різними повноваженнями держави, питаннями, що становлять суспільний інтерес у суспільстві, є політичним дискурсом. Така промова свідчить про стурбованість людини щодо управління країною, народом. Ми розглядатимемо політичну промову як засіб впливу, метою якого є змусити публіку діяти, думати та повірити. Ораторська трибуна постає як місце боротьби за голоси громадян, за прихильність політичних партій. Театральність, володіння ораторським талантом, мистецтво переконання є запорукою успіху політичного промовця. Дослідження прийомів досягнення експресивності стає необхідним етапом аналізу політичного дискурсу, оскільки емоційно-експресивне оцінне навантаження суспільно-політичної лексики публічних виступів допомагає окреслити думку автора та здійснити вплив на аудиторію.
49
Бугайова, Оксана. "СЕМАНТИЧНІ ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ ПОЛЯ В СОЦІАЛЬНІЙ РЕКЛАМІ ЯК ЗАСІБ МОВНОГО ПРОГРАМУВАННЯ". Society. Document. Communication, № 6 (27 червня 2019): 92–105. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2018-6-92-105.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено ряди спільнокореневих слів, які використовують у різних тематичних групах соціальної реклами, визначено роль семантичних лексико-словотвірних полів у досягненні іллокутивної мети соціорекламної комунікації.
Як основні методи дослідження застосовано методи аналізу та синтезу на етапі членування текстів соціальної реклами на окремі лексеми з однаковими коренями й групування їх за певними ознаками. Крім того, послуговувалися функційним методом з метою з’ясування ролі сем у текстотворенні відповідно до комунікативної мети й завдань соціальної реклами.
Зроблено висновки, що в проблематиці лінгвістики рекламного тексту не можна відділити мовний аспект від психологічного. Аналіз рекламного тексту дав змогу виявити мовні засоби, які використовують рекламісти задля впливу на підсвідомість і свідомість людини. З’ясовано, що не лише лексеми впливають на реципієнта, а й семи, що шляхом повторення створюють ефект психолінгвістичного програмування. Використання споріднених лексем підсилює емотивно-логічний вплив на реципієнта за рахунок повторення в споріднених словах, які відрізняються між собою семантичним наповненням і стилістичним забарвленням, спільної семи. Центри словотвірних полів і, відповідно, самі ряди споріднених слів тематично марковані: у рекламі гармонізації людини як фізичної та духовної цінності пріоритетними є спільнокореневі лексеми зі значенням ризиків для здоров’я та життя людини; у рекламі гармонізації міжособистісних стосунків – безпеки на дорозі та сімейних цінностей; у рекламі гармонізації людини як члена суспільства – поведінки особи як законослухняного громадянина; у рекламі гармонізації ставлення людини до довкілля – небезпеки забруднення навколишнього середовища.
50
Ганєчко, Вероніка. "ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА ЗА ЧАСІВ COVID-19: НОМІНАТИВНИЙ АСПЕКТ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (14 червня 2021): 209–13. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.038.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються термінологічні лексичні засоби, що актуалізувалися в українській, англійській та німецькій мовах під час виникнення та розповсюдження нової коронавірусної інфекції. Слова й вирази, що асоціюються з пандемією, можна поділити на три семантичні групи: назви захворювання та вірусу, найменування захисних засобів та видів безпечної поведінки задля уникнення інфікування, позначення нових форм життєдіяльності в умовах обмеженого пересування. Автор більш детально зупиняється на назві вірусу та хвороби й зазначає, що у досліджуваних мовах окрім офіційного англомовного терміну COVID-19 широко використовуються описові конструкції та скорочені назви захворювання.