Добірка наукової літератури з теми "Мовна гібридизація"

У статті в рамках когнітивно-дискурсивної парадигми робиться спроба визначити категорії інтертекстуальності й інтердискурсивності й дослідити їх зв’язок із феноменом жанрової гібридизації. Обидві категорії беруть початок від ідей М. Бахтіна про діалогічність текстів і гетероглосію. Однак, як показав аналіз літератури, поняття «діалогічність», «інтертекстуальність» і «інтердискурсивність» істотно розрізняються. З одного боку, діалогічність розглядається як загальний принцип використання мови, дискурсу й пізнання, як вроджена здатність брати участь в діалозі. З іншого боку, інтердискурсивність у найзагальніших рисах розуміється як соціально значуще мовне явище, що фокусується на діалогічних відносинах між різними лінгвістичними нормами, які пов’язані з певними соціальними тенденціями або ідеологією, відбиваються в елементах жанрів, дискурсів і стилів і виражаються зо допомогою певних мовних форм, включаючи лексичні одиниці, синтаксичну структуру речень і просодію. А інтертекстуальність – це поняття, яке означає загальну властивість текстів, що знаходить своє вираження в наявності між ними певних зв’язків, за допомогою яких тексти можуть імпліцитно або експліцитно посилатися один на одного. Таким чином, як видно з наведених визначень, ці категорії хоча й близькі в концептуальному плані, розрізняються насамперед на рівні абстракції. Також примітно, що через зростаючу роль інформаційних технологій і мультимедіа в усіх сферах сучасного людського життя інтердискурсивність і реконтекстуалізація певних соціальних практик у нових соціальних і культурних контекстах часто приводить до виникнення гібридних жанрів не тільки в писемному мовленні, а й у живому спілкуванні. Мало того, жанрова гібридизація часто простежується також у мистецтві, рекламі й кінематографі, що дозволяє аналітикам проводити мультимодальний аналіз дискурсу.

Головна мета виконаної роботи – порівняти термінальних кнурів із чистопородними – ландрас, п’єтрен та контрольною групою велика біла × велика біла. Роботу виконували в умовах фермерсь-кого господарства «Св’ято-Нікольське» Криничанського району Дніпропетровської області. Для проведення досліджень було сформовано сім піддослідних груп: І – ♀ велика біла × ♂ велика біла, ІІ – ♀ велика біла × ♂ ландрас, ІІІ – ♀ (♀ велика біла × ♂ ландрас) × ♂ ландрас, IV – ♀ велика біла × ♂ п’єтрен, V – ♀ (♀ велика біла × ♂ ландрас) × ♂ п’єтрен, VI – ♀ велика біла × ♂ термінальні кнури, V – ♀ (♀ велика біла × ♂ ландрас) × ♂ термінальні кнури. За основними ознаками відгодівельних якостей одержано такі показники: за віком досягнення маси 100 кг з відносно першої групи перевагу ма-ли п’ята і сьома групи (на 5,93–6,00 %; p<0,001), за середньодобовим приростом – друга, п’ята, шо-ста і сьома групи (відповідно на 8,97; 5,45; 7,50; 8,09 %; при p<0,001), за витратами кормів – друга і сьома групи на 5,40 %, при p<0,001. За результатами індексної оцінки перша группа (♀ велика біла × ♂ велика біла) відставала від інших груп у межах від 5,24 до 15,56 одиниць. За цією ознакою виділя-ються друга і сьома групи (відповідно 10,48 та 15,56 одиниць). Комплексний індекс вказав на значні переваги названих груп над чистопородними тваринами – від 14,26 до 28,14 одиниць. Суттєво на величину комплексного індексу впливає товщина шпику, що необхідно враховувати при підборі бать-ківських форм у системі гібридизації. В межах кожної піддослідної групи визначали рівень мінливос-ті (Cv, %) ознак відгодівельних і м’ясних якостей. Встановлено, що цей показник відносно невисокий (Cv max = 6,48 %), що свідчить про високий рівень відселекціонованості відгодівельних якостей. Де-що вищим цей показник був за товщиною шпику (Cv max = 10,1 %). У дослідженнях у разі викорис-тання одно факторного дисперсійного аналізу вивчено, наскільки генетичний фактор впливає на різ-ні показники продуктивності. Встановлено, що фактор походження (генетичний) має суттєвий рі-вень впливу, при високій вірогідності на всі показники відгодівельних якостей і, особливо, на м’ясні (товщина шпику). Тому його необхідно враховувати при виборі схеми схрещування. В результаті до-слідження було з’ясовано, що термінальні кнури власного відтворення показали кращі результати за чистопорідні батьківські форми і їх можна використовувати в системі гібридизації.

У статті аналізується проблема інституціоналізації публічних акторів і форм їх взаємодії в сучасному постмодерновому політичному просторі. Виявлено і охарактеризовано нові тенденції зміни їх суб’єктності у формуванні громадського капіталу в різних типах режимів: гібридизація, мережевість, індивідуалізація, транскордонність, конфліктність. Оцінено вплив інформаційних технологій, які стають одним з головних інструментів реалізації публічної політики в сучасних політичних умовах і яких у перспективі можна розглядати в якості основи трансформації політичних систем всіх типів. Визначено, що ключовим механізмом розвитку політичних практик акторів є конвертація різних видів ресурсів в публічний капітал, який є частиною політичного капіталу. З’ясовано, що публічні актори діють в конкретних інституційних режимних рамках, мають інкорпоровану здатність брати участь в колективних та індивідуальних діях, грунтуючись на своїх інтересах, перевагах і ідентичностях. В роботі доведено, що публічні актори, перебуваючи в певному режимному середовищі, формують особливі форми публічного капіталу, який відображає ступінь ефективності, відкритості та конфліктності політичної системи.

Традиційний метод оцінювання досліджуваних груп свинок некастрованих та імунологічно кастрованих фінального ірландського гібрида (ВБ х Л) х Максгро за фенотипом не гарантує отримання повної інформації про генетичний потенціал тварин, що необхідно для прийняття ефективних селекційних рішень. Тому, аналіз генотипів контрольної та дослідної групи свинок, який здійснюється за допомогою генотипування тварин за локусами кількісних ознак, дає змогу визначити реальну генетичну цінність тварини, генетичний потенціал стосовно конкретних продуктивних і біологічних якостей. Важливим етапом під час вибору генетичного маркера стало визначення рівня його поліморфізму у популяції досліджуваних свинок трипородного гібрида, в яких, власне, передбачається проводити MAS. ДНК-маркер - це молекулярна карта геному досліджуваної популяції некастрованих та імунологічно кастрованих свинок (ВБ х Л) х Максгро. Важливі гени меланокортина-4 MC4R (c.1426 A>G) та інсуліноподібного фактору росту 2 IGF2 (g.3072G>A) визначають ріст і розвиток досліджуваного біологічного організму. Молекулярні маркери широко використовуються в популяційній генетиці, та у філогенетичних дослідженнях. ДНК-маркери є третім поколінням генетичних маркерів, їм передували класичні генетичні маркери та білкові маркери. Молекулярний маркер (некодуюча ділянка геному) відповідає гену, різні алелі якого відрізняються на рівні ДНК. Відмінності на рівні ДНК (поліморфізм ДНК) можуть бути виявлені при порівнянні довжини фрагментів, одержаних за допомогою полімеразно ланцюгової реакції (ПЛР), а також в результаті обробки ДНК ендонуклеазами рестрикції. Саме з ПЛР-маркерів набуло широке впровадження ДНК-маркерів у селекційний процес. Тому що за допомогою молекулярних маркерів можна проводити відбір за генотипом. Важливо, те що на результати фенотипування впливають різні фактори навколишнього середовища, у той час як генотип не залежить від зміни умов середовища. Якщо, відбір ведеться на підставі аналізу фенотипу, то при повному домінуванні неможливо відрізнити домінантні гомозиготи від гетерозигот і, отже, вибрати індивідууми. При використанні ДНК-маркерів можна підібрати відповідні пари і здійснити гібридизацію в поточному поколінні, що значно прискорює, а говне удосконалює селекційний процес. У роботі розглянуті гени, котрі приймають участь у формуванні відгодівельних якостей свинок (ВБ х Л) х Максгро, зокрема, це гени рецептору меланокортина-4 (MC4R), інсуліноподібного фактору росту 2 (IGF2). Для маркерної селекції важливою умовою є з’ясування зв’язку певних поліморфізмів генів з проявом ознак у конкретній популяції. У контрольній (некастровані) та дослідній (імунологічно кастровані) групі свинок фінального ірландського гібрида (Велика Біла х Ландрас) за участі термінальної лінії Максгро, котрі вирощувались в умовах ТОВ НВП “Глобинський свинокомплекс”, Полтавська обл., м. Глобине, Україна, проводиться дослідження зв’язку поліморфізмів гена MC4R (c.1426 A>G), IGF2 (g.3072G>A) за відгодівельними ознаками, є необхідним для проведення відповідної роботи.