Статті в журналах: "Мовленнєва практика"

1

Нечаєнко, Тетяна Василівна. "МОВЛЕННЄВА ПРАКТИКА У ПОСТМОДЕРНОМУ КУЛЬТУРЛІНГВІСТИЧНОМУ ПРОСТОРІ МАС-МЕДІА". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 181–90. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236019.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — з’ясувати особливості трансформації мовленнєвої постмодерністської практики засобів масової інформації. Методологічною основою дослідження є сукупність наукових методів, які дали змогу виявити сутність культури мовлення мас-медіа, зокрема дискурсивний метод, скерований на культурологічне осмислення контекстів комунікації ЗМІ, а також системний підхід, який передбачає об’єктивність, всебічність у вивченні об’єкта дослідження. Наукова новизна полягає у з’ясуванні особливостей трансформації мовленнєвої культури у культурлінгвістичному просторі мас-медіа. Звернено увагу на прагнення сучасних ЗМІ до пріоритетного формування картини світу за рахунок не просто передавання повідомлення (перекладені на журналістську мову факти, події, явища буття), а формування соціальної реальності шляхом свідомого (упередженого) добору, акцентування й інтерпретації емпіричної дійсності. Зазначено, що у ситуації, коли інформація стає однією з основних цінностей у житті людей, мовленнєва культура безперервно піддається різним ревізіям і реконструкціям з боку мови засобів масової комунікації. Висновки. Одним із основних законів розвитку і функціонування мови є інформаційно-комунікативна традиція, яка визначає зміни мови, узаконюючи їх, надає мовній системі певну спрямованість, забезпечує історичний зв’язок минулих і нових мовних форм, постає основним засобом трансляції мовного досвіду. Наголошено, що на основі інформаційно- комунікативного синкретизму мовленнєвої культури і масової комунікації утворюється культурлінгвістичний простір мас-медіа, неоднорідний за своїм наповненням, але насичений інтелектуальними пошуками, вираженими у мовленнєвих формах. ЗМІ є атрактором мас-медійної культури. Динаміка останньої забезпечується ідеологічно і технологічно прогресуючими засобами масової інформації шляхом постійної демонстрації її ціннісно-знакових утворень (конструктів) і їх публічної легалізації в продуктах масової комунікації, або публіцистичних медіатекстах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

ЧЕРНИШОВА, Таїсія. "ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО: СТРАТЕГІЇ & ТАКТИКИ МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ (НА МАТЕРІАЛІ ВИСТУПІВ ПЕРШОГО РОКУ ПРЕЗИДЕНТСТВА)". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (11 жовтня 2021): 147–56. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.18.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є характеристика політичного дискурсу Президента України Володимира Зеленського першого року каденції. У процесі дослідження застосовано комплекс методів, що зумовлено багатогранністю мовленнєвої діяльності Президента Укра- їни: дискурсивний аналіз; когнітивний аналіз; концептуальний аналіз; інтент-аналіз. Політичний дискурс В. Зеленського переважно визначають стратегія на підвищення і стратегія театральності. Стратегія на підвищення використана з метою створення навколо себе та своєї політичної сили позитивного ментального простору, тому реалізу- ється за допомогою тактики аналіз-«плюс», що передбачає розбір політичної ситуації без експліцитного схвалення власного внеску, з демонстрацією вдячності пересічним громадя- нам. Стратегія театральності реалізується за допомогою тактики кооперації, яка експлі- кує намір ототожнити себе з народом. Прийомами тут є використання вокативів-етно- німів та інклюзивного займенника «ми», які беруть участь у конструюванні «ми-дискурсу» й «усуспільненні» відповідальності; знижене буденне спілкування у форматі сторителінгу; транслінгвальна мовленнєва практика. Тактика іронізування проявляється у використанні стосовно політичних опонентів іронії з метою самопозиціонування і створення «маніпуля- тивного дискурсу позитиву». Президентський дискурс В. Зеленського – складне мовленнєве утворення, характерними рисами якого є формат зниженого буденного спілкування у звертанні до українського народу; намір солідаризуватися з народом у вирішенні спільних проблем; репрезентація ціннісних орі- єнтирів молодіжної лінгвоспільноти; поширення публічних меседжів за допомогою соціаль- них мереж; актуалізація в мовленні фізіологічних і соціальних потреб людей; перформативна функція іронії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Котелянець, Юлія. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, № 1 (31 грудня 2020): 40–48. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.40-48.

Повний текст джерела

Анотація:

Оглядову публікацію присвячено аналізу проблеми підготовка майбутніх вихователів до розвитку креативного мовлення дітей дошкільного віку. Конкретизовано понятійно-термінологічний апарат дослідження. Здійснено аналіз навчального плану спеціальності 012 – «Дошкільна освіта». Встановлено, що забезпечення міждисциплінарних зав’язків між дисциплінами різних циклів у процесі підготовки майбутніх вихователів до розвитку креативного мовлення у дітей дошкільного віку дозволяє сформувати у майбутніх вихователів уміння інтегрувати знання з дисциплін. Інтеграція може допомогти в розв’язанні різноманітних педагогічних ситуацій та завдань, забезпечити мобільність і гнучкість використання знань, умінь і навичок з креативно-мовленнєвого розвитку дошкільників під час педагогічної практики. Підтверджено, що готовність майбутніх вихователів ЗДО до розвитку креативного мовлення дітей дошкільного віку є результатом професійно-мовленнєвої підготовки у педагогічному ЗВО, який забезпечує сформованість особистісних якостей у майбутніх вихователів, професійно-спрямованих і креативно-мовленнєвих знань, умінь і навичок, що дозволяють їм проєктувати та організовувати ефективну креативно-мовленнєву діяльність з дітьми дошкільного віку. Встановлено, що підготовка майбутніх вихователів до розвитку креативного мовлення дітей дошкільного віку буде ефективною якщо реалізувати наступні педагогічні умови: забезпечення інтеграції у підготовці майбутніх вихователів ЗДО до розвитку креативного мовлення дітей дошкільного віку; створення креативно-спрямованого мовленнєвого середовища ЗВО в процесі професійної підготовки майбутніх вихователів. Виявлено, що для ефективної підготовки майбутніх вихователів до розвитку креативного мовлення дошкільнят необхідно створити креативно-спрямоване мовленнєве середовище, а також забезпечити комплекс спеціально організованих і цілеспрямованих заходів, педагогічних впливів, змін традиційного перебігу освітньо-виховного процесу. Ключові слова: підготовка майбутніх вихователів, креативне мовлення, діти дошкільного віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

ПОЛІЩУК, Людмила, та Тетяна ПУШКАР. "МОВЛЕННЄВІ ТАКТИКИ І СТРАТЕГІЇ ВВІЧЛИВОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 151–57. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано стратегії ввічливості в політичному дискурсі. Увагу зосереджено на вивченні ввічливості в англомовному політичному дискурсі, що являє собою одну зі значущих комунікативних категорій, яка відіграє ключову роль у мовленнєвій взаємодії адресанта й адресата. У наукових дослідженнях лінгвістичну ввічливість репрезентують як соціальну норму, дотримання правил спілкування, максим спілкування, комунікативного етикету. Збереження «обличчя» – необхідна передумова продуктивного спілкування, яку має враховувати кожен член суспільства. Дослідники виокремлюють п’ятнадцять стратегій позитивної ввічливості, використовуваних задля зменшення комунікативної дистанції, усунення міжособистісних меж, досягнення взаєморозуміння, співробітництва й позитивного результату в спілкуванні, і десять стратегій негативної ввічливості, зорієнтованих на зменшення комунікативного тиску в спілкуванні, виявлення поваги до співрозмовника та його особистого простору. Предметом особливого наукового інтересу є механізми тактик і мовних засобів, використовуваних за реалізації стратегій негативної ввічливості в різноманітних дискурсах, зокрема політичному, провідною рисою якого є інституціональність. Саме остання зумовлює специфіку мовленнєвої взаємодії комунікантів і передбачає використання стратегій негативної ввічливості. Аналіз політичного дискурсу Дональда Трампа доводить, що ключову роль в організації гармонійної комунікації в цій дискурсивній практиці відіграє негативна ввічливість, представлена стратегіями, реалізованими відповідними тактиками: а) стратегія використання імпліцитних мовленнєвих актів – тактики ритуалізації імперативу; б) стратегія ухилення – тактики обмеження власною оцінкою, опосередкованого запиту інформації та припущення; в) стратегія субстантивації – тактики формалізації висловлення. Найпродуктивнішими засобами вербалізації стратегій і тактик негативної ввічливості в політичному дискурсі Дональда Трампа є граматичні (модальні дієслова, умовний стан, пасивний стан, звертання тощо). Серед синтаксичних засобів, що реалізують стратегії позитивної ввічливості, релевантні принципи пом’якшення: прагнення до порозуміння, підтвердження спільного погляду, емпатії, указівка на взаємність, включення учасників комунікації в дію.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Кушнір, І. М. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ ПІД ЧАС МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ДО КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-05.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність статті зумовлена відсутністю в сучасній лінгводидактиці опису комплексного використання методу кейсів і виявлення його специфіки у процесі навчання української мови іноземних студентів медичних спеціальностей. Для таких студентів особливо важливими є вміння професійно-комунікативної взаємодії в реальних ситуаціях клінічної практики, сформованість яких стає запорукою створення професійно-комунікативного іміджу майбутніх лікарів, що безпосередньо впливає на ефективність лікування. Кейс-метод інтенсифікує навчання української мови як іноземної, а також може з легкістю прилаштовуватися до дистанційного формату проведення практичних занять. Авторка статті визначає методичні особливості використання кейс- методу під час мовної підготовки іноземних студентів-медиків до реалізації необхідних комунікативних стратегій у реальних професійно- комунікативних ситуаціях. Наведено структуру та приклад навчального кейсу, описано специфічні критерії, якими доцільно послуговуватись укладачам кейсів; рекомендовано методичний алгоритм роботи з кейсом на практичному занятті. Якщо враховувати пропозиції, висвітлені в цій статті, то можна досягти таких результатів: мотивування іноземних студентів до вирішення професійно-комунікативних завдань засобами української мови; сформованості вмінь у комбінованих видах мовленнєвої діяльності; розвитку вмінь реалізації діагностувальних, рекомендаційних, лікувальних комунікативних стратегій; тактик знайомства, підтримки, емоційної рівноваги, категоричної рекомендації, пом’якшеної рекомендації та співробітництва з активним використанням мовних і мовленнєво-етикетних засобів. Усі висновки статті зроблено на основі теоретичного аналізу лінгвістичних і лінгводидактичних досліджень і практики навчання іноземних студентів медичних спеціальностей у межах дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

АРКУША, Лариса Ігорівна, та Євгеній Миколайович СТЕПАНОВ. "СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ ТА РОЛЬ МОВНОГО ПРОСТОРУ У ВИКРИТТІ ДЕЯКИХ ЇЇ ПРОЯВІВ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 16–24. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237791.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у класифікації соціальних чинників злочинності та визначенні ролі мовного простору у викритті окремих її проявів з урахуванням сучасних умов реформування правоохоронних органів та змін діючого законодавства. Об’єктом дослідження виступають лінгвістичні маркери злочинної діяльності. Предметом дослідження є соціально-мовні чинники злочинності та шляхи їх використання у розкритті злочину. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія) використано для з’ясування змісту наявних проблем, що виникають при вчиненні злочинів; метод структурно-функційного аналізу застосовано для дослідження мовленнєвої діяльності злочинців; метод системного аналізу – для визначення оптимальної лінії поведінки при використанні лінгвістичних знань у протидії злочинності; статистичний метод дає змогу дійти висновків щодо рівня використання лінгвістичних знань залежно від виду злочину. На підставі вивчення різних наукових точок зору і аналізу мовленнєвої практики осіб, залучених до вчинення злочину, зроблено висновки щодо необхідності підвищення рівня ефективності застосування визначених шляхів використання лінгвістичних знань у викритті окремих категорій злочинів. Результати дослідження мають бути впроваджені в практику здійснення авторознавчих лінгвістичних експертиз, у тому числі в процесі розкриття певних злочинів, а також враховані при розробці освітніх програм підготовки фахівців зі спеціальностей 081 – Право, 262 – Правоохоронна діяльність, у заходах із підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Столяревська, Любов, та Валентина Юркова. "ДІАЛОГ КУЛЬТУР ТА МОТИВАЦІЯ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ЯК ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 335–45. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.90.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито основи ефективної міжкультурної комунікації в сучасних умовах. Досліджено проблему взаємодії культур з урахуванням теорій міжкультурної комунікації. Визначено завдання докорінної зміни мотивів вивчення й викладання іноземних мов для їх функціонального використання в усіх сферах життя.. Сьогодні в умовах глобалізації зростає роль діалогу культур, але щоб зрозуміти мову чужої культури, людина повинна бути відкрита до культури вітчизняної, тільки в такому випадку діалог буде плідний, тому тенденція гуманізації навчання іноземної мови як діалогу різних культур набуває особливого значення . Автори статті розглядають проблему взаємної залежності викладання іноземної мови та діалогу культур, торкаються питання мотивації мовленнєвої діяльності, дають практичні рекомендації щодо застосування даних методів на заняттях, наводять приклади їх реалізації . Дослідники мотивації мовленнєвої діяльності вважають, що основа структури її виникнення бере початок з мотиву, розвивається у дії та завершується результатом. Саме наявність такої трирівневої системи характеризує мовленнєву діяльність. Результативним є позитивний досвід участі курсантів та студентів в міжвузівських олімпіадах з іноземних мов серед вищих навчальних закладів та Всеукраїнських наукових міжвузівських конференціях, а також у засіданнях студентського наукового товариства. Захист та підтримка французької мови у світі передбачає визначення геополітичних пріоритетів та розробку стратегії, адаптованої до різних ситуацій. Статус французької мови як міжнародної залежить від можливості та бажання європейців зберегти багатомовність, а також від франкомовних країн. Саме тому Франція докладає значних зусиль та задіює значні засоби для проведення своєї мовної політики як у Європі, так і у всьому світі. Глобалізація - це не лише велике відкриття, але й суперечливий феномен економічної раціоналізації та культурної стандартизації. З цієї точки зору франкомовний світ ризикує втратити свою індивідуальність в англо-американському культурному потоці. Посилення комунікативно-пізнавальної мотивації студентів, урізноманітнення прийомів і форм робіт на навчальному занятті, розширення загальнокультурного світогляду здобувачів освіти можливе завдяки лінгвокраїнознавчому «фарбуванню» навчальних матеріалів та організації вивчення іноземної мови в тісному зв’язку з національною культурою народу досліджуваної мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Shaposhnikova, Olena. "ПРАКТИКА І ПЕРЕШКОДИ АУДІЮВАННЯ ПРИ НАВЧАННІ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ В НТУ «ХПІ» У ХАРКОВІ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 313–16. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-313-316.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз аудіювання як виду мовленнєвої діяльності й труднощі в практиці аудіювання у процесі навчання англійскої, німецької та французської мов у Національному технічному університеті "ХПІ" у Харкові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Шелепкова, Світлана. "ЛІНГВІСТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОСУ ТА МОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ КОНТАКТНОГО БІЛІНГВІЗМУ НА МАТЕРІАЛІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ВІДЕО-, ЗВУКОЗАПИСУ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 348–51. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-67.

Повний текст джерела

Анотація:

На сьогодні обставини багатьох категорій кримінальних і цивільних справ збільшують необхідність розширення розслідування злочинів засобами фіксації мовленнєвих повідомлень за допомогою високоякісної апаратури і проведення експертних ідентифікаційних і діагностичних досліджень мовленнєвої інформації людей, які мають оперативний інтерес. Експертна практика показує, що на експертизу найчастіше надходять (відео)фонограми, виконані в екстремальних умовах, що відображають стресовий стан людини, що безпосередньо позначається на роботі її мовленнєвого апарату і, відповідно, на голосі та мовленні. Тому порівняння голосу та мовлення однієї і тієї ж людини в різних ситуаціях спілкування не завжди дозволяє її підтвердити. Тим більше, що з метою відведення від себе підозри, підозрювана людина може навмисно змінити свій голос. Однак експерт з досвідом роботи встановлює достовірність джерела відомостей, а також фальсифікацію фонограми. Під час провадження судової експертизи відео-, звукозапису основним знаряддям, на відміну від інших експертиз, є слух експерта, який здатний узагальнити не тільки комплексну звукову інформацію фонограми, а й розділити цю інформацію таким чином, що дозволяє експерту одночасно говорити про зміст сказаного, лінгвістичні особливості голосу та мовлення людини, емоційний стан в момент запису, а також про навколишнє середовище, у якому здійснювався звукозапис. На експертизу надходить особлива форма речових доказів – фонограми чи відеофонограми, що створені за допомогою технічних засобів і відображають в акустичній (звуковий) формі інформацію про злочинні дії. Зважаючи на викладене, постала нагальна потреба у розгляді лінгвістичних методів дослідження голосу та мовлення людини в умовах контактного білінгвізму на матеріалі судової експертизи відео-, звукозапису.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Боряк, Оксана. "ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(92) (28 жовтня 2019): 378–90. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2019.08/378-390.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

ГАЛДЕЦЬКА, Ірина, та Наталія СТРАТУЛАТ. "ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТА МІЖНАРОДНОЇ МОВ У ПЛОЩИНІ СУЧАСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 70–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.7.

Повний текст джерела

Анотація:

В аспекті розвитку сучасних тенденцій щодо професійної підготовки, репрезентованих у сучасному законодавстві, мовленнєва культура юриста відіграє провідну роль (зокрема, формує позитивний імідж представників правової спільноти й України як держави, яку вони представляють), а питання її розвитку та досконалості набувають неабиякої актуальності як під час процесу опанування фаху, так і безпосередньо у юридичній практиці, що, власне, й потребує детального вивчення. Важливість дослідження окресленого питання зумовлена сучасними вимірами суспільства (тими вимогами та стандартами, що висуваються до правника як фахівця), а також висвітленням цих запитів у законодавчо-правовому полі. В умовах сучасного розвитку Української держави питання формування високорозвиненої професійної особистості правника є одним із першочергових завдань у суспільстві. В основі професійної грамотності представника юридичної сфери лежать мовно-комунікативні компетентності. Опанування української мови як державної та англійської як міжнародної на відповідному рівні сприяє конкурентоспроможності фахівця на ринку праці: висококваліфікованим фахівцем юрист може бути за умов досконалого опанування як української мови, так і англійської. Запити суспільства щодо мовленнєво-професійних компетентностей правника відображено в низці нормативно-правових актів, у положеннях яких висвітлено аспекти обов’язкового володіння державною і міжнародною мовами. Чим вищий рівень комунікативних компетентностей, тим вищий рівень професіоналізму. Правові положення чинних нормативно-правових документів надали підстави охарактеризувати вимоги суспільства до фахівця-юриста в аспекті тих компетентностей, які є ключовими у формуванні професійної особистості. Правове підґрунтя визначено певною законодавчою ієрархією: відображення суспільних запитів як в Основному Законі (Конституції України), так і в документах нижчої юридичної сили, ніж юридична сила останнього. Пропозиції щодо ефективної реалізації аналізованого законодавчого спектра в освітній сфері: збільшення обсягу годин із навчальних дисциплін мовно-фахового напряму; введення до навчального плану здобувачів за правовою спеціальністю навчальних курсів (українською і англійською мовами), спрямованих на підвищення рівня культури професійного мовлення; запровадження тренінгів для учасників освітнього процесу щодо опанування особливостей професійного мовлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Podanovska, Halyna. "СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА". Освітні обрії 49, № 2 (27 грудня 2019): 36–40. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.36-40.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено теоретичний аналіз понять «компетенція», «компетентність» та, зокрема, «комунікативна компетентність» особистості молодшого школяра в науковій парадигмі. Виявлено багатогранність цих термінів, що пояснюється актуальністю та водночас складністю підходів до їх вивчення. Охарактеризовано структуру комунікативної компетентності. Встановлено, що навчання української мови, літературного читання потребує комунікативного спрямування, щоб діти у процесі навчально-мовленнєвої практики навчалися використовувати мову, засоби спілкування для побудови усних і писемних висловлювань у певному стилі, ураховуючи обставини мовлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Печеранський, Ігор Петрович. "ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ПЛАТФОРМА В РАМКАХ СУЧАСНИХДИСКУСІЙ СТОСОВНО МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 62–75. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249014.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – розгляд найвпливовіших і репрезентативних філософсько-культурологічних теорій і дискусій в якості методологічного інструментарію в рамках сучасної теорії міжнародних відносин. Завданнями статті є діагностика системи міжнародних відносин, яка перебуває у перехідному та нестабільному стані на поч. ХХІ ст.; доведення обмеженості критеріїв «об’єктивності» /сцієнтизму на практиці міжнародних відносин та необхідності звернення до філософсько-культурологічного дискурсу; огляд ідей та підходів в якості методологічної платформи вирішення проблем теорії і практики міжнародних відносин. Дослідницька методологія спирається на методи наукового аналізу та синтезу, узагальнення та контекстуальний аналіз, а також на потенціал «культурологічного повороту» в сучасній теорії міжнародних відносин. Наукова новизна статті полягає у виокремленні та аналізі низки ґрунтовних філософсько-культурологічних підходів і напрацювань, в якості методологічної платформи під час вивчення системи міжнародних відносин на сучасному етапі. У підсумку проведеного дослідження було доведено продуктивність застосування теорії мовленнєвих актів і концепту «перформативу» (Дж. Остін, Дж. Сьорл, П. Стросон), сучасної «психологічної антропології» та етнопсихології (Г. Морган, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Стросс, К. Гірц, С. Лур’є та ін.), феноменології (Е. Гуссерль), дослідницького проєкту «Cross-CulturalSurvey» Дж. Мердока, (Г. Райл, Р. Сьорл, В. Куайн, Д. Деннет та ін.), гештальтпсихології, сучасної когнітивістики, концепції лінгвокультурної грамотності Е. Гірша та «організаційної антропології» Г. Гофстеде. Це допоможе фахівцям-міжнародникам глибше осмислити проблеми міжкультурної комунікації та поліпшити розгляд нових граней моделювання взаємодій у системі міжнародних відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Завальський, Олександр Васильович. "Особливості мовно-голосового тренінгу на старших курсах мистецьких навчальних закладів". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 27-28 (25 травня 2021): 56–62. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238790.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті порушується проблема підготовки студентів старших курсів вищих творчих навчальних закладів щодо мовно-голосових навичок. Пропонуються експериментально перевірені та відпрацьовані на практиці методологічні напрями і вправи для відшліфування технічних якостей мовленнєвої майстерності, які разом з особливостями поєднання зовнішньої техніки з тренінгом внутрішньої психотехніки сприятимуть активізації підсвідомості та вдосконаленню сценічно-мовної дієвості акторського слова.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Ліпчевська, Інна. "УПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 1–4 КЛАСАХ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН". Ukrainian Educational Journal, № 4 (24 грудня 2021): 189–97. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-189-197.

Повний текст джерела

Анотація:

Публікацію присвячено питанню впровадження компетентнісного підходу до вивчення української мови як державної у школах з навчанням мовами національних меншин. У статті представлена концепція формування україномовної комунікативної компетентності на засадах узгодження цілеспрямованого свідомого вивчення української мови (на доступному для учнів початкової школи рівні) та практики спілкування у контексті навчальних і життєвих мовленнєвих ситуацій, з урахуванням особистісно-орієнтованого та культурологічного підходів до формування вторинної мовної особистості учня. Висвітлено її педагогічний та психологічний аспекти. Розглянуто специфіку впровадження зазначеної концепції у початковій освіті та наведено відповідний приклад практичної імплементації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Drach, I. D., A. Z. Mykolenko та M. P. Tyshkovets. "МОВНА КАРТИНА СВІТУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ". Медична освіта, № 4 (14 лютого 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10864.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття мовної картини світу та концептуальної картини світу як компонентів лінгводидактики. На сучасному етапі розвитку методики викладання іноземної мови та результатів її засвоєння провідним визначається прагматичний підхід, який передбачає набуття певних компетенцій – конкретних мовленнєвих навичок, які дають змогу виконувати чіткі дії. Водночас на практиці вивчення іноземних мов не може обмежитися ні граматикою та лексикою, ні прикладними вміннями, тому доводиться говорити про необхідність формування «вторинної мовної особистості». Цей рівень передбачає оволодіння фоновими знаннями типового представника певної картини світу, мова якого вивчається і забезпечується формуванням соціокультурної орієнтованості – однією з обов’язкових складових успішного вивчення мови. Комунікативно достатній рівень оволодіння іноземною мовою досягається лише в результаті набуття, принаймні на початковому рівні, здатності сприймати навколишнє середовище крізь призму представників іншомовного соціуму. Ця навичка є необхідною також під час вивчення прикладних та фундаментальних дисциплін, проходження навчальної практики в іншій країні. Концептуальна картина світу традиційно розглядається як подібна для більшості людей і глибша за змістом, ніж мовна картина світу, що пов’язано з обмеженими можливостями мови у вираженні власних думок. Водночас структура мови визначає структуру мислення та спосіб сприйняття навколишнього світу. Тісна взаємодія мови і культури на заняттях з української мови як іноземної, іноземної мови для українських студентів може розглядатися в рамках лінгвокраїнознавчого підходу. Аналіз понять концептуальної та мовної картин світу показав, що урахування соціокультурної нетотожності у сприйнятті світу може реалізуватися шляхом використання лінгвокультурознавчого підходу, який передбачає ряд визначених критеріїв підбору навчального матеріалу та використання методик, які не лише констатують, але вводять у контекст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Boriak, Oksana. "FORMATION OF SPEECH ACTIVITY OF MENTALLY RETARDED CHILDREN OF PRIMARY SCHOOL AGE: THEORY AND PRACTICE." Pedagogìčnij časopis Volinì 2(9), no. 2018 (2018): 112–21. http://dx.doi.org/10.29038/2415-8143-2018-02-112-121.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Єловська, Юлія Володимирівна. "Вербалізація табу, пов’язаних із хворобами людини". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 328–35. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.119.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано словесні та комунікативні табу, пов’язані з хворобами людини. Виявлено чинники, що сприяють виникненню таких заборон, та визначено способи заміщення табуйованих одиниць, якими послуговуються мовці. З’ясовано особливості функціонування таких табу на сучасному етапі, зокрема в міжосособистісному спілкуванні. Акцентовано на тому, що табуїзації підлягають як окремі номінації, так і обговорення хворобливого стану людини або її здоров’я загалом, частково забороненим стає спілкування на тему хвороб у певному колі осіб, однак сучасні тенденції в мовленнєвій практиці українців характеризуються процесами детабуїзації цих пересторог.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

ПЕТРЕНКО, Анастасія, та Галина ЧУЛАНОВА. "ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ НЕОЛОГІЗМІВ ПАНДЕМІЇ COVID-19 В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 130–35. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.17.

Повний текст джерела

Анотація:

У пропонованій статті зосереджено увагу на оновленні та збагаченні лексичного складу англійської мови періоду пандемії коронавірусу Covid-19, розглянуто процес з’яви нових складних одиниць, динаміку розвитку їхньої семантики та набуття ними нових значень; зафіксовано постання нових складних слів, пов’язаних із поширенням коронавірусного захворювання та його впливом на лінгвістичну ситуацію в сучасному газетному дискурсі; визначено тенденції їх активізації. Виокремлено лексико-семантичні групи неологізмів, спричинених виникненням і поширенням короновірусної інфекції, а саме: «Освіта», «Подорожі», «Соціальне життя», «Здоров’я», «Культура», «Робота». Повсюдне поширення захворювання знайшло свій відбиток не лише в медицині, а й усіх соціальних сферах та в лексичному складі багатьох мов, зокрема й англійської. Установлено, що найбільш частотною серед інновацій у дискурсі означеного періоду є лексема COVID-19 та її український відповідник коронавірус, що послугували джерелом постання нових складних слів. Хронологічно стаття охоплює період від початку 2020 року до першого півріччя 2021 року. Закріплені в мовленнєвій практиці українців слова на позначення актуальної для світу хвороби вже адаптовано до фонетичних, правописних і граматичних норм сучасної української мови, тож уживання їх є регулярним, нормативним і змістотвірним. Констатуємо, що в мові рівнозначно поширені англійськомовна абревіатура-термін COVID-19, лексичний відповідник коронавірус та адаптоване й закріплене в мовленнєвій практиці слово ковід, що є транслітерованим еквівалентом англомовної одиниці. У науковій праці проаналізовано стан вивчення проблеми в українській та англійській мовознавчих спільнотах. Загальнонаукові методи (опис, індукція, дедукція, інтроспекція) використані для відбору й аналізу мовного матеріалу та викладу основних положень роботи. Матеріалом дослідження послугувалиь неологізми коронавірусної тематики, дібрані зі статей, корпусів лексики, словників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Мацюк, Зоряна, та Марія Фенко. "Казкотерапія в системі мовленнєвого розвитку дошкільників". East European Journal of Psycholinguistics 3, № 1 (30 червня 2016): 91–101. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2016.3.1.mat.

Повний текст джерела

Анотація:

У складних суспільних умовах дедалі більше розширюється коло проблем, які потребують педагогічного вирішення. Дієвий метод – казкотерапія, використовують для безпосереднього впливу на емоційно-почуттєву сферу особистості для зміни моделей поведінки, аналізу прихованих можливостей дітей. У статті обґрунтовано теоретичні засади використання казкотерапії в психолого-педагогічній практиці. Зокрема було визначено критерії та показники мовленнєвого розвитку дошкільників в ігрових казкових ситуаціях: 1) обізнаність із казками; уміння розповідати знайомі казки; уміння оцінювати свою розповідь і розповідь товариша; 2) самостійність складання дітьми сюжетів казкових ситуацій; оригінальність вигаданого казкового сюжету; наявність засобів творчого самовираження. Особливий акцент зроблено на творчому мовленнєвому самовиражені дітей, чому безпосередньо сприяє використання казкотерапії: відбувається занурення дітей у світ казки, що поглиблює максимальну мовленнєву активність дітей на навчально-виховному просторі дитячого навчального закладу; наявність позитивних емоційних стимулів у складанні творчих розповідей; створення ситуацій успіху в мовленнєво-ігровій діяльності; стимулювання мовленнєвого самовираження і творчої ініціативи дошкільників в казкових ситуаціях. Результати проведеного дослідження свідчать, що використання методу казкотерапії є доцільним і виправданим. Література References Алексеенко В. В. Играем в сказку. Воспитание и развитие личности ребенка 2–7 лет. – М.: РИПОЛ.Aleksеіenko, V.V. (2008). Igraem v skazku. Vospitanie i razvitie lichnosti rebionka 2–7 let. [Playing Fairy-Tale. Educating and Developing Personality from 2 -7]. Moscow: RYPOL. Бурчик О. В. Групова казкотерапія в особистісно-орієнтованому вихованні дітей // Высник Житомирського державного ун-ту ім. Івана Франка. – 2005, № 25. – С. 203-205.Bourchyk, O.V. (2005). Grupova kazkoterapia v osobystisno-orientovanomu vyhovanni ditej [Group Fairy-Tale Therapy in Personality-oriented Education of Children]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni I. Franka, 25, 203-205. Давыдова Т. Т. Сказка // Лит. Учеба. – 2003., № 1.Davуdova, T. T. (2003). Skazka [Сказка]. Lyt. Ucheba, 1. Деркач О. О. Педагогіка творчості: Арт-терапія та казкотерапія на допомогу вчителю, вихователю, праткичному психологу. Вінниця, 2003.Derkach, O. O. (2009). Pedahohika tvorchosti: Art-terapiia ta kazkoterapiia na dopomohu vchyteliu, vykhovateliu, praktychnomu psykholohu]. Vinnytsia. Кирилюк О. С. Універсалії культури і семіотика дискурсу : казка та обряд. – Одеса: ЦГО НАНУ, 2003. Kyryliuk, O. S. (2003). Universalii kultury i semiotyka dyskursu: kazka ta obriad [The Cultural Universals and Semiotics of Discourse: Fairy-Tale and Rite]. Odesa: TsHO NANU. Мелетинский Е. М. От мифа к литературе. – М.: РГГУ, 2000.Meletynskyij, E. M. (2000). Ot Mifa k Literature [From Myth to Literature]. Moscow: RGGU. Нассруллаева Н. Н. Влияние содержания и языковых средств народной сказки на образность и выразительность речи старшего дошкольника. – К.: Рад. школа, 1982.Nassrullaeva, N. N. (1982). Vlyianie soderzhansiia i yazykovykh sredstv narodnoij skazki na obraznost i vyraziytielnost rechy starsheho doshkolnyka [The Impact of Content and Linguistic Means of Folk-Tale on the Imagery and Expressiveness of Older Pre-schooler Speech]. Kyiv: Rad. Shkola. Померанцева Э. В. Русское народное поэтическое творчество. – М.: Учпедгиз, 1956.Pomerantseva, Е. V. (1956). Russkoe narodnoe Poetiycheskoe Tvorchestvo [Russian Folk Poetic Art]. Moscow: Uchpedgiz. Пропп В. Морфология волшебной сказки. Исторические корни волшебной сказки. – М.: АСТ, 1998.Propp, V. (1998). Morfolohyia volshebnoij skazki. Istoricheskie korny volshebnoij skazki [The Morphology of Fairy-Tale]. Moscow: AST. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. –М.: Экcмо-Пресс, 2001.Sokolov, D. (2001). Skazki i skazkoterapiia [Fairy-Tales and Fairy-Tale Therapy]: Moscow: Eksmo-Press. Вачков Я. Сказкотерапия: Развитие самосознания через психологическую сказку. –М.: Ос-89. – С. 144.Vachkov, Y. V. (2001). Skazkoterapiia: Razvitie samosoznanyia cherez psykholohycheskiju skazku [Fairy-Tale Therapy]. Moscow: Os-89. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Укл. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2004.Velykyj tlumachnyj slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy (2004). V. Busel, Ed. [Great Explanatory Dictionary of Modern Ukarinain]. Kyiv; Irpin: Perun. Якименко С. І. Формування основ світогляду у дітей молодшого шкільного віку засобами казки: теорія і практика. – Київ: Знання, 1999.Yakymenko, S. I. (1999). Formuvannia osnov svitohliadu u ditej molodshoho shkilnoho viku zasobamy kazky: teoriia i praktyka [Формування основ світогляду у дітей молодшого шкільного віку засобами казки: теорія і практика]. Kyiv: Znannia. Зинкевич-Евстигнеева Т. Формы и методы работы со сказками. – СПб: Речь, 2006.Zynkevych-Evstyhneeva, T. D. (2006). Formy i metodu raboty so skazkami [Forms and Methods of Working with Fairy-Tales]. S.-Petersburg: Rech.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Shevchenko, Zoya. "Лінгвістичний поворот і проблема множинної соціальної ідентичності". Multiversum. Philosophical almanac, № 1-2 (17 травня 2019): 251–64. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.1-2.14.

Повний текст джерела

Анотація:

Тема множинної соціальної ідентичності не випадково актуалізується саме у ХХ столітті, столітті численних поворотів – антропологічного, онтологічного, лінгвістичного, прагматичного, практичного, комунікативного тощо. Потреба у певному «повороті», яку заявив свого часу Мартін Гайдеґер, виникає у зв’язку з поглибленням соціальної модернізації. Із досвіду соціальних революцій у різних країнах світу народжується розуміння того, що єдино правильного сценарію розвитку суспільства існувати не може, натомість виникають множинні соціальні практики. Мова завжди була цариною свободи нормотворчості, множинності, варіативності мовного вираження людського досвіду. Метою статті є розкриття того, як функціональний та ціннісний аналіз мови і мовлення створює передумови для творення концепту множинної соціальної ідентичності. Аналіз мови після лінгвістичного повороту створив підґрунтя для аналізу множинності мовленнєвих репрезентацій особистості, що, своєю чергою, позначило перспективу розробки концепту множинної ідентичності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Богуш, Алла. "МЕТОДИЧНА СПРЯМОВАНIСТЬ ПЕДАГОГIЧНОЇ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: МЕТОДИЧНА АБЕТКА ВЧИТЕЛЯ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 27–33. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.177.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті позиціоновано аналіз методичної спрямованості педагогічної спадщини Василя Сухомлинського, його «методичної абетки». Подано визначення понять «методика», «методика навчання», «методика виховання», «методична спрямованість педагогічної діяльності вчителя». Розкрито методичні поради, методичні нотатки В. О. Сухомлинського. Методика визначається як цілісна система взаємопов’язаних засобів, форм, методів і прийомів позитивного впливу на особистість, яка навчається чи виховується, та вчення про цю систему. Методика дає відповідь на запитання практики: кого?, чого?, як?, для чого? Методичну спрямованість педагогічної діяльності вчителя розуміємо як умотивовану позитивну налаштованість на виховання і навчання учнів, розвиток у них творчого мислення, допитливості, винахідливості, потягу до нових знань, формування у них практичних дослідницьких умінь і навичок, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля, громадянського світогляду, моральної вихованості і високої духовності. Узагальнено розуміння Василем Сухомлинським феномену «методика виховання/навчання» як ємного, більш узагальненого поняття, що вміщує такі його складники: педагогічна майстерність, педагогічна культура учителя, його мовленнєва та емоційно-почуттєва культура, психологічна обізнаність із віковою категорією учнів та «спеціальна спрямованість виховання», що, по суті, становить методичну культуру вчителя. У статті докладно прописано найбільш вагомі, на наш погляд, методичні поради і рекомендації Василя Сухомлинського вчителю/вихователю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Калмиков, Георгій. "Дискурсивний вплив як спосіб реалізації професійно-мовленнєвої діяльності психолога". East European Journal of Psycholinguistics 4, № 1 (27 червня 2017): 86–99. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2017.4.1.gka.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена психолінгвістичній проблематиці: сфері психологічної діяльності, що має переважно дискурсивний характер і побудована на використанні різних способів мовленнєвого впливу, конструюванні дискурсів як реалізації прикладних потреб психолога в його професійно-мовленнєвій діяльності; висвітленню можливостей дискурсивного впливу, пов’язаного з різними аспектами його побудови й отриманими ефектами, конкретними видами дискурсів у тих чи тих умовах роботи психотерапевта й психоконсультанта. Описується можливість зміни свідомості й поведінки особистості людини під впливом потенціалу психологічного дискурсу та спроможність його здійснювати мовленнєве втручання в психічні регулятори життєдіяльності особистості, буття й психокомунікативної взаємодії в соціальному просторі; визначається дискурс як породжений психологом концепт, що конституює соціальні стосунки, образ «Я» й «Інших», формує соціальну ідентичність, уявлення, судження, настанови, перетворює неадаптивні й недоречні патерни поведінки та ригідні стереотипи свідомості людини на адаптивні й творчі, кардинально змінюючи старі й формуючи в неї нові смисли; подаються виокремлені автором статті приклади різних видів дискурсів, а саме: дискурс-роз’яснення, дискурсімперфект, дискурс-перенос, дискурс-генетичне витлумачення, дискурс-перетлумачення, Ядискурс, дискурс-перезавантаження, дискурс-переототожнення, дискурс-самовираження почуттів тут-і-зараз. Література References 1. Бьюдженталь Д. Искусство психотерапевта. М.: Издательство «Корвет», 2011. Bugental, J. (2011). Iskusstvo Psihoterapevta [The Art of the Psychotherapist]. Moscow:Korvet. Вайнер И. Основы психотерапии. Пер. с англ. Е. Антоновой, В. Белоусова. СПб. :Питер, 2002.Weiner, I. (2002). Osnovy Psihoterapii [Principles of Psychotherapy]. S.-Petersburg: Piter. Gray P. Ego аnd Analysis оf Defense. Aronson, Jason Inc., 1994. Gray, P. (1994). Ego аnd Analysis оf Defense. Aronson, Jason Inc. Hill C. & O’Brien K. (1989). Helping Skills: Facilitating Exploration, Insight andAction. Washington, DC: American Psychological Association. Джонсон С. Практика эмоционально-фокусированной супружеской терапии.Создание связей. М. : Научный мир, 2013.Johnson, S. (2013). Praktika Emotsionalno-Fokusirovannoy Supruzheskoy Terapii.Sozdanie Svyazey. [Practice of Emotionally Focused Conjugal Therapy. Creating Links].Moscow: Nauchnyiy Mir. Дискурс в современном мире. Психологические исследования / под. ред. Н.Д. Павловой и Н. А. Зачесовой. М.: Издательство «Институт психологи РАН», 2011.Discurs v Sovremennom Mire. Psihologicheskiye Issledivaniya [Discourse in ModernWorld. Psychological Studies]. (2011). D. Pavlova, N. Zachosova, (Eds). Moscow:Institute of Psychology of the Russian Academy of Sciences. Калина Н. Ф. Анализ дискурса в психотерапии// Психологический журнал. 2000.Т. 21, №2. С. 100–107.Kalina, N.F. (2000). Analiz diskursa v psihoterapii [Discourse analysis in psychotherapy].Psihologicheskiy zhurnal, 2(21), 100–107. Калина Н.Ф. Основы психоанализа. К. : Реф-бук-Ваклер, 2001.Kalina, N.F. (2001). Osnovy Psihoanaliza [The Foundations of Psychoanalysis]. Kyiv:Refl-buk. Калмыкова Е. С., Мергенталлер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов оличной истории // Психологический журнал. 1998, №5. С. 97–104.Kalmykova, E. S. & Mergentaller, E. (1998). Narrativ v psihoterapii: rasskazyi patsientovo lichnoy istorii [Narrative in psychotherapy: stories of patients about personal history].Psihologicheskiy Zhurnal, 5, 97–104. Калмиков Г.В. Дискурсивні практики як компоненти професійно-мовленнєвоїдіяльності психологів// Психолінгвістика. Психолингвистика. Psycholinguistics:[зб. наук. праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічнийуніверситет імені Григорія Сковороди»]. Переяслав-Хмельницький: ФОПДомбровська Я. М. 2016. Вип. 20(1). С. 98–111.Kalmykov, G. V. (2016). Diskursivni praktiki yak komponenti profesiyno-movlennevoyidiyalnosti psihologIiv. [Discursive practices as components of psychologists’professional speech activity]. Psiholingvistika, 20(1), 98–111. Калмиков Г. В. Дискурс як мовленнєвий вплив// Психолінгвістика.Психолингвистика. Psycholinguistics: [зб. наук. праць ДВНЗ «ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»].Переяслав-Хмельницький: ФОП Домбровська Я. М. 2017. Вип. 21(1). С. 112–128.Kalmykov, G. V. (2017). Dyskurs yak movlennjevyi vplyv [Discourse as a speechinfluence]. Psykholingvistyka, 21(1), 112–128. Кейсмент П. Обучение на наших ошибках. Алматы: Дарын, 2005.Keysment, P. (2005). Obuchenie na Nashih Oshibkah [Learning from Our Mistakes].Almaty: Daryn. Коттлер Д. Совершенный психотерапевт. Работа с трудными клиентами. СПб.:Питер, 2002. Kottler, D. (2002). Sovershennyi Psihoterapevt. Rabota s Trudnyimi Klientami [ThePerfect Psychotherapist. Working with Difficult Clients]. S.-Petersburg: Piter. Кубрак Т. А. Интенция самопрезентации субъекта в вербальной коммуникации:Автореф. дис.... канд. психол наук: 19.00.01. М, 2009. Kubrak, T.A. (2009). Intentsiya samoprezentatsii sub’ekta v verbalnoy kommunikatsii[The intention of the subject of self-presentation in verbal communication]. Extendedabstract of Ph.D. dissertation. Moscow. Orlinsky, D. E., Grawe, K., & Parks, B. K. (1994). Process and Outcome inPsychotherapy. In: Handbook of Psychotherapy and Behavior Change, (pp. 270–378). A.E. Bergin & S. L. Garfield (Eds.), New York: Wiley. Павлова Н.Д. Коммуникативная функция речи: интенциональная и интерактивнаясоставляющие: Автореф. дис.... д. психол. наук. М., 2000.Pavlova, N. D. (2000). Kommunikativnaya funktsiya rechi: intentsionalnaya iinteraktivnaya sostavlyayuschie [The communicative function of speech: intentional andinteractive components]. Extended abstract of Doctoral dissertation. Moscow. Роджерс К. Необходимые и достаточные условия терапевтических личностныхизменений / К. Роджерс // Журнал практического психолога. 2012, №1. С. 8–25.Rogers, K. (2012). Neobhodimyie i dostatochnyie usloviya terapevticheskih lichnostnyihizmeneniy [Necessary and sufficient conditions of therapeutic personality change].Zhurnal Prakticheskogo Psihologa, 1, 8–25. Россохин А. В., Петровская М. Б. Имплицитные содержания психоаналитическогодиалога: экспертные возможности компьютерной психолингвистики//Психологический журнал. 2001. Т. 22, №6. С. 77–86. Rossohin, A.V. & Petrovskaya, M.B. Implitsitnyie soderzhaniya psihoanaliticheskogodialoga: ekspertnyie vozmozhnosti kompyuternoy psiholingvistiki [The implicit contentsof psychoanalytic dialogue: the expert possibilities of computer psycholinguistics].Psihologicheskiy Zhurnal, 6(22), 77–86. Соколова Е. Т., Бурлакова Н. С. К обоснованию метода диалогического анализаслучая // Вопросы психологии. 1997, №2. С. 61–76. Sokolova, E. T. & Burlakova, N. S. (1997). K obosnovaniyu metoda dialogicheskogoanaliza sluchaya [The substantiation of the method of dialogical analysis of the case].Voprosy Psihologii, 2, 61–76. Соммерз-Фланаган Д., Соммерз-Фланаган P. Клиническое интервьюирование. 3-еизд. М.: Диалектика. 2006. Sommerz-Flanagan, D. & Sommerz-Flanagan, R. (2006). Klinicheskoe Intervyuirovanie[Clinical Interviewing]. Moscow: Dialektika. Стренгс Д. Интерпретативные треугольники Давенлу в работе с образом Бога //Консультативная психология и психотерапия. 2000., №2. C. 155–171. Strengs, D. (2000). Interpretativnyie treugolniki Davenlu v rabote s obrazom [Terpretivetriangles Davanloo in working with the image of God]. Konsultativnaya psihologiya iPsihoterapiya, 2, 155–171. Энрайт Д. Гештальт, ведущий к просветлению. СПб.: Центр гуманистическихтехнологий «Человек», 1994. Enright, J. (1994). Geshtalt, Veduschiy k Prosvetleniyu [Enlightening Gestalt]. S.-Petersburg: Chelovek. Ягнюк К. В. Анатомия терапевтической коммуникации. Базовые навыки итехники : учебное пособие. М.: Когито-Центр. 2014.Yagnyuk, K. V. (2014). Anatomiya Terapevticheskoy Kommunikatsii. Bazovyie Navyki iTehniki [Anatomy of Therapeutic Communication. Basic Skills and Techniques].Moscow: Kogito-Tsentr. Ялом И. Дар психотерапии. М.: Изд-во Эксмо, 2005. Yalom, I. (2002). Mamochka i Smysl Zhizni: Psihoterapevticheskie Istorii [Momma andthe Meaning of Life: Tales of Psychotherapy]. Moscow: Eksmo. Ялом И. Мамочка и смысл жизни: психотерапевтические истории. М.: ЭКСМОПресс, 2002.Yalom, I. (2005). Dar Psihoterapii [The Gift of Psychotherapy]. Moscow: Eksmo-Press.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

ЄНГАЛИЧЕВА, Ірина. "МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЛІТЕРАТУРНИМИ ТВОРАМИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 9–14. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Збереження та зміцнення здоров'я дитини, її самоцінності є першочерговим завданням сім'ї та закладів дошкільної освіти. На цьому наголошується у Державному освітньому стандарті дошкільної освіти, що визначає очікування суспільства з питань розвиненості, вихованості та освіченості дитини дошкільного віку, передбачає наявність сформованих у дитини компетентностей, які вказують на можливість активно проявляти особистісні надбання в різних самостійних та організованих за підтримки дорослого видах діяльності. Серед ключових для дошкільної освіти компетентностей нашу увагу привертає ігрова та художньо-мовленнєва. Саме ігрова компетентність реалізує можливість дитини застосовувати наявні та освоювати нові знання через провідний вид діяльності, а художньо-мовленнєва – відтворювати художньо-естетичні враження від сприйняття літературних і фольклорних творів засобами різних видів художньо-мовленнєвої діяльності. Значний внесок у розвиток ігрової діяльності зробили Г. Костюк, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші. На роль ігрової діяльності в розвитку і вихованні дошкільників вказували О. Безсонова, А. Богуш, Н. Бібік, А. Бондаренко, Н. Гавриш, А. Матусик, Д. Менджерицька, Т. Піроженко, І. Сікорський, О. Савченко, М. Шуть та інші. Художня література як вид діяльності, що сприяє розвитку дошкільників, була предметом дослідження А. Богуш, Н. Гавриш, В. Кузьменко, Д. Луценко, О. Кононко та інших. Проте, незважаючи на значну кількість досліджень у цьому напрямі, недостатньо дослідженим є питання організації ігрової діяльності у процесі ознайомлення дошкільників із художньою літературою. З огляду на це, мета статті – дослідити стан використання різних видів ігрової діяльності під час ознайомлення дітей дошкільного віку із творами художньої літератури та запропонувати можливі способи використання ігрових форм роботи під час ознайомлення дітей дошкільного віку із художніми творами. Відомо, що ігрова діяльність є найдоступнішим видом діяльності для дітей дошкільного віку, оскільки відповідає психічним властивостям дошкільників та сприяє розвитку їхніх інтересів та здібностей. Існує безліч класифікацій щодо видів ігрової діяльності: режисерські, сюжетно-рольові, конструкторсько-будівельні, ігри на теми літературних творів, рухливі, дидактичні, народні ігри тощо. Зрозуміло, що творчий вихователь у своїй діяльності зможе використати будь-який вид гри під час ознайомлення дітей із літературними творами (як із малим жанровим фольклором, так і з авторськими творами). Зазначимо, що, ознайомлюючи дітей із фольклором (забавлянками, примовками, мирилками, закличками тощо), можна запропонувати рухливі ігри, а для їх розучування можна використовувати мнемотаблиці. Під час читання та засвоєння казок (народних чи літературних) доречним буде проведення сюжетно-рольових або театралізованих ігор. Окрім того, існує багато дидактичних ігор, які сприятимуть кращому розумінню та аналізу дітьми змісту прочитаних казок. Серед таких дидактичних ігор можна назвати «Які права порушено у героїв казок», «Знайди в казці (творі) пару», «Відшукай тінь», «Впізнай казку за малюнком», «Збери казку», «Лото» тощо. Під час вивчення віршів (наприклад, П. Воронько «Їжачок-хитрячок», «Падав сніг на поріг», М. Познанська «Ромашка», П. Тичина «А я у гай ходила» тощо) та переказу творів (наприклад, Л. Українки «Мамо, іде вже зима», «Вишеньки», «На зеленому горбочку» тощо) можна використати мнемотаблиці або круги Лулія, які також використовують як дидактичну гру. Використання будь-яких ігор під час ознайомлення дітей із художніми творами сприяє розвитку у них пам'яті, уваги, закріпленню набутих знань і формуванню уміння використовувати їх на практиці. Головне, що процес навчання відбувається у цікавій формі та сприяє задоволенню однієї із природних потреб дошкільників – потреби у грі. Отже, розвиток креативності дошкільників буде залежати від творчого підходу дорослих у навчанні та вихованні дітей. Пропоновані нами види ігор під час ознайомлення дітей дошкільного віку з літературними творами не обмежують широкі можливості для інтеграції різних видів діяльності у роботі з дітьми дошкільного віку. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у дослідженні використання ІТ-технологій під час ознайомлення дітей дошкільного віку з літературними творами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Qianping, Guo. "Взаємодія словесних жанрових форм в музичному тексті опери (на прикладі творчості М. Мусоргського)". Музичне мистецтво і культура, № 26 (25 квітня 2018): 63–74. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-63-74.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – відкрити значення прилюдно-словесних жанрових форм в розвитку музичної мови опери, виявити специфічні тенденції їх перетворення у музичному тексті опери. Методологія роботи базується на літературознавчих та музикознавчих підходах до вивчення мовно-комунікативних засобів, передбачає семіологічне поглиблення текстологічного музикознавчого аналізу. Наукова новизна дослідження обумовлена запровадженням нових жанрових та мовно-мовленнєвих критеріїв вивчення оперної мови, що дозволяють визначати синтетичні форми оперних сольно-вокальних лексикодів, зокрема у творчості М. Мусоргського. Висновки роботи вказують, по-перше, на провідне значення у розвитку оперної вокальної мови впливу жанрів словесності, пов’язаних з риторичною практикою та провідними комунікативними життєво-обіходними сферами, по-другу, на ті новаторські досягнення М. Мусоргського, які позначили подальший розвиток музичної мови опери як синтетичної за сумісними зі словесними жанрами витокам.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Островський, Олександр. "ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ТА ФАХОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 331–41. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.413.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті значна увага приділяється ролі мови та літератури як засобу професійного і культурного спілкування, інтеграційній якості культурної та професійної майстерності особистості. Показано, що значний внесок у розвиток методики української мови зробив, великий і глибоко національний за духом, педагог В.Сухомлинський, який за всієї розмаїтості інтересів і енциклопедичності знань, був передусім учителем української мови й літератури і ставився до слова, як до головного інструменту освітнього процесу. У результаті вивчення творчої спадщини В.Сухомлинського з’ясовано, що педагог-новатор приділяв особливу увагу таким поняттям як «культура мовлення», «риторика», «етикет». Акцентується увага на вимогах В.Сухомлинського до культури спілкування та шляхах підвищення особистої культури мовлення вчителя, розвитку культури писемного та усного мовлення учнів у процесі навчальної та виховної діяльності. Учений вважав, що навички письма дитини мають бути доведені до напівавтоматичного рівня, а розумові сили учня повинні бути спрямовані на обмірковування викладу змісту та розуміння, а не на сам процес письма. Головне завдання вчителя-словесника, за його переконанням, – виховати в учня любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного зростання учня. За переконаннями В.Сухомлинського рідна мова – одна-єдина для людини, тому її потрібно знати, берегти і збагачувати упродовж усього життя. Встановлено, що за В. Сухомлинським, письмо повинно стати засобом, ефективним інструментом освітньої праці. Розвитку особистості учнів сприяє розвиток культури писемного та усного мовлення і під керівництвом учителя учні повинні працювати творчо, поглиблювати, розвивати та застосовувати на практиці свої мовні знання. Письменними учні стають тоді, коли навчилися користуватися словом і готові вміло використовувати його як засіб висловлення свого ставлення до подій і краси навколишнього світу. Щодо рідної мови В.Сухомлинський занотовує: «Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До останнього подиху». Цими словами видатний педагог висловив своє педагогічне кредо, любов і повагу до рідної мови.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ленів, Зоряна. "ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.82-87.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні аспекти застосування вишивки в інклюзивному навчанні дітей із особливими освітніми потребами: 1) культурно-просвітницький; 2) професійно-реабілітаційний; 3) терапевтично-навчальний. Докладно розкрито третій аспект, який реалізується через вивчення українських вишиванок: видів орнаментів, технік вишивання, кольорів, символів, регіональних особливостей, тощо. Основну увагу акцентовано на практичному використанні вишиванок з метою формування передумов до розвитку писемного мовлення молодших школярів із особливими освітніми потребами у Новій українській школі. В основу міждисциплінарного дослідження покладено передові досягнення закордонної та вітчизняної науки та практики в царині інклюзії, а також логопедії на основі нейропсихологічного підходу до розуміння функціонування писемного мовлення. У фрагментах із авторської методичної системи представлено ігрові прийоми, завдання, вправи для розвитку вищих психічних процесів, графо-моторних навичок, оптико-просторової орієнтації, компонентів мовленнєвої системи: фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови та зв’язного мовлення, які можна інтегрувати як у систему корекційно-розвиткових занять логопеда, так і в роботу вчителя та асистента вчителя на уроках в інклюзивному класі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Yavorska, Stefaniia. "Єдність загальнодидактичних принципів у процесі формування мовно-мовленнєвих компетентностей в учнів початкової та основної школи". Педагогічний дискурс, № 24 (14 травня 2018): 57–62. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2018.24.08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему формування мовно-мовленнєвих компетентностей в учнів початкової та основної школи на засадах застосування загальнодидактичних принципів: активності, свідомості, самостійності, науковості, наступності, послідовності, перспективності, систематичності, доступності, зв’язку теорії з практикою. На основі аналізу наукових джерел викладено авторську методику роботи над засвоєнням теоретичного матеріалу, збагаченням лексики учнів, виробленням комунікативних умінь, яка полягає у комплексному підході до навчання з урахуванням початкового рівня знань і розвитку учнів. Обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено чинники, які зумовлюють реалізацію дидактичних принципів. Доведено, що для легкого засвоєння правил та економії часу на практичні вправи потрібно використати набуті учнями знання так, щоб вони стали опорою під час опрацювання навчального матеріалу в наступних класах. Визначено методику роботи з актуалізації знань учнів у комплексі, доведено ефективність такого навчання. Аргументовано, що опора на всі необхідні засвоєні раніше правила потребує від учителя застосування ефективних методів і прийомів роботи, які залежатимуть від знань учнів, складу класу, умов, у яких педагог проводитиме урок. Рекомендовано для закріплення мовного матеріалу з урахуванням знань і вікових особливостей учнів добирати тексти, використовувати прислів’я, приказки, вірші, різні види диктантів, переказів, фрагменти літературних творів, художніх мініатюр тощо. Зроблено висновок, що вміле застосування принципів дидактики активізує навчальну діяльність учнів, сприяє міцності знань, розвиває логічну пам’ять, робить навчання цікавим. Різні форми роботи з текстом забезпечать оволодіння дітьми всіма типами усного і писемного мовлення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Терещенко, Тетяна, та Олена Бойчук. "ПЛАНУВАННЯ ЗАНЯТТЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАСОБІВ НА УРОКАХ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ СТУПЕНІ НАВЧАННЯ В ШКОЛІ". Молодий вчений, № 4 (104) (30 квітня 2022): 10–13. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-4-104-3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається питання актуальності та ефективності планування заняття з використанням інтерактивних засобів на уроках німецької мови на середньому рівні навчання в школі. Розкривається практична цінність інтерактивних технологій, особливості інтерактивного навчання писемного мовлення та читання. Мета навчання іноземної мови полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися, досягати взаєморозуміння, знімати мовні бар’єри. Володіння іноземною мовою відкриває широкі можливості для безпосереднього спілкування з представниками інших країн, для обміну інформацією про життя різних народів, їх культуру, звичаї, традиції, спонукає до активізації пізнавальних здібностей і збагачення духовного світу через пізнання іншої культури. В умовах глобалізації, нових геополітичних змін у світі перед освітою постають нові завдання, вирішення яких має надзвичайно велике значення не тільки для освіти майбутнього, а й для розвитку суспільства в цілому. Головним завданням у своїй роботі я вважаю застосовування таких прийомів навчання, які сприяють підтриманню інтересу учнів до іноземної мови, допомагають залучити всіх учнів до мовленнєвої діяльності, підвищують ефективність уроку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Харченко, І. І. "КРИТЕРІАЛЬНА ОСНОВА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕКОНОМІКИ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 193–200. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано засоби, якими можна схарактеризувати рівні сформованості компонентів культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки. Педагогічна теорія та практика накопичили значний досвід вирішення проблем, пов’язаних з мовою та підготовкою майбутніх економістів, тоді як бракує комплексних досліджень щодо формування культури професійної комунікації майбутніх економістів в умовах інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти. У статті під культурою професійної комунікації майбутнього фахівця з економіки розуміється складова його професійної культури, яка необхідна фахівцю для ефективного здійснення комунікативної діяльності, та проявляється в позитивному особистісному ставленні до комунікативної взаємодії, досконалому володінні комплексом загальних і спеціальних знань, нормами мови й мовлення та вміннях їх коректного застосування у процесі передачі думки в усіх видах фахового спілкування. Культура професійної комунікації майбутніх економістів має нетривіальну структуру і розглядається як єдність аксіологічного (цінності та мотиви професійного спілкування), теоретичного (уявлення майбутніх економістів про систему мови та знання мови та мовлення) компонентів, а також це – професійна термінологія (вміння користуватися економічною термінологією), економічна мова для професійних цілей та розуміння мовлення інших), процесуальний (здатність використовувати мову як засіб спілкування в різних професійних ситуаціях), особистий (здатність розмірковувати про професійне спілкування) складники. Розроблено відповідно п’ять критеріїв: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, словесно-операційний, поведінково-комунікативний та рефлексивний. Їх показниками є: загальнокультурна обізнаність, граматична обізнаність, лексична обізнаність, інформаційна обізнаність, здатність оперувати термінами, перцептивні та мовленнєві здібності, навички електронного спілкування, професійні та творчі навички, вольові якості, здатність до самооцінки. Рівнями сформованості культури професійної комунікації майбутніх фахівців в галузі економіки визначено досконалий, високий, середній, базовий.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Belousova, Tаtiana. "До питання щодо виконавської інтерпретації образу Марфи в опері «Хованщина» Модеста Мусоргського". Musicology of Kyiv, № 59 (9 грудня 2019): 197–213. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.59.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему виконавської інтерпретації партiї Марфи – головної героїні опери «Хованщина» М. Мусоргського – на прикладі творчості трьох яскравих представниць оперного вокального мистецтва середини й другої половини ХХ – початку ХХI ст. – Софії Преображенської, Ірини Архипової та Людмили Шемчук. Мета дослідження – виявити особливості виконавського прочитання образу оперної героїні у творчості згаданих співачок на прикладі Пісні Марфи. Актуальність роботи зумовлена відсутністю досліджень з питань специфіки виконавської інтерпретації образу героїні опери «Хованщина», попри всю очевидність щодо затребуваності таких розробок у сучасній оперній практиці. Наукова новизна статті полягає в активізації розробки щодо вокальної сфери виконавського музикознавства на підставі об’єктивних категорій порівняльного аналізу низки інтерпретацій партії героїні опери Мусоргського. Авторка статті вперше у вітчизняному музикознавстві запропонувала класифікацію типів виконавського прочитання партії Марфи (лірико-драматичної і лірико-епічної). Методологічною базою роботи є інтонаційна засада розуміння музики як мистецтва, тісно пов’язаного з мовленнєвою діяльністю, у традиціях школи Б. Асаф’єва, а також метод текстологічно-виконавського аналізу Пісні Марфи, основаного на графічному зображенні змісту цього номера у формі вокально-виконавської партитури ремарок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Yaremchuk, Ihor A., Ihor M. Pochekalin, Yurii O. Sychevskyi, Olha V. Babich та Oleksandr S. Lahodynskyi. "ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПОСІБНИКА З НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ДЕРЖАВНІЙ ПРИКОРДОННІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ". Information Technologies and Learning Tools 73, № 5 (22 жовтня 2019): 67–85. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v73i5.2555.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено аналіз результатів впровадження електронного посібника (ЕП) «Англійська мова для прикордонників» у навчальних закладах Державної прикордонної служби України (ДПСУ) та пунктах пропуску через державний кордон. В експерименті взяли участь 298 прикордонників, які навчались на тримісячних курсах інтенсивного вивчення англійської мови в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, та 1158 осіб після завершення навчання на дистанційних курсах вивчення англійської мови в навчальних центрах ДПСУ. Анкетування проводилось за такими блоками: варіанти використання ЕП, вікові групи та статева приналежність, вихідний рівень іншомовної підготовки користувачів, загальні враження користувачів від роботи з ЕП, досвід використання, структура та користування ЕП, рівень удосконалення мовленнєвих навичок користувачів, ступінь насиченості розділів навчальним матеріалом, характеристика вправ ЕП. Аналіз анкет зворотного зв’язку та результатів опитування доводить, що реалізація ЕП в ДПСУ була успішною і відповідає особливим потребам прикордонників, що працюють у пунктах пропуску через державний кордон України, оскільки він був спеціально розроблений діючими представниками прикордонних відомств для подальшого використання прикордонниками. Оцінка результатів використання ЕП прикордонниками довела ефективність удосконалення іншомовної підготовки, необхідної для виконання прикордонниками повсякденних завдань, шляхом використання навчальних відео- й аудіоматеріалів, які відповідають справжнім ситуаціям на робочому місці представника прикордонного відомства. У результаті проведеного аналізу анкет було з’ясовано, що практична більшість респондентів (93%) погоджуються і усвідомлюють важливість вивчення англійської мови та вдосконалення іншомовних мовленнєвих навичок з метою спрощення виконання завдань у пунктах пропуску через державний кордон під час інтерв’ювання іноземців і участі в спільних міжнародних операціях. Водночас 7% користувачів частково або цілком не погоджуються з даним твердженням, що обумовлюється, насамперед, тим фактом, що ЕП виявився для них занадто складним через їх особистий низький рівень базової підготовки з англійської мови. Використання ЕП надало змогу прикордонникам легше і більш впевнено спілкуватися з пасажирами, що перетинають державний кордон, з’ясовувати обставини порушення законодавства й ефективно спілкуватись зі своїми колегами з інших європейських країн.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Мицик, Ганна Михайлівна. "ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ІГОР У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСУ ЧИТАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ". Information Technologies and Learning Tools 87, № 1 (1 березня 2022): 68–80. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v87i1.4638.

Повний текст джерела

Анотація:

У контексті затвердження нової редакції Базового компонента дошкільної освіти (Державний стандарт дошкільної освіти) у статті акцентовано увагу на важливості формування у дітей під час здобуття дошкільної освіти мовленнєвої компетентності. Зазначено, що саме на цьому рівні слід розвивати в них здатності, необхідні на наступних етапів шкільного життя, серед яких – здатність читати. Визначено причини, що спричиняють появу дислексії – порушення процесу читання, наголошено на своєчасності виявлення дітей групи ризику та наданні їм корекційно-розвиткової допомоги з метою уникнення в майбутньому негативних психосоціальних наслідків під час навчання в закладах освіти. Окреслено напрямки наукових пошуків ефективних засобів ранньої профілактики порушень процесу читання у дітей старшого дошкільного віку, узагальнені основні здобутки закордонних та вітчизняних учених у цій царині, висвітлені переваги використання в пропедевтичних цілях засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Автор виклав власний погляд стосовно часткового розв’язання проблеми попередження появи порушень процесу читання у дітей старшого дошкільного віку шляхом використання цифрових ігор з метою надання корекційно-розвиткової допомоги. Зазначено, що досить важливим у цьому аспекті є поширення власних напрацювань, у яких висвітлюється практика їх використання для попередження дислексії у дітейстаршого дошкільного віку. У якості прикладу запропоновано декілька варіантів авторських цифрових ігор з означеної проблематики. Констатовано, що досягнення позитивного ефекту їх застосування вчителем-логопедом у корекційно-педагогічному процесі можливе за умови дотримання відповідних вимог. Доведено, що використання цифрових ігор при наданні корекційно-розвиткових послуг дозволяє організовувати відповідну роботу не тільки в синхронному, але й в асинхронному режимах, що доволі зручно, насамперед, при взаємодії з дітьми, що мешкають у географічно віддалених сільських місцевостях, важкодоступних до закладів освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

ГАЛАЦИН, К. О., та А. М. ФЕЩУК. "МОТИВАЦІЯ МАГІСТРІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ОВОЛОДІННЯ ІНШОМОВНОЮ НАУКОВОЮ КОМУНІКАЦІЄЮ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 57–63. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.8.

Повний текст джерела

Анотація:

Реформування вищої освіти в Україні передбачає ґрунтовне, усвідомлене й системне вивчення іноземних мов у закладі вищої освіти, в тому числі і за професійним спрямуванням. Це забезпечує можливість майбутньому фахівцю не лише отримувати необхідну іншомовну професійну інформацію, але й спілкуватися в науковому середовищі. Практика свідчить, що в магістрів закладів вищої технічної освіти не завжди вистачає мотивації для оволодіння знаннями й навичками іншомовної академічної комунікації. Метою статті є узагальнення психолого-педагогічних підходів із використанням педагогічних технологій щодо мотивації магістрів технічних спеціальностей до академічного іншомовного спілкування. Методами дослідження є аналіз, узагальнення, систематизація та конкретизація. У статті розкрито специфіку іншомовної наукової комунікації: це не тільки певне наукове оточення, а й володіння науковою термінологією, уміння її використовувати, здатність вести обмін думками, обґрунтовувати позицію і доводити її, уміння слухати й акцентувати увагу на значимій інформації тощо. Наголошено, що основою дидактичної системи навчання магістрів має бути андрагогічний підхід, тобто врахування особливостей навчання дорослих, зокрема того, що в них внутрішні мотиватори переважають над зовнішніми. Розкрито можливості використання сучасних педагогічних технологій та психолого-педагогічних підходів для мотивації магістрів технічних спеціальностей із метою формування в них мовних знань та мовленнєвих компетентностей, необхідних для ефективного спілкування в академічному науковому просторі. Зокрема, визначено, що ефективними мотиваторами навчання дорослих є не тільки їхні цілі і домагання, а й форми організації освітньої діяльності, методи і технології, як-от: технології групового навчання, технології проблемного навчання, застосування інтерактивних технологій, технологій дистанційного навчання. Перспективними є дослідження особливостей реалізації індивідуальних особливостей студентів технічних спеціальностей у процесі оволодіння знаннями та компетентностями для іншомовного наукового спілкування в науковому просторі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

ШЕВЧУК, Тамара, та Ольга ТКАЧУК. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ «ДОСЛІДЖУЄМО МОВНІ ЯВИЩА» У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «БУДОВА СЛОВА» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 131–38. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.20.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено сутність змістової лінії «Досліджуємо мовні явища» у процесі вивчення розділу «Будо- ва слова», лінгводидактичні аспекти опрацювання цього розділу в школі. Розкрито значущість і обґрунтовано актуальність вивчення цієї змістової лінії, спрямованої на дослідження учнями морфемної будови слова та еле- ментів словотвору; зазначено її місце в сучасних лінгвометодичних дослідженнях. Проаналізовано зміст програмного матеріалу, взаємозв’язок будови слова та елементів словотвору з іншими розділами української мови, що вивчаються в початковій школі. Акцентовано увагу на значимості оволодіння здо- бувачами початкової освіти розділу «Будова слова» для свідомого засвоєння виучуваних орфографічних правил, у результаті чого підвищуються правописна грамотність, розуміння структури слова і процесів його утворення, загальний мовно-мовленнєвий розвиток школярів, формується логічне мислення, вдосконалюється культура мов- лення; діти набувають аналітико-конструктивних умінь і навичок, які надалі будуть застосовувати на практиці. Досліджено стан проблеми в шкільній практиці навчання. Досвід учителів м. Рівне та Рівненської області свідчить, що під час опрацювання цього розділу треба навчати школярів усвідомлювати походження окремих слів, а також встановлювати їх взаємозв’язок із лексичним значенням та будовою. Підкреслено важливість попередження типових учнівських помилок. Школярі звертають увагу на матеріальну оболонку слова, часто не знаючи його значення. Аналізуючи слова, вони враховують лише їх зовнішнє оформлення і не розуміють ролі закін- чення – вираження граматичного значення слова; в них не сформовані поняття «спільнокореневі слова» і «форми одного і того ж слова»; додаючи до кореня префікс або суфікс, а до суфікса – закінчення, школярі не помічають чергувань звуків у коренях слів. Проаналізовано розділ «Будова слова» у чинних підручниках «Українська мова та читання» для учнів 3–4 класів, авторами яких є М.С. Вашуленко, Н.А. Васильківська, С.Г. Дубовик. Підкреслено, що програмовий матеріал щодо будови слова та елементів словотворення, який опрацьовується на уроках української мови та читання в початкових класах, є базовим для свідомого оволодіння мовою в середніх та старших класах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Кириллова, М. Д., та К. В. Воробйова. "ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ РЕАЛІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 97–103. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття досліджує фразеологічні реалії, які представляють найбільш мальовничу і виразну частину словникового складу мови, відображаючи звичаї, традиції народу, згадки про його історію, фольклор. Вони характеризуються подвійним смислом, значення складових слів цих фразеологічних одиниць створюють цілком новий образ. Фразеологічна реалія – це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Окремі мовознавці без належних підстав збільшують деякий обсяг фразеологічних реалій, включаючи до цієї категорії прислів’я. Вони, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’я як цілісна одиниця через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотата в позамовній предметній дійсності. Отже, їх не можна зарахувати до реалій. 3 погляду семантики реалії завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за «своїм» мовним колективом збігаються частково з діалектизмами. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленнєву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між діалектизмами полягає в тому, що географічна інформація реалій пов’язана з позначуваним предметом. Це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів. Як ми переконались, фразеологізми мають своє специфічне фразеологічне значення, яке відрізняється від загальномовного інваріантного значення, по-перше, унікальністю узагальнення свого семантичного змісту, по-друге, вищим ступенем узагальнення. Унікальність фразеологічного значення хоча б одного компонента фразеологічної одиниці зв’язує всі її компоненти в єдине ціле, поза якими воно не існує. 3 погляду перекладацької практики можна виділити явні і скриті реалії. Вони начебто мають відповідники в мові – сприймачі, але співвідносні денотати в позамовній дійсності дуже відрізняються між собою, тому беззастережна субституція їх позначень, що мають різну художньо-стилістичну наповненість, може спричинити низку додаткових труднощів, пов’язаних із культурологічною розбіжністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Скрипник, Н. І. "ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 92–98. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто філософські та теоретико-методологічні засади утвердження й реформування системи принципів навчання студентів гуманітарно-педагогічного коледжу в умовах глобалізації. Акцент зроблено та інтерпретації вищезазначених принципів як найзагальніших методичних орієнтирів під час формування комунікативно-мовленнєвої компетентності студентів як ключової загальнолюдської й професійної компетентності в умовах гуманітарної кризи та дефіциту антропологічного чинника у суспільстві. Здійснено огляд і проаналізовано погляди українських та зарубіжних методистів та теоретиків освіти щодо комплектації, сутнісного й мето- дичного наповнення принципів навчання майбутніх фахівців гуманітар- но-педагогічного профілю, причому з’ясовано доцільний дидактичний зміст традиційних, спеціальних та інноваційних принципів. Аргументо- вано доцільність виокремлення таких інноваційних й актуальних освітніх принципів, як діалогічний, контекстний, цифровий та принцип суб’єктно- сті. Доведено інтегративний і взаємодетермінувальний характер вище- вказаних принципів та їх зв’язок із сучасною суспільною й культурною практикою, у лоні якої майбутній випускник гуманітарно-педагогічного коледжу неодмінно реалізовуватиме свої професійні комунікативно-мов- леннєві компетентності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній лінгводидактиці комплексно розглянуто загальні, специфічні гуманітарні та інноваційні принципи навчання майбутніх філологів та вчителів початкових класів в освітніх умовах сучасного гуманітарно-педагогічного коледжу. Описану у статті систему принципів навчання розглянуто холістично, інтегровано, що пов’язано з практичними потребами глобалізованого суспільства. Результати проведеного аналізу можуть лягти в основу моделювання нових освітніх умов і розроблення моделі гуманітарно- педагогічної освіти у вітчизняних коледжах гуманітарно-педагогічного напряму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Бурка, Наталія. "ОБҐРУНТУВАННЯ МЕЖ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ДЛЯ ЛІНГВО-КОГНІТИВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з погляду лінгво-когнітивних міждисциплінарних наукових пошуків на основі класичних надбань психології запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми обґрунтування раціональних меж підліткового віку людини, що має забезпечити адекватне використання результатів лінгвістичних досліджень у суміжних із нею галузях знання. На підставі аналізу суперечливої взаємодії наслідків, що характеризують особливості онтогенезу та філогенезу підлітка як об’єкта лінгво-когнітивного розгляду сформульовано визначення особливостей його психологічного навантаження у взаємодії з макро- та мікросоціальним оточенням. Окреслено одночасну супервентну дію багатьох причин формування загальної поведінки підлітка на результати його комунікативної соціалізації та показано, що чинники, комплекси яких визначають характер саморозвитку його комунікативної практики, мають різну природу й вирізняються інтенсивністю їх дії на специфіку мовленнєвої поведінки. Шляхом системного зіставного аналізу змістового насичення концептуальних основ наукових праць Р. А. Абдурахманова, Б. Г. Ананьєва, Л. І. Божович, Л. Вовканич, С Крася, В. В. Давидової, І. В. Дубровіної, Е. Ериксона, І. С. Кона, В. Ф. Моргуна, Д. П. Сидоренка, М. М. Смирнягіної, Н. Ю. Ткачової й інших щодо питань установлення причин і меж підліткового віку людини, з’ясовано ступінь варіювання цих меж у психології. На цій підставі сформовано графічний образ площини альтернатив визначень меж підліткового віку людини в наукових працях із психології, за допомогою якого встановлено, що, по-перше, у лінгво-когнітивних дослідженнях доцільно визначати підлітковий вік людини межами від 8-ми років до 19 включно з подальшим його диференціюванням на початковий період (8–9–10–11 років), середній (12–13–14–15 років) і завершальний (16–17–18–19 років).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Северіна, Т. М. "ПАРНІ ТА ГРУПОВІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЗАСІБ ЗНИЖЕННЯ АНГЛОМОВНОЇ ТРИВОЖНОСТІ У ГОВОРІННІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 249–55. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Іншомовна тривожність у говорінні – актуальна проблема, з якою стикається більшість студентів. Зокрема, це стосується українських студентів, для яких англійська є другою іноземною мовою. Дослідження аспектів іншомовної тривожності у навчанні іноземної мови є надзвичайно важливим, оскільки сприяє визначенню шляхів розвитку впевненості студентів та навичок спілкування іноземною мовою. Автором здійснено аналіз літературних джерел щодо інтерпретації понять «іншомовна тривожність», «тривожність у говорінні», описано чинники, що зумовлюють появу тривожності у говорінні на заняттях з англійської мови, а також визначено шляхи подолання такої тривожності. У статті наведено вивчення способів зниження тривожності студентів у говорінні. Дослідження спрямоване на аналіз іншомовної тривожності студентів-першокурсників факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Для збору даних застосовувалися такі методи, як спостереження, інтерв’ювання та ведення щоденника, що здійснювалися на заняттях із практики усного та писемного мовлення англійської мови. Проаналізовано можливі причини виникнення іншомовної тривожності: страх критики або осуду учителем чи одногрупниками через помилки у говорінні; невідповідні методи виправлення помилок; страх неспроможності висловити свою думку чітко і стисло; вчителецентровані способи взаємодії; авторитарний стиль навчання; низька самооцінка учнів; напружена атмосфера на заняттях; страх перед публічними виступами. З метою зниження тривожності у говорінні застосовано комплексний підхід: використання парних та групових видів діяльності, створення сприятливої атмосфери на заняттях, надання конструктивного зворотного зв’язку з використанням методів самокорекції та взаємокорекції, застосування студентоцентрованих методів навчання. Найбільш дієвими у подоланні іншомовної тривожності студентів виявилися такі види діяльності: рольова гра, диктант-малюнок, картки пам’яті, перехідні групи, акваріум, сніжний ком та коло ідей. Результати дослідження підтвердили ефективність застосованих методів, які сприяли зацікавленості студентів брати активну участь у мовленнєвій діяльності та підвищенню успішності студентів у говорінні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Сорока, Іван. "«Внутрішні лінії підтексту» К. С. Станіславського". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 5, № 1 (21 квітня 2022): 31–42. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.5.1.2022.255231.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – з’ясувати, як К. Станіславський розуміє й тлумачить «внутрішні лінії підтексту»; визначити сутність і значущість внутрішніх ліній підтексту в процесі сценічного спілкування актора; вказати на власне розуміння мовленнєвого підтексту як чинника сценічного мовлення. Методи дослідження: аналітичний – для дослідження наявних теоретичних тлумачень ліній підтексту К. Станіславського та їх практичного застосування; компаративний – для зіставлення й порівняльного аналізу теоретичних і практичних тлумачень та застосувань ліній підтексту; логіко-узагальнюючий – для підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків. Наукова новизна роботи полягає в уточненні технології процесу словесної дії актора- читця під час сценічного спілкування; знаходженні основного чинника, що слугує правдивості промовляння чужого авторського тексту в сценічному мовленні; в осмисленні й тлумаченні сутності театрального поняття «підтекст» і застосуванні його в сценічній мовленнєвій практиці. Висновки. Отже, бачення внутрішнього зору породжують ставлення до них, а ставлення змушує діяти, і дія ця виражається у вияві чи приховуванні цього ставлення. Словесною дією актора в спілкуванні не може бути бажання передати уявний образ співрозмовнику, сприйняти думку через уяву. Дієве мовлення не слугує тільки примушуванню іншого розуміти, бачити й мислити так само, як промовець, бо порушується основний принцип драми – конфлікт. З’ясовано, що підтекст К. Станіславський трактує як сплетення трьох ліній – внутрішніх бачень, думки, внутрішньої дії, означуючи їх ще лінією душевного переживання, підтекстом, жодним чином не торкаючись лінії прихованого змісту, смислу. Наголошено, що дійсну необхідність проголошення слів породжує ставлення, мотивація та мета їх виголошення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Новіцька, О. І., та С. І. Гнатишин. "ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ЛЮДИ І РЕЧІ НАВКОЛО НАС» НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ: МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ ВИКЛАДАЧА". Медична освіта, № 4 (2 лютого 2022): 102–6. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12698.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено методичну розробку заняття з української мови як іноземної для викладачів закладів вищої освіти. Розглядаються 4 етапи практичного заняття, що сприяли розвитку живого, спонтанного мовлення студентів, розвитку уваги та когнітивного мислення, що дозволили закріпити необхідний лексичний мінімум, повторити пройдений синтаксичний і граматичний матеріал тощо. Мовне наповнення навчально-тренувальних вправ підпорядковане комунікативному підходу до навчання, який визначив наявність на занятті завдань, призначених для формування та розвитку різних видів мовленнєвої діяльності – слухання, говоріння, читання та письма. Сприйняття і розуміння нового матеріалу підсилювалося тим, що комплексно задіяно зорову (відеосупровід і роздатковий матеріал), слухову (пояснення викладача) і механічну пам’ять (запис студентами слів і словосполучень у зошити). Робота з текстом є важливою не лише для застосування на практиці граматичних знань, формування правильної вимови чи наголошування слів, а й для ознайомлення іноземних студентів із українською культурою, її традиціями і виховання в них поваги до нашої нації і держави. Знання лексики, вміння будувати монологічні висловлювання, ініціювати й вести діалог-розпитування на запропоновану тему, навички узгоджувати прикметники, особові та присвійні займенники з іменниками у роді, числі й відмінку дозволять забезпечити реалізацію комунікативних потреб іноземних студентів у різних сферах спілкування: побутовій, соціально-культурній, офіційно-діловій, навчально-професійній. Професійне спрямування вивчення цієї теми полягає у формуванні українськомовної фахової компетентності майбутнього спеціаліста, здатного брати участь у діалоговій комунікації, розв’язувати комунікативні завдання у сфері професійної діяльності. Розроблена система вправ відповідає програмі навчальної дисципліни «Українська мова як іноземна» для студентів спеціальності 222 «Медицина».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

ІОВХІМЧУК, Наталія. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема формування культури мовлення молодших школярів на уроках української мови. Актуальність і недостатня розробленість проблеми, її значення для вдосконалення навчально-виховного процесу нової української школи та задоволення вимог сучасного суспільства зумовили вивчення теоретичних і практичних аспектів проблеми формування культури спілкування, стану цієї проблеми в шкільній практиці. Проаналізовано останні дослідження й публікації щодо навчання мови, визначено мету дослідження, окреслено низку питань, присвячених висвітленню в сучасній лінгводидактичній літературі стану дослідження проблеми вдосконалення культури мовлення молодших школярів, що дає підстави створювати відповідну систему розви- тку мовлення, удосконалювати способи й засоби навчання. У дослідженні використовувалися такі методи дослі- дження: теоретичні: аналіз і синтез психолого-педагогічної, лінгвістичної і методичної і літератури; емпіричні: спостереження та аналіз уроків української мови з метою визначення недоліків і мовленнєвих труднощів, з якими стикаються учні під час спілкування. Культурі спілкування завжди притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Щодо мовленнєвого етикету українців, то в ньому відбито такі риси, як пошана до батьків, до жінки, демократичність поглядів, емоційність висловлювань, естетизм почуттів, побожність та ін. У мовленні формуються не лише пізнавальні можливості людини, а й інтегральні складники психічного життя: самооцінка, усвідомлення власної значущості та відчуття її тотожності в будь-яких життєвих ситуаціях. Уже в ранньому віці в дитині закладаються осно- ви її культури, у тому числі і культури спілкування. Маючи певний досвід, людина протягом життя прагне до її підвищення. Аналіз наукової літератури, запропонована система вправ та завдань спрямована на формування вмінь культури мовлення молодших школярів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

ІВАНЕНКО, Станіслав, та Валерія ТИЩЕНКО. "АНАЛІЗ ТЕСТУВАННЯ РІВНЯ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 92–104. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.401.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному освітньому процесі тестування є одним із компонентів навчання, об'єктивним засобом вимірювання й оцінки рівня знань, умінь та навичок студентів. У даному дослідженні приділена увага на розподіл тесту на певні субтести для контролю окремих видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмової мови) або аспектів мови (фонетики, граматики, лексики). Розглянуто дефініцію терміну «іншомовна підготовка» та розкрито роль тестування як засобу діагностики труднощів засвоєння матеріалу для студентів немовних спеціальностей Запорізького національного університету, як критерію оцінки ступеня навченості, об'єктивного способу прогнозування успішності навчання. Мета статті – довести ефективність застосування тестового контролю іншомовної підготовки студентів немовних спеціальностей Запорізького національного університету. Для досягнення мети, проведено тестування рівня іншомовної підготовки 643 студентів немовних спеціальностей 2 курсу 10 факультетів Запорізького національного університету. Представлений аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури і інтернет-ресурсів, вивчення вітчизняних і зарубіжних навчально-методичних джерел, узагальнення досвіду викладання провідних фахівців у галузі іншомовної підготовки студентів немовних спеціальностей. Підтверджено, що під час оцінки якості іншомовної підготовки в умовах мовного тестування необхідно виділяти мету, завдання, спосіб виконання. Визначено професійну комунікативну компетенцію іноземної мови, як показника рівня сформованості професійно-орієнтованої в мовному сенсі особистості. Аналіз отриманих даних засвідчив, що різниця в результатах між факультетами за рівнями вказала на недостатню мотивацію, яка безпосередньо пов'язана з ефективністю навчання і, відповідно, здобуттям знань, набуттям вмінь і навичок студентами немовних спеціальностей Запорізького національного університету. Зосереджена увага на суперечностях, які заважають підвищенню якості викладання іноземних мов, і як підсумок, рівню засвоєння та мотивації до навчання. У висновку сформульовані теоретична і практична значущість статті. Наполягається на конститутивній взаємодії з кафедрою професійного спрямування, як засобу інтенсифікації процесу засвоєння знань у професійно-мовній сфері навчання. Перспективним напрямом вбачається мінімізація недоліків навчання іноземним мовам поза природним мовним середовищем за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій в контексті особистісно-орієнтованого підходу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

S.I., Osovska, and Siaileva Ye.V. "INTERCONCEPTUAL CORRELATIONS IN THE CONCEPTOSYSTEM OF MODERN GERMAN-LANGUAGE MEDICAL DISCOURSE." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 72–76. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-14.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Метою представленої статті є встановлення особливостей концептосистеми сучасного німецькомовного медич-ного дискурсу, а саме виявлення ключових одиниць його концептуального простору як ментального ресурсу та визначення взаємозв’язків між ними.Дослідження виконане в межах сучасної когнітивно-дискурсивної парадигми лінгвістичних досліджень, спрямованої, зокрема, на встановлення мисленнєво-мовленнєвих особливостей дискурсивних практик етнокультурних спільнот, особли-востей комплементарності їхніх ментальних і вербальних ресурсів, що дає змогу описати їх ментальну зумовленість.Методи. У роботі була використана методика когнітивного картування, шляхом якої здійснено інтерпретацію смислового плану тексту як складника дискурсу. Вона складалась із поетапного застосування концептуального методу – для встановлення множини концептів-автохтонів та аналізу регулярних суміжних пар, шляхом якого вдалося встановити пари концептів, що вжи-ваються в найближчому контексті, кількісного аналізу, який обґрунтував закономірність встановлених пар для цього типу дис-курсу, а також логіко-семантичного аналізу, на основі якого сформульовані логічні інтерпретації – основні пресупозиції в основі сучасного німецькомовного медичного дискурсу.Результати. На матеріалі 500 дискурсивних актів визначено 2367 концептів, об’єднаних за змістовним принципом у 14 доменів, з яких об’єктивно встановлено 65 концептів-автохтонів, що створюють каркас концептосистеми сучасного німецькомовного медичного дискурсу, а також регулярні міжавтохтонні кореляції імплікації, слідування, каузації та координа-ції, що демонструють певні смислові залежності у свідомості його учасників. Це дало змогу представити встановлені концеп-ти як стрижні німецького уявлення про медичну сферу, зіставити його когнітивну репрезентованість та мовну об’єктивацію.Висновки. Через експлікацію основної структури концептосистеми досліджуваної дискурсивної практики сформульовані ключові етноспецифічні пресупозиції основних актантів сучасного німецькомовного медичного дискурсу, які засвідчують, що кооперативна партнерська атмосфера між сучасним німецьким пацієнтом та лікарем формується як симбіоз усвідомлення й дотримання прийнятих у суспільстві законів, норм поведінки, цінностей, професійних обов’язків у процесі здійснення кон-кретної лікарської діяльності, а також висловлення емоційної підтримки один одного. Purpose. The purpose of this article is to establish features of the conceptual system of modern German language medical discourse, namely to identify the key units of its mental resource as conceptual space, and to determine relationships between them.The research is performed within the modern cognitive-discursive paradigm of linguistic research, aimed, among other things, at establishing mental and speech features of discursive practices of ethnocultural communities, features of complementarity of their mental and verbal resources, which allows to describe their mental conditionality.Methods. The method of cognitive mapping was used in the research, by which interpretation of the semantic plan of text as a component of discourse was carried out. It consisted of a step-by-step application of a conceptual method - to establish a set of autochtonous concepts and analysis of adjacent pairs, which established pairs of concepts used in an immediate context, quantitative analysis which justified the regularity of established pairs for this type of discourse, and logical-semantic analysis, on the basis of which logical interpretations were formulated – the main presuppositions that are in the basis of modern German language medical discourse.Results. Based on 500 discursive acts were identified 2367 concepts, united by a substantive principle in 14 domains, which 65 autochthonous concepts were objectively established, creating the framework of the conceptual system of modern German-language medical discourse, as well as regular inter-autochthonous correlations of implication, following, causation and coordination, demonstrating certain semantic dependencies in the minds of its participants. As result, it allowed to present the established concepts as the core of the German idea of the medical field, to compare its cognitive representation and linguistic objectification.Conclusions. Through the explication of the basic structure of the conceptual system of the studied discursive practice, key ethnospecific presuppositions of the main actants of modern German-language medical discourse are formulated, which testify that the cooperative partnership atmosphere between in the process of carrying out specific medical activities, as well as expressing emotional support for each other.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

O.A., Mkrtichian. "RESEARCH OF THE PROBLEM OF TRAINING FUTURE TEACHERS IN FOREIGN THEORY AND PRACTICE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-10.

Повний текст джерела

Анотація:

In the context of globalization trends of innovative development of the preschool education system, the problems of the content of professional training of specialists of preschool educational institutions, in particular in foreign countries of the world, become especially relevant. Training a competitive in the labor market, highly qualified, professionally competent, creative specialist who is fluent in the acquired skills and abilities, strives for professional growth, social and professional mobility, is the important aspect of education system.The article reflects the current trends in education in the world, cultural centuries-old relations between these countries, the specifics of their cultural and national traditions and manifests itself in the value-based principles on which this training is based, in its structure, content and organization; the general and special in training of experts of preschool education abroad in modern conditions is revealed. Thus, preschools in Denmark are known for the high quality of pedagogical work, whose activities are aimed at developing educational potential and the formation of psychological, pedagogical and social skills of children, stimulating their imagination, creativity and speech skills, involvement in cultural values and nature; the training of future educators in France takes place both in the institutions of higher education and in the system of secondary special education and involves a change in the structure and content of education.In Germany, specialist training takes place in secondary special institutions, in particular, social and pedagogical colleges. In the modern training of educators there is a strengthening of the methodological and didactic side, but in many respects it focuses on the didactics and methods of teaching primary school. The responsibility for the professional education of educators of the Belarusian preschool institutions is assigned to pedagogical colleges and institutions of higher education. The level of teacher training determines his social status and includes: training of general educators; specialists in new specialties in colleges; educators for preschool educational institutions of new types; social, correctional teachers, teachers-rehabilitation specialists, psychologists and heads of a separate profile; teachers-managers. The conditions of training of educators of preschool institutions China and Turkey are also characterized.Key words: future educators, professional training, institution of higher education, foreign experience, pedagogical process, applicants for education. У контексті глобалізаційних тенденцій інноваційного розвитку системи дошкільної освіти особливої актуальності набувають проблеми змісту професійної підготовки фахівців дошкільних навчальних закладів, зокрема в зарубіжних країнах світу. Підготовка конкурентоздатного на ринку праці, висококваліфікованого, професійно компетентного, креативного спеціаліста, який вільно володіє набутими вміннями і навичками, прагне до професійного зростання, соціальної і фахової мобільності, – важливий аспект системи освіти.У статті відображаються сучасні тенденції розвитку освіти у світі, культурні багатовікові відносини між цими країнами, специфіка їх культурних національних традицій проявляється в ціннісно-цільових засадах, на яких будується ця підготовка, в її структурі, змісті та організації; виявлено загальне й осо-бливе в підготовці фахівців дошкільної освіти за кордоном в сучасних умовах. Так, дошкільні установи в Данії відомі високою якістю педагогічної роботи, діяльність яких спрямована на розвиток навчаль-ного потенціалу та формування психологічних, педагогічних і соціальних навичок дітей, стимуляцію їх фантазії, творчості та мовленнєвих навичок, на залучення до культурних цінностей і природи; під-готовка майбутніх вихователів Франції відбувається як у ЗВО, так і в системі середньої спеціальної освіти й передбачає зміну структури та змісту освіти.У Німеччині підготовка фахівця відбувається в середньо-спеціальних установах, зокрема соціаль-но-педагогічних технікумах. У сучасній підготовці вихователів є посилення методико-дидактичної сторони, але ж багато в чому вона орієнтується на дидактику та методику навчання початкової шко-ли. Відповідальність за професійну освіту вихователів ЗДО Білорусі покладено на педагогічні коледжі й ЗВО. Рівень підготовки фахівців визначає його соціальний статус і передбачає: підготовку виховате-лів загального профілю; фахівців за новими спеціальностями в коледжах; вихователів для дошкільних освітніх установ нових типів; соціальних, корекційних педагогів, педагогів-реабілітологів, психологів і керівників окремого профілю; педагогів-управлінців. Також схарактеризовано умови підготовки вихо-вателів ЗДО Китаю та Туреччини.Ключові слова: майбутні вихователі, професійна підготовка, заклад вищої освіти, зарубіжний досвід, педагогічний процес, здобувачі освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

T.V., Lazarenko. "НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЯ СТУДЕНТІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙІЗ ВИКОРИСТАННЯМ МОДЕЛІ «ПЕРЕВЕРНУТИЙ КЛАС»". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 94 (6 травня 2021): 135–42. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-19.

Повний текст джерела

Анотація:

The listening comprehension process is complex and multifaceted. The effectiveness of understanding a foreign spoken language is determined by many factors of physiology, psychology, psycholinguistics, linguistics. According to practicing teachers, training listening comprehension is always a more difficult task than training other types of language activities. The lack of a foreign language environment makes it extremly difficult to develop the listening skills, as it requires some willpower, mental and intellectual effort, and therefore does not usually provoke positive emotions. The article highlights the most important problems of teaching listening to students of non-linguistic specialties of higher education institutions. It contains a list of skills that the students of non-language specialties must have in accordance with the requirements of language competence in listening. The difficulties that students face during the process of listening are pointed out. Ways to control the comprehension of the information they had heard are offered. The criteria for selecting material for listening are given. It is emphasized that training listening should be based on a large amount of authentic texts. Another important methodological issue that arises when it comes to teaching listening is the use of technical teaching aids. There is no doubt about the expediency of using Internet resources during training listening in higher educational establishments. The main purpose of using the World Wide Web for the formation of speech competence is to create modern learning conditions for students, develop their interest in learning a foreign language, encourage them, expand their knowledge and experience. Therefore, the article supports the feasibility and possibility of using blended learning technology, namely the model "flipped classroom" for teaching listening in distance education. The essence of this model, ways of its realization, stages of use are described. Examples of tasks that should prepare students for listening and tasks to test comprehension of the material that has been heard are given. The advantages of using this model in training listening in both traditional classroom and distance learning are indicated. Some difficulties in its use are also listed. It is shown that the "flipped classroom" model can be effectively used not only in lecture courses, but also in teaching more communicative disciplines, such as foreign languages, and more specifically for training listening skills. In order to help teachers in the selection of listening materials, recommendations are given on the use of some useful Internet platforms. Prospects for further scientific and practical research on this topic are identified.Key words: auding, listening comprehension, distance learning, inverted classroom, flipped classroom, authentic materials, students’ independent work, technology in education. Процес аудіювання складний і багатогранний. Ефективність розуміння іншомовного усного мовлення зумовлюється багатьма факторами фізіології, психології, психолінгвістики, лінгвістики. Як свідчать викладачі-практики, навчити аудіювання завжди складніше, ніж інших видів мовленнєвої діяльності. У разі відсутності іншомовного середовища аудіювання є найважчим для опанування, оскільки вимагає певних вольових, психічних, розумових зусиль, а тому й, зазвичай, не викликає позитивних емоцій. У статті висвітлено найбільш важливі проблеми навчання аудіювання студентів нелінгвістичних спеціальностей закладів вищої освіти. Наведено перелік умінь, якими відповідно до вимог мовленнєвої компетентності щодо навичок прослуховування мають володіти студенти немовних спеціальностей. Вказано на труднощі, з якими стикаються студенти під час аудіювання. Запропоновано способи контролю розуміння прослуханого повідомлення. Наведено критерії відбору матеріалу для прослуховування. Наголошується на тому, що навчання аудіювання слід будувати на значних за обсягом автентич-них текстах. Ще одним важливим методичним питанням, яке постає, коли мова заходить про навчання аудіювання, є питання про використання технічних засобів навчання. Доцільність застосування інтернет-ресурсів під час навчання аудіювання у ЗВО не викликає жодних сумнівів. Основна мета використання всесвітньої мережі для формування мовленнєвої компетенції полягає в тому, щоб створити сучасні умови для навчання для студентів, зацікавити їх, спонукати до вивчення іноземної мови, розширити свої знання та досвід. Тому в статті обґрунтовується доцільність та можливості використання технології змішаного навчання, а саме моделі «flipped classroom» для навчання аудіювання за умов дистанційної освіти. Описано сутність цієї моделі, способи її реалізації, етапи використання. Наведено приклади завдань, які мають підготувати студентів до прослуховування, і завдань на перевірку розуміння прослуханого матеріалу. Вказано на переваги використання цієї моделі під час навчанні аудіювання як у традиційному класі, так і за умов дистанційного навчання. Також перелічено деякі труднощі в її застосуванні. Показано, що модель «flipped classroom» може ефективно використовуватись не лише в межах лекційних курсів, а й під час навчання більш комунікативних дисциплін, зокрема й іноземних мов, і більш конкретно для тренування навичок прослуховування. Задля допомоги викладачам у підборі матеріалів для прослуховування даються рекомендації щодо використання деяких корисних платформ Інтернету. Визначено перспективи подальших науково-практичних розвідок із цієї теми.Ключові слова: аудіювання, сприйняття на слух, дистанційне навчання, перевернутий клас, змішане навчання, автентичні матеріали, самостійна робота студентів, технічні засоби навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

N.M., Piven. "PROBLEMS OF NATIONAL LANGUAGE FUNCTIONING WITHIN BUSINESS COMMUNICATION." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 100–106. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – дослідити проблеми функціонування державної мови в сучасному бізнес-просторі, оскільки відомо, що тривалий час представники приватних бізнес-компаній нею майже не послуговувалися; відповідно до цього було поставлено завдання: сформулювати основні етапи опанування української мови як державної для фахівців зазначеної категорії осіб.Методи. У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз стандартів і стану функціонування державної мови в різних галузях господарства); ретроспективний аналіз власного педагогічного досвіду з організації й проведення навчальних занять; емпіричні – педагогічні спостереження, тестування й спеціальні завдання для діагностичного зрізу рівня знань працівників бізнес-сфери; статистичні методи для кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних та експериментальних даних.Результати. З’ясовано, що тема функціонування державної мови в бізнес-сфері залишається малодослідженою. Мате-ріалом послугувала практична мовна діяльність групи слухачів одного з приватних підприємств. Проаналізовано загальну характеристику слухачів, рівень володіння державною мовою перед навчанням і після, розроблено шкалу оцінювання рівня мовних навичок. Зазначено, що в російськомовному середовищі серед представників великого й малого бізнесу виникають труднощі стосовно україномовної комунікації, спричинені низьким рівнем мовленнєвих умінь і навичок, відсутністю необхід-ної лексичної бази, наявністю суржику й росіянізмів тощо.Висновки. У результаті навчального процесу було визначено основні етапи опанування української мови як державної. Заува-жено, що важливе місце в підготовці слухачів належить мотиваційному та базовому етапам; надано методичні рекомендації сто-совно їх мовної підготовки. Доведено, що навіть при низькій мовній базі, але за умови високої мотивації можна досягти достатньо-го рівня мовленнєвих знань, умінь і навичок для подальшої професійної діяльності й комунікації державною мовою. The purpose. The objective of the article is to study the problems concerning state language functioning within current business environment. It is known that for a long period of time representatives of private businesses have hardly ever used it. It caused the necessity to define the basic stages of Ukrainian language acquisition as a state one by professionals in business sphere.Methods. The set of scientific methods are applied in the article: theoretical (analysis of standards and status of state language functioning in different economical spheres); retrospective analysis of own pedagogical experience in educational process organization and training sessions; empirical (pedagogical observations, testing and special sessions to detect the level of expertise among business sphere representatives; statistical methods (qualitative and quantitative analysis of empirical and experimental data received).Results. It is found that the issue of state language functioning in business sphere is still poorly investigated. Practical activity by the employees of a private enterprise is served as a ground for this study. General characteristic of trainees, their level of state language acquisition before and after training is analysed, and the evaluation scale of language skills level is developed. It is noted that in Russian-speaking environment representatives of large-scale and small-sized businesses face a lot of challenges while communicating in Ukrainian, caused by low level of language skills, lack of necessary basic vocabulary, existence of surzhik (mixed Russian-Ukrainian dialect) and russicismes (use of Russian words instead of Ukrainian ones).Conclusions. The educational process resulted in defining the main stages of Ukrainian acquisition as a state language. It is emphasized that it is motivational and basic stages that play the important role in preparation of trainees which led to developing methodical recommendations concerning state language acquisition. It is proved that in spite of a low level of language improved motivation helps business people achieve sufficient level of language knowledge and skills for further professional activity and communicating in state language.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

I.M., Kushnir. "FROM TEXT-CENTRISM TO DISCOURSE-CENTRISM IN TEACHING THE UKRAINIAN AS A FOREIGN LANGUAGE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 96 (November 15, 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-96-3.

Повний текст джерела

Анотація:

In the late XX – early XXI centuries in the theory and practice of teaching Ukrainian as a foreign language there is a tradition of relying on the text and taking into account the principle of text-centrism at all levels of building a system of language training. But observation of the development of the theory of linguistic communication and discourse, analysis and generalization of modern linguodidactical research allowed the author to raise the issue of reorientation of modern methods of teaching Ukrainian as a foreign language to discourse-centrism.In the offered article the substantiation of the specified thesis on the basis of synthesis of linguistic and methodical researches of a phenomenon of discourse and systematization of defining features of cognitive features of new generation of foreign students which radically differs from all previous is resulted. The author describes the concept of discourse as a synthesis of cognitive, linguistic and extralinguistic factors, clarifies its significance for the language training of foreigners. Foreign students of Ukrainian free economic zones, involved in discourses in the process of learning Ukrainian as a foreign language, should develop the ability to adequately perceive, understand and interpret language and speech products of foreign linguistic and cultural environment, as well as develop language and speech coding skills by creating their own communicative discourses by means of a foreign (Ukrainian) language. The article also describes the features of the cognitive type of clip thinking, which is a psychological factor in addressing discourse in Ukrainian linguodidactics. According to the author's observations, the globality of the virtual pedagogical environment levels the nationally marked cognitive-cognitive characteristics, so clip thinking at this, initial, stage of research of this phenomenon can be considered universal. The result of the reflection was a description of the requirements for educational content that would meet the characteristics of this type of thinking; the advantages of focusing on discourse in the process of creating a system of teaching Ukrainian as a foreign language for non-philological students are identified. Further development and application of the principle of discourse-centrism in the theory and practice of teaching Ukrainian as a foreign language will update all elements of the language training system in accordance with new, not only textual, formats of verbal-communicative interaction and cognitive needs of the new generation of students. Key words: clip thinking, discourse, foreign students, language training, text. У кінці ХХ – на початку ХХІ століть у теорії та практиці навчання української мови як іноземної склалася традиція опори на текст і врахування принципу текстоцентризму на всіх ланках вибудови системи мовної підготовки. Але спостереження за розвитком теорії мовної комунікації та дискурсології, аналіз і узагальнення сучасних лінгводидактичних досліджень дозволили авторці порушити проблему переорієнтування сучасної методики навчання української мови як іноземної на дискурсоцентризм. У запропонованій статті наведено обґрунтування зазначеної тези на основі синтезу лінгвістичних і методичних досліджень феномену дискурсу та систематизації визначальних рис когнітивних особливостей нового покоління іноземних студентів, яке кардинально відрізняється від усіх попередніх. Авторкою описано поняття дискурсу як синтезу когнітивних, мовних і позамовних чинників, з’ясовано його значення для мовної підготовки іноземців. Іноземні студенти українських ЗВО, залучаючись до дискурсів у процесі навчання української мови як іноземної, мають розвинути вміння адекватного сприйняття, розуміння та інтерпретації мовно-мовленнєвих продуктів іноземного для них лінгвокуль-турного середовища, а також одночасно сформувати вміння мовно-мовленнєвого кодування шляхом створення власних комунікативно відповідних дискурсів засобами іноземної (української) мови. Також у статті описано ознаки когнітивного типу кліпового мислення, що є психологічним чинником звернення до дискурсу в українській лінгводидактиці. За спостереженнями авторки, глобальність вірту-ального педагогічного середовища нівелює національно марковані когнітивно-пізнавальні характеристи-ки, тому кліпове мислення на даному, початковому, етапі дослідження цього феномену можна вважати універсальним. Підсумком розмірковувань став опис вимог до навчального контенту, який відповідав би особливостям такого типу мислення; визначено переваги зосередженості на дискурсі у процесі створен-ня системи навчання української мови як іноземної для студентів-нефілологів. Подальше розроблення та застосування принципу дискурсоцентризму в теорії та практиці навчання української мови як іноземної дозволить оновити всі елементи системи мовної підготовки відповідно до нових, не лише текстових, форматів вербально-комунікативної взаємодії та когнітивних потреб нового покоління студентів. Ключові слова:дискурс, іноземні студенти, кліпове мислення, текст, мовна підготовка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

S.I., Horobets. "TEXTCENTRIC APPROACH AS A METHODOLOGICAL GUIDELINE IN THE FORMATION FORMING THE RHETORICAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF UKRAINIAN LANGUAGE AND LITERATURE." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 93 (February 23, 2021): 14–21. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-93-2.

Повний текст джерела

Анотація:

The article reveals the role of using a text-centric approach in the formation of rhetorical competence of future teachers of Ukrainian language and literature, highlights the semantic characteristics of the basic concepts of the study.The concept of “competence”, which is expressed in the readiness of the teacher to use internal and external resources effectively to solve professional and pedagogical problems, is substantiated.The concepts of “text-centric approach”, “text”, “educational text” are specified, the concept of “text-forming competence” is substantiated, it is determined that the text-centric approach gives the chance to study the functioning of different types of texts, styles of speech according to a communication situation; it is proved that the most relevant and promising are the perception, analysis, creation, production of educational texts of different styles, types, genres of professional and socio-cultural content speech.The structure of rhetorical competence is characterized as a hierarchy of three main components.The exceptional role of information on the linguistics of the text for the formation of rhetorical skills has been identified. Emphasis is placed on the fact that this is facilitated by the text-centric aspect of learning the Ukrainian language, which involves the systematic processing of texts of different types, styles, and genres, which certainly affects the improvement of rhetorical skills based on the principles of continuity and perspective.Emphasis is placed on rhetorical analysis of the text, which differs in its versatility, as it covers the whole work, from discourse analysis to the choice of words. The article states that the analysis of problematic, original texts teaches the understanding of speech subtleties, perception of non-stenciled utterances, develops the sense of speech necessary for a speaker, teaches critical thinking and creating their own utterances, is an effective means of speech education for future teachers of Ukrainian language and literature and the method of forming their professional competencies.We see the prospect of further research in the substantiation of the linguodidactic principles of competence-oriented learning in the professional educational space of the future vocabulary teacher. The issue of developing an author’s model of forming the rhetorical competence of future teachers of the Ukrainian language by means of information and communication technologies also requires further study.Key words: educational text, text-centrism, text-creating activity, rhetorical analysis of the text, commu-nicative exercises. У статті розкрито роль використання текстоцентричного підходу у формуванні риторичної компе-тентності майбутніх вчителів української мови та літератури. Висвітлено змістову характеристику про-відних дефініцій дослідження. Обґрунтовано поняття «компетентність», що виражається в готовності педагога ефективно використовувати внутрішні і зовнішні ресурси для вирішення професійно-педаго-гічних завдань.Уточнено поняття «текстоцентричний підхід», «текст», «навчальний текст», визначено, що тексто-центричний підхід дає змогу досліджувати функціювання текстів різних типів, стилів мовлення відпо-відно до ситуації спілкування; доведено, що найбільш актуальними й перспективними є сприймання, аналіз, створення, продукування навчальних текстів різних стилів, типів, жанрів мовлення фахового й соціокультурного змісту. Охарактеризовано структуру риторичної компетентності як ієрархію трьох основних компонентів, а саме когнітивного, практико-діяльнісного, особистісного.Визначено виняткову роль відомостей з лінгвістики тексту для формування риторичних умінь і нави-чок, чому сприяє текстоцентричний аспект навчання української мови, який передбачає систематичне опрацювання текстів різних типів, стилів і жанрів, що, безумовно, впливає на вдосконалення риторич-них умінь з урахування принципів наступності та перспективності. Подано теоретичне осмислення проблеми навчання української мови на текстовій основі у різні періоди.Акцентовано увагу на риторичному аналізі тексту, який вирізняється своєю багатогранністю, оскіль-ки охоплює цілий твір: від аналізу дискурсу до вибору слів. У статті стверджується, що аналіз про-блемних, оригінальних текстів вчить розумінню мовленнєвих тонкощів, сприймання нетрафаретних висловлювань, розвиває мовне чуття, необхідне для оратора, вчить критично мислити і створювати власні висловлювання, є ефективним засобом мовленнєвого виховання майбутніх вчителів української мови та літератури і прийомом формування у них професійних компетентностей.Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в обґрунтуванні лінгводидактичних засад компе-тентнісно орієнтованого навчання в професійному освітньому просторі майбутнього вчителя-словесни-ка. Потребує подальшого вивчення питання розроблення авторської моделі формування риторичної ком-петентності майбутніх учителів української мови засобами інформаційних комунікаційних технологій.Ключові слова: навчальний текст, текстоцентризм, текстоцентричний підхід, риторичний аналіз тексту, комунікативні вправи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Засєкін, Сергій. "Огляд статті". East European Journal of Psycholinguistics 4, № 1 (27 червня 2017): 234–37. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2017.4.1.zas.

Повний текст джерела

Анотація:

Андрієнко Т. Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську). Монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. 340 с. ISBN 978-966-489-360-9 Andrienko, T. (2016). Strategies and Tactics of Translating: Cognitive and Discursive Aspect (Based on Literary Artistic Translation from English into Ukrainian and Russian). Monograph. Kyiv: Dmytro Burago Publishing House. 340 p. ISBN 978-966-489-360-9 (in Ukrainian) Рецензент: Сергій Засєкін s.zasyekin@gmail.com Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна Поява монографії Тетяни Андрієнко «Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську)» в семіотичному просторі українського перекладознавства – непересічна й визначна наукова подія, що засвідчує поступ українського перекладознавства у світі. Її автор – досвідчений український теоретик і практик у галузі перекладу, яка вже понад півтора десятиліття після захисту фундаментальної праці в галузі прагматики художнього дискурсу (Андрієнко, 2002) актуалізує когнітивно-дискурсивний підхід й успішно торує йому шлях у перекладознавстві України. Метою праці є здійснення інтегрального комплексного спеціалізованого аналізу дискурсотворчої ролі стратегій перекладу й механізмів їхньої реалізації. Уведення вченою до перекладознавчого наукового обігу понять стратегії й тактики, на моє переконання, – досить виважене рішення, позаяк синтез когнітивної й прагматичної перспектив слугує профілактикою суб’єктивності дослідника-перекладознавця й сприяє кращому розумінню ним багатогранності процесу перекладу. Антропоцентричність підходу до перекладу зумовила застосування методу моделювання перекладацької діяльності, у центрі якої перебуває мовна особистість перекладача. Саме через мовну особистість тлумача як провідної ланки інтеракційної моделі перекладу пролягає місток між інтенцією автора вихідного тексту (ВТ) та кінцевим інтерпретатором тексту перекладу (ПТ), з’єднуючи різномовні комунікативні «береги» потоку текстової реальності. Із такого погляду, перекладну версію читач бачить як модель світу автора першоджерела. Якість і вірність цієї моделі залежить від ступеня «видимості» перекладача у ПТ. Тому логічно, що Т. Андрієнко послуговується венутівською парою: «очуження» й «одомашнення» (Venuti, 1995). У цьому сенсі перекладач – цілковито проактивна сторона процесу перекладу, або «перемовин», за термінами У. Еко (2004), що мають за мету порозуміння між учасниками проекту. Відтак, здобуття перекладачем агентивного статусу спонукає науковців аналізувати його продукт в аспекті самостійності, що означає результат певної стратегії породження «тексту для когось» (Тороп, 2015:169). Праця робить важливий унесок до чіткішого розуміння перекладацької стратегії, адже термін «стратегія» сьогодні доволі вільно тлумачать не лише лінгвісти, а й перекладознавці, як-от: процедура, техніка, прийом, метод, підхід тощо. Попри те, що ці синонімічні одиниці мають зони спільності значення, навряд чи по-науковому вдало звучать, наприклад, комбінації «локальна процедура» чи «глобальна техніка». Тому локальними чи глобальними можуть бути стратегії, що й доводить автор у своїй монографії, здійснивши спробу об’єднати їхнє когнітивне (Lörscher, 1991) та текстуальне розуміння (Chesterman, 1997). Такий синтез водночас сприяє кращому усвідомленню усталених опозицій «послівний» (word-for-word) та «смисловий» (sense-to-sense) переклад; «орієнтований на джерело» та «орієнтований на рецептора» (source- vs. target-oriented) переклад; «формальна й динамічна еквівалентність» (formal vs. dynamic equivalence) (Nida, 1964); «семантичний і комунікативний» переклад (semantic vs. communicative translation) (Newmark, 1988) і, нарешті, «очуження й одомашнення» (foreignization vs. domestication) (Venuti, 1995). Це – базові речі, без «стратегічного» опрацювання яких у книзі було б дуже непросто опанувати перекладацькі підходи, пояснити цілі й прагматичні ефекти перекладу. Заслуговує на увагу чітке структурування й змістове наповнення авторкою п’яти розділів, логічність викладу інформації. Упадає в око багатий арсенал методів аналізу художнього тексту. Одним із найпомітніших інструментів обчислення смислової інформації на основі семіотичного розуміння багатозначності смислів, що їх інферують читачі (Лотман, 2004), застосовано метод визначення міри інформаційної ентропії тексту оригіналу в зіставленні з даними тексту перекладу. Відтак, дослідниця послуговується в монографії терміном «перекладна ентропія», визначаючи її як суму ентропії ВТ та ентропії мови перекладу. Перша з цих складових реалізується на етапі інтерпретації ВТ, друга – на етапі синтезу – кодування смислу ПТ. Саме з різним рівнем інформаційної невизначеності текстів різних функціональних стилів дослідниця пов’язує можливість стандартизації перекладів конкретних типів текстів (див. Додатки Б, В), а також межі й кількість інтерпретацій і множинності перекладів (с. 111). Авторка монографії органічно інтегрує до власного дослідження ще одну важливу сторону перекладацької діяльності, – аналіз стратегій відтворення реалій, тропів, власних назв. Цікавим видається підхід до алюзій як когнітивних реалій, відтворення яких в іншій культурі еквівалентне відтворенню інтертекстуальних зв’язків у перекладі. Така позиція суголосна ідеї семіотика Тартуської школи П. Торопа стосовно того, що алюзію слід визначати як засіб активізації одночасно двох текстів (Тороп, 2015:169). Підкреслю, що Т. Андрієнко слушно акцентує ті питання, що часто залишалися поза увагою науковців. І позитивом є те, що з набиранням обертів дескриптивного напряму перекладознавство поступово зміщує фокус від сприйняття перекладу як функції до його бачення як перекладацької дії. Авторка своєю монографією доводить, що перекладацька особистість, її когніція, дискурсивний і психолінгвальний статус повинні бути центральною темою наукових дискусій. Хоч і невидимий, перекладач сьогодні таки «говорить», про що свідчить і рецензована праця, і непомітні, на перший погляд, події на загальному науковому тлі. Ось, наприклад, конференція “The Translator Speaks: Literature, Language and the Art of Translation,” що відбулася в м. Вільямстаун, штат Массачусетс (США). Її назва говорить, що перекладачеві потрібно більше приділяти уваги, почути його, шанувати його професію, адже переклади не беруться нізвідки. Вони є результатом напруженої роботи мозку перекладача, наслідком лінгвосеміотичної реалізації його когнітивних планів, балансуванням між домінуванням авторської інтенції та задоволенням читача, між імпліцитними та експліцитними смислами, перекладацьких відкриттів і рутинних рішень, успіхів і невдач. Суголосно цим ідеям, в інтеракційній моделі перекладу перекладач визначається як центральний антропокомпонент комунікативної взаємодії в перекладі, організатор віртуального комунікативного акту «автор – читач», а його комунікативний статус вважається вищим за статуси автора й читача. Отже, монографію Тетяни Андрієнко «Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську)» вирізняє доступність думок й легкість стилю, чіткість і влучність відбиття наукових ідей. Переконаний, що ця праця стане в пригоді багатьом молодим і зрілим дослідникам у галузі перекладознавства та суміжних галузей науки. References Андрієнко Т. П. (2002). Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI - XX століть) : Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Andrienko, T. (2002). Speech Act of Irony in the English Language (On the Material of Belletristic Literature of the 16th and 20th Centuries). Ph.D. dissertation. Kharkiv: V. Karazin National University of Kharkiv. Baker, M. (1992). In Other Words. London and New York: Routledge. Chesterman, A. (1997). Memes of Translation: The Spread of Ideas in Translation Theory. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins. Eco, U. (2004). Mouse or Rat? Translation as Negotiation. L.: Phoenix. Lörscher, W. (1991). Translation Performance, Translation Process, and Translation Strategies: A Psycholinguistic Investigation. Tübingen: Narr. Лотман Ю. (2004). Семиосфера. СПб.: Искусство СПБ. Lotman, Yu. (2004). Semiosphere. S-Petersburg: Iskusstvo SPB. Newmark, P. (1988). Approaches to Translation. London & New York: Prentice Hall. Nida, E. A. (1964). Toward a Science of Translating. Leiden: Brill. Тороп, П. (2015). Тотальний переклад. Пер. з рос. О. А. Кальниченка, О. І. Оржицького. Вінниця: Нова книга. Torop, P. (2015). Total Translation. Translated by O. Kalnychenko. O. Orzhytskyi. Vinnytsia: Nova Knyha. Venuti, L. (1995). The Translator's Invisibility: A History of Translation. London & New York: Routledge.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Мовленнєва практика"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями