Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Мистецтво військове.
Статті в журналах з теми "Мистецтво військове"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-26 статей у журналах для дослідження на тему "Мистецтво військове".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Волошина, Г. "Військове мистецтво українського козацтва". Чумацький шлях, № 3 (липень - вересень) (2013): 18–19.
Знайти повний текст джерела
2
Кotsur, Halyna. "MILITARY ART OF THE KISH ATAMAN OF ZAPOROZ’KA SICH PETRO KALNYSHEVSKY IN HISTOROGRAPHY OF THE END OF THE ХVІІІ – THE BEGINNING OF THE 20TH CENTURIES". Journal of Ukrainian History, № 39 (2019): 81–93. http://dx.doi.org/10.17721/2522-4611.2019.39.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Petro Kalnyshevsky (1691-1803) entered the history of Ukraine as the last kish ataman of the Zaporoz’ka Sich, a talented military leader, a diplomat, an economist and a philanthropist. Personality of P. Kalnyshevsky causes heated debate until this time, despite a significant number of works (over 1650) devoted to the study of the important milestones of his life and activities. Among the masses of various topics associated with P. Kalnyshevsky, which arise periodically, is the military activity and martial art of the Zaporozhian leader, through the prism of the history of Nova Sich and the Russian-Turkish wars of the eighteenth century. The analysis of the status of the study of the figure of the Cossack ataman of the Zaporoz’n Sich P. Kalnyshevsky at the end of the XVIII – early XX centuries has shown unequal interest in this problem and ambiguous attitude towards it. We must pay tribute to the fact that it was the historical researches of the specified period that formed the basis for further objective research on the history of New Sich and the direct activities of P. Kalnyshevsky. The military activities of P. Kalnyshevsky began to be highlighted in the writings of the first historians of the Cossacks and continue to cause a research interest until nowadays. Nevertheless, there are no special studies on the identified issues in Ukrainian historiography. This issue was considered and continues to attract the attention of historians only in the context of studying the history of the Cossacks in general, or the life and activities of P. Kalnyshevsky. The historiographical analysis of the works related to the military activity of the Cossack ataman P. Kalnyshevsky made it possible to identify certain features and stages of the study of this problem. This issue didn’t attract the attention of scientists for a long time, and the available information concerned mainly the military service of the Zaporozhians during the Russo-Turkish wars. Thus, at the time of the XVIII century, we encounter small references that cover the military service of the Sich Cossacks. They are devoid of objectivity and permeated with a negative attitude towards the Cossacks, which shows the undeniable influence of imperial ideology on scientific research. There are observed some changes in the problem that we find out in the works of the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. Historians of this era sought to deeper and more objective clarification of the issue. They used archival materials in their studies. However, the source base was provided without its critical analysis.
3
Юдов, Микола, Фадель Альмуваїл, Оксана Білецька та Іван Мандзій. "Особливості сценічного бою в театрі та кіно". Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво 4, № 2 (28 жовтня 2021): 163–82. http://dx.doi.org/10.31866/2616-759x.4.2.2021.243266.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – здійснити порівняльний аналіз особливостей використання бойових мистецтв на театральній сцені та в кінематографі. Методологія дослідження базується на історичному, структурно-аналітичному, компаративному та мистецтвознавчому підходах. Новизна дослідження. Зважаючи на світову та вітчизняну сценічну та кінематографічну практику, порівняно особливості застосовування в них бойових мистецтв. Висновки. Мистецтво сценічного бою у своїй основі ґрунтується на військових бойових мистецтвах, що підтверджують як літературні першоджерела, так і факти з біографій видатних акторів-виконавців бойових сцен у кіно. Техніка виконання сценічного бою передбачає використання прийомів з різних видів бойових мистецтв, однак на користь створення більшої виразності та забезпечення підвищення рівня безпеки для виконавців. До особливостей виконання бойових сцен у театрі можемо зарахувати обмежений простір для виконання бойових прийомів, зумовлений розмірами сценічного майданчика; домінування візуального сприйняття глядачем сцени бою фактично з єдиного ракурсу – глядацької зали; оскільки ігрова сцена бою у виставі, як правило, займає небагато часу, від виконавців не вимагають уміння досконало виконувати значний перелік прийомів сценічного бою; на постановку бойової сцени актори театру зазвичай мають значно більше репетиційного часу, ніж актори кіно; театральні актори не мають право використовувати дублі, тобто в них є лише одна спроба виконати поставлене завдання. Під час постановки бойових сцен у кінематографі здебільшого немає обмежень у просторі, сцену можна знімати в будь-якому ракурсі, а в разі невдалого виконання бойового трюку завжди можна відзняти ще один дубль, до того ж сцену можна прикрасити спецефектами та комп’ютерною графікою. У кінематографі в актора має бути чудова фізична підготовка, він має вміти користуватися значною кількістю різноманітної зброї та володіти широким діапазоном навичок з бойових мистецтв, незважаючи на той факт, що є каскадери, які здатні виконати те, що не вміє актор. Популярність актора залежить від рівня його виконавської майстерності та, зокрема, володіння мистецтвом сценічного бою.
4
Коваль, І. М. "ФРЕНСІС БЕКОН – ВИДАТНИЙ НОВАТОР І ПРОПАГАНДИСТ НАУКИ". Знання європейського права, № 5 (22 грудня 2021): 8–11. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.270.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено спробу розглянути філософсько-теоретичну діяльність Ф. Бекона, спрямовану на розкриттяролі і місця науки і наукових знань в опануванні людиною і законом природи як важливого чинника соціальногопрогресу.Установлено, що Ф. Бекон був одним із перших мислителів, хто усвідомив характер нової епохи і значення екс-периментальних наукових досліджень для соціально-економічного, політичного, правового, морально-етичногота культурного розвитку суспільства.Він творчо сформулював ідею щодо науки як сили, яка здатна озброїти людину знаннями, і як важливого чин-ника її самовдосконалення. У статті акцентується увага на прагненні Ф. Бекона до активного проведення експери-ментальних досліджень як необхідної умови розширення і поглиблення знань про навколишній світ, виявленнязаконів і закономірностей розвитку і функціонування природних явищ, без чого не можна заволодіти людиноювладою над природою. Мислитель був упевнений у тому, що опанувати природу і поставити її собі на службу люди-на може тільки за умови створення нової техніки, постійно вдосконалюючи науково-технічні винаходи. Філософнаголошує на необхідності тісного творчого зв’язку науки й техніки.У статті обґрунтовується, що важливим аспектом нових наукових досліджень Ф. Бекон уважав розробленнянового методу і методології дослідження. Основою розвитку наукових знань філософ оголошує експерименталь-не дослідження природи, а логікою, що забезпечує цей розвиток, має бути індуктивне узагальнення результатівдослідження.У статті наголошується, що Ф. Бекон був активним прихильником політики й ідеології британського коло-ніалізму. У науці він відводив особливу роль, мріючи тим самим перетворити Велику Британію в сильну світовудержаву.Мислитель був упевнений у тому, що наука здатна забезпечити не тільки економічний розвиток, а й обороноз-датність держави, в якій важливу роль відіграє військова наука і військове мистецтво, розширення торговельнихзв’язків з іншими країнами, а також розширення своєї території за рахунок придбання нових колоній.У статті вказується, що Ф. Бекон акцентував увагу на тісному діалектичному взаємозв’язку теорії і практики.Будь-яка практика, як заявляв він, може бути успішною, якщо вона спирається на науково обґрунтовану теорію.Установлено, що значну роль Ф. Бекон відводив досвіду й експерименту, зосереджуючи увагу на ґрунтовномувідборі фактів. Таким чином, Ф. Бекон у науці бачив велику силу і соціальну цінність прогресивного розвиткусуспільства.У результаті наукового дослідження автором статті розглядається аналіз творчості Ф. Бекона в науковихрозвідках та його оцінка. Філософські теоретичні ідеї Ф. Бекона привертали увагу західноєвропейських ученихБ. Биховського, Т. Котарбинського, М. Мелвиля, Б. Рассела, Л. Фейєрбаха,, Л. Фейхтанверга, Ф. Фішера та ін.Деякі аспекти творчої спадщини англійського мислителя аналізували у своїх працях представники радянської таросійської науки Г. Александров, В. Асмус, А. Деборин, Ф. Коган-Бернштейн, О. Литвинова, А. Луначарський,Ю. Михаленко, І. Нарський, В. Соколов, А. Субботін та ін.На жаль, серед вітчизняних дослідників Ф. Бекону дотепер не приділено достатньо уваги.
5
Мостова, Ірина. "СИНТЕЗ БОЙОВОГО ТА ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВ. СПЕЦИФІКА ВЗАЄМОДІЇ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 38 (30 січня 2022): 145–50. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v38i.482.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто бойові танці різних країн світу, організацію військової підготовки, процесу надбання та удосконалення бойових навичок. Виявлено особливості формування та розвитку бойових танців в Україні. Проаналізовано особливості взаємодії бойового та хореографічного мистецтв в рамках їхнього історичного розвитку. Визначено вплив даного синтезу на удосконалення та подальший розвиток обох видів мистецтв на сучасному етапі. Окремо висвітлено місце жінки у військовій практиці. Проведено контент-аналіз хореографічних творів, в яких втілено бойові танці та адаптовано елементи бойових мистецтв відповідно до сценічних вимог.
6
Кіндратюк, Богдан. "МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 125–42. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.125-142.
Повний текст джерелаАнотація:
Окреслено побутування в ЗУНР головних складових полінаціональної музичної культури. Її прикметою був інструментальний і вокальний фольклор українців, поляків, євреїв, вірмен, німців, угорців, ромів, ін. етносів і особливості музики етнографічних регіонів (Бойківщини, Буковини, Гуцульщини, Закарпаття, Лемкінщини, Опілля, Покуття). Музичне мистецтво успішно виконувало притаманні йому соціокультурні функції в житті цивільних і військових, соціальних прошарків, віруючих різних конфесій. Воно допомагало жити й воювати, виховувати та мобілізовувати, утверджувати українство й оздо- ровлюватися. Закономірні дії новоствореної держави у сфері культури, зокрема мистецтва засвід- чували розуміння його важливості на фронті й у тилу. У статті уточнено окремі факти з біографій діячів музичного мистецтва, авторство деяких їхніх творів.
7
Mironova, Iryna, та Liudmyla Chernychko. "Формування та діяльність «СМЕРШ» у 1943-1946 рр." Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 02 (15 січня 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2020.02.021.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються організаційно-функціональний устрій органу радянської спецслужби та підрозділу воєнної контррозвідки «СМЕРШ», на який покладався захист Діючої армії під час Другої світової війни. Подано фактологічно-документальні джерельні підходи у дослідженні структури та діяльності розвідувальної організації у зазначений період. Неупереджено й об’єктивно розглянуто оперативне мистецтво у залежності від зміни стратегічної ситуації. До уваги представлено здатність організаційної структури та оперативні функції військової контррозвідувальної служби, у контексті її діяльності, вести боротьбу зі спецслужбами противника як в авангарді, так і в тилу армії. Зроблено аналіз військової контррозвідки «СМЕРШ» у контексті військово-стратегічної ситуації та як наслідок перетворення радянських спецслужб.
8
Яким"як, С. "Українське військово-морське мистецтво: зародження та основні етапи розвитку". Воєнна історія, № 4/6 (34/36) (2007): 26–31.
Знайти повний текст джерела
9
Яким"як, С. "Українське військово-морське мистецтво: зародження та основні етапи розвитку". Воєнна історія, № 4/6 (34/36) (2007): 26–31.
Знайти повний текст джерела
10
Хассун, Мухамед Абдель Маджет. "ЕВОЛЮЦІЯ СТАНОВЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 178–85. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-178-185.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз еволюційних процесів становлення механіз- мів державного регулювання дипломатичною політикою. Обгрунтовано, що у зовнішніх відносинах між країнами однією із найстаріших та найважливі- ших управлінських інституцій політичної діяльності є інституція регулюван- ня дипломатичних відносин. З появою міждержавних зносин стародавнього світу як мирних, так і воєнних, політичні діячі античних Єгипту, Індії, Греції, Риму, Китаю та інших країн розвивали напрями вдосконалення державної політики у сфері дипломатичної діяльності. Розглядаючи державність Ста- родавньої Індії, у контексті розвитку механізмів публічного адмініструван- ня галуззю дипломатичних відносин зазначено, що використання у практиці міжнародної політики дипломатичних привілеїв та імунітетів є одним з най- давніших і загальновизнаних способів регулювання цієї діяльності у міжна- родному праві.
Доведено, що проблематика пошуку балансу в напрямі закономірностей розвитку механізмів публічного адміністрування у галузі дипломатичної діяльності порушувалась у Стародавньому Китаї раніше, ніж у європейських державах. Мистецтво дипломатичних відносин, як провідного інструмента- рію впровадження зовнішньополітичної стратегії, є важливим елементом по- літичної культури громади та невід’ємним інструментом безпеки державних інтересів. Констатовано, той факт, що сучасні історики та державні управлін- ці доводять, що у Давній Греції існували певні закономірності, які полягали в наявності доволі розвиненої і потужної системи регулювання зовнішньопо- літичної діяльності та, зокрема, дипломатичних відносин.
Зазначено, що в дипломатичній діяльності Стародавньої Індії заслугову- ють особливої уваги Закони Ману, які сягають 1 тисячоліття до нашої ери. Згідно з цими нормативно-правовими актами галузі дипломатичних відносин, уникнення військових дій та укладення миру залежали від мистецтва ведення переговорів дипломатичних послів. Відзначено, що принцип недоторканості представників дипломатичних відносин віддзеркалений і в цій державі.
11
Sydorov, S. V. "ПИТАННЯ ВОЄННОГО МИСТЕЦТВА У ПРАЦЯХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕОРЕТИКІВ МИНУЛОГО: ГЕНРІХ ЖОМІНІ". Воєнно-історичний вісник 32, № 2 (31 січня 2020): 144–55. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2019-32-2-144-155.
Повний текст джерела
12
Тараненко, С. "Розвиток воєнного мистецтва Військово-Морських Сил України з 1992 по 2007 рр." Воєнна історія, № 4/6 (34/36) (2007): 16–19.
Знайти повний текст джерела
13
Жарик, О. М., та А. В. Тристан. "Повітряна операція у військових конфліктах сучасності". Системи озброєння і військова техніка, № 2(66) (21 травня 2021): 23–31. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.66.03.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначені основні тенденції розвитку повітряних операцій у війнах (військових конфліктах) минулого та сучасності. Доведено, що переміщення збройної боротьби у повітряний простір піднімає роль авіаційної та протиповітряної компоненти збройних сил, від ефективності застосування яких буде залежати ступінь досягнення стратегічної мети воєнних дій. Наголошується, що повітряна операція є важливим компонентом операції з відсічі збройної агресії. Визначено, що сучасна концепція повітряної операції має вплинути на розвиток воєнного мистецтва, організацію підготовки, подальше реформування і розвиток Збройних Сил України та дозволить якісно реформувати Повітряні Сили та прискорити вступ України до НАТО. Основою успішного проведення повітряної операції є завоювання переваги у повітрі. Втрата переваги у повітрі ставить під сумнів успішність операції сил оборони держави з відсічі збройної агресії. За умови, якщо авіація та ППО, інші сили і засоби угруповання об’єднаних сил (сил оборони) будуть здатні виконати свої завдання в повітряній оборонній операції – тобто в операції з боротьби за перевагу в повітрі з оборонними цілями, то і угруповання Сухопутних військ будуть мати мінімальні втрати, збережуть свої бойові спроможності та будуть здатні виконати завдання в оборонній (наступальній або контрнаступальній) операції, інших операціях Об’єднаних сил.
14
Вєдєнєєв, Д. В. "ОПЕРАТИВНО-БОЙОВА ДІЯЛЬНІСТЬ РАДЯНСЬКИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ПРОТИБОРСТВІ З ГІТЛЕРІВСЬКИМИ АГРЕСОРАМИ (1941–1945 рр.)". Воєнно-історичний вісник 37, № 3 (9 квітня 2021): 82–98. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-37-3-82-98.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена комплексному дослідженню провідних напря- мів оперативно-бойової діяльності радянських спецслужб на терито- рії України з метою виявлення їх внеску у відсіч нацистським агресорам та сприяння Діючій армії. В основу публікації покладено раніш недоступ- ні широкому колу дослідників документи органів НКВС-НКДБ з фондів Галузевих державних архівів СБ України та МВС України. Висвітлю- ються контррозвідувальна, зафронтова розвідувально-диверсійна робо- та органів НКВС-НКДБ УРСР, подаються основні результати діяльно- сті спецслужби у протиборстві із агресорами. Автор зосереджує увагу на спрямованості й змісті саме тих напрямів оперативно-бойової діяль- ності органів НКВС-НКДБ, котрі найбільшою мірою сприяли військово- му розгрому агресорів та визволенню України (одного із провідних ТВД Другої світової війни) й країн Східної Європи від нацизму.
Ключові слова: розвідка, контррозвідка, розвідувально-диверсійна діяльність, спецслужби, безпека, оперативне мистецтво спецслужб
15
Шевченко, Олексій. "ҐЕНЕЗА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПАЛЮВАЛЬНОЇ ЗБРОЇ: ВІД ДАВНИНИ ДО ХХ ст". Воєнно-історичний вісник 40, № 2 (21 червня 2021): 83–98. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-83-98.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено еволюцію запалювальної зброї та узагальнено світовий досвід застосування сухопутних і морських запалювальних засобів у війнах від давнини до ХХ ст. Досліджено передумови виникнення запалювальної зброї, розвиток запалювальних засобів сухопутних військ і військово-морських сил у різні історичні періоди, зокрема у давні (античні) часи, Середньовіччі та у Новий час, розкрито їх властивості та вплив на розвиток воєнного мистецтва. Показано окремі епізоди застосування запалювальних засобів у війнах Київської Русі з Візантією й у міжусобних війнах на теренах України. У праці зазначається, що дослідження ґенези запалювальної зброї та її застосування у воєнних конфліктах є важливим для української воєнно-історичної науки.
Ключові слова: запалювальна зброя, вогнеметна зброя, запалювальна речовина, «грецький вогонь», терміт.
16
Суслов, Володимир, Ярослав Король та Валерій Осипенко. "СПЕЦИФІЧНІ АСПЕКТИ ВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОГО БОЮ В РАЙОНІ РОЗМІЩЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ОБ’ЄКТІВ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА УМОВИ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПІДРОЗДІЛАМИ, ТА ОСОБЛИВОСТІ ДІЙ У ПІДЗЕМНОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 100–118. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.806.
Повний текст джерелаАнотація:
Досвід світових та локальних війн, збройних конфліктів та антитерористичних операцій свідчить про те, що середовище, у якому ведеться загальновійськовий бій, на додаток до наземно-повітряної складової доволі часто має підземні складові – об’єкти штучного та природного походження, розташовані нижче рівня земної поверхні в районі ведення дій. Також відомим і доведеним на практиці є той факт, що якісна, всебічна та завчасна підготовка підрозділів до майбутніх дій є чи не найважливішою умовою успішного виконання ними покладених на них завдань. Попри очевидну важливість комплексної готовності та спроможності військових підрозділів до дій у складних умовах сучасного загальновійськового бою, деякі питання бойової підготовки вважаються непріоритетними та залишаються недостатньо вивченими. Одним із таких питань можна вважати підготовку підрозділів до виконання завдань в обставинах, які вимагають ефективно діяти не лише над поверхнею землі, але й в об’єктах під землею, тобто вести бій у середовищі, підземну складову якого не можна ігнорувати. Стаття має на меті привернути увагу дослідників воєнного мистецтва до проблем організації та ведення сучасного загальновійськового бою, його складного характеру, який не виключає необхідності та можливості діяти у підземному просторі. У статті розглянуті окремі питання впливу підземного середовища на воєнні дії тактичного рівня, надаються рекомендації командирам підрозділів щодо організації та ведення бою у середовищі із підземною складовою. На основі тактичних прийомів, які використовуються у збройних силах провідних країн світу, наводяться приклади типових бойових завдань для військовослужбовців різних спеціальностей, сформульовані поради щодо практичного застосування озброєння та військової техніки, надаються пропозиції щодо обладнання, наявність якого в особового складу є бажаною під час виконання завдань під землею. Обґрунтовано потребу у залученні сил і засобів різних родів військ, наголошено на складності організації та підтримання безперервного й надійного управління підрозділами, а також взаємодії між ними та ін.
17
Науман, О. О. "Село Оксанина на Уманщині — мала батьківщина Івана Даниловича Черняховського". Воєнно-історичний вісник 38, № 4 (2 грудня 2020): 62–67. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-62-67.
Повний текст джерелаАнотація:
За влучним виразом біографа Івана Черняховського Олександра Филя, терпляча та миролюбна українська нація дала світові цілу плеяду яскравих полководців. Серед них Святослав, Данило Галицький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Нестор Махно, Родіон Малиновський і багато інших. Серед найвидатніших полководців сучасності, котрі заслуговують на особливу увагу, виділяється особистість двічі Героя Радянського Союзу генерала армії Івана Даниловича Черняховського, уродженця Уманщини. Його ім’я відоме далеко за межами нашої Батьківщини. Він належав до тих військових діячів, котрі зробили вагомий внесок до скарбниці військового мистецтва, а його феєричний злет від командира дивізії до командувача фронту під час німецько-радянської війни взагалі не має аналогів у вітчизняній практиці. Адже, двічі Герой Радянського Союзу генерал армії Іван Данилович Черняховський був наймолодшим командувачем фронту за всю історію Червоної Армії. Ключові слова: село Оксанина, Україна, Іван Черняховський, полководець, Друга світова війна, німецько-радянська війна.
18
Ваврик, Руслана. "Збагачення фортепіанного репертуару майбутніх військових диригентів як удосконалення їхньої професійної майстерності". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 68–80. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.07.
Повний текст джерелаАнотація:
У контексті вдосконалення професійної майстерності майбутніх військових диригентів перед викладачами загальних і спеціалізованих музичних дисциплін кафедри музичного мистецтва Національної академії сухопутних військ постає завдання пошуку різних шляхів реалізації цієї мети. Один із них – збагачення навчально-педагогічного репертуару з навчальної дисципліни «Фортепіано» музичними творами сучасних авторів. Головною метою при викладанні дисципліни є досягнення здатності курсантом самостійно виконувати музичний твір на високохудожньому професійному рівні та майстерно донести до слухача його образно-емоційний зміст. Підвищення музично-виконавських вимог до майбутніх військових диригентів, стислі часові обмеження при повному обсязі практичного вивчення музичних творів згідно робочого навчального плану з навчальної дисципліни «Фортепіано» вимагає від викладача створення відповідних умов на уроці для засвоєння навчального матеріалу, впровадження інновацій, застосування методики викладання предмета з урахуванням музичних здібностей кожного учня задля подальшого зростання його професійного рівня. У процесі викладання дисципліни специфіка навчально-педагогічного репертуару з фортепіано охоплює такі твори, як етюди, поліфонічні твори, п’єси малих форм, твори великої форми, ансамблеві твори, акомпанемент та ін. Фортепіанний репертуар має охоплювати найрізноманітніші музичні твори українських і зарубіжних композиторів, йому повинна бути властива висока художня змістовність, відповідна педагогічна доцільність з урахуванням загального музичного розвитку й індивідуальних особливостей кожного курсанта. У даній публікації вперше представлено результати творчого пошуку щодо збагачення навчально-педагогічного фортепіанного репертуару майбутніх військових диригентів із навчальної дисципліни «Фортепіано» викладача з багаторічним практичним досвідом у напрямі викладання гри на фортепіано, композитора Руслани Ваврик. Докладно проаналізовано чотири твори для фортепіано: п’єси «Радість» і «Забавка», етюди для розвитку піаністичної техніки № 1 (a-moll) і № 2 (a-moll), а також твір, написаний у жанрі романсу для голосу з фортепіано «Квітка і душа» на вірші поетеси й композитора Мар’яни Лиховид. Дані твори також можуть стати основою для подальшого вивчення та апробації студентами й учнями мистецьких закладів музичного спрямування.
19
Trinka, I. S., V. V. Kalnysh, N. I. Mudryk та O. V. Chyslitska. "Ціннісні орієнтації слухачів, як необхідна передумова формування компетентного військово-медичного фахівця". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 1 (19 квітня 2021): 75–86. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-075.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Формування компетентного військово-медичного фахівця є процесом складним, який визначається не тільки сумою отриманих професійних знань, умінь та навичок, сформованих компетентностей, але й системою ціннісних орієнтацій, ціннісної самосвідомості молодого фахівця. Процес ціннісного виховання військового, військового медика зокрема, потрапляє до стратегічних інтересів нашої держави.
Метою дослідження було виявити ціннісні орієнтації і життєві пріоритети у слухачів першого курсу УВМА для подальшого стимулювання їх розвитку або проведення корекції впродовж навчання в УВМА.
Матеріали і методи. У дослідженні був використаний опитувальник з 18-ти тверджень щодо особистих ціннісних орієнтацій. Опитано 119 слухачів першого курсу УВМА.
Статистичний аналіз даних проведено з використанням методів варіаційної статистики, кореляційного (коефіцієнт кореляції Спірмена), кластерного та покрокового дискримінантного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 13.3. Ліцензія AXA905I924220FAACD-N.
Результати. Аналіз виявлених ціннісних орієнтацій слухачів показує, що їм притаманні цілком природні особистісні цінності пересічної молодої людини (найважливішими цінностями у житті слухачів є фізичне і психічне здоров'я, щасливе сімейне життя, любов). Але вони не виявляють зацікавленості в розвагах, творчості, красі природи та мистецтва. Результати дослідження дають підстави зробити висновок, що молоді люди, які тільки починають навчатися в УВМА, почувають себе не надто впевненими в новому для них військовому середовищі. Експериментально отримані результати рейтингу ціннісних орієнтацій з допомогою кластерного аналізу методом k-середніх дали змогу виділити дві підгрупи з різним профілем пріоритетів з наближеним співвідношенням кількості осіб у першій та другій підгрупах як 1:2. За своїми ціннісними орієнтирами представників першої підгрупи можна охарактеризувати як активних, самостійних, незалежних у діях і судженнях, орієнтованих на особисте удосконалення, професійне зростання, розширення власного світогляду з дещо егоїстичним проявом своїх пріоритетів. Для підгрупи 1 пріоритетними цінностями на сучасному етапі життя є здоров'я (фізичне і психічне), продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил, здібностей), розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалення, свобода (самостійність, незалежність в судженнях і вчинках), впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч і сумнівів). Навчання в академії вони розглядають як майданчик для реалізації своїх життєвих планів. Вибрані представниками 2-ї підгрупи твердження дозволяють зробити висновки, що їх життєві цінності орієнтовані на здорове, сімейне, матеріально забезпечене, урівноважене життя. Військова служба може розглядатися як основа і необхідне джерело для забезпечення такого життя. Враховуючи, що активна життєва позиція, можливість творчої діяльності для них є неважливими, а цікава робота, можливість особистого розвитку, продуктивне життя з використанням свої здібностей і можливостей займають проміжне значення, можна припустити, що вони готові виконувати шаблонну роботу, підпорядковуватися наказам. Це люди «команди», для яких значимими є колектив, його принципи, громадська думка. Система ціннісних орієнтацій в цій підгрупі є стабільнішою, ніж в підгрупі 1, свідчить про потенційно кращу спроможність адаптації до змін зовнішнього середовища.
Висновки. Система ціннісних орієнтацій слухачів перебуває на стадії її завершення. Особливу увагу при організації освітнього процесу слід приділяти формуванню у слухачів активної життєвої позиції, орієнтованої на відповідальне ставлення до власного професійного зростання та суспільного життя, формуванню національно-патріотичних почуттів.
20
Pereginchuk, T. "Volunteer activity and support of persons of the ATO (2014–2017) by means of art and the Internet network as the composition of Ukrainians military culture." History of Science and Biographical Studies, no. 3 (September 29, 2017): 42–63. http://dx.doi.org/10.31073/istnauka201703-04.
Повний текст джерела
21
Орлик, Світлана. "ПЛАКАТИ І ЛИСТІВКИ У ПРОПАГАНДІ ОБЛІГАЦІЙ ВІЙСЬКОВИХ ПОЗИК В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 208–28. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-208-228.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто застосування наглядних агітаційних матеріалів у вигляді плакатів та листівок, які створювалися та поширювалися серед населення з метою проведення агітації та пропаганди облігацій військових позик у Російській імперії в роки Першої світової війни.
Звернута увага на те, що у часи Першої світової війни поліграфічна продукція та періодична преса були основними засобами пропагандистського впливу, адже кіно і радіо ще не набули широкого поширення. Проте саме випуск плакатів і листівок були на той час одним з найдієвіших способів спрямованого і комплексного впливу на адресата, оскільки в них використовуються вербальні й невербальні елементи, що становлять єдину візуальну, змістовну, структурну, та функціональну цілісність.
Акцентовано увагу на тому, що практика застосування агітаційних плакатів мала широке використання не лише в Російській імперії, а й серед інших країн учасників Великої війни (Франції, Німеччини, Австро-Угорщини тощо), які також здійснювали випуск облігацій внутрішніх державних позик у своїх країнах.
У результаті проведеного аналізу зображень і текстів на плакатах, які стосувалися тематики військових позик, встановлено, що вони були суто пропагандистськими та мали агітаційне спрямування. До розробки агітаційних плакатів залучали відомих вітчизняних художників. Переважна більшість авторів плакатів для посилення ефекту візуалізації проблеми обирали реалістичний або національно-романтичний стиль.
Тож, автор статті дійшов висновку, що використання плакатного мистецтва урядом Російської імперії та Тимчасовим урядом Росії під час проведення акцій з випуску облігацій внутрішніх позик з метою вирішення проблеми залучення фінансових ресурсів для участі у Першій світовій війні було надзвичайно актуальним та дієвим. Адже налагодження візуальної комунікації з потенційними покупцями (підписниками) цих облігацій засобами поширення тематичних плакатів та листівок давало можливість здійснювати результативну агітацію та пропаганду з метою формування громадської думки та спрямування суспільних дій в інтересах уряду
22
Баркатов, І. В., В. П. Варакута, В. С. Фарафонов, В. О. Тюрін, С. С. Гончарук та А. А. Лозко. "Використання інтерактивних тривимірних візуалізацій для вивчення бойового досвіду підрозділів в операції Об’єднаних сил". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 3(69) (22 липня 2021): 32–43. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2021.69.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Збір, обробка й аналіз об`єктивної та достовірної інформації для візуалізації бойових епізодів в зоні операції Об’єднаних сил, здійснюється з метою професійного аналізу дій протидіючих сторін та виявлення недоліків (або позитивних моментів) в діях наших військ. Це також являє собою важливе науково-практичне завдання для подальшого розвитку воєнного мистецтва ведення бойових дій на сході країни. Із зазначеною метою в країнах НАТО використовується методика After action review – аналіз проведених дій (АПД). У зв’язку з намаганням керівництва країни реформувати Збройні Сили України до стандартів НАТО, а за політичним планами, вступити до цього Альянсу, впровадження методики AAR (АПД) в ЗС України доцільно розглядати як актуальне завдання. Одним із ефективних засобів АПД є інтерактивна тривимірна візуалізація, яка включає в себе моделі місцевості й розташування на ній підрозділів (екіпажів, бійців) та з високою точністю й деталізацією відтворює хід бойових дій, що досліджуються у просторі й часі на загальному тактичному фоні. Для наукового дослідження й аналізу бойових епізодів, що уже сталися, та прогнозування можливих дій сторін в тій чи іншій бойовій ситуації, пропонується використання автоматизованого способу вибору раціонального сценарію бойових дій військових формувань сторін з однорідними бойовими засобами (наприклад, механізовані, танкові екіпажі та підрозділи).
23
Поліщук, Г. В. "ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКІ МОВІ ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 207–14. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором запропоновано результати суцільного лексикографічного обстеження іноземних слів у словниковому складі слів англійської мови, зафіксованих на початку 20 століття (1900–1939 роки), оскільки на сучасному етапі розвитку науки та суспільства тема етимології набуває поширення у філології з її подальшою практичною імплементацію в освітній процес. Метою роботи є встановлення основних лексико-семантичних груп запозиченої французької лексики, визначення місця французької мови в мовній дистрибуції експериментального матеріалу, який доводить її панівний вплив на словниковий склад англійської мови в 1900–1939 роках 20 століття. Вплив французької мови проаналізовано з урахуванням історичного підґрунтя розвитку досліджуваних мов. У статті запропоновано кількісну та якісну інтерпретацію запозичень: серед 38 мов, зафіксованих у матеріалі спостереження, 42% запозичень належить саме запозиченням із французької мови, що підтверджує положення про генетичну, географічну та структурну спорідненість досліджуваних мов. Проаналізовано основні семантичні групи запозичень (їжа, спорт, музичні терміни, мистецтво та література, військова тематика, медицина тощо). Установлено, що 2,8% лексики охоплюють неасимільовані французькі запозичення, марковані як такі, що належать до розмовної лексики, які набули поширення в багатьох мовах світу. З’ясовано морфологічні особливості запозиченої лексики з огляду на аналіз найбільш поширених іменникоутворювальних французьких суфіксів: -ette – 15%; -age – 8,3%; -eur – 10%; -on – 11,8%; -ier/-ierre – 6,4%; -tine – 5%; -ist/-ism – 4,9%; а також частиномовний аналіз експериментального матеріалу. Доведено, що серед основних частин мови англійська мова запозичує іменники найбільше, ніж слова інших частин мови, – 71%, 17,2% – іменникові фрази, 5,7% – прикметники, 2,4% – вигуки, 1,2% – дієслова, 1% – прислівники, 1,5% – прислівникові фрази. Автор висловлює надію, що запропоноване лексикографічне обстеження та класифікація запозиченого французького вокабуляра початку 20 століття в поєднанні з наявним теоретичним підґрунтям послугує ефективною базою для уніфікації наукових розвідок у царині етимології англійської мови та матиме релевантне практичне застосування.
24
Харченко, Л. В. "Важливість відображення конфлікту на сході України в сучасній українській драматургії: національний і локальний рівень усвідомлення проблеми". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 29 (6 липня 2021): 105–9. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.968.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема відбиття конфлікту на Сході України в текстах сучасних українських драматургів, а також важливість презентації цих текстів на майданчиках вітчизняних і закордонних театрів. Наголошується на необхідності викладення проблем війни, що відбувається в нашій країні, з боку політичного, ідеологічного, культурного й психологічного розуміння трагедії людини, чиє життя тою чи іншою мірою було зруйноване військовим конфліктом на Сході, саме у формі театрального мистецтва. На думку авторки, така форма є найбільш архетипною та, отже, дає можливість на найбільш глибинному рівні усвідомити й сформувати власну внутрішню причетність громадян України до спільного бачення національної трагедії. Наголошується, що театр, який у нашій державі не досить оцінений із боку формування морального, етичного й політичного виховання, містить величезний потенціал засобів художнього узагальнення, виразності й дії на масового глядача, який би зміг сприяти подоланню загроз укорінення «патології» суспільного мислення про те, що війна – це нормальний суспільний стан, з яким можна співіснувати. Підкреслено, що засоби масової інформації як четверта влада вже неспроможні чинити злам стереотипів і здійснювати переоцінку системи цінностей, а такий стан може спричинити карбування «нормальності» вбивств як на війні, так і в мирний час за національними, релігійними й іншими принципами, призвести до незворотних ментальних трансформаційних змін в українському суспільстві. Зауважується, що в глобалізаційний час, коли чітка ідеологія відсутня та кожен формує своє власне бачення політичних і морально-етичних норм, на відміну від засобів масової інформації (які втратили довіру глядача) роль театру може бути тим важливим чинником, який допоможе обивателям сформувати власне адекватне й правдиве бачення щодо ситуації на Сході України.
25
Бабайлов, Василь, та Ярослава Левченко. "ЛОГІСТИКА – ЦЕ МЕТОДОЛОГІЯ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 4. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.4.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 338,164.01; 658; JEL Classification: B40
Анотація. Незважаючи на більш ніж двутисячну історію логістики, досі існує її загальна проблема – проблема незадовільного рівня теорії логістики, нерозуміння істинного сенсу логістики. Це має прояв у різному розумінні логістики у різні історичні епохи; навіть в одній епосі існують різні розуміння логістики різними авторами. І як наслідок – низька ефективність практики логістики за рахунок зайвих, зовсім не пов’язаних з самою логістикою дій. Тому затрати на таку логістику, особливо для невеликих підприємств, можуть перевищувати результати від використання самої логістики. Проблема визначення істинного сенсу логістики стає актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що термін і поняття «Логістика» мають давнє походження. Ще давні греки використовували термін «logistike», що означав мистецтво обчислювати, міркувати. Практика логістики існувала й в Давньому Римі. Засновником же організованого знання про логістику вважається французький військовий початку XIX століття Джомини. Він визначав логістику як «практичне мистецтво маневру військами». Особливо бурхливий розвиток логістика отримала у період другої світової війни, як організоване знання про раціональне управління рухом спочатку тільки матеріальних потоків у сфері обміну, а потім і у виробництві. На теперішній час склалося стійке уявлення, що логістика – це раціональна організація потоків: інформаційних, матеріальних, фінансових. Однак, існують і інші погляди щодо визначення логістики: деякі автори логістикою вважають не тільки організацію потоків, але й організацію операцій. Тому фактично досі не існує однозначного, обґрунтованого визначення головної властивості логістики – її сутності. Це у значній мірі обмежує можливості практики логістики, знижує її ефективність. Причиною цього є й обмежена кількість приватних законів логістики. Існує і проблема недооцінки ролі відкритого в 2020 році основного закону логістики, що заважає його впровадженню в практику логістики. Це проблема нерозуміння самої суті логістики, тому що саме основний закон будь-якого явища (в тому числі й ОЗЛ) визначає його суть. Автори даної публікації також вважають, що вирішення саме цієї складової загальної проблеми логістики відкриє новий етап у розвитку її теорії і практики. Метою статті є встановлення сутності логістики. Для її успішного досягнення поставлені задачі: охарактеризувати основні етапи розвитку логістики; зробити підсумки проведеного дослідження. Методики дослідження: Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків, теорія методу Бабайлова. Результати. Визначені три основні етапи розвитку, еволюції логістики (удосконалення всіх аспектів діяльності в логістичній організації; удосконалення частки аспектів діяльності в повної відповідності тільки одному приватному закону логістики – закону 20-80; удосконалення частки найбільш вагомих аспектів діяльності в повної відповідності тільки найбільш ефективному закону – ОЗЛ). Наукова новизна: вперше встановлено основна властивість, сутність логістики. Практична значимість: визначення сутності логістики буде сприяти поглибленню знань щодо всіх інших її аспектів; приведе до перегляду усього складу її практики, що відкриє принципово новий етап її розвитку; підвищить її ефективність.
26
Salnikova, O. F., та L. M. Lenskiy. "Визначення цілей військово-технічної політики України". Public administration aspects 2, № 5-6 (24 червня 2014). http://dx.doi.org/10.15421/151432.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено цілі військово-технічної політики (ВТП). Визначення цілей (завдань) ВТП, її змісту, вимог до неї та напрямів її подальшого розвитку запропоновано здійснювати шляхом аналізу різних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Серед таких факторів: геополітичне і воєнно-політичне положення України та її воєнна доктрина; реалізовані та діючі програми розвитку (реформування) військових формувань та їх технічного оснащення; умови майбутніх воєнних дій та тенденції розвитку їх змісту, форм, способів та характерних ознак бойових дій; основні положення військового мистецтва; концепції, теорії та доктрини бойового застосування військових формувань різних держав; виділені державою ресурси на розвиток військово-технічної сфери тощо. У статті представлено принципову схему послідовності формування державної військово-технічної політики.