Дисертації з теми "Механізм реалізації прав людини"

Юридична відповідальність, незважаючи на досить значну кількість наукових праць, присвячених даній тематиці, й досі залишається одним із найбільш проблемних питань юриспруденції. З огляду на це, не можна не зазначити, що проблематика місця юридичних санкцій у механізмі захисту прав людини має ще більше нез’ясованих аспектів. Доволі часто санкції розглядають лише як засоби обмеження прав і свобод, при цьому не звертається увага на те, що за допомогою них забезпечується правопорядок, а отже – дотримання прав і свобод кожного конкретного індивіда. Щоб з’ясувати місце правових санкцій у механізмі правового регулювання, необхідно проаналізувати низку питань, а саме – місце юридичної відповідальності у механізмі правового регулювання, співвідношення санкції та юридичної відповідальності тощо.

Петрушанко, В. Ю. Місце правоохоронних органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина : випускна кваліфікаційна робота : 262 "Правоохоронна діяльність" / В. Ю. Петрушанко ; керівник роботи О. А. Марущак ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра правоохоронної діяльності та загальноправових дисциплін. – Чернігів, 2021. – 74 с.
На сьогодні питання прав і свобод людини є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти. Не є винятком і Україна, де постійно виникають проблеми забезпечення та реалізації прав і свобод людини, незважаючи на те, що Україна обрала демократичний шлях свого розвитку. Нині захист прав і свобод людини розглядається як одна з базових ознак сучасної демократії, забезпечення реальності прав і свобод людини та громадянина виступає своєрідним індикатором сталості й зрілості такої держави. А тому, будь-яке обмеження прав і свобод громадян повинно бути безапеляційно обґрунтованим і при цьому таке обмеження не повинно порушувати прав і свобод будь-яких інших осіб. На жаль, Україна є одним із лідерів щодо звернень проти неї зі скаргами про порушення прав людини до Європейського Суду з прав людини, а тому сьогодні діяльність правоохоронних органів держави є дійсно важливою для забезпечення та реалізації прав і свобод громадян. В розділі 1 роботи визначено поняття та ознаки прав і свобод людини і громадянина та механізм гарантування і захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні; Розділ 2 роботи досліджено аналізу правового статусу Національної поліції України як суб’єкта захисту прав і свобод людини і громадянина, прокуратури в системі органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та визначенню місця Уповноваженого Верховної Ради України в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина. В Розділі 3 роботи досліджено проблемні питання функціонування правоохоронних органів в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та шляхи їх удосконалення та особливості захисту прав і свобод людини і громадянина Європейським Судом з прав людини Основні результати проведеного дослідження викладені у 1 науковій праці.
Today, the issue of human rights and freedoms is today the most important problem of domestic and foreign policy of all countries of the world community. Ukraine is no exception, where problems of ensuring and realizing human rights and freedoms constantly arise, despite the fact that Ukraine has chosen the democratic path of its development. Today, the protection of human rights and freedoms is seen as one of the basic features of modern democracy, ensuring the reality of human and civil rights and freedoms is a kind of indicator of sustainability and maturity of such a state. Therefore, any restriction of the rights and freedoms of citizens must be unquestionably justified and such a restriction must not violate the rights and freedoms of any other persons. Unfortunately, Ukraine is one of the leaders in filing complaints against it with human rights violations before the European Court of Human Rights, and therefore today the activities of state law enforcement agencies are really important for ensuring and exercising the rights and freedoms of citizens. Section 1 of the work defines the concepts and features of human and civil rights and freedoms and the mechanism of guaranteeing and protecting human and civil rights and freedoms in Ukraine; Section 2 examines the analysis of the legal status of the National Police of Ukraine as a subject of protection of human and civil rights and freedoms, the prosecutor's office in the system of bodies in the mechanism of protection of human and civil rights and freedoms and the place of the Verkhovna Rada Commissioner in the protection of human rights and freedoms. citizen. Section 3 of the work examines the problematic issues of the functioning of law enforcement agencies in the mechanism of protection of human and civil rights and freedoms and ways to improve them and features of protection of human and civil rights and freedoms by the European Court of Human Rights.

Політичний режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства. Політичні режими розрізняються на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави та громадянського суспільства, а зміст політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями – владою і свободою. Саме обсяг повноважень влади, способи та методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити характер існуючого у певному суспільстві політичного режиму.

Юшкевич О.Г. Особливості реалізації прав людини і громадянина під час надзвичайних ситуацій. Проблеми та перспективи забезпечення цивільного захисту: матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених. Харків: НУЦЗУ, 2021. С. 388-391. URL: https://nuczu.edu.ua/images/topmenu/science/konferentsii/2021/1.pdf.
Здійснено загальний огляд законодавчих засад встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Висвітлено особливості обмеження прав громадян України в умовах карантину, режиму надзвичайної ситуації (права на вільне пересування, на освіту, на мирні зібрання). Осуществлено всеобщее обозрение законодательных основ установления карантина и введения ограничительных противоэпидемических мероприятий с целью предотвращения распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавируса SARS-CoV-2. Освещены особенности ограничения прав граждан Украины в условиях карантина, режима чрезвычайной ситуации (права на свободное передвижение, на образование, на мирные собрания). A general review of the legal framework for quarantine and the introduction of restrictive anti-epidemic measures to prevent the spread of acute respiratory disease COVID-19 caused by the coronavirus SARS-CoV-2 in Ukraine. The peculiarities of restricting the rights of citizens of Ukraine in the conditions of quarantine, the state of emergency (the right to free movement, education, peaceful assembly) are highlighted.

Нагадаємо, що 17 липня 1997 року сталась подія, яка спричинила великий вплив на всю правову систему України – нашою державою було ратифіковано Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (ЄКПЛ), яка стала чинною для нас два місяці потому. Відповідно, на даний момент цей документ визнається частиною вітчизняного законодавства, тому, за статтею 2 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) на території України виконуються в обов’язковому порядку [2].

Останніми роками питання захисту прав людини в Україні набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Визначальна роль у механізмі міжнародного захисту прав людини належить Організації Об’єднаних Націй, що є основною міжнародною організацією світу. Це не випадково: по-перше, її членами є майже всі держави світу, по-друге, відповідно до Статуту ООН однієї з основних цілей діяльності цієї організації є «утвердження віри в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості», а діяльність регіональних міжнародних організацій та спеціалізованих установ повинна не суперечити цілям та принципам ООН.

Становлення та визнання прав людини пройшло довгий шлях у світовій правовій структурі, теоретичному та практичному аспектах юриспруденції. Звертаючи увагу на історичну основу, можна зазначити, що права людини виникли у різний часовий період. Навіть урамках європейської цивілізації існує широке розмежування теорій виникнення прав людини, як за часом, так і за особливими аспектами визнання окремих прав.

Робота присвячена аналізу питання "свобода пересування" та особливостей його реалізації. Перший розділ роботи стосується визначення змісту свободи пересування. У другому розділі роботи висвітлено основні виклики для свободи пересування. Третій розділ роботи містить пропозиції щодо удосконалення законодавства.
Работа посвящена анализу вопрос "свобода передвижения" и особенностей его реализации. Первый раздел работы касается определения содержания свободы передвижения. Во втором разделе работы освещены основные вызовы для свободы передвижения. Третий раздел работы содержит предложения по совершенствованию законодательства.
The thesis deals with the analysis of the issue of "freedom of movement" and the peculiarities of its implementation. The first section deals with defining the content of freedom of movement. The second section highlights the main challenges to freedom of movement. The third section of the thesis contains proposals for improving the legislation.

Статтю присвячено аналізу проблем реалізації прав людини на безоплатну медичну допомогу, проаналізовано можливості їх реалізації через систему прав людини в законодавстві України.
Статья посвящена анализу проблем реализации прав человека на бесплатную медицинскую помощь, проанализированы возможности их реализации через систему прав человека в законодательстве Украины.
The article is devoted to the analysis of problems of realization of human rights to free medical aid, the possibilities of their realization through the system of human rights in the legislation of Ukraine are analyzed.

Автор розглядає гарантію реалізації функцій захисту у кримінальному судочинстві України як основу для забезпечення реального здійснення основних прав і свобод людини.
The author considers a guarantee of protection functions in criminal proceedings of Ukraine as a basis for real enjoyment of the fundamental rights and freedoms.

Автор досліджує роль органів державної влади та місцевого самоврядування в процесі реалізації прав людини і громадянина на одержання інформації При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646
Автор исследует роль органов государственной власти и местного самоуправления в процессе реализации прав человека и гражданина на получение информации При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646
The author explores the role of state and local authorities in the implementation of human and civil rights to information When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36646

Зубарева А. Є. Міжнародно-правовий статус Комітету ООН з прав людини : дис. ... к.ю.н. : 12.00.11 / Зубарева Антоніна Євгенівна. - Одеса, 2015. - 211 арк.
У дисертації досліджено зміст міжнародно-правового статусу Комітету ООН з прав людини. Розглянуто юридичні підстави діяльності Комітету, проведено їх класифікацію. Проаналізовано історичну ретроспективу створення та діяльності Комітету, основні підходи до його місця в системі міжнародного співробітництва в сфері захисту прав людини на різних етапах. Досліджено внутрішньо-організаційний механізм Комітету, основні правові засади його функціонування. Особливу увагу приділено компетенції Комітету, вивченню функцій та повноважень цього міжнародного органу, процедури його діяльності. Вивчено проблеми реалізації повноважень Комітету з розгляду доповідей держав-учасниць Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права 1966 р., індивідуальних повідомлень про порушення та міждержавних спорів, а також переваги та недоліки поточної процедури діяльності Комітету. Встановлено, що за юридичною природою рішення Комітету можна вважати «актами м’якого права» нарівні з рішеннями міжнародних організацій. Проаналізовано організаційно-правові засади взаємовідносин Комітету з іншими суб’єктами міжнародного співробітництва із захисту прав людини. Запропоновано шляхи розв’язання проблемних питань співпраці між Україною та Комітетом.
В диссертации исследовано содержание международно-правового статуса Комитета ООН по правам человека. Рассмотрены юридические основания деятельности Комитета, их классификация. Проанализирована историческая ретроспектива создания и деятельности Комитета, основные подходы к определению его места в системе международного сотрудничества в области прав человека на разных этапах. Исследовано внутриорганизационный механизм Комитета, основные правовые принципы его функционирования. Особое внимание обращено на компетенцию Комитета, изучены функции и полномочия этого международного органа, процедуры его деятельности. Проанализированы проблемы реализации полномочий Комитета по рассмотрению докладов государств-участников Международного Пакта о гражданских и политических правах 1966 г., индивидуальных сообщений о нарушениях и межгосударственных споров, а также преимущества и недостатки текущей процедуры деятельности Комитета. Установлено, что по своей юридической природе решения Комитета можно считать «актами мягкого права» наряду с решениями международных организаций. Проанализированы организационно-правовые основы взаимоотношений Комитета с другими субъектами международного сотрудничества по защите прав человека. Предложены способы решения проблемных вопросов сотрудничества между Украиной и Комитетом.
This dissertation reviews the contents of the international legal status of the UN Human Rights Committee. The first Chapter starts with the analysis of the historical background formation and development of the establishment and functioning of UN Human Rights Committee. Main stages of the development of this process are pointed out. Special attention is paid to the United Nations role in this process. Further, the legal grounds of the UN Human Rights Committee functioning are considered. The sources of regulation of the Committee’s legal status are characterized. It is emphasized that the International Covenant on Civil and Political Rights of 1966 is the main source of the Committee’s international legal status. The classification of the sources as main and additional is conducted. Particular attention is paid to the intra-organizational mechanism of the Committee. The role of the different elements of this mechanism is compared. The conclusions about the possible directions of the reforming of the Committee’s intra-organizational mechanism are made. In the Chapter II the issues of UN Human Rights Committee’s competence, functions and powers are analyzed. The four main functions of the Committee are pointed out and compared with the functions of other UN treaty Committees. It is concluded that the consideration of reports of ICCPR States parties is the main power of the Committee. The power of Committee to consider the interstate disputes is studied. The main principles of the consideration of the individual claims by the Committee are viewed and the effectiveness of this procedure is estimated. The conclusions about the legal nature of the Committee’s decisions as a soft law are made. The last Chapter deals with the relations between the Committee and other participants of the international legal cooperation concerning the human rights protection. The Committee’s procedures are studied and their effectiveness, including strong and weak sides, is estimated. The legal basis of this cooperation, especially with other UN treaty bodies, is analyzed. Main problems of the relations between Ukraine and UN Human Rights Committee are defined. The possible ways of solving of these problems of Ukraine-UN Human Rights Committee are formulated. It is concluded that the further development of the international cooperation between Ukraine and Committee can be solves by the amendments to the legislation of Ukraine.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правового механізму забезпечення прав викривачів в Україні. Уточнено поняття викривача, його права та обов’язки, гарантії діяльності та відповідальність, а також принципи викривання. Запропоновано закріпити на законодавчому рівні вичерпний перелік прав та обов’язків викривачів. Визначено сутність, елементи, етапи механізму забезпечення прав викривачів. Удосконалено підходи до адміністративно-правових засобів та способів забезпечення прав викривачів. Розкрито інформаційне забезпечення адміністративної діяльності у сфері забезпечення прав викривачів в публічному та приватному секторах. Розглянуто повноваження Національного агентства запобігання корупції та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері забезпечення прав викривачів. Охарактеризовано різні види публічного контролю за забезпеченням прав викривачів. Розглянуто забезпечення прав викривачів як складову Європейського адміністративного простору. Узагальнено досвід зарубіжних країн, досліджено політику Європейського Союзу та практику Європейського суду з прав людини у сфері захисту прав викривачів та запропоновано напрями використання позитивного досвіду в українській законотворчості та правозастосуванні.
Диссертация посвящена анализу административно-правового механизма обеспечения прав разоблачителей в Украине. Уточнены понятие разоблачителя, его права и обязанности, гарантии деятельности и ответственность, а также принципы разоблачения. Предложено закрепить на законодательном уровне исчерпывающий перечень прав и обязанностей обличителей. Определена сущность, элементы, этапы механизма обеспечения прав разоблачителей, и место в них норм административного права. Усовершенствованы подходы к административно-правовым средствам и способам обеспечения прав обличителей. Раскрыто информационное обеспечение административной деятельности в сфере обеспечения прав разоблачителей в публичном и частном секторах. Рассмотрены полномочия Национального агентства предотвращения коррупции и Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека в сфере обеспечения прав разоблачителей. Охарактеризованы различные виды публичного контроля за обеспечением прав разоблачителей. Рассмотрено обеспечение прав разоблачителей как составляющую Европейского административного пространства. Обобщен опыт правового регулирования защиты прав разоблачителей в зарубежных странах. Исследованы политика Европейского Союза и практика Европейского суда по правам человека в сфере защиты прав разоблачителей и предложены возможности использования положительного опыта в украинском законотворчестве и правоприменении.
The thesis deals with the study of legislative and theoretical issues of the administrative legal mechanism for protecting the rights of whistleblowers in Ukraine. The thesis research aims to improve the notions of "whistleblower" and "whistleblower reporting on corruption", "legal status of the whistleblower", "mechanism for protecting the rights of whistleblowers", "administrative legal methods for protecting the rights of whistleblowers", "administrative legal methods for protecting the rights of whistleblowers", etc. The thesis specifies the concept of the whistleblower, its rights and obligations, guarantees of activity and responsibilities. It is proposed to enshrine the exhaustive list of rights and obligations of the whistleblowers at the regulatory level. The principles of disclosure of corruption cases by whistleblowers are as follows: good faith; honesty; reliability; voluntary participation, and reasonability. It is argued that the whistleblower, as a person, acting warranted by law knowingly and voluntarily, exclusively in the interests of security and welfare of the society, having a reasonable belief that the information is reliable, reports violation of the law by another person, is the subject of police activity. The thesis determines the essence, elements, stages of the mechanism for the protection the rights of whistleblowers, and the place of administrative rules. A mechanism for protecting the rights of whistleblowers is disclosed as a separate area of the legal mechanism for ensuring human rights; as a whole, it is a combination of interconnected regulatory elements, with the help of which conditions and opportunities are created for the implementation and protection of the rights of whistleblowers. The stages and elements of the mechanism for protecting the rights of whistleblowers are highlighted. The thesis improves approaches to administrative legal methods for the protection of the rights of whistleblowers. The information support of administrative activities in the field of protecting the rights of whistleblowers in the public and private sectors is disclosed. The author investigates the powers of the National Agency for the Prevention of Corruption and the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights in the field of ensuring the rights of whistleblowers. Various types of public control over ensuring the rights of whistleblowers are characterized. The thesis considers the rights of whistleblowers as a component of the European administrative space. The experience of foreign countries in the legal regulation of the protection of the rights of whistleblowers is summarized. The thesis studies the policy of the European Union and the practice of the European Court of Human Rights in the field of protection of the rights of whistleblowers and proposes areas for using positive experience in Ukrainian lawmaking and law enforcement. The Directive of the European Parliament and the Union on the Protection of Persons Reporting on Breach of the Union Law, adopted in April 2019, was examined, and it was argued that Ukraine should in any form agree to be bound by the rules of this international treaty to create a national concept and further a strategy for ensuring the rights of whistleblowers. The practical significance of the thesis is reflected in the proposals for amendments and supplementation of a number of legislative acts in the terms of the legislative consolidation of the rights of the whistleblowers on the protection of health, life and property, as well as the right to free legal aid. For this purpose, it was proposed to introduce changes and additions to Part 1 of Article 14 of the Law of Ukraine "On Free Legal Aid" No. 3460-VI dated June 2, 2011, as well as Part 1 of Article 2 of the Law of Ukraine "On Ensuring the Safety of Persons Participating in Criminal Proceedings" No. 3782-XII dated December 23, 1993; to develop and adopt the Law of Ukraine "On Public Anti-Corruption Expertise"; to amend the questionnaire that is contained in the guidelines for organizing work with reporting on corruption by whistleblowers (decision of the National Agency for the Prevention of Corruption No. 286 dated July 6, 2017), the issue of evidence (written, electronic, photo, video, audio) and liability for knowingly false reports of a crime, with links to articles of the law with the mandatory indication of sanctions.

В повідомленні досліджується місце і роль Національної поліції у соціально-правовому механізмі забезпечення прав людини. Даються висновки і рекомендації.
В сообщении исследуется место и роль Национальной полиции в социально-правовом механизме обеспечения прав человека. Даются выводы и рекомендации.
In a report a place and role of the National police is probed in the sociallegal mechanism of providing of human rights. Conclusions and recommendations are given.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2019. Дисертація містить аналіз стану досліджень механізмів реалізації та захисту прав людини, прямої дії норм Конституції України. На основі змісту вказаних понять виокремлено структурні елементи таких механізмів. Запропоновано визначення поняття «пряма дія норм Конституції» та доведено, що усі норми Основного Закону наділені такою юридичною властивістю. Встановлено співвідношення понять «аналогія закону», «аналогія права» та «пряма дія норм Конституції». Проведено аналіз практики Конституційного Суду України у частині тлумачення прямої дії норм Конституції України та їх безпосереднього застосування. На основі змісту рішень національних судів зроблено висновок про те, що норми Основного Закону здебільшого застосовуються при вирішенні процесуальних питань. Внаслідок аналізу рішень Європейського суду з прав людини встановлено, що розширювальне тлумачення правових норм надає можливість застосовувати єдиний нормативно-правовий акт для ефективного захисту прав людини. Встановлено, що аналогічна структура, подібні юридичні властивості норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дають підстави для їх типового застосування. З огляду на положення законодавства України доведено, що права людини реалізуються і захищаються безпосередньо на підставі норм Основного Закону.

Смольникова М. І. Заборони дискримінації як вектор визначення механізму реалізації та захисту прав людини та громадянина в Україні та країнах ЄС : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник І. П. Шумейко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 103 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 103 сторінок, містить 71 джерела використаної інформації. Взявши курс на вступ до Європейського Союзу, наша держава визначила для себе важливі пріоритетні завдання щодо вдосконалення національної правової системи, приведення правової бази України до вироблених європейською спільнотою стандартів. Тож перед державою постає зачада визначати та дотримуватися норм, що будуть протидіяти дискримінації, а в раз її виникнення зобов’язана застосувати норми законодавства на її припинення. Структура прав і свобод людини деформується при незабезпеченості гідного рівня життя людей, соціальної сторони їхньої життєдіяльності: зростають апатія та зневіра в державу, знижується політична активність, далеко не завжди стають доступними для індивіда гарантії прав і свобод. Формування соціальної держави в Україні наразі неможливе без визначення принципів такої держави, враховуючи українську специфіку (особливостей історичного шляху, ментальності,законодавства стану економіки тощо). Особливу важливу роль принцип рівності і недопущення дискримінації має у судовій практиці, зокрема у ході вирішення судами так званих «складних справ», які передбачають судову правотворчість, пов’язану із необхідністю подолання колізій чи прогалин у законодавстві. В адміністративній практиці принцип рівності і заборони дискримінації накладає на органи публічної адміністрації обов’язок рівного поводження з кожною особою, незалежно від статі, раси, етнічної, релігійної приналежності, віку, походження, майнового стани чи інших обставин. Мета кваліфікаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу відповідних теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних науковців, законодавства України і розвинутих демократичних держав, дослідити загальнотеоретичну характеристику принципу заборони дискримінації. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з забороною дискримінації в Україні.
EN : Qualifying work consists of 103 pages, contains 71 sources of information used. Taking the course of accession to the European Union, our country has identified for itself important priorities for improving the national legal system, bringing Ukraine's legal framework to the standards set by the European community. Therefore, the state faces the challenge of defining and adhering to norms that will counteract discrimination, and once it occurs, it is obliged to apply the law to end it. The structure of human rights and freedoms is deformed when the decent standard of living of people, the social side of their lives is not provided: apathy and despair in the state grow, political activity decreases, guarantees of rights and freedoms do not always become available to the individual. The formation of a welfare state in Ukraine is currently impossible without defining the principles of such a state, taking into account the Ukrainian specifics (features of the historical path, mentality, legislation of the state of the economy, etc.). The principle of equality and non-discrimination plays a particularly important role in judicial practice, in particular in the resolution of so-called "complex cases" by courts, which provide for judicial law-making related to the need to overcome conflicts or gaps in legislation. In administrative practice, the principle of equality and non-discrimination imposes on public administrations the obligation to treat everyone equally, regardless of gender, race, ethnicity, religion, age, origin, property status or other circumstances. The aim of the qualification work is to investigate the general theoretical characteristics of the principle of non-discrimination on the basis of the analysis of relevant theoretical developments of domestic and foreign scientists, legislation of Ukraine and developed democracies. The object of the study is public relations related to the prohibition of discrimination in Ukraine. The subject of the study is the mechanism of non-discrimination as a vector for determining the mechanism of realization and protection of human and civil rights in Ukraine and EU countries.

Цибеленко А. М. Діяльність судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник К. О. Алімов. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 102 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 102 сторінок, містить 82 джерела використаної інформації. Суди всіх інстанцій (першої, апеляційної, касаційної), мають належним чином виконувати свої обов’язки із забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина, мають здійснювати їх захист шляхом всебічного та об'єктивного розгляду справ за зверненням громадян у разі їх порушення. Суди зобов’язані захищати права та свободи людини і громадянина, дотримуючись норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Об’єктом дослідження наукової роботи є саме судовий захист прав і свобод людини і громадянина як правове явище. Предметом дослідження наукової роботи є діяльність судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Метою дослідження магістерської роботи є ознайомлення із діяльністю судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина та вирішення проблем, які стосуються судової діяльності. Завданнями дослідження наукової роботи є: - ознайомлення із загальною характеристикою діяльності судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; - здійснити аналіз судового захисту прав і свобод людини і громадянина; - встановлення та дослідження проблем, які стосуються діяльності судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; - порівняння міжнародних стандартів судового захисту прав і свобод людини та їх імплементація в систему правозахисту в Україні; - дослідження судової практики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина та практики Європейського суду з прав людини у контексті здійснення судочинства в Україні. Методологічну основу кваліфікаційної роботи складає дослідження діяльності органів правосуддя з питань захисту прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Теоретико-методологічною основою дослідження даної роботи є практичний метод, який під час свого застосування, дозволив пізнати та дослідити діяльність судових органів України з питань захисту прав, свобод і обов’язків людини і громадянина.
EN : Qualification work consists of 102 pages, contains 82 sources of information used. Courts of all instances (first, appellate, cassation) must properly perform their duties to ensure the realization of human and civil rights and freedoms, must protect them by comprehensive and objective consideration of cases at the request of citizens in case of violation. Courts are obliged to protect the rights and freedoms of man and citizen in accordance with the rules of substantive law in compliance with the rules of procedural law. The object of study of scientific work is the judicial protection of human and civil rights and freedoms as a legal phenomenon. The subject of research is the activities of the judicial authorities of Ukraine to implement and protect the rights, freedoms and responsibilities of man and citizen. The purpose of the master's thesis is to get acquainted with the activities of the judicial authorities of Ukraine to implement and protect the rights, freedoms and responsibilities of man and citizen and solve problems related to judicial activity. The objectives of the research work are: - acquaintance with the general characteristic of activity of judicial bodies of Ukraine on realization and protection of the rights, freedoms and duties of the person and the citizen; - to analyze the judicial protection of human and civil rights and freedoms; - identification and research of problems related to the activities of judicial bodies of Ukraine for the implementation and protection of human and civil rights, freedoms and responsibilities; - comparison of international standards of judicial protection of human rights and freedoms and their implementation in the human rights system in Ukraine; - study of judicial practice on the protection of human and civil rights and freedoms and the practice of the European Court of Human Rights in the context of the administration of justice in Ukraine. The methodological basis of the qualification work is a study of the activities of the judiciary on the protection of rights, freedoms and responsibilities of man and citizen. The theoretical and methodological basis of the study of this work is a practical method, which during its application, allowed to learn and explore the activities of the judicial authorities of Ukraine on the protection of human rights, freedoms and responsibilities.

Кирейко К. А. Умови правомірності втручання суб’єктів публічної адміністрації у сферу реалізації прав приватної особи : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Ш. Н. Гаджиєва. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 90 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається з 90 сторінок та 78 джерел використаної інформації. Кожна особа може реалізовувати свої права на свій розсуд, вдаватися та сприяти розвитку власної особистості, за умови, що права і свободи інших людей залишаються непорушними. З огляду на це поняття та особливості правомірності втручання держави у права людини, визначені нормами національного та міжнародного законодавства та обґрунтовані у науковій літературі, мають важливе методологічне та практичне значення. Для визначення того, чи діяла держава у конкретній справі в межах наданої їй правової площини, науковці та практики вітчизняної юриспруденції нерідко звертаються до аналізу практики Європейського суду з прав людини. Все це зумовлює неабияку актуальність для вітчизняної науки і практики дослідження низки питань, пов’язаних з встановленням меж правомірності втручання держави у права людини в Україні, в тому числі із врахуванням практики Європейського суду з прав людини. Це пояснюється нагальною необхідністю впровадження європейських правових стандартів у національну правову систему. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері дотримання прав людини, які формуються у зв’язку із втручанням держави у цю сферу. Предметом дослідження є умови правомірності втручання суб’єктів публічної адміністрації у сферу реалізації прав приватної особи. Метою дослідження є теоретична розробка поняття, змісту, особливостей та системи умов правомірності втручання держави в права людини в Україні як елементів комплексного засобу удосконалення національної правової системи.
EN : Qualification work consists of 90 pages and 78 sources of information used. Each person can exercise his rights at his own discretion, resort to and promote his own development, provided that the rights and freedoms of others remain intact. In view of this concept and features of the legitimacy of state intervention in human rights, defined by national and international law and substantiated in the scientific literature, have important methodological and practical significance. To determine whether the state has acted in a particular case within the legal framework assigned to it, scholars and practitioners of domestic jurisprudence often turn to the analysis of the case law of the European Court of Human Rights. All this makes it very important for domestic science and practice to study a number of issues related to establishing the limits of the legitimacy of state intervention in human rights in Ukraine, including the practice of the European Court of Human Rights. This is due to the urgent need to implement European legal standards in the national legal system. The object of the study is public relations in the field of human rights, which are formed in connection with state intervention in this area. The subject of the study is the conditions of legality of interference of public administration entities in the sphere of realization of the rights of an individual. The aim of the study is to theoretically develop the concept, content, features and system of conditions for the legitimacy of state intervention in human rights in Ukraine as elements of a comprehensive means of improving the national legal system.

Пожар О. М. Нормативно-правове забезпечення права на особисту недоторканність: загальнотеоретичне дослідження / О. М. Пожар; кер. роботи Х. Бехруз; НУ "ОЮА". - Одеса, 2015. - 20 с.
Дисертація присвячена комплексному дослідженю сутності, значення, змісту та нормативного забезпечення права на особисту недоторканність у загальнотеоретичному аспекті, виявленню проблемних питань закріплення та реалізації цього права та формулюванню пропозиції щодо їх вирішення. Розглянуто генезу та сучасний стан права на особисту недоторканність людини; досліджено поняття та зміст інституту особистої недоторканності як комплексного міжгалузевого інституту в системі права України. Визначено сутність та систему існуючих правових імунітетів, привілеїв та обмежень у сфері особистої недоторканності. Гарантії права на особисту недоторканність визначено як передбачену міжнародно-універсальними, міжнародно-регіональними та національними нормативно-правовими актами систему загальних умов, а також юридичних засобів, що забезпечують реалізацію права на особисту недоторканність. Серед правових гарантій реалізації права на особисту недоторканність виокремлено: юридичні засоби правової інституціалізації права на особисту недоторканність (закріплення права на особисту недоторканність); юридичні засоби попередження та припинення порушень права на особисту недоторканність; засоби судового захисту; засоби юридичної відповідальності та компенсаторно-відновлювальні засоби; юридичні засоби нагляду і контролю за забезпеченням права на особисту недоторканність. Разроблено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, спрямовані на підвищення ефективності нормативно-правового забезпечення права на особисту недоторканність.