Статті в журналах з теми "Механізми віртуалізації системи управління"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Механізми віртуалізації системи управління.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Механізми віртуалізації системи управління".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Yaroshevych, R., та A. Kovalenko. "АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТАКТИЛЬНОГО ІНТЕРНЕТУ У КОМП'ЮТЕРНИХ МЕРЕЖАХ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 67 (1 квітня 2022): 106–10. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.1.106.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної роботи є проведення аналізу технологій які зможуть забезпечити підвищення ефективності Тактильного Інтернету (ТІ) у комп'ютерних мережах. Концепція ТІ набула свого розвитку завдяки появі та розвитку технологій, що вимагають досить малої затримки при доставці даних. Це насамперед послуги з певними вимогами до інтерактивності. Зокрема, це можуть бути різноманітні системи управління, пов'язані з передачею тактильних відчуттів від виконавчих механізмів і сенсорів на органи управління. Для підвищення ефективності ТІ сьогодні розглядається низка перспективних технологій, наприклад, технологія взаємодії пристрій-пристрій, D2D (Device-to-Device), без використання базової станції, що дозволяє ефективно побудувати надщільні комп'ютерні мережі. Для побудови мереж з малими затримками великого значення набувають технології типу MEC (Mobile Edge Computing), програмно-конфігурованих мережах SDN (Software Defined Networks) та віртуалізації мережних функцій NFV (Network Functions Virtualization). Комп’ютерні мережі з низькими затримками, в основі яких лежить концепція Тактильного Інтернету, мають велике значення при виборі методу побудови комп’ютерних мереж. В даній статті розглянуто різні технології та проаналізовані основні переваги та проблеми означених технологій, які вимагають подальшого їх дослідження.
2
Франчук, В. М. "Використання веб-орієнтованого віртуального середовища Proxmox в педагогічних закладах освіти". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 21 (28) (29 січня 2019): 43–48. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2019.21(28).08.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються засоби для створення віртуальних машин з використанням веборієнтованої системи Proxmox VE за допомогою трьох відкритих технологій віртуалізації, а саме: KVM, QEMU, LXC. Використання Proxmox VE у закладах освіти може мати такі переваги, як покращення рівня обслуговування комп’ютерного обладнання, спрощення управління і захисту даних, зниження вартості апаратних засобів та електроживлення, а також переваги віртуалізації під час розробки в середовищах тестування. Саме використання веб-орієнтованого інтерфейсу системи дозволяє здійснювати управління віртуальними машинами з використанням сучасних підходів у віртуалізації, тому у статті більш детально описано використання та створення віртуальних машин за допомогою відкритих технологій віртуалізації.
3
Мартиненко, Н. В. "Механізми державного управління розвитком пенсійної системи України". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія "Державне управління", № 4 (87) (2017): 115–23.
Знайти повний текст джерела
4
Shaulska, H. M. "Сучасні механізми публічного адміністрування: питання удосконалення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (3 травня 2018): 121–26. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.02.19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються питання механізмів публічного адміністрування в умовах реформування системи державного управління та місцевого самоврядування. Надані деякі пропозиції щодо удосконалення таких механізмів на основі спрощення структури органів публічного управління, що може сприяти покращенню взаємодії влади і суспільства, розвиткові громадянського суспільства в Україні.
5
Stets, N. V., та S. Y. Stets. "УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМА АГРАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 83 (23 липня 2019): 205. http://dx.doi.org/10.31713/ve3201820.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено особливості людського капіталу аграрного сектору України як чинника підвищення конкурентоспроможності. Проаналізовано стан людських ресурсів в сільському господарстві національної економіки. Розглянуто механізми впорядкування системи формування робочої сили, управління розподілом трудових ресурсів, використання персоналу в аграрному секторі. Проведено дослідження світової практики системи управління персоналом для сільськогосподарських підприємств і надана порівняльна оцінка за основними критеріями. Визначені концептуальні засади для побудови адекватної вітчизняної системи управління трудовими ресурсами з врахуванням міжнародного досвіду.
6
ПРАВ Ю. Г. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ У БУДІВНИЦТВІ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 84, № 3 (15 січня 2020): 105–13. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.84-3-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що організаційно-економічний механізм управління в будівництві, має свої особливості та потребує більш детального вивчення його складових. Проаналізовано такі поняття, як «управління», «інвестиційно-будівельний комплекс», «система», «оpганізаційноекономічний механізм». Виокремлено чотиpи рівні розвитку інфраструктури в будівництві: деpжавний, pегіональний, лoкальний, внутрішньофіpмовий. Проаналізовано три гpупи видів управління: інституційнe; інфoрмаційне. Bідповідно, основними пpинципами побудови системи управління інфраструктурою запропоновано структуру оpганізаційно-економічного механізму управління інфраструктурою в будівництві.
7
Andriichuk, Yu M. "Публічне управління регіональним і місцевим розвитком: шляхи реформування системи в Україні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (26 грудня 2018): 123–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.06.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються напрями реформування публічного управління регіональним і місцевим розвитком в Україні. Розкриті механізми і шляхи вдосконалення управління регіональним і місцевим розвитком в Україні.
8
Perepadya, O. V. "ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (16 квітня 2019): 32–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.10023.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: розробити комплексну функціонально-організаційну модель системи управління якістю сестринської справи.
Матеріали і методи. Використовуючи аналітичний метод та метод системного підходу проаналізовано механізми реалізації державної політики у сестринській справі та запропоновано комплексну функціонально-організаційну модель системи управління якістю сестринської справи.
Результати. У статті на основі критичного вивчення та глибокого аналізу досвіду організації управління сестринською службою запропоновано методичний підхід до розробки та запровадження у системі охорони здоров’я України функціонально-організаційної моделі системи управління якістю сестринської справи. На основі отриманих даних для розробки функціонально-організаційної моделі системи управління якістю сестринської справи застосовано системний підхід; визначено складові елементи зазначеної системи; запропоновано та обґрунтовано напрямки розвитку системи на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Зазначену модель було розроблено із використанням шести компонентів системного підходу із застосуванням інноваційних на сьогодні компонентів, а саме Центр підвищення кваліфікації медичного персоналу, стандарти та алгоритми для медичних сестер у системі управління якістю, а також зростання ролі регіональних асоціацій медичних сестер.
Висновки. Запропоновано комплексну функціонально-організаційну модель системи управління якістю сестринської справи, елементи якої повністю кореспондуються із головними питаннями реформування системи охорони здоров’я та її автономізації.
9
Solovei, Yuliia. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Освітні обрії 49, № 2 (27 грудня 2019): 49–54. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.49-54.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність вивчення досвіду країн зарубіжжя для вирішення сучасних проблем управління дошкільною освітою в Україні. Проаналізовано досвід управління та контролю системи дошкільної освіти в Польщі, Молдові, Німеччині, Франції та Кореї. З’ясовано, що механізми управління та контролю системи дошкільної освіти цих країн мають свої особливості та історичне підґрунтя. Встановлено, що спільним в управлінні діяльністю закладів дошкільної освіти у країнах зарубіжжя є ієрархічна система управління та професійна підготовка інспекторів щодо перевірки роботи таких закладів. Наголошено, що система дошкільної освіти в кожній з країн є розвиненою, але продовжує вдосконалюватися в контексті сучасних вимог до навчання і виховання дітей. Виокремлено ідеї, які можна впроваджувати в управлінні системи дошкільної освіти в Україні.
10
Bizonych, Dmytro. "Проблеми державного регулювання житлово-комунальних послуг в сфері водопостачання та водовідведення в ОТГ". Public Administration and Regional Development, № 11 (31 березня 2021): 77–96. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню механізмів використання міжнародної технічної допомоги в сфері державного регулювання житлово-комунальних послуг щодо водопостачання та водовідведення на муніципальному рівні, проблемам водо забезпечення та водовідведення в українських реаліях. Проаналізовано стан питної води за регіонами України, акцентовано увагу на важливості забезпечення якісною питною водою та проблемах, внаслідок яких створюється небезпека для здоров’я населення, також визначено основні чинники забруднення вод, в тому числі підземних. Формування осередків забруднення доцільно для створення карти забруднення вод України, розроблено таблицю забруднюючих речовин підземних вод України. Проаналізовані механізми муніципального управління комунальним господарством на рівні ЖКГ. В результаті аналізу автор доходить висновків, що в тих ОТГ, де правильно організовано управління водо забезпеченням, стало цілком можливим утримання самостійно системи водопостачання, без залучення місцевого бюджету та інших ресурсів, тобто такі системи водозабезпечення та раціональне муніципальне управління призвели до того, що системи водопостачання не тільки не вимагають коштів, а часто стають бюджетоутворювальною складовою муніципального управління.
Досліджені системні зрушення внаслідок реформ публічного управління та децентралізації, здобутки в сфері забезпечення якісною питною водою для ОТГ, основні проблемні питання та шляхи їх вирішення, а також процес адаптації позитивного зарубіжного досвіду, визначено провідну роль міжнародної технічної допомоги в цих процесах. Визначено роль міжнародної допомоги в проектах із забезпечення водопостачання та водовідведення в рамках діяльності українсько-швейцарського проекту DESPRO, основні методики та механізми управління проектами в цій сфері.
11
Пурський, Олег Іванович, Світлана Олександрівна Баннікова та Дмитро Павлович Мазоха. "Розробка і використання тренінгової Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі в рамках викладання дисципліни «Електронна комерція»". New computer technology 15 (27 квітня 2017): 140–44. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.648.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є розробка та програмна реалізація тренігової Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі (для лабораторного практикуму в рамках викладання дисципліни «Електронна комерція»). Задачами дослідження є дослідження загальної проблематики ринку електронної торгівлі та форм взаємодії суб’єктів електронної торгівлі, аналіз існуючих підходів до побудови Web-системи управління бізнес-процесами, програмна реалізація Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі, використання розробленої Web-системи для практичного навчання студентів механізмам електронній торгівлі в рамках викладання дисципліни «Електронна комерція». Об’єктом дослідження є процеси функціонування ринку електронної торгівлі. Предметом дослідження є використання інформаційних засобів управління електронною торгівлею навчальному процесі ВНЗ. У роботі проведено аналіз, узагальнення та систематизація досліджень з проблеми використання Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі в навчальному процесі з дисципліни «Електронна комерція». Представлено механізми програмно-апаратної реалізації Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі. Розроблено модульну структуру функціональних блоків Web-додатку, представлено модель бази даних і структурну схему модуля логістики Web-системи. Здійснено програмну реалізацію Web-системи управління взаємодією суб’єктів електронної торгівлі. Розроблено завдання до лабораторного практикуму з дисипліни «Електронна комерція» на основі використання Web-системи управління бізнес-процесами в електронній торгівлі. Результати дослідження планується узагальнити для формування рекомендацій щодо використання розробленої Web-системи в навчальному процесі ВНЗ.
12
Стілл, Артем Васильович. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКОЮ РЕГІОНУ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 134–40. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Сформульовано та науково обґрунтовано методичні підходи щодо концепції публічного управління соціально-економічної безпекою регіону шляхом побудови моделі публічного управління соціально-економічної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону. Визначено, що одним із важливих елементів системи державного управління соціально-економічною безпекою є інституційно-правовий фактор, що включає законодавче та нормативне забезпечення формування та підтримки належного рівня соціально-економічної безпеки в країні та регіонах. Систематизовано проблеми забезпечення соціально-економічної безпеки економіки, визначені фактори та інституційні аспекти забезпечення соціально-економічної безпеки. Це дозволило розробити концептуальну модель державного управління соціально-економічною безпекою регіону. При цьому джерелом виникнення більш стійкого стану і поштовхом до самоорганізації в складній системі є руйнування колишнього стійкого стану. Тому розвиток економіки, в тому числі регіональної, представляє собою стохастичний процес, який характеризується виникненням періодичних дисипацій (розсіювання) накопичених нею ресурсів зростання, внаслідок чого темпи її зростання можуть сповільнюватися – і, на певних етапах, розвиваються в процеси у вигляді криз, нестійких станів, «струсів», екстремальних станів. Тому для ефективного управління розвитком економіки, підвищення соціально-економічної безпеки регіону необхідно формування нової парадигми публічного управління соціально-економічною безпекою, що спирається на ідеї формування структур-атракторів, які здатні «притягувати» позитивні траєкторії розвитку регіону. У процесі самоорганізації регіональної системи, як було зазначено вище, відбувається придбання нею нової якості стійкості в області тяжіння атрактора. Запропонована модель характеризується тим, що відображає важливі складові частини регіональної системи державного управління соціально-економічною безпекою: процес, що забезпечує регулювання, контроль, концентрацію ресурсів на найважливіших сферах соціально-економічної безпеки; структуру, що включає сукупність підрозділів і служб державних органів, що реалізують функції нормативного, інформаційного, організаційного, кадрового та технічного забезпечення системи соціально-економічної безпеки регіону. Мета роботи. Метою статті є дослідження концептуальних аспектів публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Методологія. Значний внесок у дослідженні аспектів публічного управління соціально-економічною безпекою на рівні регіону внесли відомі вітчизняні вчені, такі як Александрова О.Ю., Дикань В.В., Жовнірчик Я.Ф., Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. та інших науковців. Аналіз попередніх досліджень та публікацій з даної проблематики свідчить про те, що авторами, як правило, досліджувалися тільки окремі аспекти соціально-економічної безпеки ми розглянемо концептуальні аспекти публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Наукова новизна. Удосконалено механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються державою на рівні центру, де виділено спеціальні механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються на рівні регіонів. До таких механізмів віднесені: нормативно-правові, фінансові, організаційно-розпорядчі, механізми соціального партнерства, інфраструктурні, інформаційні та механізми конвергенції. Висновки. Запропоновано концептуальну модель публічного управління соціально-економіч- ної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону.
13
Orlaty, M. K., I. O. Shlapak та S. Ye Maksymchuk. "Запровадження публічного управління як інституціональної системи управління соціально-економічним розвитком сільських територій в Україні". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 16–24. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються особливості публічного управління соціально-економіч-ним розвитком сільських територій. З’ясовано основні причини занепаду сільських територій. Проаналізовано механізми створення передумов для подальшого розвитку сільських територій. Розглянуто систему чинників соціально-економічного розвитку сільських територій, які визначають умови та потенційні можливості соціально-економічного розвитку сільських територій. Розкрито методичні підходи до формування паспорта об’єднаної територіальної громади.
14
БЕРЕЖНА Л. Г. "ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 84, № 3 (15 січня 2020): 147–54. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.84-3-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито одну із стратегічних цілей створення єдиного європейського простору вищої освіти – забезпечення якості вищої освіти. Проаналізовано документи щодо подальшого розвитку системи забезпечення якості вищої освіти. Визначено організаційноправові механізми забезпечення якості вищої освіти України.
15
Haiduchenko, Svitlana, та Yuliya Maliukhova. "Управління інфраструктурою міст в умовах реформування публічної влади України: теоретичні аспекти". Theory and Practice of Public Administration 1, № 64 (11 липня 2019): 158–64. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.01.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто теоретичні аспекти до системи управління інфраструктурою міст. Систематизовано наукові підходи до терміна “інфраструктура”, що трактується як комплекс функціонально важливих для життєзабезпечення населення об’єктів територіальної громади. Визначення змісту управління інфраструктурою міст дало можливість встановити її складники: об’єкти, елементи, принципи, механізми, методи, підходи. Запропоновано основними об’єктами управління містом вважати дорожню, транспортну, енергетичну, містобудівну, промислову, інженерну, комунальну, наукову, інформаційно-комунікаційну, соціальну, торговельну, культурну інфраструктуру. Вказано, що кожен з об’єктів містить окремі елементи – нормативну базу, бюджет, фіскальні інструменти, управління знаннями, ін.
16
Melnyk, P. P., та N. V. Kurbatska. "Еколого-економічні механізми управління природокористуванням в агроекосистемах". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 9 (25 жовтня 2018): 21–26. http://dx.doi.org/10.15421/40280903.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто важливу роль розроблених нових і використання діючих еколого-економічних механізмів управління в галузях агроекосистем, що сприяють раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів. Проведено аналіз діючих механізмів, які становлять основу гармонійного поєднання принципів для природокористування в агроекосистемах. Обґрунтовано особливості дії космічного механізму, який є сукупністю станів і процесів природного походження, та за своєю масштабністю дії він здатний не тільки спричиняти розвитку негативних наслідків, що призводять до непередбачених утрат, але й забезпечувати одержання в окремих фазах циклу сонячної активності економічного ефекту від виробництва сільськогосподарської культури. Наведено основні принципи еколого-економічних механізмів управління використанням та охороною земель. Акцентовано увагу на моніторингу як складу економічного механізму, який всебічно аналізує на макро- і мікрорівні регіонів виробничу сферу за найвагомішими показниками еколого-економічного спрямування. На основі проведених досліджень зроблено висновок, що для забезпечення ефективного ведення сільськогосподарського виробництва структура системи еколого-економічного управління має бути доповнена космічним механізмом, який сприяє вирішенню еколого-економічних і соціальних проблем у суспільному виробництві.
17
Пархоменко-Куцевіл, Оксана Ігорівна. "ІНФОРМАЦІЙНА ВІДКРИТІСТЬ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 195–203. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-195-203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті системно проаналізовано проблему забезпечення інформаційної відкритості системи публічного управління як основи національної безпеки. Інформаційна відкритість органів публічного управління є ключовим інструментом для боротьби з корупцією, а також формування практичних засад забезпечення національної безпеки.
Обґрунтовано, що інформаційна відкритість системи публічного управління – це формування механізмів забезпечення надання інформації органами публічного управління безпосередньо або опосередковано з метою формування дієвого діалогу та співпраці з громадськістю, формування ефективних державно-управлінських рішень з важливих питань життєдіяльності суспільства.
Запропоновано розробити Стратегію розвитку інформаційного суспільства на 2021-2031 роки, де передбачити: по-перше, дієві механізми інформаційної відкритості, зокрема, проведення публічних звітувань органів державного управління та місцевого самоврядування; по-друге, впровадження механізмів громадського оцінювання такого звітування та наслідки щодо негативного оцінювання; по-третє, визначити основні загрози, які виникають внаслідок відсутності принципу відкритості у співпраці органів публічного управління та громадськості, визначення ефективних механізмів забезпечення такої співпраці.
18
Rodchenko, V. B., G. P. Rekun та Yu I. Prus. "ПРОСТОРОВІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ УМОВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 128–43. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.128-143.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в розвитку теоретичних основ та методичних положень трансформації параметрів системи управління просторовим капіталом регіону під впливом глобальних викликів. Проаналізувавши праці провідних науковців та аналітичні матеріали світових дослідницьких центрів, у роботі виокремлено сучасні тенденції розвитку бізнес-структур, обумовлені трансформацією системи управління просторовим капіталом; особливості впливу змін в системі управління просторовим капіталом на процеси реалізації державного врядування та життєдіяльності людини. Серед глобальних викликів трансформації властивостей простору авторами виокремлено цифровізацію, сервісизацію, індустрію 4.0, декарбонізацію економіки. У роботі доведено, що у сукупності саме ці виклики змінюють традиційне розуміння сутності менеджменту як виду управлінської діяльності, що проявляється у переході до концепції напрацювання диференційованих індивідуальних показників ефективності діяльності; перманентного зменшення поляризації між поняттями масове виробництво та якість локальних товарів, робіт, послуг; переходу від масового ринку до мінливого ринку індивідуальних або мікрогруп покупців тощо. Як наслідок, під впливом цих процесів виникають нові системи виробництва (вікіноміка, нові мережеві кооперативи), нові способи доставки товару (віртуальні примірочні, 3D-друк, електронні книги), нові системи власності (економіка дарування та економіка розподіленого користування, безкоштовні та умовно-безкоштовні товари/послуги); нові системи управління (незалежні ради директорів, мультистейкхолдеризм, відсутність ієрархій, колективне лідерство); нові системи фінансування (краудфандинг та «етичний банкінг»); нові системи організації ринку (механізми співконкуренції).
19
Sitnik, S. P. "Державна сімейна політика та механізми її реалізації на регіональному рівні". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (13 травня 2019): 172–77. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.21.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено основні напрями державної сімейної політики, зроблено аналіз основних принципів державної сімейної політики та pоль деpжави у цьому пpоцесi. Проаналізовані механізми державного управління, їх пріоритетні завдання у сфері сімейної політики, тенденцiї удосконалення системи державного регулювання розвитку державної сімейної політики.
20
НІКІФОРЕНКО, ВОЛОДИМИР. "Узагальнення історичних періодів формування та розвитку в Україні системи інтегрованого управління кордонами". Право України, № 2020/07 (2020): 260. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-260.
Повний текст джерелаАнотація:
Забезпечення ефективності системи управління державним кордоном у контексті реалізації державної політики у сфері інтегрованого управління кордонами потребує поглибленого пізнання і розуміння змінних станів об’єктів безпеки державного кордону та суб’єктів інтегрованого управління кордонами. Метою статті є узагальнення історичних періодів формування та розвитку в Україні системи інтегрованого управління кордонами. У статті наведено основні етапи розвитку в Україні прикордонної політики та запровадження європейських механізмів інтегрованого управління кордонами. Окреслено основні проблеми та напрями діяльності щодо зміцнення прикордонної безпеки. При визначенні етапів розвитку прикордонної політики врахований національний досвід із питань: удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази України у прикордонній сфері; імплементації європейських механізмів інтегрованого управління кордонами; виконання прикордонним відомством правоохоронних повноважень; запровадження кримінального аналізу та аналізу ризиків. Акцентовано увагу, що запровадження механізмів інтегрованого управління кордонами обумовлено необхідністю знаходження компромісу між підвищенням свободи пересування через державний кордон осіб, транспортування товарів та забезпечення адекватної протидії транскордонній злочинності. Наведено основні наукові категорії, що використовуються у теорії інтегрованого управління кордонами. Зокре ма: механізми інтегрованого управління кордонами; принципи прикордонної політики; підстави, повноваження та способи діяльності її суб’єктів; об’єкти інтегрованого управління кордонами; методи та інструменти інтегрованого управління кордонами; функції інтегрованого управління кордонами; модель охорони державного кордону та її базові складові; система показників та індикаторів ефективності реалізації прикордонної політики; системи удосконалення якості прикордонногоменеджменту та соціальної відповідальності. Відзначено, що залишаються недостатньо дослідженими: методологія інтегрованого управління кордонами; механізми та інструменти реалізації прикордонної політики; модель охорони державного кордону та її базові складові; процедури та технології прикордонного менеджменту; система показників та індикаторів ефективності реалізації прикордонної політики. Акцентовано увагу щодо необхідності удосконалення: розподілу завдань і функцій між суб’єктами забезпечення прикордонної безпеки; приведення завдань і функцій Державної прикордонної служби України у відповідність до її місії; імплементації у прикордонному менеджменті рекомендацій міжнародних стандартів щодо постійного удосконалення якості діяльності та соціальної відповідальності організацій. На основі історичного аналізу передумов формування та розвитку в Україні систе ми інтегрованого управління кордонами в процесах державотворення встановлено шість історичних періодів, які суттєво відрізнялися принципами організації охорони державного кордону, а також розкрито зміст кожного з наведених періодів.
21
Олексієнко, Олександра Миколаївна. "ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ДЛЯ РОЗБУДОВИ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТЕКСТ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 62–66. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Метою статті є здійснення ґрунтовного аналізу встановлення сутності механізмів державного управління створення здоров’язбережувального освітнього простору в Україні.Методологія. У запропонованій статті проаналізовані поняття вдосконалення, реформування, оптимізації й інтенсифікації в освіті, ефективність і готовність керівних кадрів до управління впровадженням сучасних методик здоров’язбережувальних технологій, організації освітнього простору та його вплив на якість життєдіяльності всіх суб’єктів закладу освіти: безпеки життя, створення здоров’язбережувального освітнього простору, формування іміджу закладу освіти, екологічної культури, здоров’я. Узагальнено різні підходи до визначення змісту та структури поняття «механізм державного управління».Наукова новизна. Проаналізовано використання терміна «механізми державного управління» у стратегічних документах щодо розвитку системи освіти. Запропоновано визначення та структурну модель механізму державного управління розвитком загальної середньої освіти.Висновки. Механізми державного управління підготовкою кадрів для створення здоров’язбережувального освітнього простору можуть бути розбудовані на основі гуманістичної тріади сучасної філософії освіти «людина – освіта – екологія – педагогічна культура». Необхідним є створення дієвих механізмів державно-громадського управління системою освіти як шляхом утворення нових інститутів, так і шляхом удосконалення діяльності вже наявних. Доцільним є створення при державних органах управління низки експертних рад – постійно діючих дорадчих органів, функціонування яких підвищить рівень участі працедавців закладів освіти, громадських і професійних об’єднань у виробленні рішень із найважливіших питань створення державних механізмів здоров’язбережувального простору освіти України.
22
Путятіна, Галина. "Механізми державно-громадського управління соціальною відповідальністю суб’єктів системи оздоровчо-рекреаційної рухової активності". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 4 (20 травня 2021): 90–95. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.4.90-95.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Сучасне громадянське суспільство має бути активним, впливовим і розвиненим, оскільки відіграє одну з ключових ролей у розробці і реалізації ефективної державної політики, в тому числі у сфері фізичної культури і спорту. Реальний стан функціонування та розвитку сфери фізичної культури і спорту характеризується проблемним полем, а саме, недосконалою визнана система взаємовідносин між державою та іншими суб’єктами сфери, що перешкоджає популяризації фізичної культури і спорту. Дієві механізми управління системою оздоровчо-рекреаційної рухової активності населення дозволять на законодавчому рівні усунути причини виникнення проблем неврегульованості механізму здійснення контролю за кваліфікацією кадрів у фітнес-індустрії, відносин меценатства та інвестицій у сфері фізичної культури і спорту, недостатньої кількості інформаційно-соціальних кампаній, спрямованих на популяризацію здорового способу життя, а також мотиваційних презентацій масового спорту. Мета. Здійснити теоретичне обґрунтування механізмів державно-громадського управління соціальною відповідальністю суб’єктів системи оздоровчо-рекреаційної рухової активності. Методи. Аналіз наукової літератури та документальних джерел, інформаційних ресурсів мережі Інтернет, передового зарубіжного та вітчизняного досвіду; логічний аналіз; системний аналіз; організаційний аналіз; структурно-функціональний аналіз; теоретичне прогнозування та організаційне моделювання. Результати. Аналіз сучасного стану механізмів взаємодії держави і інститутів громадянського суспільства в Україні свідчить про те, що ці явища ще не набули системного характеру. Незважаючи на певні напрацювання з питань управління на громадських засадах, значні зусилля з боку суб’єктів системи оздоровчо-рекреаційної рухової активності, державно-громадське управління в Україні недостатньо інституційно сформоване, його функціональна здатність і реальний вплив залишаються ще низькими. В ході дослідження встановлено, що на формування соціальної відповідальності суб’єктів системи оздоровчо-рекреаційної рухової активності населення в Україні вливають такі чинники: структура економіки; міжнародна практика; недостатньо ефективна система соціального захисту; регуляторний тягар; відсутність інституційної підтримки; наявні порушення норм трудового законодавства.
Ключові слова: влада, самоврядування, фітнес, рекреація, партнерство.
23
Кащенко, Нінель. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: РИЗИКИ ТА ВИКЛИКИ". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 146–62. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-146-162.
Повний текст джерелаАнотація:
Присвячено проблемам реформування державної політики в контексті Стратегії національної безпеки України. Розглядаються викли- ки чинної системи державного управління, зокрема і оборонною сферою; акцентовано на необхідності викликів щодо розроблення конкретних планів реалізації прийнятої концепції з можливістю їхнього коригування відповідно до змін соціальної та гуманітарної сфери в Україні; обґрунтовано створення ефективної системи контролю за перебігом реформ із широким залученням громадськості. З’ясована проблема державної політики в секторі національ- ної безпеки України, у зв’язку з російською агресію, які постали в порядку виконання суспільно-політичного життя країни та стали головною ідеєю по- дальшого розвитку нашої держави. У зв’язку з тим, що за роки незалежності в Україні не звертали достатньої уваги на проблеми забезпечення потрібного рівня національної безпеки, країна постала перед різними ризиками свого іс- нування. Ефективне державне управління національної безпеки України — це необхідна умова збереження національного суверенітету та територіальної єдності нашої держави.
Доведено, що створена система, яка нині функціонує в державі, фак- тично має багато проблем та структурних недоліків, зустрічається по- двоєння функцій, неузгодженість у прийнятті рішень, відсутність опера- тивності в аналізі політичної ситуації України. Кардинальна зміна усієї структури, орієнтація її на найкращі європейські стандарти має стати основою реформування національного сектору безпеки й оборони та ке- рівництва ним. Саме цей аспект актуалізує питання підвищення ефектив- ності механізмів державної політики в умовах публічного управління та адміністрування.
24
Герасимюк, Костянтин Харитонович. "Механізми державного управління кібер- та інформаційною безпекою: проблеми та шляхи вирішення". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 36–40. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-36-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Нагальна необхідність формування системи кібер- та інформаційної безпеки зумовлена насамперед проблемою гібридних воєн, світовою пандемією, міжнародними та регіональними коливаннями економіки тощо, адже це несе цілу низку загроз державам, бізнесу, суспільству в цілому та кожному громадянину зокрема. В умовах же тотальної діджиталізації управління проблема ризиків розповсюдження і захисту інформації стає надзвичайно актуальною для органів публічної влади всіх рівнів. Саме тому держава потребує вироблення дієвих механізмів державного управління в цій сфері, й насамперед механізмів кібер- та інформаційної безпеки. Значний всебічний розгляд науковцями кібербезпеки та інформаційної безпеки свідчить про нагальність та актуальність цієї проблеми, проте малодослідженими залишаються питання механізмів державного управління цією сферою та, в цьому контексті, підготовки фахівців публічного управління та адміністрування, здатних адекватно протидіяти зазначеним загрозам. Аналіз нормативно-правової бази та наукових досліджень дав можливість визначити: два ключові напрями розвитку кіберзахисту; проблемні питання правового та організаційного механізму державного управління інформаційною та кібербезпекою; сучасні підходи до формування політики підготовки та підвищення кваліфікації фахівців ІТ-сфери й публічного управління та адміністрування тощо. Зазначено, що сьогодні виникає необхідність більш ретельного підходу до забезпечення органів публічної влади технічним обладнанням, програмним забезпеченням, до підготовки / перепідготовки кадрів, які б не лише бути впевненими користувачами цих програм, а і розуміли свою відповідальність за безпеку в цій сфері. Крім того, всі зазначені вище заходи кіберзахисту в сфері публічного управління мають набути системного характеру.
25
Vasyliev, Andrii, та Andrii Vasyliev. "Пріоритетні напрями державної політики щодо соціально-економічного захисту молоді в Україні". Theory and Practice of Public Administration 2, № 65 (15 травня 2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сучасні механізми формування та впровадження державної молодіжної політики, виокремлено пріоритетні напрями державної політики щодо соціально-економічного захисту молоді в Україні, розроблено шляхи їх реалізації. Доведено, що реформа системи соціально-економічного захисту молоді – процес багатоплановий. Її ціль – зробити молоду людину як можна менш залежною від держави. Варто підвищити рівень організації і технології обслуговування незайнятої молоді. Має потребу в подальшому розвитку матеріально-технічна база служби зайнятості за рахунок створення інформаційно-довідкової системи управління ринком праці; надання посередницьких послуг роботодавцям і незайнятим громадянам
26
Василенко, Юлія Вікторівна. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 113–18. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено науковий огляд сучасних досліджень у галузі публічного управління з проблем розвитку післядипломної медичної освіти та виокремлено перспективи подальшого розгляду механізмів її реформування. Узагальнено аспекти соціальної значущості розвитку післядипломної медичної освіти як підґрунтя для визначення підходів до вирішення актуальних теоретичних і практичних завдань у цій сфері. Виявлено низку проблем державного управління у сфері охорони здоров’я, що пов’язуються науковцями з удосконаленням післядипломної медичної освіти: розвиток інтенсивного навчання всіх груп фахівців цієї галузі, навчання в установах охорони здоров’я, самостійного навчання, забезпечення якості підготовки керівних кадрів органів управління охороною здоров’я, закладів охорони здоров’я, удосконалення механізмів формування державного замовлення на підготовку кадрів. Підтверджено необхідність більшого врахування специфіки механізмів розвитку післядипломної медичної освіти, зумовленої міжгалузевим характером управління (охорона здоров’я, освіта). Зазначене дозволило окреслити завдання поглиблення знань про механізми міжгалузевого управління з урахуванням розвитку сучасної теорії публічного управління й запитів суспільства. Робиться висновок про необхідність узагальнення теорії та практики запровадження механізмів державного управління в умовах утвердження концепту «публічності». Реформування післядипломної медичної освіти в Україні пов’язуються з запровадженням механізмів інноваційного розвитку системи охорони здоров’я. Еволюція теоретичних поглядів на механізми державного управління розглядається у контексті пошуку нових ідей щодо запровадження засобів, важелів, стимулів впливу влади на систему медичної освіти з точки зору поглиблення суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі управління суспільними справами та в умовах міжсекторального підходу. Підкреслюється важливість вивчення впливів демократизації державно-суспільних відносин, децентралізації влади на вибір механізмів публічного управління.
27
Korobets, Olena Mykhailivna. "МАРКЕТИНГОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 171–76. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-171-176.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження викликана необхідністю створення в сучасних ринкових умовах ефективної системи управління екологічними ризиками підприємства, яка б сприяла підвищенню його конкурентоспроможності, та була максимально орієнтована на потреби споживачів. Постановка проблеми. Використання системи управління ризиками формує передумови підвищення ефективності всіх сфер діяльності підприємства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. ERM розглядається вченими як сукупність трьох блоків: фактори, що впливають на ERM (Beasley; Kleffner; Liebenberg and Hoyt; COSO); вплив ERM на ефективність роботи підприємства (Beasley; Gordon; Andersen and Roggi); механізми управління ризиками в конкретних організаційних умовах (Mikes; Paape and Spekle). Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Система менеджменту з одного боку повинна враховувати інтереси всіх стейкхолдерів, а з іншого сприяти мінімізації наявних ризиків. Постановка завдання. В основі дослідження лежить система ERM, яка розглядається у співвідношенні зовнішніх факторів навколишнього середовища для підприємства, та факторів стійкості самого підприємства. Виклад основного матеріалу. У статі проведено аналіз факторів залежності впровадження системи ERM на підприємствах, продуктивністю його роботи, та впливом на маркетингову політику. Система ERM розглядається як співвідношення зовнішніх факторів навколишнього середовища, та факторів стійкості підприємства. Висновки. Попередні дослідження дозволяють зробити висновки, щодо наявності взаємозв’язку між результатами діяльності підприємства та впровадженням системи ERM.
28
Tsmots, I. H., та V. I. Roman. "Вдосконалення методу групування енергетичних даних у системі багаторівневого управління енергоефективністю економіки регіону". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 116–20. http://dx.doi.org/10.15421/40290125.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено основні причини повільного виконання операцій складного групування енергетичних даних у багаторівневих розподілених системах збереження даних, основні проблеми продуктивності методу MapReduce та методи його оптимізації. Розглянуто основні вимоги до системи багаторівневого управління енергоефективністю регіону, архітектуру та компоненти такої системи, запропоновано методи її вдосконалення. Розглянуто основні характеристики енергетичних даних, методи їх опрацювання, запропоновано оптимальну структуру збереження таких даних. Наведено основні механізми та методи швидкої вставки нових даних у систему та динамічного репартиціонування для забезпечення рівномірного розподілу даних у системі. Розроблено архітектуру системи збереження та опрацювання енергетичних даних. Розроблено метод партиціонування даних на основі методу MapReduce та структуру розподіленої системи збереження даних, яка забезпечує збереження даних з однаковими значеннями полів у одній партиції даних, тобто на одному комп'ютері. Цей метод партиціонуання збирає в одну партицію записи з однаковими значеннями по полях, за якими будуть здійснюватися операції групування та агрегації. Такий підхід дає змогу зменшити час виконання та об'єми даних, які будуть транспортуватися по мережі під час виконання запитів групування та агрегації даних із використанням методу MapReduce. Також розроблена структура системи допомагає оптимізувати операції фільтрування даних.
29
Pelekhatyy, A. "Методологічні засади управління процесами формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 64–70. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується сукупність теоретичних і методологічних засад управління процесами формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій. Розглянуто механізми бюджетної політики розвитку територій. Проаналізовано послідовність формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій, яка містить шість етапів: підготовчий, дослідницький, цільовий, функціональний, оцінювальний, підсумковий. Визначено напрями управління процесами розроблення бюджетної політики розвитку територій. Передбачено сукупність заходів, які координують та супроводжують бюджетну політику як на етапі її формування, так і реалізації: стратегічне бюджетне планування, транспарентність бюджетного процесу, стабільність інституційного забезпечення, фінансове стимулювання і санкції, внутрішній контроль інституцій, електронний портал бюджетної системи “Електронний бюджет”, бюджетна децентралізація, бюджетний моніторинг та програмно-цільовий метод (ПЦМ). Запропоновано заходи для удосконалення механізмів управління бюджетними відносинами місцевих органів влади.
30
Korobka, S. V. "КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 80–83. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6915.
Повний текст джерелаАнотація:
Корпорації, на сучасному етапі розвитку нашої країни, можуть стати одним із потужних і ефективних інструментів управління сучасними бізнес процесами. Запорукою не тільки інвестиційної привабливості компанії, ай гарантією ефективного функціонування підприємств в умовах зростаючої конкурентної боротьби, є ефективність корпоративного управління, і тому проблема поліпшення корпоративного управління викликає підвищений інтерес не тільки з боку вітчизняного бізнесу, законодавчої і виконавчої влади, але й вітчизняної економічної науки.
Проведені дослідження підтверджують факт, що корпоративне управління, це складний процес, який поєднує в собі організаційно–правові, економічні, мотиваційні, соціально–психологічні та інші механізми. Ефективне управління корпораціями дає можливість по новому займатися підприємницькою діяльністю, шляхом поліпшення фінансових результатів компанії за рахунок більш високої продуктивності (рентабельності), інвестиційного капіталу, мобілізація капіталу для швидшого виконання проектів, ніж конкуренти. Критерії ефективного корпоративного управління можна розглядами двома загальним складовими: значна частка нематеріальних активів, що призводить до зростанні вартості та інвестиційної привабливості на ринку; наявність гарантованого дисциплінарного контролю за роботою топ–менеджерів.
Процес корпоративного управління охоплює всіх учасників зацікавлених в розвитку корпорації, кожна з яких має свої інтереси. Вдосконалення системи корпоративного управління сприяє підвищенню ефективності організацій та розширенню їх доступу до зовнішніх джерел фінансування, що є однією з умов стійкого зростання економіки. Удосконалення системи корпоративного управління залишається одним із пріоритетних завдань, як на загальнодержавному рівні так і на міжнародному, проте вони мають бути розроблені з врахуванням інтересів всіх учасників.
Крім вище перерахованих напрямів вирішення проблем корпоративного управління подальшого дослідження заслуговують такі його аспекти, як: посилення впливу держави на процеси корпоративного управління; збільшення відповідальності вищого керівництва перед усіма акціонерами; посилення ролі аудиторської діяльності управлінських органів корпорації; формування системи управління ризиками та ціла низка інших актуальних проблеми.
31
Головацька, С. І. "СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективність публічного управління сьогодні значною мірою залежить від швидкого вирішення завдань створення, відправлення, одержання, оброблення, передавання, зберігання електронних документів. Системи електронного документообігу підвищують ефективність роботи, скорочують тривалість вирішення завдань, пов’язаних із діяльністю суб’єктів господарювання, органів державної влади та місцевого самоврядування. У діяльності міжнародних та вітчизняних компаній електронний документообіг відіграє важливу роль в організації ефективного управління та налагодження автономної і повноцінної діяльності у сучасних реаліях бізнесу. Порядок функціонування електронних систем та їх використання регулюється чинним міжнародним законодавством та законодавством України, яким установлено правила, механізми та умови щодо їх застосування. У статті визначено основні переваги електронного документообігу на підприємствах, виокремлено типи систем електронного документообігу та охарактеризовано напрями їх використання. Обґрунтовано позитивні характеристики таксономії фінансової звітності в Україні для держави, суб’єктів господарювання та інвесторів; сформовано основні організаційні засади адміністрування електронної фінансової та податкової звітності згідно з чинним законодавством України; систематизовано та охарактеризовано основні сервіси електронного документообігу та звітності; визначено роль державних органів у розробленні та адаптації національних стандартів електронної звітності.
32
Didkivskyi, Viacheslav. "Інноваційні механізми публічного управління забезпеченням безпеки перевезень автомобільним комерційним транспортом". Public Administration and Regional Development, № 11 (31 березня 2021): 124–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено шляхи створення та розвитку електронних ресурсів органів влади, в частині надання адміністративних послуг, здійснення державного нагляду та контролю, ведення баз даних, реєстрів та здійснення аналізу аналітичної інформації, обмін інформацією між органами влади у онлайн режимі та запровадження смарт систем.
Створення таких систем розглянуто у розрізі загальнодержавних тенденцій та нормативно правового регулювання, кращої практики країн Європейського Союзу та необхідністю забезпечення обміном інформацією із цими країнами. Такі системи мають бути відкритими для суспільства із метою інформування останнього та надання йому фактичний інструментів впливу на процеси через прозорі механізми.
Такий розвиток електронних систем має включати у себе запровадження смарт систем контролю та подальшу повну автоматизацію забезпечення виконання контролюючих функцій, що значно зменшить корупційні ризики, покращить якість виконання таких функцій та наддасть можливість перерозподілу людських ресурсів. Однак, важливим елементом, який впливає на ефективність реалізації даного напрямку розвитку держави являється – прийняття єдиної концепції, об’єднання спільних зусиль з метою її досягнення та системний підхід у запровадженні реформ.
33
Шостак, Сергій Леонідович. "МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯМ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В РАМКАХ ЄДИНОГО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПРОСТОРУ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 96–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У статті обґрунтовано проблемні питання превентивної (профілактичної) медицини у системі медичного забезпечення Збройних сил України (ЗСУ); розкрито сутність заходів здоров’язбережувальної реабілітації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Запропоновано дискусійний характер розв’язання зазначеної проблеми, визначено шляхи налагодження співпраці медичної служби ЗСУ та системи охорони здоров’я цивільного населення в рамках єдиного здоров’язбережувального простору. Проведено аналіз досліджень і наукових публікацій з визначенням прогалин змістової сутності державних механізмів формування готовності державних службовців освіти до здоров’язбережувальної діяльності на міждисциплінарному рівні, здібностей до управління інноваційним розвитком медичної системи. Це дозволило зорієнтуватися в цілепокладанні стратегічного планування реабілітаційних процесів (орієнтація на цінності вітчизняної культури здоров’я й облік змін розвитку здоров’язбережувального простору) і тактичних цілей (оновлення змісту медичного забезпечення ЗСУ, реалізації особистісно орієнтованого, аксіологічного та культурологічного підходів і ін.).Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності вдосконалення механізмів державного управління з відпрацюванням певної системи міжвідомчої комунікації для побудови дієздатного та системного підходу до організації проведення реабілітаційних заходів та заходів превентивної медицини у системі медичного забезпечення військ Збройних сил України в рамках єдиного медичного простору охорони здоров’я цивільного населення України під час дії особливого періоду.Для досягнення зазначеної мети виникла необхідність визначення шляхів розв’язання наявної проблеми, що своєю чергою передбачає проведення досліджень з вирішенням таких завдань:– проаналізувати еволюцію заходів щодо організації медичного забезпечення ЗСУ під час особливого періоду в контексті реалізації державної політики України у сфері охорони здоров’я, виходячи з комплексного аналізу чинної нормативно-правової бази та наявних літературних джерел;– розкрити сутність і зміст концептуальних засад формування та реалізації державної політики України у сфері охорони здоров’я щодо забезпечення умов ефективної роботи комплексної системи збереження здоров’я військовослужбовців сил оборони Збройних сил України та членів їхніх сімей за рахунок створення ефективної системи реабілітації та проведення заходів превентивної медицини в рамках єдиного медичного простору охорони здоров’я цивільного населення та медичного забезпечення ЗСУ під час особливого періоду;– розробити концепт здоров’язбережувальної моделі провідних напрямів управлінського впливу на ефективну роботу механізмів медичного забезпечення військ щодо збереження здоров’я військовослужбовців та організації дієвої системи реабілітації військовослужбовців сил оборони Збройних сил України та членів їхніх сімей;– розкрити сутність та зміст заходів політики на найвищому урядовому рівні в напрямі профілактики та збереження здоров’я з урахуванням соціальних детермінант;– охарактеризувати роль підготовки військових фахівців з питань проведення профілактичних та реабілітаційних заходів як складника цілісної загальнодержавної системи охорони здоров’я;– окреслити рівень діючої системи медичного забезпечення військ щодо проведення заходів превентивної медицини та реабілітації військовослужбовців сил оборони Збройних сил України в контексті впровадження провідної методології НАТО.Методологія. Методологічною основою дослідження стали: законодавча та нормативна база, публікації та дослідження щодо системного підходу, який використовувався для розв’язання більшості завдань механізмів управління вдосконаленням системи охорони здоров’я України у контексті медичного забезпечення Збройних сил України в рамках єдиного здоров’язбережувального простору.Методи. Для вивчення законодавчих актів і нормативних документів застосовувалися системно-аналітичний метод та метод контент-аналізу. Використані у статті методи становлять поєднання наукових принципів, загальнофілософських, загальнонаукових, спеціальних методів і методологічних підходів до обґрунтування управлінських процесів щодо впровадження прогресивних перетворень медичного обслуговування військовослужбовців ЗСУ. У статті дотримані принципи об’єктивності, науковості, плюралізму, системності, послідовності, цілісності, комплексності та конкретності.Наукова новизна. Уточнено механізми впливу державного управління здоров’язбережувальним контентом комплексної реабілітації як організаційною умовою медичного забезпечення збройних сил України (ЗСУ); розкрито сутність заходів превентивної медицини та комплексної реабілітації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Запропоновано дискусійний характер розв’язання зазначеної проблеми на державному рівні, визначено шляхи створення системи міжвідомчої комунікації в рамках єдиного здоров’язбережувального простору України для побудови дієздатного та системного підходу до організації ефективної системи комплексної реабілітації військовослужбовців, залучених до участі в Операції Об’єднаних Сил, та членів їхніх сімей.Об’єкт дослідження – здоров’язбережувальний складник медичного забезпечення військ та система комплексної реабілітації військовослужбовців ЗСУ, які залучені до проведення бойових операцій, і членів їхніх сімей. Предмет дослідження – теоретичні засади механізмів управління медичним забезпеченням ЗСУ щодо створення дієздатної системи комплексної реабілітації та системи збереження здоров’я військовослужбовців.Висновки. Відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (ВВР), 2021, № 8) визначено багатогранність (медичні, правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі існування. Законодавство України про реабілітацію базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я.
34
Boiar, Andrii, та Nadezhda Shcherbata. "МЕТАМОРФОЗА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 4, № 28 (1 січня 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-04-16-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано функціональну структуру системи охорони інтелектуальної власності у Європейському Союзі (ЄС). Виділено два вектори сучасно європейської політики у сфері охорони прав інтелектуальної власності: внутрішній та зовнішній. Окреслено їх цільове спрямування та функціональні особливості. Виявлені ключові суб’єкти реалізації єдиної політики ЄС у сфері інтелектуальної власності: інституції ЄС (Європейський парламент, Рада ЄС та Європейська комісія), Європейська патентна організація, Управління ЄС з питань інтелектуальної власності. Встановлено їх функції та механізми взаємодії, зокрема через Мережу інтелектуальної власності ЄС. Розкрито тенденції розвитку системи, особливості охорони різних категорій об’єктів права інтелектуальної власності в ЄС в умовах сучасних технологічних досягнень, цифровізації та пандемії COVID-19.
35
Гудима, Олег. "ОБРИС ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ ОБОРОНИ В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 7 (3 вересня 2021): 113–18. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.018.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний світ не став і в середньостроковій перспективі не стане стабільнішим і безпечнішим. Більшість наявних загроз мають глобальний (забруднення довкілля, кліматичні зміни, виснаження ресурсів), мережевий (тероризм, кіберзлочинність, контрабанда наркотиків і зброї тощо) характер. Все це вимагає адекватних спільних підходів до боротьби із загрозами та забезпечення безпеки. Кожна загроза (потенційна та реальна) може перерости в кризову ситуацію різного рівня. Практика показує, що побудова дієвих організаційно-функціональних структур систем стратегічного рівня є однією з основних стримуючих факторів (механізми прогнозування, виявлення, локалізації та усунення наслідків кризових ситуацій) при реагуванні на кризові ситуації різного рівня. В статті розглянуто систему державного управління у воєнній сфері. На основі проведеного дослідження сформовано попередній обрис структури організаційно-функціональної структури системи державного управління силами оборони в кризових ситуаціях. В подальшому дослідження будуть спрямовані на уточнення зазначеної структури та її параметрів.
36
Shaulska, H. M. "Принципи врядування єс та впровадження багаторівневої моде- лі публічного управління в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 143–51. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено процеси реформування сучасної системи державного управління та місцевого самоврядування і запропоновано розглянути можливість введення п’ятирівневої моделі публічного управління, алгоритм якої дозволяє застосувати нові підходи до функціонування системи врядування, а використання європейського досвіду щодо впровадження принципів ЄС надає можливість оновити правила і процеси у врядуванні.
Метою статті є дослідження можливостей впровадження принципів врядування ЄС та багаторівневої моделі публічного управління в Україні, формулювання деяких пропозицій та рекомендацій теоретичного і практичного значення.
Наукова новизна статті полягає в аналізі принципів врядування ЄС: відкритості, участі, підзвітності, ефективності та злагодженості з можливістю їх впровадження в нову управлінську систему України. В центрі уваги п’ятирівневої моделі публічного управління громадянин, а на субнаціональному рівні представлені органи місцевого самоврядування з виконавчими комітетами. Багаторівневе публічне управління та впровадження принципів врядування ЄС дозволяють сформувати нові підходи до функціонування комплексу механізмів між різними рівнями влади, між владою і суспільством, владою і людиною, що, своєю чергою, створює належні умови для розвитку громадянського суспільства.
Висновок. Перетворення громіздкої сучасної моделі державного управління, місцевого самоврядування на п’ятирівневу модель публічного управління надасть можливість: оптимізувати / спростити управлінську систему; впровадити нові органи публічної влади на 2, 3, 4-му рівнях, що дозволить усунути двовладдя, дублювання функцій, зменшити витрати, змінити структуру функціонування механізмів публічного управління та адміністрування; модернізувати весь комплекс механізмів публічного управління та публічного адміністрування; запровадити нові механізми прямої дії; розширити коло суб’єктів публічного управління та адміністрування для забезпечення активної, всебічної взаємодії у виробленні спільних рішень; спростити чинне законодавство; створити умови для повноцінного розвитку громадянського суспільства в Україні.
37
Бірюков, Є. І. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ В СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ РЕАЛІЯХ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 88–92. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено інституціональні засади функціонування підприємств електроенергетики в сучасних інтеграційних реаліях. Встановлено, що, відповідно до класифікації видів економічної діяльності, підприємства електроенергетики належать до секції D «постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря». Цей вид економічної діяльності включає різні групи, серед яких слід назвати групу «виробництво, передача та розподілення електроенергії». Ця група підприємств об’єднує такі класи за класифікацією видів економічної діяльності, як виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії та торгівля електроенергією. Діяльність підприємств електроенергетики безпосередньо пов’язана з електроенергетичною системою, частиною якої вона є. Обґрунтовано, що у дефініційному значенні синонімічними є поняття «енергетичне господарство», «єдина енергетична система», «енергосистема національного господарства», «енергетичний комплекс», які застосовуються в енергетиці у значенні системної єдності виробництва, перетворення, транспортування, передачі різних видів енергії, їх розподілення, збуту та споживання. Встановлено, що об’єднує окреслені поняття застосування теорії систем щодо енергетики. Функціонування підприємств електроенергетики багато в чому залежить від управління енергетичною системою на державному рівні, що поєднує державне регулювання та ринкові механізми, включає механізми регулювання природних монополій, тарифної політики відповідно до принципів реалізації суспільних інтересів. Встановлено, що підвищення ефективності функціонування енергетичної системи є можливим тільки за умов досягнення консенсусу між усіма його учасниками, дотримання балансу інтересів між виробниками та споживачами електроенергії. Обґрунтовано, що функціонування енергетичних підприємств багато в чому залежить від створених інституціональних умов розвитку всієї енергетичної системи держави, що поєднує державне регулювання та ринкові механізми, включає механізми регулювання природних монополій, тарифної політики відповідно до принципів реалізації суспільних інтересів.
38
Дурман, Олена Леонідівна. "АНАЛІЗ ДЕЯКИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 87–100. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-87-100.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті здійснюється аналіз механізмів державного управління формування зовнішньої політики держави на основі синтезу сучасних досліджень та системного підходу.
Досліджується, що розвиток зовнішніх функцій держави супроводжується динамічною зміною, тобто відбувається еволюційний розвиток структури зовнішніх функцій, еволюція зовнішньополітичного механізму.
Описується поділ органів зовнішніх зносин на дві групи: внутрішньодержавні (центральні) та закордонні. а повсякденну оперативну діяльність, пов’язану із зовнішніми зносинами держави, в першу чергу, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади, який курує сферу міжнародних відносин – Міністерство закордонних справ України.
Вказується, що успішна реалізація Україною своїх зовнішньополітичних можливостей залежить, в першу чергу, від комплексу конституційно-правових, організаційних та дипломатичних заходів що здійснюються суб’єктами державного управління у сфері зовнішньополітичній діяльності України, які об’єднуються у політико-дипломатичний механізм у сучасній зовнішньополітичній діяльності України.
Проте, якими б не були механізми формування зовнішньої політики, різко змінити зовнішньополітичний курс держави рішеннями певних осіб чи органів практично неможливо – цьому буде перешкоджати самі ці механізми (які). Це буде відбуватися з різних причин, але нам цікаво дослідити це з точки зору поєднання системного підходу і такого поняття як «лійка причинності».
Проаналізовано, що проблеми зовнішньої політики держави мають складний, комплексний характер, і це вимагає більш скоординованої і єдиної співпраці окремих організаційних структур, які і являють собою механізми зовнішньої політики держави, які будуть нести за вирішення зовнішніх проблем всю повноту відповідальності. Місце та роль уряду в механізмі здійснення зовнішньої політики залежить насамперед від форми правління в державі й політичної системи суспільства.
Узагальнено, що використання нових підходів до аналізу процесів формування зовнішньополітичного курсу країни на основі системного підходу та методів, що застосовуються у суспільних науках, дає можливість поглянути на ці процеси з нового боку і отримати нове бачення механізмів державного управління, що використовуються у цих процесах.
39
Біліченко, Вадим Миколайович. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 22–29. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є проведення системного аналізу проблем формування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. У статті обґрунтовано, що нестабільна соціально-економічна обстановка на світовій арені, нові глобалізаційні виклики та загрози доводять необхідність масштабного реформування Збройних Сил. Реорганізація військово-адміністративної структури, скорочення чисельності особового складу, модифікація системи підготовки резервістів, гуманізація умов проходження служби з призову, переведення на аутсорсинг (обслуговування цивільними організаціями) системи забезпечення Збройних Сил фактично акумулюють у собі ресурси та створюють базис для формування кадрового потенціалу Збройних Сил. Методологія: системний аналіз, узагальнення, синтез, аналіз, моделювання. Наукова новизна. Автором узагальнено сім кластерів формування та розвитку кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. По-перше, несистемність та неефективність управління персоналом Збройних Сил України, зокрема, відсутня Стратегія реформування кадрової політики Збройних Сил України в частині формування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. По-друге, відсутні ефективні механізми формування якісного кадрового потенціалу Збройних Сил України, зокрема, потребує переформатування механізмів відбору, оцінювання, мотивації управлінських кадрів Збройних Сил України. По-третє, потребує реформування системи навчання військових кадрів з урахуванням інноваційних вимог сучасного світового співтовариства, а також тенденцій навчання військ НАТО. По-четверте, проблема переформатування системи компетенцій, якими повинні володіти управлінські кадри Збройних Сил, зокрема, визначення спеціальних та професійних компетенцій з урахуванням саме мінливості системи національної та міжнародної безпеки. По-п’яте, проблема організації ефективного морального виховання військових кадрів як важливий чинник забезпечення національної безпеки країни. По-шосте, запровадження коучингу для військових кадрів Збройних Сил України. Концепція професійно орієнтованого коучингу для офіцерів збройних сил надає можливість інноваційно розглянути процеси професійного розвитку та кар’єрного зростання, в яких принципи військового коучингу можуть виявитися справді корисними. По-сьоме, формування власної інформаційної безпеки кадрового потенціалу Збройних Сил України як основи формування національної безпеки України. Висновки. У статті здійснена систематизація сучасних проблем формування та розвитку, доведено, що зазначені проблеми повинні бути узагальнені у Стратегії реформування кадрової політики Збройних Сил України.
40
Shaulska, H. M. "Реформування сучасної системи місцевого самоврядування в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 154–62. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується питання реформування діючої моделі місцевого самоврядування в Україні. Автор звертає увагу на те, що вона й досі містить велику кількість залишків радянської системи, а це гальмує, серед іншого, і розвиток громадянського суспільства. Адже місцеве самоврядування, за умови функціонування ефективної моделі, сприяє його розвитку.
Метою дослідження, окрім аналізу реформування діючої моделі місцевого самоврядування, є надання деяких пропозицій щодо формування нової моделі. Аналіз також допомагає з’ясувати механізми публічного адміністрування, удосконалення яких сприятиме модернізації системи публічного управління і розвиткові громадянського суспільства в країні.
Наукова новизна статті полягає у вивченні результативності реформ на предмет правової, організаційної та фінансової автономій органів місцевого самоврядування. Зроблено спробу проаналізувати правову автономію, яка зводиться до функціонування повноважень, визначених Конституцією та іншими законами. Такі повноваження повинні бути повними і винятковими, в їх межах органи місцевого самоврядування мають отримувати свободу дій з метою здійснення власних ініціатив з питань, які відносяться до їх компетенції. Надана оцінка організаційної автономії, яка надає можливість органам місцевого самоврядування самостійно визначати свою внутрішню структуру (відповідно до місцевих особливостей) з метою забезпечення ефективного управління. Наголошено, що організовуючи в межах законодавства свою діяльність, органи місцевого самоврядування не повинні підпорядковуватися іншим органам, а адміністративний контроль за їхньою діяльністю може відбуватися лише з метою дотримання конституційності та законності. Зроблено короткий аналіз фінансової автономії органів місцевого самоврядування щодо права в межах державної політики володіти та вільно розпоряджатися власними коштами при здійсненні своїх повноважень.
Висновок. Для майбутньої моделі публічного управління України місцеве самоврядування має одне з першочергових значень. Завдяки йому кожен громадянин має можливість відчути, що реалізація демократії можлива за особистої участі кожного. І конституційне право на свободу, серед іншого, якраз і здійснюється через право на місцеве самоврядування. Але для цього потрібно, щоб місцеве самоврядування перетворилося на дієве й ефективне, його сучасна модель позбулася залишків радянської системи, а його органи повноцінно відновили правову, організаційну і фінансову автономії. За таких умов можна створювати багаторівневу модель публічного управління, вибудовуючи її від людини (а не територіальної громади) як головної одиниці цієї моделі.
41
Олексієнко, Олександра Миколаївна. "МЕХАНІЗМИ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ ЯК ПОКАЗНИК ЇХНЬОГО ІМІДЖУ У СТВОРЕННІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 99–103. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Класифікація професійної мобільності, що подана у статті, дає можливість упорядкувати різноманітні переміщення з єдиних позицій, подати їх як окремі прояви загального процесу професійно-педагогічної мобільності, визначити, який вид мобільності забезпечує виконання тих чи інших соціальних функцій. З’ясовано, що мобільність може бути диференційована на інтерагенераційну та інтергенераційну. За суб’єктом розрізняють мобільність індивідуальну і групову; за спрямуванням – внутрішню та зовнішню. Показано класифікації працівників за їх ставленням до мобільності, що можна умовно поділити на такі групи: фактично мобільні; потенційно мобільні; фактично стабільні; потенційно стабільні. Мета статті полягає в обґрунтуванні важливості професійної мобільності суб’єктів освітнього простору в умовах реформування освіти, визначення основних напрямків підвищення якості управління освітньою діяльністю до рівня європейських вимог та розробка методичних рекомендацій керівників з питань управління якістю освітньої діяльності в Європейському просторі освіти; визначенні сутності професійної мобільності. Методологія. У запропонованій статті проаналізовані поняття мобільність, реформування, оптимізація й інтенсифікація в освіті, ефективність і готовність керівних кадрів до управління створенням здоров’язбережувального простору, прийняття управлінських рішень та їх вплив на якість життєдіяльності всіх суб’єктів закладу освіти: узагальнені різні підходи до визначення змісту та структури поняття «механізм державного управління». Наукова новизна. Проаналізовано використання поняття механізми мобільності державного управління у стратегічних документах щодо розвитку системи освіти. Запропоновано визначення та структурну модель механізму державного управління розвитком загальної середньої освіти, управління якістю освітньої діяльності в Європейському просторі освіти; визначення сутності професійної мобільності управлінських і педагогічних кадрів і розкриття значення якісної підготовки фахівця для формування професійної мобільності в умовах сучасного освітнього простору. Висновки. Механізми професійної мобільності державного управління підготовки кадрів для створення здоров’язбережувального освітнього простору можуть бути розбудовані на основі гуманістичної тріади сучасної філософії освіти «людина – освіта – екологія – педагогічна культура». Необхідним є створення дієвих механізмів державно-громадського управління системою освіти як шляхом утворення нових інститутів, так і удосконалення діяльності вже існуючих. Доцільним є створення при державних органах управління низки експертних рад – постійно діючих дорадчих органів, функціонування яких підвищить рівень участі працівників закладів освіти, громадських і професійних об’єднань, у прийнятті доцільних управлінських рішень з найважливіших питань державних механізмів мобільності створення здоров’язбережувального простору освіти України.
42
Zavgorodnia, S. P. "Трансформування системи державної допомоги у сфері енергетики в Україні: існуючі механізми та пріоритети їх удосконалення". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 87–98. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконання зобов’язань Україною як члена Енергетичного Співтовариства передбачає зменшення державного втручання, одночасно із забезпеченням доступу до надійних, стійких, сучасних джерел енергії. Положеннями Третього та Четвертого енергетичних пакетів визначено ряд заходів державної допомоги (чи державної підтримки), серед яких: підтримка у питаннях підвищення енергоефективності; заборона відключення вразливих споживачів від електроенергії у критичні моменти; стимулювання до інвестування у нові види виробництва енергії, що походить з відновлюваних джерел; залучення кінцевих споживачів повноцінно брати участь у енергетичному ринку й управляти власним енергоспоживанням.
Метою статті є аналіз існуючих механізмів державної допомоги в Україні у різних секторах енергетики і визначення на цій основі шляхів зменшення державного втручання в умовах трансформування системи управління енергетичним сектором.
Науковою новизною є сформовані за результатами дослідження пропозиції для створення правових умов розвитку ринкових механізмів з одночасним зменшенням державного втручання у різних секторах енергетики.
Висновок. Трансформування системи управління енергетичним сектором в Україні супроводжується зменшенням державної допомоги в окремих секторах енергетики одночасно із фрагментарним впровадженням ринкових механізмів. У результаті аналізу існуючих механізмів державної підтримки в Україні у різних секторах енергетики з’ясовано проблемні питання їх функціонування і визначено пріоритети зменшення державного втручання у зазначену сферу. Можна стверджувати, що задля усунення прогалин функціонування механізмів державної допомоги в різних секторах енергетики для України актуальними є: впровадження енергоефективних заходів на промислових і комунальних підприємствах, запровадження державного стимулювання побутових споживачів до виробництва енергії з відновлюваних джерел; розширення можливостей споживача впливати на власне енергоспоживання; надійний захист вразливих споживачів енергоресурсів через посилення адресності соціальної підтримки.
43
Радкевич, Валентина, Олександра Бородієнко, Вікторія Кручек та Олександр Радкевич. "РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАРТНЕРСТВА У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 69–82. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.69-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) освіти бракує взаємодії між суб’єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом з тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів професійно-технічної освіти (ПТО) потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв’язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета: аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням веб-сервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз – для з’ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Результати: представлено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта», здобувачів вищої освіти, педагогів та керівників закладів професійної освіти. Висновки: опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці усіх суб’єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання усіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.
44
Громико, Олена. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доводиться, що система державного управління України постійно змінюється. Активний розвиток цифрових технологій в країні та світі впливає на інструменти взаємодії державний суспільства. Україна поступово стає цифровою державою. Нові виклики суспільства інформаційної доби змінюють діяльність органів державної влади. Швидкі темпи цифровізації суспільства сприяють переосмисленню традиційних управлінських технологій, змушують розробляти та застосувати нові механізми реалізації державної влади. Зокрема, шляхом впровадження та розвитку електронного урядування. Е-урядування названо першочерговим пріоритетом реформування системи державного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства. Електронному урядуванню відведено роль «цифрової форми» організації державного управління. Е-урядування орієнтовано на задоволення потреб інформаційного суспільства з використанням сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій. Для досягнення поставлених цілей було утворено новий державний орган – Міністерство цифрової трансформації України. Головним завданням Міністерства стало забезпечення формування та реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства, інформатизації, цифрового розвитку, цифровізації, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, електронного урядування та електронної демократії. Проаналізовано ключові ознаки базових моделей електронного урядування – E-Gov 1.0 та E-Gov 2.0. Модель електронного урядування Е-Government 1.0 орієнтовано виключно на забезпечення доступу до одержання електронних послуг громадянам через веб-ресурси органів державної влади та місцевого самоврядування. E-Gov 2.0 дозволяє державі взаємодіяти із суспільством на тих рівнях, які до того часу були або не доступними, або вкрай ускладненими. Роль держави в цьому випадку полягає в забезпеченні відкритих даних, веб-сервісів та платформи як інфраструктури. Доведено, що модель E-Gov 2.0 є більш комплексною. Вона охоплює ключові напрямки інформаційної політики держави. Таку модель використовують найрозвиненіші демократичні країни. Зроблено висновок, що результатом впровадження Україною моделі Е-Gov 2.0 стане трансформація самої системи державного управління у всіх її проявах та побудова цифрової держави.
45
Velychko, V. O., A. V. Hrymak, L. V. Kurilas та T. Ye Senyshyna. "Маркетингова складова виробництва ветеринарних препаратів за функціонування системи управління". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 426–32. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.54.
Повний текст джерелаАнотація:
Якість продукції для ветмедицини, яку виробляють вітчизняні підприємства, її конкурентоспроможність, сьогодні на жаль, ще не є сильним і безапеляційним показником окремих підприємств. В той же час, необхідно визнати, що реформи, які проводяться у державі орієнтують виробників продукції, в т. ч. і для ветеринарної медицини до переоцінки своїх застарілих тенденцій в сторону удосконалення виробництв, що забезпечувало б виробництво якісної і безпечної продукції для ветмедицини, йдеться в першу чергу про ветеринарні препарати, застосування яких ефективно забезпечувало б благополуччя тваринництва, птахівництва і інших галузей, сприяло збереженню здоров'я людей і екологічної рівноваги природнього середовища. Та й на самих підприємствах ветмедицини прийшло розуміння того, що саме впровадження ефективних систем управління якістю продукції спроможне забезпечити стійке становище підприємств як у сфері виробництва так і на ринку продукції для ветмедицини. Звичайно, впровадження ефективної системи управління якістю вимагає високого професіоналізму, освоєння сучасних методів і технологій, а головне відповідного рівня кваліфікації персоналу. Це сприятиме тому, що вже сам процес розробки нових ветеринарних препаратів, відповідно і їх апробації та виробництво буде базуватися на основних принципах системи якості, яка гарантуватиме, що вироблена продукція виробляється і контролюється відповідно до чіткого дотримання вимог нормативно-технічної документації і стандартів.
Ринок продукції для ветмедицини уже орієнтує виробників на виробництво якісної, ефективної і конкурентоспроможної продукції, по-новому, з врахуванням зарубіжного досвіду розглядати контакти з усіма суб'єктами, які причетні до виробництва і поставок в обіг ветеринарних препаратів. В цьому важлива роль відводиться маркетингу, який супроводить виробництво, допомагає його організувати і управляти не тільки виробництвом, а й збутом виробленої продукції. Саме маркетинг може давати відповідні на ситуацію на ринку, планування асортименту продукції, її характеристики, оцінки конкурентів, формує пропозиції і аналізує споживацький попит. Зрозуміло, що якість ветеринарних препаратів забезпечується комплексом заходів, в т. ч. і принципами ринку. Основні із них, зокрема і механізми контролю якості ветпрепаратів регламентовані в Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної і небезпечної продукції», ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних препаратів, «Положення про реєстрацію (перереєстрацію) ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок в Україні». Основні параметри цих документів уже враховуються при гармонізації законодавчих і нормативно-регламентуючих документів України.
46
Koval , O. M., та A. M. Shynkarov . "Організаційно-економічні механізми місцевого розвитку та формування місцевих бюджетів у країнах з розвиненими ринковими відносинами: досвід для України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 6 (29 грудня 2021): 89–97. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкриті засади організаційно-економічних механізмів місцевого та регіонального розвитку за сучасних умов подальшого реформування системи публічного управління в Україні та децентралізації владних повноважень. Визначено провідний досвід країн з розвиненими ринковими відносинами у сфері бюджетування.
Мета статті полягає в обґрунтуванні організаційно-економічних засад і складових механізмів місцевого та регіонального розвитку і теоретичне визначення закономірностей у контексті використання провідного європейського досвіду в Україні.
Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту та концептуальних підходів до процесу формування організаційно-економічних засад і складових механізмів місцевого та регіонального розвитку в сфері публічного управління та регулювання в Україні.
Висновки. У статті обґрунтовані нові підходи до вирішення проблеми функціонування основних організаційно-економічних механізмів місцевого та регіонального розвитку в контексті застосування досвіду та умов подальшого реформування публічного (державного та місцевого) управління в Україні, які впливають на рівень автономії місцевих бюджетів у Європі.
Доведено, що виникнення проблем у сфері «ресурсної залежності» місцевої влади є наслідком зростаючої кількості питань щодо забезпечення дієвого функціонування організаційно-правових механізмів розвитку, оскільки місцеві органи влади не мають повноцінного законодавчого підґрунтя стосовно ресурсного забезпечення виконання делегованих їм повноважень у процесі реформи децентралізації владних повноважень. Існує лише вісім європейських країн, в яких органи місцевого самоврядування мають право встановлювати власні виплати за ресурси та ставки податків, а також визначати базу оподаткування окремих податків і зборів. У той же час податкові системи цих країн мають низьку частку місцевих податків. Реалії сучасного господарського розвитку – це повна залежність органів місцевої влади від тих, хто формує та надає матеріальні ресурси для реалізації владних повноважень на місцях. Адекватним теоретичним підґрунтям розв’язання цього питання є ресурсний підхід, спрямований на створення принципово нових організаційних ресурсів розвитку. Відзначимо, що в більшості європейських країн регіональні та місцеві органи влади самостійно визначають граничні ресурсні ставки (податки) на місцевому рівні (у Бельгії, Іспанії, Великобританії, Данії, Нідерландах, Швеції, Швейцарії та Фінляндії такі надходження забезпечують близько 84 % доходів місцевих бюджетів, у Польщі, Норвегії, Чехії та Угорщині – 45 %. Лише в одній європейській країні (Португалії) на центральному рівні встановлені граничні ставки місцевих податків та база оподаткування цих податків.
Дослідження еволюції основних ідей ресурсного підходу показав, що на кожному виокремленому етапі формування ресурсної теорії розвитку в межах проаналізованих наукових напрямів першочерговості набувають питання, об’єднані концептуальною ідеєю ресурсного підходу. Слід також відзначити, що в усіх європейських країнах з розвиненими ринковими відносинами існує господарська практика пропорційного розподілу доходів між місцевими, регіональними та центральними бюджетами, але немає управлінської практики, де частка розподілу визначається місцевою владою. Важливо, що в деяких європейських країнах (чотири країни) цю пропорцію можна змінити лише за умови погодження цих змін з місцевою владою.
Окремо слід зазначити, що формування ресурсної та податкової політики на місцевому рівні в європейських країнах базується на консенсусі та поєднує дві основні цілі:
- забезпечити сприятливий податковий клімат для ефективного розвитку ресурсних можливостей на основі використання організаційно-економічних механізмів місцевого та регіонального розвитку для прибуткової діяльності суб’єктів господарювання та подальшого реформування системи державного управління в Україні;
- мобілізація та конвертація ресурсів регіонального та місцевого управління на засадах дієвого надходження до місцевих бюджетів відповідних податкових платежів для надання якісних послуг населенню.
47
Radchich, S. O. "Дослідження механізмів антикризової політики федеральної резервної системи США та європейського центрального банку в період 2007-2009 років: практичні імплікації для сучасної Україні". Public administration aspects 5, № 10 (30 січня 2018): 39–50. http://dx.doi.org/10.15421/15201733.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто механізми регулювання банківських систем Європейського Союзу та Сполучних Штатів Америки в умовах фінансово-економічної кризи 2007 - 2009 рр. Проаналізовано принципи антикризової монетарної політики, що використовувалися Федеральною резервною системою США та Європейським центральним банком у період глобальної рецесії. Детально досліджено інструментарій політики «кредитного пом’якшення», застосований у США та ЄС. Наголошено на тому, що антикризова політика ЄЦБ та ФРС була якісно змінена із настанням другого етапу кризи, особливо щодо становлення низьких відсоткових ставок. Підкреслено особливості застосування механізмів операцій на відкритому ринку, дисконтного кредитування та зміни банківських резервів в аспекті стимулювання економіки під час кризових періодів. Зроблено акцент на причинах виникнення світової фінансово-економічної кризи та відповідними інструментами антикризового управління, застосованих у Сполучених Штатах Америки та Європейському Союзі. Досліджено перспективи застосування політики «кредитного пом’якшення» задля забезпечення стабілізації банківської системи сучасної України. Зроблено висновок щодо недоцільності застосування стратегії кількісного пом’якшення в умовах сучасної української фінансової системи.
48
Tulenkov, M. V. "Mechanisms of democratising of the authoritarian system of social control." Ukrainian Society 2010, no. 3 (October 11, 2010): 133–45. http://dx.doi.org/10.15407/socium2010.03.133.
Повний текст джерела
49
Mykolaiets, Anatolii. "МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН І ВЗАЄМОДІЇ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ З ІНСТИТУТАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ". Public Administration and Regional Development, № 3 (11 квітня 2019): 114–27. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.03.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Зазначено, що різноманіття форм діяльності громадських об'єднань створює сприятливі умови для діалогу органів влади і населення, зміцнення соціальної стабільності. Дослідження проблеми дозволяє зробити висновок про позитивну динаміку в діяльності громадських об'єднань. Визначено, що ефективна взаємодія активного громадянського суспільства та сильної держави - найважливіша умова гармонійного розвитку обох. Зрозуміло, ще не всі державні і місцеві органи зацікавлено працюють з громадськими структурами. Розвиненість форм взаємодії органів місцевого самоврядування та громадськості залежить багато в чому не стільки від соціально - економічного становища місцевих утворень, скільки від рівня інституціоналізації і соціальної активності самого неприбуткового сектора. А адже взаємодія між органами влади та іншими інститутами громадянського суспільства - це система, що динамічно розвивається яка складається з наступних субсистем:культурно-ідеологічної субсистеми, яка характеризується активною громадянською позицією; управлінсько-правова субсистема, що представляє собою відмову від ієрархічної системи управління, відкритої до демократичних відносин, встановлення широких горизонтальних зв'язків в системі політичних мереж; економічної субсистеми, яка прагне до відходу від монополізму, націленої на залучення кожного дієздатного людини до участі в справах суспільства.
50
Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко та О. М. Руденко. "СИСТЕМА КОМПЛЕКСНОГО УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ВІДХОДАМИ В КОНТЕКСТІ ЗБАЛАНСОВАНОГО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 125–34. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема поводження з твердими відходами є однією з найбільш важливих еколого-економічних і соціальних проблем регіонального розвитку. Щорічно в Полтавській області утворюється близько 480 тис. т (1,6 млн м3) твердих побутових відходів, які видаляються на 377 санкціонованих полігонах та звалищах твердих побутових відходів та 4,5 млн т промислових відходів (з них 200 тис. т – небе-зпечні відходи). Спостерігається тенденція до щорічного збільшення утворення як промислових, у тому числі і небезпечних, так і побутових відходів. При цьому питання, орієнтовані на отримання бажаного ефекту використання потенціалу сфери поводження з відходами, як частини сукупного потенціалу економіки регіону з урахуванням екологічних факторів та як результату сукупної дії уча-сників сфери поводження з твердими відходами, до сих пір не отримали відповідного вивчення. Вра-ховуючи це, у статті розроблено та науково обґрунтовано теоретико-концептуальну модель уп-равління системою поводження з твердими відходами на регіональному рівні, на основі якої сформу-льовано алгоритм прийняття рішень у сфері поводження з відходами, визначені оптимальні управлі-нські стратегії у даній сфері і механізми їх реалізації. Розроблений алгоритм дозволяє вирішувати поставлені задачі оптимізації розвитку сфери поводження з твердими відходами при заданій мно-жині змінних і параметрів стану системи для конкретного типу життєвого циклу відходів або роз-робити оптимальну систему поводження з ними виходячи із заданих параметрів системи у регіоні. Визначені цільові функції управління сферою поводження з відходами, які направлені на оптимізацію економічних, екологічних та соціальних критеріїв розвитку регіону. Також надані рекомендації щодо удосконалення механізмів комплексного регіонального управління сферою поводження з твердими відходами по всіх етапах їх життєвого циклу, які сприяють досягненню екстремальних значень ці-льових функцій управління даної сфери. Отримані результати дослідження спрямовані на створення основ для розробки цільових програм охорони навколишнього природнього середовища, управління відходами в контексті синергічного розвитку регіону.