Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Метод спектрофотометрії.
Статті в журналах з теми "Метод спектрофотометрії"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Метод спектрофотометрії".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Тамен, Аймад-Еддін, Андрей Б. Вишнікін, Мохамед К.Е.А. Аль-Швейят та Борис Д. Хмеловський. "КОМБІНАЦІЯ КОНЦЕНТРУВАННЯ МЕТОДОМ ПАРОФАЗНОЇ МІКРОЕКСТРАКЦІЇ У РЕАКТОР ТА СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ НІТРИТУ У ПРИРОДНИХ ВОДАХ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 3 (2 листопада 2021): 456–66. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i3.242558.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено новий, простий, високочутливий і селективний метод для спектрофотометричного визначення нітриту, який ґрунтується на методі парофазної рідинної мікроекстракції у реактор. Він включає виділення парів йоду в реакції нітриту з надлишком йодиду і поглинання 50 мкл 1% йодиду калію, причому акцепторна фаза розміщується в газовій фазі над розчином в спеціально сконструйованій ємності. Екстракційне витягнення йоду проходить з 10 мл водного розчину, що містить 2 мл 25% H2SO4, після введення 0.25 мл 1% KI. Повна рівновага встановлюється після перемішування водного розчину при 1200 об / хв протягом 17 хвилин. Після цього трийодидний комплекс, що утворився в акцепторній фазі, відбирається мікрошприцем і переноситься в кварцову мікрокювету об'ємом 50 мкл з товщиною поглинаючого шару 10 мм, в якій вимірюється оптична густина розчину акцепторної фази при 350 нм. Градуювальний графік є лінійним (r2 = 0.9997) в діапазоні від 3 до 120 мкг л–1 (як NO2–) з межею виявлення 1.0 мкг л–1. Розроблений метод був успішно застосований для визначення вмісту нітрит-іонів в шахтних водах і характеризується більш високою чутливістю і меншим впливом великої кількості іонів металів в порівнянні зі стандартним методом, який ґрунтується на використанні реактиву Грісса.
2
Shanaida, M. I. "ФІТОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ СПОЛУК ТЕРПЕНОВОЇ ПРИРОДИ В СИРОВИНІ ДЕЯКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ТРИБИ MENTHEAE (РОДИНА LAMIACEAE)". Фармацевтичний часопис, № 3 (3 грудня 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.3.12387.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Фітохімічний аналіз сполук терпенової природи у траві трьох видів триби Mentheae родини Lamiaceae (Dracocephalum moldavica L., Lophanthus anisatus (Nutt.) Benth та Satureja hortensis L.) хроматографічними та спектрофотометричним методами. Матеріали і методи. Траву заготовляли на дослідних ділянках у Тернопільській області на початку масового цвітіння. Ефірні олії отримували шляхом гідродистиляції. Для ідентифікації терпенових сполук використовували метод тонкошарової хроматографії. Компонентний склад тритерпеноїдів визначали методом високоефективної рідинної хроматографії. Сумарний вміст тритерпеноїдів визначали спектрофотометрично. Результати й обговорення. Методом ТШХ встановлено домінуючі компоненти та специфічні «хроматографічні відбитки» ефірних олій для кожного з видів, а також ідентифіковано нелеткі терпенові сполуки їхньої сировини – урсолову кислоту та β-ситостерол. Методом ВЕРХ встановлено, що урсолова та еускафова кислоти були основними тритерпеновими сполуками трави усіх досліджуваних видів; еускафова кислота (0,56 %) превалювала в сировині Satureja hortensis, урсолова (0,21 %) – у Lophanthus anisatus. Методом спектрофотометрії виявлено зниження сумарного вмісту тритерпеноїдів у напрямі Lophanthus anisatus (1,67±0,04 %) > Satureja hortensis (1,26±0,03 %) > Dracocephalum moldavica (1,05±0,03 %). Висновки. На основі проведеного фітохімічного аналізу у траві досліджуваних видів ідентифіковано сполуки терпенової природи, а також встановлено компонентний склад і сумарний вміст тритерпеноїдів.
3
Yatsyuk, K. M., M. I. Fedorovskaya, S. M. Marchyshyn, L. I. Budniak та L. V. Slobodianiuk. "ОДЕРЖАННЯ ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЗГУЩЕНОГО СОКУ З ЖУРАВЛИНИ БОЛОТНОЇ ПЛОДІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (11 липня 2019): 55–60. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10294.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Цінною сировиною для розробки фітопрепаратів є журавлини болотної плоди, які застосовують при лікуванні інфекцій сечовидільної системи, застудних та стоматологічних захворювань. Біологічно активні речовини, що містяться в цій сировині, здатні проявляти антимікробні властивості щодо головних уропатогенних штамів мікроорганізмів. При розробці твердих лікарських форм для застосування в урології перспективним є одержання згущеного соку з журавлини болотної плодів.
Мета дослідження – розробити технологію одержання та здійснити стандартизацію згущеного соку з журавлини болотної плодів.
Методи дослідження. Свіжоодержаний та згущений сік з журавлини болотної плодів піддавали аналізу за такими показниками, як: опис, рН, сухий залишок (свіжий сік), ідентифікація і кількісне визначення основних груп біологічно активних речовин.
Результати й обговорення. У результаті проведених досліджень розроблено оптимальну технологію одержання згущеного соку з журавлини болотної плодів. Для свіжоодержаного та згущеного соку визначено основні показники якості.
Висновки. Обґрунтовано оптимальний метод одержання свіжого соку з журавлини болотної плодів та визначено такі його критерії якості, як: зовнішній вигляд, рН від 2,46 до 2,5, ідентифікація методами тонкошарової хроматографії, кольоровими реакціями, кількісне визначення методами титриметрії та УФ-спектрофотометрії (органічні кислоти – не менше 0,78 %, поліфеноли – не менше 1,8 %, таніни – не менше 0,39 %, проантоціанідини – не менше 0,33 %). При одержанні згущеного соку з журавлини болотної плодів встановлено, що оптимальним методом загущування є інфрачервоне сушіння при 35–40 °С до 30 % від початкової маси. Визначено основні показники якості згущеного соку з журавлини болотної плодів, а саме: опис, рН від 2,46 до 2,5, кількісний вміст (органічні кислоти – не менше 2,37 %, поліфеноли – не менше 5,37 %, таніни – не менше 1,06 %, проантоціанідини – не менше 0,95 %). Розроблено технологічну схему одержання згущеного соку з журавлини болотної плодів.
4
Allaberganov, A. A., and M. Yu Kataev. "Spectrophotometry as a Method for Determining the Age of Applying Letter (Document) Details by the Relative Content in Volatile Solvent Strokes." Intellekt. Sist. Proizv. 19, no. 1 (April 7, 2021): 10. http://dx.doi.org/10.22213/2410-9304-2021-1-10-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Разработан метод по определению давности нанесения реквизитов письма (в документе) по относительному содержанию в штрихах летучих растворителей путем спектрофотометрии с применением оптико-спектрального измерительного комплекса. При этом в зонах спектра может быть выделен оптимальный способ (метод) алгоритмической реализации по определению содержания летучих растворителей в зависимости от вида их характеристик объекта и их частей. Исследование производится на спектрофотометре на основе произведенных пробоподготовок с получением спектрограмм по содержанию летучих компонентов по растворителям ФЭ (2-феноксиэтанол) и по красителям CV (Crystal Violet), определение по относительному содержанию в штрихах летучих растворителей с выявлением (исследованием) количественных и качественных характеристик. Применяя данный способ (метод) исследования и алгоритмы реализации, можно получить эффективные результаты и при этом сократить срок исследования и распознания объекта исследования. Предложенный метод (способ) исследования по определению содержания в штрихах летучих растворителей путем спектрофотометрии с применением оптико-спектрального измерительного комплекса (исследованием с наложением зон спектров друг на друга) способен существенно повысить эффективность экспертной деятельности в рамках производства технико-криминалистического исследования.
5
Ю. В. Бохан, Ж. О. Кормош, П. П. Пльонсак, Ю. Л. Павленко, Л. П. Сидорова,. "ОДНОЧАСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ СИНТЕТИЧНИХ БАРВНИКІВ Е110 І Е124 У СУМІШІ". Криміналістичний вісник 33, № 1 (10 лютого 2021): 81–93. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-81.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – з’ясувати можливість використання методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних для одночасного визначення вмісту синтетичних барвників Е110 і Е124 у суміші без попереднього розділення та розроблення високочутливої методики їх контролю в безалкогольних напоях. Методологія. Для реалізації поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, застосовуючи теоретичні методи (аналіз та узагальнення, синтез, порівняння, моделювання), систематизовано теоретичні матеріали з проблеми дослідження; емпіричними (діагностичні, методи спостереження, самоспостереження) визначено стан практичної опрацьованості проблеми; організаційно-експериментальними (діагностичний, констатувальний, пошуковий, формувальний, коригувальний експерименти) з якісним аналізом і математичним статистичним обробленням засвідчено ефективність запропонованої методики. Достовірність отриманих результатів забезпечено використанням сучасних фізико-хімічних, математичних, статистичних методів аналізу, а також адекватним обробленням отриманих експериментальних даних. Їх правильність доведено порівнянням із результатами незалежних методів. Наукова новизна. Уперше запропоновано використання методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних для однозначного визначення Е110 і Е124 у модельних сумішах та в реальних об’єктах експертно-криміналістичної експертизи – безалкогольних напоях. Розроблену методику перевірено на модельних сумішах і застосовано для визначення вмісту барвників у безалкогольних напоях. Визначено кількісний вміст барвників Е110 і Е124 у безалкогольних газованих напоях «Mirinda», «Апельсин» та «Соковита вишня». Засвідчено, що правильність визначення залежить від концентрації кожного компонента і їх співвідношень. Доведено, що похибка визначення не перевищує 7 %, а матриця об’єкта аналізу суттєво не впливає на одержані результати. Висновки. Зважаючи на доступність обладнання, простоту, експресність, серійність, технологічність запропонованої методики визначення вмісту індивідуальних барвників у суміші без попереднього їх розділення, застосування методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних є ефективним методом експертного контролю вмісту синтетичних барвників у безалкогольних напоях, сиропах тощо.
6
Зарівна, Н. О. "КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОСАХАРИДІВ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО ТА ВИБІР КРИТЕРІЇВ ПРИЙНЯТНОСТІ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (4 серпня 2021): 104–7. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12247.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В останні роки помітно зростає науковий інтерес до вивчення полісахаридів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з широким спектром їх фармакологічної дії. У попередніх дослідженнях встановлено, що у витяжках із трави чебрецю повзучого (ЧП), одержаних за допомогою води і розчинів з низькою концентрацією спирту, наявні полісахариди, після гідролізу яких отримували моносахариди. Розробка муколітичного засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого й ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед одержання рідкого екстракту ЧП, який отримували за підібраною технологією, що дозволила зберегти та відтворити аналізовані біологічно активні речовини трави ЧП. Тому з метою стандартизації рідкого екстракту ЧП важливо визначити не тільки їх якісний склад, а й кількісний вміст, що дозволить обрати відповідні показники якості та запропонувати критерії прийнятності.
Мета дослідження – провести кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого, вибрати відповідні критерії прийнятності.
Методи дослідження. Під час дослідження використано спектрофотометр “Cary-50”, рідкий екстракт чебрецю повзучого, ФСЗ: глюкози (“Fluka”), 1 % розчин кислоти пікринової, 20 % розчин натрію карбонату, 20 %, 40 % розчини натрію гідроксиду, кислоту хлористоводневу розведену Р.
Результати й обговорення. Кількісне визначення моносахаридів у рідкому екстракті ЧП проводили методом диференційної спектрофотометрії у видимій ділянці спектра за реакцією з пікриновою кислотою. Їх вміст коливався у певних межах і визначався вмістом у вихідній сировині. Тому з метою здійснення стандартизації рідкого екстракту ЧП можна обрати кількісним критерієм якості вміст відновлювальних моносахаридів, а також запропонувати відповідні критерії прийнятності – не менше 0,09 % у перерахунку на глюкозу.
Висновок. Проведено кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого. В результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.
7
Козир, Г. Р., та Ю. В. Каріна. "ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОТРИМАННЯ ЕКСТРАКТУ З КВІТОК ХРИЗАНТЕМИ САДОВОЇ СОРТУ ПЕКТОРАЛЬ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 68–74. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12110.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Хронічний стрес, роздратованість та порушення сну знижують якість життя людини, послаблюють імунітет, підвищують ризик розвитку різних запальних захворювань. Тому зростає попит на лікарські засоби рослинного походження і виникає необхідність розширити їх асортимент. Іноземні джерела свідчать про перспективність використання квіток хризантеми як седативного та протисудомного засобу. Через це перспективною була розробка технології отримання екстракту з квіток хризантеми садової.
Мета дослідження – вивчити вплив деяких фармацевтичних факторів на ступінь вилучення діючих речовин із квіток хризантеми садової сорту Пектораль для розробки технології отримання сухого екстракту на основі цієї рослини, який у подальшому використовуватимуть як напівпродукт у виробництві нових лікарських форм.
Методи дослідження. Вивчено вплив на ступінь вилучення біологічно активних речовин таких фармацевтичних факторів, як природа екстрагенту, співвідношення вихідна сировина/екстрагент і метод екстрагування. Критеріями оцінки отриманих сухих субстанцій слугували кількісний вміст суми фенольних сполук (перерахунок на галову кислоту), кількісний вміст суми флавоноїдів (перерахунок на рутин) та кількісний вміст суми гідроксикоричних кислот (перерахунок на хлорогенову кислоту), які визначали спектрофотометричним методом на спектрофотометрі Lambda 25 Perkin Elmer.
Результати й обговорення. На основі математичного планування експерименту вивчено закономірності вилучення фенольних сполук, флавоноїдів та гідроксикоричних сполук із квіток хризантеми садової сорту Пектораль залежно від концентрації використаного екстрагенту етанолу, співвідношення сировина/екстрагент і методу екстрагування.
Висновок. Встановлено, що оптимальним способом отримання екстракту з квіток хризантеми садової сорту Пектораль є метод дробної мацерації 70 % етанолом при співвідношенні лікарська рослинна сировина/екстрагент 1:8.
8
Sulyma, M. I., V. V. Ogurtsov, Y. M. Zhuk, S. O. Vasyuk та S. V. Khomyak. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ БУДОВИ ПРОДУКТУ ВЗАЄМОДІЇ ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИДУ З БРОМКРЕЗОЛОВИМ ЗЕЛЕНИМ". Фармацевтичний часопис, № 1 (4 березня 2020): 51–58. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10914.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Виділення та ідентифікація продукту взаємодії верапамілу гідрохлориду з бромкрезоловим зеленим методами ІЧ-спектрофотометрії та 1H ЯMР спектроскопії.
Матеріали і методи. У дослідженні використано робочий стандартний зразок верапамілу гідрохлориду, бромкрезоловий зелений (БКЗ), взірці готових лікарських форм вітчизняного та зарубіжного виробництва.
Реагенти і розчинники: стандартний зразок верапамілу гідрохлориду, бромкрезоловий зелений, ацетон.
Аналітичне обладнання: Спектрофотометр Bruker Alpha (Bruker Optik GmbH, Ettlingen, Germany) з використанням приставки (повного внутрішнього відбиття) ATR (пряме уведення речовини), спектрофотометр Specord 200 (Німеччина) (190–1100 нм).
Результати й обговорення. Експериментально встановлено, що верапамілу гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у середовищі ацетону з утворенням йонного асоціату. ІЧ-спектр йонного асоціату відповідає сумі поглинань вихідних сполук із деякими відмінностями, що підтверджують його утворення. У йонному асоціаті в області 3600‒3400 см‒1 смуги фенольних –ОН проявляються з меншою інтенсивністю, що можна пояснити перетворенням БКЗ у хінонну структуру. У продукті також відсутні поглинання в області 2370см‒1 (R3N+Cl- у верапамілі гідрохлориді), що пояснюється утворенням йонного асоціату з БКЗ, а саме поглинання проявляється у вигляді уширеного сигналу в області 3200‒2000см‒1.
Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що верапамілу гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у співвідношенні 1:1, виділено та встановлено будову забарвленого продукту взаємодії верапамілу гідрохлориду з бромкрезоловим зеленим. За допомогою методів ІЧ- спектроскопії та спектрометрії ядерного магнітного резонансу підтверджено, що продуктом взаємодії є йонний асоціат.
9
Miedviedieva, K. P., B. S. Burlaka, V. V. Buhaiova, S. O. Vasyuk, I. F. Belenichev та E. V. Suprun. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ РЕКОМБІНАНТНОГО РЕЦЕПТОРНОГО АНТАГОНІСТА ІНТЕРЛЕЙКІНУ-1 ЛЮДИНИ В НАПІВФАБРИКАТІ-РОЗЧИНІ". Фармацевтичний часопис, № 4 (13 грудня 2019): 29–36. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10685.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробка та валідація нової методики спектрофотометричного кількісного визначення рекомбінантного рецепторного антагоніста інтерлейкіну-1 людини (РРАІЛ-1) у напівфабрикаті-розчині.
Матеріали і методи. У дослідженні використано напівфабрикат-розчин (РРАІЛ-1 – 50 мг, динатрію едетат – 0,12 мг, натрію дигідрофосфат дигідрат – 7,8 мг, полісорбат-20 – 0,10 мг, вода для ін’єкцій до 1 мл), а як розчинник – воду очищену. Аналітичне обладнання: спектрофотометр Specord 200, ваги електронні АВТ-120-5DM.
Результати й обговорення. Розроблено нову, просту методику кількісного визначення РРАІЛ-1 у напівфабрикаті-розчині методом спектрофотометрії в УФ-області, яка базується на вимірюванні оптичної густини водного розчину сполуки при 280 нм. Методика була валідована за такими характеристиками як лінійність, прецизійність, правильність, специфічність та робасність. Лінійна залежність абсорбції від концентрації знаходиться в діапазоні 0,6–1,1 мг/мл. Аналіз прогнозованої повної невизначеності аналізу свідчить про можливість застосування розробленої методики в інших лабораторіях.
Висновки. Розроблено та валідовано методику визначення вмісту РРАІЛ-1 у напівфабрикаті-розчині згідно з вимогами ДФУ. Доведено, що за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, специфічність, прецизійність, правильність та робасність методика є коректною.
10
Buluktaev, Aleksey, and Altana Adyanova. "The Heavy Metals in the Soils of the Republic of Kalmykia based on the 2019 Data." Полевые исследования 7, no. 7 (November 10, 2020): 144–50. http://dx.doi.org/10.22162/2500-4328-2020-7-144-150.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель. В данной статье исследуется содержание тяжелых металлов в почвах на территории 13 районов Республики Калмыкия и города Элисты за 2019 г. Методы. Для изучения содержания тяжелых металлов в почвах образцы почв были отобраны с территории дошкольных образовательных учреждений, селитебной территории, зон рекреаций и лечебно-профилактических учреждений. Определение тяжелых металлов проводили методом атомно-абсорбционной спектрофотометрии с пламенной атомизацией на абсорбционном спектрофотометре. Результаты. В результате исследования нами были получены следующие данные: содержание ртути и кадмия во всех исследованных почвах не превышает 0,100 мг/кг, высокие концентрации свинца, превышающие 7,000 мг/ кг, зафиксированы в почвах Городовиковского, Юстинского и Яшалтинского районов Республики Калмыкия. Относительно высокие концентрации цинка зафиксированы в почвах Городовиковского, Яшалтинского и Юстинского районов (25,466–33,833 мг/кг), содержание меди в почвах Калмыкии варьирует в широких пределах от 0,000 мг/ кг до 6,733 мг/кг. Выводы.Доказано,что содержание исследуемых тяжелых металлов в почвах на территории дошкольных образовательных учреждений, лечебно-профилактических учреждений всех районных центров Республики Калмыкия и города Элисты не превышает предельно допустимых концентраций.
11
Vronska, L. V. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ФЛАВОНОЇДІВ У ПАГОНАХ ЧОРНИЦІ ЗВИЧАЙНОЇ". Фармацевтичний часопис, № 4 (28 грудня 2018): 49–56. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9703.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробка спектрофотометричної методики визначення флавоноїдів у пагонах чорниці звичайної.
Матеріали і методи. У дослідженнях застосовувались зразки пагонів чорниці, зібрані у Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській і Волинській областях впродовж 2014-2018 років, і зразки лікарського засобу «Чорниці пагони» (ПрАТ "Ліктрави", Україна). Визначення вмісту флавоноїдів проводили методом абсорбційної спектрофотометрії, вимірюючи абсорбцію комплексу флавоноїдів з алюміній хлоридом. Для вимірювання абсорбції і запису електронних спектрів поглинання застосовували спектрофотометр Cary 50 UV-Vis (Agilent Technologies).
Результати й обговорення. Електронні спектри поглинання, отримані для випробовуваних розчинів і стандартного розчину рутину в умовах комплексоутворення флавоноїдів з алюміній хлоридом, були ідентичними за ходом кривих світлопоглинання і характеризувались положенням максимуму поглинання при 410 ± 2 нм і 412 ± 2 нм відповідно, що дозволило обрати рутин за стандарт для перерахунку вмісту флавоноїдів у досліджуваній сировині. При дослідженні впливу концентрації етанолу на вилучення флавоноїдів, встановлено, що для приготування вихідного розчину проби слід застосовувати 70% (об/об) етанол. Вилучення флавоноїдів з аналітичною метою слід виконувати при нагріванні зі зворотнім холодильником трикратно – почергово з 60, 20 і 15 мл етанолу впродовж 30, 15 і 15 хв відповідно. Важливим моментом методики є підготовка сировини – для аналізу слід застосовувати дрібну фракцію (355) подрібненої сировини, враховуючи її вміст у розрахунковій формулі. Знайдено, що вміст флавоноїдів у досліджуваних дикорослих зразках є в межах 1,14-1,86%, а в промислових серіях (за винятком сировини серії 20614) – в межах 0,7-1,0%.
Висновки. Розроблено спектрофотометричну методику кількісного визначення флавоноїдів у сировині пагонів чорниці звичайної. Здійснено кількісне визначення вмісту флавоноїдів у 17 зразках сировини різного походження. Для оцінки якості пагонів чорниці запропоновано ввести додатковий показник «Вміст флавоноїдів» з критерієм – не менше 0,6% флавоноїдів у перерахунку на рутин і суху сировину.
12
Zarivna, N. O. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ФЛАВОНОЇДІВ В ЕКСТРАКТАХ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11366.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. На сьогодні помітно зростає науковий інтерес до вивчення флавоноїдів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з їх високою біологічною активністю та різноплановою фармакологічною дією. Доступним і перспективним джерелом БАР є чебрець повзучий (ЧП). Як свідчать літературні дані, препарати на його основі широко використовують у народній і практичній медицині, що робить ЧП актуальним на сьогодні для розробки нових вітчизняних рослинних препаратів. Розробка нового муколітичного засобу на основі густого екстракту ЧП і ефірної олії чебрецю звичайного передбачала одержання рідкого і густого екстрактів ЧП. За технологією отримано екстракти із задовільними фармако-технологічними властивостями та максимальним і стабільним вмістом БАР досліджуваної сировини. З метою стандартизації трави ЧП як показник якості, серед інших, було обрано склад і вміст флавоноїдів та гідроксикоричних кислот. Складні комбінації БАР, що наявні в екстрактах, вимагають використання сучасних методів аналізу для їх стандартизації і в майбутньому – готового лікарського засобу, тому доречним є проведення їх ідентифікації та кількісного визначення. Після виконання якісного аналізу БАР у цих екстрактах необхідно визначити також їх кількісний вміст, що дозволить запропонувати кількісний показник якості та обрати критерії прийнятності.
Мета дослідження – розробити методику кількісного визначення суми флавоноїдів у рідкому і густому екстрактах чебрецю повзучого та обрати відповідні критерії прийнятності.
Методи дослідження. У цьому дослідженні використовували спектрофотометр марки “Cary-50”, (ФСЗ) апігенін (Fluka), екстракти чебрецю повзучого, етиловий спирт 60 % (об/об), 3 % розчин алюмінію хлориду Р.
Результати й обговорення. Вміст флавоноїдів в одержаних екстрактах ЧП визначали методом диференціальної спектрофотометрії за реакцією утворення фотометрованої сполуки з алюмінію хлоридом. Кількісний вміст флавоноїдів у досліджуваних екстрактах ЧП коливався у певних межах і визначався їх вмістом у вихідній сировині та відтворюваністю технології екстракту. Для їх стандартизації можна запропонувати кількісним критерієм якості вміст флавоноїдів: для рідкого екстракту – не менше 0,03 %, для густого – не менше 2,5 % у перерахунку на апігенін.
Висновки. Розроблено методику кількісного визначення суми флавоноїдів у екстрактах чебрецю повзучого. У результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.
13
Хлыбова, Елена Владимировна, Елена Сергеевна Кормщикова, Анна Викторовна Дробкова та Игорь Владимирович Парамонов. "Хроматографический метод количественного определения каприлата натрия в препарате «альбумин, раствор для инфузий»". Химико-фармацевтический журнал 51, № 3 (24 березня 2017): 53–56. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2017-51-3-53-56.
Повний текст джерелаАнотація:
Предложена методика количественного определения содержания каприлата натрия с применением гель-проникающей ВЭЖХ и регистрацией сигнала рефрактометрическим детектором. В валидационных испытаниях доказана пригодность методики. Включение в хроматографическую систему спектрофотометра позволяет проводить контроль 2 показателей («Натрия каприлат» и «Полимеры и агрегаты») в одной постановке.
14
Финкельштейн, Евгений Иосифович. "Современные методы анализа каротиноидов (обзор)". Химико-фармацевтический журнал 50, № 2 (2 березня 2016): 29–40. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2016-50-2-29-40.
Повний текст джерелаАнотація:
В обзоре рассмотрены методы качественного и количественного определения каротиноидов, используемые при анализе лекарственных средств, биологически активных добавок и пищевых продуктов. Обсуждаются спектрофотометрия в УФ и видимой областях спектра и хроматрографические методы — тонкослойная (ТСХ), высокоэффективная жидкостная (ВЭЖХ) и сверхкритическая флюидная (СФХ) хроматография. Показана важность применения в хроматографии гибридных методов с использованием ИК-, ЯМР- и масс-спектроскопических детекторов. Впервые продемонстрирована зависимость параметров хроматографического разделения каротиноидов от полярности (дипольного момента) сорбата в ТСХ, ВЭЖХ и СФХ.
15
Попова, Ольга Анатольевна, Наталья Дмитриевна Бунятян, Гуломкодир Муккамал Бобизода, Ирина Петровна Ремезова, Алексей Борисович Прокофьев та Владимир Александрович Евтеев. "Стандартизация и биологическая активность композиции тимогара и сухого экстракта смолы Ferula assa-foetida". Химико-фармацевтический журнал 55, № 8 (4 вересня 2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-8-34-39.
Повний текст джерелаАнотація:
Получен сухой экстракт камеде-смолы Ferula assa-foetida L. и разработана композиция на основе этого экстракта и препарата тимогар. Для качественного определения сложных эфиров использовали реакцию с 1 % раствором ванилина в концентрированной серной кислоте; полисахаридов — реакцию с фенолом в присутствии концентрированной серной кислоты; кумаринов — метод ТСХ с использованием в качестве свидетеля умбеллиферона; тимогара — УФ-спектрофотометрию. Количественное определение проводили по содержанию тимогара, суммарного содержания фенольных соединений и флавоноидов. Для количественного определения тимогара использовали УФ-спектрофотометрию, суммарного содержания фенольных соединений — метод Фолина — Чикольте. Стандартизацию композиции проводили по параметрам: описание, растворимость, потеря в массе при высушивании, тяжелые металлы, подлинность (тимогар, сложные эфиры, полисахариды, кумарины), количественное содержание (тимогар, суммарное содержание фенольных соединений, флавоноиды). Содержание тимогара составило 0,009 – 0,011 %, суммарного содержания фенольных соединений — не менее 75 %. Для количественного определения флавоноидов использовали спектрофотометрический метод по реакции с раствором алюминия хлорида 10 %. В качестве стандарта использовали циннарозид. Содержание флавоноидов должно быть не менее 89 % в пересчете на циннарозид. На основании экспериментальных исследований по определению острой и хронической токсичности показано, что разработанная композиция является мало токсичной и может быть отнесена к 6 классу опасности (относительно безвредные вещества). Иммуностимулирующая активность композиции превышала таковую тимогара в 1,3 раза.
16
Pylypchuk, T. P. "ЗМІНИ МАКРО- І МІКРОЕЛЕМЕНТНОГО СКЛАДУ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2020): 32–35. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.11117.
Повний текст джерелаАнотація:
Враховуючи високу летальність при тяжких формах синдрому тривалого стиснення (СТС), вагоме місце займає вивчення механізмів, що перебігають у динаміці даного патологічного синдрому
Мета дослідження – вивчити в динаміці показники макро- і мікроелементного складу печінки щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стиснення.
Матеріали і методи. Досліди проведені на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин унаслідок стиснення м'яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4-х год у спеціальному пристрої. Площа стискаючої поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. При цьому цілість великих судин і кісткових структур нижньої кінцівки зберігалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня. У печінці дослідних тварин визначали рівень макро- та мікроелементів методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на спектрофотометрі С-115 ПК.
Результати. Так, вміст кальцію у печінці підвищувався на 3 добу експерименту на 18,2 % та залишався вірогідно високим до 14 доби. Разом з тим, рівень магнію зменшувався вже на 1 добу на 19,2 %, коливаючись у цих межах до 7 доби, а потім знову знижувався на 106,7 % стосовно контрольної групи. Вміст цинку в печінці поступово зростав з 1 доби (на 12,8 %) до 14 доби (на 34,0 %) спостереження відносно контролю. Таку ж тенденцію відмічено щодо вмісту купруму, проте його рівень вірогідно підвищувався на 3 добу експерименту.
Висновки. В умовах гіпоксії та оксидативного стресу, що розвиваються в тканинах організму щурів з експериментальним синдромом тривалого стиснення, відмічається дисбаланс макро- та мікроелементів, який характеризується підвищенням вмісту кальцію, цинку і купруму та зниження вмісту магнію в печінці тварин.
17
Pylypchuk, T. P. "ЗМІНИ МАКРО- І МІКРОЕЛЕМЕНТНОГО СКЛАДУ ПЕЧІНКИ ЩУРІВ У ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 95–98. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11524.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Враховуючи високу летальність при тяжких формах синдрому тривалого стиснення (СТС), вагоме місце займає вивчення механізмів, що перебігають у динаміці даного патологічного синдрому
Мета дослідження – вивчити в динаміці показники макро- і мікроелементного складу печінки щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стиснення.
Матеріали і методи. Досліди проведені на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин унаслідок стиснення м'яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4-х год у спеціальному пристрої. Площа стискаючої поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. При цьому цілість великих судин і кісткових структур нижньої кінцівки зберігалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня. У печінці дослідних тварин визначали рівень макро- та мікроелементів методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на спектрофотометрі С-115 ПК.
Результати. Так, вміст кальцію у печінці підвищувався на 3 добу експерименту на 18,2 % та залишався вірогідно високим до 14 доби. Разом з тим, рівень магнію зменшувався вже на 1 добу на 19,2 %, коливаючись у цих межах до 7 доби, а потім знову знижувався на 106,7 % стосовно контрольної групи. Вміст цинку в печінці поступово зростав з 1 доби (на 12,8 %) до 14 доби (на 34,0 %) спостереження відносно контролю. Таку ж тенденцію відмічено щодо вмісту купруму, проте його рівень вірогідно підвищувався на 3 добу експерименту.
Висновки. В умовах гіпоксії та оксидативного стресу, що розвиваються в тканинах організму щурів з експериментальним синдромом тривалого стиснення, відмічається дисбаланс макро- та мікроелементів, який характеризується підвищенням вмісту кальцію, цинку і купруму та зниження вмісту магнію в печінці тварин.
18
Smolinska, M. Ya, H. Yu Tesliar, I. Ya Kotsiumbas, M. V. Yurkevych та L. I. Kotiash. "ВАЛІДАЦІЯ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ АЛКІЛБЕНЗИЛДИМЕТИЛАМОНІЙ ХЛОРИДУ МЕТОДОМ ПРЯМОЇ АБСОРБЦІЙНОЇ СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ У ЗАСОБІ ДЕЗІНФЕКЦІЙНОМУ «ВІРОСАН Ф»". Фармацевтичний часопис, № 1 (8 травня 2021): 59–70. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.1.11982.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Розробка та валідація методики кількісного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду зі задовільними метрологічними характеристиками у комбінованому деззасобі "Віросан Ф" методом прямої УФ-спектрофотометрії.
Матеріали і методи. Засіб дезінфекційний "Віросан Ф" (ТзОВ «БіоТестЛабораторія» м. Київ), що містить у своєму складі БАХ (50 мг/мл), глутаровий альдегід та формальдегід як діючі речовини, а також допоміжні речовини – синтанол та воду очищену. У роботі використовували вторинний фармакопейний стандартний зразок алкілбензилдиметиламоній хлориду, фармацевтичні субстанції алкілбензилдиметиламоній хлориду, глутарового діальдегіду, формальдегіду та допоміжні речовини фармакопейної чистоти (Sigma-Aldrich). Для спектрофотометричного вимірювання використовували скануючий спектрофотометр Cary 50 Scan WinUV-Visible Spectrophotometer (Varian) та кварцові кювети з товщиною поглинаючого шару l = 1 см.
Результати та обговорення. Розроблено та проведено валідацію методики прямого спектрофотометричного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду у в комбінації з двома альдегідами (глутаровим діальдегідом та формальдегідом) у водних розчинах одного з доволі поширених дезінфекційних засобів "Віросан Ф". Обчислені значення повної прогнозованої непевності не перевищують максимально допустимої систематичної похибки результатів аналізу деззасобу «Віросан Ф». На спектрі розчину плацебо повністю відсутні усі максимуми світлопоглинання, характерні для алкілбензилдиметиламоній хлориду. Відношення абсорбції розчину плацебо до абсорбції розчину плацебо незначуще порівняно з максимально допустимою систематичною похибкою результатів аналізу. Залежність зміни значень абсорбції модельних та випробовуваних розчинів деззасобу «Віросан Ф» від часу зберігання є незначущою порівняно з максимально допустимою систематичною похибкою результатів аналізу. Визначені параметри лінійної залежності аналітичного сигналу від концентрації алкілбензилдиметиламоній хлориду у модельних розведених розчинах деззасобу «Віросан Ф» відповідають критеріям лінійності, прецизійності і правильності. Величина Δintra, обчислена при перевірці внутрішньолабораторної прецизійності не перевищує максимально допустиму непевність результатів аналізу. Відповідність усіх валідаційних показників фармакопейним критеріям є підставою стверджувати, що розроблена методика є придатною для встановлення вмісту алкілбензилдиметиламоній хлориду у досліджуваному деззасобі.
Висновки. Запропоновано нову аналітичну методику кількісного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду у комбінованому дезінфекційному засобі «Віросан Ф» методом прямої абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій області, яка полягає у вимірюванні абсорбції водних розчинів БАХ за довжини хвилі 268 нм. Розрахунок вмісту запропоновано здійснювати методом стандарту. Результати проведених валідаційних досліджень з використанням критеріїв прийнятності для допусків відхилення вмісту від номінального значення В = ± 10%, підтверджують специфічність, робасність, лінійність, правильність, прецизійність та внутрішньолабораторну прецизійність запропонованої методики у діапазоні її застосуваннявід 4 · 10 – 4 г·мл – 1 до 6 · 10 – 4 г·мл – 1.
19
Nechitaylo, L. A. "ВМІСТ КАДМІЮ І ЦИНКУ В ЕКОСИСТЕМІ ПРИКАРПАТТЯ РЕГІОНУ ТА ВПЛИВ КАДМІЄВОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ НА МІКРОЕЛЕМЕНТНИЙ СТАТУС ОРГАНІЗМУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (1 лютого 2019): 60–65. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9797.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Серед заходів, які повинні забезпечити охорону здоров’я людини та середовища її проживання від техногенних металів, важливе місце займає контроль вмісту металів у ґрунті, воді, організмі людини і тварин.
Мета дослідження – провести порівняльний аналіз рівня кадмію та цинку в ґрунтах і водоймах рівнинної, передгірської та гірської зон Прикарпаття, а також вивчити вплив кадмієвої інтоксикації на мікроелементний склад печінки і нирок експериментальних тварин.
Методи дослідження. Об’єктом досліджень слугували ґрунти і водойми різних географічних зон Прикарпаття. Кадмієву інтоксикацію моделювали на білих щурах-самцях, яких поділили на 2 групи: контрольну – вводили фізіологічний розчин, дослідну – внутрішньом’язово вводили кадмію хлорид у дозі 1/10 LD50. Концентрацію мікроелементів в об’єктах довкілля, органах і тканинах експериментальних тварин визначали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на спектрофотометрі С-115 ПК.
Результати й обговорення. У роботі наведено результати визначення вмісту кадмію та цинку в ґрунтах і питній воді рівнинної, передгірської та гірської зон регіону. Встановлено, що в ґрунтах рівень кадмію та цинку в усіх досліджуваних зонах перебував у межах нормативних показників. Однак результати контролю рівня кадмію в питній воді вказують на зростання його концентрації з перевищенням гранично допустимих норм в 1,5–2 рази в рівнинній і передгірській зонах та на мінімальний рівень – у гірській. Це спонукало до вивчення впливу кадмієвої інтоксикації на організм експериментальних тварин. Отримані дані свідчать про те, що в організмі експериментальних тварин, які тривало споживали питну воду з підвищеним вмістом кадмію, спостерігали його накопичення в печінці й нирках.
Висновки. Встановлено істотні відмінності вмісту кадмію та цинку в ґрунтах і водойомах рівнинної, передгірської та гірської зон Прикарпаття.
Відзначено, що в організмі експериментальних тварин при кадмієвій інтоксикації кадмій накопичується в печінці та нирках, що супроводжується порушенням рівня есенціальних елементів цинку і міді.
20
Бойчук-Товста, О. Г., О. Г. Бойчук та М. А. Пасічник. "Оцінка особливостей мікроелементного складу сироватки крові та ротової рідини у вагітних жінок, хворих на генералізований пародонтит, на тлі залізодефіцитної анемії". CLINICAL DENTISTRY, № 2 (27 серпня 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.2.12328.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті наведено дані щодо характеру та динаміки змін мінерального обміну ротової рідини у період гестації за умов як її фізіологічного перебігу, так і при наявності паталогічного перебігу вагітності. Показано, що рівень запально-дистрофічних процесів зростає у жінок, вагітність яких ускладнена залізодефіцитною анемією. Залізодефіцитна анемія (ЗДА) посідає перше місце серед усіх ускладнень гестаційного періоду, при якому спостерігаємо суттєвий дефіцит окремих мікроелементів, а саме: Ca, Fe, Cu, Zn, Mg і як наслідок, помічаємо істотні патологічні зміни у тканинах пародонта.
Мета дослідження – вивчити зміни показників мінерального обміну в крові та ротовій рідині, а саме: мікроелементів Ca, Fe, Cu, Zn, Mg у вагітних із залізодефіцитною анемією, хворих на генералізований пародонтит, та обґрунтувати взаємозв’язок із ступенем вираження захворювань тканин пародонта.
Матеріали і методи. Дослідження мікроелементів Са, Fe, Cu, Zn, Mg в сироватці крові та ротовій рідині проводили з метою вивчення деяких аспектів тканинного метаболізму у вагітних жінок із ЗДА. Кількісне визначення вмісту біометалів Fe, Cu, Zn, Mg у сироватці крові та ротовій рідині за допомогою атомно-абсорбційної спектрофотометрії із використанням стандартних наборів реактивів і контрольних сироваток «Філо-Норм», «Філо-Пат» фірми «СпайнЛаб» (Україна) на атомно-сорбційному спектрофотометрі «Сатурн-3», оснащеному електротермічним атомізатором «Графіт-2». Визначення кількості кальцію в сироватці крові та ротовій рідині проводили з використанням набору для визначення кальцію в біологічних рідинах (науково-виробнича фірма «Simko Ltd», Львів).
Результати досліджень та їх обговорення. Отримані результати проведених досліджень показників мінерального гомеостазу сироватки крові у вагітних жінок, хворих на генералізований пародонтит, на тлі ЗДА свідчать про те, що середнє значення вмісту кальцію в сироватці крові знаходилось в межах (2,41±0,16) ммоль/л (р<0,01). Вивчено взаємозв’язок між ступенем вираження запальних та запально-дистрофічних захворювань тканин пародонта, дефіцитом окремих мікроелементів у вагітних жінок та ступенем тяжкості залізодефіцитної анемії.
Висновки. Ми розглядаємо вагітність як фізіологічний стан, протягом якого відбувається зміни усіх видів обміну, без винятку є обмін макро- та мікроелементів крові та ротової рідини. Вищевказані зміни є важливим компонентом патогенезу ЗДА у вагітних. Висока біологічна активність мінералів та їхня участь у всіх обмінних процесах, таких, як кровотворення, тканинне дихання слугує вирішальним фактором у патогенезі багатьох захворювань, в тому числі й тканин пародонта та є одним із головних чинників резистентності цієї категорії пацієнтів до феротерапії. У зв’язку з цим, вивчення мінерального гомеостазу в період вагітності має важливе наукове та практичне значення, особливо на тлі гестаційної ЗДА.
21
Куркин, Владимир Александрович, Анна Анатольевна Шмыгарева, Татьяна Константиновна Рязанова та Анатолий Николаевич Саньков. "Количественное определение суммы антрахиноновых гликозидов в лекарственном препарате «Сенны сироп»". Химико-фармацевтический журнал 50, № 10 (29 жовтня 2016): 47–50. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2016-50-10-47-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Разработана методика количественного определения суммы антрахиноновых гликозидов в лекарственном препарате «Сенны сироп» с использованием метода прямой спектрофотометрии при аналитической длине волны 530 нм. Обоснована технологическая схема получения сиропа сенны на основе отвара листьев сенны (Cassia acutifolia Del.).
22
Гаевая, Людмила Михайловна, Л. Н. Грушевская, М. С. Сергеева, А. А. Илларионов, Н. И. Авдюнина, Б. М. Пятин, Ф. С. Байбуртский та Г. В. Мокров. "Физико-химические свойства и разработка методик анализа субстанции нового оригинального анксиолитического препарата ГМЛ-1". Химико-фармацевтический журнал 52, № 9 (27 жовтня 2018): 43–48. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-9-43-48.
Повний текст джерелаАнотація:
В настоящей работе изучены физико-химические свойства и разработаны методики анализа субстанции нового оригинального соединения ГМЛ-1 с анксиолитическим действием. Определены основные фармакопейные показатели качества. Исследования проведены с применением методов ИК-спектроскопии, УФ-спектрофотометрии, ВЭЖХ, метода Кьельдаля.
23
Гойзман, Михаил Самуилович, Н. Л. Шимановский, Д. Л. Шоболов, О. А. Зотова, О. С. Ермакова, Г. Б. Тихомирова та М. Г. Чернобровкин. "Методы аналитического контроля таблетированных лекарственных форм дарунавира. Сообщение II". Химико-фармацевтический журнал 52, № 6 (2 серпня 2018): 53–60. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-6-53-60.
Повний текст джерелаАнотація:
Ранее показано, что целенаправленная разработка специальных методик, регламентирующих методы аналитического контроля лекарственных форм дарунавира (ДРВ), позволяет избежать использования дорогостоящих импортных стандартных образцов (СО). В сообщении I описаны такие методики и результаты их валидации. Предназначались они для разделов «Подлинность», «Тальк, кремния диоксид, титана двуокись» и «Растворение» соответствующих монографий. В сообщении II продолжено рассмотрение методик, не требующих использования СО, предлагаемых для включения в разделы монографий «Посторонние примеси» и «Количественное определение». Оценку содержания посторонних примесей предложено проводить методом ВЭЖХ в градиентном режиме. Нижний предел определяемого содержания отдельной примеси по отношению к ДРВ равен 0,02 %, относительное стандартное отклонение (RSD) суммарного содержания примесей не превышает 10 %. В разделе «Количественное определение» концентрацию ДРВ предложено определять методом прямой УФ-спектрофотометрии в растворе аналита (рН ~ 9) по методике, применение которой потребовало предварительного экспериментального определения величины удельного показателя поглощения ДРВ () в водно-метанольных растворах (рН ~ 9) в максимуме при длине волны 267 нм. Найденное значение = 393,4 см– 1 (RSD << 1 % при степени надёжности α = 0,05). Следовательно, величина является физико-химической константой. Её использование обеспечивает при количественных определениях ДРВ методом прямой УФ-спектрофотометрии снижение RSD результатов до 1 % и сокращение затрат времени в 2 – 3 раза ввиду отсутствия необходимости приготовления растворов стандартного образца и измерения их оптической плотности.
24
Шуляк, Н. С., C. А. Процик, Т. В. Кучер та Л. С. Криськів. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ АТОРВАСТАТИНУ В ТАБЛЕТКАХ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 103–10. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12745.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Аторвастатин – широко представлений на фармацевтичному ринку України гіполіпідемічний засіб, який використовують при гіперліпідемії та для профілактики захворювань серцево-судинної системи. Відомо багато методик кількісного визначення аторвастатину, однак багато з них має обмежене застосування через використання шкідливих реагентів, довготривалість, нагрівання, необхідність екстракції тощо.
Мета дослідження – розробити з дотриманням принципів “зеленої” хімії просту економічно ефективну УФ-спектрофотометричну методику визначення аторвастатину в лікарських засобах, які представлено на ринку України.
Методи дослідження. При виконанні цього дослідження застосовували спектрофотометр “Shimadzu UV-1800” (Японія), ваги лабораторні електронні “RAD WAG AS 200/C”, ультразвукову баню “Sonorex Digitec DT100H”, мірний посуд класу А, фармакопейний стандартний зразок аторвастатину кальцію тригідрат (“Sigma-Aldrich”, ≥98 %, HPLC), метанол Р (“Honeywell Riedel-de Haen™”, 99,9 %), таблетки “Аторвастатин-Teвa”, 10 мг № 10 (“Teva”, Ізраїль), серія № 19939.
Результати й обговорення. Для опрацювання методики кількісного визначення аторвастатину методом прямої УФ-спектрофотометрії було обрано інтенсивно виражений максимум поглинання препарату при довжині хвилі 247 нм. Шляхом прогнозування повної невизначеності аналітичної методики підтверджено її коректність (2,56 %). Лінійну залежність отримано в діапазоні 8–40 мкг/мл, межа виявлення та межа кількісного визначення становили 0,5 і 1,6 мкг/мл відповідно. Специфічність методики доведено відсутністю смуг поглинання при аналітичній довжині хвилі у розчинів плацебо аналізованих таблеток. Прецизійність експериментальних результатів характеризувалася низьким стандартним відхиленням у досліджуваному діапазоні концентрацій активного фармацевтичного інгредієнта (RSD=3,1 %), а систематична похибка була на рівні 0,02 %. При вивченні робасності методики встановлено стабільність поглинання розчинів у часі впродовж 100 хв. За аналітичною еко-шкалою методика є “Відмінним “зеленим” аналізом”.
Висновки. Розроблено методику УФ-спектрофотометричного визначення кількісного вмісту аторвастатину в таблетках (λmax=247 нм). Розраховано повну невизначеність розробленої методики. За такими валідаційними характеристиками, як лінійність, прецизійність, правильність та робасність, методика є коректною.
25
Frolov, S. S. "A Method for Reducing Glucose Concentration Measurement Error with a Non-Invasive Spectrophotometer." Vestnik Tambovskogo gosudarstvennogo tehnicheskogo universiteta 25, no. 2 (2019): 225–35. http://dx.doi.org/10.17277/vestnik.2019.02.pp.225-235.
Повний текст джерела
26
Бурлака, І. С., В. С. Кисличенко, З. І. Омельченко та В. В. Король. "ДОСЛІДЖЕННЯ АНТОЦІАНІВ ЖИМОЛОСТІ БЛАКИТНОЇ ПЛОДІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 75–79. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12111.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Світова наука довела, що плоди і ягоди є одними з найважливіших компонентів структури здорового харчування, оскільки вони накопичують велику кількість біологічно активних речовин, без яких не можливе життя людини. Можливості плодових, ягідних і нетрадиційних садових культур у забезпеченні населення високоякісною продукцією є незамінними для профілактики та лікування багатьох захворювань. Особливе місце серед таких нетрадиційних малопоширених культур займають види роду Lonicera Lindl. Одним з них є жимолость блакитна – плодово-ягідна рослина, яка широко культивується в Україні. Жодний вид жимолостей досі не включено до офіційного реєстру лікарських рослин, до ДФУ, хоча про їх корисні властивості знали ще наші предки. Тому можливість застосування їх у медичній практиці вимагає поглибленого вивчення якісного складу та визначення кількісного вмісту груп біологічно активних речовин.
Мета дослідження – виявити і визначити кількісний вміст антоціанів у жимолості блакитної плодах свіжих та висушених.
Методи дослідження. Ідентифікацію антоціанів проводили загальноприйнятими реакціями і методом тонкошарової хроматографії, їх вміст у жимолості блакитної плодах свіжих та висушених визначали методом абсорбційної спектрофотометрії.
Результати й обговорення.Аналітичні сигнали проведених реакцій ідентифікації свідчили про наявність антоціанів у жимолості блакитної плодах свіжих і висушених.Методом тонкошарової хроматографії було виявлено наявність ціанідин-3,5-диглюкозиду і ціанідин-3-О-глюкозиду. Вміст антоціанів у жимолості блакитної плодах свіжих становив (0,42±0,03) %, у висушених – (0,31±0,02) % у перерахунку на ціанідин-3-O-глюкозид. З метою стандартизації сировини можна запропонувати нормований показник – вміст антоціанів у жимолості блакитної плодах не менше 0,35 % у перерахунку на ціанідин-3-O-глюкозид і суху сировину.
Висновки. Загальноприйнятими реакціями і методом тонкошарової хроматографії доведено наявність антоціанів у жимолості блакитної плодах. Методом абсорбційної спектрофотометрії в жимолості блакитної плодах свіжих і висушених визначено вміст антоціанів. Результати досліджень будуть використані при розробці параметрів стандартизації сировини. Жимолості блакитної плоди можна використовувати для розробки й одержання лікарських субстанцій, функціональних харчових продуктів комплексної вітамінно-мінеральної дії.
27
Перова, И. Б., О. В. Тринеева, А. И. Сливкин та К. И. Эллер. "Исследование состава флавоноидов плодов облепихи крушиновидной". Сорбционные и хроматографические процессы 17, № 1 (20 лютого 2018): 87–93. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2017.17/356.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено исследование содержания и профиля флавоноидов плодов облепихи крушиновидной (Hippophae rhamnoides L.) с помощью метода ВЭЖХ-ДМД-МС, ТСХ и дифференциальной спектрофотометрии. В плодах облепихи обнаружены флавонолгликозиды – производные кверцетина, кемпферола и изорамнетина. В плодах облепихи впервые идентифицирован кверцетин-3-рутинозид-7-глюкуронид .
28
Tarasova, I. V., та T. M. Klymenko. "Микроэлементоз — составляющая патогенеза внутриутробной пневмонии". CHILD`S HEALTH, № 7.42 (1 жовтня 2012): 54–59. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.0.7.42.2012.193636.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлены современные взгляды на микроэлементоз как составляющую патогенеза внутриутробной пневмонии. Для определения содержания микроэлементов в биосредах (сыворотка и эритроциты крови, моча) использовали метод атомно-абсорбционной спектрофотометрии. Содержание микроэлементов (Fe, Zn, Cu, Co, Mn, Cr) определяли в пуповинной крови, а также на 7-е и 14-е сутки жизни. Установлено, что у новорожденных с внутриутробной пневмонией, независимо от гестационного возраста, наблюдается существенный дисбаланс микроэлементов. Эти изменения зависят от гестационного возраста и суток жизни.
29
Rubas, L. V. "ДИНАМІКА ЗМІН МІНЕРАЛЬНОГО СКЛАДУ МІКРО- ТА МАКРОЕЛЕМЕНТІВ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 99–102. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11358.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цукровий діабет (ЦД) значно поширений у багатьох країнах світу. У хворих відзначається порушення мінерального обміну не лише в усьому організмі, а й у кістковій тканині зокрема, що призводить до остеопорозу, а відтак і до частих переломів, ранньої інвалідизації та смертності, через що ЦД визнаний експертами ВООЗ медико-соціальною епідемією ХХІ ст. Однак у науковій літературі немає даних щодо змін мінеральних речовин скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) при ЦД.
Мета дослідження – встановити динаміку змін мінерального складу мікро- та макроелементів кісткової тканини СНЩС при цукровому діабеті.
Матеріали і методи. Експериментальне дослідження здійснено на 90 білих статевозрілих щурах-самцях масою 90–320 г, яких утримували на раціоні віварію. Тварин поділили на 6 груп по 15 щурів у кожній. Самцям першої, другої та третьої груп моделювали цукровий діабет шляхом одномоментного введення стрептозотоцину «Sigma». Щурів четвертої, п’ятої та шостої груп використовували у якості контролю у відповідні терміни дослідження. Забій тварин здійснювали через 1, 2 та 3 місяці від початку експерименту, після чого проводили забір комплексів СНЩС та прилеглих м’яких тканин з обох боків. Для проведення спектрофотометрії попіл кісток СНЩС готували за методикою О. Г. Бабенка. Для проведення аналізу отриманий попіл розчиняли в 10 % соляній та азотній кислотах і доводили бідистильованою водою до 25 мл. Комп’ютерна система полум’яного атомного абсорбційного спектрофотометра С-115 розраховує концентрації макро- та мікроелементів у дослідних розчинах. Вміст фосфору визначали на ФЕК-2 за методикою Брігса.
Результати. Дані спектрофотометричного дослідження СНЩС щурів вказують на зниження рівня неорганічних речовин у кістковій тканині з одночасним збереженням кількості органічних речовин та значним збільшенням ступеня гідратації. Поряд з цим відзначається підвищення рівня одних мікроелементів (калію, натрію, магнію) та зниження інших (кальцію, фосфору, купруму, мангану).
Висновки. Демінералізація кісткової тканини СНЩС щурів, що проявляється у змінах рівнів макро- та мікроелементів, веде до розвитку остеопорозу, а відтак і до деструктивних захворювань даних суглобів.
30
Шилова, Инесса Владимировна, Татьяна Григорьевна Хоружая та Ирина Александровна Самылина. "Технология и стандартизация экстрактов лабазника вязолистного". Химико-фармацевтический журнал 49, № 5 (18 травня 2015): 42–46. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2015-49-5-42-46.
Повний текст джерелаАнотація:
В результате исследования предложена рациональная технология получения жидкого, сухого экстрактов лабазника вязолистного (Filipendula ulmaria (L.) Maxim.) с использованием метода многоступенчатой противоточной экстракции и контактной сушки, определены нормы их качества. Разработаны унифицированные методики качественного (хроматография в тонком слое силикагеля, спектроскопия в УФ-области спектра) и количественного (дифференциальная спектрофотометрия с использованием ГСО кверцетина) определения флавоноидов в жидком, сухом экстрактах лабазника вязолистного.
31
Митракова, Дарья Олеговна, Максим Валентинович Черников, Александр Алексеевич Спасов, Анатолий Савельевич Морковник, Ирина Петровна Ремезова, Наталья Дмитриевна Бунятян, Андрей Владимирович Морозов, Людмила Николаевна Диваева та Ольга Николаевна Жуковская. "Синтез, анализ и острая токсичность динитрата 9-(2-диэтиламиноэтил)-2-фенилимидазо[1,2-α]бензимидазола". Химико-фармацевтический журнал 55, № 6 (19 липня 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-6-16-22.
Повний текст джерелаАнотація:
Усовершенствован ключевой этап синтеза динитрата 9-(2-диэтиламиноэтил)-2-фенил-имидазо[1,2-α]бензимидазола (стадия циклизации), обладающего противоязвенной активностью, путем изменения среды реакции и использования для циклизации самого имина, а не его гидробромида. На основе физико-химических свойств субстанции предложены методики ее идентификации: ЯМР-, ИК-спектроскопия, УФ-спектрофотометрия. Для определения родственных примесей предложено использовать метод ВЭЖХ, для количественного определения – неводное титрование. Изучение острой токсичности проводили на мышах и крысах при внутрижелудочном и внутривенном введении. Согласно полученным результатам субстанция относится к 3 классу токсичности — умеренно токсичная, как при внутрижелудочном, так и внутривенном путях введения.
32
Бутова, С. Н., та В. А. Сальникова. "Использование сапонинсодержащих растительных экстрактов в качестве альтернативы синтетическим консервантам в косметических эмульсиях". Аграрная Россия, № 9 (20 вересня 2017): 14–18. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2017-9-14-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Альтернативным способом обеспечения микробиологической чистоты конечного продукта является использование натуральных растительных экстрактов, обладающих антимикробными свойствами. Проанализированы антибактериальные свойства сапонинсодержащих растительных экстрактов против некоторых штаммов микроорганизмов и разработаны рецептуры эмульсионного косметического крема с их применением в качестве альтернативы синтетическим консервантам. Количественное содержание стероидных и тритерпеновых сапонинов определяли методом спектрофотометрии. Для получения сапонинсодержащих экстрактов использовали метод ультразвуковой экстракции. Наибольшее количество сапонинов из изученных 30 растений содержится в Dioscorea caucasica, Glycyrrhiza glabra, Saponaria officinalis. Анализ разработанных составов на коллоидную и микробиологическую стабильность подтвердил целесообразность применения сапонинсодержащих растительных экстрактов в составе эмульсионных косметических кремов как альтернативы синтетическим пищевым добавкам, в том числе консервантам.
33
Куркин, Владимир Александрович, Анна Анатольевна Шмыгарева, Татьяна Константиновна Рязанова та Анатолий Николаевич Саньков. "Количественное определение суммы антраценпроизводных в лекарственном препарате «Крушины сироп»". Химико-фармацевтический журнал 48, № 7 (6 серпня 2014): 41–43. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2014-48-7-41-43.
Повний текст джерелаАнотація:
Разработана методика количественного определения суммы антраценпроизводных в лекарственном препарате «Крушины сироп» с использованием метода прямой спектрофотометрии при аналитической длине волны 524 нм. Обоснована технологическая схема получения сиропа крушины из отвара коры крушины ломкой (Frangula alnus Mill.) в соотношении «сырье — экстрагент» — 1:3. Ошибка единичного определения суммы антраценпроизводных в сиропе крушины с доверительной вероятностью 95 % составляет ±4,17 %. Содержание суммы антраценпроизводных в сиропе крушины варьирует от 0,30 ± 0,02 до 0,37 ± 0,02 %.
34
Зверев, С. В., В. М. Косолапов, В. Б. Зайцев, А. Э. Ставцев, and А. С. Цыгуткин. "Identification of high-alkaloid lupine seeds by spectrophotometry." Кормопроизводство, no. 10,2020 (December 16, 2020): 25–28. http://dx.doi.org/10.25685/krm.2020.17.91.001.
Повний текст джерелаАнотація:
На кормовые цели используют только люпин, отвечающий требованиям ГОСТ 11321-89. Люпин кормовой. Требования при заготовках и поставках. Предельно допустимая концентрация алкалоидов люпина в продуктах и кормах в РФ не нормирована, но очевидно, что чем меньше алкалоидов, тем лучше. Принято разделять люпин на низкоалкалоидный (содержание алкалоидов — 0,1–0,025%) и безалкалоидный, или сладкий (менее 0,025%). Ручная разборка зёрен на белые с сероватым оттенком и зёрна с розовым оттенком с последующей оценкой содержания алкалоидов показала, что «белые» содержали 0,10%, а «розовые» — 0,65%. Определение алкалоидов проводилось по Терехову. Представляется возможным удалять высокоалкалоидные зёрна, что приведёт к снижению содержания алкалоидов в партии зерна, и, учитывая различие в цвете, использовать для этого спектрофотометрические методы Проведённый сравнительный анализ отраженного излучения от слоёв «белого» и «розового» зерна белого люпина сорта Дега (урожай 2015 и 2017 годов) в различных областях видимого спектра показал возможность их выделения. Наибольшее различие между средними значениями наблюдали в области спектра λ = 350–700 нм. Это позволяет выделить на фотоэлектронных сепараторах семена, в которых содержится большее количество алкалоидов по сравнению с типичными семенами. При этом возможно выделение алкалоидных семян в большом потоке при переработке семян в промышленных условиях. Для проверки такого метода использовали фотоэлектронный сепаратор «Зоркий» с привлечением сотрудников ООО «СиСорт». Полученные две навески с «белым» и «розовым» зерном были различимы при их визуальном анализе. Химический анализ зерна показал, что «белые» зёрна содержали 0,07% алкалоидов, а «розовые» — 0,13%. Различия в отражательной способности высокоалкалоидных («розовых») и низкоалкалоидных («белых») зёрен белого люпина в «зелёно-красной» (λ =500–700 нм) области видимого спектра позволяют проводить их идентификацию и разделение на фотоэлектронных сепараторах. Lupine for forage has to meet the requirements of “GOST 11321-89. Lyupin kormovoy. Trebovaniya pri zagotovkakh i postavkakh”. Alkaloid concentration is not standardized but should be the lowest possible. Low-alkaloid genotypes contains 0.1–0.025% of alkaloids, alkaloid-free or sweet genotypes — below 0.025%. White-grey grains contained 0.10% of alkaloids, the pink ones — 0.65%. Alkaloid quantification was carried out according to Terekhov. Spectrophotometry is a promising method to distinguish high-alkaloid seeds based on their color variation. It was possible to measure effectively the light reflected from white and pink grain of “Dega” variety from 2015 and 2017. The highest difference of means was observed for λ = 350–700 nm. Photoelectric seed separators can be used to discard grains with high alkaloid concentration under large-scale production. “Zorkiy”, photoelectric separator was used to test this method at OOO “SiSort”. Two fractions of white and pink seeds obtained could be distinguished visually. White grains contained 0.07% of alkaloids, the pink ones — 0.13%. As a result high-alkaloid and low-alkaloid lupine grains could be effectively separated by photoelectric separators.
35
Байдарашвили, Марина Михайловна, та Антонина Сергеевна Сахарова. "Исследование сорбционных свойств материалов с помощью физико-химического метода распределения центров адсорбции". Сорбционные и хроматографические процессы 20, № 1 (12 лютого 2020): 87–94. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2020.20/2383.
Повний текст джерелаАнотація:
Адсорбция широкого набора индикаторов позволяет получить наглядную картину распределения на поверхности твердого вещества активных центров по их кислотно-основным (донорно-акцепторным) свойствам. Метод распределения центров адсорбции (метод РЦА) представляется информативным для прогнозирования селективной адсорбции веществ различной природы на определенных активных центрах. Цель работы заключалась в определении сорбционных свойств некоторыхтвердых материалов по отношению к катионам тяжелых металлов (КТМ), используя классификационные признаки поверхности в системе метода РЦА и природе загрязняющих веществ.С помощью метода РЦА были исследованы такие твердые материалы, как пенобетон различной исходной плотности, а также доменный гранулированный шлак. Анализ характера распределенияцентров адсорбции на поверхности образцов проводился до и после насыщения измельченных образцов растворами, содержащими такие КТМ как Fe(III) и Mn(II).Результаты анализа показали, что на поверхности исходного образца пенобетона плотностью300 кг/м3 наблюдаются два типа адсорбционных центров, соответствующих бренстедовским основаниям (рКа=6-10.5) согласно предлагаемой классификации. Поглощение происходило именно в этой области, что экспериментально подтверждается резким понижением содержания указанных типов центров после взаимодействия образца с раствором, содержащим КТМ. На поверхности исходного образца пенобетона плотностью 500 кг/м3 можно отметить высокое содержание бренстедовских кислотных и основных центров адсорбции. После пропускания раствора с ионами железа концентрация активных центров в области бренстедовских оснований понизилась, то есть произошла адсорбция ионов железа. При этом содержание бренстедовских кислот осталось практически неизменным, что говорит об избирательности адсорбции. Исследования по определению характера РЦА на поверхности доменного гранулированного шлака (исходного и отработанного) показали, что интенсивность полос адсорбции в области рКа=7.3 у исходного образца шлака резко снижается после пропускания имитата раствора, что подтверждает поглощение КТМ на бренстедовских основных центрах. Высокое количественное содержание активных центров на поверхности этого материала определяется высокой дисперсностью (фракция <0.08 мм).Таким образом, результаты интерпретации картин распределения на поверхности исследуе-мых образцов активных центров по их кислотно-основным свойствам показали, что метод РЦА какфизико-химический метод исследования поверхности твердого тела позволяет прогнозировать сорб-ционные свойства материалов и расширять область их применения.
ЛИТЕРАТУРА
1. Земцов А.Е., Кутузов И.В., Мартемьянов Д.Б., Пшеничникова В.В. // «Техника и технология нефтехимического и нефтегазового производства», Материалы 9-ой международной научно-технической конференции, 26-28 февраля 2019 г., Омск, 2019, С. 163.2. Ашхотов О.Г., Ашхотова И.Б. // Журнал физической химии. 2019. Т. 93. № 4. С.584-586.3. Галий П.В., Яровец И.Р., Ненчук Т.Н., Мазур П. и др. // Хімія, фізика та технологіяповерхні. 2018. Т. 9. № 1. С. 46-63.4. Титов Л.А. // «Технические науки: проблемы и решения», сборник статей по материалам XXIX международной научно-практической конференции. 19 ноября 2019 г. М. 2019. С. 95-99.5. Нечипоренко А.П. Дисс. докт. хим. наук. Санкт-Петербург. 1995. 234 с.6. Гридчин А.М., Ядыкина В.В. // Вестник Харьковского Национального автомобильно-дорожного университета. 2008. Вып. 40. С. 13-16.7. Шангина Н.Н., Сватовская Л.Б., Комохов П.Г., Латутова М.Н. и др. Инженерно-химические проблемы пеноматериалов третьего тысячелетия. Санкт-Петербург. ПГУПС. 1999. 115 с.8. Абу-Хасан М. Дис. докт. техн. наук. Санкт-Петербург. 2004. 252 с.9. Сватовская Л.Б., Шершнева М.В., Байдарашвили М.М., Сычева А.М. и др. Эко- игеоэкозащита природно-техногенных систем. Теория и практика. Санкт-Петербург.ПГУПС. 2016. 62 с.10. Байдарашвили М.М. Дисс. канд. техн. наук. Санкт-Петербург. 2001. 145 с.11. Сахарова А.С. Новые исследования в материаловедении и экологии. Санкт-Петербург. ПГУПС. 2010. 101 с.12. Иконникова Л.П., Минакова Т.С., Нечипоренко А.П. // Журн. прикл. химии. 1990.Т. 63. № 8. C. 1703-1714.13. Методы атомно-адсорбционной спектрофотометрии. Унифицированные методыисследования качества воды. СЭВ Часть 1. 1987. 127 с.14. Грег С., Синг К. Адсорбция, удельная поверхность, пористость. М. МИР. 1984. 310с.15. Сватовская Л.Б., Байдарашвили М.М., Сахарова А.С., Петряев А.В. // Транспортноестроительство. 2012. № 2. С. 9-11.16. Сахарова А.C., Савельева М.Ю. // Транспорт: проблемы, идеи, перспективы(Неделя науки-2011), сборник научных статей Секции молодых исследователей научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых. 12-27 апреля 2011г. Санкт-Петербург. 2011. C. 63-65.
36
Ковач, І. В., Є. Н. Дичко, Ю. В. Хотімська, Х. А. Бунятян та Л. І. Кравченко. "ОСОБЛИВОСТІ КАРІЄСРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ З РІЗНИМ ТОНУСОМ ВЕГЕТАТИВНОЇ ІННЕРВАЦІЇ". Інновації в стоматології, № 1 (1 червня 2021): 39–42. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2019.1.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що резистентність зубів до карієсу залежить від декількох чинників, особливо тих, що порушу-ють склад та властивості ротової рідини. Розбалансованість складу і властивостей цієї рідини у дитячому та підлітковому віці негативним чином впливає на якість вторинної мінералізації емалі, що спонукає до мно-жинного карієсу зубів. Тому ці показники біологічної рідини мають суттєве відношення до профілактичної стоматології, але чинники, що змінюють її йонний склад не завжди відомі клініцисту.Тому метою проведеного авторами дослідження стало вивчення білкового та мінерального складу рото-вої рідини в залежності від типу вегетативної іннервації у дітей молодшого шкільного віку для оптимізації профілактичних протикаріозних заходів.Авторами обстежено 201 дитину шкільного віку (6-7-річних) як практично здорових за заключенням шкі-льного лікарі-педіатра. За характеристиками нервової системи вони розподілені на три групи: нормотоніки (101 особа), ваготоніки(40) та симпатотоніки (60 осіб) – за методикою О.М. Вейна. Використані стандартні клінічні та параклінічні методи оцінки стану твердих тканин зубів. Способом іонообмінної хроматографії та SOS – форезу і шляхом виконання полум’яної спектрофотометрії визначали рівень йонів кальцію і фосфору та загальних білків, багатих на промін (ББП).Дослідженням встановлено, що стан вегетативної іннервації у дітей молодшого шкільного віку має пря-мий вплив на карієсрезистентність в період розвитку зубів. Більш суттєва захворюваність у дітей симпато-тонічної вегетативної реакції, яка знижує оптимальні умови на етапі «дозрівання» емалі зубів. Тому є необ-хідність в ЛПК первинної профілактики включати медикаментозні засоби заспокійливого та симпатолітично-го спрямування.
37
Куркина, Анна Владимировна. "Определение содержания суммы флавоноидов в плодах боярышника". Химико-фармацевтический журнал 48, № 12 (19 січня 2015): 27–30. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2014-48-12-27-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Разработана методика количественного определения суммы флавоноидов в плодах боярышника с использованием метода дифференциальной спектрофотометрии (аналитическая длина волны 412 нм) и ГСО гиперозида. С использованием разработанной методики проанализирован ряд образцов сырья и показано, что содержание флавоноидов в плодах боярышника варьирует в пределах от 0,112 до 0,183 % (в пересчете на гиперозид). Результаты статистической обработки проведенных опытов свидетельствуют о том, что ошибка единичного определения суммы флавоноидов в плодах боярышника с доверительной вероятностью 95 % составляет ±4,87 %.
38
Rаdkeviсh, Аndrey Аnаtоleviсh, Yuriy Vаsilyeviсh Сhizhоv, Lev Evgenieviсh Musсаdine та Tаmаrа Vlаdimirоvnа Kаzаntsevа. "КОМПРЕССИОННАЯ ТЕХНОЛОГИЯ ИЗГОТОВЛЕНИЯ СЪЕМНЫХ АКРИЛОВЫХ ЗУБНЫХ ПРОТЕЗОВ ПОСРЕДСТВОМ ПРИМЕНЕНИЯ КЮВЕТЫ ДВОЙНОГО ВИНТОВОГО ДОЖАТИЯ". Siberian Journal of Life Sciences and Agriculture 11, № 4 (7 серпня 2019): 85. http://dx.doi.org/10.12731/2658-6649-2019-11-4-85-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель: разработка метода изготовления съёмных зубных протезов компрессионным способом в латунных классических кюветах с получением разъемной пресс формы (штамп+контрштамп) без существенного удорожания себестоимости конечного продукта с применением кювет двойного винтового дожатия.Материалы и методы. Описана разработанная конструкция кюветы двойного винтового дожатия, технология изготовления съемных пластмассовых зубных протезов с ее использованием. Содержание остаточного мономера в стоматологической пластмассе осуществляли методом экстракции. Использовали образцы стоматологических базисных акриловых пластмасс: протакрил, вертекс, бесцветная, этакрил и фторакс в виде брусков. Образцы получали серийно в кювете двойного винтового дожатия с одинаковыми условиями полимеризации. Методом спектрофотометрии определяли количество остаточного мономера через 5, 10, 17, 19, 22 суток в каждой пробе. Пористость вышеуказанных образцов изучали путем электронно-микроскопического сканирования сколотых поверхностей, напыленых платиной в установке вакуумного магнетронного напыления K575XD.Результаты. Установлено, что содержание остаточного количества мономера в образцах, изготовленных с помощью кюветы двойного винтового дожатия, было меньше, в сравнении с традиционными технологиями, в «протакриле» в 10 раз, «вертексе» – в 7 раз, бесцветной пластмассе – в 2 раза, «этакриле» и «фтораксе» – в 4 раза. Пористость основной поверхности для пластмасс «вертекс», «протакрил», «фторакс» и «этакрил» не превышала тысячных долей процента, исключение составила бесцветная пластмасса, имеющая относительно высокую пористость – 3,9%.Заключение. Предложенная кювета двойного винтового дожатия позволяет сохранять заданные размеры (вследствие отсутствия грата), значительно уменьшить токсичность и пористость пластмасс и, как следствие, повысить прочностные свойства изготавливаемых протезов.
39
Зрелова, Л. В., Е. И. Беляева, Д. Ю. Марченко, Е. А. Иванова, Д. А. Санджиева та А. Г. Дедов. "НОВЫЙ ЭКСПРЕСС-МЕТОД ОПРЕДЕЛЕНИЯ ГИДРАЗИДА ИЗОНИКОТИНОВОЙ КИСЛОТЫ В ВОДНЫХ РАСТВОРАХ С ПРИМЕНЕНИЕМ ОТРАЖАТЕЛЬНОЙ СПЕКТРОФОТОМЕТРИИ И ЦВЕТОМЕТРИИ, "Журнал аналитической химии"". Журнал аналитической химии, № 3 (2018): 198–204. http://dx.doi.org/10.7868/s0044450218030040.
Повний текст джерела
40
Хоботова, Е., В. Даценко та О. Шептур. "Реагентна очистка промивних вод нафти". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(14) (25 лютого 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).68-74.
Повний текст джерелаАнотація:
У наступний час об'єми світового промислового виробництва по переробці нафти збільшуються з кожним роком. Промислова обробка нафти полягає в її знесолюванні та зневодненні. При обробці нафти методом кавітації промивні води поступово збагачуються іонами хлору. Їх присутність зумовлює утворення хлоридної кислоти в подальших технологічних стадіях термічної обробки нафти. Пари знижують продуктивність виходу нафтопродуктів, порушують режим роботи нафтопереробних установок, знижують калорійність і якість нафтових палив, викликають корозію апаратури нафтопереробних установок.
Мета роботи: очистка промивних вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів. Задачі роботи: визначити основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та провести оптимізацію його стадій.
У роботі методом потенціометрії визначали вміст хлорид-іонів у періодично відібраних пробах вод. Контроль вмісту іонів срібла у розчині після осадження проводили на атомно-абсорбційному спектрофотометрі. Ідентифікацію сполук осаду після осадження здійснювали рентгенографічним методом. Морфологічні особливості поверхні осаду вивчені по методу електронно-зондового мікроаналізу. Виміри кислотності води проводили вимірювальним пристроєм – мілівольтметром.
Для очищення промивних вод нафти від хлорид-іонів до норм технологічного процесу запропоновано хімічний реагентний метод осадження. За реагент-осаджувач вибрано арґентум нітрат , оптимальна кількість якого вибрана на підставі експериментальних даних.
Визначені основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та оптимізовані його стадії: кількість реагенту-осаджувача по відношенню до кількості хлорид-іонів, що містяться, на стадії осадження; час кип'ятіння суспензії ; об'ємні співвідношення промивної води, що декантується, і осаду на стадії їх розділення; кількість лугу , необхідного для обробки розчину, що залишився після декантації, з осадом арґентум хлориду ; об'ємні співвідношення лужного розчину, що декантується, і осаду, що утворився, на стадії їх розділення; об'єми води, необхідної для промивання осаду; об'єми концентрованої азотної кислоти на стадії розчинення отриманого осаду.
Розглянутий в роботі процес очищення вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів, що включає хімічне осадження хлорид-іонів аргентум нітратом з наступною регенерацією реагента-осаджувача, може бути використаний на підприємствах газонафтодобуваючої і нафтопереробної промисловостей.
41
Kolotylo, O. B. "КОРЕКЦІЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК ТА ВИСОКИМ РИЗИКОМ РОЗВИТКУ РЕПЕРФУЗІЙНО-РЕОКСИГЕНАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 92–96. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10564.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Облітеруючий атеросклероз магістральних периферичних судин становить більше 20 % випадків усієї серцево-судинної патології, тобто понад 3 % загальної кількості населення. На сучасному етапі особливої гостроти набуває проблема лікування хворих із термінальними стадіями оклюзивних захворювань артерій нижніх кінцівок – “критичною ішемією”, що відповідає 3–4 стадіям хронічної ішемії за класифікацією Б. В. Покровського або ІІІ–IV – за Fontaine.
Мета дослідження – вивчити можливість корекції прооксидантно-антиоксидантної системи в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок та високим ризиком розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень після реконструктивних операцій.
Методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз комплексного обстеження та хірургічного лікування 220 хворих на облітеруючий атеросклероз аорти і магістральних артерій нижніх кінцівок. Активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів, оптичну густину вимірювали на спектрофотометрі “Biomat 5” (Велика Британія).
Результати й обговорення. З метою корекції прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в передопераційний період призначали альфа-токоферол та кверцитин. Застосування препаратів дало можливість стабілізувати активність прооксидантно-антиоксидантної системи на момент проведення операційного втручання. Зокрема, у вказаний період знизилась активність вільнорадикального окиснення, про що свідчило зменшення в 1,3 раза (р<0,05) вмісту активних продуктів тіобарбітурової кислоти в сироватці крові. Водночас знизився в 1,5 раза (р<0,05) вміст у сироватці крові супероксиддисмутази при незначному зростанні вмісту каталази та незмінному вмісті церулоплазміну. Результати дослідження підтверджують, що реваскуляризація нижніх кінцівок сприяє активації прооксидантно-антиоксидантної системи і, передусім, підвищенню активності вільнорадикального окиснення.
Висновок. Застосування в передопераційний період у пацієнтів із високим ризиком виникнення реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень альфа-токоферолу і кверцитину дає можливість запобігти значним порушенням розвитку ендотеліальної дисфункції та погіршенню функціонування мікроциркуляторного русла за рахунок підвищеної здатності прооксидантно-антиоксидантної рівноваги.
42
Митюкова, Т. А., Е. Н. Чудиловская, and А. С. Мигалевич. "Determination of Thyroid Peroxidase Activity in the Thyroid Tissue of Rats (Experimental Study)." Лабораторная диагностика. Восточная Европа, no. 3 (October 20, 2020): 285–93. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.9.3.009.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель. Изучить варианты йодидного метода определения тиреопероксидазы (ТПО) в ткани щитовидной железы (ЩЖ) и разработать наиболее приемлемый метод для выполнения серийных исследований в экспериментах на крысах – как объектах наиболее «удобной» и информативной биологической модели исследования влияния различных экзогенных и эндогенных факторов на образование йодсодержащих гормонов щитовидной железы.Материалы и методы. Для определения активности тиреопероксидазы были использованы гомогенаты ткани щитовидной железы крыс. Инкубационная среда включала в себя фосфатный буфер рН 7,4, йодид калия и аликвоту гомогената/супернатанта. Реакцию проводили в кинетическом режиме при 25 ºС в кювете спектрофотометра после добавления в среду перекиси водорода. Продукт реакции регистрировали по нарастанию оптической плотности при 353 нм. Результаты и обсуждение. Оценивали влияние перекиси водорода на скорость окисления KI, что позволило выбрать концентрацию H2O2, соответствующую оптимальным условиям ре-гистрации кинетики реакции (0,13 ммоль/л). Изучали зависимость скорости реакции от ко-личества белка в пробе, в результате чего был установлен «рабочий» вариант условий для проведения реакции, состоящий во внесении 0,3–0,5 мг белка в 3 мл инкубационной смеси. Определяли влияние концентрации субстрата – KI на скорость реакции. Показано, что линейная зона реакции охватывает интервал концентрации раствора KI: от 5 до 25 ммоль/л.Заключение. Апробированы различные модификации йодидного метода определения активности тиреопероксидазы в ткани ЩЖ животных и человека, произведена их сравнительная оценка, что позволило предложить наиболее приемлемый вариант определения активности тиреопероксидазы в ткани лабораторных животных – крыс.Метод является простым и технически доступным для серийного использования при проведении экспериментальных исследований. Purpose. To study the variants of the iodide method for determination of thyroperoxidase (TPO) in thyroid tissue and develop the optimal method for serial studies in experiments on rats –as the objects of the most «convenient» and informative biological model for studying the influence of various exogenous and endogenous factors on the formation of iodine-containing thyroid hormones.Materials and methods. Rat thyroid homogenates were used to determine thyroid peroxidase activity. The incubation medium included a pH 7.4 phosphate buffer, potassium iodide, and an aliquot of homogenate/supernatant. The reaction was carried out in kinetic mode in a spectrophotometer cuvette after addition of hydrogen peroxide. The reaction product was recorded by increasing the optical density in 353 nm.Results and discussion. The effect of hydrogen peroxide on the oxidation rate KI was evaluated, which let to choose the concentration of H2O2 (0.13 mmol/L) corresponding to the optimal conditions for detecting the reaction kinetics. We studied the dependence of the reaction rate on the amount of protein in the sample, as a result of which a working version was revealed – about 0.3–0.5 mg of protein per 3 ml of incubation mixture. The effect of substrate concentration, KI, on the reaction rate was determined. The linear reaction zone covers the interval from 5 to 25 mmol/L KI. Conclusion. Modifications of the iodide method for determining thyroid peroxidase activity in the thyroid tissue of animals and humans are considered. Testing the various reaction conditions let to develop the best option for thyroid of rats. The method is simple and technically available for serial use in experiments.
43
Пехтерева, Н. В., В. С. Камышников, А. И. Хоровец, and Т. А. Жуковец. "Evaluation of the Protective Reaction of the Lipid Structures of Blood Serum and Spermoplasm to the Effect of the Factor that Initiates the State of Oxidative Stress." Лабораторная диагностика. Восточная Европа, no. 1-2 (April 21, 2020): 116–34. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.9.1.033.
Повний текст джерелаАнотація:
Введение. В статье описан новый метод, который предназначен для оценки состояния защитной, антиоксидантной способности липидсодержащих структур сыворотки крови и спермоплазмы с учетом характера ответной реакции фосфолипазы А2 (ФЛА2) на воздействие коротковолнового монохроматического светового потока, способного инициировать процесс свободнорадикального окисления и окислительную модификацию липидов в условиях in vitro. Цель. Разработать метод определения состояния защитной антиокислительной способности липидных структур сыворотки крови и спермоплазмы в условиях воздействия на пробы биологических жидкостей факторов инициации оксидативного стресса. Материалы и методы. В исследование были включены 30 образцов сыворотки крови и 25 образцов эякулята практически здоровых мужчин. Исследования проводились на базе Научно-исследовательской лаборатории БелМАПО в период 20182019 гг. Проведены подбор аналитических характеристик разработанного метода, а также исследования по оценке состояния антиоксидантного статуса в сыворотке крови и спермоплазме с использованием разработанного метода при параллельном определении в образцах биологического материала продуктов перекисного окисления липидов. Результаты и обсуждение. В ходе проведения эксперимента подобраны условия проведения облучения проб (длина волны () 423 нм, время облучения сыворотки крови 10 минут, облучения спермоплазмы 15 минут) и определения активности ФЛА2 с использованием спектрофотометра РВ 2201 ( СОЛАР , Республика Беларусь). Проявление ферментативной активности ФЛА2 в ответ на воздействие на биологический объект коротковолнового монохроматического излучения зависит от антиоксидантной обеспеченности организма, оказывающей эффект биологической защиты фосфолипидов мембран от свободнорадикального окисления (СРО). Сопоставление показателей активности ФЛА2 до и после воздействия фактора инициации свободнорадикального окисления в исследуемом биологическом материалехарактеризует состояние антиокислительной защиты липидных комплексов биологических жидкостей. Выводы. Разработанный метод оценки защитной реакции липидных структур сыворотки крови и спермоплазмы на воздействие фактора, инициирующего состояние оксидативного стресса, позволяет по изменению ферментативной активности ФЛА2 оценить состояние антиокислительной обеспеченности организма, а также дать представление о состоянии антиокислительной защиты липидных структур биологических жидкостей и мембран клеточных элементов и может быть использован для разработки новой методологии исследования антиоксидантной защиты на основе сопряжения фосфолипидных комплексов биологического материала и биологической (антиоксидантной) защиты организма. Introduction. In the article, there is described a new method developed to assess the state of the protective, antioxidant capacity of lipid-containing structures of blood serum and spermoplasm, taking into account the nature of the response of phospholipase A2 (FLA2) to the effect of short- wave monochromatic light flux, which can initiate the process of free-radical oxidation and oxidative modification of lipids in vitro. Purpose. To develop a method for determination of the state of protective antioxidant capacity of lipid structures of blood serum and spermoplasm in conditions of exposure to samples of biological fluids of the factors of initiation of oxidative stress. Materials and methods. The study included 30 samples of blood serum and 25 samples of ejaculate from healthy men. The research was carried out on the base of the BelMAPO Research laboratory in the period 20182019. The analytical characteristics of the developed method were selected, as well as the studies to assess the state of the antioxidant status in blood serum and spermoplasm using the developed method for parallel determination of lipid peroxidation products in the samples of biological material. Results and discussion. During the experiment, there were selected the conditions for irradiating samples (wavelength () 423 nm, time of irradiation of blood serum 10 minutes, irradiation of spermoplasm 15 minutes) and determination of the activity of FLA2 using the spectrophotometer RV 2201 (SOLAR, Republic of Belarus). The manifestation of the enzymatic activity of FLA2 in response to the effect of short-wave monochromatic radiation on a biological object depends on the antioxidant security of the body, which has the effect of biological protection of membrane phospholipids from free radical oxidation (SRO). Comparison of indicators of FLA2 activity before and after exposure of the factor of initiation of free radical oxidation in the studied biological material characterizes the state of antioxidant protection of lipid complexes of biological fluids. Conclusions. The developed method for evaluation of the protective reaction of the lipid structures of blood serum and spermoplasm to the effect of the factor that initiates the state of oxidative stress lets to evaluate the state of antioxidant security of the body by changing the enzymatic activity of FLA2, as well as to give the idea of the state of antioxidant protection of lipid structures of biological fluids and membranes of cell elements. It can be used to develop a new methodology for the study of antioxidant protection based on the pairing of phospholipid complexes of biological material and biological (antioxidant) protection.
44
Sulyma, M. I., V. V. Ogurtsov, Yu M. Zhuk, S. O. Vasyuk та S. V. Khomyak. "ВИВЧЕННЯ БУДОВИ ПРОДУКТУ ВЗАЄМОДІЇ ДИЛТІАЗЕМУ З БРОМКРЕЗОЛОВИМ ЗЕЛЕНИМ". Фармацевтичний часопис, № 3 (6 вересня 2018): 58–63. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9316.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Виділення та ідентифікація продукту взаємодії дилтіазему гідрохлориду з бромкрезоловим зеленим.Матеріали і методи. У дослідженні використано робочий стандартний зразок дилтіазему гідрохлориду, бромкрезоловий зелений (БКЗ), зразки готових лікарських форм вітчизняного та закордонного виробництва.Реагенти і розчинники: стандартний зразок дилтіазему гідрохлориду, бромкрезоловий зелений, ацетон.Аналітичне обладнання: спектрофотометр Bruker Alpha (Bruker Optik GmbH, Ettlingen, Germany) з використанням приставки (повного внутрішнього відбиття) ATR (пряме уведення речовини), спектрофотометр Specord 200 (Німеччина) (190–1100 нм).Результати й обговорення. Експериментально встановлено, що дилтіазем гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у середовищі ацетону з утворенням йонного асоціату. ІЧ-спектр йонного асоціату відповідає сумі поглинань вихідних сполук із деякими відмінностями, що підтверджують його утворення. У йонному асоціаті в області 3600–3400 см-1 смуги фенольних –ОН проявляються з меншою інтенсивністю, що можна пояснити перетворенням БКЗ у хінонну структуру. У продукті також відсутні поглинання в області 2370 см-1 (R3N+ Cl- в дилтіаземі гідрохлориді), що пояснюється утворенням йонного асоціату з БКЗ, а саме поглинання проявляється у вигляді уширеного сигналу в області 3200–2000 см-1.Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що дилтіазем гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у співвідношенні 1:1, виділено та встановлено будову продукту взаємодії дилтіазему гідрохлорид із бромкрезоловим зеленим. За допомогою ІЧ-спектроскопії підтверджено, що продуктом реакції є йонний асоціат.
45
Derkach, T. M., V. V. Strashnyi, O. O. Starikova та S. M. Lysenko. "ВМІСТ БІОЛОГІЧНО АКТИВНИХ РЕЧОВИН ТА ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ТРАВИ ЗВІРОБОЮ РІЗНИХ ВИРОБНИКІВ". Фармацевтичний часопис, № 4 (11 грудня 2018): 5–13. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9576.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Визначення вмісту біологічно активних речовин та елементного складу трави звіробою різних виробників, виявлення кореляцій між вмістом АФІ та мікроелементним складом трави.
Матеріали і методи. У дослідженні використано стандартні зразки органічних речовин виробництва фірми Fluka, стандартні зразки іонів металів виробництва СКТБ фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського НАН України, зразки звіробою трави різних виробників.
Аналітичне обладнання: спектрофотометр Hewlett Packard 8452A, рідинний хроматограф Shimadzu LC-20, обладнаний УФ-детектором, з використанням колонки Phenomenex Luna C18, атомно-абсорбційний спектрофотометр Solaar S4 AA (Thermo Electron Co., США).
Статистичні розрахунки здійснено з використанням пакету статистичних програм IBM SPSS-19.
Результати й обговорення. Досліджено вміст біологічно активних речовин (гіперицин, гіперозид, рутин, кверцетин, хлорогенова, неохлорогенова, розмаринова та кофейна кислоти) та елементний склад зразків трави звіробою чотирьох різних виробників. Зареєстрована суттєва варіація вмісту органічних речовин. Наприклад, концентрація гіперицину, що є одним з основних активних фармацевтичних інгредієнтів звіробою, змінюється у 2-5 разів. Встановлено статистично значущі позитивні або негативні кореляції між концентраціями деяких елементів (K, Mg, Fe, Mn, Cd) та вмістом органічних речовин (рутин, гіперозид, гіперицин та гідроксикоричні кислоти).
Висновки. Вміст біологічно активних речовин, а саме гіперицину, рутину, гіперозиду, досліджених гідроксикоричних кислот, суттєво змінюється в залежності від походження та елементного складу зразків трави звіробою.
46
Добрянський, Т. О. "КОРЕКЦІЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ У ПОЄДНАННІ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ ТА КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 45–53. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12107.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Несприятливий прогноз при мультифокальному атеросклерозі (коронарному і судин нижніх кінцівок) асоціюється з тяжчим ускладненим перебігом хвороби, обмеженням проведення інвазивних коронарних втручань тощо, що й визначає необхідність вивчення ролі тригерів у патогенезі даної коморбідної патології та розробці шляхів корекції цих патологічних процесів. Мета дослідження – вивчити можливість корекції порушень ліпідограми та рівноваги прооксидантно-антиоксидантної системи у пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим ризиком розвитку реперфузійних ускладнень. Методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз результатів комплексного обстеження та хірургічного (черезшкірного коронарного втручання) лікування 67 хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом магістральних артерій нижніх кінцівок. Показники ліпідограми та активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів, оптичну густину вимірювали на спектрофотометрі “Biomat 5” (Велика Британія). Результати й обговорення. З метою корекції ліпідограми і прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в перед- та післяопераційний періоди призначали внутрішньовенні вливання аргінін-карнітинового комплексу (4,2±2,0 відповідно), що дало можливість стабілізувати активність прооксидантно-антиоксидантної системи на момент проведення оперативного втручання (вміст активних продуктів тіобарбітурової кислоти у сироватці крові знизився в 1,3 раза (р<0,05) при одночасному відновленні функціонування ензимних антиоксидантних систем в 1,5 раза (р<0,05), на що вказувало зменшення ступеня блокування у сироватці крові активності супероксиддисмутази при зростанні активності каталази і церулоплазміну). В післяопераційний період після черезшкірного коронарного втручання відмічено зменшення реперфузійних ускладнень і стабілізацію клінічного стану коморбідних пацієнтів за рахунок зниження частоти порушень ритму на 53,3 %, а проявів гострої серцевої недостатності – на 44,4 %. Висновок. Застосування аргінін-карнітинового комплексу в перед- та післяопераційний періоди у хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим операційним ризиком сприяє достовірному зменшенню активності вільнорадикального окиснення та відновленню функціонування ензимних антиоксидантних систем організму, що дає можливість знизити частоту порушень ритму і провідності на 53,3 %, а прояви гострої серцевої недостатності – на 44,4 %.
47
Зуйков, С. А., та И. И. Зинкович. "Влияние старения на окислительный потенциал плазмы крови у онкологических больных". Новообразование 9, № 3 (29 листопада 2017): 177. http://dx.doi.org/10.26435/neoplasm.v9i3.225.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель: изучить состояния про- и антиоксидантной системы, а также показатели свободно-радикального окисления белков плазмы крови у больных раком желудка в зависимости от возраста.
Материалы и методы: материалом исследования послужила плазма крови 35 больных раком желудка в возрасте 40-79 лет. Изучили активность ферментов обмена пуриновых нуклеотидов – аденозиндезаминазу (АДА) и ксантиноксидазу (КО), как показатели прооксидантной системы; антиоксидантную защиту – глутатионпероксидазу (ГПО) и супероксиддисмутазу (СОД); показатели окислительной модификации белков (ОМБ) – 2,4-динитрофенилгидразоны. Методом изучения активностей ферментов и уровня 2,4‑динитрофенилгидразонов была спектрофотометрия.
Результаты: установлено, что при старении организма у больных происходит усиление прооксидантного статуса плазмы крови, за счет повышения активностей аденозиндезаминазы и ксантиноксидазы, а также уровня 2,4‑динитрофенилгидразонов на фоне снижения активностей ферментов антиоксидантной защиты – супероксиддисмутазы и глутатионпероксидазы.
Выводы: обнаружены разнонаправленные изменения активностей ферментативного звена антиоксидантной защиты у больных раком желудка.
48
Морозова, Марина Олеговна. "Азот и фосфор в центральной зоне озера Арахлей". Вестник ВГУ. Серия: География. Геоэкология, № 2 (7 червня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.17308/geo.2021.2/3445.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель: на основе экспедиционных исследований озера Арахлей показать изменение содержания биогенных элементов (азот и фосфор) с 2017 по 2019 год. Озеро Арахлей расположено в Восточной части Витимского плоскогорья на водоразделе Витим и Селенга в условиях резко континентального климата. Входит в группу озер Ивано-Арахлейской системы. Материалы и методы. При отборе проб и их анализе использовали стандартные гидрохимические методы и ГОСТ. Исследования проводили с использованием спектрофотометра Spekol-1300. Результаты и обсуждение. В сравнении с 2017 и 2019 годами в 2018 году в озере Арахлей произошло повышение концентрации биогенных элементов, что связано с увеличением количества осадков в летнее время. Окисляемость органического вещества в поверхностных водах подвержена значительным и довольно закономерным колебаниям, как в течение года, так и на протяжении нескольких лет. Это определяется изменением во времени и минерализации как аллохтонного, так и автохтонного органического вещества, накопленного в водоеме. Заключение. Увеличение нитрат-ионов, фосфатов и общего фосфора связанно с обильными атмосферными осадками, повлиявшими на увеличение поступления аллохтонного органического вещества. Биогенные элементы, в основном, находятся в пределах нормы ПДКр/х. В процессе исследования было определено, что содержание органического вещества почти не изменилось за весь исследуемый промежуток времени (2017 - 2019 гг.).
49
Kreyndel, K. L. "Особенности течения ишемической болезни сердца и прогноз больных, перенесших стентирование коронарных артерий". EMERGENCY MEDICINE, № 2.49 (1 липня 2013): 48–53. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.2.49.2013.89726.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель работы — изучение связи между показателями агрегации тромбоцитов у больных, перенесших стентирование коронарных артерий, клинико-анамнестическими данными и медикаментозной терапией.Материалы и методы. Обследовано 75 больных ишемической болезнью сердца — 65 мужчин (86,67 %) и 10 женщин (13,33 %), средний возраст которых составил 58,0 ± 9,5 и 59,5 ± 6,0 года соответственно. Все пациенты перенесли стентирование коронарных артерий в период с 2010 по 2012 год. В комплекс обследования больных были включены физикальные, общеклинические и инструментальные методы обследования (электрокардиография, холтеровское мониторирование, велоэргометрия, эхокардиоскопия). Исследование агрегации тромбоцитов проведено на спектрофотометре СФ-18 (Ленинград, Россия). Результаты и их обсуждение. Полученные данные свидетельствуют, что 77,3 % пациентов находились на двойной антитромбоцитарной терапии, а 20 % больных принимали один антитромбоцитарный препарат — ацетилсалициловую кислоту. По показателям агрегатограммы пациенты достоверно между собой не отличались, за исключением показателя «наличие дезагрегации» (100 % против 80 %, p = 0,019). У пациентов, перенесших стентирование защищенными стентами и имеющих отрицательный результат теста толерантности к физической нагрузке, степень агрегации тромбоцитов достоверно ниже, чем у пациентов с положительным результатом велоэргометрии.Выводы. Прием двойной антитромбоцитарной терапии у больных ишемической болезнью сердца после стентирования коронарных артерий обеспечивает более значимое влияние на показатели агрегации тромбоцитов. Неблагоприятное течение заболевания ассоциировано с недостаточным снижением степени агрегации тромбоцитов и отсутствием дезагрегации.
50
Копытько, Янина Федоровна. "Количественное определение суммы углеводов в пересчете на фруктозу в соке лопуха после конверсии в фураны". Химико-фармацевтический журнал 51, № 4 (21 квітня 2017): 38–40. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2017-51-4-38-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлены данные об использовании конверсии сахаров в фураны в кислой среде для определения количественного содержания углеводов в лекарственных средствах растительного происхождения на примере сока, полученного из свежих листьев лопуха большого (Arctium lappa L.). В кислой среде наблюдается деградация гексоз (фруктозы, глюкозы), а также инулина, при которой образуются 5-гидроксиметилфурфурол (HMF) и другие компоненты. По образованию HMF и его производных с образованием хромофора при длине волны 283 – 285 нм в результате кислотного гидролиза фруктозы и сахарозы возможно оценивать их количественное содержание методами спектрофотометрии и ВЭЖХ, а также спектрофотометрически определять после УФ-деградации. Экспериментально установлено, что в результате кислотной деградации сока, как и раствора фруктозы, образуются фурановые производные (HMF) с максимумом поглощения при длине волны при 283 нм, который принят за аналитический. Содержание углеводов в испытанных образцах препарата составило от 1,05 до 1,36 %. Относительная погрешность среднего результата предложенного метода составляет 7,5 %.