Статті в журналах з теми "Метод рентгенівський"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Метод рентгенівський.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Метод рентгенівський".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Fedyshyn, Y. I., та D. I. Vadets. "ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНЕ РЕНТГЕНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕПЛОВИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КРИСТАЛІЧНИХ ТІЛ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (8 вересня 2016): 111–14. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6822.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто експериментальні дослідження теплових фізичних характеристик кубічних кристалів високотемпературним методом.
Високотемпературний рентгенівський метод має істотну перевагу, бо, використовуючи його, ми самостійно без додаткових даних про речовину (які дуже часто одержані різними методами з використаннями різних моделей) визначаємо низку важливих характеристик динаміки кристалічних граток речовини.
Це єдина методика високотемпературного рентгенографування, застосована при дослідженнях, особливо доцільна при порівнянні фізичних властивостей кристалів у фазах ізоструктурних сполук певного класу (або ряду твердих розчинів металів) з певним типом кристалічних граток, структур типу NaCl, CsCl, CaB6, UB12 та інварних і пермалойних сплавів.
Одержані залежності періодів кристалічних граток, коефіцієнтів термічного розширення, рентгенівської характеристичної температури та середньоквадратичних динамічних (і статичних в інварних і пермалоїдних сплавах) зміщень.
Вперше проведено систематичне високотемпературне рентгенографічне дослідження ізоструктурних сполук кубічних гексаборидів MeB6 і додекаборидів MeB12. Встановлено, що для гексаборидів і додекаборидів ангармонізм теплових коливань атомів кристалічних граток зумовлений явною температурною залежністю , а не об’ємним розширенням кристалічної гратки, як у випадку іонних кристалів. Абсолютні значення при кімнатній температурі для гексаборидів порядку 700 К, а для додекаборидів вище 800 °К. Показано, що узагальнююча міра ангармонізму для додекаборидів – (0,09 . Амплітуди теплових коливань атомів у гратках додекаборидів менші, ніж у гексаборидів, і значно менші у гратках чистих металів. Це вказує на високу міцність міжатомних зв’язків у гратках додекаборидів, які можуть використовуватися у жаростійких виробництвах.
У перспективі ми готуємось до майже «безпосереднього» визначення , а не через значення .
2
Kolupayev, S. M. "Особливості лікувальної тактики у пацієнтів з безсимптомними каменями ниркових чашок". Експериментальна і клінічна медицина 84, № 3 (25 серпня 2020): 74–79. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.84.03.12.
Повний текст джерелаАнотація:
З метою підвищення ефективності лікування пацієнтів з безсимптомними каменями ниркових чашок, розроблений алгоритм лікувальної тактики при даній формі нефролітіазу. Основними диференційними критеріями вибору оптимального методу лікування є розміри та рентгенівська щільність каменя, а також анатомічні особливості чашково-мискової системи. Наявність конкременту розмірами 5–15 мм з рентгенівською щільністю менш як 1500 HU в нирковій чашці з інфундибуло-пельвікальним кутом 90° і більше є показанням до екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії. Проведення перкутанної нефролітотрипсії доцільно у пацієнтів з чашковими каменями, розмірами більш як 15 мм, рентгенівською щільністю понад 1500 HU, а також наявністю гострого інфундибуло-пельвікального кута. Динамічне спостереження в поєднанні з літолітичною і літокінетичною терапією показано при наявності конкременту розмірами менш як 5 мм. Запропонований лікувальний підхід був успішно застосований у 73 хворих з цією формою нефролітіазу. Ефективність лікування за показником "stone free" в різних групах пацієнтів склала від 86,3 до 91,7 %
3
Fedyshyn, Y. I., та D. I. Vadets. "Міркування щодо визначення маси атомів (іонів) кристалічної речовини". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (5 березня 2017): 40–44. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7508.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається важливість числового значення маси гіпотетичного атома (іона) кристалу, через посередність якої розраховуються числові значення інших фізичних характеристик. Зокрема йдеться про визначення рентгенівської характеристичної температури Дебая або середньоквадратичного динамічного зміщення атомів від положення рівноваги при тепловому коливальному русі. В статті наводяться приклади знаходження атомних мас у кристалах типу , , у твердих розчинах типу або та більш складних структурах типу та . Автори статті приводять математичні співвідношення розрахунків величин середніх та зведених атомних мас для двоатомних і трьохатомних структур кубічної сингонії. Зокрема, для двохатомних структур типу та середня атомна маса , де і – атомні маси натрія і хлора в молекулах відповідно. Спочатку розраховуються атомні маси у відносних одиницях мас, а потім, при необхідності, можна знайти усереднені маси гіпотетичних атомів. Для структур, які складаються із атомів малої різниці мас пропонується використовувати середні маси гіпотетичних атомів. Для структур із великою різницею мас атомів пропонується використовувати зведені маси при дослідженні акустичної вітки коливного спектру особливо в області температур, що нижчі за характеристичну. При визначенні амплітуд коливань кожного сорту атомів у речовині слід використовувати метод розділення цих коливань. В цьому випадку відпадає необхідність розрахунку атомних мас, оскільки визначається показник степеня температурного множення Дебая: , де – середньоквадратичне зміщення атома від положення рівноваги, - кут дифракції, – довжина хвилі рентгенівських променів.
4
Andreichyn, S. M., T. V. Boiko, H. V. Lykhatska та V. O. Lykhatska. "АНАЛІЗ КІСТКОВО-МЕТАБОЛІЧНИХ ЗМІН ПРИ КОМОРБІДНОСТІ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ ТА ХРОНІЧНОГО ГАСТРОДУОДЕНІТУ В ОСІБ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (18 жовтня 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10493.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. В останні роки велику увагу надають вторинному остеопорозу, який виникає на ґрунті коморбідної патології, і, як наслідок, у людей молодого віку.
Мета − вивчити особливості мінеральної щільності кісткової тканини у чоловіків з коморбідною патологією органів травлення.
Матеріал і методи. Обстежено 67 хворих чоловічої статі на поєднану патологію гастродуоденопанкреатичної зони і печінки та 20 практично здорових осіб. Серед обстежених було 17 хворих (25,4 %) на хронічний гастродуоденіт (ХГД), 24 (35,8 %) – на хронічний гастродуоденіт у поєднанні з хронічним панкреатитом (ХП) і 26 (38,8 %) – на хронічний гастродуоденіт у поєднанні з хронічним панкреатитом на тлі хронічного гепатиту (ХГ). Вік пацієнтів коливався від 20 до 73 років, середній вік – (43,54±1,25) роки. Із метою кількісної оцінки мінеральної щільності кісткової тканини застосовували двофотонний рентгенівський денситометр (DEXA) для осьового скелета фірми Lunar (США).
Результати. Встановлено, що частота розвитку остеопорозу в групах хворих на поєднану патологію органів травлення є вищою, зокрема, у хворих на ХГД і ХП в поєднанні з ХГ в 4,6 раза, у хворих на ХГД в поєднанні з ХП – у 2,8 раза, порівняно з ХГД. Глибина остеодефіциту у хворих на коморбідну патологію достовірно збільшувалася (р<0,05).
5
Чернікова, І. Д., М. Г. Черніков, О. М. Чернікова та В. О. Недобіга. "Квантовий вихід фотоемісії і методи його вимірювання". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(265) (16 березня 2021): 178–81. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-265-1-178-181.
Повний текст джерелаАнотація:
Останнім часом досягнуто значного прогресу в розробці інтенсивних джерел випромінювання і нових оптичних елементів для вакуумної ультрафіолетової частини спектру (ВУФ). Цей прогрес послужив основою для розвитку багатьох перспективних практичних додатків: рентгенолітографія, рентгенівської голографії, мікроскопіїта ін. Для розвитку цих напрямків, зокрема для оптимізації параметрів джерел і вибору оптичних елементів, необхідні якісні кількісні (абсолютні) вимірювання характеристик випромінювання. Однак проведення таких вимірювань в ВУФ діапазоні спектра є досить складним завданням. Справа в тому, що в цьому діапазоні спектра всі речовини володіють великим і сильно мінливих, залежно від довжини хвилі, поглинанням. Тому всі детектори випромінювання вимагають незалежного калібрування по еталонному джерелу у всьому діапазоні довжин хвиль, так як їх чутливість залежить від властивостей і чистоти поверхні, якапоглинає. У представленій роботі показана методика фотометрії монохроматичноговипромінювання в ультрафіолетовій області спектра, використовуючи два прилади: калібрований термостолбік і фотоелектронний помножувач, вікно якого покрито тонким шаром саліцилової-кислого натрію.
6
Алхімова, Світлана Миколаївна. "Візуалізація об’ємних даних з метою планування операцій видалення ювенільної ангіофіброми основи черепа людини". Адаптивні системи автоматичного управління 1, № 18 (11 грудня 2011): 3–17. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.18.2011.33465.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання візуалізації тривимірних моделей ювенільної ангіофіброми основи черепа людини для задач хірургічного планування видалення пухлини. Проведено аналіз підходів та сучасного програмного забезпечення для отримання медичних об’ємних даних. Визначено основні положення сучасних підходів до візуалізації тривимірних моделей для потреб в медичній галузі. Запропоновано алгоритм візуалізації об’ємних даних для дослідження тканин ювенільної ангіофіброми основи черепа людини в тривимірному просторі. Запропонований алгоритм використовує в якості вихідних даних зображення рентгенівської комп’ютерної томографії та надає можливість проведення характерних для вокселного рендерінгу особливостей візуалізації. Показано, що на основі використання запропонованого алгоритму можливе проведення візуалізації тривимірних даних щодо васкуляризації тканин пухлини.
7
Пащенко, Євген Олександрович, Сергій Васильович Рябченко, В’ячеслав Миколайович Бичихін, Світлана Анатоліївна Кухаренко, Денис Олександрович Савченко, Оксана Миколаївна Кайдаш та Володимир Віталійович Смоквина. "ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД ЗАКРІПЛЕННЯ АЛМАЗНИХ ЗЕРЕН ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБНИЦТВА АЛМАЗНО-АБРАЗИВНИХ ІНСТРУМЕНТІВ". Science and Innovation 18, № 1 (14 лютого 2022): 56–65. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.056.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. За поєднанням високої точності обробки, продуктивності та можливості керування формою ріжучого профілю інструменту одношаровий абразивний інструмент має потенційну перевагу над іншими типами абразивних інструментів.Проблематика. Інструменти для прецизійного формоутворення деталей з високолегованих та жароміцних сталей є найбільш складними у виготовленні, економічно привабливими та критично важливими у сегменті інструментального виробництва. Виготовлення таких інструментів шляхом електрохімічного зарощування зерен алмазу металомна електропровідному корпусі відоме давно. Проте їх виготовлення за найкращими традиційними технологіями стикається із значними складнощами і потенціал таких алмазних виробів реалізується лише на 15—20 %.Мета. Удосконалення виробництва високоточного абразивного інструменту для обробки високолегованих та жароміцних сталей на сучасних оброблювальних центрах з числовим програмним керуванням.Матеріали й методи. Електрохімічне осадження покриттів проводили за оригінальною методикою. Мікроструктуру одержаних покриттів вивчали за допомогою скануючої електронної мікроскопії та рентгенівської дифрактометрії. Міцність утримання алмазних зерен у зв’язці вимірювали на розробленому пристрої.Результати. Запропоновано технологію виготовлення високоточних одношарових шліфувальних інструментів шляхом електрохімічного осадження металу. Показано, що між сталевим корпусом та шаром металу, що утримує алмазні зерна, створюється тонкий шар електропровідного полімеру з високою адгезією як до корпусу, так і до металу. Це зебезпечує міцне утримання абразивних зерен та високий ступінь рівномірності їх розміщення, що наразі є недосяжним для традиційних технологій, а також посилює стійкість гострих кромок профілю як найбільш вразливих ділянок інструменту.Висновки. Вперше створено та апробовано новий клас високоточного профільного інструменту, який дає можливість імпортозаміщення на машинобудівних підприємствах України, а також виходу на зовнішні ринки.
8
Vons, B. V., та T. A. Grochovuy. "ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ АКТИВНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ ДЛЯ МІСЦЕВОГО ЛІКУВАННЯ ОПІКІВ НА МОДЕЛІ АСЕПТИЧНОЇ ОПІКОВОЇ РАНИ В ЩУРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (12 квітня 2019): 55–62. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9831.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Опіки – ушкодження тканин, викликані дією високої температури, хімічних речовин (кислот, лугів, солей важких металів), електричного струму, сонячних і рентгенівських променів, а також деяких медикаментозних засобів. Проблема лікування опікових ран як в Україні, так і в всьому світі є актуальною на сьогодні. Питома вага опіків становить від 5,6 до 10 %, вони займають третє місце в структурі загального травматизму. В Україні щорічно реєструють приблизно 80 тисяч опечених, з яких діти складають 10 % (так, у 2017 р. від опіків в Україні постраждало 7605 дітей). Тому створення нової групи оригінальних вітчизняних лікарських засобів, які б стимулювали регенераторні процеси шкіри та покращували загоєння опікових ран, актуальним на даний час.
Мета дослідження – вивчити лікувальну ефективність вибраних активних фармацевтичних інгредієнтів при опіковій травмі.
Методи дослідження. Експерименти проводили на статевозрілих щурах лінії Вістар обох статей. Термічні опіки II ступеня (відповідно до клінічної класифікації) відтворювали на поголеній ділянці шкіри спини в асептичних умовах під тіопенталовим наркозом. З метою створення м’якого лікарського засобу для місцевого лікування опіків проведено скринінг вибраних зразків з різними активними фармацевтичними інгредієнтами хімічного, природного та біологічного походження.
Результати й обговорення. У результаті проведення біологічних досліджень на моделі поверхневої опікової рани встановлено високу ранозагоювальну активність м’якої лікарської форми на основі водного витягу з кріоліофілізованої ксенодерми шкіри свині. Процес загоєння триває в середньому 17 днів. Цей діючий компонент сприяв скороченню термінів загоєння опіків на 4 доби порівняно з групою контрольної патології та на 2–3 доби порівняно з іншими субстанціями, які підлягали експериментальному дослідженню.
Висновок. Доведено ефективність використання біологічного матеріалу, а саме кріоліофілізованої ксенодерми шкіри свині, як активного фармацевтичного інгредієнта для місцевого лікування опіків.
9
Pankiv, І. V. "Фактори ризику розвитку остеопорозу при первинному гіпотиреозі". TRAUMA 16, № 4 (1 жовтня 2015): 90–95. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.16.2015.80182.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження — встановлення частоти та факторів ризику розвитку остеопорозу в жінок із первинним гіпотиреозом.Матеріал і методи. Під спостереженням перебувало 79 жінок із гіпотиреозом. У 37 жінок (46,8 %) був збережений менструальний цикл, 42 жінки (53,2 %) перебували в постменопаузальному періоді. Оцінка мінеральної щільності кісткової тканини здійснювалася методом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії. Результати. Частота остеопорозу в жінок у постменопаузальному періоді становила 38,1 % у поперековому відділі хребта, 35,7 % — у шийці стегнової кістки і 54,8 % — у середній третині передпліччя. У хворих із збереженим менструальним циклом остеопороз діагностовано в шийці стегнової кістки (13,5 %), середній третині передпліччя (16,2 %) і в поперековому відділі хребта (8,1 %). Висновки. Розвиток остеопорозу в жінок із первинним гіпотиреозом асоціюється з чинниками, пов’язаними як із самим захворюванням (тривалість гіпотиреозу, середньодобова доза левотироксину), так і з традиційним чинником ризику остеопорозу — менопаузою.
10
Семенько, М. П., Н. М. Білявина, О. І. Наконечна та А. М. Курилюк. "Синтез і кристалічна структура багатокомпонентних керамік YBa2CuR2O6 та YBa4R3O9 (R = Cu, Mg, Zn, Ni, Co)". Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, № 1 (30 березня 2022): 64–71. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2022.01.064.
Повний текст джерелаАнотація:
Високоентропійні оксиди YBa2CuR2O6 та YBa4R3O9 синтезовані методом твердофазного синтезу з шихти, яка крім традиційних складових ВаCO3, Y2O3, CuO містить еквімолярну суміш оксидів CuO, MgO, ZnO, NiO та CoO. З використанням методу порошкової рентгенівської дифракції вивчені кристалічні структури синтезованих сполук, які віднесено до відомих структурних типів: t-YBa2Cu3O6 та YBa4Cu3O9. Аналіз розташування атомів за правильними системами точок структур багатокомпонентних фаз YBa2CuR2O6 та YBa4R3O9 вказує на те, що умовна “високоентропійна” катіонна складова R = CuMgZnNiCo займає в цих структурах лише положення з октаедричним оточенням з атомів кисню. Тому за умови наявності в проєктованих багатокомпонентних оксидних сполуках положень з октаедричним RO6 оточенням використання “високоентропійної” складової шихти R = Cu, Mg, Zn, Ni, Co для створення нових однофазних високоентропійних оксидних матеріалів за участю кисню є вельми ефективним.
11
Povoroznyuk, V. V., та A. V. Makogonchuk. "Вплив системного остеопорозу на репаративну регенерацію кісткової тканини". TRAUMA 14, № 2 (1 березня 2013): 59–62. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.14.2013.88590.
Повний текст джерелаАнотація:
Експериментальне дослідження проведене на 40 статевозрілих самицях щурів породи Vistar віком 6 місяців. Тварини були розподілені на дві групи по 20 осіб у кожній. Щурам 1-ї групи було зроблено двобічну оваріоектомію. Щурам 2-ї (контрольної) групи оваріоектомію не проводили. Після оваріоектомії за тваринами спостерігали впродовж 4 міс., необхідних для розвитку моделі постменопаузального остеопорозу у тварин основної (1-ї) групи. Потім тваринам обох груп здійснювали дірчастий перелом дистального метаепіфізу стегнової кістки. Застосовувалися такі методи дослідження: двохенергетична рентгенівська денситометрія, гістоморфологічне дослідження, біомеханічне дослідження регенерату. Встановлено, що наявність системного остеопорозу в експериментальних тварин не впливає на перебіг репаративного процесу на ранній та середній стадіях утворення мозолі, однак спричиняє вірогідне зниження якісних та кількісних показників регенерату на стадіях формування та мінералізації остеоїду порівняно з тваринами контрольної групи.
12
Ershova, O., Yu Solonin, V. Dobrovolsky та O. Koval. "ТЕРМІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА КІНЕТИКА ДЕСОРБЦІЇ ВОДНЮ З ГІДРИДНОЇ ФАЗИ MgH2 МЕХАНІЧНОГО СПЛАВУ МАГНІЮ З Si, Ti, Fe". Vidnovluvana energetika, № 1(56) (8 серпня 2019): 20–30. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.1(56).20-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на те, що вчені приділяють велику увагу гідриду магнію, методам його отримання і дослідження властивостей, останній все ще не знайшов широкого застосування в якості акумулятора водню для автомобільної промисловості через труднощі двох основних недоліків: високу температуру (300 ° С при 0, 1MPa H2) і його повільної кінетики дисоціації. У даній роботі з метою зниження температури, поліпшення кінетики розкладу стехиометрического гідриду MgH2 була досліджена можливість його комплексного легування Si, Ti, Fe з використанням методу реактивного механохімічного легування (РМС). Механічний сплав (МС) Mg + 10% ваг. Si + 2% ваг. Ti + 2% ваг. був синтезований і його фазовий склад, мікроструктура, водородосорбціонние властивості, термічна стабільність і кінетика десорбції водню були досліджені з використанням методів рентгенівської дифракції (XRD), скануючої електронної мікроскопії (SEM) і термодесорбціонної спектроскопії (TDS). Для оцінки впливу комплексного легування Ti, Fe, Si на температуру розкладання і термостабільність, ізобари десорбції водню з фази MgH2 отримані при першому нагріванні після РМС зразків МС і після подальшого циклічного гідрування з газової фази. Всі ізобари були отримані при тиску водню в реакторі 0,1 МПа і швидкості нагріву зразка 3 О/хв. Вони були використані для визначення як температури початку десорбції водню (Тн.) з гидридной фази MgH2 МС, так і температури Tмак., що відповідає максимальній швидкості виділення водню. Кінетичні криві десорбції водню з механічного сплаву-композиту отримані при постійному тиску водню 0,1 МПа в реакторі і температурах 310 і 330 °С. Їх використовували для визначення часу виділення половини кількості водню (τ 1 / 2) і загальної кількості водню (τп) для МС. Виявлено, що добавки Si, Ti, Fe до магнію значно покращують кінетику десорбції водню з гидридной фази MgH2 отриманих МС. Однак ефект зниження термодинамічної стабільності гидридной фази MgH2 в результаті її комплексного легування не спостерігається. Розроблені матеріали дозволяють використовувати їх в стаціонарних умовах застосування. Бібл. 23, табл. 2, рис. 7.
13
Zuiev, K. O. "Особливості артеріальної гіпертензії залежно від кількості та розподілу жирової тканини у хворих на цукровий діабет 2-го типу". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 8.64 (22 січня 2015): 29–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.8.64.2014.77859.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовані особливості перебігу артеріальної гіпертензії в пацієнтів з ожирінням і цукровим діабетом 2-го типу. Із цією метою обстежені 53 пацієнти (із них 25 чоловіків) віком 55,90 ± 2,15 року з цукровим діабетом 2-го типу й гіпертонічною хворобою І–ІІ стадії та 2-го ступеня. Усім хворим проводилося визначення індексу маси тіла, вимірювання офісного артеріального тиску, добовий моніторинг артеріального тиску,а також визначалася структура тіла методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії.Було виявлено, що в даної категорії хворих середньодобовий і мінімальний рівень систолічного й діастолічного артеріального тиску підвищується при збільшенні загальної маси жирової тканини, а також при збільшенні кількості жирової тканини в абдомінальній ділянці. Крім того, незалежно від статі в обстежених нами пацієнтів мінімальний рівень систолічного й діастолічного артеріального тиску позитивно асоціювався з індексом співвідношення маси жирової тканини в абдомінальній та глютеофеморальній ділянках. Також було виявлено, що в обстежених пацієнтів загальна кількість гіпертензивних епізодів протягом доби збільшується, а тривалість гіпотензивних епізодів зменшується зі збільшенням загальної маси жирової тканини.
14
Маєтний, Є. М. "Використання денситометричного аналізу в практиці торакального хірурга". Infusion & Chemotherapy, № 2.1 (31 липня 2021): 16. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Бажання зазирнути у Всесвіт і в глибини Людини протягом віків надихає вчених. Практичні хірурги здавна вивчають структуру та співвідношення внутрішніх органів й утворень. Важливість отриманих даних важко переоцінити. Яскравим прикладом є праці видатного вченого, хірурга зі світовим ім’ям, засновника топографічної анатомії Миколи Івановича Пирогова. Вільгельм Конрад Рентген у 1895 р. відкрив короткохвильове електромагнітне випромінювання, відоме як рентгенівські промені. Також існують праці Івана Павловича Пулюя, австро-угорського фізика з Галичини, який вивчав електричні розряди у вакуумних трубках за 10 років до відкриття Рентгена, але подальшим розвитком і патентуванням не займався.
Вивчення «рентгенівських тіней» і розвиток обчислювальних технологій зумовили виникнення методу пошарового вивчення внутрішньої будови, запропонованого в 1972 р. Годфрі Хаунсфільдом. Системою реєструються ослаблення опромінення на детекторі та формуються зображення. Візуальна та кількісна оцінка проводиться за шкалою ослаблення рентгенівського опромінення (шкалою Хаунсфільда). Умовно вона розподілена на середину – щільність води, або 0 одиниць Хаунсфільда (HU), та крайні точки: повітря -1000 HU та кісткова тканина +1000 HU.
Із розвитком томографічного обладнання до «покрокових» апаратів додали детектори, «кроки» перейшли в «спіраль», значно збільшилися кількість детекторів і час обчислення результатів. На сьогодні КТ-реконструкції дають змогу доопераційно виконати віртуальну фібробронхоскопію, вивчити розгалуження артеріальних стовбурів та особливості венозних судин у зоні оперативного втручання. Доопераційне визначення анатомічних особливостей та індивідуальної структури паренхіми допомагає значно оптимізувати оперативне лікування, що особливо важливо при мініінвазивних торакоскопічних втручаннях.
Вивчення особливостей денситометричних змін на тлі лікування дало можливість обґрунтовано встановлювати оптимальні терміни оперативного втручання та прогнозувати наслідки. Передопераційне визначення структури легеневої паренхіми дало змогу підібрати оптимальні заходи запобігання легенево-плевральним ускладненням як інтраопераційно, так і в післяопераційному періоді.
Роботи з визначення структури легеневої паренхіми на основі денситометричних змін допомагають автоматизувати скринінг і первинну діагностику легеневих хвороб. Розроблені за договором співпраці з Національним авіаційним університетом автоматизовані системи дають змогу визначати активність специфічного процесу та відсоток ураження легені. Створено програму виявлення COVID-ураження легеневої паренхіми. Завдяки структурно-параметричному синтезу загорткової нейронної мережі можна проаналізувати гістограми легень, отримуючи значно більше інформації від проведеного КТ-дослідження.
У практичній діяльності широко розповсюдженим є аналіз КТ-зображень за допомогою DICOM-VIEWER, як безкоштовних програм, так і професійних. Принциповим за сенситометричного аналізу легеневої паренхіми є прецизійне виділення на КТ-зрізах ділянок ураження, без залучення просвіту бронха чи каверни. Потрапляння в зону вимірювання повітроносної структури радикально викривляє результати вимірів, роблячи їх нерепрезентативними. Збільшення кількості замірів денситометричних показників у разі збільшення площі досліджуваної ділянки ураженої легеневої паренхіми на якість отриманого результату не вплинуло.
На сьогодні досвід роботи відділу з хворими на COVID-пневмонію продемонстрував можливість контролю перебігу захворювання з огляду на денситометричні зміни. Денситометричний аналіз томограм у разі синдрому плеврального випоту дає змогу доопераційно достовірно визначити транссудат, ексудативні процеси, ускладнення травм органів грудної клітки та згорнутий гемоторакс. Складно переоцінити вплив денситометричного аналізу КТ органів грудної клітки на тактику лікування фтизіатричних пацієнтів. Встановлено значення щільності для різних фаз специфічного запального процесу, що дає можливість об’єктивно визначати показання до оперативного лікування.
15
Лавріненко, Валерій Іванович, Галина Дмитрівна Ільницька, Максим Миколайович Шейко, Володимир Ленінмирович Доброскок, Євген Володимирович Островерх та Володимир Юрійович Солод. "ПОЛІПШЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СИНТЕТИЧНИХ АЛМАЗІВ ДЛЯ ВИСОКОПРЕЦИЗІЙНОГО АЛМАЗНОГО ПРАВЛЯЧОГО ІНСТРУМЕНТУ". Science and Innovation 17, № 6 (18 грудня 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.06.072.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Підприємствам машинобудування України, особливо двигунобудівним та авіаційним, потрібен прецизійнийалмазний правлячий інструмент. Для його ефективного використання необхідним є застосування в них порошків синтетичного алмаза високої якості з контрольованими характеристиками показників міцності та термостійкості, а також геометричних розмірів зерен.Проблематика. Синтетичні алмази синтезуються в різних ростових системах, тому суттєво різняться за наявністю в них внутрішньокристалічних домішок і включень, а відтак і за різними властивостями.Мета. Дослідження можливостей поліпшення фізико-механічних властивостей алмазних шліфпорошків шляхом ефективного сортування за дефектністю поверхні зерен шліфпорошків.Матеріали і методи. В алмазних порошках АС65–АС250 визначали фізико-механічні характеристики: міцність при статичному стисненні, коефіцієнт однорідності за міцністю, термостійкість та питому магнітну сприйнятливість. Елементний склад домішок і включень у порошках визначали рентгенофлуоресцентним інтегральним аналізом за допомогою растрового електронного мікроскопу «BS-340» та енергодисперсійного аналізатора рентгенівських спектрів «Link-860».Результати. Показано, що розділення алмазів в магнітному полі різної напруженості сприяє отриманню шліф порошків, які різняться між собою за вмістом в них домішок і включень, а відтак і змінюються їхні фізико-механічніхарактеристики. Загалом кристали алмазів всіх систем, що містять меншу кількість домішок і включень, мають вищу міцність. Для досягнення цього здійснюється спеціальне сортування шліфпорошків алмаза. Для цього удос коналено спосіб адгезійно-магнітного сортування алмазних шліфпорошків, де передбачено обробку поверхні зереншліфпорошків шляхом нанесення електропровідних тонкодисперсних частинок і адгезійного закріплення їх на поверхні зерен алмаза для створення набутих електричних властивостей.Висновки. Застосування в інструменті таких спрямовано поліпшених алмазних шліфпорошків дозволяє під вищити ефективність алмазного правлячого інструменту.
16
Жулкевич, І. В., та П. А. Чукур. "ОЦІНКА МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗА ДАНИМИ РЕНТГЕНІВСЬКОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ ОСТЕОПОРОТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ У ХВОРИХ НА ДИФУЗНУ В-ВЕЛИКОКЛІТИННУ ЛІМФОМУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12205.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні відмічається тенденція до підвищення захворюваності на неходжкінські лімфоми (НХЛ), тому дослідження змін мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), пов’язаних із лімфопроліферативними захворюваннями та віддаленими наслідками протипухлинної терапії, є актуальними та необхідними для профілактики остеопоротичних переломів.
Мета – визначити ризик виникнення вторинних остеопоротичних переломів, ризик ураження кісткового мозку і оцінити динаміку змін стану МЩКТ поперекового відділу хребта у хворих з дифузною В-великоклітинною лімфомою (ДВВКЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ).
Матеріал і методи. Проведено визначення мінеральної щільності трабекулярної кісткової тканини поперекових хребців (L1–L5) за допомогою функції ROI у програмі Radiant Dicom Viewer в кістковому вікні у 56 пацієнтів: 26 жінок та 30 чоловіків (середній вік (55,96±2,11) р.). Статистичний аналіз проведено за робастним критерієм Левена – Брауна – Форсайта.
Результати. При гендерному порівнянні на ДЕ згідно опитувальників FRAX та QFracture визначався більший ризик остеопоротичного перелому в жінок за всіма показниками: FRAX – основний остеопоротичний ризик 43,21 % і ризик перелому стегнової кістки 59,35 %; QFracture – ризик перелому стегна, зап’ястя, плеча або хребта 59,86 % та ризик перелому стегна 60,12 %. Зниження стану МЩКТ спостерігалося як на ДЕ, так і ПЗХ, у чоловіків та жінок. У чоловіків найбільше достовірне зниження МЩКТ на 19,59 % спостерігалося у L4, у жінок – у L3 на 13,11 %, p<0,05.
Висновки. В усіх обстежених хворих на ДВВКЛ за результатами опитувальників FRAX та QFracture визначався підвищений ризик остеопоротичних переломів на ДЕ. Стан МЩКТ поперекових хребців на серіях КТ у хворих з ДВВКЛ на ДЕ у жінок був достовірно нижчий, ніж у чоловіків. ПЗХ спостерігалося зниження МЩКТ як у чоловіків, так і в жінок, достовірної різниці між групами хворих не встановлено.
17
Trypolskyi, A., G. Kosmambetova, S. Soloviev, A. Kapran та P. Strizhak. "МЕТАЛОКСИДНІ КАТАЛІЗАТОРИ НА СТРУКТУРОВАНИХ КЕРАМІЧНИХ НОСІЯХ ДЛЯ НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНОГО СПАЛЮВАННЯ МЕТАНУ". Vidnovluvana energetika, № 3(58) (25 вересня 2019): 91–99. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.3(58).91-99.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено нанорозмірні Pd-Co3O4-ZrO2-каталізатори на монолітних матрицях (Al2O3/кордієрит) стільникової структури, що виявляють стабільну активність стосовно низькотемпературного каталітичного безполуменевого спалювання метану і є перспективними для застосування у портативних каталітичних генераторах тепла. З метою структурно-функціонального дизайну ефективного каталізатора цільового процесу досліджено вплив складу і способу приготування каталізаторів, що містять оксид 3d-металу (Co) та ZrO2 в пористій матриці Al2O3 як вторинного носія, сформованого на поверхні керамічних блоків з кордієриту, на функціональні властивості каталітичних композицій у процесі глибокого окиснення метану в стехіометричній суміші з киснем. На основі даних рентгенівської дифракції обґрунтовано висновок, що оксид алюмінію як вторинний носій представляє собою суміш аморфного та γ-модифікації Al2O3. При цьому, кристалізація з формуванням фази γ-Al2O3 відбувається при прожарюванні матеріалу за температури 850 оС. Згідно аналізу мікрофотографій просвічуючої електронної мікроскопії (ПЕМ), розмір наночастинок паладію, сформованих у каталітичному покритті, отриманому шляхом термічного розкладу нітрату алюмінію, складає 8–15 нм. Показано, що діоксид цирконію сприяє стабільній активності каталізаторів за рахунок запобігання високотемпературній взаємодії оксидів кобальту і алюмінію з утворенням низькоактивної Co–Al-шпінелі. Введення паладію до складу Со3О4/Al2O3/кордієрит знижує міцність зв’язку кисню з каталізатором, що забезпечує підвищення його активності; роль паладію в складі Pd-Со3О4/Al2O3/кордієрит проявляється також у підвищенні стабільності композиції Pd-Со3О4 в умовах реакції. Одночасне нанесення Co3O4 і Pd порівняно із послідовним сприяє формуванню більш активного каталізатора. Розроблені каталітичні композиції виявляють стабільну активність в умовах реакції протягом семи циклів роботи. Бібл. 14, табл. 2, рис. 3.
18
Valovina, Y. D., Z. Y. Vitvitsky та N. Y. Valovina. "Характеристика структурно-функціонального стану кісткової тканини у хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки стегнової кістки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 лютого 2021): 84–88. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11790.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: проаналізувати структурно-функціональний стан кісткової тканини (СФСКТ) у людей похилого та старечого віку та структуру переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки (ВДСК) на ґрунті порушень мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ).
Матеріали і методи. У роботі проаналізовано результати обстеження 98 хворих похилого та старечого віку, які перебували на лікуванні в КНП “Івано-Франківська обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради” впродовж 2008–2018 рр. Середній вік хворих складав 75,4±10,8 (від 60 до 90 років). І групу склали 46 хворих із переломами ВДСК (основна група), які отримали низькоенергетичні пошкодження. До контрольної групи увійшли 52 особи, котрі обстежувались з приводу захворювань опорно-рухового апарату. Усім хворим виконано двохенергетичну рентгенівську абсорбціометрію (DEXA) поперекового відділу хребта. У хворих І групи визначали тип перелому за класифікацією AO/ASIF.
Результати досліджень та їх обговорення. Порушення показників МЩКТ виявлено у 72 (73,5 %) хворих обох груп. У хворих І групи максимальний показник зниження кісткової маси Т індекс становив -3,5, у хворих ІІ групи – Т= -2,8. У хворих похилого віку І групи середній показник Т індексу становив -1,32, а у хворих старечого віку І групи – -1,86. У хворих похилого віку ІІ групи середній показник Т становив -0,85, а у хворих старечого віку ІІ групи – -1,33. Серед хворих І групи, в яких при денситометрій виявлено порушення структури кісткової тканини, більшість переломів за класифікацією AO/ASIF були складними, тобто уламкові зі зміщенням, і становили 39(84,8 %) випадків. Порушення показників МЩКТ в обстежених хворих похилого та старечого віку та висока частота складних уламкових переломів вказують на необхідність подальшого вивчення СФСКТ та оптимізації лікування у хворих цієї вікової категорії.
19
Єршова, О. Г., В. Д. Добровольський, Ю. М. Солонін та О. Ю. Коваль. "ВПЛИВ Fe ТА Y НА ВОДЕНЬСОРБЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ, ТЕРМІЧНУ СТІЙКІСТЬ ТА КІНЕТИКУ ДЕСОРБЦІЇ ВОДНЮ З ГІДРИДНОЇ ФАЗИ MgH2 МЕХАНІЧНОГО СПЛАВУ Mg + 10%ваг.Fe + 5% ваг.Y". Vidnovluvana energetika, № 4(63) (27 грудня 2020): 31–41. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.4(63).31-41.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективний і безпечний спосіб зберігання водню - це його хімічне зв'язування в металогідридах. Незважаючи на те, що вчені приділяють велику увагу гідриду магнію, він ще не знайшов широке застосування в якості акумулятора водню для автомобільної промисловості через високу температуру (300 °C при 0,1 МПа H2) і повільну кінетику дисоціації. У даній роботі досліджена можливість зниження температури, поліпшення кінетики розкладу стехіометричного гідриду MgH2 за рахунок його комплексного легування Fe і Y з застосуванням методу реактивного механохімічного сплавлення (РМС). Були синтезовані механічні сплави Mg + 10% ваг. Fe + 5% ваг. Y (МС1) і Mg + 10% ваг. Fe (МС2) і досліджено їх фазовий склад, мікроструктуру, водородосорбційні властивості, термічну стабільність і кінетику десорбції водню з використанням методів рентгенівської дифракції (XRD), скануючої електронної мікроскопії (SEM) і термодесорбційної спектроскопії (TDS). Для оцінки впливу комплексного легування на температуру розкладу і термостабільність фази MgH2 отримані ізобари десорбції водню при першому нагріванні після синтезу РМС зразків механічних сплавів і після подальшого їх циклічного гідрування з газової фази. Всі ізобари отримані при тиску водню в реакторі 0,1 МПа і швидкості нагріву зразка 30/ хв. і використані для визначення як температури початку десорбції водню (Тпоч.) з гідридної фази MgH2 МС, так і температури Тмакс., що відповідає максимальній швидкості виділення водню. Кінетичні криві десорбції водню з механічних сплавів-композитів отримані при постійному тиску водню 0,1 МПа в реакторі і температурах 310 і 330 °С і були використані для визначення як часу виділення половини кількості водню (τ1/2), так і загальної кількості виходу водню (τп) з МС. Встановлено, що додавання Fe і Y до магнію призводить до значного поліпшення кінетики десорбції водню з гидридної фази MgH2, про що свідчить значне зменшення (в 15 і 6 разів) часу виділення з неї половини і всього водню при 330 0С. Розроблені матеріали можуть знайти практичне використання в стаціонарних умовах їх застосування.Бібл. 48, табл.2, рис. 9.
20
Povoroznyuk, V. V., N. I. Dzerovych, A. S. Belinska та A. A. Palamarchuk. "Стан скелетної м’язової тканини в українських жінок постменопаузального віку". TRAUMA 16, № 3 (7 липня 2015): 28–32. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.16.2015.80209.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогодні серед геріатричних синдромів науковці світу приділяють велику увагу вивченню саркопенії. Встановлено, що оцінка сили скелетних м’язів кисті має вірогідний зв’язок із ризиком падінь, недієздатністю, погіршенням якості життя, тривалістю госпіталізації. Необхідні подальші дослідження щодо вивчення особливостей втрати маси, сили та функції скелетних м’язів із віком. Метою даного дослідження було вивчити особливості втрати маси, сили та функції скелетної м’язової тканини з віком у жінок у постменопаузальному періоді. Обстежено 127 жінок у постменопаузальному періоді, які залежно від віку були розподілені на групи: 50–59, 60–69, 70–79, 80–87 років. Стан знежиреної маси всього тіла, верхніх і нижніх кінцівок оцінювали за допомогою двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (Prodigy, GEHC Lunar, Madison, WI, США). Силу скелетної мускулатури оцінювали за допомогою кистьового пружинного динамометра. Функціональну можливість скелетних м’язів і ризик падінь оцінювали за допомогою тестів: «дві ступні разом», «напівтандем», «тандем», «на одній нозі», «сісти — встати», 8-кроковий, 3-метровий, 4-метровий та 15-метровий тести. В результаті дослідження в обстежених жінок встановлено вірогідне зниження знежиреної маси з віком на рівні нижніх кінцівок та апендикулярної знежиреної маси. При оцінці сили скелетної мускулатури за допомогою динамометрії спостерігалась тенденція до зниження показників динамометрії у старших вікових групах. При визначенні функціональних можливостей скелетної м’язової маси встановлені вірогідно гірші показники у людей старших вікових груп при використанні 15-метрового тесту, тенденція до погіршення показників тестів «сісти — встати», 3-метрового, 4-метрового та 8-крокового. При оцінці тестів статичного балансування залежно від віку виявлено тенденцію до зниження показників із віком наступних тестів: «дві ступні разом» «напівтандем», «на одній нозі» та вірогідне зниження показників при виконанні тесту «тандем». Таким чином, у старших вікових групах жінок спостерігаються вірогідне зниження апендикулярної знежиреної маси, тенденція до зниження сили скелетної мускулатури, вірогідно гірші показники функціональних можливостей скелетної мускулатури та ризику падінь.
21
Frolova, T. V., N. S. Osman та N. F. Stenkova. "СТАН КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ТА ВІТАМІН D-СТАТУС У ДІТЕЙ В ПЕРІОД ДРУГОГО РОСТОВОГО СПУРТУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (29 червня 2020): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11481.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини та статусу вітаміну D3 у школярів у період другого ростового спурту.
Матеріали та методи. Обстежено 205 умовно здорових дітей віком 9–17 років, які були розподілені на групи залежно від наявності ростового спурту (РС) та його інтенсивності. I група – 50 дітей, які за поточний рік прибавили у рості 8–12 см; II група – 46 дітей, які за поточний рік прибавили у рості більше 12 см, III група – 109 дітей, які не мали РС. Обстеження включало аналіз даних анамнезу, оцінку рівня фізичного та статевого розвитку, ультразвукову та рентгенівську денситометрію, визначення рівня 25-(ОН)-D3.
Результати дослідження та їх обговорення. При проведенні ультразвукової денситометрії (УД) дітям зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) діагностовано: I група – 24 дитини (48,0 %), середній показник Z-score складав 1,8±0,56; II група – 28 дітей (60,87 %), середній показник Z-score – 1,96±0,27; III група – 43 дитини (39,45 %), середній показник Z-score – 1,68±0,72.
За допомогою DXA було обстежено 32 дитини, у яких при проведенні УД виявлено зниження МЩКТ; у 18 з них (56,25 %) було діагностовано зниження МЩКТ. Відсоток дітей зі зниженням МЩКТ у період ростового спурту (І група) та інтенсивного ростового спурту (ІІ група) складав, відповідно, 38,9 та 50,0 %. Середній рівень вітаміну 25-(ОН)-D3 у дітей I групи зі зниженою МЩКТ становив (39,04±11,84) нмоль/л; у дітей із нормальною МЩКТ – (42,43±6,3) нмоль/л; у дітей II групи зі зниженою МЩКТ його середній рівень становив (45,68±5,48) нмоль/л, при нормальній МЩКТ – (45,47±4,69) нмоль/л; у дітей III групи зі зниженою МЩКТ його середній рівень склав (36,73±8,94) нмоль/л, що вірогідно відрізняється від його значень у дітей з нормальною МЩКТ – (42,91±9,1) нмоль/л (р˂0,05).
Висновки. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини у дітей шкільного віку в період ростового спурту відбувається на тлі недостатності або дефіциту вітаміну D3, проте найбільш суттєвим чинником зниження МЩКТ є саме відставання процесів накопичення кісткової маси на тлі інтенсивного лінійного росту скелета.
22
Povorozniuk, V. V., N. I. Dzerovych та A. S. Musiienko. "Нормативні показники якості та мінеральної щільності кісткової тканини на рівні поперекового відділу хребта в українських жінок різного віку". TRAUMA 16, № 2 (3 червня 2015): 36–43. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.16.2015.80252.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було оцінити показники якості трабекулярної кісткової тканини (TBS) і мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) на рівні поперекового відділу хребта в українських практично здорових жінок різного віку. На базі Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу обстежено 497 практично здорових жінок віком від 20 до 89 років, які були розподілені на сім груп за десятиріччями. У дослідження не включали жінок із мінеральною щільністю кісткової тканини на рівні поперекового відділу хребта та шийки стегнової кістки зі значенням Z-критерія за межами ±2 SD, із ранньою менопаузою (до 45 років), із ожирінням (індекс маси тіла > 30 кг/м2), з наявністю захворювань, що впливають на метаболізм кісткової тканини. МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4) оцінювали за допомогою приладу двохенергетичної рентгенівської денситометрії (Prodigy, GE Lunar, Мадісон, США). Показник TBS (L1–L4) визначали за допомогою методики TBS iNsight (Med-Imaps, Pessac, Франція). У результаті проведеного дослідження встановлено, що максимальні значення показника TBS (L1–L4) та МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4) визначені у жінок вікової групи 30–39 років. Вірогідно нижчий показник TBS (L1–L4) порівняно з жінками вікової групи 30–39 років встановлено у вікових групах 50–59, 60–69, 70–79 та 80–89 років, МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4) — у вікових групах 40–49, 50–59, 60–69, 70–79 та 80–89 років. Зниження показника TBS (L1–L4) вірогідно збільшувалось з віком — від –3,11 % у віковій групі 40–49 років до –18,68 % — у віковій групі 80–89 років. Найбільш низькі показники МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4) спостерігались у віковій групі обстежених жінок 40–49 років — –16,97 %. При цьому у віковій групі 80–89 років показник МЩКТ становив –9,50 %. Виявлені зміни МЩКТ обумовлені розвитком дегенеративно-дистрофічних змін на рівні хребта з віком. Таким чином, вагомість детермінант, що визначають міцність кісткової тканини, є відмінною у різних вікових періодах. Отримані нами результати підтверджують незалежність показника TBS у визначенні структурно-функціонального стану кісткової тканини та ризику остеопоротичних переломів. Встановлено негативний регресійний зв’язок між тривалістю постменопаузального періоду жінки та показником TBS. При проведенні регресійного аналізу між показниками якості та мінеральної щільності кісткової тканини на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4) у загальній групі виявлено вірогідний позитивний зв’язок (p = 0,0001). При вивченні регресійного зв’язку у різних вікових групах вірогідна залежність виявлена тільки в обстежених жінок вікової групи 30–39 років. Враховуючи отримані нами результати, вважаємо, що при оцінці структурно-функціонального стану кісткової тканини та визначенні ризику переломів у кожний віковий період має бути індивідуальний підхід до пацієнта.
23
Матіженок, Гітіс, Інна Пітак, Арунас Балтушнікас, Ріта Крюкієне, Стасе Ірена Лукошуте та Гінтарас Денафас. "Властивості та можливість утилізації залишків спалювання твердих побутових відходів: проблеми каунаського заводу зі спалювання віходів, Литва". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 219–24. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233491.
Повний текст джерелаАнотація:
Зольний залишок - це неоднорідна суміш шлаку, що містить залишки скла та металу в різних пропорціях. Основним хімічним вмістом донної золи є оксиди кремнію та алюміній. Інші сполуки - мінерального походження, сульфати, хлориди, чорні та кольорові метали та незгорілі органічні речовини. Елементарний склад зольного залишку головним чином залежить від сировини, що спалюється, та типу системи згоряння. Зольний залишок, як правило, має високі концентрації важких металів, що є дуже токсичними забруднювачами навколишнього середовища. Метою дослідження був аналіз елементарного та молекулярного складу зольного залишку сміття відходів м. Каунас (Литва) за допомогою рентгенівської дифракції (XRD) та скануючої електронної мікроскопії енергодисперсійної рентгенівської спектроскопії (SEM-EDS). Також було важливо дослідити процес обробки зольного залишку за допомогою технології ADR та можливості використання переробленого матеріалу в цивільному будівництві та виготовленні бетонних виробах. Для можливості використання зольного залишку мають бути дотримані певні умови, а виділені мінеральні фракції не повинні перевищувати встановлених національних граничних значень.
24
Tkalich, V. V., V. H. Getman, V. V. Sokolov, D. V. Myasnikov, Yu V. Nedilya, V. I. Galak, N. P. Babiy, V. O. Tkalich та V. V. Bila. "СПОНТАННИЙ ПНЕВМОТОРАКС ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ. ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ, ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПНЕВМОТОРАКСУ І ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.2.7795.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити особливості діагностики та лікування пневмотораксу під час вагітності й подальшого розродження.Матеріали та методи. Першовагітна віком 32 роки перебувала на лікуванні та спостереженні в КМКЛ № 17 і 7-му пологовому будинку м. Києва з 30.03.11 до 20.10.11. Їй проводили повний клініко-діагностичний комплекс обстежень та лікування відповідно до діючих протоколів.Результати дослідження та їх обговорення. У статті представлено огляд літератури з питання спонтанного пневмотораксу у вагітних та подано опис клінічного випадку. Узагальнено особливості діагностики, лікування пневмотораксу під час вагітності та ведення пологів у таких хворих. Рентгенівський знімок грудної клітки вагітної є безпечним для плода після 8-го тижня вагітності. Сучасні міні-інвазивні методики хірургічного лікування є методом вибору при лікуванні пневмотораксу у вагітних. Кесарів розтин виконують виключно за акушерськими показаннями. Всебічне дообстеження породіллі в післяпологовому періоді необхідне для встановлення етіології пневмотораксу, який був під час вагітності. Специфічних заходів з профілактики пневмотораксу дотепер не існує.Висновки. Пневмоторакс під час вагітності – рідкісне явище і зустрічається в 1 випадку на 10 000 пологів. Пневмоторакс у вагітних становить високу загрозу життю матері та плода, що зумовлює актуальність своєчасної діагностики та правильного лікування цього захворювання. Діагностику напруженого пневмотораксу необхідно здійснювати на етапі клінічного обстеження, а лікувальні заходи повинні бути невідкладними та передувати рентгенологічному обстеженню.
25
Поворознюк, В. В., та Т. В. Орлик. "Біологічний вік жінок у постменопаузальному періоді з низькою мінеральною щільністю кісткової тканини і вертебральним больовим синдромом". Вісник наукових досліджень, № 1 (16 червня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.1.4577.
Повний текст джерелаАнотація:
БІОЛОГІЧНИЙ ВІК ЖІНОК У ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ З НИЗЬКОЮ МІНЕРАЛЬНОЮ ЩІЛЬНІСТЮ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ І ВЕРТЕБРАЛЬНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ - З метою вивчення особливостей біологічного віку в жінок старших вікових груп із вертебральним больовим синдромом, залежно від стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩНТ), обстежено 257 жінок віком 50-89 років у постменопаузальному періоді, яких поділили на групи: основна група - 154 жінки з остеопорозом та остеопенією, група порівняння - 103 пацієнтки з нормальною МІЩКТ. Визначення біологічного віку (БВ) проводили з використанням “амбулаторної” батареї тестів за методикою В. П. Войтенко. Мінеральну щільність кісткової тканини визначали методом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії, наявність та інтенсивність вертебрального больового синдрому - за 10-бальною візуально-аналоговою шкалою. Встановлено, що у жінок старших вікових груп показники біологічного віку достовірно погіршуються як серед пацієнток із нормальною, так і з низькою МЩКТ, починаючи від 60 років, причому в пацієнток з остеопорозом (без вертебральних переломів) показник БВ у віці 60-69 років є значимо меншим, порівняно з особами без остеопорозу, та достовірно збільшується тільки у віковій групі 70-79 років. Найбільші зміни показників БВ, самооцінки здоров’я (СОЗ) та статичного балансування (СБ) встановлено у хворих з остеопенією. Крім того, показник БВ у віковій групі 60-69 років був вірогідно гіршим (вищим) у групах з нормальною МЩКТ (р<0,001) та остеопенією (р<0,001) порівняно з пацієнтками із остеопорозом. Встановлено достовірні зв’язки між показником БВ та індексом маси тіла, показниками якості трабеку- лярної кісткової тканини та мінеральної щільності. Наявність та вираження вертебрального больового синдрому корелювали з показником індексу СОЗ тільки в жінок з нормальною МЩКТ. Таким чином, серед жінок старших вікових груп з нормальною МЩКТ при погіршенні біологічного віку істотну роль відіграють вікові зміни, а у пацієнток з остеопорозом - процеси, пов’язані з віком, нівелюються наявністю самого захворювання. Отримані результати підкреслюють необхідність ранньої діагностики втрати кісткової маси до моменту розвитку остеопорозу та його ускладнень.
26
Babinets, L. S., та T. G. Maevska. "КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСТЕОДЕФІЦИТУ ПРИ ОСТЕОАРТРОЗІ У ПОЄДНАННІ З ХРОНІЧНИМ ПАНКРЕАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (14 липня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7725.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. У статті розглянуті сучасні погляди на проблему коморбідності остеоартрозу, хронічного панкреатиту і остеодефіциту. Проаналізовані дані двофотонної рентгенівської денситометрії, а також показники рівня активації перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи захисту і деструкції тканини. Продемонстровані дані кореляційно-регресійного аналізу між наведеними вище показниками і основними характеристиками хронічного панкреатиту та остеодефіциту у хворих аналізованого контингенту.Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 72 хворих. Пацієнтів поділено на дві групи: 30 хворих на ОА та 42 – на ОА у поєднанні з ХП. Контрольна група складалася з 20 практично здорових осіб. Оцінку КТ проводили за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра (Dual Energy X-Ray Absorptiometry – DXA) фірми Lunar corp. (Madison, WI) – Lunar DPX-A № 2589 в поперековому відділі хребта. Аналіз показників проводили згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації охорони здоров’я (WHO, Geneva, 1994) [19]. Дослідження показників ПОЛ проводили за рівнем малонового альдегіду (МА). Для оцінки АОЗ визначали СОД, церулоплазмін (ЦП), SH-групи, каталазу. Ендогенну інтоксикацію і рівень деградації сполучної тканини в організмі оцінювали за рівнем вільного оксипроліну. Вплив наявності ХП на стан ПОЛ-АОЗ встановлювали за наступними основними клінічними характеристиками ХП: вік пацієнтів, структурний стан ПЗ за методом УЗД, виражений у балах. Екскреторну функцію ПЗ досліджували за допомогою визначення фекальної α-еластази методом імуноферментного аналізу за допомогою стандартних наборів фірми BIOSERV ELASTASE 1-ELISA.Результати. При обстеженні мінеральної щільності кісткової тканини за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра було з’ясовано, що наявність у хворих на ОА супутнього ХП призвела до суттєвого зниження МЩКТ і погіршення стану КТ: знизилась частка хворих з нормальною кісткою з 67 % до 16 %, збільшилась – з остеопенією з 10 % до 67 %, з’явились хворі з ОП – 17 %. Окрім посилення деградації КТ при ОА на тлі ХП посилювалися показники оксидативних змін (рівень МА) і знижувалися показники АОЗ (рівень СОД і SH-груп), характерне було збільшення гостроти запалення та ендотоксикозу (рівень каталази, церулоплазміну), а також посилення деградації сполучної і кісткової тканин у суглобах і прогресування фіброзу у тканині ПЗ (рівень оксипроліну).Висновки. Встановлено, що у хворих на ОА із супутнім ХП спостерігалося суттєве зниження МЩКТ і погіршення стану КТ. Виявлено, що при поєднаному перебігу ОА+ХП з остеопенією спостерігається зниження АОЗ за рівнем СОД і SH-груп і достовірно високий рівень активації ПОЛ за даними МА, а також наявність деструктивних змін у сполучній і кістковій тканині і посилення остеопенії, на що вказує зростання оксипроліну.
27
Dankiv, L. V., та S. I. Smiyan. "ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДННИЙ АРТРИТ В ПОЄДНАННІ З НЕАЛКОГОЛЬНИМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (13 травня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i1.7287.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. РА займає особливе місце серед захворювань, які призводять до розвитку остеопорозу. Остеопороз при РА є наслідком як існуючого хронічного системного захворювання, так і терапії глюкокортикоїдами. Не проводилось вивчення взаємозв’язку між морфофункціональними порушеннями печінки і МЩКТ у хворих на РА.Мета дослідження – дослідити порушення структурно-функціонального стану кісткової тканини та виявити залежність змін мінеральної щільності кісткової тканини від наявності НАГС чи його відсутності, застосовуючи рентгенівську денситометрію в пацієнтів із РА.Матеріали та методи. Обстеження пацієнтів проводилося за традиційною методикою і включало: 1) загальноклінічні: огляд, опитування, наявність у минулому переломів, їх кількість та обставини їх виникнення, визначення ІМТ; 2) лабораторні (загальний та біохімічний аналіз крові, визначення РФ методом латекс- аглютинації, оцінку титру АТ ЦЦП методом ELISA (діагностична межа ≥15 ум. од./мл); 3) мінеральну щільність кісткової тканини визначали з використанням подвійного рентгенівського денситометра ДРХ-А (Dualenergy X-Ray Absorptiometry) фірми LUNAR (США) на рівні поперекового відділу хребта. У пацієнтів з МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта ≤ -2,5 SD діагностували остеопороз; у пацієнтів, у яких рівень МЩКТ < -1 SD і ≥ -2,5 – SD- остеопенію; індекс Z (відхилення мінеральної щільності кістки від середнього значення у хворих відповідного віку), індекс Т (відхилення від референтного значення пікової кісткової маси у здорових осіб молодого віку); 4) статистичні.Результати. Денситометричні показники у когорті хворих з НАСГ вказують на значне зниження МЩКТ, порівняно з пацієнтами без ураження печінки. У більшості жінок з РА та супутнім ураженням печінки у постменопаузальному періоді відзначали явища остеопенії і остеопорозу (ОП). Серед пацієнтів із мінімальною активністю РА в поєднанні з НАСГ була незначна кількість обстежених із остеопорозом, у хворих на РА ІІ ступеня активності частка їх із остеопенією і остеопорозом розподілилася з невеликими відмінностями, хоча за відсотковим значенням переважали хворі з остеопенією. Найбільша кількість пацієнтів, яка становила групу максимальної активності РА, була представлена остеопорозом. Остеодефіцитні стани асоціювалися із ожирінням у пацієнтів з РА та НАСГ. За умов позитивності АТ ЦЦП кількість хворих із остеопорозом достовірно більша, ніж із нормальною мінеральною щільністю кісткової тканини і остеопенією. Пацієнти із серопозитивним РА мали статистично значущий вищий ризик виникнення остеодефіцитних станів і частіше хворіли на остеопороз, ніж особи із серонегативним РА. У більшої когорти хворих з РА в поєднанні з НАСГ діагностовано переломи в анамнезі: з остеопенією – у 6 (10,34%) осіб, з остеопорозом – у 12 (20,69%) хворих.Висновки. Серед хворих на РА із супутнім НАСГ діагностовано явища остеопенії та остеопорозу в 87,93 % випадків. Вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини поперекового відділу хребта в жінок до менопаузи і в постменопаузальному період із РА та супутнім НАСГ, порівняно з пацієнтами, які не мали супутнього ураження печінки, демонструвало достовірно вищий відсоток розвитку остеодефіцитних станів, який асоціювався із супутнім ожирінням, активністю РА, наявністю АТ ЦЦП і РФ як за кількісними значеннями МЩКТ, так й за частотою реєстрації даних станів.