Статті в журналах з теми "Методи механічної обробки"

Актуальність. Важливу роль у процесах регенерації пародонтального комплексу у хворих на генералізований пародонтит відіграє цемент кореня зуба. Мета дослідження: вивчити вплив механічної обробки поверхні коренів зубів на товщину цементу при проведенні пародонтологічного лікування у пацієнтів із генералізованим пародонтитом. Матеріали та методи. У дослідження включено 14 пацієнтів із генералізованим пародонтитом, яким було проведено пародонтологічне обстеження. Матеріалом дослідження стали 24 зуби з генералізованим пародонтитом II–III ступеня тяжкості, видалених за ортопедичними і пародонтологічними показаннями. Результати. Товщина цементу коренів зубів (на поздовжніх шліфах), що оброблялися зоноспецифічними кюретами Грейсі, була найнижчою, її середні показники становили 5,47 ± 3,35 мкм, тоді як товщина цементу верхньої третини коренів зубів, що не підлягали інструментальному впливу, була 44,09 ± 15,32 мкм. За результатами морфометрії цементу поздовжніх шліфів зубів встановлено значний вплив зоноспецифічних кюрет Грейсі на товщину цементу кореня порівняно з магнітострикційним ультразвуковим скалером (p = 0,020). Висновки. На товщину цементу коренів зубів впливають зміни pH ротової рідини, мікробний біофільм, інфекційно-запальні процеси в тканинах пародонта та інструментальна обробка коренів зубів. У пацієнтів із пародонтитом зменшення товщини цементу коренів зубів разом із підвищеним жувальним навантаженням у результаті травматичної оклюзії та низькими регенеративними властивостями цементу пришийкової частини кореня зуба є чинниками розвитку гіперестезії та цервікальних уражень.

Резюме. У літературі відмічається дефіцит даних щодо оцінки можливого взаємозв’язку між особливостями недотримання ергономічних рекомендацій лікарями-стоматологами та наслідками проведення різних ятрогенних втручань у розрізі їх якості та результативності. При цьому попередньо необхідно систематизувати наявні характерні патерни порушень ергономіки роботи лікарів-стоматологів у процесі лікування кореневих каналів у розрізі впливу на них таких похідних, як наявний досвід роботи, середня кількість робочих годин, особливості матеріально-технічного забезпечення та застосування різних типів інструментів та засобів для оптичного збільшення. Мета дослідження – визначити основні особливості порушення ергономіки лікарями-стоматологами в ході проведення ендодонтичного лікування. Матеріали і методи. З метою реалізації поставленої мети проводили моніторинг особливостей робочого патерну 32 лікарів-стоматологів, які забезпечували виконання ендодонтичних втручань у середньому не менше 3 год на день. Моніторинг за роботою лікарів-стоматологів виконували лише в ході проведення ними лікування кореневих каналів постійних зубів у дорослих осіб. У процесі моніторингу лікар-спостерігач забезпечував періодичне заповнення анкети Rapid Entire Body Assessment (REBA) відповідно до оригінальної методики. Результати дослідження та їх обговорення. Виражене зростання тенденції невідповідності ергономічним параметрам роботи відмічалося при середній кількості годин проведення ендодонтичних втручань на день на рівні 5 і більше годин. Порівняно із випадками застосування операційного мікроскопа, використання бінокулярів або ж збільшуваних луп різного дизайну характеризувалося зростанням частоти реєстрації показників критерію REBA на рівні 4–7 із 25,0 % до 33,33 %, та зменшенням частоти реєстрації таких в діапазоні 2–3 балів із 50,0 % до 33,33 %. Висновки. Більшість лікарів-стоматологів досліджуваної вибірки демонструвала наявність порушень основних ергономічних принципів згідно з використовуваними критеріями REBA, що аргументує як потребу корекції їх робочого патерну з метою оптимізації робіт, так і необхідність дослідження подальших взаємозв’язків між конкретними показниками вищезгаданих критеріїв та із зареєстрованою успішністю проведеного ендодонтичного лікування і частотою розвитку різних видів помилок, допущених на етапі механічної та медикаментозної обробки кореневих каналів, а також на етапі їх обтурації.

Метою роботи є розробка методики розрахунку співвідношення кутів процесу стружкоутворення з використанням моделювання напружено-деформованого стану, методу найменших квадратів та графоаналітичного методу розрахунку.Методика досліджень базується на застосуванні елементів теорії різання стосовно схеми утворення зливної стружки і моделі пластичної деформації металу з однією поверхнею зсуву при вільному різанні без наросту на передній поверхні леза. Для моделювання напружено-деформованого стану зони стружкоутворення та визначення кута зсуву використовувалось програмне забезпечення, яке базується на методі кінцевих елементів, призначення якого є аналіз двовимірної поведінки металу при різних процесах механічної обробки. Апроксимація лінійною залежністю точок поверхні зсуву матеріалу за допомогою методу найменших квадратів, отримання значень кутів зсуву матеріалу для різних параметрів обробки. Визначення графоаналітичним методом кутів внутрішнього тертя-зсуву та зовнішнього тертя-ковзання, отримання залежностей кутів стружкоутворення від швидкості різання та передньою кута леза.Результати. Розроблена методика розрахунку співвідношення кутів процесу стружкоутворення з використанням моделювання напружено-деформованого стану, методу найменших квадратів та графоаналітичного методу розрахунку. Програмна реалізація алгоритмічної моделі здійснена в середовищах DEFORM ™-2D Machining, КОМПАС-3D та Microsoft Excel.Наукова новизна. Удосконалено структурну схему алгоритму графоаналітичного розрахунку кутів процесу стружко утворення. Вперше розроблено методика розрахунку співвідношення кутів процесу стружкоутворення з використанням моделювання напружено-деформованого стану, методу найменших квадратів та графоаналітичного методу розрахунку. Практична цінність. Розроблена методика розрахунку співвідношення кутів процесу стружко утворення може застосовуватися у якості першого наближення або базису при інженерних аналізів процесу стружкоутворення. Також, результати статті можуть бути використані для автоматизації підходу до визначення раціональних режимів різання для зниження собівартості виготовленого кінцевого продукту за рахунок зниження витрат матеріалу, інструменту та підвищення якості оброблювальної поверхні.

Актуальність теми дослідження. Підвищення рівня оснащеності виробничих процесів деревообробки сучасним прогресивним технологічним оснащенням є одним з ефективних шляхів підвищення продуктивності та поліпшення показників якості виробів із деревини та меблів. Постановка проблеми. Точність орієнтування, базування та надійність закріплення дерев’яних виробів та меблів при обробці досягається завдяки використанню засобів технологічного оснащення. Тому розробка високотехнологічних засобів технологічного оснащення для деревообробки та меблевого виробництва є актуальним завданням з погляду забезпечення високої ефективності процесів механічної обробки виробів із деревини та матеріалів на її основі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нині є значна кількість літератури з проектування технологічного оснащення механоскладального виробництва, проте література, в якій би було висвітлено питання обґрунтованого вибору та проектування засобів технологічного оснащення для деревообробки, відсутня. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Процеси деревообробки порівняно з процесами механічної обробки в машинобудуванні мають свої особливості, передусім пов’язані з особливими технологічними властивостями деревини та матеріалів на її основі, особливостями схем обробки та технологічними можливостями деревообробного устаткування. У зв’язку з цим вибір, умови раціональної експлуатації універсальних, методика проектування спеціальних засобів технологічного оснащення для механічної обробки елементів дерев’яних виробів та меблів також мають свої особливості. Метою статті є аналіз особливостей проектування засобів технологічного оснащення для механічної обробки елементів дерев’яних виробів та меблів. Виклад основного матеріалу. Вперше дано загальне визначення та здійснена перша спроба класифікації технологічного оснащення для деревообробки та меблевого виробництва. Сформульовано основні вимоги та дано визначення видів технологічного оснащення для деревообробки за призначенням. Проаналізовано етапи розроблення технологічного оснащення для деревообробки. Систематизовано відмінності технологічного оснащення для деревообробки порівняно з технологічним оснащенням для механоскладального виробництва. Висновки відповідно до статті. Уперше дано загальне визначення та наведена класифікація технологічного оснащення для деревообробки та меблевого виробництва. Виявлені та систематизовані особливості технологічного оснащення для деревообробки дають змогу в подальшому їх враховувати при розробці сучасних методик їх обґрунтованого вибору та проектування.

Розглянуті методи, які забезпечують підвищення довговічності двигунів сільськогосподарської техніки за рахунок використання ефективних технологій при виготовленні та відновленні поршневих пальців. Запропонований метод відновлення поршневих пальців автотракторних двигунів з використанням механічних вібраційних коливань обробляючого інструменту. Проведені дослідження по вибору основних параметрів обробляючого інструмента – пуансона, які сприяють підвищенню якості відновлення поршневих пальців двигунів, що забезпечує їх підвищену зносостійкість і, відповідно, надійність двигуна. Встановлені види головних деформацій при обробці матеріалу пальців по їх довжині, зовнішньому і внутрішньому діаметрах із вказанням їх особливостей. Досліджені зміни розмірів оброблюваних зразків по їх довжині в умовах звичайного і вібраційного навантаження. Знайдені значення ступеню зміцнення матеріалу поршневих пальців і бронзових втулок. Проведені мікроструктурні дослідження з метою визначення впливу методу деформування на властивості металу поршневих пальців. Досліджений вплив методу обробки поршневих пальців на процес переносу (налипання) їх матеріалу на робочу поверхню обробляючого інструменту – пуансону. Проведені дослідження зносостійкості зразків, вирізаних з поршневих пальців і бронзових втулок двигунів на машині тертя за схемою «ролик – колодочка». Визначена інтенсивність зносу вказаної пари тертя по середній величині втрати маси ролика і колодочки. Приведені графічні залежності результатів зношування ролика і колодочки при звичайному і вібраційному деформуванні в залежності від часу випробувань. Результати стендових досліджень дозволяють розробити і впровадити у виробництво технологічний процес відновлення поршневих пальців і бронзових втулок методом вібраційного деформування.

Актуальність теми дослідження. При шліфуванні циліндричних деталей на фінішних операціях через нерівномірний знос інструмента відбувається погіршення вихідної точності обробки. Постановка проблеми. Кінцева точність деталей забезпечується доводочними операціями. При використанні схеми круглого шліфування спостерігаються значні температурні навантаження та нераціональне розподілення зрізуваного шару вздовж кромки інструмента та його нерівномірний знос. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відомі способи глибинного шліфування зі схрещеними осями інструмента та циліндричної деталі, де кут орієнтації інструмента вибирається з умови досягнення найбільшої продуктивності обробки. З огляду на великі припуски на обробку температура в зоні шліфування досягає значних величин, що викликає зміну фізико-механічних властивостей поверхневого шару деталі. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Нині не розроблено метод однопрохідного доводочного шліфування циліндричних деталей, що забезпечує необхідну точність фінішної обробки одночасно з досягненням максимальної продуктивності. Постановка завдання. Розроблення нового способу однопрохідного доводочного шліфування циліндричних деталей орієнтованим інструментом. Створення загальної модульної 3D моделі різальної поверхні шліфувального круга, процесу формоутворення та зняття припуску. На базі запропонованої моделі визначити основні характеристики процесу обробки. Виклад основного матеріалу. Розроблено новий спосіб однопрохідного доводочного шліфування циліндричної поверхні орієнтованим шліфувальним кругом. При цьому орієнтація інструмента визначається з умови повного завантаження різальної кромки та переважно залежить від припуску на обробку й висоти шліфувального круга. Оптимальна осьова подача вибирається з умови досягнення необхідної геометричної точності поверхні, а збільшення продуктивності обробки досягається за рахунок підвищення швидкості обертання деталі. Для нового способу однопрохідного доводочного шліфування розроблені модульні 3D моделі процесу формоутворення та зняття припуску. Запропонована методика визначення одиничних сил різання та питомої продуктивності обробки. Висновки відповідно до статті. Запропоновано новий спосіб однопрохідного доводочного шліфування поверхні циліндричного валика орієнтованим абразивним інструментом. Розроблені модульні 3D моделі зняття припуску та формоутворення.

В роботі досліджені технології обробки і зміцнення поверхневого шару деталей із сталі 45, що на першому етапі передбачають відновлення геометрії поверхні, борування і лазерну обробку борованого шару. Проведений аналіз структуроутворення пошарових зон в залежності від технологічних методів обробки, розроблена методика визначення параметрів мікротвердості, пружності, коефіцієнту пластичності відповідних локальних зон за допомогою приладу “Micron-gamma”. Проведені дослідження фізико-механічних властивостей робочих шарів і мікротвердості. За результати проведених досліджень на відповідних зразках деталей із сталі 45 отримані зображення мікроструктур робочих поверхонь, приведені таблиці і графіки розподілу мікротвердості поверхневого шару деталі. Представлені результати доводять про доцільність використовування розроблених технологій відновлення і зміцнення широкого спектру деталей із сталі 45 у машинобудуванні.

Мета – встановлення закономірностей в процесах структуроутворення в маловуглецевих низьколегованих сталях з ферито-бейнітною структурою в залежності від параметрів термічної обробки та їх вплив на властивості з’єднувальних деталей трубопроводів.Методика. Під час виконання дослідження використано: методи випробувань металу на розтяг, ударний вигин зразків Шарпі та Менаже при різних температурах, світлову та растрову металографію, рентгеноструктурний аналіз для дослідження макро-, мікро- та тонкої структури, топографії зламів зразків з маловуглецевої низьколегованої сталі 15ХСНД з ферито-бейнітною структурою після різних режимів термічної обробки.Результати. Встановлені закономірності впливу параметрів термічної обробки на структуру, механічні властивості та топографію зламів ударних зразків сталі 15ХСНД з ферито-бейнітною структурою.Наукова новизна. Результати досліджень дозволили вперше встановити залежність процесів структуроутворення в маловуглецевих низьколегованих сталях від параметрів охолодного середовища, способу термічного зміцнення та наступних параметрів відпуску, їх вплив на зміну механічних властивостей металу, що підтверджується отриманням низки патентів на розроблені технічні рішення.Практична цінність. Отримані результати досліджень дозволили створити та впровадити параметри промислової технології об’ємної термічної обробки штампозварних з’єднувальних деталей трубопроводів із товщиною стінки до 100 мм та конструктивно-технологічні параметри гартівного обладнання.

Актуальність теми дослідження. Досить часто для отримання необхідної точності виготовлення деталей, вони обробляються на круглошліфувальних, внутрішньошліфувальних, плоскошліфувальних та різьбошліфувальних верстатах. Попередньо врівноважене шліфувальне коло в процесі експлуатації втрачає врівноважений стан і набуває дисбаланс, що змінюється протягом часу. Однією з причин, що викликає зміну дисбалансу, є знос шліфувального кола, який може бути нерівномірним або рівномірним. Нерівномірний знос виникає у зв’язку з розсіюванням міцності різальної поверхні кола (у межах одного інструмента). При рівномірному зносі, зокрема й за рахунок правок кола, неврівноваженість виникає через нерівномірну щільність, відхилення розмірів, форми й розташування поверхонь. Постановка проблеми. У процесі виконання шліфувальних робіт необхідно враховувати те, що шпиндель шліфувального верстата внаслідок зносу шліфувального кола, піддатливості опор, згинальної жорсткості переходить у неврівноважений стан, що впливає на точність і якість механічної обробки деталей. Тому виникає проблема визначення похибок положення ротора динамічної системи з урахуванням статичної та динамічної неврівноваженості,складових сил різання та пружних зусиль, що виникають в опорах шпиндельного вузла. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У роботі були розглянуті останні публікації з цієї теми, які представлено у відкритому доступі, включаючи мережу Інтернет. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відомі дослідження точності процесу шліфування важкооброблюваних деталей не враховують вплив статичної, динамічної та моментної неврівноваженості технологічної системи шліфувального верстата. Однак у процесі оцінювання точності положення шпинделя в просторових координатах та точності виготовлення заданої деталі в математичній моделі процесу механічної обробки необхідно враховувати перераховані фактори. Тому дані дослідження дають можливість конструктору підвищити точність проєктування металорізальних верстатів шліфувальної групи при обробці деталей, які мають конструктивну неврівноваженість. Постановка завдання. Метою цієї наукової роботи є моделювання положення шпинделя шліфувальних та фрезерних верстатів з урахуванням інерційних зусиль, які виникають унаслідок статичної та динамічної неврівноваженості роторного вузла, що обумовлює точність і якість процесу механічної обробки. Виклад основного матеріалу. Стан врівноваженості шпиндельного вузла, відбалансованого заводом-виготовлювачем, при обробці деталей на металорізальних верстатах безупинно змінюється. При шліфуванні дисбаланс виникає внаслідок зношування і неоднорідної структури змінної інструментальної головки шліфувального круга. У процесі обробки деталі, яка обертається, він зумовлений неврівноваженою заготовкою. Для компенсації режимної зміни дисбалансу і з метою підвищення якості обробки, особливо на фінішних операціях, без зниження нормативних режимів різання на шпиндель верстата встановлюють коригувальні маси, диски з приводом їх від гідростатичної або гідродинамічної опор. Висновки відповідно до статті. У результаті проведених досліджень у роботі отримано математичну модель положення шпинделя шліфувального верстата з урахуванням складових статичної та динамічної неврівноваженості ротора, яка виникає внаслідок похибок технологічної системи верстата та зносу шліфувального кола. Використовуючи цю модель можна проводити розрахунок похибок механічної обробки, що виникають при різанні. Також це дослідження дозволяє уточнити вплив похибок процесу шліфування на якість обробки деталей, що дає можливість оптимізувати режими різання і, відповідно, підвищити ефективність процесу шліфування. Ця методика також може використовуватися для високошвидкісного фрезерування, яке є альтернативою шліфуванню

Метою роботи є оцінювання комфортності текстильних матеріалів різного сировинного складу з використанням комплек сного підходу, який базується на поєднанні експериментальних досліджень показників комфортності та діагностиці впливу матеріалів на функціональний стан організму людини. Для досягнення поставленої мети використано експериментальні методи дослідження механічних і фізичних властивостей текстильних матеріалів, принципи порівняльного аналізу, статистичний метод обробки даних. Енерго-інформаційний вплив на організм людини визначався з використанням методу біорезонансної енерго-хвильової діагностики. Проведені у процесі роботи дослідження показали, що рівень комфортності текстильних матеріалів для одягу, визначений експериментальним шляхом, не завжди збігається з тим, як реагує людський організм на їх використання. Якщо найкращі значення показників комфортності були встановлені для лляних та шовкових тканин, то найбільш позитивно на організм впливають лляні та вовняні, а для шовкових є характерним високий рівень негативного впливу. Це ще раз підтверджує той факт, що комфортність є комплексним показником і може оцінюватися лише із врахуванням суб’єктивних відчуттів людини. Загалом найкращі результати були встановлені для зразка лляного матеріалу: для нього характерні високі значення показників комфортності в поєднанні з низьким рівнем негативного впливу та досить високим рівнем позитивного впливу. Запропонована методика оцінювання комфортності дає можливість враховувати реакцію організму на вплив тих чи інших видів текстильних матеріалів. Наукова новизна полягає в тому, що в даній роботі вперше використано комплексний підхід для оцінювання комфортності матеріалів, який включає поєднання об’єктивних та суб’єктивних методів. Практична значимість підтверджується рекомендаціями щодо конфекціювання текстильних матеріалів для виготовлення літнього одягу на основі їх комфортності.

В роботі представлена розроблена лабораторна установка, яка дозволяє проводити експериментальні дослідження впливу показників фізичного стану звалищних ґрунтів на стійкість схилів на зсув та перевірити достовірність математичної моделі та розробленої на її основі методики попередження надзвичайних ситуацій каскадного типу поширення внаслідок зсуву звалищних ґрунтів на полігоні твердих побутових відходів з технологічним ліквідаційним енергоємним устаткуванням. Основними елементами розробленої установки є прямокутний експериментальний бокс з поворотною та зафіксованою частинами, поворотний та стопорний механізми, настільні плити, обприскувач, система дотичного навантаження. У якості основних вимог до установки визначені можливість проведення серій експериментів, що базуються на використанні зсувних експериментальних блоків зі зміною їх вологості, щільності, температури та кута нахилу основи поверхні ковзання, а також механічних характеристик – кута внутрішнього тертя, питомого зчеплення звалищних ґрунтів. Проведення досліджень з використанням лабораторної установки базується на припущенні – перехід зсувного експериментального блоку звалищних ґрунтів в динамічний стан вважається настання надзвичайної ситуації об’єктового рівня поширення. У ході роботи розроблена методика проведення експериментальних досліджень та обробки результатів спостереження. Методика включає процедури: встановлення початкових та граничних умов; підготовка лабораторної установки; проведення серії експериментів по визначенню механічних показників та кута зсуву експериментальних блоків, та серії експериментів по визначенню показників вологості, температури та щільності звалищних ґрунтів за фактом зсуву з урахуванням поступового наростання вологості; статистичну обробку щодо отримання статистичної вибірки значень ефективних показників фізичного стану звалищних ґрунтів, що входять в довірчий інтервал за класичним методом статистики – t-критерій Стьюдента.

Електророзрядний метод обробки робочої поверхні прокатних валків за імпульсним режимом дозволяє змінювати фізико-механічні властивості робочого поверхневого шару, варіюючи матеріал електрода та параметри обробки. Обладнання, що розроблено для його реаліза

Предметом статті є з’єднувач гнучких шлейфів для міжмодульних електричних з’єднань. Метою є представлення результатів експериментальних досліджень параметрів запропонованої конструкції з’єднувача гнучких комутаційних шлейфів при впливі динамічних навантажень, а також якості електричних з’єднань. Завдання: аналіз конструкційних особливостей основних типів з’єднувачів та причин виникнення відмов, експериментальне підтвердження теоретичних досліджень виконаних на попередніх етапах роботи та визначення експлуатаційних характеристик з’єднувача гнучких шлейфів для міжмодульних електричних з’єднань, проведення експерименту для отримання набору статистичних даних оцінки якості конструкції з’єднувача гнучких шлейфів. Використовуваними методами є: методи планування експерименту та обробки експериментальних даних. Отримані такі результати. Для поєднання двох шлейфів запропоновано нову конструкцію з’єднувача, яка дозволяє швидко та точно виконувати процес підмикання і гарантує якісне електричне з’єднання між контактами лінії зв’язку. В залежності від форми рисунку кришки можна досягти різних властивостей поєднання та якості з’єднання. Визначено вплив форми поверхні кришки з’єднувача на зусилля, що необхідне для механічного роз’єднання двох шлейфів в різні сторони. Визначено значення перехідного опору між контактами шлейфів. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному. Розроблений стенд для дослідження якості електричних міжз’єднань гнучких структур та методика проведення експериментальних досліджень дозволили експериментально довести якість запропонованої конструкції плаского з’єднувача гнучких шлейфів. Виходячи з отриманих результатів була визначена форма притискаючої кришки з’єднувача. Відповідно до результатів експерименту, кришка повинна мати шість або сім зубців. Встановлено, що максимальне зусилля, яке витримує з’єднувач, становить 1,3–1,4Н. Також показано, що перехідний опір в контактах з’єднувача становить максимум 0,2–0,3Ом. Експеримент показав надійність та стабільність параметрів при прикладенні механічних впливів та збереження протягом всіє другої стадії роботи з’єднувача, поки шлейф не зривається та не починає “ковзати” відносно нерухомого елементу конструкції.

Одним з основних видів зношування робочих органів ґрунтообробних та посівних машин є абразивне зношування. Таке зношування призводить до втрати працездатності леза робочих органів, зокрема зернопосівних машин.Під час виконання механізованих технологічних операцій посіву зернових культур дискові сошники сівалок знижують (втрачають) свою працездатність в разі, коли відстань між їх кромками в місці, де вони сходяться, перевищує 5 мм. Останнє обумовлено зменшенням зовнішнього діаметра дисків і є підґрунтям для заміни дисків.Економічно обґрунтовано здійснення відновлення зношених дисків. Тому у статті розглянуто існуючі методи відновлення робочих органів зернопосівних машин. Запропоновано метод відновлення зазначених деталей з використанням механічних вібраційних коливань обробного інструменту.Основні параметри відновлених дисків, з використанням механічних вібраційних коливань обробного інструменту, порівняно з параметрами відновлених дисків методом наплавлення зношеного шару металу.Експериментально підтверджено, що спосіб відновлення посівних дисків впливає не величину їхнього остаточного ресурсу. Перевагу надано вібраційному відновленню.Проведені дослідження процесу вібраційного зміцнення матеріалу деталей, які сприяють підвищенню якості відновлення дисків сошників зернопосівних машин, що забезпечує їх підвищену зносостійкість і, відповідно, підвищення ресурсу.Встановлено основні параметри обробки при вібраційному зміцненні (амплітуда, частота коливань обробного інструменту, час обробки).Проведеними дослідженнями встановлено характер інтенсивності зношування діаметра дисків сошників і товщини їх леза.Встановлено, що зносостійкість, а отже, і ресурс дисків сошників залежать як від їх параметрів, так і від способу відновлення.Отримані дані стендових випробувань дозволяють розробити і впровадити у виробництво технологію відновлення дисків сошників методом вібраційного деформування.

Досягти високих показників якості у разі обробки на верстатах важко через вібрації, що знижують продуктивність і точність обробки, надійність і довговічність роботи верстатів, а також стійкість ріжучого інструменту. Явище вібрацій найбільш повно теоретично і експериментально досліджено під час точіння одним різцем на токарних верстатах. В опублікованих роботах (Astashev, Korendjasev, Erofeev, 2013; Tchernishev, 2010; Kudinov, 1967; Pashinin, Tchernishev, 2012; Peterson, 2002) не досить уваги приділяється питанню усунення вібрацій у разі обробки металів з використанням багатолезових інструментів: свердел, розгорток, зенкерів, протяжок, фрез, різьбонарізних та інших інструментів. Результати досліджень вібрацій у разі багатолезової обробки не систематизовані, в них не досить уваги приділено впливу вібрацій на продуктивність механічної обробки, стійкість ріжучих інструментів і показники якості деталей – точність, шорсткість і властивості поверхневих шарів деталей. Такі дані набувають особливо великого значення у зв’язку із застосуванням верстатів з ЧПУ, що працюють багатолезовим інструментом (Kak izbezgat vibratciy na stanke HAAS, 2010). Під час складання програм для цих верстатів повинні враховуватися обмеження на режими різання, які накладаються через можливість появи вібрацій. У разі використання багатолезового різання динамічна система верстата стає більш складною, що вимагає додаткових досліджень для встановлення ділянок режимів обробки, вільних від вібрацій, що гарантує якість деталей. Новизна роботи полягає в комплексному дослідженні впливу вібрацій на роботу складних інструментів: фрез, свердел, протяжок, зенкерів, розгорток та різьбонарізних головок. Це дозволяє розробити рекомендації для стійкої роботи інструменту в умовах використання його у сучасних верстатних системах з обладнанням з ЧПУ. У статті узагальнені питання, пов’язані з вібраціями у разі багатолезової обробки, розглянуті технологічні фактори, що впливають на інтенсивність вібрацій. Особлива увага приділяється технологічним методам усунення вібрацій у разі багатолезової обробки шляхом вибору раціональних режимів різання, оптимальної конструкції ріжучих пластин багатолезових інструментів, а також шляхом застосування різних пристроїв, що гасять вібрації. Основою для написання статті є розробки автора, пов’язані з вібростійкою багатолезовою обробкою, а також розробки, виконані іншими вітчизняними та зарубіжними фахівцями (Kudinov, 1967; Tchernishev, 2010; Li, 2011; Zhu, 2015).

Проведено аналіз методів визначення припусків на механічну обробку металевих, оксидних та керамічних покриттів, які базуються на міцності покриттів, зміні мікротвердості, забезпечені одержання мінімальної шорсткості обробленої поверхні. Визначення раціональних припусків на механічну обробку деталей з електрохімічними хромовими покриттями є важливою техніко-економічною задачею машинобудування, оскільки занижені значення припусків не гарантують досягнення необхідної точності розмірів та відповідної шорсткості робочої поверхні деталей, призводить до зниження ресурсу роботи виробів, а завищені значення припусків призводять до зростання витрат на механічну обробку. Мета – розроблення інженерної методики визначення припусків на механічну обробку сталевих деталей з хромовими електрохімічними покриттями для забезпечення необхідної точності та шорсткості зовнішніх циліндричних поверхонь. Покриття наносили на циліндричні сталеві зразки у спокійному та проточному електроліті на установці спорядженій автоматизованою системою контролю технологічних параметрів процесу електрохімічного хромування. Досліджено шорсткість поверхонь після алмазного круглого шліфування електрохімічних хромових покриттів нанесених у спокійному та в проточному електролітах. Встановлено, що товщина дефектного шару залежить від способу нанесення електрохімічного хромового покриття. Хромування сталевих деталей у проточному електроліті забезпечує одержання меншої товщини дефектного шару порівняно з хромуванням у спокійному електроліті. Також встановлено, що мінімальний припуск, для одержання поверхонь із мінімальною шорсткістю після алмазного шліфування електрохімічного хромового покриття, залежить від загальної товщини покриття та збільшується із її зростанням. Аналіз результатів розрахунку припусків показав, що припуск на механічну обробку заготовок деталей з хромовим покриттям, нанесеним у спокійному електроліті, є більшим у порівнянні із покриттям, отриманим у проточному електроліті в 2,5 рази. Це обумовлено нерівномірним нанесенням електрохімічного хромового покриття у спокійному електроліті внаслідок ускладнення газовідведення з поверхні покриття у процесі електролізу порівняно із електролізом у проточному електроліті. Вказані недоліки хромування в спокійному електроліті усуваються під час нанесення покриття на циліндричні деталі в проточному електроліті, про що свідчить також, зменшення конусоподібності деталей з покриттями близько в 1,7 раза та глибини дефектного поверхневого шару – 2,6 раза відповідно. Наукова новизна роботи полягає у встановленні товщини дефектного шару для хромових електрохімічних покриттів, нанесених у спокійному та проточному електроліті на циліндричні сталеві деталі, після зняття якого алмазним круглим шліфуванням забезпечується отримання обробленої поверхні з мінімальною шорсткістю. Практична цінність – розроблено інженерну методику розрахунку припусків на механічну обробку (операцію алмазного шліфування) циліндричних сталевих деталей з хромовими електрохімічними покриттями.

У статті проведена оцінка ефективності використання різних технологічних прийо- мів очищення дренажних вод полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), зокрема, запро- понований спосіб активізації реагентного методу очищення із застосуванням розчину коагулянту сульфату алюмінію, підданого активації шляхом магнітної обробки та елек- трокоагуляції. Така технологія дозволить інтенсифікувати процес очищення дренажних вод, знизити дози сульфату алюмінію без погіршення якості очищення стічних вод, зни- зити експлуатаційні витрати та собівартість очищення дренажних вод. Для досягнення мети в ході досліджень вивчений хімічний склад фільтрату полігонів ТПВ на різних етапах експлуатації полігону з урахуванням якісних особливостей філь- трату залежно від його віку. Основна увага приділена оптимізації параметрів реагентного очищення стічних вод полігонів ТПВ, вивчена кінетика та виявлені закономірності процесу коагуляції у разі активації розчину коагулянту сульфату алюмінію. При цьому були вивчені такі основні питання, як: – зміна структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стіч- них вод полігонів твердих побутових відходів активованим розчином коагулянту сульфату алюмінію; – вплив активованого розчину коагулянту на зміну сил зчеплення контактного сере- довища; – вплив активованого розчину коагулянту на гідравлічну крупність суспензії, що коа- гулюється. У роботі доведено високу ефективність використання реагентного методу (в комбіна- ції з біологічним очищенням) для фільтраційних вод, характерних для стадії метаногенезу, детально описаний хімізм процесу та механізм зміни структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стічних вод. Слід зазначити, що запропонована тех- нологія має низку особливостей, зокрема, протягом активації розчину реагенту відбува- ється накладення магнітного поля, внаслідок чого відбувається зміна структури розчину і утворення додаткових центрів коагуляції. Порівняно з іншими відомими технологіями, що мають стадію реагентного очищення, це дозволить інтенсифікувати процес коагуляції та знизити розрахункову дозу коагулянту на 25–30% без погіршення якості очищення.

Запропоновано методику обробки експериментальних даних (моделювання окремих ділянок дозової залежності з застосуванням MathCAD і OriginPRO) для наочного опису і прогнозу можливості технологічного застосування потоку релятивістських електронів з енергією ≅ 5 МеВ для підвищення ударної в'язкості (KCU) 45ХН2МФА. Показано, що зміна радіаційно-механічних властивостей є суттєво нелінійною – з ростом дози опромінення спостерігається кілька ділянок зміни радіаційно-механічних властивостей металопрокату. Запропоновано ймовірний механізм фізичних процесів, що змінюють властивості 45ХН2МФА при опроміненні релятивістськими електронами.

У статті розкрито зарубіжний досвід напрямків розширення функціональності портативних електронних пристроїв. Визначено слабкі сторони сучасних портативних електронних пристроїв. Зазначено, що переносні електронні пристрої, включаючи мобільні телефони, портативні комп’ютери, планшети та мобільні (переносні) електронні пристрої сприяють швидкому зростанню обробки та обміну інформацією. Підкреслено, що швидкий прогрес портативних електронних пристроїв неможливий без поступового вдосконалення технологій акумуляторних батарей. Первинні батареї вже використовувались як основне джерело енергії портативних електронних пристроїв протягом тривалого періоду. Наведено внутрішні та зовнішні методи захисту батарей портативних електронних пристроїв. Окремо відзначено портативні електронні пристрої, що мають механічну гнучкість (наприклад, зсувні дисплеї), вони представляють новий напрямок для електронної промисловості. Крім того, вони можуть поєднуватися з мобільними датчиками (наприклад, розумним одягом), щоб зробити революцію в житті людини. Наголошено, що електрохімічні функції гнучких батарей зазвичай погіршуються при тривалих частих механічних деформаціях, наприклад, при згинанні, згортанні, скручуванні та інших режимах деформації. З високою ємністю, можливістю швидкого заряджання / розряджання та чудовою стабільністю на циклі, що може бути додатково поєднано з гнучкими електролітами та сепараторами. Зазначається, що з метою подальшого задоволення постійно високих вимог до акумуляторних батарей у портативних електронних пристроїв, значні зусилля у галузі досліджень у всьому світі були спрямовані на вдосконалення існуючих акумуляторних систем з використанням нових матеріалів, передових технологій та нових енергетичних хімічних сполук.

У статті розкрито зарубіжний досвід напрямків розширення функціональності портативних електронних пристроїв. Визначено слабкі сторони сучасних портативних електронних пристроїв. Зазначено, що переносні електронні пристрої, включаючи мобільні телефони, портативні комп’ютери, планшети та мобільні (переносні) електронні пристрої сприяють швидкому зростанню обробки та обміну інформацією. Підкреслено, що швидкий прогрес портативних електронних пристроїв неможливий без поступового вдосконалення технологій акумуляторних батарей. Первинні батареї вже використовувались як основне джерело енергії портативних електронних пристроїв протягом тривалого періоду. Наведено внутрішні та зовнішні методи захисту батарей портативних електронних пристроїв. Окремо відзначено портативні електронні пристрої, що мають механічну гнучкість (наприклад, зсувні дисплеї), вони представляють новий напрямок для електронної промисловості. Крім того, вони можуть поєднуватися з мобільними датчиками (наприклад, розумним одягом), щоб зробити революцію в житті людини. Наголошено, що електрохімічні функції гнучких батарей зазвичай погіршуються при тривалих частих механічних деформаціях, наприклад, при згинанні, згортанні, скручуванні та інших режимах деформації. З високою ємністю, можливістю швидкого заряджання / розряджання та чудовою стабільністю на циклі, що може бути додатково поєднано з гнучкими електролітами та сепараторами. Зазначається, що з метою подальшого задоволення постійно високих вимог до акумуляторних батарей у портативних електронних пристроїв, значні зусилля у галузі досліджень у всьому світі були спрямовані на вдосконалення існуючих акумуляторних систем з використанням нових матеріалів, передових технологій та нових енергетичних хімічних сполук.

Були проведені дослідження методів вибору оптимальних технологічних процесів для зміцнення поверхневого шару деталей. Наведено аналіз фізико-механічних характеристик покриттів після відповідних видів зміцнення з урахуванням структурних змін у поверхневих шарах. Вказано критеріальні оцінки технологічних методів зміцнення — азотування, бордування, бороцементації, лазерної обробки, іонно-плазмове азотування, термічна обробка, а також отримані критеріальні оцінки продуктивності технологічного обладнання та економічні показники. Міцність сталей забезпечується низкою зміцнюючих механізмів: твердорозчинні, дислокаційні, дисперсні, гранітні, субструктурні та перлітні. У сталях, загартованих до мартенситу, значення дислокаційних та субструктурних механізмів зміцнення, які залежать від вмісту розчиненого вуглецю. Збільшення міцності значно зменшує пластичність, в'язкість і збільшує межу крихкості. Для середньовуглецевихферитно-перлітних сталей вміст вуглецю або кількість перліту в структурі є головним фактором зміни міцності та пластичності. Зі збільшенням вмісту вуглецю ударна в'язкість зменшується, а крихкість зростає. Найбільш привабливими за властивостями є середньовуглецеві та середньолеговані сталі (0,3—0,5% С; σ0,2 = 700..850 МПа , σv = 900—1100 МПа). Особливості цих сталей - підвищені міцнісні властивості, низька чутливість до концентраторів напруги, висока витривалість та достатня в'язкість. Високоміцні середньолеговані сталі із вмістом 0,4% С забезпечують σв = 2100 МПа. При максимально можливих значеннях мікротвердості пластичність різко зменшується, коефіцієнти Kp, межа текучості — σt (МПа), коефіцієнт утворення тріщин KSU (дж/см2), коефіцієнт збільшення довжини δ (%), коефіцієнт стиснення Ψ (%). Червона лінія показує динаміку змін мікротвердості в залежності від методів і технологій зміцнення. При максимально можливих значеннях мікротвердості різко зменшується пластичність, коефіцієнти Kp, межа текучості - σt (МПа), коефіцієнт утворення тріщин KSU (дж/см2) ), коефіцієнт збільшення довжини δ (%), коефіцієнт стиснення Ψ (%). З аналізу фізико-механічних властивостей посилених покриттів найпоширенішої та найрозвиненішої у світовій практиці можна визначити основні значення показників зносостійкості, довговічності, мікротвердості, пластичності для сучасних покриттів, які можна отримати за допомогою різних технологій. Розроблена методика визначення оптимальних способів і технологій зміцнення поверхневого шару деталей зі сталі 45 за критеріальними показниками ефективності. Визначено основні значення основних показників, що складають рівень D0, що обов'язково необхідні для зміцнених поверхонь за відповідними технологіями.

У статті викладені результати наукових досліджень основних причин відмови в роботі та об-ґрунтовані шляхи відновлення плунжера клапана напірного КН 50.16 У1, що використовується в ос-новних гідросистемах зернозбиральних комбайнів марок «Нива-ефект», серії «Дон», серії «Вектор», серії «Акрос», кормозбиральних комбайнів марок «Дон-680», «Дон-680М». Обрана тема актуальна, оскільки дуже часто наслідком виходу з ладу КН 50.16 У1 є повна відмова основної гідросистеми або часткова відмова її складових частин зі значним уповільненням роботи циліндрів гідросистеми. До того ж аварійним випадком є заклинювання плунжера клапана у проміжному положенні, що супро-воджується, як правило, розривами трубопроводів високого тиску, виходом з ладу через утворення внутрішніх протічок шестеренних насосів типу НШ-32, НШ-28. Навіть працездатний, але техноло-гічно неправильно відрегульований клапан КН 50.16 У1 призводить до прискореного зносу інших еле-ментів основної гідросистеми комбайна: шестеренних насосів, секційних електрогідророзподільни-ків. При проведенні дослідження були застосовані методи органолептичний, безпосереднього вимі-рювання абсолютних лінійних величин, математичні методи обробки результатів експерименталь-них досліджень. За результатами вимірювання абсолютних розмірів діаметру циліндричної частини плунжера клапана напірного КН 50.16.У1 у зоні інтенсивного зносу було виявлено: 25 % плунжерів у напірних клапанах КН 50.16.У1 потребують відновлення через механічний знос; близько 20 % плун-жерів у напірних клапанах КН 50.16.У1 мають сліди корозійного хімічного зносу; близько 10 % із до-сліджуваних зразків мають сліди як механічного, так і корозійного зносу. Отже, ремонт більшості досліджуваних клапанів – близько 55 %, потребує не тільки заміни гумових та пластикових ущільню-вачів та кілець, але й гальванічного відновлення робочих поверхонь плунжера клапана КН 50.16.У1 з подальшим шліфуванням та поліруванням робочої циліндричної поверхні до номінального розміру.

Предметом вивчення в статті є задача розробки методу обробки когерентних сигналів в мультирадарній системі однотипних двокоординатних оглядових радіолокаційних станцій з механічним обертанням. Метою є підвищення ефективності виявлення повітряних об’єктів за рахунок об’єднання однотипних двокоординатних радіолокаційних станцій в мультирадарну систему. Запропоновано об’єднати існуючі оглядові радіолокаційні станції у просторово-рознесену когерентну мультирадарну систему. Проведено синтез оптимального виявлювача когерентних сигналів. Проведено оцінку характеристик виявлення повітряних об’єктів в мультирадарній системі з взаємно когерентними сигналами. Отримані результати: найбільшу ефективність і виграш у відношенні сигнал/шум показало додавання другої радіолокаційної станції, оптимальна кількість радіолокаційних станцій у складі мультирадарної системи не більше чотирьох. Очікуємий виграш у пороговому відношенні сигнал/шум може складати до вісімнадцяти децибел. Використання більше чотирьох РЛС недоцільно.

Білошенко В. О., Бейгельзимер Я. Ю., Возняк Ю. В., Чишко В. В. Модифікація полімерних матеріалів інтенсивною пластичною деформацією // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 1 (48). – С. 94–103. Узагальнено результати досліджень та проведено аналіз впливу інтенсивної пластичної деформації, яка реалізується методами крутіння під високим тиском, рівноканальної кутової і багатокутової екструзії, Т-образної рівноканальної екструзії, гвинтової та плоскої гвинтової екструзії, на структуру і фізико-механічні властивості полімерних матеріалів різної архітектури. Показана ефективність застосування методів обробки, заснованих на використанні деформації простим зсувом, для модифікації структури полімерів і полімерних композитів. Інтенсивна пластична деформація дозволяє сформувати орієнтацію в блокових зразках полімерів, яка обумовлює унікальний комплекс властивостей. Зокрема, рівноканальна багатокутова екструзія допускає в склоподібних полімерах реалізацію структурного стану, що забезпечує підвищення їх деформаційно-міцнісних і ударних характеристик незалежно від напрямку навантаження. У разі аморфно-кристалічних полімерів призводить до багаторазового підвищення жорсткості і міцності при збереженні вихідної пластичності, «інварного ефекту», істотного поліпшення трибологічних характеристик. У полімерних композитів зміна структурних параметрів наповнювачів і полімерної матриці забезпечує додаткові можливості в управлінні їх морфологією і властивостями. Обговорюються фізичні механізми виявлених ефектів структурної модифікації

Методом НРНТ-кристалізації вирощено структурно досконалі монокристали алмазу типу IIb, леговані бором з розвинутими секторами росту {113} і {110}. Односекторні пластини напівпровідникового алмазу одержані при прогнозованому розкрої кристалів шляхом механічної та лазерної обробки з використанням розробленого мікрофотограмметричного 3D моделювання секторальної структури. Методами раманівської та ІЧ-спектроскопії вивчено структурну досконалість, особливості дефектно-домішкового складу кристалів. Електронні властивості секторів росту та міжсекторальних меж охарактеризовано безконтактним методом силової кельвін-зонд-мікроскопії. Показано необхідність застосування визначених оптичних і електрофізичних діагностичних методів паспортизації напівпровідникового матеріалу р-типу і перспективність використання односекторних напівпровідникових пластин для розробки конструкцій діодів Шотткі.

Мета. Дослідження гігроскопічних властивостей модифікованого лляного волокната можливості отримання з нього гігієнічної вати.Методика. Під час дослідження використовували стандартні методи визначенняфізико-механічних та гігроскопічних властивостей волокнистого матеріалу, обробкурезультатів дослідження здійснювали методами математичної статистики.Результати. Модифікація короткого лляного волокна дає можливість скоротитивитрати на виробництво широкого асортименту лікувального одягу та матеріалів, томуактуальним є аналіз впливу різних технологічних прийомів переробки короткогольоноволокна на його санітарно-гігієнічні властивості.Модифіковане лляне волокно, отримане при виконанні даної роботи із застосуваннямемульсування комплексними хімічними препаратами (КХП) на основі фосфату карбамідута поверхнево-активних речовин перед механічною обробкою, може бути використане дляодержання медичної вати, оскільки має такі якісні показники: середня масодовжина29,8 мм (при вимогах 18,5-30 мм); лінійна густина 0,85 текс при вимогах 0,20-0,90 текс);вміст костриці та смітних домішок 1,25 % (при вимогах 1,25-2,0 %).Були визначені показники санітарно-гігієнічних властивостей модифікованоголляного волокна, одержаного різними способами. Встановлено, що жоден з етапівмодифікації так не впливає на поглинальну здатність і капілярність волокна, як варіння.Значне підвищення капілярності волокна (до 67,5 – 75,0 мм) в процесі лужноговаріння в оптимальних умовах пояснюється депектинізацією, делігніфікацією тарозщепленням комплексних волокон на більш тонкі комплекси. Модифікація целюлози, щомає місце при високотемпературному лужному варінні, сприяє поліпшенню поглинальної здатності волокна. Так, поглинальна здатність короткого модифікованого лляноговолокна № 2 після лужного варіння становить 20,0 г/г, а для короткого модифікованоголляного волокна № 3 – 21,0 г/г.Варіння лляного волокна проводили однофазним лужно-перекісним способом. Притакому способі можна одержати високоякісне модифіковане льоноволокно й скоротитивитрати на виробництво медичної гігроскопічної вати.У результаті проведених досліджень розроблено науково обґрунтовану технологіюотримання модифікованого лляного волокна, яке може бути використано длявиготовлення медичної гігієнічної вати та інших товарів медико-гігієнічного призначення.Наукова новизна. Обґрунтовано можливість використання модифікованого лляноговолокна для виготовлення гігієнічної вати.Практична значимість. Розроблено технологічний режим отримання медичноїгігієнічної вати з використанням лужно-перекісного варіння модифікованого лляноговолокна.

Мета. Розробка колекції трикотажних виробів повсякденного використання, що одночасно є адаптованим для дітей з обмеженими фізичними можливостями і відповідає сучасним модним тенденціям, та вибір трикотажного полотна для їх вироблення. Методи. Дослідження структурних характеристик, переплетення та фізико-механічних характеристик трикотажних полотен виконувалось експериментальними методами за стандартними методиками. Для визначення особливостей конструкції одягу для дітей з обмеженими можливостями були використані аналітичні методи дослідження існуючого одягу та умов його експлуатації. Результати. Аналіз ринку виробів для дітей з обмеженими можливостями дозволив встановити, що ринок України значно наповнився виробами реабілітаційного призначення, однак асортимент виробів з спеціальними функціональними і конструктивними елементами, що забезпечує комфорт і самостійність при виконанні різних побутових дій, є обмеженим. Крім того, є значна потреба в модному привабливому одязі, для різних випадків в житті: відпочинку, свята, роботи, який би мав яскраве кольорове оздоблення, сприяв самостійності у забезпеченні свого зовнішнього вигляду, соціальній адаптації, покращував самопочуття, психо-емоційний стан та впевненість в собі. Розроблено колекцію виробів, що складається з найбільш популярних жіночих виробів: сукня, штани, спідниця, блузка, при чому особливістю кожної моделі є можливість взаємозаміни виробів. Дані вироби є адаптованим для дітей з обмеженими фізичними можливостями та відповідають модним тенденціям. Проведені дослідження структурних характеристик та фізико-механічних властивостей трикотажних полотен дозволили вибрати для виготовлення колекції виробів полотно переплетення гладь з вмістом еластомерної нитки, як таке, що відповідає вимогам повітропроникності, найкраще зберігає свої лінійні розміри в циклі навантаження-розвантаження та після багаторазової волого-теплової обробки. Практична значимість запропоновані вироби розширюють асортимент одягу для дітей з обмеженими фізичними можливостями та підвищують їх зручність при експлуатації. На основі експериментальних досліджень трикотажних полотен визначено оптимальний варіант полотна, що в комплексі сприятиме підвищенню якості життя дітей з особливими потребами.

Актуальність теми дослідження. У процесі виробництва та використання виробів складної конфігурації з однорідних та різнорідних матеріалів необхідним завданням є збереження їх проектної форми та забезпечення високих експлуатаційних характеристик, що потребує використання нових технологій прецизійного зварювання тиском. Постановка проблеми. Виготовлення прецизійних деталей та вузлів зварюванням тиском ускладнене наявністю оксидних та адсорбованих плівок і необхідністю активації поверхонь, що зварюються. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Раніше нами було встановлено критерії досягнення ефекту прецизійності при зварюванні тиском. Виділення недосліджених раніше частин загальної проблеми. Отримання прецизійних з’єднань зварюванням тиском із використанням проміжних шарів, модифікованих електроіскровим легуванням. Мета роботи. Дослідження здатності до зварювання тиском з обмеженим рівнем деформації металевих матеріалів із попередньою модифікацією поверхневих шарів шляхом електроіскрової обробки. Виклад основного матеріалу. Для модифікації поверхонь алюмінієвих сплавів АД00 та Д1 перед зварюванням використовуються матеріали з високим питомим електричним опором та матеріали, з якими алюміній утворює рідку фазу евтектичного складу при температурі менше температури плавлення алюмінію: титан, цинк, хром, марганець, магній, вуглець, галій, кремній та залізо, у вигляді порошку та прутків. Міцність та деформація зварних з’єднань залежить від електричного опору матеріалу модифікованого шару і, як наслідок, від сили струму обробки. Висновки відповідно до статті. Розроблено методику підготовки поверхонь металів до зварювання шляхом механічного шабрування та модифікації електроіскровою обробкою; електроіскрове легування поверхонь, що зварюються, матеріалом із високим електричним опором локалізує теплову енергію у стику; використання порошкового прошарку з матеріалу з високим електричним опором дозволяє зменшити рівень залишкової деформації.

Одним із основних напрямів технічного прогресу в машинобудуванні являється ріст продуктивності і точності механічної обробки деталей, покращення якості поверхонь, що обробляються, котрі пов’язані з удосконаленням вібраційної стійкості обладнання. Вібрації обмежують підвищення режимів різання при оброблюванні деталей, погіршують шорсткість поверхонь, створюють наклеп верхніх шарів, при цьому суттєво знизують точність обробки і стійкість ріжучого інструменту. Виникнення коливань обумовлено зміною режимів різання, зовнішніми силами і зміною параметрів пружної системи верстат-пристосування-інструмент-деталь (ВПІД). Із великої кількості машинобудівного обладнання найбільш поширеними являються верстати для оброблювання тіл обертання, токарної і кругло-шліфувальної групи (більш ніж 40%). Тому значне підвищення точності і продуктивності токарної обробки нежорстких деталей типу тіл обертання являється актуальним напрямом в машинобудівній галузі, а розроблення способів захисту від вібрацій відноситься до основних найбільш важних науково-технічних задач. В даний час відомі різноманітні методи і способи зниження вібрацій. До них можна віднести: балансування і зрівноваження машин, зміна жорсткісних, демпфуючих і інерційних параметрів обладнання. Для перелічених способів характерна для кожного раціональна область застосування. Віброгасителі мають особливе призначення, так як вони можуть бути використані не тільки при проектуванні і створенні конструкції, а і при експлуатації для покращення незадовільних динамічних якостей обладнання, котрі виявлені при впровадженні в виробництво. Перевага віброгасителів також полягає в тому, що при значно малих затратах на їх створення і експлуатацію вони дають можливість отримати бажаний ефект зниження рівня вібрацій. При роботі віброгаситель формує силові дії, котрі передаються на об’єкт. Зміна вібраційного стану об’єкта при приєднанні динамічного гасителя здійснюється як шляхом перерозподілу коливальної енергії від гасителя до об’єкта, так і при допомозі розсіювання коливань. Перший спосіб здійснюється налагодженням пружно-інерційних властивостей системи об’єкт-гаситель на резонансну частоту. Другий спосіб оснований на підвищенні дисипативних властивостей системи шляхом приєднання до об’єкта додаткових спеціальних демпфуючих елементів. В такому випадку говорять про динамічний гаситель з тертям. В основу динамічних гасителів положено використання пасивних елементів (мас, пружин, демпферів) і активних, котрі мають власні джерела енергії. Для зниження вібрацій, що виникають при обробці тіл обертання, нами було спроектовано і досліджено віброгаситель

Мета. Визначити оптимальний метод отримання мікроцелюлози з трести технічної коноплі та льону. Результати. Останніми роками дослідження матеріалів, отриманих з відновлюваних природних джерел, помітно зросли. Прикладами таких матеріалів є композити на основі желатину, декстрину, полілактиду, пектину та казеїну. Як наслідок, постійно вдосконалюються знання щодо функціональних характеристик нові матеріалів та сфери застосування таких природних полімерів. Покращення властивостей композитів можна досягнути одержанням біокомпозиційних матеріалів армуванням природними волокнами. Відомі дослідження, присвячені розробці таких матеріалів, зокрема можливість формування кополімеру казеїну та метилцелюлози і одержання плівок. Відповідно, метою нашої роботи стала розробка методики отримання біорозкладнихмікроволокон. Для досягнення мети було поставлено такі завдання: отримати мікроцелюлозуз трести технічної коноплі, дослідити структуру та хімічний склад. У роботі було визначено методику отримання мікроцелюлози з рослинної сировини. Визначено оптимальний вміст хімічних реагентів та режими обробки. Вихід целюлози становив: 30% -для волокон технічної коноплі, далі «целюлоза-1» ; 35% - льон-довгунець (волокно льняне, довге з трести довгого мочіння), далі «целюлоза-2»; та 40% - волокон конопляних з трести росяного мочіння весняного періоду збирання, далі «целюлоза-3». Встановлено, що EDS не є оптимальною методикою перевірки хімічного складу. Доцільно проводити додатковий аналіз органічних сполук методом інфрачервоної спектроскопії FTIR. Дослідження хімічного складу показало, що зразки мікроцелюлози не містять в своєму складі жодних шкідливих для навколишнього середовища компонентів та важких металів. Відповідно наповнювач є екобезпечним і може застосовуватися для виробництва біокомпозитів, наприклад, для виробництва харчової тари. В подальшому заплановано дослідження механічних та технологічних властивостей целюлози із трести волокон коноплі та льону.

Вступ. Підприємствам машинобудування України, особливо двигунобудівним та авіаційним, потрібен прецизійнийалмазний правлячий інструмент. Для його ефективного використання необхідним є застосування в них порошків синтетичного алмаза високої якості з контрольованими характеристиками показників міцності та термостійкості, а також геометричних розмірів зерен.Проблематика. Синтетичні алмази синтезуються в різних ростових системах, тому суттєво різняться за наявністю в них внутрішньокристалічних домішок і включень, а відтак і за різними властивостями.Мета. Дослідження можливостей поліпшення фізико-механічних властивостей алмазних шліфпорошків шляхом ефективного сортування за дефектністю поверхні зерен шліфпорошків.Матеріали і методи. В алмазних порошках АС65–АС250 визначали фізико-механічні характеристики: міцність при статичному стисненні, коефіцієнт однорідності за міцністю, термостійкість та питому магнітну сприйнятливість. Елементний склад домішок і включень у порошках визначали рентгенофлуоресцентним інтегральним аналізом за допомогою растрового електронного мікроскопу «BS-340» та енергодисперсійного аналізатора рентгенівських спектрів «Link-860».Результати. Показано, що розділення алмазів в магнітному полі різної напруженості сприяє отриманню шліф порошків, які різняться між собою за вмістом в них домішок і включень, а відтак і змінюються їхні фізико-механічніхарактеристики. Загалом кристали алмазів всіх систем, що містять меншу кількість домішок і включень, мають вищу міцність. Для досягнення цього здійснюється спеціальне сортування шліфпорошків алмаза. Для цього удос коналено спосіб адгезійно-магнітного сортування алмазних шліфпорошків, де передбачено обробку поверхні зереншліфпорошків шляхом нанесення електропровідних тонкодисперсних частинок і адгезійного закріплення їх на поверхні зерен алмаза для створення набутих електричних властивостей.Висновки. Застосування в інструменті таких спрямовано поліпшених алмазних шліфпорошків дозволяє під вищити ефективність алмазного правлячого інструменту.

Introduction. Every year in Ukraine about 40-50 million tons are dumped in landfills. household waste, of which only no more than 2 million tons are processed and disposed of. To date, more than 15 billion tons of waste have been accumulated in landfills. Insufficient number of official, registered and equipped landfills, lack of modern landfills, as well as insufficient level of waste disposal are the reasons for the emergence of so-called unauthorized landfills, often located within the city. Problem Statement. To date, the processes of utilization of fine fractions of waste, which include the decomposition products of organic waste, remain the least developed. In various methods of waste disposal there are problems when working with large volumes of dispersed waste at almost all stages of their processing. Thus, to increase the efficiency of waste disposal, it is necessary to increase the relative size of the material being processed. This can be done at the stage of preliminary preparation of raw materials. The right choice of pre-treatment method will reduce the negative impact on humans and the environment of harmful elements contained in household waste, as well as increase the efficiency of their disposal Purpose. Carrying out of theoretical and experimental researches of ways of granulation of dispersed fraction and products of disintegration of solid household waste as a stage of their preliminary preparation for utilization. Substantiation on the basis of the received parameters of technology of mechanical processing of waste by various methods of granulation and preparation of the recommendation to a choice of a way of preliminary preparation of dispersed waste for their effective utilization by thermolysis and energy recovery. Carrying out the analysis of ecological danger of formation of dioxins in the course of processing of waste, and also giving practical recommendations concerning their minimization. Materials and methods. As the main stage of preliminary preparation of the dispersed fraction of waste for further processing, three methods of compounding the decomposition products of household waste were considered. Two methods that do not directly affect the particle density - fluidization and granulation in a fluidized bed, as well as pressing. The process of encapsulation of fine waste was studied in an open-type plate granulator; fluidized bed granulation was performed in a laboratory unit-granulator of periodic action with a fluidized bed; compression of dispersed waste was carried out using a screw stamp press with a detachable matrix. Results. Peculiarities of granulation of the dispersed fraction of household waste by different methods have been established. Improving adjustments have been made to the existing developed scheme of thermolysis and energy recovery on the basis of the conducted methods of preliminary preparation of dispersed waste. The economic effect of the introduction of the method of thermolysis and energy recovery of waste into production on the territory of Ukraine, which is planned to be 8 million USD / year, was also calculated. Conclusions. The research results presented in the paper will facilitate the choice of method and means of preliminary preparation of waste for various existing types of their utilization. An experimental method of thermolysis-energy recovery is proposed as an effective method of waste utilization. Adjustments in the existing scheme of TERW on the basis of the conducted researches are planned to essentially increase efficiency of such processing. The ecological danger of formation and emissions of dioxins in the process of thermal processing of waste is considered, as well as practical recommendations for their minimization are given. Key words: solid household waste, decomposition, granulation, thermolysis recovery, dioxins

Сьогодні зростає потреба у використанні колісних транспортних засобів (КТЗ) з нульовими викидами, частка таких КТЗ стрімко зростає в розвинених країнах. При цьому, існуючи звичайні автомобілі з ДВЗ, мають значну кількість по всьому світу, створюють велику екологічну проблему. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є їх переобладнання в гібридні або електричні КТЗ, які мають менший рівень викидів. В Україні дуже часто таке переобладнання роблять власники старих автомобілів, при цьому відсутні будь-які рекомендації, щодо його доцільності. Відсутність методики розрахунку експлуатаційних властивостей переобладнаних КТЗ ускладнює цей процес, тому розробка такої методики є актуальною задачею. Методика передбачає складання математичної моделі руху КТЗ з різними типами силових установок та різними компонувальними схемами. В роботі розглянута компонувальна схема гібридної силової установки (ГСУ) паралельного типу. Передня вісь приводиться в дію від ДВЗ, задня від електродвигуна (ЕД). Для складання рівнянь руху використана методика рівнянь Лагранжу. В якості узагальненої координати розглянуте кутове переміщення валу електродвигуна, до якого приведені параметри всіх механічних елементів КТЗ, у відповідності до його компонувальної схеми. Проведено теоретичне дослідження енергетичних властивостей переобладнаного КТЗ в умовах руху м.Києва. За результатами обробки величини швидкості руху встановлений закон її розподілі та його параметри. Отримані данні були використані при розрахунках за запропонованою методикою та визначена величина швидкості для переходу на рух від ДВЗ та встановлений розподіл потужності між енергетичними елементами силової установки. Ключові слова: гібридний автомобіль, електромобіль, переобладнання, ефективність, математична модель, силова установка, експеримент.

Проаналізовано технологічні чинники впливу на якість обробки паперового полотна у папероробних машинах. Розглянуто теоретичні аспекти процесу пресування паперового полотна з позицій механіки дисперсних вологонасичених матеріалів. Запропоновано модель мікрофрагменту вологонасиченого пористого паперового матеріалу. Розроблено методику визначення технологічних параметрів механічного зневоднення паперової маси при виготовленні друкарського паперу. Математична модель процесу пресування паперового полотна дозволяє враховувати форму і розміри часток матеріалу та кінетику відокремлення води. Встановлено закономірності відокремлення рідкої фази та ущільнення твердого каркасу дисперсної системи на етапі пресування паперового полотна. Запропоновані моделі дозволяють визначити екологічні режими зневоднення паперових півфабрикатів шляхом зменшення використання води та викиди парникових газів.

Стаття присвячена експериментальним дослідженням тепломасообмінних процесів при сушінні методом розпилювання складної за реологічними властивостями гетерогенної системи – суспензії з гриба шиїтаке. В дослідженнях використовувались водні суспензії із цілісного плодового тіла гриба шиїтаке та окремо його шапинок, підготовлені шляхом їх обробки методом дискретно-імпульсного введення енергії (ДІВЕ). Дослідження процесу сушіння грибних суспензій проводились на розпилювальній сушарці РЦ-1,3 у три етапи. На І-му етапі апробація процесу сушіння грибних суспензій, виготовлених з цілісного гриба без біополімерної добавки, підтвердила необхідність її застосування, оскільки порошок характеризувався полідисперсним складом і високою вологістю. Це спричинило погіршення структурно-механічних характеристик порошку, утворення відкладень на стінках камери та низький вихід з сушарки. На ІІ-му етапі досліджень використання біополімерної добавки у складі суспензії з цілого гриба дозволило підвищити температурні режими сушіння і сприяло значному покращенню органолептичних і структурно-механічних характеристик порошків. Встановлено, що використання добавки в кількості ≥10% є недоцільним через посилення адгезійних та когезійних явищ в камері сушарки, агрегації частинок порошку, підвищення вологості і зменшення його виходу. На ІІІ-му етапі досліджень використання виключно шапинок гриба з додаванням біополімерної добавки дозволило забезпечити однорідність дисперсного складу крапель суспензії у факелі розпилу та рівномірність їх висушування, уникнути відкладень на стінках камери сушарки і підвищити вихід порошку до 92%. Отриманий грибний порошок характеризувався високою якістю, покращеними органолептичними характеристиками і збільшенням терміну зберігання до 1 року. А його переважною особливістю є збільшення у 6 разів вмісту біодоступного лікувального полісахаридного комплексу.

Мета. Визначити ефективні заходи профілактики та ліквідації інтраопераційних і післяопераційних ускладнень при застосуванні VATS у хворих на туберкульоз (ТБ) легень. Матеріали та методи. Із 2008 по 2020 р. фтизіатричним пацієнтам було виконано 133 VATS-операції, а саме: атипова сегментектомія – 29 (21,6 %) випадків, типова сегментектомія – 49 (36,9 %), лобектомія – 49 (36,9 %), білобектомія – 2 (1,5 %), пульмонектомія – 4 (3,1 %). Хворих із діагнозом уперше діагностованого ТБ було 62 (46,3 %), із множинною лікарською стійкістю – 45 (34,4 %), із широкою лікарською стійкістю – 26 (19,3 %). Інтраопераційні ускладнення було зафіксовано в 5 (3,8 %) пацієнтів: 2 інтраопераційні кровотечі та 3 надриви паренхіми легені. Післяопераційні ускладнення було виявлено у 21 хворого (16,1 %): пізнє розправлення легені – 4 (3,1 %), післяопераційний плевральний випіт – 4 (3,1 %), дихальна недостатність – 3 (2,3 %), дисбіоз кишківника – 1 (0,8 %), серома післяопераційної рани – 2 (1,5 %), нагноєння післяопераційної рани – 5 (3,8 %), неспроможність кукси бронха із залишковою плевральною порожниною – 2 (1,5 %). Ефективність лікування становила 96,9 %. Результати та їх обговорення. Для профілактики ускладнень при VATS потрібно зважено відбирати пацієнтів для втручання, оцінювати рентгенологічну картину патологічних змін на доопераційному етапі, визначати безпечну ділянку для встановлення першого торакопорту. Важливими є виконання зручного мініторакотомного доступу довжиною до 8 см у V або VI міжребер’ї та використання ранорозширювачів невеликого розміру. Ретельна лімфодисекція в корені частки легені, пересічення та прошивання виділених окремих елементів кореня легені є запорукою спроможності та міцності механічного шва. Передопераційна корекція гемостазу залежно від віку, ваги, супутньої патології є невід’ємною складовою профілактики порушень згортання крові та полягає в застосуванні гепатопротекторів, антиагрегантів й антикоагулянтів. За неможливості виконання VATS-пневмолізу, роздільної обробки елементів кореня легені, труднощів у досягненні гемостазу конверсія в широку торакотомію є надійним і дієвим методом профілактики різноманітних ускладнень. Вчасне застосування конверсії в торакотомію, накладання П-подібних швів, ре-VATS або реторакотомія, гемостатична терапія, активна аспірація, накладання штучного пневмоперитонеуму, додаткове дренування плевральної порожнини чи повторні пункції, ФБС, клапанна бронхоблокація, корекція антибактеріальної терапії, використання пробіотиків, корекція схем протитуберкульозної терапії, хірургічна обробка ран, а також комбінація цих заходів допомагають ефективно та надійно ліквідувати як інтра-, так і післяопераційні ускладнення при VATS. Висновки. На безпечність і зручність VATS впливають багато факторів. Адекватна оцінка можливості виконання такої операції, методи профілактики ускладнень та їх своєчасне застосування забезпечують прогнозований перебіг післяопераційного періоду та зменшення частоти ускладнень. Залежно від причини вчасне застосування різних методів ліквідації інтра- та післяопераційних ускладнень дає можливість ефективно та надійно розв’язати проблему. Використовуючи ці практичні методи, можна визначити правильну тактику операції та ведення післяопераційного періоду, що в результаті вплине на загальну ефективність лікування.

Резюме. На сьогодні для фіксації кісткових фрагментів у щелепно-лицевій хірургії (ЩЛХ) найширше використовують накісткові титанові пластини й шурупи. Необхідність повторної операції із видалення металоконструкції збільшує терміни непрацездатності хворого, економічні витрати на лікування та психоемоційне навантаження на хворого, пов’язане з переживанням і додатковим стресом. Все це призвело до появи альтернативного методу остеосинтезу з використанням біодеградуючих пластин і шурупів, які не мають зазначених вад. Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із вродженою та набутою кістковою патологією щелепно-лицевої ділянки з використанням фіксуючих конструкцій заданих властивостей із біодеградуючого матеріалу біоактивної дії. Матеріали і методи. При виконанні дослідження були використані такі методи: 1) в експериментальній частині роботи – фізико-хімічні, санітарно-хімічні, токсиколого-гігієнічні – з метою визначення можливості використання ЕПУ–ГАП–ЛЕВ-композиції для виготовлення фіксаторів кісткових фрагментів при проведенні остеосинтезу в ЩЛД, фізико-механічні (для визначення міцніших, еластичних, в’язко-пружних властивостей ЕПУ та його композицій з ГАП та ЛЕВ), рентгенологічні (для контролю якості проведення експерименту на тваринах), морфологічні (гістологічні та морфометричні дослідження кісткових регенератів у ділянці дефекту нижньої щелепи (НЩ) при імплантації поліуретанових і титанових пластин і шурупів) – для вивчення перебігу процесів репаративної регенерації м’яких і кісткової тканин і перебудови кісткової тканини в ділянці травматичного ушкодження; 2) в клінічній частині роботи – клініко-лабораторні (для визначення динаміки основних клінічних симптомів і результатів лікування хворих), рентгенологічні методи (рентгенографія кісток лицевого черепа в традиційних укладках, ортопантомографія, КТ 3D, створення і аналіз комп’ютерних 3D моделей, рентгенденситометрія, рентгенморфометрія) – для визначення характеру патологічного поцесу в кістковій тканині й дослідження архітектоніки кісткової тканини ЩЛД, контролю за перебігом консолідації переломів (у тому числі інтраопераційних), статистичні методи (визначення середніх величин, похибок середніх і вірогідності розбіжностей у групах, кореляційний та регресійний аналіз) – для обробки й аналізу отриманих результатів). Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження стали основою для пошуку способів отримання матеріалу без металевого дефекту, з якого можна було б виготовити фіксатор у вигляді пластин і гвинтів для остеосинтезу щелепно-лицевої ділянки. Розроблено біорезорбтивний матеріал біоактивної дії (ЕПП-ГАП-ЛЕВ) на основі поліуретанової композиції, що містить 20 % гідроксиапатиту і 6 % левамізолу для остеосинтезу. Результати експериментальних досліджень лягли в основу клініко-рентгенологічних досліджень. Доведено ефективність фіксаторів ЕПУ-ГАП-ЛЕВ для остеосинтезу при лікуванні пацієнтів з переломами і деформаціями лицевого черепа. Висновки. Позитивні результати власних клінічних досліджень в ранні й віддалені терміни свідчили про ефективність і перспективність використання полімерних (у тому числі ЕПУ-ГАП-ЛЕВ) мініпластин у хірургічному лікуванні переломів кісток лицевого черепа зі зміщенням. Завдяки правильному плануванню лікування всі пацієнти, в лікуванні яких застосовували полімерні фіксатори, змогли отримати повну реабілітацію.

Збільшення швидкості розробки та введення в експлуатацію нової техніки ставить перед науковцями завдання більш швидкого проведення досліджень. Є необхідність змінити підходи до методик досліджень та вимірювального обладнання. Основна вимога, це швидкість проведення дослідження, якість та релевантність інформації. Застосування високочутливих датчиків, бортових вимірювальних пристроїв та відповідного програмного забезпечення вирішує цю задачу. Але виникає питання синтезу вимірювальних датчиків, робота яких спирається на застосування принципово різних фізичних ефектів (індукція, електромагнітні коливання, радіохвилі). Для кожного з таких датчиків властиві свої спектри шумів, тому при проведенні досліджень та обробці інформації потрібно використовувати алгоритми фільтрації здатні усунути цей недолік. Останнім часом багато науковців проводять експериментальні дослідження з використанням ємнісних акселерометрів. Їх перевагою є висока чутливість, простота у використанні та не висока ціна. Але в загальному випадку показання, такого типу акселерометру, схильні до значного шуму, який зазвичай викликаний особливостями конструкції та умовами проведення польових досліджень, яким властиві стохастичні чинники, що пов’язані з середовищем експлуатації: небажані вібрації, висока вологість та температура, електромагнітні перешкоди від інших електромеханічних або механічних елементів. Проведено аналіз переваг та недоліків існуючих фільтрів. Обґрунтування послідовності їх застосування та налаштувань необхідних при проведенні польових досліджень в режимі реального часу. Визначено, що застосування каскаду активних фільтрів необхідно при проведенні досліджень в польових умовах, бо такі фільтри можна вбудувати в програмне забезпечення, що суттєво збільшить швидкість та якість проведення дослідження. При наявності точної інформації стосовно джерела небажаного шуму, застосування принципів перетворення Фур’є надає можливість розділити повний сигнал на складові та проводити подальшу обробку з тими частинами, які надають найбільш релевантну інформаціє у відповідності до задач дослідження. Уніфікувати програмне забезпечення для різних умов проведення експерименту в режимі реального часу можливо при забезпеченні модульного підключення, або відключення окремих фільтрів з основного каскаду фільтрації.

У статті представлено результати дослідження параметрів профілю гравійованих штрихів, отриманих методом прямого лазерного гравіювання. Дослідження методами оптичної металографії шліфів гравійованих штрихів, що відрізнялися запроектованим профілем показало, що всі гравійовані штрихи зразка мають відхилення від заданого геометричного профілю (нахил стінки штриха 90⁰ зменшується до 60⁰–75⁰), є несиметричними, захисне PVD (Plate Vapour Deposition) покриття має недостатню адгезію до основного матеріалу форми. Дослідження шорсткості поверхні досліджуваних друкарських форм на ділянках пробільних та друкувальних елементів за допомогою механічного профілографування показало, що шорсткість пробільних елементів форм суттєво нижча, ніж шорсткість дна друкувальних елементів, що повністю кореспондується з даними досліджень мікрошліфів. Також це підтверджено мікроскопічними дослідженнями дна друкувальних елементів: нерівності мають регулярний характер, що спричинено особливостями лазерного оброблення поверхні. Аналіз отриманих даних дає підстави стверджувати, що особливості обробки матеріалу форми лазером під час DLE, впливає на шорсткість оброблюваних поверхонь та утворює напливи, що може мати негативний вплив на адгезію захисного PVD покриття, що суттєво знизить тиражостійкість друкарських форм. Зважаючи на цей факт, доцільним є удосконалення технологічних режимів лазерного гравіювання поверхні латуні.

У грудні 2019 року з міста Ухань (провінція Хубей, Китай) надійшли перші повідомлення про COVID-19 – захворювання, спричинене новим тяжким гострим респіраторним синдромом коронавірусної етіології (SARS-CoV-2). З цього часу ця хвороба стала світовою пандемією. На сьогоднішній день загинуло понад 2,8 мільйона осіб (ВООЗ, 2021). Вірус SARS-CoV-2 став сьомим відомим варіантом коронавірусу, патогенним для людини. Метою огляду була оцінка впливу інфекції SARS-CoV-2 на поширеність ГПМК у країнах світу. Матеріал і методи. Ретроспективне дослідження проведене за матеріалами міжнародних баз даних (CDC, ВООЗ), а також реєстрів ГПМК (SITS, resQ, DAP, GSR, SSR, LASE). Проведене зіставлення інкременту захворюваності на SARS-CoV-2 та ГПМК у динаміці з моменту виявлення перших випадків COVID-19. Статистичну обробку проводили за допомогою програмного забезпечення Statistica 13.0 (TIBCO Inc., США). Результати. Частота ГПМК у світі корелює з поширеністю SARS-CoV-2. На ранніх стадіях пандемії COVID-19 відбувалося меншення захворюваності на ГПМК у розвинутих країнах. Існуючі міжнародні реєстри ГПМК відображають збереження цієї тенденції. Висновки. 1. Пандемія COVID-19 пов᾽язана із глобальним зменшенням звернення за спеціалізованою медичною допомогою при ГПМК, що впливає на загальну кількість госпіталізацій та число процедур механічної тромбектомії. 2. Незважаючи на географічні розбіжності, це зменшення обсягу спостерігалося незалежно від тягаря госпіталізації COVID-19 та обсягів госпіталізації хворих з ГПМК у допандемічний період.

Зерно є найважливішим продовольчим ресурсом, що формує продовольчу безпеку держави та є цінною сировиною для виробництва великої кількості харчових продуктів. Крім того, зерно є доволі рентабельним товаром для реалізації на внутрішньому та зовнішніх ринках з отриманням високої економічної вигоди. Через обмеженість площ для посівів та зростаючий попит на зерно виникає по-треба у збільшенні рівня урожайності зернових. При цьому запорукою отримання значного валового збору зерна є використання високоякісного посівного матеріалу. Провідні селекціонери та науковці з’ясували, що на 50 % отримання високого врожаю залежить від якості насіння. Якість насіння залежить не тільки від запрограмованого генетичного потенціалу зерна, але не менше значення має цілісність структури зерна з відсутністю механічних пошкоджень. Травмування зернової маси від-бувається за рахунок механічного впливу на неї сторони робочими органами технологічного облад-нання, зокрема підйомно-транспортних засобів, що використовується для післязбиральної обробки та переробки зерна. Так, згідно з практичними дослідженнями використання одного скребкового транспортеру для переміщення зерна може спричиняти до появи у зерновому потоці майже 10 %. Зважаючи на той факт, що кількість підйомно-транспортних засобів в одній технологічній лінії може сягати від одиниць до десятків, то об’єм травмованого зерна є доволі великим. Мета роботи – надати методику оцінки рівня травмованості зерна підйомно-транспортними засобами з урахуванням геометричних та кінематичних параметрів їх робочих органів. Травмування зерна відбува-ється за рахунок протікання кількох процесів: ударне зіткнення зерна поверхнями робочих органів, за рахунок тертя зерна між собою та з контактною поверхнею робочих органів. При цьому кількісна оцінка рівня травмованості зерна для виділених процесів може бути розглянута із застосуванням теорії імовірності. Суть цього опису зводиться до визначення загальної імовірності збереженості цілісності зерна з урахуванням факторів впливу. Загальна імовірність визначається через добуток імовірності відсутності травмування зерна Рр внаслідок тертя зерна о контактну робочу поверхню, імовірності Pv збереженості зерна внаслідок ударної взаємодії з елементами робочих органів та імовірності Pℓ відсутності травмування зерна при його переміщені на відстань ℓ. Кожна окремо визначена імовірність визначається як експоненціальна функція зі ступеню, яка формується через кінематичні та конструктивні робочі органи підйомно-транспортних засобів. На підставі сформо-ваних теоретично-імовірнісних залежностей можна прогнозовано окреслювати можливий рівень травмування зерна при транспортуванні та реалізовувати різноманітні конструктивні модернізації та покращення параметрів робочих органів підйомно-транспортних засобів.

The article is devoted to the problems of training bachelors of decorative arts. The research was carried out using the methods of analysis, synthesis, comparison, abstraction and generalization. The importance of studying materials science in decorative arts in general and as a component of professional training of future specialists in particular is shown. The substantive part of the study of the discipline, along with the acquaintance of higher education students with the basics of materials science as a science and a list of basic properties of materials should include a wide range of different groups of materials. Such groups of materials and products should include metallic materials and products; wood materials and products; ceramic materials and products; glass and glass products; materials and products made of natural stone; materials and products based on polymers and mineral binders; textile materials and products; leather and fur.The importance of a detailed study of various properties of materials is proved. At the same time, along with the study of the basic physical, mechanical and chemical properties of materials, increased attention should be paid to those properties that must be considered by bachelors of decorative arts in the process of future professional activity. Such groups of properties include: technological, which characterize the ability of the material to perceive various technological operations to change the shape, size, and individual properties of the product; operational, which are related to the operating conditions and (or) environmental impact; ecological, which characterize the degree of impact of the material on the environment and living organisms; aesthetic, which characterize the level of artistic expression of the material.The expediency of acquainting higher education students with the main groups of methods of processing materials and products, namely – by plastic deformation, by cutting, and using thermal methods is shown as well. The importance of studying different methods of surface treatment of products (painting, varnishing, enameling, nickel plating, chrome plating) is emphasized, as such methods have not only an aesthetic component but also serve as an important component of product protection from various external factors.Key words: decorative materials, decorative art, properties of materials, processing of materials, surface treatment. Стаття присвячена проблемам підготовки бакалаврів декоративного мистецтва. Дослідження здій-снювалось за допомогою методів аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування та узагальнення. Пока-зана важливість вивчення матеріалознавства в декоративному мистецтві загалом та як складника професійної підготовки майбутніх фахівців зокрема. Змістовна частина вивчення дисципліни поряд з ознайомленням здобувачів вищої освіти з основами матеріалознавства як науки та переліком основних властивостей матеріалів має включати в себе широкий спектр різноманітних груп матеріалів. До таких груп матеріалів та виробів варто зарахувати: металеві матеріали та вироби; матеріали та вироби з дере-вини; керамічні матеріали та вироби; скло та вироби зі скла; матеріали і вироби з природного каме-ню; матеріали і вироби на основі полімерів та мінеральних в’яжучих речовин; текстильні матеріали та вироби; шкіра і хутро.Доведена важливість детального вивчення різноманітних властивостей матеріалів. При цьому поряд із вивченням основних фізичних, механічних та хімічних властивостей матеріалів, посилена увага має приділятись тим властивостям, які необхідно враховувати бакалаврам декоративного мистецтва в процесі майбутньої професійної діяльності. До таких груп властивостей належать: технологічні, які характеризують здатність матеріалу сприймати різні технологічні операції щодо зміни форми, розмірів та окремих властивостей виробу; експлуатаційні, які пов’язані з умовами експлуатації та (або) впливом довкілля; екологічні, які характеризують ступінь впливу матеріалу на навколишнє середовище і живі організми; естетичні, які характеризують рівень художньої виразності матеріалу.Показана доцільність ознайомлення здобувачів вищої освіти з основними групами методів обробки матеріалів та виробів, а саме: шляхом пластичного деформування, шляхом різання та за допомогою термічних методів. Підкреслена важливість вивчення різних способів обробки поверхні виробів (фар-бування, лакування, емалювання, нікелювання, хромування), оскільки такі методи мають не лише есте-тичну складову частину, а й слугують важливим компонентом захисту виробів від дії різноманітних зовнішніх чинників.Ключові слова: декоративні матеріали, декоративне мистецтво, властивості матеріалів, обробка матеріалів, обробка поверхні.

Мета роботи. Ввести в культуру in vitro Delphinium elatum L., дослідити вплив регуляторів росту на процеси росту рослинних клітин, визначити оптимальні умови культивування рослини в умовах in vitro. Одержати екстракти біомаси та рослинної сировини D. elatum, провести порівняльне дослідження вмісту біологічно активних сполук, антимікробної та антиоксидантної активностей. Матеріали і методи. Культивування D. elatum проводили на модифікованому живильному середовищі Мурасіге-Скуга. Екстракти одержували методом мацерації, як екстрагент використовували водно-етанольні розчини в концентрації 20, 40, 70 та 90 %. Загальний вміст фенольних сполук в екстрактах визначали спектрофотометричним методом Фоліна-Чокальтеу, загальний вміст флавоноїдів – колориметричним методом з алюмінію хлоридом. Антимікробну активність досліджували на стандартних та клінічних штамах мікроорганізмів методом дифузії в агар, антиоксидантну активність – спектрофотометричним методом шляхом взаємодії зі стабільним хромоген-радикалом 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом. Результати й обговорення. Підібрано оптимальну схему стратифікації та стерилізації насіння D. elatum з найбільшим виходом асептичних експлантів: почергові механічна обробка, змочування холодною стерильною водою, витримка в холодильнику, обробка 70 % етанолом, натрію гіпохлоритом та стерилізованою бідистильованою водою. Визначено склад поживного середовища Мурасіге-Скуга, доповненого регуляторами росту БАП, 2,4-Д, на якому спостерігались найвищі значення індексу росту і найменший час подвоєння біомаси калюсів. Одержано калюсну біомасу після 35 діб культивування. Досліджено загальний вміст флавоноїдів та фенольних сполук в екстрактах D. Elatum. Встановлено, що екстракти як калюсної біомаси, так і рослинної сировини, одержані з 40 % водно-етанольним розчином мають найбільший вміст фенольних сполук і флавоноїдів. Встановлено протимікробну та протигрибкову активність екстрактів D. elatum щодо стандартних та клінічних штамів деяких мікроорганізмів. Визначено, що максимальну активність проявили екстракти D. elatum, одержані з 40 % та 70 % водно-етанольними розчинами. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що калюсна біомаса D. elatum за вмістом фенольних сполук, флавоноїдів та фармакологічною активністю не поступається рослинній сировині і може бути використана як рівноцінна лікарська сировина.

У статті розглянуто питання моделювання умов для отримання діагностичної інформації щодо складних об'єктів. Як приклад розглянута перевірка тягових якостей повнопривідних легкових автомобілів на інерційному стенді з біговими барабанами. Розроблена силова модель системи взаємодії автомобіля зі стендом з урахуванням конструктивних особливостей стенда і особливостей конструкції трансмісії автомобіля. Силова модель розглянутої системи містить в собі рівняння рівноваги кузова і двох мостів і рівняння руху барабанів і коліс автомобіля, що перевіряється. За результатами аналізу діючих сил у системі «автомобіль-стенд» визначено коефіцієнт використання навантаження q при тягових випробуванняхавтомобіля 4х4.Аналізуючи сучасні тенденції розвитку автомобілебудування, можна помітити, що з кожним роком збільшується кількість повнопривідних автомобілів. Серед них зустрічаються повноцінні всешляховики, універсальні «паркетники» (SUV), і навіть великі представницькі седани. Конструкції помітно відрізняються. Однак настільки несхожі машини ріднить загальна тенденція – трансмісії стають усе складніше. Витонченим механічним пристроям допомагає сучасна електроніка.З метою підвищення точності діагностування повнопривідних автомобілів на стенді необхідно:- застосування модульного повноопорного інерційного стенда з біговими барабанами, а також комп’ютеризованого діагностичного комплексу з наступною обробкою отриманих у процесі діагностування даних на ЕОМ із застосуванням системного методу та спеціального програмного забезпечення;- відтворення реальних режимів діагностування, для чого треба враховувати особливості силової взаємодії автомобіля зі стендом.

Білошенко В. О., Возняк А. В., Возняк Ю. В., Дмитренко В. Ю., Савченко Б. М. Tвердофазна модифікація полілактиду із застосуванням рівноканальної багатокутової екструзії. Oбробка матеріалів тиском. 2020. № 1 (50). C. 198-201. У даній роботі розглянута можливість використання деформації простим зсувом, що реалізується методом рівноканальної багатокутової екструзії (РКБКЕ), для твердофазної модифікації лінійного полілактиду. РКБКЕ здійснювали за маршрутом D + C, при якому попарно з'єднані похилі деформуючі канали розділені вертикальними каналами і по черзі повертаються з кроком 90°, при інтенсивності деформації ΔГ = 0.83, величині накопиченої деформації е = 8.5, швидкості і температурі екструзії 0.6 мм/сек і 160 °С, відповідно. Зазначені умови обробки дозволили згенерувати максимальну орієнтацію ланцюгів лінійного полілактиду під час РКБКЕ. Показано, що РКБКЕ є ефективним способом структурної модифікації лінійного полілактиду і відкриває нові можливості в управлінні його морфологією і властивостями. За результатами випробувань на розтягування, ударну в'язкість і динамічного механічного аналізу встановлено, що РКБКЕ дозволяє одночасно підвищити міцність, пластичність і ударну в'язкість полілактиду, а також покращує його термічну стабільність. Так, значення модуля Юнга збільшується з 3.19 ГПа до 4.02 ГПа (на 26 %), межі міцності – з 50 МПа до 56 МПа (на 12 %), деформації руйнування – з 5.6 % до 12.2 % (на 117%), ударної в'язкості – з 55.2 кДж/м2 до 77.1 кДж/м2 (на 40 %). Як показали дослідження методами диференціальної скануючої калориметрії і скануючої електронної мікроскопії, спостережувані ефекти обумовлені утворенням орієнтаційного порядку; збільшенням ступеня кристалічності (з 64 до 69%) внаслідок обумовленої РКБКЕ індукованої деформацією кристалізації; формуванням більш досконалої кристалічної структури за рахунок того, що деформація зсувом під тиском посилює трансформацію кристала більш ефективно, ніж деформація розтягуванням.

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

У теперішній час розглядають три етапи розвитку дистанційного навчання. Перший етап почався з відомих проектів PLATO і TICET, які виконував Іллінойський університет на замовлення Департаменту освіти США. В основу тоді ще комп’ютерних курсів (лише у 1990-ті роки вони з’явилися в Інтернет) були покладені біхевіористська та когнітивна педагогічні теорії. До основних підходів та технологій можна віднести методику Ганьє (педагогічне проектування), поштові послуги, телебачення та радіо, книги, телефон, презентаційні технології на електронних носіях та інтерактивні технології (анімації, інтерактивні тести, адаптивна гіпермедіа на останніх етапах).Другий етап розвитку дистанційного навчання пов’язаний з використанням соціального конструктивізму, почався орієнтовно у 2000 році, коли в Україні почався розвиток дистанційного навчання. Домінуючими технологіями були електронна пошта, форуми, конференції. Це був крок уперед, але і біхевіористські підходи лишилися актуальними.З 2008 року почався третій етап розвитку дистанційного навчання, який базується на коннективістському підході. Домінуючими технологіями є блоги, вікі, соціальні закладки, обмін файлами, соціальні мережі, агрегатори та інші, які мають узагальнюючу назву «соціальні сервіси». Дистанційні курси на цьому етапі мають вільний та відкритий характер та спираються на вільні освітні ресурси, які почав 10 років тому назад пропонувати Массачусетський технологічний інститут.У теперішній час практично існують дистанційні курси усіх етапів та їх особливістю є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для роботи з навчальними ресурсами. Дехто вважає, що персональне навчальне середовище – це щось на зразок Moodle. Насправді, це набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у Інтернет, наприклад, масові відкриті дистанційні курси).Біхевіористський підхід базується на роботах Е. Л. Торндайка, І. П. Павлова, Б. Ф. Скіннера. На основі цього підходу і під впливом ідей кібернетики – науки про оптимально організований процес діяльності, була створена система програмованого навчання, яка показала непогані результати у процесі алгоритмізації діяльності. Для керування навчальною діяльністю тут були запропоновані тести з відповідями «так» – «ні» і обов’язковий зворотний зв’язок для відпрацювання згідно з еталоном потрібної якості виконання дій. У відповідності до цього підходу, саме це свідчило, чи засвоїв студент матеріал заняття і як це відбивається на якості отриманого результату. До речі, ці ідеї вдало контактували з методами психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності і методикою алгоритмізації навчальної діяльності (П. Я Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда та ін.).Це погляд на навчання, при якому не розглядаються внутрішні процеси мислення, а вивчається поводження, що трактується як сума реакцій на які-небудь ситуації [1]. Один з основоположників біхевіоризму Е. Л. Торндайк (1874–1948) вважав, що навчання людини повинне має будуватися на базі суто механічних, а не свідомих принципів. Тому він намагався описати навчання людини за допомогою простих правил, справедливих одночасно і для тварин. Серед цих правил виділимо два закони, що слугували платформою для подальшого розвитку цього погляду на процес навчання. Перший з них, названий законом тренування, говорить про те, що, чим частіше повторюється визначена реакція на ситуацію, тим міцніше буде зв’язок між ними, а припинення тренування (повторення) призводить до ослаблення цього зв’язку. Другий закон був названий законом ефекту: якщо зв’язок між ситуацією і реакцією супроводжується станом задоволеності індивіда, то міцність цього зв’язку зростає і навпаки: міцність зв’язку зменшується, якщо результат дії приводить до стану незадоволеності. Спираючись на ці закони, послідовник Торндайка Б. Ф. Скіннер (1904–1990) розробив на початку 50-х років минулого сторіччя дуже технологічну методику навчання, названу надалі лінійним програмуванням. В основу своєї методики Б. Ф. Скіннер поклав універсальну формулу: ситуація → реакція → підкріплення.Застосування програмованих посібників Б. Ф. Скіннера в професійно-технічних училищах США виявилося успішним: істотно скоротився час навчання, підвищилася кваліфікація студентів. Але одразу же виявилися і недоліки методики лінійного програмування: нудність і механістичність програмованих текстів; відсутність системності, цілісності в сприйнятті навчального матеріалу (велика кількість дрібних доз не сприяє узагальненням); правильність виконання простих завдань є позитивним підкріпленням лише спочатку читання посібника, надалі правильне виконання простих ситуацій уже не приносить почуття задоволеності; відсутність адаптації (всі учні виконують ту ж саму програму, йдуть по одній лінії).Незважаючи на гостру критику за принципове невтручання в мислення студента (біхевіористи керують лише його поводженням), біхевіористський підхід до навчання одержав широке поширення і був реалізований в ряді технічних навчальних закладів. І сьогодні універсальна схема цього підходу (ситуація – реакція – підкріплення) у її лінійній чи розгалуженій формі є стрижневим фрагментом багатьох комп’ютерних навчальних програм, користується популярністю у корпоративному навчанні СНД.Біхевіористська школа розглядає розум людини як «чорну скриньку» у тому сенсі, що реакція на стимул, зокрема, може розглядатися кількісно, повністю ігноруючи процес мислення.Особливості залучення у цьому випадку студентів до навчаннястудентам треба чітко формулювати кінцеві результати навчання таким чином, щоб вони могли визначитися щодо своїх дій і очікувань та зрозуміти, чи досягли вони результату наприкінці заняття;студентів треба тестувати, щоб визначити, чи досягли вони результатів навчання. Тестування та оцінювання мусять об’єднуватися у навчальну послідовність для перевірки рівня досягнень студентів та забезпечення відповідних відгуків;навчальні матеріали повинні об’єднуватися у такий спосіб, щоб вони забезпечували навчання. Форма об’єднання може бути від простого до складного, від відомого до невідомого, від знань до використання;студенти мають очікувати на своєчасний відгук викладача, щоб вони могли спостерігати за своїми успіхами та приймати відповідні дії для їх досягнення.Але оскільки алгоритми навчальної діяльності відтворювали її досить формально, деякі педагоги зазначали, що навчання – це процес, значно глибший, ніж тільки зміни у поведінці. Тому і з’явився пізнавальний (когнітивний) підхід, де за основу результатів навчання брали знання і роботу з ними.Когнітивний підхід стверджує, що навчання включає пам’ять, мотивацію та мислення, і що міркування грають важливу роль у навчанні. Когнітивісти розглядають навчання як внутрішній процес та звертають увагу на те, що кількість і якість отриманих знань залежить від здібностей студента, від якості і кількості досягнень, які зроблені під час навчального процесу, а також від рівня здібностей та існуючої структури знань студента.Цей підхід знайшов своє втілення у педагогічних технологіях розвиваючого навчання (В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін), проблемного навчання (І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, О. М. Матюшкін), особистісно-орієнтованого навчання (І. С. Якиманська) та ін. У цих технологіях знайшли відбиток усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особистісних можливостей навчання у індивідуальному підході та ін.Когнітивний підхід розглядає навчання як внутрішній процес, який включає пам’ять, мислення, міркування, абстрагування, мотивацію та мету пізнання [2]. Цей підхід поглядає на навчання з точки зору процесу інформування, де студент використовує різні типи пам’яті під час навчання. Відчуття попадають через сенсори до сенсорного відділу перед переробкою інформації, де зберігаються протягом не більш за одну секунду. Тривалість короткотермінової робочої пам’яті 20 сек. і, якщо інформацію не буде оброблено, то вона не зможе перейти до довготермінової пам’яті на збереження. Якщо інформація не переходить до робочої пам’яті терміново, то вона втрачається назавжди.Кількість інформації, що запам’ятовується, залежить від уваги, яка була приділена інформації, та готовності структур пам’яті її прийняти.Отже при підготовці навчальних матеріалів, їх бажано поділяти на невеличкі порції, використовуючи принцип 7±2 (нові поняття) для компенсації обмежених можливостей короткотермінової пам’яті.Обсяг інформації, що перейшла до довготермінової пам’яті, залежить від якості та глибини обробки інформації у робочій пам’яті. У процесі засвоєння інформація змінюється, щоб відповідати існуючим у людини пізнавальним структурам.Технологія пізнавальної діяльності стверджує, що інформація розміщується у довготерміновій пам’яті у формі вузлів, які з’єднуються з вже існуючою мережею вузлів. З цієї нагоди корисно використовувати інформаційні карти пам’яті, які виявляють основні правила та взаємозв’язки у просторі відповідної теми. Як показують західні педагоги, карти пам’яті вимагають, у тому числі, критичного мислення і є засобом для формування пізнавальних структур у студента. Бажано рекомендувати студентам створювати особисті інформаційні карти пам’яті. Приклади таких карт і рекомендації з питань їхнього створення можна знайти у книжках відомого британського психолога Тоні Б’юзена [3]РекомендаціїТреба використовувати стратегії, що забезпечують максимальне сприйняття і розуміння інформації. Оскільки носієм окремих порцій інформації у тренінгу виступає поле екрана презентації, треба використовувати всі можливі засоби (колір, розташування, іконки, розмір та характер шрифту, побудову структурних схем та ін.), щоб підвищити ефективність сприйняття і визначення смислових взаємозв’язків між окремими фрагментами наведеної інформації. Це можуть бути такі рекомендації: а) важлива інформація має бути розміщена у центрі поля екрана; б) важлива інформація найвищого рівня має бути виділена у будь-який спосіб порівняно з рештою матеріалу, щоб привернути увагу студента. Наприклад, можна використовувати незвичайні або яскраві заголовки для упорядкування матеріалу; в) студенти мусять усвідомити, чому саме навчальний матеріал даного заняття вони мають опанувати протягом визначеного терміну; г) рівень складності первісного подання матеріалу зобов’язаний відповідати наявним пізнавальним здібностям студентів, щоб вони могли його зрозуміти і не виникало підстав для формування психологічних бар’єрів та інших перешкод.Стратегія пізнавальної діяльності має допомагати студентам формувати зв’язки у довготерміновій пам’яті між новою та існуючою інформацією для швидкого пошуку та вилучення звідти потрібної інформації. З цією метою стратегія мусить використовувати такі допоміжні засоби: ключові слова; вхідні тести для активізації студентів, які спрямовані допомагати у пригадуванні вивченого; питання самоконтролю, які активізують процес навчання і допомагають студентові вибрати особистий шлях вивчення матеріалу.Навчальну інформацію треба розбивати на смислові частини, щоб студент міг уникнути перевантаження під час обробки матеріалу у робочій пам’яті. На полі екрана повинно бути від п’яти до дев’яти пунктів, оскільки ця кількість відповідає умовам ефективної обробки інформації у робочій пам’яті. Якщо пунктів більше – треба конструювати допоміжні засоби навчання, наприклад інформаційну карту пам’яті всього заняття, і під час навчання – розглядати окремі його частини, не втрачаючи з уваги міжфрагментні зв’язки.Треба використовувати інші стратегії для організації аналізу, синтезу, оцінювання, які створюють умови переводу інформації з робочої пам’яті у довготермінову. Стратегії мусять допомагати студентам використовувати інформацію у реальному житті.Швидке зростання обсягів інформації і, у зв’язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення і пов’язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи конструктивізму.Прибічники конструктивістського підходу (базується на роботах Л. С. Виготського) стверджують, що студенти розуміють інформацію та світ залежно від своєї персональної реальності, і вчаться через спостереження, участь та розуміння, які потім інтегрують як інформацію у свої знання. Тобто, конструктивізм певним чином змоделював відомий у техніці процес створення артефактів (у навчанні – особистих знань і умінь), у якому використовуються всі можливі корисні доробки у їх оптимальному поєднанні.Конструктивісти розглядають студентів як активних учасників навчального процесу [4]. Знання не переходять від когось, це індивідуальна інтерпретація студентів та обробка отриманої інформації. Студент знаходиться у центрі навчання з викладачем, який виконує роль радника та підтримує навчання. Основний акцент у цій теорії робиться на навчанні, яке проводиться у контексті. Якщо інформація має використовуватись у декількох контекстах, тоді треба забезпечити багатоконтекстні навчальні стратегії та впевнитись, що студенти можуть широко використовувати отриману інформацію. Навчання – це перехід від однобічних настанов до тлумачень, від відкриттів до знань.Навчання мусить бути активним процесом. Активний процес – це надання студентам завдань на використання отриманої інформації у практичних ситуаціях.Студенти повинні конструювати свої особистісні знання замість сприйняття без перетворення інформації від викладача.Повинні заохочуватись сумісне та кооперативне навчання. Робота студентів один з одним є життєвим досвідом для роботи у групах та дозволяє використовувати успіхи інших студентів і вчитися на них.Студентам треба надавати можливість контролювати навчальний процес.Студентам необхідно надавати час на роздуми і ретроспективний аналіз своєї діяльності (рефлексію).Студент мусить відчувати, що навчання має для нього особисте значення. Отже корисно, щоб навчальні матеріали містили приклади, що близькі інтересам студентів і цікаві як додаткова інформація.Навчання має бути інтерактивним з метою забезпечення його високого рівня та соціальної значущості. Навчання – це розширення простору нових знань, навичок та відношень при взаємодії з інформацією та середовищем.Конструктивістський простір навчання, який формує викладач, складається з 8 складових: активності, конструктивності, співробітництва, цілеспрямованості, комплексності, змістовності, комунікативності, рефлексивності.Конструктивізм набув широкого поширення на другому етапі розвитку дистанційного навчання, який орієнтовно розпочався після 2000 р.У коннективістському підході [5] навчання ‑ це процес створення мережі. Вузли такої мережі ‑ це зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-який інший джерело інформації). Акт навчання полягає у створенні зовнішньої мережі вузлів.Принципами коннективізму є: 1) різноманітність підходів; 2) представлення навчання як процесу формування мережі та прийняття рішення; 3) навчання і пізнання відбуваються постійно – це завжди процес, а не стан; 4) ключова навичка сьогодні – це здатність бачити зв’язки і розуміти смисли між областями знань, концепціями та ідеями; 5) знання можуть існувати поза людиною в мережі; 6) технології допомагають нам у навчанні. Коннективізм базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе (масові відкриті дистанційні курси); відкритість та інновації вимагають творчості та участі; особисті знання повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Ключовими компонентами коннективізму є автономія, зв’язність, різноманітність та відкритість. Він робить акцент [6] на використанні Веб 2.0 та вмінні вчитися; спонукає студентів досліджувати нові засоби сприйняття навчання та знань, пропонує їм бути незалежними, брати ініціативу та відповідальність за навчання на себе, заохочує студентів підключатися до інформації, ідеям та людям для створення мережі знань та сумісно конструювати знання, які є відносними та контекстними.Аналіз цих підходів показує, що у багатьох своїх ідеях та правилах вони збігаються, адже основною метою їх всіх є можливість удосконалення діяльності через інформацію.Проектування навчальних матеріалів для навчання може включати елементи усіх трьох підходів. Стратегії біхевіоризму можуть використовуватись для вивчення фактів («що»), когнітивізм – для вивчення процесів та правил («як»), а стратегії конструктивізму – для відповіді на питання «чому» (високий рівень мислення, який забезпечує персональне розуміння та навчання, згідно із ситуацією та контекстом).Всі псих

Основною причиною невдачі ендодонтичного лікування і найпоширенішої його патології, апікального періодонтиту є мікроорганізми, об’єднані в біоплівку. Якісно проведена хемо-механічна обробка кореневих каналів є тим ключовим чинником, що впливає на прогноз ендодонтичного захворювання. Застосування протоколу з кінцевою активацією іриганта дає можливість ефективно очистити стінки кореневого каналу перед пломбуванням.Мета дослідження – перевірити якість хемо-механічної обробки стінок кореневого каналу за даними скануючої електронної мікроскопії (СЕ М) при різних протоколах іригації.Матеріали і методи. Проведено дослідження порівняльного характеру якості хемо-механічної обробки стінок кореневого каналу з кінцевою активацією іригаційних розчинів у трьох групах: 1) з використанням пасивної ультразвукової активації розчину; 2) із застосуванням активації розчину гутаперчевим штифтом; 3) з активацією розчину інструментом XP -Еndo Finisher. Для цього використано 36 моделей зубів ex vivo, по 12 для кожної групи. Дослідження зразків проводили з використанням растрового електронного мікроскопа Mira 3 Tescan. Для отримання високоякісного зображення без спотворень поверхню зразків покривали тонким шаром золота методом напилення товщиною 50–100Å. Оцінювання результатів якості проведеної хемо-механічної обробки проводили за класифікацією оцінювання СЕ М-фото Mahmoud Torabinejad та Abbasali Khademi. Отримані дані піддано статистичному аналізу з використанням методу статистичної перевірки гіпотез, заснованих на порівнянні з розподілом Стьюдента.Результати досліджень та їх обговорення. У результаті даного дослідження проаналізовано якість хемо-механічної обробки з кінцевою активацією іриганта у 36 зразках. За даними оцінювання 386 СЕ М-фото, виведено дані за якістю очищення кореневого каналу трьома різними протоколами іригації – з кінцевою пасивною ультразвуковою активацією іриганта (PU I), активацією інструментом XP -Еndo Finisher та гутаперчевим штифтом (ГШ). Оцінювання проводили за 3-бальною шкалою, де 1 бал – найкраща якість очищення, 3 бали – найнижча. Незважаючи на успіхи у сучасній мікробіології, мікрофлора кореневого каналу є недостатньо вивченою. З різних препаратів з апікальним періодонтитом на даний час виділено 478 видів мікроорганізмів і більше половини з них залишаються невідомими.Висновки. В умовах даного експерименту, найкращі результати очищення стінок кореневого каналу було досягнуто при використанні в протоколі хемо-механічної обробки інструменту XP -Еndo Finisher для кінцевої активації розчинів. В апікальній ділянці задовільні результати отримані як при активації розчинів інструментом XP -endo Finisher, так і при пасивній ультразвуковій активації.

На підставі проведеного огляду методів видалення неметалевих включень зі сталі в процесі позапічної обробки й безперервного розливання сталі запропоновані їхня класифікація на дві групи: механічні й фізико-хімічні. До першої групи запропоновано віднести методи, що передбачають зміну картини циркуляційних потоків у ковші таким чином, щоб прискорити спливання НВ у шлакову фазу або їх вловлювання спеціальними керамічними фільтрами.