Добірка наукової літератури з теми "Методика синтезу"

Запропоновано методику чисельних досліджень гідродинамічних характеристик для оцінки мореплавності транспортних засобів водного й амфібійного базування у разі поздовжнього руху по водній поверхні на дозвукових швидкостях, який реалізовано з використанням синтезу різних методів та методик.

У статті розглянуто застосування сучасної методики налаштування двоконтурних автоматичних систем регулювання (ДАСР) з введенням диференціатора в проміжній точці. Мета статті полягає в аналізі існуючих методик налаштування ДАСР, дослідженні сучасної методики налаштування на прикладі теплоенергетичного об’єкта, а також порівнянні її з класичною методикою. На основі проведеного аналізу для налаштування системи регулювання температурного режиму прямоточного котлоагрегату обрано методику, запропоновану Свириденко В.П. Проведено процедуру ідентифікації контурів регулювання. Отримано моделі температурних контурів вода-парового тракту пиловугільного прямоточного котлоагрегату, наведено перехідні характеристики інерційної і проміжної ділянок. Здійснено розрахунок ДАСР за класичною методикою, а також для порівняння розрахована одноконтурана система регулювання. Результати комп’ютерного моделювання системи регулювання температурного режиму водо-парового тракту свідчать, що класична методика налаштування диференціатора не забезпечує необхідної якості перехідних процесів, наявна велика коливальність, що не допустимо для даного теплоенергетичного об’єкту. Для цього ж об’єкта проведений розрахунок за методикою Свириденка В.П. Отримані перехідні процеси мають більший ступінь затухання в середньому на 30%. За результатами дослідження можна зробити висновок, що запропонована методика налаштування ДАСР в порівнянні з класичною методикою краще підходить для налаштування об’єктів, до яких відносяться прямоточні котлоагрегати. Розглянута методика є відносно простою з точки зору її використання, має чітко сформульовані критерії та підкріплена повним набором розрахункових формул. Визначено недоліки даної методики і наведені рекомендації для її подальшого удосконалення.

Предметом вивчення в статті є шматково-східчастий сигнал, що необхідний для отримання заданого значення коефіцієнта гармоніки. Метою статті є визначення методики оцінки інструментальної похибки частотних характеристик зразків радіотехнічної техніки в умовах протидії шкідливому сигналу, з подальшим вирішенням задачі цифро аналогового синтезу сигналу із коефіцієнтом гармонік, що був перебудований, за умови мінімального числа рівнів шматково-східчастого сигналу, необхідного для отримання заданого значення коефіцієнта гармоніки. Задача, що вирішується, – обґрунтування технічних рішень, впровадження яких в практику вимірювання дозволять визначити методику оцінки інструментальної похибки частотних характеристик зразків радіотехнічної техніки в умовах протидії шкідливому впливу на сигнал. Висновки: запропоновані технічні рішення дозволяють визначити методи цифро аналогового синтезу шматково-східчастих сигналів із коефіцієнтом гармонік, що був перебудований. Вони включають методику розрахунку параметрів сигналу, що синтезується, способи його формування і оцінку погрішностей задавання коефіцієнта гармонік. Це надає обслузі зразків радіотехнічної техніки необхідний методичний апарат для використання прецизійних калібраторів коефіцієнта гармонік, які протидіють шкідливому впливу на сигнал, що обробляється.

Однією з важливих характеристик систем і засобів радіозв’язку, які функціонують в умовах радіоелектронного подавлення, є інформаційна стійкість, що є здатністю систем і засобів радіозв’язку протистояти дії засобам радіотехнічної боротьби. Одним з напрямків підвищення завадозахищеності та скритності засобів радіозв’язку (ЗРЗ) є зміна режимів роботи та параметрів сигналу в ході ведення сеансу радіозв’язку. Проведений автором статті аналіз відомих наукових джерел показав те, що вони орієнтовані на позиційні сигнально-кодові конструкції, які мають відому структуру та, відповідно, низьку розвідзахищеність. Тому пропонується використання непозиційних сигналів, зокрема таймерні сигнально-кодові конструкції. Автором статті проведено розробку методики вибору режимів роботи перспективних програмованих радіостанцій в умовах впливу навмисних завад на основі таймерних сигнальних конструкцій. В ході дослідження використані основні положення теорії зв’язку, теорії радіоелектронної боротьби, теорії сигналів та загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Розроблено методику вибору режимів роботи перспективних програмованих радіостанцій в умовах впливу навмисних завад, сутність якої полягає у виборі виду технології формування сигнально-кодових конструкцій, режиму роботи та параметрів програмованих засобів радіозв’язку в залежності від сигнально-завадової обстановки. Основними режимами роботи є технології псевдовипадкової перестройки робочої частоти на основі таймерних сигнальних конструкцій та частотного мультиплексування з ортогональним кодовим розділенням на основі таймерних сигнальних конструкцій. Зазначена методика підвищує ефективність засобів радіозв’язку при дії навмисних завад та частотно-селективних завмирань за рахунок зміни режимів роботи засобів радіозв’язку із застосуванням адаптивних алгоритмів формування і обробки сигналів. В методиці, у порівнянні з запропонованими раніше, реалізовано декілька режимів роботи та здійснюється вибір раціональних значень параметрів сигналу для кожного з режимів роботи засобів радіозв’язку. Враховуючи зазначене, напрямком подальших досліджень слід вважати розробку науково-методичного апарату щодо використання таймерних сигнальних конструкцій в перспективних засобах зв’язку та підвищення їх завадозахищеності.

Окупація Криму і підтримка Російською Федерацією сепаратистських рухів у Луганській та Донецькій областях засвідчили хибність актуальних до недавнього часу оцінок воєнно-політичної обстановки, що склалася навколо України, а також внутрішніх та зовнішніх загроз національним інтересам держави. Аналіз проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (Операції Об’єднаних Сил) свідчить, що системи тилового, технічного, медичного та інших видів забезпечення потребувала швидкої адаптації до реальної обстановки, форм та способів застосування частин (підрозділів) на різних етапах її проведення. В контексті європейської інтеграції і нових завдань Збройних Сил України, пов’язаних з участю України в антитерористичних операціях, в миротворчій діяльності під егідою НАТО та ООН, виникає потреба реформування військ (сил), видів тилового, технічного та медичного забезпечення відповідно до вимог стандартів НАТО. В зазначеній статті розроблено методику оцінювання ефективності логістичного забезпечення угруповання різнорідних сил (військ) Військово-Морських сил в особливий період. В ході проведеного авторами дослідження використані базові положення теорії складних технічних систем, теорії штучного інтелекту, таксономічного методу, а також загальнонаукові методи аналізу та синтезу. Зазначена методика дозволяє оцінити ефективність системи логістичного забезпечення угруповання різнорідних сил (військ) Військово-Морських сил в особливий період, визначити заходи спрямовані на удосконалення логістичного забезпечення. На основі зазначеної методики авторами буде проведено розробку рекомендацій щодо удосконалення логістичного забезпечення угруповання різнорідних сил (військ) Військово-Морських Сил в Азовській операційній зоні в особливий період.

В статі піднімаються питання розбудови теорії дата-центричних операцій (DCO) на основі розробки методу адаптивного просторово-часового синтезу структури дата-центричної ЗРС. Даний метод розглядається як форма реалізації головних концептів DCO: метаморфізму і 4D екстенціоналізму дата-центричних систем-систем. Пропонується при описі бойової роботи ЗРС використовувати модифіковану модель петлі OODA. Модифікація здійснюється шляхом введення фази синтезу і зміни змісту фази “орієнтація”. Цикл бойової роботи дата-центричної ЗРС представляється як череда вкладених петель OODSA. Розглядається методика використання рівнянь Ланчестера для аналітичної оцінки ефективності бойового застосування ЗРС.

При формуванні довгострокових програм розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, що має здійснюватися на основі формалізованих критеріїв типу “ефективність – вартість – час”, однією із важливих складових є прогнозування фінансових витрат на закупівлю та постачання у війська необхідної кількості багатоцільових літаків тактичної авіації, а також витрат на забезпечення відповідним озброєнням, на утримання відповідної інфраструктури на всьому періоді їх експлуатації та на здійснення заходів інженерно-авіаційного забезпечення. Представлена методика прогнозування вартості життєвого циклу парків багатоцільових літаків спрямована на забезпечення коректного формування системи обмежень у математичній задачі оптимізації для синтезу раціональної програми розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Розроблена методика прогнозування вартості життєвого циклу парків багатоцільових літаків, які розглядаються як основні носії бойових спроможностей тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, ґрунтується на використанні залежності ціни серійних тактичних літаків на світовому ринку озброєнь від значень узагальнених показників їх бойових властивостей. Особливістю методики, що пропонується, є врахування вартості життєвого циклу парків альтернативних типів багатоцільових літаків тактичної авіації в залежності від того, чи є літаки, що плануються до постачання у бойові частини розробленими та виробленими всередині країни, або будуть закуплені за імпортом. Це вносить відмінності у типовий розподіл вартості по стадіях та етапах життєвого циклу бойової авіаційної техніки, які повинні бути врахованими. Також представленою методикою передбачено врахування зміни витрат на експлуатацію бойових літаків, термін експлуатації яких перевищуватиме 15 років.

В данной статье приводится схема анализа американского креолизованного текста, что позволяет описать структуру и содержание, а также прагматический потенциал текстов подобного вида. В начале статьи авторы акцентируют внимание на том, что при анализе креолизованных текстов необходимо уделять внимание сложному синтезу элементов их композиции (вербальная и иконическая составляющие). Далее в статье освещается авторская методика, включающая в себя несколько этапов анализа ключевых компонентов креолизованных текстов. Основными методами при описании карикатур выступают расширенный дефиниционный и стилистический анализ языковых единиц, метод установления прецедентности на основе различных информационных источников, а также когнитивное моделирование при помощи когнитивных сцен. Материалом для исследования стали политические карикатуры на основных кандидатов на пост Президента США: бизнесмена-миллиардера Д. Трампа (от Республиканской партии), а также экс-Госсекретаря Х. Клинтон (от Демократической партии). В статье приводится детальный анализ политических карикатур, тематически и концептуально объединенных в такие когнитивные сцены, как «ИНФАНТИЛИЗМ», «ЗООМОРФИЗМЫ», «НАЦИЗМ», «МАНИПУЛЯЦИЯ», «МАХИНАЦИЯ». Новизна методики проявляется в комплексном описании формальных и семантических составляющих мультимодального (креолизованного) текста, а также идентифицирования его потенциальной прагматики. В заключительной части статьи авторы приходят к выводу о возможности применения вышеуказанной методики к другим видам креолизованных текстов (демотиваторы, комиксы, афиши, плакаты, мемы и т. д.).

Важное место при проектировании цифровых систем управления (ЦСУ) занимает задача разработки алгоритма работы цифрового вычислительного устройства (ЦВУ) по выработке управляющего воздействия на объект управления, способного обеспечить на выходе системы переходной процесс с оптимальным соотношением всех его прямых показателей качества. Наиболее распространенным критерием выбора алгоритмов работы ЦВУ при синтезе ЦСУ можно считать критерий быстродействия, позволяющий сформировать закон работы цифрового регулятора таким образом, что дискретная переходная характеристика системы будет иметь вид устойчивого переходного процесса минимальной и конечной длительности. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/10407

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп'ютерні системи та компоненти (123 – комп’ютерна інженерія). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2020. Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми підвищення оперативності процесу передачі інформації в комп'ютерних системах (КС) на інтегрованих програмних платформах (ІПП) на основі розробки математичного апарату синтезу інформаційних структур. Проведено аналіз стану проблеми, показано, що одночасно із збільшенням обсягів інформації, яка передається в КС, та підвищенням вимог до оперативності передачі інформації все більше застосовуються інтегровані програмні платформи, внаслідок чого якісно і кількісно змінюються структура і характер інформаційних потоків, що суттєво впливає на інформаційні структури комп’ютерних систем та призводить до зниження показників оперативності. Проведено аналіз існуючих вимог до сучасних програмних платформ комп'ютерних систем та переваг та недоліків централізованих, розподілених та комбінованих програмних платформ. На основі аналізу сформульовані загальні вимоги до необхідного складу програмних продуктів платформи та підтримуючих їх апаратних засобів базової мережі комп'ютерної системи;проведений аналіз показав доцільність використання інтегрованих програмних платформ для відомчих комп’ютерних систем; доведена необхідність збільшення оперативності обробки транзакцій у базових мережах комп’ютерних систем, котрі використовують інтегровані програмні платформи, що можна зробити за рахунок використання специфічних властивостей таких платформ, синтезуючи інформаційну структуру комп'ютерної системи. Розроблено комплекс взаємопов’язаних моделей інформаційної структури комп’ютерної системи та технічної структури базової мережі, який враховує особливості інтегрованої програмної платформи і базується на стратифікованому представленні основних складових моделей, що дозволяє враховувати інформаційні взаємозв’язки між складовими комп'ютерної системи та підвищити ступінь адекватності моделей. Розроблено комплекс методів оперативного перерозподілу інформаційних потоків в базовій мережі комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі, який враховує динаміку розвитку комп'ютерної системи і характерні особливості базової мережі, та базується на оперативній реконфігурації системи віртуальних каналів зв'язку, що дозволяє зменшити середню затримку пакетів. Розроблено комплекс методів синхронізації інформаційної структури комп'ютерної системи з обчислювальними ресурсами вузлів базової мережі, який враховує як інформаційні зв'язки між завданнями комп'ютерної системи, так і використання композитних застосунків, та базується на адаптивному підході до знаходження раціонального розподілу завдань між вузлами мережі, що дозволяє оперативно провести синхронізацію, орієнтовану на зменшення витрат обчислювального ресурсу та підвищення оперативності передачі інформації. Удосконалено метод статичного розподілу інформаційних потоків за маршрутами у базовій мережі комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі, який відрізняється від відомих використанням процедури ітеративного балансування навантаження вузлів мережі, що дозволяє зменшити витрати обчислювального ресурсу. Удосконалено метод формування інформаційної структури підвищеної надійності у комп'ютерній системі на інтегрованій програмній платформі, який відрізняється від відомих одночасним розподілом інформаційних потоків по всіх основних і альтернативних маршрутах базової мережі, що дає змогу у разі виникнення відмови будь-якого вузла мережі продовжити обробку транзакцій комп'ютерної системи без суттєвого зменшення показників якості обслуговування (QoS) та без зміни інформаційної структури. Дістав подальшого розвитку метод оптимізації інформаційної структури комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі за рахунок використання на етапі розподілу навантаження інформаційних вузлів математичного апарату генетичних алгоритмів, що дозволяє зменшити часові витрати на синтез інформаційної структури та сформувати збалансоване навантаження на вузли базової мережі. Дістав подальшого розвитку метод вибору оптимального плану виконання транзакцій комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі за рахунок введення динамічної функції штрафу за перевищення часових показників, орієнтованої на специфіку інтегрованої програмної платформи, та шкалування часового періоду, що дозволяє зменшити часові витрати при проведенні оперативних змін плану виконання транзакцій. Дістав подальшого розвитку комплекс методів обробки запитів до сховища даних комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі за рахунок створення єдиного дискового пулу та врахування особливостей доступу до хмарних компонент сховища даних, що дозволяє включати до сховища розподілені гетерогенні компоненти та зменшити час виконання застосунків, які виконують запити транзакцій комп’ютерної системи на обмін інформацією із сховищем даних. Розроблені на основі запропоованих моделей та методів інженерні методи та алгоритми дають змогу: – виконати моделювання інформаційної структури комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі та її базової комп'ютерної мережі; – оптимізувати інформаційну структуру комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі та розподіл інформаційних потоків за маршрутами у базовій мережі; – підвищити показники оперативності завдань комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі до 10%; – зменшити витрати обчислювального ресурсу базової мережі комп'ютерної системи на інтегрованій програмній платформі до 5%; – зменшити витрати на експлуатацію комп’ютерної системи на інтегрованій програмній платформі на до 10%; – розширити корисну ємність сховища даних за рахунок включення гетерогенних складових та хмарних компонент. Проведена порівняльна оцінки розроблених та існуючих моделей та методів синтезу інформаційних структур комп'ютерних систем на інтегрованих програмних платформах, за результатами якої доведено ефективність запропонованих методів. Зокрема, проведена оцінка ефективності підсистеми забезпечення дистанційного навчання комп'ютерної системи технічного вишу. Також наведені результати комплексного застосування запропонованих методів при формуванні проекту комп'ютерної системи управління виробничими структурами аеропорту, де за рахунок підвищення оперативності передачі інформації були досягнуті вимоги замовника щодо граничного рівня значення ймовірності виконання часових меж для оперативних транзакцій КС при зростанні завантаження базової мережі.
Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty of 05.13.05 – ComputerSystems and Components (123 – Computerengineering). – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2020. The thesis is devoted to solving actual scientific and technical problem of increasing the efficiency of the information transfer process in computer systems on integrated software platforms. It is based on the development of a mathematical apparatus (mathematical models and methods) for the synthesis of information structures. The analysis of the problem state was carried out. It was revealed that, simultaneously with the increase in the volume of transmitted information in the computer system and the increased requirements for the speed of information transmission, integrated software platforms are increasingly used. As a result, the structure and nature of information flows change qualitatively and quantitatively. This significantly affects the information structures of computer systems and leads to a decrease in efficiency indicators. An analysis of the existing requirements for modern software platforms of computer systems has been carried out. Advantages and disadvantages of centralized, distributed and combined software platforms are highlighted. Based on the analysis, general requirements for the necessary composition of platform software products are formulated. The requirements for the hardware of the core network of the computer system supporting them are also formulated. The analysis showed the feasibility of using integrated software platforms for departmental computer systems. The necessity of increasing the efficiency of transaction processing in the basic networks of computer systems has been proven. Those that use integrated software platforms can be done by using the specific properties of such platforms. This is due to the synthesis of the information structure of the computer system. A complex of interrelated models of the information structure of the computer system and the technical structure of the basic network has been developed. It takes into account the peculiarities of the integrated software platform. The complex is based on a stratified representation of the main constituents of the models. This allows you to take into account the informational relationships between the components of the computer system. It also allows increasing the degree of model adequacy. A set of methods foroperational redistribution of information flows in the basic network of a computer system on an integrated software platform has been developed. This complex takes into account the dynamics of the development of a computer system and the characteristic features of the underlying network. It is based on the operational reconfiguration of the virtual communication channel system. This helps to reduce the average packet delay. A set of methods for synchronizing the information structure of a computer system with the computing resources of the nodes of the basic network has been developed. The complex, which has been developed, takes into account information links between the tasks of a computer system and the possibility of using composite applications. This complex is based on an adaptive approach to finding a rational distribution of tasks between network nodes. The complex allows you to quickly synchronize. Synchronization is focused on reducing the cost of computing resources and increasing the efficiency of information transfer. The method of distribution of information flows along routes in the basic network of a computer system on an integrated software platform has been improved. The method differs from the known ones by using iterative load balancing of hosts. This is what makes it possible to reduce the cost of computing resources. The method of forming an information structure of increased reliability in a computer system on an integrated software platform has been improved. This method differs from the known ones by the simultaneous distribution of information flows along all the main and alternative routes of the core network. This allows, in the event of a failure of any network node, to continue processing transactions of the computer system. The computer system will operate without a significant decrease in service quality indicators and without changing the information structure. The method of optimizing the information structure of a computer system on an integrated software platform has been further developed. The method is based on the use of the mathematical apparatus of genetic algorithms. This device is used at the stage of load distribution of information nodes. This makes it possible to reduce the time spent on synthesizing the information structure and to form a balanced load on the nodes of the core network. The method of selecting an optimal plan for executing transactions of a computer system on an integrated software platform was further developed. A dynamic penalty function was introduced for exceeding time indicators. It is focused on the specifics of the integrated software platform and time scaling. This allows you to reduce the time spent on operational changes to the transaction execution plan. The complex of methods for processing requests to the data storage of a computer system on an integrated software platform has been further developed. A single disk pool was created. The peculiarities of access to the cloud components of the data warehouse were taken into account. This allows distributed heterogeneous components to be included in repositories. It also reduces the execution time of applications that access data warehouse components. The engineering methods and algorithms which has been developed on the basis of the offered models and methods allow: - simulate the information structure of the computer system on an integrated software platform and its basic computer network; - optimize the information structure of the computer system on an integrated software platform and the distribution of information flows along routes in the core network; - increase the operational efficiencyof computer system tasks on an integrated software platform by up to 10%; - reduce the costs of the computing resource of the basic network of a computer system on an integrated software platform up to 5%; - reduce the exploitational cost of a computer system on an integrated software platform by up to 10%; - expand the useful capacity of the data storage by including heterogeneous components and cloud components. Comparative assessment of developed and existing models and methods of synthesis information structures of computer systems on an integrated software platforms was carriedout. Based on the results that were obtained, the effectiveness of the proposed methods was proved. In particular, an assessment of the effectiveness of the subsystem for providing distance learning of the computer system in a technical university was carried out. The results of the integrated application of the proposed methods in the formation to the project of a computer system managing for the production structures of the airport are also presented. Where by increasing the transaction efficiency of information, the customer's requirements were achieved. They were executed relative to the limit of the probability of time bounds.This was done for operational transactions of the computer system with an increase in the load of the basic network.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп'ютерні системи та компоненти. – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2020. Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми підвищення оперативності процесу передачі інформації в комп'ютерних системах (КС) на інтегрованих програмних платформах (ІПП) на основі розробки математичного апарату синтезу інформаційних структур. Проведено аналіз стану проблеми. Зі збільшенням обсягів інформації, яка передається в КС, та підвищенням вимог до оперативності її передачі, все більше застосовуються ІПП. Це суттєво впливає на інформаційні структури КС та призводить до зниження показників оперативності. Розроблено комплекс взаємопов’язаних моделей інформаційної структури КС та технічної структури базової мережі, який дозволяє враховувати інформаційні взаємозв’язки між складовими КС та підвищити ступінь адекватності моделей. Розроблено комплекс методів оперативного перерозподілу інформаційних потоків в базовій мережі КС на ІПП, який дозволяє зменшити середню затримку пакетів. Розроблено комплекс методів синхронізації інформаційної структури КС з обчислювальними ресурсами вузлів базової мережі, що дозволяє оперативно провести синхронізацію, орієнтовану на зменшення витрат обчислювального ресурсу та підвищення оперативності передачі інформації. Удосконалено метод статичного розподілу інформаційних потоків за маршрутами у базовій мережі КС на ІПП. Удосконалено метод формування інформаційної структури підвищеної надійності у КС на ІПП, що дає змогу у разі виникнення відмови будь-якого вузла мережі продовжити обробку транзакцій комп’ютерної системи без суттєвого зменшення показників якості обслуговування та без зміни інформаційної структури. Дістав подальшого розвитку метод оптимізації інформаційної структури КС на ІПП за рахунок використання на етапі розподілу навантаження інформаційних вузлів математичного апарату генетичних алгоритмів, що дозволяє зменшити часові витрати на синтез інформаційної структури та сформувати збалансоване навантаження на вузли базової мережі. Дістав подальшого розвитку метод вибору оптимального плану виконання транзакцій КС на ІПП за рахунок введення динамічної функції штрафу за перевищення часових показників. Дістав подальшого розвитку комплекс методів обробки запитів до сховища даних КС на ІПП за рахунок створення єдиного дискового пулу та врахування особливостей доступу до хмарних компонент сховища даних.
Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty of 05.13.05 – Computer Systems and Components. – National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2020. The thesis is devoted to solving actual scientific and technical problem of increasing the efficiency of the information transfer process in computer systems on integrated software platforms. It is based on the development of a mathematical apparatus (mathematical models and methods) for the synthesis of information structures. The analysis of the problem state was carried out. It was revealed that, simultaneously with the increase in the volume of transmitted information in the computer system and the increased requirements for the speed of information transmission, integrated software platforms are increasingly used. As a result, the structure and nature of information flows change qualitatively and quantitatively. This significantly affects the information structur es of computer systems and leads to a decrease in efficiency indicators. A complex of interrelated models of the information structure of the computer system and the technical structure of the basic network has been developed. It takes into account the peculiarities of the integrated software platform. The complex is based on a stratified representation of the main constituents of the models. This allows you to take into account the informational relationships between the components of the computer system. It also allows increasing the degree of model adequacy. A set of methods for operational redistribution of information flows in the basic network of a computer system on an integrated software platform has been developed. This complex takes into account the dynamics of the development of a computer system and the characteristic features of the underlying network. It is based on the operational reconfiguration of the virtual communication channel system. This helps to reduce the average packet delay. A set of methods for synchronizing the information structure of a computer system with the computing resources of the nodes of the basic network has been developed. The complex, which has been developed, takes into account information links between the tasks of a computer system and the possibility of using composite applications. This complex is based on an adaptive approach to finding a rational distribution of tasks between network nodes. The complex allows you to quickly synchronize. Synchronization is focused on reducing the cost of computing resources and increasing the efficiency of information transfer. The method of distribution of information flows along routes in the basic network of a computer system on an integrated software platform has been improved. The method differs from the known ones by using iterative load balancing of hosts. This is what makes it possible to reduce the cost of computing resources. The method of forming an information structure of increased reliability in a computer system on an integrated software platform has been improved. This method differs from the known ones by the simultaneous distribution of information flows along all the main and alternative routes of the core network. This allows, in the event of a failure of any network node, to continue processing transactions of the computer system. The computer system will operate without a significant decrease in service quality indicators and without changing the information structure. The method of optimizing the information structure of a computer system on an integrated software platform has been further developed. The method is based on the use of the mathematical apparatus of genetic algorithms. This device is used at the stage of load distribution of information nodes. This makes it possible to reduce the time spent on synthesizing the information structure and to form a balanced load on the nodes of the core network.The method of selecting an optimal plan for executing transactions of a computer system on an integrated software platform was further developed. A dynamic penalty function was introduced for exceeding time indicators. It is focused on the specifics of the integrated software platform and time scaling. This allows you to reduce the time spent on operational chang es to the transaction execution plan. The complex of methods for processing requests to the data storage of a computer system on an integrated software platform has been further developed. A single disk pool was created. The peculiarities of access to the cloud components of the data warehouse were taken into account. This allows distributed heterogeneous components to be included in repositories. It also reduces the execution time of applications that access data warehouse components.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп'ютерні системи та компоненти. – Харківський національний університет радіоелектроніки, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми забезпечення вимог з оперативності процесу обміну інформацією в комп'ютерних системах (КС) об'єктів критичного застосування (ОКЗ) на основі розробки математичного апарату (математичних моделей і методів) синтезу нових і реконфігурації існуючих архітектур комп'ютерних систем і мереж. Проведено аналіз стану проблеми, тенденцій розвитку КС ОКЗ, а також вимог до архітектур КС і мереж ОКЗ. В результаті встановлено, що на даний момент існуючі моделі та методи синтезу і реконфігурації КС ОКЗ не завжди призводять до забезпечення вимог з оперативності процесу обміну інформацією в КС і мережах (КСіМ) ОКЗ. Ця обставина визначає необхідність удосконалення відповідного класичного математичного інструментарію для підвищення оперативності передачі інформації. Розроблено комплекс методів багатопараметричного синтезу архітектур КСіМ ОКЗ, який оптимізує витрати на побудову компонентів КС об'єкту критичного застосування, котрі забезпечують виконання вимог з оперативності. Дістала подальшого розвитку модель процесу розподілу задач по компонентах розподіленої КС ОКЗ, що дозволяє при великих розмірностях суттєво прискорити рішення відповідної задачі оптимізації. Розроблено комплекс моделей еволюції архітектур комп'ютерних мереж (КМ) ОКЗ, що дозволяє виконати прогноз змін архітектури мережі протягом фіксованого часового інтервалу. Розроблено комплекс методів реконфігурації КМ ОКЗ, що дозволяє скорегувати множину параметрів функціонування бездротових компонентів мережі для зменшення часу передачі інформації. Удосконалено математичну модель функціонування хмарної компоненти КМ ОКЗ, що дозволяє прискорити процес передачі інформації. Удосконалено метод побудови оптимальних часових шкал для апроксимації довжини черг КМ ОКЗ, що дозволяє визначити довжину черг при реконфігурації мережі. Удосконалено метод передачі інформації у бездротовому сегменті КМ ОКЗ, що призводить до зменшення часу передачі інформації.
Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty of 05.13.05 – Computer Systems and Components. – Kharkiv National University of Radio Electronics, National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2018. The thesis is devoted to solving of actual scientific and applied problem of ensuring the operativeness requirements for information exchange process in computer systems (CS) of critical application objects (CAO) on the basis of mathematical apparatus (mathematical models and methods) development intended for synthesis of new and reconfiguration of existing architectures of computer systems and networks. It was performed an analysis of the problem, appropriate trends of CAO CS, as well as the requirements for architectures of CAO CS and networks. The results revealed that currently existing models intended for synthesis and reconfiguration of CAO CS does not always lead to meet the operativity requirements for the process of information exchange in CAO CS and networks (CSN). This circumstance determines the need to improve the corresponding classical mathematical tools to increase the operativity of information transmission. It was developed a complex of methods for multiparameter synthesis of CAO CSN that optimizes the costs of constructing components of the critical application object CS, which ensure the meeting of operativity requirements. It was developed a further improvement for the model of tasks distribution process within the components of distributed CAO CS that allows significant accelerating the solution of the optimization problem in a case of large dimensions. It was developed a complex of evolution models for CAO computer networks (CN) that allows executing the prediction of network architecture changes during a fixed time interval. It was developed a complex of reconfiguration methods for CAO CN that allows adjusting the set of operation parameters of wireless components of the network in order to reduce the time of information transmission. It was improved a mathematical model describing the operation of CAO CN cloud component that allows accelerating the process of information transmission. It was improved a method of optimal time scales constructing for approximating the length of CAO CN queues that allows determining the length of queues during network reconfiguration. It was improved a method for information transmission in a wireless segment of CAO CN that allows reducing the time of information transmission.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.13.05 – комп'ютерні системи та компоненти. – Харківський національний університет радіоелектроніки, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Міністерство освіти і науки України, Харків, 2018. Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-прикладної проблеми забезпечення вимог з оперативності процесу обміну інформацією в комп'ютерних системах (КС) об'єктів критичного застосування (ОКЗ) на основі розробки математичного апарату (математичних моделей і методів) синтезу нових і реконфігурації існуючих архітектур комп'ютерних систем і мереж. Проведено аналіз стану проблеми, тенденцій розвитку КС ОКЗ, а також вимог до архітектур КС і мереж ОКЗ. В результаті встановлено, що на даний момент існуючі моделі та методи синтезу і реконфігурації КС ОКЗ не завжди призводять до забезпечення вимог з оперативності процесу обміну інформацією в КС і мережах (КСіМ) ОКЗ. Ця обставина визначає необхідність удосконалення відповідного класичного математичного інструментарію для підвищення оперативності передачі інформації. Розроблено комплекс методів багатопараметричного синтезу архітектур КСіМ ОКЗ, який оптимізує витрати на побудову компонентів КС об'єкту критичного застосування, котрі забезпечують виконання вимог з оперативності. Дістала подальшого розвитку модель процесу розподілу задач по компонентах розподіленої КС ОКЗ, що дозволяє при великих розмірностях суттєво прискорити рішення відповідної задачі оптимізації. Розроблено комплекс моделей еволюції архітектур комп'ютерних мереж (КМ) ОКЗ, що дозволяє виконати прогноз змін архітектури мережі протягом фіксованого часового інтервалу. Розроблено комплекс методів реконфігурації КМ ОКЗ, що дозволяє скорегувати множину параметрів функціонування бездротових компонентів мережі для зменшення часу передачі інформації. Удосконалено математичну модель функціонування хмарної компоненти КМ ОКЗ, що дозволяє прискорити процес передачі інформації. Удосконалено метод побудови оптимальних часових шкал для апроксимації довжини черг КМ ОКЗ, що дозволяє визначити довжину черг при реконфігурації мережі. Удосконалено метод передачі інформації у бездротовому сегменті КМ ОКЗ, що призводить до зменшення часу передачі інформації.
Dissertation for the degree of Doctor of Technical Sciences in the specialty of 05.13.05 – Computer Systems and Components. – Kharkiv National University of Radio Electronics, National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2018. The thesis is devoted to solving of actual scientific and applied problem of ensuring the operativeness requirements for information exchange process in computer systems (CS) of critical application objects (CAO) on the basis of mathematical apparatus (mathematical models and methods) development intended for synthesis of new and reconfiguration of existing architectures of computer systems and networks. It was performed an analysis of the problem, appropriate trends of CAO CS, as well as the requirements for architectures of CAO CS and networks. The results revealed that currently existing models intended for synthesis and reconfiguration of CAO CS does not always lead to meet the operativity requirements for the process of information exchange in CAO CS and networks (CSN). This circumstance determines the need to improve the corresponding classical mathematical tools to increase the operativity of information transmission. It was developed a complex of methods for multiparameter synthesis of CAO CSN that optimizes the costs of constructing components of the critical application object CS, which ensure the meeting of operativity requirements. It was developed a further improvement for the model of tasks distribution process within the components of distributed CAO CS that allows significant accelerating the solution of the optimization problem in a case of large dimensions. It was developed a complex of evolution models for CAO computer networks (CN) that allows executing the prediction of network architecture changes during a fixed time interval. It was developed a complex of reconfiguration methods for CAO CN that allows adjusting the set of operation parameters of wireless components of the network in order to reduce the time of information transmission. It was improved a mathematical model describing the operation of CAO CN cloud component that allows accelerating the process of information transmission. It was improved a method of optimal time scales constructing for approximating the length of CAO CN queues that allows determining the length of queues during network reconfiguration. It was improved a method for information transmission in a wireless segment of CAO CN that allows reducing the time of information transmission.

Розглянуто актуальну проблему розвитку та удосконалення рукопашної підготовки (техніки та тактики застосування заходів фізичного впливу, сили) майбутніми офіцерами-правоохоронцями інституцій сектору безпеки і оборони України у різних умовах службово-оперативної діяльності. Відповідно до результатів аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (моніторингу Інтернет-ресурсів), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано педагогічну (змістово-функціональну) модель формування готовності майбутніх офіцерів-правоохоронців до застосування заходів фізичного впливу (сили) в системі спеціальної фізичної підготовки (із урахуванням карантинних обмежень) до дій у різних умовах службово-бойової (оперативної) діяльності. У вище зазначеній педагогічній моделі інтегровано: цільовий блок (мета, завдання, підходи, компоненти готовності, педагогічні умови), організаційно-змістовий блок (навчально-методичне забезпечення, інтерактивні методи навчання, кадрове забезпечення), результативно-оцінний блок (критерії, кваліфікаційні рівні, методики, методи, засоби, способи форми). Під час дослідження були використані наступні методи: абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу) тощо. Відповідно до результатів емпіричного дослідження встановлено, що результати отримані наприкінці педагогічного експерименту у досліджуваних контрольної (Кг) та експериментальної (Ег) груп зросли відносно вихідних даних, і ці відмінності переважно є достовірні (Ег, P≤0,05). Результати контрольного тестування показали, що в процесі проведеної експериментальної роботи збільшилась кількість курсантів із вищим рівнем готовності до застосування заходів фізичного впливу (сили) у різних умовах службово-оперативної діяльності в Ег на 8 %, тоді як у Кг на 2 %, відмінного рівня збільшилась: в Ег на 19 %, тоді як у Кг – на 2 %, доброго рівня зменшилась: в Ег на 19 %, тоді як у Кг – на 2 %, чисельність курсантів задовільного рівня готовності зменшилась: в Ег на 8 %, тоді як у Кг – на 6 %. Слід зауважити, що незадовільний рівень сформованості навичок застосування заходів фізичного впливу (сили) у курсантів, як Ег, так і Кг не помічено. Крім цього, експериментально перевірені педагогічні умови формування готовності майбутніх офіцерів-правоохоронців до застосування заходів фізичного впливу (сили) у різних умовах службово-оперативної діяльності. Достовірність отриманих результатів підтверджена методами перевірки за допомогою критерію χ2. Результати дослідження впроваджені у практику спеціальної фізичної підготовки курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ

В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).

География это мировоззренческая наука. Сложившаяся за десятилетия структура курса обучения географии в российской средней школе знакома каждому из нас и состоит из четырёх этапов. В университете система обучения будущих учителей географии состоит из тех же самых этапов, однако, это не просто углублённое повторение школьной программы, это совершенно новый, более высокий уровень географического образования. Как на школьном, так и на университетском уровнях изменения происходят в масштабе тем и разделов отдельных этапов, но этапы остаются неизменными. Межэтапный уровень является предельным, его осознание не попадает в область рефлексии педагогов и методистов. Отсутствуют и научные труды по его анализу. В качестве метода исследования выступает диалектика, законы которой срабатывают в виде мировоззренческих формул. В школьном географическом образовании проблема формирования восприятия не проявляется чётко и поэтому не осознаётся. Проблемы начинают проявляться на межэтапном уровне. Мировоззренческая формула дихотомии перестала работать в виде противопоставления отраслевая география районная география, взаимодействие в этой бинарной оппозиции строилось по принципу отраслевой анализ региональный синтез. В разделах районной географии исчезли механизмы (энергопроизводственные циклы) и формы синтеза (природнотерриториальные и территориальнопроизводственные комплексы). Произошла утрата целесообразности изучения районной географии. Новых форм синтеза в постсоветское время на вооружение российской школьной и университетской географией принято не было. В университетском курсе, который был направлен на осознание диалектических знаний школьного курса и развитие их, невозможно провести рефлексию, так как основы географических знаний у абитуриентов бесформенные. Владение мировоззренческими формулами это вопрос отражения географической реальности. В переходе с уровня на уровень возрастает самостоятельность географического мышления и удаление от стереотипов, возрастает эвристический потенциал за счёт сочетания формул, которое даёт вариативность отражения географической реальности. Geography is a worldview science. The structure of the geography course in the Russian secondary school, which has developed over the decades, is familiar to each of us and consists of four stages. At the University, the system of teaching future teachers of geography consists of the same stages, however, it is not just an indepth repetition of the school curriculum, it is a completely new, higher level of geographical education. At both the school and University levels, changes occur in the scale of topics and sections of individual stages, but the stages remain the same. The interstage level is the limit, its awareness does not fall into the field of reflection of teachers and methodologists. There are no scientific papers on its analysis. The method of research is dialectics, the laws of which work in the form of worldview formulas. In school geographic education, the problem of perception formation is not clearly manifested and therefore is not realized. Problems begin to emerge at the interstage level. The worldview formula of dichotomy ceased to work in the form of the opposition sectoral geography regional geography, the interaction in this binary opposition was based on the principle of sectoral analysis regional synthesis. Mechanisms (energy production cycles) and forms of synthesis (naturalterritorial and territorialproduction complexes) have disappeared in the sections of the district geography. There was a loss of expediency of studying of regional geography. New forms of synthesis in the postSoviet period were not adopted by the Russian school and University geography. In the University course, which was aimed at understanding the dialectical knowledge of the school course and their development, it is impossible to reflect, as the basis of geographical knowledge of students formless. The possession of ideological formulas is the question of geographic reality. In the transition from level to level increases the independence of geographical thinking and the distance from stereotypes, heuristic potential increases due to the combination of formulas, which gives variability of reflection of geographical reality.

География это мировоззренческая наука. Сложившаяся за десятилетия структура курса обучения географии в российской средней школе знакома каждому из нас и состоит из четырёх этапов. В университете система обучения будущих учителей географии состоит из тех же самых этапов, однако, это не просто углублённое повторение школьной программы, это совершенно новый, более высокий уровень географического образования. Как на школьном, так и на университетском уровнях изменения происходят в масштабе тем и разделов отдельных этапов, но этапы остаются неизменными. Межэтапный уровень является предельным, его осознание не попадает в область рефлексии педагогов и методистов. Отсутствуют и научные труды по его анализу. В качестве метода исследования выступает диалектика, законы которой срабатывают в виде мировоззренческих формул. В школьном географическом образовании проблема формирования восприятия не проявляется чётко и поэтому не осознаётся. Проблемы начинают проявляться на межэтапном уровне. Мировоззренческая формула дихотомии перестала работать в виде противопоставления отраслевая география районная география, взаимодействие в этой бинарной оппозиции строилось по принципу отраслевой анализ региональный синтез. В разделах районной географии исчезли механизмы (энергопроизводственные циклы) и формы синтеза (природнотерриториальные и территориальнопроизводственные комплексы). Произошла утрата целесообразности изучения районной географии. Новых форм синтеза в постсоветское время на вооружение российской школьной и университетской географией принято не было. В университетском курсе, который был направлен на осознание диалектических знаний школьного курса и развитие их, невозможно провести рефлексию, так как основы географических знаний у абитуриентов бесформенные. Владение мировоззренческими формулами это вопрос отражения географической реальности. В переходе с уровня на уровень возрастает самостоятельность географического мышления и удаление от стереотипов, возрастает эвристический потенциал за счёт сочетания формул, которое даёт вариативность отражения географической реальности. Geography is a worldview science. The structure of the geography course in the Russian secondary school, which has developed over the decades, is familiar to each of us and consists of four stages. At the University, the system of teaching future teachers of geography consists of the same stages, however, it is not just an indepth repetition of the school curriculum, it is a completely new, higher level of geographical education. At both the school and University levels, changes occur in the scale of topics and sections of individual stages, but the stages remain the same. The interstage level is the limit, its awareness does not fall into the field of reflection of teachers and methodologists. There are no scientific papers on its analysis. The method of research is dialectics, the laws of which work in the form of worldview formulas. In school geographic education, the problem of perception formation is not clearly manifested and therefore is not realized. Problems begin to emerge at the interstage level. The worldview formula of dichotomy ceased to work in the form of the opposition sectoral geography regional geography, the interaction in this binary opposition was based on the principle of sectoral analysis regional synthesis. Mechanisms (energy production cycles) and forms of synthesis (naturalterritorial and territorialproduction complexes) have disappeared in the sections of the district geography. There was a loss of expediency of studying of regional geography. New forms of synthesis in the postSoviet period were not adopted by the Russian school and University geography. In the University course, which was aimed at understanding the dialectical knowledge of the school course and their development, it is impossible to reflect, as the basis of geographical knowledge of students formless. The possession of ideological formulas is the question of geographic reality. In the transition from level to level increases the independence of geographical thinking and the distance from stereotypes, heuristic potential increases due to the combination of formulas, which gives variability of reflection of geographical reality.

среди представителей русской философии XIX–XX вв. было немало тех, кто пытался выявить характер взаимосвязи в процессе познания мира философии и математики. М.С. Аксенов создал метагеометрическую концепцию пространственно-временной модели мироздания, где утверждал, что воспринимаемые человеком объекты как трехмерные на самом деле четырехмерны и существуют в четырехмерном пространстве в абсолютном покое. Идея иллюзорности движения, изменения, развития объективного мира была фундаментом в рассуждениях М.С. Аксенова. Человек, в его понимании, живет в неизменяющейся Вселенной, находясь в непрерывном движении во времени, воспринимаемом им не как свое собственное, а как изменения, происходящие с ней. Ярким представителем плеяды русских математиков-философов был и участник «Московской философско-математической школы» Н.В. Бугаев, разработавший оригинальное учение – аритмологию, которую вместе с математикой он считал специфической методологией, способной помочь в поиске ответов на сложные вопросы научно-философского понимания мира. Еще одной идеей Н.В. Бугаева, где проявилась связь математики и философии, была идея эволюционного развития природного, социального и духовного миров, воплощенная им в его монадологии. Философские работы М.С. Аксенова и Н.В. Бугаева, в которых они использовали математические модели для осмысления мироустройства, способствовали разработке и осознанию роли «философско-математического синтеза» как метода познания. Among the representatives of Russian philosophy of the XIX–XX centuries, there were many who tried to identify the nature of the relationship in the process of cognition of the world of philosophy and mathematics. One of them was M.S. Aksenov, who created the metageometric concept of the space-time model of the universe, where he argued that the objects perceived by man as three-dimensional are four-dimensional and exist in four-dimensional space in absolute rest. The idea of the illusory nature of movement, change, and the development of the objective world was the foundation of M.S. Aksenov's reasoning. Man, in his understanding, lives in an unchanging Universe, being in continuous motion in time, perceived by him not as his own, but as changes occurring with it. A prominent representative of Russian mathematicians and philosophers was also a member of the "Moscow Philosophical and Mathematical School" N.V. Bugaev, who developed an original teaching – arrhythmology, which, together with mathematics, he considered a specific methodology that could help in finding answers to complex questions of scientific and philosophical understanding of the world. Another idea of N.V. Bugaev, where the connection between mathematics and philosophy was manifested, was the idea of the evolutionary development of the natural, social, and spiritual worlds, embodied by him in his monadology. The philosophical works of M. S. Aksenov and N. V. Bugaev, in which they used mathematical models to understand the world order, contributed to the development and awareness of the role of "philosophical and mathematical synthesis" as a method of cognition.

Разрабатываемая методология геоэкологического мониторинга основана на выявлении антропогенных источников вещества и наблюдении связей между ними и объектами среды путем рассмотрения объектов в качестве смесей, а источников в качестве их компонентов, с использованием подходов ландшафтного мониторинга. Обоснованы методические подходы к разработке картографического обеспечения мониторинга структуры загрязнения и распределения загрязнителей в бассейне озера Байкал. Для обоснования сети наблюдений и контроля, экстраполяции результатов мониторинга на территории, не охваченные непосредственными наблюдениями, показа оперативной информации о состоянии геосистем и экосистем требуется картографическая основа. Методика картографирования базируется на основных положениях учения о геосистемах В.Б. Сочавы. Методические приемы геоинформационного картографирования были адаптированы применительно к бассейну оз. Байкал. Модель SRTM 4й версии, взятая за основу для получения изолиний рельефа, была преобразована и приведена к масштабу 1:5 000000, а все цифровые слои были интегрированы в единую картографическую проекцию и систему координат (WGS 84). Сопоставление пространственно привязанных слоев рельефа и гидрографической сети в QGIS позволило разграничить бассейны крупных, средних и малых притоков Байкала. Инструментами выявления структуры хозяйственной деятельности служат методы ландшафтногеохимического синтеза, картографирования агроландшафтов, ландшафтного планирования и ретроспективного картографического анализа геосистем с длительной историей хозяйственного освоения. Выявление структуры загрязнения Байкала, его притоков и водосборного бассейна в целом осуществляется путем анализа пространственного и временного распределения загрязнителей в компонентах природной среды. Картографирование дифференциации загрязнителей проводится с использованием современных методов геоинформационного анализа и моделирования, которые реализованы в программе ArcGIS 10. Расчет составов выбросов неизвестных источников проводится с применением методов многомерного анализа. Проанализированы основные параметры ландшафтногеохимической дифференциации бассейна озера Байкал, составлена карта дифференциации поверхностных вод по способности вод к самоочищению, разработана схема районирования территории по способности обеспечивать тот или иной состав вод. The developed methodology of geoenvironmental monitoring is based on identification of anthropogenic sources of substance and the observation of communications between them and the objects of the environment by consideration of the objects as mixes, and the sources as their components, with use of approaches of landscape monitoring. Methodical approaches to development of cartographic ensuring of monitoring of pollution and distribution of pollutants in the basin of Lake Baikal are proved. The cartographic basis is necessary for justification of the network of observations and monitoring, extrapolation of results of monitoring on the territories which are not captured by immediate observations, display of operational information on a condition of geosystems and ecosystems. The technique of mapping is based on original positions of V.B. Sochava doctrine about geosystems. Methodical techniques of geoinformation mapping were adapted in relation to the basin of Lake Baikal. The SRTM model of the 4th version taken as a basis for receiving isolines of a relief was transformed and scaled by 1:5,000,000. All digital layers were integrated into a uniform cartographic projection and a frame (WGS 84). Comparison of spatially attached layers of a relief and a hydrographic network in QGIS allowed us to differentiate the pools of the large, average and small inflows of Baikal. The methods of landscapegeochemical synthesis, mapping of agrolandscapes, landscape planning and the retrospective cartographic analysis of geosystems with the long history of economic development served as the instruments of identification of the structure of economic activity. Identification of pollution structure of Lake Baikal, its inflows and a catchment basin in general is carried out by the analysis of spatial and temporary distribution of pollutants in environment components. Mapping of pollutants differentiation is carried out with use of the modern methods of the geoinformational analysis and the model operation, which are realized in the ArcGIS 10 program. Calculation of compositions for the emissions of unknown sources is carried out with application of methods of the multidimensional analysis. Key parameters of landscapegeochemical differentiation of the basin of Lake Baikal are analyzed. The map of differentiation of the surface water on ability of waters to selfcleaning has been compiled. The scheme of regionalization for the territory on ability to provide this or that composition of waters has been developed.

Разрабатываемая методология геоэкологического мониторинга основана на выявлении антропогенных источников вещества и наблюдении связей между ними и объектами среды путем рассмотрения объектов в качестве смесей, а источников в качестве их компонентов, с использованием подходов ландшафтного мониторинга. Обоснованы методические подходы к разработке картографического обеспечения мониторинга структуры загрязнения и распределения загрязнителей в бассейне озера Байкал. Для обоснования сети наблюдений и контроля, экстраполяции результатов мониторинга на территории, не охваченные непосредственными наблюдениями, показа оперативной информации о состоянии геосистем и экосистем требуется картографическая основа. Методика картографирования базируется на основных положениях учения о геосистемах В.Б. Сочавы. Методические приемы геоинформационного картографирования были адаптированы применительно к бассейну оз. Байкал. Модель SRTM 4й версии, взятая за основу для получения изолиний рельефа, была преобразована и приведена к масштабу 1:5 000000, а все цифровые слои были интегрированы в единую картографическую проекцию и систему координат (WGS 84). Сопоставление пространственно привязанных слоев рельефа и гидрографической сети в QGIS позволило разграничить бассейны крупных, средних и малых притоков Байкала. Инструментами выявления структуры хозяйственной деятельности служат методы ландшафтногеохимического синтеза, картографирования агроландшафтов, ландшафтного планирования и ретроспективного картографического анализа геосистем с длительной историей хозяйственного освоения. Выявление структуры загрязнения Байкала, его притоков и водосборного бассейна в целом осуществляется путем анализа пространственного и временного распределения загрязнителей в компонентах природной среды. Картографирование дифференциации загрязнителей проводится с использованием современных методов геоинформационного анализа и моделирования, которые реализованы в программе ArcGIS 10. Расчет составов выбросов неизвестных источников проводится с применением методов многомерного анализа. Проанализированы основные параметры ландшафтногеохимической дифференциации бассейна озера Байкал, составлена карта дифференциации поверхностных вод по способности вод к самоочищению, разработана схема районирования территории по способности обеспечивать тот или иной состав вод. The developed methodology of geoenvironmental monitoring is based on identification of anthropogenic sources of substance and the observation of communications between them and the objects of the environment by consideration of the objects as mixes, and the sources as their components, with use of approaches of landscape monitoring. Methodical approaches to development of cartographic ensuring of monitoring of pollution and distribution of pollutants in the basin of Lake Baikal are proved. The cartographic basis is necessary for justification of the network of observations and monitoring, extrapolation of results of monitoring on the territories which are not captured by immediate observations, display of operational information on a condition of geosystems and ecosystems. The technique of mapping is based on original positions of V.B. Sochava doctrine about geosystems. Methodical techniques of geoinformation mapping were adapted in relation to the basin of Lake Baikal. The SRTM model of the 4th version taken as a basis for receiving isolines of a relief was transformed and scaled by 1:5,000,000. All digital layers were integrated into a uniform cartographic projection and a frame (WGS 84). Comparison of spatially attached layers of a relief and a hydrographic network in QGIS allowed us to differentiate the pools of the large, average and small inflows of Baikal. The methods of landscapegeochemical synthesis, mapping of agrolandscapes, landscape planning and the retrospective cartographic analysis of geosystems with the long history of economic development served as the instruments of identification of the structure of economic activity. Identification of pollution structure of Lake Baikal, its inflows and a catchment basin in general is carried out by the analysis of spatial and temporary distribution of pollutants in environment components. Mapping of pollutants differentiation is carried out with use of the modern methods of the geoinformational analysis and the model operation, which are realized in the ArcGIS 10 program. Calculation of compositions for the emissions of unknown sources is carried out with application of methods of the multidimensional analysis. Key parameters of landscapegeochemical differentiation of the basin of Lake Baikal are analyzed. The map of differentiation of the surface water on ability of waters to selfcleaning has been compiled. The scheme of regionalization for the territory on ability to provide this or that composition of waters has been developed.

Работа представляет собой продолжение комплексных исследований в целом сформировавшейся ландшафтной школы профессора В.Т. Старожилова (doi:10.24411/1728-323Х-2020-13079, doi:10.18411/lj-05-2020-26). Рассматриваются районирование и структурная организация ландшафтных областей Тихоокеанского ландшафтного пояса России (doi: 10.18411/lj-01-2021-32), включающего Сихотэ-Алинскую, Нижнеамурскую, Камчатско-Курильскую, Сахалинскую и другие ландшафтные области и сопряженные с ними окраинные моря. Констатируется, что на основе применения ландшафтной методологии, на основе сопряженного анализа и синтеза межкомпонентных и межландшафтных связей с учетом окраинно-континентальной дихотомии и данных по орогеническому, орографическому, климатическому и фиторастительному факторам формирования географически единых территорий в рамках горного ландшафтоведения, проведено районирование ландшафтных областей и выделены горные и равнинные провинции. В Сихотэ-Алинской области - Самаргинская, Северо-Сихотэ-Алинская, Восточно-Сихотэ-Алинская, Центрально-Сихотэ-Алинская, Западно-Сихотэ-Алинская, Западно-Приморская равнина, Восточно-Маньчжурская, Южно-Приморская; в Сахалинской - Восточно-Сахалинская, Западно-Сахалинская, Центрально-Сахалинская и Северо-Сахалинская; в Камчатско – Курильской - Западно-Камчатская, Срединно-Камчатская, Центрально-Камчатская, Восточно-Камчатская провинции. Они является одной из базовых моделей «фундаментом» для построения гармонизированных с природой и связанных с океаном экологических, сельскохозяйственных и других отраслевых моделей освоения, в целом пространственного развития областей и их провинций. Отмечается, что при исследовании применялись компьютерные технологии векторно-слоевого ландшафтного метода, которые в свою очередь создают платформу для разработки планов и проектов освоения. Они также является платформой для обучения студентов. Приводятся данные о картографической обеспеченности современными векторно-слоевыми цифровыми материалами. Work is a continuation of comprehensive studies in general formed by the Landscape School of Professor V.T. Old-timer (DOI: 10.24411 / 1728-323x-2020-13079, DOI: 10.18411 / LJ-05-2020-26). The zoning and structural organization of the landscape areas of the Pacific Landscaping Belt of Russia are considered (DOI: 10.18411 / LJ-01-2021-32), which includes Sikhote-Alin, Nizhnemur, Kamchatka-Kuril, Sakhalin and other landscape areas and conjugate seas. It is stated that, on the basis of the use of landscape methodology, based on the conjugate analysis and synthesis of intercompontent and intercompound and intercompoundal dichotomy and orogenic, orographic, climatic data and the formation of geographically unified territories in the framework of mountain landscape, the landscape regions and Mountain and flat provinces are highlighted. In the Sikhote-Alina region - Samaginskaya, North-Sikhote-Alinsky, East-Sikhote-Alinsky, Central-Sikhote-Alinskaya, West Sikhote-Alinskaya, West Primorskaya Plain, East Manchu, South Primorskaya; in Sakhalin - East Sakhalin, West Sakhalin, Central Sakhalin and North-Sakhalin; In Kamchatsko - Kuril - West Kamchatka, Mid-Kamchatka, Central Kamchatka, East Kamchatka provinces. They are one of the basic models "foundation" to build harmonized with nature and the ocean-related environmental, agricultural and other sectoral models of development, in general, the spatial development of areas and their provinces. It is noted that the study used computer technology of the vector-layered landscape method, which in turn create a platform for developing plans and development projects. They are also a platform for students learning. The data on the cartographic provision of modern vector-layer digital materials are given.

Мета дослідження: розкрити особливості професії «вчитель музичного мистецтва», що зумовлюють специфіку прояву його емоційного інтелекту та проаналізувати наукові погляди вчених на проблему його формування. У статті актуалізується проблема формування професійно значущих якостей майбутнього фахівця в контексті пріоритетних напрямів розвитку освіти. Надана коротка характеристика емоційного інтелекту як індивідуально-особистісного утворення, що забезпечує успішність в сфері професійної діяльності. Представлені різні наукові погляди щодо проблеми формування емоційного інтелекту вчителя музичного мистецтва. Встановлено, що специфіка прояву емоційного інтелекту вчителя зумовлена особливостями його професійної діяльності. Матеріал і методи дослідження. Логіка і методика наукового пошуку забезпечувались дотриманням вихідних теоретичних позицій, що утвердилися в науці, а також використанням теоретичних методів наукового пізнання: вивчення наукової літератури з проблеми дослідження, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, цитування, що дозволило встановити характерні особливості уроку музичного мистецтва як основи для прояву емоційного інтелекту вчителя-музиканта та порівняти наукові погляди вчених на проблему його цілеспрямованого формування як професійно-значущої якості в контексті сучасних вимог. Проведений аналіз наукових поглядів на проблему формування емоційного інтелекту майбутнього вчителя музичного мистецтва дозволив узагальнити акцентовані вченими думки, щодо необхідності дослідження проблеми формування професійно значущих, особистісних якостей вчителя-музиканта, зокрема, його емоційного інтелекту, та виокремити його структурні складові. Результатом теоретичного рівня дослідження окресленої проблеми є визначені в узагальненому вигляді специфічні риси прояву емоційного інтелекту вчителя музичного мистецтва, зумовлені особливостями його професійно-педагогічної діяльності. Зроблено висновок про те, що специфіка прояву емоційного інтелекту вчителя-музиканта як складова його професіоналізму зумовлена, по-перше, гуманістичною сутністю педагогічної професії, а, по-друге, інтонаційно-звуковою природою музичного мистецтва, його емоційно-духовною домінантою. Емоційний інтелект вчителя музичного мистецтва конкретизований в таких поняттях як «переживання», «сенсорно-емоційно-інтелектуальне смислонародження», «образне мислення», «емоційна комунікація», «емпатійність», «самоконтроль», «саморегуляція». Отриманні знання сприятимуть розробці структурно-функціональної моделі формування емоційного інтелекту майбутнього вчителя-музиканта як його індивідуально-особистісної, професійнозначущої якості.

Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук - одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтеза різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема форму­вання нового світогляду і нової мови. Теорія складних систем — це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи. Мета роботи - привернути увагу до нових можливостей, що вини­кають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.

Дослідження пов’язане із вивченням спільної культуротворчої діяльності двох українських митців кінця XIX - початку XX століття С. Васильківського та М. Самокиша. Стаття також передбачає вирішення питання щодо вірної ідентифікації автор­ства та хронології видання альбому «Мотиви українського орнаменту». Методи дослідження. Використано метод документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, художньо-мистецтвознавчого аналізу, що дало змогу простежити динаміку розвитку спільної творчої діяльності обох митців і встановити більш точні параметри хронологічної приналежності славнозвісного альбому. Наукова новизна полягає у постановці актуальної теми, яка є першою спробою звернути увагу на необхідність введення альбому «Мотиви українського орнаменту» до ряду важливих історично-мистецьких артефактів української культури кінця XIX - початку XX ст.

Вступ: Однією з проблем сучасних законодавців у різних країнах є те, що вони намагаються регулювати об’єкт, не розібравшись у природі його походження, що, логічно, тягне й безліч помилок щодо його визначення в правовому полі. Відсутність уніфікованих визначень і чіткої класифікації віртуальних активів як інструментів для реалізації способів фінансового й управлінського обліку майна за їх фундаментальними, характерними ознаками робить практично неможливим визначення важливих для правового регулювання характеристик віртуальних активів, а отже, і їх закріплення в нормах права та встановлення належного правового режиму. Статтю присвячено вирішенню актуального та міждисциплінарного науково-прикладного завдання розроблення комплексної багаторівневої класифікації віртуальних активів. На відміну від нечисленних наявних класифікацій, які сконцентровані на фрагментах феномену віртуального активу та вибіркових способах його застосування, у статті запропоновано всеосяжне бачення співвіднесення усіх відомих видів віртуальних активів, що дозволяє говорити про комплексність класифікації, поданої у цій статті. Мета дослідження: Розробити та обґрунтувати комплексну багаторівневу класифікацію усіх відомих видів віртуальних активів, що дозволяє вирішити міждисциплінарне науково-прикладне завдання систематизації віртуальних активів для подальшого вироблення єдиного підходу до регулювання відносин, об’єктами яких виступають віртуальні активи різних видів. Матеріали та методи: Для дослідження природи віртуальних активів і розроблення комплексної класифікації було використано комплекс методів наукового дослідження: аналіз, зокрема аналіз причинно-наслідкових зв’язків, синтез, порівняльний метод, метод узагальнення, систематизації й інтерпретації результатів та індукція. Результати: Окреслено триєдину природу віртуальних активів: технологічну, економіко-правову й інформаційно-прикладну. Ця класифікація віртуальних активів дозволить визначити перспективні інструменти для цілей обліку майна та прав. На відміну від інших відомих підходів до розрізнення віртуальних активів, у яких раніше необґрунтовану «першість» посідали криптоактиви (або криптовалюти), автор уперше виокремлює групу токенізованих активів. Саме ця група, завдяки наявності прямого зв’язку з майном, дозволяє вести облік, а також здійснювати переоблік майна та прав у сучасних цифрових системах обліку – децентралізованих інформаційних платформах на базі технології розподіленого реєстру (блокчейн), тоді як за допомогою криптоактивів, через відсутність прямого зв’язку з майном, неможливо вести цей облік. Автор серед віртуальних активів виокремлює цифровий актив й аналізує сутнісно-смислові особливості поняття «цифровий актив». В основу цифрового активу покладено унікальний інформаційний ресурс як первинний актив і властивість похідності від реального активу, що радикально відрізняє цифровий актив від інших видів віртуальних активів. Усе це дозволяє його розглядати як ефективний інструмент для реалізації способів фінансового й управлінського обліку майна. Отже, власники цифрового активу можуть здійснювати у новий спосіб облік своїх майнових і особистих немайнових прав. Ґрунтуючись на властивостях цифрового активу, автор виокремлює інші види віртуальних активів: поліактив і моноактив, із відповідними прикладами. Наводить характеристику їх властивостей і структурованих елементів, співвідносячи їх із характеристиками цифрового активу, а також пропонуючи чіткі та добре відомі фінансово-правові аналогії із реалізації взаємних зобов’язань між сторонами у традиційному правочині. У статті вперше запропоновано систематизацію семи властивостей і параметрів токенізованого активу та, як наслідок, опис властивостей трьох різновидів токенізованого активу: моноактиву, поліактиву та цифрового активу. Це дозволило подати різновиди віртуальних активів у вигляді трирівневої класифікації, в основі якої знаходиться комплексність природи віртуальних активів. У авторській класифікації виокремлено сім різновидів віртуальних активів і наведено їхню характеристику. Висновки: Загалом запропонований підхід до класифікації дозволяє дати наукову відповідь на питання про те, на якій підставі співвіднести між собою безліч відомих видів віртуальних активів і як віднести до них правовий режим держави. Ці розробки будуть корисні для законодавця практично будь-якої держави, державних органів фінансового, податкового та банківського контролю, а також для приватних компаній під час постановки на баланс та обліку віртуальних активів у своїй господарській діяльності.