Статті в журналах з теми "Медичний менеджмент"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Медичний менеджмент.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-42 статей у журналах для дослідження на тему "Медичний менеджмент".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Лубенченко, О., Р. Костирко, С. Шульга та М. Василюк. "ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В НОВІТНІХ УМОВАХ ЇХ РЕФОРМУВАННЯ". Financial and credit activity problems of theory and practice 5, № 40 (8 листопада 2021): 167–77. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.244919.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. На основі дослідження стану бухгалтерського обліку закладів охорони здоров’я визначено неузгодженості облікових політик підприємств — закладів охорони здоров’я із законодавчими і нормативними вимогами та передумови формування облікової політики медичних закладів у новітніх умовах їх реформування. Розглянуто особливості сплати податку на додану вартість медичними закладами. Обґрунтовано науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення облікової політики обліку зобов’язань, у тому числі з податку на додану вартість. Надано сутнісну характеристику дефініції «пов’язана сторона» за стандартами бухгалтерського обліку і податковим законодавством, обліку операцій із пов’язаними особами і сформовано рекомендації щодо обліку з пов’язаними сторонами. Уточнено методичні положення щодо облікової політики доходів, запасів і витрат у частині класифікації та оцінки доходів від надання медичних послуг. Уточнено структуру звіту про управління, який мають складати суб’єкти господарювання, у тому числі медичні заклади; доведено, що на процес складання звіту впливають облікова інформація та судження менеджменту, які реалізуються через облікову політику. На основі аналізу методів побудови звіту про рух грошових коштів від операційної діяльності (прямий, непрямий метод) запропоновано медичним закладам використовувати непрямий метод як більш інформативний для користувачів фінансової звітності. Доведена необхідність формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Розроблено пропозиції щодо організації ефективної системи внутрішнього контролю медичних закладів і визначено основні напрями його організаційного забезпечення в контексті попередження ризикових подій. Розкрито порядок формування інформації для складання звітів з управління, про рух грошових коштів і звітності за сегментами, що в усіх своїх суттєвих аспектах виповідатиме обраній концептуальній основі фінансового звітування. Ключові слова: облікова політика, заклад охорони здоров’я, фінансова звітність. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 18.
2
Borovyk, I. O. "МЕНЕДЖМЕНТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДИСПЕПСІЇ ЗГІДНО З СУЧАСНИМИ НАСТАНОВАМИ І РЕКОМЕНДАЦІЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (14 серпня 2020): 13–20. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11299.
Повний текст джерелаАнотація:
Диспепсія є частою причиною звернення за медичною допомогою, це захворювання погіршує якість життя, знижує працездатність хворих, потребує значних економічних ресурсів. Більшість таких пацієнтів звертаються за медичною допомогою до сімейного лікаря.
Мета – проаналізувати нові настанови і рекомендації та сформувати сучасний алгоритм діагностики й лікування функціональної диспепсії (ФД) на етапі первинної медичної допомоги.
Матеріал і методи. У дослідженні застосовано інформаціологічний, бібліосистематичний та аналітичний методи в міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних.
Результати. Терміном «недосліджена диспепсія» позначають усі випадки звернення пацієнта за медичною допомогою, якщо ніяких обстежень ще не було проведено. Для встановлення діагнозу ФД необхідно провести ряд додаткових досліджень, щоб виключити органічну природу захворювання. Диспепсія є клінічним діагнозом, а хронічний гастрит – морфологічним. Згідно з сучасними рекомендаціями, завданням сімейного лікаря є визначення показань до ендоскопічного обстеження і проведення діагностики інфекції Helicobacter pylori. Тактика «test and treat» щодо інфекції Helicobacter pylori при недослідженій диспепсії дає позитивний клінічний ефект, особливо в довгостроковій перспективі, а також відновлює слизову оболонку шлунка та має канцеропревентивну дію. Доведену ефективність у лікуванні різних форм функціональної диспепсії мають інгібітори протонної помпи (ІПП), які рекомендовано призначати курсом 4–8 тижнів з наступним прийомом за потреби. При відсутності ефекту від терапії першої лінії ІПП рекомендується призначення сучасних прокінетиків коротким курсом, трициклічних антидепресантів протягом 6 місяців, а також психологічної терапії. При неможливості досягнення позитивного ефекту при ФД можуть використовуватись, але не мають достатньої доказової бази, такі методи лікування як акупунктура, фітотерапія, призначення пробіотиків та вітамінних комплексів.
Висновки. При зверненні пацієнта з диспепсією завданням сімейного лікаря є визначення показань до ендоскопічного обстеження і проведення діагностики інфекції Helicobacter pylori та, при позитивному результаті, – ерадикації Helicobacter pylori. Доведену ефективність у лікуванні різних форм функціональної диспепсії мають ІПП, прокінетики, трициклічні антидепресанти, психологічна терапія.
3
Naumenko, Galyna. "Модель спільного прийняття рішення в медичній практиці". Psychosomatic Medicine and General Practice 3, № 4 (16 лютого 2019): e0304173. http://dx.doi.org/10.26766/pmgp.v3i4.173.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогоднішній день питання пацієнторієнтованного надання медичних послуг стоїть особливо гостро. Та мова йде не просто про хороші манери лікарів: ввічлива посмішка, привітання, звертання до пацієнта з повагою, скільки про медичні результати завдяки вираженим професійним компетенціям.
Якість комунікації в медичній сфері відіграє величезну роль в наданні кваліфікованної медичної допомоги, за рахунок того, що сприяє:
більш ефективному інтерв'ю або збору інформації (точність, продуктивність, підтримка для пацієнта);
підвищенню задоволеності і пацієнта, і фахівця;
поліпшенню стану здоров'я пацієнта, прихильності до призначеної терапії (комплаєнс).
Таким чином, для того щоб біомедичні технології були безпечними та результативними, їх варто застосовувати на базі ефективної комунікації та відношення. Одним із ефективних методів взаємодії лікар-пацієнт є метод спільного прийняття рішення (СПР). Це процес, в якому пацієнти заохочуються брати участь у виборі відповідних методів лікування або варіантів самоуправління своїм станом. Модель має три етапи: впровадження вибору; опису варіантів; надання допомоги пацієнтам у вивченні переваг та прийнятті рішень.
Спільне прийняття рішень є доцільним, коли існує більше одного можливого курсу дій, і жоден варіант очевидно не найкращий для всіх. У цих випадках доведено, що формування відношення пацієнта до можливих переваг та ризиків лікування хвороби має бути ключовим фактором у прийнятті рішення.
Коли існує спільна думка, лікарі можуть краще використовувати мотиваційні підходи для сприяння зміни поведінки, подолання клінічної інерції та сприяння саморегуляції та селф-менеджменту (самоуправління) пацієнтами всього процесу лікування та реабілітації.
4
Kolesnyk, Yu M., M. O. Avramenko, S. A. Morhuntsova, O. A. Ryzhov та N. A. Ivankova. "КОНЦЕПЦІЯ КОРПОРАТИВНОЇ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗНАНЬ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Медична освіта, № 3 (13 травня 2019): 51–54. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10124.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – запропонувати концепцію системи менеджменту корпоративних знань у медичному університеті, яка базується на ресурсах інформаційно-освітнього середовища університету.
Основна частина. В умовах дигіталізації системи вищої освіти та впровадження системи електронних сервісів, які здійснюють менеджмент та моніторинг процесу навчання студентів, відбувається формування нової системи менеджменту корпоративних знань університету. Особливістю цієї системи є інтеграція інформаційних, практично-орієнтованих та керівних складових системи медичної освіти в інформаційно-освітньому просторі університету. Основною метою системи менеджменту корпоративних знань ЗДМУ є забезпечення самостійної роботи студентів, розкриття їх творчого потенціалу через формування індивідуальних траєкторій навчання, а також накопичення найкращого педагогічного досвіду викладачів, який реалізований в авторських онлайн-курсах, підвищення кваліфікації молодих викладачів у системі онлайн-курсів педагогічної майстерності.
Висновок. Концепція системи менеджменту корпоративних знань є новою парадигмою організації навчальної діяльності медичного університету.
5
Zaporozhyan, L. P., N. O. Terenda, O. N. Litvinova, N. Y. Panchishin та M. S. Fesh. "НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕЛЕМЕДИЦИНИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (25 вересня 2020): 65–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11413.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: проаналізувати ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов.
Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення стану та необхідності використання телемедицини в провідних країнах світу та Україні.
Результати. Проаналізовано ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Розглянуто основні види телемедичних послуг, основні напрямки роботи телемедичних центрів. Оцінено впровадження телемедицини в областях України та в зарубіжних країнах.
Оптимальним є створення регіональних центрів, навколо яких формується телемедична інфраструктура регіону і система поширюється до лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Телемедичні центри можуть створюватися на базі медичних закладів, навчальних чи наукових центрів, або як самостійні комерційні чи некомерційні організації.
У військовій медицині телемедичні технології здатні спростити роботу лікарів, виконати ефективний менеджмент на етапах евакуації, систематизувати та стандартизувати якість надання медичної допомоги.
Використання телемедицини дає позитивні результати як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Для пацієнтів з’являється можливість проведення дистанційних консультацій, консиліумів (телеконференцій) вузькими спеціалістами в територіально віддалених медичних установах, зменшення термінів обстеження, прискорення передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без необхідності транспортування хворого (особливо в невідкладних станах).
Телемедичні технології можна застосовувати майже в будь-якій медичній сфері: в педіатрії, психотерапії, дерматології, неврології або реаніматології.
За умов боротьби з COVID-19 все більше медзакладів України долучаються до формату дистанційних відеоконсультацій, що дозволяє зберегти здоров’я лікарів і пацієнтів, а також взаємодіяти лікарям із колегами в особливо складних випадках.
Висновки. Використання телемедицини в сучасних реаліях набуло значного поширення у багатьох країнах світу незалежно від їх економічного розвитку. Запровадження телемедицини в Україні потребує нормативно-правової підтримки, навчання персоналу, інформаційного забезпечення, а її матеріальне забезпечення лягає на державні органи влади та об’єднані територіальні громади.
6
Voronova, L. A. "ВИЯВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ СЕРЕД СТАРШИХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (16 вересня 2020): 27–33. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11379.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Нагальна необхідність реформування системи охорони здоров’я України потребує якісно нового підходу до управління як на державному рівні, так і на рівні закладу охорони здоров’я.
Мета дослідження – проаналізувати контингент старших медичних сестер з точки зору оцінки лідерських якостей та підготовленості в питаннях організації та управління в системі охорони здоров’я.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 25 старших медичних сестер комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини імені проф. М. Ф. Руднєва» Дніпропетровської обласної ради», які відповіли на запитання розробленого нами опитувальника.
Результати. При максимально можливій сумі балів, що дорівнює 250, сумарний середній бал був 180,32±4,06, що свідчить про необхідність більш ґрунтовної підготовки реальних і потенційних керівників із різних аспектів менеджменту. Їх позиції є досить сильними у відносинах із вищим керівництвом у питаннях стратегічного управління, в цілому позитивній оцінці інновацій, у глибоких знаннях професійних питань, а також в тому, що вони високо цінують колективи, в яких працюють. У той же час не завжди у них є досить чіткі критерії для оцінки якостей конкретних співробітників; вони явно не повністю довіряють і не завжди радяться з колективом, з одного боку, і, з іншого, недостатньо чітко контролюють його роботу.
Висновки. Розвиток лідерських якостей старших медичних сестер є запорукою підвищення ефективності управління сестринським персоналом.
7
Яремко, Ірина. "АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 272–77. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-61.
Повний текст джерелаАнотація:
Узагальнено концептуальні засади парадигм антикризового управління та їх особливості у медичній сфері. Аргументовано доцільність та передумови впровадження підсистеми антикризового управління у практику вітчизняних закладів сфери охорони здоров’я. Проаналізовано сутність, зміст та функціональну спрямованість механізмів антикризового менеджменту з критичною оцінкою використовуваних інструментальних засобів та методів в системі державного та внутрішнього управління у сфері охорони здоров’я. Визначено проблеми впровадження у практику елементів антикризового управління. Сформульовано окремі пропозиції для впровадження у практику медичних закладів антикризовового моніторингу для аналізу та аргументована доцільність використання методів діагностики для розпізнавання ознак кризових ситуацій для закладів галузі в умовах нестійкого зовнішнього середовища. Наведено принципи формування (розробки) антикризової програми і запропоновано окремі організаційні заходи для забезпечення ефективності антикризового управління в закладах галузі.
8
Skrypnykov, P. M., V. I. Shynkevych, K. O. Udaltsova-Hrodzynska та O. A. Pysarenko. "ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ ДЛЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ-СТОМАТОЛОГІВ У РОЗДІЛІ «КАРІЄС»". Медична освіта, № 3 (16 жовтня 2020): 114–17. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11451.
Повний текст джерелаАнотація:
На післядипломному етапі освіти у навчанні лікарів-інтернів важливою є підкреслена інтеграція знань етіології і факторів ризику карієсу з практичними заходами у вигляді менеджменту пацієнта з карієсом.
Метою статті був аналіз навчальної програми з теми «Карієс» і порівняння його із Міжнародною системою класифікації та менеджменту карієсу з метою вдосконалення теоретичних основ навчання.
Тематика «Карієс» при вивченні у ВНЗ подрібнена на численні теми, серед яких виокремлені теми профілактики. З процесу діагностики випадають ланки визначення факторів ризику, виявлення найменших каріозних дефектів, визначення активності карієсу, і залишається пошук власне дефекту зуба для подальшого відновлення. А прогноз обґрунтований індексами тесту емалевої резистентності (ТЕР) та/або КПВ.
Останнім часом у медицину увійшло поняття «менеджмент», яке полягає в комплексності діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, потрібних при встановленні діагнозу конкретному пацієнту. Міжнародна система класифікації та менеджменту карієсу (ICCMSTM) має за перспективи перетворити нинішнє міжнародне розуміння патогенезу, профілактики і контролю карієсу в цілісний спосіб комплексної оцінки й індивідуального плану «турботи» при карієсі, з метою: попередити появу нових вогнищ ураження, попередити вже існуючі ураження від подальшого розвитку, зберегти тканини зуба без оперативного втручання на початкових стадіях карієсу, і за допомогою оперативного лікування – при більш розвинених стадіях карієсу. Це має досягатися при управлінні факторами ризику через всі елементи в циклі менеджменту карієсу і повторних візитів пацієнта з відповідними інтервалами для періодичного контролю та огляду.
Нові відомості необхідно імплементувати на додипломних і післядипломних етапах медичної освіти, щоб лікарі та викладачі могли розмовляти спільною мовою.
9
Сазонова Т.О., Потапюк І.П. та Шаповал В.В. "РОЛЬ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРІ В СУЧАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 138–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасний менеджмент розглядає організаційну культуру як потужний стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати всі підрозділи та працівників на загальні цілі. Корпоративна культура формує та проявляється в цінностях та нормах, які визначають поведінку персоналу; в атмосфері та соціально-психологічному кліматі в колективі; в образі організації. Корпоративна культура робить кожну організацію неповторною та індивідуальною, створює їй конкурентні переваги на ринку товарів та послуг. Специфіка організаційної культури визначається її носіями та сферою діяльності організації.
В статті розглянуті особливості сформованих корпоративних культур неприбуткових медичних підприємств. Охарактеризовані атрибути корпоративної культури неприбуткових підприємств. Досліджені комунальні медичні підприємства Полтавської області відносно особливостей функціонування, сформованих в них, видів корпоративних культур. Сформовані пропозиції щодо механізму формування та / або реорганізації корпоративних культур сучасних підприємств.
10
Журавель, В. І., та В. В. Журавель. "НЕЙРОМЕНЕДЖМЕНТ ЯК НАПРЯМ І МЕХАНІЗМ СУЧАСНОЇ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, № 3-4 (21 липня 2020): 5–12. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті розглянуто основні питання розвитку нейроменеджменту в системі медичної допо-моги населенню як напрями та механізми формування і розвитку відомчого управління. Відображено помил-кові стереотипи класичного та ідентифікуються ключові позиції сучасного менеджменту.Методи дослідження. Вказівки на дедуктивно пов’язані між собою передумови, положення, гіпотезинаслідків змін у менеджменті керованої системи, формування логічного результату і висновків здійсненоза допомогою гіпотези – дедуктивного методу, а також за допомогою методів логіко-латерального аналі-зу, синтезу, узагальнення, ідеалізації та індукції. Обґрунтування теоретико-методологічних і науково-прак-тичних положень управління системою здійснено на основі нейроменеджменту.Результати. Успіх процесів трансформації в cистемі медичної допомоги населенню неможливий безвпровадження моделі сучасного управління на основі нейроменеджменту. Успіх управлінської діяльностіприносить тактика зміщення акцентів класичного менеджменту до своєрідного «неординарно сміливого»,психолого-управлінського вишуканого демократичного керівництва групами підлеглих з урахуваннм їх про-фесійно-особистих якостей і особливостей, використання «мозкової діяльності» колективу, зміни власноїповедінки «з батога на пряник» у відповідь на стимул з найбільшою валентністю. Вказано 25 архіважливихпозицій і управлінських механізмів нейронаукового напряму в сучасному менеджменті.Висновки. Нейроменеджмент дозволяє, знаючи особливості людського мозку, досягти успіху в моде-люванні медико-управлінської діяльності, що позитивно відображається на якості медичної допомоги, за-доволеності пацієнтів, співробітників і всіх зацікавлених сторін на сучасному етапі розвитку суспільства.Нейроменеджмент необхідно виділити в окрему галузь прикладних наук.
11
Журавель, В. І., А. С. Котуза, В. В. Журавель, Д. С. Борковський та С. Р. Палій. "ХОЛАКРАТІЯ В МЕДИЧНІЙ ГАЛУЗІ ЯК ДЕМОКРАТИЧНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ: СУТНІСТЬ, ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 4, № 1 (24 липня 2020): 5–13. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.4(1).2020.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті розглядаються суть, особливості, переваги і недоліки холакратичної системи управління і її перспективи для теорії та практики щодо медичної галузі. Відображено ключові аспекти цієї моделі управління.Методи дослідження. При аналізі та оцінці можливості впровадження в медичній сфері сучасних систем управління використовувався метод емпіричного аналізу. Вказівку на припущення, відображення положень, гіпотез, формування результатів і висновків здійснено за допомогою методів логічного аналізу та узагальнення. Обґрунтування положень щодо розвитку системи управління виконано на основі теорії соціальних змін.Результати. Холакратія – це соціальна технологія або система організації управління, в якій функції управлінських структур (влади, органів управління, посадових осіб) у прийнятті рішень розподілені відповідно до методу соціократії кругової структури між командами-колами (зовнішніми і внутрішніми) як автономними і самодостатніми (але не самовладними) одиницями. В організації холакратичної моделі управління задіяні більш ефективні принципи (гармонізація інтересів у процесі прийняття рішень, а не більшість голосів; прийняття рішень після обговорення людьми, які знають один одного) і методи роботи системи.Висновки. Перехід системи медичної допомоги населенню, її підсистем на холакратичну систему управління безпосередньо або її гібридну модифікацію (холакратія + соціократія + ?) залежно від характеру ситуації або виду управління не є панацеєю, але є еволюційним етапом розвитку управлінської думки і практики у цій сфері, які допоможуть розв’язати недоліки проблемної ієрархії і відсутності ефективної системи управління на принципах сучасного менеджменту
12
Trutyak, I. R., та A. Yu Fil. "Лікувально-діагностичний менеджмент постраждалих із поєднаною травмою на ранньому госпітальному етапі". TRAUMA 15, № 4 (1 липня 2014): 77–80. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.15.2014.81671.
Повний текст джерелаАнотація:
Причинами високої летальності та інвалідності при поєднаній травмі є те, що специфіка організації медичної допомоги при поєднаній травмі взагалі не виділяється із загальних принципів медичної допомоги при пошкодженнях. На сьогодні дискусійними залишаються питання невідкладної допомоги постраждалим із тяжкою поєднаною травмою і травматичним шоком, питання координатора — «форварда» команди лікарів і постійного лікуючого лікаря. Зарубіжною літературою доведено, що організація надання медичної допомоги постраждалим із тяжкою поєднаною травмою дозволяє знизити летальність у гострому періоді травматичної хвороби на 15,0 % і сприяє зменшенню частоти ускладнень до 31,4 %. На наш погляд, вирішення цієї проблеми — в розумінні сучасної концепції патологічних процесів, що розвиваються в організмі при тяжкій поєднаній травмі, і власне концепції травматичної хвороби. Так, тяжкі механічні пошкодження не тільки життєво небезпечні внаслідок травми, але й є пусковим механізмом для розвитку полісистемних і поліорганних порушень, що загрожують життю потерпілого в подальші періоди травматичної хвороби.
13
Tkachenko, V. I. "Аналіз результатів упровадження уніфікованого клінічного протоколу «Цукровий діабет 2-го типу» за індикаторами якості у закладах Київської області". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 7.63 (16 грудня 2014): 125–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77210.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні впроваджується уніфікований клінічний протокол (УКП) з надання медичної допомоги при цукровому діабеті 2-го типу (наказ МОЗ України від 21.12.2012 № 1118), у якому зазначені 4 індикатори якості. Мета дослідження — проаналізувати впровадження УКП на підставі моніторингу індикаторів якості в закладах Київської області. Матеріали і методи. Розроблено і застосовано методику оцінювання якості діабетологічної допомоги, одним з елементів якої є моніторинг зазначених в УКП індикаторів якості. Збір і аналіз інформації здійснювався за формами первинної облікової документації № 025/о та 030/о, формами статистичної звітності № 12 і 20. Статистичний аналіз проводився за допомогою програми Excel 2007, SPSS. Результати. На сьогодні закладами первинної медичної допомоги Київської області розроблені локальні протоколи, що свідчить про виконання першого індикатора якості відповідно до бажаного рівня значення індикатора за УКП. Другий індикатор — відсоток пацієнтів, яким було визначено рівень глікованого гемоглобіну протягом звітного періоду, становив 12,2 %, що більше, ніж у 2012 році (8,84 %), але залишається низьким. Третій індикатор якості — відсоток пацієнтів, які були госпіталізовані до стаціонару з приводу діабету і його ускладнень протягом звітного періоду, становив 15,01 %, тоді як у 2012 році він був 8,66 %. Для порівняння, даний показник у 2007 році був 9,37 %. Висновки. Якість медичної допомоги на ранній стадії впровадження є недостатньою, що частково пов’язано з недостатньою обізнаністю лікарів з основними положеннями протоколу, недостатнім оснащенням, необхідністю оплати зазначених у протоколі медичних послуг пацієнтом, нерозумінням лікарями особливостей різних видів медико-технологічних документів і труднощами з розробкою і впровадженням локальних протоколів зокрема. Отримані результати відповідають європейському досвіду впровадження нових керівництв із менеджменту цукрового діабету. Ситуація в Україні потребує подальшого аналізу й пошуку шляхів оптимізації.
14
Lishtaba, L. V., Y. M. Petrashyk та N. O. Slobodian. "СУЧАСНІ СВІТОВІ ПРАКТИКИ В СФЕРІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ З МЕНЕДЖМЕНТУ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (29 січня 2019): 59–62. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9762.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: Мета дослідження – теоретико-методологічне вивчення світового досвіду організації та проведення програм з менеджменту в охороні здоров'я в країнах, що мають розвинену систему охорони здоров'я.
Матеріали і методи. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу та дедукції для виявлення особливостей програм з менеджменту в охорони здоров'я, специфіки їх наповнення в розрізі курсів і дисциплін, а також найбільш поширених форм і методів навчання.
Результати. Розглянуто сучасні світові практики в сфері організації і проведення освітніх програм з менеджменту в галузі охорони здоров'я. Навчальні програми провідних медичних шкіл і шкіл бізнесу США і Європи аналізуються за такими факторами: хто є слухачами таких програм, чого на них вчать, які формати і технології навчання використовуються.
Висновки. Виявлено диверсифікований склад слухачів освітніх програм з менеджменту в охороні здоров'я, затребуваність спеціальних програм і курсів з фармацевтики і біотехнологій, перенесення акцентів у викладанні з функціональних менеджерських дисциплін на курси, що відображають галузеву специфіку. Має місце комплексний підхід до менеджменту в галузі охорони здоров'я, що вимагає знання галузевої специфіки.
15
Klymenko, О. M., та B. O. Korol. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ SWOT-АНАЛІЗУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗАПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО І ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В КП «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ»". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (25 травня 2021): 65. http://dx.doi.org/10.31713/ve220217.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано внутрішнє і зовнішнє середовища одного з провідних медичних закладів Рівненської області – комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня». За результатами використаного методу SWOT-аналізу сформульовано візію, місію. Методом декомпозиції візія і місія деталізовані до рівня стратегічних цілей подальшого розвитку, що є головною передумовою запровадження стратегічного і операційного менеджменту на підприємстві.
16
Yurystovska, Natalia, Roksolana Nedilko, and Ulyana Bezkorovaina. "TRANSFORMATION OF THE MANAGEMENT SYSTEM OF THE HEALTHCARE INSTITUTION INTO PANDEMIC AND POST PANDEMIC PERIOD." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 20(48) (March 24, 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2021-20(48)-15-22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність менеджменту в охороні здоров’я. Зазначено особливості зміни системи менеджменту закладу охорони здоров’я (СМЗОЗ) в умовах пандемії. Зазначено необхідність застосування управлінської стратегії, що включає SMART-цілепокладання (формулювання конкретної, вимірної, досяжної, актуальної і обмеженою у часі цілі). Наведено схему процесу менеджменту закладу охорони здоров’я в пандемічний період та основні принципи його розвитку. Розглянуто процесно-орієнтований підхід як один з перспективних в СМЗОЗ. Запропоновано з метою подальшого ефективного функціювання системи менеджменту розділити управлінський апарат закладу на п’ять оперативних груп: медичну, кадрову, інформаційно-аналітичну, фінансово-економічну, адміністративно-господарську. Визначено, що трансформація до соціально-психологічних і економіко-математичних методів управління в постпандемічний період можливий тільки еволюційним шляхом. Наведено напрями підвищення соціально-економічної ефективності функціювання СМЗОЗ в посткоронавірусний період.
17
ЗАВРОЦЬКИЙ, Олександр. "ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 79–91. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.400.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті, відповідно до законодавчої бази, виокремлено стратегічні дії Міністерства охорони здоров’я України щодо запровадження системи інноваційних заходів у сфері медичної освіти та розвитку кадрового потенціалу. На основі змісту кваліфікаційних характеристик до посади генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я, заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я, медичного директора окреслено компетенції, що мають формуватись у процесі магістерської підготовки керівних кадрів у закладах вищої освіти. В контексті повноважень генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я схарактеризовано економічну, правову, технічну, організаційну, загальногалузеву, продуктивну, комунікативну, навчальну, інформаційну, діагностичну, здоров’язбережувальну компетенції; заступника генерального директора (директора) / начальника (завідувача) закладу охорони здоров’я – економічну, правову, технічну, організаційну, комунікативну, навчальну, діагностичну, здоров’язбережувальну компетенції; медичного директора – організаційну, загальногалузеву, комунікативну, навчальну компетенції.
Автором запропоновано підходи закладам вищої освіти, що здійснюють підготовку керівних кадрів системи охорони здоров’я за напрямами «Управління та адміністрування», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Соціальні та поведінкові науки» до структурування змісту підготовки магістрантів із врахуванням специфіки функціонування медичних закладів. Проаналізовано принципи менеджменту (соціальної детермінації; гуманізації; науковості та компетентності; інформаційної достатності; аналітичного прогнозування; оперативного регулювання; зворотного зв’язку; наступності і перспективності; демократії та централізму; стимулювання; законності; ділової активності та фінансово-економічної раціональності), що мають враховуватись науково-педагогічними працівниками у побудові змісту дисциплін навчального плану.
18
Pankiv, V. I. "Профілактичний та лікувальний ефект воглібозу в менеджменті цукрового діабету". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 5.61 (25 вересня 2014): 83–87. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.61.2014.76860.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті надано огляд ефектів інгібіторів альфа-глюкозидази — однієї з груп пероральних цукрознижувальних препаратів, які включені в Уніфікований клінічний протокол первинної і вторинної медичної допомоги при цукровому діабеті 2-го типу. Основна увага приділена воглібозу.
19
Гбур, Зоряна. "МЕХАНІЗМ ТА ІНСТРУМЕНТИ МЕНЕДЖМЕНТУ МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ КОМУНАЛЬНОГО НЕПРИБУТКОВОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РЕФОРМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 75–94. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-75-94.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості сучасної реформи національної сфе- ри охорони здоров’я та особливості державного управління в цій галузі, ви- значено основні проблеми в системі охорони здоров’я України з точки зору населення. Проаналізовано суттєві зміни в медичному секторі з прийняттям реформи, процес підготовки та певні особливості процесу перетворення ЗОЗ у КНП. Розглянуто переваги, ризики та перепони в роботі закладу охорони здоров’я у якості комунального некомерційного підприємства, визначено напрями оптимізації витрат. Вказано на необхідність дослідження проблем менеджменту в системі охорони здоров’я та розглянуто основні компетенції, необхідні менеджеру сучасного КНП. Проаналізовано віддмінності фінансо- вого та управлінського обліку КНП та етапи впровадження управлінського обліку. Доведено, що трансформація медичної галузі неможлива без існую- чих інституційних перетворень, що сприяють подальшому розвитку базових соціальних, політичних й економічних інститутів нашого суспільства, а охо- рона здоров’я розглядається як система взаємопов’язаних економічних сис- тем та механізмів державного управління.
В умовах реформування сфери охорони здоров’я існуючі організаційні технології підготовки медичних закладів до зміни організаційно-правової форми з бюджетних установ у КНП (як визначеної на законодавчому рівні обов’язкової передумови впровадження якісно нової системи системи охо- рони здоров’я) виявляються на жаль недосконалими, але готовими до функ- ціонування в конкурентному середовищі. Кожне сучасне КНП є унікальним, має свою організаційну структуру та перелік послуг, тому структура управ- лінського обліку повинна бути зрозумілою, з правильно обраною обліковою політикою, вірогідною інформацією, сприяти правильним управлінським рі- шенням для оптимізації витрат, збільшення дохідності шляхом впроваджен- ня нових медичних послуг та підвищення якості медичного обслуговування. Зроблено висновок, що існуючі сьогодні організаційні технології підготов- ки медичних закладів до зміни організаційно-правової форми з бюджетних установ у КНП виявляються недосконалими, але готовими до функціону- вання в конкурентному середовищі.
20
Krut, A. G., та V. V. Gorochuk. "ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ СТАНДАРТІВ НА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (15 листопада 2019): 38–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10590.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити відмінності вимог стандарту «ДСТУ EN 15224:2019 (EN 15224:2016, IDT). Системи управління якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я» від стандарту «ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT). Системи управління якістю. Вимоги».
Матеріали і методи. Використано наукові літературні джерела, вітчизняні й міжнародні документи, стандарти на системи управління якістю. Застосовано методи системного підходу, системного й порівняльного аналізу, контент-аналізу, графічний.
Результати. У специфічному для сфери охорони здоров’я стандарті більш детально представлені характеристики якості медичної допомоги (відповідність потребам пацієнта, доступність, безперервність, ефективність, результативність, неупередженість, безпека, своєчасність, наукова обґрунтованість, орієнтованість на пацієнта, залучення пацієнта) на відміну від існуючих (ефективність, результативність, справедливість, орієнтованість на пацієнта, безпека, своєчасність). Уточнено поняття потреб пацієнта в медичній допомозі як відхилення поточного стану здоров’я від бажаного. Наголошено, що процесний підхід у закладі охорони здоров’я має бути зосереджений на клінічних процесах, а ризик-орієнтоване мислення – на безпеці пацієнта та розробці превентивних заходів. Рекомендовано здійснювати управління клінічними процесами на основі циклу Демінга (PDCA). Структура процесів представлена клінічними процесами, процесами управління ресурсами, менеджменту, дослідними та навчальними процесами. Підкреслено важливість формування, накопичення та використання власної бази знань в закладах охорони здоров’я.
Висновки. Досліджуваний стандарт, специфічний для сфери охорони здоров’я, після введення в дію в Україні, доповнить арсенал управлінських інструментів із розробки, впровадження та підтримки функціонування систем управління якістю в закладах охорони здоров’я.
21
Samohodsky, V. M., V. L. Smirnova, N. Ya Panchyshyn та B. A. Holyachenko. "АЛГОРИТМ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕДУМОВ ДОКАЗОВОГО СКРИНІНГУ ТА ЛІКУВАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В МЕЖАХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТРЬОХ РІВНІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (8 липня 2019): 34–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.1.10281.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: представити організаційний алгоритм доказового скринінгу та лікувального менеджменту на прикладі оториноларингологічної медичної служби.
Матеріали і методи. Використовуючи методи структурно-логічного аналізу і цільового прогнозу, подано пропозиції щодо технології реалізації доказового скринінгу в процесі вторинної профілактики та лікувального менеджменту на основі ретроспективного аналізу значної кількості історій хвороб і амбулаторних карт оториноларингологічних хворих Кіровоградської обласної лікарні за 10 років.
Результати. З метою підвищення якості оздоровлення мешканців зони відповідальності сімейного лікаря у статті запропоновано алгоритм організаційного варіанту реалізації доказового скринінгу при виконанні вторинної профілактики на кшталт «золотого стандарту» американської робочої групи превентивних заходів, а також механізм визначення реальної вартості лікування захворювань різних ступенів складності в процесі лікувального менеджменту на етапі ведення хворого від амбулаторії сімейної медицини до закладів охорони здоров’я вторинного і третинного рівнів медичного округу.
Висновки. Виконання анкетно-анамнестичного розділу доказового скринінгу патронажною медсестрою забезпечить формування «групи ризику» захворювань з очевидним економічним ефектом. Технологія розрахунку вартості працезатрат лікарів та вартості лікування захворювань сприятиме можливості обґрунтованого планування реальних фінансових потреб на оздоровлення мешканців зони відповідальності сімейного лікаря. З метою звільнення лікарів від чисельних розрахунків вартості лікування кожного захворювання необхідно створити відповідні комп’ютерні програми для закладів охорони здоров’я трьох рівнів медичного округу.
22
Fomina, S. P., and N. O. Pichkur. "Skryninh, diahnostyka ta menedzhment patsiientiv z khvoroboiu Fabri: zakliuchennia dyskusiinoi konferentsii «Khvoroba nyrok: pokrashchennia hlobalnykh rezultativ» (KDIGO). Per z anhl Fomina SP, Pichkur NO." Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, no. 2(58) (March 28, 2018): 49–61. http://dx.doi.org/10.31450/ukrjnd.2(58).2018.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Пацієнтів з хворобою Фабрі (ХФ) відносять до групи високого ризику розвитку хронічної хвороби нирок та серцево-судинних захворювань. Застосування специфічної високовартісної терапії покращує перебіг цього рідкісного захворювання. Дана конференція KDIGOрозглянула суперечливі питання діагностики, скринінгу та менеджменту ХФ, включаючи ферментозамісну терапію та неспецифічну терапію супроводу для різних форм ХФ. Незважаючи на значні досягнення медичної допомоги та поліпшення наслідків захворювання, поглиблення знань щодо патогенезу цього глікосфінголіпідозу та визначення оптимального віку пацієнтів для початку лікування залишаються актуальними, а пошук більш ефективних специфічних методів лікування доцільним.
23
Krut, A. G. "Задоволеність лікарів-стоматологів професійною діяльністю". Health of Society 10, № 4 (18 січня 2022): 118–26. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.4.2021.246354.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Підтримка задоволеності медичних працівників професійною діяльністю та мотивація їх до праці є одним із засобів ефективного управління людськими ресурсами. Від мотивації та задоволеності роботою медичного працівника залежить його здоров’я та пов’язана з ним якість життя пацієнта. Задоволеність як характеристика організаційної культури відрізняється серед лікарів різних спеціальностей. Мета дослідження: визначити рівень задоволеності професійною діяльністю лікарів-стоматологів закладів, що надають високоспеціалізовану стоматологічну допомогу. Матеріали та методи. Використані авторські структуровані анкети, що були заповнені 110 лікарями-стоматологами трьох регіональних закладів стоматологічної допомоги. Методи: соціологічний; медико-статистичний; логіко-структурного аналізу; узагальнення. Результати. У цілому лікарі-стоматологи надали високі оцінки задоволеності професійною діяльністю за 5-тибальною шкалою: 4,6±0,5 балів – лікарі КНП «Житомирське обласне стоматологічне медичне об’єднання»; 4,2±0,4 балів – лікарі КНП Харківської обласної ради «Обласна стоматологічна поліклініка», 4,3±0,9 балів – лікарі КНП «Чернігівська обласна стоматологічна поліклініка Чернігівської обласної Ради». Однак респонденти КНП «Чернігівська обласна стоматологічна поліклініка Чернігівської обласної Ради» висловили лише часткову задоволеність можливістю підвищувати кваліфікацію на робочому місці, станом забезпечення лікарськими препаратами, розхідними матеріалами та доказовими технологіями, рівнем заробітної плати (діапазон оцінок 3,5±0,9 – 3,7±1,1 балів). Виявлено, що найнижчі оцінки задоволеності лікарі-стоматологи усіх закладів надали професійним стосункам з колегами структурних підрозділів поліклініки, де вони працюють, адміністрацією, а також з лікарями інших закладів охорони здоров’я: оцінки коливалась, в залежності від закладу, в межах відповідно 4,2±0,4 – 4,4±0,7 балів, 4,4±0,5 – 4,5±0,5 балів, 4,0±1,0 – 4,4±0,7 балів. Висновки. При загальній високій задоволеності професійною діяльністю потребують удосконалення професійні відносини лікарів-стоматологів, покращення – стан ресурсного забезпечення закладів та можливості професійного розвитку лікарів; підвищення – заробітна плата. Отримана інформація може бути використана для прийняття управлінських рішень зі зміцнення організаційної культури закладу охорони здоров’я шляхом удосконалення менеджменту персоналу.
24
Петров, В. В., О. П. Мінцер, А. А. Крючин та Є. А. Крючина. "ВІЗУАЛЬНА АНАЛІТИКА — ЕФЕКТИВНА ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБЛЕННЯ BIG DATA В МЕДИЦИНІ". Medical Informatics and Engineering, № 2 (13 липня 2020): 50–61. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.2.11173.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено аналіз перспектив застосування візуальної аналітики в клінічній та експериментальній медицині, системі менеджменту охорони здоров'я, фармації та клінічних дослідженнях, у першу чергу для оброблення Big Data. Показано, що візуальна аналітика забезпечує більш доступний та інтуїтивно зрозумілий підхід до аналізу медико-біологічної інформації, дозволяє підвищити ефективність використання зібраних і накопичених даних, виявляти нові та невідомі знання шляхом знаходження зв'язків, патернів, трендів і аномалій у Big Data. Візуальна аналітика забезпечує управління даними, проведення їх дослідження та аналізу. Розроблені методи представлення даних у вигляді зображень, діаграм спрямовані на максимально повне використання реєстрів медичних даних, використання накопиченої інформації для прогнозування можливості розвитку захворювань та їх профілактики та в цілому має сприяти вирішенню проблем інформаційного перевантаження. Наведені дані свідчать, що технології візуальної аналітики сприятимуть суттєвому покращенню якості медичного обслуговування населення.
25
Tymruk-Skoropad, Kateryna, та Iuliia Pavlova. "Критерії вибору та зміст фізичної терапії осіб із хронічним обструктивним захворюванням легень". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(48) (31 грудня 2019): 96–108. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-96-108.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Високий рівень захворюваності на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), зниження працездатності та висока вартість лікування зумовлюють актуальність пошуку шляхів вдосконалення як медичної терапії, так і реабілітації. Доведена ефективність фізичної терапії та програм легеневої реабілітації для пацієнтів із ХОЗЛ зумовлює необхідність імплементувати сучасні напрацювання у цій галузі у клінічну практику в Україні. Мета. Обґрунтувати обсяг та зміст фізичної терапії пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень на різних рівнях надання медичної допомоги. Методи дослідження. Аналіз й узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури з питань фізичної терапії при хронічному обструктивному захворюванні легень. опрацювання інтернет-джерел, зокрема бази Національної медичної бібліотеки Національного інституту здоров’я Сполучених штатів (US National Library of Medicine National Institutes of Health) та бази доказової літератури з фізичної терапії Pedro. Результати. На основі аналізу 13 клінічних настанов присвячених менеджменту та реабілітації осіб із ХОЗЛ, враховуючи законодавчі акти Міністерства охорони здоров’я України було запропоновано алгоритм вибору фізичної терапії для пацієнтів з ХОЗЛ та охарактеризовано її особливості з врахуванням перебігу захворювання. Сформовано рекомендації щодо обсягу фізичної терапії в залежності від перебігу захворювання та рівнів надання медичної допомоги. Висновки. Фізична терапія є необхідним компонентом реабілітації у період загострення хронічного обструктивного захворювання легень та обов’язкова частина програм легеневої реабілітації при стабільному перебізі ХОЗЛ. Критеріями вибору обсягу фізичної терапії визначено стан хворого, рівень задишки, показник ОФВ1, рівень фізичної активності та працездатності.
26
Babinets, L. S., N. Ye Botsiuk та I. O. Borovyk. "АМБУЛАТОРНА ЛІКАРСЬКА ПРАКТИКА ЯК КЛЮЧОВА СКЛАДОВА ПІДГОТОВКИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 2 (16 серпня 2019): 152–55. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10357.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі підвищення якості підготовки фахівців первинної медичної допомоги. Навчання сімейного лікаря є надзвичайно актуальною проблемою, визначається суспільним запитом і передбачає засвоєння необхідних компетенцій. Амбулаторна лікарська практика є однією з основних частин навчання студента. Тільки наполегливе відпрацювання практичних навичок може стати основою для якісного виконання професійних обов’язків. Вільне володіння сучасними інноваційними методиками спрощує роботу лікаря первинної медичної допомоги. Проведено добровільне анонімне анкетування серед студентів п’ятого курсу медичного факультету після завершення амбулаторної практики. Анкета була складена та узгоджена викладачами нашої кафедри і включала 11 питань. Оцінювався рівень достатності як базової теоретичної і практичної підготовки, комунікативних навичок, так і особливостей роботи сімейного лікаря. Проаналізовано проблемні питання, запропоновано нові підходи до проведення виробничої практики студентів. Для забезпечення ефективного проходження амбулаторної виробничої практики студентів V курсу необхідно укріпляти матеріально-технічно і кадрами вже існуючі клінічні бази і створювати нові на базі центрів первинної медико-санітарної допомоги, особливо в сільській місцевості. Включення до програми амбулаторної виробничої практики питань економіки закладів охорони здоров’я первинної медичної допомоги, медичного права, менеджменту і маркетингу, а також стажування студентів поряд з сімейними лікарями, що практикують приватно, є необхідними кроками, які дозволять адаптувати випускників до нових соціально-економічних вимог за умов реформування системи охорони здоров’я на засадах пріоритету первинної медичної допомоги. В перспективі подальших досліджень доцільно включити питання, що стосуються впровадження нових технологій у практику сімейного лікаря.
27
Дутчак, Юрій, Людмила Сущенко та Віра Базильчук. "КИТАЙСЬКИЙ ДОСВІД ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ “ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ”". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 182–96. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.266.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання стосовно забезпечення якості професійної підготовки майбутніх магістрів з фізичної культури за спеціалізацією “Фізичне виховання” у закладах вищої освіти Китайської Народної Республіки. Розгляд питань здійснювався за допомогою аналізу літературних джерел і документів; методу системного аналізу; методу порівняння і зіставлення.Стратегія модернізації вищої освіти у Китаї, розробляється та здійснюється у тісній взаємодії з провідними міжнародними організаціями з врахуванням китайської специфіки.Система вищої освіти Китайської Народної Республіки передбачає відбір найбільш здібних абітурієнтів. Описано рівні і умови організації системи вищої освіти в КНР: спеціаліст, бакалавр, магістр.Проаналізовано навчальний план прикладної магістерської програми з фізичної культури за спеціалізацією “Фізичне виховання” Сіаньського університету фізичної культури. Зазначено, що дисципліни навчального плану поділяються на обов’язкові (суспільні, базові і професійні) та вибіркові. Практика входить до обов’язкового блоку підготовки магістрантів. Магістрантам, що навчалися у закладах вищої освіти, успішно склали іспити за програмою підготовки магістрів і захистили магістерську дисертацію, присуджується освітній ступінь магістра. З’ясовано, що представники всіх структурних підрозділів університету (коледжу фізичної культури, коледжу спортивної підготовки, коледжу соціального спорту і дозвілля, коледжу ушу, коледжу медичних наук, коледжу спортивної економіки і спортивного менеджменту, коледжу спортивного мистецтва, коледжу спортивної журналістики, коледжу футболу, коледжу неперервної освіти, коледжу марксизму) включені до системи забезпечення якості навчання магістрантів, що має 5 підсистем.
28
Hromovyk, B. P., та I. V. Gadyak. "МОДЕЛЮВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА ХРОНІЧНИЙ ПРОСТАТИТ". Фармацевтичний часопис, № 1 (17 березня 2020): 89–96. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10941.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Здійснити моделювання концепції фармацевтичної допомоги (ФД) хворим на хронічний простатит (ХП).
Матеріали і методи. Матеріалом дослідження були теоретичні питання організації ФД, зокрема хворим на ХП. Використано методи інформаційного пошуку, критичного аналізу, конкретизації, узагальнення, аналізу системи менеджменту якості (діаграма К. Ісікави), моделювання.
Результати й обговорення. Опрацьовано причинно-наслідкову модель ФД хворим на ХП на основі діаграми К. Ісікави, реалізація якої через інтеграцію шести головних чинників (ключові цінності, асортимент лікарських засобів (ЛЗ), терапевтичний конкорданс, вибір ЛЗ, нормативно-інформаційні документи, моніторинг фармакотерапії) та їх складових очікувано матиме позитивний вплив на якість життя обстежуваного контингенту хворих завдяки покращенню якості їх медикаментозного забезпечення, підвищенню фізичної та економічної доступності необхідних для пацієнтів ЛЗ та в кінцевому результаті дозволить вирішити важливу медичну, соціальну та економічну проблему з оптимізації ФД хворим на ХП.
Висновок. На засадах діаграми К. Ісікави змодельовано концепцію ФД хворим на ХП, яка уможливлює виявлення та групування умов і чинників, котрі впливають на процес ФД хворим на ХП, та здійснення аналізу причинно-наслідкового звʼязку у цьому процесі.
29
Chopchik, V. D. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ КЛІНІК". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (17 березня 2020): 68–72. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10951.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: здійснити медико-соціальне обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік за нових економічних умов.
Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного підходу та аналізу, інформаційно-аналітичний, соціологічний та медико-статистичний методи. Інформаційною базою для формування пріоритетних напрямків розвитку університетських клінік є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних спеціалістів із державно-приватного партнерства і менеджменту, а також результати власних соціологічних досліджень, проведених за спеціально розробленою програмою у 2018–2019 рр. на базі Стоматологічного медичного центру Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, які охопили 407 пацієнтів та 109 лікарів центру.
Результати. У роботі обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку університетських клінік на основі запровадження механізмів державно-приватного партнерства. Використання переваг співпраці держави і приватного бізнесу є важливою умовою організації сучасної моделі університетської клініки. Державно-приватне партнерство становить основу для формування юридично і господарсько самостійних клінічних університетських баз з ефективною технологією лікувального та педагогічного процесу, системою управління і підготовки кадрів.
Державно-приватне партнерство дозволяє наростити інвестиційний потік для медичних університетських клінік, створити умови для використання приватної підприємницької ініціативи, забезпечити більшу ресурсну мобільність, адаптацію до зміни умов функціонування клінік, а також економічну стійкість клінічної університетської бази.
Висновки. Результати дослідження засвідчили неадаптованість діючої моделі університетських клінік до нових економічних умов та необхідність розробки сучасних організаційно-правових засад для створення університетських клінік на принципах державно-приватного партнерства.
30
Bezruk, V. V., M. I. Velia, O. V. Makarova, O. Y. Yurkiv, and S. V. Yurniuk. "Medical and Social Component of Medical Management: Improving the Model of Providing Medical Aid for Children with Infectious-Inflammatory Diseases of the Urinary System." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 5 (October 27, 2021): 270–75. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.05.270.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the study was to substantiate and develop the improved model of the specialized nephrology care for the children with infectious inflammatory diseases of the urinary system at the regional level. Materials and methods. The official statistical data have been studied (reports on the state of medical care for children in the Chernivtsi region and data from the Center of medical statistics of the Ministry of Healthcare from 2006 to 2017), information-analytical and statistical methods have been used. The modern etiological structure of uropathogens – urinary tract infection pathogens among the children of the Chernivtsi region (2009-2016) was studied. Clinical and laboratory examination of 3,089 children (0-17 years old) was conducted in the region; the regional spectrum of sensitivity to antibacterial drugs was determined among the main groups of urinary tract infection pathogens; their age, gender and administrative-territorial differences among the children's population of the region are analyzed. Results and discussion. During 2012-2017 there was a significant increase (by 23.0%) in the incidence of infectious and inflammatory groups of the urinary system diseases among children of 0-14 years old, while among adolescents there was simultaneously an intensive decrease in indicators (by 40.0%) compared to 8.7% in 2006-2011. The ratio of indicators and their dynamics suggests that the growth of sick adolescents is largely due to the insufficient effectiveness of medical care, while children of 0-14 years old is due to their low and insufficient prevention. The data formed the foundation for substantiation and development of an improved functional-organizational model of the system. In addition to the existing and functionally changed elements the model contains new elements: regional/inter-regional center of specialized medical aid for children with infectious-inflammatory diseases of the urinary system. Conclusion. Implementation of the elements of the suggested improved model in a part of a rational approach in distribution of functions concerning medical observation of patients at the stages of providing medical aid enabled to make the period of hospitalization of nephrological patients by 11.40% shorter and an average period of treatment of patients with infectious-inflammatory diseases of the urinary system by 2.93% shorter. Efficiency of implementation of certain elements of the suggested model with its positive evaluation by independent experts and its compliance with the strategy of branch reforms enables to recommend the improved functional-organization model of providing medical aid for children with infectious-inflammatory diseases of the urinary system at the regional level to be introduced into the health care system of Ukraine
31
Benedykt, V. V., S. M. Heryak, O. M. Husak, N. V. Petrenko та I. V. Korda. "Ендометріоз як хірургічна проблема: діагностично-лікувальна тактика, невирішені питання". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 лютого 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11787.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: опис нетипових клінічних випадків та поширення їх серед медичної спільноти, що сприятиме накопиченню мультицентрового клінічного досвіду та ляже в основу розробки ефективних алгоритмів менеджменту нетипових проявів екстрагенітального ендометріозу.
Матеріали і методи. Проведено комплексне дослідження 12 жінок віком 24–42 роки. Окрім загальноприйнятих клінічних лабораторних досліджень, проводили рентгенологічне, сонографічне обстеження та комп’ютерну томографію органів черевної порожнини.
Результати досліджень та їх обговорення. Наведені приклади клінічних випадків показують, що ендометріоз не можна вважати лише гінекологічним захворюванням, як у діагностичному, так і в лікувальному процесі він виходить далеко за межі гінекологічної спеціальності, а лікування його потребує нетрадиційної тактики. Найчастіше екстрагенітальні форми ендометріозу локалізуються в ділянці кишечника та післяопераційного рубця. Поява клінічних проявів дискоморту та пухлиноподібного утвору в ділянці післяопераційної рани є головними клінічними ознаками ендометріозу рубця. Основним клінічним проявом ендометріозу кишечника є розвиток кишкової непрохідності. За наявності операцій на матці в анамнезі треба проводити дифдіагностику з екстрагенітальним ендометріозом.
Медикаментозна терапія у хворих на ендометріоз не може бути методом вибору. Поширення вогнищ захворювання потребує індивідуального вибору та оптимального поєднання хірургічного та медикаментозного компонентів лікування, розширює тактичний арсенал лікаря, підвищує ефективність лікування, що покращує прогноз хвороби.
32
Petrov, V. V., O. P. Mintser, A. A. Kryuchyn та Ye A. Kryuchyna. "ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ BIG DATA В МЕДИЦИНІ". Medical Informatics and Engineering, № 3 (30 вересня 2019): 20–30. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.3.10429.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено аналіз наукометричних баз даних Scopus, Web of Science, Ulrich's Periodicals, eLIBRARY.RU, Google Scholar, PubMed, Medline, EMBASE, EconLit, Cochrane Library, UpToDate, ACP Journal Club, HINARI, українських баз даних (http:// www.meta.ua,http://www.nbuv.gov.ua), друкованих наукових статей, монографій і посібників, присвячених проблемі Віg Data в медицині за період з 2007 по 2019 роки за ключовими словами «Big Data», «medicine». Представлено результати впровадження технологій Big Data в клінічній та експериментальній медицини, системі менеджменту охорони здоров'я, фармації та клінічних дослідженнях. Big Data — соціально-економічний феномен, що пов'язаний із появою нових технологічних можливостей для аналізу величезної кількості даних. Показано, що цілями застосування Big Data в медицині є створення максимально повних реєстрів медичних даних, які обмінюються між собою інформацією, використання накопиченої інформації для прогнозування можливості розвитку захворювань та їх профілактики у кожного конкретного пацієнта, запобігання епідеміям, створення системи ціноутворення й оплати, нових бізнес-моделей, використання інтелектуального моделювання при розробці лікарських засобів, впровадження електронних карт пацієнта, що були б доступні кожному лікареві та дає можливість впровадження персоналізованої медицини. Основними технологіями оброблення Big Data є NoSQL, MapReduce, Hadoop, R, апаратні рішення. Доведено, що використання технологій Big Data в медицині може бути досягнуто при широкому представленні медико-біологічної інформації у цифровому вигляді, показано доцільність і необхідність забезпечення її оперативного передавання, в тому числі по каналах мобільного зв'язку, вказано на невирішені питання в застосуванні Big Data (неструктурованість, синтаксичні та семантичні проблеми даних, надмірність і ризик спотворення інформації, неповна відповідність вимогам доказової медицини, правові, морально-етичні, страхові аспекти, недостатність традиційних механізмів безпеки, таких як брандмауери та антивірусне програмне забезпечення). Наведені дані свідчать про перспективність використання даних технологій для істотного поліпшення якості медичного обслуговування населення.
33
Імас, Є. В., С. М. Футорний, І. В. Уряднікова та О. В. Маслова. "Спеціальність Громадське здоров’я у закладах вищої освіти України: перспективи і шляхи впровадження". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 вересня 2019): 8–12. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.8-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. На основі аналізу наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації визначити перспективи впровадження спеціальності «Громадське здоров’я» у закладах вищої освіти України. Методи. Системний аналіз наукової, науково-методичної літератури та інших джерел інформації з питань необхідності впровадження спеціальності «Громадське здоров’я» у закладах вищої освіти України; узагальнення, синтез, формалізація, абстрагування. Результати. Встановлено, що у 2017 р. спеціальність «Громадське здоров’я» вперше з’явилася в Україні та була ліцензована у 2018 р. Її поява викликана необхідністю проведення медичної реформи та підготовки нових кадрів за європейськими стандартами у сфері управління та охорони громадського здоров’я, впровадження загальнонаціонального принципу «охорона здоров’я в усіх політиках держави». Підготовка фахівців у даному напрямі здійснюється за спеціальністю 229 Громадське здоров’я (галузь знань – 22 Охорона здоров’я) на трьох ступенях освіти: бакалавр, магістр і доктор філософії. Спеціалізації за даною спеціальністю: «Промоція здоров’я»; «Менеджмент здоров’я»; «Епідеміологія та біостатистика». Висновки. Встановлено, що Концепція розвитку системи громадського здоров’я в Україні передбачає запровадження у закладах вищої освіти за базовими спеціальностями програм з науково обґрунтованої професійної діяльності в сфері громадського здоров’я для забезпечення проведення комплексної оцінки і моніторингу стану здоров’я населення, виявлення факторів, що впливають на здоров’я населення, здійснення заходів щодо збереження та зміцнення здоров’я населення і оцінювання їх ефективності. Показано, що розробка і впровадження підготовки фахівців за освітньою програмою 229 «Громадське здоров’я» на базі Національного університету фізичного виховання і спорту України є актуальною і перспективною. Визначено, що фахівці із спеціальності «Громадське здоров’я» мають широкі перспективи успішно розпочати кар’єру у міжнародних проектах, недержавних організаціях чи урядових структурах політичної, економічної та соціальної діяльності у напрямі охорони здоров’я.
34
Zavolichna, Tetiana, та Iryna Zrybnieva. "Синергія впливу лідерських компетенцій та навичок ведення переговорів на ефективність проєктного менеджменту". Scientific Journal of Yuriy Fedkovich Chernivtsi National University. Economics, № 830 (16 червня 2021). http://dx.doi.org/10.31861/ecovis/2021-830-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено питання лідерських компетенцій та навичок ведення переговорів керівників у процесах управління проєктами. Здійснено аналіз поведінкових моделей лідерів-менеджерів в контексті впливу на продуктивність співпраці з стейкхолдерами та формування дієвої команди. Авторами визначено особливості проєктного менеджменту в площині секторів їх реалізації - бізнесу, державного/муніципального управління та громадської діяльності. Використано семантичний та контекстний аналіз наукових джерел, що індексуються у провідних базах даних SCOPUS, WEB of Science, CEEAS (Central & Eastern European Academic Source), щодо визначення ступеня наукової дослідженості впливу лідерських компетенцій та навичок ведення переговорів на ефективність проєктного менеджменту в медичній сфері. Проведено аналіз проєктного менеджменту обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги», на основі якого встановлено та обґрунтовано, що синергія впливу лідерських компетенцій та переговорних навичок у проєктному менеджменті є найбільш успішною сучасною моделлю управління.
35
Чурпій, І. К., І. В. Мельник та Н. В. Чурпій. "ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Art of Medicine, 3 квітня 2020, 170–74. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.170.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. В останні роки система охорони здоров'я в Україні зазнає постійних змін та модифікацій. Методом спроб та помилок уряд України намагається вибрати найбільш оптимальну систему надання медичних послуг для населення.
Україна одна з багатьох країн, що розвивається на просторах пострадянського простору, і більшість її галузей перебувають у стадії занепаду. Медичний сектор – не виняток.
У цій статті було проаналізовано основні теоретико-правові аспекти реформування системи охорони здоров'я, їхню рентабельність для населення України, їхню ефективність та ресурсні затрати.
Покращення поінформованості населення у юридичних аспектах новітніх реформ, які діють або ще готуються до вступу в дію, найближчим часом дозволить людям чіткіше розуміти, яких саме змін вони прагнуть, і коригувати роботу уряду.
Зміни кожної країни починаються з кожного жителя цієї країни. І коли кожен громадянин поважатиме себе, своє здоров'я та лікарську працю – саме тоді почнуться справжні зміни.
Сучасна медична установа має відповідати світовим трендам і забезпечувати якість надання медичних послуг шляхом впровадження вимог міжнародних стандартів, зокрема, системи менеджменту якості відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001: 2008 з подальшою сертифікацією.
36
Kramar, Oleh, and Marian Kramar. "WAYS TO IMPROVE MANAGEMENT IN MEDICAL INSTITUTIONS." International scientific journal "Internauka". Series: "Economic Sciences", no. 4(60) (2022). http://dx.doi.org/10.25313/2520-2294-2022-4-7967.
Повний текст джерелаАнотація:
The object of this research is ways to improve management in primary care facilities and the effectiveness of its application in practice. The methodology of the research is based on theoretical and methodological analysis of the scientific literature. One of the factors of sustainable development of Ukraine is to ensure the proper health of its citizens. The health care system and the health care market play an important role. Unfortunately, Ukraine's health care system is not in good condition. The reasons for this are the low level of funding, resource and legal support, disparities in its structure. The results of this research allow us to present the essence of the economic category "management in medical institutions" as a comprehensive system of indicators that reflect the compliance of the achieved results with the established norms in the purpose and objectives of institutions, as well as the interests of heads of institutions. The research found out that the implementation of management requires four basic components: planning (strategic and operational), organization (change of structure and ability to manage it), motivation (staffing and efficiency), control (general study of the implementation of strategic goals and objectives in the medical institution). The research found that today the management of medical institutions in Ukraine is quite outdated, requires the introduction of new technologies and not only technical support but also human resources. To improve the scope of control and management for health care facilities, it is necessary to create sufficient information and communication support, as well as staffing. It is proved that improving the functioning of medical institutions is not possible without the introduction of effective management.
37
Bodenchuk, Liliya, and Margarita Radionova. "INCREASE OF MEDICAL INSTITUTIONS’ COMPETITIVENESS BY MEANS OF THE ELEMENTS OF STRATEGIC MANAGEMENT." Black Sea Economic Studies, no. 47 (November 2019). http://dx.doi.org/10.32843/bses.47-20.
Повний текст джерела
38
Dronov, O. I., A. Protsiuk, A. Skomarovskii, A. Gorlach та T. Lubenets. "Інноваційна діяльність та педагогічна комунікація виклaдача загальної хірургії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (20 липня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.2.9196.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі зосереджено увагу на аспектах покращення інтелектуальних здібностей студентів на кафедрі загальної хірургії вищого медичного навчального закладу. Особливістю є вплив самоменеджменту викладача на ефективність робочого процесу майбутніх спеціалістів. Передбачено збільшення продуктивності застосування знань у процесі навчання, що здійснюється шляхом виконання ряду сучасних методів оптимізації навчального процесу студентів. Знання основ менеджменту і самоменеджменту, практика самоменеджменту вдосконалює навички викладача та прискорює темпи формування національної інтелектуальної медичної еліти.
39
Деренська, Я. М. "АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЄКТНО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 21 (13 квітня 2022). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.21.2022.254841.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із напрямів розвитку підприємств медичної сфери є впровадження проєктного менеджменту як практичного інструменту планування, реалізації та контролю низки проєктів, що одночасно реалізує сучасний заклад охорони здоров’я. Мета дослідження полягає у розробленні рекомендацій щодо поступового впровадження проєктно-орієнтованого управління закладами охорони здоров’я. Матеріалами проведеного дослідження були публікації вітчизняних та закордонних учених, Інтернет-ресурси щодо особливостей упровадження проєктно-орієнтованого управління. Виділено ключові переваги проєктно-орієнтованого управління, побудовано модель закладу охорони здоров’я як проєктно-орієнтованого. Для поступового запровадження закладом елементів проєктного управління запропоновано виконати п’ять етапів. Розроблено матрицю відповідальності для закладу стосовно виконання ключових елементів проєктного управління.
40
Резвих, Євгенія, та Ірина Булах. "МОТИВАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОРОСЛИХ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 квітня 2022, 96–108. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.17(62).09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті презентовано результати теоретичного дослідження психологічних джерел з проблеми мотивації професійної діяльності дорослих. Розкрито теоретичні положення мотивів дорослих як детермінантів їх професійної діяльності у працях зарубіжних та вітчизняних психологів. Визначено структуру мотивації професійної діяльності у дорослому віці та виокремлено три її складові: внутрішня мотивація, зовнішня позитивна мотивація та зовнішня негативна мотивація. Внутрішня мотивація виникає з потреб людини та пов’язана безпосередньо з процесом і результатом її професійної діяльності. Зовнішня позитивна мотивація містить мотиви, які лише опосередковано пов’язані з процесом і результатом професійної діяльності людини. Зовнішня негативна мотивація включає мотиви, що не пов’язані безпосередньо з процесом і результатом професійної діяльності, але які мають негативне емоційне забарвлення щодо уникнення покарання, критики, осуду тощо. Доведено, що професійна мотивація людини одночасно є відносно стійким, і відносно мінливим динамічним психологічним утворенням. Зосереджено увагу на впливі зовнішніх і внутрішніх факторів на професійну діяльність дорослої особистості. Визначено зміст мотивації професійної діяльності особистості дорослого віку: наявність мотиву, акцентування на процесі діяльності, зумовленість дії зовнішніх та внутрішніх чинників. Емпірично вивчені рівні мотивації професійної діяльності дорослих. Досліджувані з високими якісними показниками продемонстрували наявність внутрішніх позитивних мотивів, що визначають їх прагнення до особистісного та професійного зростання. Досліджуваним з середнім рівнем властива орієнтація на зовнішні позитивні мотиви (висока заробітна плата, керівна посада тощо). У досліджуваних з низькими показниками переважає зовнішня негативна мотивація. Для них професійна діяльність сприймається як важкий та складний процес. Констатовано, що наявність сформованої, стійкої та усвідомленої мотивації є важливою умовою для ефективної професійної діяльності дорослих. Підкреслено значущість для подальшого вивчення ціннісного компонента професійної діяльності у дорослому віці. Література Алфьорова, М.В. (2020). Мотивація вибору професії як фактор привабливості та успіху в професійній діяльності. Конференція «Досягнення фундаментальної, клінічної медицини та фармації» (м. Витебск, 29-30 січня. 2020р.), (с. 575–578). Вітебськ : Вітебський державний медичний університет. Байтимірова, А. (2013). Сутність та структура поняття «Професійний інтерес». Теорія та практика суспільного розвитку, 4. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/suschnost-i-struktura-ponyatiya-professionalnyy-interes Барчі, Б. (2011). Вивчення мотивів вибору професії у психологічних дослідженнях. Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології, 12, 60–72 . Бех, І. (2015). Вибрані наукові праці. Виховання особистості. Чернівці : Букрек. Волянюк, Н. (2007). Психологічні основи прогнозування у системі професійної соціалізації особистості. Збірник наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології, 4(4), 215–222. Єрохін, С., Нікітіна І., & Нікітін, Ю. (2011). Концепція професійної мотивації студентів як фактор конкурентності на ринку праці. Юридична наука, 1, 20–27. Ебзеєв, М. (2013). Професійний інтерес як комплексний показник відношення студентів до здобуваючої професії. Наукові записки університету Лесгафта, 9(103), 195–200. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/professionalnyy-interes-kak-kompleksnyy-pokazatel-otnosheniya-studentov-k-osvaivaemoy-professii Замфір, К. (1983). Задоволеність працею. Москва : Політіздат. Занюк, С. (2001). Психологія мотивації. Київ : НікаЦентр. Іванова, Н. (2016). Мотивація фахівця до професійної діяльності: поняття, зміст та функції. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1, 21–24. Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=VKNU_vsn_2016_1_7 Князян, М.О. (1998). Навчально-дослідницька діяльність студентів як засіб актуалізаціїї професійно значущих знань (на базі вивчення іноземних мов). (Дис. канд. пед. наук). Ізмаїл. Лішин, О. (1997). Педагогічна психологія виховання. Москва : Інститут практичної психології. Максименко, С.Д. (Ред.). (2000). Загальна психологія: підручник. Київ : Форум. Мітіна, О. (2012). Роль мотиваційних чинників у професійній переорієнтації дорослих. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент, 10, 126–133. Мосол, Н.О. (2009). Формування особистісної готовності до вибору професії психолога. (Автореф. дис. канд. психол. наук). Київ. Сейтешев, А.П. (2008). Вибрані педагогічні твори: наукове видання. Т.С. Садиков (Ред.). Алмати : Гилим. Титаренко, Т. (2003). Життєві домагання і професійне становлення особистості практичного психолога. Практична психологія та соціальна робота, 4, 21–23 Чарнецкі, К. (1999). Психологія професійного розвитку особистості. (Автореф. дис. д-ра психол. наук). Київ. Чистякова, С. (2015). Професійне самовизначення: сучасний аспект. Професійна освіта, 6, 2–6. Чугунова, Е. (1990). Психологія інженерної творчості. Санкт-Петербург : Знання. Izard, C. (1991). The Psychology of Emotions. New York : Plenum Publishing Corporation. McClelland, D. (1987). Human Motivation. Cambridge : Cambridge University Press. Malik, M.E., & Naeem, B. (2013). Towards understanding controversy on Herzberg theory of motivation. World Applied Sciences Journal, 24(8), 1031–1036.
41
Самоходський, В. М., та Б. А. Голяченко. "АЛГОРИТМ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ СТАНДАРТІВ ЯК ФРАГМЕНТ ТЕХНОЛОГІЇ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СУПРОВОДУ ХВОРИХ ПО МАРШРУТУ 1, П І Ш РІВНІВ МЕДИЧНОГО ОКРУГУ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (22 січня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2015.2.5609.
Повний текст джерелаАнотація:
<p><strong>Мета дослідження</strong>. В процесі імплементації комплексу організаційно-економічних стандартів роботи лікарям довести в рамках можливого пілотного проекту значне покращення якості та ефективності медичної допомоги мешканцям із зони відповідальності одної із «амбулаторії сімейної медицини» (АСМ).</p><p><strong>Матеріали і методи. </strong>Проведено структурно-логічний аналіз алгоритму можливої імплементації згаданих стандартів з використанням аутохронометражу, порівняльного аналізу та логічного узагальнення в технології виконання профоглядів, диспансерізації, амбулаторного і стаціонарного лікування хворих із зони відповідальності АСМ.</p><p><strong>Результати.</strong> Пропонується варіант реформування медичної допомоги по принципу «знизу-уверх» від рівня сімейного лікаря, коли в процесі професійного супроводу хворих по маршруту І, ІІ, ІІІ рівнів медичного округу можливо реалізувати науково обгрунтований механізм комплексу організаційно-економічних стандартів, кожен із яких з урахуванням мотиваційних факторів сприяє поліпшенню якості профоглядів, диспансерізації, амбулаторного і стаціонарного лікування та може слугувати підгрунтям для впровадження наших пропозицій в усіх амбулаторіях сімейної медицини регіону.</p><p><strong>Висновки. </strong>Успішна реалізація комплексу організаційних і медико-економічних стандартів по оздоровленню мешканців із зони відповідальності сімейного лікаря, внаслідок чого підвищиться якість і ефективність медичної допомоги, може бути достатньо обґрунтованою підставою для впровадження наших пропозицій в усіх АСМ регіону. Матеріали статті відповідають суті доказового менеджменту в медицині.</p><p>КЛЮЧОВІ СЛОВА: <strong>організаційні стандарти, медико-економічні механізми, діагностично-зв’язані групи, ступені складності захворювань, бальна оцінка медичної роботи, працезатрати, вартість і мотивація роботи лікаря.</strong><strong></strong></p>
42
Костишин, А. Б. "ФАХОВА ПЕРЕДВИЩА ОСВІТА – ОСНОВА ЯКІСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Art of Medicine, 6 січня 2021, 114–19. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.4.16.114.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Освіта – це процес, від якого залежить майбутнє нації. До того ж якісний освітній процес є необхідною умовою вищої освіти, без виконання якої освіта не буде конкурентноспроможною. У процесі задіяні педагоги, навчальні технології, методики, засоби (наочність, підручники, технічні пристрої тощо), освітній менеджмент та ін. Освіта забезпечує загальнокультурну та професійно орієнтовану підготовку здобувача вищої освіти за ступенем «молодший спеціаліст», визначає обсяг спеціальних знань, умінь та навичок, достатніх для вирішення типових задач фахівця на відповідній посаді, включаючи здатність використовувати теоретичні знання та практичні уміння, виконання технологічних етапів виготовлення ортопедичних протезів, надання медичної допомоги при невідкладних станах, оцінку впливу небезпечних факторів щодо розвитку професійних захворювань.
Водночас освіта, а значить, і її якість, не обмежується лише результатами навчання. Це ще й фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток особистості, рівень її вихованості. Однак відомі вчені не мають єдиної думки щодо поняття якісної освіти. Якість освіти залежить від багатьох факторів: педагогічного персоналу, рівня його майстерності; ресурсного забезпечення навчального процесу; управління освітнім процесом; навчальних планів, змісту освіти і навчально-методичного забезпечення; ефективних навчальних технологій; психологічного супроводу освітнього процесу, а також від суб’єктів навчання, узгоджених дій з батьками тощо.
Звісно, освіта буде якісною, якщо будуть ефективно взаємодіяти усі складові. У роботі висвітлено особливості надання якісної фахової передвищої освіти, визначається її взаємозв’язок з ефективністю підготовки фахівців у вищих закладах освіти.