Добірка наукової літератури з теми "Матеріальні потреби"

У статті досліджено поняття «об’єкт правовідносин» та визначено характер проблематики цього поняття в системі правових категорій. Призначення поняття «об’єкт правовідносин» полягає в тому, щоб розкрити сенс існування правовідносин, показати, для чого суб’єкти вступають у правове відношення, і діючи в ньому, реалізують свої права і обов’язки. Названа категорія пов’язує правовідносини зі системою матеріальних і духовних благ суспільства. Правовідносини треба розглядати не у вузькому смислі й не тільки як юридичну форму, а в широкому розумінні, тобто як єдність юридичної форми й матеріального змісту. Отже, об’єкт правовідносин є їх безпосередньою складовою частиною, будучи саме тим елементом, який породжує відносини, тобто певною мірою поєднує суб’єктів права та їх обов’язки, оскільки він майже завжди знаходиться в центрі дій суб’єктів цих правовідносин. Отже, об’єктом правовідносин безпосередньо є те, задля чого виникають суспільні відносини, тобто особисті, матеріальні й духовні потреби суб’єктів правовідносин.

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних особливостей негативного впливу економічної депривації на соціо- і психогенез людини. Встановлено, що матеріальні обмеження виступають базовим чинником психологічного дискомфорту особистості, адже безробіття, фінансові нестатки і статусні позбавлення зумовлюють безсилля і депресію. Економічно депривована людина переживає внаслідок цього розгубленість, тривожність, роздратованість, фрустрованість, агресивність, острах за себе і своїх рідних. Неспроможність задовільнити базові особистісні й соціальні потреби, відсутність економічних ресурсів, переживання суб’єктивної бідності розбалансовують самоусвідомлення і діяльність, зумовлюють психоемоційні перепади і кризи. Людина в ситуації перманентної бідності спроможна переживати екзистенційний хаос, почуття розпачу й безпорадності перед життєвими труднощами, духовну спустошеність і приреченість, а також тривожно-фрустраційну невпевненість у своїх особистісних потенціалах і можливостях. Переживання відчуттів знехтуваності внаслідок байдужого і цинічного ставлення з боку матеріально забезпеченіших людей і незацікавленого у покращенні стану справ соціуму, може спонукати депривовану особу до усамітнення, замкнутості та інших депресивних моделей поведінки.

У статті наведено результати порівняння особливостей переживання почуття самотності жінками-мешканками тимчасово окупованої території і жінками-внутрішньо переміщеними особами. Виявлено, що обом жіночим групам притаманна самотність, яка має певні відмінності. У групі жінок-внутрішньо перемішених осіб найвищий рівень самотності спостерігається у взаємодії з соціумом та у особистісному страху залишитися самою, а у жінок-мешканок тимчасово окупованої території у романтичних стосунках. Найвищий рівень почуття самотності у жінок-мешканок тимчасово окупованої території визначено у міжособистісних взаєминах, які пов’язані з сім’єю та романтичними стосунками, а у жінок-внутрішньо перемішених осіб - із новим соціумом. Виявлено відмінності в індивідуально-особистісних рисах жіночих груп, які мають зв'язок із почуттям самотності. У мешканок тимчасово окупованої території самотність пов’язана з втратою сенсу життя, безнадією, відсутністю життєрадісності, неможливістю вільного вибору, емоційною нестійкістю, втратою самоконтролю, дратливістю, агресивністю, розбіжністю у сприйманні самої себе, що призводить до внутрішніх конфліктів та депресії. Переживання самотності внутрішньо перемішеними особами зумовлене відчуттям безнадійності, неприкаяності та неможливістю вільного вибору, що супроводжується ворожістю, агресивністю, конфліктністю, закритістю від приймаючого соціального середовища та схильністю до асоціальної поведінки. Виявився взаємозв’язок між самотністю та причинами і установками. У жінок-мешканок тимчасово окупованої території самотність пов’язана з відчуженістю та ізольованістю, боязню критики та осуду з боку оточення, втратою самоконтролю, емоційною нестійкістю, негативними емоціями, депресією, низькою самооцінкою і загальним незадоволенням своїм життям. У жінок-внутрішньо перемішених осіб самотність має зв'язок з гіркотою та образою, які є наслідком подій на території Донбасу. Наведено подібності та відмінності потреб у жіночих групах, які мають безпосередній зв’язок із самотністю. В обох групах виявилась незадоволеною потреба в міжособистісних стосунках. Разом з тим, у групі жінок-мешканок тимчасово окупованої території виявилась незадоволеною потреба в безпеці, у групі жінок-внутрішньо перемішених осіб незадоволені потреби, які стосуються їхнього життя в цілому: невизначеність цілей, низький результат, матеріальні труднощі, неможливість самореалізуватися. Ключові слова: самотність, жінки-мешканки тимчасово окупованої території, внутрішньо перемішені особи, міжособистісні стосунки, індивідуально-особистісні риси, потреби та мотиви.

У статті розглянуто поняття «інформаційні права і свободи людини», які становлять фундаментальні основи демократичного суспільного правопорядку. Наголошується, що вказаній сфері відносин особливу увагу має приділяти держава як гарант дотримання основоположних прав людини. Позначено низку проблем інформаційного характеру, які залишаються неврегульованими. Серед них відзначено неналежну практику реалізації законодавства у сфері доступу до інформації, відсутність чітких механізмів та інституцій стосовно порядку захисту інформаційних прав. У роботі проаналізовано зміст та визначено правову природу такого явища, як приватне життя фізичної особи. З’ясовано його матеріальні та інформаційні прояви. Встановлено, що сучасне матеріальне право регулює суспільні відносини у такий спосіб, який виключає пряме втручання у сферу особистого життя. Однак є випадки, коли суспільні інтереси переважають особисті потреби та пріоритети окремої людини. За наявності колізії інтересів для правильного унормування правовідносин щодо здійснення особистих прав кожної людини та їхнього захисту від протиправних посягань необхідно у кожному разі встановлювати, перевага яких інтересів – суспільних чи суто приватних – має надаватися у застосуванні відповідного регулюючого інструментарію. З метою адаптації міжнародної правозастосовної практики до національної системи вивчено окремі рішення ЄСПЛ у коментованій сфері. Виявлено, що окремі суто приватні права людини можуть обмежуватися владою, і подібне втручання в принципі може визнаватися правомірним за наявності певних встановлених передумов, головна з яких – допустимість та необхідність такого втручання в демократичному суспільстві. Головним чинником подібної потреби є переважне значення суспільного прогресу у відносинах, що регулюються. Наведена позиція Суду у конкретній справі, коли нагальний та важливий публічний інтерес переважає недоторканість певних приватних повноважень особи. Зроблено висновок, що саме у подібний спосіб має будуватися діяльність національної правозастосовної системи у досліджуваній сфері.

Мета роботи: аналітично дослідити зміст як явища та поняття «мотиваційне середовище організації», його особливості з питання запровадження в практику функціонування організацій. Методологія: застосовано метод теоретичного аналізу через його теоретико-множинний різновид за підходами реалізації. Закордонна публікація зазначила прогалини за наявними методами дослідження мотивації особистості в професійній діяльності саме щодо причинно-наслідкового типу дослідження. Дослідження мотивації як складного та системного явища, а особливо мотиваційного середовища за каузальними зв’язками нездатне в дійсності його досить реально описати. Окрім цього, конфігураційний підхід є потенційно корисним для того, щоб дослідити саме мотиваційне середовище організації, що й буде виконано в подальшому дослідженні. Наукова новизна: набуло поглибленого розуміння поняття «мотиваційне середовище» через його більш детальне окреслення основних особливостей та конструктів. Більше та точно наповнено змістом поняття, визначено науково-практичну користь застосування в науковому вжитку такого поняття. Висновки: Мотиваційним середовищем організації є сукупність в її межах факторів, що потенційно здатні активізувати професійну активність працівника шляхом створенням в організації умов, стимулів та пропозицій, які окремо та в системі здатні задовільнити потреби всього персоналу з врахуванням певних можливих специфічних варіантів за ними. Мотиваційне середовище може бути регульованим та цілеспрямованим, що суттєво прямо впливає на здатність організації якісно виконувати її завдання діяль- ності. Мотиваційне середовище має дві головні групи факторів, а саме матеріальні та нематеріальні, що можуть в комбінованому варіанті бути досить потужними для активізації достатньої мотивації в пер- соналу організації. Всі можливі потреби доцільно групувати через такі виділені групи потреб як здобувати, зближуватися, розуміти та захищати. На цей час зрозуміло, що формувати, управляти мотиваційним середовищем в організації є не тільки можливим, а й дуже необхідним.

На основі архівних та опублікованих наративів (щоденників, мемуаристики, епістоляріїв) у статті досліджено стратегії заробітку коштів подружжями народолюбної інтелігенції Наддніпрянської України у другій половині ХІХ ст. Розглядаються сфери де реалізували себе інтелігенти, їхній прибуток, можливість задовольнити основні потреби за отриману платню, спроби ведення підприємницької діяльності та жіноча праця. Джерела засвідчують, що переважна більшість представників народолюбної інтелігенції були задіяні на державній службі, найчастіше в якості викладачів та учителів. Прибуток від неї часто не міг забезпечити фінансове благополуччя подружжів. За таких умов актуальним ставав пошук додаткового заробітку, зокрема викладання у приватних навчальних закладах, давання уроків, участь у роботі періодики тощо. Частина інтелігентів заробляла на життя творчою діяльністю, за що отримувала гонорари, які не були регулярними та залежали від настроїв у суспільстві, літературно­артистичної моди, національної та культурної політики Російської імперії. Окремі представники українського народолюбства намагалися вести приватну справу. Такий спосіб заробітку часто негативно сприймався демократично налаштованим середовищем, вважався демонструванням меркантильності. Під тиском думки кола спілкування деякі інтелігенти відмовилися від підприємництва або мусили порвати стосунки з ідеологічними однодумцями. У ході дослідження приходимо до висновку, що народолюбні інтелігенти мали небагато варіантів для заробітку коштів. Платні, отриманої на державній службі, часто не вистачало для забезпечення основних потреб подружжя, що породжувало матеріальні проблеми. Захоплення ідеями соціальної рівності, упереджене ставлення до капіталу та бізнесу відштовхувало більшість народолюбців від приватного підприємництва.

У статті розглянуто поняття «ціннісні орієнтації особистості» та їх вплив на поведінку людини. Визначено цінності як важливий елемент структури особистості і її гармонійного розвитку та існування у світі. Розглянуто думки науковців щодо питань ціннісних орієнтацій та їх формування. Зазначено, що ціннісні орієнтації – це своєрідна установка свідомості; вона визначає потреби, бажання, прагнення, матеріальні та морально-духовні цінності суспільства. Доведено, що ціннісні орієнтації виступають найважливішим регулятором поведінки людини. Визначено, що поряд із сім’єю, яка є найпершим виховним осередком, заклади освіти мають не менший виховний вплив на особистість дитини. Зазначено, що ефективність виховної роботи закладу освіти залежить від правильної її організації. Описано основні завдання та особливості програми «Українська родина», що має на меті удосконалення технології виховної роботи. Проаналізовано результати впровадження програми «Українська родина» у заклади загальної середньої освіти, шляхом проведення анкетування учнів Білоцерківської спеціалізованої природничо-математичної школи І-ІІІ ступенів № 16 імені М.О. Кириленка. Досліджено позитивну динаміку та результативність запропонованих у програмі форм роботи та їх змісту. Представлено порівняльні таблиці відповідей респондентів щодо визначення ціннісних орієнтацій учнів.

Стаття присвячена аналізу форм впливу людських потреб та інтересів на правозастосовчу та правотлумачну діяльність, а саме: а) матеріальне спричинення такої діяльності, б) формування їх змістовної спрямованості. Розглянуто сутність поняття правозастосовчої діяльності, яка полягає у тому, що це владно-регулятивна діяльність повноважних суб’єктів, котра полягає у прийнятті персоніфікованого рішення щодо конкретних осіб, яке спрямоване на задоволення людських потреб та інтересів і полягає у встановленні взаємних прав і обов`язків цих суб`єктів, які реалізовуватимуть відповідну юридичну норму. Окрім цього, визначено кількісні показники згадування у правозастосовчих актах терміно-понять «потреба» та «інтерес». Так, - за сферою життєдіяльності найчастіше згадуються особистісні (20 випадків) та політичні (20 випадків) потреби й інтереси, порівняно з економічними (8 випадків). Це зумовлено тим, що саме вони найчастіше не задовольняються або задовольняються не у повній мірі. Особистісні потреби та інтереси виражають індивідуальність особи (особливості характеру, думок, свідомості, поведінки), її автономію. І дуже часто іншими людьми чиниться вплив або тиск власне на свідомість індивіда, крім того думки і погляди людей можуть ущемлюватися внаслідок певних обставин. Політичні потреби та інтереси відображають можливість людини брати участь у формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, у визначенні та здійсненні їх політики, а відтак вони теж часто можуть зазнавати обмежень. Згадки ж про потреби й інтереси у сфері соціального захисту та культурно-духовні у постановах ВСУ та рішеннях КСУ за досліджуваний період (2015-2017 рр.) взагалі не виявлені. - за суб’єктом-носієм найпоширенішими є згадки про потреби й інтереси індивідуально-колективні (20 випадків), на відміну від суто індивідуальних (18) та колективних (16 випадків). Це можна пояснити тим, що вони порівняно з виключно колективними та індивідуальними завжди пов’язані із конкретною ситуацією, яка, зазвичай, і є предметом регулювання правозастосовчих судових рішень.

З огляду на зростання інтенсивності руху на сучасних автомагістралях, необхідно підвищити безпеку транспортних засобів для уникнення аварійних ситуацій, що несуть за собою погіршення здоров’я людей та значні матеріальні втрати при пошкодженні транспортних засобів та вантажів. Особливо гостро це питання стосується автомобільних поїздів, процес руху та гальмування яких набагато складніший ніж в одиничних автомобілів. Необхідно щоб гальмівна система дозволяла регулювати швидкість руху автопоїзда у широкому діапазоні, протидіяла заносам, а також унеможливлювала складання ланок транспортного засобу та його зіткнення з іншими автомобілями, тобто забезпечувала відповідну стійкість. Водій повинен максимально контролювати поведінку транспортного засобу під часу руху, а за потреби швидко та безпечно зупинити його. Поліпшення експлуатаційних властивостей автопоїздів у сучасних умовах руху є одним із пріоритетних завдань для забезпечення високого рівня безпеки їх експлуатації з максимальною ефективністю використання. Досягнення даних вимог можливе лише за умови врахування можливих змін технічного стану автопоїздів у процесі експлуатації. Зокрема, значну увагу слід відвести змінам, які можуть відбутися у гальмівній системі ланок автопоїзда, що можуть спричинити порушення оптимальних показників регулювання й розподілу гальмівних сил по осях та бортах транспортного засобу, що неминуче призводить до втрати стійкості його руху навіть при незначних швидкостях, особливо при максимальному завантаженні. Зважаючи на це у роботі проведено аналіз факторів, що впливають на стійкість руху автомобілів і автопоїздів у гальмівному режимі та основних критеріїв стійкості і ефективності гальмування транспортних засобів, а також огляд нормативних документів, що їх регламентують.

У статті актуалізовано проблему сприйняття дистанційного навчання суб’єктами освітнього процесу загалом і в межах закладів фахової передвищої освіти (коледжів). Запропоновано можливий шлях її вирішення, що ґрунтується на порівняльному аналізі думок викладачів і студентів закладів фахової передвищої освіти (коледжів) щодо сприйняття ними дистанційного навчання. Описано досвід використання дистанційного навчання за кордоном як до епідемії коронавірусної інфекції (COVID-19), так і під час її поширення. Узагальнено вітчизняні та іноземні рекомендації щодо впровадження дистанційного навчання. За розробленим авторським опитувальником представлено результати аналізу анкетування суб’єктів дистанційного навчання. Запитання опитувальника стосувались загальної характеристики стану дистанційного навчання в період пандемії та особливостей сприйняття дистанційного навчання викладачами і студентами коледжів. Схарактеризовано умови позитивного сприйняття студентами та викладачами дистанційного навчання. Обґрунтовано появу причинно-наслідкових ланцюжків: «низька якість навчальних матеріалів – низький рівень якості знань – обурення несправедливістю оцінювання – зниження мотивації до навчання» (для студентів) і «відсутність технічної та методичної допомоги – проблеми з вчасним і якісним оцінюванням – конфлікти зі студентами – емоційне напруження і професійне вигоряння» (для викладачів). На основі кореляційного аналізу показано статистично значущий зв'язок у думок студентів і викладачів щодо перспективності дистанційного навчання та неоднозначності результатів дистанційного навчання. Виявлено проблемні психологічні чинники: недосконалий зворотний зв’язок, відсутність емпатії та інтеракції, які здатні мотивувати студентів до навчання; низька самосвідомість і самодисципліна студентів, проблеми з об’єктивністю оцінювання знань. Констатовано потреби (технічні, матеріальні, психологічні, адміністративні) учасників освітнього процесу, які впливають на сприйняття дистанційного навчання. Спроєктовано перспективні розвідки щодо покращення сприйняття дистанційного навчання.

Дисертація присвячена проблемі формування мотивів учіння у молодших школярів на матеріалі природознавства. У дослідженні проаналізовано історичний розвиток поглядів на дану проблему і узагальнено існуючі концепції та підходи до вивчення сутності, ролі, структури й вікових особливостей формування мотивів учіння дітей даного віку. Виявлено, що специфіку мотивів учіння (на матеріалі природознавства) відображають пізнавальні мотиви, які безпосередньо пов’язані із змістом даного навчального предмета, а також з процесуальними аспектами учіння. Виділені і якісно проаналізовані рівні розвитку мотивів учіння молодших школярів при вивченні природознавства. Визначені передумови формування пізнавальних мотивів у дітей даного віку на матеріалі природознавства. Розроблено, обґрунтовано і реалізовано комплекс діагностичних методик та експериментальну програму формування пізнавальних мотивів учіння у молодших школярів на матеріалі природознавства. Доведено, що формування мотивів учіння у молодших школярів на матеріалі природознавства відбувається ефективніше у разі комплексної реалізації психолого-педагогічних впливів, що включають розвиток особистісного ставлення до природи, цілеспрямоване опанування дітьми системою відповідних навчальному матеріалу розумових операцій, реалізацію діяльнісно-проблемного підходу до засвоєння знань про природу. Наведено аналіз результатів впровадження експериментального навчання, що підтверджують його ефективність щодо формування мотивів учіння у дітей даного віку при вивченні природознавства.
Диссертационное исследование посвящено вопросам формирования у младших школьников мотивов учения (на материале природоведения). В работе описаны существующие подходы к изучению и формированию мотивов учения у детей данного возраста, представлен комплекс методик диагностики мотивов учения на материале природоведения, наиболее соответствующий возрастным особенностям исследуемой группы школьников. В исследовании раскрыты особенности содержания, структуры и динамики мотивов учения младших школьников на материале природоведения. Определено, что специфику мотивов изучения природоведения у младших школьников обуславливают познавательные мотивы, которые непосредственно связаны с содержанием данного учебного предмета, а также процессуальными аспектами учения. Выделены и качественно проанализированы уровни развития мотивов учения младших школьников при изучении природоведения. Определены предпосылки формирования познавательных мотивов у детей данного возраста на материале природоведения. Для обобщения характеристик мотивов изучения природоведения у младших школьников в диссертации представлена следующая система градации уровней развития мотивов учения. Начальный уровень (эмпирически-репродуктивная познавательная направленность) характеризуется ситуативностью и неустойчивостью мотивов учения. В мотивационной основе учения преобладают тенденции избежания неприятностей. Интерес привлекают несущественные, внешние признаки природных объектов, их функциональные и утилитарные особенности. Средний уровень (аналитико-реконструктивная познавательная направленность) отличается более широким спектром познавательных и социальных мотивов учения. Познавательные интересы направлены на определение причин природных явлений, установление закономерных связей. Мотивационный потенциал учения на данном уровне отличается стремлением к структурированию и перестройке существующих знаний, с последующим усовершенствованием процессуального аспекта учения. Для высокого уровня (теоретико-продуктивная познавательная направленность) характерно глубокое осознание важности природоведческих знаний. Учебная деятельность имеет все признаки деятельности достижения. Познавательные мотивы отличаются устойчивостью. Особенностью мотивов является тенденция перехода к познавательным интересам теоретического характера. Экспериментальная методика формирования познавательных мотивов учения у младших школьников на материале природоведения включала комплекс психолого-педагогических воздействий: 1) психолого-педагогический тренинг развития личностного отношения младших школьников к природе, цель которого заключалась в актуализации субъективной значимости природоведческих знаний, расширении спектра познавательных мотивов предметной направленности. Формирование субъективного отношения к природе осуществлялось с учетом комплекса механизмов его развития (перцептивного, когнитивного, практического), которые были включены в специфические для природоведения виды учебной деятельности (наблюдения, опыты, практические работы). Как средства реализации данных механизмов были использованы методы экологической идентификации, экологической эмпатии и экологической рефлексии; 2) овладение адекватными способами мыслительной деятельности (сравнение, классификация), которые наиболее соответствуют содержанию и процессу учения на материале природоведения, и способствуют формированию познавательных мотивов процессуальной направленности. Формирование операции сравнения происходило с использованием алгоритма сравнения на основе существенных признаков сходства и различия природных объектов. Обучение младших школьников осуществлению операции классификации происходило поэтапно в двух направлениях: 1) усвоение операции классификации на материале отдельных природных объектов; 2) обучение использованию классификации как средства осознания и усвоения связного текстового материала, содержащего систему природоведческих знаний; 3) деятельностно-проблемный подход в усвоении знаний о природе как целостной системе и при изучении природных закономерностей. Проблемное обучение младших школьников реализовывалось путём использования таких методов, как эвристическая беседа, практическая работа исследовательского характера, опыт творческого характера, проблемное изложение знаний. Реализация экспериментальной методики происходила путем внедрения в практику экспериментального обучения названых формирующих факторов. Приведенные в диссертации результаты формирующего эксперимента свидетельствуют об эффективности разработанной диссертантом экспериментальной методики формирования у младших школьников мотивов учения на материале природоведения. Зафиксированные прогрессивные изменения в структуре и уровнях развития мотивов учения у детей экспериментального класса, в отличие от контрольного, были следствием более эффективной модели экспериментального обучения природоведению, реализованной в ходе формирующего эксперимента.
The thesis project studies the problem of learning incentive formation among junior school students in the course of “Nature”. The existing development in the above-stated problem in the science of psychology are analyzed. The particulars of learning incentives in “Nature” course among the children of junior school period are specified. The levels of incentives development among the junior school students in Nature course are distinguished and analyzed. The prerequisites of cognitive incentives formation among the students of this age in Nature course are distinguished. In this dissertation it is worked out, motivated and realized the complex of diagnostic methods and experimental program of learning incentives formation among the junior school students in the course of “Nature”. The proposed and tested development in the project is a system of psychological and pedagogic interaction aimed at the activation of incentives, intellectual, and emotional spheres of personality in the process of studying “Nature” course. The efficiency of the described system in forming adequate learning incentives is proved experimentally.

Антипов, О. О. Управління нематеріальною мотивацією персоналу підприємства та шляхи її удосконалення (на матеріалах ПП «КОЛОС ПРАЙМ»): магістерська робота : 073 Менеджмент / О. О. Антипов ; керівник роботи Хмелевський С. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра управління персоналом та економіки праці. – Чернігів, 2020. – 93 с.
Метою випускної кваліфікаційної роботи є комплексне дослідження основних напрямів управління мотивацією праці, з особливим наголосом на нематеріальній мотивації, огляд існуючих методичних підходів, з врахуванням закордонного досвіду, та розробка на цій основі практичних шляхів вдосконалення мотивації праці в системі управління підприємством. Об’єктом дослідження обрано процес управління нематеріальною мотивацією персоналу на Приватному підприємстві «КОЛОС ПРАЙМ». Предметом дослідження є нематеріальна мотивація трудової діяльності персоналу та її вплив на досягнення загальних цілей підприємства в умовах ринку. Практична значущість – запропоновані заходи з удосконалення управління нематеріальною мотивацією персоналу на Приватному підприємстві «КОЛОС ПРАЙМ» можуть стати у пригоді іншим підприємствам, що працюють у сфері ресторанного бізнесу. У першому розділі розкриті теоретичні основи мотивації в системі управління персоналом. У другому розділі зроблений аналіз діючої системи мотивації (в т.ч. нематеріальної) персоналу ПП «КОЛОС ПРАЙМ». У третьому розділі запропоновані напрями вдосконалення мотивації трудової діяльності на ПП «КОЛОС ПРАЙМ».
The purpose of the graduation qualification work is a comprehensive study of the main areas of work motivation management, with special emphasis on non-material motivation, review of existing methodological approaches, with taking the foreign experience, and development on this basis of practical ways to improve work motivation in enterprise management. The object of the study is the process of managing the personnel’s non-material motivation at the Private Enterprise "KOLOS PRIME". The subject of the study is the personnel’s non-material motivation and its impact on achieving the overall goals of the enterprise in market conditions. Practical significance - the proposed measures to improve the management of personnel’s non-material motivation at the Private Enterprise "KOLOS PRIME" may be useful to other enterprises operating in the restaurant business. The first section reveals the theoretical foundations of motivation in the personnel management system. The analysis of the current system of personnel’s motivation (including non-material) of PE "KOLOS PRIME" is made in the second section. In the third section the directions of improvement of motivation of labor activity on PE "KOLOS PRIME" are offered.

Доступ до роботи тільки на території бібліотеки ОНЕУ, для переходу натисніть на посилання нижче
У роботі розглядаються теоретичні основи мотивації персоналу сучасного підприємства, оцінка мотивації персоналу в умовах кризи. Проаналізовано основні результати діяльності та кадрові показники підприємства. Досліджено організацію та стан мотивації персоналу підприємства. Запропоновано напрями вдосконалення мотивації праці персоналу підприємства, а саме: 1) комплекс заходів щодо вдосконалення системи мотивації праці персоналу підприємства; 2) комплекс мотиваційних заходів за результатами процедури оцінювання персоналу.
The work deals with the theoretical foundations of staff motivation of a modern enterprise, assessment of staff motivation in a crisis. The main results of activity and personnel indicators of the enterprise are analyzed. The organization and state of motivation of the enterprise personnel are investigated. The directions of improvement of motivation of work of the personnel of the enterprise are offered, namely: 1) a set of measures to improve the system of motivation of the staff of the enterprise; 2) a set of motivational measures based on the results of the personnel evaluation procedure.

Важлива роль у вивченні мотивації належить дослідженням Ф. Тейлора, А. Маслоу, К. Альдерфера, Д. Мак¬Грегора, Д. Мак¬Клелланда, Ф. Герцберга, В. Врума, А. Портера, Е. Лоулера [2]. Основна увага перших дослідників мотивації зосереджувалася переважно на питанні впливу на працівника з метою підвищення продуктивності праці і забезпечення найвищої прибутковості [3].
Мотивація - важливий елемент управління персоналом. Без неї працівники б не виконували свою роботу належним чином, а підприємства не досягали б поставлених цілей. У більшості випадків, за допомогою правильної мотивації, підлеглі можуть довести свою здатність справлятися з роботою.

Шокуров С. Р. Удосконалення методичних основ організаційного проектування системи адміністративного управління : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник О. С. Мороз. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 139 с.
UA : Виконаний аналіз існуючої системи адміністративного управління людськими ресурсами державної установи. Розглянуто організаційно - управлінську структуру Служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради на прикладі Відділу по Вознесенівському району. Проаналізовані певні напрями формування ефективної адміністративної системи організації у сучасних умовах. Проведено економічне обґрунтування заходів направлених на удосконалення методичних основ організаційного проектування системи адміністративного управління на прикладі організації. Надані практичні рекомендації щодо подальшого розвитку адміністративного управління у Службі (Управлінні) у справах дітей Запорізької міської ради.
EN : The analysis of the existing system of administrative management of human resources of the state institution. The organizational and managerial structure of the Office (Office) for Children of Zaporizhzhia City Council is considered, as an example of the Voznesenivsky District Division. Certain directions of formation of effective administrative system of organization in modern conditions are analyzed. The economic substantiation of measures aimed at improving the methodological foundations of organizational design of the administrative management system based on the example of the organization is conducted. Practical recommendations were given on the further development of administrative management in the Office for Children of Zaporizhzhia City Council.

В аналітичній доповіді «Щодо концептуальних підходів до стратегії розвитку села» експерти центру економічних і соціальних досліджень та центру регіональних досліджень НІСД представили спільне дослідження, в якому виявлено та проаналізовано ключові проблеми розвитку сільських, селищних громад та розроблено підходи і механізми інклюзивного розвитку села, що передбачають комплексне вирішення економічних, соціальних та екологічних завдань, ефективну реалізацію потенціалу громад з метою підвищення соціальних стандартів і якості життя сільського населення. Розвиток села в Україні передбачає створення таких умов для проживання та розвитку в сільській, селищній громаді, щоб кожен її житель не відчував значних відмінностей щодо якості життя між містом та селом, міг вести повноцінний, активний та здоровий спосіб життя. Розбудова нового українського села має базуватися на принципах інклюзивного людиноцентричного розвитку сільських, селищних громад, що забезпечує: - комфортне проживання людини, родини, важливою умовою якого є розвинена і сучасна соціальна, комунальна, транспортна, інженерна інфраструктура, адаптована до останніх технологічних досягнень та індивідуальних потреб мешканців; - розвиток людського потенціалу через забезпечення потреб населення в освітньому, культурному, фізичному, духовному збагаченні, поширення цифровізації, електронних послуг та сервісів в сільській місцевості; - реалізацію трудового потенціалу членів громад через гідну працю належного фахового та кваліфікаційного рівнів, яка забезпечує добробут їх та членів їх сімей; - реалізацію підприємницької ініціативи у галузях реального сектору економіки, сфері надання послуг та у спосіб індивідуальної самозайнятості; - сталий розвиток сільських населених пунктів шляхом створення таких умов, за яких економічне зростання, матеріальне виробництво та задоволення потреб сучасного суспільства відбуваються в межах, що забезпечують відновлення екосистем і не ставлять під загрозу життєздатність теперішніх та майбутніх поколінь.

Духовні і матеріальні потреби людини перебувають у тісному зв’язку і взаємозумовленості. Духовні потреби людини залежні від матеріальних, які перші, тобто потреби у пізнанні явищ природи викликались необхідністю вдосконалення виробництва засобів задоволення матеріальних потреб. У той же час рівень духовних потреб впливає певною мірою на розвиток матеріальних. Рівень розвитку духовних потреб характеризує всебічно розвинену особистість суспільства, для формування якої необхідно виявити природу духовних потреб, зокрема, потреби в самоосвіті.

При вивченні мотивацій спортивної діяльності в групі студентів І курсу майбутніх вчителів фізичної культури (зі спортивною майстерністю на рівні масових розрядів та без них) встановлено таке ранжування в порядку значимості: фізичне вдосконалення, формування характеру і розвиток психічних якостей, колективістська спрямованість, отримання корисних для життя умінь і знань, підвищення престижу, бажання слави, потреба у спілкуванні, естетичне задоволення і гострі відчуття, покращення самопочуття і укріплення здоров’я, отримання матеріальних благ, пізнання, потреба у схваленні.

У статті досліджується проблема відображення етико-естетичних принципів народу в соціально-побутовій пісенності заробітчанської тематики. Суспільно-побутова (станова) пісня конденсує в собі народні оцінки суспільних явищ та репрезентує систематизоване, узагальнене сприйняття представників різних соціальних груп . Акцентовано на синкретичному поєднанні етичного та естетичного в фольклорному тексті та філософсько-психологічному характері заробітчанського фольклору. У бурлацькій та сирітсько-наймитській пісні якнайкраще репрезентовані народні уявлення про залежність долі людини від її соціальної та економічної приналежності, специфічно потрактовано категорію свободи. Осмислення ролі та поведінки цих соціальних типів підпорядковане побутуванням у народі традиційних уявлень про активність, значимість особистості, сформованих в козацькому середовищі. Тип козака як ідеального чоловіка, що вирішує глобальні суспільні завдання, відповідального за долю країни, диктує народні оцінки, зумовлені високими вимогами щодо діяльності особистості. Емігрантська пісенність – одна з найцікавіших гілок заробітчанського фольклору, оскільки відображає світогляд особистості, яка перебуває в соціальних та етнографічних умовах, відмінних від усталених, унормованих. Емігрантська пісня утверджує народне переконання в тому, що людина, позбавлена рідного мікрокосму, стає національно та морально дезорієнтованою, загубленою, втрачає ознаки своєї духовної сутності. Вміння цінувати рідне, традиційне набирає в емігрантській пісенності моральної валідності, в той час як бажання залишити рідну домівку, навіть із причин цілком вмотивованих, викликає в народному середовищі негативну оцінку. Образ батьківщини набуває рис ідеалізації, чужина часто осмислюється через концепт «неволя». Побутові деталі, рідні краєвиди, усталені, унормовані традиційні стосунки між людьми набувають особливого значення, стають естетичною потребою емігранта. Роздуми про важливість забезпечення духовних та матеріальних потреб особистості в мовах рідної країни, необхідність суспільної активності у власній державі – провідні в емігрантській пісенності.

Стаття присвячена оптимізації процесу екологізації економіки, що виявляється в еквівалентності обміну між природою й людиною на основі оптимальних організаційно-технічних рішень зі створення екосистем з використанням наданих природою матеріальних і технічних факторів. Екологізація економіки не є абсолютно новою проблемою. Практичне впровадження принципів екологічності тісно зв’язане з пізнанням природних процесів і досягнутим технічним рівнем виробництв. Орієнтація народного господарства на інтенсивні методи господарювання потребує того, щоб природоохоронна діяльність, як і будь-яка інша, була б підпорядкована кінцевим результатам – підвищенню добробуту та всебічному розвитку особистості. Але показники якості довкілля в плановій практиці поки що не стали мірилом добробуту населення. Тобто необхідна струнка система управління якістю довкілля, соціально-економічні нормативи якого можуть задаватися не лише технічними, а й економічними можливостями.

Стаття присвячена особливостям відтворення засобів створення гумористичного ефекту при перекладі з англійської мови українською роману Д. Адамса The Restaurant at the End of the Universe. У роботі проаналізовано переклади Павла Насади «Ресторан на краю Всесвіту» (1996 р., журнал «Всесвіт») та Олексія Антомонова «Ресторан "Кінець світу"» (2016 р., НК Богдан). Досліджуваний матеріал є другою частиною популярної серії науково-фантастичних романів «Путівник Галактикою». Дослідники творчості Д. Адамса приділяють більше уваги першій частині серії, наводять аналіз оказіоналізмів, досліджують категорію абсурду та розглядають переклади іншими мовами. Ця робота має на меті висвітлити особливості та способи відтворення таких гумористичних елементів як алогізм, гра слів, гіпербола та зевгма при перекладі з англійської мови українською. Вважаємо, що ці одиниці є характерними для авторського стилю Д. Адамса у досліджуваному романі, а отже, мають бути відтворені у перекладі повністю, частково або компенсовані. Отримані результати свідчать, що 1) при перекладі алогізмів найбільш продуктивним способом є передача алогізмом; перекладацька трансформація - дослівний переклад; алогізм є універсальним засобом створення гумористичного ефекту та утворюється на рівні смислу; 2) гіпербола переважно зберігається в обох перекладах через використання дослівного перекладу; перебільшення є універсальним засобом створення гумористичного ефекту і не залежить від мови, якою виражається; 3) гра слів передається грою слів, алогізмом; провідна перекладацька трансформація – компенсація; гра слів є культуро- та мовнозалежною одиницею, а тому потребує індивідуальних рішень у кожному окремому випадку; 4) зевгма зберігається у перекладах при дослівному перекладі та модуляції. При перекладі засоби створення гумористичного ефекту передають ідентичними, подібними або іншими засобами, нейтральною лексикою зі збереженням загального смислу повідомлення або нульовим відповідником. Слід зазначити, що переклад П. Насади є часто ближчим до оригіналу внаслідок переважання дослівного перекладу та використання стратегії очуження. У перекладі О. Антомонова простежується модуляція, а також частотне використання зниженої лексики, що відчутно змінює інтенцію та стиль автора. Тут переважає стратегія одомашнення. Обидва переклади пропонують вдалі рішення для відтворення засобів створення гумористичного ефекту і є популярними серед читацької аудиторії.

Комп’ютерне програмування – не тільки найважча з усіх існуючих інтелектуальних робіт, а й найбільш прибуткова, найбільш рентабельна галузь сучасних високих технологій, яка не потребує матеріальної сировини для вироблення продукту, енергоресурсів, транспортних затрат для перевезень і за мінімальних початкових затрат могла б приносити в бюджет країни неабиякі кошти – при наявності “критичної маси” висококваліфікованих (і відповідно оплачуваних) системних та прикладних програ- містів. Дефіцит фахівців в цій галузі спостерігається не тільки в Україні, а й в усіх розвинених країнах (для кваліфікованих програмістів вони тримають свої двері гостинно розчиненими), але причини його різні – не можна не помітити наше відставання в виробництві програмних продуктів і від таких країн, як Індія та Китай. Бюджет України зовсім не відчуває надходжень від галузі комп’ютерного програмування. Спроби проаналізувати причини і відшукати вихід з такого становища приводять до замкнутого кола, в якому важко знайти первинний елемент, за який можна було б “витягти” весь ланцюг причин і наслідків. І все таки, якщо в електронній промисловості можна змиритися з безнадійним відставанням “назавжди”, то в галузі комп’ютерного програмування це було б рівнозначно визнанню інтелектуальної неповноцінності нації, що не тільки неприйнятно, але й невірно – доказом цьому поодинокі успіхи деяких наших школярів на міжнародних олімпіадах.