Добірка наукової літератури з теми "Матеріальний світ"

<p>Artykuł ma na celu zbadanie materialnego wymiaru życia ukraińskich elit ekonomicznych w latach dwudziestych i trzydziestych XX wieku. Implementacja ideologii komunistycznej spowodowała zmianę w nastawieniu państwa i społeczeństwa do życia codziennego oraz świata dóbr materialnych. W zaistniałych okolicznościach bogactwo i luksus, stanowiące wartość definiującą świat materialny każdej grupy z wyższych sfer, powinny były stracić swoją ważność. Tenże aspekt świata ukraińskich elit gospodarczych pod rządami NEP i wczesnego stalinizmu zachował wszystkie oznaki przynależności do wyższych warstw społecznych. Głównym obiektem niniejszej analizy są dwie grupy społeczne: prywatni przedsiębiorcy (<em>nepmen</em>) oraz zarządcy państwowych przedsiębiorstw przemysłowych, sowieccy <em>czerwoni dyrektorzy</em>.</p><p>Istotnym punktem pracy jest zdefiniowanie cech bogactwa w czasach radzieckich. Ponadto, w tekście wyłaniają się również inne ważne do poruszenia kwestie, to jest: nakreślenie obrazu materialnego świata ukraińskiej elity gospodarczej w latach dwudziestych i trzydziestych XX w., wyznaczenie różnic w pozycji społecznej różnych jej przedstawicieli, określenie jakie dobra kontrybuowały w tworzeniu ekskluzywnego życia codziennego przedsiębiorców oraz dyrektorów przemysłu radzieckiego. Autorka zadaje pytanie o to, czy możliwe jest stworzenie pewnego rodzaju przepisu na zdobycie bogactwa w czasach radzieckich okresu międzywojennego.</p><p>W rzeczywistości, osobista i społeczna tożsamość elit ekonomicznych w latach dwudziestych i trzydziestych XX w. definiowana była przez dostęp do określonego zestawu dóbr i usług, które podkreślały status ich właścicieli. Przeciwne zdanie wyrażają niektórzy z badaczy, którzy sugerują konieczność zwrócenia uwagi na niematerialne aspekty jako kluczową cechę projektu sowieckiego jako całości. Ze względu na tą dwojakość poglądów dobrze usytuowane grupy konsumenckie społeczeństwa radzieckiego mogą być interesującym, kontrowersyjnym obszarem badawczym, którego badanie doprowadzić może do zrozumienia w jaki sposób ideały równościowe realizowane były w praktyce.</p><p>W latach dwudziestych i trzydziestych XX w. pojawiła się nowa klasa społeczna, a wraz z nią charakterystyczna dla niej kultura konsumpcyjna. Zarówno <em>nepmeni</em>, jak i <em>czerwoni dyrektorowie</em> przypisywali rzeczom tą samą wartość materialną. Niemniej obie z tych grup dochodziły do bogactwa w inny sposób. Prywatni przedsiębiorcy zdobywali pewne dobra materialne drogą zakupu, podczas gdy radzieccy kierownicy otrzymywali je za pośrednictwem systemu państwowej dystrybucji lub pomocy socjalnej. Okoliczności te sprawiły, że w ich koszyku konsumenckim znalazły się nie tylko przedmioty codziennego użytku, ale również obiekty bardziej trwałe – nieruchomości, pojazdy oraz inny dobytek.</p>Podsumowując, obiekty materialne – symbole luksusu i bogactwa, były niesamowicie cenne dla elit ekonomicznych tamtych lat. Odróżniały one te grupy od innych warstw społeczeństwa radzieckiego. Ich konsumpcja sygnalizowała przynależność do grupy i stanowiła jej gwarant. Lata dwudzieste i trzydzieste XX w. były okresem, w którym deficyt towarów oraz ich zamknięta dystrybucja uczyniły przedmioty codziennego użytku przedmiotami luksusowymi, dostępnymi jedynie dla wyższych warstw. Priorytet gromadzenia bogactwa, jako cechy charakterystycznej dla elit, doprowadził do powstania uprzywilejowanej grupy społeczeństwa radzieckiego, wywodzącej swoje korzenie z posiadania dóbr i własności.

Нині ціннісна мотивація багатьох суспільних процесів і пошуки перспектив культурного розвитку сучасного українського суспільства нерозривно пов’язуються з інтенсивною філософською розробкою аксіологічної проблематики. Універсальність ціннісного відношення та проникненість ним людського життя взагалі є однією з причин розмитості поняття «цінність» у філософії. І хоча воно, на перший погляд, здається зрозумілим інтуїтивно, цінність приховує буттєву глибину, зумовлює значну складність її аналізу та обґрунтування. Приходячи у світ, який вже існує, людина сприймає і осягає умови власного існування, яке відбувається не просто через матеріальну діяльність, а саме через ціннісно­матеріальну діяльність, де ціннісне і матеріальне існують у взаємозалежності. Будь­яка матеріальна дія людини пронизується певним ціннісним відношенням як до об’єкта, на який спрямована ця дія, так і до самої дії. Ціннісне відношення не може виникнути і проявитися у відриві від матеріальної дії. Вони існують в органічній цілісності, в якій одне передбачає інше. Хоч цінність і завжди пов’язана з предметом речового світу і думкою, її не можна ототожнювати з реальними предметами. Вона являється чуттєво­ідеальною цілісністю і виражає людське відношення до предмета. Цінність знаходиться на межі матеріального та ідеального і об’єднує їх у якісно іншу «річ», тому необхідно розрізняти матеріальні та духовні аспекти вираження ціннісного відношення. Щодо матеріального відношення цінності, то це вираження утилітарних відносин, що беруться в їхній сукупності. Духовне вираження ціннісного відношення проявляється і закріплюється в етичних та сакральних формах суспільної свідомості через «абсолютні», «вищі» та «загальнолюдські» цінності. Цінність – це вираження лише людського способу життя.

Падалка Г. М. Соціокультурна диференціація і динаміка цінностей у сучасному інформаційному суспільстві. – Стаття.У статті було досліджено вплив науково-технічного прогресу (у рамках нового етапу цивілізаційного розвитку суспільства) на соціокультурний, побутовий простір сучасної людини та її ціннісні орієнтири (матеріальні та моральні). Так, було відзначено, що інформаційне суспільство характеризується новими матеріальними цінностями, які відрізняються від традиційних, такими як: вільне пересування за фінансами та роботапо всьому світу (машина та квартира в оренді, відсутність постійного кола друзів), робота (вільний графік робота онлайн і віртуально, швидка зміна у разі неможливості проводити багато часу із сім’єю, час для подорожей та екстремальних видів спорту). Також нова сучасність формує віртуальну реальність, поширення соціальних мереж і соціальних медіа. Вказане створює нові підходи до взаємовідносин між людиною – суспільством – владою через нові можливості контролювати дії влади та публічних людей через порівняння особистого життя та політичних (публічних) вчинків і поглядів. На сучасну людину здійснюється вплив через національну та глобальну інформаційні політики (через різні інформаційні та медіа проекти у сфері кіно, музики, ток-шоу), які формують нову соціокультурну, побутову та ціннісну реальність. Поєднання реальності та віртуальності створює таку складну конвергенту комбінацію, де людина втрачає можливість реально мислити та враховувати потоки інформації та дезінформації. Водночас цифрова реальність (глобалізація та віртуалізація) знищує традиційний поділ життєвого світу та людського буття на «свій» і «чужий» і на їх базі формує глобальний універсальний життєвий світ і людське буття. Постійне перебування у віртуальному світі (соціальних мережах і соціальних медіа) впливає на соціокультурний, побутовий і ціннісний простір людини, забирає у людини (блогера) її особисте і навіть інтимне життя, а підписники (фоловери) впливають на людину (блогера). Незважаючи на десятки тисяч підписників у віртуальному світі, у реальному людина залишається самотньою наодинці з собою, своїми почуттями, думками, проблемами, радощами.

Метою статті є дослідження впливу позитивної зрілої ідентичності на психологічне благополуччя студентської молоді. Методи. Для досягнення мети було проведене емпіричне дослідження ідентичності та психологічного благополуччя серед студентів перших курсів закладу вищої освіти. Для визначення зрілої ідентичності застосовано опитувальник «Особистісна і соціальна ідентичність» В. Урбанович, психологічне благополуччя досліджували за допомогою методики К. Ріфф «Шкала психологічного благополуччя» (адаптація Т. Шевеленкової і П. Фесенка). Отримані дані оброблено за допомогою кореляційного аналізу. Результати. Проведене дослідження показало, що для студентів перших курсів, на першому місці, за високими показникам зрілої ідентичності, має значення сім’я, на другому – соціальне оточення, на третьому місці – робота, на четвертому – майбутнє, на п’ятому – матеріальний стан, на шостому – внутрішній світ і здоровіє, на сьомому – суспільство, в якому проживають. Визначення рівнів психологічного благополуччя показало, що превалюють середні значення психологічного благополуччя за наступними шкалами: перше місце розподілили «автономія», «управління середовищем», «особистісне зростання», «само прийняття»; друге місце розподілили «позитивні стосунки з оточуючими», «цілі», «загальне психологічне благополуччя»; на третьому місці показники за шкалами «сенс життя» і «людини як відкрита система»; на четвертому місці показник за шкалою «баланс афекту». У процесі дослідження виявлено статистично значущі зв’язки між позитивною зрілою ідентичністю і шкалами психологічного благополуччя: автономія, цілі у житті, позитивні стосунки з оточуючими, особистісне зростання, самосприйняття, загальне психологічне благополуччя, баланс афекту. Висновки. Позитивна зріла ідентичність впливає на рівні психологічного благополуччя студентської молоді у нових соціальних умовах.

Анотація.Докорінна перебудова освіти в Україні спонукає вчених до розробки перспективних теоретичних і методичних моделей трудового виховання дошкільників з урахуванням досягнень педагогічної теорії та практики попередніх років. У цих умовах історичний досвід розвитку проблеми використання ручної праці у вихованні дітей дошкільного віку, і, зокрема, педагогічна спадщина Софії Русовоїмає надзвичайно важливе значення. У статті висвітлюється педагогічна спадщина С. Русової щодо творчого використання ручної праці у вихованні дітей дошкільного віку, аналізуються її погляди, акцентується увага на використанні ручної праці у освітньому процесі дошкільних установ. У методичних працях С. Русової вказується, що одним із важливих чинників виховання в дошкільному віці є ручна праця, яка впливає на різнобічний розвиток особистості. Саме завдяки їй формуються такі важливі якості особистості, як працелюбність, акуратність, ініціативність, творчість, товариська взаємодопомога, воля та багато інших, які стають основою людського життя. Педагог наголошувала, що починати трудове виховання слід у сім'ї, оскільки саме в ній дитина отримує перші трудові вміння та навички. С Русова вважала, що зміст дитячої праці повинен відповідати не лише віковим та індивідуальним особливостям дитини, але й порі року. Визначний педагог акцентувала увагу на необхідності поєднання навчання з практичною діяльністю і зазначала, що постійно розвиваючи руку, яка є одним з найкращих інструментів для висловлювання думки, яка дає змогу дитині як найкраще розуміти весь матеріальний світ ми надаємо дитині можливість міцніше засвоїти нову інформацію. На думку автора ідеї використання ручної праці, які були висвітлені у працях С. Русової, мали важливе значення для створення програмно-методичних документів, організації освітнього процесу у подальші періоди розвитку національної системи дошкільної освіти та можуть бути творчо використані вихователями в роботі сучасних закладів дошкільної освіти для розробки ефективних виховних технологій.

У статті наведено результати дослідження духовних цінностей здобувачів вищої освіти – майбутніх перекладачів, проведеного в межах вивчення дисципліни «Практика основної іноземної мови» (англійської). Зазначено, що проблема занепаду духовних цінностей та їх підміна матеріальними є сьогодні надзвичайно актуальною. Надано визначення понять «духовність», «духовні цінності». Розглянуто декілька підходів до класифікації духовних цінностей. Наведено результати дослідження і аналізу цінностей здобувачів вищої освіти ІІІ курсу спеціальності 035.041 Філологія. Германські мови та літератури (переклад включно), перша – англійська. В межах дослідження студентам було запропоновано обрати 5 цінностей з 40 матеріальних і духовних. Результати дослідження зведено у вигляді таблиці з кількісними і відсотковими показниками. Загалом студенти обрали 5 (30%) матеріальних і 12 (70%) духовних цінностей. Серед них ми можемо виділити моральні цінності (бути чесною людиною; присвята себе допомозі іншим; досягнення чогось, що має користь); світоглядні цінності (безпечне і позитивне сімейне життя; життя із сенсом, метою, самореалізацією; бути потрібним (-ою) і важливим (-ою) для інших; декілька чесних та близьких друзів; наполеглива праця; впевненість у собі та особистісне зростання); естетичні цінності (насолодження природою та красою світу); інтелектуальні цінності (продовження навчання); валеологічні цінності (здоров’я і довголіття). Найбільш важливими для здобувачів виявилися цінності «бути чесною людиною» (56,3%), «впевненість у собі та особистісне зростання» (50%), «здоров’я і довголіття» (50%), «декілька чесних і близьких друзів» (43,8%). Наведено коментарі студентів, які обґрунтовують свій вибір. Сформовано висновки, в яких зазначається, що певні духовні цінності наразі превалюють в світогляді групи здобувачів вищої освіти, серед яких проводилось дослідження. Визначено перспективи подальших досліджень, які полягають в продовженні вивчення духовних цінностей здобувачів інших спеціальностей та інших вікових груп.

Стаття присвячена аналізу аутсорсингу як одного з методів оптимізації витрат на сучасній фазі розвитку бізнесу. Визначено основні переваги та загрози його застосування, причини запровадження аутсорсингу та оцінено перспективи його розвитку в Україні. В даний час на практиці бізнес постійно стикається з новими поняттями, які часто називають словами іноземного походження, наприклад, аутсорсинг. Цей термін все частіше використовується для підбору персоналу, побудови команд, регулювання зайнятості, особливо в ІТ-секторі. Світ сучасних технологій полегшує роботу для людей з будь-якої точки світу, тому процеси аутсорсингу зростають. У невеликому форматі всі пов’язані функції передаються компаніям, що надають послуги, включаючи: бухгалтерський облік, ІТ програмування, системне адміністрування, юридичні послуги, пошук роботи, логістику, SMM, кол-центри, навчання співробітників тощо. В даний час ринок аутсорсингу активно розвивається, тому що кожен хоче зменшити людські витрати, матеріальні і витрати часу на виробництво певного товару. Це перспектива аутсорсингу в різних галузях, з урахуванням потреб клієнта. У сучасному світі менеджер не має часу для багатьох процесів, тому їх краще передавати в аутсорсинг. Що раз більше з’являється галузей і компаній, які надають аутсорсингову послуги в тій чи іншій сфері. Аутсорсинг дозволяє вирішувати проблеми з підбором, навчанням та утриманням кваліфікованого персоналу, а також з безперервністю бізнес-процесів: заміною працівників на період відпустки, хвороби, навчання, що надаються постачальником послуг. Можливості аутсорсингу: замовник може зосередитись на основних бізнес-функціях; займатися довгостроковим плануванням; вивчати нові технології, нові тенденції на ринку; зменшити витрати на персонал, обладнання на робочому місці, соціальні виплати тощо; оптимізувати оподаткування (оплата аутсорсингових послуг - це валова вартість); займатися улюбленою справою і залишатися самим собою. Використання людського ресурсу – це основа успішної роботи аутсорсингу у світі.

У статті обґрунтовано, що службова відповідальність державних службовців заснована на їх соціальній відповідальності, у складі якої досліджено такі її види як матеріальна, юридична і громадська. Відносно матеріальної та юридичної соціальної відповідальності сформовано мотиваційне забезпечення, яке включає опис цілей і методів, що відповідають кожному виду відповідальності. Методи мотиваційного забезпечення юридичної і матеріальної відповідальності носять більшою мірою примусовий і обмежуючий характер. Вони здатні сформувати відчуття боргу, провини, обов'язку і негативно впливати на особу у разі їх застосування. Проте розуміння і усвідомлення юридичної і матеріальної відповідальності дозволяє навпаки попередити і обмежити виникнення соціально безвідповідальної поведінки державних службовців. До складу громадської соціальної відповідальності державних службовців віднесено такі її види як етична і прийнята на себе відповідальність. Етична відповідальність припускає здійснення етично відповідальної поведінки держслужбовцями і заснована на дотриманні принципів етики.Прийнята на себе відповідальність обумовлена бажанням державного службовця внести свій внесок у розвиток суспільства, держави, до якої його не зобов'язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика. Цей вид відповідальності носить виключно добровільний характер. Можливості формування громадської соціальної відповідальності державних службовців знаходяться в межах внутрішньої мотивації, тому в процесі дослідження визначено бажаний склад мотивів і цілей особи державного службовця, наявність і розвиток яких сприяє формуванню етичної і прийнятої на себе відповідальності.

Розгядаються питання феномену цифрового номадизму (цифрового кочівництва, digital nomad) або існування групи людей, яка веде «мобільний спосіб життя», постійно змінюючи місця проживання, а також використовуючи цифрові телекомунікаційні технології для виконання своїх професійних обов’язків і вирішення інших питань стає в сучасному світі все більш популярним і привертає увагу не лише практиків, а й теоретиків. Цифрове кочівництво – наслідок і причина активних змін матеріальної і духовної культури людства, формування в ній нових типів ідентичності (систем духовно-моральних орієнтацій, стратегій розуміння себе і світу, моделей спілкування).