Статті в журналах: "Матеріали сировинні"

1

Derii, Zhanna, Natalia Butenko та Tetiana Zosymenko. "ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 1(25) (2021): 54–62. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-1(25)-54-62.

Повний текст джерела

Анотація:

Циркулярна економіка у країнах Європи визнана як базис стратегії сталого зростання та закріплена у Плані дій ЄС щодо переходу до циркулярної економіки. У межах нинішньої економічної моделі лінійного виробництва і споживання лише невелика частка відходів, що утворюються, повторно використовується, переробляється або продається як вторинні матеріали. Альтернативою цій моделі є циркулярна економіка. Вона спрямована на те, щоб утримувати продукти й матеріали в ланцюгу створення вартості протягом більш тривалого проміжку часу й відновлювати сировинні ресурси після закінчення терміну служби продуктів для їх подальшого використання. Розширення масштабів циркулярної економіки України потребує комплексної системної перебудови, починаючи з законодавчої бази, впровадження інноваційних технологій, фінансування та форм ведення бізнесу, закінчуючи формуванням свідомості суспільства, підготовки людей до того, щоб змінити свої звички на шляху до ширшого використання сталих продуктів та створення нових шляхів взаємодії виробників та споживачів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Halukh, B., M. Paska, U. Drachuk та I. Basarab. "ВПЛИВ ЕМУЛЬГАТОРІВ, СТАБІЛІЗАТОРІВ І СТРУКТУРОУТВОРЮ-ВАЧІВ НА ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЖИРОВИХ ПРОДУКТІВ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (12 лютого 2016): 165–70. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6835.

Повний текст джерела

Анотація:

Матеріали статті відображають основні фактори створення нових жирових продуктів функціонального призначення. Проаналізовано вплив емульгаторів, стабілізаторів і структуроутворювачів на формування споживчих властивостей жирових продуктів. Доведено, що спільне застосування фізіологічно функціональних інгредієнтів, зокрема харчових волокон, каротиноїдів, токоферолів дозволяє отримати нові види жирових продуктів, дає можливість частково захистити їх від окиснення і в сукупності забезпечити позитивний вплив на організм людини. Обґрунтовано вибір біологічно активних речовин, емульгаторів, стабілізаторів, згущувачів, які можуть бути застосовані також у технології виготовлення нових видів жирових продуктів із заданими технологічними властивостями, з метою розширення їх асортименту. Враховуючи регіональні особливості технологій, визначено можливі напрямки промислового випуску жирових продуктів з використанням регіональних сировинних ресурсів. Встановлено необхідні кроки для вирішення поставленої проблеми розробки технологій жирових продуктів, які мають задані властивості. Вперше буде розроблено і впроваджено у виробництво нові види олійно–жирових продуктів, які володітимуть високою якістю, харчовою і біологічною цінністю, тривалим терміном зберігання, і дозволить зберегти та залучити регіональні сировинні ресурси.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Editor, Editor. "ОГЛЯД РИНКУ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ОСНОВІ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ". Товарознавчий вісник 1, № 11 (11 грудня 2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2018-11-10.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Розглянути сучасні теплоізоляційні матеріали на основі рослинної сировини,які є на українському ринку.Методика. Методологічну базу роботи склали фундаментальні і прикладнідослідження і аналіз теплоізоляційних матеріалів, які представлені на ринку України,згідно діючих стандартів. В процесі роботи використовувались дані Державногокомітету статистики, матеріали статей та Інтернет - конференцій з даної темидослідження ґрунтується на методах аналізу, синтезу та узагальненняРезультати. Для забезпечення енергозбереження в будівлях і спорудах необхіднозастосовувати вітчизняний теплоізоляційний матеріал на основі рослинної сировини.Наукова новизна. Систематизовано основні теплоізоляційні матеріали, якінайширше використовуються в будівництві, проведено дослідження їх властивостей івиробництва найбільш ефективного матеріалу на основі рослинної сировини.Практичне значення. На особливу увагу заслуговує теплоізоляційний плити –«Соломат», які виготовлені з додаванням сировини рослинного походження,характеризуються необхідними властивостями і, можуть бути прийняті длядослідження які направлені на його удосконалення. Результати дослідження можутьбути використані у виробництві теплоізоляційних плит, які використовуються длятеплоізоляції будівель і споруд.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Nikitenko, I. S., O. B. Suprunenko та M. L. Kutsevol. "Петрографічне дослідження кам’яних стел доби енеоліту-бронзи з Полтавського краєзнавчого музею". Journal of Geology, Geography and Geoecology 27, № 1 (10 липня 2018): 108–15. http://dx.doi.org/10.15421/111836.

Повний текст джерела

Анотація:

Встановлюється походження сировини кам’яних стел доби енеоліту-бронзи (IV – II тис. до н. е.) з Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Досліджено п’ять статуй, серед яких найвідоміша кам’яна стела музею, що датується зазначеним періодом, – так званий Федорівський ідол, знайдений на території Карлівського району, дві стели з Кобеляцького та одна статуя з Кременчуцького району Полтавської області. Походження однієї стели докладно не відоме. За результатами вивчення зразків гірських порід установлено, що сировиною Федорівського ідола є кварцовий пісковик, що містить уламки кременю і вулканічної породи, а також має поровий глинисто-кременистий цемент. Матеріал решти стел визначено як плагіограніт. Один зразок є окварцований, решта представлена біотитовим плагіогранітом. За результатами порівняння сировини досліджених стел зі шліфами гірських порід із Середнього Подніпров’я і Донбасу, сировиною інших пам’яток, що датуються тим самим часом, атакож за літературними даними встановлено, що гранітні стели, найвірогідніше, мають місцеве походження, а саме з району м. Кременчук, де за доби енеоліту-бронзи розроблялися аналогічні породи. Сировина Федорівського ідола виявилася привізною і, найвірогідніше, була видобута на території центрального Донбасу, де існують відслонення аналогічних пісковиків. Важливий факт – те, що гірська порода, з якої виготовлено Федорівський ідол, відповідає сировині відомого Керносівського ідола, який датується тим самим часом і був знайдений на території Дніпропетровської області.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

І.О. ДУДЛА, Г.І. ГОЛОДЮК та Н.М. ГУРГУЛА. "ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ОСНОВІ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ НА МІЦНІСТЬ". Товарознавчий вісник 1, № 15 (19 лютого 2022): 176–83. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Пошук і створення ефективних теплоізоляційних матеріалів на основі рослинної сировини та отримання пластинчастого теплоізоляційного матеріалу з високими фізико-механічними властивостями, що має біоцидні властивості, на основі природного рослинного матеріалу та відходів рослинництва. Методика. Основні фізико-механічні властивості теплоізоляційних плит - щільність, міцність на стиск при 10% деформації були визначені відповідно до ДСТУ Б В.2.7-38-95 «Матеріали і вироби теплоізоляційні. Методи випробувань». Результат. Випробування на міцність при 10% деформації проводили на зразках теплоізоляційних матеріалів розміром 100×100×100 мм, змінюючи компоненти та кількість заповнювача. Отримані дані дозволяють встановити, що для всіх композицій міцність зразків із суміші моху та соломи більша, ніж для зразків моху та очерету. На зразках-кубах із суміші моху та очерету зафіксовані ті самі недоліки, що й у плит на однокомпонентному заповнювачі: пухка моховидна волокниста структура, відсутність когерентної маси очерету, деформації усадки після сушіння. Слід також зазначити, що при однаковій кількості в’яжучого, збільшення кількості подрібненого очерету або соломи в загальній масі заповнювача призводить до збільшення міцності зразків, а також встановили, що для всіх композицій міцність зразків із суміші моху та соломи більша, ніж для зразків моху та очерету. Збільшення витрати заповнювача та рідкого скла натрію призводить до збільшення щільності ізоляційних матеріалів, що містять мох, у 1,3 - 1,4 рази, збільшення міцності на стиск при 10% деформації в 1,9 - 4,2 рази. З метою усунення недоліків, властивих матеріалу, на однокомпонентному заповнювачі вводили очеретяну звичайну або житню солому. Наявність соломи в композиції з мохом збільшує міцність при 10% деформації в 1,5-3 рази, міцність на вигин у 2-3,2 і дозволяє усунути деформації усадки з незначним збільшенням коефіцієнта теплопровідності. Наукова новизна. Отримання пластинчастого теплоізоляційного матеріалу з високими фізико-механічними властивостями, що володіє біоцидними властивостями на основі природного рослинного матеріалу та відходів рослинництва. Практична значимість. Пошук і створення ефективних теплоізоляційних матеріалів на основі дешевої сировини продовжує залишатися викликом. При цьому велике значення має критерій економії паливно-енергетичних ресурсів при виробництві теплоізоляційних матеріалів. Залежно від складу речовин, з яких виготовлені теплоізоляційні матеріали, вони за певних умов можуть впливати на утеплені поверхні, навколишнє середовище та організм людини чи тварини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Editor, Editor. "ЕКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ". Товарознавчий вісник 1, № 11 (13 грудня 2019): 142–51. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2018-11-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Метою даного дослідження є аналіз основних факторів, що впливають на екологічні параметри та показники безпечності будівельних матеріалів, а саме бетонних конструкцій, визначення механізмів їх оцінки та пошук напрямків захисту людини від впливу негативних елементів, що містяться у стінних будівельних матеріалах. Методика. При дослідженнях використовували передбачені діючими державними стандартами методи, які дозволяють вивчити екологічні властивості будівельних матеріалів. Результати. Досліджено екологічну безпечність матеріалів, які використовуються при зведенні будинків. Встановлено негативний вплив на здоров’я людини матеріалів, що містять понаднормову кількість природних радіонуклідів Запропоновано методи їх визначення, оцінки та зниження вмісту шляхом якісного та ретельного відбору наповнювачів та сировини. Наукова новизна. Проаналізовано основні будівельні матеріали, з яких на даному етапі розвитку науки, проектуються будівельні конструкції. Велика увага приділена бетону ‒ як наймасовішому штучному матеріалу, який сьогодні виробляється на нашій планеті. Практична значимість. Будівельні матеріали та конструкції з них крім міцності, надійності та тріщиностійкості, повинні також відповідати екологічним вимогам та бути безпечними до подальшої експлуатації. Оцінити з великою точністю матеріальні витрати, що виникають через використання екологічно-небезпечних та шкідливих будівельних матеріалів надзвичайно важко. Але варто відмітити, що збереження екологічно-безпечного навколишнього середовища для майбутніх поколінь є актуальною проблемою людства, яка з кожним десятиліттям стає все критичнішою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

В.П. КАШИЦЬКИЙ, О.Л. САДОВА та Н.В. ШУМ. "РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ОТРИМАННЯ БІОКОМПОЗИТІВ НА ОСНОВІ ГЛЮТИНУ ТА ДЕРЕВНОГО БОРОШНА". Товарознавчий вісник 1, № 15 (19 лютого 2022): 308–16. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-27.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Визначити температурно-часовий режим термічної обробки біокомпозитних матеріалів на основі глютину та деревного борошна, сформованих методом гарячого пресування композиції. Методика. Біокомпозитні зразки формували методом гарячого пресування композиції, до складу якої входили глютиновий розчин та деревне борошно. Межу міцності при стисненні розраховували в результаті визначення максимального руйнівного навантаження циліндричних зразків діаметром 20 мм, які стискували за допомогою статичного навантаження з швидкістю переміщення нижньої траверси преса 2 мм/хв. Результати. Полімеркомпозитні матеріали широко використовують для виготовлення виробів в різних галузях промисловості та техніки завдяки унікальним властивостям. Однак зростання рівня екологічного забруднення та зменшення запасів вичерпних ресурсів є приводом для зниження інтенсивності використання полімеркомпозитів на основі синтетичних матриць та наповнювачів. Вирішення проблеми полягає у впровадженні компонентів природного походження, які є сумісними з навколишнім середовищем та здатні відновлюватися за рахунок щорічного або циклічного збору рослинної сировини. Волокна або порошкові матеріали рослинного походження після необхідної обробки є придатними для використання як наповнювачі біокомпозитних матеріалів, однак потребують вивчення процесів структурування системи для розробки технології формування виробів конструкційного призначення. Формування біокомпозитних виробів на основі глютину та деревного борошна доцільно проводити з використанням гарячого пресування, яке полягає у витримці прескомпозиції за температури 150 °С протягом 3 год з наступною термічною обробкою біокомпозитних виробів для видалення надлишкової вологи та завершення процесу структурування біополімерної матриці. В результаті отримано біокомпозитний матеріал, міцність при стисненні якого становить 45-47 МПа, що цілком достатньо для виготовлення виробів конструкційного або декоративного призначення. Наукова новизна. Вперше застосовано технологію гарячого пресування композитної суміші на основі біополімерного вʼяжучого та порошкового наповнювача природного походження та визначено оптимальний режим термічної обробки біокомпозитних матеріалів, що дозволило отримати матеріал конструкційного призначення з високою питомою міцністю. Практична значимість. Розроблені біокомпозитні матеріали доцільно використовувати для виготовлення тари, елементів декору салонів транспортних засобів, корпусів приладів та меблів, що дозволить розширити сировинну базу, вирішити проблему утилізації відходів та покращити екологічну безпеку

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Савіна, О. І., О. О. Матієга, К. А. Шейдик та М. Ю. Глюдзик-Шемота. "Організація комп’ютерного сервісу та моделювання селекції на якість тютюнової сировини". Аграрні інновації, № 10 (3 березня 2022): 104–14. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.17.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Теоретичне і методичне забезпечення селекційного процесу має бути зорієнтованим на формування високоінтелектуальних технологій із застосуванням генетично запрограмованих сортів необхідної біологічної та господарської спрямованості. Матеріали й методи. Матеріалом для підготовки статті слугувала створена колекція тютюну та вихідний селекційний матеріал, напрацьований за тривалий період роботи. Метод селекційної роботи – міжсортова гібридизація шляхом простих, складних, насичуючих, паралельно-насичуючих схрещувань та наступних індивідуальних і масових доборів. Результати. Розроблена система комп’ютерного сервісу підвищить ефективність селекційного процесу за рахунок таких факторів: за допомогою банку даних селекціонер буде володіти значною генетичною інформацією про наявний матеріал; прогноз перспективних гібридних комбінацій до проведення схрещування дозволить збільшити обсяги опрацювання вихідного матеріалу без додаткових затрат; інформаційно-пошукова система реєстрації і документації дозволить раціонально планувати селекційні експерименти, підвищити їх достовірність та точність оцінок. Висновки. На основі проведеного аналізу стану селекційного процесу тютюну із застосуванням різних методів оцінки, схем схрещування, методів добору та детального математичного аналізу встановлено таке: під час створення сортів за обмежених технологічних факторів необхідно орієнтуватися на формування високого нижнього порогу продуктивності у поєднанні з надійним генетичним захистом від лімітів середовища, шкідників і хвороб та системної властивості генотипу, кінетики динамічних процесів шляхом оптимізації фенотипових ознак; визначення оптимальної морфології рослин різних сортотипів ґрунтується на функціональній діяльності кожної ознаки, яка детермінує з генотипом і визначає взаємозв’язок елементів будови рослини з діяльністю генів, що є основою для теоретичної бази селекції на продуктивність; в Україні обмежений вегетаційний період для формування продуктивності сортів тютюну терміном не пізніше 15 вересня, тому у модель сортів повинна закладатися ознака скоростиглості, високої адаптивності до кліматичних умов регіонів вирощування та стійкості до поширених збудників хвороб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Головенко, Т. М., О. О. Налобіна, О. В. Шовкомуд, О. П. Герасимчук та В. М. Козел. "АВТОМАТИЗАЦІЯ ОЦІНЮВАННЯ ЛУБ’ЯНОЇ СИРОВИНИ З ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 47 (23 грудня 2021): 124–32. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi47.657.

Повний текст джерела

Анотація:

Створення програмного забезпечення CQSoilseed Flax, CQRoilseed Flax та CQSRoilseed Flax, що призначене для автоматизованого визначення загального рівня якості соломи та трести льону олійного, базувалося на розробленій авторській методології контролю якості продукції зі стебел льону олійного. Оцінювання луб’яної сировини відповідно до запропонованих комплексних систем контролю якості є трудомістким процесом. Для спрощення процедури визначення номера соломи та трести льону олійного розроблено комп’ютерні програми. Автоматизація дозволяє істотно прискорити процес визначення якості сировини. Актуальність розробки полягає в тому, що льон олійний в Україні використовується лише з метою перероблення насіння для одержання інноваційних біопрепаратів, харчових добавок та олії, а стебла майже не переробляються. Утилізація відходів після збирання насіння, а саме – стебел льону олійного, на сьогодні здійснюється у двох напрямах: спалювання на полях, що заборонено законодавством України і за що передбачені штрафні санкції, та використання сировини як підстилки для тварин. Разом із тим, ця культура у світі використовується як додаткове джерело луб’яної сировини для виробництва текстильних, технічних та целюлозовмісних матеріалів, кручених і санітарно-гігієнічних виробів, а також як армувальна складова під час виготовлення композиційних матеріалів і палива. В умовах сировинної кризи в України використання лубоволокнистої сировини з льону олійного, яка придатна для виготовлення широкого спектру промислової продукції, – це перспективна можливість підтримання вітчизняних виробників різних підгалузей легкої промисловості, що дозволяє задовольнити їхні потреби у сертифікованій сировині.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Vronska, L. V. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ФЛАВОНОЇДІВ У ПАГОНАХ ЧОРНИЦІ ЗВИЧАЙНОЇ". Фармацевтичний часопис, № 4 (28 грудня 2018): 49–56. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9703.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Розробка спектрофотометричної методики визначення флавоноїдів у пагонах чорниці звичайної. Матеріали і методи. У дослідженнях застосовувались зразки пагонів чорниці, зібрані у Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській і Волинській областях впродовж 2014-2018 років, і зразки лікарського засобу «Чорниці пагони» (ПрАТ "Ліктрави", Україна). Визначення вмісту флавоноїдів проводили методом абсорбційної спектрофотометрії, вимірюючи абсорбцію комплексу флавоноїдів з алюміній хлоридом. Для вимірювання абсорбції і запису електронних спектрів поглинання застосовували спектрофотометр Cary 50 UV-Vis (Agilent Technologies). Результати й обговорення. Електронні спектри поглинання, отримані для випробовуваних розчинів і стандартного розчину рутину в умовах комплексоутворення флавоноїдів з алюміній хлоридом, були ідентичними за ходом кривих світлопоглинання і характеризувались положенням максимуму поглинання при 410 ± 2 нм і 412 ± 2 нм відповідно, що дозволило обрати рутин за стандарт для перерахунку вмісту флавоноїдів у досліджуваній сировині. При дослідженні впливу концентрації етанолу на вилучення флавоноїдів, встановлено, що для приготування вихідного розчину проби слід застосовувати 70% (об/об) етанол. Вилучення флавоноїдів з аналітичною метою слід виконувати при нагріванні зі зворотнім холодильником трикратно – почергово з 60, 20 і 15 мл етанолу впродовж 30, 15 і 15 хв відповідно. Важливим моментом методики є підготовка сировини – для аналізу слід застосовувати дрібну фракцію (355) подрібненої сировини, враховуючи її вміст у розрахунковій формулі. Знайдено, що вміст флавоноїдів у досліджуваних дикорослих зразках є в межах 1,14-1,86%, а в промислових серіях (за винятком сировини серії 20614) – в межах 0,7-1,0%. Висновки. Розроблено спектрофотометричну методику кількісного визначення флавоноїдів у сировині пагонів чорниці звичайної. Здійснено кількісне визначення вмісту флавоноїдів у 17 зразках сировини різного походження. Для оцінки якості пагонів чорниці запропоновано ввести додатковий показник «Вміст флавоноїдів» з критерієм – не менше 0,6% флавоноїдів у перерахунку на рутин і суху сировину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Черняк, Лев, Наталья Дорогань та Мария Аникина. "ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КРАСНОГО ШЛАМА ДЛЯ ИЗГОТОВЛЕНИЯ МИНЕРАЛЬНОГО ВЯЖУЩЕГО МАТЕРИАЛА". Будівельні матеріали та вироби, № 1-2(100) (27 серпня 2019): 32–35. http://dx.doi.org/10.48076/2413-9890.2019-100-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено результати досліджень силікатних систем з червоним шламим як техногенної сировини для виготовлення мінерального в’яжучого матеріалу. Показано особливості хіміко-мінералогічного складу, фазових перетворень при випалі та в’яжучих властивостей матеріалу при використанні червоного шламу в складі вихідних сировинних сумішей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Ляшенко, С. В., Ю. В. Яценко та А. І. Лазоренко. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧОГО РЕЖИМУ РОБОТИ ЗАСОБУ МЕХАНІЗАЦІЇ ДЛЯ ПОДРІБНЕННЯ ГІЛОК ДЕРЕВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (31 грудня 2021): 249–58. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.33.

Повний текст джерела

Анотація:

Сировинний потенціал дров Полтавщини за останні роки стрімко зменшується, а пошук альтернатив приводить до освоєння відходів дерев а саме використання гілок тому, подрібнений матеріал відноситься до кризо стійкого паливного матеріалу особливо для особистих селянських господарств. Саме тому актуального значення набуває питання розробки технології та засобів механізації для подрібнення гілок дерев на паливний матеріал. Оскільки гілкова сировина під час завантаження в приймальний бункер подрібнювача призводить до порушення положення балансу різання, необхідно більш досконало дослідити режимні параметри роботи з таким матеріалом. При такому технологічному процесі подрібнення, зміна кута між віссю подачі гілок дерев і віссю обертання диска призводить до рубання гілок з підвищеними енергозатратами. Це негативне явище призводить до швидкого затуплення різальних ножів подрібнювача і, як наслідок, підвищення споживання електроенергії. Для усунення цього недоліку слід використовувати завантажувальні лотки, які в своїй конструкції містять пристрої, що обмежують кут нахилу гілок дерев до вісі обертання диска. Отже, експериментальні дослідження енергозберігаючого режиму роботи засобу механізації для подрібнення гілок дерев є важливим науково-прикладним завданням сьогодення в галузі технологій та засобів механізації сільськогосподарського виробництва. Метою роботи є обґрунтування енергозберігаючого режиму роботи засобу механізації для подрібнення гілок дерев з метою виготовлення паливного матеріалу, в умовах особистого селянського господарства. Основними завданнями цієї роботи є вибір оптимального режиму роботи та конструктивних параметрів для подрібнювача гілок дерев. Для удосконалення математичної моделі були використані методи фізичного і математичного моделювання реального подрібнювача, та методи математичної статистики при опрацюванні та аналізі експериментальних даних. У результаті проведеної роботи було з’ясовано, що область раціональних значень подрібнювача, а саме кута різання гілок дерев при подачі знаходиться в межах 30000´…41025´ а відстань виступу ножів від площини диска в діапазоні 0,005м…0,011 м. При цьому споживання електроенергії електродвигуна побутового подрібнювача становитиме W=1,29…1,83 кВт/год, що є оптимальним значенням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Vronska, L. V. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО СТАНДАРТИЗАЦІЇ ЧОРНИЦІ ПАГОНІВ ЗА ВМІСТОМ ГІДРОКСИКОРИЧНИХ КИСЛОТ". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 31–39. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11638.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – кількісне визначення гідроксикоричних кислот в ЛРС чорниці пагонів і обґрунтування можливості стандартизації за їхнім вмістом. Матеріали і методи. Матеріалом для дослідження були дикорослі зразки чорниці пагонів, зібрані у 4 областях України та зразки лікарського засобу чорниці пагонів, придбані в аптеках. Запис електронних спектрів поглинання і вимірювання абсорбції здійснювали на спектрофотометрі Cary 50 UV-Vis (“Agilent Technologies”, США). У дослідженні використовували рідинний хроматограф з діодною матрицею (“Waters 2690”, США), хроматографічну колонку XTerra C18 (“Waters”, США) розміром 250х4,6 мм (5 мкм). Стандартні зразки хлорогенової, ферулової, розмаринової, кофейної кислот (Sigma-Aldrich, Fluka) застосовували для ідентифікації і кількісного визначення. Результати і обговорення. 15 зразків чорниці пагонів: 7 зразків лікарського засобу промислового виробництва і 8 зразків дикорослої сировини власної заготівлі, досліджено методом ВЕРХ зі спектрофометричним детектуванням в умовах градієнтного елюювання. Встановлено, що кислота хлорогенова є домінуючою сполукою із гідроксикоричних кислот і тому може бути стандартом для перерахунку їхнього вмісту. Кислоти кофейна і/або ферулова ідентифіковані в окремих досліджуваних зразках і їхній вміст є незначним порівняно із вмістом кислоти хлорогенової. Спектрофотометричне визначення суми гідроксикоричних кислот у сировині пагонів чорниці є неможливим через заважаючий вплив флавоноїдів. Вміст кислоти хлорогенової, за результатами ВЕРХ-визначення, у зразках лікарського засобу чорниці пагонів становив – 0,385-0,566%, а в зразках дикорослої сировини – 1,368-1,991%. Високий вміст кислоти хлорогенової у сировині чорниці пагонів та її біологічна активність є аргументом для запровадження нового селективного кількісного показника якості при її стандартизації. Висновки. ВЕРХ-визначення кислоти хлорогенової може бути запроваджено як кількісний показник якості сировини чорниці пагонів на заміну діючого неселективного показника – визначення вмісту поліфенолів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Lysiuk, R. M., та N. P. Kovalska. "МОРФОЛОГО-АНАТОМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАВИ АСТРАГАЛУ СОЛОДКОЛИСТОГО (ASTRAGALUS GLYCYPHYLLOS L.)". Фармацевтичний часопис, № 1 (7 березня 2019): 49–57. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9883.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Встановлення морфолого-анатомічних діагностичних ознак трави астрагалу солодколистого. Матеріали і методи. Мікропрепарати виготовляли з фрагментів трави астрагалу солодколистого, фіксованих у розчині хлоралгідрату, і досліджували загальноприйнятими методами з використанням тринокулярного світлового мікроскопа ULAB при збільшенні в 40, 100 та 400 разів; фотофіксацію результатів здійснювали за допомогою дзеркальної фотокамери Canon EOS 550. Результати й обговорення. Діагностичними мікроскопічними ознаками сировини можна вважати трихоми, які складаються з 1-2 коротких базальних клітин та однієї великої видовженої термінальної клітини з бородавчастою кутикулою; термінальна клітина прикріплюється до ніжки з базальних клітин одним зі своїх країв, який заокруглений, інший її край загострений. Проведено дослідження фрагментів висушених та свіжозібраних листків, стебел, рахісу та квіток; у результаті проведення аналізу поперечних зрізів із свіжої трави астрагалу солодколистого встановлено особливості локалізації слизу, пектинів та фенольних сполук в аналізованій рослинній сировині. Висновки. Встановлено морфологічні та анатомічні діагностичні ознаки надземної частини астрагалу солодколистого, перспективного нефропротекторного засобу. Отримані дані буде використано при розробці проекту методів контролю якості на нову лікарську рослинну сировину – «Трава астрагалу солодколистого».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Kriukova, A. I., I. S. Konovalenko, I. M. Vladymyrova та V. O. Tarasenko. "Розробка технології отримання та дослідження екстракту сухого зі збору аналгетичної та протизапальної активності". Ukrainian Journal of Military Medicine 3, № 1 (31 березня 2022): 75–86. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-075.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. На сьогоднішній день простежується тенденція до переведення лікарської рослинної сировини і зборів на її основі у форму екстракційних фітопрепаратів, що мають ряд переваг перед рослинною сировиною – це забезпечення вилучення максимальної кількості біологічно активних речовин, точність дозування, забезпечення комплексного фармакологічного ефекту при збереженні властивостей багатокомпонентного збору. Метою цієї роботи є отримання сухого екстракту на основі рослинного збору аналгетичної та протизапальної активності. Для досягнення поставленої мети необхідно: визначити оптимальні умови екстрагування рослинної суміші, розробити технологію отримання екстракту сухого та встановити показники якості отриманого екстракту у відповідності до нормативної документації України. Матеріали та методи дослідження. Вихідним матеріалом для виготовлення екстракту було обрано рослинний збір з аналгетичною та протизапальною активністю (патент 121151 України на винахід. До складу збору входить наступна лікарська рослинна сировина: гарпагофітуму лежачого корені (Harpagophyti radiх), софори японської бутони (Sophorae japonicae flos immaturus), квасолі звичайної стулки плодів (Phaseoli vulgaris valvae fructus), споришу звичайного трава (Polygoni avicularis herba) при співвідношенні: (50:20:20:10). Рослинна композиція завдяки наявності певних груп біологічно активних речовин, комплексно надає виражену протизапальну та аналгетичну активності. Дослідження показників якості вихідної сировини, рослинного збору, зразків водно-етанольних витягів та екстрактів сухих здійснювали за методиками Державної фармакопеї України. Результати. Досліджено технологічні параметри рослинного збору та лікарської рослинної сировини, що входить до його складу, з метою визначення та підвищення ефективності процесу екстрагування. Встановлено, що максимальний вихід біологічно активних речовин у витягах зі збору спостерігається при використанні методу «ультразвукової екстракції» протягом однієї години, як екстрагент доцільно використовувати етанол 20 %, у співвідношенні сировини до екстрагенту (1:8). Оптимальний ступінь подрібнення досліджуваної багатокомпонентної суміші, що містить бутони, траву та корені є від 2 до 5 мм. За отриманими результатами розроблено технологію та технологічну блок-схему виробництва сухого екстракту. У відповідності до вимог ДФУ, визначено параметри стандартизації та показники якості екстракту сухого: опис; ідентифікація з визначенням речовин-маркерів компонентів екстракту методом тонкошарової хроматографії; втрата в масі при висушуванні; зола загальна; спектрофотометричним методом визначено кількісний вміст суми амінокислот у перерахунку на аргінін, вміст флавоноїдів у перерахунку на рутин; методом високоефективної хроматографії визначено вміст гарпагозиду. Висновки. Проведено низку фізико‐хімічних та фармакотехнологічних досліджень зі встановлення оптимальних умов екстракції рослинного збору аналгетичної та протизапальної активністі. На основі отриманих даних розроблено технологію отримання екстракту сухого. Встановлені параметри стандартизації отриманого екстракту сухого у відповідності до вимог ДФУ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Sizaya, Olga, Anna Kychka, Tetyana Husol та Olesya Savchenko. "ЕКСТРАКТ ІЗ КОРІННЯ КУЛЬБАБИ ЛІКАРСЬКОЇ ЯК ПЕРСПЕКТИВНА СИРОВИНА У ВИРОБНИЦТВІ ХАРЧОВИХ КОНЦЕНТРАТІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 3(13) (2018): 231–39. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-3(13)-231-239.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Одним із діючих шляхів підвищення рівня здоров’я населення є створення продуктів харчування з додаванням рослинної сировини, що є невичерпним джерелом натуральних біологічно активних речовин, які збагачують організм людини вітамінами, мінеральними речовинами, антиоксидантами, органічними кислотами. Постановка проблеми. Перспективним напрямом розширення асортименту продуктів із підвищеною харчовою цінністю є використання як сировини кореня кульбаби лікарської (Taraxacum oficinale Wigg). Біологічно активними речовинами кульбаби лікарської є інулін та флавоноїди. Інулін знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань, зміцнює імунну систему організму, має імуномодулюючу та гепатопротекторну дію, дозволяє знизити рівень цукру в діабетиків. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових публікаціях показано, що рослинні екстракти є найбільш перспективною сировиною для створення продуктів, збалансованих за вмістом біологічно активних речовин, оскільки рослинні екстракти поєднують натуральність, функціональність та містять ессенціальні речовини в концентрованій кількості. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Обмежена інформація щодо використання порошків та екстракту з кореня кульбаби лікарської у складі харчоконцентратів як замінників кави. Постановка завдання. Визначення оптимальних режимів отримання екстрактів із коріння кульбаби лікарської в сухій формі та обґрунтування доцільності використання їх як замінників кави у виробництві харчоконцентратів. Виклад основного матеріалу. З’ясовано, що за вмістом виходу сухих речовин (41,5-43,4 %) при отриманні екстракту з порошку коріння кульбаби доцільним є використання у якості екстрагенту питної води (гідромодуль 1/12) як найбільш дешевого розчинника. Визначено, що, в залежності від умов виробництва, екстракцію можна проводити в інтервалі температур 60-90 °С впродовж 2-4 годин. Досліджено: вміст важких металів у сировині та вміст макро- і мікроелементів в екстракті з коріння кульбаби атомно-абсорбційним методом; компонентний склад летких речовин екстракту – методом хромато-мас-спектрометрії; вміст інуліну – за методом Бертрана. Висновки відповідно до статті. Літературні дані та отримані результати досліджень зумовлюють доцільність використання порошку та сухого екстракту з коріння кульбаби у виробництві харчоконцентратів, оскільки ця рослинна сировина збагачує продукти харчування вітамінами, мінералами, інуліном та флавоноїдами і є безпечною для споживання з точки зору токсичності. Агрегатний стан екстракту, тривалий термін зберігання, приємний аромат і смак, розчинність як у холодній, так і гарячій воді, простий метод отримання – доводять перспективність використання цієї сировини для виробництва сумішей розчинних кавових напоїв, у складі морозива та кондитерських виробів, а також як замінника кави для людей, хворих на цукровий діабет.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Buialska, Nataliia, Elena Kupchik та Natalia Denisova. "ВИКОРИСТАННЯ СОРБЕНТІВ ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У МОЛОЧНІЙ СИРОВИНІ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1 (15) (2019): 181–88. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-1(15)-181-188.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Одними з найсильніших за дією та найбільш поширених хімічних забруднювачів харчових продуктів, зокрема молочних, є важкі метали. На сьогодні є нагальна потреба у визначені їх вмісту та пошуку шляхів зменшення ризиків, викликаних споживанням забрудненої продукції. Постановка проблеми. Перерозподіл важких металів у ході технологічних процесів не завжди забезпечує отримання продуктів із безпечним рівнем токсичних металів, тому необхідним є підбір сорбентів та пошук оптимальних технологічних режимів детоксикації вихідної молочної сировини. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вирішенню наукових та практичних питань, пов’язаних із моніторингом важких металів у харчових продуктах та розробкою способів їх елімінації, присвячені роботи багатьох відомих учених та практиків. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У літературних джерелах практично відсутні відомості про вміст важких металів у сухому молоці. У роботах, присвячених вибору сорбентів для детоксикації вихідної молочної сировини, не завжди враховано їхній вплив на вміст у молоці кальцію, білку, жиру тощо. Постановка завдання. Мета роботи – визначити вміст важких металів у сухому молоці, проаналізувати шляхи їх надходження та на основі отриманих результатів розробити технологічні режими та способи детоксикації важких металів. Виклад основного матеріалу. Наведені результати аналізу вмісту важких металів у сухому молоці. Запропоновані методи зниження концентрації Pb та Cd в молочній сировині з використанням сорбентів. Досліджений вплив сорбентів на якість сировини. Встановлено, що застосування поліфаму не впливає на органолептичні та основні фізикохімічні показники молока. Визначений ступінь очистки молока-сировини від важких металів. Встановлені оптимальні умови процесу детоксикації поліфамом (температура, час експозиції сорбенту та його концентрація). Висновки відповідно до статті. Проведені дослідження дозволяють використовувати молоко-сировину з підвищеним вмістом важких металів в подальшому виробництві молочних продуктів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Rudko, H. I., та H. R. Bala. "Критична мінеральна сировина та її перспективи в Україні". Мінеральні ресурси України, № 2 (23 серпня 2021): 3–14. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.2.3-14.

Повний текст джерела

Анотація:

Світова тенденція переходу людства до сталого розвитку дуже залежить від безперебійного постачання різних мінералів або матеріалів. У цьому контексті надзвичайно важливим є налагодження співпраці між різними зацікавленими сторонами в керуванні критично важливими матеріалами на всьому глобальному ланцюжку постачання.У статті наведено стислий огляд появи поняття “критична сировина” та траєкторій розвитку національних стратегій щодо критично важливих мінералів в основних зацікавлених регіонах – Китаї, США, Європі, Японії та Австралії. Забезпечення надійного й неупередженого доступу до корисних копалин стає дедалі важливішим чинником конкурентоспроможності, тому країни-імпортери скоординованими діями стимулюють диверсифікацію, тобто збирають дані про виробництво, переробку мінеральних ресурсів і торгівлю ними. Україна, у надрах якої зосереджено широкий спектр корисних копалин, у перспективі може стати одним з надійних партнерів для споживачів критичної мінеральної сировини, зокрема Європейського Союзу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Petrova, Zh O. "Енергоефективні режими сушіння колоїдних капілярно-пористих матеріалів". Кераміка: наука і життя, № 3(40) (16 жовтня 2018): 23–29. http://dx.doi.org/10.26909/csl.3.2018.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Процеси конвективного сушіння відносяться до найбільших енергоємних промислових технологічних процесів. Затрати енергії на видалення вологи досягають 3000 – 5000 кДж/кг і більше, тому вирішення питання зменшення енергоспоживання при сушінні є актуальним науково-технічним завданням. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є розробка енергоефективних режимів сушіння. Аналітичний розрахунок процесу сушіння колоїдних капілярно-пористих матеріалів досить складний, оскільки необхідно знати ряд індивідуальних величин для даного продукту. В даній роботі досліджували процес конвективного сушіння композитного колоїдного капілярно-пористого матеріалу. Процес досліджується екс-периментально з використанням моносировини та композиції у певному співвідношенні матеріалів. Оскільки істотне збільшення енергетичних витрат на сушіння звичайно пов’язують з складністю видалення вологи з матеріалу, кінетика якого обумовлена рухливістю молекул води та енергією їх взаємодії з іншими молекулами, тому важливо було дослідити зміни питомої теплоти випаровування води з моносировини, композиції з них. В процесі дослідження встановлені та узагальнені нові закономірності при сушінні композиційної сировини. Визначена теплота випаровування моно та композиційної сировини, яка в композиції менша ніж в моносировині. Для організації економічного та енергетичного процесу сушіння органічної колоїдної капілярно-пористої сировини та підвищення якості сухого продукту найбільш доцільно створення композицій та використання ступеневих режимів енергопідведення із зниженням температури теплоносія із зменшенням вологовмісту матеріалу. Розраховані інтенсивність та тривалість зневоднення сумішей. Розрахована густина теплового потоку, яка витрачається на випаровування вологи в залежності від інтенсивності випаровування і вологовмісту матеріалу. Досліджено залежність числа Ребіндера (як критерію оптимізації сушки) від вологовмісту матеріалу, що обґрунтовує ефективність запропонованих ступеневих режимів сушки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Огородник, Ирина, Иван Телющенко та Алина Колядюк. "ОСОБЕННОСТИ ПОДБОРА СОСТАВОВ МАСС ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА ТЕПЛОЭФФЕКТИВНЫХ КЕРАМИЧЕСКИХ ИЗДЕЛИЙ". Будівельні матеріали та вироби, № 5-6(99) (22 листопада 2018): 94–96. http://dx.doi.org/10.48076/2413-9890.2018-99-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Для збільшення потужностей виробництва керамічних тепло- ефективних стінових виробів в Україні за рахунок поступової реконструкції виробництв рядової цегли та будівництва нових заводів на першому етапі необхідно вивчення сировинної бази з подальшим підбором добавок-поризаторів та при необхідності добавок-пластифікаторів. Вид та кількість добавок в кожному конкретному випадку підбирається окремо, в залежності від хіміко-мінералогічного складу сировини та економічної доцільності. При синтезі нових складів мас необхідно вирішити задачу зниження щільності виробу, при збереженні міцності на стиск керамічних мас. Ефективні стінові матеріали характеризуються теплопровідністю 0,38- 0,46 Вт \ м.К. Високоефективні матеріали великоформатні блоки характеризуються теплопровідністю менш 0,24 Вт \ м. К.З огляду на ситуацію що склалася на енергетичному ринку України, раціональне використання енергоресурсів є одним з основних завдань економіки. Виробництво ефективної стіновий кераміки є одним із шляхів їх вирішення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Glyva, V., I. Matvieieva, L. Levchenko та N. Kichata. "ПРОЕКТУВАННЯ КОМПОЗИТНИХ МАТЕРІАЛІВ НА ОСНОВІ ДРІБНОДИСПЕРСНОЇ ЗАЛІЗОВМІСНОЇ СУБСТАНЦІЇ ДЛЯ ЕКРАНУВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 60 (28 травня 2020): 110–13. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.2.110.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі аналізу механізмів розсіювання іонізуючих електромагнітних випромінювань та залежності ослаблення випромінювання від порядкового номера елемента та його густини зроблено висновок про можливість їх екранування матеріалами з вмістом заліза. Запропоновано засади проектування композиційного металополімерного матеріалу для зниження інтенсивності рентгенівського та гама-випромінювань. Показано, що зміна поглинання іонізуючого випромінювання зі зміною довжини хвилі випромінювання відбувається немонотонно. Тому для проектування матеріалу необхідно з’ясувати переважні довжини хвиль (частоти) випромінювання, яке потребує екранування. Встановлено, що для ефективного екранування випромінювання існує критична концентрація металевих частинок у полімерній матриці. Це відбувається на порозі протікання електричного струму за вмісту екрануючої субстанції 11−12 % (за вагою). Це добре узгоджується зі співвідношеннями електродинаміки суцільних середовищ. При проектуванні матеріалу з використанням залізорудного концентрату слід враховувати його різні властивості у залежності від виробника. Проектуванню захисного матеріалу повинні передувати лабораторні дослідження з визначення переважної фракції залізорудних частинок за розмірами та вмісту заліза і його сполук у вихідній сировині.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Khropot, O. S., Ye V. Bazavluk, R. T. Konechna, I. I. Hubytska, Y. Т. Konechnyi, I. Jasicka-Misiak, P. P. Wieczorek та V. P. Novikov. "ОДЕРЖАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛЮСНОЇ МАСИ DELPHINIUM ELATUM L." Фармацевтичний часопис, № 2 (23 червня 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11205.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Ввести в культуру in vitro Delphinium elatum L., дослідити вплив регуляторів росту на процеси росту рослинних клітин, визначити оптимальні умови культивування рослини в умовах in vitro. Одержати екстракти біомаси та рослинної сировини D. elatum, провести порівняльне дослідження вмісту біологічно активних сполук, антимікробної та антиоксидантної активностей. Матеріали і методи. Культивування D. elatum проводили на модифікованому живильному середовищі Мурасіге-Скуга. Екстракти одержували методом мацерації, як екстрагент використовували водно-етанольні розчини в концентрації 20, 40, 70 та 90 %. Загальний вміст фенольних сполук в екстрактах визначали спектрофотометричним методом Фоліна-Чокальтеу, загальний вміст флавоноїдів – колориметричним методом з алюмінію хлоридом. Антимікробну активність досліджували на стандартних та клінічних штамах мікроорганізмів методом дифузії в агар, антиоксидантну активність – спектрофотометричним методом шляхом взаємодії зі стабільним хромоген-радикалом 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом. Результати й обговорення. Підібрано оптимальну схему стратифікації та стерилізації насіння D. elatum з найбільшим виходом асептичних експлантів: почергові механічна обробка, змочування холодною стерильною водою, витримка в холодильнику, обробка 70 % етанолом, натрію гіпохлоритом та стерилізованою бідистильованою водою. Визначено склад поживного середовища Мурасіге-Скуга, доповненого регуляторами росту БАП, 2,4-Д, на якому спостерігались найвищі значення індексу росту і найменший час подвоєння біомаси калюсів. Одержано калюсну біомасу після 35 діб культивування. Досліджено загальний вміст флавоноїдів та фенольних сполук в екстрактах D. Elatum. Встановлено, що екстракти як калюсної біомаси, так і рослинної сировини, одержані з 40 % водно-етанольним розчином мають найбільший вміст фенольних сполук і флавоноїдів. Встановлено протимікробну та протигрибкову активність екстрактів D. elatum щодо стандартних та клінічних штамів деяких мікроорганізмів. Визначено, що максимальну активність проявили екстракти D. elatum, одержані з 40 % та 70 % водно-етанольними розчинами. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що калюсна біомаса D. elatum за вмістом фенольних сполук, флавоноїдів та фармакологічною активністю не поступається рослинній сировині і може бути використана як рівноцінна лікарська сировина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Yelatontsev, D. O., A. P. Mukhachev та V. I. Suprunchuk. "Сорбент лігноцелюлозний зі шкаралупи волоського горіха". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (28 лютого 2019): 110–15. http://dx.doi.org/10.15421/40290124.

Повний текст джерела

Анотація:

Підвищити ефективність сорбційних методів очищення стічних та природних вод можна за рахунок розробки недорогих сорбентів, селективних до відповідних полютантів. З огляду на це, найбільш оптимальною сировиною для отримання дешевих адсорбентів, які не потребують регенерації, варто вважати лігнін-целюлозовмісні сільськогосподарські відходи (наприклад шкаралупа волоського горіха). Очищення стічних вод за допомогою дешевих біосорбентів на основі лігніну і целюлози характеризується ефективністю вилучення токсикантів із розчинів, простою технологією виготовлення сорбентів, використанням стандартного устаткування. Усе це дає змогу істотно знизити загальну вартість очищення води. Тому розроблення нових ефективних і дешевих сорбційних матеріалів на основі лігніну і целюлози, з метою розширення сфер їх застосування та ефективності використання для вилучення металів, радіонуклідів, солей і інших забруднювачів, є актуальним завданням. Обґрунтовано доцільність утилізації багатотоннажних відходів харчової промисловості у виробництві сорбентів для очищення забруднених природних і стічних вод. На основі аналізу фахових та патентних джерел, за період з 1997 по 2018 рр., розглянуто технологічні параметри процесів фосфорилювання під час виробництва сорбентів лігноцелюлозних (СЛЦ) зі шкаралупи волоського горіха. Вивчено вплив температури, концентрації робочих розчинів, тривалості оброблення сировини, відношення тверда фаза: розчин на ефективність процесу отримання сорбційного матеріалу. Запропоновано новий енерго-ресурсозберігаючий спосіб виробництва СЛЦ, який мінімізує обсяг утворення стічних вод і забезпечує отримання сорбенту високої якості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Скрипніченко, Дмитро Михайлович, Надія Олександрівна Дец та Любов Олександрівна Ланженко. "ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ СИРОВИННИХ ІНГРЕДІЄНТІВ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ СИРКОВОГО ДЕСЕРТУ З НАПОВНЮВАЧАМИ". Scientific Works 84, № 2 (25 грудня 2020): 10–16. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i84.1881.

Повний текст джерела

Анотація:

В матеріалах статті визначені та наведені органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показників молока-сировини та знежиреного молока, в свою чергу знежирене молоко в подальшому є основною сировиною для виробництві сиркового десерту. При виробництві сиркового десерту на молочній основі обґрунтовано доцільність використання у якості наповнювача – меду липового та волоських горіхів. Встановлено, що додавання меду та волоських горіхів в якості додаткової рослинної сировини є необхідним для підвищення енергетичної цінності готового продукту. Розроблено рецептуру сиркового десерту на молочній основі з медом та волоськими горіхами. В результаті проведення експериментальних досліджень визначені органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники сиркового десерту з наповнювачами та встановлено, що всі зазначені показники відповідають нормативним показникам якості для сиркових десертів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Gorbatyuk, O. I., T. O. Garkavenko, T. G. Kozytska, D. O. Ordinska, I. V. Musiec та N. V. Schur. "Бактеріологічний моніторинг стафілококової інфекції у свиней, сировині і продукції із свинини на території України та біологічні ризики для людини". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 194–200. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті викладені результати бактеріологічного моніторингу щодо частоти виділення ізолятів стафілококів із патологічного матеріалу від загиблих свиней та виявлено постійну, динамічну циркуляцію стафілококової інфекції серед свиней в тваринницьких господарствах усіх регіонів України з тенденцією до її територіального поширення. В матеріалах представлені загальні дані щодо рівня резистентності польових ізолятів виділених стафілококів до дії антибіотиків різних груп, в т. ч. до ß-лактамних цефалоспоринів і пеніцилінів. За аналізом результатів антибіотикограм у виділених ізолятів стафілококів показана їхня полірезистентність до дії антибіотиків. В даних матеріалах окреслене значення метицилінрезистентних стафілококів, які створюють особливу небезпеку для людини. Визначена частота виявлення ізолятів стафілококів у зразках свинини, призначеної для забезпечення потреб населення України, як таких що створюють постійні біологічні ризики щодо захворювання людей і тварин та мають тенденцію до широкого розповсюдження на території держави.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Nesterenko, Natalia, Anastasiya Ivanyuta та Kostiantyn Mostyka. "ВПЛИВ БЛАНШУВАННЯ НА ЯКІСТЬ ЗАМОРОЖЕНИХ КУЛЬТИВОВАНИХ ПЕЧЕРИЦЬ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, № 2 (12) (2018): 228–35. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-228-235.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Заморожування культивованих печериць без попередньої теплової обробки не забезпечує високої якості готового продукту та після дефростації значно поступається свіжій сировині. Це підтверджує необхідність пошуку ефективних способів попередньої обробки грибної сировини перед заморожуванням з метою стабілізації її споживних властивостей. Постановка проблеми. Результати попередніх досліджень засвідчили, що гриби після розморожування внаслідок високої активності оксидоредуктаз темнішають, втрачається значна кількість клітинного соку, що загалом негативно впливає на харчову цінність продукту. Тому актуальною є проблема стабілізації споживних властивостей грибів шляхом їх попередньої обробки перед заморожуванням. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженнями І. Е. Цапалової, Д. А. Плотнікової, Ю. Т. Жука, Н. А. Родькиної, R. Kurkela, B. Holmstrom, P. Varo, A. Mehlits, G. Geerds та інших встановлено та обґрунтовано позитивний вплив бланшування на грибну сировину, як одного з ефективних способів попередньої обробки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Значна кількість вітчизняних та закордонних досліджень присвячені вивченню якості лісових грибів. Проте дані в науковій літературі щодо дослідження харчової цінності культивованих печериць після заморожування й тривалого низькотемпературного зберігання практично відсутні. Постановка завдання. Метою роботи є дослідження впливу бланшування на стабілізацію споживних властивостей культивованих печериць білої та коричневої раси. Виклад основного матеріалу. З метою збереження структури тканин, природного кольору грибів та більш інтенсивного зниження ферментативної активності, яка викликає потемніння грибної сировини, у воду для бланшування додавали лимонну кислоту. Теплова обробка відбувалась шляхом занурення грибів у воду при температурі 95–100 º С. Для визначення оптимальних варіантів бланшування нами було проведено серію експериментів, в яких зміню-вали концентрацію лимонної кислоти із кроком 0,05 одиниць (від 0,05 до 0,15 % лимонної кислоти) та час бланшування із кроком у 30 с (від 30 до 90 с). Основними критеріями для вибору режиму обробки слугували результати дегустаційної оцінки та основні фізико-хімічні показники, які найбільш повно відображають зміни в грибній сировині під час теплової обробки. За результатами проведених досліджень було розраховано комплексний показник якості культивованих печериць білої та коричневої раси залежно від часу бланшування та кількості лимонної кислоти на основі розробленої 5 бальної оцінки з урахуванням коефіцієнтів вагомості. Висновки відповідно до статті. У результаті проведених досліджень можна зробити висновок, що серед досліджуваних варіантів попередньої обробки за комплексом органолептичних та фізико- хімічних показників найкращими виявились печериці як білої так і коричневої раси, які були попередньо пробланшовані в 0,1 %-му розчині лимонної кислоти протягом 1 хв (60 с).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Kotov, S. A., T. M. Gontova та O. O. Sokolova. "ВИВЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ РОСЛИН В БАГАТОКОМПОНЕНТНОМУ ЛІКАРСЬКОМУ РОСЛИННОМУ ЗАСОБІ". Фармацевтичний часопис, № 3 (3 грудня 2021): 22–28. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.3.12477.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Розробка методів ідентифікації багатокомпонентного рослинного збору в фільтр-пакетах за характерними макро- і мікроскопічними ознаками, вивчення хроматографічного профілю вихідної сировини і порівняння його з профілем потенційного збору на предмет виявлення характерних зон за допомогою методу ТШХ. Матеріали і методи. Вихідна сировина (череди трава, нагідок квітки, глоду листя і квітки) зібрана на території Харківської області та зареєстрована в ДП «Фармакопейний центр». Сировина була подрібнена до розміру частинок, що проходять крізь сито 3000. Виконання роботи включало три етапи: на 1-му етапі проводився макроскопічний аналіз суміші лікарської рослинної сировини, на 2-му етапі - мікроскопічний аналіз, а на третьому - проведення ТШХ аналізу вихідної сировини і передбачуваного збору з подальшим детектуванням характерних зон. Результати й обговорення. При проведенні макроскопічного та мікроскопічного аналізу збору виявлені всі характерні частини кожної із рослин, що входять до його складу. При проведенні ТШХ випробування на виявлення зон флавоноїдів і гідроксикоричних кислот на хроматограмі збору виявлені характерні зони, властиві череді траві, нагідок квіткам і глоду листю і квіткам, а також ідентифіковані зони календулозидів, діагностичні для нагідок квіток. Висновки. Розроблені методи ідентифікації багатокомпонентного рослинного лікарського засобу – збору череди трави, нагідок квіток, глоду листя та квіток в фільтр-пакетах за розділами, які є обов’язковими для рослинних лікарських засобів: ідентифікація А - макроскопія, ідентифікація В - мікроскопія, ідентифікація С - ТШХ і доведена можливість розпізнання всіх його рослинних компонентів при їх спільній присутності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Shchukina, L. P. "Прогнозна оцінка кольору будівельної кераміки на основі легкотопких глинистих порід". Кераміка: наука і життя, № 3(40) (16 жовтня 2018): 6–13. http://dx.doi.org/10.26909/csl.3.2018.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізована коректність існуючих кількісних показників хімічного складу легкотопких глин для прогнозу кольорової гами продуктів їх випалу. Експериментально досліджені випалювальні властивості та колір 52 проб сировини, яка відноситься до сучасних родовищ легкотопких глин. Встановлено, що запропоновані ще у 20-сторіччі кількісні критерії Соколова Я.І. і Калантар Г.А. мають невисокий процент збігу реального кольору з прогнозованим і вузькі області використання. Критерій Соколова Я.І. певною мірою може бути застосований до карбонатвмісних клінкерних глин з температурою випалу 1100 – 1150 oC, критерій Калантар Г.А. – до штучних сировинних сумішей з температурою випалу не вище 1000 oC при отриманні лицьової кераміки світлих кольорів із застосуванням карбонатів кальцію. Запропоновано новий критерій кольорності Fe2O3/(СаО+MgO+Al2O3), який базується на статистичному аналізі мінерального складу легкотопких глин сучасного періоду, вивченні їх випалювальних властивостей і закономірностях зміни кольору продуктів випалу залежно від хіміко-мінерального складу глин і фазового складу матеріалів. Даний критерій враховує функціональну роль оксидів, що входять до складу термічно активних глинистих і домішкових мінералів і беруть участь в процесах фазо- і кольороутворення при випалі глинистих порід. Встановлені межі зміни значень цього критерію у взаємозв’язку з кольором випалених глин, що змінюється від бежевого до темно-брунатного. Розроблений критерій адаптований до сучасної сировинної бази стінової і фасадної кераміки і не менше ніж на 80 % узгоджується з реально отримуваним кольором матеріалів. Даний критерій має ширші межі використання і дозволяє прогнозувати колір випалених легкотопких глин різного типу (кислі, напівкислі, цегельно-черепичні і клінкерні супіски і суглинки). Розроблений критерій рекомендується до використання під час геолого-промислових і технологічних досліджень родовищ легкотопких глин для оцінки їх технологічної якості і є корисним для прогнозу кольорової гами керамічних матеріалів, який потребує визначення вмісту в глинах лише чотирьох оксидів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Корінчевська, Тетяна Володимирівна, та Вячеслав Аврамович Михайлик. "Термічна деструкція гранульованого палива з міскантуса". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 10–15. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1862.

Повний текст джерела

Анотація:

Плантації енергетичних культур (верба, тополя, міскантус та ін.) забезпечують виробництво не тільки ефективного біопалива, а й поліпшують екологічний стан довкілля за рахунок інтенсивного поглинання вуглекислого газу з атмосфери. Ефективною сировиною для виробництва твердого біопалива є міскантус. В статті представлені результати термічного аналізу біопалива з міскантуса та дослідження щодо впливу на термічну деструкцію гранульованого палива фракційного складу сировини, температури і тиску гранулювання. В роботі використані зразки гранул, отримані при холодному пресуванні, механоактивації та термічній активації сировини. Методами термогравіметрії та диференційного термічного аналізу визначено температурні інтервали зневоднення, термічного розкладання органічних і мінеральних речовин, середні швидкості термічного розкладання органічних сполук, вологість та зольність зразків біопалива. Для всіх зразків гранульованого палива з міскантуса характерні стадії зневоднення, термічного розкладання органічних сполук, що супроводжується видаленням газоподібних продуктів, та розкладання мінеральних речовин. Найбільша швидкість виходу газоподібних речовин спостерігалась у гранул з механоактивованої та термічно активованої сировини, найменша – у гранули з полідисперсної фракції після холодного пресування. Було встановлено, що механоактивація і термічна активація сировини впливають на процес термічної деструкції – збільшується інтенсивність розкладання органічних речовин. Виявлено, що механоактивація сировини є найбільш суттєвим фактором впливу на кінетику термодеструкції. Під час термічного розкладання гранул, переважно з термічною активацією матеріалу в процесі гранулювання, у високотемпературному періоді розкладання спостерігалися мікровибухи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Кравченко, А. І. "ВИРОЩУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СЕЛЕКЦІЙНОГО ПОЛІПШЕННЯ ВІВСА ГОЛОЗЕРНОГО В УКРАЇНІ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 46, № 4 (24 травня 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.4.3.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасних умовах переорієнтованості людства на здорoвий спосіб життя oвес є цінною сировиною для харчової промисловості. Овес голозерний відкриває нові перспективи його використання у переробній промисловості завдяки зменшенню витрат на переробку та покращеному і збалансованому вмісту поживних речовин. Сортимент продуктів для дієтичного, спортивного, дитячого харчування розширюється щодня, попит на якісну сировину росте, однак ґрунтово-кліматичні умови нашої країни різноманітні, тому для забезпечення потреб виробників необхідною сировиною необхідне впровадження більшої кількості сортів вівса голозерного різних напрямів використання, які би пристосовувалися до умов вирощування та були би стійкими до абіотичних і біотичних чинників навколишнього середовища. Для успішного виконання дослідження з вивчення та створення вихідного матеріалу вівса голозерного в умовах Лівобережного Лісостепу необхідно було дослідити біологічні особливості цієї культури, вплив різних екологічних чинників на його ріст і розвиток та перспективи селекції в Україні. Для проведення досліджень було прoаналізовано літературні джерела зарубіжних і вітчизняних авторів. Ввстановлено відношення рослин вівса голозерного до умов середовища зони вирощування, змін клімату, які зумовлюють появу посух і суховіїв, що стали частими в умовах Лівобережного Лісостепу України у весняно-літній період. Крім того, відзначено, що деякі морфологічні особливості будови колоска, а саме нещільне прилягання квіткових лусок до зернівки робить зернівку вівса голозерного більш вразливою до пошкоджень під час обмолоту та зберігання. Ця морфологічна особливість здатна знизити рівень проростання зернівки та призводить до зрідження посівів. Все це має безпосередній вплив на ріст і розвиток рослин вівса голозерного, а отже, й на рівень урожайності. Врожайність вівса – досить складна кількісна ознака, і голозерні сорти значно пoступаються плівчастим сортам за цією ознакою. Нині потенційна врожайність сoртів вівса голозерного становить 5,0 т/га та на практиці середня врожайність нижча у два-три рази залежно від погодних умов року вирощування. Тoму найбільш цінними для селекційної роботи є вихідний матеріал, який відзначається як високим рівнем продуктивності, так і стійкістю до несприятливих умов середовища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Огородник, Ирина, Петр Захарченко, Петр Варшавец, Дарья Присяжная та Татьяна Оксамит. "ПОВЫШЕНИЕ ПОТРЕБИТЕЛЬСКИХ СВОЙСТВ СТЕНОВЫХ МАТЕРИАЛОВ ЗА СЧЕТ МОДИФИКАЦИИ ИХ ПОВЕРХНОСТИ С ЦЕЛЬЮ РАСШИРЕНИЯ СБЫТА". Будівельні матеріали та вироби, № 3-4(98) (31 липня 2018): 72–80. http://dx.doi.org/10.48076/2413-9890.2018-98-09.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто наукові засади експлуатаційної надійності стінових матеріалів. Визначено, що сировина є одним з визначних факторів якості стінової кераміки. Такі дефекти, як висоли та «дутики» пов’язані з особливостями її складу. Визначено вплив фізичних та хімічних чинників на наявність дефектів стінової кераміки та шляхи їх нейтралізації. В якості ефективного шляху нейтралізації дефектів стінової кераміки, запропоновані напрями використання гідрофобізуючих добавок. Волога, потрапляючи на цеглу, зволожує її, збільшує витрату тепла і сприяє руйнуванню матеріалу. Після обробки гідрофобізаторами водопроникність знижується на 90 %, збільшується морозостійкість матеріалу і тривалість терміну експлуатації. Вивчено вплив гідрофобізаторів на лицьову керамічну цеглу виробників різних регіонів України. У всіх випадках отримано позитивний результат. Встановлені основні складові українського ринку (виробництво, експорт та імпорт) і ємність ринку в цілому. Дослідження проведені як для ринку керамічної цегли, так і для ринку гідрофобізуючих добавок в Україні. Проаналізовано динаміку показників у натуральному та вартісному вираженні. Надано перелік основних операторів ринку с зазначенням їх ділової активності, потужностей, розташування, часток ринку, які вони займають. Визначена провідна позиція гідрофобізуючих добавок виробництва ТОВ «Фасад Київ» на ринку будівельних матеріалів та фактори впливу на його вартісні показники

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Еременко, А., В. Василенков та Д. Руденко. "Дослідження процесу брикетування біомаси шнековим механізмом". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (24 грудня 2020): 15–22. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).15-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз процесу шнекового брикетування рослинних матеріалів у паливо та корми.Закономірності цього явища є підґрунтям для визначення раціональних параметрів робочих органів. При конструюванні брикетних пресів необхідно розглядати деформацію біомаси з урахуванням змінення фізичних і реологічних властивостей в момент взаємодії зі шнековим механізмом.Суттєвою перевагою шнекового брикетування є поєднання технологічного і транспортного процесів. Вони відбуваються безперервно з певною швидкістю. Властивості дисперсної сухої біомаси обумовлюються тим, що частинки сировини розділені прошарком повітря. Через прошарки діють сили молекулярного притягання, які забезпечують суху дифузію під час брикетування. Важливим фактором є тривалість знаходження брикету в камері формуючого пристрою при певній температурі.Визначено, що процес ущільнення біомаси шнековим механізмом до стану брикетів відбувається у три етапи. На першому етапі виникають напруги, що призводять до деформації сировини нелінійного характеру. На другому етапі зростаюче навантаження призводить до критичної комбінації напруг, коли встановлюється рівновага між внутрішніми силами опору біомаси і силами дії робочих органів. На третьому етапі подальше збільшення навантаження призводить до розвитку пластичних деформацій.Теоретично досліджено явище ущільнення біомаси шнековим робочим органом. Отримані формули визначають зв'язок тиску в каналі шнекового механізму з його довжиною. Тиск зростає за експоненціальною залежністю в міру просування від приймального бункера до формуючого каналу. Зазначені рівняння достовірні з точністю до прийнятих допущень про сталість коефіцієнтів тертя та про справедливість моделі переміщення пресової біомаси без зворотних потоків.Встановлено, що при відходженні матеріалу від витка шнека і збільшені поверхні тертя, сумарна величина стримуючого моменту зростає. Це призводить до відносного провертання шарів і кожний наступний шар обертається повільніше попереднього. Тому біля витка швидкість обертання біомаси найбільша, а на відстані обертання зменшується і матеріал переміщується тільки поступово.Шнекове брикетування має істотний недолік, зокрема при збільшенні щільності брикетів, пропускна здатність преса зменшується. Це проблемне питання є напрямком подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Еременко, А., В. Василенков та Д. Руденко. "Дослідження процесу брикетування біомаси шнековим механізмом". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 3(17) (24 грудня 2020): 15–22. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).15-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз процесу шнекового брикетування рослинних матеріалів у паливо та корми.Закономірності цього явища є підґрунтям для визначення раціональних параметрів робочих органів. При конструюванні брикетних пресів необхідно розглядати деформацію біомаси з урахуванням змінення фізичних і реологічних властивостей в момент взаємодії зі шнековим механізмом.Суттєвою перевагою шнекового брикетування є поєднання технологічного і транспортного процесів. Вони відбуваються безперервно з певною швидкістю. Властивості дисперсної сухої біомаси обумовлюються тим, що частинки сировини розділені прошарком повітря. Через прошарки діють сили молекулярного притягання, які забезпечують суху дифузію під час брикетування. Важливим фактором є тривалість знаходження брикету в камері формуючого пристрою при певній температурі.Визначено, що процес ущільнення біомаси шнековим механізмом до стану брикетів відбувається у три етапи. На першому етапі виникають напруги, що призводять до деформації сировини нелінійного характеру. На другому етапі зростаюче навантаження призводить до критичної комбінації напруг, коли встановлюється рівновага між внутрішніми силами опору біомаси і силами дії робочих органів. На третьому етапі подальше збільшення навантаження призводить до розвитку пластичних деформацій.Теоретично досліджено явище ущільнення біомаси шнековим робочим органом. Отримані формули визначають зв'язок тиску в каналі шнекового механізму з його довжиною. Тиск зростає за експоненціальною залежністю в міру просування від приймального бункера до формуючого каналу. Зазначені рівняння достовірні з точністю до прийнятих допущень про сталість коефіцієнтів тертя та про справедливість моделі переміщення пресової біомаси без зворотних потоків.Встановлено, що при відходженні матеріалу від витка шнека і збільшені поверхні тертя, сумарна величина стримуючого моменту зростає. Це призводить до відносного провертання шарів і кожний наступний шар обертається повільніше попереднього. Тому біля витка швидкість обертання біомаси найбільша, а на відстані обертання зменшується і матеріал переміщується тільки поступово.Шнекове брикетування має істотний недолік, зокрема при збільшенні щільності брикетів, пропускна здатність преса зменшується. Це проблемне питання є напрямком подальших досліджень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Яровий, Ігор Іванович, та Віта Петрівна Алі. "Ініціювання механодифузійного режиму вологовідведення в процесах зневоднення рослинної сировини". Scientific Works 84, № 1 (14 грудня 2020): 61–66. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v84i1.1871.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття містить результати експериментальної частини дослідження, що проводиться за загальним напрямом впровадження технологій адресної доставки енергії (АДЕ) в типових процесах харчової та переробної промисловості. В роботі визначено мету та засоби досягнення результатів, методи проведення дослідження, приведено аналіз отриманих результатів. Основний зміст роботи полягає в дослідженні умов та обмежень при яких можливо та доцільно ініціювання та підтримка в стабільному стані механодифузійного режиму вилучення вологи при зневодненні вологих матеріалів з капілярно-пористою структурою. Визначено актуальність та доцільність використання ефекту механодифузії в процесах зневоднення сировини рослинного походження та вологих матеріалів з схожою будовою внутрішніх шарів. Обґрунтовано необхідність використання додаткових рушійних сил для інтенсифікації процесу вологовідведення з поверхні частинок матеріалу. Зокрема запропоновано використати для цього принцип фільтраційного способу сушіння. Визначено основні переваги комбінування енергопідведення за допомогою мікрохвильового електромагнітного поля та вологовідведення способом фільтраційного сушіння. Експериментально доведено принципову можливість та ефективність такої комбінації. Описано причини обрання даного напряму досліджень, місце дослідження в системі наукової діяльності наукового колективу, зв’язки з іншими дослідженнями. Обґрунтовано актуальність дослідження, обрано конструкцію дослідного стенда, способи проведення експерименту та методи оцінки отриманих результатів. Приведено структурну схему та порядок проведення експерименту, обґрунтовано способи та методику збору інформації про хід експерименту. Описано принципи керування процесом енергопідводу та процесом вологовідведення. Надано обґрунтування обраного способу впливу на процес зневоднення, та доцільність його реалізації в стрічковій сушильній установці. Визначено модельну сировину та параметри процесу, що підлягають контролю в ході експерименту. Надано зразки графіків залежностей між основними параметрами процесу, отримані в ході експерименту. Виконано оцінку отриманих результатів. Визначено залежності кінетики процесу від питомої величини енергопідведення. Надано принципову схему удосконаленого сушильного модуля стрічкової мікрохвильової сушильної установки з реалізацією режиму механодифузійного вологовидалення. Приведено висновки, щодо завершеного етапу дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Павленко, А. М., та Л. П. Шумська. "Математична модель процесу нагрівання і сушіння вологих матеріалів". Refrigeration Engineering and Technology 56, № 1-2 (4 липня 2020): 19–26. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v56i1-2.1825.

Повний текст джерела

Анотація:

Вирішення проблеми створення ефективних пористих теплоізоляційних матеріалів і технологій їх виробництва нерозривно пов’язане з науковими дослідженнями в області енергопереносу в пористій структурі на етапах спучування, затвердіння і сушіння за умови забезпечення найбільш низької теплопровідності і густини. Зазначені властивості матеріалів визначаються величиною їх пористості, співвідношенням мікро- та макропористі, властивостями міжпорових матеріалів, що утворюють своєрідний несучий каркас, який у свою чергу визначається технологією виробництва, видом сировинних матеріалів і умовами їх підготовки. Проблема теплової обробки вологих матеріалів містить питання перенесення теплоти і маси всередині тіла (внутрішня задача) і в граничному шарі на межі розділення фаз (зовнішня задача). Кількість видаленої вологи залежить від ступеня розвитку кожного з цих процесів. При нагріванні зменшується вміст вологи на поверхні, і це створює перепад концентрації по перерізу тіла. Тому в тілі виникає потік вологи з глибинних шарів до поверхні, назустріч якому спрямований потік теплоти. Таким чином, при нагріванні вологих матеріалів відбуваються складні процеси волого- і теплообміну, котрі взаємно впливають на ентальпію і вологовміст як матеріалу, що нагрівається, так і навколишнього середовища. У статті розглядаються особливості побудови математичної моделі процесу нагрівання і сушіння вологих матеріалів. Процес сушіння розглядається як тепловий процес з ефективними коефіцієнтами теплоперенесення, що враховують масоперенесення. Це дозволяє отримати зручні для інженерних розрахунків аналітичні залежності, за допомогою яких можна визначити температурне поле і оцінити кінетику сушіння вологих матеріалів

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Пуголовок, Юрій. "Технологічні особливості гончарства роменської культури: сировина й матеріали". Scientific journal "Archaeological ceramology", № 1-2 (31 січня 2022): 99–110. http://dx.doi.org/10.52213/archaeologicalceramology.vi1-2.64.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснено огляд сировини й матеріалів, які використовували гончарі роменської культури.Археологічні джерела свідчать, що, обираючи місце для своїх городищ, сіверяни звертали увагуй на запаси глини в околицях, яку застосовували не тільки як сировину для гончарства, а й убудівельній справі. Для виготовлення посуду сіверяни використовували глини з кількома видамидомішок, додавання яких було необхідним, оскільки покращувало пластичність, запобігало усадці,поліпшувало сушіння, випалювання та експлуатаційні показники глиняного посуду. Найбільшпоширеною домішкою був шамот. Окрім нього, сіверяни додавали жорству й пісок, але їхконцентрація була менша порівняно з шамотом. Також у формувальній масі кераміки роменськоїкультури відомі органічні домішки – мушлі й залишки рослин. The article reviews the raw materials used by the Romny culture potters. Archaeological sourcesindicate that choosing a place for their settlements, the Siverians paid attention to the clay reserves inthe area. Clay was used not only as a raw material for pottery, but also in building craft. The Siverianspotters were at a stage marked by the use of clay as the main ascending raw material, and the amount ofnon-plastic impurities decreased. The addition of impurities was necessary, as prepared for the formationof pure clay is quite oily and has a large shrinkage. Impurities improved ductility, prevented shrinkage,improved drying, firing and performance of pottery. This fully applies to sand, hardness and fireclay.The most common impurity used by Siverians was grog. These were mostly coarse-grained impurities.They often contributed to the formation of cracks in the walls of the vessel. In addition to grog, there arecases of adding grus and sand, but their concentration is lower compared to grog. Organic impurities arealso known in the molding mass of Romny vessels. There are shells and plant remain. Clays with organicimpurities were used in building craft and during the construction/repair of kilns. Flours, grains or stalksof cereals got into household pottery by accident.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Кусняк, І. І. "Ефективність виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 2 (4 червня 2020): 88–92. http://dx.doi.org/10.36930/40300216.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено ефективність виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою. Ефективністю виготовлення фанери вважали сукупність економічної та екологічної ефективностей за результатами економії грошових ресурсів способом порівняння затрат під час виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою, замість традиційної фанери. Встановлено, що застосування термопластичної плівки у виробництві фанери збільшує затрати на фанерну сировину на 100,8 грн/м3 та клейовий матеріал на 1874,0 грн/м3. З'ясовано, що основними відмінностями під час виробництва досліджуваних видів фанери є затрати на потреби в електроенергії, у гарячій воді на дільницях приготування клею і нанесення його на поверхню шпону та збори за викиди небезпечних сполук у навколишнє середовище. Встановлено, що найбільше споживання потреби води здійснюється на дільницях приготування клею та нанесення його на поверхню шпону. Відповідно затрати електроенергії на цих дільницях теж є значними. З'ясовано, що одним з вагомих факторів у виробництві фанери є викиди небезпечних сполук у навколишнє середовище, причиною якого є застосування термореактивних клеїв. Застосування термопластичних плівок у виробництві фанери відкидає потребу у становленні очисних споруд та щорічному збору за викиди формальдегіду та аміаку. Порівняння статей затрат на фанерну сировину (кряж) та клейові матеріали у виробництві традиційної фанери та фанери, склеєної термопластичною плівкою ПЕНГ, показує, що затрати коштів збільшуються в 1,4 раза під час виготовлення фанери, склеєної ПЕНГ. Однак, враховуючи затрати на потреби в електроенергії та у споживанні гарячої води, економія коштів становить 492337,56 грн. Незважаючи на затрати виробництва на фанерну сировину та клейовий матеріал, виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою, є економічно вигіднішим за виробництво традиційної фанери. Окрім цього, екологічність отриманого продукту підвищує його конкурентоспроможність над традиційною фанерою. Запропонований спосіб виготовлення фанери підвищує продуктивність виготовлення завдяки відсутності трудовитратних операцій, гарантує високий ступінь чистоти атмосферного повітря для забезпечення якісних умов роботи працівників та екологічність готової продукції, яка навіть під час експлуатації є нетоксичною, що цим самим розширює можливості подальшого застосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Петрова, Жанна Олександрівна, та Катерина Сергіївна Слободянюк. "Розробка енергоефективного режиму сушіння фітоестрогенної рослинної сировини". Scientific Works 83, № 1 (1 вересня 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v83i1.1423.

Повний текст джерела

Анотація:

Білкові продукти на основі сої є ідеальним джерелом важливих для організму амінокислот, доповнюють білки зернових і здатні повністю замінити тваринні продукти. Соя – природне джерело рослинних фітоестрогенів. Одним з видів переробки сої є сушіння. В час енергетичних криз, що зумовлені енерговитратними технологіями та обладнанням виникає необхідність дослідження та подальшої розробки енергоефективних режимів сушіння. В даній статті наявний опис рекомендованих етапів попередньої гігротермічної підготовки сировини до сушіння, що дозволяє інактивувати антихарчові компоненти в соєвих бобах. В результаті попередньої гігротермічної обробки відбувається майже повна інактивація інгібітора трипсину, після гігротермічної обробки його лишається всього 4%. Обгрунтовано доцільність створення соєво – шпинатної суміші та запропоновано енергоефективний режим сушіння фітоестрогенної суміші. Проведені експериментальні дослідження по сушінню соєво-шпинатної композиції при температурах теплоносія 60˚С та ступеневій зміні температури теплоносія 100/60˚С показали, що тривалість сушіння матеріалу в режимі теплоносія 100/60˚С зменшується на 25% в порівнянні з тривалістю процесу при 60˚С. Результати досліджень впливу температури теплоносія на зміну кислотного числа соєво – шпинатної суміші доводять, що при поєднанні сої з каротиновмісною сировиною, шпинатом характер зміни кислотного числа аналогічний характеру цілих соєвих бобів. Встановлено, що соєво – шпинатний порошок відновлюється швидше в 2 рази за еталон (сухий молочний білок). В результаті проведених досліджень встановлено, що створення фітоестрогенної суміші з сої та шпинату дозволило зменшити енерговитрати на 20 – 25% на підготовку сировини до сушіння. На основі проведених досліджень запропоновано теплотехнологію для сушіння фітоестрогенної рослинної сировини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Shanaida, M. I. "ФІТОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ СПОЛУК ТЕРПЕНОВОЇ ПРИРОДИ В СИРОВИНІ ДЕЯКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ТРИБИ MENTHEAE (РОДИНА LAMIACEAE)". Фармацевтичний часопис, № 3 (3 грудня 2021): 5–13. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.3.12387.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Фітохімічний аналіз сполук терпенової природи у траві трьох видів триби Mentheae родини Lamiaceae (Dracocephalum moldavica L., Lophanthus anisatus (Nutt.) Benth та Satureja hortensis L.) хроматографічними та спектрофотометричним методами. Матеріали і методи. Траву заготовляли на дослідних ділянках у Тернопільській області на початку масового цвітіння. Ефірні олії отримували шляхом гідродистиляції. Для ідентифікації терпенових сполук використовували метод тонкошарової хроматографії. Компонентний склад тритерпеноїдів визначали методом високоефективної рідинної хроматографії. Сумарний вміст тритерпеноїдів визначали спектрофотометрично. Результати й обговорення. Методом ТШХ встановлено домінуючі компоненти та специфічні «хроматографічні відбитки» ефірних олій для кожного з видів, а також ідентифіковано нелеткі терпенові сполуки їхньої сировини – урсолову кислоту та β-ситостерол. Методом ВЕРХ встановлено, що урсолова та еускафова кислоти були основними тритерпеновими сполуками трави усіх досліджуваних видів; еускафова кислота (0,56 %) превалювала в сировині Satureja hortensis, урсолова (0,21 %) – у Lophanthus anisatus. Методом спектрофотометрії виявлено зниження сумарного вмісту тритерпеноїдів у напрямі Lophanthus anisatus (1,67±0,04 %) > Satureja hortensis (1,26±0,03 %) > Dracocephalum moldavica (1,05±0,03 %). Висновки. На основі проведеного фітохімічного аналізу у траві досліджуваних видів ідентифіковано сполуки терпенової природи, а також встановлено компонентний склад і сумарний вміст тритерпеноїдів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Matsiuk, K. D., L. I. Vyshnevska та A. V. Buhai. "НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛОПУХА ВЕЛИКОГО СУЧАСНОЮ МЕДИЦИНОЮ ТА АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ ПРЕПАРАТІВ НА ЙОГО ОСНОВІ". Фармацевтичний часопис, № 2 (14 липня 2021): 44–54. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12178.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Аналіз фармацевтичного ринку України та визначення доцільності виготовлення на основі субстанцій лопуха великого лікарських препаратів різної направленості дії, зокрема в умовах аптеки. Матеріали і методи. На основі бібліосемантичного, аналітичного та логічного методів досліджень при проведенні аналізу джерел літератури визначено доцільність використання сировини лопуха великого в розробці оригінальних лікарських препаратів завдяки наявності в ній активних речовин широкого спектра дії. Результати й обговорення. У результаті маркетингового аналізу визначено, що на фармацевтичного ринку України присутні три препарати з коренів лопуха великого ‒ Детоксифіт та Нефрофіт (у формі складних зборів) Аллотон (у формі розчину для зовнішнього застосування), 5 дієтичних добавок (з них 1 засіб ‒ таблетки і 4 ‒ фіточаї) та косметичні засоби (у вигляді шампунів для волосся ‒ 6 позицій, масок для волосся, кондиціонеру, олійного екстракту, крему для обличчя ‒ по 1 пропозиції. Виробниками продукції є Україна (4 засоби), Польща, Італія та Франція ‒ по 2 засоби. У народній медицині широко використовують відвар, настій, настоянку, олійні розчини, мазі, фітокреми, сухий порошок із коренів, свіже та висушене листя і насіння лопуха великого при артриті, ревматизмі, псоріазі, ранах, пухлинах, подагричних вузлах, для покращання стану волосся і трофіки волосистої частини голови; боротьби з алопецією та сухою себореєю, проявляючи протизапальну, спазмолітичну, полівітамінну, загальнозміцнювальну, антибактеріальну, імуностимулювальну та антифунгінальну дію; покращує обмінні процеси в організмі. Висновки. Враховуючи достатню сировинну базу лопуха великого, широкий спектр фармакологічної дії його субстанцій, при цьому обмежений асортимент на фармацевтичному ринку лікарських препаратів на його основі, було визначено доцільність виготовлення оригінальних засобів різної направленості дії з сировини лопуха великого, зокрема і в умовах аптеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Ляшенко, С. В., О. В. Сівцов, Ю. В. Запорожець, С. І. Кошкалда та В. В. Шевченко. "ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ РОБОТИ ПОБУТОВОГО ПОДРІБНЮВАЧА ВІДХОДІВ ДЕРЕВИНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 259–66. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.33.

Повний текст джерела

Анотація:

Оскільки сировинний потенціал дров останніми роками стрімко зменшується, а пошук альтер-натив призводить до освоєння відходів деревини, а саме: використання гілок, тому тріска як про-дукт подрібнення відноситься до кризо стійкого паливного матеріалу насамперед для особистих се-лянських господарств. Саме через це актуального значення набуває питання розробки технології та технічних засобів подрібнення відходів деревини на паливний матеріал. Завантаження матеріалу у приймальний бункер подрібнювача часто призводить до того, що порушується положення балансу (відповідно деревини). При такому завантаженні зміна кута між віссю нахилу деревини і віссю обе-ртання диска призводить до рубання деревини з підвищеними енергозатратами. Це негативне явище пришвидшує затуплення різальних ножів машини і, як наслідок, підвищення споживання електроене-ргії. Для усунення цього недоліку використовуються завантажувальні лотки різної конструкції, за допомогою яких обмежують кут нахилу деревини при подачі до вісі обертання диска. Отже, дослі-дження експлуатаційних режимів роботи побутового подрібнювача відходів деревини є важливим науково-прикладним завданням сьогодення. Метою роботи є обґрунтувати експлуатаційні режими роботи побутового подрібнювача відходів деревини для виготовлення паливного матеріалу в умовах особистого селянського господарства. Основними завданнями цієї роботи є вибір оптимальних екс-плуатаційних режимів та конструктивних параметрів для подрібнювача відходів деревини. Для удо-сконалення математичної моделі були використані методи фізичного і математичного моделюван-ня реального подрібнювача та методи математичної статистики при опрацюванні та аналізі екс-периментальних даних. У результаті проведеної роботи було з’ясовано, що область раціональних значень подрібнювача, а саме кута нахилу деревини при подачі перебуває в межах 30000´…36038´ а показник щільності матеріалу подрібнення в діапазоні 440 кг/м3…530 кг/м3. До того ж споживання електроенергії електродвигуна побутового подрібнювача становитиме W=1,30…1,40 кВт/год, що є оптимальним значенням. На основі проведених виробничих досліджень встановлено, що отримане рівняння дає можливість визначити межі енергоспоживання залежно від щільності матеріалу та кута нахилу подачі при проведенні технологічного процесу подрібнення відходів деревини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Цыбенко, Марина, Лев Черняк та Наталья Дорогань. "МИНЕРАЛЬНЫЙ ВЯЖУЩИЙ МАТЕРИАЛ С ПРИМЕНЕНИЕМ СПОНДИЛОВОЙ ГЛИНЫ". Будівельні матеріали та вироби, № 1-2(97) (16 квітня 2018): 26–29. http://dx.doi.org/10.48076/2413-9890.2018-97-03.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз сировинних сумішей для виготовлення в’яжучого матеріалу низькотемпературного випалу типу романцементу на основі системи вапняк – спондилова глина. Показано особливості фазового складу матеріалу після випалу на 1150 °С при застосуванні спондилової глини та золи виносу як алюмо- та кремнеземвмісних компонентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Editor, Editor. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ПЕРЕРОБКИ ЛУБ’ЯНИХ КУЛЬТУР З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЧНИХ І ПРОФЕСІЙНИХ ФАКТОРІВ". Товарознавчий вісник 1, № 12 (27 листопада 2019): 58–65. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-06.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Аналіз та обґрунтування основних напрямів підвищення якості волокнистоїпродукції і розробка рекомендацій щодо забезпечення ефективного управління процесом їївиробництва.Методика. Загальною методологічною основою дослідження стали науковінапрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері виробництва та управління якістю.Для досягнення мети роботи використано низку загальнонаукових і спеціальних методівдослідження: логічного узагальнення, системного підходу та теоретичного пошуку.Результати. За останнє десятиліття парк технічного устаткування ллянихпідприємств практично не поновлювався, а лише зменшувався, що не сприяє покращеннюякості продукції. Капіталовкладення в дану галузь практично не відбувається, непроводиться розробка нового типу обладнання, модернізація та впровадження новихтехнологій здійснюється з певною затримкою в часі, що не приводить до бажанихпозитивних результатів. Якість переробки луб'яних культур безпосередньо впливає наефективність діяльності підприємства. Високий рівень якості переробки луб’яних культурзабезпечує зростання рентабельності та конкурентоспроможності вітчизнянихпідприємств в умовах ринкової економіки.У статті розглянуто питання пошуку шляхів підвищення об’ємів виробництва іякості лляної продукції. Визначено риси існуючої на сьогоднішній день структурної схемивиробництва лляної продукції в Україні з метою розробки адекватних сценаріїв їїподальшого розвитку.Проаналізовано використання підвищення кваліфікації та підтвердженнякомпетентності персоналу для поліпшення якості товарів. Проаналізовано якісніпоказники луб’яної сировини та продукції. Проаналізовано вплив людського фактору на ефективність технологічних процесів переробки луб’яної сировини. Опрацьованотеоретичні питання напрямків отримання якісної лляної сировини. Отримані даніпоказують, що для сталого розвитку ринку продукції України, підвищення їїконкурентоспроможності доцільно використовувати принципи формування асортиментутоварів на основі льоновмісних матеріалів. Таким чином, удосконалено науковий підхідвирішення теоретичних і практичних питань одержання лляного волокнистого матеріалу,який на противагу існуючим, дозволяє покращити якість волокна.Наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті роліелементів системи управління якістю у підвищенні рівня виробництва волокнистоїпродукції.Практична значимість. Організація промислового переробного комплексу длялуб’яної сировини в Україні дозволить відновити роботу багатьох промисловихпідприємств шляхом використання високоякісної дешевої вітчизняної сировини зі стебеллуб’яних культур, що може досить ефективно вплинути на економічну стабільністькраїни в цілому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Лебеденко, Т. Е., Г. В. Крусір, В. І. Соколова та Г. С. Шунько. "ОЦІНКА ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО КОМПЛЕКСУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-04.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведене дослідження життєвого циклу продукції підприємства ресторанного господарства на усіх етапах виробництва методом балансових схем дало змогу оцінити негативні впливи, які опосередкова-но здійснюються на кожному етапі видобутку сировини, приготування та реалізації готової продукції. Зокре-ма, потужний вплив чинять процеси видобутку сировини, при яких використовуються паливно-енергетичні та водні ресурси; відбувається забруднення атмосферного повітря пилом, НМЛОС, відп-рацьованими газами та продуктами згоряння палива; навантаження на літосферу пов’язано з виснаженням ґрунтового покриву, використанням мінеральних добрив, пестицидів, відчуженням земель та накопиченням відходів. Оцінивши життєвий цикл сировини, допоміжних матеріалів та технологічних процесів методом релевантних таблиць (матриць Леопольда), ми визначили, що істотного впливу на навколишнє середовище завдає вплив відходів виробництва, який оцінено у 385 балів та відноситься до значного впливу. Вплив сировини рослинного та тваринного походження і технологічні процеси пов’язані з їх збором та транспортуванням; робота гарячого цеху, миття посуду та функціонування автостоянки оцінюється з урахуванням повного життєвого циклу і є помірними. Вплив використання питної води, підготовки та миття сировини, функціону-вання холодного цеху та оформлення страв оцінюється як незначний. При аналізі впливів стадій життєвого циклу, інфраструктури та відходів підприємства визначено, що значний вплив на компоненти довкілля чинять відходи ресторанного підприємства. Помірними є впливи, пов’язані з вирощуванням сировини, реалізацією про-дукції, утилізацією, функціонуванням агропромислового комплексу, ресторану, автостоянки та котельні. Не-значний вплив на довкілля відбувається при споживанні продукції, проте слід відзначити, що при наданні пос-луг кейтерингу або їжі на виніс використовуються додаткові пакувальні матеріали, накопичення яких негати-вно впливає на ґрунтовий покрив, накопичуючись на звалищах та полігонах. При функціонуванні ресторану існує ймовірність виникнення ризикових аспектів, пов’язаних із розливами паливно-мастильних речовин, вибу-хами, пожежами та ризиком санітарно-епідеміологічної небезпеки. Ідентифікація екологічних аспектів рес-торанного господарства свідчить про те, що значного негативного впливу навколишньому природному середо-вищу завдають стічні води, витрати паливно-енергетичних ресурсів та відходи виробництва, зокрема харчові відходи. За результатами дослідження зроблено висновки та надано рекомендації щодо поліпшення рівня еко-логічної безпеки готельно-ресторанного підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Editor, Editor. "КОН’ЮНКТУРА РИНКУ ЕЛЕКТРОПОБУТОВИХ ПРИЛАДІВ ДЛЯ ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКТІВ В УКРАЇНІ". Товарознавчий вісник 1, № 11 (11 грудня 2019): 79–91. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2018-11-09.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідження особливостей розвитку та функціонування ринкуелектропобутових приладів в Україні, аналіз конкурентоспроможності електропобутовихприладів для переробки продуктів вітчизняних виробників з аналогічними іноземнихвиробників.Методика. Методологічну базу роботи склали фундаментальні і прикладнідослідження. В процесі роботи використовувались дані Державного комітетустатистики, матеріали статей та Інтернет - конференцій з даної теми дослідженняґрунтується на методах аналізу, синтезу, аналогії, співставлення та узагальнення.Результати. Можна зазначити, що перед вітчизняним виробником стоятьзавдання насичення вітчизняного ринку високоякісними і різноманітними товарами, яківідповідають технічному рівню закордонних аналогів, або максимально до них наближені.Рішення цілої низки питань, що випливають із завдань, повністю залежить від технічногорівня виробництва, наявності нових технологій, сировини і матеріалів, а також віднаявності результатів глибокого вивчення кон’юнктури ринку і факторного механізму,який має національні особливості.Наукова новизна. Систематизовано основні електропобутові вироби для переробкипродуктів, які найширше використовуються в побуті населенням, проведено дослідженнявластивостей та споживчих переваг електропобутових приладів, які є на ринку України.Практичне значення. Запропоновано підходи та пропозиції для більшостіпідприємств прогнозувати свої можливості якісного розвитку електропобутових приладівдля переробки продуктів в галузі і на ринку використовуючи високий промисловийпотенціал, сучасне технологічне устаткування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

С.В. ПУТІНЦЕВА, А.О. ТІХОСОВА та О.М.МАНДРА. "ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСТИВОСТЕЙ ЦЕЛЮЛОЗОВМІСНИХ МАТЕРІАЛІВ ІЗ РІЗНОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ". Товарознавчий вісник 1, № 15 (19 лютого 2022): 264–73. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи полягає в здійсненні аналізу властивостей целюлозовмісних матеріалів із різної рослинної сировини для встановлення їх придатності для виготовлення целюлозних напівфабрикатів у целюлозно-паперовій промисловості, а також проведенні досконалого вивчення сучасних технологій одержання целюлозних напівфабрикатів із стебел та волокна технічних конопель.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Shanaida, M. I., L. V. Svydenko, N. V. Hvozdyk та N. I. Hudz. "ХРОМАТОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФІРНИХ ОЛІЙ ІЗ ТРАВИ МОНАРДИ ЛИМОННОЇ РІЗНИХ ФАЗ ВЕГЕТАЦІЇ". Фармацевтичний часопис, № 1 (8 травня 2021): 23–32. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.1.11936.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Хроматографічний аналіз ефірних олій монарди лимонної (Monarda citriodora Cerv. ex Lag, родина Lamiaceae Martinov), отриманих із трави рослини в різні фази вегетації. Матеріали і методи. Матеріалом для досліджень була трава M. citriodora, яку заготовляли на дослідних ділянках у Херсонській області на початку цвітіння та у період масового цвітіння рослин. Ефірну олію отримували методом гідродистиляції. Аналіз її компонентного складу проводили методом газової хроматографії з мас-спектрометричним детектуванням (ГХ/МС). Для отримання «хроматографічних відбитків» компонентів ефірної олії використовували метод тонкошарової хроматографії (ТШХ). Результати й обговорення. На основі ГХ/МС аналізу вивчено компонентний склад ефірних олій сировини M. citriodora. Всього в ефірній олії із трави рослини при її заготівлі на початку цвітіння ідентифіковано 28 компонентів, під час масового цвітіння – 27. В обох ефірних оліях домінували ароматичні монотерпеноїди тимол і карвакрол. Проведення заготівлі сировини M. citriodora у фазу масового цвітіння визначено більш перспективним з огляду на вищий сумарний вміст в ефірній олії тимолу й карвакролу (84,07 %) порівняно з початком цвітіння (75,09 %). Запропоновано застосувати ТШХ-аналіз ефірної олії з трави досліджуваної рослини, заготовленої під час масового цвітіння, як експрес-метод її ідентифікації. Висновки. Визначено компонентний склад та специфічні особливості ефірних олій M. citriodora вітчизняної заготівлі у дві різні фази вегетації, на основі чого їх віднесено до тимолово-карвакролового хемотипу. У перспективі визначено доцільним вивчення потенціалу фармакологічної активності ефірної олії M. citriodora.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Tsykalo, T. O., та S. D. Trzhetsynskyi. "МАКРО- ТА МІКРОСКОПІЧНЕ ВИВЧЕННЯ CAMELINA SATIVA (L.) CRANTZ". Фармацевтичний часопис, № 1 (7 березня 2019): 33–39. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9880.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Визначити діагностичні макро- і мікроскопічні ознаки сировини рижію посівного. Матеріали і методи. Об’єкт – трава рижію посівного сорту Славутич. Мікропрепарати виготовляли зі свіжої та висушеної сировини, фіксованої в суміші спирт-гліцерин-вода (1:1:1) і досліджували загальноприйнятими методами з використанням мікроскопа Granum N-180 M, фотофіксацію результатів здійснювали за допомогою відеонасадки DC 1300. Результати й обговорення. Рослина заввишки 30-80 см. Стебло тонке, прямостояче, просте або розгалужене, опушене жорсткими короткими волосками. Листя видовжено-ланцетне зі стрілоподібною основою, чергове, сидяче. Суцвіття – китиця. Квітки дрібні, правильні, роздільнопелюсткові, блідо-жовті. Чашечка з чотирьох видовженояйцеподібних, зелених чашолистків. Віночок з чотирьох оберненояйцеподібних пелюсток. Листок. Листкова пластинка дорзо-вентрального типу. Епідерма однорядна. Клітини верхньої епідерми звивисті, оболонки клітин рівномірно потовщені. Продиховий апарат анізоцитного типу. Листкова пластинка амфістоматична. Нижня епідерма представлена більш звивистостінними клітинам, ніж верхня, що мають рівномірно потовщені оболонки. Волоски багаточисельні. Зустрічаються прості, одноклітинні, конічні волоски, з широкою основою, гострою верхівкою. Також зустрічаються двокінцеві та трикінцеві волоски. Черешок. Головна жилка з округлою основою. На поперечному зрізі видно епідерму, під нею склеренхіма. Основну площу черешка займає паренхіма. Судинно-волокнистий пучок колатеральний. Стебло. Епідерма стебла з прозенхімних, прямостінних клітин. Наявні багаточисельні короткі прості волоски, одно-, дво-, трикінцеві. На поперечному зрізі стебло має округлу форму. Епідерма одношарова. Під епідермою знаходиться механічна тканина – коленхіма, а під нею – первинна кора. Судинно-волокнисті пучки чергуються з ділянками механічних волокон. Над пучками розташовані групи склеренхімних волокон. Серцевина досить велика, з паренхімних тонкостінних клітин. Квітка. Внутрішня епідерма пелюстки представлена паренхімними клітинами, наявні сосочкоподібні вирости. Зовнішня епідерма представлена звивистостінними клітинами. Судинно-волокнистий пучок з елементи ксилеми у вигляді спіральних судин. Висновки. Вивчено морфолого-анатомічні ознаки рижію посівного сорту Славутич. Визначено основні макро- та мікроскопічні ознаки трави, які будуть використані при стандартизації лікарської рослинної сировини та розробці методів контролю якості на цю сировину.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Ягелюк, С. В., В. Ф. Дідух, Т. Н. Артюх та О. В. Голій. "ЗУСИЛЛЯ РІЗАННЯ БІОМАСИ ОЛІЙНИХ ЛУБ’ЯНИХ КУЛЬТУР З УРАХУВАННЯМ ВОЛОГОСТІ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 46 (30 травня 2021): 124–32. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi46.496.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасне агропромислове виробництво передбачає використання нових універсальних, екологічних та енергозберігаючих технологій і засобів, які можуть бути швидко переналаштовані для випуску продукції різного функціонального призначення. Встановлено, що з біомаси олійних луб’яних культур після збирання насіння можна отримати технічне волокно та тверді паливні матеріали. Науковці досліджують можливість отримання з біомаси олійних луб’яних культур (наприклад, льону олійного та конопель) волокна, придатного для текстильної промисловості. Різання – це одна з операцій, що найчастіше використовується у технологіях збирання, оброблення й перероблення рослинних матеріалів. Вона має свої особливості для луб’яних культур, адже повинні бути ураховані їх технологічні характеристики (вид, сорт, вологість). У статті представлені результати дослідження зусилля різання стебел льону. У результаті проведених досліджень на прикладі льону олійного та льону-довгунця встановлено, що під час різання (подрібнення) біомаси олійних луб’яних культур потрібно ураховувати не тільки фазу стиглості, вид й сорт льону, але й вологість стебла. Також дослідження показали, що стебла льону олійного чинить менший опір різанню, ніж стебла льону-довгунця. Проведені дослідження дозволяють оцінити потенціал стеблової частини урожаю олійних луб’яних культур як сировини для подальшого використання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

ФЕДЯКІНА, Н. А., та Г. А. ТІХОСОВА. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОНОПЛЯНОГО ВОЛОКНА У ВИГОТОВЛЕННІ ПАНЧІШНИХ ВИРОБІВ". Товарознавчий вісник 1, № 13 (1 серпня 2020): 270–78. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2020-13-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Полягає у визначенні особливостей застосування конопляного волокна у виготовленні панчішних виробів та наданні рекомендацій для трикотажної галузі текстильної промисловості стосовно збереження формостійкості готових виробів. Методика. Для визначення показників фізико-механічних властивостей конопляного волокна використані органолептичні, сучасні інструментальні та експертні методи. Розривне навантаження скрученої стрічки з волокон досліджувалося з використанням динамометра ДКВ-60, а змішаної пряжі з вмістом конопляного волокна, за допомогою розривної машини РМ-3. Для визначення прядильної здатності конопляних волокон проводили світлову мікроскопію поперечних зрізів стебел і волокон за методом В.А. Архангельського. Результати експериментальних досліджень обробляли із застосуванням методів математичної статистики за допомогою прикладних програм для ПК. Результати. Проведено дослідження фізико-механічних властивостей конопляного волокна та зроблено висновок про необхідність у створенні текстильних матеріалів з підвищеним вмістом конопляних волокон за рахунок включення до структури матеріалів синтетичних складових. Важливим чинником, що впливає на якість виробу, є правильний вибір матеріалів, які забезпечують виробу гарний зовнішній вигляд, достатню формостійкість, необхідну зносостійкість та гігієнічність. Наукова новизна. Доведена можливість прядильної здатності конопляних волокон для створення екологічно чистої змішаної пряжі з додаванням хімічних та натуральних волокон з метою виготовлення трикотажних виробів та встановлені закономірності впливу фізико-механічних властивостей конопляного котоніну на структуру та споживні властивості панчішних виробів. Також, на основі проведених експериментальних досліджень, доведена можливість одержання нової екологічно чистої змішаної пряжі з покращеними експлуатаційними властивостями. Практична значимість. Розроблено рекомендації щодо особливостей застосування конопляного волокна у виготовленні панчішних виробів з урахуванням їх фізико-механічних властивостей. Текстильні матеріали із конопляних волокон не містять хімічних речовин, повністю розкладаються в ґрунті мікроорганізмами, не виділяючи ніяких шкідливих для навколишнього середовища речовин. Використання цих матеріалів допомагає звести до мінімуму забруднення повітря, ґрунту та води. Експериментальними дослідженнями доведено можливість застосування вітчизняної екологічно чистої сировини – конопляних волокон в суміші з іншими натуральними та хімічними волокнами з метою отримання змішаної пряжі для виготовлення трикотажних виробів, показники якості якої відповідають вимогам чинних нормативних документів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Матеріали сировинні"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями