Добірка наукової літератури з теми "Масовий спорт (спорт для всіх)"

Мета: виділити сучасні тенденції управління фізичною культурою і спортом в Україні на підставі узагальнення наукових доробок вітчизняних вчених. Матеріал і методи: теоретичні та практичні дослідження вітчизняних вчених, офіційні документи, методи порівняння, синтезу, аналізу. Результати: в умовах євроінтеграції нашої країни слід дотримуватися введених Європейським Союзом норм і стандартів, які регулюють питання рухової активності і спорту, на державному рівні слід розробити дорожню карту розвитку спорту відповідно до завдань і напрямів, зазначених у Білій книзі Європейсько Союзу. Назріла необхідність виокремлення сфери спорту на законодавчому і організаційному рівні, тому у науковий обіг та у нормативно-правове поле, відповідно до європейського законодавства, доцільно вводити поняття «сфера спорту» для окреслення діяльності фізкультурно-спортивних організацій та інших суб’єктів господарювання, які надають фізкультурно-спортивні послуги та проводять діяльність за такими напрямами, як оздоровча фізична активність, спорт у освіті та навчанні, масовий спорт і спорт для всіх, спорт вищих досягнень та професійний спорт. Поняття «фізична культура» доцільно залучати до наукового та суспільного обігу для окреслення діяльності людей, пов’язаної з використанням фізичних вправ. Ці питання слід врегулювати на законодавчому рівні і внести відповідні зміни до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та підзаконні акти, що регулюють сферу спорту. Висновки: сучасними тенденціями управління фізичною культурою і спортом в Україні є перехід на європейські стандарти, зміна механізмів впровадження державної політики, децентралізація влади, розвиток ринку та підвищення якості фізкультурно-спортивних послуг завдяки введенню державних стандартів. Ключові слова: фізична культура, спорт, сфера фізичної культури і спорту, сфера спорту, фізкультурно-спортивні організації, управління, децентралізація, реформа.

Актуальність. Спортивні товариства відіграли значну роль у фізичному вихованні різних груп населення. Серед спортивних товариств на Волині провідна роль наалежить Фізкультурно-спортивному товариству «Спартак». У процесі історичного розвитку виробилася своя система фізичного виховання населення та підготовки спортсменів, яка, на жаль, за останні роки дещо знизилася, а результати діяльності розгублені й із роками стають забуті. Мета дослідження – виявити особливості створення та розвитку фізкультурно- спортивного товариства «Спартак» на Волині та його діяльності. Матеріалом і методами дослідження слугували історико-педагогічний аналіз літературних, програмно-нормативних архівних документів і матеріалів, опитування фахівців. Результати дослідження. Аналіз та узагальнення архівних документів дали підставу розкрити спортивно-масову діяльність фізкультурно-спортивного товариства «Спартак». ФСТ «Спартак» започаткувала свою діяльність у 1940 р. Війна перервала роботу товариства, яке відновила знову свою діяльність у 1944 р. Із 1997 р. товариство ліквідовано, а в 1992 р. – відновлено. Із 2000 р. ФСТ «Спартак» регулярно почав проводити спортивно-масову роботу, зокрема обласні спартакіади «Здоров’я» серед державних службовців, «Тато, мама і я – спортивна сім’я» серед працівників ПАТ «Волиньгаз», супермаркетів ГК «ПАКО-ХОЛДІНГ», серед клубів за місцем проживання, «Спортивне довголіття – спорт для всіх – радість життя серед ветеранів», серед вихованців дошкільних навчальних закладів «Спорт для всіх – спільне майбутнє», студентські фестивалі «Будь здоровий та привабливий». У ФСТ «Спартак», окрім фізкультурно- оздоровчої роботи, здійснювалася підготовка спортсменів високої кваліфікації. За період незалежної України в товаристві підготовлено одного заслуженого майстра спорту України, 10 майстрів спорту України між- народного класу, 59 майстрів спорту України та вісім учасників Олімпійських ігор. Висновки. У роки незалежності у фізкультурно-спортивному товаристві «Спартак» сформувалася система фізичного виховання різних категорій населення Волинської області.

Чехія має давні традиції у створенні національної системи фізичного виховання й спорту, а також оригінальну систему сокольської гімнастики, яка отримала в другій половині ХIХ ст. широку популярність не тільки в європейських країнах, що розміщувалися поблизу Чехії, а й також у Росії, Франції, Великобританії, США та інших державах світу. Завдання дослідження – проаналізувати сучасну систему фізичного виховання школярів у Чехії. Результати дослідження. Система фізичного виховання в чеських школах складається з двох взаємодоповнювальних блоків: навчальний процес із фізичного виховання, який передбачає три уроки щотижня та позакласну спортивно-масову роботу, що проводиться факультативно для всіх бажаючих учнів. Програми з фізичного виховання включають основну гімнастику; спортивні ігри; танцювальні вправи; плавання, лижі, ковзани (взимку), якщо школа має умови для проведення цих занять. Міністерство освіти, молоді і спорту видає базові програми з фізичної культури для учнів усіх типів шкіл. Висновки. У чеських школах, починаючи з 90-х років ХХ ст., широко реалізовуються новаторські концепції: «Школа здоров’я» й «Спорт для всіх». Вони спрямовані на активну боротьбу з негативними явищами в суспільстві (алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням), а також на роботу зі створення профілактичних заходів проти цивілізаційних захворювань, які стали пандемією за останні 30 років у Європі та інших континентах світу. Державна програма «Спорт для всіх» передбачає поширення занять спортом не лише серед учнів шкіл, але і серед їхніх батьків та інших вікових груп чеського населення, створення масовості в активному відпочинку всього суспільства, а також селекції та підготовці резерву для збірних спортивних команд країни. Сучасна система фізичного виховання школярів у Чеській Республіці спрямована на зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей і молоді збільшенняя годин на уроки фізичного виховання, поширення масовості занять фізкультурою та спортом у позаурочний час, організації регулярних спортивних занять і змагань за допомогою спортивних клубів, створення в школах спортивних класів для здібних учнів.

Бежнар Г. П. Гендерні стереотипи в рекламі: проблеми й перспективи. – Стаття. Реклама як частина масової культури впливає на наше сприйняття світу, інших людей і самих себе. Гендерні стереотипи, які активно використовуються в рекламі, настільки сильно впливають на людину, що у 2019 році у Великій Британії введено заборону на використання гендерних стереотипів, які можуть завдати шкоди, призвести до образи чи зневаги. Подібний крок визвав широкий резонанс і викликав чимало запитань. Метою статті є дослідження гендерних стереотипів у рекламі. Сьогодні, попри наявні зрушення в гендерному дискурсі, усе ще залишається живим уявлення про те, що жінки повинні використовувати свої знання та досвід у межах приватного, а чоловіки – публічного простору. Ці традиційні гендерні стереотипи створюються, зокрема, шляхом постійного, тривалого впливу рекламних образів на споживачів, що призводить до певних соціальних ефектів. Гендерна упе- редженість залишається помітною рисою XXI століття. Звичні образи жінок у великих ЗМІ – це «гламурне сексікошеня, свята мати, хитра відьма або жорсткий кор- поративний і політичний альпініст». Дослідники також стверджують, що більшість героїв і дійових осіб на телебаченні – це чоловіки, а чоловічий спорт набагато поміт- ніший, ніж жіночий, що потенційно завдає шкоди жіночій самооцінці. На міжнародному рівні реклама все ще відповідає традиційним гендерним уявленням. Негативними наслідками використання гендерних стереотипів у рекламі є обмежені соціальні ролі; система цінностей, яка базується лише на зовнішній красі; об’єктивація людини. Якщо засоби масової інформації зображують лише вузький діапазон ролей для чоловіків і жінок, то набір соціальних ролей, які люди вважають прийнятними для двох статей, зменшується. Необхідно зазначити, що сьогодні образи жінок і чоловіків виходять за межі сте- реотипного розуміння. Людство знаходиться в тому культурному моменті, коли все більше визнається, що традиційні способи гендерних репрезентацій уже не мають сенсу. Як зазначає М. Рокіта, якщо «виробники реклами не представлені повним спектром поглядів і цінностей, є ризик, що світ, створений у рекламі, увічнить стерео- типи». Ключем же до позитивних соціальних змін має стати «різноманітність у всіх сферах, включаючи маркетинг». Усвідомлення гендерної нерівності, визнання різних гендерних ідентичностей, можливість аудиторії активно спілкуватися з творцями реклами сприятимуть розширенню функціонального поля гендерних репрезентацій згідно з реаліями сучасного світу, що є надзвичайно важливим для розвитку суспільства на шляху гуманізму.

Ефективний розвиток фізичної культури та спорту передусім відбувається за рахунок беззаперечного розуміння дуже важливої ролі фізичної культури та спорту в розвитку громади. Тому зміни в управлінні та перехід до децентралізованих механізмів позначається на всіх сферах діяльності, зокрема фізичній культурі та спорті. Мета – з’ясувати перспективу наукового пошуку в напрямі розвитку спортивних ігор в умовах децентралізації влади (на прикладі об’єднаних територіальних громад Івано-Франківської області). Для цього використано теоретичний аналіз та узагальнення, аналіз документальних матеріалів. Установлено можливість розв’язання актуального науково-практичного завдання щодо розвитку спортивних ігор на теренах Івано-Франківської області в умовах децентралізації влади. Послідовними кроками цього виступають такі завдання: визначити сутність, передумови формування та особливості розвитку спорту загалом та окремих видів спорту на різних рівнях управління сферою фізичної культури і спорту; визначити структуру та зміст нормативно-правового та програмно-нормативного підґрунтя діяльності суб’єктів з розвитку спортивних ігор на місцевому рівні; встановити динаміку основних показників розвитку спортивних ігор за різних форм організації управління фізичною культурою та спортом в Івано-Франківській області та обґрунтувати програму розвитку спортивних ігор у територіальних громадах Івано-Франківської області. У межах виконання дослідження виявлено протиріччя між соціально-економічними змінами в Україні, децентралізацією повноважень з підвищенням повноважень органів місцевого самоврядування (об’єднаних територіальних громад) і необхідністю формування здорової громади, популяризації засобів фізичної культури і спорту серед населення шляхом сталого підтримання механізмів розвитку масових та популярних видів спорту, зокрема спортивних ігор. Розв’язання цього протиріччя передбачає планування та реалізацію окремого наукового дослідження з відповідним формуванням методологічного, організаційного та наукового апарату.

Актуальність. Змагальний характер спорту та стресові умови викликають у кожногоспортсмена різні емоції, які можуть вплинути на спортивні показники і кожен вид спорту має особливіфізичні, технічні характеристики, які потребують спеціальних навичок для спортсменів. Великий обсягдосліджень підкреслив важливість емоційного інтелекту для прогнозу у всіх сферах життя. Отже,і недивно, що інтерес до емоційного інтелекту в спорті також суттєво виріс. Мета. Аналіз впливу занятьспортом на розвиток емоційного інтелекту, його особливості в спортсменів різних видів спорту та утренерів. Методи. Для реалізації поставленої мети використані теоретичні методи: аналіз, синтез,індукція, дедукція. Результати. Був виявлений значний зв’язок між фізичною активністю і різними ком-понентами емоційного інтелекту у дітей, підлітків та у студентів. Вік і стать є ключовими модера-торами цього зв’язку: за ознакою статі – дівчатка володіють більшим емоційним інтелектом, ніжхлопчики. Аналіз показників емоційного інтелекту у спортсменів показав певні відмінності рівняемоційного інтелекту у спортсменів індивідуальних і командних видів спорт, але не виявлено значноїрізниці даного показника у спортсменів різної кваліфікації.. Тренер, який здатний регулювати власніемоції, сприймає мотивації своїх спортсменів і це розуміння впливає на виступи спортсменів. Висновок.Аналіз наукових робіт в цілому засвідчив важливість емоційного інтелекту для успішної діяльностіспортсменів, тренерів, керівників спортивних клубів, але враховуючи неоднорідність результатівдосліджень є потреба подальших наукових пошуків з цієї проблеми. При цьому, необхідно вдоскона-лювати методологію цих досліджень з урахуванняям специфіки різних видів спортивної діялності.Ключові слова: емоційний інтелект, спортсмени, тренери.

Актуальність теми дослідження. Перехід України на нові економічні умови, негативно позначився на діяльності багатьох спортивних організацій різних форм власності. У зв’язку з цим постає необхідність пошуку та реалізації нових форм і підходів до організації позанавчальної фізкультуро-оздоровчої та спортивно-масової роботи з різними верствами населення України, які б відповідали соціально-економічним реаліям сьогодення. Аналіз вітчизняної теорії й практики фізичного виховання різних груп населення засвідчує, що рівень залу- чення громадян до рухової активності в Україні потребує функціонування нової, сучасної системи фізичного виховання – спорту для всіх, що є закономірним результатом пошуку ефективних шляхів забезпечення доступ- ності для населення рухової активності заради зміцнення здоров’я людини. Світовий досвід показує, що створення мережі спортивних клубів є ефективним засобом покращення здоров’я та підвищення рухової активності громадян. Мета дослідження – дослідити шляхи функціонування сфери фізичної культури в сучасних соці- ально-економічних умовах. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети проведено теоретичний аналіз науково-методичної літератури й документальних матеріалів, системний аналіз досягнень вітчизняних дослідників із цієї проблематики. Результати дослідження. Сучасні українські клуби – невід’ємна складова частина соціально-культурного та спортивного життя країни. Вони представлені як у державному, так і в комерційному секторах культури й характеризуються розгалуженою інфраструктурою, різноманітністю послуг, що надаються громадянам у їхньому бажанні щодо покращення власного здоров’я та використання різних видів рухової активності. Висновки. Поєднання спеціально організованих і самостійних видів оздоровчої рухової активності в діяльності центів фізичного здоров’я населення є актуальним на цьому етапі розвитку індустрії спорту в нашій державі.

У статті визначено напрями дій суб’єктів публіч-ного адміністрування у сферах фізичної культури та спорту в Україні задля вирішення актуальних проблем рівня здоров’я населення, здорового способу життя, залучення до спорту, гідного представлення України в спортивних змаганнях. Визначено, що визначаль-на роль і позиція центрального органу влади серед суб’єктів публічного адміністрування сфери фізичної культури та спорту в Україні пояснюється історични-ми передумовами та попереднім розвитком управління в державі загалом, а не тільки цієї сфери. Спадкуван-ня системи управління після розпаду СРСР не тільки включає спадковість науки, про яку ми зауважували у попередньому підрозділі, але і спадковість чинної сис-теми управління. Наголошено на залежності об’єктів управління у сферах фізичної культури та спорту від суб’єктів, що особливо проявляється у взаємодії націо-нальних спортивних федерації та центрального органу виконавчої влади, який формує та реалізує державну політику у сферах фізичної культури та спорту в Укра-їні. Тим самим порушується рівновага між державною владою та муніципальною владою, між державою і гро-мадянським суспільством у процесі управління сфе-рою фізичної культури та спорту в Україні. Зроблено висновок про двоаспектну концепцію дій суб’єктів пу-блічного адміністрування в рамках реформування сфер фізичної культури та спорту в Україні, що характери-зує роль та значення публічного адміністрування в сис-темі управління відповідними сферами. З одного боку, необхідними є зміни державної політики у сферах фі-зичної культури та спорту у напрямі підвищення рівня обізнаності всіх вікових категорій населення України про важливість занять спортом, сприяння здоровому способу життя, поширеення масового спорту, підви-щення результативності професійного спорту, для чого суб’єкти публічного адміністрування мають необхідні ресурси та повноваження. З іншого боку, дії суб’єктів публічного адміністрування в рамках реформування сфер фізичної культури та спорту в Україні мають охо-плювати зміни відповідної системи управління в аспек-ті розподілу повноважень між суб’єктами публічного адміністрування, принципів, форм, методів їх діяльно-сті, децентралізації публічного адміністрування.

Анотація. На сучасному етапі розвитку спорту кіберспорт виступає як соціальне явище в широкому розумінні цього визначення і як спорт що містить спільні риси, притаманні іншим видам спорту. Мета. Дослідити та визначити особливості системи проведення змагань у кіберспорті. Методи. Аналіз літературних джерел та даних мережі Інтернет; опитування; узагальнення. Вирішення поставлених завдань здійснювали на базі кафедри інноваційних та інформаційних технологій у фізичній культурі і спорті Національного університету фізичного виховання і спорту України, м. Київ, Федерації кіберспорту України. Результати. Особливістю системи змагань у кіберспорті є виключення елементу випадковості. Визначено специфічні особливості системи змагань та змагальної діяльності в кіберспорті: наявність мережі Інтернет, спільна взаємодія зі змагальним середовищем, неможливість відриву від змагального середовища в процесі змагання, реальний час та відсутність контакту між гравцями і командами. Організатором міжнародних змагань виступає фірма-розробник ігор. В наявності обмежена рухова діяльність гравців. Спільними рисами системи змагань, характерними як традиційним видам спорту, так і кіберспорту, визначено: наявність команд, гравців, матеріально-технічна база та оснащення, наявність правил змагань, система та спосіб змагань, призовий фонд, система суддівства, облаштування місць змагань, вболівальники. Для системи змагань у кіберспорті характерними є такі способи: коловий, олімпійський з вибуванням, олімпійський з вибуванням після двох поразок, швейцарський, змішаний. Гра через локальну мережу Інтернет забезпечує особисту присутність усіх учасників і глядачів, достатню та однакову для всіх пропускну здатність. Доведено припущення щодо обґрунтування кіберспорту як виду спорту, якому притаманні спортивна складова, методика підготовки, система змагань та всі елементи тренувального процесу, як і традиційним видам спорту, та наявність специфічних ознак. Ключові слова: кіберспорт, система змагань, змагальна діяльність, спорт.

Фізичне виховання та спорт є сферою діяльності людини, для якої характерні підвищений травматизм, різноманітні професійні захворювання. Аналіз причин травматизації та факторів ризику, які її зумовлюють під час проведення навчально-тренувального процесу,дозв олив виокремити групу показників: неправильна організація навчально-тренувальних занять; недостатній рівень теоретичної та практичної підготовки тренера; неправильно складений графік кількості змагань без урахування переїзду, змін часу й кліматичних поясів; відсутність комплексних цільових програм на завершальному етапі підготовки; недотримання правил змагань і низька якість суддівства; незадовільні гігієнічні умови проведення навчально-тренувальних занять та змагань; незадовільні метеорологічні умови; відсутність відповідного матеріально-технічного забезпечення тощо. Попередження спортивних травм не є суто лікарською проблемою. Воно стосується всіх, хто залучений до підготовки спортсмена та забезпечує нормальні умови для навчально-тренувальних занять. Для профілактики травм опорно-рухового апарату в спортсменів необхідна також раціональна побудова навчально-тренувальних занять на усіх етапах підготовки. Значна увага тренера має зосереджуватися на загальній і спеціальній фізичній, технічній та психологічній підготовці спортсмена. Виконання спортсменами основних, елементарних принципів і спортивних правил, особистої гігієни, дотримання режиму, особливо в період інтенсивних тренувань або під час змагань, – це необхідна умова, яка дає змогу запобігти виникненню травм.

Кваліфікаційна робота складається з двох розділів, в яких розглянута проблема управління суб’єктами масового спорту. Об’єктом дослідження є управління масовим спорт (спортом для всіх), а предметом дослідження – організаційно-управлінська взаємовідносини у масовому спорт (спорті для всіх). Представлено авторське тлумачення поняття «масовий спорт – діяльність суб’єктів фізичної культури і спорту з організації та проведення змагальних заходів з доступним фізичним навантаженням з метою зміцнення здоров’я людей у вільний час та пропаганди здорового способу життя». Охарактеризовано масовий спорт як соціальне явище через культурний та фізичний капітали у трьох станах: інкорпорований, об’єктивований, інституціоналізований. Уточнено сутність понять «управління» «публічне управління»; типову організаційно-штатну структуру (інформаційно-організаційний відділ, методично-консультативний відділ, відділ фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи, методично-консультативний відділ, відділ матеріально-технічного забезпечення, кадрова і фінансові відділи (служби)) центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Встановлено, що показниками процесів розвитку масового спорту є: підвищення ролі держави в підтримці масового спорту, а також всіх форм організації діяльності в цій сфері, використання масового спорту в профілактичних і лікувальних заходах, профілактиці негативних соціальних явищ, використання спорту в етичному, естетичному та інтелектуальному розвитку молоді. У більшості країн реалізуються єдині підходи до ресурсного забезпечення масового спорту, засновані на його пріоритетності і визнанні високої соціальної значущості. Відзначено, що масовий спорт і його законодавча база стають все більш залежними від економіки країни.